Дослідження стану трудових ресурсів в Україні

Ситуація у сфері зайнятості у перспективі цілком залежатиме від припинення спаду виробництва та нарощування його обсягів, створення нових та ефективного використання наявних робочих місць, що забезпечить розширення сфери застосування праці. Враховуючи макроекономічний прогноз розвитку економіки та щорічне зростання ВВП, можна констатувати, призупинення скорочення чисельності зайнятих, яке почалося після 2006 року. Новою ознакою цього процесу стане стабілізація, а потім і поступове зменшення зайнятих у сфері самозайнятості і відповідне збільшення їх у галузях економіки. У 2015 році чисельність працівників галузей економіки у порівнянні з 2010 роком збільшиться на 1,8 млн. чол. Більш високі темпи приросту слід очікувати в промисловості, будівництві, науці і науковому обслуговуванні при подальшому скороченні кількості працюючих в сільському господарстві та в деяких галузях. В результаті питома вага зайнятих у галузях економіки в структурі трудових ресурсів становитиме 71% у порівнянні з 63% у 1999 році, що буде більш наближено до норм розвинутої економіки.

У перспективі рівень безробіття буде залежати від кількості незайнятого населення та динаміки прихованого безробіття. За прогнозом Українського фонду охорони здоров'я на кінець 2015 року на фіксований ринок праці вийде 2,4 млн. безробітних, що складе 7,9 відсотка працездатного населення у працездатному віці.

Закладені у програмі на період 2010-2015 роки тенденції до зростання обсягів виробництва, підвищення інвестиційної діяльності забезпечать активізацію процесів залучення звільнених та незайнятих громадян у сферу виробничої діяльності і сприятиме зниженню рівня безробіття.

Активна політика на ринку праці буде спрямована на забезпечення високого і стабільного рівня зайнятості, досягнення збалансування попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці, підвищення ефективності її використання, запобігання безробіттю, що передбачає:

1) Оцінку загальної потреби в робочих місцях в економіці країни і формування ринку професій шляхом:

проведення обліку та атестації робочих місць на відповідність їх вимогам економіки та професійно-кваліфікаційного складу працюючих;

визначення переліку праценадлишкових регіонів, районів, міст;

проведення постійного моніторингу наявності і руху робочих місць;

забезпечення збалансованості між масштабами підготовки та потребою економіки в спеціалістах за професіями.

2) Визначення і забезпечення підтримки регіональних та галузевих пріоритетів, що стимулюють створення нових, додаткових та збереження наявних високопродуктивних робочих місць через:

проведення збалансованої інвестиційної та податкової політики;

створення та запровадження податково-кредитного механізму, спрямованого на стимулювання створення підприємствами нових робочих місць;

розробку в Програмах реструктуризації підприємств першочергових заходів щодо ефективної зайнятості населення;

розробку і впровадження механізму переселення громадян у занепадаючі поселення для роботи в сільському агропромисловому комплексі і соціальній сфері села.

3) Створення робочих місць на базі широкого розвитку малого і середнього бізнесу, самозайнятості.

4) Впровадження механізму стимулювання створення робочих місць для окремих соціально-демографічних груп населення:

пільгове оподаткування та економічна підтримка підприємств,що використовують цей контингент;

дотації для створення спеціалізованих робочих місць для інвалідів;

створення та впровадження механізму підготовки і перепідготовки окремих соціально-демографічних груп (військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, молоді, жінок);

підвищення відповідальності місцевих органів за вирішення проблеми працевлаштування неконкурентоспроможних контингентів.

5) Здійснення заходів щодо перерозподілу зайнятого населення між державним та недержавним секторами економіки у зв'язку зі зміною форм власності підприємств та впровадження механізму їх банкрутства:

розробка та реалізація механізму регулювання процесів вивільнення працівників та адекватної системи їх соціального захисту;

стимулювання підприємств, що змінили форму власності, до збереження спеціалістів та працівників високої кваліфікації;

створення умов вивільненим працівникам для самозайнятості та підприємництва.

6) Підвищення територіальної мобільності населення з метою перерозподілу робочої сили між трудонедостатніми та трудонадлишковими районами шляхом:

створення правових і економічних передумов для вільного переміщення населення по території країни;

посилення державного регулювання процесів переміщення робочої сили відповідно до потреби в ній регіонів;

підвищення ролі державного замовлення на спеціалістів (випускників вузів, закладів післядипломної освіти та профтехучилищ);

розробки заходів стабілізації економіки територій з високим рівнем безробіття та міст і районів з моновиробничою структурою.

7) Створення правових і соціально-економічних засад щодо регулювання зовнішніх трудових міграцій громадян України, а також контролювання імміграційних процесів: приведення чинного законодавства з питань трудової міграції у відповідність з міжнародними нормами; розробка і реалізація міждержавних угод про трудову діяльність і соціальний захист громадян, які працюють за межами країни; створення механізму захисту національного ринку праці від експансії Іноземної некваліфікованої робочої сили.

8) Зниження рівня та тривалості безробіття шляхом:

забезпечення вибіркової державної політики підтримки підприємств з найбільш загрозливим економічним станом І значними обсягами вивільнення працівників; розширення системи заходів активної політики зайнятості, зокрема видів громадських робіт, умов їх організації з урахуванням соціально-економічних потреб регіону; здійснення моніторингу соціальних процесів на ринку праці з метою простеження їх розвитку і запобігання соціальній напруженості; розробки критеріїв оцінки безпечного рівня безробіття як за ознакою фінансової спроможності, так і соціальної напруженості.

9) Реформування системи соціального захисту безробітних через: запровадження системи загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; забезпечення надходження коштів до Державного фонду сприяння зайнятості населення та спрямування їх на реалізацію заходів Програми зайнятості населення.

Размещено на Allbest.ru