Удосконалення механізму формування поточних витрат в промисловості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення механізму формування поточних витрат в промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес формування ринкових відносин в Україні вимагає глибоких перетворень у методах управління промисловістю. Посилюється необхідність використання сучасних ринкових критеріїв ефективності, підвищуються вимоги до гнучкості управління. Зараз головним орієнтиром та мірилом успішності функціонування виробничих ланок є обсяги отриманого прибутку. В той же час, проблемі поточних витрат в багатьох випадках приділяється недостатня увага. В звязку з цим для сучасного етапу розвитку вітчизняних підприємств промисловості значною мірою характерні стихійність та непередбачуваність процесів формування витрат. Потребують більш детальної уваги взаємозвязки та взаємообумовленість різних видів діяльності по формуванню витрат, в тому числі: нормування, планування, облік та аналіз. Існуючі недоліки в управлінні витратами ведуть до розбалансування всього процесу їх формування, а в результаті - до зайвих витрат, чому можна запобігти при раціональній організації відповідного процесу. Наслідком цього став надмірно високий рівень витрат на ряді вітчизняних підприємств у порівнянні з аналогічними підприємствами розвинутих країн.

Наукою розроблено різні підходи до вирішення задачі зниження витрат, однак в сучасних кризових умовах господарювання використання багатьох з них стримується необхідністю значних інвестицій. Тому пошук малоінвестиційних способів підвищення ефективності використання витрат є найбільш прийнятним. Питання про необхідність системного дослідження собівартості продукції з точки зору потреб управління було поставлене М.Г. Чумаченком ще двадцять років тому, однак і на сьогодні процеси формування витрат на промислових підприємствах та управління ними залишаються недосконалими. В той же час, дослідженню поточних витрат присвячено велику кількість робіт вітчизняних і зарубіжних авторів. Проблеми класифікації, аналізу, планування, обліку та інші аспекти поточних витрат досліджували О.П. Аксененко, І.О. Бланк, О.С. Бородкін, Н.Г. Данілочкіна, В.Б.Івашкевич, К.Л. Лученко, Я.Г. Любінецький, Б.І. Майданчик, А.Ш. Маргуліс, С.О.Ніколаєва, В.І. Петрова, М.С. Пушкар, В.В. Сопко, С.А. Стуков, В.Ф. Палій, О.Д. Шеремет, Р. Вандер Віл, К. Друрі, Шим Д.К., Сігел Д.Г., А.І. Яковлєв та інші. Великі обсяги інформації про витрати та різноманітність підходів до їх дослідження, які розроблено наукою, потребують певної адаптації для їх ефективного використання в ринкових умовах.

Необхідність удосконалення теоретичних та методологічних основ механізму формування поточних витрат в умовах ринкових перетворень обумовили вибір автором теми, визначили напрямки дослідження, сформували структуру роботи.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з координаційним планом науково-дослідних робіт Міністерства освіти України, затвердженим наказом №37 від 13.02.1997 р., за напрямком «Економічні проблеми розбудови державності України: важелі та стимули розвитку господарчих систем». Дане дослідження повязане з планом науково-дослідних робіт Дніпродзержинського державного технічного університету і здійснене в рамках тем «Дослідження питань теорії та практики управління виробничим потенціалом економічних систем в умовах ринку» (№0197U015573), «Дослідження, оцінка та розробка шляхів підвищення ефективності управління підприємством» та «Розробка проекту системи управління ефективністю виробництва» (№026/012-8у-2623).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування й розробка методичних положень удосконалення інформаційно-аналітичних основ механізму формування поточних витрат в промисловості на сучасному етапі економічного розвитку. Для досягнення зазначеної мети в дисертації були поставлені та вирішені такі задачі:

визначення економічної суті та особливостей формування поточних витрат підприємств промисловості в ринкових умовах господарювання;

систематизація ознак класифікації витрат та напрямків їх використання;

аналіз досконалості методичного забезпечення та особливостей формування поточних витрат, які використовуються в теорії та практиці господарювання;

розробка схеми аналізу процесів формування витрат в промисловості;

обґрунтування можливостей використання системного підходу для управління витратами та визначення складових системи управління витратами;

розробка рекомендацій по удосконаленню механізму управління витратами з метою підвищення їх ефективності.

Предмет та обєкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти формування поточних витрат промислових підприємств в сучасних умовах господарювання. Обєктом дослідження виступає сфера формування поточних витрат в промисловості України.

Загальна методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень стали сучасна економічна теорія, законодавчі та нормативні акти України з економічних питань, спеціальна література вітчизняних та зарубіжних авторів з проблем поточних витрат, матеріали наукових конференцій.

Для обґрунтування напрямків удосконалення інформаційно-аналітичних основ процесів формування поточних витрат на вітчизняних підприємствах використано дані оперативного, бухгалтерського та статистичного обліку, літературні джерела та особисті дослідження і розрахунки автора. В процесі роботи були застосовані як загальнонаукові методи (аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, систематизація), так і прикладні (техніко-економічний аналіз, методи математичної статистики та економіко-математичного моделювання).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

систематизовано ознаки класифікації витрат та удосконалено класифікацію показників поточних витрат відповідно до напрямків їх використання в сучасних економічних умовах;

сформовано організаційно-інформаційну (логічну) модель аналізу поточних витрат, яка дозволяє проводити системне дослідження витрат;

запропоновано визначення показника норми ефективності поточних витрат як елемента системи управління витратами та розроблено методику її розрахунку;

викладено методичні рекомендації по удосконаленню процесів реалізації функцій планування, обліку та аналізу витрат з використанням розробленої автором норми їх ефективності;

удосконалено механізм розподілу прибутку між підрозділами підприємств промисловості на основі структури їх витрат;

розроблено модель організації управління процесами формування витрат, яка грунтується на принципах структуризації норми ефективності поточних витрат.

Практичне значення отриманих результатів полягає в визначенні та реалізації резервів зниження рівня поточних витрат у промисловості за рахунок використання в процесах планування, обліку та аналізу витрат нормативних матеріалів і удосконалення процесу організації управління витратами.

Результати дослідження знайшли застосування на підприємствах промисловості України, а саме: у відкритому акціонерному товаристві (ВАТ) «Дніпровагонмаш» (ДВМ), ВАТ «Дніпродзержинський механічний завод» (ДМЗ), ВАТ «Баглійський завод котельно-допоміжного устаткування та трубопроводів» (м. Дніпродзержинськ). Вони також проходять апробацію у ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (АМК) і використані в навчальному процесі підготовки спеціалістів з напрямку «Менеджмент» спеціальності 7.050201 - «Менеджмент організацій».

Особистий внесок здобувача. Основні положення та висновки дисертації розроблені та обґрунтовані особисто автором на підставі вивчення та узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблем формування і управління поточними витратами та аналітичних розрахунків, виконаних на даних промислових підприємств і особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, викладені в дисертації, доповідались на науково-практичних конференціях, в тому числі, на міжнародних: «Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації» (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), «Маркетинг: теорія та практика» (м. Київ, 1999 р.), «Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність» (м. Київ, 1997, 1999 рр.), «Проблеми і практика управління в економічних системах» (м. Краматорськ, 1998 р.) та ін.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 13 робіт (у тому числі три - у фахових виданнях) загальним обсягом 2,9 ум. друк. арк., з яких автору належить 1,9 ум. друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Дисертація містить 157 сторінок машинописного тексту, 38 таблиць, 20 рисунків, список літературних джерел з 183 найменувань, а також 9 додатків.

Основний зміст роботи

управління економічний витрати

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі дослідження, його предмет і обєкт, розкрито загальну методику наукових пошуків, викладено наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі - «Теоретичні основи формування поточних витрат підприємств промисловості в сучасних умовах» - проведено теоретичний аналіз категорії витрат, визначено особливості складу витрат та тенденції його змін в умовах трансформаційної економіки, обґрунтовано сферу використання різних ознак класифікації витрат, проаналізовано систему показників поточних витрат. Розглянуто методичні основи формування поточних витрат у промисловому виробництві, узагальнено найбільш поширені схеми формування витрат, і чинники, що впливають на їх величину.

Процес реформування господарських відносин визначає особливості функціонування вітчизняних підприємств промисловості і, відповідно, особливості складу їх поточних витрат. Економічна суть поточних витрат як загальної економічної категорії простого відтворення залишається незмінною. Проблема зниження величини поточних витрат та їх оптимізації потребує спеціальних досліджень особливостей процесів формування витрат в сучасних умовах.

Склад поточних витрат підприємств промисловості змінюється, доповнюється та розширюється. Це обумовлено зміною форм власності, появою нових елементів витрат, повязаних з переходом до ринку. В нашій державі основними документами, що визначають склад витрат, які включаються до собівартості, є діючий Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Типове положення з планування, обліку та калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) в промисловості». В звязку з цим у вітчизняній практиці собівартість розглядають в двох аспектах: з точки зору розрахунку рівня прибутку, що оподатковується, та для оцінки величини витрат на підприємстві в процесі прийняття управлінських рішень. Розрахунок собівартості в другому аспекті залежить від прийнятої підприємством схеми формування витрат.

Велика кількість ознак класифікації, які можуть бути застосовані в групуванні витрат та їх показників, в багатьох випадках відрізняються невизначеністю і тому недостатньо використовуються в практиці господарювання. Автором запропоновані схеми класифікації витрат та їх показників згідно напрямків використання результатів в практичній діяльності. Особлива увага звернута на показник структури поточних витрат, можливості застосування якого в управлінській практиці на сьогодні повною мірою не реалізовані. З метою ліквідації цього недоліку запропоновано проводити більш детальний поелементний аналіз поточних витрат за ширшою номенклатурою складових та сформульовано його етапи. Це дозволяє удосконалити процеси планування, прогнозування витрат та обгрунтування управлінських рішень в різних галузях промисловості.

Важливою проблемою є вибір системи розрахунків і обліку поточних витрат в промисловості. Її основу складають методи калькулювання, обліку, нормування, розподілу непрямих витрат та витрат в комплексних виробництвах. Проведено систематизацію та оцінку доцільності їх використання. Відзначено, що в сучасних умовах підприємства мають значні можливості для вибору відповідних методів, виходячи зі своїх розмірів, форм, напрямків діяльності, принципів та методів господарювання.

До методичних основ формування поточних витрат належить і система витратоутворюючих факторів, яка включає зовнішні та внутрішні фактори. На більшу кількість внутрішніх факторів промислове підприємство може впливати. Відносно дії зовнішніх - необхідно мати значний «запас міцності», аби запобігти кризовим явищам. Підбір системи факторів, впливаючи на які можна змінювати структуру та рівень витрат підприємства, базується на особливостях процесів та схем їх формування. При цьому до розгляду можуть прийматись: а) тільки ті витрати, що включаються до собівартості; б) повний склад витрат, який враховує й такі з них, що відшкодовуються за рахунок інших джерел.

В дисертації наголошується, що при вивченні рівня і структури поточних витрат кожного промислового підприємства та організації ефективного управління ними необхідно відокремлювати групи витрат згідно етапів комерційно-виробничого процесу. При цьому передбачається дослідження формування витрат як потокового процесу. Автором запропоновано подальший розвиток традиційного групування витрат на виробничі та невиробничі в напрямку розподілу останніх на дві групи: до - або передвиробничі та післявиробничі. Це обгрунтовано зростанням значимості видів діяльності, що генерують невиробничі витрати, і, відповідно, питомої ваги та суми таких витрат.

У другому розділі «Дослідження процесів формування та ефективного використання поточних витрат підприємств промисловості» проведено дослідження методичних аспектів аналізу поточних витрат, сформульовано етапи методики системного аналізу. Із застосуванням цієї методики досліджено стан, ефективність та процеси формування поточних витрат на ряді підприємств промисловості, проаналізовано чинники та ступінь їх впливу на рівень витрат. Розкрито основні напрямки, зміст та недоліки роботи економічних служб з питань управління поточними витратами. Більшість відомих методик аналізу витрат носять переважно ретроспективний характер і не відповідають на ряд запитань, які мають важливе значення в ринкових умовах господарювання, а саме: на якій стадії управління необхідне втручання в процес формування витрат; яким чином повинні формуватися витрати, щоб ефективність їх використання була найвищою; згідно якого критерію повинна оцінюватись ефективність використання витрат та управління ними та ін. Відзначено, що в сучасних умовах господарювання потреба в результатах аналізу з метою прогнозування витрат та прийняття управлінських рішень значно вища. Це обумовлює необхідність вирішення задачі побудови методики, призначеної для аналітика по витратах, доповнення існуючих методик та адаптації зарубіжних з урахуванням умов вітчизняної економіки, що трансформується.

Методика системного аналізу, яка пропонується в роботі, включає: склад її структурних елементів, послідовність їх реалізації, зміст кожного елементу та методи виконання етапів аналізу. Основними етапами є: 1) визначення цілей аналізу; 2) вибір обєкту дослідження, що передбачає формування (обмеження) складу витрат в залежності від мети аналізу; 3) вивчення системи методів, які використовуються при формуванні витрат. Виконання цього етапу передбачає вибір схеми формування витрат, способів їх класифікації; 4) вибір системи показників, що досліджуються; 5) підготовка інформації: підбір та систематизація даних згідно вибраної системи показників в обмежений термін; 6) обробка інформації за допомогою попередньо визначених методів, що найкращим чином відповідають обраній меті; 7) інтерпретація результатів та їх підготовка до використання в управлінській практиці.

В дисертації наведено організаційно-інформаційну модель системного управлінського аналізу поточних витрат. Її використання дозволило отримати результати, що характеризують динаміку витрат на вітчизняних промислових підприємствах. як незадовільну (рис. 2). Так, на ряді підприємств промисловості витрати за останні два роки перевищують доходи (АМК, Дніпровський металургійний комбінат (ДМК), Дніпродзержинський коксохімічний завод (ДКХЗ)), а на інших (ДМЗ, ДВМ, Дніпродзержинський авторемонтний завод (ДАРЗ), завод метизів) спостерігається тенденція до зростання витрат в розрахунку на одну грошову одиницю продукції (робіт, послуг), що виробляється. Взагалі ж, рівень показника витрат на грошову одиницю продукції є величиною непостійною і значно відрізняється як для різних підприємств, так і для різних періодів часу роботи одного підприємства, що ілюструє гістограма, наведена на рис. 2. Поглиблене дослідження з використанням наведених вище етапів системного аналізу та методики аналізу ефективності використання витрат показало наявність резервів зниження собівартості та їх обсяги (табл. 1). Відємні значення у таблиці свідчать про наявність резервів, а абсолютні величини - про їх розмір по кожній з виділених груп витрат. Наприклад, резерви ефективності використання матеріальних витрат на АМК складають 227372 тис. грн. в той час, як рівень загального резерву підвищення ефективності використання витрат по підприємству - 522860 тис. грн.

В дисертації відзначено, що процеси формування витрат значною мірою відрізняються для підприємств різних галузей промисловості. Це обумовлено різними системами діючих витратоутворюючих факторів. Їх дослідження виявило пріоритетні напрямки підвищення ефективності використання поточних витрат та доцільність застосування тих чи інших методів. Так, наприклад, аналіз витрат АМК згідно послідовності їх формування дозволив встановити, що долі довиробничих, виробничих та післявиробничих витрат.

Відзначено недосконалість методів, які застосовуються в практичній діяльності для визначення сум непрямих витрат, що включаються до собівартості окремих структурних підрозділів та видів продукції. Автор вважає за доцільне при розподілі витрат загальногосподарського призначення враховувати загальні обсяги продукції, які виробляються структурним підрозділом, та обсяги продукції кожного виду, відповідно.

Дослідження організаційних факторів формування витрат показало, що організація економічної роботи по зниженню витрат, її методичне та інформаційне забезпечення, використання математичних методів погіршились, знизилась якість самих розрахунків, порушились їх періодичність та повнота. Це зробило свій внесок в зростання обсягів та рівня поточних витрат підприємств і зниження ефективності їх використання.

Рівень рентабельності витрат управління (Р_у), який визначався за формулою, для більшості підприємств є відємною величиною, що свідчить про неефективність використання відповідних витрат.

,

де S - валовий доход промислового підприємства без ПДВ, грн.; П - податки, які належить виплатити підприємству, і плата за кредити, грн.; В_м - загальна вартість матеріальних ресурсів, грн.; В_о - операційні витрати, що включають фонд заробітної платні, амортизацію та вартість послуг, грн.; К - вартість власного акціонерного капіталу підприємства, грн.; п - банківська ставка по поточних вкладах, в відсотках; В_у - витрати, повязані з утриманням апарату управління підприємством, грн. В дужках наведеної формули стоїть управлінська додана вартість, а останній відємник - внутрішні, або неявні витрати підприємства. Автором було визначено валовий доход, який при рівні витрат, що склався, може забезпечити достатню для підприємства рентабельність витрат управління. Так, на АМК потрібний рівень зростання обсягів реалізації склав 10% від обсягу реалізації 1998 р. при 20-відсотковій рентабельності витрат управління.

В дисертації зазначається, що в ринкових умовах господарювання можливості підприємств по вибору шляхів підвищення ефективності використання ресурсів значно розширюються, їх маневреність та економічна гнучкість майже нічим не обмежується. Одним з головних напрямків при цьому є вдосконалення механізму формування витрат. Він, на нашу думку, включає: 1) впровадження в практику управління норми ефективності використання поточних витрат; 2) удосконалення методик нормування та планування витрат, системи обліку та аналізу витрат; 3) розширення арсеналу методів та розробка удосконаленої інформаційної бази процесу управління ефективністю використання витрат; 4) удосконалення організаційного механізму управління формуванням витрат.

У третьому розділі «Розвиток методів та організаційних аспектів підвищення ефективності поточних витрат в промисловості в сучасних умовах» обґрунтовано можливість та необхідність використання системного підходу до управління витратами з метою вирішення проблеми підвищення ефективності їх використання і удосконалення процесів формування. Визначено структурний склад норми ефективності використання витрат та метод її розрахунку, розроблено вимоги до виконання кожної функції в системі управління витратами з використанням таких норм. Запропоновано удосконалену модель організації управління витратами підприємства. Розроблено метод розподілу прибутку між підрозділами підприємства на підставі структури витрат.

В роботі показано, що проблема підвищення ефективності використання витрат може бути вирішена, зокрема, за рахунок: 1) розробки чітко діючого механізму реалізації окремих функцій формування витрат; 2) обгрунтування взаємозвязків та взаємообумовленості між ними; 3) більш повного урахування витратоутворюючих чинників; 4) формування системи показників для використання в управлінській практиці. Функціонально система управління витратами повинна включати нормування, планування, облік, аналіз і контроль, організацію та стимулювання їх зниження. Її головна мета обумовлює врахування ряду принципів в процесі розробки, які і сформульовано в роботі.

На сучасному етапі керівництво підприємств не має норм, які б задавали максимально допустимий, реально досяжний та економічно обґрунтований рівень витрат і згідно з якими повинна оцінюватись ефективність використання поточних витрат та управління ними. Для цього автором запропоновано використовувати норму ефективності витрат (управлінську норму), розраховану на підставі показника витрат на одну гривню товарної продукції. Наведено принцип розрахунку нормативного рівня ефективності. Він визначається умовами, які склались на підприємстві, та його можливостями і може змінюватись у часі. Методика розрахунку норми ефективності складається з таких етапів. На першому етапі виконується розподіл поточних витрат на групи. Це дозволяє визначити структурний склад норми. Він залежить від прийнятої послідовності формування витрат і кількості обраних ознак їх класифікації. В основу структуризації нормативного рівня витрат, на думку автора, в першу чергу треба покласти принцип, зображений на рис. 1. Згідно до нього, нормативний рівень загальної величини витрат може бути представлено як суму трьох доданків: норм ефективності довиробничих, виробничих та післявиробничих витрат (часткових норм ефективності). При такому поданні оціночного рівня в випадку, якщо фактичний рівень узагальнюючого показника виявиться вище рівня нормативного, можна визначити за рахунок якої групи витрат сталося перевищення, і наскільки в цьому «винний» той чи інший етап формування витрат. В дисертації обгрунтовано й інші принципи структуризації управлінської норми ефективності використання витрат. Другий етап призначено для вибору найбільш істотних факторів, що впливають на кожну з груп витрат, та формування масиву даних, достатнього для пошуку відповідної залежності. Відібрані фактори повинні бути повністю або частково контрольованими. На третьому етапі визначається характер та ступінь залежності величини кожної з груп витрат від системи обраних факторів. Для цього можуть бути використані різні методи, у тому числі: множинної та парної кореляції, дисперсного та факторного аналізу, метод головних компонент та ін. Отримані моделі є основою для подальших розрахунків нормативного рівня ефективності використання витрат. Так, модель залежності виробничих витрат (У) АМК від обсягів товарної продукції (Х₁), витрат металу на одиницю продукції (Х₂), питомих витрат електроенергії та палива (Х₃, Х₄), витрат на утримання устаткування (Х₅), середньодобової продуктивності (Х₆) та витрат на персонал (Х₇), розрахована з використанням методу регресивного аналізу, має вигляд:

Коефіцієнт множинної кореляції склав 0,8904, а коефіцієнт детермінації - 0,7928. Це свідчить про те, що близько 80% змін величини функції обумовлено зміною факторів, включених до моделі.

Наступний і заключний етап передбачає, по-перше, формування системи обмежень по факторах, які включені до моделей, виходячи з їх економічного змісту. По-друге, розрахунок складових норми та її загального рівня. Для цього обгрунтовується можлива зміна середніх значень факторів в позитивну сторону. Управлінська норма розраховується шляхом послідовного поліпшення середнього рівня показника витрат. В табл. 2 наведено розрахунок впливу позитивної зміни факторів на середній рівень показника виробничих витрат на одну грошову одиницю товарної продукції (ТП), виконаний на даних АМК.

Одним з факторів, який обовязково повинен включатись до моделей такого роду, є обсяг виробництва, що не повинен, як правило, бути нижчий за беззбитковий.

В дослідженні визначено місце вирішення задачі оптимізації обсягів продукції та співвідношення між долями постійних та змінних витрат в системі управління витратами. Автором розроблено шкали для визначення обсягів беззбиткового виробництва при зміні ціни реалізації продукції та змінних витрат.

Системне управління поточними витратами принципово міняє зміст, ступінь та якість взаємодії процесів планування, обліку, аналізу, контролю та стимулювання. Головною відміною є використання в процесах управління розрахованої наведеним вище способом норми ефективності використання витрат. Більш точним стає процес планування. Він виконується виходячи з технологічних та управлінських норм, які виступають відповідно нижнім та верхнім лімітами рівня витрат, що плануються.

Облік та аналіз в системі є також управлінськими у тому розумінні, що на їх основі готується інформація для управлінського персоналу. В системі первісного обліку запропоновано застосовувати додаткові шифри для урахування витрат у розрізі різних ознак їх класифікації. Для умов конкретного підприємства облік витрат може бути організовано згідно нормативному методу з використанням загальної і часткових управлінських норм. Така організація обліку дозволить в будь-який час мати потрібну в управлінні витратами інформацію про їх відхилення від нормативного рівня та за рахунок чого це сталося.

Автор вважає, що раціональна система стимулювання робітників за економію ресурсів повинна базуватися на нормі ефективності використання витрат. Підставою для преміювання робітника є збережений або знижений рівень витрат відносно рівня управлінської норми, обумовлений його діяльністю. Структуризована норма дозволяє конкретно назвати групи витрат і визначити учасників їх формування: як виробничих робітників, так і інших працівників. Для матеріального заохочення робітників, які одержали економію, може частково або повністю використовуватись заощаджена сума по даній групі витрат.

Проведене дослідження дозволило запропонувати ще один напрям використання показників структури поточних витрат та рентабельності: для розподілу прибутку, отриманого підприємством, між його структурними підрозділами. Ці показники дають змогу визначити долю і суму економічного результату структурного підрозділу в загальному результаті роботи. Для виконання конкретних розрахунків по розподілу прибутку підприємства повинні бути витримані ряд умов, які викладено в роботі. З метою виключення впливу обсягів витрат на величину отриманого прибутку попередній розрахунок планового прибутку слід проводити за умови однакової рентабельності однакових статей витрат по цехах та підприємству в цілому. В цьому випадку для визначення планового прибутку цеху (Пц) може бути використана формула:

,

де Пп - планова сума прибутку підприємства від виробництва та реалізації продукції, грн.; Узп, Урсоп, Уцп - частка витрат на заробітну плату з відрахуваннями на соціальні потреби, витрат на утримання устаткування та загальновиробничих витрат цеху в загальній сумі витрат підприємства по переробці, прийнятих за 100% або одиницю; Узц, Урсоц, Уцц - частка цих же витрат цеху в однойменних статтях витрат по підприємству, відповідно.

Фактична сума прибутку визначається за формулою (5):

де Пцф - фактична сума прибутку цеху, грн.; Пцпл - сума прибутку цеху за планом, грн.; Пц - сума зміни () планового прибутку цеху за результатами його практичної діяльності, який розраховується за формулами (6), (7), грн.:

,

,

де Пс.ф.п - позаплановий прибуток (збиток) підприємства від виробництва та реалізації продукції (без урахування прибутку від впровадження заходів НТП), грн.; Пс - позапланове зниження поточних витрат цеху по переробці на 1 гривню фактично виробленої товарної продукції підприємства в порівнянні з величиною управлінської норми, %; Ну, З - нормативний рівень поточних витрат цеху по переробці і фактична величина витрат на одну гривню фактично виробленої продукції, відповідно, грн.

Виходячи з цілей та задач функціонування підприємств промисловості, повинна формуватись організація, призначенням якої є цілеспрямоване керівництво пошуком резервів, орієнтація всіх функціональних підрозділів на підвищення ефективності використання витрат та реалізацію розроблених заходів. З цією метою автором запропоновано створення органу управління ефективністю - центру управління витратами, який включає відповідальних виконавців в складі лінійно-функціональних підрозділів (виробничих, технічних та економічних), групу спеціально підготовлених аналітиків, на чолі якого стоїть менеджер по витратах (рис. 3).

В основу формування центру управління витратами повинні бути покладені принципи, які відповідають прийнятим ознакам структуризації нормативного рівня витрат.

Організаційна структура управління ефективністю використання витрат повинна бути досить гнучкою та динамічною, щоб швидко перебудовуватись, виходячи з змін зовнішніх умов. Цій вимозі відповідає матрична структура управління, в якій вертикальні лінійні звязки поєднуються з горизонтальними, що виходять від менеджера по витратах.

Висновки

Запропоновано модель класифікації витрат та схеми їх формування, які розвивають ряд положень теорії витрат та безпосередньо можуть бути використані в практичній діяльності управлінцями підприємств промисловості.

Сформульовано етапи методики системного управлінського аналізу витрат та розкрито їх суть.

Розроблено методику прогнозування витрат на конечних етапах виробництва, яка є інструментом встановлення обґрунтованих цін на конечну продукцію.

Представлено принципи структуризації норми ефективності витрат та спосіб її розрахунку, що дозволяють отримати економічно обгрунтований і реально досяжний рівень витрат на одну грошову одиницю. Це є підставою для удосконалення реалізації кожної з функцій управління витратами.

Запропоновано методику розподілу прибутку між структурними підрозділами підприємства промисловості. Вона може бути використана для створення обєктивних, рівновигідних умов їх матеріального стимулювання за зниження витрат.

Розроблено удосконалену модель організації управління витратами, що дає можливість координації загальної діяльності підприємств промисловості в напрямку підвищення ефективності використання їх витрат.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Теоретические аспекты определения критерия эффективности управления текущими издержками предприятия // Вестник ХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. - Харьков: ХГПУ. - 1999. - №.27. - С. 132-138. Особистий внесок: запропоновано критерій ефективності використання поточних витрат та метод його розрахунку.

2. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Методика системного управленческого анализа текущих издержек предприятия // Вестник ХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. - Харьков: ХГПУ. - 1999. - №90. - С. 47-55. Особистий внесок: розкрито зміст етапів управлінського аналізу витрат.

3. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Использование показателя структуры текущих издержек в планировании и управлении эффективностью производства // Бизнес-информ. -1999. - №5-6. - С. 129-134. Особистий внесок: визначено етапи структурного аналізу витрат.

4. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Показатели текущих затрат и их использование в принятии управленческих решений // Придніпровський науковий вісник. Науковий журнал. Економіка. -1998. - №114 (181). - С. 38-45. Особистий внесок: запропонована класифікація показників витрат відповідно до напрямків їх використання в прийнятті управлінських рішень.

5. Тарасенко С.И. Оптимизация структуры затрат как инструмент управления экономикой предприятия // Сборник научных трудов. Серия: Экономические науки. Выпуск 1. - Днепродзержинск. - 1995. - С. 15-21.

6. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Проблемы и направления совершенствования методики анализа текущих издержек предприятия в условиях рынка // Системні технології. Прогресивні засоби одержання і технології виробництва матеріалів: Зб.наук. пр. - Дніпропетровськ, 1998. - С. 140-145. Особистий внесок: розкриті основні положення організаційно-інформаційної моделі аналізу поточних витрат.

7. Тарасенко С.И. Управление затратами предприятий в условиях трансформации экономических отношений // Материалы 4-й Междунар. студ. научн. конф. «Актуальные проблемы гуманитарных наук и их информационное обеспечение». - Харьков: Харьковский гуманитарный институт «Народная Украинская Академия». - 1997. - С. 53.

8. Тарасенко С.І. Управління витратами підприємства як фактор підвищення його конкурентоспроможності // Матеріали студ. науково-практ. конф. «Управління організацією: теорія і практика». - К.: КПІ, 1997. - С. 92-93.

9. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Структурное моделирование в управлении текущими затратами // Придніпровський науковий вісник. Матеріали міжнар. науково-техн. конф. «Проблеми і практика управління в економічних системах». - 1998. - №108 (175). - С. 93-95. Особистий внесок: визначено місце планування та прогнозування витрат на підставі їх структурного аналізу в управлінні витратами.

10. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Диагностика и стратегия снижения текущих затрат в системе управления предприятием // Матеріали 5-ї Міжнар. науково-практ. конф. «Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність». - Київ - Трускавець: КНЕУ, НТУУ «КПІ», ДДПУ, 1999. - С. 175-176. Особистий внесок: запропоновано використання логістичного підходу в діагностиці витрат.

11. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Система формирования затрат на маркетинг // Матеріали 3-ї Міжнар. науково-практ. конф. «Маркетинг: теорія і практика». - Київ - Ялта: КНЕУ, 1999. - С. 174-175. Особистий внесок: визначені особливості формування витрат, що повязані з маркетинговою діяльністю підприємства, та напрямки управління ними.

Тарасенко С.И. Организационная модель снижения текущих издержек предприятия // Матеріали міжнар. науково-практ. конф. «Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації». Том 2. - Дніпропетровськ: РИК НГА України, 1999. - С. 242-245.

13. Ревенко Н.Г., Тарасенко С.И. Методика прогнозирования себестоимости продукции с использованием ЭВМ // Матеріали міждерж. науково-метод. конф. «Компютерне моделювання». - Дніпродзержинськ, ДДТУ, 1999. - С. 155-156. Особистий внесок: сформований алгоритм розрахунку прогнозного рівня витрат.

Размещено на Allbest.ru