Економічні проблеми використання машинно-тракторного парку в умовах формування ринкових відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічні проблеми використання машинно-тракторного парку в умовах формування ринкових відносин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Головна проблема в організації механізованого виробництва конкурентоспроможної продукції рослинництва полягає в машинозабезпеченні своєчасного виконання технологічних операцій з дотриманням вимог агротехніки при зниженні трудових і матеріальних затрат. Приорітетними напрямками технічної політики в сільськогосподарському виробництві є: обгрунтування та комплектування оптимального складу машинно-тракторного парку (МТП) з урахуванням прогресивних технологій виробництва продукції; ресурсозабезпечення його роботоздатності; організація ефективного використання машинно-тракторних агрегатів (МТА) та матеріально-технічних засобів в сільськогосподарських підприємствах; підготовка і підвищення кваліфікації механізаторських та інженерно-технічних кадрів.

Дослідження по ефективності формування, використання, обслуговування машинно-тракторного парку та вдосконалення виробничих відносин при функціонуванні машинного сільськогосподарського виробництва приведені в працях Більського В.Г., Бузовського Е.А., Вітковського М.П., Гайдуцького П.І., Голованова О.М., Грицишина М.І., Діденка М.К., Євтенка В.Г., Кіртбая Ю.К., Конкіна Ю.О., Лісовського Г.А., Лобаса М.Г., Масла І.П., Онищенка О.М., Перебийніса В.І., Погорілого Л.В., Путінцевої М.О., Рунчева М.С., Терехова О.П., Фінна Е.А., Шпичака О.М. та в публікаціях інших науковців. Розгляд чинників, якими обгрунтовується стан механізації господарств показав, що МТП сільськогосподарських підприємств продовжує формуватись і застосовуватись без належної економічної оцінки, що приводить до зростання виробничих затрат і собівартості продукції рослинництва. Традиційні форми використання МТП не сприяють своєчасному виконанню технологій в умовах ресурсозбереження, а економічні відносини в зв'язці «виробник-реалізатор-замовник» сільськогосподарської техніки не відпрацьовані. Для організації високопродуктивного машинного виробництва сільськогосподарської продукції вимагається комплексне дослідження проблем використання машинно-тракторного парку в умовах формування ринкових відносин. Потребують подальшого наукового обгрунтування і розв'язання питання визначення оптимального співвідношення між обсягами технологічних робіт і рівнем їх ресурсного забезпечення; комплектування складу машинно-тракторного парку і розподілу агрегатів по видах робіт за економічними критеріями; доцільних форм машинокооперування, оренди і прокату техніки; оптимальних параметрів механізованих внутрішньогосподарських і міжгосподарських підрозділів; проектування раціональних структур інженерної служби господарства і району; трансформування форм використання техніки і методів виконання робіт; вдосконалення економічних відносин в зв'язці «машиновиробник-технічний реалізатор-машинокористувач». Названі та інші питання зумовили актуальністьвибраної теми, мету і задачі дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено відповідно наукових тем, виконаних в ІМЕСГ УААН: «Розробити структуру машинно-тракторного парку, нормативи потреби в техніці та механізаторських кадрах для господарств основних зон УРСР» (1986-1990 рр.); «Створення наукових основ оптимізації технологічних процесів виробництва сільськогосподарської продукції з метою уніфікації засобів механізації та економії енергетичних і матеріальних ресурсів» (1991-1995 рр); «Обгрунтувати перспективну систему машин та ефективні форми комплектування і використання техніки в колективних, кооперативних, акціонерних, фермерських господарствах з урахуванням нових організаційноекономічних відносин в сільському господарстві та обмежених енергоресурсів» (1996-1998 рр.).

Мета і задачі дослідження.

Мета роботи - удосконалення наукових основ ефективного комплектування та використання машинно-тракторного парку в ринкових умовах; розробка нових напрямків високоефективного застосування МТП всіма сільськогосподарськими товаровиробниками.

В основні задачі досліджень входило: узагальнення результатів практичного розвитку організаційних форм використання МТП і методів виконання механізованих робіт в рослинництві; обґрунтування оптимальних варіантів машиновикористання і машинообслуговування в умовах реформування агропромислового комплексу; розробка методичних рекомендацій по раціональній зайнятості механізаторських кадрів протягом року; побудова інформаційної моделі управління машинно-тракторним парком при виробництві рослинницької продукції; виконання конкретних розрахунків по використанню машиннотракторних агрегатів в колективних і фермерських господарствах; конструювання структури інженерної служби з урахуванням розмірів і виробничої спеціалізації господарств; відпрацювання методичних положень по визначенню потреби машинно-тракторного парку в паливі; дослідження механізму функціонування виробничих відносин і здійснення взаєморозрахунків при використанні та обслуговуванні машинно-тракторного парку.

Предметом дослідження є організаційно-виробнича система машиновикористання і машинообслуговування, яка складається в умовах реструктуризації сільськогосподарського виробництва.

Об'єктом дослідження стали механізовані підрозділи і механізаторські колективи по виробництву продукції рослинництва аграрних підприємств та машинно-технологічних станцій.

Методологічною базою досліджень послужили: економічна теорія об'єктивного розвитку продуктивних сил і виробничих відносин; праці українських і зарубіжних учених-аграрників з проблем організації використання сільськогосподарської техніки; нормативні документи, рекомендації з питань економічної і технічної політики в агропромисловому комплексі України. При проведенні досліджень використовувались загальнонаукові методи: абстрактно-логічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, графічний, моделювання; необхідні обчислення здійснювались на комп'ютерній програмі АСУ - «Технолог».

Наукова новизна одержаних результатів

Наукова новизна результатів дисертації полягає в тому, що здобувач розглянув проблему використання машинно-тракторного парку як систему взаємоув'язаних організаційно-економічних, агротехнологічних і інженерно-технічних чинників, що взаємодіють в процесі механізації виробництва рослинницької продукції в умовах формування ринкових відносин та багатоукладності сільськогосподарського виробництва.

Вперше на основі системного підходу до досліджень впливу цінових паритетів на склад МТП господарства розроблені економічні характеристики різних типів машинно-тракторних агрегатів на однорідних механізованих роботах. Економічне порівняння прокатних оцінок конкуруючих МТА дозволяє визначити найбільш оптимальні їх склади і розробити календарні плани ресурсозберігаючого застосування МТП в землеробстві. На основі аналізу впливу сучасних технологій на формування і застосування МТП обгрунтовані організаційні форми машиновикористання та машинообслуговування, які відповідають структурі та обсягам виконуваних робіт.

Розроблені нові методи визначення потреби господарств в механізаторських і інженерно-технічних кадрах, що оптимізує їх потребу та зайнятість протягом року.

На захист виносяться:

- методологія та методи комплектування і використання машинно-тракторного парку господарств;

- методичні положення з розвитку інформаційної системи управління машинно-тракторним парком;

- концепція реформування організаційно-виробничої структури інженерної служби колективних господарств і створення машинно-технологічних станцій;

- обгрунтування розрахунків і заходів технічного оснащення фермерських господарств і особливостей використання в них засобів механізації;

- наукові розробки з визначення потреби і раціональної зайнятості механізаторських кадрів протягом року;

- методика визначення оптимальної потреби в паливі для виробництва продукції рослинництва;

- пропозиції з регулювання виробничих відносин при використанні та обслуговуванні машинно-тракторного парку в господарській і позагосподарській сферах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють в господарствах різних виробничих типів і форм власності з урахуванням їх конкретних умов визначити раціональні варіанти машиновикористання в рослинництві; обгрунтувати доцільні шляхи розвитку внутрішньогосподарських і зовнішньогосподарських виробничих відносин при машинообслуговуванні. На основі розроблених методів рекомендовано впровадження в господарствах інформаційних систем ефективного управління машинно-тракторним парком. Нормативно-технологічна і техніко-економічна документація по розробці механізованих технологій і комплектуванню машинно-тракторного парку у формі договорів на створення НТП під керівництвом і безпосередньою участю автора була впроваджена в 104-х господарствах республіки.

Особистий внесок здобувача. Практично всі теоретичні та експериментальні положення формування і застосування машинно-тракторного парку в сільськогосподарських структурах, які складають зміст дисертації, є особистими розробками автора.

Апробація результатів дисертації Результати досліджень доповідались на республіканських науково-виробничих конференціях, семінарах, науково-технічних радах Мінсільгосппроду України: «Підвищення ефективності використання машинно-тракторного парку» (смт. Глеваха, 23-24 лютого 1977 р.); «Соціально-економічні проблеми використання трудових ресурсів в сільському господарстві» (м. Полтава, 15-17 травня 1979 р.); «Вдосконалення зональних систем машин і шляхи підвищення продуктивності праці в сільському господарстві» (смт. Глеваха, 21-22 вересня 1984 р.); «Розробка та використання технічних засобів для механізації робіт в особистих підсобних господарствах, орендних і підрядних колективах» (смт. Глеваха, 23-26 жовтня 1990 р.); «Узагальнення досвіду роботи машинно-технологічних станцій» (НТР Мінсільгосппроду, м. Київ, 13 березня 1997 р.); «Досвід експлуатації і обслуговування іноземної сільськогосподарської техніки, використання механізованих загонів, створених на базі такої техніки» (Республіканська нарада керівників і спеціалістів установ і господарств УААН, м. Київ, 16 травня 1997 р.). Окремі розробки включені до науково-практичних рекомендацій і методик по ефективному використанню машиннотракторного парку та механізаторських кадрів в сільському господарстві.

Публікації. Результати дисертації опубліковані в 36 наукових роботах, в тому числі в трьох монографіях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 457 сторінках, 65 таблиць і 35 рисунків займають 127 сторінок. Список використаних літературних джерел включає 157 найменувань. В дисертації 19 додатків (92 стор.), де приведені матеріали про впровадження результатів дослідження, форми і зразки необхідних робочих документів, додаткові вихідні та розрахункові дані по темі.

Структура роботи:

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні положення ефективного застосування засобів механізації в сільському господарстві. 1.1. Економічні основи формування оптимальної структури машинно-тракторного парку. 1.2. Методичні підходи до проектування інформаційних систем оперативного управління машинно-тракторним парком. 1.3. Основні теоретичні принципи здійснення аналізу та оцінки роботи машинно-тракторних агрегатів.

Розділ 2. Раціональне використання машинно-тракторного парку в умовах реформування сільськогосподарського виробництва. 2.1. Аналіз розвитку форм використання машинно-тракторного парку і методів виконання механізованих робіт. 2.2. Конструювання інженерної служби при реструктуризації сільськогосподарських підприємств. 2.3. Формування виробничих затрат на використання машинно-тракторного парку. 2.4. Організаційні принципи технічної експлуатації машинно-тракторного парку.

Розділ 3. Нові виробничі форми і відносини в організації використання та обслуговування машинно-тракторного парку. 3.1. Моделювання виробничих структур орендних механізаторських підрозділів. 3.2. Перепрофілювання системи сервісного машинообслуговування сільськогосподарських товаровиробників. 3.3. Особливості використання засобів механізації в фермерських господарствах і кооперативах. 3.4. Регулювання виробничих відносин при використанні та обслуговуванні машинно-тракторного парку.

Розділ 4. Організаційно-економічні резерви в експлуатації машинно-тракторного парку. 4.1. Удосконалення колективних форм використання машинно-тракторного парку. 4.2. Оптимізація потреби та зайнятості механізаторських кадрів. 4.3. Визначення виробничих вимог до якості виконання механізованих робіт. 4.4. Обгрунтування шляхів економії енергетичних ресурсів при виробництві сільськогосподарської продукції.

Висновки.

Список літературних джерел.

Додатки.

Основний зміст дисертації

машинообслуговування парк управління механізаторський

В першому розділі «Теоретичні положення ефективного застосування засобів механізації в сільському господарстві» обгрунтовуються економічні основи формування і використання машинно-тракторного парку КСП в умовах становлення ринкових відносин; розроблені моделі інформаційних систем по ресурсозберігаючому застосуванню сільськогосподарської техніки.

Потреба в засобах механізації для виробництва продукції рослинництва - це оптимальний склад машинно-тракторного парку. В роботі розглядаються його три варіанти: фактично сформований парк, оптимально необхідний і розрахунковий парк господарств при співвиконанні механізованих робіт машинно-технологічними станціями (МТС).

Здебільшого наявний склад машинно-тракторного парку господарств сформувався стихійно і відзначається багатомарочністю. В кожному господарстві нараховується 10-15 і більше різновидностей тракторів, а також понад 100 сільськогосподарських машин, що створює практичні труднощі в їх експлуатації і обслуговуванні. Для комплексної механізації робіт по вирощуванню однієї сільськогосподарської культури в господарствах використовується 5-8 марок тракторів з відповідним кожному трактору шлейфом робочих машин.

Для розрахунку оптимально необхідного складу машинно-тракторного парку застосовують декілька варіантів: прямий рахунок по обсягах робіт і зокрема в «пікові» періоди; по графіках річного завантаження машинно-тракторних агрегатів; по нормативах потреби в сільськогосподарській техніці. Метод прямого розрахунку слід признати найбільш точним і прийнятним для практичної реалізації, проте він виконується вручну і досить трудоємкий. Тому в господарствах не визначається склад та потреба машинно-тракторного парку на весь рік, а лише на окремі виробничі періоди.

Наближає машинно-тракторний парк до оптимальної структури графічний метод розрахунку потреби в техніці, за рахунок того, що графіки будуються на повний рік використання машин. Недоліки цього методу заключаються в тому, що графіки не дають економічно оптимального рішення структури машинно-тракторного парку.

Нормативний метод розрахунку машин для конкретних господарств взагалі не прийнятний, він необхідний для визначення потреби в техніці на регіональних рівнях. Визначення оптимально необхідного машинно-тракторного парку господарства - складна багатокритеріальна задача, яка розв'язується методом розрахунку прокатних оцінок експлуатаційних затрат на комп'ютерній програмі АСУ - «Технолог», ІМЕСГ УААН. При моделюванні технологічних процесів вирощування сільськогосподарських культур прокатні техніко-економічні оцінки машиновикористання визначаються у відповідності з кількістю зайнятих у виробництві машин і розподіляються по періодах, коли дані машини необхідні для виконання робіт. Основним інформаційним джерелом при розрахунку складу машинно-тракторного парку служать технологічні карти на виробництво продукції рослинництва.

При визначенні оптимально необхідного складу машинно-тракторного парку господарства потрібно керуватися слідуючими основними вимогами:

- на кожну операцію в технологічних картах представляються агрегати будь-яких видів, здатних виконувати таку роботу з дотриманням всіх вимог агротехніки;

- склад машинно-тракторного парку повинен характеризуватися даними про вартість енергомашин і робочих машин;

- весь річний комплекс механізованих робіт у рослинництві необхідно розбити на 7-10-ти денні робочі періоди для дотримання достатньої точності рішення задачі;

- для визначення кількісного і марочного поповнення складу машинно-тракторного парку слід мати план списання машин в господарстві.

Враховуючи напружений стан з своєчасним і якісним виконанням всього комплексу робіт в рослинництві, частина їх в «пікові» періоди здійснюється технікою МТС. За умови, що МТС виконуватимуть 30%: боронування озимих, закриття вологи і передпосівного обробітку грунту, 50% основного обробітку грунту, 25% збирання зернових і кормових культур та агрохічних робіт, потреба господарств в машинно-тракторному парку скорочується на 43-56%.

Щоб визначити виробничу доцільність придбання будь-якого машинно-тракторного агрегату необхідно здійснити його економічну оцінку. Для цього слід порівняти економічну ефективність використання впроваджуючого зразку з діючими в рівних природньо-економічних умовах. Основний критеріальний показник застосування МТА повинен бути комплексним - це розмір капіталовкладень, приведених і прямих затрат на сезонний наробіток або на його одиницю.

Визначення оптимального складу машинно-тракторного парку залежить від ретельної підготовки вхідної інформації і правильного відображення нею об'єктивних виробничих умов вирощування сільськогосподарських культур. Підготовлені по господарству дані вхідної інформації необхідні для машинної обробки і одержання результативних показників вихідної інформаційної системи оперативного управління машинно-тракторним парком господарства, що включають:

конкретизовані технологічні карти з нормативами виробничих затрат на вирощування і збирання сільськогосподарських культур. Основна мета даної інформації - аналіз ефективності технологій виробництва рослинницької продукції в господарстві і його підрозділах та визначення впливу відмін у виконанні агроприйомів (по видах, якості, обсягах, строках робіт) на одержану врожайність сільськогосподарських культур; техніко-економічна оцінка і вибір оптимальних складів машинно-тракторних агрегатів для виконання технологічних операцій;

річний календарний план (в розрізі семи-десятиденного періоду) виконання механізованих робіт та використання машинно-тракторного парку в рослинництві. Основна мета цієї інформації - раціональне розподілення агрегатів по видах і обсягах робіт;

аналіз ходу робіт і використання техніки; забезпечення потрібного рівня інформованості керівників і спеціалістів господарства про фактичне виконання і резервах прискорення робіт по вирощуванню і збиранню сільськогосподарських культур;

розрахунок потреби в техніці та річному завантаженні машин. Мета - визначення необхідного парку машин і потреби в додатковій техніці для окремих періодів виконання робіт; забезпечення максимального наробітку і завантаження машинно-тракторних агрегатів.

Інформаційна автоматизована система управління оптимальним машинно-тракторним парком господарства приведена на рис. 1.

В другому розділі «Раціональне використання машинно-тракторного парку в умовах реформування сільськогосподарського виробництва» досліджується розвиток форм застосування машин і виконання механізованих робіт; приводяться розрахунки нормативної бази виробничих затрат на використання машинно-тракторного парку в господарстві; узагальнюється прогресивний досвід роботи механізованих і ремонтно-обслуговуючих підрозділів на колективному підряді та госпрозрахунку.

Підрозділи машинно-тракторного парку визначаються його організаційними формами. Вдосконалення організаційних форм машиновикористання - процес динамічний і направлений на ефективніше використання основного засобу сільськогосподарського виробництва - землі. В землеробстві машинно-тракторний парк зайнятий, головним чином, виконанням мобільних механізованих робіт. Машини є невід'ємним елементом всіх технологічних процесів вирощування сільськогосподарських культур і організація їх використання поєднується з загальною організацією внутрішньогосподарського виробництва. Переважна більшість колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) в перспективі зберігаються як організаційно-виробничі структури внутрішньогосподарської системи різних взаємоув'язаних підрозділів по машиновикористанню постійного і тимчасового характеру.

У виробничих підрозділах по машиновикористанню реалізуються всі технічні, агротехнологічні, економічні і організаційні питання виробництва рослинницької продукції. Ці механізовані підрозділи не можуть бути єдиними для багатоукладних умов сучасного сільськогосподарського виробництва.

Чим більша потреба в механізації сільськогосподарського виробництва, тим більший вплив на кінцеві результати діяльності господарства справляє стан інженерної служби. Інженерна служба колективних господарств визначається як структурний підрозділ внутрішньогосподарської системи управління, що забезпечує організацію використання та ремонту техніки. Стан інженерної служби села характеризується кількісно (чисельністю її штату та вартістю техніки і об'єктів матеріально-технічної бази) і якісно (організаційною структурою і розподіленням функцій між її підрозділами). Сучасний стан інженерної служби багатьох колективних господарств не відповідає вимогам, що пред'являються до високоорганізованої системи. Виникла явна диспропорція між формами організації її та структурою технічних засобів виробництва і технологією машиновикористання; проявляється широка універсалізація і недостатня спеціалізація окремих функцій інженерної служби; невизначено чітке коло обов'язків і взаємозв'язку ряду її ланок. В дослідженнях по вдосконаленню методів організації інженерної служби для різних типів сільськогосподарських товаровиробників основне значення було приділено розробці принципів побудови внутрішньогосподарської інженерно-технічної структури, визначенню оптимального складу спеціалістів та чіткому розподіленню між ними функцій і обсягів робіт, вдосконаленню технології процесу інженерно-технічного управління.

Застосування машинно-тракторного парку супроводжується виробничими затратами праці механізаторів і обслуговуючого персоналу, енергетичних ресурсів, матеріальних і грошових засобів. Щоб ефективно організувати роботу машинно-тракторних агрегатів у рослинництві слід знати виробничі затрати на виконання механізованих робіт по основних елементах собівартості - оплаті праці, витраті палива, відрахування на технічне обслуговування і поточний ремонт, капітальний ремонт, відновлення шин і гусениць, реновацію машин. Одержання таких даних здійснюється переважно шляхом нормування, що є зв'язуючою ланкою між технологією і організацією виробництва, між експлуатацією техніки і економікою праці. Оскільки розрахункові нормативи виробничих затрат на виконання механізованих робіт і використання машинно-тракторного парку в рослинництві визначаються при раціональній побудові технологічного процесу, то співставлення їх з фактичними затратами дає можливість виявити економічні резерви в організації машиновикористання.

Тут основна увага була приділена вдосконаленню методики розробки нормативно-технологічних карт на виробництво продукції рослинництва для умов конкретного господарства. Фрагмент конкретизованих технологічних карт з нормативами виробничих затрат на виконання механізованих робіт і використання МТА в розрахунку на 100 га с.-г. культур приведено в табл. 2.

Нормативно-технологічні карти є основним робочим документом для механізаторських колективів, особливо, які здійснюють виробництво рослинницької продукцїї на принципах госпрозрахунку і підряду. Як об'єктивний показник виміру затрат трудових і матеріальних ресурсів, нормативи застосовуються як один з вагомих критеріїв оцінки ефективності роботи машинно-тракторних агрегатів. З їх впровадженням підводиться нормативна база під використання машинно-тракторного парку.

В третьому розділі «Нові виробничі форми і відносини в організації використання та обслуговування машинно-тракторного парку» приводяться наукові розробки по створенню орендних механізаторських колективів і підрозділів сервісного машинообслуговування; обгрунтовуються економічні важелі регулювання взаємовідносин в сфері експлуатації техніки.

Функціонування орендних механізованих підрозділів передбачає найбільш повне використання технічних засобів на механізованих польових роботах та при наданні ремонтно-обслуговуючих послуг. На практиці здебільшого орендні відношення діють у формі «орендного підряду» - це зобов'язання орендаря виконувати завдання (роботу) з використанням найнятих виробничих засобів.

Активно розповсюджується внутрішньогосподарська оренда, яка cприяє якісній зміні економічних відносин між первинними механізаторськими колективами і адміністрацією. Такі зміни стосуються, насамперед, розпорядчих прав на землю і техніку. Земельні угіддя, машини, виробничі споруди передаються за визначену плату орендному колективу вже не просто для використання в процесі праці, а на тривалий строк для здійснення самостійної виробничо-господарської діяльності. Необхідність сплачувати орендну плату спонукає орендні колективи механізаторів добиватися права вибору засобів механізації з врахуванням економічної вигоди, а також права відстоювати розмір орендної плати з врахуванням якості засобів виробництва. Один з головних принципів орендних відносин - повернення орендуємих засобів виробництва. Природні ресурси (земельні угіддя) повинні бути повернуті орендодавачу тільки в натуральній формі; техніка може бути повернута як в натуральній так і у вартісній формах.

Моделювання орендних механізованих підрозділів було здійснено на базі сільськогосподарських підприємств різних кліматичних зон і виробничих спеціалізацій. Серед організаційних умов застосування орендного підряду визначення кількісного складу і розміру підрозділу є з найбільш важливих. По-перше, від розмірів орендного підрозділу залежить можливість організації розподілення агрегатів по видах робіт і режим роботи механізаторів. По-друге, склад колективу в значній мірі передумовлює його соціально-психологічний мікроклімат.І по-третє, що саме головне, оптимізація параметрів орендного підрозділу суттєво впливає на величину виробничих затрат, а через них і на рівень внутрішньогосподарських розрахункових цін. Розробка структури машинно-тракторного парку, з якого формується технічне оснащення орендного підрозділу, базується на оптимізації системи: посівна площа - склад машин - трудовий колектив на основі критерія максимуму виходу валової продукції при обмеженнях по експлуатаційних і трудових затратах.

В умовах скорочення і старіння машинно-тракторного парку господарств з однієї сторони і освоєння нових сільськогосподарських технологій і відповідно техніки нових конструкцій з другої сторони приорітетне направлення у вирішенні цих задач надається спільному освоєнню нових потужностей шляхом організації машинно-технологічних станцій (МТС). Ініціаторами створення МТС виступають як фізичні особи так і державні структури.

Простежуються чотири типи або варіанти організації створення механіваних формувань під назвою машинно-технологічні станції: а) створення МТС в рамках окремого колективного сільськогосподарського підприємства; (колгоспна або приватна МТС); б) формування МТС на базі організацій не сільськогосподарського призначення; в) МТС по вирощуванню та переробці цукрових буряків, які створюються при цукрових заводах; г) МТС, членами яких є КСП і районні об'єднання «Агротехсервіс».

Машинно-технологічні станції створюються з метою надання послуг всім категоріям сільськогосподарських товаровиробників у своєчасному і якісному проведенні механізованих робіт на базі прогресивних технологій вирощування та збирання сільськогосподарських культур; ефективного використання і обслуговування машинно-тракторного парку; придбання, відновлення і прокату техніки для підвищення виробництва сільськогосподарської продукції та одержання прибутку від цієї діяльності. Відповідно меті створення машинно-технологічних станцій пропонується її організаційно-виробнича структура, яка включає виробничі служби та підрозділи, що забезпечують функціональну діяльність МТС (рис. 2).

Визначення та набирання обсягів робіт по обслуговуванню господарств машинно-технологічною станцією відбувається на маркетингових засадах. Структура машинно-тракторного парку МТС повинна формуватись виходячи з видів і обсягів замовлених робіт.

Проблема недостатньої технічної оснащеності є однією з головних перешкод розвитку та виробничої ефективності нових форм приватного господарювання, зокрема фермерства.

Якщо порівняти потребу в парку техніки колективного сільськогосподарського підприємтсва (КСП) і змодельованих на його базі окремих фермерських господарств, то, наприклад, в умовах лісостепової зони для ведення фермерського виробництва збільшується: кількість колісних тракторів класу на 49 од. (в 4.1 рази), грунтообробних машин - на 195 од. (в 12.4 рази), розкидачів добрив - на 88 од. (в 15.7 рази), сівалок - на 74 од. (в 4.5 рази), машин по догляду за посівами - на 151 од. (в 6 разів), навантажувачів - на 77 од. (в 8 разів) та ін.

В механізації фермерських господарств слід виділити три особливості. Перша особливість у використанні сільськогосподарської техніки полягає в тому, що фермер, переважно, виконує всі механізовані роботи одним і тим же трактором. А це значить, що йому потрібно здійснювати переналадку агрегатів по 30-35 технологічних операціях в розрізі сільськогосподарської культури. На протязі одного дня фермер змушений робити 2-3 переналадки агрегатів при виконанні взаємоув'язаних технологічних операцій.

Дотримуватись необхідних технологічних вимог виконання механізованих робіт згідно обґрунтованих календарних планів і графіків зможуть фермери високої механізаторської професійності. Це друга особливість в організації використання фермерської техніки. Як механізатор широкого профілю, фермер повинен оволодіти професіональними навиками і знаннями: тракториста-машиніста, комбайнера, майстра по технічному обслуговуванню МТП, слюсаря по діагностуванню та ремонту техніки. Вітчизняний фермер, як тип сільськогосподарського виробника, формується в умовах самовиживання, без організованої допомоги у вирішенні проблем технічного сервісу, форм машинообслуговування, комп'ютеризації машинно-тракторних агрегатів, маркетингу. В цьому третя особливість організації машиновикористання в фермерському господарстві.

Виробничі відносини при використанні та обслуговуванні машинно-тракторного парку необхідно здійснювати на саморегулюючій економічній основі та принципах самофінансування. Так, в умовах формування ринкової економіки виробничі відносини між механізованими підрозділами і адміністрацією КСП повинні базуватися на поєднанні загальногосподарського керівництва з розвитком виробничо-господарської самостійності цих підрозділів у виконанні завдань по виробництву продукції рослинництва і використанні матеріально-технічних ресурсів; створенні механізованим підрозділам відносно рівних умов у виконанні виробничих програм; сприянні зацікавленості КСП і механізованих підрозділів у збільшенні обсягів виробництва продукції, підвищенні якості та зниженні її вартості. За дотриманням технологічної дисципліни при виконанні механізованих робіт і використанні машинно-тракторного парку встановлюється діючий контроль на основі чекової системи взаєморозрахунків між підрозділами. Наприклад, ремонтна майстерня господарства (рис. 3) одержує чеки за надані технічні послуги від інших підрозділів і в той же час вона розплачується чеками за використані ресурси. Ув'язана системою внутрішньгосподарського розрахунку та колективного підряду, найбільш повно проявляється колективна взаємозалежність і взаємозацікавленість механізаторів і ремонтників у ефективному використанні техніки, подовженні міжремонтних строків служби машин, скороченні затрат на їх утримання. В основних виробничих підрозділах господарства продукція має фізичні одиниці виміру, що полегшує встановлення внутрішньорозрахункових цін. Для обслуговуючих підрозділів, в тому числі ремонтної майстерні, важко здійснити встановлення розрахункових цін на кожний вид послуг, тому є доцільним встановлення розцінок за 1 годину роботи майстерні або за 1 годину використання її приміщення. Виходячи з досвіду практичної роботи і діючих нормативів, визначаються чисельність працівників ремонтної майстерні і трудомісткість виконання річних обсягів ремонтних робіт; розраховується кошторис затрат на ремонт і обслуговування техніки, що здійснюються в майстерні. Розрахункова ціна 1 години користування ремонтною майстернею визначається шляхом ділення суми всіх річних затрат, що плануються по майстерні на річну трудомісткість ремонтно-обслуговуючих робіт. Схема формування розцінки і прибутку ремонтної майстерні господарства приведена на рис. 4.

В четвертому розділі «Організаційно-економічні резерви в експлуатації машинно-тракторного парку» здійснюється науково-виробничий пошук вдосконалення форм використання техніки і механізаторів, підвищення якості їх роботи; рекомендуються шляхи економії палива в господарствах.

Для визначення оптимальних розмірів механізованих підрозділів найбільш прийнятим є монографічний метод вивчення складу і досвіду роботи передових колективів. Як правило, передові механізаторські колективи відображають найближчі перспективи розвитку машиновикористання і тому їх форми і методи можуть служити прикладом для більшості господарств, які розташовані в подібних природньо-виробничих умовах. На основі узагальнених даних визначені слідуючі доцільні розміри госпрозрахункових механізованих бригад в рослинництві: для поліської зони 10-14 механізаторів на 1000-1200 га ріллі (1-2 механізовані бригади на господарство); для лісостепової зони 15-17 механізаторів на 1400-1800 га ріллі (2-3 механізовані бригади на господарство); для степової зони 15-18 механізаторів на 1900-2200 га ріллі і 20-23 механізатора на 1400-1500 га зрошених земель (3-5 механізованих бригад на господарство).

Важливішу роль у вдосконаленні організації колективних форм використання техніки відіграє поглиблена спеціалізація внутрішньобригадної організації праці по технологічному принципу вирощування сільськогосподарських культур (підготовка грунту, посів, догляд за рослинами, збирання врожаю і т.д.).

Виникла необхідність у формуванні в складі постійних механізованих бригад менших механізованих підрозділів - тимчасових технологічних ланок. Ланкова організація праці дозволяє найбільш раціональне використання технологічних груп машин в механізованій бригаді при виконанні комплексу робіт, особливо, в найбільш напружені періоди. Для виконання потоково-комплексних робіт весняного періоду в складі постійної механізованої бригади формуються технологічні ланки, які з обслуговуючими їх групами складають весняно-посівний комплекс господарства. Весняно-посівний комплекс функціонує в рамках постійної механізованої бригади і створюється з тимчасових ланок: N1 - по внесенню мінеральних добрив і підживленню озимих та багаторічних трав; N2 - по підготовці насіння та внесенню пестицидів; N3 - по закриттю вологи та підготовці грунту до сівби сільськогосподарських культур; N4 - по сівбі сільськогосподарських культур. На період збирання зернових культур постійна механізована бригада трансформується в тимчасові ланки технологічного призначення: N1 - по підготовці полів до збирання зернових культур; N2-4 в комбайново-транспортні та жаткові ланки (в деяких господарствах вони можуть бути окремими); N5 - по збиранню незернової частини врожаю.

На всіх етапах розвитку сільського господарства відбувається активний науково-виробничий пошук раціональних форм поєднання техніки і механізаторів, щоб забезпечити найбільш повне використання обох чинників для підвищення продуктивності праці і збільшення виробництва сільськогосподарської продукції. Умови реформування сільськогосподарського виробництва невідкладно потребують формування механізатора нової формації, який вміє працювати на трьох-чотирьох типах енергомашин, володіє двома-трьома суміжними професіями, досконало знає агротехніку і технологію виробництва рослинницької продукції.

За останні двадцять п'ять років (1971-1995 рр.) щорічна підготовка механізаторів скорочувалась на 60 тис. чол. Якщо до 1980 року підготовка механізаторів перевищувала на 5-7% їх відплив, то починаючи з 1981 року контингент підготовлених механізаторів вже не перекривав їх плинність з господарств. В сільському господарстві, як і в інших сферах виробництва, діє закон зміни праці - закон функціонування робочої сили в умовах технічного розвитку. Закон зміни праці виражає об'єктивну необхідність в умовах машинного виробництва розвитку фізичних і розумових здібностей працівника, без чого не можливе поєднання його з складними механізованими знаряддями праці. При виконання ремонтнообслуговуючих робіт на машинному дворі господарства механізатор задіяний на 11-ти видах робіт. В трактористів-машиністів, які оволоділи суміжними професіями ремонтників, річна зайнятість збільшується на 150-250 годин, або на 10-15%.

Організація праці залишається поки-що слабкою ланкою сільськогосподарського виробництва. З позиції окремого механізатора в основі недосконалої організації праці лежить нераціональне використання його річного, місячного, тижневого і денного фондів робочого часу. Так, з показників табл. 3 видно, що фактична тривалість робочої зміни на 1.64 години перевишила нормативну, а чистий робочий час механізатора складав лише 38.0%. В нашому прикладі при раціональному балансі робочої зміни в межах обгрунтованих норм чистий робочий час механізатора збільшився до 4.77 годин (59.6%).

Високопродуктивна робота машинно-тракторного парку можлива тільки при задовільному забезпеченні його нафтопродуктами. Забезпечення машинно-тракторного парку паливом - тривалий технологічний процес, що складається з взаємоув'язаних етапів: перевезення палива на склад і до місць роботи агрегатів, зберігання виробничих запасів, заправлення енергомашин, контрольно-облікові операції. Аналіз розподілу і використання палива по внутрішньогосподарських галузях свідчить, що найбільшим його споживачем є рослинництво. В типових господарствах основних природньо-виробничих зон питома вага витрати палива по рослинництву становить: в поліському - 60.5%, в лісостеповому - 52% і в степовому - 73.5%. На другому місці по використанню палива стоїть тваринництво. Ці дві провідні галузі забирають в господарствах від 82% до 93% нафтопродуктів. На приватні селянські (фермерські) господарства припадає 2-8% палива.

Одним з найбільш перспективних направлень зниження енергозатрат і збереження родючості грунту є застосування на вирощуванні окремих сільськогосподарських культур взаємоув'язаних по виробничих параметрах технологічних комплексів машин. При застосуванні на вирощуванні цукрових буряків 12-ти рядного буряківничого комплексу машин на базі інтегрального трактора ЛТЗ-155 витрата палива становила 97.3 кг/га проти 140 кг/га при використанні серійних складів агрегатів. На вирощуванні зернової кукурудзи застосування 12-ти рядного технологічного комплексу машин на базі трактора ХТЗ-120 дозволило знизити рівень витрати палива з 186 кг/га до 125 кг/га або на 33%.

Планування потреби палива в господарствах ведеться на низькому рівні. Так, в технологічних картах на вирощування сільськогосподарських культур, як правило, закладено по видах робіт лише один склад агрегатів, а їх виконання часто здійснюється іншими, в результаті технологічні розрахунки виробничих витрат нафтопродуктів мають значне розходження з фактичними. Розроблені методичні положення по визначенню потреби господарства в паливі в розрізі виробничих галузей і періодів проведення механізованих робіт з урахуванням поправочних коефіцієнтів на строк служби машинно-тракторного парку.

Висновки

1. Одним з головних чинників підвищення ефективності використання сільськогосподарської техніки є оптимізація структури машинно-тракторного парку. Вона грунтується на вирахуванні прокатних оцінок машинно-тракторних агрегатів (МТА) по видах експлуатаційних затрат. Економічне порівняння прокатних оцінок конкуруючих МТА дозволило визначити найбільш оптимальні їх склади і розробити календарні графіки ресурсозберігаючого застосування машинно-тракторного парку в землеробстві. Якісну потребу в машинно-тракторному парку необхідно визначати перспективними технологіями виробництва продукції рослинництва, а кількісну - оптимальними строками виконання механізованих робіт.

2. Рівень застосування машинно-тракторного парку регулюється системою оперативного управління, що по своїй природі є інформаційним процесом. Розроблені і впроваджені інформаційні структури оперативного управління машинно-тракторним парком містять: конкретизовані технологічні карти на виробництво продукції рослинництва з нормативами виробничих затрат; річний календарний план ресурсозберігаючого виконання механізованих робіт і використання машинно-тракторного парку в землеробстві; розрахунок оптимальної потреби в технічних засобах з урахуванням їх сезонного завантаження.

Основна мета інформаційної бази - економічна оцінка та вибір оптимальних складів МТА по прийнятних витратах на виконання механізованих робіт; забезпечення потрібного рівня інформованості керівників і спеціалістів господарства про стан виконання та резервах прискорення робіт в землеробстві.

Інформаційні структури оперативного управління машинно-тракторним парком спроектовані на програмне виробництво продукції рослинництва.

3. Малопродуктивне використання машинно-тракторного парку господарств, в значній мірі зумовлене нераціональним співвідношенням тракторів і робочих машин. В сучасних умовах жорсткого ресурсозбереження забезпечення тракторів робочими машинами доцільно визначити не співвідношенням їх вартості, а через показник співвідношення кількості видів робочих машин, які можуть агрегатуватися з тракторами кожного класу потужності.

4. Використання машинно-тракторного парку здійснюється через його організаційні форми. Переважна більшість колективних сільськогосподарських підприємств в перспективі зберігаються як організаційні форми внутрішньогосподарської системи різних взаємоув'язаних підрозділів по машиновикористанню постійного і тимчасового характеру. Прогнозують слідуючі основі принципи розвитку організаційних форм використання засобів механізації і методів виконання механізованих робіт: колективна основа використання машинно-тракторного парку; формування мобільних механізованих підрозділів з механізаторів-технологів широкого профілю; обмеження розмірів мобільних підрозділів обсягами механізованих робіт; умови виконання виробничих завдань мобільними механізованими підрозділами визначаються маркетингом і договірними відносинами; проведення механізованих робіт здійснюється потоково-комплексним методом, а на збиранні врожаю - вахтовим методом з груповим використанням МТА.

5. Забезпечення роботоздатності машинно-тракторного парку є виробничою функцією інженерної служби. Структурне поле інженерної служби - це сфера діяльності інженерно-технічних спеціалістів. Управлінські роботи по інженерно-технічному керівництву ще не мають чіткого закріплення за кожним спеціалістом інженерної служби, що на практиці приводить до «зміщення» функцій, паралельності і дублювання в роботі. Необхідною умовою поліпшення методів і форм організації праці інженерно-технічних спеціалістів є вдосконалення технології процесу інженерно-технічного управління та обслуговування виробництва. Він складається з окремих технологічних фаз, які виконуються в слідуючій послідовності: прогнозування та планування робіт, прийняття рішень, видача та реалізація розпоряджень, контроль виконання завдань, аналіз та синтез результатів.

6. Процес використання машинно-тракторного парку характеризується виробничими затратами на виконання механізованих робіт по основних елементах їх вартості. Розрахункові нормативи виробничих затрат на виконання механізованих робіт і використання машинно-тракторного парку в рослинництві визначаються при раціональній побудові технологічного процесу і при співставленні їх з фактичними затратами направлені на виявлення економічних резервів в організації машиновикористання.

Показники нормативних затрат розробляються на основі технологічних карт по виробництву продукції рослинництва на 100 га сільськогосподарських культур в розрізі технологічних операцій і складів МТА, якими ці операції виконуються.

7. В системі заходів по якісному оновленні виробничих відносин в сільському господарстві вагоме значення набуває оренда, як прогресивна форма у використанні основних засобів виробництва. Стосовно до машиновикористання оренда розвивається у вигляді різнобічних відносин: оренда нової і бувшої у використанні техніки на повний строк служби машин; оренда техніки на неповний строк служби; короткострокова оренда; оренда в сукупності з технічним сервісом і без нього; оренда машин з виробничими приміщеннями. Внутрішньогосподарська оренда техніки в чистому вигляді майже не практикується, а здійснюється у вигляді орендного підряду, який задовольняє вимогам по використанню технічних засобів для виробництва продукції рослинництва як орендодавача (КСП) так і орендарів (механізаторські колективи).

Параметри орендного підрозділу суттєво впливають на величину виробничих затрат, а через них на рівень внутрішньогосподарських розрахункових цін. Технічне оснащення орендних колективів повинно базуватись на оптимізації системи: посівна площа - склад машин - чисельність колективу на основі критеріїв максимуму виходу валової продукції при обмежених виробничих затратах.

8. В умовах становлення ринкової економіки новою формою сервісного машинообслуговування сільськогосподарських товаровиробників є районні машинно-технологічні станції (МТС). МТС необхідно створювати відкритими акціонерно-пайовими товариствами в складі КСП, фізичних осіб, районних служб агротехсервісу для надання слідуючих машинопослуг: виконання механізованих робіт; оренди, прокату МТА; по ремонту і технічному обслуговуванню засобів механізації. МТС слід комплектувати високопродуктивними і технічно надійними машинами вітчизняного та зарубіжного виробництва, виходячи з видів і обсягів замовлених робіт; тарифні розцінки за машинопослуги повинні бути нижчі середньорайонного рівня вартості виконання механізованих робіт КСП.

9. Проблема недостатнього технічного забезпечення є однією з головних перешкод ефективного впровадження нових форм приватного господарювання, зокрема фермерства.

При обгрунтуванні технічної оснащеності вітчизняних фермерських господарств потрібно виходити з створеного машинно-тракторного парку для колективного виробництва. Насамперед, фермерським вимогам відповідають енергомашини універсального призначення, придатні для використання на порівняно невеликих (до 100 га) земельних угіддях. Такими енергомашинами є універсальні колісні трактори класів: 2 тс; 1.4 тс; 0.9 тс і 0.6 тс. В сучасних умовах оснастити всі фермерські господарства необхідною системою машин для виробництва продукції рослинництва неможливо. Ця задача може бути вирішена шляхом спільного машинокооперування фермерів або їх сервісного машинообслуговування. Проте, виходячи з досить високої (від 100 годин) сезонної завантаженості окремих машин, в кожному фермерському господарстві необхідно до трактора мати причіп, навантажувач, грунтообробний агрегат, косарку.

10. В ринкових умовах виробнича діяльність механізованих і технічних підрозділів господарства повинна здійснюватись на принципах самофінансування. На відміну від механізованих підрозділів, які безпосередньо виробляють сільськогосподарську продукцію в фізичних одиницях, технічні підрозділи є обслуговуючими, а іх продукція - послуги, що не мають конкретного фізичного виміру. Це створює труднощі у визначенні розрахункових цін за кожний вид послуг. Тому для підрозділів технічного призначення: ремонтної майстерні, машинного двору, СПТО і ін. доцільно встановлювати розрахункові ціни за 1 годину їх роботи або за 1 годину використання їх виробничих потужностей (не залежно від виду послуг). При внутрішньогосподарському розрахунку з купівлею-продажею продукції і послуг в господарстві діють товарно-грошові відносини. Кожний госпрозрахунковий підрозділ стає обособленим виробником своєї кінцевої продукції (послуг) і цей принцип повинен розповсюдитись на всі внутрішньогосподарські підрозділи, інакше ринковий механізм в господарстві не запрацює. Ефективним економічним механізмом регулювання виробничих відносин при використанні та обслуговуванні машинно-тракторного парку є чекова система реалізації внутрішньогосподарських взаєморозрахунків між підрозділами. Платежноспроможність обігу чеків гарантується лімітним фондом коштів кожного підрозділу.

11. У вдосконаленні колективних форм використання сільськогосподарської техніки вирішальне значення відіграє поглиблена спеціалізація внутрішньобригадної організації праці за технологічним принципом виконання механізованих робіт по виробництву продукції рослинництва. Цим мотивується необхідність у формуванні в складі постійних механізованих бригад тимчасових технологічних ланок. Ланкова організація праці дозволяє раціональне використання технологічних груп машин в механізованій бригаді при виконанні комплексу робіт, особливо в найбільш напружені періоди.

12. Експлуатацією машинно-тракторного парку займаються механізатори, які є основними виробниками продукції рослинництва. Для формування контингенту механізаторських кадрів, насамперед, слід визначити їх середньорічну та «пікову» потребу. Розроблено експрес-метод визначення потреби в механізаторах виходячи з структури машинно-тракторного парку господарства. Для зняття напруженості у використанні машин і механізаторів потрібно застосовувати способи маневрування технікою та циклічні графіки роботи механізаторів за режимом безперервного виробництва. Вирівнювання річної зайнятості механізаторів досягається шляхом оволодіння ними суміжних професій по ремонту і технічному обслуговуванню машин. Рекомендована слідуюча структура річних трудозатрат механізаторів: виконання механізованих робіт - 1130-1270 люд/год (60-68% фонду робочого часу); виконання ремонтно-обслуговуючих робіт - 350-450 люд/год (20-22%) роботи по додатковій зайнятості, включаючи виробниче навчання - 150-350 люд/год (10-20%).