Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Заочна форма навчання

Контрольна робота

з дисципліни: «Основи підприємництва»

Тема: Ризик у підприємницькій діяльності

Підготувала: ст. гр. М - 09 - 1з

Сагалянова Т.О

Перевірив

Фурсін О.О

Запоріжжя 2013р.

План

Поняття ризику. Алгоритм оцінки й обґрунтування господарського ризику

Основні причини економічного ризику

Функції ризику

Види втрат у підприємницькій діяльності

Ідентифікація ризику як перший етап його оцінки й обґрунтування

Класифікація ризику

Поведінка суб'єктів ризику

Ставлення до ризику й ефективність ризику

Список використаної літератури

1. Поняття ризику. Алгоритм оцінки й обґрунтування господарського ризику

Підприємницький ризик -- ризик, який виникає у будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, її реалізацією, наданням послуг, проведенням фінансових операцій, здійсненням проектів. Разом з цим, це загроза потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів чи недоотримання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даному виді підприємницької діяльності.

Залежно від впливу середовища підприємницький ризик умовно можна поділити на зовнішній і внутрішній.

Основними видами ризиків є: виробничий, комерційний, фінансовий (кредитний), інвестиційний, ринковий ризик.

Виробничий ризик пов'язаний з виробництвом і реалізацією продукції (робіт, послуг), здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності (скорочення намічених обсягів випуску і збуту продукції, перевищення запланованих матеріальних і трудових витрат, зниження цін, брак, дефекти виробів).

Комерційний ризиквиникає в процесі реалізації закуплених підприємцем товарів і надання послуг (невигідна зміна (підвищення) ціни закупівлі продукції, зниження продажної ціни, зростання витрат обігу, втрата товарів у процесі транспортування).

Фінансовий ризик може виникати при здійсненні фінансового підприємництва чи фінансових (грошових) угод (неплатоспроможність контрагента фінансової угоди, обмеження на валютно-грошові операції).

Інвестиційний ризик виникає внаслідок знецінення інвестиційно-фінансового портфелю, який складається із власних та придбаних цінних паперів.

Ринковий ризикпов'язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок, національної грошової одиниці, зарубіжних курсів валют. Будь-який ризик залежить від партнерів за угодою.

Для того щоб охарактеризувати поняття “ризик” розглянемо, що таке ситуація ризику. Кожна людина у побутовій, виробничій і інших видах діяльності постійно стикалася із ситуаціями, коли вона не має однозначного рішення, але обов'язково потрібно зробити вибір одного з декількох варіантів рішень, які мають різну ймовірність здійснення. Акт розуміння людиною того, що вона стикнулася із ситуацією ризику можна охарактеризувати терміном “усвідомлення ризику”.

Рис. 1.1. Графічна модель ризику

Цей комплекс зняття ситуації ризику і відповідає поняттю “ризик”, що в загальному представляє собою процес “зняття невизначеності”. Графічна модель ризику виглядає наступним чином

Різні науковці дають різні тлумачення поняття “ризик”.

Ризик (Террі) - це рівень невпевненості пов'язаний з проектом або з інвестуванням.

Ризик (Вебстер) - визначається як небезпека, можливість збитку або втрат.

Ризик (Райсбер) - це загроза або небезпека виникнення збитку в найширшому сенсі слова.

Ризик (Бобров) - це можливі збитки або недоотримання доходів порівняно з варіантом передбаченого проектом, програмою, планом або прогнозом.

Ризик (Вітлінський, Наконечний) - є вартісним виразом імовірної події, що може привести до збитків, виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану й майбутнього розвитку системи.

Ризик (Грабовий) - це ймовірність втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи виникнення втрат у результаті здійснення певної виробничої, фінансової або іншої діяльності.

Найбільш повно природа ризику відображена в наступному визначенні:

Господарський ризик - це діяльність суб'єктів господарювання пов'язана з доланням невизначеності в ситуації необхідного вибору, у процесі якого вони мають можливість оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети.

Економічний ризик представляє собою об'єктивно-суб'єктивну категорію.

Основними характеристиками ризику є його елементи:

об'єкти;

суб'єкти;

джерела ризику.

Об'єкт ризику - це економічна система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

Суб'єкт ризику - це особа (індивід чи колектив), яка зацікавлена результатом керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єктів ризику.

Алгоритм проведення економічної оцінки господарського ризику:

1). Визначення всіх можливостей ризиків певного виду діяльності на основі співставлення сприятливих і негативних наслідків такої діяльності;

2). Оцінка кожного виду ризику:

кількісна

якісна

інтегральна

3). Вибір та обґрунтування заходів по мінімізації ризику. Визначення ефективності цих заходів.

2. Основні причини економічного ризику

Причини виникнення ризику можна поділити на три групи:

1). більшість процесів пов'язані з економікою є принципово індетермінованим;

2). економічно-оптимальна неповнота інформації;

3). “організаційна” невизначеність або асиметрія інформації.

Причини, що зумовлюють ризик можна згрупувати також за сферою прояву:

1). внутрішні:

недоліки у системі управління;

недоліки організації процесу виробництва;

2). зовнішні:

поведінка контрагентів;

похибки у визначені попиту;

природньо-кліматичні умови;

зміни ринкової кон'юнктури;

зміни економічних факторів;

політичні.

Зовнішній ризик характеризується комплексом обставин навколишнього середовища і здатний впливати на прийняття підприємницьких рішень (ризик непередбачених законодавчих змін, податковий, екологічний, економічний, політичний, науково-технологічний, ризик конкуренції, стихійні лиха (форс-мажорні обставини), ризик ринкового партнерства, пов'язаний з порушенням договірних зобов'язань з боку партнерів по бізнесу).

Внутрішній ризик обумовлений діяльністю самого підприємства (його підрозділів, працівників) і піддається регулюванню. Пов'язаний безпосередньо зі станом внутрішнього середовища підприємства, цей ризик фіксує знання, досвід та інтуїцію, відображає професійний рівень спеціалістів, механізм виробничого процесу, стиль керівництва, стратегічні прийоми (ризик виробничої діяльності, ризик маркетингової діяльності, кадровий, організаційно-управлінський, ризик фінансової діяльності).

Характеристика двох груп ризиків наведена у табл. 1.

Таблиця 1. - Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього ризиків

Ознаки ризиків	Зовнішній ризик	Внутрішній ризик
1. Джерело виникнення	Зовнішнє (по відношенню до підприємства) середовище	Внутрішнє середовище, тобто саме підприємство
2. Зв'язок з діяльністю підприємства	Безпосередньо не залежить від діяльності підприємства	Пов'язаний з діяльністю підприємства і обумовлений його внутрішніми характеристиками
3. Можливість контролю з боку підприємства	Слабо або зовсім не піддається контролю	Висока ступінь контролю
4. Можливість правління ризиком	Неможливо суттєво змінити або усунути. Можливо лише передбачити та врахувати у процесі діяльності	Управляється шляхом посилення ефективності внутрішнього контролю

Розмір ризику може бути в абсолютному та у відносному виразі.

В абсолютному виразі ризик визначається розміром можливих втрат у матеріально-речовому (фізичному) чи вартісному (грошовому) вимірі, якщо даний збиток піддається такому виміру.

У відносному виразі ризик визначається як розмір можливих втрат, віднесений до певної бази. Такою базою можуть бути: показник очікуваного доходу (прибутку) від підприємництва, майновий стан підприємства, загальні витрати ресурсів, вкладених у бізнес.

Провідне місце в оцінці ризику займає аналіз і прогнозування можливих витрат ресурсів при проведенні бізнесу.

3. Функції ризику

Розуміння сутності ризику безпосередньо пов'язана з виявленням функцій, які він виконує при здійсненні господарської діяльності.

Підприємницька діяльність завжди має комерційний характер. Ці ознаки свідчать про те, що підприємцем може бути визнаний лише той субєкт права, котрий здійснює господарську діяльність, діючи від свого імені, тобто фізична та юридична особа. Діяльність, спрямована на одержання прибутку, але не господарська, не є підприємницькою. Чинне законодавство, проголошуючи свободу підприємницької діяльності, водночас в інтересах держави й суспільства встановлює для неї певні обмеження, за якими цю діяльність можна поділити на три види: вільну, дозвільну (ліцензовану) і державну.

До числа таких функцій належать регулююча й захисна.

Регулююча функція ризику має суперечливий характер і може виступати у двох формах:

конструктивна;

деструктивна.

Конструктивність ризику проявляється, зокрема, у тому, що ризик при здійсненні господарської діяльності виконує роль своєрідного каталізатора. Йому належать такі властивості як активність і спрямованість у майбутнє, пошук новаторських рішень.

Деструктивний характер ризику проявляється у тому, що прийняття і реалізація рішень з необґрунтованим ризиком ведуть до валюнтаризму й авантюризму. У цьому випадку ризик виступає у якості дестабілізуючого фактора.

Практика показує, що відбувається реальне перетворення ризику в інструмент регулювання економічних відносин, що допомагає підприємцям виробляти навички орієнтацій в ймовірному світі і формувати необхідні якості мислення, такі як альтернативність, варіантність і діалектичність.

Захисна функція ризику має також два аспекти:

історико-генетичний;

соціально-правовий.

У першому випадку йдеться про те, що вже на ранніх стадіях розвитку цивілізації люди стихійно шукали засоби й форми захисту від можливих небажаних наслідків.

У сучасних умовах така передбачувальність проявляється у вигляді створення фондів ризику та застосування різних методів мінімізації ризику, що дозволяє з одного боку використовувати конструктивність ризику, а з другого - захищати підприємця від негативних наслідків.

Таким чином сама природа ризику спонукає суб'єкта господарювання захистити об'єкт від негативних наслідків ризикованої події.

Сутність соціально-правового аспекту захисної функції проявляється у забезпеченні прав новатора на ризик, оскільки необхідні правові й економічні гарантії, які б виключали у випадку невдачі покарання працівників, що йдуть на ризик. Практична реалізація цього аспекту пов'язана з введенням в кримінально-господарське й трудове законодавство категорії правомірного ризику, яке б відокремлювало б випадки, в яких негативні наслідки настали від некомпетентності й безгосподарності від тих випадків, коли було при прийнятті рішення було здійснене обґрунтування ризику.

4. Види втрат у підприємницькій діяльності

Безпосередньо з категорією ризику пов'язані такі поняття як витрати, втрати й збитки.

У підприємницькій діяльності виділяють такі види втрат:

1) Матеріальні втрати - це додаткові затрати виробничих ресурсів непередбачені проектом або планом, або прямі втрати майна, продукції, енергії, тощо.

2) Трудові втрати - це втрати робочого часу викликані випадками непередбачені обставинами.

3) Фінансові втрати - це прямий грошовий збиток пов'язаний з:

непередбаченими платежами (виплата штрафів, додаткових податків);

втратою грошових коштів;

недоотриманням коштів із передбачених джерел (при неповерненні боргів, зниження ринкових цін на продукцію, що реалізується; не оплата покупцями реалізованої продукції);

макроекономічними змінами (інфляція, валютний курс, тощо).

4) Втрати часу. На практиці процес прийняття рішень обумовлюється втратами, які виникають внаслідок передчасного або запізненого прийняття рішень.

Таким чином втрати часу викликаються несвоєчасністю рішення, а також виникають коли процес реалізації такого рішення відбувається повільніше ніж це передбачалось.

5) Спеціальні втрати - це втрати, які проявляються у вигляді нанесення збитків здоров'ю та життю людей, оточуючому середовищу, престижу підприємця, або в наслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків.

За видами діяльності розрізняють такі види втрат:

втрати у виробничому підприємництві;

втрати у комерційному підприємництві;

втрати у фінансовому підприємництві.

Особлива група спеціальних видів втрат -- втрати від впливу непередбачених факторів політичного характеру. Вони виявляються у формі непередбачених змін в існуючих економічних умовах функціонування суб'єктів, порушують звичайний ритм господарської системи, породжують підвищені витрати ресурсів, знижують прибуток (підвищення ставок податків, зниження ділової активності людей, зниження рівня трудової та виконавчої дисципліни, невиконання прийнятих законодавчих актів, порушення платежів та взаєморозрахунків, примусові відрахування, відчуження майна або коштів за політичним мотивом, трансформація форм і відносин власності, зміна договірних умов).

У практиці підприємницької діяльності можуть мати місце передбачені втрати, обумовлені стихійними лихами, що призводять до втрат економічних ресурсів.

Досить специфічними є можливі втрати, обумовлені недосконалістю методології і некомпетентністю людей, які формують бізнес-план, займаються прогнозуванням, підприємницькими розрахунками економічних показників діяльності фірми.

Особливе місце займають втрати підприємця, обумовлені недобросовісністю або неплатоспроможністю партнерів по бізнесу. Існує ризик, пов'язаний з обманом контрагента за угодою, неповерненням боргу. Підприємцю доцільно проводити комплексний аналіз імовірних втрат, які можуть мати місце, виявляти головні та другорядні втрати, враховувати вид і специфіку підприємницької діяльності.

Ризик є імовірною категорією, і в цьому розумінні найбільш обґрунтовано з наукових позицій характеризувати його як імовірність виникнення певного рівня втрат. Виділимо зони або області ризику залежно від величини втрат (рис. 2.2).

Безризикова зона -- це область, у якій втрати не передбачаються.Їй відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Зона допустимого ризику- це область, у межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну діяльність, тобто втрати мають місце, але вони менше розрахункового очікуваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку від підприємницької діяльності.

Зона критичного ризику -це область, що характеризується можливістю втрат, які перевищують величину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва.

Отже, зона критичного ризику характеризується небезпечністю втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і у максимумі можуть призвести до невідшкодованої втрати усіх коштів, вкладених підприємцем у справу. В останньому випадку підприємець не тільки не одержує від угоди жодного доходу, але й несе збитки у сумі всіх марних витрат. Крім критичного, доцільно розглянути ще більш загрожуючий катастрофічний ризик.

Рис. 2.2 Зони підприємницького ризику

5. Ідентифікація ризику як перший етап його оцінки й обґрунтування

Основними принципами ризик-менеджменту є принцип масштабності й принцип мінімізації.

Суть першого полягає в тому, що господарюючий суб'єкт повинен прагнути до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків. Основним методом, що дозволяє ідентифікувати ці сфери ризику є причинно-наслідковий метод. Сутність якого можна зобразити графічно:

Метод дає змогу розглядати господарське рішення одночасно в декількох вимірах, відшукуючи “слабкі місця” з закладеним потенціалом негативних наслідків.

Рис. 1.2. Схема ідентифікації ризиків в господарській діяльності

6. Класифікація ризику

Для забезпечення можливостей повного охоплення ризиків в господарській практиці, полегшення оцінки та забезпечення ефективного підбору заходів по мінімізації ризику, здійснюється його класифікація.

Розрізняють наступні види ризику згідно з класифікаційними ознаками:

1) За належністю до країни функціонування господарського об'єкта:

внутрішні;

зовнішні.

2) За рівнем виникнення:

фірмовий (мікрорівень);

галузевий;

міжгалузевий;

регіональний;

державний;

глобальний.

3) За сферою походження:

соціально-політичний;

адміністративно-законодавчий;

виробничий;

комерційний;

фінансовий;

природно-екологічний;

демографічний;

геополітичний.

4) В залежності від причин виникнення:

ризики, пов'язані з невизначеністю майбутнього;

пов'язані з нестачею інформації;

пов'язані із суб'єктивним впливом.

5) За ступенем обґрунтованості прийнятого ризику:

обґрунтований;

частково обґрунтований;

авантюрний.

6) За ступенем системності:

системний (систематичний);

несистематичний (унікальний - носять разовий характер).

7) У відповідності до допустимих меж:

допустимий;

критичний;

катастрофічний.

8) За адекватністю часу прийняття рішення:

попереджувальний;

поточний;

запізнілий.

9) В залежності від кількості осіб, що приймають рішення:

індивідуальний;

колективний.

10) За характером дії:

динамічний - це ризик непередбачуваних втрат, які може нести підприємство протягом деякого періоду часу;

статистичний - це ризик можливих втрат, які несе підприємство за короткий період часу.

11) В залежності від можливого результату:

чистий;

спекулятивний.

Чисті ризики - передбачають отримання або нульового, або негативного результату. До них належать: погодні ризики, виробничі ризики.

Спекулятивні - виражаються в можливості отримання як позитивного, так і негативного результату.

До них відноситься більша частина фінансових ризиків, в тому числі інвестиційний ризик.

В результаті проведених досліджень окремих галузей господарської діяльності для них виявили усталені характерні комплекси ризиків.

Види ризиків цінних паперів:

ризик падіння загально-ринкових цін;

ризик інфляції;

галузевий ризик;

фінансовий ризик;

ризик ліквідності цінних паперів;

систематичний і несистематичний ризики.

Ризик у фінансовому менеджменті:

Фінансовий ризик являє собою частину комерційного ризику і характеризується потенційними фінансовими втратами.

В фінансовому менеджменті виділяють такі основні види ризиків:

кредитний;

відсотковий;

валютний;

ризик втрачених фінансових зисків.

Фінансовий менеджмент у практичній діяльності проявляється в двох аспектах:

як складова частина господарської діяльності суб'єкта ринку;

як спеціалізована галузь підприємницької діяльності.

Банківський ризик як ризик спеціалізованої фінансової установи:

кредитний;

відсотковий;

валютний;

ризик ліквідності банку;

ризик фінансування;

акціонерний ризик;

товарний ризик;

ризик андерфракенгу (ризик гарантування випуску цінних паперів);

політичний ризик;

загальноекономічний ризик;

демографічний ризик;

ризик репутації.

Валютний ризик

Валютний ризик - це загроза втрат, пов'язаних із зміною курсу іноземних валют під час здійснення угод по їх купівлі-продажу.

Основні види валютного ризику:

трансляційний ризик - випадкове зменшення певної суми коштів (пасивів підприємства) у результаті перерахунку їх вартості з однієї валюти в іншу.

операційний валютний ризик - це випадкове зменшення чистого притоку грошових коштів (зниження прибутків) від господарських операцій у результаті зміни валютного курсу.

економічний валютний ризик виражається через випадкове зниження конкурентоспроможності товару, зниження довгострокової рентабельності підприємства внаслідок зміни валютного курсу.

Інвестиційний ризик

Інвестиційний ризик виникає внаслідок знецінення інвестиційно-фінансового портфелю, який складається із власних та придбаних цінних паперів.

Представляє собою можливість неотримання, недоотримання або невчасного отримання коштів від проекту, на реалізацію якого здійснено інвестиції.

Виділяють такі ризики інвестування:

1) в залежності від сфери прояву:

економічні;

політичні;

соціальні;

екологічні;

інші.

2) за формами інвестування:

ризик реального інвестування;

ризик фінансового фінансування.

3) в залежності від джерел виникнення:

систематичний, який “вбудований” у механізм дії інвестиційного ринку і не залежать від конкретного проекту;

несистематичний ризик або ризик, який пов'язаний з функціонуванням даного конкретного інвестиційного проекту.

Методи оцінки ризику і прийняття інвестиційних рішень.

Оцінювання ризиків інвестиційних проектів та їх вплив на ризик підприємства вцілому є одним з найважливіших елементів при обґрунтуванні доцільності інвестицій.

При цьому ризик може враховуватись різними способами:

1) коригування сподіваних доходів по проекту (коли у процесі розрахунку показників беруть до уваги різні можливі варіанти надходжень і здійснюються через показники математичного сподівання;

2) Коригування дисконтної ставки, яка приймається при розрахунку показників ефективності проекту.

На практиці для оцінки ризику інвестицій і прийняття інвестиційного рішення використовують два основні методи:

1. Аналіз та оцінка чутливості інвестиційного проекту.

2. Аналіз та оцінка інвестиційного проекту з допомогою інвестиційного моделювання (корпоративної імітаційної моделі).

7. Поведінка суб'єктів ризику

Схильність людини до ризику є категорією суб'єктивною, тобто індивідуальною для кожної особи і впливає на манеру прийняття рішення керівника будь-якого рівня, що, в свою чергу, може визначити ризик об'єкта, а отже і ефективність його функціонування.

Теорія ризику виділяє три моделі людини в залежності від схильності до ризику. Графічно поведінку можна представити на малюнках.

1). Якщо для людини більш бажаним є отримання гарантованого доходу ніж участь у ризикованому проекті, то така людина не є схильною до ризику.

Плата за ризик - це сума коштів, яку людина несхильна до ризику готова заплатити, щоб уникнути ризику.

2). Якщо людині байдуже чи обрати участь у ризикованому проекті, чи отримання гарантованого виграшу, то така людина нейтральна до ризику.

3). Якщо для людини ризикований проект є більш привабливим порівняно з отриманням гарантованого виграшу, то ця людина є схильною до ризику.

Рис. 2. Моделі поведінки осіб в залежності від схильності до ризику

Але в реальному житті кожна людина являє собою складне поєднання різних схильностей, що стосується і схильності до ризику. Статистичні дослідження показали, що людина може мати схильність до ризику коли йдеться про невеликі суми грошей і надзвичайно обережною щодо значних сум коштів. Тому функція корисності реальної людини здебільшого має такий вигляд:

Рис. 3. Модель поведінки реальної особи щодо схильності до ризику

Мета діяльності будь-якого менеджера полягає у постійному пристосуванні до обставин, у спробах модифікувати, змінити обставини, що склалися або у відкладені рішення на деякий час із тим, щоб зменшити ризик. При чому в залежності від особистої схильності до ризику та інших психічних характеристик, менеджер може пристосуватись до ризику двома шляхами. Розрізняють внутрішні й зовнішні пристосування до ризику.

Зовнішнє пристосування до ризику або екстравертність приставляє собою сукупність способів і методів за допомогою яких суб'єкт ризику намагається активно вплинути на зовнішнє середовище.

Внутрішнє пристосування або інтравертність характерне для осіб мало схильних до ризику, переконані у неможливості прямого впливу на зовнішнє середовище. Їх основні інструменти - це збір додаткової інформації, виграш у часі, поглиблення, обґрунтування варіантів рішення та генерація нових альтернатив рішень.

8. Ставлення до ризику й ефективність ризику

Для характеристики поведінки суб'єкта в умовах ринку у залежності вій його ставлення до ризику розглянемо наступний приклад.

На малюнку представлено характеристику п'яти компаній у залежності від рівня ризику та віддачі. Використовуючи діаграму ризику необхідно оцінити стратегію інвестора та/або менеджера у залежності від схильності до ризику.



Рис. 5. Залежність між ризиком та доходом

Ситуація з точки зору інвестора.

Інвестиції в акції Компанії 1, що є підприємством обробної промисловості дають помірний доход і ризикованість їх низька - це майже безпечні інвестиції.

Компанія 2 є підприємством тієї ж галузі, що і перша. Вона більша за Компанію 1 і працює в галузі вже багато років. Компанія 2 має хорошу репутацію, тому рівень ризику її акцій приблизно такий як у Компанії 1. Проте прибутковість їх вдвічі нижча.

Компанія 3 також працює в обробній промисловості, прибутковість акцій компанії така ж сама як і в Компанії 1.

Але останнім часом вона швидко розширює свою діяльність, тому інвестиції в її акції є більш ризикованими ніж у Компаній 1 і 2.

Компанія 4 працює в іншій галузі, ніж попередні компанії. Прибутковість її акцій вища ніж у Компанії 3, у той час як рівень ризику такий самий як і в Компанії 3.

Акції Компанії 5 мають значно більший ризик ніж акції Компанії 4, а прибутковість їх лише трохи вища ніж у Компанії 4.

В залежності від міри схильності до ризику інвестор обере такі акції:

- особа не схильна до ризику акції Компанії 1

- помірно не схильна ризикувати акції Компанії 4

- майже схильна ризикувати акції Компанії 5

- схильна ризикувати акції Компанії 3

Крива А відображає інвестиції, за яких ризик є ефективним, тобто показує можливі інвестиції, віддача яких максимальна за даного виду ризику.

Інвестиції, яким відповідають точки нижче кривої ефективності не є привабливим для інвестора.

Стратегія менеджера Компанії 3:

3 - 1. Це стратегія, що передбачає зниження рівня ризику з допомогою різних заходів ризик - менеджменту, залишаючи прибутковість компанії не змінною.

3 - 4. Ця стратегія передбачає реалізацію резервів по підвищенню прибутковості роботи компанії із збереженням існуючого рівня ризику.

3 - 3А. Полягає у поєднанні заходів по зменшенню рівня ризику з реалізацією резервів підвищення прибутковості.

3 - 5. Стратегія радикальних змін у напрямках діяльності компанії, що дозволить при певному збільшенні рівня ризику досягти росту прибутковості компанії.

Підвищення продуктивності праці на підприємстві, зменшення її заборгованості, підвищення віддачі компанії - це ті цілі, що ставляться для того, щоб ризик фірми був ефективним, тоді як спосіб досягнення їх залежить від особистого ставлення менеджера до ризику.

алгоритм економічний ризик інвестиційний

Список використаної літератури

Книга Основи підприємництва. Навч. пос. (м'яка) Круш В.І.,320 с. 2010.

Правові основи підприємництва Карлін М.І .,362 с. 2009.

Методичний посібник для студентів ЗДІА спеціальності 6.050201 “Менеджмент організацій” /Укл.: В.Г.Воронкова, В.В.Бут. - Запоріжжя, 2012. 210 с.

Абрамов С.И. Оценка риска ивестирования // Экономика строительства. №12, 2011. - с. 2008 - 12.

Балабанов И.Т. Риск - менеджмент. - М.: Финансы и статистика, 2012.

Вітлінський В.В., Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. - К.: ТОВ “Борисфен-М”, 2009. - 336 с.

Воропаев Ю.Н. Оценка риска аудита и бизнеса // Бухгалтерский учёт, - 2011. -№6. - С. 27.

Грабовый П.Г., Петрова С.Н. Риски в современном бизнесе. - М.: Аланс, 2008. - 200 с.

Грядовая О. Кредитные риски и банковское ценообразование // Российский экономический журнал. - 2007. - №9. - С.

Жигло А.Н. Расчёт ставок дисконта и оценка риска // Бухгалтерский учёт. 2013. - №6. - С. 41.

Комаринський Я., Яремчук І. Фінансово - інвестиційний аналіз. Навч. Посібник. - К. Українська енциклопедія. - 2011. - 298 с.

Кононенко А.Ф., Холезов А.Д., Чумаков В.В. Принятие ришений в условиях неопределённости // ВЦ АН СССР. - М., 2009. - 197 с.

Куракина Ю.Г. Оценка фактора риска в инвестиционных расчётах // Бухгалтерский учёт. - 2012. - № 6. - С. 22-27.

Нейман Дж.фон, Могенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. М.: Наука, 2007.

Размещено на Allbest.ur