Економічні та організаційно-технологічні резерви підвищення енергетичної ефективності виробництва і використання кормів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський державний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ РЕЗЕРВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА І ВИКОРИСТАННЯ КОРМІВ

Спеціальність: Економіка сільського господарства і АПК

Гришко Віктор Володимирович

Харків, 1999 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Головною перепоною вирішення продовольчої, енергетичної і екологічної проблеми України є традиційні уявлення, що одержання аграрної продукції є лише результатом використання сонячної енергії, яка трансформується зеленим листом. У цьому разі нехтується дійсне перманентне зростання прямих енерговитрат на створення необхідних умов формування високопродуктивних агроценозів і продуктів тваринництва. Тому ефективність технологій виробництва продовольства з погляду енергетики, не приваблювала уваги економістів, практично не здійснювалася оптимізація технологічних рішень, спрямованих на зниження енергоємності аграрної продукції. Підвищення урожайності сільськогосподарських культур пов'язувалося в основному із здатністю людини поліпшувати селекцію, агротехніку, меліорацію і недостатністю уваги об'єктивним законам і закономірностям. Наслідок - за дуже нетривалий історичний проміжок часу різко підвищено енергоємність аграрної продукції, особливо тваринництва. Витрати енергії на обробіток ґрунту, добрива, пестициди, транспортування, зберігання, переробку аграрної продукції зросли у десятки разів, що підвищило енергетичну ціну харчової калорії: подвоєння і потроєння в останні 2 десятиліття врожайності супроводжувалося зростанням питомих витрат не відтворювальної енергії (нафта, вугілля, газ тощо) у 10-15 разів.

В різних країнах світу це збільшення відбувалося неоднаковими темпами, що й визначає значні коливання енергоємності продукції. Так, в Україні енергоємність виробництва продукції тваринництва у 4-6 разів вища, ніж у економічно розвинених країнах.

Серед багатьох чинників, які зумовлюють високу енергоємність продукції тваринництва, основну частку енергоспоживання (50-60%) займають корми. Тому основна увага у забезпеченні енергетично ощадного тваринництва повинна приділятися виявленню резервів у системі “виробництво - використання кормів”. Традиційна структура системи “виробництво - використання кормів” сформувалась в умовах достатнього забезпечення дешевими енергоносіями, добривами, пестицидами, технічними засобами тощо. На етапі переходу до ринкових відносин, за дефіцитності і дороговизни засобів аграрного виробництва, система потребує не лише критичного аналізу, а й докорінної перебудови. Але відносно останнього необхідно мати вичерпну інформацію стосовно чинників, що оптимізують науково-технічну і технологічну базу системи “виробництво - використання кормів”. Отримання потрібної інформації ускладнюється інфляційними процесами і відсутністю паритету цін на аграрну і промислову продукцію. У цих умовах прийнятною є енергетична оцінка, яка базується на універсальному енергетичному показнику, що відображає співвідношення акумульованої у продукції та витраченої на неї енергії. Це за будь-яких економічних умов об'єктивно віддзеркалює не лише прямі витрати енергії, а й енергію, уречевлену у засобах виробництва і продукції, дозволяє оцінити економіко-енергетичну ефективність виробництва кормів, порівняти різні технології і визначити шляхи заощадження сукупної енергії.

Аналіз існуючих методологічних і методичних підходів вирішення проблем енергозбереження та економічної ефективності кормо-виробництва свідчить, що чисельні аспекти проблеми вивчені недостатньо через значну складність, новизну і багатогранність, зокрема недостатньо опрацьовані методи визначення витрат сукупної енергії, енергоємності виробництва, заготівлі, приготування і роздавання кормів, а також резерви підвищення ефективності зазначених операцій. Недостатня вивченість проблеми, важливість її для науки і практики визначають необхідність подальшого теоретичного та практичного опрацювання, що й визначає високу актуальність нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт комплексної державної програми енергозбереження України (постанова Кабінету Міністрів України від 5 лютого 1997 р., №148), концепції енергозбереження в Полтавській області на 1998-2002 роки, обласної цільової програми розвитку паливно-енергетичного комплексу та оптимізації споживання енергетичних ресурсів в народному господарстві області на 1997-1998 роки (розпорядження голови облдержадміністрації від 6 лютого 1997 року №36) та факультету менеджменту Полтавського державного сільськогосподарського інституту, як складова частина досліджень з проблеми “Організаційно-економічні аспекти забезпечення конкурентоспроможності АПК шляхом ресурсного та енергозбереження (1997-2000 р.)”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є опрацювання економічних, енергетичних та організаційно-технологічних резервів підвищення економічної ефективності виробництва, заготівлі, приготування і використання кормових ресурсів. Виходячи з цього, поставлені наступні задачі дослідження:

- системний аналіз стану досліджень вітчизняних та зарубіжних наукових установ, літературних джерел стосовно досліджуваної проблеми;

- здійснення економічної оцінки системи “виробництво - використання кормів” в сучасних умовах, стану конкурентоздатності тваринництва;

- обґрунтування методики енергетичної оцінки системи “виробництво - використання кормів”;

- поглиблена економіко-енергетична оцінка виробництва і використання кормів в умовах конкретних сільськогосподарських підприємств;

- виявлення економічних та організаційно-технологічних резервів підвищення енергетичної ефективності системи “виробництво - використання кормів” в аграрних підприємствах Полтавської області.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні та прикладні аспекти становлення ефективного механізму функціонування системи “виробництво - використання кормів”. Об'єктом дослідження обрано аграрні підприємства Полтавської області - типової для зони Лісостепу України, а поглибленого - КСП “Маяк” Зіньківського району.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження були дані первинного бухгалтерського обліку, річні звіти сільськогосподарських підприємств, статистична звітність районного, обласного, державного рівнів, спеціальна наукова та довідкова література.

Методологія та методика досліджень. Методологічна основа дослідження - діалектичний метод пізнання, яким розкривається дія економічних законів, і системний підхід до вивчення суті економічних явищ і процесів. Теоретичною основою досліджень є діалектична інтерпретація економічних процесів і явищ, законодавчі і нормативні акти України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, рекомендації науково-дослідних установ з досліджуваної проблеми. В процесі виконання дисертаційної роботи використані методи і прийоми, прийняті у дослідженнях економічного характеру: аналізу та синтезу, монографічний, економіко-статистичний, співставлень, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний, кореляції, порівнянь, регресійного аналізу тощо.

Наукова новизна досліджень полягає у системній економіко-енергетичній оцінці технологій і технічних засобів в системі “виробництво - використання кормів”, визначенні на цій основі резервів і шляхів раціонального використання сукупної енергії, підвищення економічної ефективності виробництва і використання кормів. На захист виносяться такі основні положення:

- визначена економіко-енергетична ефективність різних прийомів і методів вирощування, заготівлі і приготування кормів;

- розрахована економіко-енергетична ефективність використання різних машин та знаряддя при виробництві та використанні кормів;

- визначена фактична енергоємність кормів, молока, свинини в типових господарствах Полтавської області;

- виявлена структура витраченої енергії на вирощування кормових культур;

- визначена економіко-енергетична ефективність використання різних машин та знаряддя на молочних фермах;

- опрацьовані резерви енергозбереження в системі “виробництво - використання кормів”.

Практичне значення одержаних результатів роботи. Практичне значення одержаних результатів полягає в доведенні наукових розробок до рівня проектних рішень і практичних рекомендацій. Освоєння виробництвом висновків, пропозицій та рекомендацій значно підвищує його економічну ефективність, завдяки конкретним рекомендаціям з вдосконалення економічно-організаційних заходів енергетичного використання. Результати досліджень, викладені в дисертації, використовуються в навчальному процесі Полтавського державного сільськогосподарського інституту в курсі “Економіка енерговикористання в АПК”.

Особистий внесок автора. Особистий внесок автора полягає в удосконаленні методики енергетичної оцінки технологій і технологічних процесів у виробництві і використанні кормів, опрацюванні резервів і шляхів раціоналізації структури матеріально-технічного потенціалу досліджуваної сфери аграрного виробництва, визначенні залежності між енергетичними та економічними чинниками у системному забезпеченні конкурентоздатності виробництва продукції тваринництва.

Апробація результатів дисертації.

Результати досліджень, основні положення, висновки і пропозиції викладені в рекомендаціях щодо ресурсозбереження, підвищення економічної ефективності виробництва продукції тваринництва, використовуються в теоретичній і практичній діяльності, повідомлені і схвалені Полтавським регіональним навчально-науково-виробничим центром з охорони праці, екологічної безпеки та енергозбереження (27.01.1999 р.), обласними науково-практичними конференціями:

- “Науково-технічний прогрес - основа забезпечення конкурентоспроможності виробництва” (Полтавська обласна державна адміністрація, м. Полтава, 1996 р.);

- “Технічне переозброєння і реконструкція виробничих потужностей матеріальної сфери виробництва - об'єктивний напрямок прогресивного розвитку економіки” (Полтавська обласна державна адміністрація, м. Полтава, 1996 р.) і науково-методичною конференцією “Шляхи реструктуризації підприємств АПК” (ПДСГІ, м. Полтава, 1998 р.).

Публікація результатів досліджень. Основні ідеї, положення та результати дисертаційного дослідження викладені у особистих 11 (фахових - 5) опублікованих наукових працях загальним обсягом 4,5 д. а.

Структура і обсяг роботи.

Мета і завдання дисертаційного дослідження визначили наступну структуру роботи:

Вступ.

Розділ 1. Стан виробництва, використання та економічна оцінка кормів.

1.1 Організаційно-економічна та біокліматична характеристика об'єкту дослідження.

1.2 Економічна ефективність та сучасні тенденції виробництва кормів.

1.3 Економічна ефективність використання кормів.

Розділ 2. Методика енергетичної оцінки виробництва та використання кормових ресурсів.

2.1 Теоретичні принципи енергетичної оцінки аграрного виробництва.

2.2 Методика енергетичної оцінки виробництва кормових ресурсів.

2.3 Методика енергетичної оцінки використання кормів.

Розділ 3. Економічні та організаційно-технологічні резерви підвищення ефективності виробництва і використання кормових ресурсів.

3.1 Енергетична оцінка виробництва продукції тваринництва.

3.2 Енергетична оцінка виробництва кормів.

3.3 Енергетична оцінка використання кормів.

3.4 Резерви підвищення економіко-енергетичної ефективності виробництва кормів.

3.5 Резерви підвищення економіко-енергетичної ефективності заготівлі, зберігання і приготування кормів.

3.6 Резерви підвищення економіко-енергетичної ефективності використання кормових ресурсів.

3.7 Технічне переозброєння і реконструкція виробничих потужностей - шлях ресурсозбереження.

Висновки і пропозиції.

Список використаних літературних джерел.

Додатки.

Дисертацію викладено на 186 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі: 68 таблиць, 38 формул, 11 рисунків, список використаних літературних джерел із 196 найменувань, з яких 11 іноземних, додатки на 11 сторінках.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено сутність, стан і актуальність наукової проблеми, її значимість, підстави і вихідні дані стосовно опрацювання теми, обґрунтування необхідності дослідження, мета, задачі та наукова новизна дисертації.

У першому розділі “Стан виробництва, використання та економічна оцінка кормів” наведено економічну оцінку стану виробництва, заготівлі і використання кормів в об'єкті дослідження. У 1990-1997 рр., у аграрному секторі економіки Полтавської області склалася негативна тенденція динаміки поголів'я і продуктивності тварин, яка поряд з іншими причинами, визначена погіршенням виробництва, заготівлі і використання кормів. Поліпшення стану кормового виробництва нерозривно пов'язане з вдосконаленням структури посівних площ кормових культур, інтенсифікацією виробництва кормів, підвищенням їх якості та використанням комплексу поживних речовин, з врахуванням конкретних природно-кліматичних та організаційно-економічних умов кожного підприємства.

Кормову базу необхідно створювати на основі об'єктивної економічної оцінки кормових ресурсів в конкретних умовах, що дозволяє оптимізувати вибір культур, які забезпечують отримання максимальної кількості найдешевших кормів і створення умов постійного нарощування виробництва продукції тваринництва. Тому оптимізована система поєднання кормових культур повинна базуватися не лише на валових (об'ємних) показниках, а й економічній оцінці виробництва кормів, що поєднує:

- обґрунтування потреби в кормах і джерел їх надходження;

- вихід поживних речовин у кормових одиницях та перетравному протеїні з гектара;

- продуктивність праці;

- собівартість кормових одиниць і перетравного протеїну окремих культур і їх сукупності;

- оплату кормів продукцією у розрахунку на кормову одиницю.

Роздільна оцінка кормових культур за виходом кормових одиниць і перетравного протеїну не завжди дає змогу дійти висновку їх вигідності. Усунення цього недоліку забезпечується використанням умовних протеїно-кормових одиниць.

Найефективнішими кормовими культурами в умовах Полтавської області є однорічні і багаторічні трави, особливо на зелений корм (до 4 ц/га перетравного протеїну), кукурудза на силос і зелений корм, яка не дивлячись на низький вміст перетравного протеїну, забезпечує значний вихід кормових одиниць з гектара за нижчої собівартості. Але найвищий вихід кормо-протеїнових одиниць з гектара надають багаторічні трави на зелений корм (табл. 1).

Таблиця 1. - Економічна оцінка кормових культур в суспільних підприємствах Полтавської області (в середньому на рік 1993-1997 рр.):

	Урожайність, ц/га	Собівартість	Витрати
Культури	в натурі	кормових одиниць	перетравного протеїну	кормо-протеї-нових одиниць	1 ц корм. од., грн. (в спів-ставних цінах 1996р.)	праці на 1 ц корм. од., люд.-год.
Кормові коренеплоди	175.6	24.6	1.41	19.35	21.36	6.05
Кукурудза на силос і зелений корм	162.8	34.2	2.28	28.50	3.97	0.40
Багаторічні трави: - на сіно - на зелений корм	28.8 166.1	12.7 29.9	1.73 3.49	15.00 32.40	6.50 4.93	1.63 0.48
Однорічні трави: - на сіно - на зелений корм	25.5 98.2	12.2 15.7	1.30 2.26	12.60 19.15	6.39 4.72	1.69 0.61
Природні сіножаті	17.0	4.2	0.48	4.50	12.05	3.92

Трансформація кормів у продукцію тваринництва безпосередньо залежить від їх білково-мінерально-вітамінної повноцінності, забезпеченості ними худоби та рівня її продуктивності. Чим вищі продуктивний потенціал тварини і здатність трансформації кормів, тим значніша частка кормів перетворюється у продукцію і вища оплата кормів. Цим визначається необхідність підвищення продуктивності тварин на основі оптимізації системи заходів створення міцної кормової бази, підвищення рівня та якості годування тварин, удосконалення селекційно-племінної роботи і зоотехнічної культури. Неналежний рівень використання цих чинників в аграрних підприємствах Полтавської області призводить до питомих перевитрат кормів: на 1 ц молока - 0.4 ц. корм. од., що призводять до щорічного (біля 200 тис. т.) недобору потенційно можливого виробництва молока.

В другому розділі “Методика енергетичної оцінки виробництва та використання кормових ресурсів” викладена сутність енергетичної оцінки, основою якої є те, що продукти сільського господарства є, з одного боку, акумуляторами витраченої на їх виробництво енергії (рослини, тварини), а з іншого - її трансформаторами (зерно, молоко, м'ясо тощо) в нову якість (продукти харчування), що можливо кількісно характеризувати певними енергетичними одиницями з врахуванням системи принципів: нееквівалентність енергосистем, локальність оцінки, виключення негативних наслідків, врахування витрат сукупної праці, умовний дисбаланс енергосистеми, порівняння технологій, цілеспрямованість оцінки, економічність енергосистеми. Нами енергетичну оцінку здійснено за показниками, що характеризують об'єкт, технологію, технологічний процес і кінцевий продукт:

- сукупні витрати енергії на виробництво продукту (енергоємність);

- енергетична віддача (енергетична цінність) і енергетичний коефіцієнт корисної дії (ЕККД) технологічного процесу і технології.

Енергетичні еквіваленти, використані в розрахунках, розділено на основні засоби, оборотні кошти, кінно-ручний реманент і трудові ресурси.

Еквіваленти сукупної енергії основних і оборотних засобів інтегрують енергію, витрачену на добування сировини, її технологічну переробку, виготовлення і транспортування машин, обладнання, реманенту, добрив і хімічних препаратів, енергію використану на виготовлення запасних частин і ремонт техніки;робочих тварин - не лише енергію сухої речовини (м'яса), а і кормів та обслуговуючого персоналу (до моменту досягнення тваринами експлуатаційного віку).

Еквіваленти сукупної енергії (за 1 люд.-год.), поєднують прямі витрати енергії і витрати її на соціально-побутові і навчальні комплекси. Коефіцієнти сукупної енергії трудових ресурсів диференційовані по фахових групах працівників, оскільки витрати енергії у різних трудових процесах вимагають різного рівня підготовки фахівців.

В еквівалентах сукупної енергії на основні засоби виробництва (машини, транспортні засоби тощо) враховано, що вони щорічно переносять на аграрні продукти лише частину енергії пропорційну терміну служби і часу, витраченому на виконання одиниці роботи.

Оборотні засоби і трудові ресурси повністю переносять сукупну енергію на собівартість аграрного продукту в рік їх використання (за винятком гною).

Сукупні витрати енергії на виробництво корму (Е, ГДж, МДж, Дж) визначено за виразом:

Де:

і - види витрат на виробництво корму, виражені в одиницях енергії;

Е1 - витрати сукупної енергії, перенесені основними засобами виробництва (крім авіації);

Е2 - теж - авіацією;

Е3 - оборотними засобами;

Е4 - кінно-ручним реманентом;

Е5 - витрати сукупної енергії трудових ресурсів. Кожне Еі визначено за виразом:

Еі = Аі Fі

Де:

Аі - енергетичний еквівалент стосовно і-го виду витрат на виробництво корму в питомих одиницях енергії (МДж/кг, МДж/м², МДж/люд.-год. тощо);

Fі - величина і-го виду витрат на одержання кінцевого продукту в натуральних вимірниках (кг, м², люд.-год. тощо).

Енергію, накопичену в кормах визначено з врахуванням її вмісту в господарсько-цінній і побічній (солома, стебла тощо) частинах продукції:

Vfц = Af 1f lf

Де:

Vfц - вміст енергії в господарсько-цінній частині врожаю f-ної кормової культури, МДж/га;

Af - господарсько-цінна частина врожаю f-ної культури, кг/га;

1f - коефіцієнт переводу продукції в суху речовину;

lf - вміст загальної енергії в 1 кг сухої речовини, МДж/кг.

Vf = Vfц 2f

Де:

Vf - вміст енергії у загальному врожаї f-ної кормової культури (з урахуванням побічної продукції), МДж/га;

2f- коефіцієнт виходу побічної продукції.

Коефіцієнт енергетичної ефективності виробництва кормів розраховано за виразами:

Де:

1 - співвідношення енергії господарсько-цінної частини врожаю (Vц) і використаної сукупної енергії (Е) на виробництво корму;

2 - відношення енергії господарсько-цінної частини врожаю і побічної продукції (V) до використаної сукупної енергії (Е).

Критерії 1 і 2 показують якою мірою енергія, накопичена в урожаї, перевищує енергію, вкладену в технологічні процеси вирощування і збирання певної культури. З енергетичного погляду технологія вважається ефективною, якщо за розрахункового рівня врожайності забезпечено умову V>Е і >1.0, але допускається і така умова: 1<1.0, а 2>1.0.

Виявлення енергоощадних рішень базується на визначені енергетичних показників (витрати сукупної енергії і енергії, накопиченої в урожаї) альтернативних технологій, що відрізняються номенклатурою основних і оборотних засобів, оцінці кожної з них за ефективністю енергетичного виходу.

Це дозволяє обґрунтовувати найефективнішу з економіко-енергетичного погляду технологію.

В третьому розділі “Економічні та організаційно-технологічні резерви підвищення ефективності виробництва і використання кормових ресурсів” викладено результати енергетичної оцінки системи “виробництво - використання кормів” і на цій основі визначено резерви підвищення ефективності системи. Оцінка показала, що найсуттєвіша частка енергії у виробництві продукції тваринництва припадає на корми - понад 50% в скотарстві і 60% в свинарстві. Отже, головна увага в енергозбереження виробництва тваринницької продукції повинна приділятися виробництву і використанню кормів. Виробничі витрати з вирощування кормових культур за основними технологічними компонентами, вищі нормативних. Це пов'язано в основному з використанням не оптимізованих технологій виробництва кормів і комплектів машин, а також нераціональним, з організаційно-енергетичного погляду, використанням техніки. Досить зазначити, що витрати рідкого палива у розрахунку на 1 га вирощування кормових культур на 16-35% вищі науково обґрунтованих нормативів. Аналогічно підвищені питомі витрати зречевленої в машинах і обладнанні енергії. В результаті питомі сукупні витрати енергії на вирощування різних кормових культур залишаються високими: 21.9-85.1 ГДж/га.

Основна питома вага витрат сукупної енергії на вирощування кормових культур за існуючими технологіями припадає на мінеральні добрива і пестициди - 3.3-14.9% (з них азотні добрива - 3.0-13.3), насіння (за винятком кукурудзи на зерно, кормових буряків, моркви і багаторічних трав) - 8.4-62.5, рідке паливо - 23.7-51.5 і машини - 4.3-21.7%.

Низька врожайність за відносно високих енерговитрат на 1 га посівів обумовила їх високу технологічну енергоємність: від 5.7 МДж/корм.од. (морква) до 39.8 МДж/корм.од. (баштанні). З урахуванням вмісту енергії побічної продукції енергетичний коефіцієнт більшості кормових культур складає понад 100%, а баштанних культур і багаторічних трав на сіно - до 100% (табл. 2).

Енергетичний коефіцієнт білка коливається від 4% (баштанні) до 66% (кукурудза на зерно), що в 2-3.5 рази нижче потенційно можливого рівня. Виробництво баштанних культур за існуючою технологією з енергетичних позицій невигідне, бо має найнижчий енергетичний коефіцієнт поживності (46%) і білка (4%).

Таблиця 2. - Економіко-енергетична ефективність вирощування кормових культур в КСП “Маяк” Зіньківського району */ - енергетична цінність перетравного протеїну - 23.7 МДж/кг:

Сільськогосподарські культури	Собівартість основної та побічної продукції, (в співст. цінах 1996 р., грн./т)	Енергозбереження основної та побічної продукції МДж/корм. од.	Енергетична цінність основної та побічної продукції, МДж/корм. од.	Енергетичний коефіцієнт	Енергоємність перетравного протеїну*/, МДж/кг
				основної та побічної продукції	перетравного протеїну
Озима пшениця на зерно	49.4	8.4	29.4	3.5	0.3	94.7
Ячмінь	61.9	9.1	24.2	2.7	0.2	140.8
Овес	69.0	10.2	29.0	2.8	0.2	132.6
Кукурудза на зерно	40.8	15.0	23.4	1.6	0.7	35.7
Горох	60.2	12.0	20.6	1.7	0.3	80.9
Соя	80.5	17.7	19.6	1.1	0.3	89.8
Кормові буряки	120.6	10.5	31.7	3.0	0.3	82.1
Морква	477.9	5.7	22.5	4.0	0.3	80.6
Баштанні	167.1	39.8	18.2	0.5	0.04	597.5
Капуста кормова	300.0	10.7	31.5	2.9	0.3	82.1
Багаторічні трави на сіно	77.9	18.6	15.3	0.8	0.3	70.9
Озима пшениця на зелений корм	56.1	10.5	25.7	2.5	0.3	75.6

Важливіший напрямок їх поліпшення-підвищення урожайності шляхом оптимізації технології, зокрема, системи використання добрив. Виробництво трав на зелений корм має досить високий енергетичний коефіцієнт поживності (245%) і білка (30%). Переробка багаторічних трав на сіно зберігає коефіцієнт білка майже на тому ж рівні. Але при цьому знижується енергетичний коефіцієнт поживності у 3 рази через суттєве підвищення енерговитрат на переробку.

Значні енерговитрати за відносно низької урожайності сільськогосподарських культур обумовили високу їх собівартість (40.8 - 478.0 грн. 1 т. корм. од.). Якщо врахувати у разі використання врожаю на кормові цілі, і витрати на підготовку кормів до згодовування, то собівартість кормів зросте на 20-35%, а мінімальна собівартість 1 т. корм. од. складе 83 - 1033 грн., або значно перевищить норматив для конкурентоздатного виробництва продуктів тваринництва (50-110 грн.). Тому важливішого значення набуває виявлення і освоєння резервів зниження енергоємності виробництва кормів. Найвищі сукупні витрати енергії припадають на навантаження, приготування і роздавання коренеплодів (1410.3 МДж/т), концентрованих кормів (877.2 МДж/т), патоки (763.9 МДж/т), через значні витрати ручної праці, а у разі приготування концентрованих кормів - електроенергії (59.1%). Значна частка витрат енергії у разі навантаження, приготування і роздавання інших видів кормів припадає на паливно-мастильні матеріали (солома - 63.3%, сінаж - 72.3%, силос кукурудзи - 70.7%, зелена маса - 77.6%). Тому саме на ці компоненти слід звертати увагу у процесі виявлення резервів енергозбереження. Серед основних резервів підвищення економіко-енергетичної ефективності виробництва кормів в об'єкті дослідження виділено:

- аргументоване поєднання використання районованих сортів кормових культур, що дозволяє з початку вегетації оптимізувати листову поверхню, здатну поглинути 85-90% активної радіації фотосинтезу (ФАР) і співвідношення елементів кореневого живлення;

- енергоємність оранки залежить від кількості корпусів плуга (збільшення корпусів знижує енергоємність на 12.1-29.5%);

- рівня енергонасиченості трактора (з її підвищенням витрати пального збільшуються на 5.1-20.5%);

- типу ходової системи (наприклад, Т-150К витрачає на 3-9% пального більше, ніж Т-150);

- від робочої швидкості машино-тракторних агрегатів - підвищення швидкості на кілометр понад 6 км/год. призводить до зростання питомого опору ґрунту на 1.5-5% залежно від маси ґрунту, а кожен цей відсоток зумовлює приріст енергоємності оранки на 0.4 - 0.6%) (табл. 3);

- високу енергетичну ефективність має мінімальний та нульовий обробіток ґрунту. Оцінка плоско-різного обробітку та відвальної оранки показала, що продуктивність агрегатів за плоско-різного обробітку зростає у 1.5 рази, витрати праці та палива зменшуються на 60 і 40%;

- високий економіко-енергетичний ефект забезпечує опрацювання та освоєння заходів ощадливого використання енергії, уречевленої в машинах, у разі оптимізації графіків, маршрутів та режимів машино-користування, комплектів машин, технологій та підвищення якості робіт, що виключають повторні операції;

- необхідне теоретичне і практичне опрацювання енергоощадних технологій на основі оптимізації співвідношення мінеральних і органічних добрив, орієнтуючись на те, що органічні добрива забезпечують не менше підвищення врожайності кормових культур, ніж мінеральні. Але витрати енергії на виробництво мінеральних добрив у 10 - 80 разів (залежно від виду) вищі ніж гною;

- опрацювання і опанування інтегрованих методів (агротехнічні, хімічні і біологічні) захисту посівів від шкідників, хвороб, бур'янів, дозволяють зменшити витрати гербіцидів, інсектицидів, пестицидів, фунгицидів, енергоємність яких на 2 - 3 порядки вища, порівняно з біопрепаратами.

Таблиця 3. - Залежність витрат пального на оранку від питомого опору робочих машин:

Клас	Питомий	Витрати пального при оранці плугами, %
ґрунту	опір, %	6-корпусним	5-корпусним	4-корпусним
2	100.0	100.0	100.0	100.0
3	115.4	109.6	100.2	107.0
4	130.6	117.4	116.8	114.7
5	146.2	127.8	126.9	122.1
6	161.5	136.5	134.5	128.7
7	176.9	148.7	142.0	133.1

Важливішими резервами підвищення економіко-енергетичної ефективності заготівлі, зберігання і приготування кормів в об'єкті є:

- у разі заготівлі кормів (силос, сінаж, штучно висушені корми) технологічною операцією є подрібнення скошеної маси. Питомі витрати енергії при цьому зворотно-пропорційні довжині різки, а продуктивність силосозбиральних комбайнів - прямо пропорційна. З метою зниження енергоємності та поліпшення подрібнення рослинних кормів необхідно удосконалити параметри апарату, робочих органів (ножів), процес подрібнення, оптимізувати довжину різки з орієнтацією на підвищення якості і поживності кормів;

- з метою послаблення залежності сушіння сіна від погодних умов і зниження втрат врожаю у процесі заготівлі широко впроваджувати способи пресування з сушкою активним вентилюванням, використанням сонячної енергії (колектори сонячної енергії для підігрівання повітря на сушці сіна - зберігає 25 - 50% енергії);

- у разі виробництва молока забезпечується позитивний енергетичний баланс за сумарних витрат 2.5 МДж енергії (яловичини - 1.5 МДж) на вирощування, заготівлю, зберігання та підготовку згодовування однієї кормової одиниці корму (технології заготівлі сіна польового сушіння вологого сіна у разі зберіганні в траншеях) (табл. 4).

Таблиця 4. - Витрати енергії за різних технологій заготівлі силосу, сінажу та сіна:

		Вихід з 1 га, ц	Витрати	Витрати
Види корму	Втрати сухої речовини, %	сухої речовини	корм. одиниць	енергії на заготівлю, МДж/га	енергії на заготівлю корм. од. корму, МДж
Силос кукурудзи	15	64	51.1	2273	0.44
Силос кукурудзи + 4 кг/т сечовини і 3 кг/т консерванту - мурашиної кислоти	10	67	54	15073	2.79
Силос з багаторічних трав, вологість до 80%	20	40	32	2273	0.71
Сінаж	15	42.5	35.0	1650	0.47
Сіно польового сушіння (розсипне)	35	32.5	23.1	1291	0.56
Сіно активного вентилювання: - не підігрітим повітрям - підігрітим повітрям	23 15	38.5 42.5	31.2 35.2	3217 10221	1.03 2.90
Сіно подрібнене, вологістю 22-28% у разі зберігання в траншеях	25	37.5	28.1	1439	0.51
Трав'яна січка	7	46.5	39.5	80444	20.36

Найенергоємнішою і дорогою технологічною операцією заготівлі кормів є штучне сушіння подрібнених зелених рослин. Попереднє пров'ялення і плющення скошених рослин дозволяє зменшити вміст вологи перед сушінням і знизити на 20-30% витрати палива.

Основними напрямками удосконалення технології сушіння, які дозволять зменшити витрати рідкого палива, є утилізація субпродуктів і відходів з метою одержання енергії, використання природного газу, вугілля та інших відносно дешевших видів палива, опрацювання конструкцій сушарок, що заощаджують використання теплової енергії. Недотримання нормативних вимог щодо зберігання кормів призводить до зниження їх поживної цінності, а значить і питомих втрат енергії. Силос економічно доцільно зберігати в капітальних траншеях, бо в буртах втрачається біля 50% поживних компонентів проти 10-25% в траншеях. Необхідно оптимізувати і тип покриття: непокритий силос в капітальних траншеях втрачає 30% поживних речовин, покритий соломою - 22%, землею - 16%, а полімерною плівкою - до 8%.

Важливішим аспектом енергозбереження виробництва продукції тваринництва є опрацювання енергозберігаючих технологій приготування кормів, що поглинає 25-30% сукупних витрат енергії у виробництві кормів.

Серед 3 оцінених варіантів технологій приготування і роздавання кормів:

1. роздільне роздавання компонентів за допомогою КТУ-10А;

2. кормороздавача-змішувача РСП-10;

3. приготування кормо-сумішки в кормоцеху (ТП 801-461) і роздавання КТУ-10А) найефективнішою з економіко-енергетичного погляду виявилася технологія змішування і роздавання кормів за допомогою РСП-10 + трактор МТЗ-80, оскільки вона має найвищий енергетичний коефіцієнт 220%, а тварини отримують повнораціонну кормо-сумішку, що підвищує їх продуктивність на 12-14%.

Важливим напрямком освоєння мало ємних і економічно ефективних технологій приготування зерна слід вважати подрібнення, енергетичний коефіцієнт складає 116.8%, що вище порівняно з плющенням на 16.4 і приготуванням комбікорму - на 21.7%, а вартісні витрати у розрахунку на 1000 т нижчі на 2.81 і 6.77 тис. грн.

Комплексний економіко-енергетичний аналіз виробництва різних кормів свідчить, що найефективнішими є зелені корми і відходи зернового виробництва (солома колосових зернових, сухі стебла кукурудзи тощо). Собівартість 1 т. корм. од. і їх енергетичний коефіцієнт складає 32.8-6.8 грн., і 295-1400%. Ефективно використовувати також силос, сінаж, пресоване сіно. Враховуючи цей факт, особливої уваги набуває опрацювання і втілення у виробництво технологій, що підвищують поживну цінність кормів, що визначає необхідність:

- опанування сучасних систем оцінки поживності кормів і нормування годування тварин за обмінною енергією, що базується на енергетичній кормовій одиниці в джоулях (ЕКОД) і має переваги доступності прямого вимірювання, в той час як оцінка в вівсяних одиницях (нетто енергії жирового виділення) здійснюється розрахунок використання коефіцієнтів, одержаних у балансових дослідах з застосуванням распіраційного обладнання і не відповідає сучасним вимогам, не може бути застосована для тварин різних видів і напрямків продуктивності, а сучасна дозволяє прогнозувати збалансування раціонів стосовно видів тварин, забезпечує зниження питомих витрат, наприклад, концентрованих кормів на 10-15%.

Удосконалення годування тварин передбачає оптимізоване поєднання кормових ресурсів. Надлишок якогось чинника годівлі, коли інші в мінімумі, не дає позитивного результату, бо годування тварин підвищеними нормами, але не збалансованими призводить до втрати 35% поживних речовин.

Резервом підвищення економіко-енергетичної ефективності використання кормів в скотарстві є зменшення питомої ваги концентратів і підвищення питомої ваги грубих і соковитих в раціоні, оскільки висока частка концентратів не забезпечує підвищення продуктивності корів за лактацію.

Дієвим чинником енергозбереження є висока питома вага і якість об'ємистих кормів. Кількість конц. кормів (1-13 кг.) в раціоні залежить від рівня продуктивності корів, ними необхідно доповнювати раціони за енергією, протеїном, вуглеводами і фосфором. З економічного погляду доцільність такого висновку пояснюється у 2.5 рази вищою собівартістю кормової одиниці концентратів порівняно з об'ємистими кормами. Але необхідною умовою практичної реалізації такого тактичного підходу є висока якість об'ємистих кормів, що досягається за допомогою нових прогресивних технологій, мало ємних технічних засобів високоякісної заготівлі в оптимальні терміни, їх зберігання, переробка, а також удосконалення технологічної структури вартості тваринницьких об'єктів в напрямку підвищення питомої ваги об'єктів зберігання кормів (силосо-, сінаже-, сіносховищ тощо).

ВИСНОВКИ

1. Кризовий стан економіки України визначає погіршення ресурсного використання в АПК, зокрема в тваринництві, визначає збитковість галузі, що вимагає необхідності поглиблення наукових досліджень, спрямованих на виявлення резервів і шляхів мінімізації ресурсо- і енергоспоживання, підвищення конкурентоспроможності тваринництва. Між тим, чисельні аспекти проблеми вивчені недостатньо через значну складність, новизну і багатогранність, зокрема недостатньо опрацьовані підходи визначення витрат сукупної енергії, енергоємності виробництва, заготівлі, приготування, роздавання і використання кормів, а також використання цих показників як інструментів пошуку енергоощадних рішень. Недостатня вивченість проблеми, важливість її для науки і практики визначають необхідність її подальшого теоретичного опрацювання. Ефективність технологій виробництва аграрної продукції з погляду енергетики не приваблювала уваги спеціалістів сільського господарства, практично не здійснена оптимізація технологічних рішень, спрямованих на зниження ємності аграрної продукції. В результаті в Україні енергоємність виробництва продукції тваринництва у 4-6 разів вища, порівняно з економічно розвиненими країнами;

2. Серед багатьох чинників, які зумовлюють високу енергоємність продукції тваринництва, основну частку енергоспоживання (50-60%) займають корми. Тому увага у забезпеченні енергозбереження тваринництва має приділятися виявленню системи “виробництво - використання кормів”;

3. Процес енергоощадження вимагає наявності вичерпної інформації щодо чинників, які формують науково-технічну, економіко-організаційну і технологічну базу системи “виробництво - використання кормів”. Отримання цієї інформації ускладнюється інфляційними процесами і відсутністю паритету цін на аграрну і промислову продукцію. У цих умовах найприйнятнішим методом надбання достовірної інформації є енергетична оцінка системи “виробництво - використання кормів”;

4. Енергетичні показники відображають реальне співвідношення акумульованої у продукції та витраченої на неї енергії, що дозволяє за будь-яких економічних умов коректно врахувати не лише прямі витрати енергії на технологічні операції, а й енергію, уречевлену у засобах виробництва і продукції. Це дозволяє оцінити ефективність альтернативних підходів у системі “виробництво - використання кормів”, порівняти їх з погляду витрат сукупної енергії і визначити шляхи її заощадження. Тому, визнаючи значимість і корисність традиційних економічних методів дослідження витрат і віддачі сукупної праці, наявна необхідність їх подальшого удосконалення на основі раціоналізації використання енергії;

5. Енергетична оцінка здійснюється за показниками, що характеризують об'єкт, технологію, технологічний процес і кінцевий продукт - загальні витрати енергії в процесі виробництва продукту (енергоємність), віддача (енергетична цінність) і енергетичний коефіцієнт корисної дії (ЕККД) технологічного процесу;

6. Сутність пропонованої методики полягає у визначенні енергетичного коефіцієнта () через співвідношення акумульованої у кінцевій продукції та витраченої на неї енергії. Технологія вважається ефективною, якщо забезпечується умова >1.0;

7. Виявлення енергоощадних рішень базується на визначенні енергетичних показників альтернативних технологій, що відрізняються номенклатурою основних і оборотних засобів, на оцінці кожної з них за економічною і енергетичною ефективністю. Крім того, здійснюється аналіз складових сукупної енергії, задіяної у процесі, з метою пошуку ще ефективніших прийомів;

8. Енергетична оцінка технологій сільськогосподарського виробництва базується на системі принципів: нееквівалентність енергосистем, локальність оцінки, виключення негативних наслідків, врахування витрат сукупної праці, умовний дисбаланс енергосистеми, порівняння технологій, цілеспрямованість оцінки, економічність енергосистеми;

9. Енергетична оцінка виробництва кормів в об'єкті дослідження свідчить, що з енергетичного погляду технологічні процеси виробництва кормів не є енергозберігаючими - 1<1 (співвідношення енергії господарсько-цінної частини врожаю і використаної сукупної енергії). Але, враховуючи те, що 2>1 (відношення енергії господарсько-цінної частини врожаю і побічної продукції до використаної сукупної) вони є ефективними (крім баштанних і багаторічних трав на сіно). Сукупні витрати енергії на вирощування різних кормових культур, за існуючими в господарстві технологіями, залишаються високими (21.9-85.1 ГДж/га), внаслідок перш за все перевитрат рідкого палива на 16-35% відносно науково-обґрунтованих нормативів, підвищених питомих витрат зречевленої в машинах і обладнанні енергії тощо;

10. Для зниження енергоємності тваринницької продукції необхідна комплексна мобілізація технічних, організаційних, економічних і соціальних чинників, реалізація всіх резервів, існуючих в АПК, кожному сільськогосподарському підприємстві і на робочому місці;

11. Використання виявлених у дисертаційній роботі резервів дозволить у виробництві кормів заощадити 25%, заготівлі 22%, зберіганні 20%, приготуванні 15%, використанні 18%, загальна енергоємність системи “виробництво - використання кормів” зменшиться на 20%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

ресурсозбереження аграрний економіка

1. Гришко В.В. Рекомендації щодо енергозбереження у виробництві, заготівлі і використанні кормів. - Полтава: Камелот, 1999. - 37 с.

2. Гришко В.В. Вузлові проблеми регіонального енергозбереження // Регіональні перспективи. - 1998. - №1 (2). - С. 40-43.

3. Гришко В.В. Резерви підвищення економіко-енергетичної ефективності використання кормових ресурсів // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. - 1999. - №3-4. - С. 19-20.

4. Гришко В.В. Резерви підвищення економіко-енергетичної ефективності заготівлі, зберігання і приготування кормів // Експрес-новини: наука, техніка, виробництво. - 1999. - №5-6. - С. 15-16.

5. Гришко В.В. Шляхи зниження енерговитрат у кормовому виробництві: Зб. наук. пр. ПДСГІ. - Полтава: Поліграф, 1997. - С. 161-166.

6. Гришко В.В. Сутність і значення біоенергетичної оцінки кормових ресурсів: Зб. наук. пр. ПДСГІ- Полтава: Поліграф, 1997. - С. 166-169.

7. Гришко В.В. Резерви ресурсоощадження шляхом технічного переозброєння і реконструкції діючих об'єктів // Придніпровський науковий вісник. - 1998. - №126 (193). - С. 94-100.

8. Гришко В.В. Економіко-енергетичні аспекти оцінки виробництва і використання кормів // Вісник Полтавського сільськогосподарського інституту. - 1999. - №2. - С. 37-40.

9. Гришко В.В. Економічна оцінка резервів ресурсозбереження у виробництві кормів // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 1999. - №3. - С. 44-46.

Размещено на Allbest.ru