Роль і місце прибутку в економіці підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль і місце прибутку в економіці підприємства

1. Економічна суттєвість прибутку

В умовах ринкової економіки значення прибутку не можливо переоцінити. Прагнення до отримання прибутку орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачу, зниження затрат на виробництво. При розвиненій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення громадських потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, який вказує, де можна здобути найбільший приріст вартості, утворює стимул для інвестування в ці сфери, однак свою роль грають й збитки. Вони висвітлюють помилки та прорахунки в спрямуванні коштів, організації виробництва та збуту продукції.

Економічна нестабільність, монопольне становище товаровиробників перекручує формування прибутку як чистого доходу, приводить до прагнення отримувати доходи, головним чином, в результаті підвищення цін. Можливість отримати незароблений прибуток та заробітну плату виправдовує будь-які витрати виробництва, покриває безгосподарність, посилює несприйняття підприємств до досягнення науково-технічного прогресу, здійснення заходів по ресурсозбереженню. Таким чином, збільшення прибутку не завжди об'єктивно характеризує досягнення колективу, а частіше перекручує їх. Усуненню інфляційного наповнення прибутку сприяє фінансове оздоровлення економіки, розвиток ринкових механізмів ціноутворення, оптимальна система податків. Ці задачі повинна виконувати держава в процесі здійснення економічних реформ [94].

Всі суб'єкти господарської діяльності України діють серед безлічі законодавчих актів, які регламентують їх взаємовідносини між собою, а також з Державою, з метою досягнення певного економічного ефекту. Під економічним ефектом в світовій практиці прийнято розуміти доходи і витрати, прибуток чи збиток. Але найбільш змістовним та бажаним результатом діяльності підприємства є прибуток, що підтверджує Закон України «Про підприємства в Україні» [5], де записано: «Підприємство - основна організаційна ланка народного господарства України. Підприємство - самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу). Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг.». Цими нормативними положеннями визначається роль і місце прибутку в економіці підприємства.

Законодавство України, яке регулює господарську діяльність суб'єктів підприємництва і порядок організації бухгалтерського обліку і звітності, з одного боку, і систему оподаткування прибутку - з іншого, під «прибутком» визначає два різних економічних явища.

В класичному розумінні прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків, які були витрачені на отримання даних доходів; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Податок на додану вартість і акцизний збір, які надходять у складі виручки від реалізації продукції підприємств, являють собою форми централізованих нагромаджень, у повній сумі надходять у розпорядження держави, формуючи значну частку прибуткової частини державного бюджету. На відміну від ПДВ і акцизного збору, прибуток, що його одержують підприємства у сфері виробництва товарів і послуг, хоч він також є одним із головних джерел формування централізованих фінансових ресурсів держави, в значній своїй частині використовується тими підприємствами, які його одержали, на збільшення виробництва, реконструкцію і технічне переозброєння їх основних засобів, удосконалення технології, матеріальне заохочення трудящих, соціальний розвиток колективів [43].

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [З], прибутком підприємства вважається сума валових доходів, тобто по суті доходів від усіх видів діяльності, скоригована певним чином для цілей оподаткування, зменшена на суму валових витрат підприємства і на вартість зносу (амортизації) основних засобів і нематеріальних активів. Аналіз складу валових доходів і валових витрат свідчить про те, що прибуток як об'єкт оподаткування являє собою досить умовну величину, яка відображає співвідношення між доходами і витратами підприємства за певний, законодавчо встановлений період оподаткування. Головна його особливість полягає в тому, що він безпосередньо не залежить від собівартості продукції, від різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на виробництво цієї продукції. Прибуток як об'єкт оподаткування визначається за даними спеціального податкового обліку, який не співпадає з бухгалтерським обліком прибутку.

Прибуток згідно фінансового обліку являє собою різницю між ціною товару і затратами на виробництво товару - його собівартістю. Саме таке розуміння прибутку закладене в усіх законодавчих актах України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Такий показник, безумовно, в більшій мірі характеризує якість господарювання підприємства, саме він реальний і з точки зору спроможності підприємства відраховувати частину прибутку до бюджету, і з точки зору розвитку виробництва [50].

В сучасній господарській практиці нашого суспільства прибуток має такі види: балансовий, чистий та надлишковий. Балансовий прибуток - це загальна сума прибутку підприємства, яка виявляє кінцевий фінансовий результат його виробничій та невиробничій діяльності за будь-який період, і фіксується в бухгалтерському балансі підприємства. Балансовий прибуток промислового підприємства охоплює такі елементи:

прибутку від реалізації товарної продукції (робіт, послуг);

прибутку (або збитку) від іншої реалізації;

прибутку, отриманого від володінням підприємством корпоративними

правами (у тому числі у вигляді дивідендів на придбані акції акціонерних товариств, процентів на внески до статутних фондів спільних підприємств);

прибутку (або збитку) від інших позареалізаційних операцій [85].

Всі разом ці складові частини становлять так званий балансовий прибуток підприємства.

Прибуток від реалізації товарної продукції - це різниця між оптовою (договірною або регульованою, без ПДВ і акцизного збору) ціною реалізованої продукції і її собівартістю.

На собівартість товарної продукції підприємства зобов'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. Воно встановлює перелік витрат виробництва, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), за 5-ма групами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів та нематеріальних активів, інші витрати (включаючи витрати на реалізацію продукції, а також податки, збори, інші обов'язкові платежі, передбачені законодавством). У складі третьої та п'ятої з цих груп є, зокрема, витрати підприємств на створення таких загальнодержавних цільових фондів.

В законодавчому порядку встановлювались також витрати і втрати, що безпосередньо відносяться на зменшення прибутку підприємств, як-то: витрати й нестачі товарно-матеріальних цінностей понад норми природного убутку, якщо не встановлено винуватців, збитки від простоїв через внутрішньо виробничі і зовнішні причини, некомпенсовані збитки від стихійного лиха, суми дебіторської заборгованості, термін позовної давності яких минув та ін. Повна собівартість реалізованої продукції включає також комерційні витрати (витрати, пов'язані з реалізацією продукції).

Прибуток від реалізації товарної продукції є звичайно головною складовою частиною балансового прибутку промислового підприємства. Для його зростання підприємство має не лише нарощувати обсяги виробництва, зменшувати витрати на виробництво, але ще й дбати про зменшення залишків нереалізованої продукції на своїх складах, ліквідацію боргів у розрахунках з покупцями, чого в умовах діючої системи розрахунків і загального незадовільного фінансового стану підприємств досягти досить складно.

Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства головним чином від реалізації продукції, робіт, послуг підсобних, допоміжних та обслуговуючих виробництв (наприклад, реалізація на сторону власних послуг своїх ремонтних, транспортних цехів, продукції підсобного сільського господарства тощо). Сюди ж відносяться фінансові результати від реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо), воно одержує прибуток, і навпаки.

Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій являють собою різні надходження коштів, видатки і витрати, які прямо не пов'язані з реалізацією товарної продукції та інших товарно-матеріальних цінностей.

Перш за все, всі суб'єкти підприємництва мають право володіти корпоративними правами, тобто правами власності на частку (пай) у статутних фондах інших юридичних осіб через придбання акцій акціонерних товариств, внески коштів до статутних фондів спільних підприємств тощо. Таке розміщення фінансових ресурсів дає змогу підприємству одержувати прибутки поза процесом реалізації товарної продукції та іншої реалізації [104].

Серед інших позареалізаційних прибутків значну питому вагу звичайно складають доходи від застосування всілякого роду фінансових (штрафних) санкції до контрагентів за порушення господарських угод, чинних правил розрахунків. Мова йде про штрафи, пеню, неустойки та інші види санкцій, які одержані від партнерів, або відносно яких є рішення суду, арбітражу чи іншого відповідного органу про їх надходження. Так, чинне законодавство України передбачає штрафи за недопоставку продукції, порушення строків поставки, асортименту і якості продукції. У цій справі фінансова служба підприємства у координації з юридичною та збутовою службами проводять роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів-порушників, зокрема, слідкує за своєчасним оформленням документів для розгляду в арбітражних судах справ про стягнення санкцій з тих, хто порушує умови договорів і не сплачує самостійно, як належить за законом, штрафів, неустойок, пені та ін.

У складі позареалізаційних прибутків підприємство, зокрема, може мати (крім тих, про які йшлося вище): прибуток, що є результатом операцій з тарою, коли, наприклад, різниця між цінами на нову оборотну тару і цінами, які використовуються у розрахунках при поверненні тари, перевищує видатки на ремонт і реставрацію цієї тари; прибуток минулих років, що виявився у звітному році; надходження штрафів від банків за затримку проходження платіжних документів понад нормативного терміну (порядок сплати цих штрафів введений із метою підвищення відповідальності комерційних банків за організацію розрахунків у народному господарстві); надходження боргів, списаних у попередніх звітних періодах як безнадійні; списання кредиторської заборгованості між підприємствами недержавних форм власності, якщо термін позовної давності такої заборгованості минув, надходження процентів від вкладення фінансових ресурсів у облігації, процентів від внесків вільних коштів у банківські депозити, орендна плата тощо.

До складу позареалізаційних прибутків включається також сума індексації вартості основних засобів у зв'язку з інфляцією, яка вважається капітальним доходом.

Найхарактернішими збитками від позареалізаційних операцій є втрати від списання боргів та безнадійної дебіторської заборгованості, невідшкодовані збитки від стихійних лих, пожеж, аварій, інших надзвичайних ситуацій, збитки від операцій з тарою тощо. Позареалізаційні збитки або доходи можуть бути від ліквідації основних засобів, від купівлі-продажу цінних паперів, іноземної валюти [62].

Слід підкреслити особливо, що законодавство України не передбачає віднесення до категорії позареалізаційних збитків (а у податковому обліку - до складу валових витрат) сум оплачених фінансових санкцій за порушення податкового законодавства, інших штрафів, пені, неустойок, включаючи ті, які пов'язані з порушенням господарських договорів. Ці збитки, які сплачені підприємством або відносно сплати яких є рішення суду, або арбітражного суду, відшкодовуються в порядку розподілу прибутку підприємства, тобто за рахунок прибутку, що залишається у його розпорядженні після сплати всіх податків до бюджету [50].

Чистий прибуток - це прибуток, який залишається після сплати всіх податків та інших обов'язкових платежів до державного бюджету і до позабюджетних фондів. Він надходить у розпорядження підприємства де розподіляється за напрямками використання на власний розсуд.

На підприємствах, працюючих в більш сприятливих, ніж середні, умовах, створюється надлишковий прибуток. Він виступає в різноманітних формах. Надлишковий прибуток першої форми утворюється в результаті діяльності суб'єктів господарювання в більш сприятливих природних умовах. Він виникає передусім в сільському господарстві і добувної промисловості. Надлишковий прибуток другий форми створюється в результаті діяльності підприємств в більш сприятливих економічних умовах, наданих суспільством. Він може виникати в усіх галузях виробництва. Надлишковий прибуток третьої форми утворюється в результаті діяльності підприємства в більш сприятливих економічних умовах, створених зусиллями самого виробничого колективу (використання внутрішніх ресурсів).

За рахунок прибутку що залишається в розпорядженні підприємства, фінансуються заходи по технічному переозброєнню, реконструкції, розширенню підприємств [71].

Являючись джерелом виробничого і соціального розвитку прибуток позичає ведуче місце в забезпеченні самого фінансування підприємства і об'єднань, можливості яких в більшості визначаються тим, на скільки доходи перевищують затрати. Коли же для розвитку підприємств використовується довгостроковий кредит, то він погашається за рахунок внутрішніх нагромаджень. Частка прибутку спрямовується на задоволення соціально-культурних потреб: будівництво і капітальний ремонт житлових будинків, дитячих дошкільних заснувань, поліпшення культурного побутового обслуговування робітників підприємства, живлення дітей в дитячих заснуваннях і в таборах. Також прибуток використовується на преміювання робітничих і що служать і надання одноразової допомоги. Прибуток що залишається в розпорядженні підприємства може використовуватися на утворення основних фондів [58].

Суттєвість прибутку виявляється в її функціях. В сучасних умовах вона є:

- одним з найважливіших джерел нагромадження і поповнення доходів частини державного бюджету;

- утворює матеріальну базу економічної самостійності;

- разом з нормою прибутку (рентабельності) однім з критеріїв ступеню економічної ефективності функціонування окремих підприємств і галузей в цілому [63].

Вивчення соціально-економічної суттєвості прибутку має першорядне значення для розгляду джерела і його формування, впливу на неї різноманітних виробничих і невиробничих факторів, розробки системи розподілу, формування основних напрямків діяльності підприємства, рішення соціальних проблем.

2. Функції і роль прибутку в умовах ринку

Особливості прибутку, як економічної категорії, і роль в господарстві знаходять свій практичний вираз в його функціях. Методологічною важливою умовою аналізу функцій прибутку є їхній розгляд в пов'язанні з іншими економічними категоріями. Функції прибутку не можуть розглядатися поза зв'язком з комерційним розрахунком. Функціонування прибутку в господарстві відображає реально існуючі зв'язки і відношення, в які підприємство вступає в процесі своєї діяльності з суспільством в цілому, колективом робітників і службовців, іншими підприємствами і організаціями [43].

Прибуток, як найважливіша категорія ринкових відносин, виконує певні функції. По-перше, прибуток характеризує економічний ефект, одержаний в результаті діяльності підприємства. Але всі аспекти діяльності підприємства за допомогою прибутку, як єдиного показника, оцінити неможливо. Такого універсального показника не існує. Саме тому під час аналізу виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства використовується система показників. Але головне значення прибутку полягає в тому, що він відображає кінцевий фінансовий результат. Разом з тим на величину прибутку та його динаміку впливають фактори, котрі як залежать, так і не залежать від зусиль підприємства. Докладно фактори формування прибутку в дипломній роботі розглянуті в розділі 1.3. Фактори впливають на прибуток не прямо, а через обсяг реалізованої продукції та собівартість, тому для виявлення кінцевого фінансового результату необхідно порівняти вартість обсягу реалізованої продукції та вартість затрат і ресурсів, які були використані при виробництві.

По-друге, прибуток має стимулюючу функцію. Її зміст полягає в тому, що прибуток одночасно є фінансовим результатом та основним елементом фінансових ресурсів підприємства. Реальне забезпечення принципу само фінансування визначається одержаним прибутком. Частка чистого прибутку, який залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів, повинна бути достатньою для фінансування розширення виробничої діяльності, науково-технічного та соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення робітників.

По-третє, прибуток є одним з джерел формування бюджетів різних рівнів. Він надходить до бюджетів в вигляді податків і поряд з іншими доходними надходженнями використовується для фінансування задоволення спільних громадських потреб, забезпечення виконання державою своїх функцій, державних інвестиційних, виробничих, науково-технічних та соціальних програм.

Треба відзначити, що єдність функцій в їхній взаємозалежності і взаємообумовленості робить прибуток тим елементом господарювання, в якому пов'язуються економічні інтереси суспільства, колективів, підприємства і кожного робітника.

В умовах ринкових відносин важливе значення має спроможність підприємства працювати прибутково. Саме прибуток стає основним чинником, який впливає на можливість підприємства забезпечувати фінансування багатьох своїх програм, пов'язаних з розширенням потужностей, підвищенням якості продукції, зміщенням власної конкурентної позиції та виходом на нові ринки тощо.

По мірі розвитку економічної теорії визначення поняття «прибуток» постійно ускладнювались. Тому для початку добре було б засвоїти декілька простих ідей. Одною з таких простих, але очевидно неглибоких ідей являється юридичне визначення прибутку підприємства, яке кваліфікує його як дохід, отриманий від виробництва та реалізації будь-якого товару чи послуги.

Вивчення усіх аспектів, пов'язаних з прибутком, привело до розуміння того, що прибуток, який розраховується в бухгалтерському обліку, не відображає дійсного результату господарської діяльності. Це привело до чіткого розмежування таких понять, як бухгалтерський та економічний прибуток. Перший - результат реалізації товарів та послуг, другий - результат «роботи» капіталу. Ми будемо розглядати і аналізувати бухгалтерський прибуток, трактування якого необхідне для цілей оподаткування. Підприємства реалізують свою продукцію споживачам, отримуючи за неї грошову виручку. Проте це ще не означає отримання прибутку. Для визначення фінансового результату необхідно зіставити виручку з витратами на виробництво продукції і її реалізацію, тобто з собівартістю продукції.

Фінансування програм розвитку підприємства передбачає використання як власних (статутний капітал, прибуток, акумульована сума амортизаційних відрахувань), так і залучених зовнішніх джерел коштів (отримання позик та банківських кредитів). Потенційних кредиторів та інвесторів передусім цікавить результативність діяльності підприємства, тобто величина отриманого ним прибутку. Прибутковість є одним із показників кредитоспроможності підприємства, що враховується під час укладання кредитної угоди з банком. Прибуток також є джерелом виплати дивідендів за випущеними підприємством акціями; при цьому розмір сплачуваних дивідендів впливає на їхню інвестиційну привабливість на фондовому ринку.

Прибуток підприємства визначається з урахуванням фінансових результатів як операційної, так і іншої його діяльності.

Порядок визначення фінансового результату від звичайної діяльності підприємства подано на рисунку 1.2. Він складається з двох етапів: на першому обчислюється прибуток (збитки) від операційної діяльності, на другому - фінансові результати з урахуванням фінансової та інвестиційної діяльності.

Визначення фінансового результату від операційної діяльності підприємства передбачає здійснення таких кроків:

1) обчислення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, (товарів, робіт, послуг);

2) визначення валового прибутку;

3) обчислення прибутків (збитків) від операційної діяльності.

Розглянемо послідовність здійснення розрахунків.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - це загальний дохід підприємства від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість) та без урахування наданих покупцям знижок, вартості повернених ними товарів. Він зменшується на такі податки, збори і відрахування.

Податок на додану вартість - це сума податку на додану вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

Акцизний збір - це сума, врахована у складі доходу (виручки) від реалізації підакцизної продукції (товарів).

Інші відрахування з доходу - це сума наданих покупцям знижок, вартість повернених ними товарів та інші суми, що підлягають вилученню з доходу від реалізації.

Зменшення доходу підприємства на суму зазначених податків, зборів і відрахувань дає змогу отримати чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства.

Визначимо валовий прибуток (збиток) підприємства. Для цього необхідно від чистого доходу підприємства відняти виробничу собівартість реалізованої ним продукції.

До валового прибутку (збитку) додаються отримані підприємством інші операційні доходи. До них відносять доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), доходи від надання в оренду майна тощо.

Для обчислення фінансового результату операційної діяльності підприємства валовий прибуток зменшується на:

1) адміністративні витрати - загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства: витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу; витрати на утримання основних засобів загальногосподарського призначення (орендні платежі, амортизація, страхування, поточний ремонт, комунальні послуги, охорона тощо); витрати на зв'язок; оплата послуг аудиторських та консалтингових фірм; інші витрати загальногосподарського призначення;

2) витрати на збут - це витрати, пов'язані з реалізацією продукції, товарів: витрати на пакувальні матеріали та ремонт тари; оплата праці та комісійні продавцям, торговим агентам, робітникам відділу збуту та складів, водіям тощо; витрати на рекламу та дослідження ринку; інші витрати, пов'язані зі збутом (відрядження, транспортування продукції підприємства покупцям, страхування доставки тощо);

3) інші операційні витрати включають: собівартість реалізованих виробничих запасів; витрати на формування резерву для покриття сумнівних (безнадійних) боргів дебіторів (боржників) підприємства; втрати від знецінення запасів; інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства, крім тих, які включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Різниця між валовим прибутком (збитком) та зазначеними витратами становить фінансовий результат від операційної діяльності підприємства. Він коригується на суми таких доходів (збільшується) та витрат (зменшується), що пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю:

1) дохід від участі у капіталі - це дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється за методом участі у капіталі;

2) інші фінансові доходи включають: отримані підприємством дивіденди та інші доходи від здійснених ним фінансових операцій;

3) інші доходи - це дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів та майнових комплексів; інші доходи, не пов'язані з операційною діяльністю підприємства;

4) фінансові витрати включають витрати на сплату відсотків та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позичкового капіталу;

5) втрати від участі в капіталі - це збиток підприємства, спричинений його інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких здійснюється методом участі у капіталі.

Інші витрати підприємства включають: собівартість реалізованих фінансових інвестицій; балансову вартість необоротних активів, майнових комплексів; втрати від зниження курсу валюти, якою підприємство володіє на банківських рахунках (і яка є використовується ним під час операційної діяльності); втраті, від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, що виникають у процесі нормального функціонування підприємства, але які не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

Таким чином, отримуємо фінансовий результат (прибуток або збиток) від звичайної діяльності підприємства до оподаткування.

Якщо підприємство отримало прибуток, він підлягає оподаткуванню. Різниця між отриманим підприємством прибутком та сумою податку на прибуток становить чистий прибуток підприємства або фінансовий результат його діяльності.

На рисунку 1.3 подано розгорнуту схему формування прибутку підприємства відповідно до чинних в Україні положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Як видно, загальний прибуток підприємства складається з прибутку, отриманого підприємством від звичайної діяльності та від надзвичайних подій. Прибуток від звичайної діяльності становить близько 95% загальної суми отриманого підприємством прибутку. Більша частка прибутку від звичайної діяльності припадає на прибуток від операційної діяльності, зокрема від здійснення основної діяльності підприємства (реалізації продукції, робіт, послуг). Прибуток від іншої операційної діяльності складається з прибутку від реалізації оборотних активів п (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, залишків незавершеного виробництва тощо), реалізації іноземної валюти, якою підприємство володіє з метою забезпечення операційної діяльності (наприклад, імпортування сировини, комплектуючих), прибуток від операційної оренди та інших операцій підприємств, що не належить до фінансової або інвестиційної діяльності.

Важливе місце у фінансовій політиці підприємства посідає розподіл та використання прибутку як основного джерела фінансування його інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників. Основними принципами розподілу прибутку є такі:

1) прибуток, отриманий підприємством у результаті його господарської діяльності розподіляється між державою та підприємством як господарчим суб'єктом: частка прибутку, що находить до держави, визначається встановленими законодавством ставками податку;

2) визначення напрямів використання прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, знаходиться у його компетенції.

Порядок розподілу та використання чистого прибутку, тобто прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів, фіксується у статуті підприємства

На прибуток підприємства впливають різноманітні фактори, які можна розподілити на дві великі групи: зовнішні та внутрішні (рисунок 1.4).

До зовнішніх факторів належать природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок та пільг, штрафних санкцій тощо.

Ці фактори не залежать від діяльності підприємства, але суттєво впливають на його прибуток.

Внутрішні фактори поділяють на виробничі та невиробничі. Виробничі фактори характеризують наявність та використання засобів і предметів праці, трудових та фінансових ресурсів. Ці фактори, у свою чергу, поділяють на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни: обсягу засобів та предметів праці, фінансових ресурсів, тривалості роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни: підвищення продуктивності обладнання та його якості, використання прогресивних видів матеріалів та вдосконалення технології їх обробки, прискорення оборотності оборотних засобів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці персоналу.

Зниження трудомісткості та матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці та ефективніше використання фінансових ресурсів.

До невиробничих факторів належать постачальницько - збутова та природоохоронна діяльність, соціальні умови праці та побуту тощо.

Таким чином, основними шляхами збільшення величини прибутку підприємства в умовах ринкової конкуренції є зростання доходу за рахунок збільшення обороту продукції, зниження собівартості продукції, зменшення інших витрат.

Прибуток підприємства, хоч і є результатом господарської діяльності, сам по собі не характеризує міру ефективності виробництва та ступінь використання засобів. Тому для оцінки інтенсивності та ефективності виробничого розвитку, зіставлення понесених витрат та одержаних фінансових результатів в практиці економічної роботи широко використовується система показників рентабельності, при розрахунку яких абсолютний розмір прибутку зіставляється з певною базою[100].

Сутність рентабельності може бути розкрита тільки на основі аналізу процесу формування прибутку. Оскільки прибуток підприємства розраховується як різниця між ціною та собівартістю виробів, то правомірно відносне зіставлення прибутку чи то з вартістю продукції в оптових цінах, чи то з її собівартістю. Показники рентабельності, розраховані по такому методу, будуть характеризувати ефективність поточних затрат підприємства, пов'язаних з виробництвом та реалізацією як всієї продукції, так і окремих її видів.

Показники рентабельності всієї продукції та окремих її видів розраховуються по єдиній методиці, за рахунок чого забезпечується їх взаємна ув'язка. З цього слідує, що рівень рентабельності всієї продукції залежить від зміни рентабельності окремих виробів з різноманітною рентабельністю в загальному обсязі випускаємої або реалізуємої продукції. Тому названі показники грають важливу роль при формуванні асортиментного плану виробництва промислової продукції, а також при пошуку можливостей отримання додаткового прибутку за рахунок збільшення випуску більш рентабельних виробів. Взагалі, показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різноманітних напрямків діяльності (виробничої, підприємницької, інвестиційної), окупаємість затрат тощо. Вони, повніше за прибуток, характеризують кінцеві результати господарювання, так як їх розміри показують співвідношення ефекту з наявними чи використаними ресурсами. Їх використовують для оцінки діяльності підприємства та як інструмент в інвестиційній політиці та ціноутворенні [85].

прибуток економічний ринковий

3. Фактори формування прибутку і шляхи його підвищення

Попередній досвід проведення ринкових реформ в Україні свідчить, що побороти кризові явища тільки політичними засобами неможливо. Необхідні чіткі економічні важелі стабілізації економіки.

Необхідно відзначити, що з прийняттям Закону України «Про підприємства» [4] статус підприємств створює організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. При цьому цей закон забезпечує самостійність підприємств, визначає їхні права і відповідальність в виконанні господарської і фінансової діяльності, регулює відношення з органами влади і управління, а також роздержавлення цих підприємств. Державі залишається відмовитися від управління і взяти на себе регулювання процесів через державні органи і застосування законодавчого регулювання фінансових відношень.

Засоби оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні результати лише за умови оздоровлення стану фінансових результатів підприємств [50].

Зміна економічних показників, в тому числі й фінансових результатів, за будь-який тимчасовий період відбувається під впливом безлічі різноманітних факторів. Фактори, які впливають на прибуток та рентабельність, можуть класифікуватися по різним ознакам. Оскільки підприємство діє в умовах постійного взаємозв'язку з зовнішнім середовищем, то поряд з внутрішніми факторами, виділяють і зовнішні. До внутрішніх відносяться фактори, котрі залежать від діяльності підприємства і характеризують різноманітні сторони роботи даного колективу. До зовнішніх відносяться фактори, які не залежать від діяльності підприємства, але що можуть істотно впливати на темпи росту прибутку та рентабельності виробництва (наприклад, особливо сприятливі природні, транспортні та інші умови; ціни на сировину, матеріали, тарифи на електричну та теплову енергію, на грузові перевозки, ставки податків та зборів, які платить підприємство, норми амортизаційних відрахувань тощо).

В свою чергу внутрішні фактори поділяються на виробничі і невиробничі. Невиробничі фактори зв'язані в основному з комерційною, природоохоронною, претензійною і іншими аналогічними видами діяльності підприємства. Виробничі фактори відображають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь в формуванні прибутку, - це засоби праці, предмети праці й сама праця.

Виробничі фактори є первинними і основними факторами зростання прибутку і рентабельності. При поглибленому аналізі по кожному з цих елементів виділяються групи екстенсивних і інтенсивних факторів.

До екстенсивних відносяться фактори, які відображають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміна чисельності робітників, вартості основних фондів, величини запасів товарно-матеріальних цінностей), їх використання в часі (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності роботи обладнання та інше), а також непродуктивне використання ресурсів (затрати матеріалів на брак, втрати через брак тощо).

До інтенсивних відносяться фактори, що відображають ефективність використання ресурсів, або сприятливих до цього (наприклад, підвищення кваліфікації робітників, продуктивності обладнання, прискорення оборотності основних і оборотних коштів, упровадження прогресивної технології) [102].

В процесі здійснення господарської діяльності підприємства, пов'язаної з виробництвом, реалізацією продукції і одержанням прибутку, ці фактори знаходяться в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності. Нижче наводиться, як основні виробничі фактори беруть участь в формуванні прибутку.

Первинні фактори виробництва впливають на прибуток через систему узагальнюючих факторних показників більш високого порядку. Ці показники зображають, з одного боку, обсяг та використання авансованих коштів, тобто коштів, які повністю беруть участь в створенні продукції, а з іншого боку - величину та ефективність використання їх спожитої частини, що бере участь у формуванні собівартості.

Наприклад, такий елемент авансованих коштів, як основні фонди, характеризується системою показників, які відображають їх наявність і використання. В той же час сума амортизації, яка є частиною собівартості продукції, відображає величину спожитих основних засобів.

Другий елемент авансованих коштів - матеріальні ресурси - також характеризується системою показників, важливішими з яких є наявність оборотних коштів та швидкість їх обороту. Разом з тим величина спожитих предметів праці знаходить відображення в собівартості продукції по таким калькуляційним статтям, як сировина, матеріали, напівфабрикати, паливо тощо.

Третій елемент авансованих коштів, які беруть участь в процесі створення продукції, - жива праця - характеризується системою показників, основні з яких - наявність трудових ресурсів та ефективність їх використання. З другого боку, затрати на заробітну плату, які відображають вартість робочої сили, включаються в собівартість продукції.

Таким чином, одні й ті ж елементи процесу виробництва, а саме засоби праці, предмети праці та праця, розглядуються, з одного боку, як основні первинні фактори збільшення обсягу промислової продукції, а з другого - як основні первинні фактори, які визначають витрати виробництва. Оскільки прибуток являє собою різницю між обсягом виробленої продукції та її собівартістю, то його величина та темпи росту залежать від тих же трьох первинних факторів виробництва, які впливають на прибуток через систему показників обсягу промислової продукції та витрат виробництва.

Слід брати до уваги, що окремі складові частини витрат виробництва (амортизація, матеріальні витрати чи заробітна плата) та види авансованих коштів (вартість основних, обігових коштів, трудові ресурси) під впливом одних і тих же факторів можуть мінятися не однаково, а часто - й в протилежному напрямку, та по різному впливати на результат роботи підприємства, частково на прибуток й рентабельність.

Засоби праці, предмети праці і трудові ресурси є не тільки факторами формування прибутку, але водночас служать основою для визначення напрямків пошуку резервів його підвищення. Так, самої високої оцінки заслуговує прибуток, отриманий за рахунок економії на затратах виробництва та реалізації продукції, за рахунок підвищення якості виробів, за рахунок розширення виробництва та реалізації продукції, яка має забезпечений збут [73].

Після всього вищеназваного, з впевненістю моно сказати те, що прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. І щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;

оптимізувати податкову політику;

вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту;

проводити зважену політику узгодження доходності з ризикованістю діяльності.

Вивчення факторів, які впливають на обсяг прибутку, дає змогу постійно удосконалювати шляхи його збільшення: зростання реалізації продукції i зменшення собівартості скороченням трудових, матеріальних і фінансових затрат, тобто в кінцевому підсумку - за рахунок підвищення ефективності. Якраз ці основні фактори безпосередньо залежать від роботи того або іншого конкретного підприємства. Тому важливо розкрити вплив кожного фактора окремо і встановити причини відхилень [101].

Размещено на Allbest.ru