Організаційно-економічні форми функціонування великих підприємницьких структур

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Організаційно-економічні форми функціонування великих підприємницьких структур

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Ситуація в економіці України залишається дуже складною. Значна невизначеність організаційно-економічного статусу великих промислових підприємств та об'єднань внаслідок незавершеності процесів приватизації у сукупності із суперечливою нормативно-правовою регламентацією підприємницької діяльності, а також непідготовленість значної частини керівництва та акціонерів існуючих та створюючихся українських компаній до роботи в нових умовах є найважливішими чинниками, що перешкоджають її ефективному реформуванню.

Спостерігаючийся складний стан справ у вітчизняній промисловості викликає негайної масштабної модернізації для утримання конкурентоспроможності її продукції як на зовнішніх, так і на внутрішньому ринках. Між тим, залучення як іноземних, так і вітчизняних інвестицій в значній мірі залежить від наявності відповідних структур, що забезпечують перелив ресурсів як всередині галузі, так і поміж різними галузями. Одним з найбільш перспективних та ефективних напрямків вирішення цих проблем є розробка та налагодження механізму сприяння створенню та функціонуванню великих національних підприємницьких структур на зразок фінансово-промислових груп (ФПГ).

Розгляданню питань взаємодії та інтеграції компаній виробничого та фінансового секторів економіки присвячена велика кількість досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Однак проблема ця досі не може вважатися остаточно вирішеною. Рекомендації зарубіжних досліджень І. Ансоффа, М. Портера, Т. Пітерса, Р. Уотермена, А.А. Томсона, А.Дж. Стрікленда та інших не можуть бути безпосередньо використані українськими інвесторами та менеджерами, оскільки вони засновані на реаліях розвинутих економік. Праці вітчизняних вчених А.З. Астаповича, А.В. Березного, А.К. Гліваковського, І.Д.Іванова, Н.І. Многолет, А.А. Деміна, І.І. Рудакова, І.Л. Бубнова, Г.В. Полуніной, А.І. Євенко та інших по розглянутій темі були присвячені вивченню проблем розвитку лише зарубіжних компаній, при цьому часто носили здебільшого описовий та надмірно тенденціозний характер, зосереджуючись, в основному, на ідеологічно вагомих аспектах їх функціонування (серед винятків можна назвати, наприклад, праці Т.Я. Білоус, С.В. Чепракова, І.Л. Хмельницької, В.І. Щербакова). Більш сучасні праці по даній та суміжним темам В.М. Павлюченко, В.В. Шеремет, Ю.М. Масленчикова носять здебільшого теоретичний характер, їх висновки та результати практично мало придатні у сучасних економіко-правових умовах функціонування бізнесу в Україні.

Таким чином, проблеми створення і функціонування організаційних структур великого бізнесу в сучасних вітчизняних умовах практично не здобули систематичного освітлення в науковій літературі, внаслідок чого не підготовлена належна теоретична база, положення якої могли би бути використані у процесі практичної ділової активності.

Особлива увага повинна бути приділена корегуванню нормативної бази, що регулює діяльність великих підприємницьких структур типу фінансово-промислових груп та холдингів з метою створення сприятливих умов для взаємодії національних та іноземних промислових і фінансових компаній. Такий симбіоз, як то демонструє досвід розвитку великого бізнесу на Заході, здатний здійснити істотний та довгостроковий оздоровлюючий вплив стосовно усіх учасників відповідних груп та на економіку у цілому.

Ці обставини обумовлюють актуальність теми і визначають практичну значущість дисертації, присвяченої дослідженню проблем та особливостей створення і розвитку великих підприємницьких структур (бізнес-структур) у сучасних вітчизняних економіко-правових умовах.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у відповідності до тематики затвердженої Наказом Міністерства Освіти України №37 від 13.02.97 р. Програми «Економiчнi проблеми розбудови державностi України: важелi та стимули розвитку господарчих систем» (тематичний план межвузівських наукових та науково-технічних програм на 1997-1999 рр. №68).

Мета та задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування економіко-правових принципів і розробка методичних засад створення і розвитку великих бізнес-структур (ФПГ та холдингів), придатних до практичного застосування у сучасних вітчизняних умовах.

Для досягнення мети поставлені основні задачі:

узагальнити ретроспективу, а також сучасні тенденції у розвитку великих бізнес-структур у розвинутих економіках;

обґрунтувати економічну доцільність створення великих бізнес-структур по типу ФПГ та холдингів в сучасних умовах України;

на підставі аналізу нормативної бази, що регламентує діяльність означених структур, запропонувати рекомендації відносно корекції режиму їх правового регулювання;

систематизувати характерні організаційно-управлінські помилки в процесі створення та розвитку вітчизняних бізнес-структур;

розробити придатні до практичного застосування рекомендації щодо створення та розвитку великих вітчизняних бізнес-структур, що мають метою підвищити ефективність та надійність їх функціонування у сучасних умовах України.

Методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених; матеріали про результати діяльності ФПГ та холдингів (українських та російських), а також законодавчі та інші нормативні акти України та Росії з досліджуваної та суміжних темам. В процесі роботи використовувались методики і методи історичного, системного, трендового і порівняльного аналізу, експертних оцінок, методи і методики загальної теорії права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні комплексного підходу до проблеми взаємодії і інтеграції промислових та фінансових компаній в процесі створення і розвитку великих вітчизняних бізнес-структур, що полягає у реалізації одночасних та погоджених заходів щодо забезпечення економічної обґрунтованості, юридичної чистоти та організаційно-управлінської ефективності їх функціонування.

Результати дослідження, проведеного дисертантом, що виносяться до захисту:

одержані нові дані про базові мотиви і фактори сучасних консолідаційних процесів у розвинутих економіках;

на підставі аналізу сучасної макроекономічної ситуації в Україні виявлені та обґрунтовані передумови та спонукальні мотиви для розвитку процесів взаємодії та інтеграції фінансових та промислових компаній у вітчизняній економіці;

виявлені основні організаційно-економічні форми, принципи та особливості створення і розвитку великих підприємницьких структур в сучасних умовах;

визначені найбільш характерні організаційно-управлінські помилки в процесі створення і розвитку вітчизняних бізнес-структур;

надані рекомендації відносно корекції режиму правового регулювання порядку створення і розвитку ФПГ та холдингів в Україні;

в рамках запропонованого комплексного підходу надані придатні до практичного застосування рекомендації щодо загальних організаційно-управлінських та економіко-правових підходів до створення і розвитку великих вітчизняних бізнес-структур, що мають на меті підвищення ефективності та надійності їх функціонування у сучасних умовах. Зокрема, запропоновані та обгрунтовані: найбільш юридично надійна, економічно доцільна та ефективна організаційна структура великої вітчизняної диверсифікованої ФПГ; система участі в статутних фондах компаній - учасників, а також принципи обміну інформацією та схема основних управлінських зв'язків всередині такої групи;

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості:

використання запропонованих рекомендацій для створення або комплексного вдосконалення вже наявних схем участі, організаційно-управлінської структури, фінансових та податкових схем, що визначають функціонування бізнесу;

побудови організаційно-правової, управлінської та фінансової структури нового напрямку бізнесу на основі заздалегідь розробленого плану, створеного з урахуванням запропонованих рекомендацій.

Використання запропонованої методики здатне реально покращити систему економіко-правових взаємозв'язків всередині великої бізнес-структури, дасть орієнтири для її удосконалення, підвищення на цій основі її економічної ефективності, інвестиційної привабливості та надійності.

Висновки і методичні рекомендації, одержані в результаті дослідження, були використані ПІІ «Каалбай Ойл Сервіс» (м. Одеса) в процесі реалізації проекту легкових таксомоторних перевезень на базі АТЗТ «Муніципальне таксі» (Акт про впровадження від 07 грудня 1998 р.; економічний ефект - 260000 грн.), АТЗТ ІК «Капітал-Інвест» (м. Одеса), а також підрозділами Одеської облдержадміністрації. Основні положення дисертації були використані в учбовому процесі ОДЕУ при підготовці спецкурсів «Менеджмент та основи управління», «Економіка та організація виробництва», «Ринок цінних паперів».

Особистий внесок здобувача полягає у розробці та обґрунтуванні комплексного підходу до створення та розвитку великих бізнес-структур. Автором визначені сучасні тенденції розвитку великих бізнес-структур; надані методичні рекомендації щодо корекції нормативної бази, що регламентує порядок створення та функціонування холдингів та ФПГ; зазначені типові організаційно-управлінські помилки в процесі функціонування великих вітчизняних бізнес-структур; запропоновані організаційно-управлінські та економіко-правові підходи до їх створення і розвитку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були викладені в опублікованих працях, отримали схвалення на Науково-практичній конференції «Шляхи розбудови ринкового середовища в Українi» (ОДЕУ, м. Одеса, 20-22 жовтня 1998 р.), на V Міжнародній науково-практичній конференції (м. Київ - м. Трускавець, 8-9 квітня 1999 р.), були використані у діяльності ПІІ «Каалбай Ойл Сервіс», АТЗТ ІК «Капітал-Інвест», а також у діяльності підрозділів Одеської облдержадміністрації та в учбовому процесі ОДЕУ.

Публікації. Всього по темі дисертації надруковано 6 наукових праць загальним обсягом 3,0 д.а., з яких безпосередньо автору належить 2,5 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 151 сторінках. У основному тексті наведено 23 таблиці. Дисертація також містить список використаних джерел із 215 найменувань на 9 сторінках та 15 додатків на 15 сторінках, у т.ч. 2 таблиці та 13 ілюстрацій.

Основний зміст дисертації

холдинг правовий економічний

У дисертаційній роботі на основі проведених автором досліджень захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Створення великих підприємницьких структур як наслідок інтеграційних процесів в економіці. В розділі представлений аналіз процесів взаємодії та взаємопроникнення промислових, фінансових та інших компаній у економічно розвинутих країнах у ретроспективі і у нинішній час; виявлені і обгрунтовані основні мотиви і фактори консолідаційних процесів у вітчизняній економіці.

Показано, що в хронологічному плані розвиток великого бізнесу характеризується переходом від здебільшого договірних форм забезпечення контролю до механізмів, що базуються на відносинах власності, які забезпечують більш тривкий і довгостроковий характер взаємовідносин поміж учасниками великої диверсифікованої бізнес-структури.

Розвиток організаційних структур бізнесу проходив паралельно у трьох кореспондуючихся площинах: організаційно-юридичне оформлення та закріплення відносин власності всередині бізнесу в сторону підвищення ступеня його керованості; розробка та вжиття стратегій зросту; створення та впровадження адекватних організаційно-управлінських моделей. При цьому суттєві новели в одному з аспектів діяльності визначали адекватні їм зміни в інших. Логіка трансформацій юридичного оформлення цілісності бізнесу мала в своїй основі економічно значущі фактори. Кожній панівній організаційній формі відповідала певна стратегія розвитку бізнесу.

Експансіоністський характер зросту бізнес-структур визначається процесами глобалізації світової економіки, що прискорюються, а також інформаційною та науково-технологічною революцією, наслідком чого стало безперервне підсилення конкуренції, а також якісні зміни в її характері.

У зв'язку із посиленням відкритості економіки проблемою українських компаній є підвищення своєї конкурентоспроможності у високотехнологічних, наукоємних та експортооріентованих галузях, інакше економіка країни у цілому і найважливіші її галузі та підприємства не зможуть на рівноправних умовах конкурувати із глобальними суперниками, що веде до втрати як зовнішнього, так і внутрішнього ринку.

Зазначається, що в цей час явно визначився комплекс негативних факторів, що роблять необхідним об'єднання зусиль вітчизняних фінансових та промислових компаній в рамках великих бізнес-структур для вирішення означеної проблеми, у тому числі:

непослідовно і нерішуче запроваджувана приватизація;

недоліки правового регулювання підприємницької діяльності;

критичний стан ключових макроекономічних показників;

моральна та фізична застарілість обладнання та технологій промислового виробництва;

неможливість розвитку підприємств як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок запозичень на внутрішньому і зовнішніх грошових ринках та ринках капіталів;

неможливість здійснення вітчизняними банками великих інвестицій і надання довгострокових кредитів виробникам в силу загальної слабкості банківської системи та ін.

Як підказує світовий досвід, таке об'єднання зусиль кредитно-фінансових установ, інституціональних інвесторів, промислових та інших компаній дасть значний позитивний ефект, в результаті чого зросте економічний потенціал усіх учасників об'єднання, значно посиляться позиції національного капіталу в процесі взаємодії із іноземними інвесторами, що підтверджується й матеріалами проведених досліджень.

Розділ 2. Організаційно-економічні форми та практика функціонування великих підприємницьких структур. В розділі здійснений аналіз і систематизація складу та основних організаційних форм функціонування великих бізнес-структур у сучасних умовах України та Росії; зроблений критичний порівняльний аналіз нормативної бази, що регламентує їх створення і функціонування, надані пропозиції щодо її корегування, у т.ч. відносно визначення понять, ключових для досліджуваної теми; виявлені основні принципи та характерні особливості розвитку великих бізнес-структур, проаналізовані деякі результати їх діяльності; розкрите макроекономічне значення їх функціонування.

Показано, що основними організаційно-правовими формами взаємодії фінансових та промислових компаній в Україні і в Росії є ФПГ та холдинги. В залежності від конкретних економіко-правових умов свого створення і розвитку, ФПГ можуть бути формальними і неформальними, договірними та холдингового типу.

Інтеграційні процеси в національній економіці в загальних рисах наслідують світові приклади, однак особливістю їх є величезні темпи розвитку і специфічні джерела зросту груп. При цьому у розвитку кожної бізнес-структури є своя логіка, обумовлена конкретними умовами її створення, а також особистими якостями її фактичних власників і топ-менеджерів, що обумовлює різноманітність схем взаємовідносин поміж компаніями-учасницями.

За підсумками аналізу ряду великих бізнес-структур (у т.ч. ФПГ/холдингів «Інкомбанк», «Альфа-груп», «Менатеп» - «Роспром» - «ЮКОС», «ОБЕКСІМ Банк» - «МФК-Ренесанс» - «Інтерос», «Українська фінансова група», АСК «Укррічфлот» та інших) встановлено, що найбільш характерними організаційно-управлінськими схемами таких структур є:

створення банком жорстко централізованої пірамідальної холдингової структури «під себе»; розвиток групи здійснюється в умовах пріоритету єдиної стратегії та завдань;

створення банком широко диверсифікованої ФПГ з подальшим переносом акценту в стратегії розвитку групи на виробничий сектор;

аморфна побудова групи з невизначеною роллю банківських установ;

формування холдингу промислових підприємств за рахунок власних ресурсів.

Визначальна роль в діяльності більшості з досліджених ФПГ належить фінансовим установам, в особливості - великим банкам. Застосовуються усі відомі основні форми участі банків у ФПГ (довгострокові фінансові зв'язки, система участі в статутному капіталі, особиста унія).

Відокремлювальною особливістю крупних вітчизняних бізнес-структур є те, що найважливіше значення для них має функція забезпечення формального контролю, іншими словами, відповідні групи створюються здебільшого не для портфельного, а для прямого інвестування. При цьому використовується комбінація договірного і холдингового засобів формування їх складу та забезпечення контролю над учасниками з превалюванням останнього, що зумовлюється практичною ідентичністю функцій головних компаній ФПГ та холдингів.

Компанії - учасники існуючих найбільш широко диверсифікованих груп можуть бути умовно поділені на три групи: фінансові та тісно пов'язані з ними компанії, промислові підприємства та підприємства сфери послуг, обслуговуючі та допоміжні фірми.

Наведені результати діяльності ФПГ підтверджують погляди про позитивне макро - та мікроекономічне значення інтеграції фінансових, промислових та інших компаній.

Система інтересів головних суб'єктів ринку, що беруть участь у формуванні ФПГ, може бути представлена наступним чином:

держава зацікавлена у якомога скорішому подоланні кризових явищ та тенденцій в економіці та підвищенні її конкурентоспроможності;

компанії - у підвищенні фінансової тривалості, конкурентоспроможності, інвестиційної привабливості, у отриманні доступу до фінансових та інтелектуальних ресурсів фінансових інститутів;

інституціональні інвестори - у підвищенні ефективності діяльності та зниженні ризиків в умовах недосконалого законодавства та неефективності його застосування.

Практика внутрішньогрупових реорганізацій демонструє усвідомлення необхідності потреби комплексного до неї підходу, іншими словами, розуміння залежності забезпечення економічної ефективності групи від створення адекватної організаційно-управлінської схеми взаємовідносин між компаніями-учасницями.

Результати досліджень доводять, що, незважаючи на відсутність суттєвих законодавчих стимулів, в Росії спостерігається тенденція до юридичного закріплення компаніями своєї фактичної належності до однієї групи, що обумовлюється необхідністю додаткового посилення та раціоналізації внутрішньогрупових зв'язків. В Україні, на жаль, аналогічні процеси проходять значно повільніше, не в останню чергу завдяки недосконалому законодавству.

Етапом розвитку інтеграційних процесів є перші кроки щодо створення транснаціональних та міждержавних ФПГ, що закликані створити нові перспективи економічної інтеграції країн СНД.

Розділ 3. Особливості створення та функціонування великих підприємницьких структур в Україні. В розділі проаналізовані і систематизовані розповсюджені помилки у розвитку вітчизняних бізнес-структур; на основі здійснених досліджень запропоновані і обґрунтовані методичні рекомендації відносно доцільної (оптимальної) організаційно-управлінської структури, а також складу учасників сучасної вітчизняної диверсифікованої ФПГ; системи участі у статутних капіталах компаній-учасників, а також принципи обміну інформацією та основних управлінських зв'язків всередині такої групи у сучасних економіко-правових умовах її функціонування.

Показана необхідність комплексного підходу в процесі юридичного закріплення відносин власності всередині групи, формування принципів трансфертного ціноутворення і принципів визначення частки і порядку розподілу прибутку, створення адекватної організаційно-управлінської структури та принципів функціонування групи з метою закріплення взаємовигідних зв'язків в її рамках (схематичне зображення такого підходу може бути представлене відповідно до рис. 1). Запропоновані різні варіанти розв'язання означених питань у відповідності із основними способами забезпечення організаційної єдності групи (холдинг, договірні відносини, їх поєднання).

Схема відносин власності й вибір головної компанії групи повинні враховувати перспективи розвитку бізнесу, особливості нормативного регулювання вивезення імпортованого капіталу і прибутку на нього, трансакцій активів, а також антимонопольні обмеження. В цьому плані пропонується розглянути можливості створення як фінансових, так і управлінських холдингів (тобто холдингів, контроль над учасниками яких здійснюється за допомогою інших, ніж права власності, механізмів).

За підсумками проведеного аналізу обгрунтована концепція «ідеальної» ФПГ - юридично захищеної, економічно ефективної організаційно-управлінської структури сучасної диверсифікованої вітчизняної ФПГ холдингового типу на дружній основі по відношенню до менеджменту та основних акціонерів цільових компаній у відповідності з означеними на рис. 2 базовими блоками.

«Ідеальність» характеру ФПГ визначається тим, що:

на практиці склад найбільш великих диверсифікованих бізнес-структур лише прагне до передбаченого схемою;

у складі ФПГ формально виділяється аналітична група з передачею їй специфічних повноважень у відношенні групи у цілому;

ФПГ поділяється на означені структурні блоки.

В такій ФПГ усі значущі учасники групи повинні:

мати довгострокові спільні інтереси, бути зацікавленими насамперед у кінцевому результаті діяльності групи в цілому;

володіти вагомою часткою компанії - учасниці групи або часткою у головної компанії холдингу;

брати участь у прийнятті стратегічних рі отоків у групі в цілому, а також із принципами та механізмом оцінки свого вкладу в кінцевий результат активності групи в цілому або конкретного бізнесу.

Поза залежністю від початкових можливостей групи в неї повинні бути вбудовані механізми для подальшого розвитку. Доцільність та черговість створення тих або інших компаній визначається у відповідності із стратегією розвитку групи.

Розроблені принципи побудови системи участі у статутних капіталах компаній групи засновані на організаційно-правових прийомах, що забезпечують поєднання максимальної захищеності ключових для групи активів (пакетів акцій) та економічної ефективності її функціонування (трансфертне ціноутворення і т.і. заходи).

Паралельно із формальною (що визначається законодавством), а почасти і незалежно від неї, може та повинна існувати неформальна структура управління, що орієнтована на одну або прийнятну комбінацію декількох відомих моделей, скоректованих на вітчизняні реалії.

Нерозвиненість ринкових відносин та нормативно-правової бази обумовлює непридатність для практичного застосування розрахунків ефекту сінергізму при включенні тієї чи іншої компанії до складу групи на підставі наявних методик. В зв'язку із цим пропонується орієнтуватися на спрощені методи, в основі яких - економія на податкових платежах, платні за кредитні ресурси, додаткові прибутки від фінансового менеджменту ресурсами і т.і.

Структура управління (формально-юридична та фактична) окремими бізнес-напрямками в рамках групи та групою в цілому повинна забезпечувати максимальний ступінь свободи для справді кваліфікованих команд менеджерів у поєднанні із ефективним управлінням і контролем з боку головної компанії з метою максимізації ефективності діяльності всієї групи. Як загальний принцип, повинна заохочуватися діяльність компаній групи поза нею (в особливості це важливо для фінансових інститутів).

В процесі формування і реалізації стратегії розвитку групи та вибору ключових сфер її активності доцільно зважати на критерії, основані на досягненнях світової економічної науки у вивченні найважливіших чинників конкурентоспроможності компаній окремих галузей економіки конкретних країн. Вказується на доцільність створення диверсифікованих ФПГ, що поєднують компанії у відповідності із певними кластерами, тобто групами декількох взаємозв'язаних галузей, що мають приблизно одні й ті ж джерела конкурентної переваги.

Висновки дисертації

Основні висновки, результати та рекомендації дослідження полягають у наступному:

1. Сучасний стан розвитку виробничих сил України викликає гостру необхідність пошуку шляхів вирішення проблем сприяння створенню та розвитку вітчизняних ФПГ. Перехід від планово-розподільчої економіки до ринкової за наявності досить потужної промислової бази фактично змушує здійснювати створення великих підприємницьких структур, орієнтуючись на зразки найбільш досконалих моделей, що практично ідентичні за своїм змістом концернам та конгломератам.

2. У ретроспективі розвиток великих бізнес-структур являє собою перманентний процес встановлення компаніями контроля над іншими як шляхом злиття та поглинання, так і іншими засобами.

Встановлено, що найбільш важливими особливостями сучасних процесів злиття та поглинання компаній є те, що: (1) вони, здебільшого, не розглядаються як такі, що суттєво змінюють умови конкуренції; (2) мають місце факти узгодження видачі дозволу на злиття та поглинання регулюючими органами різних країн; (3) вони носять здебільшого дружній характер; (4) домінуючою стратегією є глобальна горизонтальна інтеграція, в рамках якої посилюється напрямок пов'язаної диверсифікації.

У зв'язку із посиленням відкритості економіки без великих національних бізнес-структур найважливіші галузі та підприємства України не зможуть конкурувати із потужними суперниками, що призведе до втрати як зовнішніх, так і внутрішніх ринків.

3. Доведена наявність комплексу негативних факторів, що робить необхідним об'єднання зусиль інституціональних інвесторів, промислових та інших компаній в рамках великих бізнес-структур, зокрема: моральна й фізична застарілість устаткування та технологій промислового виробництва; неможливість розвитку підприємств як за рахунок власних ресурсів, так і за рахунок запозичень на внутрішньому та зовнішніх грошових ринках й ринках капіталів; неможливість здійснення українськими банками великих інвестицій та надання довгострокових кредитів виробникам і т.і.

4. Доведено, що правове регулювання ФПГ в Україні не створює передумов для широкомасштабних процесів їх створення та ефективного функціонування, в силу чого потребує корегування. Зокрема, необхідно: (1) надати можливість створювати ФПГ без прив'язки їх до реалізації держпрограм; (2) пом'якшити обмеження на перехресне володіння акціями, внутрішньогрупові реорганізації та трансферт акцій, участь у об'єднаннях; (3) зняти заборону на участь банків і компаній водночас у декількох ФПГ; (4) надати можливість запровадити в ФПГ консолідований облік, включаючи пільговий порядок оподаткування постачання проміжних продуктів, можливість трансферту прибутку та амортвідрахувань у централізований амортизаційний фонд, право самостійно встановлювати терміни амортизації; (5) розробити комплекс інших економічно обгрунтованих пільг, означених у дисертації.

В роботі пропонуються авторські редакції ряду нормативних визначень термінів, ключових для досліджуваної теми, зокрема, визначення «контролю», «компанії, що контролюється», «дочірньої компанії», «холдингу», «холдингової компанії», типів холдингів (управлінського, фінансового, змішаного); «ФПГ», типів ФПГ (формальної та неформальної; договірної, холдингового та змішаного типу).

5. Вказано, що найбільш характерними організаційно-управлінськими помилками в практиці вітчизняних бізнес-структур є: відсутність стратегії зросту групи, що веде до розпилення їхніх ресурсів; недотримання юридичної чистоти угод та оформлення їх результатів згідно із вимогами бухобліку; відсутність формального закріплення засад і порядку делегування управлінських повноважень; відсутність всебічної оцінки бізнес-планів інвестиційних проектів і якості активів, що набуваються.

6. В дисертації обґрунтована необхідність та надані рекомендації відносно узгодженого розв'язання комплексу проблем у зв'язку із юридичним оформленням відносин власності всередині великої бізнес-структури, формуванням загальних принципів трансфертного ціноутворення поміж її учасниками, формулюванням принципів визначення частки та порядку розподілу прибутку, а також створенням адекватної організаційно-управлінської структури функціонування групи з метою закріплення економічно взаємовигідних відносин в її рамках.

В зв'язку із цим запропоновані різні варіанти вирішення означеної проблеми у відповідності з основними способами забезпечення організаційної єдності групи.

7. Показане, що створення схеми відносин власності в групі та вибір головної компанії повинні здійснюватися з урахуванням подальших перспектив розвитку. Крім того, необхідно враховувати особливості нормативного регулювання здійснення і оподаткування вивозу імпортованого капіталу та прибутку на нього; трансакцій активів, а також антимонопольні обмеження щодо складу акціонерів. У цьому плані вказується на необхідність створення управлінських холдингів.

8. В якості найбільш ефективного та тривкого автором обґрунтований варіант створення ФПГ по схемі холдингу на дружній основі по відношенню до менеджменту та основних акціонерів цільових компаній.

9. Запропонована і обґрунтована концепція найбільш юридично захищеної, економічно ефективної організаційно-управлінської структури сучасної вітчизняної диверсифікованої ФПГ холдингового типу. Обґрунтований порядок формування структури такої «ідеальної» ФПГ у відповідності з наступними базовими блоками компаній: (1) аналітична група; (2) фінансовий блок; (3) виробничий блок; (4) допоміжні підрозділи і компанії.

10. Показане, що поза залежністю від вхідних можливостей групи в неї повинні бути вбудовані механізми для подальшого розвитку, в результаті чого її топ-менеджери з самого початку будуть зорієнтовані на стратегічний підхід до управління і розвитку бізнесу. Доцільність та черговість створення тих чи інших компаній визначається у відповідності до стратегії розвитку групи при (1) наявності об'єктивних економічних, нормативно-правових і т.і. передумов; (2) наявності або можливості залучення необхідного персоналу; (3) наявності ресурсів для підтримання бізнесу на етапі розвитку; (4) потреби у певних видах ресурсів.

11. Побудова системи участі у статутних капіталах всередині групи з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду повинна здійснюватися за допомогою спеціальних організаційно-правових прийомів, що забезпечують поєднання максимальної захищеності ключових для групи активів (пакетів акцій) та економічної ефективності її функціонування (трансфертне ціноутворення і т.і. заходи).

Так, у склад холдингу першого рівня в структурі ФПГ повинні входити чисто фінансові холдингові компанії; компанії холдингу другого рівня можуть бути як фінансовими, так і змішаними холдингами. Запропоновані принципи обміну інформацією та схема основних управлінських зв'язків поміж базовими структурними блоками ФПГ основані на результатах дослідження досвіду функціонування великих вітчизняних бізнес-структур.

12. Показане, що структура та компетенція органів управління учасників групи повинні бути визначені з урахуванням таких факторів, як: максимальна простота структури управління та реальних потреб компанії, нормативних обмежень і складу акціонерів; забезпечення можливості оперативно вносити зміни до складу органів управління; необхідність вбудовування захисних механізмів контролю; політика головної компанії відносно ступеня контролю над компаніями групи в цілому та у розрізі бизнесів і компаній.

Обґрунтоване, що паралельно із формальною (визначеною законодавством) структурою (а почасти - і незалежно від неї) може і повинна існувати фактична (неформальна) структура управління, що орієнтується на одну або прийнятну комбінацію декількох організаційно-управлінських моделей, розроблених світовою теорією та практикою менеджменту, скоректованою на реалії сучасної практики управління суб'єктами господарювання в Україні.

13. Нерозвиненість ринкових відносин (зокрема - фондового ринку) та нормативно-правової бази, що їх регламентує, обумовлює непридатність для практичного застосування розрахунків ефекту сінергізму при включенні тієї чи іншої компанії до складу групи на підставі наявних західних методик. В зв'язку із цим пропонується орієнтуватися на спрощені, більш очевидні методи розрахунків, в основі яких - пряма економія на податкових платежах, економія на платі за кредитні ресурси в умовах збільшення оборотних коштів внаслідок застосування трансфертного ціноутворення, додаткові прибутки від фінансового менеджменту ресурсами і т.і.

14. Вказано, що в процесі формування і реалізації стратегії розвитку групи та вибору ключових сфер її активності доцільно зважати на фактори, що обумовлюють конкурентоспроможність компаній окремих галузей економіки країни.

У зв'язку із цим пропонується створення диверсифікованих ФПГ, що поєднують компанії у відповідності із визначеними у роботі кластерами - групами декількох взаємозв'язаних галузей, що мають приблизно одні й ті ж джерела конкурентної переваги.

Основні публікації по темі дослідження

1. Редькін О.С., Кокшаров О.В. Деякі оцінки практики обслуговування державного боргу в Україні // Фінанси України. - 1997. - №5. - С. 15-35. (1,3 д.а.) У роботі безпосередньо дисертантом виконаний аналіз параметрів емісії ОВДП, проаналізовані фактори, що обумовлювали політику та результати обслуговування держборгу в Україні. - С. 18-35 (1,0 д.а.).

2. Кокшаров А., Никулина А. Негосударственные пенсионные фонды: неиспользуемые возможности // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип.I. / Одес. держ. екон. ун-т; Редкол.: акад. В.П. Бородатий, акад. О.С. Редькін, д.і.н., проф. Г.К. Парієнко та ін. - Одеса, 1997. - 299 с. С. 36-49 (0,8 д.а.). Безпосередньо дисертантом проведен порівняльний аналіз законодавчої бази України та Росії щодо НПФ, визначені базові схеми роботи НПФ, надаються рекомендації щодо удосконалення правового регулювання діяльності НПФ, у т.ч. у складі ФПГ. - С. 37-40, 42-49 (0,7 д.а.).

3. Редькін Д.О., Кокшаров О.В. Механізм обслуговування державного боргу в Україні // Вісник Технологічного університету Поділля. Серія економічні науки. - 1998. - №5. - С. 25-28 (0,2 д.а.). Безпосередньо дисертантом виконаний аналіз практики обслуговування державного боргу в Україні та базових чинників ціноутворення на ринку ОВДП. - С. 26-28 (0,1 д.а.).

4. Кокшаров О.В. Злиття та приєднання як засіб підвищення конкурентоспроможності компаній // Шляхи розбудови ринкового середовища в Україні / Матеріали науково-практичної конференції. 20-22 жовтня 1998 р. Одес. держ. екон. ун-т; Редкол.: акад. В.П. Бородатий, акад. О.С. Редькін та ін. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТ, 1998. - 286 с. С. 185-189 (0,3 д.а.). У статті розкриті основні мотиви та фактори сучасних тенденцій в інтеграційних процесах у світовій економіці.

5. Кокшаров А.В. Роль ФПГ в стабилизации экономики // Перспективи. - 1998. - №№3-4. - С. 151-156 (0,3 д.а.). В роботі розкривається макроекономічне значення діяльності великих бізнес-структур (ФПГ та холдингів) як стабілізаторів та локомотивів економіки.

6. Кокшаров А.В. Методические рекомендации относительно создания, организации управления и деятельности крупных бизнес-структур // Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. 8-9 квітня 1999 р. - Київ - Трускавець: КНЕУ, НТУУ «КПІ», ДДПУ, 1999. - 343 с. С. 117-119 (0,1 д.а.). У тезисах визначені деякі ключові аспекти створення нової чи реорганізації вже існуючої організаційно-управлінської структури бізнесу.

Размещено на Allbest.ru