Управління процесом організації та функціонування спільного підприємництва в економіці України в умовах ринкових перетворень

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУРОВА Капіталіна Дмитрівна

УДК 338. 2, 338 (075), 330. 1

УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СПІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ В УМОВАХ РИНКОВИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Спеціальність 08. 02. 03 - організація управління, планування та регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Харків - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному університеті Міністерства освіти України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Галуза Станіслав Григорович, Харківський державний університет, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління.

Офіційні опоненти: - доктор економічних наук, професор Козаченко Сергій Вікторович, Міжнародний науково-технічний університет, директор Міжнародного центру розвитку підприємництва і менеджменту, м. Київ;

- доктор соціологічних наук, кандидат економічних наук, доцент Чернецький Юрій Олександрович, директор Центру підтримки підприємств, м. Харків.

Провідна установа: Харківський державний економічний університет Міністерства освіти України, кафедра бізнесу і підприємництва.

Захист відбудеться “15” жовтня 1999 року о 15 г. 15 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64. 05. 01 у Харківському державному університеті за адресою: 310077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 5-67.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університету за адресою: 310077, м. Харків,
пл. Свободи, 4.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Становлення економіки України як високорозвиненого, ринково спрямованого комплексу передбачає її переорієнтацію від міжнародної відособленості, що історично склалася, до інтеграції у світове господарство. Важлива роль у цьому належить активному залученню в країну іноземних інвестицій, розширенню мережі спільних підприємств (СП), тобто підприємств із змішаним - вітчизняним та іноземним - капіталом, розвитку різноманітних форм спільного підприємництва.

Масштабне залучення іноземного капіталу у виробництво покликане бути одним із дієвих чинників подолання кризи в українській економіці. Причому роль цього чинника в останні роки зросла в зв'язку з тим, що традиційні джерела відновлення основних фондів фактично загубили (цілком або частково) свою відтворювальну функцію: амортизаційні відрахування в значній мірі “з'їдені” інфляцією; прибуток підприємств через податкову систему вилучається в бюджети всіх рівнів або йде на поточне споживання і мало використовується на розвиток виробництва; застосування довгострокового кредиту обмежується надмірно високим банківським відсотком; постійно зменшується частка бюджетних асигнувань у виробничу сферу. Критична нестача внутрішніх ресурсів саме і може бути частково компенсована іноземними інвестиціями, найбільш прийнятною формою яких для нашої країни є прямі іноземні інвестиції (ПІІ), що безпосередньо направляються на виробничі цілі, найчастіше реалізуючись у формі спільного підприємництва.

Принципове значення має і та обставина, що позитивний ефект прямих іноземних інвестицій, як правило, не вичерпується лише фінансовими наслідками - збільшенням виробничого капіталу в країні. Іноземне інвестування звичайно пов'язане з постачанням нової техніки, впровадженням прогресивної технології та організації виробництва, високопрофесійним менеджментом, підвищенням якості продукції до рівня світових стандартів. Розвиток спільного підприємництва сприяє також вирішенню гострих соціальних проблем країни, створюючи нові і зберігаючи наявні робочі місця, відновлюючи безперебійно діючу систему оплати результативної праці, підвищуючи соціальну захищеність працівників.

Інтенсивність і масштабність припливу іноземного капіталу в нашу країну, ефективність впливу спільного підприємництва на її економіку вирішальною мірою залежать від інвестиційного клімату, що склався на національному і регіональному рівнях, від організаційно-економічних умов створення спільних підприємств, від управління процесом їх функціонування.

За кордоном питання управління процесом іноземного інвестування досліджуються досить активно, вони подані, наприклад, у роботах Самуельсона Т., Магі П., Хойєра В., Линдерта П., Хаймера С., Пітера Г. та ін. Проблеми залучення іноземного капіталу в Україну, управлінські передумови розвитку спільного підприємництва все частіше стають предметом наукових розробок у нашій країні. Слід відзначити праці таких авторів, як Бланк І. А., Бабич В. П., Бриль М. С., Буткевич В. Г., Галуза С. Г., Губський Б. В., Гриньова В. Н., Зав'ялова О. В., Козаченко С. В., Колосов О., Ліпсиц І. В., Скворцов М. М., Тодрина І. В., Томілін М. О., Харіна А. П., Чернецький Ю. А. та ін. Водночас проблеми управління спільною підприємницькою діяльністю в умовах перехідної економіки чекають на подальше дослідження: не піддані комплексному розгляду умови (економічні, організаційні, правові) створення нових СП, потребує поглибленого вивчення механізм управління поточною діяльністю СП як у напрямку пошуку шляхів його удосконалення, так і по лінії використання досвіду передових фірм в управлінській практиці вітчизняних підприємств різних форм власності. Ці обставини зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, завдання і логіку дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась у межах планової наукової тематики 1997 - 1999 років Харківського державного університету (тема “Утворення організаційно - економічних умов розширення інвестування в економіку України”).

Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є розробка теоретичних і методологічних основ і обгрунтування практичних рекомендацій по удосконаленню управління процесом організації і функціонування спільного підприємництва в Україні в умовах ринкової трансформації економіки. Для її досягнення передбачалося вирішити ряд завдань:

- визначити сутність, організаційні форми спільного підприємництва, його роль і місце в перехідній економіці;

- проаналізувати складові інвестиційного клімату в Україні і розглянути можливості його поліпшення;

- розробити методичні основи раціоналізації територіального розміщення СП;

- дослідити проблеми і шляхи удосконалення проектування СП, включаючи етапи техніко-економічних обгрунтувань і організації проектних робіт;

- розглянути елементи внутріфірмового господарського механізму, що зазнають найбільших змін в процесі ринкових перетворень і мають специфічні форми прояву в діяльності СП.

Предметом дисертаційної роботи є організаційно-економічні умови залучення іноземного капіталу і формування підприємств із змішаним капіталом, управління їх поточною виробничо-господарською діяльністю.

Об'єктом дослідження є спільні підприємства та інші оргформи спільного підприємництва, що діють в Україні. Поглибленому аналізу піддані підприємства громадського харчування, окремі розробки проведені стосовно умов спільного підприємства “Макдональдс Україна Лтд”.

Теоретичну і методологічну основу дослідження склали діалектичний підхід до аналізу економічних явищ і протиріч, системний розгляд проблем управління підприємством, досягнення світової і вітчизняної наукової думки в області господарського управління та ефективності виробництва, законодавчі й нормативні акти України з питань розвитку ринкових відносин, іноземного інвестування, організації управління.

При вивченні закономірностей і тенденцій управлінської діяльності використані методи угрупувань, логічного і факторного аналізу, методи експертних оцінок і маркетингових досліджень, структуризації цілей.

Інформаційною базою роботи стали статистичні дані, поточна звітність про роботу деяких підприємств, довідкові й інструктивні матеріали, результати наукових розробок, у тому числі виконаних за участю здобувача, матеріали наукових конференцій, публікації закордонних і вітчизняних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в такому:

- введено в науковий обіг узагальнені висновки та статистичні дані про роль і місце спільних підприємств у галузях народного господарства України;

- визначено та дано порівняльну оцінку спонукальних мотивів іноземного інвестування та існуючих перешкод підприємницькій діяльності в Україні, обгрунтовано рекомендації по усуненню та нейтралізації цих перешкод;

- розроблено методичні основи обгрунтування вибору варіантів розміщення СП, включаючи етапи: визначення рейтингів економічного потенціалу регіонів, порівняльної оцінки економічної ефективності і фінансових ризиків господарювання в регіонах, вибору населеного пункту і місця локації СП;

- обгрунтовано пропозиції по удосконаленню техніко-економічних обгрунтувань і організації технічного проектування СП, у тому числі по скороченню термінів розробки й узгодження документації на розміщення СП;

- визначено систему принципів управління спільною підприємницькою діяльністю, що мають ринкову орієнтацію і враховують специфіку підприємств із спільним капіталом;

- розкрито обумовленість організаційних форм спільного підприємництва економічними інтересами партнерів, визначено пріоритетні форми господарювання з позицій інтересів української сторони;

- обгрунтовано рекомендації по підвищенню дієвості планування СП на базі застосування системи нормативів і стандартів, а також проведення маркетингових досліджень;

- визначено шляхи трансформації механізму мотивації праці в межах внутріфірмового управління при переході до ринкової економіки, включаючи напрямки і чинники мотивації.

Практична значимість дисертаційної роботи полягає в такому: методичні рекомендації по вибору раціональних варіантів розміщення СП, по розробці й обгрунтуванню проекту його виробничо-господарської діяльності адресовані потенційним інвесторам; аналіз передового досвіду по управлінню поточною діяльністю СП та пропозиції по підвищенню його дієвості можуть бути реалізовані у внутріфірмовому управлінні при різних формах власності; пропозиції по удосконалюванню організації технічного проектування нових об'єктів спрямовані на раціоналізацію і спрощення процедури і регламенту документообігу в проектних технологіях; рекомендації по поліпшенню інвестиційного клімату в країні можуть бути використані при формуванні програм сприяння іноземному інвестуванню на державному і регіональному рівнях.

Окремі розробки, обгрунтовані в дисертації, частково реалізовані у практиці управлінської діяльності фірми “Макдональдс Україна Лтд” (вибір варіантів розміщення інвестиційних об'єктів), АТ “Ефект” (Харків) (планування виробництва і стимулювання праці), у Харківському міськвиконкомі (раціоналізація процедури розгляду інвестиційних проектів). Ряд положень і матеріалів дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу “Основи менеджменту” у Харківському бізнес-коледжі.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи апробовані на кафедрі економіки і менеджменту Харківського держуніверситету, у Міжнародному центрі розвитку підприємництва і менеджменту Міжнародного науково - технічного університету (Київ), на ряді наукових форумів, у т. ч. на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції” (Харків, 1998), III Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетинг: теорія і практика” (Київ-Ялта, 1999), Міжнародній конференції “Проблеми менеджменту і маркетингу на рубежі третього тисячоліття (Мінськ, 1999), Науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці” (Харків, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність” (Київ-Трускавець, 1999).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені в 13 наукових працях загальним обсягом 8, 1 д. а., з них 7 опубліковані у фахових наукових виданнях загальним обсягом 5, 1 д. а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (159 найменувань). Робота викладена на 177 сторінках основного тексту, містить 18 таблиць, 11 малюнків.

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її мету і завдання, методологічні й методичні основи, предмет і об'єкт дослідження, показано його наукову новизну та практичне значення. У розділі 1 “Економічна природа спільного підприємництва” висвітлено необхідність, суть та форми спільного підприємництва, роль прямих іноземних інвестицій і спільних підприємств в економіці зарубіжних країн та України. Розділ 2 “Організаційно-економічні умови залучення прямих іноземних інвестицій і утворення ефективних спільних підприємств” охоплює питання аналізу мотивів і перешкод для іноземного інвестування і спільного підприємництва в Україні, обгрунтування рекомендацій по нейтралізації цих перешкод; розробки методичних основ і шляхів раціоналізації територіального розміщення СП; організації виробничо-господарського і технічного проектування СП. У розділі 3 “Господарське управління процесом функціонування спільного підприємства” розкриті цілі, принципи, організаційні форми господарського управління СП; планування та стимулювання праці в системі управління спільною підприємницькою діяльністю. У заключній частині роботи сформульовано основні висновки за результатами проведених досліджень.

Основний зміст роботи

спільне підприємництво перехідна економіка

Об'єктивний процес інтернаціоналізації світового господарства передбачає різноманітність форм економічного співробітництва, що відрізняються за своїми цілями, ступенем складності та зрілості. Один з вищих ступенів міжнародної економічної взаємодії - створення спільних підприємств, що є організаційною формою господарювання із змішаним капіталом, у межах якої партнери виступають власниками і розподіляють між собою отриманий прибуток.

Спільне підприємництво - поняття більш містке, воно охоплює як організаційну форму СП, так і інші форми довгострокового співробітництва іноземних і вітчизняних партнерів, при яких одна із сторін може не бути співвласником капіталу фірми, а лише виконувати функції управління. Спільне підприємництво може поширюватися, зокрема, на ті оргформи, які є низовою ланкою в системі управління фірми і не виступають як юридична особа, тобто не володіють всіма ознаками самостійного суб'єкта господарювання, а виконують головним чином функцію виробництва (обслуговування) і реалізації продукції (послуг). Спільне підприємництво здійснюється також у формі міжнародних об'єднань, в яких поряд з вітчизняними суб'єктами господарювання беруть участь закордонні фірми і фізичні особи.

У світовій економіці прямі іноземні інвестиції в останні десятиріччя виявили тенденцію до прискореного зростання.

Україна, займаючи на початку 1997 р. серед 12 країн Центральної і Східної Європи 6 місце за загальним обсягом ПІІ (1, 3 млрд. долл.), по ПІІ на душу населення мала передостанній результат (25 доларів у порівнянні з 1376 дол. в Угорщині). За станом на 01. 01. 98 р. цей показник в Україні досяг 41 дол., сумарний же капітал нерезидентів становив близько 2 млрд. дол. При цьому попит внутрішнього ринку нашої країни на іноземні інвестиції значно вищий і оцінюється в 40-50 млрд. дол.

У 1997 р. частка спільних підприємств в загальній кількості підприємств України становила 2%, в обсязі реалізації - 7, 3%, в балансовому прибутку - 10, 5%. Це свідчить про те, що при більш ніж скромній масштабності поширення СП в економіці України ефективність, перспективність цієї оргформи для наших умов дуже висока. Подібний висновок знаходить підтвердження також при порівнянні результатів господарювання СП і підприємств інших форм господарювання (див. табл. 1).

Таблиця 1

Питома вага кількості підприємств, рентабельність продукції та оборотність активів по спільних підприємствах і галузях народного господарства України за 1997 р.

Галузі	Частка СП в загальній кількості підприємств, %	Рентабельність (%)	Оборотність активів (відносна величина)
		по всіх формах власності	по спільних підприємствах	по всіх формах власності	по спільних підприємствах
Промисловість	3, 5	9, 3	16, 9	0, 36	0, 79
Сільське господарство	0, 3	-30, 1	11, 6	0, 11	0, 36
Транспорт і зв'язок	1, 0	15, 9	58, 5	0, 38	0, 47
Будівництво	0, 9	16, 6	21, 1	0, 23	0, 54
Торгівля і громадське харчування	2, 2	7, 7	8, 8	0, 87	…
Постачання і збут	1, 3	7, 2	5, 3	0, 67	2, 40
Заготівля	1, 4	10, 3	8, 8	0, 29	0, 68
Економіка України в цілому	2, 0	8, 7	14, 2	0, 29	0, 43

Як показують наші розрахунки, реальний вплив СП на економіку України істотний вже сьогодні, по найважливіших характеристиках економічної ефективності вони значно перевершують підприємства інших форм власності практично в усіх галузях народного господарства.

При вивченні причин відставання і можливостей збільшення ПІІ і розширення спільного підприємництва на першочергову увагу заслуговує аналіз позитивних чинників (мотивів) і негативних чинників (перешкод), що справляють вирішальний вплив на інтенсивність процесу іноземного інвестування і створення спільних підприємств.

За результами проведеного нами у 1998 р. опитування 126 іноземних бізнесменів, що зайняті підприємницькою діяльністю в Україні, до найбільш потужних спонукальних мотивів іноземного інвестування і підприємництва в нашій країні належать: ефект від розширення ринків збуту (освоєння нових ринків збуту, забезпечення потенційних ринків збуту, освоєння та обслуговування наявних ринків збуту, подолання імпортних обмежень), дешевина і високі фахові якості української робочої сили (низькі витрати на персонал, достатні навченість і психологічні якості персоналу, його готовність підвищувати продуктивність праці), низькі природоохоронні нормативи.

Проте позитивний вплив на масштаби іноземного інвестування і підприємництва зазначених чинників значною мірою нейтралізується незадовільною правовою базою, надмірно жорсткою податковою системою, недостатньою розвиненістю ринкових реформ (залишкові явища адміністративно - командної планової економіки, відсутність підтримки з боку державних органів), адміністративним засиллям (тривалі терміни надання дозволу на будівництво, недотримання зобов'язань з боку держави, корупція) та іншими причинами.

До переліченого слід додати ще одну причину недостатніх обсягів іноземного капіталу в Україні, пов'язану з тим, що у світі ще мало знають про дійсне інвестиційне середовище та організаційний механізм інвестування в нашій країні. Ані українські політики, ані керівники підприємств і бізнесмени, ані науковці ще не змогли професійно і переконливо продемонструвати гідний господарський імідж нашої країни і реальні переваги інвестування в її економіку. От чому навряд чи необхідно підприємствам, їх директорському корпусу очікувати, коли зовнішні і внутрішні умови для інвестування стануть винятково сприятливими. Цього, напевно, не буде ніколи. Інвесторів необхідно наполегливо шукати, знаходити, інформувати, переконувати, «втягувати»до спільного бізнесу. Для цього необхідно професійно вміти і мати можливість здійснювати такі заходи:

- всебічно оцінити і зрозуміло для потенційних іноземних інвесторів викласти інвестиційну привабливість відповідного виробничого об'єкту або технічного проекту; якісно, відповідно до міжнародних стандартів, підготувати інвестиційний проект; переконливо продемонструвати готовність і мати реальну можливість включитися в реалізацію проекту, прийнявши на себе частину фінансового й організаційного вантажу.

Ефективність інвестиційного проекту і результативність функціонування СП багато в чому зумовлюється вибором сфери застосування капіталу, варіанту розміщення нового підприємства. Причому процес обгрунтування територіального розміщення інвестиційного об'єкту багатоваріантний і повинний включати, на нашу думку, такі взаємозалежні етапи: визначення інвестиційної привабливості регіонів (областей) за показниками економічного потенціалу, порівняльну оцінку економічної ефективності і фінансових ризиків господарювання в регіонах (областях), обгрунтування вибору населеного пункту і конкретного місця локації інвестиційного об'єкту.

Методичні основи обгрунтування щодо розміщення підприємств на цих етапах значно відрізняються за цілями, чинниками, що враховуються, показниками оцінки, методами розрахунків і доказів.

Диференціація областей України за показниками економічного потенціалу описана в літературі і розглядається нами як перший етап у визначенні інвестиційної привабливості регіонів. Рейтинг економічного потенціалу областей встановлюється за п'ятьма синтетичними показниками (рівень розвитку виробничого потенціалу, виробничої інфраструктури, демографічна характеристика, рівень розвитку ринкових відносин і ринкової інфраструктури, рівень екологічних, криміногенних та інших ризиків), кожний з яких оцінюється за сукупністю аналітичних показників, що визначають їх рівень.

При встановленні інвестиційної привабливості областей оцінку економічного потенціалу, на нашу думку, слід доповнити розглядом рівня використання потенціалу, тобто рівня економічної ефективності і фінансових ризиків господарювання в регіонах. Для цього рекомендується використовувати такі синтетичні показники: 1) стан наявного майна (знос і поновлювальність виробничих фондів, питома вага активної частини основних фондів та ін.) ; 2) рентабельність виробництва і продукції, що випускається; 3) оборотність всіх активів (капіталу) та їх складових частин; 4) ринкова активность (обсяг роздрібного товарообігу на душу населення, динаміка обсягів реалізації, частка експорту і т. д.) ; 5) фінансова стійкість (співвідношення власних і позикових засобів) ; 6) ліквідність активів.

Розгляд отриманих даних, їх порівняння з показниками економічного потенціалу областей показує, що, незважаючи на великі розходження регіонів по окремих характеристиках ефективності виробництва і фінансових ризиків, більшість областей потрапляють у ті ж самі групи інвестиційної привабливості по обох варіантах її розрахунку: як за рівнем економічного потенціалу, так і за рівнем його використання і ризику. Це дає змогу сподіватись, що знайдено деякі загальні фундаментальні чинники формування інвестиційного клімату в регіонах. Так, до явних лідерів по обох варіантах розрахунків входять Київська, Запорізька, Харківська, Донецька, Львівська, Дніпропетровська області. Настільки ж міцно утвердилися в останній групі Тернопільська, Херсонська, Кіровоградська, Закарпатська, Волинська, Чернівецька області.

Проведення рейтингових оцінок інвестиційної привабливості регіонів за показниками економічного потенціалу, а також ефективності і фінансових ризиків не означає, що вибір варіанта розміщення буде здійснено виключно на їх основі. Це лише вихідна інформація для початку інвестиційних досліджень і розрахунків, ігнорувати яку, звісно ж, не слід, але і цілком покладатися на неї теж не можна. Процес порівняльної оцінки й аналізу інвестиційної привабливості регіонів повинний завершуватися вибором населеного пункту, де доцільно розмістити нове підприємство.

При обгрунтуванні вибору населеного пункту і місця локації інвестиційного об'єкту (у дисертації це зроблено на прикладі галузі громадського харчування), варто брати до уваги в основному такі два види чинників: а) умови виробництва, насамперед, наявність інфраструктури (електро-, водопостачання, каналізації, шляхів, зв'язку і т. д.), що забезпечує нормальне функціонування підприємства, а також більш низькі виробничі витрати; б) умови збуту продукції (послуг), які залежать від чисельності і концентрації населення в місті, насиченості підприємствами, організаціями, установами, розвиненості міського транспорту, рівня прибутків населення, його зв'язків з домашнім готуванням їжі та інших чинників попиту.

Найбільш відповідальний і трудомісткий процес в обгрунтуванні розміщення інвестиційного об'єкту - це вибір його конкретного місця розташування в місті. Він складається з трьох взаємозалежних етапів:

- формування вихідного переліку площадок розміщення на основі накопиченого раніше досвіду містобудування і принципів розміщення продуктивних сил взагалі й об'єктів громадського харчування зокрема, а також з урахуванням критеріїв максимізації попиту та інженерної забезпеченості площадок;

- встановлення рейтингу площадок розміщення за ступенем їх комерційної привабливості, а також їх диференціація по зонах комерційної привабливості з урахуванням таких чинників, як щільність населення, його торговельно-ділова активність, наявність підприємств громадського харчування та інтенсивність пасажиропотоків в навколишній місцевості;

- встановлення остаточного рейтингу площадок розміщення і послідовності їх будівництва з урахуванням соціологічних маркетингових досліджень, згоди населення користуватись послугами нового об'єкту харчування, а також потенційного попиту на його продукцію по зонах комерційної привабливості.

Зазначені методичні підходи були практично реалізовані, зокрема, покладені в основу розробки “Комплексної програми розміщення ресторанів швидкого обслуговування “Макдональдс” у м. Харкові до 2005 р. ”, що була ухвалена радою головного управління містобудування і архітектури Харківського міськвиконкому.

Важливою організаційно-економічною передумовою створення й ефективного функціонування СП є розробка й обгрунтування комплексного документу у вигляді проекту його виробничо-господарської діяльності, що, на відміну від поширеної практики, включав би до свого складу не тільки традиційні техніко-економічні обгрунтування, бізнес-план, проект статуту, але також ряд інших документів, зокрема концепцію і цілі функціонування підприємства, опис основного продукту, що випускається, визначення стадії розробки проекту продукції, що намічається до випуску, план (проект плану) науково-технічної діяльності. У дисертації запропоновані можливий зміст і структура цих документів.

Важливою проблемою проектної справи в нашій країні є удосконалення процедури і регламенту документообігу при проектуванні нового об'єкту, зняття численних бюрократичних перешкод у процесі узгодження проектної документації в багатьох інстанціях органів місцевої влади. Як випливає з проведених розрахунків, тільки на один з етапів проектування ресторану “Макдональдс”, що охоплює лише узгодження документації по виділенню земельної ділянки під забудову, затрачується через бюрократичну тяганину 17 місяців, що втроє більше терміну, обумовленого реальними (технологічними) потребами.

Тому з метою скорочення термінів розгляду й узгодження проектно-будівельних документів необхідно: чітко розмежувати функції служб міськвиконкому та інших місцевих органів влади у справі експертизи проектів і виключити дублювання в цій роботі; експертизу проектних документів і прийняття проміжних рішень робити не послідовно, а, де це можливо, паралельно в ряді служб міськвиконкому, практикувати проведення експертизи в одному місці (службі) із залученням представників інших зацікавлених і компетентних служб; затвердити нормативи витрат часу (і розцінки) на розгляд проектів і прийняття відповідних рішень міськвиконкому.

Запропонований нами порядок погодження документації реалізований у практиці роботи Харківського міськвиконкому. В зв'язку з викладеним конче необхідно прийняти в країні в законодавчому порядку положення про спрощений регламент розгляду і затвердження проектної документації на будівництво, в якому були б передбачені всі необхідні (стандартні) етапи документообігу в держустановах, а також нормативні терміни і вартість “опрацювання” документів і прийняття необхідних рішень.

Ефективність функціонування СП у вирішальній мірі залежить від системи господарського управління, господарського механізму. У дисертації розглянуті тільки ті елементи госпмеханізму, які зазнають найбільших змін в процесі переходу до ринку і мають специфічні форми прояву в діяльності підприємств із змішаним капіталом, а саме питання, пов'язані з цілепокладанням, принципами управління, а також з такими управлінськими функціями, як планування, організація виробництва, стимулювання праці.

Вихідний етап у проведенні всебічного аналізу результатів господарської діяльності СП, обгрунтуванні розвитку оргструктури його управління - це розробка системи цілей, що охоплювала б головний зміст його діяльності у виробничій, науково-технічній, комерційній, соціальній сферах. У роботі
розглянуто “дерево цілей” СП, що включає генеральну мету його функціонування (одержання прибутку), а також підцілі різних рівнів. Воно побудовано відповідно до теорії ефективності громадського виробництва (визначення напрямків, чинників формування ефективності, резервів її зростання по рівнях господарського управління). Проте в дисертації цей важливий традиційний аспект цілепокладання доповнений аналізом державних і регіональних вимог, норм, традицій, дотримання яких є зовнішньою умовою, що обмежує діяльность СП.

Система принципів управління, виконуючих сполучальну роль у господарському механізмі, дуже динамічна, зазнає великих змін з переходом до ринку. До найважливіших принципів управління спільною підприємницькою діяльністю, що мають ринкову орієнтацію і враховують специфіку підприємств із спільним капіталом, необхідно віднести: принципи цілеспрямованості управління, економічної взаємовигідності відносин суб'єктів господарювання, соціального партнерства у внутріфірмових відносинах, органічного сполучення матеріального і морального стимулювання праці, базування управління на нормативах, сполучення перспективних і поточних завдань розвитку, керованості підприємства. Без реалізації цих принципів не можна гарантувати створення потенційно ефективних СП і раціональне їх функціонування в ринковій сфері.

Економічні інтереси всіх суб'єктів господарської і трудової діяльності, що взаємодіють у процесі створення і функціонування СП, сполучення і ступінь задоволення цих інтересів залежать від організаційних форм спільного підприємництва, структури управління СП. Найбільшого поширення, особливо в сфері громадського харчування, дістали три організаційні форми довгострокового співробітництва - топ-ліз (від англ. top-lease - надоренда, більш ніж оренда), франчайзинг (від англ. franchising, означає “право голосу”, тобто участь у справах, у рішенні питань), BFL (business facility lease, що означає - пільговий товарний кредит). При загальній позитивній оцінці всіх цих форм спільного підприємництва з точки зору економічних інтересів нашої країни все ж кращою уявляється система топ-ліз. При всіх гідностях інших варіантів, вона має перед ними ряд переваг: при цій системі українська сторона, по-перше, набуває прав власника майна СП, що підвищує її роль у вирішенні господарських питань, по-друге, одержує частину прибутку СП не тільки у вигляді податку, але й підприємницького прибутку, по-третє, одержує свій відсоток на капітал з дня відкриття СП і досить швидко (за рік-півтора) його окуповує, тоді як іноземні партнери задовольняються окупністю своїх інвестицій за більший термін. Проте оргформа топ-ліз не придатна для всіх діючих в Україні СП. Варіант франчайзинга або BFL є виключно прийнятним для тих випадків, коли українські партнери не мають достатніх власних ресурсів інвестування.

Стосовно планування, що відіграє ключову роль у системі управління спільною підприємницькою діяльністю, то його зміст, методи, регламент, проблеми, які виникають, значно відрізняються залежно від об'єкту управління (СП як юридична особа, підрозділ СП, об'єднання підприємств за участю іноземних підприємців).

Нагальною проблемою організації планової роботи на мікрорівні є забезпечення наукової обгрунтованості і надійності планів. Першочергове значення при цьому має проведення на високому фаховому рівні маркетингових досліджень, а також створення системи нормативів і стандартів як базового елементу внутріфірмового управління.

Найбільш негативним рецидивом адміністративно-командної системи є відсутність в оргструктурі багатьох вітчизняних підприємств, особливо державного сектора, маркетингових служб, маркетингових досліджень і розробок. Ця обставина робить актуальним вивчення досвіду організації маркетингу на приватних, особливо спільних підприємствах, де ця діяльність здійснюється найбільш професійно і результативно.

Істотно раціоналізується планова робота в СП у результаті застосування системи нормативів і стандартів: по-перше, підвищується обгрунтованість і мобілізуюча сила планів, що складаються на рівні підприємства в цілому; по-друге, значно спрощується планування на рівні підрозділів СП (зокрема, вдається уникнути так званого “розподільного” планування, при якому планові показники вищої ланки дублюються майже цілком підлеглими підрозділами).

На нашу думку, при наявності розвинутої системи нормативів і стандартів план роботи підрозділів СП може бути обмежений такими показниками: обсяг виробництва і виручка; чисельність персоналу, фонд оплати праці; витрати на виробництво, що оплачуються на рівні підрозділу (орендна плата, оплата праці, комунальних послуг), частина виручки, що перераховується СП; заявка на постачання сировини, матеріалів. Інші сторони господарської діяльності регламентуються і плануються централізовано на рівні керівництва СП (відновлення основних фондів, планування матеріально-технічного постачання, оплата сировини і матеріалів, амортизаційні відрахування, підготовка кадрів, взаємовідносини з державним і місцевими бюджетами і т. д.).

Що ж до планування спільної підприємницької діяльності на рівні об'єднання підприємств типу виробничо-фінансових груп, то воно охоплює не всю виробничо-господарську діяльність суб'єктів, що входять до нього, а тільки ту її частину, яка є предметом кооперації. Тому план ПФГ не може виходити за межі таких напрямків діяльності: розробка і реалізація спільних проектів по технічному відновленню виробництва, освоєнню випуску нової, експортної продукції, по оволодінню вітчизняним ринком; здійснення науково-дослідних, проектних розробок.

З переходом від адміністративно-командної системи до ринкових умов господарювання істотно трансформується механізм мотивації праці, включаючи напрямки і чинники мотивації. Значно змінюється і розширюється спектр напрямків трудової мотивації, до яких можна віднести:

- переорієнтування з стимулювання кількісного зростання виробництва (обсяги продукції, темпи зростання) на якісні параметри господарської діяльності (ефективність виробництва, якість продукції) ;

- висування до найважливіших таких оцінних критеріїв роботи: безумовне дотримання стандартів якості продукції, нормативів технологічного процесу, режимів і регламентів роботи; дисциплінованість, чіткість у виконанні службових обов'язків; уміння обслужити споживачів на високому рівні відповідно до принципу “клієнт завжди правий”; бажання бути корисним колегам і готовим при необхідності піти їм назустріч, допомогти, виручити; бути коректним у стосунках з колегами;

- підвищення рівня фахових знань і навичок, майстерності, а також загальноосвітнього і культурного рівня працівників;

- прагнення працівників до більш повної самореалізації, самоствердження;

- виховання у працівників почуття гордості за свою фірму, визнання її інтересів близькими для себе, занепокоєння іміджем фірми.

У процесі становлення ринкової економіки змінюється також і структура чинників мотивації праці, зокрема:

- дедалі більшого значення в матеріальному заохоченні починає відігравати погодинна оплата праці, що доповнюється преміюванням за досягнення особливих результатів (преміювання переможців у змаганні кращих за професією і т. інш.) ;

- усе частіше в основі перегляду встановленої зарплатні лежить переатестація кадрів, що проводиться регулярно (звичайно раз на півроку) та охоплює не тільки економічні, але й соціальні результати праці;

- мотивація праці стає дедалі складнішою комбінацією матеріального і морального стимулювання, що включає не лише грошову оплату, але й створення поліпшених умов праці (вимоги техніки безпеки, комфортності на робочому місці та т. інш.) і умов для відпочинку; підвищення кваліфікації; просування по службі; задоволення культурно-побутових потреб працівників (оплата відпочинку, занять спортом та т. інш.) ; надання наднормативної оплачуваної відпустки і т. д. ;

- стають звичайною практикою проведення загальних зборів колективу, вечорів відпочинку за рахунок фірми, забезпечення безкоштовною уніформою, надання часткової знижки при оплаті харчування на роботі і т. п. - усе це для згуртованості трудового колективу, налагодження в ньому сприятливого психологічного клімату.

Зазначені вище і деякі інші елементи внутріфірмового менеджменту, що відбивають досвід кращих закордонних фірм і СП в Україні, повинні стати складовими чітко організованої, єдиної системи стимулювання праці, спрямованої як на досягнення глобальних цілей фірми, так і на задоволення різноманітних потреб працівників.

Висновки

Розширення масштабів прямих іноземних інвестицій, розвиток спільного підприємництва в Україні має найважливіше значення для інтеграції її економіки у світове господарство, для подолання кризи в інвестиційній і виробничо-фінансовій сферах.

Вирішення цього завдання значною мірою залежить від інвестиційного клімату в країні, від організаційно-економічних умов створення СП і управління їх поточною виробничо-господарською діяльністю.

Співвідношення негативних і позитивних чинників, що впливають на розвиток спільного підприємництва в нашій країні, складається далеко не на користь останніх.

Формування організаційно-економічних умов для активізації залучення ПІІ та створення мережі ефективних СП в Україні повинне здійснюватись в таких напрямках:

- розробка заходів і прийняття рішень на загальнодержавному і регіональному рівнях по подоланню негативного впливу таких чинників, як незадовільна правова база і податкова система, повільне і непослідовне здійснення ринкових перетворень, адміністративні перешкоди, відсутність належної інвестиційної інформації і т. д. ;

- економічне обгрунтування територіального розміщення нових підприємств, що включає визначення рейтингів інвестиційної привабливості регіонів, вибір населеного пункту і місця локації інвестиційного об'єкту;

- удосконалення практики виробничо-господарського і технічного проектування СП, звільнення його від бюрократичного “гальмування”.

Підвищення дієвості господарського управління процесом функціонування СП передбачає:

- розробку на рівні СП “дерева цілей”, що охоплюе основні аспекти його виробничо-господарської, науково-технічної і соціальної діяльності, є однією з основ його планово-аналітичної роботи;

- обгрунтування системи принципів управління, адекватних ринковій економіці, яких суворо додержуються як на рівні СП, так і на державному і регіональному рівнях регулювання економіки; умов спільного підприємства “Макдональдс Україна Лтд”.

Теоретичну і методологічну основу дослідження склали діалектичний підхід до аналізу економічних явищ і протиріч, системний розгляд проблем управління підприємством, досягнення світової і вітчизняної наукової думки в області господарського управління та ефективності виробництва, законодавчі й нормативні акти України з питань розвитку ринкових відносин, іноземного інвестування, організації управління.

При вивченні закономірностей і тенденцій управлінської діяльності використані методи угрупувань, логічного і факторного аналізу, методи експертних оцінок і маркетингових досліджень, структуризації цілей.

Інформаційною базою роботи стали статистичні дані, поточна звітність про роботу деяких підприємств, довідкові й інструктивні матеріали, результати наукових розробок, у тому числі виконаних за участю здобувача, матеріали наукових конференцій, публікації закордонних і вітчизняних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в такому:

- введено в науковий обіг узагальнені висновки та статистичні дані про роль і місце спільних підприємств у галузях народного господарства України;

- визначено та дано порівняльну оцінку спонукальних мотивів іноземного інвестування та існуючих перешкод підприємницькій діяльності в Україні, обгрунтовано рекомендації по усуненню та нейтралізації цих перешкод;

- розроблено методичні основи обгрунтування вибору варіантів розміщення СП, включаючи етапи: визначення рейтингів економічного потенціалу регіонів, порівняльної оцінки економічної ефективності і фінансових ризиків господарювання в регіонах, вибору населеного пункту і місця локації СП;

- обгрунтовано пропозиції по удосконаленню техніко-економічних обгрунтувань і організації технічного проектування СП, у тому числі по скороченню термінів розробки й узгодження документації на розміщення СП;

- визначено систему принципів управління спільною підприємницькою діяльністю, що мають ринкову орієнтацію і враховують специфіку підприємств із спільним капіталом;

- розкрито обумовленість організаційних форм спільного підприємництва економічними інтересами партнерів, визначено пріоритетні форми господарювання з позицій інтересів української сторони;

- обгрунтовано рекомендації по підвищенню дієвості планування СП на базі застосування системи нормативів і стандартів, а також проведення маркетингових досліджень;

- визначено шляхи трансформації механізму мотивації праці в межах внутріфірмового управління при переході до ринкової економіки, включаючи напрямки і чинники мотивації.

Практична значимість дисертаційної роботи полягає в такому: методичні

- розвиток оргформ спільного підприємництва з урахуванням економічних інтересів усіх суб'єктів господарювання, що вступають у взаємодію;

- побудову системи планування спільної підприємницької діяльності на базі широкого використання сукупності нормативів і стандартів, маркетингових досліджень і чіткого розмежування управлінської компетенції між СП і його підрозділами, а також між СП та об'єднаннями, до яких воно входить;

- трансформацію механізму мотивації праці з урахуванням переходу до ринкової економіки.

6. Обгрунтовані в дисертації висновки і пропозиції можуть бути реалізовані: на державному і регіональному рівнях (поліпшення інвестиційного клімату, раціоналізація документообігу в проектних технологіях та ін.) ; у внутріфірмовому управлінні (удосконалення планування, стимулювання, організації виробництва) ; потенційними інвесторами (вибір варіантів розміщення СП, обгрунтування проекту його виробничо-господарської діяльності та ін.).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Гурова К.Д. Совместное предпринимательство: экономические интересы партнеров и организационные формы хозяйствования // Збірник наукових праць Харківського інституту бізнесу і менеджменту “Ринкова трансформація економіки”. Вип. 4 - Харків: ХІБМ. - 1998. - С. 160 -171 (0, 6 д. а.).

2. Гурова К.Д. Стимулирование труда в системе внутрифирменного управления при переходе к рыночной экономике // Бизнес Информ. - 1998. - №№ 21-22. - С. 126-128 (0, 4 д. а.).

3. Гурова К.Д. Роль инвестиций в развитии экономики региона // Регион: проблемы и перспективы (Харьков). - 1999. - № 1. - С. 69-76 (0, 9 д. а.).

4. Галуза С.Г., Гурова К.Д. Внутрихозяйственные и региональные факторы экономической эффективности предприятий со смешанным капиталом в Украине // Вісник Харківського державного університету. Економічна серія. - 1999. - № 436. - С. 88-99 (0, 8 д. а.).

5. Гурова К.Д. Роль иностранного инвестирования и совместного предпринимательства в экономике Украины // Вестник Международного славянского университета (Харьков). - 1999. - № 2. - С. 22-26 (0, 6 д. а.).

6. Гурова К.Д. Экономические обоснования размещения инвестиционных объектов // Регион: проблемы и перспективы (Харьков). - 1999. - № 2. - С. 63-69 (0, 7 д. а.).

7. Галуза С.Г., Гурова К.Д. Умови та перешкоди для іноземного інвестування спільного підприємництва в Україні // Вісник Харківського державного університету. Економічна серія. - 1999. - № 446. (0, 7 д. а.).

8. Гурова К. Д. Специфика социально-экономической мотивации труда в трансформационной экономике // Збірник наукових праць “Соціальні пріоритети в транзитивній економіці”. - Харків: Харківський інститут бізнесу і менеджменту. - 1999. - С. 191-192 (0, 1 д. а.).

9. Гурова К.Д. Про деякі перспективні організаційні форми управління у міжнародному економічному співробітництві України // Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність. Матеріали V Міжнародної науково-практичної конференції. - Київ - Трускавець: КНЕУ, НТУУ «КПІ», ДДПУ. - 1999. - С. 395-397 (0, 1 д. а.).

10. Гурова К.Д. Цілеспрямованість маркетингових досліджень у сфері громадського харчування // Маркетинг: теорія і практика. Матеріали III Міжнародної науково-практичної конференції. - Київ - Ялта: КНЕУ. - 1999. - С. 62-63 (0, 1 д. а.).

11. Гурова К.Д. Учет инвестиционной привлекательности регионов и факторов спроса при размещении предприятий сферы обслуживания населения // Проблемы менеджмента и маркетинга на рубеже третьего тысячелетия. Материалы Международной научно-практической конференции - Минск: МН., ГУ. -1999. - С. 41-43 (0, 1 д. а.).

12. Гурова К.Д. Организационный механизм менеджмента. Раздел 5 // Теория менеджмента. Учебное пособие (Гурова К. Д., Поповский В. И., Белецкий А. М., Селигей Р. А.). - Харьков: Основа. - 1998. - С. 86-107 (1, 2 д. а.).

13. Гурова К.Д. Инвестиционный менеджмент. Раздел 5 // Общий менеджмент организаций. Учебное пособие (Гурова К. Д., Поповский В. И., Белецкий А.М., Селигей Р.А.). - Харьков: Основа. - 1999. - С. 175-209 (1, 8 д. а.).

АНОТАЦІЯ

Гурова К.Д. Управління процесом організації і функціонування спільного підприємництва в економіці України в умовах ринкових перетворень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08. 02. 03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Харківський державний університет Міносвіти України, Харків, 1999.

Дисертація присвячена управлінським аспектам розвитку спільного підприємництва в трансформаційній економіці. Розроблено рекомендації з поліпшення інвестиційного клімату в Україні, економічного обгрунтування розміщення спільних підприємств, організації їх виробничо-господарського і технічного проектування, з підвищення дієвості управління їх поточної господарської діяльності. Окремі результати роботи знайшли застосування в практичній діяльності ряду підприємств і органів регіонального управління, у навчальному процесі.

Ключові слова: підприємництво, спільне підприємство, іноземне інвестування, управління підприємством, ринкова трансформація економіки.

АННОТАЦИЯ

Гурова К.Д. Управление процессом организации и функционирования совместного предпринимательства в экономике Украины в условиях рыночных преобразований. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08. 02. 03 - организация управления, планирования и регулирования экономикой. - Харьковский государственный университет Минобразования Украины, Харьков, 1999.

Диссертация посвящена управленческим аспектам развития совместного предпринимательства в трансформационной экономике.

Рассмотрена экономическая природа совместного предпринимательства, раскрыта его сущность, необходимость и организационные формы. Показана роль прямых иностранных инвестиций и совместных предприятий (СП) в экономике зарубежных стран и Украины. Введены в научный оборот обобщенные статистические данные об удельном весе и экономической эффективности совместных предприятий, показано, что по показателям рентабельности продукции и оборачиваемости активов они превосходят предприятия других форм собственности практически во всех отраслях народного хозяйства Украины.

Исследованы организационно - экономические условия привлечения прямых иностранных инвестиций и создания эффективных совместных предприятий. Проанализированы составляющие инвестиционного климата в Украине, даны сравнительные оценки побудительных мотивов иностранного инвестирования и препятствий предпринимательской деятельности в Украине, обоснованы рекомендации по ликвидации и нейтрализации этих препятствий. Разработаны методические основы нацеленного выбора вариантов размещения совместных предприятий, включая этапы определения рейтингов экономического потенциала областей, сравнительной оценки экономической эффективности и финансовых рисков хозяйствования в регионах, обоснования выбора населенного пункта и места локации СП. Исследованы возможности совершенствования организации производственно - хозяйственного и технического проектирования совместного предприятия, обоснованы предложения по сокращению сроков разработки и согласования документации на размещение СП.

Рассмотрены элементы внутрифирменного хозяйственного механизма, которые претерпевают наибольшие изменения в процессе рыночных преобразований и имеют специфические формы проявления в деятельности СП. В частности, определена система принципов управления совместной деятельностью; показана обусловленность организационных форм совместного предпринимательства экономическими интересами партнеров, определены приоритетные формы хозяйствования с позиций интересов украинской стороны; обоснованы рекомендации по повышению действенности планирования СП на базе применения системы нормативов и стандартов, а также проведения маркетинговых исследований; определены пути трансформации механизма мотивации труда в рамках внутрифирменного управления при переходе к рыночной экономике, включая направления и факторы мотивации.

Отдельные результаты работы нашли применение в практической деятельности ряда предприятий и органов регионального управления, в учебном процессе.

Ключевые слова: предпринимательство, совместное предприятие, иностранное инвестирование, управление предприятием, рыночная трансформация экономики.

АНОТАЦІЯ

Гурова К.Д. Управління процесом організації і функціонування спільного підприємництва в економіці України в умовах ринкових перетворень. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08. 02. 03 - організація управління, планування і регулювання економікою. - Харківський державний університет Міносвіти України, Харків, 1999.

Дисертація присвячена управлінським аспектам розвитку спільного підприємництва в трансформаційній економіці. Розроблено рекомендації з поліпшення інвестиційного клімату в Україні, економічного обгрунтування розміщення спільних підприємств, організації їх виробничо-господарського і технічного проектування, з підвищення дієвості управління їх поточної господарської діяльності. Окремі результати роботи знайшли застосування в практичній діяльності ряду підприємств і органів регіонального управління, у навчальному процесі.