Визначення поняття власності і його сутності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення поняття власності і його сутності

Власність постає однією з найбільш складних економічних категорій. Її аналіз включає цілий потреби, серед яких такі: зміст власності, економічний механізм його реалізації, форми власності в просторово-тимчасовому чи історичному і логічному аспектах, правове оформлення відносин власності, специфікація прав власності.

Економічні відносини власності - це, передусім відносини, складаються між суб'єктами економічної діяльності з приводу якихось благ. У цьому приймаються до уваги, передусім фактичні відносини - хто контролює об'єкт власності, має повну інформацію про нього, приймає рішення про порядок її використання, відчуженості та розподілі прибутку.

Можна зауважити, що усталене судження у тому, правова природа власності від економічної, означає, що опосередковує якісь «економічних відносин власності», закріплює їх. Дані твердження є сутнісна варіаціями на задану тему тези До. Маркса про економіку як базисі, йдеться про праві як надбудові. Ця головна теза не зазнав катастрофи і продовжує жити у умах і працях [1].

У економіці задіяні й не так відносини людей між собою, скільки саме правові форми цих відносин, тобто економічне поняття власності включає у собі необхідний правової компонент. У цілому нині визнано, що став саме права власності (хай навіть трохи специфічно) є правил гри у суспільстві загалом і саме них будуються є суто економічні відносини попиту-пропозиції. Традиційним є цілісний розгляд генези власності як і юридичному, і у економічному розумінні. Власність не лише якесь благо, а й пакет прав з використання даного блага. Зокрема «право власності - це що й … найважливіша економічна категорія», що дозволяє деяким авторам казати про первинності саме юридичної іпостасі власності перед її економічним отображением. [3] З іншого боку, у сучасній економічної теорії використовується перелік, розкриває цей «пакет прав», який підготували британським юристом А. Оноре і є розширеним (проти класичної вітчизняної тріадою) переліком власника, що складається з 11 елементів:

1) володіння, тобто. право виняткового фізичного контролю за благами;

2) право використання, тобто. права застосування корисних властивостей благ собі;

3) право управління, тобто. право вирішувати, хто і як забезпечуватиме використання благ;

4) декларація про дохід, тобто. право мати результатами від використання благ;

5) право суверена, тобто. декларація про відчуження, споживання, зміну або знищення блага;

6) декларація про безпеку, тобто. декларація про захисту від експропріації благ і південь від шкоди із боку довкілля;

7) декларація про передачу благ у спадок;

8) декларація про безстроковість володіння благом;

9) заборона користування способом, шкода зовнішнього середовища;

10) декларація про відповідальність як стягнення, тобто. можливість стягнення блага як плата боргу.

Власність є «ідеальне» речове право, у ньому повною мірою втілюється природа речових прав.

Як зазначають деякі автори, можна назвати два моменту у правах власника: об'єктивний (можливість здійснювати будь-які, з такими відомими обмеженнями, дії з відношенню до майна) і суб'єктивний (можливість до подвигів на власний розсуд). Перерахування ж можливо пояснити як проходженням законодавця російської традиції, і необхідністю все-таки якимось чином дати найбільш загальне поняття над реальним змістом власності. За такого підходу вважається важливим не приймати судження, а тим паче за основу і сутність власності. Отже, власність - цього права найповнішого панування над своєї річчю.

Відносини власності, виникають лише за умов існування двох суб'єктів. Прикладом може бути відомий Робінзон Крузо. Він був власником, хоча й мав речі у власній вживанні, бо ні з ким було розпочинати відносини їх відчуження. І коли випадок послав йому П'ятницю, він ставить просто - лишає її прав юридичної й економічної самостійності, роблячи його членом загальної сім'ї. Щоправда, власність як стосунки відчуження - присвоєння можуть зникнути й у громадському виробництві. Це можна тоді, якщо всі члени такого суспільства на однаковою мірою зможуть споживати спільно видобуте продукт, тобто спільного виробництва закінчується не особистим присвоєнням і споживанням суспільного продукту, а спільним. Так велося в давньої первісної громаді, де за обмежених матеріальних благах вони розподілялися рівними частинами на підтримку кожного члена громади. Тому хоча й немає власності у тому розумінні. Таке може статися тоді, коли цивілізація досягне рівня матеріальних благ і пропаде необхідність особистого присвоєння.

Для виникнення відносин власності необхідно, щоб було контрагенти цих відносин, тобто люди, речі, послуги, виходячи з яких виникатимуть відносини для людей щодо їх присвоєння. Тобто відносини власності повинні характеризуватися суб'єктами і об'єктами.

Суб'єкти власності - індивіди, фізичні особи, які у процесі відчуження - присвоєння матеріальних благ та надаваних послуг можуть розпочинати відносини між собою з цього приводу. Це, зазвичай, юридично самостійні, економічно незалежні учасники громадського виробництва - окремі працівники, трудові колективи і державних установ і відомства.

Об'єкти власності - ними може бути й усе розмаїття національного багатства, включаючи землю її надрами, водний і повітряний простори, і навіть твори інтелектуальної праці.

Необхідність перетворення відносин власності під час переходу від централізовано-планової до ринкової моделі господарювання передусім диктується потребою формування ринку. Як відомо, ринкове господарство спочиває двома «китах»: економічну свободу у виробників і споживачів, з одного боку, конкуренції - з іншого.

Ці необхідні умови неможливо знайти реально забезпечені у межах фактично безроздільною монополії державної власності на основні умови господарську діяльність - засоби виробництва, фінансові ресурси, землю. Тому перехід до ринкової економіки висуває об'єктивна вимога роздержавлення власності на умови і результати господарську діяльність.

Однак держава навіть у країнах із розвиненим ринковим господарством зберігає певні позиції з виробництві, у розподілі і витраті валового внутрішнього продукту. Причина тут дуже простою: громадський сектор необхідний державі ефективного виконання ним покладених нею функцій щодо забезпечення балансу економічних інтересів і спільних умов функціонування основних сфер здійснення життєдіяльності суспільства. Держава повинна зберігати своїми панівними позиціями власника лише тією мері, наскільки це необхідно ефективної його реалізації соціально - економічних і політичних функцій. Питома вага державного сектора економіки в ринковому господарстві - величина змінна. Вона залежить насамперед від рівня монополізації виробництва та рівня її рентабельності. Що ступінь монополізації і що нижче рентабельність виробництва, то вище питому вагу державного сектору економіки. З іншого боку, на масштаби державного сектора впливають якісне стан економіки поки що її функціонування та розвитку, і навіть національні особливості і специфіка історичного поступу країни.

З міркувань пріоритетності громадських благ, держава покликане постійно приводити відносини власності у відповідність із вимогами дня. Робити це він повинен через законодавчо закріплений механізм регулювання права власності у вигляді приватизації - націоналізації.

Перетворення відносин власності, що проводилися Росії, асоціюються дедалі частіше з приватизацією. Але це спрощене розуміння. Перетворення відносин власності передбачає перехід об'єктів власності від однієї форми в іншу, причому необов'язково до приватної.

Основним критерієм необхідність зміни власників є економічна ефективність використання об'єктів власності до проведення перетворення і після нього. Але перетворення власності у перехідній економіці може здійснюватися лише з позиції критерію економічну ефективність. Рішення перетворення може бути продиктоване й іншими обставинами: політичними, характером вибраного варіанту перетворення, інтересами тіньового і кримінального капіталу. Усе це спроможне суттєво спричинити вироблення раціональних економічних прийняття рішень та можуть призвести до економічних втрат. Отже, постанову по перетворення власності вимагає цілого ряду економічних розрахунків.

Отже, реформування - еволюційний перехід від однієї моделі економічної системи в іншу. Цей перехід який завжди передбачає зміна пануючій форми власності. Наприклад, до початку ХХ століття економічна модель, джерело якої в ринкові механізми і регульована вільним ринком, зжила себе. На зміну вільному ринковому механізму прийшов регульований. Система державного регулювання економіки виникла при першій Першої світової. Її демонтаж після війни призвела до небувалого за силою економічної кризи (1929-1933 рр.). Кейнс та її школа усвідомили цю й обґрунтували необхідність реформування економіки. Курс Рузвельта США підтвердив їх висновки практично.

Форма власності не перешкоджає і зробив жорсткішим змін економічного курсу. Відомо, що тоталітарному характеру економічної влади тяжіє і монополія, і бюрократія. Так було в середині тридцятих років командна економіка встановилася у СРСР, за умов державної власності, в Німеччині, де міцні підстави має приватна власності. Потім це повторилося хто в Іспанії при Франка і до Чилі при Піночета. В усіх випадках встановленню тоталітаризму сприяли домінуючі у період у країнах економічні та політичні рішення.

Світовий досвід свідчить, що форму для власності перестав бути і була визначальним початком у розвитку товарного виробництва. І це випадково, либонь обоє форми власності як різне прояв єдиної сутності співіснують тисячоліття. Еволюція форм власності проходить у процесі еволюції громадського виробництва.

Концентрація виробництва та конкуренція сприяють централізації власності, відносного зменшення кількості власників, є господарюючими суб'єктами. Наприклад, незалежно кількості власників (власників акцій) товариство над ринком представлено як одне юридична особа.

Понад те, простежується стала тенденція зниження частки власного капіталу і випереджувальний збільшення позикових засобів у формі банківського кредиту та облігаційного капіталу. Так, вже багато років частка власного капіталу Японії вбирається у 19% від суми функціонуючого капіталу акціонерних компаній, США - 60, в Англії - 47, у Німеччині - 42, мови у Франції - 33%. Відбуваються зміни й у структурі акціонерного капіталу. Питома вага акцій, що перебувають у володінні індивідуальних власників, зменшується, роль власників як індивідуальних власників акцій знижується; управління компаніями переходить до менеджерам.

Перехід від однієї економічної моделі в іншу значно полегшений наявністю в усіх сучасних економічних систем загальної основи товарного виробництва. Проте самі системи різняться рівнем розвитку товарного виробництва та товарного звернення, і навіть типом економічної влади й формами її здійснення і тих, яке у системою вартостей цього товариства займає економічна діяльність.

Реформування лише зовні здається суб'єктивним актом. Світовий досвід проведення реформ розкрив ряд явищ, які уточнюють уявлення стосовно названого процесу.

Ставлення до традиційному спосіб життя частіше перекручене. Насправді це закостеніла давнина, не спопеліле час, а система збереження та трансформації морального досвіду співтовариства, у якому зберігається моральне істота окремої людини. Якось випадає з уваги, що, наприклад, англієць, займаючись бізнесом, надходить традиційно, яке колега у бізнесі індієць - нетрадиційно, «прогресивно». Звичаї і започаткував традицію - форми передачі моральної інформації від покоління до покоління.

Іноді для успіху реформ вистачає переорієнтувати громадські зв'язки, підвищити моральну значимість економічної діяльності, змінити характері і методи здійснення економічної влади. Але часто і зміна переважної форми власності не позбавляє провалу реформ. Це тим, що реформування зачіпає духовно-моральні, соціально-психологічні боку буття, пов'язані з психічним станом чоловіки й рівнем його включеності в самі реформи, безпосередньо входить у шкалу моральних цінностей народу.

Реформування досягає мети у разі, а то й відривається від реалій народу. Воно підпорядковане об'єктивного закону мінімальної трансформації: з усіх можливих варіантів перетворень досягає цієї мети той, що дозволяє адаптувати суспільство до нових умов господарську діяльність, не що загрожує фундаментальним сутностям даної цивілізації. Інакше реформування перетворюється з творчої в руйнівної сили.

Вдалий перехід Японії з традиційного економіки ринкову пояснюється лише тим, що саме відмовлялися руйнувати підвалини, підтримують стабільність традиційного суспільства, а використовували тісний зв'язок суб'єкта з первородної соціальної спільністю у новій формі організації праці. Це дозволило б відтворювати колишній статус особистості нових економічних умов і створити форму організації праці.

Невдачі реформ у Росії багато чому пояснюються недооцінкою особливостей її цивілізації. У Росії її більше від традиційного суспільства. В наявності бачимо всі ознаки такого суспільства:

* економічна діяльність не сприймається як цінність першого порядку;

* особистість тривалий час була виділено з первородної соціальної спільності (громади);

* економічна влада завжди відрізнялася високої централізацією, була поєднана з верховної політичної владою та здійснювалася адміністративно-бюрократичними методами.

Але це суспільство особливого, складнішого типу. Росія формувалася як федерація народів та мала шукати способи об'єднання етнічних співтовариств - носіїв різних культур. Її господарське життя настільки різноманітна, що не представляла єдину економічну систему. Причина неоднорідності економіки корениться в історичну, природну, етнічну і культурну грунт. Вона спочатку визначена силами тяжіння, які скріплювали зв'язок між елементами суперетнічної цілісності:

Росія зарекомендувала себе країною національної та релігійної терпимості, тут народи могли жити у відповідність до власними звичаями і законами країни, політичне об'єднання грунтувалося на принципі первинності прав кожного народу визначений спосіб життя; розмаїтість годують ландшафтів Євразії дозволяло кожному народові засвоювати території, більш їм зручні. Перехід до промислового виробництва не зняв, а підтвердив об'єктивність розмаїття форм господарському житті. Спроби зруйнувати такий стан, підвести економіку під одну, загальну всім економічну модель, незмінно підключали сили відштовхування, що оберталося підривом цілісності і руйнацією національної економіки.

Вибірковість запозичення набуває особливого значення, коли за переходу до нового господарському влаштуванню за зразок береться чужій досвід, або ідеалізована модель. Реформатори, зазвичай, поспішають, хочуть побачити плоди своїх діянь за життя, випереджають соціальні й економічні реалії, ламають існуючі форми господарювання, руйнують старе за відсутності нового. Вони, зазвичай, ставляться зневажливо до власного національної культури. Вже Петро відійшов від методу реформування, належного його попередниками. За оцінкою кн. М.З. Трубецького, «Петро намагався не виростити, ану ж бо відразу зробити Велику Росію по західноєвропейським зразкам». Він виконав завдання запозичення європейської техніки, передусім військової, ціною відмови «верхів» російського суспільства від російської культури. Через війну таких діянь запозичення виродилося в жалюгідне наслідування. Зміна методу перекрутило стратегію економічного розвитку, призвело до такому розрив із національної культурою, що у возз'єднання обірваних зв'язків потрібно більше століття. Тільки в XIX ст. возз'єдналися глибинні коріння російської культури. Саме на цей час почалося становлення російської національної економіки.

Реформи 1960-х років ХІХ ст. показали, що ні весь арсенал західної ринкової економіки вживають щодо Росії. Неоднорідність економічної структури, відмінності ландшафту і клімату, визначили види традиційної діяльності, і навіть побут і найморальніші якості різних народів обмежували розповсюдження ринкових відносин, орієнтованих прибуток. Обозначились як неринкові галузі, а й неринкові зони. Тож замість системи чистого капіталізму у Росії до початку XX в. склався господарський лад, який тримався на принципі неоднорідності економічної структури, що дозволяло поєднувати ринкові системи з неринковими галузями і неринковими зонами, З огляду на це обставини вдалося освоїти Сибір, Далекий Схід, Крайня Північ. Держава було найбільшим економічним суб'єктом: воно володіла банками, великими підприємствами, землею, поруч монополій. Більшість приватних заводів і фабрик працювало з державних замовлень, отримувало від цього великі субсидії і вигідні умови кредити. Модель змішаної економіки струменіла з обліку виросли на російської грунті общинного початку будівництва і артільної форми організації праці, і навіть паралельного існування різних господарських форм, що у підставі національної економіки.

На жаль, сучасне реформування теж враховує особливості господарському житті Росії. За зразок узята західна модель, орієнтована на однорідну структуру економіки, що суперечить самій природі економічного ладу нашої країни. Передані забуттю мистецька й етнічна основа. Зруйновано економічного простору і державність. Утрачені економічні форми включення працівників у виробництво, участь людини у виробничому взаємодії позбавлене раціонального сенсу. Реформування з творчої сили перетворилася на руйнівну стихію.

Ставка зроблено не так на підвищення мотиваціонності підприємництва, але в зміну форми власності через приватизацію, що саме не розв'язує проблеми підвищення ефективності виробництва. Не вдалася і будь-яка спроба збільшити чисельність індивідуальних власників. Приватизована власність потрапила до рук вузьке коло осіб, котрі квапляться звертати їх у продуктивний капітал. До того ж ми враховано світова тенденція: країни з розвиненою ринковою економікою індивідуальна приватна власності зберігає своїми панівними позиціями лише розподільних відносинах. У сфері виробництва панує загальна власність, акціонерний вид цієї власності. Основний постаттю господарському житті виступає власник - економічний суб'єкт, використовує передусім позиковий капітал.

Російські реформи, у вигляді як здійснюються, не створюють адекватних умов підприємництва, тому й механізм мотивації до праці і підприємництву повністю ще включений.

власність економічний господарський реформування

Размещено на Allbest.ru