Розвиток ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КЛИМЕНКО ОЛЕКСІЙ ВІКТОРОВИЧ

УДК 631.173:124.10

РОЗВИТОК РИНКУ ТЕХНІЧНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2007



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Таврійській державній агротехнічній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Макаренко Петро Миколайович, Дніпропетровський державний аграрний університет, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Плаксієнко Валерій Якович, Дніпропетровський державний аграрний університет, завідувач кафедри обліку і аудиту;

кандидат економічних наук, доцент Болдуєв Михайло Валентинович, Гуманітарний університет “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, завідувач кафедри обліку і аудиту.

Захист відбудеться 13 грудня 2007 р. о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 у Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного аграрного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ-27, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий 12 листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Миронова Р.М.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі переходу сільського господарства до ринкової економіки відбувається трансформація виробничих відносин, система яких характеризується цілісністю і структурованістю. Агротехнічне обслуговування є частиною агропромислового комплексу, оскільки зумовлює функціонування аграрного сектора, а ремонтно-технічне обслуговування сільськогосподарських підприємств виступає його похідною ланкою. Однак за роки реформ у цій сфері склалася критична ситуація, пов'язана з порушенням господарських зв'язків між галузями промисловості, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства, підрозділами виробничо-збутової інфраструктури і безпосередньо аграрним сектором економіки. При цьому сформувалася тенденція до зниження ефективності агротехнічного обслуговування та, відповідно, зниження реального рівня технічного забезпечення сільського господарства. Становище також погіршується через відсутність необхідної ремонтно-технічної бази в сільському господарстві, наявності диспаритету цін на продукцію промисловості й аграрної сфери, недостатній контроль з боку держави за процесами матеріального забезпечення.

У зв'язку з тим, що проблеми формування ринку агротехнічного обслуговування займають особливе місце в розвитку економіки сільськогосподарських регіонів, вони потребують фундаментального вивчення і прийняття науково обгрунтованих рішень.

Серед праць, присвячених вирішенню проблем ремонтно-технічного обслуговування аграрних підприємств та розвитку ринкових відносин у цій сфері сільського господарства, особливе місце займають дослідження І. Агєєвої, Я. Білоуська, М. Болдуєва, Є. Бузовського, І. Бурковського, Я. Гуменюка, А. Демка, П. Денисенка, І. Деревця, Ю. Конкіна, А. Коржа, Г. Лісовського, П. Макаренка, М. Молодика, М. Недбайла, М. Ножнова, В. Плаксієнка, В. Рибицької, В. Рубльова, О. Сидорчука та інших. У працях цих економістів досить детально розглядаються проблеми забезпеченості села технікою, розроблені заходи для створення оптимальних умов розвитку інфраструктури сільського господарства. Однак організаційно-економічні проблеми технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств на регіональному рівні вивчені недостатньо. Теоретичного осмислення потребують методичні питання, пов'язані з виявленням і обґрунтуванням оптимальної виробничо-технологічної структури ринку агротехнічного обслуговування. Важливим стає науковий пошук і освоєння раціонального розміщення спеціалізованих сервісних зон, що враховують умови сільськогосподарського виробництва.

Недостатнє теоретичне обґрунтування, а також практична значущість проблеми становлення та розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до напряму науково-дослідних робіт Таврійської державної агротехнічної академії в межах теми “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195).

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці й удосконаленні напрямів становлення та розвитку ринку агротехнічного обслуговування.

Реалізація поставленої мети зумовлює необхідність вирішення таких завдань:

визначення теоретичної сутності поняття технічного і ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств;

оцінка чинників розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств;

удосконалення механізму державного регулювання ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств;

розроблення методичних підходів до визначення регіональних пропорцій розвитку й розміщення підприємств ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств;

обґрунтування структурної пропорції ринку ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств;

розробка методичних підходів до створення економіко-математичної моделі оптимізації виробничо-технологічної структури ринку ремонтно-технічного обслуговування;

удосконалення системи економічних зв'язків на ринку ремонтно-технічного обслуговування.

Об'єктом дослідження є ринкові процеси становлення та розвитку ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств різних форм власності й господарювання.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні та практичні заходи формування та розвитку ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств в умовах ринку.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну базу досліджень становлять діалектичний метод пізнання сутності явищ, економічні закони ринкової економіки, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.

У роботі використано такі методи досліджень: діалектичний, абстрактно-логічний, монографічний (проведення методологічних узагальнень, визначення сутності та економічного змісту ринку технічного і ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств); комплексного економічного, структурного й порівняльного аналізу, балансовий, (дослідження стану ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств, вивчення результатів господарської діяльності підприємств ремонтно-технічного обслуговування, зіставлення фактичних даних різних років з метою визначення чинників розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств); економіко-математичного моделювання, кореляційно-регресійного аналізу (обґрунтування оптимальних параметрів виробничо-технологічної структури ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств); абстрагування, аналізу і синтезу, формалізації (обґрунтування напрямів розвитку ринку технічного обслуговування).

Джерелами інформації були: матеріали Державного комітету статистики України, розробки науково-дослідних установ, дані бухгалтерської звітності, урядові видання, а також результати власних спостережень.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

вперше:

- розроблено методичні підходи до створення економіко-математичної моделі оптимізації виробничо-технологічної структури ринку ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств за рахунок розподілу обсягів ремонту й витрат на нього між різними ремонтними службами;

удосконалено:

- механізм державного регулювання ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств шляхом виокремлення структурних блоків та обґрунтування його організаційної системи;

- методичні підходи визначення регіональних пропорцій розвитку й розміщення підприємств ремонтно-технічного обслуговування зіставленням питомої ваги вартості основних виробничих засобів ремонтно-технічного обслуговування та сільськогосподарського призначення у відповідному регіоні;

- методи оцінювання оптимальної вартості основних виробничих засобів ремонтно-технічних підприємств та великих ремонтних заводів у внутрішній (галузевій) структурній пропорції ринку ремонтно-технічного обслуговування за критерієм рентабельності їх діяльності;

- організаційно-економічний механізм взаємодії структур ремонтно-технічного обслуговування створенням районного кооперативного сільськогосподарського об'єднання, яке має забезпечити надання комплексу основних і додаткових послуг технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств;

набуло подальшого розвитку:

- визначення поняття ремонтно-технічного сервісу, під яким слід розуміти комплекс послуг щодо забезпечення сільськогосподарського виробництва машинами, спеціальними установками, обладнанням і запасними частинами шляхом виконання робіт з ремонту й технічного обслуговування, а також надання консультаційних послуг щодо підбору й експлуатації технічних засобів виробництва;

- методичні основи розвитку ринку ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств шляхом визначення принципів, умов успішної їх реалізації та очікуваного економічного ефекту.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-методичні розробки автора щодо методики визначення економічної ефективності розташування підприємств агротехнічного обслуговування та їх територіальної організації прийнято до впровадження в ТОВ “Агротех” (довідка № 19-1003 від 10.01.2007 р.), ВАТ “Владівське ремонтно-транспортне підприємство” (довідка № 20/203 від 21.02.2007 р.), ВАТ “Сільгосптехніка” (довідка № 70/01-25 від 01.02.2007 р.), ЗАТ “Агротехсервіс” (довідка № 02/368-268 від 06.02.2007 р.), ВАТ “Василівський Агротехсервіс” (довідка № 2458 від 09.01.2007 р). Рекомендації щодо визначення регіональних пропорцій розвитку й розміщення підприємств ремонтно-технічного сервісу, оцінювання оптимальної вартості основних виробничих засобів ремонтно-технічних підприємств та великих ремонтних заводів у внутрішній структурній пропорції ринку ремонтно-технічного обслуговування використано Міністерством аграрної політики України як методичний апарат у розробці та обґрунтуванні програми “Реалізація термінових заходів ремонтно-технічного забезпечення сільського господарства України” (довідка № 37-18-1-15/3338 від 03.03.2007 р.). Методичні рекомендації оптимізації потужності підприємств аграрного ремонтно-технічного сервісу регіону використано Запорізькою обласною радою при розробці стратегічної програми розвитку Запорізької області на період до 2015 р. (довідка № 01-35/212 від 26.02.2007 р.). Положення щодо вдосконалення механізму державного регулювання розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств використані Головним управлінням агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації при розробці програми регіональної технічної політики в агропромисловому комплексі Запорізької області (довідка № 01-00/97 від 25.01.2007 р.). Теоретичні та методичні положення і пропозиції щодо функціонування ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств та визначення зовнішніх та внутрішніх чинників розтушування ремонтно-технічної бази сільського господарства запроваджені в навчальний процес Таврійської державної агротехнічної академії і використовуються при викладанні дисциплін: “Економіка підприємства”, “Аграрний менеджмент”, “Мікроекономіка” (довідка № 40-150 від 01.02.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися, обговорювалися й одержали схвалення на науково-практичних конференціях “Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК”, м. Мелітополь, (2005 p.), “Дні науки”, м. Запоріжжя, (2005 p.), “Динаміка наукових досліджень '2005”, м. Дніпропетровськ, (2005 р.), “Економіка: проблеми теорії та практики”, м. Дніпропетровськ, (2005 р.), “Дні науки”, м. Запоріжжя, (2006 p.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,2 ум.-друк. арк., з них 5 - у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 188 сторінок і включає 4 рисунки, 28 таблиць, список використаних джерел із 177 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Методологічні засади функціонування ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств” - розглядаються основні теоретичні положення щодо економічної сутності ремонтно-технічного обслуговування та основи організації й функціонування ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.

Виходячи з економічної сутності ремонтно-технічного обслуговування, пропонуємо розуміти під цією категорією комплекс послуг щодо забезпечення сільськогосподарського виробництва машинами, спеціальними установками, обладнанням і запасними частинами шляхом виконання робіт з ремонту і технічного обслуговування, а також надання консультаційних послуг щодо підбору й експлуатації технічних засобів виробництва

Зазначену категорію необхідно розглядати як складну інтегровану систему, що характеризується певною кількістю господарюючих суб'єктів, різноманіттям процесів, неоднозначністю розв'язуваних завдань, значними обсягами інформації, наявністю тісних функціональних зв'язків між елементами й розгалуженістю структури. Її основними властивостями є: цілісність, структурованість, відокремленість.

Система обслуговування й ремонту техніки являє собою сукупність засобів і виконавців, необхідних для підтримки й відновлення якості експлуатованих машин. Технічне обслуговування виступає як комплекс операцій або окрема операція з підтримки працездатності машин при їх використанні за призначенням, очікуванні роботи, зберіганні й транспортуванні.

Технічне обслуговування належить до сфери послуг. Що стосується аграрної сфери, то послуга може бути визначена як корисна робота, виконана для товаровиробника або іншого учасника сільськогосподарського виробництва засобами й за рахунок коштів обслуговуючого підприємства із здійсненням подальших розрахунків.

Ринок ремонтно-технічного обслуговування є складовою ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Під технічним обслуговуванням сільськогосподарських підприємств пропонується розуміти забезпечення сільського господарства засобами виробництва (технікою). Воно містить у собі: вивчення попиту споживачів, рекламу, своєчасну й достовірну інформацію про машини, передпродажну підготовку, доставку, складання, монтаж і налагодження техніки, навчання експлуатаційно-ремонтного персоналу, своєчасне забезпечення споживачів ремонтно-технічним обладнанням, запасними частинами, замінними вузлами, агрегатами, інструментом і матеріалами, прокат, оренду й організацію використання техніки, економічну гарантію якості й надійності нової й відремонтованої техніки.

У процесі функціонування ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств значну роль має відігравати держава через застосування специфічних інструментів механізму управління.

Непродумане реформування агропромислового комплексу призвело до того, що сьогодні з господарської практики майже виключені заходи з планово-запобіжного ремонту й технічного обслуговування машин, здійснювані ремонтні роботи мають відновлювальний характер, а техніка використовується на знос.

Визначальною умовою реалізації механізму державного регулювання виступає відповідність методів його регуляторного впливу реаліям функціонування ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Такий механізм має складатися з трьох взаємопов'язаних блоків, а саме організаційного, економічного, технічного.

Організаційний блок має охоплювати сферу, пов'язану із реалізацією техніки за угодами лізингу, формуванням системи оптових і роздрібних ринків засобів виробництва й фондових бірж, аукціонного розпродажу техніки, створення товарообмінних центрів і технічних центрів, дилерських обмінних пунктів, організацією ринку вживаної техніки, кооперативів з її колективного використання.

Економічний блок має забезпечити антимонопольні заходи у промислових галузях, що виробляють техніку для аграрної сфери, гнучкість цін на техніку, використання маркетингу й менеджменту, пільгову систему оподаткування й кредитування на нову техніку, державне регулювання в системі ринку засобів виробництва для сільського господарства, підвищення платоспроможності господарств.

Технічний блок повинен забезпечити виробництво пріоритетної техніки та більш досконалих моделей, зниження номенклатури машин та оптимізацію їх параметричного ряду, уніфікацію, універсалізацію технічних засобів, зміцнення матеріально-технічної бази ремонтної служби, підвищення ремонтопридатності машин, зниження енерго- і металоємності машин.

Організація системи реалізації механізму державного регулювання ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств має відбуватися за одним з трьох варіантів.

Перший, найбільш оптимальний варіант, передбачає створення на державному рівні міністерства або державного комітету із сільськогосподарського машинобудування, який би, здійснюючи державну технічну політику у сфері машинобудування для АПК, координував і поєднував роботу заводів і підприємств (у тому числі підприємств інших міністерств і відомств), що займаються виробництвом сільськогосподарської техніки й обладнання для переробки сільськогосподарської продукції.

Другий варіант: функції міністерства або державного комітету із сільськогосподарського машинобудування можуть бути покладені на один з відділів Міністерства аграрної політики України.

Третій варіант (спрощений): створення при Міністерстві аграрної політики України державної корпорації “Агропромтехсервіс”, що, крім перелічених вище завдань, узяла б на себе вирішення питань матеріально-технічного забезпечення і весь комплекс послуг з інженерно-технічного сервісу сільських товаровиробників.

В Україні історично склалася єдина для всіх заводів-постачальників мережа торговельних і сервісно-торгівельних підприємств. Розвиток нових форм ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників вимагає проведення подальших реформ.

У процесі реформування має відбуватися заміщення неефективних й інертних структур агротехнічного профілю новими гнучкими й самовідтворюваними структурами. Основна мета такого реформування полягає у створенні ефективної й продуктивної економіки ринкового типу, що забезпечує динамічне становлення ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Важливим методологічним підходом при цьому є виокремлення етапів реформування підприємств ремонтно-технічного сервісу.

На першому етапі становлення ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств здійснюється первинна приватизація з урахуванням балансу інтересів виробників і їх партнерів по сільськогосподарському виробництву. Для цього етапу найбільш характерне утворення акціонерних і приватних підприємств, а також інтенсивний розвиток нових інститутів. Критерієм його завершення можна вважати уповільнення процесу кількісних перетворень і появу перших симптомів якісних зрушень у структурах, що сформувалися.

На другому етапі відбувається інтенсивний якісний перерозподіл прав власності, упорядкування втручання держави в цей процес на мікрорівні. Завершення цього етапу характеризується стабілізацією системи прав власності (майнових, юридичних), а також економічних механізмів як передумов для наступної економічної реалізації відносин власності.

Для третього етапу становлення ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств характерна: повноцінна економічна реалізація відносин власності, умовою якої є завершений комплекс системних перетворень; постійне самовідтворення цих відносин через нову систему міжгосподарських зв'язків й інституційно-правове середовище.

У другому розділі - “Організація ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств” - здійснено аналіз виробничо-технологічної структури ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств Запорізької області.

Аналіз соціально-економічного стану сільських товаровиробників свідчить про те, що до основних проблем господарської діяльності зараховують нестачу техніки й власних грошових нагромаджень, труднощі з реалізацією продукції (складність виходу на зовнішні ринки збуту, засилля посередників), високі відсоткові ставки за кредитами.

Визначальним чинником техніко-технологічного переоснащення агропромислового виробництва на нинішньому етапі переходу до ринкових відносин є оновлення та розвиток матеріально-технічного й ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Довготривала економічна криза, яка охопила всі галузі агропромислового комплексу, особливо відчутно позначилася на стані машинно-тракторного парку. За період з 1991 до 2005 рр. кількість тракторів у сільському господарстві України скоротилася від 497,3 тис. до 216,9 тис. одиниць, зернозбиральних комбайнів - від 105,2 тис. до 47,2 тис. одиниць, вантажних автомобілів - від 296 тис. до 177 тис. одиниць. Набагато зменшилась кількість інших сільськогосподарських машин і знарядь. Майже 90% наявної в господарських структурах техніки відпрацювало по одному і більше нормативних строків експлуатації. Водночас унаслідок зниження купівельної спроможності споживачів техніки різко знизилась її закупівля. Значне зменшення кількісного складу техніки та зниження рівня її технічної готовності призвели до збільшення у 1,5-2,5 рази навантаження обсягів технологічних робіт на трактори, зернозбиральні комбайни та інші сільськогосподарські машини.

Запорізьку область можна зарахувати до розвинених у галузі сільського господарства областей України. Однак, починаючи з 1991 р., тут інтенсивно знижується технічна й енергооснащеність сільськогосподарського виробництва. Сталого характеру набули тенденції абсолютного й відносного (у розрахунку на одиницю оброблюваної площі) скорочення машинно-тракторного парку, його старіння і погіршення технічного стану та, як наслідок, зростання потреби в ремонті машин і обладнання. Але через зростання цін на запасні частини й ремонтні матеріали, на ремонтно-технічні послуги, що надаються підприємствами-посередниками, а також нестійкий фінансовий стан більшості сільськогосподарських товаровиробників потреба в ремонті з кожним роком задовольняється усе меншою мірою. Спостерігається скорочення обсягів ремонтно-технічних послуг, що надаються як власними силами, так і ремонтно-технічними підприємствами. За період з 1996 до 2005 pp. парк тракторів у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області скоротився з 19600 до 9900 одиниць, парк зернозбиральних комбайнів - з 3791 до 2069 одиниць, бурякозбиральних комбайнів - з 362 до 70 одиниць. Якщо в 1996 р. ремонтно-технічні підприємства області виконали 5218 ремонтів тракторно-комбайнових двигунів і 1290 ремонтів автомобільних двигунів, то в 2005 р. провели, відповідно, 386 і 55 ремонтів. Внаслідок цього наявна стійка тенденція до зменшення кількості сільськогосподарської техніки у господарствах, а частка справної техніки не перевищує 70%.

Стан виробничо-технологічної структури ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств на рівні регіону характеризується рядом негативних факторів, що впливають на її розвиток: скорочення обсягів постачання сільськогосподарської техніки знизило обсяги ремонтного обслуговування, збільшило навантаження на наявну техніку й прискорило її зношування; збитковість сільськогосподарських підприємств і їх неплатоспроможність призвели до зниження обсягів технічного обслуговування підприємств аграрної сфери; зменшення прибутковості сільськогосподарських і ремонтно-технічних підприємств сприяло зниженню рівня заробітної плати в цих галузях і призвело до відпливу кадрів, у першу чергу висококваліфікованих; дроблення великих господарств колективно-пайової форми власності на дрібні, а також організація фермерських господарств зумовили збільшення потреби в техніці порівняно невисокої потужності; порушення економічних зв'язків між ремонтно-обслуговуючими підприємствами й суб'єктами аграрної сфери викликало зниження працездатності машин, збільшення строків польових робіт і максимізувало вартість послуг, що надаються.

Ремонтно-обслуговуюча база сільського господарства зазнала в ході реформування істотних змін. Ряд ремонтних заводів і спецмайстерень переорієнтувалися на випуск невластивої продукції, окремі припинили свою діяльність. Рівень використання за призначенням виробничих потужностей зменшився майже в три рази. Забезпеченість ремонтно-обслуговуючих підприємств й інших виробництв технологічним устаткуванням знизилася у зв'язку із практично повним припиненням його серійного виготовлення, наявне ж застаріло і фізично зношене. Випуск і постачання нормативно-технічної документації практично припинено.

Аналіз ситуації на ринку агротехнічних послуг засвідчив, що вузькоспеціалізовані підприємства останнім часом втрачають свою спеціалізацію, виступаючи на ринку послуг як рядові ремонтно-технічні підприємства. Виробничі потужності великих підприємств агротехнічного обслуговування в області використовуються не більше ніж на 40%. Цьому сприяють: недосконалість у ринкових умовах виробничо-економічних зв'язків між заводами-виробниками техніки і ремонтно-технічними підприємствами; розпад системи централізованого постачання запасними частинами і комплектуючими; збільшення транспортних витрат і собівартості наданих послуг. Структура й обсяги основної продукції агротехсервісних підприємств Запорізької області наведені в табл. 1.

Таблиця 1 - Обсяги та структура послуг основного виду діяльності агротехсервісних підприємств Запорізької області, 2005 р.

Ремонтно-технічні підприємства	Обсяги ремонту техніки	Обсяги відновлення техніки	Обсяги виготовлення техніки	Загальний обсяг послуг, тис. грн.
	тис. грн.	% до загального обсягу послуг	тис. грн.	% до загального обсягу послуг	тис. грн.	% до загального обсягу послуг
ПП “Агро-сервіс”	18063	97,7	310	1,7	120	0,6	18493
ДП “Агросервіс 2000”	3161	99,3	9	0,3	12	0,4	3182
ТОВ “Агро-сервіс”	2186	99,8	3	0,1	2	0,1	2191
ТОВ “Агроспецтехсервіс”	5720	98,6	54	0,9	28	0,5	5802
АТ “Агротехсервіс”	4387,2	99,8	2	0,1	2	0,1	4391,2
ЗАТ “Агротехсервіс”	930	98,3	9	1,0	7	0,7	946
ВАТ “Агротехсервіс Михайлівське ВП”	4862,8	98,1	41	0,9	35	0,8	4939,8
ЗАТ “Зернотехсервіс”	5138,5	99,5	13	0,3	12	0,2	5163,5
ВАТ “Оріхівський Агротехсервіс”	2050	99,5	6	0,3	3	0,2	2059
ДП “Райз-Агросервіс”	520	99,6	1	0,2	1	0,2	822
ТОВ “Сільенергосервіс”	3981	94,5	190	4,5	43	1,0	4214
ЗАТ “Сервісний центр Славутич”	9173,2	98,8	40	0,4	71	0,8	9290,2
ЗАТ “Стептехсервіс”	4228,5	95,2	130	3,0	37	0,8	4395,5
ТОВ “Техносервіс”	340	98,2	3	0,9	3	0,9	346
ВАТ “ТехноСервісПлюс”	2403	99,4	5	0,2	10	0,4	2418
ВАТ “Сільгосптехніка” м. Токмак	1594,3	98,1	25	1,5	6	0,4	1625,4
ВАТ “Сільгосптехніка” м. Запоріжжя	19435,6	98,4	290	1,5	36	0,1	19761,6
ВАТ “Агротехсервіс”	891,5	100,0	0	0,0	0	0,0	891,5
АТ “Василівський Агротехсервіс”	578	91,2	2	0,3	54	8,5	634
ТОВ “Агротех Корпорація”	3572,5	99,8	2	0,1	2	0,1	3576,5
ТОВ “Агротех”	972	99,4	4	0,4	2	0,2	978
ВАТ “Агротехенергосервіс”	74367,2	98,1	1400	1,9	72	0,1	75839,2
ПП “Агротехніка”	5440,4	99,6	20	0,4	1	0,0	5461,4
Разом	174001,8	98,2	2560	1,5	550	0,3	177120,8

У структурі основної продукції підприємств агротехсервісу найбільшу питому вагу займають ремонтні послуги - 98,2%, відновлення становить 1,5%, а виготовлення - лише 0,3%.

Аналіз виробничо-економічної діяльності ремонтно-технічних підприємств свідчить про те, що сьогодні більшість з них перебувають на межі банкрутства. Основними причинами такого стану речей є: неплатоспроможність сільських товаровиробників через фінансову неспроможність, відсутність замовлень на виконання ремонтних робіт і послуг. Збитковість ремонтних майстерень покривається за рахунок зростаючого (порівняно з 1995 р.) товарообігу і його високої прибутковості. Багато колишніх ремонтно-технічних підприємств і ремонтних підприємств через відсутність замовлень за їх спеціалізацією організували випуск товарів народного споживання. Інші доходи агросервісні підприємства одержують за рахунок реалізації продукції підсобного господарства й інших виробництв.

За результатами аналітичного дослідження встановлено, що у ситуації, яка склалася, необхідні заходи щодо раціональної організації ремонтно-технічного обслуговування підприємств агропромислового комплексу, включаючи наукове обґрунтування розподілу функцій між господарствами і ремонтно-технічними підприємствами, співвідношення наявності техніки і потужностей центральних ремонтних майстерень господарств і районних ремонтних підприємств, оптимального радіуса обслуговування товаровиробників підприємствами технічного сервісу, а також створення економічного механізму їх відносин, що в кінцевому підсумку має бути спрямований на підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Таке завдання може бути успішно вирішене в процесі розробки організаційно-економічної моделі регіонального ринку технічного обслуговування, раціональних схем розміщення підприємств з ремонтного обслуговування підприємств аграрної сфери.

Обґрунтування цього етапу здійснюється на основі розробки схем раціонального розміщення ремонтно-технічної бази в сільському господарстві у розрізі відповідних територіально-виробничих одиницях (районах, об'єднаннях, підприємствах), що дає змогу забезпечити максимальну концентрацію виробництва продукції аграрної сфери в більш сприятливих умовах.

У третьому розділі - "Організаційно-економічні основи підвищення ефективності ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств" - встановлено, що обґрунтування розміщення підприємств технічного обслуговування тісно пов'язане з розвитком сільськогосподарського виробництва. Основним недоліком існуючих сьогодні систем оцінювання є недостатнє врахування втрат, до яких призводить незадовільний стан розвитку та нераціональне розташування об'єктів технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств.

З метою оцінювання регіональних пропорцій розвитку й розміщення підприємств ремонтно-технічного обслуговування у дисертаційній роботі розроблено відносно простий та досить ефективний метод. Сутність запропонованого методу полягає в зіставленні питомої ваги середньорічної вартості основних виробничих засобів підприємств ремонтно-технічного обслуговування з питомою вагою середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, відповідно до якої визначається коефіцієнт пропорційності. Такий розрахунок дає змогу визначити території регіону, що потребують збільшення виробничої потужності ремонтно-технічних підприємств, та обґрунтувати інвестиційні програми розвитку цих територій.

Цю методику визначення пропорційності розвитку й розміщення регіональної ремонтно-технічної бази доцільно використовувати для розробки організаційно-економічної моделі регіонального ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств, що включає підприємства другого рівня (спеціалізовані ремонтні майстерні, станції технічного обслуговування машинно-тракторного парку тощо).

У процесі дослідження за допомогою проведеного кореляційно-регресійного аналізу встановлений взаємозв'язок рівня рентабельності підприємств ремонтно-технічного обслуговування та сільськогосподарського виробництва. У результаті отримане рівняння парного кореляційного зв'язку: У=35,1 - 0,372Х, що показує, як підвищення рівня рентабельності ремонтно-технічних підприємств впливає на зниження рентабельності сільськогосподарського виробництва. Згідно з цим розрахунком встановлено, що економічну ефективність підприємств ремонтно-технічного обслуговування варто вважати оптимальною при рівні рентабельності у межах 5-15%. При цьому забезпечується найвища ефективність сільськогосподарського виробництва, а також можливість розширеного відтворення на підприємствах агротехнічного обслуговування.

З метою оптимізації внутрішньої (галузевої) пропорції ринку ремонтно-технічного обслуговування в дисертації запропонований метод обґрунтування вартості основних виробничих засобів ремонтно-технічних підприємств та великих ремонтних заводів (підприємств другого і третього рівнів), здатних забезпечити отримання максимально допустимого рівня рентабельності їх діяльності. На підставі такої оцінки й урахування темпів приросту виробничої потужності в часі визначено, що оптимальна вартість основних виробничих засобів зазначених підприємств у Запорізькій області у розрахунку на 2009 р. має становити: для ремонтного заводу 5131,6 тис. грн, машинно-технологічної станції - 4822,7 тис. грн, станції технічного обслуговування - 3479,3 тис. грн. Пропонована методика дає змогу здійснити експрес-аналіз розвитку системи ремонтно-технічного обслуговування, проте передбачає розробку конкретних заходів для оптимізації виробничо-технологічної структури цих підприємств.

Галузеву оптимізацію розміщення ремонтно-технічного обслуговування сільського господарства регіону доцільно провадити шляхом визначення оптимальної виробничо-технологічної структури ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств за рахунок розподілу обсягів ремонту й витрат на нього між різними ремонтними службами. З цією метою у дисертації розроблено економіко-математичну модель, у якій головними ресурсами, що лімітують, є виробничі потужності різних рівнів ремонтно-технічної бази. Кожна ланка ремонтної служби в оптимізаційній моделі подається як окремий блок, у якому відображаються всі обмеження, характерні для конкретного рівня агротехнічного обслуговування. За критерій оптимальності в цьому випадку береться мінімальна собівартість загального обсягу ремонтів.

Обмеження з ремонтно-технічного обслуговування сільського господарства містять інформацію в цілому щодо центральних ремонтних майстерень і пунктів технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств, районних ремонтно-технічних підприємств, а також ремонтних і авторемонтних заводів Запорізької області. Дані обмеження взаємозалежні змінними, за оптимальними розмірами яких характеризується виробничо-технологічна структура ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств з урахуванням залучення в процеси реалізації ремонтної продукції (робіт і послуг) всіх наявних виробничих потужностей, праці, виробничих споруд, ремонтного фонду, запасних частин й інших матеріальних ресурсів.

Запропонована економіко-математична модель має на меті визначити такий рівень виробничої потужності, за якої цільова функція f(x) досягає екстремального значення:



f(x)=CjkXjk >min

за таких обмежень:

- використання наявних виробничих потужностей ремонтно-обслуговуючих підприємств в k-й ланці:

aijkXj k? bjk (i M1k)

- забезпечення гарантованого обсягу ремонтної продукції (робіт і послуг) k-го виду по всій проектованій ланці ремонтної служби:

gijkXjk ? Qk (i M1k)

- невід'ємності змінних величин:

Xjk ? 0; Xik ? 0,

де i - індекс змінних; j - індекс обмежень; k- номер ланки ремонтної служби; Хjk - кількісне значення j-ї виробничої потужності для k-ї ланки; Хik - розрахункове значення i-х витрат праці для k-ї ланки, нормо-годин; Cik - вартісна оцінка i-го виду ремонтної продукції (робіт і послуг) грн, що відповідає критерію оптимальності; аijk - норма виходу ремонтної продукції (робіт і послуг) i-го виду, розраховуючи на одиницю виміру j-ї виробничої потужності для k-ї ланки; gijk - коефіцієнт виходу ремонтної продукції (робіт і послуг) i-го виду, розраховуючи на одиницю j-ї виробничої потужності для k-ї ланки; Qik - обсяг гарантованого ремонтно-технічного обслуговування (робіт і послуг) j-го виду в цілому по k-й ланці; bjk - розмір виробничих потужностей j-го виду для k-ї ланки, Nk - множина змінних, що зараховується в задачу для кожної ланки; M1k і М2k - відповідно, група обмежень для k-ї ланки щодо використання наявних виробничих потужностей ремонтно-обслуговуючих підприємств і проведення гарантованого обсягу ремонтних робіт та послуг у цілому по ланці ремонтної служби, що проектується.

Рішення цієї задачі передбачає визначення мінімальної ціни одного умовного ремонту виробничої потужності для відповідних ланок ремонтної служби, а також оптимальної виробничо-технологічної структури ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств на рівні регіону, що наведена в табл. 2.

В організаційному плані для розробки основних напрямів і умов розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств доцільно керуватися такими принципами: здешевлення та підвищення якості ремонтних послуг; підпорядкування агротехнічного обслуговування сільськогосподарському виробництву; оптимізація організаційно-виробничої структури усередині самого агротехнічного обслуговування; поєднання й розширення номенклатури послуг агротехнічних підприємств; раціонального розосередження (концентрації) ремонтно-технічних формувань на території регіону; рівного доступу для учасників ринку технічного обслуговування до послуг, що надаються агротехнічними підприємствами.

Таблиця 2 - Оптимальна виробничо-технологічна структура ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств у Запорізькій області на проектований період

Показники	Центральні ремонтні майстерні господарств	Ремонтно-технічні підприємства	Ремонтні заводи
Проектна вартість ремонтно-технічного обслуговування, тис. грн.	49580,6	21268,4	74248,2
Питома вага, %	34,2	14,7	51,1
Проектна виробнича потужність, ремонтів	46384,1	13302,0	5321,8
Питома вага, %	71,4	20,4	8,2
Середня ціна ремонту, грн.	1068,9	1598,9	13951,5



Очікуваний економічний ефект від реорганізації системи технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств за вищевикладеними загальними принципами може бути досягнутий за такими напрямами: створення оптимальних умов для більш продуктивного використання техніки й робочої сили та маневрування ними у межах ремонтно-технічних підприємств регіону; формування єдиного економічного механізму у відносинах сільськогосподарських і ремонтно-технічних підприємств.

Умовами успішної реалізації визначених принципів розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств є: забезпечення впровадження в практику методів маркетингу; забезпечення гарантійного обслуговування нової техніки на основі розвитку дилерської мережі; збільшення обсягів поставки запасних частин й інших матеріальних ресурсів сезонного попиту; створення на базі об'єктів інфраструктури господарств і ремонтно-технічних підприємств, об'єднання матеріальних і фінансових ресурсів; забезпечення державної економічної підтримки сільських товаровиробників та підприємств агротехнічного обслуговування через засоби кредитно-фінансової та податкової системи; розвиток кооперації в агротехнічному обслуговуванні.

Одним із негативних факторів розвитку системи ремонтно-технічного обслуговування аграрного сектора економіки є наявність крайнього рівня його дезінтеграцї. За умов фінансової скрути сільськогосподарських товаровиробників та підприємств технічного сервісу для підвищення ефективності використання обмежених і розрізнених технічних засобів і більш повного задоволення виробників сільськогосподарської продукції у ремонтно-технічних послугах в сучасних умовах аграрного господарювання необхідне об'єднання сервісних підприємств, їх обслуговуючої бази, не завантажених майстерень виробників сільгосппродукції.

Найбільший ефект може бути досягнутий шляхом кооперації виробників сільськогосподарської продукції і виробників послуг у рамках єдиної виробничої структури. Організаційну структуру такого кооперативу наведено на схемі (рис. 1).

Рис. 1 - Структура районного кооперативного об'єднання з ремонтно-технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств

Кооперативи, створені сільськими товаровиробниками на базі сервісних підприємств, як правило, з метою рентабельної роботи, повинні обслуговувати значну територію і виконувати ряд основних і додаткових послуг: здійснювати досить складні ремонти машин і обладнання, організовувати широке застосування оренди техніки за договорами лізингу, виконувати сільськогосподарські польові роботи за допомогою високопродуктивних агрегатів.

Ремонтні структури такого кооперативу мають бути розташовані у безпосередній близькості від пайовиків на відділеннях, бригадах господарств. В основному їх варто спеціалізувати на виконанні поточних ремонтів складних машин і обладнання з використанням агрегатів обмінного фонду.

Ремонтні структурні одиниці, функціонуючи в межах економічного і правового простору кооперативу, здійснюють діяльність на договірній основі із правлінням кооперативу й інших підприємств згідно з наявними обсягами технічних послуг.

Кооперація за своєю природою близька до специфіки селянських, фермерських господарств: вона спрямована на обслуговування своїх учасників, на відміну від приватних підприємств, які орієнтовані на одержання максимального прибутку. По суті ця форма об'єднання не є комерційною організацією. Принцип розподілу серед її учасників отриманого доходу має бути встановлений пропорційно до їх витрат.

У ситуації, що склалася у системі технічного обслуговування в Україні, кооперація й інтеграція сервісу - це той організаційний механізм, що забезпечить підтримку паритету й еквівалентності обміну між підприємствами АПК по всьому технологічному ланцюжку сервісних послуг: від заводу-виробника, посередника і до сільського товаровиробника, його ремонтної майстерні.

Для того, щоб ця стратегія була втілена в життя, необхідним є виконання таких умов: збалансований комплекс послуг для товаровиробника; прогноз потреби і попиту на різні види послуг на різних рівнях технічного обслуговування і ремонту машин із встановленими організаційно-технологічними вимогами; раціональна організація мережі ремонту і технічного обслуговування машин, що забезпечує скорочення витрат на ремонт і технічне обслуговування; інвестиції в ремонтну базу.



ВИСНОВКИ

сільськогосподарський підприємство кооперація

У дисертації на основі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування та подано методичні й практичні рекомендації щодо розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Основні висновки зводяться до такого.

1. На підставі узагальнення науково-теоретичної сутності поняття "ремонтно-технічний сервіс" запропоновано визначення цієї категорії як комплексу послуг щодо забезпечення сільськогосподарського виробництва машинами, спеціальними установками, обладнанням і запасними частинами шляхом виконання робіт з ремонту і технічного обслуговування, а також надання консультаційних послуг щодо підбору й експлуатації технічних засобів виробництва. Він є складною інтегрованою системою, що характеризується сукупністю господарюючих суб'єктів, різноманіттям процесів, значними обсягами інформації, наявністю тісних функціональних зв'язків між елементами й розгалуженістю структури.

2. Визначальним фактором формування ринку технічного обслуговування є виважена державна технічна політика, яка реалізується через механізм державного регулювання ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств. Він має складатися з трьох взаємопов'язаних блоків: організаційного, економічного, технічного. Його доцільно реалізувати за одним з трьох варіантів: створення міністерства або державного комітету із сільськогосподарського машинобудування; виконання функцій міністерства або державного комітету може бути покладено на один з відділів Міністерства аграрної політики України; створення при Міністерстві аграрної політики України державної корпорації "Агропромтехсервіс".

3. Більшість ремонтно-технічних підприємств сьогодні перебувають на межі банкрутства. Основними негативними факторами, що впливають на розвиток ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств регіону є: скорочення обсягів ремонтного обслуговування, що визначає прискорене зношування сільськогосподарської техніки; неплатоспроможність сільськогосподарських підприємств, що призвела до зниження обсягів технічного обслуговування підприємств аграрної сфери; зменшення прибутковості сільськогосподарських і ремонтно-технічних підприємств, що сприяло зниженню рівня заробітної плати в цих галузях і призвело до відпливу кадрів, у першу чергу висококваліфікованих; дроблення великих господарств колективно-пайової форми власності на дрібні, а також організація фермерських господарств, що зумовили збільшення потреби в різній техніці; порушення економічних зв'язків між ремонтно-обслуговуючими підприємствами й суб'єктами аграрної сфери, що викликало зниження працездатності машин, збільшення строків польових робіт і максимізувало вартість послуг, що надаються.

4. 3 метою оцінювання регіональних пропорцій розвитку й розміщення підприємств ремонтно-технічного обслуговування запропоновано методичний підхід, що передбачає зіставлення питомої ваги середньорічної вартості основних виробничих фондів підприємств ремонтно-технічного обслуговування з питомою вагою середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці, відповідно до якої визначається коефіцієнт пропорційності. Його практична цінність полягає у можливості визначення територій регіону, що потребують збільшення виробничої потужності ремонтно-технічних підприємств та обґрунтування інвестиційних програм їх розвитку.

5. Розробка організаційно-технічної програми розвитку регіонального ринку ремонтно-технічного обслуговування сільського господарства передбачає необхідність оптимізації внутрішньої (галузевої) пропорції. З цією метою доцільним є визначення такого рівня вартості основних виробничих засобів ремонтно- технічних підприємств та великих ремонтних заводів (підприємств другого і третього рівнів), який би зміг забезпечити отримання максимально допустимого рівня рентабельності їх діяльності. З цією метою розроблений метод експрес-аналізу, за якого визначено оптимальну вартість основних виробничих засобів зазначених груп підприємств у Запорізькій області у розрахунку на 2009 р., яка становить: для ремонтного заводу - 5131,6 тис. грн, машинно-технологічної станції - 4822,7 тис. грн, станції технічного обслуговування - 3479,3 тис. грн.

6. З метою оптимізації галузевого розміщення підприємств ремонтно-технічного обслуговування сільського господарства регіону розроблено економіко-математична модель, яка дає змогу розрахувати оптимальну виробничо-технологічну структуру ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств за рахунок розподілу обсягів ремонту й витрат на нього між різними ремонтними службами. Основними лімітуючими факторами у цій моделі визначені виробничі потужності різних рівнів ремонтно-технічної бази. Кожна ланка ремонтної служби в оптимізаційній моделі визначається окремим блоком з урахуванням усіх обмежень, що є характерними для конкретного рівня технічного обслуговування. За критерій оптимальності в цьому випадку береться мінімальна собівартість загального обсягу ремонту.

7. У процесі реорганізації системи технічного обслуговування економічний ефект, у першу чергу має бути досягнутий у напрямах створення оптимальних умов для більш продуктивного використання техніки й робочої сили та формування єдиного економічного механізму у відносинах сільськогосподарських і ремонтно-технічних підприємств. Визначено основні принципи у вирішенні поставлених завдань: підпорядкування технічного обслуговування сільськогосподарському виробництву; поєднання й розширення номенклатури послуг агротехнічних підприємств; раціональне розосередження (концентрація) ремонтно-технічних структур тощо. Умовами успішної реалізації визначених принципів розвитку ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств є: забезпечення впровадження в практику методів маркетингу; забезпечення гарантійного обслуговування нової техніки на основі розвитку дилерської мережі; розвиток кооперації в технічному обслуговуванні; забезпечення державної економічної підтримки.

8. Підвищення дієвості організаційно-економічного механізму взаємодії структур ремонтно-технічного сервісу всередині системи ринку технічного обслуговування сільськогосподарських підприємств доцільне шляхом створення районного кооперативного сільськогосподарського об'єднання з ремонтно-технічного обслуговування. Такі кооперативи повинні обслуговувати значну територію і надавати ряд основних і додаткових послуг: здійснювати досить складні ремонти машин і обладнання, організовувати широке застосування оренди техніки за договорами лізингу, виконувати сільськогосподарські польові роботи за допомогою високопродуктивних агрегатів. Принцип розподілу отриманого доходу серед учасників має бути встановлений пропорційно до здійснених ними витрат.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Клименко О.В. Формування державної технічної політики в сфері агротехнічного сервісу // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2005. - №3. - С. 93-98.

2. Клименко О.В. Розвиток агротехнічного сервісу в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 2. - С. 117-121.

3. Клименко О.В. Організаційно-економічні основи функціонування підприємств агротехнічного сервісу в Україні та за кордоном // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. - 2006. - № 6. - С. 126-130.

4. Клименко О.В. Формування агротехнічного сервісу в Україні: вимоги сьогодення // Економіка та держава. - 2006. - № 10. - С. 42-45.

5. Клименко О.В. Моделювання регіонального розміщення агротехнічної бази // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету / За ред. В.Г. Ткаченко. - Луганськ: Вид-во ЛАНУ, 2006. - № 61. - С. 282-285.

6. Клименко О.В. Залежність ефективності виробництва від організаційно-правової форми підприємства // Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК: Тези доповідей II Міжнародної науково-практичної конференції, 13-15 червня 2005 p., м. Мелітополь / Таврійська державна агротехнічна академія. - Запоріжжя: ГУ "ЗІДМУ", 2005. - С. 94-95.