Економічна система

24

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Економічна система

Зміст

1. Способи і типи суспільного виробництва

2. Продуктивні сили і виробничі відносини їх суть і структура

3. Зміст сутність і типи економ. систем

1. Способи і типи суспільного виробництва

Виробництво - це економічна сфера, в якій відбувається створення матеріальних благ. Саме в основі розвитку людського суспільства лежить матеріальне виробництво. Щоб мати матеріальні блага людина повинна їх виробляти, тому першим історичним актом людини є виробництво засобів для задоволення її життєвих потреб. В межах будь-якого способу виробництва здійснюється взаємодія людини з природою, в якій суб'єктом виступає сама людина, а об'єктом природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речовинну природу і пристосовує її для задоволення своїх потреб саме. Така взаємодія людини з природою означає процес праці, який включає в себе три моменти:

праця - це діяльність людини спрямована на створення матеріальних і духовних благ у процесі праці. Також відбувається споживання робочої сили, тому її потрібно постійно відновлювати, тобто відновляти здібності людини до праці. Відновлення цих здібностей відбувається шляхом споживання необхідних життєвих благ, які створюються у виробництві. Звідси випливає таке положення, що виробництво не лише процес створення благ, а й процес відтворення самої людини її життя її здібностей;

предмети праці - це все те, на що спрямована людська праця з метою створення життєвих благ. Предмети праці бувають двох видів:

а) предмети праці дані самою природою (корисні копалини, вугілля, руда, деревина, вода);

б) предмети праці, що підлягають попередній обробці (агломерат);

В сучасних умовах швидко зростає кількість предметів праці штучного походження (каучук);

засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці для їх перетворення в продукт. До засобів праці відносять знаряддя праці - це інструменти, машини, обладнання, земля (як основний засіб праці), виробничі споруди і будівлі, транспортні шляхи, комунікації та інші. Предмети і засоби праці в своїй сукупності складають засоби виробництва. У процесі виробництва засоби виробництва як і робоча сила споживаються і це називається виробничім споживанням.

2. Продуктивні сили і виробничі відносини їх суть і структура

Для з'ясування економічного ладу або суспільного устрою суспільства слід визначити такі категорії як продуктивні сили і виробничі відносини. Люба економіка, в широкому розумінні цього терміну, має дві сторони вираження:

матеріальне і натуральне доповнення, яке виявляється в продуктивних силах;

сукупність виробничих відносин, які зв'язують процеси виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.

Продуктивні сили - це система особистих або суб'єктивних і технічних елементів, це сукупність засобів виробництва і людей.

Головною продуктивною силою суспільства являються люди, які приймають участь у суспільному виробництві для створення матеріальних благ. Виробничий досвід і знання людей, їх працездатність, кваліфікаційний рівень та здібності визначають кінцеву мету суспільного виробництва.

Другою складовою частиною продуктивних сил є матеріально-речовий фактор або засоби виробництва, які людина використовує в процесі праці. Спрямований на забезпечення своїх матеріальних і духовних потреб, дійсний стан продуктивних сил любого суспільства залежить від наступних факторів:

рівня розвитку науки і техніки та ступеня їх технологічного застосування;

розмірів та ефективності засобів виробництва;

освітнього та кваліфікаційного рівня робітників;

характером природних умов.

Таким чином, в сучасному розумінні продуктивні сили це є сукупність усіх факторів виробництва.

Другою стороною економіки являється сукупність виробничих відносин. Виробничі відносини - це об'єктивно сформовані відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ, це необхідна сторона суспільного виробництва. Сукупність виробничих відносин визначає соціальне середовище людського життя. Серед них виділяють: соціальні, економічні, політичні, культурні, духовні та інші відносини.

Основними компонентами економічних відносин є організаційно економічні і соціально-економічні відносини.

Організаційно-економічні відносини - виникають між людьми з приводу розподілу праці, спеціалізації, кооперації і організації виробництва, а також трудовою діяльністю в процесі грошового і товарного обігу, ціноутворення, використання фінансів і кредитів тощо.

Соціально-економічні відносини - зумовлюють систему зв'язків “людина-людина”. До них належать закономірності розвитку відносин власності, які дійсно пов'язані з відносинами розподілу доходів і відтворенням суспільного виробництва. Тобто, соціально-економічні відносини - це є відносини власності. Саме відносини власності і визначають економічну основу любого суспільства.

Єдність продуктивних сил і виробничих відносин утворює економічний лад суспільства або його устрій. Саме послідовність зміни одного економічного ладу суспільства іншим диктується об'єктивним шляхом розвитку продуктивних сил, тобто законом відповідності виробничих відносин характеру і рівню розвитку продуктивних сил.

виробництво матеріальний благо трудовий

3. Зміст сутність і типи економ. систем

Для того, щоб зрозуміти сутність зміст і типи економічної системи необхідно знати те, що в процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми завжди функціонують як певна система, яка вимагає досліджувати об'єкти цих відносин, різні форми зв'язків між ними.

Економічна система - це сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії спрямованих на виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг, а також на врегулюванням такої діяльності яка відповідає меті суспільства. Сучасний світ характеризується наявністю різних економічних систем, які виникали в тому чи іншому історичному періоді, не залишалися постійними, а розвивалися. Найбільше розповсюдження в світовій економічній літературі отримала класифікація економічних систем за двома ознаками: за формою власності на засоби виробництва та за способом координації або регулюванням економічної діяльності.

На основі цих ознак виділяють наступні економ. системи: система вільного ринку або чистого капіталізму, централізовано-планова економічна система, змішана економічна система, традиційно економічна система, перехідна економіка.

Чистий капіталізм або система вільного ринку характеризується приватною власністю на засоби виробництва та використанням системи вільних ринків і цін для координації економічної діяльності. В такій системі діяльність кожного її учасника (суб'єкта) мотивується його особистим інтересам. Захисники або прихильники чистого капіталізму стверджують, що така економічна система сприяє економічному використанню ресурсів, швидкому економічному зростанню. Тому уряд в такій системі обмежується захистом приватної власності, встановленням правових структур для полегшення функціонування вільних ринків. Таким чином, система чистого капіталізму - це така економічна система, в якій держава здійснює мінімальне втручання в економічні процеси, а сили вільної конкуренції ринкового саморегулювання досягають найбільшого поширення. Система чистого капіталізму характеризується наступними рисами:

приватна власність;

вільна конкуренція і вільне підприємство;

мінімальне втручання держави в економічні процеси;

дія особистого інтересу.

Централізовано-планова економічна система характеризується суспільною власністю на засоби виробництва і є особливою формою суспільного господарства. За своєю суттю централізовано-планова система належить до товарної форми виробництва. Але зв'язки між виробництвом і споживанням деформовані надмірним втручанням держави, яка керує економікою через накази і команди, спускає зверху плани і директиви безпосередньому виконавцю і господарнику. Централізовано-планова економічна система характеризується наступними рисами:

абсолютно державна власність на засоби виробництва;

відсутність вільного підприємництва і конкуренції (припущення ринкових відносин);

жорстке державне управління економікою на основі директивних планів;

жорстка централізація в розподілі виробничих ресурсів та результатів діяльності.

Таким чином, централізовано-планова економіка - це економічна система, в якій основи економічного рішення приймаються державою, яка бере на себе функції організатора економічної діяльності суспільства.

Змішана економічна система в сучасних умовах є домінуючою. Економічна система змішаного типу зберігає багато рис, які притаманні системі вільного ринку: широке розповсюдження приватної власності на економічні ресурси, вільне підприємництво, реалізація особистого інтересу. З'являються нові властивості економічного співробітництва людей, вони пов'язані із змінами конкуренції і новою економічною роллю держави, яка проявляється в захисті конкуренції, регулюванні розподілу і перерозподілу національного доходу, соціального захисту населення, стабілізації економіки, розширення масштабів господарської діяльності. Змішана економіка - це економіка, в якій врегулювання економічних інтересів здійснюється ринком і державою. Традиційна економіка характеризується наступними рисами:

натуральна форма виробництва;

переважно общинна власність на засоби виробництва;

нерозвинений поділ праці;

патріархальна, релігійна або племінна організація суспільного життя.

Особливу роль в сучасних умовах має перехідна економіка, тобто економіка, яка знаходиться у стані докорінних змін переходу від одного стану до іншого, як в межах одного типу господарства до іншого.

Економіка України знаходиться в стані перехідної економіки. Перехідна економіка України пов'язана із радикальним реформуванням централізовано-планової системи й перетворення у ринкову.

Серед завдань реформування цієї економічної системи є наступні:

зміни відносин власності, роздержавлення і приватизація;

створення умов для підприємств;

структура перебудови економіки;

розвиток ринкової інфраструктури;

створення правової і соціальної бази;

підвищення рівня життя і соціального захисту населення.

Размещено на Allbest.ru