Конкуренція і монополія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1. Поняття конкуренції і монополії. Види монополії

2. Суть і значення досконалої “чистої конкуренції”

3. Характерні риси недосконалої конкуренції

Однією з умов функціонування ринкової економіки є конкуренція.

Конкуренція - це наявність на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців і можливість для них вільно входити на ринок та вільно його покидати. Будь-яка конкуренція передбачає боротьбу між економічно відокремленими виробниками за найбільш вигідні умови виробництва та збуту товарів. Конкуренція передбачає боротьбу за одержання найвищого прибутку, і виступає як зовнішня промислова сила, яка змушує товаровиробників підвищувати продуктивність праці на своїх підприємствах, розширювати виробництво, збільшувати нагромадження, підвищувати якість і конкурентоспроможність своєї продукції, зменшувати витрати та ціни на товари.

Ринковий економічний механізм, головними елементами якого є ціна, попит та пропозиція, автоматично встановлюють ринкову рівновагу лише за певних умов. Обов'язковою умовою ефективного функціонування ринкового механізму є конкуренція, яка створює для цього необхідне середовище. Водночас еволюція ринкової конкуренції призвела до власного самозаперечення у формі економічної монополії, яка стала антиподом конкуренції. Монополія здійснює ринкову владу, заперечуючи конкуренцію. Існування різних типів конкуренції і ринкової влади зумовили поєднання в сучасній економіці кількох типів ринкових структур. Ринкова структура - поєднання конкурентності та монопольності в різних комбінаціях на галузевих ринках, що зумовлює різні умови функціонування ринкового механізму ціноутворення. Ринкова структура відображає відповідну модель ринку. З цих позицій виділяють чотири типи ринкових структур, або моделей ринку:

“чиста”, досконала конкуренція;

монополістична конкуренція;

олігополістична конкуренція;

чиста монополія.

Кожна із цих ринкових моделей відрізняється ступенем конкурентності ринку, тобто здатністю окремих фірм галузей впливати на процес ціноутворення. Економісти виділяють два види конкуренції: внутрігалузева та міжгалузева.

Внутрігалузева конкуренція являється похідною-первинною в загальному механізмі ринкової конкуренції. Внутрігалузева конкуренція - боротьба товаровиробників, що функціонують в одній галузі виробництва, де виробляються однорідні товари і ведеться боротьба за найбільш вигідні ринки збуту і одержання найбільшого прибутку. Ця боротьба веде до встановлення ринкових цін під впливом попиту та пропозиції і визначення оптимальних суспільно необхідних витрат на виробництво цієї продукції. В основі внутрігалузевої конкуренції лежить ринкова ціна, яка визначає прибуток виробника:

Міжгалузева конкуренція являє собою боротьбу фірм різних галузей за найбільш вигідні умови застосування свого капіталу, який зміг би забезпечити максимальний прибуток. В умовах вільної конкуренції це веде до одержання середньої норми прибутку. Умовою функціонування міжгалузевої конкуренції є визначення ціни виробництва, яка дорівнює сумі витрат виробництва та середньої норми прибутку.

Конкуренція має тенденцію до витіснення дрібного виробництва більш великими фірмами, тому держава повинна постійно підтримувати функціонування механізму конкуренції, стимулюючи і контролюючи угоди антимонопольного законодавства, тим самим забезпечуючи вільний вихід на внутрішній ринок іноземного капіталу.

2. Суть і значення досконалої “чистої конкуренції”

Вихідною формою ринкової структури є вільна конкуренція. Чиста конкуренція є особливою формою функціонування ринкових відносин, способом виразу економічних інтересів виробників і споживачів за умов ринкової економіки. Об'єктивна необхідність вільної конкуренції випливає із самого характеру економічних зв'язків суб'єктів ринкової економіки, які з одного боку є спеціалізованими ланками суспільного поділу праці, а з іншого незалежними економічно та юридично відокремленими суб'єктами економічної системи. Саме природа ринкового господарства з пануванням в ній приватної власності вимагає постійної боротьби за економічне виживання. Вільна чиста конкуренція в економічній літературі характеризується як досконала конкуренція.

Для досконалої конкуренції властиві такі основні риси:

товар виробляється великою кількістю незалежних і відокремлених товаровиробників, фірм, підприємств;

конкуруючі фірми випускають стандартизований продукт. тобто продукт, який покупцеві байдуже у якого продавця купити, при умові, що ціна на нього у всіх продавців однакова;

випуск стандартизованого продукту зумовлює існування цінової конкуренції, яка ґрунтується виключно на коливанні цін під впливом попиту та пропозиції;

відсутність суттєвих перешкод для вільного входження в галузь інших виробників, які також випускають стандартизований продукт;

відсутність впливу на рівень цін будь-якої фірми;

вільний доступ до ринкової інформації.

З досконалою конкуренцією тісно пов'язано поняття економічної конкуренції, тобто такої, що виникає коли покупці і продавці діють цілком незалежно, за умови, що ринок не є чисто конкурентним.

Чиста конкуренція передбачає, що ресурси і фірми можуть переміщуватись між галузями. Жодна фірма не може впливати на ринкову ціну. В чисто конкурентній економіці дії товаровиробників, які прагнуть одержати максимальний прибуток, ведуть до такого розподілу ресурсів, який максималізує задоволення потреб споживачів. Разом з тим чиста конкуренція має свої недоліки, а саме - галузь з чистою конкуренцією може заважати застосуванню нової виробничої техніки і технології. Конкурентна система не забезпечує широкого діапазону виборів продуктів, а також умов розробки нових продуктів. Форма чистої досконалої конкуренції в сучасних умовах зустрічається дуже рідко, вона існує тільки на обмежених ринках сільськогосподарської продукції і частково на ринках цінних паперів і іноземних валют. На сучасних ринках переважають форми недосконалої (обмеженої) конкуренції.

3. Характерні риси недосконалої конкуренції

конкуренція монополія олігополія

В економічно розвинутих країнах на сучасному етапі ринкові структури існують в певних поєднаннях, тобто комбінаціях властивостей і ознак вільної конкуренції і монополії. Такі ринкові структури отримали назву недосконалої конкуренції. Недосконала конкуренція-конкуренція з певними монополістичними обмеженнями. Формами недосконалої конкуренції є монополістична конкуренція та олігополія.

Модель монополістичної конкуренції характеризується такими основними рисами:

на галузевому ринку діють кілька десятків переважно середніх фірм, що конкурують між собою;

конкуренти випускають диференційований продукт, тобто продукт одного типу, але з певними лише йому властивими особливостями, і кожна фірма володіє правом випуску свого особливого продукту;

на даний ринок вільно проникають нові конкуренти із власним диференційованим продуктом;

домінуючою на цьому ринку є нецінова конкуренція, яка робить наголос на якість і особливість продукту з широким застосуванням реклами і торгової марки;

контроль над цінами існує в дуже вузьких межах.

Ринки монополістичної конкуренції дуже поширені в сучасній ринковій економіці. Даний тип ринкової структури охоплює виробництво одягу і взуття, косметики, ліків, персональних комп'ютерів, побутове обслуговування та інші. Саме з монопольною конкуренцією пов'язано поняття нецінової конкуренції. Нецінова конкуренція здійснюється через удосконалення якості продукту та умов його обігу за різними напрямками. За умов недосконалої конкуренції здійснюється продаж товарів більш високої якості, але за вищими цінами. Монопольна конкуренція вимагає від підприємця постійного пошуку для нових і нових можливостей для збільшення доходів, нових шляхів пристосування до специфічних вимог ринку.

Олігополія - друга форма недосконалої конкуренції.

Олігополія характеризується наступними основними рисами:

існування в галузі кількох великих виробників (від 2 до 10);

конкуруючі фірми виробляють як стандартизований так і диференційований продукт;

існують суттєві перешкоди до проникнення в галузь ще одного конкурента, насамперед, через великі розміри капіталів;

в умовах олігополії здійснюється як нецінова (при випуску диференційованого продукту), так і цінова (при випуску стандартизованого продукту);

контроль над цінами дуже обмежений, можливий при змові конкурентів про ціни на ринку.

Олігополістична конкуренція також дуже поширена в сучасній ринковій економіці. Вона існує в галузях по виробництву сталі, чавуну, прокату, цементу, побутової техніки, автомобілів, літаків, зброї і т. і. Олігополістична конкуренція - така конкуренція, яка має владу в державі.

Можна виділити три можливі варіанти поведінки фірми на монополістичному ринку:

нескоординована олігополія з жорстким ціноутворенням. Вона виникає в галузях де виробляється диференційований продукт, де відсутня координація дій різних фірм галузей, де установлюються жорсткі ціни і їх зміна одним олігополістом не знаходить відгуку в інших;

змова олігополістів для максималізації прибутку. Вона можлива в галузях де виробляють стандартизований продукт;

лідерство в ціноутворюванні. Воно займає проміжне місце стосовно попередніх форм і зустрічається найчастіше, тобто одна фірма, яка є найбільшою в галузі, виступає як ціновий лідер, встановлюючи ціну так, щоб максималізувати власний прибуток, тому інші фірми вимушені орієнтуватися на ціни лідера, повторюючи його дії.

4. Економічна природа монополії і її види. Антимонопольні закони

У широкому розумінні економічний термін монополія (продаю сам) означає існування якоїсь виключної переваги певної фірми на ринку. Монополія заперечує конкуренцію, є її антиподом. Монополія виникає внаслідок отримання одним із економічних суб'єктів виключного становища на ринку, завдяки якому він може контролювати ціноутворення. Монополія може існувати в трьох формах: природна, адміністративна, економічна.

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин, коли вона зумовлена рентними відносинами у користуванні землею, чи просто не можливе виникнення конкуренції. Природними монополістами є такі галузі виробництва як газові, нафтові, електричні компанії, підприємства телефонного зв'язку і т. і.

Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів влади, що надають окремим фірмам виключні права на здійснення певного виду діяльності (УКРГАЗ, ЗАЗ).

Економічна монополія являється найбільш поширеною і виникає тоді, коли окремі фірми завойовують собі виключне становище на ринку. Економічна монополія виникла із конкуренції внаслідок концентрації та централізації капіталу окремими фірмами, завдяки цим процесам кількість фірм у більшості галузей зменшилась, а їх наступний розвиток привів до неконкурентного ринку, тобто до чистої монополії.

Чиста монополія характеризується такими рисами:

у галузі панує одна гігантська фірма, яка здійснює ринкову владу;

вона випускає унікальний продукт, який не має замінників;

вступ до галузі інших конкурентів повністю блокований;

присутні елементи нецінової конкуренції, яка здійснюється через удосконаленість якості продукту і умов його збуту.

Таким чином, фірма-монополіст завойовує виключне становище на галузевому ринку, завдяки чому встановлює монопольно високі ціни (монопольно низькі ціни) на продукт і одержує монопольно високі прибутки, не допускаючи до них конкурентів.

Монопольними вважаються і ринки, де є багато виробників чи споживачів, але серед них домінує один, здійснюючи ринкову владу. Ринкова влада - здатність одного продавця, або покупця втручатись в дію об'єктивного ринкового механізму, і завдяки цьому контролювати ринок.

Ринкова влада здійснюється такими методами:

лідерство в цінах (встановлює єдину ціну);

встановлення ціни за витратами виробництва найгіршого підприємства фірми-монополіста;

“ножиці цін”, коли домінуюча фірма штучно підвищує ціни на власний продукт і водночас змушує фірми постачальники знижувати ціни на сировину;

таємні змови (легальні угоди) про створення у галузі монопольних об'єднань, до яких відносять: картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати.

Розвиток монополій є водночас і боротьба з ними. Негативний характер монополій проявляється в таких моментах:

монопольний характер ціноутворення;

стійке зростання цін, викликане ціновою політикою монополій, що веде до інфляції;

гальмування науково-технічного прогресу;

обмеження і підрив дії об'єктивного ринкового механізму попиту і пропозиції;

посилена тенденція до паразитизму.

На ґрунті панування монополії зростають диспропорції і поглиблюються суперечності ринкової економіки, що проявляється у небезпечному поглибленні економічних криз і небаченому зростанні безробіття. Усі ці явища змушують державу здійснювати антимонопольне регулювання, приймати відповідні антимонопольні закони.

Антимонопольні закони забороняють утворення економічних монопольних об'єднань підприємств. Монопольною вважається фірма, яка має частку певного товару на ринку в розмірі 35-40%. З 1992р. в Україні також діє антимонопольний закон “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності. Для нашої країни він є особливо актуальним, так як 197 з 310 найбільших підприємств є єдиними виробниками свого виду продукції, а 90% адміністративно-організаційних структур були монопольними. В Україні створено державний антимонопольний комітет.

Размещено на Allbest.ru