Статистика робочої сили і робочого часу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Статистика робочої сили і робочого часу

План

робочий працівник звільнення персонал

1. Завдання статистики робочої сили і робочого часу. Вивчення складу та розподілу робочої сили

2. Показники чисельності та руху робочої сили

3. Статистичне вивчення використання робочих місць

4. Статистика використання робочого часу

1. Завдання статистики робочої сили і робочого часу. Вивчення складу та розподілу робочої сили

Сучасна статистика окремо вивчає:

потенціальну робочу силу (трудові ресурси),

працівників зайнятих у суспільному виробництві (економічно активне населення)

працівників, зайнятих у сфері матеріального виробництва

Завдання статистики:

вивчення складу, чисельності та розподілу робочої сили у народному господарстві

вивчення галузевого та територіального руху робочої сили

вивчення підготовки кадрів

вивчення використання робочих місць та робочого часу

Склад та розподіл працівників, зайнятих у народному господарстві, вивчається статистикою за допомогою групувань.

На рівні народного господарства статистичні органи проводять групування працівників за:

суспільними групами

сферами суспільного виробництва та їх галузями

характером праці (фізична, розумова та ін.)

рівнем освіти

участю у виробництві засобів виробництва та предметів споживання

розподілом зайнятих по регіонах та ін.

Склад працівників матеріального виробництва вивчається за ознаками:

За характером виробничої діяльності розрізняють:

персонал основної діяльності (працівники, які беруть участь у виробництві профільної для підприємства продукції, н-д, у промисловості - промислово-виробничий персонал)

персонал неосновної діяльності (працівники, які пов'язані з виготовленням продукції, яка відноситься до інших галузей, н-д, у промисловості - персонал непромислових підрозділів).

За характером участі у виробничому процесі:

робітники (працівників, які зайняті безпосередньо на виробництві)

фахівців (працівників, які забезпечують організацію виробництва)

За ознаками статі, віку, стажу роботи, професіями, кваліфікацією, рівнем освіти, форм організації та оплати праці.

2. Показники чисельності та руху робочої сили

Показники чисельності робочої сили

1. Середньоспискова чисельність характеризує розміри робочої сили, яку мало підприємство у звітному періоді.

Середньоспискову чисельність можна встановити діленням суми спискової чисельності працівників за усі дні періоду (включаючи дні відпочинку) на загальну кількість календарних днів.

Спискове число працюючих за будь-який день складається з кількості осіб, які з'явилися на роботу, та осіб, які не з'явилися за тих чи інших причин.

Середньоспискову чисельність працюючих за місяць за даними табельного обліку дістають діленням загальної суми явок та неявок на кількість календарних днів періоду.	Середньоспискову чисельність працюючих за квартал (рік) визначають як просту середньоарифметичну за даними помісячної звітності.

2. Середня явочна чисельність показує середнє число працівників підприємства, які з'являлися на роботу в робочі дні. Для її обчислення загальну кількість явок на роботу ділять на кількість робочих днів у періоді.

3. Середню кількість фактично працюючих одержують, поділивши загальну кількість відпрацьованих людино-днів на кількість робочих днів у періоді. (У табельному обліку явки на роботу розподіляють на фактично відпрацьовані людино-дні та людино-дні цілоденних простоїв).

Приклад. За даними табельного обліку, на підприємстві за місяць (30 календарних, 20 робочих днів) було 9000 людино-днів явок на роботу; 4650 людино-днів неявок з різних причин, включаючи вихідні та святкові дні, та 60 людино-днів цілоденних простоїв.

Середньоспискова чисельність працівників становитиме: (9000+4650)/30 = 455 чол.

Середня явочна: 9000/20 = 450 чол.;

Середня чисельність фактично працюючих: (9000-60)/20 = 447 чол.

Таким чином, з 455 працівників підприємства кожного робочого дня не з'являлись 5 чол. (455 -- 450) і 3 чол. знаходились у цілоденному простої (450--447).

Показники руху робочої сили.

Рух робочої сили - це процес поповнення, вивільнення та переміщення спискової чисельності працівників.

Цей процес вивчається статистикою за допомогою балансів руху робочої сили. У балансах наводяться дані про:

спискову чисельність працюючих на початок періоду

кількості прийнятих на роботу (обороту по прийому)

кількості звільнених (обороту по звільненню)

кількості переведень працівників з однієї категорії до іншої

спискову чисельность на кінець періоду.

Оборот по прийому вивчають по джерелах комплектування робочої сили, оборот по звільненню -- по причинах.

У складі причин звільнення особливе місце належить зайвому обороту (плинності кадрів). До нього входять звільнення:

за власним бажанням

за порушення трудової дисципліни.

Коефіцієнти обороту по прийому, обороту по звільненню та коефіцієнт плинності кадрів розраховують як процентну частку відповідного обороту у середньосписковій чисельності працівників за період.

Стабільність складу робочої сили характеризує коефіцієнт постійності кадрів, який обчислюють як частку від ділення чисельності працівників, які працювали на підприємстві повний період, на спискову чисельність працюючих на початок періоду.

Приклад. Розрахувати показники руху робочої сили за рік, чол.:

спискова чисельність робітників на початок року--600

прийнято на роботу--75

звільнено - 60

з них:

за власним бажанням -- 13

за порушення трудової дисципліни--4

чисельність робітників, які перебували у списках з 1.01 по 31. 01 включно,--563

середня спискова чисельність за рік -- 602.

Виходячи з наведених даних оборот по прийому становитиме 75 чол.

по звільненню - 60

з причин плинності 13+4=17.

Коефіцієнти руху робочої сили обчислимо так:

обороту по прийому -- 75 : 602*100 = 12,5 %:

обороту по звільненню -- 60 : 602*100 = 10,0 %

плинності кадрів -- 17 : 602*100 = 2,8 %

постійності кадрів --- 563:600*100 = 93,8%.

3. Статистичне вивчення використання робочих місць

Одним з найважливіших питань статистичного аналізу робочої сили є вивчення рівномірності її розподілу у рамках робочого дня підприємств, тобто по змінах.

Робоче місце -- це місце, призначене для праці одного робітника

Показники рівномірності використання робочих місць та розподілу робочої сили:

Коефіцієнт змінності робочих місць показує середню кількість змін, відпрацьованих на кожному робочому місці в рамках встановленого робочого дня підприємства.

Його розраховують як частку від ділення відпрацьованих за період людино-днів на кількість людино-днів, відпрацьованих за цей період у найбільш заповненій зміні.

Найбільше значення коефіцієнта змінності дорівнює встановленій кількості змін для підприємства.

Коефіцієнт використання змінного режиму показує, яка частка встановленого режиму підприємства відпрацьовувалась на кожному робочому місці

Його розраховують, як частку від ділення коефіцієнта змінності на кількість змін, встановлених на підприємстві.

Найбільше значення коефіцієнта використання змінного режиму дорівнюватиме 1, або 100 %. Але навіть такий ідеальний випадок ще не означає, що усі робочі місця повністю використані, оскільки при повній рівномірності зайнятості частини робочих місць інші можуть бути зовсім не використані, що не позначається на коефіцієнті використання змінного режиму.

Коефіцієнт безперервності показує, яка частина робочих місць використовувалась у найбільш заповнену зміну.

Його розраховують, як частку від ділення фактично відпрацьованих у найбільш заповненій зміні людино-днів за період та можливої кількості при повній зайнятості робочих місць.

Інтегральний показник використання робочих місць характеризує частку фактично відпрацьованих на підприємстві людино-днів за період у можливій їх кількості за умови повного використання усіх робочих місць протягом усіх встановлених для підприємства змін. (Так його й можна розрахувати).

Його також можна розрахувати як добуток коефіцієнтів використання змінного режиму та безперервності.

Приклад. У звітному кварталі (70 робочих днів) на підприємстві, яке працює у трьохзмінному режимі, відпрацьовано 18000 людино-днів, з них у першу зміну 6800, у другу--5900, у третю - 5300. Загальна кількість робочих місць -- 108.

Коефіцієнт змінності робочих місць становитиме: 18000:6800=2,647;

Коефіцієнт використання змінного режиму: 2,647:3=0,882;

Коефіцієнт безперервності: 6800: (108*70) =6800 : 7560 = 0,899;

Інтегральний коефіцієнт використання робочих місць: 18000:(108*70*3)=18000:22680= 0,793

або 0,882*0,899=0,793

Таким чином, за звітний квартал на кожному робочому місці, яке використовувалось протягом одного робочого дня, відпрацьовано в середньому 2,647 зміни, що становить 88,2% встановленої їх кількості. При цьому із загальної кількості робочих місць навіть у найбільшу зміну використовувалось тільки 89,9 %. Внаслідок недовантаженості робочих місць з цих причин на підприємстві інтегральний коефіцієнт використання робочих місць становить 79,3%, тож не відпрацьовано 4680 людино-днів (22680 -- 18000), що вказує на наявні великі можливості підприємства щодо набору додаткової робочої сили.

4. Статистика використання робочого часу

Головними одиницями обліку робочого часу є:

людино-день

людино-година.

Відпрацьованим людино-днем є явка на роботу за умови, що працівник заступив до виконання своїх обов'язків незалежно від кількості відпрацьованих годин. Людино-день використовують для обліку витрат робочого часу для усіх категорій персоналу.

Відпрацьованою людино-годиною є праця робітника протягом однієї години. Людино-година використовується як додаткова одиниця виміру робочого часу для категорії робітників.

Такі самі одиниці використовують для обліку невідпрацьованого робочого часу.

Основним інструментом та похідним матеріалом для аналізу використання робочого часу на підприємстві є баланс робочого часу.

Ліва частина балансу відображає ресурси робочого часу--календарний, табельний та максимально можливий фонди. Календарний фонд робочого часу -- це умовні його ресурси, розраховані,як добуток кількості календарних днів періоду та середньоспискової чисельності працюючих. Цей фонд дорівнює загальній сумі явок та неявок за період. Табельний фонд відрізняється від календарного на загальну суму неявок у святкові та вихідні дні. Максимально можливий фонд характеризує реальні ресурси робочого часу. Він відрізняється від табельного на кількість неявок працівників у зв'язку з черговою відпусткою.	У правій частині балансу наведено розподіл реального використання максимально можливого фонду на: відпрацьований час час, не використаний з поважних причин прямі втрати робочого часу.

Приклад. Використання робочого часу за квартал (91 календарний, 75 робочих днів) характеризується такими даними: середньоспискова чисельність робітників--140 (з них 84 робітника мали 8-годинний робочий день, а 56 - 7-годинний); кількість відпрацьованих людино-днів--9703; людино-дні цілоденних простоїв--26.

Кількість людино-днів неявок на роботу -- 3011; у тому числі чергові відпустки--271; відпустки у зв'язку з навчанням--15; вагітністю та пологами--18; хвороби--35; інші неявки, які дозволені законом,--9; відпустки з дозволу адміністрації--6; прогули - 7;у зв'язку із святковими та вихідними днями -- 2650.

Кількість відпрацьованих людино-годин -- 72770; у тому числі понаднормово -- 968.

Побудований на базі цих даних баланс використання робочого часу.

Баланс робочого часу

Номер Рядка	Ресурси робочого часу	Людиноднів	Номер рядка	Використання робочого часу	Людино днів
1 2 3 4	Календарний фонд (140*91) (9703+26+3011) Святкові та вихідні Табельний фонд (р. 1 - р. 2) Чергові відпустки	12740 2650 10090 271	1 2 3	Відпрацьовано Неявки з поважних причин, разом у тому числі відпустки на навчання по вагітності та пологах хвороби інші, дозволені законом Втрати робочого часу, разом У тому числі Простої Прогули Відпустки з дозволу адміністрації	9703 77 15 18 35 9 39 26 7 6
	Максимально можливий фонд (р.3 - р. 4)	9819		Максимально можливий фонд (р. 1+р. 2+р. 3)	9819

Коефіцієнти використання календарного, табельного та максимально можливого фондів показують, яку частку цих фондів займає фактично відпрацьований робочий час.

У наведеному прикладі календарний фонд був використаний на 76,2% (9703:12740*100), табельний--на 96,2% (9703:10090*100), максимально можливий на 98,8 % (9703:9819*100)

Невикористану частку максимального фонду вивчають, враховуючи причини.

Так, у нашому прикладі серед часу, не використаного з поважних причин, найбільша частка припадає на хвороби, а серед втрат робочого часу -- на простої.

Використання робочого часу робітників додатково характеризується:

показником використання встановленої тривалості робочого дня, який розраховується як частка від ділення середньої фактичної тривалості нормального робочого дня (без понаднормових годин) на середню встановлену тривалість робочого дня.

показником використання встановленої тривалості робочого періоду, який розраховується як частка від ділення середньої фактичної тривалості кварталу для кожного робітника на середню встановлену тривалість кварталу для кожного робітника інтегральним показником використання робочого часу.

Інтегральний коефіцієнт використання робочого часу робітників показує, яка частина середнього фонду робочою часу одного робітника фактично використана у звітному періоді.

Цей коефіцієнт за своїм змістом також збігається з коефіцієнтом використання максимально можливого фонду в людино-годинах.

Інтегральний показник використання робочого часу розраховують:

як частку від ділення фактично відпрацьованих нормованих людино-годин одним робітником на максимально можливий фонд часу його роботи

як частку від ділення фактично відпрацьованих нормованих людино-годин та максимального фонду людино-годин

як добуток коефіцієнтів використання тривалості робочого дня та робочого періоду.

У нашому прикладі:

Розрахунок коефіцієнта використання тривалості нормального робочого дня робітників

Середня встановлена тривалість робочого дня становила: (8*84+7*56)/(84+56)=7,6 год.

Середня фактична тривалість повного робочого дня: 72770 : 9703 =7,5 год.

Середня фактична тривалість нормального робочого дня (без понаднормових годин):

(72770--968) : 9703 =7,4 год.

Отже, у рамках встановленого режиму роботи кожен робітник у середньому втрачав:

7,6-7,4 = 0,2 год.

Це деякою мірою виправлялось понаднормовими роботами протягом:

7,5-7,4 = 0,1 год.

Коефіцієнт використання тривалості нормального робочого дня становить:

7,4:7,6*100 = . 97,4 %

Розрахунок коефіцієнта використання тривалості робочого періоду робітників

Середня встановлена тривалість кварталу для кожного робітника становила:

9819/(84+56) = 70,1 днів.

Середня фактична тривалість кварталу для кожного робітника (кожен робітник підприємства відпрацював за квартал в середньому): 9703/(84+56) = 69,3 днів.

Коефіцієнт використання тривалості робочого періоду становить (встановлена тривалість кварталу була використана на):

69,3 : 70,1*100 = 98,8 %

Розрахунок інтегрального коефіцієнта використання робочого часу робітників

(72770-968)/(9819*7,6)=0,962, або 96,2%;

(72770-968)/(84+56) : (9819*7,6)/(84+56) = 512,9:533,0 = 0,962, або 96,2%;

0,974*0,988=0,962, або 96,2%

Размещено на Allbest.ru