Статистика основних фондів і устаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лекція

Статистика основних фондів і устаткування

План

1. Економічна сутність основних фондів і їх класифікація

2. Види оцінки основних фондів

3. Показники зносу і амортизації основних фондів

4. Показники руху основних фондів

5. Показники використання основних фондів

1. Економічна сутність основних фондів і їх класифікація

Під терміном "основні фонди" розуміють матеріальні цінності, використовувані в господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, і вартість яких поступово зменшується в зв'язку з фізичним чи моральним зносом.

Основні фонди підлягають розподілу по наступних групах:

- Група 1 - будинки, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, у тому числі житлові будинки і їхні частини (квартири і місця загального користування);

- Група 2:

- автомобільний транспорт і вузли (запасні частини) до нього;

- меблі;

- побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації, інше конторське (офісне) обладнання, пристрої і приналежності до них.

- Група 3 - інші основні фонди, не включені в групи 1 і 2 (н-д, верстат фрезерний, прес гідравлічний, кран козловий).

За економічним призначенням ОФ поділяють на:

- виробничі (матеріальні, нематеріальні);

- невиробничі.

Основні виробничі фонди:

- багаторазово беруть участь у циклах виробництва, що повторюються;

- поступово зношуються;

- не змінюючи своєї натуральної форми, по частинах переносять свою вартість на готовий продукт, утворюючи тим самим фонд відтворення. Грошові ресурси.

Нематеріальні виробничі активи:

- витрати на розвідку корисних копалин;

- комп'ютерне програмне забезпечення і бази даних;

- оригінальні твори розважального жанру, літератури, мистецтва;

- науково ємкі промислові технології, інші нематеріальні ОФ, що є об'єктами інтелектуальної власності, використання яких обмежене встановленими на них правами володіння.

Основні невиробничі фонди (фонди житлово-комунального господарства, освіти, охорони здоров'я, управління та ін.) функціонують тривалий час і поступово зношуються, але не беруть участі у виробництві матеріальних благ і тому втрачена ними вартість не переноситься на продукт.

Натурально-речова класифікація ОФ:

1. Основні засоби:

1.1 Земельні ділянки;

1.2 Капітальні витрати на поліпшення земель;

1.3 Будинки, споруди та передавальні пристрої;

1.4 Машини та обладнання;

1.5 Транспортні засоби;

1.6 Інструменти, прилади, інвентар (меблі);

1.7 Робоча і продуктивна худоба;

1.8 Багаторічні насадження;

1.9 Інші основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи:

2.1 Бібліотечні фонди;

2.2 Малоцінні необоротні матеріальні активи. Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

2.3 Тимчасові споруди;

2.4 Природні ресурси;

2.5 Інвентарна тара;

2.6 Предмети прокату;

2.7 Інші необоротні матеріальні активи.

Натурально-речова класифікація дозволяє проаналізувати зміну структури ОФ, визначити частку активної і пасивної частини ОФ.

До активних відносять засоби праці, які безпосередньо діють на продукт і визначають масштаби виробництва (робочі машини, устаткування).

Статистика вивчає обсяг і склад ОФ, технічний стан, динаміку, характеризує використання ОФ і озброєння праці ними, досліджує фактори і виявляє резерви підвищення ефективності використання.

Джерела даних про ОФ:

- регулярна статистична звітність про наявність і рух ОФ;

- разова статистична звітність за даними переоцінки ОФ (для підприємств, що не звітують регулярно по поточним формам звітності про ОФ);

- дані реєстру підприємств;

- дані вибіркових досліджень.

2. Види оцінки основних фондів

ОФ обліковуються у натуральному і вартісному вираженні.

Кожен об'єкт ОФ має кілька вартісних оцінок.

Первісна вартість (В_П) - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання(створення) необоротних активів.

Первісна вартість складається з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядчикам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт;

- суми ввізного мита;

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Витрати на сплату відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок позикового капіталу.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Переоцінена вартість (В_ПО) - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Підприємство переоцінює об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість значно (більш як на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Ліквідаційна вартість (В_Л) - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Вартість, яка амортизується (В_А) - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Залишкова (балансова) вартість (В_З) - різниця між первісною вартістю і нарахованим зносом.

3. Показники зносу і амортизації основних фондів

Розрізняють два види зносу:

1. Фізичний - це поступова втрата засобами праці своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей:

- перша форма (фізичне спрацювання) - внаслідок їх використання у виробництві;

- друга форма - від бездіяльності, під впливом сил природи (корозія металу, вивітрювання та ін.) і надзвичайних обставин.

Чим інтенсивніше ОФ використовуються, тим швидше фізично зношуються.

Фізичний знос можна визначити двома способами:

- на підставі даних про тривалість експлуатації (або обсяг виконаних робіт);

- за даними обстежень технічного стану основних фондів.

2. Моральний (техніко-економічне старіння) - виражається в знеціненні об'єктів ОФ під впливом технічного прогресу ще задовго до повного їх фізичного зносу:

- перша форма - знецінення машин внаслідок здешевлення їх виробництва. Визначають за даними переоцінки ОФ як різницю між первісною і переоціненою вартістю об'єкта ОФ;

- друга форма - знецінення внаслідок випуску нових машин, які за конструкцією більш досконалі і продуктивні.

Визначаючи відновну вартість, необхідно враховувати продуктивність об'єкта ОФ, тривалість міжремонтних періодів, споживання енергії та інші показники сучасних засобів праці. Найбільшою мірою морально зношуються активні ОФ.

Стан ОФ характеризують коефіцієнти їх зносу і придатності.

Коефіцієнт зносу розраховують як відношення суми зносу, накопичуваної на балансі підприємства, до первісної вартості ОФ.

Суму зносу ОФ визначають на підставі даних статистичної звітності, як різницю їх первісної і залишкової вартості на кінець року.

Коефіцієнт придатності визначають:

- як відношення залишкової вартості ОФ до їх первісної вартості;

- як різницю між 100 % і коефіцієнтом зносу.

Коефіцієнт морального зносу розраховується відношенням суми морального зносу до первісної вартості об'єкта ОФ.

Коефіцієнт придатності внаслідок морального зносу визначають як різницю між 100 % і коефіцієнтом морального зносу.

Інтегральний коефіцієнт придатності (коефіцієнт придатності з урахуванням фізичного і морального зносу) визначають як добуток відповідних коефіцієнтів придатності.

Інтегральний коефіцієнт зносу визначають як різницю між 100% і інтегральним коефіцієнтом придатності.

Приклад. Первісна вартість об'єкта ОФ становить 5000 гр. од., з сума його зносу, накопичена на балансі підприємства - 1000 гр. од. Тобто рівень фізичного зносу становитиме 0,2 (1000:5000), або 20%, а коефіцієнт придатності - 0,8 (1-0,2), або 80%.

Після переоцінки ОФ вартість цього об'єкту - 4500 гр. од. Сума морального зносу - 500 крб. (5000-4500), коефіцієнт морального зносу першої форми - 0,1 (500:5000). Коефіцієнт придатності при цьому - 0,9(1-0,1).

Припустимо, що при переоцінці ОФ було встановлено, що рівень фактичної зношеності відповідає зносу, встановленому за даними бухгалтерського обліку, тобто 20 %, тоді сума фізичного зносу становитиме 900 гр. од. (4500*0,2), а не 1000 гр. од.

Коефіцієнт придатності об'єкта (з урахуванням фізичного і морального зносу) дорівнюватиме 0,72 (0,8*0,9), а інтегральний коефіцієнт зносу - 0,28 (1-0,72), або 28 %.

Для визначення морального зносу другої форми припустимо, що на момент переоцінки ОФ об'єкт такої конструкції уже не випускають як морально застарілий, а інший об'єкт засобів праці такого самого призначення коштує дорожче на 16 %, але продуктивніший на 30 %. Тоді вартість об'єкта становитиме 4461,5 гр. од. (5000 * 1,16: 1,3), сума морального зносу-538,5 гр. од. (5000-4461,5), рівень морального зносу другої форми-10,8% (538,5:5000), а коефіцієнт придатності внаслідок морального зносу-89,2% (1-0,108).

Коефіцієнт придатності з урахуванням фізичного і морального зносу становитиме 71,4 % (0,892*0,8), а інтегральний рівень зносу-28,6 % (1-0,714).

Сума зносу ОФ характеризується сумою нарахованої амортизації.

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійного, за яким річна сума амортизація визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів:

=

2. Зменшення залишкової вартості, визначається як добуток залишкової вартості об'єкта або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації. Річна норма амортизації це різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість:

=

=

3. Прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється:

=

4. Кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

=; =

5. Виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт. послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів:

=

=

Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації проводиться щомісячно.

Місячна сума амортизації при застосуванні методів № 1-4 визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується прямолінійним або виробничим методами.

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решти 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів. передбачені податковим законодавством:

Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп ОФ на початок звітного періоду.

Балансова вартість групи ОФ на початок звітного періоду розраховується:

Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) - В(а-1) - А(а-1)

Де:

Б(а) - балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б(а-1) - балансова вартість групи на початок періоду, що передував звітному;

П(а-1) - сума витрат, використаних на придбання ОФ, здійснення капітального ремонту, реконструкцією, модернізацій і інших поліпшення ОФ протягом періоду, що передував звітному;

В(а-1) - сума виведених з експлуатації ОФ протягом періоду, що передував звітному;

А(а-1) - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у періоді, що передував звітному.

Норми амортизації встановлюються в процентах до балансової вартості кожної з груп ОФ на початок звітного періоду у розмірі (в розрахунку на календарний квартал):

- група 1 - 1,25%;

- група 2 - 6,25%;

- група 3 - 3,75%.

Платник податків може самостійно прийняти рішення про застосування прискореної амортизації ОФ групи 3, (в розрахунку на календарний рік):

- 1-ий рік експлуатації - 15 %;

- 2-ий рік експлуатації - 30 %;

- 3-ий рік експлуатації - 20 %;

- 4-ий рік експлуатації - 15 %;

- 5-ий рік експлуатації - 10 %;

- 6-ий рік експлуатації - 5 %;

- 7-ий рік експлуатації - 5 %.

Амортизація окремого об'єкта ОФ групи 1 здійснюється до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Амортизація основних фондів груп 2 і 3 здійснюється до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, по якому кожен окремий вид активу амортизується рівними частинами виходячи з його первісної вартості протягом терміну, що визначається підприємством самостійно (не більш 10 років), до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

4. Показники руху основних фондів

Для характеристики руху ОФ використовують:

1. Загальний коефіцієнт надходження ОФ - відношення первісної вартості ОФ, що надійшли в звітному періоді на підприємство, до первісної вартості ОФ на кінець періоду:

=

Загальний коефіцієнт надходження ОФ може бути поділений на часткові залежно від джерел надходження:

- коефіцієнт інших надходжень;

- коефіцієнт оновлення (надходження нових ОФ) характеризує частку нових ОФ (введених в дію або повністю реконструйованих) в загальному обсязі ОФ на кінець року.

2. Загальний коефіцієнт вибуття ОФ - відношення первісної вартості ОФ, що вибули в звітному періоді до первісної вартості ОФ на початок періоду:

=

Загальний коефіцієнт вибуття ОФ бути поділений на часткові залежно від причин вибуття:

- коефіцієнт вибуття ОФ від ветхості і зносу (зношених)_. характеризує інтенсивність вибуття ОФ із сфери виробництва.

Приклад.

Наявність ОФ на початок року за первісною вартістю становила 9000 тис. гр. од., рівень зносу ОФ на початок року становив 24%.

Протягом року надійшли ОФ за первісною вартістю на 900 тис. гр. од, у тому числі на 850 тис гр. од. нові засоби праці (знос нових ОФ дорівнює нулю).

Від інших підприємств надійшли ОФ на 50 тис гр. од., які були в експлуатації, тобто частково зношені, рівень їх зносу становить 40%.

За звітний рік із підприємства вибули ОФ на 500 тис. гр. од. 3 них від ветхості і зносу на 360 тис. гр. од. (рівень зносу 80%); передані іншим підприємствам на 90 тис. гр. од. (рівень зносу 20 %); у зв'язку зі стихійним лихом на 50 тис. гр. од. (рівень зносу 10 %).

Сума нарахованої за рік амортизації - 730 тис. гр. од.

Розрахувати первісну вартість ОФ на кінець періоду, залишкову вартість ОФ на кінець періоду, а також показники руху ОФ.

Таблиця - Наявність і рух ОФ будівельно-монтажного підприємства, тис. гр. од.:

Наявність ОФ на початок року	Надійшло у звітному році	Вибуло у звітному році	Наявність на кінець року	Наявність на кінець за мінусом зносу
	Всього	в тому числі нові	Всього	В тому числі ліквідовано
9000	900	850	500	360	9400	6811

Первісна вартість ОФ на кінець року становить: 9000+900-500 = 9400 тис. гр. од.

Розраховуємо (тис. гр. од.) суму зносу залишкову вартість:

- ОФ на початок року 9000*0,24 = 2160 9000-2160 = 6840;

- ОФ, що надійшли нові - 850;

- від ін. підприємств 50*0,4 = 20 50-20 = 30.

Разом ОФ, що надійшли 20880:

- ОФ, що вибули від ветхості і зносу 360*0,8 = 288 360-288 = 72;

- передані іншим 90*0,2 = 18 90-18 = 72;

- у зв'язку зі стих.лихом 50*0,1 = 5 50-5 = 45

Разом ОФ, що вибули 311189.

Залишкова вартість ОФ на кінець року: 6840+880-189-720 = 6811 тис. гр. од.

= (900/9400)*100 = 9,6%;

= (850/9400)*100 = 9,0%;

= (500/9000)*100 = 5,6%;

= (360/9000)*100 = 3,8%.

5. Показники використання основних фондів

Для характеристики використання ОФ застосовують систему показників, в якій виділяють загальні і часткові.

1. Відношення національного доходу або чистої продукції до суми нарахованої амортизації - це узагальнюючий показник ефективності використання ОФ в народному господарстві, окремих його галузях, водночас частковий показник ефективності суспільного виробництва;

2. Амортизаційна місткість виробництва - розраховується як відношення суми амортизації за період до обсягу продукції за цей період, є загальним показником використання ОФ по окремих галузях, підприємствах. Чим менше приходиться амортизації на одиницю продукції, тим нижчою буде собівартість продукції і тим самим буде підвищуватись ефективність використання ОФ;

3. Фондовіддача (f) - відношення обсягу продукції або прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів за первісною вартістю, враховуючи при цьому не тільки власні, але й орендовані - є одним із показників використання ОФ, який характеризує кількість продукції, одержаної від кожної одиниці вартості засобів праці (тобто ефективність їх використання). Середню річну вартість ОФ визначають:

Де:

- вартість ОФ на початок року;

- вартість ОФ, що надійшли і вибули протягом року;

- число місяців до кінця року, протягом яких діяли ОФ, що надійшли;

- число місяців до кінця року після того, як ці фонди вибули.

Для вивчення динаміки фондовіддачі використовують індексний метод аналізу. Індекси застосовують для характеристики динаміки фондовіддачі окремих підприємств:

==:

Динаміку фондовіддачі сукупності підприємств (галузі) характеризують за допомогою системи індексів змінного, фіксованого складу і впливу структурних змін. Індекс фондовіддачі змінного складу:

Де:

та - рівень фондовіддачі окремих підприємств відповідно в базисному і звітному періодах;

та - частка ОФ окремих підприємств в загальному обсязі їх по сукупності підприємств (галузі) в базисному і звітному періодах.

Індекс фондовіддачі фіксованого складу:

Вплив структурних змін на величину індексу змінного складу:

Цей індекс можна також обчислити виходячи зі взаємозв'язку індексів як відношення індексу змінного до індексу фіксованого складу:

Абсолютну зміну рівня середньої фондовіддачі по народному господарству під впливом окремих факторів розраховують як різницю чисельника і знаменника відповідних індексів-співмножників.

Таблиця - Визначити індекси фондовіддачі та впливу структурних змін:

Будівельно-організація	Рівень фондовіддачі гр. од.	Частка в загальній вартості ОФ	Добуток фондовіддачі на частку ОФ
	2000	2002	2000	2002
№1 №2	5.0 4.1	5.2 3.8	0.346 0.654	0.455 0.545	1.730 2.681	2.366 2.071	2.275 2.235
Разом	4.41	4.44	1.0	1.0	4.411	4.437	4.510

Рівень фондовіддачі по будівельному об'єднанню зріс з 4,41 гр. од. в 2000 р. до 4,44 гр. од. в 2002 р., тобто на 0,6 % (4,437 : 4,411*100). Така зміна показника відбулася під впливом двох факторів. За рахунок зміни рівня використання ОФ у кожній будівельній організації він знизився на 1,6% (4,437 : 4,510*100).

Структурні зміни (збільшення частки ОФ будівельного управління № 1 з більш високим рівнем фондовіддачі) привели до підвищення рівня фондовіддачі в цілому по тресту на 2,2 % (4,510:4,411).

Також розраховують фондовіддачу активних засобів праці, які беруть безпосередньо участь у створенні продукції:

=

Добуток віддачі активних ОФ на їх частку в загальній вартості ОФ:

- що характеризує використання всіх виробничих засобів праці:

Така залежність зберігається і між індексами цих величин, тобто на динаміку фондовіддачі виробничих ОФ впливають зміни віддачі активних засобів праці і їх частки в структурі ОФ.

Приріст продукції за рахунок кожного фактора дорівнюватиме:

Збільшення масштабів виробництва за рахунок першого фактора характеризує інтенсивний напрям розвитку виробництва.

Таблиця - Визначити вплив окремих факторів на зміну обсягу продукції:

Показник	Період	Абсол. відхил.
	Базисн.	Звітний
Кошторисна вартість робіт , тис. гр. од.	27000	31000	+4000
Середньорічна вартість виробничих ОФ , тис. гр. од.	8000	9000	+1000
У тому числі вартість будівельних механізмів і машин	4000	4000	-
Фондовіддача , гр. од.	3,375	3,4444	+0,0694
Віддача активних основних фондів , гр. од.	6,750	7,750	+1,0
Частка засобів праці у вартості виробничих ОФ	0,500	0,4444	-0,0556

Вплив зміни віддачі активної частини ОФ на приріст продукції становитиме:

1,0*0,4444*9000 = +4000

Вплив зміни частки активної частини:

-0,0556*6,750*9000 = -3378

Вплив зміни обсягу виробничих ОФ:

=1000*3,375=3375

Разом вплив трьох факторів: 4000+(-3378)+3375=4000 тис. гр. од.

4. Фондомісткість продукції () - зворотній показник фондовіддачі. Її обчислюють як відношення середньорічної вартості виробничих ОФ до вартості продукції. Вона характеризує величину ОФ, яка використовується для виробництва одиниці продукції на підприємстві, в галузі, а її зниження - скорочення раніш затраченої праці на одиницю вартості випущеної продукції. Між обсягом виробничих основних фондів , фондомісткістю і вартістю продукції існує така залежність:

Тобто фондомісткість продукції і її вартість виступають факторами зміни обсягу виробничих ОФ. Вплив факторів в абсолютному вираженні розраховують так:

а) зниження фондомісткості на зміну обсягу ОФ:

б) зниження вартості продукції на зміну обсягу ОФ:

Динаміку фондомісткості вивчають на основі системи індексів.

Так, зміна середньої фондомісткості (І змінного складу ) залежить від:

- зміни рівня фондомісткості продукції окремих підприємств;

- зміни частки продукції підприємств з різним рівнем фондомісткості в загальному її обсязі по галузі (І впливу структурних змін).

Тобто:

На основі індексів-множників визначають економію всіх фондів внаслідок зниження фондомісткості продукції і структурних змін.

На відміну від фондовіддачі фондомісткість продукції може бути розрахована по окремих видах ОФ (часткова фондомісткість), тобто вартість фондів і-го виду використана для виробництва одиниці продукції j-го виду:

5. Показники структури площ за їх категоріями і випуском продукції на одиницю площі виступають характеристикою використання пасивної частини ОФ.

6. Показники використання устаткування (відносні і абсолютні) за кількістю, змінністю, часом, потужністю та обсягом робіт:

а. Коефіцієнт використання парку машин - відношення середньої кількості фактично працюючих машин до середньої кількості встановленого або наявного устаткування. Причини простоїв при цьому різні. Однією з них є низька змінність роботи устаткування.

б. Коефіцієнт змінності - показує, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування, і обчислюється як відношення відпрацьованих станко-змін у звітному періоді до відпрацьованих станко-днів в цьому періоді.

в. Коефіцієнт використання змінного режиму - характеризує екстенсивне використання устаткування, його обчислюють як відношення коефіцієнту змінності до встановленого змінного режиму.

г. Коефіцієнт використання фондів часу - (календарного, режимного і планового) - це частка фактично відпрацьованого часу у відповідних фондах часу. За допомогою цих показників отримують більш детальну характеристику екстенсивного навантаження устаткування.

д. Коефіцієнт використання потужності (продуктивності) - обчислюють як відношення фактичного виробітку продукції за одиницю відпрацьованого (машинного) часу до паспортної продуктивності (потужності) устаткування.

ж. Інтегральний коефіцієнт використання устаткування - характеризує завантаження його за загальним обсягом виконаної роботи. Його обчислюють як добуток коефіцієнту екстенсивного використання устаткування і коефіцієнту використання його по потужності (інтенсивного).

з. Виробнича потужність - максимально можливий випуск продукції за період (зміну, рік) в умовах заданого режиму роботи підприємства. Виробнича потужність підприємства змінюється внаслідок вибуття устаткування, реконструкції діючих та будівництва нових цехів, зміни номенклатури продукції.

к. Коефіцієнт використання виробничої потужності - обчислюють як відношення фактичного обсягу випущеної продукції до середньорічної потужності, яка розраховується аналогічно середньорічній вартості ОФ.

7. Показник фондоозброєності праці () обчислюють на зумовлену дату і здебільшого як середньорічний. Він характеризує озброєність одного працівника виробничими ОФ і розраховується діленням середньорічної вартості ОФ на середню за списком чисельність робітників за рік в найбільшу зміну .

Чим вища озброєність працівника ОФ, тим буде вища за інших рівних умов його продуктивність. економічний статистика матеріальний

Показник механічної озброєності, який характеризує озброєність праці виробничим устаткуванням, розраховують аналогічно показнику фондоозброєності.

Між фондоозброєністю праці , її продуктивністю w і фондовіддачею f існує залежність:

Індекси цих показників також взаємозв'язані. Якщо продуктивність праці росте швидше, ніж її озброєність, то фондовіддача зростає.

Размещено на Allbest.ru