Виробничий потенціал промислового підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Розділ 1. Виробничий потенціал як фактор забезпечення розвитку внутрішнього господарського механізму промислових підприємств

1.1 Трактування сутності потенціалу

1.2 Структура виробничих ресурсів

1.3 Формування та функціонування виробничого потенціалу

Розділ 2. Оцінка потенціалу

Розділ 3. Організаційна складова потенціалу підприємства

Розділ 4. Оцінка якісних і кількісних характеристик виробничого потенціалу підприємства

Висновки

Література

Розділ 1. Виробничий потенціал як фактор забезпечення розвитку внутрішнього господарського механізму промислових підприємств

Постановка таких завдань веде до необхідності переосмислення суті поняття "потенціал", а також "виробничий потенціал" промислового підприємства. Наукове завдання формування такого виробничого потенціалу, який забезпечує здатність внутрішнього господарського механізму ефективно функціонувати, обумовлена єдністю трансформаційних процесів у сфері відносин власності і у сфері організаційно-управлінських форм промислових підприємств. Взаємний зв'язок зовнішнього і внутрішнього середовища промислового підприємства, постійний процес удосконалення нормативно-правового поля його функціонування висувають на перший план координацію зусиль законодавчої, виконавчої влади і менеджерів промислових підприємств, спрямованих на формування виробничого потенціалу як складової внутрішнього господарського механізму промислового підприємства, а також, що є пріоритетним завданням, на формування умов його розвитку. Механізм формування, оцінювання і використання виробничого потенціалу як складової внутрішнього господарського механізму промислового підприємства має подвійне значення і полягає у наступному:

· ефективне використання умов, що сформувалися, для досягнення максимально можливих результатів виробничо-господарської діяльності;

· формування виробничо-господарських умов розвитку продуктивних сил і відповідних їм виробничих відносин.

Ці проблеми є вельми актуальними, проте їх вирішення до теперішнього часу не має достатнього теоретико-методологічного обґрунтування. Узагальнення та систематизація думок вітчизняних і зарубіжних учених щодо економічної сутності категорій "потенціал" і "виробничий потенціал" промислового підприємства, дозволили конкретизувати дефініції цих економічних понять, які широко використовуються у ринковій економіці, але не мають єдиних визначень.

1.1 Трактування сутності потенціалу

Автори словника-довідника "Ґенеза ринкової економіки" [1, с. 423] визначають потенціал (від лат. potentia - сила) як засоби, запаси та джерела, що є у наявності та можуть бути використані для досягнення певної мети, вирішення деякого завдання, а також можливості окремої особи, суспільства та держави в певній галузі. У Великому економічному словнику [2] "потенціал" як економічна категорія - це наявні можливості, ресурси, запаси, засоби, що можуть бути використані для досягнення, здійснення будь-чого. Близьким до цих визначень є розуміння потенціалу В.М. Архангельським: "потенціал - це засоби, запаси, джерела, які є в наявності і можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв'язання певної задачі" [6, с. 6].

Найбільш поширене трактування сутності потенціалу надано російськими ученими В.С. Спіріним, Л.В. Артемовою, С.М. Козьменко [8, с. 7]: "потенціал це сукупність природних умов і ресурсів, можливостей, запасів і цінностей, що можуть бути використані для досягнення певних цілей". Його визначення є близьким до визначення Великого економічного словника. Таким чином, визначення категорії "потенціал" тією чи іншою мірою спираються на ресурси підприємства та на досягнення поставлених цілей підприємства за допомогою цих ресурсів. Але ж, наявність ресурсів у тому чи іншому складі не може гарантувати досягнення цілей підприємства. Також, треба враховувати потенційні можливості певного підприємства щодо мобілізації того чи іншого набору ресурсів з метою досягнення цілей. Ці потенційні можливості визначаються з урахуванням досвіду роботи підприємства на ринку його продукції, кваліфікаційним рівнем менеджерів, станом та перспективами розвитку виробничих потужностей, реальними можливостями економічного зростання тощо.

Дослідження щодо визначення економічної категорії "потенціал" промислового підприємства виявляє її недостатнє теоретичне обґрунтування на рівні промислового підприємства. Основна увага у вітчизняних дослідженнях останнім часом приділяється визначенню категорії економічний потенціал. Протягом певного періоду часу в економічній науці вітчизняними та зарубіжними науковцями В.М. Авдєєнко, Ю.Ю. Донець, О.Г. Мендрул та ін. [3, 4, 5] потенціал підприємства ототожнювався з масштабом діяльності об'єкта, а для його характеристики використовувались поняття розмір підприємства та його виробнича потужність. Однак, на наш погляд, такі критерії як розмір і потужність надають лише загальне уявлення про можливості підприємства, виступають загальними характеристиками підприємства, але не розкривають умови та ступінь ефективності використання ресурсів підприємства і як наслідок - не розкривають потенційних можливостей щодо оптимального використання потенціалу підприємства. виробничий потенціал промислове господарський

Проф. О.С. Федонін у етимологічному значенні лат. potential визначає як "приховані можливості", які у господарській практиці завдяки праці можуть стати реальністю. Тлумачний словник української мови під терміном "потенціал" розуміє "... приховані здатності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть виявитися за певних умов" [11, с. 5]. Таким чином, для виявлення певних можливостей потенціалу необхідно знати його складові, способи та пропорції їх формування у вигляді певної сукупності, критерії оцінювання, обмеження щодо використання цієї сукупності, фактори, що впливають на зміни у структурі потенціалу тощо.

Підприємство - це складна, відкрита, соціально-економічна система, тому і розуміння поняття потенціал підприємства, на наш погляд, повинно будуватись на принципах загальної теорії систем.

Виходячи з цього, ми вважаємо, що під "потенціалом промислового підприємства" слід розуміти інтегровану систему наявних та потенційних можливостей структурованої сукупності ресурсів промислового підприємства, яка сформована на основі системного підходу та здатна отримувати максимальний дохід і прибуток за допомогою притаманних персоналу підприємницьких здібностей з метою забезпечення економічного зростання підприємства у довгостроковій перспективі. Сформульоване автором визначення потенціалу промислового підприємства свідчить про те, що формування та використання потенціалу на кожному етапі розвитку підприємства зумовлене внутрішніми можливостями щодо економічного зростання, повинно забезпечувати його конкурентні переваги у ринковому середовищі, а також не виключає пошук резервів росту його більш ефективного використання з урахуванням впливу внутрішніх та зовнішніх факторів, що змінюються та доповнюються, виходячи з того, що підприємство здійснює безперервну діяльність.

Ґрунтуючись на тому, що підприємство - складна соціально-економічна система, зрозуміло, що стан системи визначається множиною факторів, які описують зовнішнє та внутрішнє середовище цієї системи, тому, на думку автора, доцільно описати таку систему за допомогою кібернетичної моделі (рис. 1). Кібернетика (від грец. - мистецтво управління) - наука про загальні закони управління в складних системах різних походжень - економічних, соціальних, технічних, біологічних [1, с. 257]. Зовнішні дії на систему - це входи у систему, вони здійснюються зовнішнім середовищем у вигляді замовлень на виготовлення продукції, нормативів, законодавчо-правових актів, стану ринку сировини та матеріалів, ринку праці, ринку споживачів. До зовнішніх факторів, що суттєво впливають на діяльність промислового підприємства, відносяться також конституційні основи держави, де підприємство здійснює свою діяльність, форма власності, політична ситуація у державі, соціально-етичні норми, стан розвитку науки і техніки тощо.

Внутрішнє середовище формується у відповідності до технології та організації виробництва, його інфраструктури, ступеня розвитку економіки та менеджменту підприємства, кваліфікаційного рівня трудового потенціалу, корпоративної культури підприємства, менталітету власників тощо. Блок управління формує управлінські дії на підсистему, що підлягає управлінню (об'єкт управління) у вигляді сигналів (плани, завдання, нормативи). Зміни стану системи - це зворотний зв'язок на певні сигнали з боку блоку управління.

Підприємство як виробнича система може бути описана за допомогою певної множини величин - параметрів. Кількість параметрів може бути значною навіть для простої системи. Усі параметри складної соціально-економічної системи (підприємства) розділяють на три групи: вхідні, вихідні та показники стану системи. Вхідні параметри системи відображають зв'язки підприємства як виробничої системи з іншими системами та об'єктами, сукупність яких виступає оточенням або зовнішнім середовищем по відношенню до досліджуваної системи. Саме вхідні параметри системи зумовлюють необхідний та достатній рівень її потенціалу. Вихідні параметри характеризують результативність системи та її безпосередній вплив та значущість у зовнішньому середовищі.

Рис. 1. Кібернетична модель промислового підприємства як складної виробничої соціально-економічної системи

До параметрів внутрішнього стану системи відносять показники, що характеризують стан и ефективність використання потенціалу промислового підприємства, який, у свою чергу, характеризує внутрішню здатність підприємства до вирішення поставлених перед ним завдань та досягнення цілей. У своїй сукупності ці параметри відображають внутрішнє середовище промислового підприємства (виробничої соціально-економічної системи).

Визначаючи категорію потенціалу слід прийняти до уваги положення акад. Л.І. Абалкіна [9], який стверджує, що поняття "потенціал" і "ресурси" не слід протиставляти. Потенціал (економічний, підприємницький, виробничий) - це "узагальнена, збірна характеристика ресурсів", прив'язана до місця та часу. Трактування поняття "потенціал" як певної сукупності ресурсів, безпосередньо пов'язаних із функціонуванням виробництва та прискоренням науково-технічного прогресу, знаходить все більше прихильників. Формування ж виробничого потенціалу підприємства з метою розвитку внутрішнього господарського механізму промислового підприємства, повинно базуватись не на досягнутому рівні використання ресурсів, а на потенційних можливостях виробництва щодо використання ресурсів.

На думку В.С. Іфтемічука, В.А. Григоєва, М.І. Манілича, Г.Д. Шутака, Г.І. Башнянина [1, с. 459], складовими ресурсів підприємства є трудові, матеріальні та нематеріальні, фінансові та інформаційні ресурси. На думку Й.М. Петровича [10, с. 220], ресурси підприємства складаються з фінансових та виробничих ресурсів. До виробничих ресурсів відносяться виробничі фонди (основні засоби та обігові кошти) - майно, робоча сила та інформація. До виробничих ресурсів відносяться виробничі фонди (основні засоби та обігові кошти) - майно, робоча сила та інформація. Поняття "виробничий потенціал" трактується Й.М. Петровичем як сукупність виробничих (матеріальних і трудових) ресурсів підприємства (фірми), які можуть бути використані для реалізації цілей виробничого підприємництва.

Навчальний економічний словник-довідник [1, с. 89] містить наступне визначення виробничого потенціалу - це система взаємопов'язаних та певною мірою взаємозамінних елементів, що виконують різні функції у процесі забезпечення випуску конкурентоспроможної (або ні) продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства.

Перехід до ринкового механізму господарювання значно підвищив актуальність дослідження сутності виробничого потенціалу промислового підприємства. Існуючі сьогодні визначення виробничого потенціалу не конкретизують, перш за все, потенційних можливостей виробничого потенціалу щодо більш ефективного його використання у процесі виробництва, а також принципів побудови структурованої сукупності ресурсів промислового підприємства.

Є деякі протиріччя, що заважають отримати комплексне уявлення про виробничий потенціал. Так, сучасна оцінка розуміння категорії "виробничий потенціал" у просторі та часі не дає відповіді на наступні питання.

1. Це сукупність виробничих ресурсів, що нагромаджені підприємством як соціально-економічною системою у процесі її становлення або ця сукупність відображає окрім минулого стану також потенційні можливості підприємства щодо безперервного функціонування та розвитку у майбутньому?

2. Взаємозамінність елементів виробничого потенціалу передбачається у межах одного їх виду, наприклад, перекваліфікація робітника на іншу спеціальність (у межах виробничих трудових ресурсів підприємства), або взаємозамінність різних видів ресурсів, тобто здатність підприємства мобілізувати різні види ресурсів у вигляді грошових коштів (здатність трансформування певного виду ресурсів у грошові кошти)?

Яким же чином повинна бути структурована сукупність наявних ресурсів, щоб забезпечити промисловому підприємству сталий економічний розвиток у довгостроковому періоді? Щоб відповісти на це питання необхідно: надати класифікацію ресурсів промислового підприємства; визначити характерні риси усіх видів ресурсів; визначити системні принципи формування сукупності ресурсів; визначити потенційні можливості сукупності ресурсів, що формують виробничий потенціал промислового підприємства, щодо його сталого економічного розвитку.

Дослідження думок вітчизняних та зарубіжних учених щодо виробничого потенціалу та проведене автором дослідження дозволяє конкретизувати поняття "виробничий потенціал промислового підприємства" та сформулювати його наступним чином - це інтегрована система функціонуючих та потенційних можливостей структурованої сукупності виробничих ресурсів промислового підприємства, яка сформована на основі системного підходу та здатна забезпечити розширене виробництво конкурентоспроможної продукції, отримувати максимальний ефект від операційної діяльності підприємства за допомогою підприємницьких здібностей персоналу з метою забезпечення сталого економічного розвитку промислового підприємства та задоволення корпоративних і суспільних інтересів.

Розуміння виробничого потенціалу промислового підприємства докорінно відрізняється від розуміння цієї економічної категорії відносно інших підприємств (торгівельних, транспортних тощо). Для промислового підприємства доцільно виділити одну важливу виробничо-господарську ознаку, яка характеризує виробниче промислове підприємство як відкриту соціально-економічну систему. Це наявність входу в систему (інформація, матеріали, персонал, засоби виробництва, гроші), процесу - виробництво промислової продукції (одиничне, масове, серійне) та виходу - продукція, що задовольняє потреби ринку та суспільства в цілому. Ця ознака є провідною при розробці теоретичних та методологічних основ формування виробничого потенціалу промислового підприємства. Також, ми бачимо, що розуміння автором виробничого потенціалу передбачає існування будь-якої організаційної структури управління промисловим підприємством, що дозволяє здійснювати управління як за функціональними напрямами, так і за бізнес-процесами.

1.2 Структура виробничих ресурсів

Для того, щоб певним чином визначити та структурувати сукупність виробничих ресурсів промислового підприємства, необхідно удосконалити їх класифікацію з урахуванням особливостей розвитку економіки та функціонування промислових підприємств у ринковому середовищі. Найбільш поширеною є класифікація виробничих ресурсів промислового підприємства на природні, трудові, матеріальні, нематеріальні, фінансові, інформаційні. Кожна з груп ресурсів має особливості її формування у вигляді структурованої сукупності у залежності від певних класифікаційних ознак.

Автором запропонована систематизація складових виробничого потенціалу промислового підприємства, яка представлена на рис. 2. Виходячи з визначення автором поняття "виробничий потенціал промислового підприємства", він складається з двох частин:

1) потенціал, який є вхідною умовою виробничої діяльності, розкриває можливості підприємства з формування та використання факторів виробництва;

2) потенціал як забезпечуюча умова безперервної ефективної виробничої діяльності, який дозволяє здійснювати процес безперервного відновлення всіх його складових з метою забезпечення більш високої результативності діяльності промислового підприємства.

Перша складова включає природний потенціал, потенціал засобів виробництва та трудовий потенціал. До другої складової потенціалу належить потенціал відтворення, під яким слід розуміти сукупність матеріальних, технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємства або можуть бути додаткового залучені й використані для розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу; інфраструктурний потенціал та інформаційний потенціал.

Рис. 2. Система формування та систематизація складових виробничого потенціалу промислового підприємства

Певна галузь сфери матеріального виробництва має свої особливості, але можна виділити фундаментальні принципи, на яких функціонує будь-яке промислове підприємство:

· зміни елементів виробництва поряд з можливим переміщенням окремих предметів, знарядь праці та власно праці;

· зміна тривалості технологічних процесів;

· невизначеність поєднання операцій у просторі на часі;

· складність та комплексність структури;

· динамічність та гнучкість виробничих систем;

· сукупність взаємозв'язків зовнішнього та внутрішнього середовища виробництва;

· визначеність інфраструктури у залежності від виду виробництва;

· поєднання різних форм розподілу суспільної праці.

1.3 Формування та функціонування виробничого потенціалу

Виходячи з загальних принципів, сформульовано наступні принципи формування та функціонування виробничого потенціалу промислового підприємства:

· принцип корисності, тобто формування виробничого потенціалу промислового підприємства обумовлено вимогами випуску суспільно-необхідної продукції у відповідності до потреб ринку за умови забезпечення високої ефективності виробництва конкурентоспроможної продукції;

· принцип збалансованості системи, тобто виробничий потенціал промислового підприємства, як складна соціально-економічна система, поєднує у собі структуровану сукупність ресурсів, які забезпечують прибутковість функціонування системи;

· принцип відповідності стратегічним цілям, тобто функціонування виробничого потенціалу промислового підприємства орієнтовано на забезпечення найефективнішого використання усіх його наявних та потенційних можливостей з метою сталого економічного розвитку підприємства;

· принцип ефективного використання, тобто виробничий потенціал промислового підприємства як операційна система є керованою відкритою системою, яка забезпечує максимізацію ефекту "входу" та "виходу" системи.

Потенціал промислового підприємства як структурована сукупність ресурсів виступає основою процесу планування, тобто ресурси підприємства розглядаються, перш за все, як засоби досягнення цілей і тільки потім, як матеріально існуючі об'єкти. Виробничий же потенціал виступає основною виробничого планування, тому від того, наскільки ефективно буде сформований виробничий потенціал залежить працездатність внутрішнього господарського механізму, який здатний забезпечити ефективне функціонування промислового підприємства.

Розробка інфраструктури промислового підприємства [12] на основі процесного підходу та проведене дослідження дозволяє запропонувати системну концепцію формування і оцінювання виробничого потенціалу промислового підприємства (рис. 3), який, на основі системного підходу, повинен складатись з двох підсистем: функціонуючий виробничий потенціал промислового підприємства та потенційні можливості розвитку виробничого потенціалу.

Оцінка потенціалу, що є вхідною умовою виробничої діяльності та розкриває можливості підприємства з формування та використання факторів виробництва у процесі здійснення структурованої сукупності бізнес-процесів, тобто оцінка фізичної витрати ресурсів у процесі виробничо-господарської діяльності (функціонуючий виробничий потенціал), здійснюється шляхом врахування впливу ключових факторів та за допомогою системи кількісних та якісних показників оцінки. Ми бачимо, що в основу методики оцінювання наявного виробничого потенціалу покладено два види показників: кількісні та якісні. Кількісними показниками є показники інформаційної системи, яка здатна віддзеркалити ефективність використання сукупності ресурсів промислового підприємства, та показники результативності бізнес-процесів, що віддзеркалюють фактичний рівень бюджетних показників. Якісними показниками виступають фактичні показники результативності бізнес-процесів, що не мають вартісної оцінки та можуть бути оцінені шляхом бальної оцінки, що запропонована власниками бізнес-процесу.



Рис. 3. Системна концепція формування і оцінювання виробничого потенціалу промислового підприємства

2. Оцінка потенціалу

Оцінку ж потенціалу, як забезпечуючої умови безперервної ефективної виробничої діяльності, яка передбачає постійне відновлення усіх його складових, автором пропонується здійснювати за допомогою системи критеріїв результативності бізнес-процесів (параметрів бізнес-процесів), рівень яких розраховується за результатами визначення впливу ключових факторів формування на потенційні можливості розвитку виробничого потенціалу. За результатами розрахунку впливу факторів встановлюється оптимальний рівень параметрів, що віддзеркалює рівень організаційної досконалості. Безумовно, рівень організаційної досконалості визначається шляхом комплексного управління процесами, проектами, змінами, знаннями і ресурсами, тому для визначення оптимального рівня параметрів бізнес-процесів автором пропонується використання методик декомпозиції цілей та функцій, структуризації цілей та функцій, методики складання морфологічних матриць [13] тощо. Запропонований підхід дозволяє отримати кількісну оцінку локальної ефективності кожного бізнес-процесу, визначити сукупну ефективність використання виробничого потенціалу промислового підприємства та розрахувати вплив факторів забезпечення підвищення результативності діяльності промислового підприємства в цілому, тобто визначити потенційні можливості розвитку виробничого потенціалу.

Складність оптимізації механізмів реалізації виробничого потенціалу підприємства зумовлена необхідністю визначення ефективності як технологічних процесів з одного боку, так і ефективності управління з іншого, як основних факторів, від яких залежить не лише отримання корисного результату діяльності, а й сама можливість виробництва. Оцінка джерел досягнення такого результату повністю відповідає ресурсному підходу визначення і оцінки виробничого потенціалу підприємства. Такими джерелами виступають ресурси підприємства, що піддаються як кількісній, так і якісній оцінці.

З метою здійснення аналізу впливу всієї сукупності складових з метою оцінки виробничого потенціалу підприємства в цілому, необхідно попередньо розрахувати показники кадрової, фінансової, фондової складової з врахуванням впливу ефективності науково-технічних заходів. Кінцевим розрахунком повинно стати визначення інтегрального впливу певної сукупності нововведень на виробничий потенціал підприємства.

Складність формування оцінки виробничого потенціалу пов'язана з тим, що він об'єднує в собі як просторові, так і часові характеристики [5].

Під оцінкою потенціалу розуміють визначення його величини в вартісному виразі. Оцінка потенціалу повинна бути сукупною на основі інтегральних показників, які б враховували всі можливості і обмеження економічного потенціалу. Результатом даної оцінки є розрахункова величина виробничого потенціалу.

У складі потенціалу підприємства виділяють як особливо значущі майнову і фінансову складові. Перша являє "сукупність засобів підприємства, що знаходяться під його контролем", друга - "характеристика фінансового положення і фінансових можливостей підприємства" [2]. Майновий потенціал характеризується в першу чергу розміром, складом і станом активів, якими володіє і розпоряджається підприємство (його оцінка в грошовій формі (фінансова оцінка), представлена в активі балансу).

Отже, визначаючи виробничий потенціал як "потенціал підприємства, представлений засобами виробництва, природними ресурсами, нематеріальними активами, інвестиційними ресурсами" доцільно здійснювати його економічну оцінку за групою активів, що визначають прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг [3]:

_, (1)

де - прибуток від реалізації продукції, отриманої від використання в t-му році відповідно активної та пасивної частин основних виробничих фондів, оборотних фондів і нематеріальних активів, що беруть участь у виробництві продукції;

- амортизаційні відрахування в t-му році розрахункового періоду від залишкової вартості активної, пасивної частин основних виробничих фондів і нематеріальних активів, відповідно;

T_вп - період оцінки виробничого потенціалу даної групи активів підприємства береться таким, що дорівнює періоду корисного їх використання.

Кадровий потенціал - це сукупність трудових відносин, форм і методів їх прояву, а також людей, якісні параметри яких (рівень кваліфікації, здібність до інновацій) дозволяє їм претендувати на вакансію, трудитися і регулярно підвищувати кваліфікацію.

Вартісну оцінку трудових ресурсів можна отримати через оцінку вартості праці - заробітну плату. Крім того вартість цього елементу потенціалу повинна включати також витрати, пов'язані з навчанням і підвищенням кваліфікації персоналу. З урахуванням цих витрат вартістю елементу "праця" буде сума [4]:

, (2)

де Фзп - фонд заробітної плати персоналу;

Фмп - фонд матеріального заохочення;

Вн - витрати на навчання кадрів;

Впп - витрати на перепідготовку кадрів;

Впк - витрати на підвищення кваліфікації.

3. Організаційна складова потенціалу підприємства

Організаційна складова потенціалу підприємства є важливою, оскільки суттєво визначає. наскільки успішно працюватиме підприємство. Складова є системною основою організації, яка є джерелами потенційних можливостей підприємства, а в роботі забезпечує реалізацію основної функції підприємства, досягнення загальних і приватних її цілей, вирішення завдань. Оцінка організаційної складової потенціалу передбачає наявність ряду параметрів: витрати на зміст системи управління; інформаційне навантаження на працюючих; час на оброблення інформації; витрати часу на виробничі роботи; час на вирішення завдань управління; наявність помилок в управлінських рішеннях. Ці параметри визначені базовими критеріями:

Першим критерієм є визначення ступеня здатності організаційної структури управління забезпечити одержання норми прибутку.

Другий критерій - ступінь здатності існуючої структури управління забезпечити умови для підвищення норми прибутку за рахунок заходів НТП.

Третій критерій - ступінь здатності швидко реагувати на зміну попиту, відповідно до цього здійснювати дії, спрямовані на своєчасну перебудову виробництва (особливо коли продукція не користується попитом).

Четвертий критерій - ступінь здатності організаційної структури управління забезпечити ріст продуктивності праці за рахунок подетальної спеціалізації суспільної праці й виробництва.

П'ятим критерієм слугує ступінь ефективності системи виробничого контролю при існуючій організаційній структурі управління.

Фінансова складова потенціалу підприємства пов'язана з досягнутими ним фінансовими результатами, які віддзеркалюють ефективність підприємства з точки зору віддачі на вкладений капітал. Він описується співвідношенням активних і пасивних статей балансу. Значення фінансового потенціалу пов'язані з складом і структурою джерел фінансування, що привертаються, і характером їх використання, а його аналіз може проводитися з позицій короткострокових і довгострокових перспектив. У першому випадку розглядаються такі показники, як ліквідність і платоспроможність, а в другому - фінансова стійкість.

Найбільш інформативним з точки зору індикативного аналізу фінансової складової потенціалу підприємства, слід вважати розрахунок моделі стійкого економічного росту, яка є регулятором оптимальних темпів розвитку обсягу операційної діяльності (приросту виробництва (реалізації) товарної продукції) або в зворотному варіанті - регулятором основних параметрів розвитку підприємства (відбиваних системою розглянутих коефіцієнтів) [1].

_, (3)

де ОТП - можливий темп приросту обсягу виробництва (реалізації) товарної продукції, що не порушує фінансову рівновагу підприємства, виражена десятковим дробом;

ЧП - сума чистого прибутку підприємства;

ККП - коефіцієнт капіталізації чистого прибутку, виражений десятковим дробом;

А - вартість активів підприємства;

КОа - коефіцієнт оборотності активів;

ОТП - обсяг виробництва (реалізації) товарної продукції;

СК - сума власного капіталу підприємства.

4. Оцінка якісних і кількісних характеристик виробничого потенціалу підприємства

Оцінка якісних і кількісних характеристик виробничого потенціалу підприємства, умов його формування дозволить керівникам підприємств ухвалювати обґрунтовані стратегічні рішення.

В процесі розробки методики оцінки ефективності виробничого потенціалу машинобудівного підприємства потенціалу пропонується ряд критеріїв на основі анкетування керівників машинобудівних підприємств та спеціалістів по дослідженню виробничого потенціалу підприємства (табл.1).

Таблиця 1.

Система індикаторів(критеріїв) формування рівня ефективності виробничого потенціалу машинобудівного підприємства

Фондова складова	Кадрова складова (КР)	Фінансова складова (Фін)	Управлінська складова (Упр)
Основні фонди (ОснФ)	Оборотні фонди (ОбФ)
- показник фондовіддачі (Фв); - коефіцієнт оновлення (Кон); - коефіцієнт придатності (Кпр); - коефіцієнт використання потужностей (Кпот); - рентабельність основних фондів (Rос)	- показник оборотності запасів (Коб); - коефіцієнт матеріаловіддачі (Кмат); - рентабельність оборотних фондів (Rоб)	- фондоозброєність (Фоз); - показник сталості персоналу (Пст); - зарплатовіддача (Зв); темп зміни продуктивності праці (Тпр); - коефіцієнт підвищення кваліфікації (Ккв)	- коефіцієнт автономії (Кав); - коефіцієнт фінансового левериджу(Фл); - коефіцієнт капіталізації прибутку (Ккп); - рентабельність активів (Rак); - фінансове забезпечення запасів (Фоб)	- оборотність залишків готової продукції (Гоб); - рентабельність витрат на управління (Rв.упр); - темпи оновлення технології (Тон.т)

Слід зазначити, що при формуванні бажаних значень дуже в невеликій мірі використовуються нормативні показники, оскільки останні визначають тільки мінімальне значення. При оцінці ефективності складових виробничого потенціалу машинобудівних підприємств як бажані розглядаються значення показників відповідних планів. Рішення відносно оцінки ефективності виробничого потенціалу орієнтовані на майбутнє і тому базуються на прогнозах розвитку релевантних факторів. Подібні прогнози включаються в плани як передумови.

Для визначення ефективності виробничого потенціалу машинобудівного підприємства пропонується використовувати адаптовану до проблеми дослідження виробничу функцію та її математико - графічну інтерпретацію в розрізі збалансованої системи показників (ЗСП). Доцільно представити виробничий потенціал як функцію вживаних у виробничому процесі складових:

Уt = Ft(Kt, Lt, Фt, Gе), (4)

де В - виробничий потенціал;

К-вживані основні та оборотні фонди, вимірювані, як правило, у вартісному виразі;

L - ресурс живої праці;

D - управлінська складова;

Ф - фінансові можливості реалізації та розвитку виробничого потенціалу;

Gе - вектор структурних параметрів;

t - символ, який означає, що всі величини, розглядаються в загальному випадку як змінні в часі.

Система повинна будуватися шляхом виділення найбільш істотних об'єктів по відповідній перспективі ЗСП та визначення сукупності показників - індикаторів, яка формується по кожному напрямку.

Стан кожного з напрямів ЗСП можна оцінити за допомогою двох-трьох показників. В процесі формування всі показники-індикатори підрозділяються на об'ємні (абсолютна сума) і структурні (відносні показники), які можуть бути розраховані з використанням методів, пропонованих економічним аналізом (табл. 2). Показники, що використовуються для побудови моделі відповідають вимогам:

· повністю відповідають меті та завданням підприємства;

· точно характеризують та відповідають результати за перспективою ЗСП;

· дають комплексну та якісну оцінку виробничого потенціалу;

· відповідають методам та техніці обліку та звітності;

· забезпечують комплексність та єдність оцінки оптимальності розвитку виробничого потенціалу.

Слід зазначити, що у складі таблиці присутні як характеристики зовнішньої, так і внутрішнього середовища організації, вплив яких на виробничий потенціал підприємства визначається як суттєвий.

Сукупність об'ємних та структурних показників дає можливість всебічної оцінки виробничого потенціалу, оскільки, незважаючи на великий обсяг ресурсів, що характеризують вартісну сторону, це, в перш за все свідчить тільки про вкладення ресурсів в певну перспективу ЗСП; в той же час, структурні показники дають можливість оцінити оптимальність вкладення та використання означених ресурсів.

Таблиця 2.

Система найважливіших індикаторів оцінки ефективності виробничого потенціалу машинобудівного підприємства в розрізі окремих складових

Складові виробничого потенціалу	Показники - індикатори
	об'ємні	структурні
Фінансовий напрям	1. Сума основного капіталу. 3. Сума оборотного капіталу.	- коефіцієнт автономії; - коефіцієнт капіталізації прибутку; - рентабельність активів.
Навчання та зростання персоналу	Вартість елементу "персонал"	- коефіцієнт освіти; - коефіцієнт посадового досвіду; - коефіцієнт підвищення кваліфікації; - коефіцієнт раціоналізаторської активності: - коефіцієнт оперативності виконання робіт; - ефективність заходів щодо підвищення творчої активності працівників.
Внутрішні процеси	Витрати на модернізацію основних виробничих фондів. Вартість технології виробництва: Ст=Стд+Стн+Стл, де Ст - вартість використовуваних виробничих технологій, Стд - вартість технологій, що діють на підприємстві на початок періоду, Стн - вартість освоєних технологій, Стл - вартість технологій, використання яких припинено в даному періоді.	- динаміка витрат на 1 грн. продукції; - фондовіддача; - фондомісткість; - питома вага продукції, проведеної з використанням прогресивних технологічних процесів; - віддача інформаційних ресурсів; - економічна ефективність системи управління.
Потенціал споживчих запитів	Обсяг реалізації продукції	- показник конкурентоспроможності продукції; - показники ділової активності.

Оцінку виробничого потенціалу машинобудівного підприємства можна інтерпретувати як геометричну фігуру, яка служить кількісною мірою стійкості розвитку виробничого напрямку діяльності. Стійкість такої геометричної фігури характеризує реальне положення підприємства.

Багатокутник виробничого потенціалу може служити підставою для побудови імітаційної моделі ринкової рівноваги в умовах конкурентного суперництва товаровиробників. Це основа, що складається з векторів - перспектив згідно ЗСП і визначатиме ступінь розвитку та стійкості виробничого потенціалу машинобудівного підприємства. Кожен вектор в своєму граничному значенні є радіусом круга, відповідним максимальному потенціалу внутрішніх можливостей господарюючого суб'єкта (ідеальний варіант).

Обчислення об'єму піраміди визначатиме кінцеву кількісну оцінку реального виробничого потенціалу машинобудівного підприємства.

Використовуючи параметри виробничого потенціалу підприємства Ппот (площа основи піраміди) і результуючого параметра Н (прибуток від операційної діяльності), кінцева формула оцінки виробничого потенціалу машинобудівного підприємства матиме наступний вигляд:

, (5)

де Впот - оцінка виробничого потенціалу машинобудівного підприємства.

Розрахунок параметрів графічної моделі для промислових підприємств здійснюється з використанням даних в Microsoft EXСEL.

Модель включає процеси накопичення, оцінки, ресурсної підтримки, використання і розвитку виробничого потенціалу, та може є підґрунтям розробки програми зростання ефективності використання виробничого потенціалу машинобудівного підприємства. Уявлення про величину виробничого потенціалу підприємства і окремих його елементів дозволяє до певної міри управляти характеристиками потенціалу, внаслідок чого виникає можливість цілеспрямованої дії на віддачу виробничих ресурсів.

Висновки

Виробничий потенціал суб'єкта господарювання - комплексне поняття, що характеризує здатність підприємства забезпечити досягнення цілей при певному рівні прибутковості і стійкості ринкового стану. З позиції системного підходу виробничий потенціал - це інтегральний показник, що відображає географічний, технічний, трудовий, фінансово-економічний, ресурсний, правовий аспекти діяльності об'єкту. У сучасній економічній літературі існує безліч методів оцінки виробничого потенціалу господарюючих суб'єктів. Виникає об'єктивна необхідність формування математично обґрунтованої системи фінансово-економічних показників, що характеризують особливості функціонування підприємств з врахуванням галузевої особливості. Ця система повинна включати мінімальну кількість коефіцієнтів, що дає можливість виключити з дослідження ті коефіцієнти, які дублюють один одного або несуть схожу інформацію. Це дозволить побудувати точнішу, зручнішу і практичну в застосуванні модель оцінки виробничого потенціалу. Перспективною представляється можливість використання показників виробничого потенціалу в стимулюванні праці керівників і фахівців господарських ланок, а також для побудови системи умовних оцінок діяльності підприємств і галузей. Величина виробничого потенціалу і його структура можуть мати широкий діапазон застосування в плануванні, прогнозуванні і стимулюванні матеріального виробництва.

Література

1. Бланк И.А. Управление активами. - К.: "Ника - Центр", 2000. - 720 с.

2. Донец Ю.Ю. Эффективность использования производственного потенциала. - Киев.: Знание, 1998. - 123 с.

3. Економічний потенціал підприємств промисловості: формування, оцінка, управління: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.07.01 [Електронний ресурс]/ Є.В. Лапін; Нац. техн. ун-т "Харк. політехн. ін-т". - Х., 2006. - 36 с. /http://www.nbuv.gov.ua/ard/2006/06levfou.zip.

4. Симионов Р. Анализ конкурентных преимуществ строительного предприятия в рыночной среде // Проблемы теории и практики управления. - 2006. - № 12.

5. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексик О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2003. - 316с.

6. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. - М.: Книжный мир, 2003. - 895 с.

7. Авдеенко В.Н., Котлов В.А. Производственный потенциал промышленного предприятия. - М.: Экономика, 1989. - 240 с.

8. Донец Ю.Ю. Эффективность использования производственного потенциала. - К.: Знание, 1978.

9. Мендрул О.Г. Управління вартістю підприємства: Монографія. - К.: КНЕУ, 2002.

Размещено на Allbest.ru