Економіка аграрного виробництва столичного регіону України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Економіка аграрного виробництва столичного регіону України

Бідзюра Іван Павлович

Київ -1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік УААН САБЛУК Петро Трохимович, директор Інституту аграрної економіки УААН

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України КРИСАЛЬНИЙ Олександр Васильович, Інститут аграрної економіки УААН, завідуючий відділом доктор економічних наук ЄРМАКОВ Олександр Юхимович, Інститут садівництва, завідуючий відділом економіки, старший науковий співробітник

Провідна установа; Національний аграрний університет, кафедра економіки АПК, м. Київ.

Захист відбудеться 15 червня 1999 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 252127, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 3 поверх, конференц-зал.

З дисертацією можча ознайомитися в бібліотеці Інституту аграрної економіки.

Автореферат розісланий 14 травня 1999 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор МАЛІК М.Й.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап трансформації сільського господарства України в ринкову економіку внаслідок кризової ситуації, яка охопила всі галузі агропромислового комплексу, характеризується поглибленням диспаритету цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, погіршенням платоспроможності населення, що призвело до значного спаду обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зниження рівня душового споживання продовольчих товарів. В агропромисловому виробництві сфери впливу Київського столичного регіону посилюють кризовий стан наслідки Чорнобильської катастрофи. Погіршується постачання жителів міста Києва - столиці суверенної незалежної України, політичного і адміністративного центра держави, важливого духовного, культурного, історичного і науково-освітнього осередку країни, місця розташування дипломатичних представництв іноземних держав та міжнародних організацій в Україні.

Створені організаційно-економічні умови, які повинні надати динамічного розвитку АПК, забезпечити насичення столичного ринку вітчизняними продовольчими товарами, не досягають мети. Виробничо-економічні показники значно погіршуються. Загальний обсяг валової продукції сільського господарства в Київській області зменшився з 2854 млн. грн. у 1990 р. до 1863,3 млн. грн., або на 36,2%, в 1998 р. У два раза скоротився випуск продовольчих товарів переробними підприємствами. Продуктивність праці знизилась на 40%. Обсяги капітальних вкладень зменшились майже в 10 разів. Зменшився абсолютний і відносний рівень доходності сільськогосподарських товаровиробників. В 1998 р. з 637 господарств 532, або 84,8%, були збитковими. У важкому фінансовому стані перебувають селянські (фермерські) та інші приватні господарства. Погіршилась соціальна інфраструктура на селі.

Застосування моделі, ринку, в основу якої було покладено лібералізацію економічних відносин, обмеження участі держави в регулюванні міжгалузевих зв'язків, суттєве скорочення соціальних гарантій, призвело до ряду серйозних прорахунків у здійсненні аграрної реформи. Сформувалося надто спрощене розуміння ринку як елементарної саморегулюючої системи, основаної виключно на вільному купівлі.-продажу. Незахищеність ринку продовольства зумовила витіснення вітчизняних товарів з внутрішнього ринку. Посилилась імпортна експансія на продовольчі товари. Якщо в 1990 р. частка імпорту в Києві не перевищувала 10%, а частка продовольчих товарів власного виробництва становила 90%. то в ]998 р. частка імпорту по м'ясу птиці досягла 70%, м'ясних консервах - 39, макаронних виробів - 41, тваринного масла - 40%. У два рази зменшилось споживання населенням м'яса, на 38% - молокопродуктів, а також цукру, кондитерських виробів, овочів і фруктів.

Імпортна інтервенція пов'язана не стільки із зменшенням виробництва вітчизняної продукції, скільки з витісненням вітчизняного виробника з ринку шляхом кон'юнктурних маневрів, демпінгових цін тощо.

В умовах реформування підприємств питання ефективності агропромислового виробництва залишається недостатньо висвітленим як у вітчизняній, так і в .-арубіжній літературі, Теоретико-методологічним проблемам аграрної економіки присвячені праці ряду вчених економістів-аграрників - Саблука П.Т., Гайдуцького П.І., Лукінова 1.1., Онищенка О.М., Шпичака О.М., Криворучка В.І., Месель-Веселяка В.Я., Крисального О.В., Єрмакова О.Ю., Пасхавера Б.Й., Андрійчука В.Г, Нелепа В.М., Дем'яненка С.І., Бугуцького О.А., Юрчишина В.В., Федорова М.М., Зіновчука В.В,, Бойка В.І., Маслюкова Є.О., Худолій Л.М.. Романової Л.В. та інших. Проте питання економічної ефективності агропромислового виробництва 1996-1998 рр., особливо дослідження факторів, які спричинили падіння результативності виробництва в умовах ринкових відносин, вивчені ще не достатньо. Особливого значення набувають проблеми поліпшення продовольчого забезпечення міста Києва. Це й зумовило вибір теми дисертації, її актуальність.

Стан вивчення проблеми. В літературних джерелах поняття економіки агропромислового виробництва столичного регіону України має певне поширення. Проте в публікаціях в якості регіону переважав природно-кліматичний підхід. За об'єкт дослідження бралися, наприклад, райони Західного або Східного Полісся, Південного або Північного Степу, Карпатський регіон. Окремі аспекти аграрної економіки Київської області знайшли відображення в ряді кандидатських і докторських дисертацій, монографіях, книгах тощо. Проте в період перехідної економіки виникла необхідність у комплексному дослідженні економіки агропромислового виробництва, у перегляді багатьох його організаційних і економічних основ, які, до речі, виявилися слабо пов'язаними з економікою м. Києва, його ринками, торговельною мережею та його потребами. Утворився глибокий розрив в економічних зв'язках. Від цього втрачає аграрний сектор, водночас і місто, бо в його межах зосереджені основні потужності харчової промисловості, які використовуються на 20-30%. Це в свою чергу відбилося на зайнятості киян та забезпеченні їх продовольством. Окремі дослідники зосереджували увагу на оцінці сучасного стану агропромислового виробництва без достатнього обгрунтування шляхів подолання кризових явищ, особливо в зоні впливу столичного регіону, забезпечення узгодженості в конкретних діях суб'єктів ринку.

Ця обставина зумовила необхідність у дослідженні поставлених питань розробці нових підходів до їх розв'язання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою частиною підпрограми "Науково-методологічні засади аграрної політики держави та механізми її реалізації" науково-технічної програми Української академії аграрних наук на 1996-2000 роки "Наукові основи аграрної політики, трансформація економічних відносин агропромислового виробництва в ринкових умовах". Реєстраційний номер N 07.07-МВ/06-96. Дата реєстрації 16.02.98.

Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є розробка механізмів формування ефективної економіки агропромислового виробництва столичного регіону в умовах перехідного періоду до ринку. Відповідно до визначеної мети вирішувались такі завдання:

* розробити концептуальні основи удосконалення територіальної організації агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону, загального напряму реформування та механізму реструктуризації підприємств аграрного сектора економіки столичного регіону з урахуванням його попиту;

* визначити фактори підвищення ефективності аграрного виробництва і на цій основі - варіанти його розвитку в сфері впливу столичного регіону на перспективу за схемою концентрично-радіального характеру розміщення виробництва;

* розробити принципи поєднання основних галузей агропромислового виробництва в умовах посилення його спеціалізації та поділу праці з урахуванням потреб столиці України - м. Києва.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження е питання підвищення ефективності агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону, вдосконалення економічних відносин в його зональних секторах та в поєднанні з переробними і харчовими підприємствами, міською мережею торгівлі і ринками.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарські підприємства, розташовані в зоні впливу столичного регіону, підприємства харчових галузей та торгівлі.

Методологія та методика досліджень. Методологічною основою проведеного дослідження є положення матеріалістичного розуміння соціально-економічної значущості трудової діяльності працівників сільського господарства по створенню ними споживчих вартостей, засобів до життя. Методика даного дослідження базується на розробках науково-дослідних установ, які займаються питаннями перспектив розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в столичному регіоні. В процесі досліджень використовувались економіко-математичний, порівняння та співставлення, розрахунково-конструктивний, експериментальний, монографічний, експертних оцінок та інші методи.

Наукова новизна одержаних результатів. На прикладі аграрного сектора столичного регіону вперше з позицій системного аналізу:

* здійснена розробка комплексної програми удосконалення територіальної організації виробництва на концентрично-радіальному характері розміщення, поглибленого реформування сільськогосподарських підприємств на засадах соціальне орієнтованих ринкових відносин;

* обгрунтовано теоретичні основи концентрично-радіального формування та розвитку аграрного виробництва в зоні впливу столичного регіону;

* розроблені концептуальні підходи до комплексної системи реформування сільськогосподарських підприємств столичного регіону;

* обгрунтовані напрями розвитку економічного потенціалу аграрного сектора столичного регіону та визначені шляхи стабілізації економіки;

* розроблено прогнозні показники розвитку виробництва сільськогосподарської продукції на період до 2010 року як економічної бази виходу з кризи:

* запропоновані пропозиції щодо вдосконалення виробничих та економічних відносин між інтеграційними ланками підприємств АПК і міською переробною та торговельною інфраструктурою.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що реалізація основних положень дисертаційної роботи забезпечить підвищення ефективності аграрного ві-робництва і економіки аграрного сектора в цілому. Результати досліджень дисертанта впроваджені у десяти господарствах Іванківського району Київської області із загальним економічним ефектом 1421.390 грн. (акт впровадження від 8 вересня 1998 р.). Концепція реформування господарств впроваджується в аграрному секторі області (довідка Київської облдержадміністрації від 20 серпня 1998 р.).

, Особистий внесок здобувана. Ідеї і розробки, викладені в дисертаційній роботі, повністю належать автору. Обгрунтовані особливості та визначені основні елементи розбудови агропромислового виробництва столичного регіону за принципами концентрично-поясової і радіальної схеми спеціалізації та поділу праці, його пристосування до продовольчого ринку столиці України м. Києва. Розроблені прогнозні показники галузі на перспективу, шляхи стабілізації економіки.

Апробація результатів дослідження. Наукові розробки, що стосуються розвитку аграрного сектора економіки регіону, використані при підготовці Програми подолання кризових явищ в столичному регіоні і вони схвалені науково-технічною радою Київського облсільгосппроду (1998 р.). Деякі положення дисертації доповідались на науково-виробничих нарадах в містах Києві, Одесі, Дніпропетровську.

Публікації. Результати наукових розробок дисертантом опубліковані в 6 роботах загальним обсягом 1,8 др. ар., в тому числі 4 публікації у спеціалізованих фахових журналах.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 167 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 42 таблицями, 5 рисунками. Складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (249 найменувань) і 4 додатків.

Структура роботи.

Вступ. Розділ 1. "Організаційно-економічні особливості формування і розвитку агропромислового виробництва столичного регіону".

1.1. Теоретичнометодологічні особливості формування і розвитку агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону. 1.2. Характеристика столичного регіону та природно-економічних умов агропромислового виробництва. 1.3. Концептуальні підходи формування агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону. 1.4. Методологія і методика наукових досліджень.

Розділ 2. "Ресурсний потенціал виробництва регіону та його використання". 2.1. Співвідношення галузей сільського господарства та їх стан в перехідний період до ринку. 2.2. Зміна економічної ситуації в аграрному секторі столичного регіону. 2.3. Специфіка розвитку аграрного виробництва в Чорнобильській зоні України. 2.4. Становлення і роль різних типів аграрних підприємств в системі АПК.

Розділ 3. "Перспективи розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в столичному регіоні". 3.1. Загальні принципи розвитку підприємництва на селі. 3.2. Основні напрями і принципи вдосконалення економічних відносин в аграрному бізнесі. 3.3. Визначальні фактори росту ефективності аграрного виробництва.

Висновки. Список використаних джерел. Додатки,

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Організаційно-економічні особливості формування і розвитку агропромислового виробництва столичного регіону" досліджується з теоретично-методологічних позицій регіональна сутність агропромислового виробництва в зоні впливу діяльності столиці України -- М.Києва, наводиться соціально-економічне тлумачення поняття "аграрно-промислове виробництво столичного регіону", обґрунтовується характер його територіального формування та розвитку.

В основі територіального розміщення та спеціалізації сільськогосподарського виробництва, інших галузей агропромислового комплексу об'єктивно лежить суспільний поділ праці, який породжує обособлення і диференціацію галузей, веде до посилення внутрігалузевого і міжгалузевого товарообміну, створює умови, сприятливі для прискорення науково-технічного прогресу, забезпечує зростання продуктивності праці,

Розвиток суспільного поділу праці є об'єктивним закономірним процесом здійснення на макро-, мезо- і мікрорівнях територіальної організації агропромислового виробництва, який знаходить своє відображення у масштабних природно-економічних зонах, у вузькоспеціалізованих підзонах і мікрозонах, в адміністративних районах, а також безпосередньо .в підприємствах та їх виробничих підрозділах. Це соціально-економічне явище підпорядковується дії загальних економічних законів, які проявляються у вигляді пануючих тенденцій, характерних при здійсненні таких суспільних процесів.

На основі узагальнення теоретичних положень в дисертації вперше науково обгрунтовані організаційно-економічні особливості концентрично-радіального формування та розвитку агропромислового виробництва в столичному регіоні. Поняття "агропромислове виробництво столичного регіону" розглядається як система територіальної організації виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її промислової переробки, що здійснюється під безпосереднім впливом розвитку чітко спрямованих економічних інтересів соціально-виробничої діяльності міста Києва - столиці незалежної держави України. Особливості розвитку столичного регіону, як загальної території розташування міста, зумовлюються необхідністю задоволення комплексу різнохарактерних соціальних, економічних, духовних, культурних, етнічних та інших потреб його спільноти. В Києві -адміністративному і політичному центрі країни - зосереджені органи державної влади, культурні, освітні, наукові і навчальні заклади, організації соціальної сфери, дипломатичні представництва іноземних держав та міжнародних організацій, будівельні, транспортні та інші підприємства й організації, торговельна мережа, а також промислові об'єкти різних галузей, в тому числі харчової та переробної промисловості. Разом з тим місто Київ є обласним центром Київської області,

Соціально-економічні особливості розвитку столичного регіону при входженні його в ринкове середовище є визначальними щодо напрямів, змісту та структури концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва, розташованого в межах відчутного впливу на нього вимог міста Києва щодо задоволення зростаючих потреб його жителів в окремих видах продукції споживання. Велика постійна потреба столичного регіону України у свіжій різноманітній, здебільшого малотранспортабельній, рослинницькій і тваринницькій продукції при умові прагнення споживачів до постачання її на протязі всього року з урахуванням кон'юнктури ринку вимагає вдосконалення територіальної організації агропромислового виробництва, формування відповідних соціально-економічних виробничих зон, підзон і мікрозон залежно від потреб міста. На цій основі розроблена науково обгрунтована схема концентрично-радіального розміщення сільськогосподарського виробництва навколо столичного регіону, соціально-економічна сутність якої полягає у поступовій зміні по мірі віддалення від меж міста обсягів та структури виробництва сільськогосподарської товарної продукції з урахуванням грунтово-кліматичних та соціально-економічних факторів.

Столичний регіон розташований в межах двох основних природно-економічних зон України. Північно-західна його частина характеризується умовами Полісся, а південно-східна є типовою для зони Лісостепу.

До північно-західних меж Києва прилягає територія поліської зони, грунтово-кліматичні умови якої сприятливі для вирощування насамперед картоплі та холодостійких овочевих культур - капусти, моркви, столових буряків, цибулі, часнику, огірків, зелених овочевих культур, а також кормових культур: багаторічних бобових і злакових трав на сіно, зелений корм та насіння, кормових буряків, люпину, інших культур, що сприяє розвитку молочно-м'ясного скотарства.

Сільське господарство лісостепової зони, частина якої знаходиться під впливом розвитку столичного регіону, виробляє, залежно від віддалення від міста, значний обсяг овочів як холодостійких, так і широкорозповсюджених теплолюбивих овочевих культур для споживання їх продукції у свіжому вигляді та для промислової переробки. Тут традиційно зосереджується виробництво молока і м'яса великої рогатої худоби, свиней, продукції птахівництва для постачання місту Києву.

На рівень забезпечення потреб столичного регіону продовольчими ресурсами впливає наявність близько розташованих до столиці міст обласного підпорядкування - Біла Церква, Бровари, Бориспіль, Васильків, Вишгород, Обухів, Фастів та ряд інших.

У процесі проведеного дослідження науково обгрунтовані концептуальні положення формування і розвитку трьох послідовно віддалених від меж столичного регіону і концентричне розміщених до його меж організаційно-виробничих підзон агропромислового виробництва з характерною для кожної з них структурою товарної продукції. Перша з підзон формується на відстані до 30-40 км зовнішніх її меж від меж території столичного міста. Тут проектується послідовне підвищення концентрації вирощування із застосуванням сучасних машинних технологій виробництва овочів відкритого грунту та ягідних культур з урахуванням можливого розвитку ресурсного потенціалу організаційно-господарських формувань. В структурі товарної продукції свіжі з продовженим сезоном реалізації овочі займатимуть 20-25 % і більше, а ягідна продукція - до 5-7 %. Обґрунтовується економічна доцільність розвитку овочівництва закритого грунту, побудови у сприятливих організаційно-економічних умовах нових тепличних комбінатів. Слід зауважити, що в сегменті поліської мікрозони агропромислового виробництва буде зосереджуватись виробництво овочів холодостійких культур та зеленої продукції, а в сегменті лісостепової мікрозони - і теплолюбивих культур. Ряд високотоварних підприємств створюватимуть матеріально-технічну базу для організації довготривалого зберігання овочів та їх промислової переробки на місцях, що забезпечить підвищення рентабельності галузі за рахунок змін цін на продукцію в зимово-весняний період її реалізації.

В розробленому проекті розвитку агропромислового виробництва у першій підзоні обґрунтовується доцільність значного підвищення щільності поголів'я молочного стада, спрямованого на істотне збільшення виробництва молока для максимального задоволення населення столичного міста, насамперед свіжим молоком. За рахунок зміцнення кормової бази, поліпшення племінної роботи в тваринництві та застосування новітніх технологій удій молока зросте у ближчі 4-5 років у 2-2,5 раза. Значна роль у вирішенні проблеми молокозабезпечення столичних жителів відводиться особистим господарствам громадян, у власності яких вже знаходиться близько половини продуктивного стада. Тут створюватимуться необхідні умови для організації заготівлі, охолодження і транспортування молока.

Друга підзона агропромислового виробництва розташовується концентричним поясом за першою підзоною на відстані 80-85 км від меж столичного регіону. Головним напрямом виробничої діяльності сільського господарства як лісостепової, так і поліської частини цієї підзони е виробництво цільномолочної продукції та продукції промислової переробки молока, овочів, насамперед для споживання у свіжому вигляді, картоплі, у тому числі ранньої, плодів та ягід. Тут на основі інтенсифікації зернового господарства зосереджуватиметься крупнотехнологічне виробництво продукції птацівництва, зокрема яєць та м'яса бройлерів, набуде розвитку м'ясне свинарство.

В дисертаційній роботі приділяється значна увага проблемі інтеграції виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки, що має актуальне значення для умов другої підзони агропромислового комплексу сфери столичного регіону. Йдеться насамперед про розвиток інтеграційних процесів у'молочнопродуктовому підкомплексі та у овочево-плодовому виробництві.

У третій підзоні, зовнішні межі якої знаходяться на відстані до 135-140 км від столичного регіону, здійснюватиметься виробництво молока, значна частина якого буде перероблятися на молочнокислу продукцію, а також м'яса для поставки живої худоби переробним підприємствам Києва, картоплі, овочів для закладання на зимово-весняне зберігання та промислову переробку в період збирання врожаю.

Проектується розширення виробництва плодів для поліпшення на протязі всього року постачання цієї продукції населенню столиці України.

У формуванні і розвитку агропромислового виробництва для задоволення потреб міста Києва відповідною якісною продукцією важливого значення набуває радіальний характер зосередження виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, пов'язаний з наявністю та розвитком системи транспортного сполучення, зокрема розгалуження залізничних магістралей та шосейних трас по території агропромислового виробництва, на яке відчутно впливає столичний регіон.

В межах дії мережі траспортних шляхів, які променево-радіальним чином відходять від меж столичного регіону, формуються сегменти або мікрозони виробництва сільськогосподарської продукції для постачання її в свіжому вигляді населенню столичного міста. Такі транспортні магістралі перетинають всі підзони агропромислового виробництва, прилеглого до столичного регіону, в напрямі Білої Церкви, Борисполя, Броварів, Обухова, Фастова, Макарова, Козельця, Іванкова, Чорнобиля та інших.

Таким чином, удосконалення розміщення галузей агропромислового виробництва, яке формується під впливом кон'юнктури ринку столичного регіону, є важливою проблемою становлення та розвитку демократичної державності України.

У другому розділі "Ресурсний потенціал виробництва регіону та його використання" проаналізовано стан використання економічного та ресурсного потенціалу аграрного сектора, дана оцінка ефективності виробництва окремих видів продукції з характеристикою факторів впливу на результати. Разом з тим визначається, що за розміром території Київська область майже на 17% переважає середній показник по Україні, займаючи серед областей та Автономної Республіки Крим 7 місце. За 1991-1998 рр. площа сільськогосподарських угідь зменшилася на 3,5%. Їх розораність одна з найвищих в країні - 84%. Із загальної чисельності населення (без м. Києва) -1880 тис. чол. на сільське припадає 802 тис. чол., або 42,7%. За вказаний період чисельність міських жителів збільшилась на 1,8%, а сільських - на 9,7%. Наявність землі в розрахунку на одного жителя області становить 0,88 га, а сільського - 2,05 га. Тенденції в розвитку сільськогосподарського виробництва відображені в таблиці 1.

Обсяг виробництв'а основних видів сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарств зони впливу столичного регіону, тис.т

Основною складовою частиною ресурсного потенціалу є трудові і земельні ресурси. Підвищення ефективності використання земельного фонду може бути досягнуто на основі економічного районування територій, виділення в її складові заповідних середовищно-формуючих природоохоронних і реабілітаційних земель та здійснення заходів для забудови інтенсивного сільськогосподарського виробництва. Загальні дані про сільське господарство столичного регіону подані на рис. 1.

Частка сільського господарства у валовій доданій вартості галузей економіки країни (в основних цінах) із року в рік скорочується; у 1998 р. вона становила лише 15,3% проти 27,4 ВДВ - у і 990 р.

За останні вісім років спостерігалися різнонаправлені тенденції у виробництві продукції сільськогосподарськими підприємствами та індивідуальними господарствами. Тенденцію останніх років до зростання питомої ваги приватного сектора у виробництві продукції в значній мірі спричинило скорочення обсягів виробництва продукції в громадських секторах. При загальному скороченні обсягу продукції сільського господарства у 1998 р. порівняно з 1990 р. на 36,2% в підприємствах суспільного сектора він знизився в 3,6 раза, а в приватному секторі зріс майже в 1,5 раза.

В процесі аграрної реформи вже створені основи для розвитку нових підприємницьких структур і форм організації виробництва. Під впливом суспільних і індивідуальних інтересів в області почався процес формування якісно відмінних від попередніх організаційних форм виробничих структур.

За рахунок розширення присадибних ділянок селян та одержання ними у приватну власність земельних часток на Київщині сформувався приватний сектор економіки, в якому виробляється майже 56,7% валової продукції сільського господарства.

Аналіз і оцінка фондозабезпеченості господарств показує, що вона з кожним роком знижується. Недостатній розвиток вітчизняної промисловості зробив недоступними засоби виробництва для більшості сільськогосподарських товаровиробників. Проте господарства регіону знаходяться в кращих умовах порівняно з іншими областями. Вони мають достатньо основних засобів виробничого призначення, в середньому 12,2 млн.грн. на одне господарство. Саме через це падіння виробництва в Київській області дещо менше, ніж в інших регіонах. Проте диспаритет цін на промислові засоби виробництва і сільськогосподарську продукцію ускладнює поновлення парку машин, тому їх кількість поступово зменшується, що й спричиняє спад виробництва (табл.2).

Питома вага галузей в економіці аграрного сектора Київської області, 1998 р.

Структурно динамічний аналіз сільськогосподарського виробництва показує, що протягом останнього часу поглибилися диспропорції між галузями, погіршилися економічні, технологічні та організаційно-господарські зв'язки між ними. Відбуваються процеси дезінтеграції і переспеціалізації господарств, збереження екстенсивних методів ведення сільського господарства. Особливу тривогу викликає занедбаний стан тваринництва. Якщо у рослинництві загальні обсяги та вихід продукції з гектара посівів зменшилися на 40%, то у тваринництві валові показники скоротились в 1,5-1,7 раза. Це спричинено як різким зменшенням чисельності тварин, так і вкрай низькою їх продуктивністю. Якщо в 1990 р. в області надій молока на корову становив 3300 кг, а середня жива вага великої рогатої худоби при реалізації дорівнювала 415 кг, свиней - 123 кг, то в 1998 р, показники знизились відповідно до 2046, 303 та 102 кг.

Скорочення рівня виробництва та продажу всіх видів сільськогосподарської продукції негативно вплинуло на економіку господарств (табл. 3).

3. Співвідношена елементів затрат в основних галузях аграрного виробництва, %

Економічним парадоксом є те, що у собівартості продукції при низькій оплаті праці знижується її питома вага. Найбільше зросла питома вага затрат на купівлю енергетичних ресурсів. В минулі роки вона становила 2,3-4,5 %, а зараз - 8,9-15,6 %. На 4,5 -4,8 % підвищились затрати на придбання запасних частин, будівельних матеріалів та ремонтні роботи, а також на амортизацію основних засобів (4,1-5,6)..

У 1998 р. всі види тваринницької продукції виявилися збитковими, що й визначило від'ємний баланс аграрного сектора (-18%), Це вимагає перегляду аграрної політики щодо економічної реформи сільського господарства і всього АПК. Потрібне удосконалення функціонально компонентної і територіальної структури як особливої зони столичного регіону на принципово нових засадах. Насамперед це перехід до інтеграційних структур, посилення кооперативного сектора, аграрно-територіальних і аграрно-промислових комплексів відповідно до конкретних приміських промислових зон і віддалених районів. Зважаючи на значний вплив міста і столиці кожна зона повинна мати свою модель аграрного виробництва.

В минулі роки в Київській області ефективно здійснювались процеси інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі спеціалізації та кооперування. Дослідження цього питання показало, що в умовах кризи, навіть при великих втратах, спеціалізовані підприємства по виходу валової продукції в розрахунку ла одну працюючу людину продовжують значно випереджати інші господарства (табл. 4).

У 1990 р. виробничі показники спеціалізованих підприємств по виробництву овочів та картоплі переважали середні показники по області в 1,2-3,9 рази, а в 1998 р. - в 1,6-4,4. Приблизно в таких же пропорціях спостерігається їх перевага і у виробництві продукції тваринництва.

4. Вихід валової продукції на одного працівника

Зважаючи на ряд невирішених проблем, що виникли після Чорнобильської катастрофи, в дисертації обґрунтовуються шляхи відновлення втрачених земель.

Дослідження висвітлило слабку конкурентоспроможність товаровиробників агропромислового виробництва столичного регіону. Причому ті з них, які концентричне розташовані ближче до м. Києва, мають на один-два порядки вищі показники використання ресурсного потенціалу. У радіальному відношенні теж виявлені значні розбіжності. Вищі виробничі показники мають господарські одиниці, що знаходяться у 40-кілометровому радіусі. У радіусі 41-80 км. показники на 20% нижчі, а в тих, що знаходяться за межами 80 км, ресурсний агропромисловий потенціал використовується на 40-45% гірше в порівнянні з першим концентричним розміщенням виробництва. Відсутність узгоджених захисних заходів створила сприятливу ситуацію для проникнення на внутрішній ринок столичного регіону товарів третіх країн, що пригнічує агропромислове виробництво значної кількості традиційних видів продукції, особливо у другому і третьому поясах, Імпортна продовольча експансія прийняла небезпечні форми, насамперед у м. Києві, його приміських та районних містах. У сільській місцевості вона розвитку не одержала через низьку купівельну спроможність сільських жителів. Тобто чим більш віддалений населений пункт від столиці, тим нижчий рівень купівельної спроможності і менший рівень імпортної експансії. За нашими дослідженнями, частка імпортних продовольчих товарів в 1990 р. по м. Києву не перевищувала 10%, а товари власного виробництва (місто і область) складали 90%. У 1998 р. частка імпортного м'яса птиці у роздрібній торгівлі м. Києва досягла 57%, маргарину, майонезу, м'ясних консервів - 34-41 %, макаронних виробів - 40%*

У столичному регіоні в 1998 р. навіть відбувся приріст товарообігу, але за рахунок росту цін, тоді як фізичні обсяги товарообігу скоротилися проти 1997 р. на 4%. Як в глибинних районах, так і в м. Києві та приміських ринках посилилась реалізація продовольства на неформальних ринках і його частка в прирості реальних обсягів роздрібного товарообігу в 1998 р. становила 93%. Характерною рисою зазначених ринків є витіснення з них дрібних сільськогосподарських товаровиробників.

Проблемою споживчих ринків є низька якість як імпортної, так і вітчизняної продукції. 80% напоїв і продуктів харчування, 90% лікарських засобів, що завозяться із США та країн Західної Європи, відносяться до III категорії. Небезпечними для здоров'я товарами стали мінеральна вода (46%), хлібобулочні вироби (53%) (неформальний ринок). Фактично втрачена державна монополія на ринку алкогольної та тютюнової продукції. Зниження купівельної спроможності населення привело до зменшення споживання продуктів харчування на всій території регіону, причому м'яса і м'ясопродуктів, молока та продуктів його переробки - у 2 раза менше.

Реформовані та державні підприємства, які мають у своєму розпорядженні 79,3% земельних угідь (близько 2 тис. га на 1 господарство), селянські (фермерські), кооперативні, акціонерні, орендні та інші господарства, які володіють досить потужним технічним і кадровим потенціалом, у повній мірі залишаються незадіяні до продовольчих ринків регіону. Є лише перші спроби в напрямі їх закріплення на внутрішніх ринках столиці. І то у більшості випадків торгівля ведеться з "коліс". Питання широкого доступу до міської торговельної мережі сільських товаровиробників залишаються не вирішеними.

У третьому розділі "Перспективи розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону" на основі аналітичних матеріалів дослідження, що відображають рівень використання ресурсного потенціалу агропромислового виробництва столичного регіону, розкриті загальні принципи концентрично-радіальної побудови розвитку агропромислового виробництва, його пристосованості до продовольчого ринку столиці України м. Києва, переробної промисловості, торговельної мережі та міських оптово-роздрібних ринків. Визначені також основні напрями вдосконалення економічних відносин та фактори росту економічної ефективності агропромислового виробництва в регіоні.

Раціональна територіальна організація аграрного сектора столичного регіону розглядається автором як процес постійного вдосконалення розміщення галузей і культур, формування зон і районів товарного виробництва різних видів продукції змлеробства і тваринництва. Така організація передбачає розробку і впровадження комплексу організаційно-господарських заходів. А різноманітність економічних умов і ресурсів та їх територіальне поєднання обумовлюють необхідність регіональноо підходу до організації агропромислового виробництва. Дослідження дали також змогу визначити основні напрями та перспективи розвитку аграрного сектора Київської області (табл. 5).

5, Перспектива виробництва сільськогосподарської продукції залежно від рівня його розвитку, тис.т

В дисертації визначені етапи і обґрунтовуються заходи щодо розвитку підприємництва на селі, в поєднанні цього процесу з розвитком столиці. Провідне місце належить агропромисловому виробництву. Для цього важливе значення має запропонована автором програма його розвитку. Її освоєння дасть регіону можливість привести виробництво сільськогосподарської продукції у відповідність з попитом. Це означає, що питому вагу агропромислової продукції у найближчі три роки слід підняти на ринках Києва та в торговельній мережі до 50%, а в наступні роки - до 80-90%. Столиця України, таким чином, стане головним інвестором у розвитку сільського господарства регіону. Середній варіант росту показників до рівня 1997 р. у 2001 р. складе 8-27% в 40-кілометровій зоні від м. Києва. У більш віддалених - 28-56%. Програма по виходу тваринництва з кризи передбачає вищі темпи його розвитку, відповідно 9-44%, у віддалених районах - на 36-70%. В основу стабілізації і росту виробництва покладені інтенсивні фактори. Врожайність зернових з 26,4 ц/га підвищити до 35, цукрових буряків - з 180 ц/га до 450 ц/га, надій молока на корову - з 2046 кг до 3500-4000 кг. Це на найближчу перспективу.

Серед заходів чільне місце відведено процесам формування справжніх господарів-власників на селі, реорганізації внутрішньогосподарських виробничих відносин та поєднанню їх з власністю. Ці заходи пропонується починати з впровадження сучасних високих технологій, оновлення машинно-тракторного парку та підготовки кадрів, гармонізації рослинництва і тваринництва. Практичне значення мають пропозиції щодо вдосконалення економічних відносин в сфері агробізнесу, між містом та селом. Загальні результати ефективності агропромислового виробництва подані в табл. 6.

До центральних положень дослідження ми відносимо також методологію побудови -нової моделі агропромислового виробництва, характерними рисами якої є відкритість, конкурентність, багатоукладність економіки ринкового типу. Саме на цих підвалинах пропонується наблизити систему аграрного виробництва до рівня розвитку переробних та інших галузей. Для цього на макроекономічному рівні потрібно розв'язати проблему диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, реформувати кредитно-фінансову систему відповідно до вимог виробництва.

6. Сукупні фінансово-економічні показники аграрного виробництва залежно від рівня його розвитку (розрахункові)

Таблица

Пропонується повне врахування історичної спеціалізації виробництва та традицій споживчого попиту, особливостей ресурсного потенціалу агропромислового виробництва як в концентричному, так і в радіальному розрізі. Важливе місце в системі заходів відводиться активізації підприємницької діяльності великих підприємств, наданню руху акцій у бік концентрації їх в руках найбільш підприємливих та ділових працівників. Поряд з розвитком сільськогосподарського виробництва обґрунтовуються можливості для розвитку несільськогосподарських видів діяльності (торгівля, будівництво, переробка виробленої продукції, надання послуг тощо).

У дослідженні враховано і те, що для піднесення ефективності агропромислового виробництва в столичному регіоні, з урахуванням його значення, потрібно на державному рівні провести реструктуризацію інвестицій та посилити основи самофінансування підприємств. Для цього належить піти на цілеспрямовані зміни в інституційній структурі, до переважно правових регулятивних механізмів розвитку АПК, узаконених методів діяльності вищих органів управління. Потрібно створити сприятливе ринкове середовище, правила гри та сформувати повноцінний сільськогосподарський ринок, усунувши тим самим неформальний (стихійний) ринок. Пропонується також великі форми промислового виробництва переміщувати за межі приміських зон, у інші радіальні сектори, поєднувати їх з малими та середніми формами, До частини робіт по зазначеній програмі пропонується підключати можливості міського бюджету, особливо до розв'язання таких важливих питань на селі, як створення нових робочих місць, житлове будівництво, упорядкування сільської та соціально-побутової інфраструктури, розвиток об'єднаних маркетингових служб.

Доцільно також мати від міської держадміністрації постійні замовлення на окремі найбільш важливі для міста продукти харчування, в першу чергу, для менш забезпеченої частини населення, лікарень, громадського харчування тощо. Під цю продукцію місту бажано включитися до розбудови сучасної соціально-побутової та сільської інфраструктури. Це сприятиме підвищенню якості життя на селі, пом'якшенню перенаселення столиці України м. Києва.

ВИСНОВКИ

агропромисловий виробництво праця потреба

1. Аграрний сектор зони впливу столичного регіону України перебуває у затяжному кризовому стані і через ряд об'єктивних та суб'єктивних причин втрачає своє значення в забезпеченні жителів м. Києва продуктами харчування. Загальний об":яг виробництва продукції сільського господарства в Київській області за 1991-1998 рр. знизився більше, ніж на третину, а випуск продукції харчової промисловості - у два рази. Знизився абсолютний і відносний рівень доходності сільськогосподарських товаровиробників. З 637 господарств суспільного сектора 532, або 84,8%, - збиткові. Імпортна інтервенція пов'язана не стільки із зменшенням виробництва вітчизняної продуції, скільки з витісненням вітчизняного виробника з київського ринку шляхом кон'юнктурних маневрів, демпінгових цін та ін. Якщо в 1990 р. продовольчий ринок столиці заповнювався товаровиробниками Київщини та прилеглих до неї окремих районів інших областей на 90%, то в 1996-1998 рр. цей показник скоротився до 10%.

2. До основних причин, що зумовили відірваність аграрного сектора від забезпечення потреб м. Києва, слід віднести, по-перше, політичні прорахунки, що виявилось у спрощеному розумінні ринку як елементарної саморегулюючої системи, основаної виключно на вільному купівлі-продажу;

по-друге, макроекономічні фактори спаду реального рівня доходів населення, інфляцію, диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, недосконалість кредитно-фінансової системи. Повна незахищеність від них ринку продовольства зумовила незахищеність його ємності; по-третє, недооцінку значення агропромислового виробництва в зоні впливу столичного регіону як системи територіальної організації виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її промислової переробки відповідно до потреб м. Києва.

3. Кризовий стан аграрного сектора посилюється також й наслідками Чорнобильської катастрофи. На території регіону розміщена велика кількість спеціалізованих державних та колективних підприємств, а також великих тваринницьких комплексів, виробнича діяльність яких залежить від постачальників матеріально-технічних засобів, кормів, племінних та товарних тварин, птиці. При розбалансованому виробництві це призвело до відчутних втрат і негативно вплинуло на агропромисловий комплекс регіону.

4. Спираючись на теорію переваги спеціалізованого виробництва та суспільного поділу праці пропонується в столичному аграрному секторі:

* поступово перейти на науково обгрунтовані організаційно-економічні принципи концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва як нової системи територіальної організації виробництва сільськогосподарської продукції та продукції її промислової переробки, що здійснюється під безпосереднім впливом економічних інтересів соціально-виробничої діяльності м. Києва - столиці незалежної держави України:

* розвиток аграрного регіону та його входження в ринкове середовище має стати визначальним щодо напрямів, змісту та структури концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва відповідно до вимог м. Києва у пропорціях і розмірах, здатних до задоволення зростаючих потреб одного жителів із конкретних видах продукції споживання;

* з урахуванням кон'юнктури ринку протягом 1999-2001 років завершити реструктуризацію територіальної організації агропромислового виробництва, сформувати відповідні соціально-економічні виробничі зони, підзони та мікрозони залежно від потреб міста.

5. На основі розробленої науково обгрунтованої схеми концентрично-радіального розміщення сільськогосподарського виробництва навколо столиці України по мірі віддалення від меж міста передбачати, виходячи з історичних традицій населення та потреб столичного ринку, зміни в обсягах та структурі виробництва сільськогосподарської продукції. Крім того, визначити зони експортного виробництва, передбачивши державні заходи по підтримці їх розвитку. Послідовно здійснювати компенсаційно-стимулюючі заходи розвитку тваринництва. Належить на державному рівні вирішити питання справедливої податкової та цінової політики, забезпечити збалансований розвиток усіх галузей АПК.

6. Нарощування аграрного капіталу в регіоні пропонується здійснювати поетапно. До базового рівня (1997 р.) виробництво продукції рослинництва може збільшитися в 2001 р. на 8-56, а тваринництва -- 9-?0 %.

Реалізація розробленої програми аграрного сектора столичного регіону на основі багатоукладної економіки дасть можливість вести розширене відтворення і при обгрунтованих цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію забезпечити рентабельність на рівні 39-42 %. Доцільно при цьому мати від міської держадміністрації постійні замовлення на важливіші для міста продукти харчування. Під вартість цієї продукції місту бажано включитися до розбудови сучасної соціально-побутової та сільської інфраструктури. Це сприятиме підвищенню якості життя на селі, пом'якшенню перенаселення самої столиці України м. Києва.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бідзюра І.П. Реформування аграрних підприємств на основі приватної власності //Економіка АПК.- 1998.- №2.-С.З-6.

2. Бідзюра І.П., Токарев М.Ф. Удосконалення організації відтворення молочного стада //Економіка АПК.- 1998.- №7.-С.25-28, в т.ч. автора 25-27 ст.

3. Бидзюра И.П. Животноводство столичной области в переходньїх рьіночньїх условиях //Економіка АПК.- 1998.- №1!.- С.81-85.

4. Бидзюрс И.П- Специфика развития аграрного производства в Чернобьільской зоне Украиньї //Аграрная наука.- 1998.-№7.-С.18-19.

5. Бидзюра И.П. Зкономика аграрного сектора столичного региона //Придніпровський науковий вісник. - 1998.- №92.- С.1-6.

6. Бідзюра І.П., Токарев М.Ф., Цибін А.Б. Оптимізація радіаційного контролю в Київській області // Наука. Чорнобиль-97, Київ-1998. Науково-практична конференція 11-12 лютого 1998 р. - С.114.

АНОТАЦІЯ

Бідзюра І.П.: "Економіка аграрного виробництва столичного регіону України". Дисертацією є рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 -' Економіка сільського господарства і АПК. Інститут аграрної економіки Української академії аграрних наук, Київ, 1999.

Дисертацію присвячено питанням розбудови економіки аграрного виробництва столичного регіону в умовах перехідного періоду до ринку. В ній досліджуються організаційно-економічні особливості формування і розвитку агропромислового виробництва столичного регіону. З теоретично-методологічних позицій висвітлюється регіональна сутність агропромислового виробництва в зоні впливу діяльності столиці України м. Києва, розкривається соціально-економічне тлумачення поняття "агропромислове виробництво столичного регіону", обґрунтовується характер його територіального формування та розвитку. Спираючись на теорію суспільного поділу праці, автор досліджує можливості обособлення і диференціацію галузей, посилення внутрішньогалузевого товарообміну як передумови для прискорення науково-технічного прогресу та забезпечення зростання продуктивності праці.

Виходячи з теоретичних положень аналізується ресурсний потенціал сільськогосподарського виробництва та стан його використання. Це дозволило автору з'ясувати співвідношення галузей сільського господарства, їх неадекватну пристосованість до ринкових умов. Визначені також позитивні і негативні характеристики в зміні економічної ситуації в аграрному секторі столичного регіону, складнощі становлення і роль різних типів сільськогосподарських підприємств в системі АПК.

Перспективи розвитку та підвищення ефективності агропромислового виробництва в столичному регіоні розглядаються в дисертації під кутом зору загальних принципів розвитку підприємництва на селі. Але на відміну від попередніх дослідників, виходячи з теорії спеціалізації і суспільного поділу праці, автор пропонує здійснювати на макро-, мезо- і мікрорівнях територіальну реконструкцію агропромислового виробництва з урахуванням природно-економічних зон Київщини та прилеглих до неї окремих районів інших областей на принципах наукового обгрунтування організаційно-економічних особливостей концентрично-радіального формування і розвитку агропромислового виробництва. Саме цей науковий підхід дозволить зблизити інтереси сільськогосподарських товаровиробників і переробних підприємств м. Києва, сприятиме підвищенню економічної ефективності агропромислового виробництва.

Ключові слова: аграрне виробництво, столичний регіон, економіка, капітал, криза, ринок, перетворення, концентрично-радіальне формування, доход, спеціалізація, поділ праці.

Бидзюра И.П.: Экономика аграрного производства столичного региона Украины - рукопись.