Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 1998р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Донецькому державному універсітеті Міністерства освіти України.

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Куліш Андрій Борисович, Донецький державний університет Міністерства освіти України, кафедра економічної теорії, доцент.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Сорока Ігор Вікторович, Донецький державний комерційний інститут Міністерства освіти України, ректор;

кандидат економічних наук, доцент Рибникова Галина Іванівна, Донецький державний технічний університет Міністерства освіти України, кафедра економічної теорії, доцент

Провідна установа: Інститут економіки, підрозділ економічної теорії, НАН України, м. Київ

Захист відбудеться «___» _____________1998 р. о____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.01, Донецький державний університет, Міністерство освіти України, за адресою: 340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитися у біблиотеці Донецького державного університету Міністерства освіти України за адресою: 340055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24

Автореферат розісланий «___» _________1998 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Овечко Г. С. к. е. н.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Подолання кризових явищ в економіці України та реорганізація економіки на принципах ринкового господарювання викликають необхідність пошуку оптимального механізму становлення стійких суб'єктів господарювання. Дана проблема практично реалізується у двох основних напрямах: по-перше, за допомогою формування умов збалансованого інноваційно-інвестиційного циклу на макро- і мікрорівнях; по-друге, шляхом розгортання реальної різноманітності форм і видів підприємництва в ході реформування державної власності. Якщо економічно сприятливий інвестиційний клімат створює потенційні можливості стійкого відтворення в конкурентному середовищі, то вдосконалення форм господарювання державних підприємств та їх приватизація забезпечують реальне поєднання поточних і стратегічних інтересів учасників у ефективному господарюванні.

Протягом тривалого часу дослідження процесів накопичення та відтворювання проводилося в умовах адміністративної економіки. В умовах перехідної економіки, коли зменшується роль директивного управління народним господарством, потрібні нові підходи до аналізу економічної сутності, функціональної ролі та напрямів регулювання єдиного процесу накопичення.

Актуальність теми дослідження зумовлено тим, що накопичення розглядається в поєднанні з процесами роздержавлення та приватизації. Такий аспект аналізу відображає об'єктивний процес переміщення основної частини ресурсів накопичення на рівень безпосередніх виробників. Однак в сучасній літературі з економіки поки відсутні узагальнюючі роботи, в яких моделюється механізм даного процесу, виявляються причинно-наслідкові зв'язки між накопиченням і розвитком форм власності та господарювання, аналізується динаміка ефективності інвестиційного циклу в рамках певного способу привласнення.

Відсутність таких теоретичних досліджень стримує обгрунтовані механізми заміщення централізованих інвестиційних ресурсів децентралізованими, їх рівноважний обмін на матеріальні фактори накопичення та формування економічних інтересів учасників в інтенсифікації процесів відтворення. В результаті сучасний етап формування ринкового господарства України характеризується загостренням структурно-функціональних протиріч становлення та розвитку ринкових суб'єктів, коли нові організаційно-правові форми господарювання не забезпечують свою відтворювальну функцію.

Значущість проблеми ефективності та оптимізації накопичення зумовили основні напрями її дослідження. Значний внесок у розробку питань теорії та практики накопичення внесли А. А. Баранов, С. П. Горбунов, В. М. Геєць, А. Д. Заруба, Г. І. Іванов, Б. С. Кваснюк, О. Г. Корягін, В. П. Логинов, І. І. Лукінов, В. А. Медведєв, Ю. В. Ніколенко, А. І. Ноткін, П. А. Орлов, Б. В. Панасюк, А. К. Покритан, Б. П. Плишевський, М. П. Чумаченко, А. А. Чухно. У роботах цих авторів розглядається категоріальна сутність накопичення, кількісні параметри та ефективність використання фонду накопичення, механізми впливу накопичення на темпи та пропорції економічного зростання, напрями державного регулювання його інтенсифікації. Однак критичний огляд наукової розробки цієї проблеми свідчить, що умови перехідного періоду вимагають подальшого аналізу питань методології трансформації процесу накопичення та його системної визначеності, функціональної ролі в становленні ринкових суб'єктів, економічних меж доцільності та критеріїв ефективності інвестиційного циклу.

В цьому зв'язку особливого значення набувають питання економічного обгрунтування недержавних форм власності та їх організаційно-правових видів з точки зору їх інвестиційних можливостей. Окремі аспекти приватизації розглядаються такими авторами, як: О. М. Бойко, Д. П. Богиня, Г. С. Волинський, А. С. Гальчинський, А. П. Гош, А. А. Гриценко, В. С. Корнієнко, В. С. Лазня, В. В. Лозовий, В. Г. Логвиненко, К. М. Хубієв, П. П. Яковець.

Однак ступінь вивченості проблеми трансформації державної власності -- приклад того, як зростання актуальності економічних явищ випереджає ступінь їх дослідження. Явно недостатньо вивчено економічну сутність, зміст і фактори, які обумовлюють необхідність і спроможність реформування відносин власності. Дискусійними залишаються питання про роль та функції держави в регулюванні зміни форм власності, поєднанні економічної ефективності нових форм господарювання та соціально-економічної оптимальності процесів відтворення в перехідній економіці. В результаті -- перевага суб'єктивно-формального підходу до визначення переліку об'єктів і термінів їх приватизації, неадекватність нових господарських форм масштабам і ефективності накопичення. А сам механізм становлення ринкових суб'єктів, які стійко відтворюються, носить стихійний характер, при якому розвиваються протиріччя між умовами накопичення та механізмом їх регулювання, власними та позиковими джерелами інвестування, організаційно-правовими видами господарювання та ефективністю інвестиційного циклу.

Таким чином, наукова актуальність, недостатня розробленість низки питань накопичення в процесах приватизації визначили вибір теми, мету та завдання дисертаційної роботи, його об'єкт, методологічну та теоретичну основу аналізу, основні напрями дослідження.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі поглиблення методологічних принципів економічного аналізу системи виробничих відносин перехідної економіки виявити сутність, зміст і роль накопичення в процесах реформування власності, визначити механізм впливу накопичення на становлення ринкових суб'єктів у конкретних організаційно-правових формах і ефективність їх відтворення, обгрунтувати заходи щодо оптимізації державного регулювання приватизаційних процесів.

На основі загальної мети дослідження ставляться такі завдання:

використовуючи структурно-функціональний метод аналізу, дослідити соціально-економічну сутність і зміст накопичення, причинно-наслідкові зв'язки його трансформації та реалізації в ринковій економіці;

виявити прямі та зворотні залежності між накопиченням та розвитком відносин власності, охарактеризувати зміст і структурні елементи привласнення;

оцінити сучасний стан процесів роздержавлення та приватизації, обгрунтувати їх економічний зміст та умови доцільності;

розробити критерії оптимізації та ефективності накопичення в процесі реформування форм власності;

дослідити організаційно-правові види об'єктів приватизації, показати їх інвестиційний потенціал і оптимальну структуру;

обгрунтувати практичні рекомендації з регулювання протиріч інноваційно-інвестиційного циклу на мікро- і макрорівнях та удосконалення механізму впливу на приватизаційні процеси.

Об'єкт аналізу. Об'єктом аналізу є економічні взаємозв'язки відносин додаткового виробництва та привласнення його факторів у ході становлення недержавних суб'єктів ринкового господарювання.

Методологічна основа та емпірична база дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становлять структурно-функціональний аналіз як форма діалектичного методу та принципи неокласичної економічної теорії. В роботі використано абстрактно-логічні, історичні та статистичні методи дослідження.

Теоретичні положення та практичні рекомендації, які викладено в дисертації, пов'язані з критичним аналізом та узагальненням результатів наукових досліджень українських та зарубіжних авторів з проблем накопичення та формування умов стабільного відтворення недержавних суб'єктів ринкового господарювання. В процесі дисертаційного дослідження використовувалися законодавча база Верховної Ради України, Фонду державного майна, рішення відповідних органів виконавчої влади з питань активізації інноваційно-інвестиційного циклу та реформування власності, зарубіжний досвід приватизації.

Положення та висновки дисертаційного дослідження підсилюються аналізом фактичного матеріалу, який міститься в статистичних збірниках України та Донецької області, періодичній пресі, матеріалах Донецького регіонального фонду державного майна, первинних даних приватизованих підприємств.

Зв'язок роботи з науково-дослідними програмами. Виконане дисертаційне дослідження являє собою складову частину комплексної наукової теми “Формування ринкової економіки в Україні” (номер державної реєстрації 0196U014518), яка розробляється колективом кафедри економічної теорії Донецького державного університету.

Наукова новизна результатів дослідження міститься в таких положеннях:

на основі методології структурно-функціонального аналізу виявлено категоріальну сутність накопичення в ринковій економіці, яка полягає в русі тієї частини капіталу, що втілює інтеграцію функцій відокремленого привласнення факторів додаткового виробництва;

обгрунтовано протиріччя накопичення на мікро- і макрорівнях, економічні межі їх гармонійного характеру;

обгрунтовано положення про накопичення як динамічний та структуротворчий фактор, що безпосередньо детермінує становлення, розвиток і трансформацію форм власності;

аргументовано критерії оптимальності та ефективності накопичення з позиції його цільової функції та системи випереджень динаміки інвестицій та продуктивної сили праці;

проаналізовано умови економічної доцільності приватизації і інвестиційні можливості організаційно-правових форм господарювання в стійкому відтворенні;

обгрунтовано необхідність та основні напрями активізації державного регулювання інноваційно-інвестиційного циклу під час приватизації, запропоновано заходи щодо формування інвестиційного характеру сертифікатної приватизації та організаційних умов ефективного використання інвестиційних ресурсів.

Особистий внесок пошукача в розробку наукових результатів такий:

накопичення розглядається як єдиний процес створення та використання факторів додаткового виробництва, необхідною функціональною формою якого виступає монопольне привласнення;

економічним змістом приватизації є розподіл функцій накопичення безпосереднім виробникам;

економічна доцільність приватизації зумовлена реалізацією критеріїв ефективності і оптимальності накопичення в конкретних формах і видах власності;

запропоновано заходи щодо регулювання протиріч накопичення в ході розвитку приватизаційних процесів.

Практичне значення результатів дисертації полягає в тому, що вони розширюють методологічні можливості аналізу накопичення та привласнення в ринкових умовах, мають певне значення для економічного обгрунтування процесів роздержавлення та приватизації, оптимізації способів і форм реформування власності. Положення роботи можуть бути використані при розробці планів приватизації та прогнозних оцінках інвестиційної діяльності підприємств у постприватизаційний період, безпосередньо в роботі Фондів державного майна.

Пропозиції направлено у вигляді доповідної записки в Донецький регіональний фонд державного майна, де були схвалені та використовувалися в процесі приватизації Сніжнянського АТЗТ “Преспор” (довідку про впровадження додано до справи).

Деякі теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути застосовані при розробці навчальних програм, читанні економічних курсів “Основи економічної теорії”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка”, а також в науково-дослідній роботі.

Апробація роботи. Основні положення та висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на методологічному семінарі та засіданнях кафедри економічної теорії Донецького державного університету, на науково-практичних конференціях ДонДУ.

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення в 3 наукових публікаціях загальним обсягом 0,9 др. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять в собі чотири підрозділи, висновків, списку основної використаної літератури з 202 найменувань. Текстова частина роботи викладена на 178 сторінках, вміщує 7 таблиць та 13 формул розрахунків показників ефективності накопичення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується сутність наукової проблеми, її актуальність, ступінь розробленості та необхідність проведення подальших досліджень. Встановлюється мета та визначаються завдання дослідження, його методологічна основа, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі “Зміст та роль накопичення в становленні суб'єктів ринкової економіки” визначається соціально-економічна сутність і зміст накопичення, аналізуються об'єктивні протиріччя його руху та причинно-наслідкові зв'язки реалізації цільової функції накопичення. Системний аналіз відносин власності надав можливість виявити місце та роль накопичення в становленні суб'єктів ринкового господарювання.

Застосування методології структурно-функціонального аналізу дозволяє зробити висновок про однобічне трактування накопичення лише як використання фонду накопичення. В ринковій економіці накопичення охоплює всі фази відтворення. На фазі безпосереднього виробництва створюється певне перевищення обсягу створеної товарної маси над фондом поточного споживання, формується натурально-речова та вартісна структура ресурсів накопичення, а своє остаточне вираження фонд накопичення одержує на стадіях розподілу та обміну. Отже, саме накопичення характеризується додатковим виробництвом на мікрорівні, а умови його неперервності формуються через фінансову, податкову, кредитно-грошову системи макрорівня.

В роботі відзначено, що натурально-речова визначеність надає можливість обгрунтувати протиріччя цього рівня аналізу додаткового виробництва. Серед них можна виділити вихідні: між обсягами, структурою та потенційною ефективністю запропонованих інвестиційних ресурсів і обсягами інвестиційного попиту, а також між масштабами накопичення та його ефективністю в конкретних організаційних формах. В межах маржиналістського підходу розглянуто економічні границі їх гармонійного характеру розвитку. Він проявляється у межах, коли приріст ресурсів накопичення забезпечує зростаючий приріст його результатів, а в межах останнього -- збільшення частки речей невиробничого споживання. Якщо ж в довгостроковому періоді динаміка норми накопичення обумовлює зниження частки та абсолютних обсягів поточного споживання, то розвивається колізійний характер протиріч накопичення.

Особливу увагу в дисертації приділено аналізу соціально-економічної форми накопичення. Додаткове виробництво покликане підтверджувати соціально-економічний статус ринкового суб'єкту в конкурентній боротьбі. Економічна доцільність додаткового виробництва даним суб'єктом ринку виникає при самостійному визначенні параметрів продуктивного привласнення його результатів. Отже, накопичення здійснюється заради подальшого привласнення факторів виробництва, що забезпечує сам спосіб існування ринкових суб'єктів.

Необхідність і можливість накопичення пов'язані з реалізацією економічних інтересів учасників щодо привласнення додаткового ефекту за принципом “привласнення - відчуження”. Без суб'єктного привласнення результатів накопичення останній з економічного феномену перетворюється у позаекономічне примушування. Звідси виходить, що неперервне та ефективне додаткове виробництво реалізується, якщо функції накопичення та привласнення персоніфіковані в одному господарчому суб'єкті, який відокремлений від інших кругообігами та обігами капіталу.

В дисертації зроблено висновок, що накопичення та привласнення являє собою двобічний процес. Власність виступає таким атрибутивним елементом накопичення, який забезпечує функціональну реалізацію результатів додаткового виробництва. В свою чергу, економічний зміст накопичення визначає форми власності та їх субординацію. Тим самим, накопичення виступає структуротворчим фактором привласнення. Розвиток процесу накопичення відповідно детермінує формоутворюючі відносини привласнення “власник - безпосередній виробник”, “власник - володар”, “власник - власник”. З одного боку, з метою підтримки рівня ефективності накопичення власник делегує функції накопичення володарям і найманим робітникам. З іншого -- стійкість накопичення передбачає інтеграцію функцій відокремленого накопичення та привласнення між різними власниками, що проявляється в усуспільненні форм власності та господарювання. Оптимальний рівень диференціації та інтеграції функцій накопичення та привласнення обумовлений ефективністю виробничого накопичення.

Категоріальна сутність накопичення відображає відносини між ринковими суб'єктами з приводу руху тієї частини капіталу, яка втілює інтеграцію функцій відокремленого привласнення факторів додаткового виробництва, забезпечує пропорційно поширене відтворювання та довгостроковий добробут суспільства. Об'єктивні взаємозв'язки накопичення та власності дають змогу обгрунтувати економічні фактори і зміст процесів становлення ринкових суб'єктів в Україні, що реалізуються під час роздержавлення та приватизації, оптимізувати різноманітні організаційно-правові види підприємств.

Аналіз сучасної практики реформування державної власності свідчить, що перехід правочинностей користування, володіння та розпорядження до первинних виробничих ланок, не супроводжується їхньою відповідною економічною реалізацією в формі стійкого відтворювання. Причина цього -- в нерозробленості питань економічного змісту та розвитку власності і її форм. В діях органів приватизації не враховуються об'єктивні обмеження та критерії, які визначають економічну доцільність генезису та розвитку нових форм власності.

В дисертації обгрунтовується положення про те, що не будь-яке привласнення стає суттєвим змістом власності. В ринковій економіці зв'язки відтворювання між виробниками виникають з приводу відносно обмежених ресурсів, які супроводжуються обов'язковою відокремленістю в привласненні. Останнє можливо тільки при монопольному привласненні капіталу, продукту, прибутку, закріплене правочинностями власності. В цьому зв'язку економічним феноменом, який обумовлює виникнення та розвиток монопольного привласнення суспільно корисних засобів і результатів виробництва, є процес накопичення. Довгостроковий період функціонування засобів виробництва передбачає поновлення та збільшення їх потужності, що забезпечує додаткове виробництво та його монопольне привласнення. Відсутність функцій накопичення або їх короткострокова реалізація веде до втрати конкурентної позиції на ринку та втрати самого об'єкту монопольного привласнення.

У зв'язку з цим можна зробити висновок, що процес приватизації за своїм економічним змістом являє собою початковий етап розподілу функцій накопичення безпосередніми виробниками. Юридично достатнім є факт констатації викупу державного майна для утворення недержавного господарюючого суб'єкту, але для підтримки та продовження статусу економічного власника повинні бути наявними акти неперервного виробничого накопичення в постприватизаційний період.

Аналізуючи економічний зміст власності, слід розглянути причинно-наслідкові залежності накопичення як його динамічного фактора. Виявляється, що опосередненою ланкою, яка передає імпульси розвитку від форм організації продуктивних сил до форм привласнення, виступає економічна форма накопичення. Суб'єктно-відокремлене накопичення безпосередньо формує технологічну форму виробництва, яка реалізується як усередині первинної господарської ланки, так і поміж ними, забезпечуючи відносини спільної діяльності та обміну діяльністю. В свою чергу, рівень спеціалізації та кооперації модифікує спосіб накопичення, його динаміку та ефективність. Фактична реалізація потенціальних можливостей накопичення виникає в певних формах власності. Отже, форма та ефективність накопичення визначають спосіб і форми привласнення.

Розвиток форми накопичення при формуванні постіндустріального ринкового господарства здійснюється у двох взаємопов'язаних напрямах. По-перше, зростання ваги кредитно-грошової сфери посилює інтеграційні взаємозв'язки між відокремленими суб'єктами інвестиційного циклу, а диференціація функцій накопичення поміж власником, володарем та найманим робітником підвищує ступінь взаємозв'язку всіх учасників додаткового виробництва. По-друге, розвиток інноваційного характеру накопичення обумовлює модифікацію об'єкту накопичення та прискорення його оборотності. Поряд з матеріальними факторами додаткового виробництва застосовуються носії інтелектуальної власності, що змінює спосіб їх монопольного привласнення: відокремлені акти майнового накопичення через “накопичення - відчуження” доповнюються накопиченням прав запозичення за принципом “привласнення - запозичення”. Результатом змін форм накопичення стає усуспільнення форм привласнення та ускладнення їх структури. Відбувається становлення приватної індивідуальної власності суб'єктів накопичення в межах групового управління їх ресурсами, при якому працівники як носії інтелектуальної власності не абсолютно відчужуються від привласнення засобів виробництва.

У другому розділі “Вдосконалення механізму приватизації в процесі оптимального накопичення” розглядаються наскрізні критерії оптимального та ефективного накопичення на макро- і мікрорівнях, механізм їх досягнення в межах приватизованих об'єктів, аналізуються інвестиційні можливості організаційно-правових видів недержавних підприємств. У дисертації визначено, що економічна доцільність вибору привласнювальних форм обумовлена тим, наскільки вони забезпечують реалізацію економічних стимулів досягнення критерію комерційної та соціально-економічної ефективності додаткового виробництва. А дієвість методів державного регулювання єдиного інвестиційного циклу характеризується з позиції досягнення критерію його оптимальності на макрорівні.

Розгляд різних трактувань оптимальності та ефективності накопичення доводить, що критерій оптимальності характеризує межі гармонійного характеру протиріч накопичення та визначає максималізацію цільової функції додаткового виробництва при даних ресурсах накопичення та на рівні їх ефективності. Отже, оптимум - форма рівноважного стану накопичення, який відображає наскрізний критерій соціально-економічної ефективності макро- і мікрорівнів -- максимально можливе підвищення рівня та якості життя при обмежених обсягах накопичення та даних формах його привласнення.

Критерій же комерційної ефективності накопичення визначає збільшення результатів додаткового виробництва, які припадають на одиницю застосованих ресурсів у межах сформованого способу їх об'єднання. Отже, він здобувається при стабільній нормі накопичення, яка забезпечує ріст грошових потоків інвестиційного циклу. Закономірним є висновок про те, що державне регулювання повинно стимулювати таку якість зростання ефективності накопичення, яка супроводжується зміною кількісних значень критерію оптимальності додаткового виробництва.

В дисертації уточнюється економічний зміст результатів і витрат при визначенні оптимальності та ефективності накопичення. Традиційна характеристика витрат на придбання ресурсів накопичення відображає лише спосіб вимірювання ефективності, а не її сутність. Ефект продукують не витрати власників, а продуктивна сила праці, яка забезпечує результативність застосування ресурсів накопичення. Інвестиційні витрати щодо формування фонду накопичення відображають його потенційні можливості. Фактична результативність накопичення безпосередньо обумовлена інтенсифікацією виробничого споживання ресурсів, яка залежить як від технічної потужності факторів виробництва, так і від форм їх організації та привласнення. Отже, динаміка показників застосування фонду накопичення дозволяє визначити шляхи підвищення ефективності за рахунок удосконалення форм привласнення.

Аналіз економічних форм накопичення дає змогу зробити висновок, що в найбільшій мірі відповідає критеріям оптимальності та ефективності макрорівня показник ВНП. По-перше, він означає валову вартість остаточної продукції виробничого та споживчого призначення в усіх сферах і стадіях виробництва та забезпечує ресурси подальшого накопичення та поліпшення якості життя. По-друге, його структура відображає ступінь оптимальності додаткового виробництва. По-третє, його елементи зіставляються з ефектом мікрорівня -- дисконтованими грошовими потоками від інвестиційного циклу. Інші економічні форми ефекту -- ЧНП, НД -- не враховують всіх доходів і не можуть забезпечити стійкого відтворення ринкових суб'єктів.

Таким чином, критерій оптимальності передається збільшенням обсягів ВНП на одиницю застосованих ресурсів накопичення, в структурі якого забезпечується пріоритетне зростання предметів споживання та фінансування умов соціального добробуту суспільства.

В дисертації особлива увага приділяється економічному механізму забезпечення цього оптимуму на мікро- і макрорівнях в умовах реформування власності. При цьому вихідним методологічним принципом аналізу виступає такий: доцільність загального процесу приватизації є об'єктивною, коли ефект додаткового виробництва в приватизованому секторі перевищує витрати від скорочення альтернативного виробництва в державному секторі, а в структурі витрат інвестиційного продукту економія живої праці перевищує збільшення частки упредметненої.

Нова форма власності відображає особливий спосіб поєднання усіх факторів виробництва, а досягнення критерію оптимальності накопичення передбачає певну систему випередження їх результативності. Тому економічний механізм накопичення повинен забезпечувати оптимальні співвідношення в темпах продуктивності праці та фондоозброєності. При цьому грошові потоки від застосування ресурсів накопичення, пройшовши процедуру дисконтування, перевищують авансований інвестиційний капітал.

В дисертації наведено формули розрахунків необхідних темпів зростання продуктивності праці при даному обсязі фонду накопичення, а також мінімально допустимій ефективності інвестиційних ресурсів методами аннуітету та чистої наведеної вартості. Практичне значення цих розрахунків полягає у визначенні таких обсягів та рівня ефективності застосованих ресурсів накопичення, які забезпечують мінімально припустиме зростання заробітної плати та розподіленого прибутку в межах критерію оптимального додаткового виробництва.

В роботі аналізуються основні закономірності економічного накопичення на мікрорівні, регулюючі умови інвестиційної активності, -- динаміку та співвідношення витрат та доходів ВНП, обсягів споживання і заощаджень, заощаджень і інвестицій. Виявлення цих залежностей, а також аналіз фактичних обсягів, джерел і напрямів інвестиційної діяльності в Україні, технологічного та вікового стану основних фондів дали змогу визначити економічні основи напрямів державного регулювання параметрів інвестиційного циклу.

Враховуючи об'єктивний процес переміщення центру ваги процесу накопичення в сучасних умовах на мікрорівень, а також активну роль форми виробництва та привласнення в ефективному застосуванні ресурсів накопичення, в дисертації аналізуються основні форми приватизованих об'єктів з позиції їх інвестиційних можливостей. Аналіз сучасної практики приватизації свідчить, що її переважно сертифікатний характер і перевага колективних організаційно-правових видів недержавних підприємств не забезпечили економічних умов стабільного відтворення господарських суб'єктів. Однією з причин цієї ситуації є неадекватність форм привласнення ефективним способам накопичення, а також ігнорування основної закономірності трансформації способу привласнення на принципах “привласнення - запозичення”. В цьому зв'язку особлива увага приділяється розгляду приватних, колективних і акціонерних видів власності, які виникають у процесі приватизації.

Підприємства цих форм власності існують в усіх економічних системах, однак сфери їх ефективної реалізації та цільові функції неоднакові.

В дисертації обгрунтовується положення про те, що при абсолютній кількісній перевазі приватних і колективних видів власності їх інвестиційні можливості обмежені. Їх основне призначення -- підтримування зайнятості та насичення споживчого ринку товарами та послугами.

В процесі приватизації підприємств групи А їх працівники одержують у власність свою частку в активах. Однак у процесі виробництва власник привласнює лише результат функціонування об'єкту без права оперативного розпорядження своїм паєм. Тому інвестиційна стратегія цих підприємств орієнтована на короткострокові проекти та розподіл переважної частини прибутку в доход, а не в капітал. Отже, перспективи приватних і колективних форм пов'язані з їх функціонуванням в товаровиробничих системах, де базове підприємство кооперується з ними за поставками комплектуючих і реалізацією кінцевої продукції.

Інвестиційні переваги акціонерної власності зумовлені умовами реалізації статусу власника: відокремленість реального та фіктивного капіталу та вільний обіг останнього формують довгочасні економічні інтереси в ефективному накопиченні, оскільки рівні дивідендів і курсові ціни акцій прямо залежать від конкурентної позиції підприємств, яка підтримується інтенсифікацією додаткового виробництва. У дисертації особлива увага приділяється можливостям налагодження горизонтальних і вертикальних зв'язків у межах корпорацій, що надає стійкого характеру спільному накопиченню. Тому приватизація об'єктів груп Б, В, Г повинна враховувати можливості корпоративного ефекту накопичення. В дисертації зроблено висновок про необхідність переважаючої приватизації в формі акціонування через реалізацію пакетів акцій серед суб'єктів спільного інвестиційного циклу.

В третьому розділі “Напрями та способи стимулювання інвестиційної активності” розглядаються методологічні основи державного регулювання інноваційно-інвестиційних циклів, основні напрями стимулювання інвестиційної діяльності в приватизаційному секторі.

Дисертант критично оцінює фактичне усунення державних органів від регулювання організаційно-правових, фінансових, кредитно-грошових умов інвестиційної діяльності на макро- і мікрорівнях. Обгрунтовується положення про те, що на сучасному етапі входження в ринок функції держави включають широке коло питань підтримування активної інвестиційної політики: формування правових основ для реалізації оптимальної та ефективної інвестиційної діяльності в приватизованих підприємствах і функціонування інституціональних інвесторів, розробка інвестиційної стратегії, безпосередня участь в комерційному інвестуванні бюджетних коштів, використання непрямих методів з підтримування інвестиційних потоків в межах моделі -- IS-LM, створення умов для привернення кредитних ресурсів для інвестицій.

Виконане в дисертації дослідження стану кон'юнктури ринку інноваційних ресурсів в Україні дає змогу зробити висновок, що в сучасних умовах ринок характеризується обмеженим інвестиційним попитом. Жорстка монетарна та фінансова політика та великі товарні обсяги імпорту актуалізували проблему акумуляції джерел фінансування інвестицій та стратегічних напрямів їх застосування.

Дисертант відзначає, що об'єктивний процес скорочення частки централізованих інвестиційних джерел повинен супроводжуватися зміною їх якості. В цьому зв'язку важливо законодавчо виділити та забезпечити цільове використання бюджету розвитку. Його економічне значення полягає в розташуванні джерел фінансування дефіциту державного бюджету за рахунок внутрішніх та зовнішніх запозичень на конкурсній та комерційній основі в пріоритетні об'єкти. Ці заходи дадуть змогу привернути ресурси комерційних банків у реальний сектор економіки під гарантії бюджету, а також стимулювати реалізацію середньо- і довгострокових інвестиційних проектів.

Амортизаційні відрахування являють собою відокремлену частину статутного капіталу і повинні зберігатися як інвестиційне джерело, а не використовуватися як поточний доход. В дисертації обгрунтовується необхідність визнання капітального характеру амортизаційних відрахувань, що забезпечить його цільове використання, нарахування амортизаційних сум у повному обсязі та застосування практики прискореної амортизації на високорентабельну продукцію. Фактор фінансової стабільності в Україні зумовив суттєве скорочення обсягів інвестиційного наповнення прибутку підприємств. Дисертант звертає увагу на заходи, які стимулюють його інноваційне використання. Серед них виділяються: зниження ставок прямих податків, одержання безпроцентної державної позики та надання податкових пільг на прибуток, що одержується від реалізації інноваційного товару.

Аналіз сучасного механізму приватизації показує, що він не здатний забезпечити інвестиційний характер викупу державного майна, модернізацію діючого виробництва, його фінансове оздоровлення та надходження грошових коштів в бюджет. В дисертації обгрунтовуються заходи із зміни економічного та правового статусу приватизаційних паперів з метою їх конвертації в уповноважених банках за визначеним курсом в звичайні гроші. В цьому випадку сертифікатна приватизація одержує реальний інвестиційний зміст. Приватизаційна гривня повинна надаватися на умовах пільгових довгострокових державних і комерційних кредитів, за конкурсним відбором інвестиційних проектів з пріоритетних галузевих і виробничих напрямів. Ці заходи будуть мати реальну економічну основу, якщо в аукціонах і конкурсах, в управлінні інвестиційними проектами та контролі за ними будуть брати участь фінансові посередники як суб'єкти недержавного групового інвестування, якщо будуть застосовуватися стимулюючі методи з кредитування та привернення ресурсів інституціальних інвесторів. Така схема приватизації забезпечить регулювання протиріч між ефективністю накопичення та соціальною справедливістю в розподілі державного майна.

Участь у приватизаційних інвестиціях банківських та інших фінансових структур дає змогу вирішити проблему ефективної інтеграції взаємозв'язаних підприємств у великі господарчі форми за типом промислово-фінансових груп. Таким чином, грунтовно доведено економічну доцільність організаційного оформлення цих форм господарювання з метою концентрації та мобільного розміщення ресурсів накопичення, забезпечення безперервності додаткового виробництва.

У висновках викладено найбільш важливі наукові та практичні результати дисертаційного дослідження, сформульовано рекомендації для їх використання в науково-дослідній та господарській роботі. Проведений аналіз показав, що соціально-економічна сутність накопичення зумовлює динамічну та структуротворчу роль додаткового виробництва в становленні стійких ринкових суб'єктів. Економічним змістом трансформації державної власності є перехід функцій накопичення на мікрорівень. Отже, рівні оптимальності та ефективності накопичення зумовлюють конкретні форми власності підприємств, які приватизуються, а механізми державного регулювання покликані забезпечити умови активної діяльності на макро- і мікрорівнях.

власність накопичення інвестиційний ринковий

СПИСОК НАДРУКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ющенко Е.В. Анализ эффективности приватизационных процессов // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности (сб. науч. тр.). - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1997. - с.287-293.

Ющенко Е.В. Проблемы оптимизации экономического механизма приватизации в Украине // Управление экономикой переходного периода (сб. науч. тр.). - Донецк ИЭП НАН Украины. - 1997. - с.200-206.

Ющенко Е.В. Структурно-функциональная характеристика накопления // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк ИЭП НАН Украины. - 1997. - с.60-65.

АНОТАЦІЯ

Ющенко О.В. Накопичення та реформування відносин власності в Україні - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. - Економічна теорія. - Донецький державний університет, Донецьк, 1998.

Захищається рукопис і 3 наукові роботи, які містять аналіз сутності та форм реалізації накопичення в перехідний період. В роботі досліджено питання впливу механізму накопичення на процеси приватизації та становлення ринкових суб'єктів, виявлення критеріїв оптимальності та ефективності накопичення в конкретних організаційно-правових формах господарювання. Розроблено та обгрунтовано основні напрями регулювання інноваційно-інвестиційного циклу.

Ключові слова: накопичення, власність, приватизація, форми господарювання, ефективність інвестицій, державне регулювання.

АННОТАЦИЯ

Ющенко Е.В. Накопление и реформирование отношений собственности в Украине - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01. - Экономическая теория. - Донецкий государственный университет, Донецк, 1998.

Защищается рукопись и 3 научные работы, которые содержат анализ сущности и форм реализации накопления в переходный период. В работе исследованы вопросы воздействия механизма накопления на процессы приватизации и становления рыночных субъектов, выявлены критерии оптимальности и эффективности накопления в конкретных организационно-правовых формах хозяйствования. Разработаны и обоснованы основные направления регулирования инновационно-инвестиционного цикла.

Ключевые слова: накопление, собственность, приватизация, формы хозяйствования, эффективность инвестиций, государственное регулирование.

ANNOTATION

Elena Joushenko. The accumulation and reforming of the property relation in Ukraine. Dissertation for the degree of the economy in speciality 08.01.01 - theory of economy. Donetsk State University. Donetsk, 1998.

The manuscript and 3 scientific works are supported containing the analysis of the essence and realization forms of the domestic capital formation during the transition period. The questions of the mechanism influence upon the privatization process and the market subject establishment are discussed. Found out the criterion of the optimum characteristics and accumulation effectiveness in the concrete structure - law forms of lodgistics. Worked out and proved the main trends of the innovation - investment cycle regulation.

Key words: domestic, property, privatization, the forms of lodgistics, investment effectiveness, public regulation.

Размещено на Allbest.ru