Актуальність теми дослідження. Сільськогосподарське виробництво має ряд специфічних проблем в сфері формування і використання ресурсного потенціалу, обумовлених особливостями минулого і сучасного його розвитку. Шляхом реформ аграрний сектор переходить від планової системи до сучасної ринкової економіки. Необхідність такого переходу спричинена зниженням ефективності виробництва по мірі вичерпного використання екстенсивних факторів, які формують ресурсний потенціал.

Наслідком низької ефективності сільськогосподарського виробництва є стан і характер повільних змін у виробничих відносинах, які стримують розвиток продуктивних сил, в тому числі і ресурсного потенціалу.

Невідповідність між ресурсним потенціалом та його віддачею привела до значного росту основних фондів, зростання обсягів незавершеного будівництва. Продовжується процес зниження ефективності використання потенціалу сільськогосподарських угідь, через те, що ряд технічних засобів не відповідає сучасним технологічним вимогам через недостатню надійність і низьку продуктивність. Одночасно у машинно-тракторному парку господарств не вистачає багатьох видів сільськогосподарських машин і знарядь для комплексного, багатоопераційного обслуговування рослинницьких, тваринницьких та інших галузей агропромислового виробництва через їх високу вартість.

Таким чином, проблема ефективного використання ресурсного потенціалу в сільськогосподарських підприємствах агропромислового комплексу в умовах реформування власності та формування ринкових відносин є однією з головних, і від її вирішення залежить не тільки величина фінансових результатів, але й конкурентоздатність продукції на зовнішньому та внутрішньому ринках. Тому дослідження питань, що стосуються даної проблеми агропромислового виробництва, є актуальним.

ресурсний потенціал сільське господарство

Стан вивчення проблеми. Проблема формування і ефективного використання ресурсного потенціалу досліджувалась такими відомими економістами: Андрійчук В.Г., Більський В.Г., Бугуцький О.А., Гайдуцький П.І., Дусановський С.Л., Крисальний О.В., Лукінов І.І., Месель-Веселяк В.Я., Михасюк І.Р., Нелеп В.Н., Олійник В.М., Онищенко О.М., Пасхавер Б.Й., Підлісецький Г.М., Прейгер Д.К., Саблук П.Т., Стельмащук А.М., Трегобчук В.М. та інші.

Теоретичною і прикладною наукою розроблено і опубліковано ряд підходів до вирішення даної проблеми в народногосподарському комплексі України, проте для аграрного сектора вони розроблені частково, без врахування регіональних та структурних особливостей агропромислового виробництва. Теоретично не обґрунтований механізм взаємодії складових елементів в загальній структурі ресурсного потенціалу та система показників оцінки його ефективного використання і причини диспропорцій.

Оскільки подолання економічної кризи вимагає формування раціональної структури ресурсного потенціалу і створення умов забезпечення максимального його використання, як в науковому, так і в практичному плані відчувається необхідність розробки комплексного соціально-економічного підходу до проблеми формування і ефективного використання ресурсного потенціалу сільського господарства, обґрунтування і аналітичного вивчення його складових частин.

У перехідний період до ринкових відносин мають бути розроблені науково - обґрунтовані методичні засади становлення раціональної структури ресурсного потенціалу в сільськогосподарських формуваннях в умовах багатоукладних форм власності та механізм ефективного його використання. Останнє зумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до плану науково-дослідних робіт Тернопільської академії народного господарства по пріоритетному напрямку розвитку науки і техніки 3. "Виробництво, переробка та збереження сільськогосподарської продукції" і належить до державної науково-технічної програми 03.13. "Наукові основи аграрної політики трансформування”.

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є визначення механізму ефективного використання ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва, виявлення невикористаних резервів та розробка шляхів підвищення ефективності використання земельних, трудових і матеріальних ресурсів.

Відповідно до поставленої мети в дисертації передбачається вирішити такі завдання:

теоретичне обґрунтування суті ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва, кількісної та якісної його оцінки;

проведення аналізу рівня ефективності використання ресурсного потенціалу агропромислового виробництва в післяприватизаційний період;

розробка механізму формування структури ресурсного потенціалу за рахунок природно-кліматичного, трудового та матеріально-технічного потенціалів;

обґрунтування складових елементів та показників результативності використання та окупності ресурсного потенціалу;

вдосконалення методики комплексного економічного аналізу оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу і його складових частин;

розробка економічного механізму збалансованого розвитку сільськогосподарського виробництва на основі ефективного використання ресурсного потенціалу.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є розвиток, результативність і окупність ресурсів підприємств сільського господарства, резерви, напрями вдосконалення їх структури і підвищення ефективності використання. Ці питання вивчалися в сільськогосподарських, обслуговуючих і переробних підприємствах різних форм власності Тернопільської області. Вихідною інформацією стали статистичні дані річних звітів за 1980-1996 р. р. і матеріали первинного бухгалтерського обліку об'єктів дослідження, довідково-інформаційні матеріали, літературні джерела по досліджуваних питаннях.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання дії економічних законів і системний підхід до вивчення суті економічних явищ і процесів, які стосуються діяльності сільськогосподарських формувань. У роботі використані традиційні і спеціальні аналітичні методи наукового дослідження, експертної оцінки та інші загальноприйняті методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження, що виноситься на захист полягає в теоретичному обгрунтуванні та практичному вирішенні комплексу питань раціонального розвитку, повноцінного використання та максимальної окупності ресурсного потенціалу агропромислового виробництва в умовах становлення ринкової економіки.

Проведені дослідження дозволили сформулювати теоретичні та методичні положення, а також отримати практичні результати, які відображають наукову новизну роботи:

теоретично розкрито основи формування ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва та його розвитку;

визначено суть та методи оцінки ефективності повноцінного використання та максимальної окупності ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, що працюють в умовах становлення ринкової економіки;

уточнено методику розрахунку вартісної величини земельних ділянок сільськогосподарського призначення на основі бонітетної оцінки та рентних показників;

удосконалено комплексну оцінку матеріальних ресурсів, основану на затратному і ринковому підходах визначення вартості об'єктів;

обґрунтовано причини негативних динамічних змін потенціалу праці в сільському господарстві та її продуктивності в умовах формування ринкових відносин;

визначено стратегію, основні напрямки і шляхи післяприватизаційного розвитку підприємств;

розроблено моделі пропорційного і збалансованого розвитку виробничо-майнового комплексу сільськогосподарських підприємств;

обґрунтовано мотиваційну систему ефективного використання ресурсного потенціалу сільського господарства;

розроблено організаційну модель сервісного забезпечення і обслуговування сільського господарства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі вивчення вітчизняної та зарубіжної літератури, узагальнення практичного досвіду теоретично обґрунтовано та розроблено економічний механізм збалансованого розвитку, повноцінного використання та максимальної окупності ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, що працюють в умовах ринкової економіки. Практичне значення досліджень полягає і в тому, що:

розроблений системний підхід до експертно-економічної оцінки земельних ділянок, який включає визначення їх нормативної і ринкової вартості;

уточнена комплексна оцінка матеріальних ресурсів, основана на затратному і ринковому підходах визначення вартості об'єктів;

обґрунтовані методичні основи встановлення вартісного еквівалента заміни живої праці уречевленою;

розроблені пропозиції по агросервісному забезпеченню сільськогосподарського виробництв на рівні адміністративного району.

Результати досліджень впроваджені у дослідному господарстві Тернопільського філіалу ІЗБТ, агрофірмі ім. Грушевського Заліщицького району Тернопільської області, в сільськогосподарських підприємствах Заліщицького та інших районах Тернопільської області, що підтверджується відповідними довідками.

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему:

теоретично обґрунтована сутність, особливості і механізм раціонального формування і ефективного використання ресурсного потенціалу сільського господарства в нових умовах господарювання;

вдосконалена методика експертної оцінки ресурсного потенціалу майнових комплексів виробничо-сервісних формувань АПК;

розроблена структурна модель ринкової системи сервісного забезпечення і обслуговування сільського господарства;

обґрунтовано мотиваційні фактори підвищення ефективності використання ресурсів сільського господарства;

розраховано нормативи збалансованого розвитку ресурсного потенціалу сільськогосподарського підприємства.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і отримали позитивну оцінку на наукових конференціях Інституту землеробства і біології тварин (1995-1997 р. р.), науково-практичних конференціях з проблеми реформування колективних господарств Тернопільської області (1997-1998 р. р.) та на кафедрі економіки, організації і планування в АПК Тернопільськоі академії народного господарства.

Практичне значення одержаних результатів

Публікація результатів дослідження. Матеріали досліджень опубліковано у 3 наукових працях: в журналах "Вісник аграрної науки”, "Економіка АПК”, окремою брошурою, загальним обсягом 4 друкованих аркушів.

Обсяг роботи та структура дисертації. Робота викладена на 163 сторінках комп'ютерного тексту, включає 38 таблиць, 6 схем,20 додатків. Список використаних літературних джерел нараховує 203 публікації.

Структура роботи:

Вступ.

Розділ 1. Теоретичні основи раціонального використання ресурсного потенціалу сільського господарства.

1.1 Суть ресурсного потенціалу сільського господарства і об'єктивна необхідність підвищення ефективності його використання.

1.2 Методичні основи дослідження і оцінки ресурсного потенціалу сільського господарства.

Розділ 2. Оцінка сучасного стану формування і рівня використання ресурсів сільського господарства Тернопільської області.

2.1 Оцінка природно-кліматичного потенціалу і рівня його використання.

2.2 Стан забезпечення матеріально-технічними ресурсами і ефективність їх використання в сільському господарстві.

2.3 Динамічні зміни потенціалу праці і її продуктивності.

2.4 Економічна ефективність використання сукупного ресурсного потенціалу сільського господарства.

Розділ 3. Механізм раціонального використання ресурсного потенціалу сільського господарства.

3.1 Методичні основи обґрунтування післяприватизаційної стратегії розвитку підприємств.

3.2 Забезпечення пропорційності і збалансованості сільськогосподарського виробництва.

3.3 Мотиваційна система ефективного використання виробничих ресурсів.

3.4 Організація ринкової системи сервісного забезпечення і обслуговування сільського господарства.

Висновки і пропозиції.

Список використаної літератури.

Додатки.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретичні основи раціонального використання ресурсного потенціалу сільського господарства” обґрунтовано суть ресурсного потенціалу сільського господарства і об'єктивна необхідність підвищення ефективності його використання. а також методичні основи дослідження і оцінки ресурсного потенціалу сільського господарства.

Дослідження проблеми ресурсного потенціалу сільського господарства пов'язане з інтенсивністю виробництва, питаннями органічної єдності кількісних і якісних характеристик процесу інтенсифікації. На наш погляд, інтенсивність означає концентрацію виробничих ресурсів на одиницю земельної площі. В цьому розумінні вона співпадає з категорією абсолютного ресурсного потенціалу і одночасно виступає як показник ступеня інтенсифікації у часі, який відображає її матеріально-речову основу.

Інтенсифікація розширеного відтворення ресурсного потенціалу поділяється на три етапи: розвитку, результативності і економічної ефективності. Модель процесу розширеного відтворення ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин представлена на схемі 1., на якій відображено кількісне і якісне відтворення земельних, матеріальних і трудових ресурсів, що можливо при наявності відповідних інвестицій, джерелом яких є необхідний рівень результативності і ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечується збалансованим розвитком і раціональним використанням всього ресурсного потенціалу.

Схема 1. Модель процесу розширеного відтворення ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва в умовах ринкових відносин.

Найважливішим елементом аграрного потенціалу є земля як перша передумова та природна основа виробництва. Вона активно впливає на процес виробництва,є його найважливішим складовим елементом, базою для органічного поєднання інших виробничих ресурсів. Рівень ресурсного потенціалу залежить не тільки від розміру і структури сільськогосподарських угідь, але й, в значній мірі від економічної родючості землі, яка залучається до виробничого процесу.

В цілому сільськогосподарські угіддя Тернопільської області характеризуються високим рівнем розораності. Питома вага ріллі в структурі угідь складає 89,6%. Середня вартість одного гектара сільськогосподарських угідь, розрахована на основі бонітетної оцінки та рентних показників, становить 6230 грн., в тому числі ріллі - 6600, багаторічних насаджень - 10623, природних сіножатей - 2881, природних пасовищ - 2139 грн. (табл. 1.)

У другому розділі "Оцінка сучасного стану формування і рівня використання ресурсів сільського господарства Тернопільської області" розглядаються питання оцінки: природно-кліматичного потенціалу та рівня його використання, стану забезпечення

Показники структурної і вартісної оцінки сільськогосподарських угідь Тернопільської області (за 1997 рік)

матеріально-технічними ресурсами і ефективності їх використання в сільському господарстві, динамічних змін потенціалу праці і їх продуктивності, економічної ефективності використання сукупного ресурсного потенціалу сільського господарства.

Проведені нами розрахунки показали, що природно-кліматичні умови Тернопільської області забезпечують потенційну урожайність озимих зернових 50 центнерів з гектара, ярих - 45, зернобобових - 40, кукурудзи на зерно - 60, цукрових буряків - 402, картоплі - 294, зеленої маси однорічних трав - 314, багаторічних трав - 401, кукурудзи - 398, кормових коренеплодів - 697 ц. Однак, фактична урожайність основних сільськогосподарських культур в усіх категоріях господарств області за 1991 - 1997 рр. в середньому становила: зернових і зернобобових - всього в середньому - 24,4 ц/га, цукрових буряків, відповідно, 273 ц/га, картоплі - 137 ц/га, овочів - 137 ц/га. Тобто, природний потенціал земельних ресурсів не використовувався в повній мірі. В принципі, це залежить від цілого комплексу факторів, які за відповідними ознаками можна поділити на економічні, технологічні і організаційні.

Для забезпечення подальшого росту виробництва продукції, покращення добробуту народу потрібний швидкий ріст продуктивних сил. Основну частину останніх складають засоби виробництва, які відіграють важливу роль в розвитку сільського господарства.

Головним фактором розвитку продуктивних сил є капіталовкладення, які виконують функцію відтворення і збільшення обсягу основних засобів. За останні роки сума капітальних вкладень у сільське господарство різко зменшилась. При цьому майже припинилося будівництво виробничих споруд сільськогосподарського призначення, а дві третини визначених сум направлялося на придбання тракторів, транспортних засобів і сільськогосподарських машин.

У вирішенні проблеми раціонального використання матеріальних ресурсів і ресурсозбереження в сільському господарстві важлива роль відводиться удосконаленню структури основних фондів. Так, в сільському господарстві Тернопільської області сформувалась структура основних фондів, в якій будівлі і споруди займають 63%, а машини, устаткування, передавальні пристрої і транспортні засоби лише 17%. Це свідчить про надто низьку питому вагу активної частини основних виробничих засобів, що не відповідає сучасним техніко-технологічним вимогам виробництва. Порівняння з відповідними показниками передових країн світу показує, що в розрахунку на 1000 га орних земель в Тернопільській області припадає 20 тракторів, а в США - 33, в Німеччині - 203, Франції - 86 та Італії - 138. На 1000 га посіву зернових в сільськогосподарських підприємствах Тернопільщини є 11 комбайнів, у фермерів США - 17.

Внаслідок некомплектності техніки і низької фондоозброєності праці, яка в 3 рази менша, ніж в США, в нас низька продуктивність праці. Вже багато десятиріч продуктивність праці в сільському господарстві України складає 20-25% рівня США. На виробництво основних видів продукції витрачається в 5-20 раз більше праці, ніж в США.

В даний час служба матеріально-технічного забезпечення області практично не відповідає ринковим умовам. Частина сільськогосподарської техніки, яка знаходиться на балансі сільськогосподарських підприємств, по суті непрацездатна, оскільки сервісні служби не пов'язані безпосередньо з кінцевими результатами сільськогосподарського виробництва, а господарства не мають фінансових ресурсів для закупівлі дорогих запасних частин. Особливо гостро проблема некерованості агротехсервісною службою виникає в пікові періоди (весняно-польові роботи і збирання врожаю), коли забезпечення сільськогосподарського виробництва запасними частинами, ремонтними засобами, паливно-мастильними матеріалами, а також новою технікою стає винятково актуальною.

Така ж ситуація із забезпеченням сільського господарства мінеральними добривами та хімічними засобами захисту рослин. Обсяг постачання мінеральних добрив в Україні за останні роки зменшився майже у 5 разів, а кількість внесення органічних добрив у розрахунку на 1 га посівної площі зменшилася більш як на третину. У господарствах Тернопільської області під врожай останніх років на один гектар вноситься менше 7 т органічних добрив, або в два рази менше, ніж в попередні роки.

Рівень ефективності використання матеріально-технічних ресурсів в сільському господарстві пов'язаний з пропорційністю цін на ресурси і продукцію. Аналіз макропотоків промислової продукції, призначеної для виробничого споживання у сільському господарстві а також продукції сільськогосподарського виробництва показує, що, наприклад, у 1991 році для закупівлі трактора марки Т-150К, необхідно було виростити і продати державі 44 т зерна або 4 т м'яса чи 32 т молока. В даний час ці цифри становлять, відповідно, 104 т зерна, 9 т м'яса, 66 т молока.

Найважливішим складовим елементом ресурсного потенціалу сільського господарства є ресурси живої праці. Запаси їх у сільськогосподарському виробництві характеризують собою трудовий потенціал галузі. Праця як функція трудових ресурсів складає головний елемент розвитку продуктивних сил. В сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області трудовий потенціал складає 183,3 тис. умовних працівників, в тому числі особи працездатного віку займають 80,6 відсотка. Переважну більшість сільськогосподарського населення у фізичному обчисленні становлять непрацездатні і особи пенсійного віку, але в умовному обчисленні вони складають в структурі трудового потенціалу 18,7%. Середнє навантаження землі в обробітку на одного умовного працівника дорівнює 4,8 га. Дослідженням встановлено, що рівень використання робочої сили на селі залежить від її потенційного запасу.

Відбувається процес старіння сільського населення обумовлений демографічною ситуацією. Групування сіл за кількістю населення показує, що в області налічується 51 населений пункт, в якому протягом року ніхто не народжувався, 147 населених пунктів, де не було жодного прибулого мешканця, а в 79 населених пунктах жителі пенсійного віку перевищують 50 відсотків.

За рівнем енергоозброєності праці робітники сільського господарства Тернопільської області більш як в 5 раз відстають від фермерів США. В даний час фондоенергоозброєність сільського робітника в 1,8 рази нижча, ніж робітника в промисловості, хоча в розвинутих країнах світу фермер озброєний в 1,5-2 рази вище, ніж робітник промисловості. Підраховано, що один працівник, зайнятий в сільському господарстві, годує населення: в Україні - 14 чоловік, в США, з розрахунку вищої в 7 разів продуктивності аграрної праці, ніж в Україні, - 98 чоловік.

В сільськогосподарських формуваннях є невикористані резерви підвищення продуктивності праці, основні з яких це удосконалення механізму господарювання та ефективна система матеріального стимулювання. В передових господарствах раціонально поєднується натуральна і грошова оплата, які поставлені в пряму залежність від кінцевих підсумків господарювання. В результаті забезпечення гарантованої і своєчасної виплати заробітної плати досягається висока трудова і технологічна дисципліна, яка в свою чергу є основою підвищення продуктивності праці.

Дані порівняльного аналізу структури сукупного доходу і його використання в селянській сім'ї і в сім'ї робітника промисловості показують, що перша знаходиться в гірших матеріальних умовах. Заробітна плата сім'ї селянина в 1,5 рази нижча від сім'ї робітника. Навіть з врахуванням виручки від реалізації продукції особистого підсобного господарства, що вимагає додаткових затрат праці позаробочий час, дохід селянина на 13% менший. Жителі села в порівнянні з населенням міст поставлені в гірші умови по продовольчому забезпеченню, та культурно-побутових послугах.

Таким чином, недостатня увага з боку державних органів до соціально-культурного розвитку сільських населених пунктів є вагомою причиною старіння трудових ресурсів села, недостатнього використання всього ресурсного потенціалу сільського господарства.

Ефективність використання ресурсів сільськогосподарського виробництва залежить від багатьох факторів. Одним із найважливіших є обґрунтоване формування структури виробництва і, в першу чергу, структури посівних площ сільськогосподарських культур. Проведена нами порівняльна економічна оцінка ефективності окремих сільськогосподарських культур показує, що за показником виходу прибутку з одиниці площі першими виділяються цукрові буряки, а найвищий рівень окупності затрат мають зернові культури. Таким чином, в умовах дефіциту фінансових і матеріальних ресурсів найбільш вигідним є вирощування зернових культур.

У динаміці обсяги виробництва і продажу сільськогосподарської продукції мають тенденцію до зниження. Так, за останніх десять років обсяг виробництва зерна щорічно зменшувався в середньому на 6,3%, цукрових буряків - на 25,9, картоплі - на 52,8, фруктів і ягід - на 47,5, тютюну - на 84,8%. Аналогічна ситуація спостерігається в тваринницьких галузях. Відповідно знижувався рівень товарної продукції, що негативно відобразилось на показниках економічної ефективності, використання ресурсного потенціалу.

Низька продуктивність галузей рослинництва і тваринництва знайшла свій негативний відбиток на собівартості їх продукції. У відповідності до змін собівартості і реалізаційних цін продукції змінювався рівень рентабельності і виробництва.

Узагальнюючим показником ефективності є визначення рівня використання сукупного потенціалу сільськогосподарського виробництва, в структурі якого 32,4% становить вартість землі, 38,9 - трудові ресурси, 28,7% - основні і обігові засоби (табл.2).

Ефективність використання сукупного ресурсного потенціалу в сільському господарстві Тернопільської області

Таким чином, проведений аналіз оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва дає підстави стверджувати про значні невикористані резерви збільшення виробництва продукції, підвищення її якості та здешевлення. Для покращення економічної ситуації в сільському господарстві і забезпечення максимального використання його потенційних ресурсних можливостей розроблена система економічних важелів ринкових відносин та ефективний механізм функціонування галузі в нових умовах господарювання.

У третьому розділі "Механізм раціонального використання ресурсного потенціалу сільського господарства” обґрунтовано: методичні основи післяприватизаційної стратегії розвитку підприємств; нормативні показники забезпечення пропорційності і збалансованості

сільськогосподарського виробництва; мотиваційну систему ефективного використання виробничих ресурсів; організаційний механізм ринкової системи сервісного забезпечення і обслуговування сільського господарства.

Зокрема, при визначенні стратегії розвитку підприємств в післяприватизаційний період, яка концентрує всі види виробничо-господарської діяльності, нами виділено ті елементи, які найбільш суттєво впливають на діяльність підприємств. Зазначено, що в процесі стратегічного управління необхідно враховувати як зовнішні, так і внутрішні факторні показники, на основі яких можна ставити діагноз підприємству, оцінювати його ресурсні можливості і обґрунтувати прогноз дальшого розвитку.

Розроблені у дисертаційній роботі методичні основи реформування колективних

сільськогосподарських підприємств передбачають дотримання таких передумов: збереження переваг крупного виробництва; забезпечення раціонального співіснування різних за розмірами і формами власності господарських формувань; створення можливостей соціального захисту сільського населення.

Пропозиції по формуванню структури альтернативних селянських господарств сприяють удосконаленню виробничих відносин на селі, раціональному використанню земельних, трудових і матеріальних ресурсів, підвищенню зацікавленості селянина у збільшенні виробництва і здешевленні продукції та перетворенню його в господаря землі.

Вирішення проблеми підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва досягається при умові раціонального використання ресурсів на основі їх пропорційності і збалансованості у всіх сферах сільського господарства. Підраховано, що ліквідація внутрігалузевих диспропорцій в сільському господарстві рівноцінна збільшенню обсягу виробництва продукції приблизно на 10-15%.

Розроблений нами оптимізаційний прогноз перспективного виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах Тернопільської області на період до 2005 року передбачає приріст основних його показників в 1,4-1,5 рази, проти рівня, досягнутого в 1991-1995 роках. Зокрема, рівень урожайності зернових намічено довести до 44, цукрових буряків - до 350, картоплі - до 180, овочів - до 200 ц з гектара, середньорічний надій молока на корову становитиме 33 ц, середньодобовий приріст ВРХ - 550, свиней - 380 грам. Валове виробництво зерна складатиме 1670, цукрових буряків - 3000, картоплі - 900, овочів - 180 тис. тонн, м'яса /в живій масі/ і молока в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь відповідно 20 та 85 тонн.

Проект техніко-технологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва Тернопільської області

Для покращення технічного забезпечення в 2005 році загальна кількість тракторів в сільському господарстві Тернопільської області має становити 15410, зернозбиральних комбайнів - 4200, бурякозбиральних - 1400 штук (табл.3).

Для забезпечення пропорційного розвитку галузей рослинництва і тваринництва розраховано оптимальний план кормовиробництва для господарств Заліщицького району з використанням ЕММ і ЕОМ, який передбачає удосконалення структури посівних площ, зокрема збільшення площ посіву багаторічних трав до 38-39% замість наявних 32-33%. Третину з них, як показують розрахунки, слід віднести під посіви люцерни, а також розширити площі кукурудзи, сої та озимого ріпаку на зерно.

Для забезпечення виконання проектних завдань передбачається: завершити процес приватизації, реформування земельно-майнових відносин, запровадити ефективні форми господарювання, які забезпечать високу відповідальність і зацікавленість працівників в результатах своєї праці; впровадити прогресивні технології сільськогосподарського виробництва, направлені на максимальне використання ресурсного потенціалу; удосконалити економічний механізм внутрігосподарських і міжгосподарських відносин, який включає обґрунтовані розподільні відносини; організувати ефективну систему агросервісного забезпечення і обслуговування сільськогосподарського виробництва. Визначена програма розвитку сільського господарства досліджуваної області і механізм її виконання забезпечать високий рівень використання ресурсного потенціалу і ефективний розвиток виробництва в цілому.

Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу намічено досягти за рахунок впровадження системи економічних, організаційних і соціальних чинників, які впливають на трудову поведінку і виступають як економічні стимули, а саме: запровадження ринку земельних часток і майнових паїв, раціональне поєднання грошової і натуральної форм матеріального стимулювання, удосконалення земельно-майнових відносин.

Раціональний розвиток ресурсного потенціалу агропромислових формувань забезпечується на основі створення ринку засобів виробництва. В сільськогосподарському машинобудуванні необхідно розвивати конкуренцію шляхом ліквідування монополії деяких підприємств на випуск певних видів сільськогосподарської техніки. До формування і функціонування ринку засобів виробництва необхідно залучати іноземні фірми при створенні спільних машинобудівних підприємств, що забезпечить підвищення якості, надійності машин, розширення їх номенклатури і зниження собівартості.

В умовах переходу до ринкових взаємовідносин і гострої конкурентної боротьби підприємства вітчизняного машинобудування повинні організувати фірмовий технічний сервіс, який є складовою частиною виробництва і збуту продукції і визначає успіх фірми. З цією метою в кожному адміністративному районі на базі ремонтно-технічних підприємств і райагропостачу доцільно утворити територіальний центр по фірмовому обслуговуванню техніки. Першочерговим завданням технічного сервісу є завершення комплексної механізації сільськогосподарського виробництва. Вибір системи машин для комплексної механізації повинен базуватися на прогресивній технології вирощування сільськогосподарських культур, раціональних методах утримання тварин.

Запропонована нами організація комерційної системи агрохімічного забезпечення передбачає розгалужену систему реалізації мінеральних добрив і пестицидів, яка, на нашу думку, повинна будуватися таким чином, щоб максимально охопити всі категорії сільськогосподарських виробників, об'єднувати в єдину сітку підприємства по виробництву добрив і отрутохімікатів, приватні компанії і кооперативні об'єднання по використанню хімічних засобів. При цьому сільськогосподарським виробникам слід надавати короткострокові кредити на пільгових умовах. Все це сприятиме підвищенню ефективності агрохімічного забезпечення сільського господарства.

В сучасних умовах фінансової кризи ефективною формою розв'язання проблем матеріально-технічного забезпечення виробничого процесу у сільському господарстві є лізинг.

Схема 2. Структура і взаємовідносини економічних об'єктів при лізингу в сільському господарстві Заліщицького району Тернопільської області

В розробленій нами структурній моделі лізингової діяльності (схема 2) лізингодавачем вибрано міжгосподарське підприємство, яке має добре розвинуту матеріально-технічну базу, відпрацьовані зв'язки з усіма сільськогосподарськими підприємствами, вигідне транспортне розміщення та інші позитивні фактори, які для цього необхідні. На основі лізингової діяльності розвиваються раціональні взаємовідносини між виробником сільськогосподарських машин та їх виробничими споживачами, створюється надійна основа інвестування сільськогосподарського виробництва, що надзвичайно важливо в умовах недостатнього забезпечення кредитними ресурсами.

Організація ринкової системи сервісного забезпечення і обслуговування сільського господарства, модель якої розроблена і запропонована для впровадження на базі існуючих підприємств і організацій АПК, створює технологічні передумови для високопродуктивної праці і ефективного використання ресурсного потенціалу сільськогосподарського виробництва.

Висновки і пропозиції