Соціальні гарантії зайнятості: методологія та напрями забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.09.01 - Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

СОЦІАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАЙНЯТОСТІ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

КУЧИНСЬКА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ - 1998

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Реформування економіки та розвиток ринкових відносин обумовлюють глибокі зрушення у зайнятості населення. Разом з тим виникає ряд проблем, вирішення яких вимагає розробки нових теоретичних і методологічних підходів. Ринкові перетворення в Україні супроводжуються негативними соціально-економічними наслідками, серед яких чільне місце належить поширенню безробіття та неповної зайнятості. За таких умов особливої актуальності набуває проблема формування ефективної системи соціальних гарантій зайнятості населення, адекватної перехідному періодові, що є запорукою створення соціально-орієнтованої ринкової економіки, динамічного розвитку продуктивних сил України та її регіонів. Викладене вище обумовлює необхідність наукового обґрунтування методології дослідження соціальних гарантій зайнятості та розробки пріоритетних напрямів їх забезпечення за умов перехідного періоду. Сучасне соціально-економічне становище України вимагає нетрадиційних підходів до вирішення зазначеної наукової проблеми з урахуванням особливостей перехідної економіки, специфіки перебігу соціальних процесів та реальних фінансово-економічних можливостей субєктів господарювання всіх рівнів щодо їх стабілізації.

У звязку з цим досить актуальною видається проблема створення надійної системи соціальних гарантій зайнятості населення, адекватної перехідному періодові.

Ступінь дослідженості проблеми. Методологічні, методичні та прикладні питання багатоаспектної проблеми забезпечення соціальних гарантій зайнятості завжди були предметом наукових досліджень. У їх розробку значний вклад внесли вчені А.В. Базилюк, С.І. Бандур, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, О.А. Бугуцький, В.С. Васильченко, М.І. Долішній, Т.А. Заяць, С.М. Злупко, Г.І. Купалова, Е.М. Лібанова, І.С. Маслова, А.А. Нікіфорова, В.В. Онікієнко, Л.С. Чижова, М.В. Шаленко, В.М. Шамота та інші. В наукових працях цих вчених з різних точок зору і в різних ракурсах досліджено важливі теоретичні, методологічні та практичні питання щодо формування системи соціальних гарантій зайнятості і механізму їх забезпечення.

Разом з тим у період трансформації економічних відносин в Україні виникають нові, раніше не досліджувані проблеми, повязані з розвитком ринкового механізму господарювання, а відтак і з новими формами забезпечення соціальних гарантій зайнятості. Серед вчених ще не досягнуто спільності думок у погляді на розробку конкретних методів забезпечення соціальних гарантій зайнятості та механізму їх здійснення. Відсутність концептуально цілісної і методологічно обґрунтованої стратегії соціально-економічного розвитку наклало свій відбиток і на політиці щодо соціальної захищеності населення в сфері зайнятості, яка є непослідовною, безадресною, фактично ізольованою від комплексу питань реформування економіки. Внаслідок відсутності довгострокових орієнтирів реальній політиці щодо соціальних гарантій зайнятості притаманні суперечливість та несистемність заходів.

Викладене вище обумовлює необхідність наукового обґрунтування методології дослідження соціальних гарантій зайнятості, визначення пріоритетних напрямів та шляхів їх забезпечення за умов перехідного періоду. Сучасне становище України вимагає нетрадиційних підходів до вирішення зазначеної проблеми з урахуванням особливостей розвитку економічних процесів та реальних фінансово-економічних можливостей субєктів господарювання всіх рівнів. Саме цим зумовлено вибір теми дослідження, його мета та основні задачі.

Головна ідея дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі оцінки результативності здійснення існуючої на сьогодні системи соціальних гарантій зайнятості обґрунтувати методологію та напрями її розвитку в умовах перехідного періоду.

Зв'язок роботи з науковими темами. Тема дисертації тісно повязана з науково-дослідними роботами, що проводяться у РВПС України НАН України, зокрема по темах 4.2.1.5.55 “Формування регіональної політики ринку робочої сили”, 3.1.5.58 “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на 2001 - 2010 рр.”, 3.1.5.60 “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки”.

В основу дисертаційної роботи покладено результати наукових досліджень, виконаних дисертантом у 1993 - 1998 рр у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, що підтверджує звязок дисертації з тематичним планом науково-дослідних робіт інституту.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи - обґрунтування основних напрямів забезпечення соціальних гарантій зайнятості населення регіону за умов трансформації економічної системи та розвитку ринкових відносин.

Відповідно до цієї мети в роботі поставлені і вирішувалися такі задачі:

розкрити соціально-економічну сутність гарантій зайнятості за умов трансформації економічної системи та розвитку ринкових відносин;

обґрунтувати критерії соціальної захищеності населення в сфері зайнятості;

розробити концептуальні основи формування державної соціальної політики в сфері зайнятості;

визначити та обґрунтувати складові механізму забезпечення соціальних гарантій зайнятості населення;

розробити методичні принципи прогнозування вивільнення працівників з економіки регіонів;

побудувати територіальний прогноз вивільнення працівників з основних галузей матеріального виробництва;

оцінити наслідки трансформації економіки для сфери зайнятості та її впливу на соціальну захищеність населення;

обґрунтувати заходи по соціальному захисту маргінальних груп населення.

Предмет і обєкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методологічні та практичні проблеми забезпечення соціальних гарантій зайнятості у взаємозвязку з тенденціями сучасних економічних перетворень.

Обєктом дослідження є система соціальних гарантій зайнятості населення регіонів України.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертації являються роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем зайнятості і соціального захисту населення. В дисертації використані законодавчі акти щодо політики зайнятості населення та його соціального захисту, відповідні інструктивні, методичні і нормативні матеріали.

В процесі дослідження використовувались такі методи: системного підходу, абстрактно-логічний, графічний, статистичний, економіко-математичний, класифікації і типології, екстраполяції, експертних оцінок, імітаційного моделювання тощо.

Інформаційна база дослідження. Інформаційну базу дисертації склали законодавчі та нормативні документи щодо економічних реформ, забезпечення соціальних гарантій зайнятості; конвенції Міжнародної організації праці, опубліковані результати соціологічних досліджень; статистичні дані, що характеризують забезпечення гарантій зайнятості та соціальний захист населення; інформація щодо практики забезпечення соціальних гарантій зайнятості в розвинутих країнах світу. При підготовці дисертації автором використані результати наукових досліджень Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема відділу регіональних проблем зайнятості та ринку праці, інших наукових установ, літературні джерела та результати особистих досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі на основі особистого авторського дослідження:

визначено економічну сутність соціальних гарантій зайнятості населення в перехідний період, основні критерії та індикатори соціальної захищеності населення в сфері зайнятості;

обґрунтовано основні концептуальні підходи щодо забезпечення соціальних гарантій зайнятості на макроекономічному та регіональному рівнях в умовах ринкової трансформації економіки із визначенням мети, основних принципів функціонування механізму їх реалізації;

визначено та обґрунтовано складові механізму соціальних гарантій зайнятості населення та запропоновано авторську концепцію його формування в перехідний період;

розроблено методичні принципи регіонального прогнозування вивільнення працівників з економіки України та побудовано територіальний прогноз вивільнення працівників;

систематизовано заходи і конкретизовано етапність реалізації державної політики зайнятості та соціального захисту населення з точки зору єдності і особливостей рівнів управління та особливостей перехідного етапу ринкової трансформації економіки України;

розроблено концепцію забезпечення соціальних гарантій зайнятості маргінальних груп населення.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що ряд його теоретико-методологічних положень створює основу для вдосконалення існуючого на сьогодні механізму соціальних гарантій зайнятості, визначення стратегії щодо їх забезпечення в умовах ринкових перетворень, а також розробки і обґрунтування пріоритетів державної політики зайнятості населення з точки зору єдності рівнів управління та особливостей перехідного етапу ринкової трансформації економіки України.

Прикладне значення результатів дослідження полягає в розробці пріоритетів державної політики зайнятості, обґрунтуванні методичних принципів регіонального прогнозування вивільнення працівників з економіки України, визначенні адекватних умовам перехідної економіки основних напрямів забезпечення соціальних гарантій зайнятості населення.

Викладені в дисертаційній роботі результати аналітичних досліджень, методичні розробки і рекомендації призначені для практичного використання при опрацюванні програм зайнятості населення, визначенні стратегічних напрямів забезпечення соціальних гарантій зайнятості та обґрунтуванні їх пріоритетів.

Декларація особистого внеску дисертанта у розробку наукових результатів, що виносяться на захист. Сукупність отриманих наукових результатів є авторською оцінкою теоретико-методологічних положень щодо особливостей формування системи соціальних гарантій зайнятості за умов перехідної економіки. В дисертації особисто автором обґрунтовано основні індикатори та критерії соціальної захищеності населення у сфері зайнятості; оцінено характер впливу трансформаційних процесів на сферу зайнятості та соціальну захищеність населення; визначено складові механізму соціальних гарантій зайнятості та запропоновано авторську концепцію його формування в перехідний період; розроблено теоретико-методологічні підходи до прогнозування процесу вивільнення працівників з економіки України та регіонів, змодельовані сценарії можливого перебігу даного процесу; визначено основні шляхи реалізації державної політики щодо забезпечення соціальних гарантій зайнятості населення.

Дисертаційне дослідження є одноосібно написаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання - формування та запровадження ефективної системи соціальних гарантій зайнятості населення, адекватної умовам трансформації економічної системи та розвитку ринкових відносин.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Одержані наукові результати доповідались на науково-практичній конференції “Проблеми трудозбереження і соціального захисту населення України в умовах ринкової економіки” (Київ, 1993 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку” (Хмельницький, 1997 р.).

Наукові результати щодо обґрунтування основних напрямів забезпечення соціальних гарантій зайнятості за умов перехідної економіки увійшли як завершений розділ до складу наукової доповіді Міністерству праці та соціальної політики України та Міністерству економіки України, підготовленої по завершенні дослідження по науково-дослідній темі Формування регіональної політики ринку робочої сили, що виконувалась в РВПС України НАН України. Зокрема, в ній автором запропоновані основи формування економічного механізму забезпечення соціальних гарантій зайнятості, який враховує особливості сучасних трансформаційних процесів в економіці.

Впровадження результатів дослідження визначається також їх реалізацією в ряді інших науково-дослідних робіт РВПС України НАН України, а саме у темах “Прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил України на 2001 - 2010 рр.”, “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки”. Основні концептуальні положення щодо методології регіонального прогнозування вивільнення працівників з економіки України викладено у підготовленій особисто дисертантом науковій доповіді Міністерству праці та соціальної політики України. Виконані дисертантом наукові розробки отримали позитивну оцінку і використовуються в практичній діяльності керівними органами України, що підтверджується відповідними листами: Фонду державного майна України - № 865 від 23.12. 96, Міністерства економіки України - № 18 -27/557 від 16.12. 1997 , Міністерства праці та соціальної політики України - № 07 - 5119 від 19.12.1997, № 01 - 3/1467-08-02 від 01.10.98.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 10 друкованих роботах. Серед публікацій - статті у наукових фахових виданнях - 5, тези доповідей на наукових і науково-практичних конференціях - 2. Загальний обсяг авторського опублікованого тексту складає 2,3 обл. - вид. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, списку використаних джерел з 140 найменувань, 41 додатку і включає 15 таблиць і 14 рисунків. Повний обсяг дисертації складає 249 сторінок, у тому числі таблиці займають 15 сторінок, рисунки - 10, список використаних джерел - 12, додатки - 41 сторінку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

соціальний зайнятість трансформація економіка

У вступі розкрито актуальність теми дисертації, ступінь дослідженості проблеми, звязок роботи з науковими темами; сформульовано мету і задачі дослідження, його предмет і обєкт; викладено методологію, методику та інформаційну базу дослідження; відображено наукову новизну одержаних результатів та виділено особистий внесок дисертанта у їх розробку; показано практичне значення дисертаційної роботи; наведено результати апробації її основних положень та впровадження в економічну практику.

У першому розділі “Методологія і методика дослідження соціальних гарантій зайнятості” розкрито соціально-економічну сутність соціальних гарантій зайнятості, досліджена мотиваційна основа зайнятості та забезпечення її соціальних гарантій, а також обґрунтовано основні критерії та індикатори соціальної захищеності населення у сфері зайнятості.

За обґрунтованим в дисертаційній роботі визначенням соціальні гарантії зайнятості являють собою комплекс нормативно-правових, організаційних та економічних заходів щодо упередження масового безробіття, всебічного сприяння продуктивній зайнятості громадян та створення для них належних умов праці. Основні показники забезпечення соціальних гарантій зайнятості населення наведені в таблиці 1.

Сутність соціальних гарантій зайнятості полягає в реалізації комплексу державних гарантій щодо умов та оплати найманої праці, формування місткої сфери зайнятості населення в усіх секторах, галузях економіки і регіонах України. Проте, в перехідний період в їх забезпеченні існують особливості. Це повязано з тим, що одним з наслідків переходу до ринкових відносин стала деформалізація зайнятості. За часів командно-адміністративного управління держава конституційно гарантувала кожному громадянинові право на працю та соціальний захист, а безробіття, як таке, вважалось відсутнім. В нинішніх умовах держава практично самоусунулась від розвязання проблем зайнятості працездатного населення, що негативно відбилося на сфері зайнятості: стрімко зростає чисельність незайнятого населення та навантаження на вільні робочі місця в сфері офіційної економіки, знижується мотивація зайнятості населення. В роботі розглянуті три рівні мотивації зайнятості: матеріальна, трудова та статусна; виявлено, що визначальною в перехідний період залишається матеріальна мотивація, повязана, в першу чергу, з розміром винагороди за працю. З метою оцінки стану діяльності служб зайнятості щодо забезпечення соціальних гарантій зайнятості та визначення регіонів, що потребують особливої уваги з боку держави відносно соціальної захищеності у сфері зайнятості, запропонована відповідна система показників та критеріїв. Зокрема, визначені абсолютні, відносні та ресурсні критерії, а також запропоновано розрахунок інтегрального критерію - регіонального коефіцієнту функціонального стану системи соціальних гарантій зайнятості, що відображає питому вагу незайнятого населення в регіоні, охопленого всіма елементами системи: заходами по працевлаштуванню, професійним навчанням та перенавчанням, громадськими роботами, безпроцентними позиками для відкриття власної справи, отриманням допомоги по безробіттю.

Таблиця 1. Основні показники забезпечення соціальних гарантій зайнятості населення України у 1997 році

Джерело: Ринок праці в Україні в 1997 році - К., 1998. - с. 76, с.87, с. 93

У другому розділі “Оцінка соціальних гарантій зайнятості населення України на етапі перехідної економіки” дисертант на основі теоретичного аналізу визначила та обґрунтувала складові механізму соціальних гарантій зайнятості населення та запропонувала авторську концепцію його формування в перехідний період; провела оцінку впливу трансформації економіки на соціальну захищеність населення.

В дослідженні проведено класифікаційне групування соціальних гарантій за основними критеріальними ознаками: за змістом; рівнем дії; формою; активністю впливу на зайнятість; джерелами фінансування.

В дисертації доведено, що механізм соціальних гарантій зайнятості являє собою комплекс важелів або блоків, приведення яких в режим активної взаємодії забезпечує ефективне функціонування всієї системи, продуктивну зайнятість населення та його соціальний захист. Такими блоками є: науково-методичний; нормативно-правовий; організаційно-управлінський; мотиваційний; фінансово-кредитний (рис.1). Визначені в межах кожного з блоків перспективні напрями забезпечення та практичні дії, які мають бути реалізовані в найближчій перспективі, дозволять сформувати механізм, адекватний реаліям перехідної економіки. Зокрема, пропонується: впровадження заходів щодо розширення сфери прикладання праці, в тому числі, прискорений розвиток малого, середнього підприємництва та самозайнятості з відповідною фінансовою підтримкою; розширення структури та видів громадських робіт, зміна умов їх організації, проведення та фінансування з урахуванням якісного складу безробітних і соціально-економічних потреб регіонів; впровадження комплексного системного підходу до створення та збереження робочих місць; розробка комплексної програми заходів щодо створення та збереження робочих місць з відповідним нормативно-правовим, організаційним та фінансовим забезпеченням; удосконалення системи професійної підготовки та перепідготовки кадрів, що має базуватися на таких принципах: відповідність її державним і регіональним вимогам; звязок з процесами ринкових перетворень; впровадження модульної системи професійного навчання з використанням індивідуального підходу до кожної особи; децентралізація управління професійною освітою. Окрім цього, запропоновані конкретні заходи щодо удосконалення системи соціального страхування на випадок безробіття з обґрунтуванням необхідності прискорення прийняття Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, де мають бути передбачені розміри тарифів страхових внесків, їх диференціація за джерелами надходжень.

Рис.1. Складові механізму соціальних гарантій зайнятості

В дослідженні виявлено, що основними наслідками трансформації економіки для сфери зайнятості стали регіональна варіація рівнів зайнятості; зміни в її структурі, що носять переважно деструктивний характер, збереження значних масштабів прихованого безробіття.

Серед основних напрямів реформування економіки регіонів України суттєвий вплив на процеси зайнятості та соціальної захищеності населення чинять інституційні перетворення. Встановлено, що вплив реформування відносин власності на зайнятість населення та забезпечення соціальних гарантій залежить великою мірою від співвідношень між напрямами такого реформування. Для того, щоб приватизаційні процеси позитивно вплинули на формування та основні пропорції регіональних ринків праці, необхідні такі умови: по-перше, приватизація повинна реалізуватись як складова цілісної концепції переходу до економічної системи, заснованої на багатоукладності, чим будуть закладені основи для успішного господарювання суб'єктів різних форм власності; по-друге, процес приватизації повинен здійснюватися не за критерієм обвального зростання кількості недержавних підприємств, а на основі глибокого аналізу ефективності роботи окремих підприємств та організацій.

У третьому розділі “Методологія регіонального прогнозування вивільнення працівників” обґрунтовано авторську методологію та методику оцінки і прогнозування вивільнення працівників, запропоновані методичні принципи прогнозування, на основі яких побудовано територіальний прогноз вивільнення працівників з основних галузей матеріального виробництва. Автор поділяє думку експертів, що у найближчій перспективі домінуючу частку незайнятого населення, яке потребуватиме надання соціальних гарантій складатимуть вивільнені працівники, тобто звільнені виключно з ініціативи адміністрації субєктів господарювання. У звязку з цим вважаємо необхідним застосування сучасних методів оцінки масштабів вивільнення робочої сили, оскільки саме така оцінка має закладатися в основу розробки державної політики зайнятості та попередження негативних наслідків економічних перетворень. При цьому необхідність своєчасного забезпечення соціальних гарантій зайнятості потребує аргументованої оцінки процесу вивільнення працівників з галузей економіки України як на поточний момент, так і на перспективу.

Запропонований методологічний підхід до прогнозування вивільнення працівників з економіки України базується на оцінках попиту на робочу силу, його змін під впливом певних чинників, та фактичної чисельності зайнятих в економіці, кількісного та якісного їх співвідношення, трансформації прихованого безробіття у відкриту форму. Прогнозування масштабів вивільнення працівників спирається на метод імітаційного моделювання, що передбачає розробку прогнозу згідно з певними гіпотезами щодо розвитку економіки, напрямів і темпів її реструктуризації. Це дозволяє змоделювати різні сценарії розвитку процесу вивільнення внаслідок вищезазначених зрушень. При прогнозуванні важливо враховувати як можливі напрями та темпи соціально-економічних перетворень в країні, масштаби структурної перебудови економіки, пріоритети інвестиційної політики, стан ринкової інфраструктури, так і динаміку та тенденції розвитку сфери зайнятості населення, регіональних ринків праці. Перевага методу імітаційного моделювання полягає в можливості отримати багатоваріантну прогнозну інформацію, спираючись на яку можливо (за допомогою превентивних заходів) спрямувати перебіг процесу в потрібну сторону, або, принаймні, уникнути його небажаних наслідків.

У дослідженні визначені основні методичні принципи розробки прогнозу вивільнення робочої сили, якими є: комплексність, результативність, поліваріантність, оптимальність.

Відповідно до запропонованого методологічного підходу та, спираючись на основні принципи прогнозування, побудовано територіальний прогноз вивільнення працівників з економіки України. Обґрунтовано два варіанти можливого перебігу процесу, головна відмінність між якими полягає в різній ефективності заходів структурної перебудови економіки, що їх передбачає здійснити Уряд, та заходів по регулюванню ринку праці, передбачених Програмою зайнятості населення на 1997 - 2000 рр. Незважаючи на відмінності гіпотез, в найближчій перспективі очікуються досить значні масштаби вивільнення працівників, що вимагатиме від урядових структур здійснення упереджуючих заходів щодо активної державної соціальної політики в сфері зайнятості.

В четвертому розділі “Концептуальні основи забезпечення соціальних гарантій зайнятості населення” визначено пріоритети державної політики щодо забезпечення гарантій зайнятості з точки зору єдності та особливостей рівнів управління та унікальності перехідного етапу трансформації економіки України; розроблено концепцію забезпечення соціальних гарантій зайнятості маргінальних груп населення.

Доведено, що основними загальнодержавними пріоритетами соціальної політики в сфері зайнятості є: завершення формування відповідного нормативно-правового поля; розвиток та удосконалення системи соціального партнерства; створення належних умов трудової діяльності населення, запровадження активних заходів з охорони праці; розвиток кадрового потенціалу, удосконалення системи професійної освіти як передумови високої конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці.

В сучасних умовах важливого значення набуває визначення механізму реалізації заходів по соціальному захисту населення в сфері зайнятості. В роботі обґрунтовано, що забезпечення соціальних гарантій доцільно розглядати як багаторівневий процес. В узагальненому вигляді ієрархію процесу можна розглянути у вигляді трьох рівнів: макрорівня, регіонального та локального.

Встановлено, що одним з наслідків глибокої і всеохоплюючої кризи, стала маргіналізація значної частини українського населення, тобто поява на ринку праці прошарків населення, які не беруть участі у виробництві, не виконують громадських функцій, не мають твердого соціального статусу та існують на кошти, що надаються з громадських фондів. Подолання зростаючої маргіналізації населення має стати пріоритетним завданням соціальної політики держави. В роботі запропонована концепція забезпечення соціальних гарантій зайнятості маргінальним групам населення, яка являє собою систему теоретичних положень та узагальнених поглядів на цілі та шляхи реалізації політики щодо забезпечення гарантій зайнятості даним категоріям населення з визначенням сутності, мети, основних принципів, напрямів, завдань та джерел фінансування відповідних заходів. Основними пріоритетами соціальної захищеності маргінальних прошарків населення у сфері зайнятості визначені: удосконалення порядку бронювання робочих місць для осіб, найменш конкурентоспроможних на ринку праці; створення умов для широкого залучення даних категорій до професійної підготовки та перепідготовки, стимулювання участі в громадських та тимчасових роботах; всебічне сприяння (в тому числі фінансова підтримка) самозайнятості маргінальних груп населення в формальному секторі економіки; створення додаткових та збереження ефективних робочих місць для даних категорій населення переважно на безповоротній основі.

ВИСНОВКИ

Перехід до ринкових відносин потребує створення відповідної системи забезпечення соціальних гарантій зайнятості, кардинального переосмислення орієнтирів державної та регіональної політики соціального захисту населення в сфері зайнятості. Така необхідність повязана з тим, що внаслідок відсутності довгострокової стратегії формування в Україні соціально-орієнтованої економіки, політика щодо соціального захисту населення в сфері зайнятості є непослідовною, фрагментарною, практично безадресною та фактично ізольованою від комплексу питань трансформації економіки. Заходи щодо забезпечення гарантій зайнятості в більшості випадків виходять не з необхідності перспективного вирішення конкретних проблем, а зорієнтовані на вирішення тимчасових потреб. Реальній політиці на ринку праці та в сфері забезпечення гарантій зайнятості притаманні суперечливість та несистемність заходів. Виникає потреба в теоретичному обґрунтуванні та практичній реалізації ефективних важелів впливу на основні параметри зайнятості населення, забезпечення соціальних гарантій.

Встановлено, що основними вимогами до системи соціальних гарантій зайнятості на етапі ринкової трансформації економіки є: їх необхідний і достатній обсяг; забезпеченість матеріальними та фінансовими ресурсами; соціальна адресність; регіональна адаптивність; наявність реального механізму забезпечення; своєчасність та оперативність їх надання.

Ефективність функціонування вказаної системи великою мірою залежить від механізму реалізації розроблених заходів. Існуючий механізм соціальних гарантій зайнятості був зорієнтований на умови командно-адміністративної економіки, забезпечення формальної зайнятості, на ситуацію, коли держава конституційно гарантувала кожному громадянинові право на працю і соціальний захист. В період переходу до ринкових відносин, одним з наслідків якого стала деформалізація зайнятості, самоусунення держави від забезпечення повної зайнятості працездатного населення, необхідним стало формування нового механізму соціальних гарантій зайнятості, адекватного сучасним умовам. У дослідженні виявлено, що формування такого механізму являє собою приведення в режим активної взаємодії всіх його складових: науково-методичної, нормативно-правової, організаційно-управлінської, мотиваційної, фінансово-кредитної.

5. Основними концептуальними засадами функціонування соціальних гарантій зайнятості в сучасних умовах є: органічне поєднання суто ринкових елементів з державними заходами по забезпеченню продуктивної зайнятості населення; диференційований підхід до різних соціо-демографічних груп населення; інтеграція в єдину систему соціальних гарантій на всіх рівнях: державному, регіональному і локальному при наданні пріоритету регіональному рівневі; використання системи науково-обґрунтованих соціальних нормативів.

6. Економічні, організаційні та управлінські заходи щодо соціального захисту населення в сфері зайнятості необхідно здійснювати у поєднанні та узгодженості загальнодержавних, регіональних та локальних інтересів. Забезпечення соціальних гарантій зайнятості доцільно розглядати як багаторівневий процес. В узагальненому вигляді ієрархію процесу можна розглядати у вигляді трьох рівнів: макрорівня, регіонального та локального. При цьому безумовний пріоритет повинен надаватися регіональному рівню при органічному поєднанні місцевого самоврядування з державним управлінням при фінансовій самостійності регіональних служб зайнятості. Принциповими рисами організаційно-управлінського механізму регіональної політики щодо забезпечення соціальних гарантій зайнятості є: поєднання державного та регіонального регулювання процесів забезпечення гарантій зайнятості; максимальне використання власних можливостей розвитку економіки України; урахування конкретної ситуації, в якій здійснюється державна регіональна політика щодо соціального захисту; визначення пріоритетів і їх забезпечення в Державній та регіональних програмах зайнятості населення згідно з фінансовими можливостями; поєднання державного регулювання зайнятості та соціального захисту з ринковими регуляторами.

7. Основний методологічний підхід до прогнозування вивільнення працівників з економіки України та регіонів як важливого сегменту ринку праці повинен базуватися на оцінках попиту на робочу силу, його змін під впливом певних чинників та фактичної чисельності зайнятих в галузях народного господарства, кількісного та якісного їх співвідношення, трансформації прихованого безробіття у відкриту форму. Прогнозування масштабів вивільнення працівників повинно спиратися на метод імітаційного моделювання, що передбачає розробку прогнозу згідно з певними гіпотезами щодо розвитку економіки, напрямків і темпів її реструктуризації. Це дозволяє змоделювати різні сценарії розвитку процесу вивільнення внаслідок вищезазначених змін. При прогнозуванні важливо враховувати як можливі напрями та темпи соціально-економічних перетворень в країні, масштаби структурної перебудови економіки, пріоритети інвестиційної політики, стан ринкової інфраструктури, так і динаміку і тенденції розвитку зайнятості населення, регіональних ринків праці.

8. Основними принципами розробки регіонального прогнозу вивільнення робочої сили є: комплексність, результативність, поліваріантність, оптимальність. Зазначені принципи повинні закладатись в основу побудови прогнозу вивільнення працівників з економіки України та регіонів.

9. Основними загальнодержавними пріоритетами соціальної політики в сфері зайнятості є : завершення формування нормативно-правового поля забезпечення соціальних гарантій зайнятості; розвиток і удосконалення системи соціального партнерства; створення належних умов трудової діяльності населення, запровадження активних заходів з охорони праці; розвиток кадрового потенціалу, удосконалення системи професійної освіти як передумови високої конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці.

10. Одним з наслідків глибокої і всеохоплюючої кризи, соціально-економічного спаду стала маргіналізація значної частини українського населення, тобто поява на ринку праці груп населення, що поступово втрачають свій соціально-економічний статус. У звязку з цим концепція забезпечення соціальних гарантій зайнятості маргінальних груп населення полягає перш за все в розробці системи теоретичних положень і узагальнених поглядів на цілі і шляхи реалізації відповідної соціальної політики, адаптованої до умов ринку. До основних пріоритетів забезпечення гарантій зайнятості маргінальних груп населення слід віднести: удосконалення порядку бронювання робочих місць для осіб, найменш конкурентоспроможних на ринку праці; створення умов для широкого залучення цих категорій до професійної підготовки та перепідготовки; стимулювання участі в громадських та тимчасових роботах; всебічне сприяння (в тому числі фінансова підтримка) самозайнятості маргінальних груп населення в формальному секторі економіки; створення додаткових та збереження ефективних робочих місць для маргінальних груп населення з фінансуванням переважно на безповоротній основі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Кучинская Е.А. Некоторые вопросы обеспечения занятости в Украине // Розвиток науки та науково-технічного потенціалу в Україні та за кордоном. - Збірник аналітичних матеріалів (додаток до міжнародного наукового журналу “Наука та наукознавство). - Вип. 1 (9). - К.: НАН України, Державний комітет України з питань науки, техніки та промислової політики. Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва, 1996. - с.49 - 51.

Кучинська О.О. Головні напрями та шляхи підсилення мотивації трудової активності населення України в умовах ринкових відносин // Зайнятість та ринок праці. - Міжвідомчий науковий збірник. - Випуск 3. - НЦ ЗРП, ДЦЗ. - К.: АТ “Українська видавнича група”, 1995. - с. 25 -30.

Кучинська О.О. Формування системи соціальних гарантій зайнятості в регіоні // Продуктивні сили і регіональна економіка. - Збірник наукових праць. - К.: РВПС України НАН України, 1998. - с. 97 -104.

Кучинська О.О. Система соціальних гарантій зайнятості в умовах ринкових відносин // Збірник доповідей міжнародної науково-практичної конференції “Управління трудовими ресурсами: проблеми і перспективи розвитку”. - ч. 2. - Хмельницький: ТУП, 1997. - С. 525-528.

Кучинська О.О. До питання про соціально-економічну сутність гарантій зайнятості // Зайнятість та ринок праці. Міжвідомчий науковий збірник.- Вип. 6. - Київ: РВПС України НАН України, 1998. - С. 191 - 199.

Заяць Т.А., Кучинська О.О. Проблеми кадрів науково-технічної сфери України та кадрового проектування у інноваційних структурах // Проблеми науки. - 1998. - № 8. - С. 14 -16.

Кучинская Е.А. “Церьковь, дети, кухня” или ... пособие по безработице // Деловая Украина. - 1995. - № 4 (256). - январь. - с.5.

Кучинская Е.А. Что скрывается за скрытой безработицей // Деловая Украина. - 1994. - № 97 (246). -декабрь. - с.5.

Кучинская Е.А. Сегодня школьник, а завтра? // Деловая Украина. - 1995. - № 44 (296). - июнь. - с. 2.

Кучинська О.О. Цільова орієнтація державної політики по соціальному захисту жінок // Тези доп. Науково-практичної конференції “Проблеми трудозбереження і соціального захисту населення України в умовах ринкової економіки”. - Київ: НЦ ЗРП, 1993. - с. 146 - 148.

Размещено на Allbest.ru