Розвиток форм та методів управління інноваційними процесами на підприємствах в трансформаційній економіці
Аналіз загального стану та процесів, що відбуваються в інноваційній сфері підприємств машинобудівної галузі. Залучення іноземного капіталу у формі кредитів та інвестицій в сферу машинобудування, задля підвищення експорту конкурентоздатної продукції.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.09.2013 |
| Размер файла | 41,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Національна академія наук України
Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень
УДК 658.589: 339.13.012.42
Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (машинобудівної галузі)
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Розвиток форм та методів управління інноваційними процесами на підприємствах в трансформаційній економіці
Ясін Джасім Мухамад
Одеса - 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Захарченко Віталій Іванович, Одеський національний університет ім. І. Мечникова, професор кафедри економіки та управління
Офіційні опоненти:
- доктор економічних наук, професор Грузнов Іван Іванович, Одеський національний політехнічний університет, професор кафедри економіки підприємств
- доктор економічних наук, професор Петрович Йосип Михайлович, Національний університет "Львівська політехніка", професор кафедри менеджменту організацій
Захист дисертації відбудеться "21" березня 2008 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко - екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко - екологічних досліджень НАН України.
Автореферат розісланий "19" лютого 2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Ковальова Н.Г.
Анотації
Ясін Д.М. Розвиток форм та методів управління інноваційними процесами на підприємствах в трансформаційній економіці. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами. - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. - Одеса. - 2008.
Дисертація присвячена теоретичним, методологічним і практичним питанням управління інноваційними процесами в економіці трансформації України.
У роботі узагальнені і розвинені методологічні принципи і підходи, які появилися, що стосуються специфіки управління науково-технічним прогресом і інноваційною діяльністю в умовах становлення ринкових форм регулювання. На фактологічному і статистичному матеріалі проведений аналіз загального стану машинобудування, процесів, що відбуваються в інноваційній сфері. Обґрунтована необхідність переходу України до селективної програмно-цільової моделі державної науково-технічної і інноваційної політики. Розроблені концептуальні підходи посилення специфічно ринкових форм регулювання інноваційних процесів. Запропоновані: модель міжетапного розвитку підприємства інноваційного типу, модель для управління організаційними змінами в процесі інноваційного розвитку, модель організаційного розвитку інноваційних цілей. Уточнена система показників для оцінки ефективності інновацій. Обґрунтоване залучення іноземного капіталу у формі кредитів і прямих інвестицій в сферу машинобудування, що дозволить підвищити експорт його конкурентоздатної продукції.
Ключові слова: інновації, управління, інноваційна політика, підприємство, процес, державне регулювання, науково-технічна програма, машинобудування, іноземні інвестиції, економіка трансформації, ефективність.
Ясин Д.М. Развитие форм и методов управления инновационными процессами на предприятиях в трансформационной экономике. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями. - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса. - 2008.
Диссертационное исследование посвящено теоретическим, методологическим и практическим вопросам управления инновационными процессами в экономике трансформации Украины.
В диссертации обобщены и развиты уже появившиеся методологические принципы и подходы, касающиеся специфики управления научно-техническим прогрессом и инновационной деятельностью в условиях экономики трансформации. На материалах выборочного обследования проведен анализ общего состояния машиностроения, уровня и причин его инновационного отставания. Системно выявлены закономерности формирования и механизмы реализации научно-технической политики в условиях рыночной экономики.
На основе анализа мирового опыта управления инновациями и специфических реальностей экономики трансформации Украины и Сирии сформулирован комплекс исходных методологических положений относительно построения новой системы регулирования инновационных процессов. Основной смысл этих положений состоит в том, что задачи управления научно-техническим и инновационным развитием в их полном объеме принципиально непосильны исключительно рыночным структурам. В этом контексте государство призвано быть прямым и активным участником инновационного процесса.
На базе исследования отечественного и зарубежного опыта разработки и реализации программ в области НТП обоснована необходимость перехода Украины и Сирии к селективной программно-целевой модели государственной научно-технической и инновационной политики. Ее основу составляют: выявление приоритетов научно-технического развития страны; ресурсное и финансовое обеспечение, создание организационно-правовых, экономических и социальных условий реализации выбранных приоритетов; оценка результатов и корректировка целей; стратегическое планирование и прогнозирование.
Разработаны концептуальные подходы усиления специфически рыночных форм регулирования инновационных процессов по логической цепочке: прямое государственное воздействие - косвенные методы управления - возрастание роли хозяйствующих субъектов - создание и функционирование на предприятиях специальных инновационных подразделений; обоснован комплекс соответствующих рекомендаций по применению рыночных методов стимулирования научно-технического прогресса и инновационной деятельности предприятий. Предложены: модель межэтапного развития предприятия инновационного типа, модель для управления организационными изменениями в процессе инновационного развития, модель организационного развития инновационных целей.
Реализован "производственный подход" к исследованию процессов в национальной экономике - на базе анализа функционирования и развития машиностроительного комплекса как их материальной основы. Определены основные причины и направления его инновационного отставания.
Рекомендуется для оценки эффективности инноваций использовать систему показателей, а не один из них. При оценке эффективности инноваций необходимо различать следующие показатели: а) народно-хозяйственной эффективности, учитывающие конечные результаты реализации инноваций в целом по национальной экономике; б) производственной, финансовой и инвестиционной эффективности, учитывающие конечные результаты реализации инноваций у каждого из участников инновационного процесса; в) бюджетной эффективности, учитывающие финансовые последствия осуществления инноваций для регионального и местного бюджетов.
Проведен анализ и дана оценка реальных возможностей участия иностранного капитала в осуществлении структурных сдвигов и решении инновационных задач Украины и Сирии с особым упором на оценку перспектив прямого иностранного инвестирования; предложен комплекс конкретных экономических и правовых мер, стимулирующих соответствующую активность западных инвесторов.
Практическая значимость исследования состоит в том, что его результаты отчасти уже использованы, а, главное, могут значительно шире использоваться в дальнейшей разработке документов аналитического и программного характера, законодательных и иных нормативных актов, формирующих инновационные направления развития на этапе экономики трансформации. Соответствующие методологические и методические рекомендации применены в совершенствовании преподавания ряда дисциплин на экономико-правовом факультете Одесского национального университета им. И. Мечникова.
Ключевые слова: инновации, управление, инновационная политика, предприятие, процесс, государственное регулирование, научно-техническая программа, машиностроение, иностранные инвестиции, экономика трансформации, эффективность.
Jasin D.M. - The development of forms and methods of innovative processes management at enterprises in conditions of transitional economy - Manuscript.
Dissertation on the competition of academic degree for the candidate of economic sciences in the speciality 08.00.04. - Economy and Management of enterprises. - The Institute for Market Problems and Economic & Ecological Researches of the National Academy of Sciences of Ukraine, Odessa, 2008.
The dissertation deals with the research of theoretical, methodological and practical problems of innovative processes management in Ukrainian transitional economy conditions.
The research work generalizes and develops specific methodological approaches and principles which are applied in science and technology progress as well as in innovative activity management in conditions when new forms of market regulations are appearing. On the base of statistical and practical industry experience the research analyzes general state of machine-building industry and the innovative sphere processes. The author proves the necessity of transition to the programme-aming model in state scientific-technical and innovative policy and worked out conceptional approaches to enforce specific market forms of innovative process regulations.
The new modals of innovative enterprise development in conditions of transitional economy were proposed: the model for management of organizational changes in terms of innovative development, the model of organizational development of innovative aims.
The research specified the system of activities to estimate efficiency of innovations. It also grounded foreign capital ivolving in the form of credits and direct investments into the sphere of machine building, which would allow to enlarge export of its competitive products.
Key words: innovations, management, innovative policy, process, state regulations, scientific-technical programme, machine building, foreign investments, transitional economy, efficiency.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Одна з реальностей нашої переломної епохи полягає в переході до принципово вищого - інноваційного типу цивілізованого розвитку. Це значить, що потік нововведень стає все більш цілеспрямованим і відтворюваним на систематичній основі, а самі інновації починають розглядатися як головний засіб рішення всіх крупних проблем, які постають перед суспільством.
Дослідженню інноваційної сфери присвятили свої роботи такі українські вчені: Амоша О.І., Буркинський Б.В., Геєць В.М., Гріньова В.М., Грузнов І.І., Ілляшенко С.М., Лапко О.О., Петрович Й.М., Степанов В.М., Федулова Л.І., Харічков С.К. та ін.
Особливість таких двох країн, як Україна і Сирія полягає в тому, що цей глобальний виклик часу збігся з іншим, специфічним для нас імперативом - переходом економіки до соціально-орієнтованого типу розвитку. А це породжує безліч додаткових складних питань, задовільних відповідей на які дотепер немає. Головна колізія зводиться до того, що радикальні економічні реформи, які проводилися, поки що приводили виключно до негативних для науково-технічного розвитку наслідків, що блокує можливості корінної структурної перебудови національної економіки в прогресивних, з інноваційної точки зору, напрямах.
Загальна стагнація виробництва і інвестиційна криза в Україні в найбільшій мірі вразили інноваційне середовище. В наявності максимальне зниження інноваційної активності в галузях, які багато в чому визначають напрями структурної політики. Продукція українських підприємств обновляється в середньому не менше, ніж за п'ять років. Інновація зводиться найчастіше до удосконалення прототипу. Нова продукція, вперше освоєна в Україні, складає лише 4,1 % серед всіх "інновацій". З вищенаведеного виходить: технічний рівень продукції переважно не відповідає сучасним вимогам.
Необхідна принципово нова, активна і цілеспрямована державна інвестиційно-інноваційна політика, здатна сформувати сучасний інноваційний ринок, вирішувати задачі оновлення матеріально-технічної бази виробництва, забезпечувати прогресивні структурні перетворення в економіці, зберігати і примножувати науково-технічний потенціал як України так і Сирії. Жодною мірою не зменшуючи значення ринкових методів регулювання, можна стверджувати: без ретельного науково обґрунтованого різкого посилення регулюючої ролі держави в області інновацій (а вона дуже значна в країнах з розвинутою ринковою економікою) Україна не зможе гідно відповісти на глобальний виклик часу, а також є ймовірність втрати свого зібраного науково-технічного і інноваційного потенціалу.
В умовах економіки трансформації державне регулювання повинно в тій чи іншій мірі охопити економічні відносини у всіх фазах інноваційного циклу, починаючи із стадії НДОКР і закінчуючи стадією виробництва і реалізації наукоємної продукції. При будь-яких суспільних системах і незалежно від ступеня комерціалізації економіки лише держава спроможна виробляти стратегію науково-технічного розвитку, виходячи з потреб національної економіки, забезпечувати відповідну структурну перебудову економіки. В рішенні всіх актуальних проблем науково-технічної і інноваційної політики на пильну увагу заслуговують питання адаптації до специфічних українських або сирійських умов досвіду країн з розвиненою ринковою економікою щодо вплив держави на технологічний прогрес і інновації.
Зв'язок роботи з планами програмами, планами темами. Дослідження, які проведені здобувачем, пов'язані з планами випуску нової продукції на ВАТ "Одеський завод радіально-свердлильних верстатів", оцінкою інвестиційного проекту випуску нової продукції на ВТК "Гідравлік - 2" (м. Одеса).
Робота виконувалася відповідно до тематичних планів науково-дослідних робіт на кафедрі економіки і управління в ОНУ ім. І. Мечникова в 2004 - 2007 р.р. Особистий внесок автора при розробці теми "Розробка стратегії оновлення виробничого потенціалу в промисловості" (номер держ. реєстрації 0102U001977) полягає у формуванні основ національної стратегії на найближче десятиріччя; при виконанні теми "Обгрунтовування ефективності впровадження нововведень в промисловості і інноваційної політики в регіоні" (номер держ. реєстрації 0102U001978) автором сформовано інформаційно-логічну схему розробки інноваційної політики.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних основ нової системи управління інноваційною діяльністю підприємств у сфері НДОКР, розробці методичних і практичних рекомендацій відносно формування інноваційної стратегії машинобудівного виробництва, адекватних трансформаційній економіці. Для досягнення поставленої мети розв'язуються наступні задачі:
- виявити тенденції розвитку світової економіки і визначити їх вплив на протікання інноваційних процесів на підприємствах в трансформаційних економіках;
- визначити місце і роль інноваційної діяльності в системі ринкових відносин;
- уточнити понятійний апарат в області інноваційної діяльності;
- проаналізувати досвід формування науково-технічної політики на підприємстві і державну інноваційну політику провідних країн світу і визначити шляхи їх удосконалення в умовах трансформації науково-інноваційної сфери в Україні;
- запропонувати заходи щодо удосконалення механізму стимулювання інноваційної діяльності і фінансування інноваційної сфери підприємств;
- проаналізувати методологічні підходи до вибору і оцінки ефективності інновацій і розробити принципи визначення їх привабливості з метою надання державної підтримки;
- визначити шляхи інтенсифікації інноваційної діяльності на підприємствах за допомогою іноземних інвестицій.
Об'єктом дослідження є інноваційний процес і окремі його фази (фундаментальна наука, прикладні дослідження, дослідно-конструкторські розробки, первинне освоєння, розповсюдження, використовування і застарівання нововведення), а також: форми технологічних устроїв, траєкторії техніко-економічного розвитку машинобудівних підприємств, механізм управління інноваційним процесом.
Предмет дослідження складають методичні і науково-практичні основи управління інноваційним процесом на промисловому підприємстві в умовах трансформаційної економіки.
Слід ще раз підкреслити, що матеріальну основу інноваційної сфери складає машинобудівний комплекс, стан і перспективи розвитку якого визначально впливають на хід інноваційних процесів на його підприємствах. Це пояснює особливу увагу, яка в дисертаційній роботі приділена заходам щодо стабілізації і поліпшення положення в машинобудуванні, котрі одночасно виступають як заходи зміцнення інноваційної сфери.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є наукові праці провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців в сфері інновацій і науково-технічної політики. В дисертації використані урядові програми і документи, а також законодавчі акти, що стосуються інвестиційної діяльності, НДОКР і структурної політики; узагальнюючі аналітичні матеріали, підготовлені Держкомстатом і Мінпромполітики України, Мінекономіки Сирії, різними державними і незалежними дослідницькими центрами, а також власні аналітичні розробки і прогнозні розрахунки.
В рішенні актуальних проблем науково-технічної і інноваційної політики автор використовував системний та комплексний підхід, методи логічного і порівняльного аналізу для визначення основних напрямків формування і провсерійної політики підприємств, організаційного моделювання при складанні програми науково-технічного розвитку підприємства, економічної статистики для прогнозування розвитку промислових підприємств, експертні підходи в управлінні, імітаційного моделювання для регулювання процесу виробництва високотехнологічної продукції.
Наукова новизна одержаних результатів в дослідженнях, на думку дисертанта, полягає в наступному:
вперше:
обґрунтовано необхідність переходу підприємств до селективної програмно-цільової моделі науково-технічної і інноваційної политики під контролем та з участю держави з урахуванням сучасних змін, основу якої складає механізм, елементами якого виступають: виявлення пріоритетів науково-технічного розвитку країни, ресурсне і фінансове забезпечення підприємств, створення організаційно-правових і соціально-економічних умов реалізації вибраних пріоритетів, оцінка результатів і коректування цілей, стратегічне планування і прогнозування;
вдосконалено:
процес формування сучасного механізму реалізації інноваційної политики на підприємствах, якому властиві такі риси: децентралізована структура управління з переважанням ринкових методів і економічних взаємовідносин, об'єднання управлення блоків науково-технічної і інноваційної систем, відмова від відомчої організації наукової діяльності; розвиток прямих і непрямих складових управління інноваційними процесами, "відкритість" економіки і урахування можливостей міжнародної науково-технічної кооперації;
концептуальні підходи до посилення специфічно ринкових форм регулювання інноваційних процесів на підприємствах за таким логічним ланцюжком: пряма державна дія - непрямі методи управління - зростання ролі господарюючих суб'єктів - створення і функціонування на підприємствах спеціальних інноваційних підрозділів; обґрунтовано комплекс відповідних рекомендацій для вживання ринкових (у тому числі непрямих і непрямо-селективних) методів стимулювання науково-технічного прогресу і інноваційної діяльності підприємств і організацій сфери НДДКР;
одержали подальший розвиток:
узагальнення досліджень процесів, що відбуваються в інноваційній сфері, які привели здобувача до висновку про доцільність розрізнення двох аспектів проблеми розвитку цієї сфери: перший (негативний) полягає в констатації кризи, що охопила весь ланцюжок "фундаментальні дослідження - НДДКР і науково-технічний розвиток - капітальні вкладення - інноваційна діяльність мікросфери - машинобудівні підприємства"; другий (позитивний) пояснює необхідність формування принципово нової системи управління і регулювання даної сфери - системи, адекватної ринковим формам господарювання, які установлюються, але котра разом з тим враховує українську та сирійську специфіку, що склалася історично, обумовлену територіальними масштабами, регіональним складом і багатоукладністю економіки України та Сирії, а також її найсерйознішими структурними перекосами і іншими наслідками панування адміністративно-командних методів;
аналізу світового досвіду управління інноваціями і специфічних особливостей трансформаційної економіки, на основі якого сформульований комплекс початкових методологічних положень щодо побудови нової системи регулювання інноваційних процесів на підприємствах, де ключове положення полягає в тому, що задачі управління науково-технічним і інноваційним розвитком у їх повному об'ємі принципово непосильні виключно ринковим структурам, а, згідно аргументованій тезі дисертанта, можливі тільки при прямій і активній участі держави в інноваційному процесі;
аналіз і оцінка реальних можливостей участі іноземного капіталу в здійсненні структурних зсувів і рішенні інноваційних задач на українських підприємствах з особливим наголосом на оцінку перспектив прямого іноземного інвестування; запропонований комплекс конкретних економічних і правових заходів, стимулюючих відповідну активність зарубіжних інвесторів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що частково вони вже використані, а, головне, можуть значно ширше використовуватися в подальшій розробці документів аналітичного і програмного характеру, законодавчих і інших нормативних актів, що формують інноваційні напрями розвитку реформи на етапах трансформації економіки. Відповідні методологічні і методичні рекомендації застосовані у вдосконаленні передпланових досліджень і формуванні довгострокових планів і програм розвитку. Використовування запропонованих в дисертаційному дослідженні методичних рекомендацій підтверджується документами: ВАТ "ОЗРСВ" (акт № 794/пс від 15.12.2005 р.), ВТК "Гідравлік-2" (акт № 131 від 16.02.2005 р.).
Основні положення дисертаційного дослідження використовуються в учбовому процесі при викладі учбових курсів "Економіка підприємства" і "Моделі і методи прийняття рішень при аудиті" при підготовці фахівців в області менеджменту і аудиту в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова. інноваційний машинобудування експорт конкурентноздатний
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою, в якій висловлено авторський підхід і персонально ним одержані теоретичні і практичні результати по розробці і удосконаленню підходів при управлінні інноваційними процесами в трансформаційній економіці. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертації були розглянуті і дістали схвалення на наукових семінарах в Одеському національному університеті ім. І. Мечникова і міжнародних науково-практичних конференціях: "Євромісто" (м. Одеса, 2004 р.), "Сучасні технології менеджменту і маркетингу" (м. Одеса, 2004 р.), "Наука і освіта - 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), "Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспект" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.).
Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено в 10 надрукованих роботах, у тому числі в 5 наукових статтях в спеціалізованих виданнях, 4 тезах міжнародних конфедерацій. Загальний обсяг опублікованих наукових робіт складає 5,8 д.а., з них особисто дисертанту належить 3,75 д.а.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота загальним обсягом 259 сторінок складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Містить 10 рисунків і 23 таблиці, 5 додатків на 38 сторінках. Список використаних джерел включає 177 найменування.
Основний зміст дисертаційної роботи
У вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано цілі і задачі роботи, визначено методику дослідження, практичну цінність, нові наукові результати і апробація роботи.
У першому розділі "Інноваційні процеси на підприємствах і державна політика (методологічний підхід)" представлено власне аналіз проблеми ролі державної політики по відношенню до розгортання інноваційних процесів і він попередньо уточнюється розглядом нинішніх реальних макроекономічних умов здійснення інновацій в Україні і Сирії. Внаслідок загальної економічної кризи, наростання інфляції і різкого скорочення державного фінансування капітальних вкладень інноваційна діяльність знаходиться на "точці замерзання", а завдання, пов'язані з підтримкою наукової і виробничо-технічної бази, практично відтіснені на задній план. Довго зберігати таке положення не можна, воно здатне викликати підрив матеріально-технічної основи суспільного виробництва, втрату наукового і технологічного потенціалу країни, непоправне "витікання інтелекту".
В зв'язку із цим обґрунтовується висновок про те, що в нинішніх українських умовах інновації в більшій, ніж в будь-яких інших, мірі повинні бути предметом централізованих зусиль держави (що, звичайно, ніяк не виключає ефективного використовування ринкових важелів, відносин і структур). Здійснення такого курсу пов'язане з найсерйознішими труднощами: виключно високий бюджетний дефіцит, погіршується соціально-економічне положення в цілому, зазнають краху напрацьовані в рамках колишнього механізму господарські зв'язки та ін. При подальшій консервації і посилюванні спаду інвестиційної активності можуть бути необоротно порушені відтворювальні пропорції і підірваний весь відтворювальний цикл.
Вихід з положення, що створилося, слід шукати в різних напрямах. По-перше, необхідно створювати дієві податкові пільги на реінвестований прибуток. В даному напрямі почав працювати Уряд України, але вжиті заходи можуть (і це також вже наголошувалося) виявитися недостатніми для подолання глибокої кризи в інвестиційній сфері і дефіциту фінансових коштів для капіталовкладень.
По-друге, у міру ослаблення ролі державних структур у формуванні інвестиційних ресурсів повинна посилюватися роль недержавних інвесторів: малих і середніх підприємств, нових ринкових структур, приватного сектора, іноземного капіталу, населення. Проте подібного посилення через ряд об'єктивних і суб'єктивних причин поки що не спостерігається, що поглиблює інвестиційну кризу. Потрібні рішучі заходи з боку державних органів управління для різкої активізації інвестиційної діяльності цих економічних суб'єктів. По-третє, потрібна послідовна селективна державна програма фінансування сфери НДОКР і всіх національних інноваційних заходів, частиною якої є особливо виділені в дисертації державні програми науково-технічного розвитку. По-четверте, в рамках удосконалення ринкового механізму економічного регулювання потрібно відпрацювати цілісну систему інструментів непрямої державної дії на мікрорівень, націлену на підвищення інвестиційно-інноваційної активності підприємств і організацій. що дана система разом із використанням можливостей податкового, кредитного, фінансового, банківського законодавства включатиме політику прискореної амортизації, індексації амортизаційної фундації і фундації розвитку підприємств (при збереженні високого коефіцієнта інфляції), а також широкомасштабні заходи для залучення іноземного капіталу. Розробка питань управління інноваційними процесами не може ігнорувати наступного: форми, методи і механізми управління залежать від того, про які фази інновації йде мова. Інноваційний процес прийнято розділяти на наступні 7 фаз (стадій): 1) фундаментальна наука; 2) прикладні дослідження; 3) дослідно-конструкторські розробки; 4) первинне освоєння (впровадження); 5) широке впровадження (розповсюдження) нововведень; 6) їх використовування; 7) їх застарівання. Для регулювання інноваційних процесів в різних фазах використовуються і різні методи, бо фази ці мають неоднозначну спрямованість. Роль держави особливо важлива у перших п'яти фазах, причому в перших трьох мова йде по суті про управління фундаментальною наукою і НДОКР, а в двох останніх - технічним розвитком. В шостій фазі повністю включаються ринкові механізми, а держава готує ринкові "ніші" для інших інновацій і всіма узаконеними способами (через податкову і кредитну системи, за допомогою санації, контролю за якістю та ін.) прагне витіснити застарілу продукцію.
Механізм державного управління інноваційними процесами повинен забезпечувати постійне "налагоджування" українських підприємств в цілому, інвестиційного і власне інноваційного комплексів на реалізацію заново виникаючих технологічних можливостей. Перелік основних елементів цього механізму в умовах економіки трансформації в Україні і Сирії, на думку здобувача, такий: державні науково-технічні програми; державне субсидування альтернативних науково-технічних розробок в рамках перспективних напрямів НТП; непрямі заходи держрегулювання інноваційних процесів на підприємствах; інститути ризикового фінансування інвестицій в проекти по освоєнню нових технологій з певними результатами.
У другому розділі "Форми і механізми державного управління інноваційними процесами на підприємствах в економіці трансформації", розкриваючи роль державних науково-технічних програм в управлінні інноваційними процесами, автор виходить з якісно нового змісту цих програм в нинішніх умовах. Вони стають сьогодні інструментом селективної науково-технічної і інноваційної політики, тоді як в недавньому минулому виконували функцію реалізації загальносоюзної стратегії "великої науки".
Інвестиційна криза, яка має місце в Україні, висуває на передній план необхідність відмови від "фронтальної" науково-технічної політики, інакше кажучи, переходу до загальноприйнятої в світовій практиці селективної моделі. Узагальнені завдання селективної державної інноваційної політики в дисертаційній роботі зведені до наступного: 1) визначення достатньо конкретизованих пріоритетних напрямів науково-технічного розвитку країни; 2) ресурсного і фінансового забезпечення, створення організаційно-правових, економічних і соціальних умов реалізації вибраних пріоритетів; 3) оцінки результатів, коректування цілей; 4) стратегічного планування і прогнозування. Весь світовий досвід однозначно свідчить, що саме селективна науково-технічна політика веде до щонайвищих інноваційних результатів.
Нерівномірність технологічного розвитку української економіки вимагає віднесення конкретних розробок, нововведень, технологій не тільки до того або іншого технологічного устрою, але і до конкретної фази його розвитку. Найперспективніші у світовому масштабі інновації знаходяться у фазі зародження нового технологічного устрою. В цьому випадку можна говорити про "проривні" інновації і в цілому напрями науки і техніки. В Україні (якщо розглядати проблему з погляду можливостей фундаментальної науки) подібного роду проривні напрями є в окремих областях загальної фізики, металознавства, системних досліджень. B прикладному плані відповідні заділи є у сфері космічних технологій, матеріалознавства, зварювання і окремих видів озброєнь. Особливість України полягає і в тому, що до проривних відносяться головним чином дуже вузькі напрями. Цей недолік можна було б перетворити на перевагу, якби по цих лініях вдалося належним чином інтегруватися і в світову науково-технічну спільноту.
У дисертації визначено, що не менш важливу роль здатні зіграти області і напрями науково-технічного прогресу, пов'язані з фазою зростання технологічного устрою. Тут можна вести мову про технологічні "ніші" (або "вікнах") стосовно українського машинобудування. В даному випадку інноваційний продукт вже повинен пройти стадію висунення ідей і первинних розробок.
Наступний (третій) тип технологій - ті, які знаходяться у фазі зрілості або в кінці фази зростання. Про світове науково-технічне лідерство України в цьому плані говорити поки що не доводиться. Проте тут є чималі потенції для наповнення українського ринку необхідними технологіями; назріло також питання про підготовку ґрунту для нового технологічного прориву. Для України очевидними об'єктами запозичення є комп'ютерні технології, електронне устаткування, деякі ресурсозберігаючі технології. Ставку тут потрібно зробити на імпорт ліцензій, устаткування, машин, комплектуючих виробів. При належному державному регулюванні (включаючи відміну відповідних імпортних мит) ринковий механізм тут здатний дати набагато більше, ніж в попередніх випадках.
Загальна державна стратегія стосовно кожного з трьох розглянутих типів технологій, що пропонується в дисертації, збудована таким чином.
Проривні технології: роль державного регулювання найбільша і полягає в максимальному збереженні в країні ноу-хау, обмеженні продажу ліцензій, заохоченні експорту готового інноваційного продукту, стимулюванні коопераційних зв'язків ("наші ідеї - зарубіжне устаткування для їх матеріалізації", "наші кадри - іноземний менеджмент" та інші можливі комбінації подібних зв'язків). Технологічні ж ніші припускають вихід на відносний паритет державного і ринкового регулювання: обмежене сприяння експорту, заохочення міжнародної кооперації. А сфери запозичення відкривають великий простір для ринкових методів: закупівель техніки і технології якнайбільшою кількістю імпортерів, стикування запозиченого устаткування з областю проривних технологій (для матеріалізації останніх і виробництва інноваційного продукту).
Різноманітність характеру програм диктує і певну диференціацію в управлінні ними. З цієї точки зору програми можна розділити принаймні на три класи. Перший охоплює проекти, які розробляються і реалізуються в рамках державного апарату, апарату промислових фірм або університетів, тобто на основі вже існуючих структур. Нові ж спеціальні підрозділи (управлінські, дослідницькі, наукові) в цьому випадку не створюються. Така ситуація типова для оборонних або космічних цивільних проектів середніх масштабів. Співвиконавці чітко зв'язані по вертикалі з тією ланкою, яка програму очолює, а горизонтальні зв'язки обмежуються звичними взаємовідносинами субпідрядників і постачальників окремих систем і вузлів. Ступінь колективності дослідницьких робіт в цих випадках мінімальний.
Другий клас - це програми, для розробки і реалізації яких усередині традиційних постійних структур, перерахованих вище, створюються спеціальні ланки і особливий управлінський механізм, зв'язаний винятково з даною програмою і діючий протягом часу її реалізації. Подібні організації звичайно обростають координаційними, робочими і консультативними групами, радами і іншими допоміжними органами. Ступінь консолідації сил співвиконавців і рівень їх контактів, інтенсивність обміну інформацією зростають, але спеціальних колективних дослідницьких установ все ж таки не виникає. Програма появляється як сукупність різномасштабних проектів, кожний з яких виконується окремою фірмою або університетом.
У процесі дослідження логічно рухатися від переважно адміністративних форм регулювання інноваційних процесів до переважно, а потім і чисто ринкових. Оскільки останні вже виникли і закріпились в економіці України, в дисертації узагальнений зарубіжний досвід організації, функціонування і використовування із загальнодержавних позицій інноваційних ринкових форм. При цьому основним завданням ставиться проблема адаптації даного досвіду до сьогоднішніх специфічних українських умов. Спеціально проаналізовані питання фінансового і кадрового забезпечення інноваційної сфери.
Для управління організаційними змінами в процесі інноваційного розвитку підприємств дисертантом запропонована модель (рис. 1).
У ході реалізації інноваційної політики доводиться часто зустрічатися з процесами, які прогнозуються лише з деякою часткою ймовірності, а значить, здійснювати заходи, зовсім не позбавлені ризику. Тому важливу роль тут відіграють маркетингові дослідження. Хід інноваційного процесу визначається також взаємодією складної сукупності чинників, і не тільки соціально-економічних і організаційно-правових, але і випадкових. Тим більше наполегливими стають розробка і реалізація стратегії і механізму дії на технологічну структуру економіки, на розвиток нововведень і на інші, пов'язані з інноваційною діяльністю процеси. Без подібних стратегії і механізму жодне сучасне високорозвинуте суспільство існувати просто не може. В тому або іншому ступені, в різних напрямах і за допомогою різних методів завдання управління інноваційними процесами розв'язується у всіх країнах. Через специфіку цих процесів таке завдання в його повному обсязі не під силу одним тільки ринковим структурам. І відзначену вище роль держави не тільки як "вищого контролера", але і як прямого учасника інноваційного розвитку важко переоцінити.
У дисертації розгорнуто аргументується висновок, згідно якому інноваційна політика України поступово знаходитиме нові риси, адекватні економіці трансформації; в узагальненому вигляді характеризуються і самі ці риси, і відповідні завдання нової системи державного управління. Принципове значення має становлення спеціальної системи ринкового регулювання інноваційних процесів на підприємствах, яка покликана доповнити державні програми науково-технічного розвитку.
Дисертантом визначені і основні принципи даної системи. По-перше, це зміна самого характеру державної дії: різко зменшується роль директивних важелів і держава все в більшій мірі починає виконувати контролюючу, регулятивну функцію. По-друге, все більшу значущість і вагу відносно рішення науково-технічних задач здобувають самі суб'єкти господарювання - підприємства, фірми.
У світовій практиці прийнято виділяти три групи економічних акцій, що використовуються стосовно інноваційної сфери: 1) вплив на саму "пропозицію нововведень"; 2) створення попиту на результат нововведень (закупівля технологічних процесів, готових продуктів, послуг) центральними і місцевими органами влади; 3) вплив на умови, стимулюючі нововведення (податкова, патентна політика, різні напрями державного регулювання господарських процесів). Практично державні органи майже відсторонилися від рішення першої та другої задачі.
У рамках кожного з вказаних напрямів впливу на інноваційну сферу підприємств з боку державних органів доведеться вибирати коло задач, які вирішувати абсолютно необхідно. Найважливішими автору уявляються наступні завдання: 1) підтримка і оновлення матеріально-технічної бази підприємств машинобудування; 2) збереження ресурсного потенціалу, підвищення ефективності його використовування; 3) рішення глобальних питань виживання людства (екологія, найважливіші медичні проблеми); 4) "оцінювання" неочевидних ефектів упровадження тих або інших досягнень науково-технічного прогресу (негативні впливи на екологію, здоров'я людини, і т.д.); 5) наповнення ринку товарами, втілюючими досягнення науково-технічного і технологічного прогресу; 6) стимулювання тих досліджень, за якими є заділи або значні напрацювання і з якими можна вийти на світовий рівень, сприяння такому виходу; 7) підготовка і притримання кваліфікованих кадрів, профілактика "витікання розуму"; 8) заходи законодавчого характеру, які стосуються перебудови матеріально-технічної бази підприємств.
У третьому розділі "Напрямки відновлення і розвитку матеріально-технічної бази інноваційної сфери" запроваджено характеристики конкретних напрямів стабілізації і підвищення ефективності функціонування машинобудівного комплексу, виступаючого природною матеріальною базою всієї інноваційної сфери. В цьому плані ключовою лінією нарощування інноваційного потенціалу підприємств дисертант вважає демонополізацію машинобудівного виробництва. Високий рівень монополізму в українських умовах означає, що за багатьма видами продукції задоволення потреб національної економіки поставлене в залежність від функціонування одного або декількох підприємств. Будь-який зрив в їх роботі здатний викликати значні витрати, особливо в нинішніх умовах розриву господарських зв'язків. Пануючі організаційні принципи розвитку українського машинобудування блокували будь-які початки конкуренції між підприємствами. В ситуації майже повної відсутності цих начал тотально розповсюдилися всі негативні ефекти монополізму. Тому перш ніж ставити і вирішувати питання про потенційні можливості машинобудування, включаючи і переваги концентрації виробництва в цілях розвитку інновацій, передбачається доведення до кінця ринково-конкурентного механізму, одним з результатів роботи якого повинна стати демонополізація української економіки.
Актуальною сьогодні є проблема оцінки ефективності інноваційних проектів. Існуючі методики для оцінки ефективності інвестиційних проектів не повною мірою підходять для оцінки ефективності інновацій. Це обумовлено, в першу чергу, тим, що в створенні і використовуванні інновацій, як правило, задіяне ширше коло учасників в порівнянні з інвестиційним проектом. Запропонований уточнений метод оцінки ефективності інновацій базується на системі оцінних показників, що враховують державні інтереси, інтереси створювачів, виробників, споживачів і бюджету, тоді як методи оцінки ефективності інвестицій дублюють один одного і дозволяють оцінити ефективність інвестиційного проекту лише з позицій інвестора при заданих їм обмеженнях.
При оцінці ефективності інновацій автор розрізняє наступні показники:
- інтегральної ефективності, враховуючі кінцеві результати реалізації інновацій в цілому по національній економіці;
- виробничої ефективності, враховуючої кінцеві результати реалізації інновацій у кожного з учасників інноваційного процесу;
- бюджетної ефективності, враховуючої фінансові наслідки здійснення інновацій для регіонального (місцевого) бюджету.
Методика була апробована на Одеських машинобудівних підприємствах (ВАТ "ОЗРСВ" і ВТК "Гідравлік-2") при оцінці ефективності запуску у виробництво принципово нової конструкції гідравлічного керма для зернозбирального комбайна.
Інтегральний економічний ефект визначався методом ануїтету при нормі прибутку на капітал на рівні 10 %.
Розрахунок був проведений за наступною формулою:
Еі = (Ді - И 1 * Кан) * Тв,
де Еі - економічний ефект від реалізації інновації, одержаний за весь термін її використовування за сумою трьох підприємств, грн.;
Ді - інтегральний доход від реалізації інновації з розрахунку на рік, грн.;
И 1 - загальна сума інвестицій на реалізацію інновації, грн.;
Кан - коефіцієнт ануїтету дорівнює 0,264 при нормі прибутку на капітал 10 % і корисному терміні використовування 5 років; коефіцієнт ануїтету показує суму постійних щорічних платежів, сучасна вартість яких дорівнює грошовій одиниці, для заданої кількості років при заданій процентній ставці і визначається табличним способом;
Тв - термін корисного використовування.
Апробація розрахунку показала: реалізація інновації дозволить більш ніж в два рази збільшити зростання кінцевих результатів порівняно з аналогом. Інтегральний обсяг доданої вартості, включаючи амортизацію, за весь термін реалізації інновації (п'ять років) збільшиться в 2,1 рази.
Дисертаційне дослідження завершується аналізом участі іноземного капіталу в рішенні загальноекономічних і (що в даному контексті головне) інноваційних задач. Поки ця участь невелика, але в перспективі положення повинно істотно змінитися. Відома роль, яку зіграв іноземний капітал в індустріалізації ряду країн Південно-Східної Азії, Центральної і Латинської Америки, де при тісній взаємодії місцевого бізнесу, транснаціональних корпорацій і державних інститутів були створені сучасні економічні структури. Вільне перетікання капіталу між розвиненими країнами, особливо в останнє десятиріччя, стало істотним чинником прискорення технологічних перетворень, розширення джерел фінансування інновацій, освоєння новітнього організаційно-управлінського досвіду.
Для того, щоб налагодити тісну взаємодію з провідними індустріальними країнами з метою інтенсифікації іноземного інвестування як структурного і інноваційного чинника, Україні доведеться створити комплекс необхідних внутрішніх передумов. Він повинен, згідно позиції, що аргументується в дисертації, включати: 1) працювання механізму взаємодії між кредитами, одержаними по лінії міжнародних фінансових організацій, і прямими іноземними капіталовкладеннями (для цього можливе використовування стабілізаційної фундації, МВФ, що надається, як гарант вивозу прибутку і репатріацій капіталу); 2) невідкладне рішення проблеми (з обгрунтовуванням конкретних напрямів) участі іноземного капіталу в подальшій приватизації державної власності; 3) задіювання стимулів залучення досвіду і капіталів української підприємницької діаспори; 4) введення селективного пільгового режиму для підприємств з іноземним капіталом, які беруть участь у здійсненні особливо значущих інвестиційних проектів (з перенесенням рішення багатьох проблем розробки і надання пакетів стимулів і пільг на регіональний рівень); 5) прискорення процесу укладання і ратифікації договорів про взаємний захист капіталовкладень з якомога більшою кількістю країн; приєднання до міжнародних конвенцій і активізація діяльності в Міжнародному агентстві по гарантуванню інвестицій Всесвітнього банку.
Висновки
В дисертації наведене теоретичне узагальнення і вирішення наукового завдання здійснення удосконалення управління інноваційними процесами на підприємствах в економіці трансформації України та Сирії. Виконане дисертаційне дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки і рекомендації:
1. Сучасний етап світового розвитку повинен враховувати інноваційну складову: виникнення світового ринку новітніх технологій як нового економічного ресурсу вимагає об'єднаних інноваційних і фінансових зусиль, вирішення спільних проектів, швидкого реагування на впровадження інновацій.
2. Стратегія державного управління інноваційною діяльністю на підприємствах в Україні та Сирії на думку автора повинна ґрунтуватися на передпланових дослідженнях, використанні вітчизняного досвіду формування та виконання державних науково-технічних програм.
3. Науково-технічні програми є важливою, але зовсім не єдиною формою реалізації інноваційної політики на підприємствах. Досліджуючи проблеми становлення власне ринкових форм регулювання інноваційних процесів, дисертант запропонував і реалізував логічний ланцюжок дослідження: загальні підходи і основні напрями - пряма державна дія - непрямі методи управління - об'єктивне зростання ролі господарюючих суб'єктів - створення і функціонування спеціальних інноваційних підрозділів на підприємствах.
4. Розробка питань управління інноваційними процесами на підприємствах повинна враховувати різноманітність форм, методів і механізмів управління, залежати від того, про які фази інновації йде мова; запропонована модель міжетапного розвитку підприємства інноваційного типу.
5. Для оцінки ефективності інновацій на підприємствах дисертант використовується система показників: а) народно-господарської ефективності, враховуючих кінцеві результати реалізації інновацій в цілому по національній економіці; б) виробничої, фінансової і інвестиційної ефективності, враховуючих кінцеві результати реалізації інновацій у кожного з учасників інноваційного процесу; в) бюджетної ефективності, враховуючих фінансові наслідки здійснення інновацій для регіонального і місцевого бюджетів.
6. Залучення іноземного капіталу у формі кредитів і прямих інвестицій в сферу машинобудування дозволить підвищити підприємствам експорт конкурентоздатної продукції (систем машин), створити в перспективі сучасну в техніко-технологічному відношенні машинобудівну продукцію.
7. Розроблені рекомендації в результаті проведених досліджень у справі формування інноваційної стратегії можуть бути використані в інноваційній діяльності машинобудівних підприємств України, а також в процесі підготовки і перепідготовки управлінських працівників, що обумовить підвищення ефективності використання інноваційного потенціалу підприємств промисловості.
Публікації автора за темою дисертації
Статті у наукових фахових виданнях
1. Ясин Д.М. Факторы хозяйственных рисков в рыночных сетевых структурах // Економіка: проблеми теорії та практики: Збір. наук. праць. - Дніпропетровськ. - 2005. - Т. ІІІ. - Вип. 202. - С. 801 - 808 (0,4 д.а.).
2. Захарченко В.И., Побережец О.В., Ясин Д.М. Комплексная оценка эффективности внедрения инновации // Економіка та держава. 2004. - № 11. - С. 23 - 31 (0,8 д.а.). (Особистий внесок здобувача - розрахунки ефективності нововведень: інтегральної, виробничої, бюджетної).
3. Ноур Д.В. Садовская И.И., Ясин Д.М. Риски и устойчивое развитие промышленного предприятия // Вісник Хмельницького національного університету: Збір. наук. Праць. - Хмельницький, 2005. Т.1 --Ч.2.. - С. 166 - 169 (0,7 д.а.). (Особистий внесок здобувача - дослідження класифікації ризиків для промислових підприємств у ринковій економіці).
4. Ясин Д.М. Исследование терминологии при инновационной деятельности // Економіка: проблеми теорії та практики: Збір. наук. праць. - Дніпропетровськ, 2006. - Т 1. - Вип. 213. - С. 55 - 61 (0,4 д.а.).
5. Ясин Д.М. Эффективность инновационного проекта // Ринкова економіка: сучасна теорія і практика управління: Зб. Наук. Праць. ім. - Одеса, 2007. - Т. 10. - .Вип.14- С. 297-301 (0,4 д.а.).
Матеріали і тези конференції
6. Захарченко В.И., Ясин Д.М. Социальная направленность экономической парадигмы при формировании современной технополитики // Матеріали II міжнародної науково-практичної конференції "Современные технологии менеджмента и маркетинга: экономический, политический, правовой и психологический аспекты". Одеса, 22 жовтня 2004р. - Одеса, 2004. - С. 37-44. (Особистий внесок здобувача - формування напрямків реалізації економічної парадигми)
Подобные документы
Значення іноземного капіталу в сучасній економіці. Форми здійснення іноземного інвестування. Вплив іноземного капіталу на розвиток національної економіки. Роль іноземного капіталу в економіці України: стан, динаміка, тенденції та перспективи залучення.
курсовая работа [772,0 K], добавлен 01.04.2013Нормативна база та механізм залучення іноземного капіталу в економіку України. Аналіз розміщення та динаміки іноземних інвестицій на фінансовому ринку країни. Проблеми іноземного інвестування та напрямки ефективності розвитку інвестиційної діяльності.
курсовая работа [596,9 K], добавлен 13.03.2015Поняття іноземних інвестицій. Важливість вкладення іноземного капіталу в економіку України. Проблеми іноземного інвестування в сучасних умовах. Органи, які здійснюють керування та контроль іноземним інвестуванням. Способи залучення іноземних інвестицій т
контрольная работа [14,2 K], добавлен 08.03.2005Визначення поняття "іноземні інвестиції". Аналіз та оцінка інвестиційної ситуації в Україні. Проблеми залучення іноземного капіталу в Україну. Вплив приватизаційних процесів на інвестування. Аналіз статистичних даних обсягу прямих іноземних інвестицій.
научная работа [24,3 K], добавлен 24.09.2010Роль інвестицій в економіці. Класифікація інвестицій. Проблеми пов'язані із залученням іноземних інвестицій в Україні. Пріоритетні напрямки залучення іноземних інвестицій в Україну.
курсовая работа [27,0 K], добавлен 09.04.2003Визначення поняття інвестицій та форми здійснення вкладів іноземними інвесторами. Розподіл функцій з управління вкладами між центральними органами виконавчої влади. Концептуальні основи фінансового стимулювання залучення іноземного капіталу в країну.
презентация [573,8 K], добавлен 27.11.2010Розвиток систем ціноутворення в галузі підприємств металургії та управління цим процесом в сфері ЗЕД, задля сприяння підвищенню ефективності їх виробничої діяльності. Удосконалення системи ціноутворення на експортовану металургійну продукцію ВАТ "АМК".
дипломная работа [636,8 K], добавлен 27.07.2014Інвестиційний капітал як каталізатор економічної активності. Пріоритетні сфери та зони іноземного інвестування в Україні. Фактори, що перешкоджають притоку капіталу та іноземних інвестицій в економіку держави. Політика по залученню іноземних інвестицій.
курсовая работа [108,2 K], добавлен 02.03.2015Вплив іноземних інвестицій на економічний розвиток приймаючої держави. Співвідношення між інвестиційною і зовнішньоторговельною політикою. Ефективність державного контролю над рухом капіталу. Проблеми залучення іноземних інвестицій в регіони України.
курсовая работа [107,5 K], добавлен 06.10.2012Теоретично–методичні основи підвищення конкурентоспроможності продукції. Загальні проблеми експорту в Україні. Господарсько-правові засади функціонування, аналіз фінансово-економічного стану, зовнішньоекономічної діяльності ЗАТ КЗШВ "Столичний".
курсовая работа [201,9 K], добавлен 28.09.2009
