Формування та використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування та використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення

Власова Тетяна Рафаелівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Кондрашова-Діденко Валентина Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Ніколенко Юрій Васильович, Академія муніципального управління, професор кафедри економіки

- кандидат економічних наук, доцент Хрустальова Вікторія Вікторівна, Київський національний торговельно-економічний університет, доцент кафедри економічної теорії та конкурентної політики

Захист відбудеться "28" листопада 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 12.

Автореферат розісланий "23" жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук І.І. Мазур

Анотації

Власова Т.Р. Формування та використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Досліджено природу і сутність інтелектуального капіталу, його структуру. Виявлено та охарактеризовано участь неформальних та формальних інститутів у творенні та оновленні інтелектуального ресурсу. Головним неформальним інститутом формування інтелектуального капіталу є сім'я. Остання розглядається всередині домогосподарства як економічної одиниці. Доведено, що сім'я є суб'єктом соціо-культуро-економічних відносин з приводу формування та використання інтелектуального капіталу. Виявлено головні закономірності формування інтелектуального капіталу. Визначено та охарактеризовано основні напрямки використання інтелектуального капіталу у процесі суспільного відтворення.

Обґрунтовано та розвинуто теоретичні засади формування і використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення, а також запропоновано практичні рекомендації щодо шляхів ефективного використання інтелектуального капіталу в розвитку людини і розбудові інтелектуально зорієнтованої економіки.

Ключові слова: капітал, інтелектуальний капітал, інтелектуальний потенціал, сім'я, знання, технологія, суспільне відтворення, інтелектуальна діяльність, добробут.

Власова Т.Р. Формирование и использование интеллектуального капитала в процессе общественного воспроизводства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертационная работа посвящена комплексному исследованию теоретико-методологических и практических аспектов формирования и исследования интеллектуального капитала в процессе общественного воспроизводства для обеспечения благосостояния человека и народа страны в целом.

Проведен комплексный анализ теоретических подходов отечественных и зарубежных ученых к пониманию сущности интеллектуального капитала. Выявлена и обоснована природа интеллектуального капитала. Аргументировано положение о том, что интеллектуальный капитал является совокупностью социо-культуро-экономических отношений, возникающих между субъектами присвоения креативного потенциала человека в процессе общественного воспроизводства, накопления интеллектуальных продуктов и их использования для создания условий расширения благосостояния человека и народа страны в целом.

В диссертационной работе доказано, что главным источником формирования интеллектуального капитала является потенциальный и действующий интеллектуальный ресурсы, в создании которых основная роль принадлежит такому неформальному институту как семья, рассматриваемой в рамках одной из экономических единиц - домохозяйства. Обосновано, что семья является одним из важных субъектов современных социо-культуро-экономических отношений, которые ныне только формируются. В современных условиях формальные институты не являются единственным и достаточным источником формирования интеллектуального ресурса. Влияние неформальных институтов на формирование интеллектуального ресурса является сравнительно более широким, поскольку формальные институты регулируют преимущественно те отношения, ради которых были созданы.

Продолжает свое формирование интеллектуальный ресурс при участии формальных институтов образования. Необходимость решения социальных и экономических проблем в свете новых реалий определила потребность конкретизации функций и характеристик системы образования в диссертационном исследовании, требований к ней и путей их комплексной реализации. Важнейшими чертами образовательной системы в новых условиях определены непрерывность образования во времени, глобальность в пространстве, преобладание самообразования, индивидуализация и интернационализация обучения, разнообразие образовательных стандартов и специальностей, переход от формально-дисциплинарного к проблемно-активному типу обучения. Доказано, что качественное улучшение системы образования следует осуществлять с учетом мирового опыта и традиций отечественной системы образования.

Превращение интеллектуального ресурса в интеллектуальный капитал требует определенных условий. Такими условиями являются интеллектуальная деятельность субъекта общественного производства, владеющего интеллектуальным ресурсом; обеспечение интеллектуальной деятельности необходимыми средствами производства, условиями труда и развития; новые идеи, новые знания, нестандартные решения. Создание нового знания может быть направлено как на преобразование внешнего мира, так и на внутренний мир человека, на способы взаимодействия с самим собой. Общей характеристикой интеллектуальных продуктов является их объективизация в конкретной, доступной для восприятия форме, что предполагает возможность их тиражирования. Использование интеллектуального капитала происходит в процессе интеллектуальной деятельности и способствует созданию благосостояния человека и народа страны в целом.

Предложено новое понимание благосостояния человека и народа страны - как возможности выбирать долгую и здоровую жизнь, получать знания и использовать их; самостоятельно выбирать условия интеллектуальной деятельности и гармонизации личности; способность генерировать новое знание, созидать и самосовершенствоваться; возможность выбирать условия жизнедеятельности, получать достойные доходы за результаты своей интеллектуальной деятельности, достаточные не только и не столько для жалкого существования, сколько для развития и процветания жизнедеятельности, достойной Человека в целом и интеллектуального работника в частности.

Выявлены и обоснованы взаимовлияния интеллектуального капитала и благосостояния в процессе общественного воспроизводства: интеллектуальный капитал создает условия для расширения благосостояния человека и народа страны, а их благосостояние обогащает интеллектуальный потенциал нации, следовательно, и интеллектуальный капитал.

Ключевые слова: капитал, интеллектуальный капитал, интеллектуальный потенциал, семья, знание, технология, общественное воспроизводство, интеллектуальная деятельность, благосостояние.

Vlasova T.R. Foundation and Use of the Intellectual Capital during Public Reproduction. - Manuscript.

Thesis for the candidate degree in Economic Sciences on specialty 08.00.01 - economic theory and history of economic thought. - Taras Shevchenko Kyiv National University. - Kyiv, 2008.

The dissertation is devoted to the complex analysis of the nature of the intellectual capital and its structure. The essence of the intellectual capital is determined as set of knowledge, information, the mental faculties directed on realization of material and non-material interests, on reception of economic and/or social benefit.

Features of the intellectual capital formation are revealed. It is proved that formal and informal institutes take part in the process. The family considered inside household as an economic entity is defined as the main informal institute of the intellectual capital formation.

The basic directions of use of the intellectual capital are distinguished and analyzed. New understanding of welfare of a person and people of the country is offered. Correlation of the intellectual capital and welfare is revealed and proved. The intellectual capital creates conditions for expansion of welfare of the person and people of the country. The welfare enriches a mental potential and intellectual capital of the nation.

The research resulted in development of the theoretical conclusions and practical recommendations directed to perfection of the intellectual capital use for welfare expansion of the person and people of the country during public reproduction.

Key words: capital, intellectual capital, intellectual potential, family, knowledge, technology, public reproduction, intellectual activity, welfare.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Друга половина ХХ століття ознаменувалася переходом суспільства розвинутих країн на постіндустріальну стадію розвитку. Ознаками останньої стала зміна домінуючих економічних ресурсів, усвідомлення першочергової ролі людини та її інтелекту в соціально-економічних процесах, значне покращення ефективності виробництва та добробуту людей. Джерелом добробуту стає людина, здатна створювати національне багатство, продукуючи нові знання, рішення та ідеї.

Розширення добробуту людей є актуальною проблемою як для України, так і для інших країн світу. Розв'язання цієї проблеми потребує зусиль і формування умов як для стимулювання створення нових знань, так і для розвитку визначальної продуктивної сили - людини. За роки ринкових перетворень в Україні відбулося скорочення чисельності вчених і кваліфікованих працівників за рахунок найпростіших професій, що свідчить про домінування в економіці країни застарілих технологій і слабкість інноваційних процесів. Недооцінка ролі інтелектуального капіталу та недостатньо ефективне його використання призвели до набуття виробництвом яскраво вираженого трудомісткого та сировинного характеру.

Розвинені країни активно використовують інтелектуальний капітал як джерело добробуту і розвитку людини. Зарубіжні вчені мають значні напрацювання щодо різноманітних аспектів інтелектуального капіталу, його використання в господарській практиці. Людині як головній продуктивній силі суспільства значну увагу приділяли представники світової економічної думки: У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей, Дж. Мілль, К. Маркс, Дж. Б. Кларк, І. Фішер. У вітчизняній та зарубіжній літературі існує чимало праць, присвячених вивченню різноманітних аспектів інтелектуального капіталу. Теоретичні основи дослідження інтелектуального капіталу закладено у працях Г. Беккера, Д. Белла, П. Дракера, Л. Едвінссона, Ф. Махлупа, М. Мелоуна, К. Свейбі, Т. Стюарта, У. Хадсона, Т. Шульца. Слід зазначити, що значний внесок у розробку теорії інтелектуального капіталу здійснено не тільки закордонними, а й вітчизняними вченими. Дослідженню інтелектуального капіталу присвячені публікації В. Базилевича, О. Бервено, О. Бутніка-Сіверського, В. Гейця, П. Єщенка, О. Кендюхова, В. Кондрашової-Діденко, В. Мандибури, Ю. Ніколенка, О. Стрижака, В. Хрустальової, А. Чухна та ін.

Однак, як у вітчизняній, так і західній науковій літературі, бракує ґрунтовних наукових досліджень, присвячених розробці теоретико-методологічних засад і практичної реалізації формування та використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення. Передусім немає жодного дисертаційного дослідження, присвяченого комплексному аналізу цього поняття та процесу його відтворення у добробуті. Саме цим зумовлене обрання теми дисертаційної роботи й саме це підтверджує беззаперечність її актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною держбюджетною темою № 06 БФ 040-01 "Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя". Особистий внесок автора полягає у розробці теоретичних основ дослідження інтелектуального капіталу, визначення його ролі та значущості у процесі суспільного відтворення.

Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та прикладних основ формування, розвитку та використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані і розв'язані такі завдання:

проаналізувати погляди вітчизняних та зарубіжних дослідників на витоки і сутність інтелектуального капіталу;

виявити та охарактеризувати зміст і структурні елементи інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення;

класифікувати інтелектуальний капітал на основі узагальнених функціональних критеріїв;

виявити та арґументувати основні тенденції участі соціо-культуро-економічних інститутів у прямому та непрямому формуванні інтелектуального - потенційного та діючого - ресурсу як джерела інтелектуального капіталу;

обґрунтувати умови перетворення інтелектуального ресурсу на інтелектуальний капітал;

визначити механізм використання інтелектуального капіталу у процесі суспільного відтворення;

виявити та охарактеризувати взаємовпливи інтелектуального капіталу і добробуту людини зокрема та народу країни загалом у процесі суспільного відтворення;

розробити пропозиції щодо вдосконалення використання інтелектуального капіталу для розширення добробуту людини і народу країни загалом на сучасному етапі розвитку системи суспільного відтворення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сукупність соціо-культуро-економічних відносин, в які вступають суб'єкти формування та використання інтелектуального капіталу за умов здійснюваних перетворень в економіці країни.

Предметом дослідження є інтелектуальний капітал, його сутність, структура, формування і використання в процесі суспільного відтворення.

Методи дослідження. В дисертаційному дослідженні використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. У першому розділі використано системний, загальнотеоретичний та еволюційний підходи до виявлення сутності категорій "капітал" та "інтелектуальний капітал" (п. 1.1., 1.2.). У цьому ж розділі застосовано методи діалектики для розгляду взаємообумовленості розвитку капіталу в напрямку його інтелектуалізації, інноваційних змін та еволюції системи соціально-економічних відносин, виявлення взаємозв'язку суб'єктивного та об'єктивного в інтелектуальному капіталі (п. 1.2.), а також системний і графічний методи, аналіз, синтез та аналогію для пізнання та характеризування структурних елементів і видів інтелектуального капіталу (п. 1.3.). У другому розділі на основі неоінституціонального підходу досліджено діяльність неформальних та формальних інститутів у формуванні потенційного та діючого інтелектуального ресурсу; за допомогою методу порівняння здійснено співставлення вітчизняного та світового досвіду його формування (п. 2.1., 2.2.). Для виявлення умов перетворення інтелектуального потенціалу на інтелектуальний капітал використано метод абстрагування, компарації та аналітично-графічної формалізації (п. 2.3.). У третьому розділі на основі застосування системного підходу, методів діалектичної логіки визначено головні напрями використання інтелектуального капіталу та його відтворення у добробуті (п. 3.1., 3.2.). Дослідження результатів наукової та науково-технічної діяльності в Україні та країнах-лідерах за рівнем розвитку людського потенціалу здійснено за допомогою компаративного та табличного методів. У дисертації застосовано економіко-статистичний метод для розрахунку показників динаміки виробництва інноваційних видів продукції; табличний та графічний методи - для наочного подання статистичних даних (п. 3.1.). За допомогою компаративного і статистичного методів розроблено головні теоретичні підходи та практичні рекомендації щодо використання елементів добробуту як дієвого чинника формування потенційного та діючого інтелектуального ресурсу (п. 3.3.).

Інформаційною базою дисертації є результати досліджень вітчизняних та іноземних учених, викладені в монографічних працях і періодичних виданнях; звіти науково-дослідницьких центрів; щорічні доповіді міжнародних організацій; статистичні матеріали Державного комітету статистики України; законодавчі та нормативні акти України тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні інтелектуального капіталу, виявленні сутності, закономірностей формування і тенденцій використання в процесі суспільного відтворення задля забезпечення добробуту людини і народу країни загалом.

До основних наукових результатів, які становлять особистий доробок автора і виносяться на захист, належать такі:

вперше:

визначено сутність складної категорії "інтелектуальний капітал" як сукупності соціо-культуро-економічних відносин між суб'єктами з приводу залучення до системи суспільного виробництва творчого потенціалу людини у вигляді знань, інформації, досвіду і здібностей та реалізації матеріального і/або нематеріального інтересу, нагромадження інтелектуальних продуктів та їх використання для створення нової вартості, упредметнення творчих здатностей і компетенцій працівників, котрі розбудовують інтелектуально зорієнтовану економіку країни;

виявлено та обґрунтовано взаємозв'язки і взаємовпливи інтелектуального капіталу та добробуту в процесі суспільного відтворення: добробут є водночас передумовою формування і результатом використання інтелектуального капіталу, а інтелектуальний капітал в свою чергу постає тим чинником, який створює умови для забезпечення розширення добробуту людини і народу країни загалом, збільшення обсягу національного багатства. Розміри останнього залежать від рівня інтелектуального розвитку людини і народу країни, їхньої освіти, професійної підготовки, загальної та економічної культури, моральнісних основ, домінуючої в даному суспільстві моралі.

удосконалено:

класифікацію інтелектуального капіталу за головними функціональними критеріями: за способом втілення, можливістю його відокремлення, відчуження, копіювання або відтворення - на природний та штучний; за суб'єктом втілення - на інтелектуальний капітал особистості; підприємств та організацій, інтелектуальний капітал суспільства країни; за змістом знання як складового елементу інтелектуального капіталу - на універсальний, загальнонауковий, компетентісний, технологічний;

теоретичне арґументування основних тенденцій участі неформальних і формальних соціо-культуро-виробничих інститутів у процесі творення джерел інтелектуального капіталу - потенційного та діючого інтелектуального ресурсу. Доведено, що формування потенційного інтелектуального ресурсу починається в межах неформального інституту (сім'ї), що діє всередині домогосподарства як економічної одиниці, продовжує своє становлення в системі освіти як формального інституту, а також через систему соціо-культурних зв'язків і відносин. На удосконалення інтелектуального ресурсу людини за умов глобалізації країнових економік здійснюють вплив моральність і духовність;

обґрунтування головних функцій сім'ї, які остання виконує у процесі формування інтелектуального ресурсу, а саме: репродуктивної, виховної, первинного соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусної, емоційної, комунікативної та рекреаційної.

дістало подальший розвиток:

визначення умов перетворення інтелектуального ресурсу в інтелектуальний капітал, основними з яких є наявність і розвинутість інформаційно-технологічного господарського укладу, в якому інтелектуальний чинник у взаємодії з іншими чинниками виробництва створює інтелектуальний продукт у зростаючих обсягах; і соціальний і/або економічний зиск, отримуваний окремою людиною та усім суспільством країни загалом;

обґрунтування сутності поняття "добробут" як можливості обирати довге і здорове життя, здобувати знання і використовувати їх; творити і самовдосконалюватися; отримувати за результати своєї інтелектуальної діяльності доходи (заробітну плату, посадовий оклад чи платню тощо), достатні не для підтримання, а для розвитку і розквіту життєдіяльності, яка є гідною людини загалом і людини як інтелектуального працівника зокрема.

Практичне значення отриманих результатів полягає у розробці пропозицій та рекомендацій щодо напрямів стимулювання розвитку інтелектуального капіталу. Методологічні та практичні рекомендації можуть бути використані науковими установами, вищими навчальними закладами при викладанні "Економічної теорії", "Макроекономіки", "Історії економічних учень", органами державної влади при розробленні стратегії підвищення якості середньої та вищої освіти, формуванні і реалізації державної інноваційної та соціальної політики тощо.

Головні висновки і рекомендації дисертації використані у діяльності Чернівецької обласної державної адміністрації: відділу у справах сім'ї та молоді - при розробці "Програми реалізації державної політики з питань сім'ї, дітей та молоді в Чернівецькій області на 2007-2008 рр." (акт впровадження від 20.03.2007 р. № 01-23/125); та управління освіти і науки - при розробці "Обласної комплексної програми роботи з талановитою молоддю "Творча обдарованість" на 2007-2010 рр." і "Обласної програми розвитку профільного навчання учнів старшої школи Чернівецької області на 2007-2010 рр." (акт впровадження від 12.06.2007 р. № 42/86). Окремі наукові положення та теоретичні висновки дисертаційного дослідження були використані у викладанні курсів "Економічна теорія", "Історія економічних вчень", "Макроекономіка" для студентів Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету (довідка № 942/01-30 від 12.10. 2006 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні та розвитку теоретичних засад формування і використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення, а також практичних рекомендацій щодо шляхів ефективного використання інтелектуального капіталу в розвитку людини і розбудові інтелектуально зорієнтованої економіки. Основні наукові положення, результати, висновки і пропозиції, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані тільки ті ідеї і положення, які отримані автором особисто. Обсяг особистого внеску здобувача наведено в списку опублікованих наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були відображені у доповідях автора на 19 міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України" (м. Чернівці, 15-16 квітня 2003 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції "Перспективи розвитку внутрішнього ринку промислових товарів в Україні" (м. Київ, 26 березня 2004 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Філософія господарства" С.М. Булгакова: на шляху до нової парадигми політекономії" (м. Київ, 27 квітня 2004 р.), ХІV Міжнародній науково-практичній конференції "Формування стратегії розвитку регіону на інноваційній основі" (м. Чернівці, 13-14 травня 2004 р.), Міжнародній науковій конференції "Німці в історії Київського університету: Ідейний спадок М.Х. Бунге у контексті історичного минулого та сучасності" (м. Київ, 26 травня 2004 р.), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції "Національний інтелектуальний капітал як чинник економічного і соціального прогресу" (м. Київ, 29 жовтня 2004 р.), ХVI Міжнародній науково-практичній конференції "Фінансово-економічні та інституційні чинники розвитку регіону" (м. Чернівці, 25-26 березня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку" (м. Чернівці, 15-17 травня 2005 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації" (м. Київ, 17-18 листопада 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Формування нової парадигми страхування" (м. Київ, 1-2 грудня 2005 р.), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених "Шевченківська Весна" (м. Київ, 2-3 березня 2006 р.), XIII Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих учених "Ломоносов-2006" (Росія, м. Москва, 12-15 квітня 2006 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні" (м. Київ, 14-15 квітня 2006 р.), 72-й науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених "Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті" (м. Київ, 17-18 квітня 2006 р.), XV Міжнародній науково-практичній конференції "Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція" (м. Чернівці, 11-12 травня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України" (м. Дніпропетровськ, 21-23 червня 2006 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції "Конкурентоспроможність національної економіки" (м. Київ, 23-24 березня 2007 р.); XIV Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих учених "Ломоносов-2007" (Росія, м. Москва, 11-14 квітня 2007 р.); XVІ Міжнародній науково-практичній конференції "Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону" (м. Чернівці, 17-18 травня 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 21 науковій статті, матеріалах і тезах доповідей на конференціях загальним обсягом 8,2 д.а., з них 11 статей - у фахових виданнях обсягом 5,9 д.а. (особисто автору належить 5,5 д.а.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертаційна робота містить 10 таблиць і 9 рисунків, 12 додатків на 17 сторінках та список використаних джерел з 215 найменувань на 22 сторінках. Загальний обсяг роботи - 225 сторінок комп'ютерного тексту, з яких основний текст становить 186 сторінок.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і завдання, об'єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про апробацію і публікації результатів дослідження.

У першому розділі дисертаційної роботи "Теоретико-методологічні основи дослідження інтелектуального капіталу" на основі системного, загальнотеоретичного та еволюційного підходів виявлено витоки, сутність, функції, основні види інтелектуального капіталу та їх особливості. Здобувачем здійснено ґрунтовний аналіз еволюції поглядів учених на капітал у напрямку його інтелектуалізації у світовій економічній науці.

З'ясовано, що поява терміну "інтелектуальний капітал" стала закономірним результатом розгортання процесів інтелектуалізації в економіці розвинутих країн та методологічних передумов дослідження сутності сучасних видів капіталу. Автором здійснено аналіз еволюції поглядів на капітал представників світової економічної думки, у визначеннях яких переважає розгляд капіталу як майна та підкреслюється основна його здатність - приносити дохід. Встановлено, що теоретичні основи інтелектуального капіталу закладено видатними вченими-економістами минулого, котрі відводили здібностям людини особливе місце у створенні багатства. З'ясовано, що теорія інтелектуального капіталу формується на стику методологічних позицій і розробляється як закордонними, так і вітчизняними вченими. Автором відзначено відсутність серед дослідників одностайності щодо трактування категорії "інтелектуальний капітал" і необхідність виявлення його природи, змісту та функцій з використанням синтезу марксистського, неокласичного, інституціонального підходів, еволюційної теорії економіки, а також міждисциплінарного підходу.

Визначення сутності інтелектуального капіталу здійснено у роботі на основі комплексного дослідження взаємозв'язку понять "інтелект" та "капітал", що уможливило виявлення рівнів функціонування інтелекту (свідомість, підсвідомість, надсвідомість), його складових (сприйняття, пізнання, початкові судження, уявлення, поняття, концепція, теорія), визначення знання як джерела інтелекту, продукту творчої обробки інформації на інтелектуальному рівні та ядра інтелектуального капіталу. Виявлено своєрідність сучасної стадії розвитку економіки, яка полягає у зростанні ролі знання як стратегічного економічного ресурсу, як капіталу. Визначено, що особливість інтелектуальної активності на різних стадіях розвитку суспільства обумовлена зміною соціо-культуро-економічних відносин і структури потреб. Методи діалектики уможливили розгляд взаємообумовленості інноваційних змін, еволюції системи соціально-економічних відносин та розвитку капіталу в напрямку його інтелектуалізації; виявлення взаємозв'язку суб'єктивного та об'єктивного в інтелектуальному капіталі. Зазначено, що вплив інтелектуального капіталу на економіку, суспільство загалом має не тільки позитивний, але певною мірою і негативний ефект, що дозволило зробити висновок про необхідність і доцільність формування інтелектуального ресурсу з урахуванням сукупності чинників, які сприяють продуктивному виконанню інтелектом важливих функцій, а саме - моральних, психологічних, емоційних, творчих.

Виявлення специфічності та різнорідності елементів інтелектуального капіталу уможливлює доповнення його розгляду як цілісності. На основі критичного аналізу існуючих у науковій літературі підходів до визначення різновидів інтелектуального капіталу, запропонованих К. Свейбі, Е. Брукінг, Л. Едвінссоном, М. Мелоуном та виходячи з розбіжності знань за формою втілення, запропоновано удосконалену класифікацію інтелектуального капіталу за головними функціональними критеріями формальний інститут творення інтелектуального ресурсу. Здобувачем запропоновано удосконалену схему діяльності сім'ї зокрема та домогосподарства загалом у формуванні інтелектуального ресурсу.

З'ясовано, що інтелектуальний ресурс, який починає формуватися під впливом переважно неформальних інститутів, продовжує своє становлення у системі освіти як формального інституту. Необхідність розв'язання соціальних та економічних проблем у світлі нових реалій життя зумовила потребу чіткого визначення функцій та особливостей освіти, вимог до неї та шляхів комплексної реалізації. Методом порівняння здійснено співставлення реформістського та фундаментального підходів до модернізації освіти, а також світового та вітчизняного досвіду формування інтелектуального ресурсу через формальні інститути.

На основі методів діалектики та наукового абстрагування автором розглянуто умови перетворення інтелектуального потенціалу на інтелектуальний капітал. Виявлено та охарактеризовано сутність інтелектуального потенціалу як сформованих під впливом неформальних і формальних інститутів знань, інноваційних здібностей, здатностей до інтелектуальної діяльності. Інтелектуальний потенціал, який залучається у процес інтелектуального виробництва, перетворюється на інтелектуальний ресурс. Автор зазначає, що інтелектуальний чинник - це працюючий, задіяний, зокрема в інтелектуальному виробництві, ресурс. З'ясовано, що головною умовою перетворення інтелектуального ресурсу на чинник інтелектуального виробництва є інтелектуальна діяльність, яку здобувач визначає як доцільну діяльність з трансформації наявних знань та інформації на суспільно-корисні результати - інтелектуальні продукти. Розглянуто специфіку предметів і засобів інтелектуальної діяльності.

У третьому розділі дисертації "Механізм використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення" на основі застосування системного підходу, загальнонаукових методів визначено головні напрями використання інтелектуального капіталу та його відтворення у добробуті. Показано, що в міру розвитку інтелектуальної діяльності, формується відносно відособлена сфера виробництва, метою діяльності якої є створення нового знання. Виявлено, що впровадження знань відбувається через інноваційну діяльність, яка охоплює цілий спектр видів діяльності - від досліджень і розробок до збуту. У дисертації виявлено та обґрунтовано сутність, особливості та основні джерела фінансування кожного з етапів інноваційної діяльності.

У роботі акцентовано особливу увагу на тому, що інтелектуальна діяльність є ширшим поняттям, ніж науково-технічна та інноваційна діяльність, оскільки виходить за межі технічного вдосконалення людської життєдіяльності. Для розвитку людини та суспільства необхідним є гармонійне поєднання нагромадження економічного багатства і розвиток духовних якостей особистості. Всі види інтелектуальних продуктів поєднує те, що вони є реалізацією ідей, думок та образів, які одержали своє вираження у доступній для сприйняття конкретній, об'єктивованій формі, що припускає можливість відтворення.

Виявлено та охарактеризовано взаємовпливи інтелектуального капіталу і добробуту людини зокрема та народу країни загалом у процесі суспільного відтворення. Доведено, що використання інтелектуального капіталу відбувається в процесі інтелектуальної діяльності, сприяє появі нових тенденцій та можливостей, формує добробут людини і народу країни. Показником, який дозволяє виміряти середній рівень досягнень певної країни у рамках трьох найважливіших можливостей в області розвитку людини - можливості жити довго, здобувати знання і мати гідний рівень життя, визначено індекс розвитку людського потенціалу, запропонований фахівцями ПРООН. інтелектуальний капітал сім'я людина

До складових добробуту, які є основою формування інтелектуального ресурсу та його відтворення, ми відносимо: можливість обирати довге та здорове життя, здобувати знання; самостійно обирати умови інтелектуальної творчої діяльності та гармонізації особистості; можливість самореалізації особистості через уміння скористатися інтелектуальним ресурсом (власними знаннями, здібностями, мотиваціями, здатностями до творчої розумової діяльності, економічної адаптації тощо) в усіх сферах суспільного відтворення та відповідність інтелектуального ресурсу суспільним вимогам до суб'єкта діяльності; здатність продукувати нове знання як джерело соціального визнання і необхідна умова включення людини до складу домінуючих соціальних груп; можливість вибору умов життєдіяльності, зміни змісту як діяльності, так і споживання; наявність матеріальних благ задля задоволення індивідуальних потреб людини та членів її родини; постійне збільшення пропозиції, покращення якості, підвищення рівня інтелектуальних продуктів (освітніх, медичних, інноваційних послуг тощо) і, зрештою, розширення можливостей вибору благ; співпадіння умов розподілу благ уявленням людини про справедливість або еквівалентність відшкодування витрат власних ресурсів. Інтелектуальний капітал створює умови для розширення добробуту людини та народу країни, а добробут збагачує інтелектуальний потенціал нації, а отже, й інтелектуальний капітал.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновані нові підходи до вирішення наукової задачі щодо формування та використання інтелектуального капіталу у процесі суспільного відтворення. Проведене дослідження дозволило сформулювати такі теоретичні та науково-практичні висновки:

Доведено, що базовими складовими існування та вдосконалення сучасного суспільства є формування та використання інтелектуального капіталу як джерела інтелектуалізації економічного середовища та нових наукових знань. На основі аналізу наукових поглядів і творчого осмислення існуючих позицій вітчизняних та зарубіжних дослідників автором виявлено природу і сутність інтелектуального капіталу. В процесі дослідження встановлено, що за своєю сутністю інтелектуальний капітал є сукупністю соціо-культуро-економічних відносин між суб'єктами з приводу залучення до системи суспільного виробництва творчого потенціалу людини у вигляді знань, інформації, досвіду і здібностей та реалізації матеріального і/або нематеріального інтересу, нагромадження інтелектуальних продуктів та їх використання для створення нової вартості, упредметнення творчих здібностей працівників, котрі створюють як об'єкти інтелектуально зорієнтованої економіки, так і продукти традиційних галузей, у тому числі матеріального виробництва.

Обґрунтовано, що створення та нагромадження інтелектуальних продуктів як результатів інтелектуальної діяльності є субстанційною основою інтелектуального капіталу, а об'єктивізація нового знання в цих продуктах - необхідною передумовою реалізації інтелектуального капіталу. Це дало підстави стверджувати, що самі інтелектуальні продукти постають об'єктом, з приводу якого виникають соціо-культуро-економічні відносини формування та використання інтелектуального капіталу. Виявлено та охарактеризовано головні функції інтелектуального капіталу, які він виконує у процесі створення та нагромадження інтелектуальних продуктів - регулюючу, стимулюючу, відтворюючу, функцію накопичення, функцію впливу на економічне зростання.

Запропоновано класифікацію інтелектуального капіталу за головними функціональними критеріями (за способом втілення - на природний та штучний; за суб'єктом втілення - на інтелектуальний капітал особистості, підприємств та організацій, суспільства країни; за змістом знання як складового елементу інтелектуального капіталу - на універсальний, загальнонауковий, компетентісний, технологічний), оскільки визначення критеріїв класифікації різновидів інтелектуального капіталу є нагальною потребою соціально-економічної теорії у розв'язанні проблеми класифікації його різновидів з метою глибшого пізнання його сутності і визначення особливостей управління ним.

Доведено, що у прямому та непрямому формуванні інтелектуального потенційного ресурсу беруть участь соціо-культуро-економічні інститути. Виявлено, що ефективне використання інститутів зумовлено необхідністю формування якісно нового інтелектуального ресурсу. Арґументовано доцільність розгляду формування інтелектуального ресурсу в системі виробничих відносин домогосподарства у поєднанні з соціо-культурними відносинами, що виникають всередині сім'ї як неформального інституту, оскільки домогосподарство і сім'я відображають дві сторони одного явища. Сім'я є основним постачальником інтелектуальних ресурсів і виконує визначені функції, а саме: репродуктивну, виховну, функцію первинного соціального контролю, функцію духовного спілкування, соціально-статусну, емоційну, комунікативну та рекреаційну. Формування інтелектуального ресурсу в системі соціо-культурних відносин сім'ї потребує матеріальних умов, у створенні яких бере участь домогосподарство. Встановлено, що участь домогосподарства у формуванні інтелектуального потенційного ресурсу конкретизують такі його функції, як: економічна, господарсько-побутова та захисна.

Обґрунтовано, що формальні інститути продовжують процес формування та збагачення інтелектуального потенційного ресурсу, посилюючи характеристики, закладені неформальними інститутами. Життя ставить нові вимоги до системи освіти, які мають реалізовуватися комплексно, у взаємодії. Виявлено та охарактеризовано найважливіші особливості нової освітньої системи: неперервність освіти в часі, глобальність у просторі, домінування самонавчання, індивідуалізація та інтернаціоналізація навчання, збільшення розмаїття освітніх стандартів і спеціальностей, перехід від формально-дисциплінарного до проблемно-активного типу навчання, яке сприяє творенню людини як особистості. Поліпшення якості освіти в країновому суспільстві потребує врахування світового досвіду і національних традицій.

Виявлено умови перетворення інтелектуального ресурсу на інтелектуальний капітал. Такими умовами є: інтелектуальна діяльність суб'єкта суспільного виробництва, котрий має у своєму розпорядженні інтелектуальний ресурс; забезпечення процесу інтелектуальної діяльності необхідними засобами виробництва - предметами і засобами праці; забезпечення працівника гідними умовами праці та розвитку; нові ідеї, нові знання, нестандартні рішення, нові підходи до справи, нове бачення проблеми і т. ін. Встановлено, що умови, які забезпечують перетворювання інтелектуального ресурсу на інтелектуальний капітал, не є статичними: вони час від часу уточнюються, тобто поповнюються новими, ефективнішими, дієвішими аспектами/елементами.

Визначено та охарактеризовано механізм використання інтелектуального капіталу в процесі суспільного відтворення. З'ясовано, що за сучасних умов виникає потреба в проміжній ланці між наукою і виробництвом. Такою ланкою постають організації типу "науковий парк" - регіони науки, технополіси, технопарки та бізнес-інкубатори. Доведено, що реалізація інтелектуального капіталу відбувається в процесі інтелектуальної діяльності та створює умови для поліпшення добробуту людей.

Доведено, що добробут - можливості обирання довгого і здорового життя, здобування знання і використовування їх; творення і самовдосконалювання; отримування за результати своєї інтелектуальної діяльності доходів (заробітної плати, посадового окладу чи платні), достатніх не для підтримування, а для розвитку і розквіту життєдіяльності, яка є гідною людини загалом і людини як інтелектуального працівника зокрема.

Здобувачем обґрунтовано, що інтелектуальний капітал необхідно і доцільно розглядати не тільки як засіб розширення добробуту, а й як чинник виробництва, який є втіленням добробуту та розвитку людини і суспільства. Водночас формування інтелектуального ресурсу також потребує визначених умов. Елементи добробуту уможливлюють створення бази формування інтелектуального ресурсу. Добробут стає важливим чинником формування інтелектуального ресурсу.

Список опублікованих праць за темою дисертаційної роботи

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Власова Т.Р. Умови для інвестицій у людський капітал / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2003. - Вип. ІІ. - С. 95-101 (0,5 д.а.)

2. Власова Т.Р. Інвестиції в людський капітал - основа економічного росту України / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2003. - Вип. ІІІ. - С. 28-39 (0,6 д.а.)

3. Власова Т.Р. Професійна освіта як фактор формування людського капіталу / Т.Р. Власова // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. пр. - 2004. - Випуск 4. - С. 280-286 (0,5 д.а.)

4. Власова Т.Р. Значення людського капіталу у забезпеченні стійкого розвитку регіону / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2004. - Вип. ІІ. - С. 58-68 (0,5 д.а.)

5. Власова Т.Р. Інтелектуальний капітал: економічний зміст та особливості / Т.Р. Власова // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. пр. - 2005. - Вип. 18. - С. 142-147 (0,5 д.а.)

6. Власова Т.Р. Інтелектуальний капітал як фактор економічного зростання / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2005. - Вип. І. - С. 69-80 (0,6 д.а.)

7. Власова Т.Р. Місце і роль інтелектуального капіталу в генезисі економіки знань / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2005. - Вип. IV. Частина І. - С. 18-27 (0,5 д.а.)

8. Власова Т.Р. Інтелектуальний капітал: види та їх особливості / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2006. - Вип. I. - С. 18-29 (0,6 д.а.)

9. Власова Т.Р. Особливості використання інтелектуального капіталу у процесі виробництва / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2006. - Вип. IV. - С. 31-43 (0,6 д.а.)

10. Власова Т.Р. "Відплив умів": позитивні та негативні аспекти / Т.Р. Власова, О.С. Товпаш // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. - 2007. - Вип. І. - С. 212-221 (автором виявлено вплив "відпливу умів" на економічне зростання та добробут народу країни - 0,3 д.а.)

11. Кондрашова-Діденко В. І. Інтелектуальна діяльність: зміст та особливості / В. І. Кондрашова-Діденко, Т.Р. Власова // Теоретичні та прикладні питання економіки. Зб. наук. пр. - 2006. - Випуск 10. - С. 256-264 (автором досліджено цільові функції та особливості інтелектуальної діяльності - 0,3 д.а.).

За матеріалами конференцій:

12. Власова Т.Р. Роль людського капіталу в розвитку регіону / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали XIV Міжнародної науково-практичної конференції, 13-14 травня 2004 року. Вип. І. Економічні науки. Ч. 1. - Чернівці: АНТ Лтд, 2004. - 366 с., - С. 65-68 (0,25 д.а.)

13. Власова Т.Р. Туристична індустрія як фактор формування людського капіталу / Т.Р. Власова // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Туристична індустрія як вектор регіонального розвитку" 15-17 травня 2005 року. - Вип. ІІІ. Економічні науки. - Чернівці: АНТ Лтд, 2005. - 528 с., - С. 49-52 (0,25 д.а.)

14. Власова Т.Р. Євроінтеграція як база реформування української освіти / Т.Р. Власова // Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція: Матеріали XV міжнародної науково-практичної конференції, 11-12 травня 2006 року. Ч. І. - Чернівці, 2006. - 392 с., - С. 76-79 (0,2 д.а.)

15. Власова Т.Р. Неперервна освіта - вимога часу / Т.Р. Власова // Шевченківська весна: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. 2-3 березня 2006р., м. Київ - Вип. IV: У 3-х ч. - Ч. 2. Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі / За заг. ред. В.Д. Базилевича. - К.: Логос, 2006. - 384 с., - С. 77-79 (0,2 д.а.)

16. Власова Т.Р. Раціональне харчування як умова існування та розвитку людського ресурсу / Т.Р. Власова // Програма і матеріали 72-ї наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів "Наукові здобутки молоді - вирішенню проблем харчування людства у ХХІ столітті", 17-18 квітня 2006р. - У 2 ч. - К.: НУХТ, 2006. - Ч. 1. - 106 с., - С.26-27 (0,1д.а.)

17. Власова Т.Р. Интеллектуальный капитал: значение, проблемы, перспективы / Т.Р. Власова // Материалы XIII Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых "Ломоносов". Том II. - М.: Изд-во МГУ, 2006. - 512 с., С. 120-121 (0,2 д.а.)

18. Власова Т.Р. Реалізація інтелектуального ресурсу через бізнес-інкубатори / Т.Р. Власова // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України", 21-23 червня 2006р. - Д.: Національний гірничий університет, 2006.- 263 с., - С. 8-9 (0,2 д.а.)

19. Власова Т.Р. Интеллектуализация как основная тенденция современного развития / Т.Р. Власова // Материалы XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых "Ломоносов" / Отв. ред. И.А. Алешковский, А.И. Андреев, П.Н. Костылев. Том IV. - М.: Издательство МГУ, ИТК "Дашков и К?", 2007. - 560 с., - С. 186 (0,2 д.а.)

20. Власова Т.Р. Необхідність відповідності системи освіти сучасним вимогам у забезпеченні стійкого економічного розвитку / Т.Р. Власова // Матеріали XVІ міжнародної науково-практичної конференції "Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону", 17-18 травня 2007 р. - Чернівці, 2007. - 508 с., - С. 456-458 (0,2 д.а.)

В інших виданнях:

21. Власова Т.Р. Методологічні основи вивчення інтелектуального капіталу / Т.Р. Власова // Філософські проблеми гуманітарних наук. Альманах. Київський національний університет імені Тараса Шевченка. № 4-5, Київ, 2005. - 234 с., - С. 89-94 (0,5 д.а.)

Размещено на Allbest.ru