Підприємництво і цивілізаційний розвиток

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підприємництво і цивілізаційний розвиток

Акопян В.Г.

На шляху цивілізаційного розвитку України, в період великих перетворень в житті суспільства, важливо орієнтувати реформаційну політики на підтримку людей, що являють собою нову продуктивну силу суспільства перехідної економіки і нове джерело його збагачення - невелику, але вже дуже сильну соціальну групу українських підприємців. Як показує історичний досвід, підприємці - це люди, які мають властивість значною мірою впливати на економічний і на соціальний стан країни і створюють їй імідж в міжнародному діловому світі. Стан же безпосередньо національної економічної сфери нерозривно пов'язаний з місцем ділової людини в суспільстві і силою впливу на це місце державою.

З економічної точки зору важливо зорієнтувати національну економіку до вміння виробляти конкурентоспроможну продукцію, яка б задовольняла існуючий попит. Для цього кожна фірма або соціально-економічний продуктивний інститут повинен володіти відповідним потенціалом. Тому підприємництво можна визначити як організаційно-господарське новаторство на основі використання нових можливостей в економічній діяльності. За сферами організаційно-господарських пошуків підприємництво логічно постає як сукупність індустріальних, аграрних, наукових, інформаційних, сервісних та інших його варіантів. Специфічні форми та види підприємництва виникають відповідно до плюралістичної структури власності. Згідно з даними п'ятирічного проекту виявлення "профілю підприємця", організованим американською компанією "Мак-Бер енд Компані" існує цілий ряд рис "оптимального" типу підприємця [1, 224]. Найбільш важливі серед них: пошук можливостей та ініціативність; готовність до ризику; орієнтація на ефективність та якість; відповідальність; здатність до жертв в інтересах справи; цілеспрямованість; систематичне планування та спостереження; прагнення до інформативності; здатність переконувати; встановлювати та підтримувати зв'язки. Як видно, деякі риси є результатом навчання та досвіду, а інші - продукт розвитку природних даних людини.

Кожна розвинута країна з ринковою економічною системою має свою власну економічну модель. Проте орієнтація на "вирощування" підприємництва є для них спільною. Орієнтація на такі тенденції економічного зростання, як поширення впливу НТП в забезпеченні економічного підйому країни, підвищення ролі інформації, неухильне впровадження ролі складного творчого компонента у структурі суспільної праці привели до створення так званої інноваційної моделі економічного розвитку. Дана модель супроводжується значною активізацією рис та елементів підприємницького порядку.

Вихідними цінностями економічної культури за умов інноваційної моделі зростання стають самостійність дій, нетрадиційність думки, творчий пошук, інтенсивність контактів, взаємоповага індивідів та соціальних груп. Водночас існує протидія розвитку ділової етики, що має своїм підґрунтям економічну злочинність і в суспільстві проявляється в формах недотримань ділових угод, нечесної конкуренції, укриття податків тощо.

Концепція розвитку підприємництва в Україні базується на таких принципах:

- кожен підприємець має вільний вибір видів, напрямів та форм господарювання, самостійне формування програм діяльності та вибір постачальників та споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін;

- розпорядження на свій розсуд одержаним доходам, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

- право на свій розсуд і ризик здійснювати зовнішньоекономічні зв'язки і розпоряджатися належною підприємцю частиною валютної виручки;

- свобода вибору найманих робітників.

Вилучення у підприємця його власності і оборотних фондів не допускається.

Хоча існуюча нормативно-правова база змогла чітко обмежити права підприємців в нашій країні, але створити умови, які б стимулювали створення "ділової хвилі" в нашій економіці вона не змогла і навпаки із збільшенням дефіциту бюджету пропорційно зростає тиск на найактивнішу частину нашої економіки - знову ж таки на підприємництво.

Значною кількістю помилок характеризується політика держави не тільки відносно національного бізнесу, а й по відношенню до іноземного інвестора, якого теж поставили в жорсткі економічні умови, створивши замість позитивного ділового іміджу нашої країни повну протилежність - "антиімідж".

Попри всі ці недоліки проблема становлення підприємництва має бути вирішеною - в країні, яка прагне ринкової економіки має культивуватись ринкове мислення у населення. Зараз же створені умови, за яких люди, відучені за більш як 70 років мислити і працювати виключно на себе, сприймають, а відповідно й відчувають тиск, здійснюваний особливо через засоби масової інформації негативної інформації про умови, в яких існує вітчизняне підприємництво, взаємодію з органами державної влади, центром якого є податкова адміністрація.

Такий тиск, очевидно, не лише затримає впровадження реформації суспільного мислення, зміну його якісних пріоритетів, а знищить значну частину талановитих бізнесменів, економістів, фінансистів і просто творчих людей. Це означає не тільки втрату тимчасових доходів до нашого "депресивного" бюджету, а й втрати і економічні проблеми протягом ще багатьох років. Асоціальність такої політики очевидна. Між тим, не зважаючи на певне пом'якшення останніх років, загальне ставлення до підприємців не змінилось.

Сьогодні в Україні, паралельно з реформацією відносин власності, необхідно розпочати процес формування культури підприємця. Центральне місце тут займає зміна поглядів людей на роль і місце підприємця в суспільстві. Для розширення соціального підприємницького середовища, розгортання дієвого підприємницького середовища, необхідне залучення все нових і нових людей, здатних відкрити свою справу і раціонально організувати бізнес. Поки що більшість людей психологічно не готова до самостійності.

Страх перед новою і незнайомою реальністю відштовхує багатьох від підприємницької діяльності. Головна роль у вирішенні цієї проблеми повинна бути покладена на державу. Система виховання повинна заохочувати людей вже з дитинства до вибору активної життєвої орієнтації і відповідальності за свій вибір, тим самим збільшуючи економічну свободу індивіда. Важливо використати всі національні традиції, які відповідають потребам суспільно-економічного прогресу.

Окрім економічних програм, відповідного правового забезпечення, потрібен ретельний аналіз психологічних, соціокультурних чинників, а саме - культурних цінностей нашого народу, його традицій, звичок, моралі, соціальних якостей людей, перехід до ринкової системи господарювання неможливий без глибоких соціально-психологічних змін у свідомості українського суспільства, переходу людей до нових сенсо-життєвих цінностей.

Наше суспільство значною мірою розшароване за своєю структурою, в першу чергу за економічними інтересами різних соціальних груп населення. Як показують дослідження, найбільш багаточисленними є прихильники західного шляху розвитку, тобто суспільства вільного підприємництва (таку відповідь дали 30,5 % респондентів). За економіку змішаного типу, що об'єднує капіталістичний і соціальний сектори, висловились І7,5 % респондентів. Цей напрямок, у першу чергу, приваблює робітників великих міст, кваліфікованих працівників старше 40 років. За так званий "оновлений соціалістичний шлях" розвитку на основі різноманітних форм власності висловлюється біля 17 % опитуваних.

Але слід звернути увагу ще й на той факт, що в процесі падіння життєвого рівня населення все більше людей схильні симпатизувати "соціалістичному шляху" розвитку, котрий, на думку даної групи населення, гарантує економічну і соціальну стабільність. До цієї загальної групи "патріотів" приєднуються також ті, хто виступає за особливий історичний шлях розвитку, відмінний і від капіталістичного і від соціалістичного (11 % опитаних). Серед "патріотів" та тих, хто переглядає свою точку зору, переважають люди старших вікових категорій, люди з низькою зарплатою, некваліфіковані працівники, а також жінки та працівники малих міст, тобто та група населення, яка дуже обережно та консервативно відноситься до змін через свій соціальний статус [2, 9].

Отже очевидна поляризація суспільства на прихильників та противників суспільства вільного підприємництва. На жаль, соціологічні дослідження, порівняно з опитуванням громадської думки, висвітлюють ще гіршу картину щодо ситуації, яка зараз склалась в суспільстві, існують певні аспекти даного питання, на які кожна людина звертає увагу, створюючи своє відношення до ринкової економіки в цілому і підприємництва конкретно, а саме:

- потреба в соціальних гарантіях, соціальній захищеності;

- свобода економічної (підприємницької) діяльності;

- становлення до економічної диференціації.

На жаль, в сучасних умовах навіть найбільш оптимістично настроєні соціологи констатують невідповідність соціально-економічних передумов щодо створення нової хвилі в суспільному житті - хвилі підприємницької активності.

Основні труднощі на цьому шляху пов'язані зі зміною суспільної свідомості, подоланням суспільної свідомості людей стереотипів так званої "соціалістичної економіки", якою вона насправді повністю не була. Формування "антиринкового синдрому" нашого суспільства певною мірою сприяла своєрідність радянського способу життя, стиль поведінки радянської людини, система укладених радянським укладом культурних цінностей. Взаємовідносини людини і економіки були орієнтовані на натуральні показники, зрівнялівку в розподілі, нав'язливий колективізм, зовнішній контроль за поведінкою індивіда, бюрократичне адміністрування. Всі ці соціокультурні чинники створили у масовій свідомості протиринковий ціннісний фон і адекватний останньому базисний тип особистості.

В особистісному плані антиринкова культура кристалізувалась у вигляді особливої системи людських якостей, загальним підґрунтям яких були відсутність ініціативи, підприємливості, бажання і уміння ризикувати, дефіцит індивідуально-вольового настрою. Саме тому наша людина звикла жити у системі цінностей рівності, де, природньо, тягар рішень лягає не на особистість, а на соціальні інститути, на різні суспільні інстанції, яким людина передавала своє право майбутнього вибору. Людина не стільки сама вирішувала як їй чинити, скільки дотримувалась усталених правил, отримуючи в обмін певний мінімум матеріальних благ. Декілька поколінь радянських людей жили і працювали в соціально-економічних умовах, які підкорялись принципу рівності, адаптувались до них за рахунок вироблених і розвинутих соціальних якостей.

Підсумовуючи вищесказане, можна говорити про певну гіпотетичну модель трансформації людської свідомості, що залежить від рівня і напрямку розвитку науки, яка б дослідила дані проблеми, а також залежить від низки чинників соціально-економічних умов. Без сумніву, більшість схильна сприймати ідеологію ринкової економічної системи, а саме ту ціннісну форму, де головна цінність людського життя - "матеріальний добробут", а головна інструментальна цінність - економічна свобода. Прихильники ринку повністю поділяють концепцію "гарного життя", орієнтовану на матеріальний добробут, і розглядають ринкові відносини і відповідні їм форми ринкової поведінки в якості адекватної інструментальної цінності.

Говорячи про взаємодію суспільства, ринку та підприємництва, не можна не зупинитись на проблемі взаємовідношення етики та бізнесу. Багато етичних проблем, що стоять перед бізнесом, є виключно складними, суперечливими і не піддаються простому вирішенню у світі ринку. Питання ускладнюється ще й тим фактором, що моральні концепції є самі по собі суб'єктом філософського протиріччя. При цьому групи підприємців, що дотримуються радикальних поглядів на те, що є хорошим, а що поганим бізнесом, організуються і здійснюють тиск з метою змінити напрямок діяльності певних компаній [2, 17]. Такий тиск нерідко направлений і на уряд, аби примусити його змінити нові закони щодо бізнесу. Наслідки зазначених протиріч великою мірою залежать від можливості здійснювати політичний тиск або тиск у сфері комерції. Бізнес завжди "знає", що етичні принципи є діяльними на ринку.

Таким чином, якщо торгівля з певними країнами, виробництво протизапліднювальних пілюль, забруднювання річок або дискримінаційна практика проти жінок, зайнятих на виробництві зачіпає певним чином важливий сектор ринку, бізнес завжди буде уникати такої діяльності. Це демонструє не силу морального розуму, а той факт, що бізнес відображає цінності тих, хто здатен здійснювати сильний тиск у сфері політики та комерції.

Значна кількість великих компаній усвідомлюють важливість підтримки у суспільстві правдивості, чіткості і моральних норм бізнесу. Такий підхід базується на фундаментальних моральних стандартах, смислі практичної моралі й практичної логіки. Саме тут пролягає найбільш ефективний шлях здійснення успішного бізнесу. Адже якщо моральні роздуми будуть відкинуті, діловий клімат буде характеризуватись відходом від нормальної поведінки і безчестям, суспільству необхідно буде платити високу ціну. Більшість ділових відносин між індивідами в суспільстві базуються на припущенні, що люди - чесні і справедливі, що вони виконуватимуть свої обов'язки до тих пір, доки не сприятливі обставини не змусять їх відступити від цього принципу. В світі бізнесу досить розповсюджена думка про гідну людину як таку, котра не зробить нам будь-що до тих пір, доки вона не змушена буде це зробити.

Можна передбачити, що становлення соціального ринкового господарства сприятиме більшій монолітності суспільства. Як прогнозують вчені, цей монолітний, в принципі, правлячий прошарок буде поділений на дві групи. "Бюрократи від народження", очевидно, залишаються бюрократами. Вони складуть потужну частку державного апарату, консервативний прошарок групу адміністраторів. З другого боку, "підприємці від народження" будуть займатись ринковим господарством і складуть групу менеджерів-інноваторів. Інтереси цих груп деякою мірою співпадатимуть, але не будуть тотожними.

Наприклад, боячись непомірного посилення адміністраторів, підприємці будуть стійкими захисниками демократії. Тим самим буде досягнута незворотність ринкових перетворень, які базуються на демократичних засадах. Становлення незалежного підприємця безпосередньо пов'язане з його уявленням про суспільну роль підприємництва, а також з його соціокультурним оточенням. Якщо в культурному оточенні підприємливість є визнаною цінністю, то створення незалежного підприємництва полегшується, існує необхідність створення нової системи цінностей, яка б заохочувала приватне підприємництво. Така система є актуальною і досить вагомою у світовій економіці.

Джерелом етики підприємництва повинні стати школа, родина, засоби масової інформації. Активізація створення нових форм вимагає від уряду, як і від місцевої влади, проведення певної рекламної кампанії. Рекламна кампанія має провести рекламними чи маркетинговими кампаніями; які одночасно досліджують, як сприймається у суспільстві політика уряду стосовно приватного підприємництва. Заохочення ж приватного підприємництва є, передусім, також пропагандою нового стилю життя і нових моральних цінностей. підприємництво розвиток становлення цінність

Які ж конкретні цінності виділяють для себе українські бізнесмени? Довгий період часу підприємництво розвивалось в державному руслі, де для просування більше вважали на мотиви влади, ніж мотиви досягнення. У підприємців же, які діють найуспішніше, високі доходи посідають у структурі цінностей одне з найнижчих місць (лише 26,5 % відзначили їхню значущість для себе), але високим є рейтинг стабільності суспільного середовища (42,8 % відповідей) - цінності, притаманної більше представникам управлінських структур. При цьому респонденти з домінуючим мотивом "можливість впливати на колег" частіше, ніж інші, відзначають наявність у колег негативних моральних якостей і рідше позитивних, що великою мірою характеризує їхнє ставлення до соціального оточення. Загалом про цінності підприємницької діяльності наочне уявлення дають такі дані [3, 77].

Підприємництво має також свої "антицінності". До них підприємці зараховують: відсутність соціальних гарантів, високий ризик (це відзначили 73,8 % опитаних), несхвальне ставлення до бізнесменів значної частини суспільства (21,5 %), а також те, що неминуче доводиться мати справу з небесними людьми (36,9 %), що немає змоги приносити користь суспільству своєю підприємницькою діяльністю (3,1 %) ціни на продукцію вимушено високі (30,8 %), не можна здобувати вдосталь доходів (24,6 %), розвивати і збільшувати виробництво (41,5 %), а ще - рутинність, нецікавість бізнесового процесу (4,6 %). Не багато негативних сторін у підприємництві лише 7,0 % опитаних. До всього цього додається "вакуум" довкола підприємницької діяльності, гальмівний вплив, що його чинить соціальне оточення [3, 87].

З таблиці "Вплив на розвиток підприємницької діяльності різних соціальних інститутів, (%)" випливає значимість діяльності нашого уряду, а зокрема, Верховної Ради по відношенню до підприємницької діяльності. Також значною вагою користується інформація, що розповсюджується у колах підприємців, та інформація засобів інформації. Складається враження, що підприємці зважають на громадську думку, а це свідчить про їх соціальність, тобто вони прислухаються до громадської думки і, напевне, бажають чути позитивні вислови про підприємництво взагалі і про себе зокрема.

Таким чином, в Україні на відносно низькому рівні знаходяться умови розвитку підприємництва взагалі і конкретно його морально-етичні якості. Це пояснюється складною історією нашої держави, що відбилось на громадській свідомості і створили великий бар'єр до сприйняття ринкового мислення. Не можна говорити про абсолютно нерозвинуту етику підприємництва в Україні як результат небажання розвинути свою власну ділову культуру, тут скоріше складність і протидія суспільства мали свій вплив. На жаль, економічні і правові умови не сприяють розвитку підприємництва і все частіше в діловій пресі постає питання про шляхи подальшого виживання підприємництва в країні. Очевидна величезна різниця між політикою, яка рекламується нашим урядом на словах по відношенню до підприємництва і тією жорсткою політикою батога, хто побажав вкусити "пряника".

Як же виплутатись з цього депресивного стану державної політики відносно підприємництва в Україні? Рецептів існує багато, система ж підприємницького поступу на цивілізаційних засадах в Україні ще не розроблена. Очевидно, слід розпочинати зі зміни оцінок масової свідомості. Важливо провести планомірно розраховану рекламну компанію підприємництва як нового шляху до вільного життя, матеріального добробуту, стабільності і впевненості у майбутньому. Крім того бажане державне стимулювання власників значних фінансових коштів тих самих підприємців до вивчення своїх службовців в бізнес школах, а, можливо, до підвищення кваліфікації спеціалістів, навчання молодих, творчих і потенційно активних підприємців.

Література

1. Мочерний С.В. Основи економічної теорії. - Тернопіль: АТ "Торнекс", 1993. - 686 с.

2. Пилипенко В.Е., Шевель І. Соціологія підприємництва. - К.: Наукова думка, 1997. - 104 с.

3. Пилипенко В.Е. Социальная регуляция трудового поведения. - К.: Наукова думка, 1993. - 128 с.

Размещено на Allbest.ru