Теоретико-методичні основи оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут проблем ринку і економіко-екологічних досліджень

УДК 658.589

Спеціальність: 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудівної галузі)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Теоретико-методичні основи оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств (на прикладі машинобудування)

Станіславик Олена В'ячеславівна

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеському національному політехнічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Філиппова Світлана Валеріївна, Одеський національний політехнічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри обліку, аналізу і аудиту

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Мізюк Богдан Михайлович, Львівська комерційна академія, декан факультету менеджменту

- кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Лазарєва Євгенія В'ячеславівна, Інститут проблем ринку та економіко - екологічних досліджень НАН України, старший науковий співробітник відділу розвитку підприємництва

Захист дисертації відбудеться " 24 " квітня 2008 року о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.41.177.01 в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Автореферат розісланий "17" березня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.Г. Ковальова

Анотації

Станіславик О.В. Теоретико-методичні основи оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств (на прикладі машинобудування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудівної галузі). - Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. Одеса, 2008.

Дисертація присвячена розробці теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій щодо оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств та аналітичного забезпечення його моніторингу на прикладі машинобудування. Вдосконалено методичні засади оцінювання інноваційного потенціалу підприємства, систематизовано його типи в залежності від домінування матеріальної або інтелектуальної складової.

Розроблено інструментарій моніторингу й аналізу інноваційного потенціалу промислових підприємств, що містить комплексну модель виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства як функцію від його матеріальної та інтелектуальної складових, та модель відображення інноваційного потенціалу промислових підприємств, яка відображує інноваційний потенціал як координати в двомірному просторі його оцінок в залежності від співвідношення матеріальної та інтелектуальної складових

Ключові слова: інновація, інноваційний розвиток, інноваційний потенціал, складові інноваційного потенціалу, матеріальний потенціал, інтелектуальний потенціал, оцінювання, модель, моніторинг, простір оцінок.

Станиславик Е.В. Теоретико-методические основы оценки инновационного потенциала промышленных предприятий (на примере машиностроения). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.04 - Экономика и управление предприятиями (машиностроительной отрасли). - Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса, 2008.

Диссертация посвящена вопросам совершенствования методических основ оценки инновационного потенциала промышленных предприятий и аналитического обеспечения его мониторинга на примере машиностроения.

Цель исследования состоит в обосновании теоретико-методических положений и разработке практических рекомендаций по оценке инновационного потенциала промышленных предприятий и разработке практических рекомендаций по использованию результатов оценки и их мониторинга.

Разработаны методические положения и инструментарий мониторинга, оценки и анализа инновационного потенциала промышленных предприятий, содержащий комплексную модель измерения и оценки инновационного потенциала промышленных предприятий, и модель отображения инновационного потенциала промышленных предприятий, которая представляет инновационного потенциала как координаты в двухмерном пространстве его оценок в зависимости от соотношения его материальной и интеллектуальной составляющих.

Разработанные теоретико-методические положения способствуют решению ряда задач стратегического управления инновационным развитием предприятий: по анализу инновационного потенциала - для сравнения его показателей и факторов в динамике с показателями конкурентов, выявления их сильные и слабые стороны; по оценке инновационного потенциала - при реализации стратегии инновационного развития для определения важнейших барьеров инновационного развития предприятия и фокусировки на главных угрозах, прогрессивных мерах по их устранению или обходе; по мониторингу инновационного потенциала - для информационного обеспечения коммуникационных процессов управления и оперативности инновационной деятельности, поиска приоритетных направлений его инновационного развития.

Ключевые слова: инновация, инновационное развитие, инновационный потенциал, составляющие инновационного потенциала, материальный потенциал, интеллектуальный потенциал, оценка, модель, мониторинг, пространство оценок.

Stanislavuk E.V. Theoretic-methodical bases of evaluation of innovative potential of industrial enterprises (on the example of engineer). - Manuscript.

The thesis for a scientific degree of candidate of economic sciences on the speciality 08.00.04 - Economy and management enterprises. - Institute of market problems and economical ecological researches of the NAS of Ukraine. - Odessa, 2008.

The thesis is devoted the questions of development of theoretical and methodical positions and practical recommendations in relation to the estimation of innovative potential of industrial enterprises and analytical providing of his monitoring on the example of engineer. Methodical principles of evaluation of innovative potential of industrial enterprises are improved. The possible types of innovative potential of enterprise are systematized in seven groups depending on prevailing of him financial or intellectual constituent. The tool of monitoring and analysis of innovative potential of industrial enterprises, which contains the complex model of measuring and estimation of innovative potential of industrial enterprise, which determines innovative potential as function from his material and intellectual constituents, is developed, that model of reflection of innovative potential of industrial enterprises, which allows evidently to present innovative potential as coordinates in two-dimension space of his estimations depending on correlation of material and intellectual constituents

Keywords: innovation, innovative development, innovative potential, constituents of innovative potential, financial potential, intellectual potential, evaluation, model, monitoring, space of estimations.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Досвід економічного розвитку країн-лідерів свідчить, що каталізатором модернізації й структурної перебудови економіки країни є інновації, які сприяють посиленню конкурентоспроможності, прибутковості та інноваційного розвитку підприємств, допомагають завойовувати нові й утримувати існуючі ринки. У масштабах національної економіки країни активізація впровадження інноваційних розробок дає ефект, який визначає її економічний розвиток у цілому.

Інноваційні проблеми набувають специфічного характеру в період ринкової трансформації. Вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств стає головною запорукою забезпечення успіху ринкових реформ. Відповідно, зростає кількість досліджень та публікацій, присвячених різним аспектам інноваційного розвитку підприємств.

Проблемним питанням інноваційного розвитку промислових підприємств присвячена значна частина робіт вітчизняних авторів. Зокрема, принципові аспекти формування інноваційного потенціалу висвітлили О. Амоша, В. Александрова, Ю. Бажал, Б. Буркинський, В. Геєць, В. Гриньова, В. Захарченко, О. Кузьмін, О. Лапко, В. Семіноженко, С. Харічков, Н. Чухрай.

Питання оцінювання та розвитку інноваційного потенціалу підприємств розвинули Л. Антонюк, С. Князь, А. Кузнєцова, А. Поручник, С. Покропивний, В. Савчук, Н. Тувакова, С. Філиппова. Зокрема, у роботах цих вчених доведено необхідність розвитку методів оцінювання й моніторингу інноваційного потенціалу підприємств, як інструмента управління формуванням інноваційного потенціалу в умовах швидкозмінного ринкового середовища, що є практично єдино можливим шляхом забезпечення стабільного економічного росту підприємства.

Однак ціла низка важливих питань з зазначеної тематики досі не знайшла свого вирішення. По-перше, в існуючих методиках оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств містяться показники, набір який складається з різних якісних і кількісних оцінок, котрі дуже важко зіставити між собою. По-друге, тепер не існує методичних засад комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, які дозволяли б оцінювати підприємства в спільномірних шкалах. Крім того, існуючі розробки спираються на класифікації складових інноваційного потенціалу, які частіше неповною мірою охоплюють або дублюють подібні складові потенціалу. Використання таких розробок у практиці промислових підприємств є складним та недостатньо ефективним.

Наявність зазначених проблем обумовило актуальність і послужило основою вибору теми, мети і задач дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до планів науково-дослідних робіт Одеського національного політехнічного університету в рамках держбюджетних тем "Управління трансформаційними процесами в промисловому секторі економіки України" (номер державної реєстрації 0105U007209, 2007 р.) та "Обліково-аналітичне забезпечення інноваційної трансформації промислового сектору економіки України" (номер державної реєстрації 0106U013171, 2007 р.); "Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Одеському регіоні" (номер № 530-82), де автором досліджені питання забезпечення стабільного економічного росту промислових підприємств України шляхом формування їхнього інноваційного потенціалу. При виконанні НДР використані авторські розробки дисертанта щодо моніторингу та оцінки інноваційного потенціалу, що формується в процесі інноваційного розвитку промислових підприємств (довідка № 1308/82-07 від 12.09.07р).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних положень и розробка практичних рекомендацій стосовно оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств та аналітичного забезпечення його моніторингу. Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені такі задачі:

- уточнити зміст основних понять, використаних при дослідженні методичних засад оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- розробити класифікацію складових інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- вивчити детермінанти інноваційного розвитку промислових підприємств та нормативно-методичні засади оцінки їх інноваційного потенціалу;

- обґрунтувати та сформувати систему критеріїв і показників комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- розробити комплексну модель виміру та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- обґрунтувати теоретико-методичні засади моніторингу й аналізу інноваційного потенціалу промислових та машинобудівельних підприємств на засадах типізації станів інноваційного потенціалу;

- удосконалити інструментарій моніторингу й аналізу інноваційного потенціалу промислових підприємств, насамперед, стосовно його відображення у єдиній системі відліку.

Об'єкт дослідження - процес формування інноваційного потенціалу промислових підприємств України.

Предмет дослідження - теоретико-методичні засади і практичні положення з оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали законодавчі й нормативні акти, які регламентують господарські процеси в Україні, публікації вітчизняних і закордонних вчених-економістів, які відображають результати досліджень з питань аналізу, оцінки і моніторингу інноваційного потенціалу підприємств, формування інноваційного потенціалу та інноваційного розвитку промислових підприємств України.

У процесі дослідження застосовувалися засоби й методи:

- економічного аналізу - для формування системи критеріїв і показників комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- економіко-математичного моделювання - для побудови моделі виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства;

- експертних оцінок - для визначення вагомості складових в оцінці інноваційного потенціалу промислового підприємства;

- статистичного аналізу - для оцінки інноваційного розвитку промисловості та машинобудування України.

Джерелами інформації для проведених досліджень були дані державної статистичної звітності, які містять показники інноваційного розвитку промисловості України, звітні матеріали промислових підприємств Одеської й Херсонської областей, дані незалежних досліджень з тематиці дисертації, результати власних спостережень та досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних положень щодо оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств та розробці практичних рекомендацій щодо використання результатів оцінки та його моніторингу. Найбільш значні наукові результати, що виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

- розроблено комплексну модель виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства, яка, на відміну від існуючих нормативно-методичних засад його оцінки, визначає інноваційний потенціал в матричний спосіб в залежності від вагомості запропонованих чинників, які впливають на його поточний стан, що забезпечує єдиний методичний підхід до оцінки різних підприємств промисловості та машинобудування;

- розроблено методичні положення стосовно вибору детермінант інноваційного розвитку промислових підприємств, в яких систематизовано можливі типи інноваційного потенціалу та враховано залежність вибору напрямків інноваційного розвитку від існуючого стану інноваційного потенціалу;

удосконалено:

- класифікацію складових інноваційного потенціалу промислового підприємства, яка, на противагу існуючої практиці, подає інноваційний потенціал узагальнено, як сукупність двох складових: матеріальної й інтелектуальної, що суттєво спрощує процес визначення інноваційного потенціалу конкретного підприємства та враховує зростання ролі інтелектуального потенціалу як новітньої тенденції сучасної економіки;

- систему критеріїв і показників оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, яка, на відміну від існуючих, використовує ланцюг "потенціалоутворюючі чинники - критерії оцінки - показники" у якості методичного підґрунтя запропонованої комплексної моделі виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства зі збереженням індивідуального підходу при формуванні системи показників;

дістало подальший розвиток:

- теоретико-методичні засади моніторингу та аналізу інноваційного потенціалу промислових підприємств, які доповнено характеристикою особливостей та переліком стратегічних завдань моніторингу на підприємствах машинобудування, рекомендаціями щодо використання інформації стосовно комбінації складових, поточного стану і вибору шляхів найбільш ефективної реалізації інноваційного потенціалу в часі з врахуванням детермінант інноваційного розвитку конкурентів;

- інструментарій моніторингу інноваційного потенціалу промислових підприємств, що доповнено моделлю відображення інноваційного потенціалу, яка подає інноваційний потенціал як координати в двомірному просторі його оцінок в залежності від співвідношення матеріальної та інтелектуальної складових, що дозволяє класифікувати різні підприємства у єдиній системі відліку за сьома можливими станами інноваційного потенціалу та спрощує процеси моніторингу й порівняння їх інноваційних потенціалів;

- понятійно-категоріальний апарат теорії оцінювання інноваційного потенціалу підприємств: уточнено зміст категорій "інновації", "інноваційний потенціал", "інноваційний процес", "інноваційний розвиток", в яких враховано зв'язок інновацій з їх ефективністю.

Практичне значення одержаних результатів складається в можливості застосування запропонованих у роботі теоретико-методичних і практичних положень щодо оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств в стратегічних планах їх загального та інноваційного розвитку; здійснювати оцінку й моніторинг інноваційного потенціалу власного підприємства та конкурентів, що дозволяє виявити найбільш привабливі можливості для подальшого інноваційного розвитку. Використання запропонованих розробок забезпечує систему управління підприємством інформацією про існуючий стан інноваційного потенціалу підприємства та можливі альтернативні шляхи його розвитку з часом.

Методичні рекомендації щодо аналізу розвитку інноваційних процесів на рівні регіону та оцінки інновацій апробовано в процесі аналізу господарської діяльності та стану підприємств та впроваджено в діяльність Державного комітету статистики України в Херсонській області (довідка № 19/36-158 від 12.07.06 р.), Науковим Консультаційно-Навчальним Центром з питань підприємницької та інноваційної діяльності "Політех-Консалт" ОНПУ (довідка № 1350/82-07 від 18.09.07 р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в діяльність промислових підприємств: методика аналізу економічної ефективності інноваційного розвиту підприємства впроваджено Херсонським заводом карданних валів (довідка № 530/1718 від 25.05.06 р.) і враховано при розробці стратегії розвитку підприємства на період 2004-2005 рр., комплексну модель виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства та модель відображення інноваційного потенціалу промислових підприємств впроваджено ДП "Радіалка" (дочірнім підприємством ВАТ "Одеського заводу радіально-свердлильних верстатів") і враховано при розробці бізнес-плану його стратегічного розвитку (довідка № 148/2 від 17.07.07 р.).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Одеського національного політехнічного університету Міністерства освіти і науки України в курсах "Економічний аналіз 2" і "Фінансовий менеджмент" (довідка №1357/82-07 від 19.09.07); Херсонського національного технічного університету в курсах "Інноваційний менеджмент", "Проектний менеджмент", "Економічний аналіз" (довідка № 112-53/357 від 31.08.06 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до обґрунтування теоретико-методичних положень щодо оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств та розробки практичних рекомендацій щодо використання результатів його оцінки й моніторингу, що сприяють інноваційному розвитку промислових підприємств України. Всі наукові результати, викладені у дисертації, одержано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті положення, що складають індивідуальний внесок автора. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідалися і схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (м. Луцьк, 2003 р.), "Дні науки, 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); "Исследование и оптимизация экономических процессов. Оптимум-2006" (м. Харків, 2006 р.); "Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери у контексті вступу України до СОТ" (м. Вінниця, 2006 р.); "Проблеми та перспективи розвитку підприємництва" (м. Харків, 2007 р.); Першому Міжнародному форуму "Інформаційне забезпечення навчального процесу у вищій школі" (м. Одеса, 2007 р.); всеукраїнській конференції "Учетно-аналитическое обеспечение инновационной трансформации экономики Украины" (м. Одеса, 2007 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень здобувачем опубліковано 11 наукових праць, у тому числі 1 монографія, 5 статей у збірниках наукових праць, 5 у матеріалах і тезах конференцій загальним обсягом 11,81 д.а., з них 10,86 д.а. особисто належить автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків; викладена на 202 сторінках комп'ютерного тексту, містить 20 рисунків на 9 сторінках, 22 таблиці на 11 сторінках, 2 додатки на 15 сторінках. Список використаних джерел містить 235 найменувань на 22 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації складає 164 сторінки.

Основний зміст роботи

інноваційний машинобудування інтелектуальний

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність проблеми оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств України. Сформульовано мету, наукову новизну й практичне значення дослідження.

У першому розділі - "Теоретичні засади виміру та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств" - досліджено теоретичні аспекти оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств, розглянуто економічну сутність і класифікацію інновацій, досліджено інноваційний потенціал як об'єкт виміру та оцінки, методи і способи виміру і оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств.

Показано, що значення технічного прогресу в економічному розвитку стабільно важливе, так як розвиток ринкового господарства ґрунтується на інноваціях, інноваційному підприємництві і технологічні зміни залишаються головним чинником економічного розвитку промислового підприємства. Розглянуто інновації як новостворені, застосовані і вдосконалені прогресивні технологічні процесі, конструкції, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які забезпечують зростання економічного або соціального ефекту від використання всіх видів ресурсів підприємства, завдяки чому підприємство здобуває перевагу над конкурентами. Дістало висновку, що в умовах швидкозмінного ринкового середовища інноваційний розвиток є єдино можливим шляхом забезпечення сталого розвитку підприємства, який є можливим тільки на підприємствах, що мають достатній інноваційний потенціал.

Обґрунтовано, що інноваційний потенціал промислового підприємства - це інтегрована сукупність матеріального потенціалу та потенціалу інтелектуального, що включає до себе всі наявні матеріальні і нематеріальні ресурсі підприємства, які використовуються у інноваційної діяльності підприємства та забезпечують досягнення конкурентних переваг шляхом розроблення і запровадження інновацій. Інноваційний потенціал промислового підприємства визначає стан його інноваційних можливостей на певний час, досягається і формується в процесі розвитку, що вимагає його моніторингу та оцінки. Оцінювати інноваційний потенціал треба узагальнено, за двома основними напрямами та потенціалоутворюючими чинниками: матеріальне забезпечення та ресурси інноваційної діяльності та інтелектуальним потенціалом.

Розгляд інноваційного потенціалу в контексті стратегічних можливостей підприємства щодо забезпечення конкурентних переваг, є важливим стратегічним завданням моніторингу. Результати оцінки і моніторингу повинні забезпечувати вище керівництво інформацією про стан і можливості найбільш ефективної реалізації інноваційного потенціалу підприємства та створювати підґрунтя для розробки стратегії інноваційного розвитку. Для машинобудування найважливішим об'єктом моніторингу сьогодні стає показник ефекту синергії, тому що інноваційний розвиток машинобудування, яке постачає засоби виробництва для інших галузей, істотно поліпшує показники ємності ресурсів та ефективності роботи підприємств у цих галузях.

У другому розділі - "Детермінанти інноваційного розвитку промислових підприємств України" - здійснено аналіз інноваційного розвитку промислових підприємств України.

Ретроспективний аналіз інноваційного розвитку промисловості України продемонстрував, що його темпи залишаються повільними, зовнішнє середовище - несприятливим, підтримка має несистемний характер. Встановлено, що перешкодами інноваційного розвитку є недостатнє фінансування інновацій, обмеженість джерел інвестування, неузгодженість заходів щодо підтримки інноваційного розвитку промисловості, що впливають на кількість промислових підприємств в Україні, які впроваджували інновації.

До високонаукоємних галузей промисловості в Україні можна віднести авіабудування, оборонна промисловість, виробництво засобів зв'язку, електронна промисловість, приладобудування та суднобудування (у підсумку - 6 галузей із 38). Аналіз свідчить про те, що кардинальних змін в інноваційній діяльності машинобудування протягом останніх п'яти років не відбулося: наприкінці 90-х років питома вага інноваційно-активних підприємств становила 23 % загальної кількості. За останні 5 років загальна кількість підприємств, які впроваджували інновації, скоротилася на 45,67 %. З 2000 р. по 2006 р. на 14,2 % зменшилась кількість підприємств, що впроваджували виробництво нових видів продукції, з них на 5,8 % зменшилась кількість підприємств, що впроваджували нові види техніки. В 2006 р. в 2,3 рази зросла кількість підприємств, що проводили комплексну механізацію та автоматизацію виробництва, однак у порівнянні з 2005 р. скоротилася кількість підприємств, які освоювали виробництво нових видів продукції.

Фінансування інноваційної діяльності в промисловості здійснюється, перш за все, за рахунок власних коштів підприємств - 82,8 % у 2006 р., яких недостатньо для ефективного формування інноваційного потенціалу. Частка валового внутрішнього продукту, спрямованого на розвиток науки, постійно зменшується, фінансування інноваційної діяльності за рахунок держбюджету та місцевих бюджетів практично дорівнює нулю. Ресурсні обмеження інноваційної сфери призвели до зменшення науково-виробничих комплексів, високої питомої ваги морально і фізично спрацьованих основних засобів, за наявних темпів оновлення яких конкуренція на світових ринках неможлива. Виробничі потужності, придатні до виготовлення конкурентоспроможної продукції, становлять лише 50 % і їхня частка знижується. Впровадження нових засобів праці становило лише 5 % вартості виробничих фондів. Саме тому вартість нематеріальних активів, які характеризують наукомісткість продукції, у вітчизняній економіці дорівнює лише 1 % вартості основних фондів. інноваційний моніторинг машинобудування інтелектуальний

Спостерігаються незначні позитивні зміни у інноваційної діяльності підприємств за окремими видами економічної діяльності: дещо активізувалось створення та освоєння виробництва нових видів техніки, зросла кількість створених зразків нових типів машин, устаткування, апаратів, приладів та засобів автоматизації. Адже відбулося істотне зниження питомої ваги зразків, технічний рівень яких відповідає кращим вітчизняним та закордонним аналогам.

Проведений аналіз показників, які використовує офіційна статистика та дослідники для оцінки інноваційного розвитку й активності промислових підприємств, показав, що показники не дозволяють провести всебічний аналіз, мають національну специфіку та, більш за все, підходять для оцінки інноваційного потенціалу країни або галузі. Ці показники не в змозі бути основою комплексного оцінювання інноваційного потенціалу окремого підприємства. Тому необхідно методичне й аналітичне забезпечення, які б дозволяли, з одного боку - підприємству зсередини оцінювати власний інноваційний потенціал з метою управління ним й урахуванню його в стратегії інноваційного розвитку, з іншого боку - проводити оцінку інноваційного потенціалу підприємства ззовні для вибору найкращого об'єкта інвестування.

У третьому розділі - "Методичні основи комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства" розроблено систему критеріїв і показників комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства; розроблено методичні положення стосовно вибору детермінант інноваційного розвитку, рекомендації щодо відображення інноваційного потенціалу промислового підприємства; та комплексну модель виміру і оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства.

Комплексна оцінка інноваційного потенціалу промислового підприємства охоплює всі потенціалоутворюючі чинники та характеризує потенціал основних та оборотних засобів; нематеріальних активів; трудових маркетингових та управлінських ресурсів. Підґрунтям оцінки є система критеріїв, згрупованих у 17 груп, та перелік відповідних показників, який охоплює 44 найбільш поширених показника, що дозволяють системно оцінити: матеріально-технічну базу; форми організації й управління інноваційною діяльністю; фінанси; персонал; наукові розробки; інтелектуальну власність, трансформаційні зміни. У переліку є кількісні та якісні показники, перші оцінюються у натуральних та вартісних одиницях, другі - експертами в балах.

Інноваційний потенціал промислового підприємства оцінюється за двома складовими: матеріальними ресурсами інноваційної діяльності та інтелектуальним потенціалом, кожна з яких має специфічні цілі використання і розвитку, підпадає під вплив різних чинників і, залежно від рівня розвитку, може бути зарахована до сильних або слабких сторін підприємства.

Комбінація двох складових інноваційного потенціалу - матеріальної та інтелектуальної - відображає все різноманіття можливих станів інноваційного потенціалу промислового підприємства. Складові відображено уздовж осей декартової системи координат та одержано простір оцінок інноваційного потенціалу, розподілений на області або ділянки, що відповідають можливостям підприємств щодо реалізації його інноваційного потенціалу.

Область 1 - підприємства-лідери з високим інноваційним потенціалом, де можлива розробка власних та впровадження зовнішніх інновацій. Детермінанта інноваційного розвитку - утримання раніше зайнятих позицій та постачання інноваційних проектів підприємствам областей 6 і 7.

Область 2 - підприємства з достатнім інноваційним потенціалом, де інноваційна діяльність можлива при незначних змінах або інвестиціях, у тому числі, власними ресурсами. Детермінанта інноваційного розвитку - розвиток у напрямку переходу у область 1 та постачання інноваційних проектів підприємствам областей 6 і 7.

Область 3 - підприємств з низьким інноваційним потенціалом, де інноваційна діяльність неможлива ні в якому виді без глибоких змін. У області 3, нажаль, знаходиться більшість промислових підприємств України, єдиним можливим варіантом виживання для яких є перехід на інноваційні форми розвитку, а детермінанта інноваційного розвитку - залучення інвестицій або цільових інвестиції в інновації й перехід в область 6.

Область 4 - підприємства з достатнім інтелектуальним потенціалом, які здійснюють інноваційну діяльність як розробники інноваційних проектів при невеликих власних вкладеннях у розвиток інтелектуального потенціалу. Їх матеріальній потенціал недостатній для самостійної реалізації інноваційних проектів, тому детермінанта інноваційного розвитку - розвиток у напрямку переходу в область 5 та постачання інноваційних розробок в область 6.

Область 5 - підприємства з високим інтелектуальним потенціалом, що можуть здійснювати інноваційну діяльність як розробники інноваційних проектів та є лідерами у своєму секторі. Детермінанта інноваційного розвитку - утримання вже зайнятих позицій та постачання інноваційних розробок підприємствам областей 6 і 7.

Область 6 - підприємства з достатнім матеріальним потенціалом, інноваційна діяльність яких полягає в реалізації інноваційних проектів при відносно невеликих інвестиціях у розвиток матеріально-технічної бази за власні кошти. Інноваційний потенціал підприємств є недостатнім для самостійної розробки інноваційних проектів, тому для здійснення ефективної інноваційної діяльності їм треба розвиватися у напрямку переходу в область 7. Підприємства області 6 є клієнтами підприємств областей 1, 2, 4 або 5.

Область 7 - підприємства з високим матеріальним потенціалом, інноваційна діяльність яких полягає в реалізації інноваційних проектів будь-якої складності. Інноваційний потенціал підприємств є недостатнім для самостійної розробки інноваційних проектів, але підприємства є лідерами сектору, тому детермінанта їх розвитку - утримання вже зайнятих позицій. Підприємства області 7, як правило, є клієнтами підприємств областей 1 і 5.

Таким чином, простір оцінок інноваційного потенціалу промислового підприємства (ІПП) має дві ключові точки:

А - точка достатності інтелектуального потенціалу, подолавши яку, підприємство попадає в зону достатнього інтелектуального потенціалу;

В - точка достатності матеріального потенціалу, подолавши яку, підприємство попадає в зону достатнього матеріального потенціалу.

Подолав водночас точки А та В, підприємство попадає в зону достатнього інноваційного потенціалу.

Метод збору та обробки початкової статистичної інформації щодо чинників інноваційного потенціалу - панельний з оцінкою погодженості думок експертів, розрахунком коефіцієнтів Пірсона та конкордації. Межу достатності за двома критеріями встановлено за модифікованою шкалою Лайкета, де використані нерівні інтервали. Точку самодостатності обрано на рівні 50% інтервалу оцінки (5 балів за шкалою), що відображає паритетність можливостей складових, а межу областей високого інтелектуального та матеріального потенціалу - на рівні 80% (8 балів), що відображує тенденції інноваційного розвитку промисловості, за якими частка сектору високих технологій у світі складає 13-20%. Використання десятибальної шкали моделі обумовлено вибором шкали виміру показників для оцінки інноваційного потенціалу.

Модель відображення інноваційного потенціалу промислових підприємств є інструментом візуалізації його виміру та оцінки. За моделлю всі підприємства, залучені до інноваційного процесу, розподіляються на три групи:

- що розробляють власні нові ідеї і реалізують їх (області 1 і 2);

- що розробляють власні нові ідеї (області 4 і 5);

- що реалізують зовнішні інноваційні ідеї (області 6 і 7).

Підприємства зі збалансованим співвідношенням інтелектуального й матеріального потенціалів мають більш гнучку інноваційну стратегію і незалежність від підприємств-партнерів з розробки або реалізації інноваційних проектів. Підприємствам-лідерам в реалізації інтелектуального або матеріального потенціалу припустимо не розвивати другу складову інноваційного потенціалу, тому що їх ніша на інноваційному ринку є міцною та стабільною.

Для виміру й оцінки інноваційного потенціалу підприємство оцінюється по ряду показників (чинників інноваційного потенціалу, що характеризують матеріальну або інтелектуальну складову, або обидві водночас) та визначаються його позиції в просторі оцінок інноваційного потенціалу.

Вагомість всіх чинників ІПП для кожної складової потенціалу: встановлюється експертним шляхом до початку аналізу.

Вагомість i-го чинника для k-ой складового ІПП визначається по (1) як середньозважене від експертних оцінок вагомості, де коефіцієнтами ваги виступають ранги експертів.

, (1)

де - оцінка вагомості i-го чинника для k-ой складової ІПП j-го експерта;

k - індекс складової: для матеріального та для інтелектуального потенціалів підприємства;

- ранг j-го експерта;

m - кількість експертів, що приймають участь в оцінці.

Поточні значення чинників інноваційного потенціалу підприємства визначаються в результаті роботи групи експертів.

Значення i-го чинника інноваційного потенціалу досліджуваного підприємства () обчислюється по (2) як середньозважене від експертних оцінок значень, де як вагові коефіцієнти використаються ранги експертів.

, (2)

де - оцінка значення i-го чинника ІПП, проставлена j-м експертом.

Для оцінки поточного інноваційного потенціалу підприємства визначаються позиції підприємства в просторі оцінок. Координати позицій по осі матеріального потенціалу IP1 і по осі інтелектуального потенціалу IP2 обчислюються відповідно до залежності (3) як середньозважене від значень чинників інноваційного потенціалу підприємства, де у якості вагових коефіцієнтів використовується вагомість чинників:

. (3)

Вагомість чинників інноваційного потенціалу підприємства визначається групою експертів, вагомість їх голосів встановлюється ранжируванням за класами надійності. Відповідно до (1), одноразово обчислюються елементи останнього рядка, а результат розрахунку використовується далі при оцінці інноваційного потенціалу підприємств.

Координати позицій підприємства в просторі оцінок інноваційного потенціалу визначаються розрахунком поточних значень чинників ІПП (табл. 2): формулою (2) обчислюють елементи останнього рядка, формулою (3) - координати позицій підприємства в просторі. Етап виконується щораз при оцінці інноваційного потенціалу підприємства.

Результат оцінки суттєво не залежить від типу експертів (персонал підприємства або зовнішні експерти).

Запропоновані методичні основи комплексної оцінки інноваційного потенціалу підприємства спираються на системний підхід, дозволяють комплексно охопити процес управління інноваційним розвитком підприємства і формування його потенціалу та створити методичні засади безперервного оцінювання інноваційного потенціалу.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється в обґрунтуванні теоретико-методичних положень щодо оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств (на прикладі машинобудування) та розробці практичних рекомендацій щодо використання результатів його оцінки і моніторингу.

За результатами виконаного дослідження розв'язано всі поставлені задачі, сформульовано такі висновки та рекомендації:

1. В дисертації уточнено поняття та категорії, необхідні для формування теоретико-методичних засад оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств. Інноваційний розвиток обґрунтовано як єдино можливий шлях забезпечення сталого розвитку підприємства. Інновації визначено як новостворені, застосовані і вдосконалені нові прогресивні технологічні процесі, конструкції, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які забезпечують зростання соціально-економічного ефекту від використання всіх видів ресурсів підприємства, завдяки чому воно здобуває перевагу над конкурентами. Інноваційний потенціал промислового підприємства визначено як інтегровану сукупність матеріального та інтелектуального потенціалів, що охоплює його наявні матеріальні і нематеріальні ресурсі, які використовуються у інноваційної діяльності та забезпечують досягнення підприємству конкурентних переваг шляхом розробки та впровадження інновацій.

2. В дисертації обґрунтовано, що подавати інноваційний потенціал треба узагальнено, а всі його складові класифікувати відносно двох складових першого рівня: матеріальної та інтелектуальної, які найбільш природно характеризують інноваційний потенціал промислового підприємства. Їх комбінації має варіативний характер, який можна використати як підґрунтя розробки стратегії та вибору напрямів інноваційного розвитку підприємства.

3. В ході дослідження доведено необхідність розвитку теоретико-методичних засад моніторингу, оцінки та аналізу інноваційного потенціалу підприємств як інструмента управління процесом формування інноваційного потенціалу в умовах швидкозмінного ринкового середовища, що є практично єдино можливим шляхом забезпечення стабільного економічного росту промислового підприємства. Моніторинг інноваційного потенціалу визначено як активний пошук альтернативних можливостей та обґрунтування висновків, що базуються на оцінці потенціалу та його перспектив. Під час моніторингу інноваційний потенціал розглядається в контексті стратегічних можливостей підприємства, що дозволяє забезпечити йому конкурентні переваги. Можливі типи інноваційного потенціалу систематизовано у сім груп в залежності від домінування матеріальної або інтелектуальної складової існуючого інноваційного потенціалу підприємства, та розроблено рекомендації щодо використання аналітичної інформації стосовно комбінації складових, і вибору шляхів його найбільш ефективної реалізації в часі з врахуванням детермінант інноваційного розвитку промислових підприємств-конкурентів.

4. Під час аналізу інноваційного розвитку промислових підприємств, насамперед, машинобудування, встановлено, що єдиний можливий шлях сталого економічного розвитку України - це активізація впровадження інноваційних розробок, зокрема, на промислових підприємствах, яка є спільною та узагальненою детермінантою їх розвитку. Але для кожного підприємства існує проблема конкретизації детермінанти, тому обґрунтовано сім шляхів та сім детермінант інноваційного розвитку підприємств в залежності от комбінації складових та поточного стану інноваційного потенціалу.

5. Автором встановлено, що в існуючих авторських та офіційних методиках оцінки інноваційного потенціалу, інноваційного розвитку та активності промислових підприємств є проблема вибору критеріїв та показників, які забезпечують комплексність оцінки. Показники підходять для оцінки інноваційного потенціалу країни, виду економічної діяльності або сукупності підприємств, але не забезпечують всебічність аналізу та комплексність оцінювання інноваційного потенціалу окремого підприємства. Методів комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, які дозволяли б оцінювати різні підприємства в спільномірних шкалах, дотепер не існує. Комплексна оцінка повинна охоплювати всі потенціалоутворюючі чинники, використовувати ланцюг "потенціалоутворюючі чинники - критерії оцінки - показники" зі збереженням індивідуального підходу при формуванні системи показників та характеризувати потенціал основних та оборотних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, маркетингову та управлінську складові, тому її пропонується виконувати за авторською класифікацією складових інноваційного потенціалу, розробленої системою критеріїв, об'єднаних у 17 груп, та переліком з 44 показників.

6. В дисертації обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку економіки існує необхідність створення методичного інструментарію оцінки й моніторингу інноваційного потенціалу промислових підприємств, що забезпечує підґрунтя розробки стратегії їх інноваційного розвитку. Такий інструментарій повинен дозволяти, а) підприємству - оцінювати зсередини власний інноваційний потенціал з метою формування стратегії інноваційного розвитку, б) потенційному інвестору - оцінювати інноваційний потенціал підприємств ззовні для вибору кращого об'єкта інвестування. Тому розроблено модель відображення інноваційного потенціалу, яка подає інноваційний потенціал як координати в двомірному просторі його оцінок в залежності від співвідношення матеріальної та інтелектуальної складових, що дозволяє класифікувати різні підприємства у єдиній системі відліку за сьома можливими станами інноваційного потенціалу та спрощує процес моніторингу порівняння їх інноваційних потенціалів за рахунок візуалізації результатів оцінки.

7. Автором розроблено комплексну модель виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства, яка визначає позиції конкретного підприємства в просторі оцінок інноваційного потенціалу та забезпечує єдиний методичний підхід до оцінки різних підприємств. Розроблені теоретичні й методичні положення сприяють вирішенню низки завдань стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства: а) аналіз інноваційного потенціалу дозволяє порівняти чинники та їх показники з показниками конкурентів у динаміці, виявити сильні та слабкі сторони кожного підприємства; б) оцінка інноваційного потенціалу чітко визначає найважливіші перешкоди інноваційного розвитку підприємства та фокусується на головних загрозах, ефективних прогресивних заходів для їх подолання або уникнення при реалізації стратегії інноваційного розвитку; в) моніторинг інноваційного потенціалу інформаційно забезпечує комунікаційні процеси в управлінні й оперативність здійснення інноваційної діяльності, відкриває приоритетні напрямки для формування стратегії його інноваційного розвитку.

Використання запропонованих розробок забезпечує систему управління підприємством інформацією про існуючий стан інноваційного потенціалу підприємства та можливі альтернативні шляхи його розвитку з часом, їх ефективність підтверджує 6 довідок та актів про впровадження.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. Станіславик О.В. Оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств України / ОНПУ - Одеса: ТЕС, 2007. - 140 с. Бібліогр.: с. 118-139 (8,75 д.а.)

Статті у наукових фахових виданнях

2. Станиславик Е.В. Структурные изменения промышленного производства и машиностроения // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ, 2004. - Вип. 189. - С.84-93. (0,6 д.а.).

3. Станиславик Е.В. Модель оценки инновационного потенциала промышленных предприятий // Тр. Одес. политехн. ун-та. Сб. науч. тр. - 2007. - № 4 (48). - С. 232-235. (0,36 д.а.).

4. Філиппова С.В., Станіславик О.В., Добруля О.О. Фінансові проблеми формування регіональних стратегій розвитку інвестиційної активності // Регіональна бізнес-економіка та управління. - 2007. - № 1 (13) - С.85-90 (0,4 д.а., особистий внесок здобувача: аналіз розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності промислових підприємств оцінка інноваційних процесів - 0,1 д.а.).

5. Филиппова С.В., Станиславик Е.В. Тенденции инновационно-инвестиционных процессов и закономерности развития промышленного производства в Украине // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ, 2004. - Вип. 198, Т. II. - С.456-460. (0,5 д.а., особистий внесок здобувача: сформульовано задачі активізації інноваційної активності в промисловості - 0,25 д.а.).

6. Филиппова С.В., Станиславик Е.В. "Основные задачи инновационного развития промышленности Украины в высокодинамичной среде" // Вісник НТУ "Харківський політехнічний інститут": Зб. наук. пр. - Харків, 2006. - № 13 (1). - С. 187-188 (0,4 д.а., особистий внесок здобувача: аналіз інноваційно-інвестиційної активності промислових підприємств - 0,2 д.а.).

Доповіді і тези доповідей на наукових конференціях

7. Станиславик Е.В. Структурные изменения и закономерности развития промышленного производства // Дні науки 2005: Міжнар. наук.-практ. конф. Дніпропетровськ, 17-25 квітня 2005 р. - Дніпропетровськ, 2005. - Т.9 - С.42-43. (0,1 д.а.).

8. Филиппова С.В., Станиславик Е.В. Основные задачи инновационного развития промышленности Украины в высокодинамичной среде: Формирование инфраструктуры управления инновационными процессами // Дослідження й оптимізація економічних процесів "Оптимум-2006": Міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 23-24 листопада 2006 р. - Харків, 2006. - С.107. (0,15 д.а., особистий внесок здобувача: сформульовано основні задачі оцінки інноваційного розвитку промисловості - 0,05 д.а.).

9. Станиславик Е.В. Инновационный потенциал современного предприятия: представление в учебных курсах // Інформаційне забезпечення навчального процесу у вищій школі: Всеукр. наук.-практ. конф. Одеса, 19-21 квітня 2007 р. - Одеса, 2007. - С.149-159 (0,15 д.а.).

10. Станіславик О.В. Проблеми оцінки інноваційного потенціалу підприємства // Учетно-аналитическое обеспечение инновационной трансформации экономики Украины: Всеукр. наук.-практ. конф. Одеса, 21-25 травня 2007 р. - Одеса, 2007. - С.18-20 (0,2 д.а.).

11. Сапожников М.В., Добруля О.О., Станіславик О.В. Аналіз фінансово-інноваційного забезпечення розвитку машинобудування України // Проблеми та перспективи розвитку підприємництва: Міжнар. наук.-практ. конф. Харків, 14-15 грудня 2007 р. - Харків, 2007. - Ч.1.- С. 172-174 (0,2 д.а., особистий внесок здобувача: проведено аналіз показників оцінки інноваційної діяльності галузі - 0,1 д.а.).

Размещено на Allbest.ru