Особливості функціонування аграрних підприємств регіону в умовах трансформації земельних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНУ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Виконав:

Романович Рудольф

Ужгород - 20081. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У процесі здійснення аграрної реформи структурною складовою є саме земельна реформа. Суттю і соціально-економічним завданням нинішньої земельної реформи є відродження дбайливого і повновладного господаря на землі. Україна володіє одними з найкращих у світі за природною родючістю земельними ресурсами. Однак, за роки аграрних перетворень трансформаційні процеси негативно вплинули на використання земель сільськогосподарського призначення: прискореними темпами знижуються якість та родючість ґрунтів, катастрофічно погіршується екологічний стан земельних ресурсів. Не сприяє раціональному використанню земельних ділянок незавершеність земельної реформи, не- облаштованість землеустрою новостворених агроформувань ринкового типу, потребують прискорення розробка підходів до створення державного реєстру земель у складі державного земельного кадастру та формування механізму ринку землі.

У цьому контексті невідкладними є наукові дослідження з проблем функціонування аграрних підприємств в умовах трансформації земельних відносин, сучасного землекористування, пошук шляхів раціонального екологобезпечного використання, відтворення і охорони земель, удосконалення земельних відносин у системі сталого господарювання, забезпечення засад соціально-економічного розвитку сільських територій.

В умовах становлення ринкових відносин, утвердження різноукладності господарювання на селі зростає роль соціально-економічних результатів зміни ефективності використання земель, зокрема вирішення стратегічного завдання щодо розширеного відтворення і охорони ґрунтової родючості, і на цій основі створення кумулятивного ефекту приросту виробництва сільськогосподарської продукції і забезпечення населення продовольством.

Однак, динамічність змін в агропромисловому комплексі України, проблеми організації використання земельних угідь, підвищення їх ефективності в умовах формування ринкового механізму господарювання та земельних відносин потребують поглиблених досліджень з метою вироблення стратегії і тактики подальшого вдосконалення земельних відносин і раціонального використання землі в сільському господарстві.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження органічно пов'язане з науковими темами економічного факультету Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет» «Організація і управління системою інноваційно-інвестиційного забезпечення стійкого еколого-економічного розвитку Карпатського регіону України» (номер державної реєстрації 0103 V 007900) та «Структурна політика і регіональні пріоритети розвитку Закарпатської області в умовах економічної трансформації (номер державної реєстрації 0105 V 004082).

Мета та задачі дослідження. Основна мета дисертаційного дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні засад трансформації земельних відносин в регіоні та розробці прикладних положень удосконалення форм аграрного господарювання на основі сталого землекористування.

Реалізація визначеної мети обумовила необхідність вирішення наступних завдань:

· поглибити теоретико-методологічні та методичні підходи щодо дослідження трансформації та структурних змін форм власності на землю;

· провести науковий аналіз реформування земельних відносин в умовах трансформації економіки регіону та визначити його вплив на регіональне землекористування;

· обґрунтувати економіко-правові аспекти землекористування в пост- реформованих аграрних підприємствах;

· дослідити переваги господарювання реформованих аграрних підприємств в нових умовах землекористування;

· визначити основні передумови і фактори, які забезпечують еколого-економічні засади використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону;

· обґрунтувати і запропонувати напрями удосконалення форм аграрного господарювання на основі сталого землекористування;

· здійснити оцінку соціально-економічних наслідків земельної реформи в регіоні.

Об'єктом дослідження є діяльність аграрних підприємств різних форм власності й господарювання Закарпатської області в нових умовах землекористування.

Предмет дослідження. Предметом дисертаційного дослідження виступають теоретико-прикладні положення щодо функціонування аграрних підприємств регіону в умовах трансформації земельних відносин.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є діалектичний метод пізнання закономірностей аграрного виробництва, системний підхід до аналізу проблем трансформації земельних відносин в період реформування аграрної сфери. У процесі наукового дослідження використовувалася сукупність методів, серед яких найважливішими є: монографічний, статистико-економічний, системно-структурного аналізу, групування, структурно-конструктивний, порівняльного аналізу та інші.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, дані Міністерства статистики України, Закарпатського обласного управління статистики, матеріали галузевих управлінь, аналітичні розрахунки, результати особистих досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів. На підставі результатів поглибленого аналізу використання земельних ресурсів аграрними підприємствами досліджуваного регіону в умовах формування ринкових відносин обґрунтовано концептуальні аспекти трансформації земельних ресурсів, запропоновано рекомендації щодо удосконалення організаційно-економічних напрямів і форм господарювання, підвищення ефективності використання земель в аграрному секторі регіону у пореформений період. Сутністю наукової новизни дисертаційного дослідження є:

Вперше:

· на регіональному рівні проведено комплексне дослідження сучасного стану господарювання реформованих аграрних підприємств, кількісного та якісного стану сільськогосподарських угідь і ефективності їх використання в умовах трансформації земельних відносин;

· здійснено оцінку соціально-економічних наслідків земельної реформи в регіоні;

Удосконалено:

· методичний підхід щодо здійснення грошової (нормативної) оцінки земель сільськогосподарського призначення на основі капіталізації рентного доходу, обґрунтовано напрями підвищення її ролі в механізмі регулювання земельних відносин;

· механізми економіко-правових аспектів землекористування в постреформованих сільськогосподарських підприємствах, моніторингу земель з метою своєчасного формування аналітично-виважених висновків щодо завершення земельної реформи, раціонального і бережного використання сільськогосподарських угідь в аграрних формуваннях різних форм власності та господарювання;

Дістали подальший розвиток:

· обґрунтування основних підходів формування напрямів удосконалення форм господарювання різноукладних сільськогосподарських підприємств на основі сталого землекористування;

· пропозиції щодо розробки нової інтегральної методики визначення еколого-економічної ефективності землекористування, яка б передбачала оптимальні співвідношення підвищення родючості ґрунту та економічного ефекту використання земель.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці науково-практичних засад і концептуальних підходів до розв'язання проблем підвищення ефективності господарювання різноукладних аграрних формувань в умовах трансформації земельних відносин та в обґрунтуванні комплексу відповідних організаційно-економічних заходів.

Практична значимість обґрунтованих висновків і рекомендацій визначається пропозиціями щодо підвищення економічної ефективності сталого землекористування в регіоні. Отримані результати дослідження набули практичного застосування у роботі Головного управління економіки Закарпатської облдержадміністрації (довідка № 264 від 04.03.2007р.) та Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області (довідка № 186 від 6.09.2007р.). Окремі теоретичні положення дисертації використовуються у навчальному процесі Ужгородського навчального центру Київського національного торговельно-економічного університету при викладанні дисципліни «Розвиток продуктивних сил та регіональна економіка», «Економіка природокористування», «Державне регулювання економіки» (довідка № 21 від 3.10.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, які викладені в дисертації, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані ідеї та положення, які є результатом індивідуальної праці здобувача.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на Міжнародній науково-практичній конференції «Екологічні та соціально-економічні аспекти збереження етнокультурної та історичної спадщини Карпат» (м.Рахів, 1-5 вересня 2005р.), VМіжнародній науково-практичній конференції Таврійського національного університету ім.В.І.Вернадськоого «Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України» (м.Алушта, 28-30 вересня 2006р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сталий розвиток Карпатського регіону: сучасний стан, стратегія дій» (Інститут регіональних досліджень НАН України, м.Славськ, листопад 2006р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано монографію «Земельні ресурси Карпатського регіону: проблеми використання, відтворення і охорони» (співавтор Лендєл М.А.) м.Ужгород, 2007 р., 12,8 друк.арк. та 7 наукових праць загальним обсягом 5,7 друк.арк., в тому числі 4,2 друк.арк. належить особисто автору, 4 наукові праці опубліковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 216 сторінок складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 176 найменувань та 8 додатків. Дисертаційна робота ілюстрована 6 рисунками і містить 36 таблиць.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, об'єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення та апробацію отриманих результатів.

У першому розділі дисертаційної роботи „Теоретико-методологічні засади трансформації земельних відносин в регіоні” викладено теоретичні підходи щодо трансформації земельних відносин в регіоні, розкрито сутність категорії «земельні відносини», обґрунтовано структурні зміни форм власності на землю, а також економіко-правові аспекти землекористування в постреформованих аграрних підприємствах з врахуванням існуючих трансформаційних змін у системі земельних відносин.

На основі узагальнення наукових розробок та аналізу літературних джерел в теоретичному плані висвітлено наукові погляди на поняття «земельні відносини». Літературні джерела не містять повного (цілісного), а тим більше одночасного визначення категорії «земельні відносини». У більшості випадків ця категорія розглядається у контексті питань власності на землю, рентних відносин, суспільно-економічних і виробничих відносин, питань землеустрою і землекористування, управління земельними ресурсами. Доведено, що найбільш поширеним є трактування: земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування, розпорядження і управління землею на державному, господарському і внутрішньогосподарському рівнях як об'єктом господарювання і засобом виробництва у сільському господарстві.

У процесі дослідження наукових положень щодо механізму здійснення земельної реформи через поетапну реалізацію комплексу правових, технічних і організаційних заходів, в дисертаційній роботі проаналізовані наступні їх аспекти: площі сільгоспугідь у користуванні сільськогосподарських підприємств, а також сільгоспугідь в особистих селянських господарствах та в землекористувачів інших категорій як в Україні, так і в Закарпатській області на початок 2001 та 2006 рр. Продовжується тенденція щодо зменшення кількості колективних сільськогосподарських підприємств та площі сільськогосподарських угідь у їх користуванні, у тому числі ріллі, сіножатей і пасовищ. Найбільший прошарок землевласників сформувався за рахунок громадян, серед яких значне місце посідають власники особистих селянських господарств населення.

В роботі доведено, що сучасна аграрна реформа передбачає дозвіл на оренду землі, майна й суборенду. Відповідно визначається право на одержану продукцію. За часів колективізації право на продукцію мала лише держава, вона визначала й господарську політику. У процесі земельної реформи в країні спостерігається поступове освоєння економічних методів державного регулювання земельних відносин і розвиток земельного ринку. Земельний податок й орендна плата, нормативна та ринкова ціна земельних ділянок, земельні аукціони, заставні операції із землею при одержанні кредиту - важелі сучасного регулювання земельних відносин, які вже реально, хоч і в різних масштабах, використовуються на практиці. Проте ще не досягнуто системного застосування методів державного і ринкового регулювання цих відносин.

В процесі дослідження аргументовано, що наукові дослідження підтверджують: прогалини і упущення щодо формування і розвитку земельних відносин спричинені негативними факторами об'єктивного і суб'єктивного характеру. До перших необхідно віднести невеликий часовий вимір із початку трансформації суспільних відносин в Україні, зокрема запровадження дії Законів щодо земельної реформи та формування права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад. Поряд із земельним чинним законодавством, удосконалення, оновлення і приведення у відповідність з Основним Законом - Конституцією України потребує значна частина статей цивільного і адміністративного законодавства. До суб'єктивних чинників, що перешкоджають скорішому вирішенню земельних питань, розмежування прав власності на землю, можна віднести започаткування і проведення аграрної і зокрема земельної реформи без чітко визначеної аграрної політики, без будь-якої концепції і національної програми, без врахування опрацьованих науково-прикладних позицій вітчизняних вчених щодо розвитку аграрного виробництва в цілому.

В цій ситуації винятково важливим є здійснення економіко-правового моніторингу розвитку агропродовольчого сектора в цілому, і зокрема моніторингу земель та об'єктивної оцінки системного аналізу, своєчасного формування аналітично-виважених висновків з метою завершення земельної реформи, раціонального і бережного використання сільськогосподарських угідь в аграрних формуваннях різних форм власності та господарювання.

Результати наукового дослідження свідчать, що реалізація земельної реформи призвела до перерозподілу земель сільськогосподарського призначення між новими власниками і користувачами. Цей перерозподіл відбувся на користь мільйонів громадян, за якими земля закріплена у приватну власність. Однак, на даний час під дією організаційно-економічних, правових та й політичних негараздів, недотримання законодавчих принципів розвитку агропродовольчого сектора країни, в тому числі і незавершеності вирішення земельного питання, не забезпечено підвищення ефективності використання угідь, мета земельної реформи досі не досягнута, допущено спад виробництва продовольства і загальний господарський розвал на селі.

Доведено, що для досягнення кінцевої мети і виконання завдання земельної реформи необхідні значні економічні, правові та соціальні заходи. Світовий і набутий вітчизняний досвід свідчать, що розраховувати на позитивний результат земельної реформи можна лише за умов, коли ця реформа, зокрема: проводиться на добровільній основі; має політичну, правову, матеріально-технічну, організаційну спрямованість, здійснюється з урахуванням інтересів селян і, зокрема, товаровиробників сільськогосподарської продукції, всіх верств населення.

Особливої уваги потребує дотримання чинного законодавства України в галузі земельної політики, зокрема усунення юридичної недосконалості процесів роздержавлення та приватизації земель, забезпечення рівності прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю, тобто створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; дотримання законності щодо плати за землю; поєднання заходів економічного стимулювання та юридичної відповідальності в галузі охорони земель; забезпечення пріоритетності сільськогосподарського землекористування перед іншими видами використання земель і дотримання законності щодо використання земельного фонду за цільовим призначенням.

У другому розділі „Аналіз використання земель і господарювання в різноукладних сільськогосподарських підприємствах Закарпатської області” дано характеристику сучасного стану господарювання реформованих аграрних підприємств, окреслено проблеми землекористування.

В результаті земельної реформи відбувся значний перерозподіл угідь між власниками та землекористувачами і в областях Карпатського регіону. Наприклад, внаслідок трансформації земельних угідь в Закарпатській області починаючи з 1990р. станом на початок 2006р. від суспільних землекористувачів вилучено 304,1тис.га сільськогосподарських угідь, за рахунок чого площі у користуванні приватних господарств збільшилися у 6,2рази. У володінні та користуванні громадян, включаючи фермерські господарства знаходиться 348,1тис.га сільгоспугідь, в тому числі, 155,5 тис.га ріллі (2006р.), або 77,5% всієї землі в обробітку. На цих землях функціонують 1477 фермерських господарств, 295,8тис. господарств населення та 63,8 тис.власників землі в колективних та індивідуальних садах і городах.

В Івано-Франківській області загальна земельна площа всіх сільськогосподарських підприємств, включно з фермерськими господарствами скоротилася із 353,5 тис.га в 1990 р. до 80,5 тис.га в 2005 р. (на 77,2 %), при одночасному збільшенні площі у володінні та користуванні громадян із 163,4 тис.га до 410,3 тис.га, або у 2,5 рази.

Аграрні підприємства Львівської області першими в Україні активно розпочали процеси реформування, роздержавлення майна, а разом з тим, трансформацію земельних угідь суспільного сектора. Вже на початок 1996р. в господарствах населення Львівської області було зосереджено 412,1 тис. га сільгоспугідь, в тому числі 219,1 тис. га ріллі, або 32,3 та 25,6% всіх земель відповідної категорії. Для порівняння: у 1996р. в цілому по Україні у володінні і використанні громадян нараховувалось 15,8% сільськогосподарських угідь країни, в тому числі 14,1% ріллі. В результаті земельної реформи у Львівській області за період 1990-2005рр. в сільськогосподарських підприємствах земельні угіддя зменшилися до 472,1 тис.га, або у 2,4 рази, а в господарствах населення вони збільшилися до 797,6 тис.га, або у 5,5 рази.

Значні зміни в землекористуванні відбулися і в аграрному секторі Чернівецької області. На початок 2006 р. сільськогосподарські підприємства області мали в користуванні 128,6 тис.га угідь, або на 51,1 % менше, ніж у 1995 р., а громадяни - 325,3 тис.га, або - у 2,6 рази більше.

На селі більше половини домогосподарств (52,5 %) мають у користуванні земельні ділянки площею до 1 га, більше чверті домогосподарств - від 1 до 5 га, кожне сьоме - 5-10га. Більше 10 гектарів землі мають 7,4% сільських домогосподарств, які мають земельні ділянки. Для вирощування сільськогоспо-дарської продукції лише для власних потреб домогосподарства використовують 15,7% усіх земель, які знаходяться у їх користуванні (у містах - 43,7%, на селі - 13,8%). Середній розмір таких ділянок становить 30,3 сотки (у міських домогосподарств - 11,1, у сільських - 47,4 сотки).

Майже три чверті земель (74,7%) здається домогосподарствами, які мають земельні ділянки, в оренду (76,4% - сільськими, 57,9% - домогосподарства-ми малих міст). Середня площа таких ділянок становить 6,1 гектара (у сільських домогосподарств - 6,1 га, у домогосподарств, які мешкають у малих містах - 5,9 га). Для вирощування продукції для власних потреб і на продаж домогосподарства використовують 8,9% усіх земель (4,3% - міські, 9,1% - сільські). Середня площа таких ділянок становить 95 соток (103 - у сільських домогосподарств, 29,2 - у домогосподарств, які мешкають у малих містах, 6,4 - у великих).

В дисертаційній роботі здійснено порівняльний аналіз виробництва валової продукції сільського господарства в Україні в цілому в т.ч. в областях Карпатського регіону(табл.1).

Економічні наслідки аграрної, в т.ч. земельної реформи в регіоні яскраво відображують результати господарської діяльності. Загальною тенденцією діючих сільськогосподарських підприємств за організаційно-правовими формами господарювання є зменшення ними виробництва валової продукції сільського господарства і нарощування виробництва в особистих селянських господарствах.

Таблиця 1. Виробництво валової продукції сільського господарства в Україні, в т.ч. в областях Карпатського регіону (у порівнянних цінах 2005 р., млн.грн. )

З наведеної таблиці витікають наступні висновки:

· до 1990р. основними товаровиробниками валової продукції сільського господарства як в Україні, так і в регіоні Українських Карпат були сільськогосподарські підприємства. Зокрема, у порівнянних цінах 2005р. сільськогосподарські підприємства України виробляли 63,5% валової продукції, а регіону - 50,1% від продукції всіх категорій господарств;

· на фоні регіону Карпат України (1990р.) виділялись сільськогосподарські підприємства Чернівецької та Львівської областей, які виробляли відповідно 59,2 та 50,8% сільгосппродукції;

· починаючи з послідуючих років, питома частка сільськогосподарських підприємств у виробництві валової продукції суттєво зменшилась. Зокрема, у 2000 р. частка виробленої валової продукції сільгосппідприємствами регіону Українських Карпат склала 9,6%, а України - 34,0%. Найменша питома частка у виробництві такої продукції припадала на сільгосппідприємства Закарпатської (5,4%) та Івано-Франківської (8,6%) областей, тобто ці показники значно нижчі від середньорегіонального;

· така ж тенденція притаманна і для наступних років. Зокрема, у 2006р. сільськогосподарські підприємства регіону виробили лише 11,4%, а України - 39,0% валової продукції від усіх категорій господарств. Найменша питома частка її виробництва припадає на сільгосппідприємства Закарпатської області (4,4 із 11,4% по регіону).

Дослідженнями підтверджено, що виробництво валової продукції сільського господарства на 100га сільгоспугідь у господарствах населення у 3,3 раза перевищує цей показник у сільськогосподарських підприємствах. Господарства населення самостійно визначають структуру посівів, орієнтуючись на властивості власної ділянки та використовуючи природнокліматичні умови району, визначають галузеву структуру виробництва. Всі заходи щодо аграрної реформи саме і були спрямовані на активізацію приватної ініціативи, покликаної подолати раніше існуючу кризу в аграрному виробництві.

Однак, незважаючи на низький рівень ефективності використання сільськогосподарських угідь порівняно з господарствами населення, в сільськогосподарських підприємствах регіону в останні роки спостерігається тенденція покращення техніко-економічних показників, тоді як господарства населення практично вичерпали свої можливості нарощування обсягів виробництва продукції. Покращуються і фінансово-економічні показники діяльності сільгосппідприємств. Наприклад, у 2004-2005рр. всі 105 сільгосппідприємств Закарпатської області працювали прибутково і отримали 5,5 млн. грн. прибутку.

Практична реалізація земельної реформи передбачає принципово нові підходи до забезпечення еколого-економічних напрямів господарського використання, відтворення та охорони земельних ресурсів регіону. В дисертаційній роботі наголошено на завданнях обґрунтування методологічних підходів, аналізу і оцінки системи показників, які характеризують принципи раціонального використання, напрями відновлення та збереження родючості земель сільськогосподарського призначення, стимулювання їх охорони в регіоні. Доведено, що реформування земельних відносин та системи землекористування до цього часу практично не дало позитивних виробничих результатів і не вирішило основного завдання - забезпечення раціонального екологобезпечного та ефективного використання і всебічної охорони земельних ресурсів.

У процесі аналізу оптимального землекористування слід враховувати принци-пи природокористування: врахування законів природи; єдності використання й охорони природних ресурсів; врахування зональності у використанні природних умов і ресурсів; застосування науки і техніки в землекористуванні. Важливим є поліпшення якості землі як природного ресурсу та засобу виробництва (інтенси-фікація), яка на практиці досягається збільшенням у структурі земельних ресурсів частки високородючих ґрунтів. Наукові дослідження підтверджують, що земля за умови правильного використання не тільки не зношується, а й підвищує родючість.

Для Закарпатської області особливо актуальним є відновлення порушених земель. Щорічно кількість таких земель збільшується в середньому на 3,0-3,5га, а рекультивується 1,8-2,0. В області також обліковано 37,1тис.га еродованих земель, що становить 8% від загальної площі. Внаслідок руйнівних паводків в листопаді 1998 та березні 2001рр. утворилися небезпечні екзогенні геологічні процеси, що проявилися 709 випадками зсувів на площі 20,4тис. га, 126 зсувонебезпечними ділянками з об'ємом конусів виносу 2,1 млн. м.³ та 169 ділянками лінійної ерозії загальною довжиною понад 70 км. Потребують рекультивації понад 100,0тис.га сільськогосподарських угідь, розмито дамби, порушено гідротехнічні споруди, меліоративні канали. За даними Державного управління екології та природних ресурсів у Закарпатській області повністю був змитий верхній шар ґрунтового покриву на значних площах сільськогосподарських угідь, пошкоджено 11,0тис.га ріллі, 6,2тис.га сіножатей і пасовищ, занесено намулом 204км меліоративних каналів.

Збитки, завдані агропромисловому комплексу, характеризуються такими даними: загинуло майже 6,0тис.га озимих, 1,1тис.га пасовищ і сіножатей, 1,0тис.га багаторічних трав. Усього рослинництву завдано збитків на суму близько 7 млн.грн., а тваринництву - на 334,6 тис.грн. Пошкодження споруд, будівель, іншого майна оцінюється майже в 2,8 млн.грн.

Сільськогосподарські угіддя Закарпатської області протягом багатьох років використовувались інтенсивно, зокрема орні землі в господарствах низинної зони. Внаслідок цього погіршились кількісні та якісні показники земельного фонду. Порушилось екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних угідь, лісових і водних ресурсів. Це негативно вплинуло на стійкість агроландшафту. В області почастішали весняні і осінні паводки, що чергуються з посушливим літом. Це завдає сільськогосподарському виробництву непоправної шкоди, посилює деградаційні процеси родючості земель. Нині в Закарпатській області 37,1 тис. га сільськогосподарських угідь піддано водній ерозії, 352,8 тис. га мають кислу реакцію. На більшості земель спостерігається дефіцит поживних речовин і, особливо, гумусу, фосфору, кальцію та магнію.

Наукові дослідження підтверджують, що у зв'язку із зміною форм власності та форм господарювання доцільно на основі існуючої методології розробити нову інтегральну методику визначення еколого-економічної ефективності землекористування, яка б передбачала оптимальність співвідношення щодо підвищення родючості ґрунту та підвищення економічного ефекту використання землі. Вищезгадане можна здійснити шляхом прискорення земельної та аграрної реформ, забезпечивши створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на селі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель. Вагоме місце у вирішенні цих проблем належить питанням оцінки якісного стану земель, структури земельних угідь, заходів інтенсифікації землеробства, раціональному і господарському використанню, відтворенню і збереженню земельних ресурсів.

У третьому розділі „Удосконалення земельних відносин і форм господарювання в аграрному секторі регіону” обґрунтовано основні шляхи і підходи до практичної реалізації організаційно-економічного механізму функціонування аграрних підприємств регіону в умовах трансформації земельних відносин, забезпечення сталого землекористування з метою нарощування виробництва сільськогосподарської продукції.

З часу проголошення земельної реформи змінилися форми землекористування, утвердилися нові відносини власності на землю, удосконалюється структура землеволодінь, набула розвитку оренда земельних ділянок, запроваджена плата за землю, здійснюються процеси купівлі-продажу земельних ділянок (у багатьох випадках несанкціонованої), дарування, міни. В цьому контексті важливою є грошова оцінка сільськогосподарських угідь, в тому числі і в областях Карпатського регіону, що відображає табл. 2.

В дисертації проведено також розрахунки грошової оцінки земель в розрізі природноекономічних зон Закарпатської області. Наголошено, що формування ринку землі в сучасних умовах зумовлює необхідність практичного застосування грошової оцінки земель у таких важливих сферах як іпотека, купівля-продаж земельних ділянок, здійснення інших операцій із землею. власність землекористування аграрне господарювання реформа

Таблиця 2. Порівняльна грошова оцінка сільськогосподарських угідь України, в т.ч. в областях Карпатського регіону

Доведено, що переведення регіональних АПК і, зокрема, регіону Карпат України, на модель сталого розвитку вимагає вирішення такого конкретного та разом з тим складного завдання забезпечення реалізації моделі сталого розвитку на рівні низових сільськогосподарських підприємств та їх окремих виробничих ланок, а також особистих селянських господарств. Звідси витікає нагальна потреба у фаховому розробленні цільових програм і планів дій саме для суб'єктів аграрного виробництва і сільських територій.

Реформування аграрного комплексу країни викликало до життя різноукладні форми господарювання, засновані на основі змін відносин власності. В аграрній сфері з'явилися суб'єкти господарювання ринкового типу, в яких врегулювання земельних відносин слід забезпечити на основі нових правових і економічних підстав з урахуванням історичних, економічних, екологічних та географічних особливостей сільських територій.

В роботі проаналізовано соціально-економічні наслідки земельної реформи в регіоні. За результатами проведеної земельної реформи в Україні, і зокрема в регіонах, є можливість визначити реальні соціально-економічні переваги різних верств населення, зокрема селян, від отримання земельних наділів і майнових паїв. Умовно, прошарок сільського населення, якого торкнулися трансформаційні проце-си в агропромисловому секторі, зокрема земельна реформа, можна розподілити на три групи: фермери, які отримали земельні наділи, забрали майнові паї з колишніх КСП; власники приватно-орендних сільськогосподарських підприємств та заснов-ники господарських товариств в аграрній сфері; сільські жителі, які спромоглися на базі земельних наділів, що належали їм раніше, і отриманих земельних паїв створити особисті селянські господарства (без права юридичної особи).

Аналіз організаційно-економічних результатів земельної реформи в Закарпатській області свідчить про соціальні переваги селян від використання розподілених земель. Станом на 27 березня 2007р. 122,3тис. громадян області набули права на земельну частку (пай), 99,6 % з них отримали сертифікати, а 90,4 % селянам оформлено і видано державні акти на земельні ділянки. Площа земель, переданих селянам у власність у формі земельних часток (паїв), становить 169,6тис. га, або 37,3 % всіх сільськогосподарських угідь області. З наявних часток (паїв) 105,3 тис. га (62,3%) фактично виділені в натурі. Слід додати, що нині у володінні і розпорядженні особистих селянських господарств знаходиться 348,1тис. га (76,6%) сільськогосподарських угідь.

Отже, селяни мають можливість на свій розсуд розпорядитися правом власності на земельні ділянки, якнайкраще забезпечити їх використання, з певною віддачею і матеріальною вигодою.

Згідно з даними табл. 3 за останні три роки при зростанні кількості укладених договорів орендованого майна його загальна вартість знизилася майже на половину, і відповідно загальна сума орендної плати за майно згідно з договорами оренди склала у 2006р. 241,9тис.грн., що на 115,0тис.грн. менше проти отриманої селянами-орендодавцями у 2005р. За передану в оренду частку майна кожен орендодавець, який уклав договір, отримав мізерну суму - всього 55 грн., що ще раз підтверджує прискорене знецінення майнового орендного фонду.

Таблиця 3. Моніторинг розрахунків за оренду майнових паїв та земельних часток (паїв), земельних ділянок по Закарпатській області (станом на 1 березня 2007 року)

Відсоток виплати від грошової вартості орендованої земельної частки є фактично стабільним - 1,6%. У грошовому еквіваленті загальна сума виплаченої орендної плати за оренду земельних часток (паїв) у 2006р. склала 3423,0 тис. грн., або по 171,8грн. на один укладений договір оренди. Характерно, що 83,2 % належної орендної суми виплачено в натурі - зерном і менше 10 % - грішми.

Нині багато розмов точиться навколо формування ринку землі. Однак, він поки що залишається як економічно, так і юридично не підготовленим. Незважаючи на те, що право на приватну власність на землю задекларовано в Конституції України (стаття 14), згідно прийнятого Верховною Радою Закону вже вкотре відкладено момент реалізації конституційного права.

ВИСНОВКИ

На основі проведених досліджень особливостей функціонування аграрних підприємств регіону в умовах реалізації засад аграрної, і в тому числі земельної, реформи, можна сформулювати ряд принципових висновків і пропозицій щодо раціонального використання, відтворення і охорони земельних ресурсів в областях Українських Карпат на найближчу та віддалену перспективи. Утвердження державності України, формування багатоукладної економіки і ринкового середовища на селі вимагають бережливого підходу до використання найціннішого ресурсу аграрного виробництва - землі. Ставиться завдання отримання найвищої користі, найвищого ефекту від землі за дотримання вимог її збереження й поліпшення.

1. В основі земельних відносин лежить категорія власності на землю, а зміст категорії земельних відносин охоплює широке коло питань як економічного (виробничого), так і правового характеру. Розвиток земельних відносин тісно пов'язаний зі зміною і розвитком суспільно-економічних формацій. Тому земельні відносини, як складова виробничих відносин, підпорядковуються об'єктивному економічному закону, що вимагає обов'язкової відповідності виробничих відносин рівню і характеру розвитку продуктивних сил суспільства. У випадку невідповідності - виробничі відносини стають гальмом на шляху розвитку останніх.

2. У процесі дослідження наукових положень щодо механізму здійснення земельної реформи через поетапну реалізацію комплексу правових, технічних і організаційних заходів, в дисертаційній роботі проаналізовані наступні їх аспекти: площі сільгоспугідь у користуванні сільськогосподарських підприємств, а також сільгоспугідь в особистих селянських господарствах та в землекористувачів інших категорій як в Україні, так і в Закарпатській області на початок 2001 та 2006рр. Продовжується тенденція щодо зменшення кількості колективних сільськогосподарських підприємств та площі сільськогосподарських угідь у їхньому користуванні, у тому числі ріллі, сіножатей і пасовищ. Найбільший прошарок землевласників сформувався за рахунок громадян, серед яких значне місце посідають власники особистих селянських господарств населення.

3. Сучасна реформа передбачає дозвіл на оренду землі, майна й суборенду. Відповідно визначається право на одержану продукцію. У процесі земельної реформи в країні спостерігається поступове освоєння економічних методів державного регулювання земельних відносин і розвиток земельного ринку. Земельний податок й орендна плата, нормативна та ринкова ціна земельних ділянок, земельні аукціони, заставні операції із землею при одержанні кредиту - важелі сучасного регулювання земельних відносин, які вже реально, хоч і в різних масштабах, використовуються на практиці. Проте ще не досягнуто системного застосування методів державного і ринкового регулювання цих відносин.

4. Реалізація земельної реформи призвела до перерозподілу земель сільськогосподарського призначення між новими власниками і користувачами. Цей перерозподіл відбувся на користь мільйонів громадян, за якими земля закріплена у приватну власність. Однак, на даний час під дією організаційно-економічних, правових та й політичних негараздів, недотримання законодавчих принципів розвитку агропродовольчого сектора країни, в тому числі і незавершеності вирішення земельного питання, не забезпечено підвищення ефективності використання угідь, мета земельної реформи досі не досягнута, допущено спад виробництва продовольства і загальний господарський розвал на селі.

5. Особливої уваги потребує дотримання чинного законодавства України в галузі земельної політики, зокрема усунення юридичної недосконалості процесів роздержавлення та приватизації земель, забезпечення рівності прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; забезпечення гарантій прав на землю, тобто створення умов для реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами їхніх конституційних прав на землю; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею.

6. Наукові дослідження підтверджують: упущення щодо формування і розвитку земельних відносин спричинені негативними факторами об'єктивного і суб'єктивного характеру. До перших необхідно віднести невеликий часовий вимір із початку трансформації суспільних відносин в Україні, зокрема запровадження дії Законів щодо земельної реформи та формування права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад. Поряд із земельним чинним законодавством, удосконалення, оновлення і приведення у відповідність з Основним Законом - Конституцією України потребує значна частина статей цивільного і адміністративного законодавства. До суб'єктивних чинників, що перешкоджають скорішому вирішенню земельних питань, розмежування прав власності на землю, можна віднести започаткування і проведення аграрної і зокрема земельної реформи без чітко визначеної аграрної політики, без будь-якої концепції і національної програми, без урахування опрацьованих науково-прикладних позицій вітчизняних вчених щодо розвитку аграрного виробництва в цілому.

7. Здійснений у дисертації аналіз структури сільськогосподарських угідь та її динаміки на прикладі аграрного сектора Закарпатської області, внаслідок трансформаційних процесів, підтверджує значні зміни. Територія області займає 1275,3 тис. га, а в сільськогосподарському використанні знаходиться лише 429,1тис. га, що складає 33,6% загальної площі. Станом на 1 січня 2006р. на ріллю припадає 200,6 тис. га, на сіножаті - 94,9 тис. га, пасовища - 131,7 тис. га і 36,1 тис. га займають багаторічні насадження. У результаті здійснюваної земельної реформи та реорганізації у сільськогосподарському виробництві на 1.01.2006 р. функціонувало 1621 сільськогосподарське підприємство, з них налічувалося 1447 селянських (фермерських) господарств та 63,8 тис. індивідуальних власників і користувачів землі, 322,3 тис. домогосподарств населення. На сільськогосподарське підприємство припадає в середньому 40,6 га сільськогосподарських угідь, селянське (фермерське) господарство - 7,7 га, домогосподарство населення - 1,1 га.

8. Проведене наукове дослідження землекористування в малоземельних областях Українських Карпат підтверджує загальноукраїнську проблему високої розораності сільськогосподарських угідь. Процентне відношення ріллі до сільськогосподарських угідь Закарпатської області складає 47,6%. В чотирьох низинних районах області, де сконцентровано ²/₃ ріллі, розораність сягає 67,2%, а в Берегівському районі - 73,0% сільськогосподарських угідь.

9. Однією з причин зниження урожайності провідних сільськогосподарських культур в сільгосппідприємствах області в порівнянні з особистими селянськими господарствами є недостатнє внесення добрив під посіви сільгоспкультур. Так, у 2005 р. в порівнянні з 1990 р. внесення поживних речовин на 1 га посівної площі зменшилось у 4 рази, удобреної площі у - 3,3 раза, а органічних добрив у 108,5 раза. Основною причиною такого стану є руйнування тваринницьких комплексів, зменшення кількості поголів'я худоби. У цьому відношенні мають перевагу особисті селянські господарства, оскільки основна кількість поголів'я зосереджена у цій категорії господарств.

10. Наукові дослідження підтверджують, що у зв'язку із зміною форм власності та форм господарювання доцільно на основі існуючої методології розробити нову інтегральну методику визначення еколого-економічної ефективності землекористування, яка б передбачала оптимальність співвідношення щодо підвищення родючості ґрунту та підвищення економічного ефекту використання землі. Вищезгадане можна здійснити шляхом прискорення земельної та аграрної реформ, забезпечивши створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на селі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель. Вагоме місце в цій проблемі належить питанням оцінки якісного стану земель, структури земельних угідь, заходів інтенсифікації землеробства, раціональному і господарському використанню, відтворенню і збереженню земельних ресурсів.

11. Процес завершення земельної реформи в Україні вимагає визначення пріоритетів подальшої трансформації земельних ресурсів, удосконалення формування і становлення ринкових земельних відносин. В свою чергу, формування ринку землі в сучасних умовах зумовлює необхідність практичного застосування грошової оцінки земель у таких важливих сферах як іпотека, купівля-продаж земельних ділянок, здійснення інших ринкових операцій із землею.

12. У дисертації досліджено поняття «сталий розвиток» в контексті аграрного виробництва, раціонального використання природних ресурсів, зокрема використання, відтворення і охорону земельних ресурсів та збереження навколишнього середовища. Переведення регіональних АПК країни, зокрема регіону Карпат України, на модель сталого розвитку вимагає вирішення конкретного і разом з тим складного завдання - забезпечення реалізації моделі сталого розвитку низових сільськогосподарських підприємств та їх окремих виробничих ланок, а також особистих селянських господарств з урахуванням природноекономічних зон Українських Карпат.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Романович Р.А. Земельні ресурси Карпатського регіону: проблеми використання, відтворення і охорони: Монографія. /М.А.Лендєл, Р.А.Романович. - Ужгород: Карпати, 2007. - 256 с.

2. Романович Р.А. Територіальна структура землекористування в регіоні: шляхи оптимізації / Р.А.Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Економіка», 2006. - № 19. - С. 77-82.

3. Романович Р.А. Особливості трансформації і використання земельних ресурсів регіону / М.А.Лендєл, Р.А.Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Економіка», 2007. - № 21.- С.70-80.

4. Романович Р.А. Економіко-правові засади землекористування в постреформованих аграрних підприємствах регіону /М.А.Лендєл, Р.А.Романович // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Право», 2007. - № 7.- С. 270-280.

Анотація

Романович Р.А. Особливості функціонування аграрних підприємств регіону в умовах трансформації земельних відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05. - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Ужгородський національний університет. - Ужгород, 2008.

В дисертації досліджені теоретичні основи реформування земельних відносин регіону, структурні зміни форм власності на землю. Обґрунтовано об'єктивний характер трансформації та використання земель в процесі аграрної і земельної реформ.

Здійснено аналіз сучасного стану господарювання реформованих аграрних підприємств і проблеми землекористування, визначено роль економічної та грошової оцінки землі в механізмі регулювання земельних відносин.

Розглянуто еколого-економічні аспекти відтворення і охорони земельних ресурсів. На основі сталого землекористування розроблено напрями удосконалення форм аграрного господарювання на перспективу.

Ключові слова: трансформація земельних відносин, земельна власність, економічна та грошова оцінка земель, зміна форм господарювання, оренда землі, екологічні фактори, земельне законодавство.

Романович Р.А. Особенности функционирования аграрных предприятий региона в условиях трансформации земельных отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05. - развитие производительных сил и региональная экономика. - Государственное высшее учебное заведение «Ужгородский национальный университет». - Ужгород, 2008.

В диссертации исследованы теоретические основы реформирования земельных отношений в регионе, структурные изменения форм собственности на землю. Обоснован объективный характер трансформации и использования земель в процессе аграрной и земельной реформ.

Отмечено, что реализация земельной реформы привела к перераспределению земель сельскохозяйственного назначения между новыми владельцами и пользователями. Это перераспределение состоялось в интересах миллионов граждан, за которыми земля закреплена в частную собственность. Однако, на данное время под действием организационно-экономических, правовых и политических неурядиц, несоблюдения законодательных принципов развития аграрного сектора страны, в том числе и незавершенности земельной реформы, не обеспечено повышение эффективности использования сельхозугодий, цель земельной реформы до сих пор не достигнута, допущен спад производства.

Осуществлен анализ современного состояния хозяйствования реформированных аграрных предприятий и проблемы землепользования, определена роль экономической и денежной оценки земли в механизме регулирования земельных отношений.

В региональном измерении осуществлен комплексный подход к анализу и оценке использования земельных ресурсов, рассмотрены экономико-правовые аспекты землепользования в постреформированных аграрных предприятиях и личных крестьянских хозяйствах. На основе системного анализа, мониторинга земель, своевременного формирования аналитически взвешенных выводов относительно завершения земельной реформы, обеспечения рационального, бережливого использования и охраны сельскохозяйственных угодий в аграрных формированиях разных форм собственности и форм хозяйствования, обоснована необходимость осуществления исследований и оценки направлений развития агропроодовольственного сектора региона.