розробки стратегії інноваційного розвитку металургійного підприємства;

методики кадрового забезпечення пріоритетних напрямків розвитку ресурсного потенціалу металургійного підприємства;

розвитку інтелектуальних ресурсів металургійного підприємства в системі управління його ресурсним потенціалом інноваційно-випереджувального характеру.

Розробки та рекомендації автора використані в практичній діяльності виробничих підприємств Луганської області, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатках до дисертації: ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" (акт про практичне використання № 047/462 від 20.09.2007 р.) та ТОВ фірма "Інтерпром" (акт про практичне використання № 20-056/2 від 14.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження в галузі формування ресурсного потенціалу підприємства. Особистий внесок здобувача у праці, що опубліковані в співавторстві, визначено в списку публікацій.

Проведені в роботі дослідження складових ресурсного потенціалу залежно від ступеня їх залучення в діяльність підприємства дозволили виділити в його структурі активну і пасивну частини, що дає можливість виявляти інтенсивні і екстенсивні резерви підвищення ефективності виробництва. Відповідно до цього приріст ресурсного потенціалу служить основою забезпечення розширеного відтворювання підприємства, подальший розвиток якого забезпечується не тільки зростанням саме потенціалу, але й підвищенням стратегічної корисності його складових елементів. Зростання значущості та стратегічної корисності деяких елементів ресурсного потенціалу обумовлено сучасними процесами становлення постіндустріальної економіки, специфічні вимоги й умови якої обумовили виникнення стратегічних за характером ресурсів. Обґрунтовано, що підприємство, маючи в своєму розпорядженні такі ресурси може здійснювати спрямований вплив на рівень своєї конкурентоспроможності і ступінь стійкості за допомогою ефективної реалізації стратегічних компетенцій.

Проведені в роботі дослідження дозволили визначити у якості стратегічних ресурсів інтелектуальні, інноваційні, інформаційні та організаційні ресурси підприємства як такі, що мають високий ступінь стратегічної корисності та цінності та є основою побудови стратегічного активу його ресурсного потенціалу. Під стратегічним активом ресурсного потенціалу підприємства розуміється сукупність стратегічних ресурсів та потенційних можливостей підприємства, які характеризуються стратегічною корисністю, що зростає, та дозволяють йому досягти більш високого рівня конкурентоспроможності на основі формування та використання стійких конкурентних переваг шляхом реалізації розробленої стратегії розвитку.

Ґрунтовним принципом виділення і формування стратегічних ресурсів підприємства є оцінка його здатності і готовності до реалізації стратегічних цілей розвитку на основі використання наявних ресурсів, потенційних можливостей і компетенцій. Рівень стратегічної корисності і цінності кожного виду ресурсу визначається специфікою й особливостями функціонування конкретного підприємства. Наявність та можливості нарощування стратегічних ресурсів визначають особливості формування ресурсного потенціалу та напрями розвитку стійких конкурентних переваг підприємства. Особливості формування ресурсного потенціалу металургійного підприємства досліджено і визначено на основі ситуаційної парадигми і системного підходу, що дозволило дати характеристику форм і параметрів взаємодії підприємства з об'єктами зовнішнього середовища з позиції загальної теорії управління, а також представити системну модель ресурсного потенціалу.

Ефективність ресурсного потенціалу та цінність його стратегічного активу визначається результативністю їх використання в діяльності підприємства та участю у формуванні його конкурентних переваг. В дисертаційній роботі обґрунтовано наявність і проаналізовані такі специфічні форми мультиплікаційного ефекту від використання стратегічного активу ресурсного потенціалу як дифузійна, резонансна і акселерації. Визначено, що базисна передумова побудови стратегічного активу ресурсного потенціалу підприємства полягає в необхідності забезпечення його адаптивності і стратегічної гнучкості в процесі виконання поточних і стратегічних планів розвитку підприємства. Результатом взаємодії компонентів стратегічного активу ресурсного потенціалу підприємства є володіючі більш високою стратегічною корисністю, придатністю й цінністю ресурсні можливості і стратегічні компетенції підприємства більш високого порядку, накопичення і використання яких забезпечує його ефективний стратегічний розвиток і зростання конкурентоспроможності.

Обґрунтування необхідності й характеристика особливостей, що впливають на ресурсний потенціал підприємства дозволяють визначити можливості забезпечення комплексної взаємодії його структурних складових, підвищення рівня їх стратегічної корисності й цінності та зробити висновок, що результативність цього процесу безпосередньо залежить від ступеня дослідження передумов формування ресурсного потенціалу підприємства.

Розділ 2. Дослідження передумов формування ресурсного потенціалу металургійного підприємства. Передумови та можливості формування ресурсного потенціалу металургійного підприємства визначаються, перш за все, характером задач і стратегічних цілей його розвитку. Доведено, що принципову роль у цьому процесі відіграють стратегічні ресурси та потенційні можливості, як основні складові ресурсного потенціалу підприємства.

Проведені дослідження специфічних особливостей й динаміки розвитку вітчизняних підприємств металургійної галузі, дозволили визначити тенденції у використанні їх ресурсних можливостей та формуванні ресурсного потенціалу. За результатами аналізу встановлено основні причини недостатньої конкурентоспроможності підприємств, зокрема низький рівень упровадження прогресивних технологічних процесів і освоєння інновацій. Це дозволило дійти висновку про необхідність цілеспрямованого формування та розвитку ресурсного потенціалу вітчизняних металургійних підприємств, перш за все таких його елементів, що володіють високою стратегічною корисністю і цінністю, як інноваційні та інтелектуальні ресурси.

За результатами проведених досліджень визначено принципи, цілі й напрями їх досягнення та запропоновано модель формування структури ресурсного потенціалу металургійного підприємства, що дозволяє відобразити основні структурні елементи та чинники, що на них впливають. Одним із найважливіших завдань формування ресурсного потенціалу і його структури є раціональний розподіл ресурсів між основним бізнес-процесами і напрямами діяльності підприємства, тобто їх ефективне ресурсозабезпечення та пріоритетний розвиток ресурсів, що володіють високою стратегічною цінністю. Вирішення цього завдання засновано на формуванні ресурсного портфелю, як основи структури ресурсного потенціалу підприємства, який є збалансованою сукупністю всіх видів ресурсів підприємства, забезпечує їх відповідний розподіл між основними бізнес-процесами, напрямами діяльності, тактичними і стратегічними задачами підприємства, з метою забезпечення адекватного реагування на зміни зовнішнього середовища та підвищення стратегічної гнучкості структури ресурсного потенціалу.

У роботі обґрунтовано, що структура ресурсного потенціалу сучасного металургійного підприємства характеризується високим рівнем складності організаційних зв'язків, наявністю певних композиційних сполучень багатофункціональних і спеціалізованих елементів, та здатністю до самоорганізації (рис. 1).

Формування такої структури є складним та динамічним процесом, підпорядкованим цілям та стратегічним напрямам розвитку підприємства, його економічним інтересам та потенційним ресурсним можливостям. Відповідно до цього формування структури ресурсного потенціалу підприємства запропоновано на основі системно-синергетичного підходу та принципів синергетичного управління. Використання даного підходу передбачає застосування методу "керованих" атракторів, як центрів дисипативного структуроутворення, що визначають потенційні напрями еволюційного розвитку ресурсного потенціалу підприємства та його структури, дозволяють адекватного реагувати на зовнішні впливи та корегувати траєкторію розвитку підприємства. Такий підхід дозволяє забезпечити стійкість, адаптивність і стратегічну гнучкість структури ресурсного потенціалу та його ефективність в цілому.

З метою адаптації ресурсного потенціалу підприємства до можливих змін в умовах його функціонування та його адекватного на них реагування обґрунтовано необхідність та запропоновано напрями створення в структурі ресурсного потенціалу підприємства компенсаційного механізму перерозподілу ресурсів. Одним з основних принципів такого компенсаційного механізму визначено використання принципу стратегічного ресурсно-інноваційного заміщення, який передбачає організацію безперервного інноваційно-орієнтованого розвитку ресурсного потенціалу і, перш за все, його стратегічного активу. Цей механізм забезпечує інноваційний розвиток ресурсів підприємства, зростання їх стратегічної корисності, цінності та придатності, й перетворення їх певної частини у компенсаційні та стратегічні. Таке перетворення досягається завдяки об'єднанню системних можливостей окремих видів ресурсів в процесі їх інноваційного розвитку та трансформації. Комплексне перетворення ресурсів підприємства та збільшення в структурі його ресурсного потенціалу інноваційної складової забезпечує дотримування основних ресурсних пропорцій підприємства, необхідній рівень ресурсозабезпечення його діяльності та підвищення адаптивності й стратегічної гнучкості структури ресурсного потенціалу.

Для підвищення ефективності використання складових ресурсного потенціалу підприємства в роботі визначено принципи і запропоновано послідовність прогнозно-аналітичної оцінки ресурсного потенціалу, призначенням якої є проведення системного аналізу структурних елементів ресурсного потенціалу і прогнозне визначення можливостей їх нарощування. Проведення такої оцінки засновано на використанні індикаторного методу, що дозволяє у формалізованому вигляді виразити кількісний, якісний стан, а також динаміку зміни кожного структурного елемента ресурсного потенціалу підприємства. Результатом проведення аналізу і оцінки структурних елементів ресурсного потенціалу підприємства є визначення його інтегрального індикатора.

З метою виявлення видів і кількості ресурсів, необхідних для зміцнення конкурентних позицій підприємства і адаптації його ресурсного потенціалу до можливих змін зовнішнього середовища в роботі обґрунтовано необхідність визначення стратегічних позицій підприємства в ринковому просторі. Результати такого визначення та аналізу динаміки розвитку підприємства, оцінки складових його ресурсного потенціалу і дослідження тенденцій розвитку металургійної галузі визначають основні напрями розробки принципового підходу до формування ресурсного потенціалу металургійного підприємства на основі організації його управління та визначення пріоритетних напрямів розвитку.

Розділ 3. Розробка підходу до формування ресурсного потенціалу металургійного підприємства. Вирішення задачі формування та розвитку ресурсного потенціалу металургійного підприємства залежить, перш за все, від організації його управління. Показано, що основними чинниками впливу на ефективність системи управління ресурсним потенціалом підприємства в сучасних умовах стають масштаб використання нових знань, освітній і кваліфікаційний рівень персоналу, стратегічні ресурси й інноваційна активність підприємства, масштаби впровадження нових технологій і методів управління.

Напрями та процедури управління ресурсним потенціалом підприємства сформовано за результатами визначення інструментів управління цілісністю та збалансованістю ресурсних потоків з урахуванням особливостей становлення сучасного постіндустріального характеру виробництва. Цей підхід полягає в організації такої системи управління ресурсним потенціалом підприємства, що передбачає його використання, розвиток та нарощування на основі випереджаючих управлінських дій в контексті інноваційного розвитку підприємства. Визначено, що система управління ресурсним потенціалом підприємства включає цілеспрямовані, систематизовані інструменти й форми впливу на його структурні елементи з метою забезпечення досягнення прогнозованого рівня ресурсного потенціалу в умовах зовнішнього і внутрішнього середовища, що змінюються. У якості критерію керованості даного процесу в дисертаційній роботі визначено стратегічну гнучкість і стійкість ресурсного потенціалу підприємства. Під стратегічною гнучкістю розуміється можливість побудови і вибору найефективнішого варіанту структури ресурсного потенціалу підприємства на кожному етапі його діяльності, що забезпечує дотримання ресурсних пропорцій і реалізацію поставлених цілей. Стійкість ресурсного потенціалу підприємства визначається здатністю суб'єкта господарювання до стратегічного і інноваційного розвитку, чіткою координацією і контролем діяльності по реалізації його стратегії й поточних завдань.

Проведені дослідження дозволили визначити, що в сучасних умовах важливою властивістю системи управління ресурсним потенціалом підприємства є її інновативність, тобто здатність адекватно реагувати на зміни у зовнішньому і внутрішньому середовищі шляхом організації безперервного інноваційно-орієнтованого розвитку складових ресурсного потенціалу, функціонування компенсаційного механізму перерозподілу ресурсів. Виділення даної властивості дозволило сформувати модель системи управління ресурсним потенціалом підприємства інноваційно-випереджувального характеру, метою якої є формування стратегічно гнучкої і адаптивної структури ресурсного потенціалу, забезпечення цілісності і збалансованості ресурсних потоків, дотримання ресурсних пропорцій підприємства. Функціонування такої системи сприяє зростанню інноваційної активності підприємства, забезпечує відповідність його ресурсного потенціалу новаціям, що впроваджуються, завдяки нарощуванню стратегічних ресурсів, генеруванню нових знань, цілісності інформаційних та інтелектуальних ресурсних потоків підприємства.

В рамках системи управління ресурсним потенціалом підприємства інноваційно-випереджувального характеру в дисертаційній роботі запропоновано формування ресурсно-інноваційного центру, де на основі комплексного цільового підходу здійснюється випереджаюче управління інноваційно-орієнтованим розвитком ресурсного потенціалу за допомогою розробки і реалізації проактивних управлінських дій (рис. 2).

Визначено, що основою такої системи та метою функціонування її ресурсно-інноваційного центру є використання та нарощування нових знань, розвиток стратегічних ресурсів підприємства, перш за все інтелектуальних та інноваційних. З практичної точки зору управління знаннями і інтелектуальними ресурсами спрямовано на ефективну організацію взаємодії персоналу і технологій, забезпечує зростання результативності виробництва і використання знань, а отже й конкурентоспроможності підприємства. Виконання процесу формування ресурсного потенціалу металургійного підприємства вимагає розробку пріоритетних напрямків його розвитку, визначення яких є не стандартизованою задачею і потребує пошуку найприйнятніших варіантів її рішення для кожного конкретного підприємства з урахуванням його економічних інтересів. Під пріоритетним напрямом розвитку ресурсного потенціалу підприємства в дисертаційній роботі розуміється першочерговий напрям зміни й ресурсно-інноваційного розвитку його структурних елементів, здатний зробити найбільший внесок в підвищення конкурентоспроможності підприємства, забезпечення його стійкості та економічної безпеки. Однією з основних цілей формування пріоритетних напрямів розвитку ресурсного потенціалу підприємства є визначення базових орієнтирів стратегії розвитку підприємства, його науково-технічної й інноваційної політики. За своєю функціональною спрямованістю пріоритетні напрями розвитку ресурсного потенціалу підприємства можуть бути виробничі, інтелектуальні, інноваційні, фінансові та ін.

В роботі обґрунтовано, що одним з основних чинників, що впливають на формування пріоритетних напрямків розвитку ресурсного потенціалу підприємства є конкретний етап життєвого циклу суб'єкта господарювання. Це дозволило запропонувати послідовність етапів формування пріоритетних напрямів розвитку ресурсного потенціалу з урахуванням основних фаз життєвого циклу підприємства і поточного стану його ресурсного потенціалу та визначити основні критерії їх результативності.

Проведені дослідження дозволили дійти висновку, що практично на кожній фазі життєвого циклу підприємства одними з пріоритетних напрямів розвитку його ресурсного потенціалу є інноваційні. Результатом їх реалізації є розвиток потенційних ресурсних можливостей та стратегічних компетенцій підприємства, а також виявлення його невикористаних внутрішніх резервів. Вимоги сучасної економіки, побудованої на знаннях, обумовлюють необхідність нарощування інтелектуальних ресурсів, як пріоритетного напряму розвитку ресурсного потенціалу підприємства. Нарощування інтелектуальних ресурсів надає стимулюючу дію на інноваційну активність підприємства і вдосконалення його кадрового забезпечення за допомогою генерації нових знань і формування науково-технічного заділу.

Важливою задачею ефективної реалізації розроблених пріоритетних напрямів розвитку ресурсного потенціалу підприємства є забезпечення їх кадрами відповідної кваліфікації і рівня освіти. З цією метою в дисертаційній роботі запропоновано методику визначення рівня такого забезпечення, яка на основі використання векторно-матричного апарату дозволяє скласти картину розподілу персоналу підприємства в розрізі поточних і стратегічних задач та пріоритетних напрямів розвитку його ресурсного потенціалу, що реалізуються. Результати такого співставлення дозволяють зробити висновок відносно забезпеченості трудовими та інтелектуальними ресурсами підприємства кожного з пріоритетних напрямів розвитку його ресурсного потенціалу та визначити необхідну потребу в їх нарощуванні та удосконаленні.

Рішення задачі нарощування інтелектуальних ресурсів підприємства, підвищення освітнього і кваліфікаційного рівня його персоналу в дисертаційній роботі запропоновано на основі формування взаємозв'язаного комплексу "наука-освіта-виробництво-ринок", в рамках якого забезпечується взаємодія підприємства, освітніх установ і науково-дослідних організацій на основі узгодження їх інтересів. Функціонування даного комплексу забезпечує безперервний інноваційний цикл, що включає підготовку кадрів вищої професійної освіти і вищої наукової кваліфікації, проведення фундаментальних досліджень і їх трансформацію в комерційні технології за допомогою НДДКР, здійснення прикладних розробок і комерціалізацію передових технологій. В роботі виділено основні напрями, що забезпечують функціонування даного комплексу, реалізація яких вимагає злагодженої взаємодії його суб'єктів і відповідної державної підтримки.

За результатами проведених досліджень показано, що в умовах об'єктивної необхідності активізації економічних процесів при обмеженості ресурсів екстенсивного зростання, розвиток вітчизняних металургійних підприємств повинен базуватися на інноваційному типі, в основі якого лежить нове знання, що забезпечить їх стійке функціонування за рахунок більш ефективного використання власного ресурсного потенціалу і потенційних можливостей. Відповідно до цього в роботі обґрунтовано необхідність розробки стратегії інноваційного розвитку металургійного підприємства на основі використання його ресурсного потенціалу. За результатами дослідження існуючих підходів до управління підприємствами та їх потенціалом запропоновано послідовність етапів формування стратегії інноваційного розвитку металургійного підприємства на основі використання його ресурсного потенціалу (рис. 3).

Під стратегією інноваційного розвитку підприємства в дисертаційній роботі розуміється стратегія на основі інноваційно-орієнтованого розвитку ресурсного потенціалу підприємства, упровадження нових технологій, виробництва і реалізації інноваційних продуктів або послуг. Розробка стратегії заснована на застосуванні сценарного підходу і передбачає опис прогнозних сценаріїв розвитку підприємства, спрямованих на послідовну активізацію його інноваційної діяльності.

Використання запропонованого підходу у практичній діяльності ВАТ "АМК" здійснено за третім варіантом сценарію, який є на даний час найбільш обґрунтованим відповідно до поточних тенденцій розвитку підприємства, стадії його життєвого циклу, стану ресурсного потенціалу, потенціальних ресурсних можливостей та перспектив розвитку світового та внутрішнього ринку металопродукції. Також цей сценарій має інноваційну спрямованість та забезпечує формування стійких конкурентних переваг підприємства на основі використання та інноваційно-орієнтованого розвитку його ресурсного потенціалу.