Організація управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний науковиЙ центр

“інститут аграрної економіки”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГО-СПРЯМОВАНИМ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИМ ВИРОБНИЦТВОМ

Ковальова Олена Вікторівна

Київ - 2008

Анотація

екологія економіка аграрний

Ковальова О.В. Організація управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2008.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних і методичних положень та розробці практичних рекомендацій з організації управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом.

Викладено основні результати дослідження й узагальнення теоретичних і методичних основ організації управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом. Досліджено стан екологічної спрямованості аграрного виробництва, проаналізовано чинну систему управління його екологічною компонентою та визначено фактори негативного впливу на її функціонування.

Обґрунтовано концептуальні засади удосконалення організації управління аграрним виробництвом для забезпечення його екологічної спрямованості, а також Державної цільової програми розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва. Обґрунтовано доцільність створення самостійного відділу розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва в складі Міністерства аграрної політики, Державного агентства органічного виробництва та агроекологічного менеджменту.

Ключові слова: організація управління, еколого-спрямоване сільськогосподарське виробництво, державне управління, сільські території, програмно-цільовий підхід.

Аннотация

Ковалёва Е.В. Организация управления эколого-направленным сельскохозяйственным производством. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр “Институт аграрной экономики” УААН, Киев, 2008.

Диссертационная работа посвящена обоснованию теоретических и методических положений и разработке практических рекомендаций по организации управления эколого-направленным сельскохозяйственным производством.

В работе изложены основные результаты исследования и обобщения теоретических и методических основ организации управления эколого-направленным аграрным производством. Раскрыто понятие эколого-направленного аграрного производства. Выявлено, что к нему относятся технологии органического производства, системы низкозатратного производства, установление правил и ограничений сельскохозяйственной деятельности, а также объединение природоохранных мероприятий с технологическим процессом. Усовершенствован подход к оценке состояния экологической направленности аграрного производства, основанный на комплексе показателей природно-технологического и экономического характера.

Выявлены основные современные тенденции в управлении аграрным производством в развитых странах, которые описываются следующим: объединение отраслевого и территориального управления, применение смешанного режима управления, усиление роли местной инициативы, конвергенция полномочий по управлению аграрным производством и охраной окружающей среды.

Обоснован теоретико-методологический подход к принятию управленческих решений по развитию эколого-направленного агропроизводства, который позволяет учесть его экологическую, производственную и экономическую составляющие и определить общественный уровень принятия решения, набор методов управления, а также бюджеты финансирования реализации принятых решений.

Исследована экологическая направленность аграрного производства на примере Запорожской области и выявлено, что экологическая деструктивность отрасли имеет тенденцию к возрастанию, что дало возможность сформулировать одну из целей развития аграрного сектора экономики по экологическому направлению аграрного производства.

Проанализирована действующая система управления экологической компонентой аграрного производства на соответствие требованиям экологической направленности и современным тенденциям в управлении. В сферу анализа включены органы управления двух сфер: аграрной и природоохранной, нескольких общественных уровней (государственного, местного самоуправления, общественного профессионального и хозяйственного) на различных административно-территориальных уровнях.

Определены факторы влияния на функционирование системы управления экологической компонентой аграрного производства и выявлено, что наибольшее негативное влияние имеют такие из них: отсутствие национальной концепции экологического направления аграрного производства и действенной системы мотивации эколого-направленной аграрной деятельности, несоответствие задач и функций управления требованиям экологической направленности аграрного производства, построение программ развития отрасли по принципу “сверху-вниз”, а также несовершенная структурная организация управления.

На основе результатов проведенных исследований были обоснованы концептуальные положения усовершенствования организации управления эколого-направленным аграрным производством. Определены функциональные направления деятельности в сфере регулирования развития эколого-направленного аграрного производства субъектов управления на разных общественных уровнях принятия решений. Разработаны предложения по усовершенствованию задач и функций Министерства аграрной политики с целью учета в его деятельности экологической компоненты сельскохозяйственного производства и развития его экологической направленности.

Обоснованы концептуальные положения Государственной целевой программы развития эколого-направленного сельскохозяйственного производства с подпрограммами рационализации сельскохозяйственной практики, а также развития низкозатратного и органического производства, экологической приоритизации аграрного производства.

Разработаны предложения по усовершенствованию структурной организации управления аграрным сектором экономики для обеспечения его экологической направленности путем создания в составе Министерства аграрной политики самостоятельного отдела развития эколого-направленного сельскохозяйственного производства, а также формирования Государственного агентства органического производства и агроэкологического менеджмента.

Обоснованы предложения по внесению изменений в Закон Украины “Об основах государственой аграрной политики на период до 2015 года”, Положение о Министерстве аграрной политики. Установлена необходимость принятия Закона Украины “Об органическом сельскохозяйственном производстве”, разработки и принятия Национального кодекса надлежащей сельскохозяйственной практики.

Ключевые слова: организация управления, эколого-направленное сельскохозяйственное производство, государственное управление, сельские территории, программно-целевой подход.

Summary

Kovalova Olena V. The Organization of Environmentally Friendly Agricultural Industry Management. - Manuscript.

Dissertation for the science-degree of the Candidate of Economics on specialty 08.00.03 - Economics and Management of National Economy. - National Scientific Center “Institute of Agrarian Economy” of UAAS, Kiev, 2008.

The thesis is devoted to the grounding of theoretical and methodical foundations and elaboration of practical recommendations for the management organization of environmentally friendly agricultural industry.

The main results of researches and generalization of theoretical and methodical bases of environmentally friendly agricultural industry management organization are presented in the dissertation. The environmental set of agriculture production is investigated by the author. The acting system of government of an agriculture environmental component is analyzed and negative influences on managerial system functioning are determined.

The conception of improvement of agricultural industry management organization for its environmental setting and conception of application of management by objectives approach in managing of environmental friendly agricultural production development are grounded.

Keywords: organization of management, environmentally friendly agricultural production, state government, rural areas, management by objectives.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Нинішній етап розвитку світової спільноти відзначається підвищеними вимогами до впливу господарської діяльності на навколишнє природне середовище, що поряд із постійним зростанням попиту на органічну продукцію сільськогосподарського виробництва зумовлює актуальність розвитку для нашої країни еколого-спрямованого аграрного виробництва. З іншого боку, Україна відзначається незадовільним станом природних ресурсів, залучених до аграрного виробництва та інтенсивним негативним впливом сільськогосподарської діяльності на довкілля. Тому особливої уваги потребують питання екологічного спрямування аграрного виробництва та включення до національної системи управління ним екологічних аспектів.

Теоретико-методологічні, методичні та практичні аспекти управління аграрним сектором економіки висвітлені в працях вітчизняних вчених економістів-аграрників: П.Т. Саблука, І.І. Лукінова, В.Г. Андрійчука, А.Д. Діброви, С.М. Кваші, М.І. Кісіля, Ю.С. Коваленка, О.В. Крисального, М.Ф. Кропивка, Е.Г. Лясковця, В.П. Малеса, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, О.М. Могильного, А.М. Огінського, Г.М. Підлісецького, В.П. Рябоконя, В.П. Ситника, І.Х. Степаненка, В.В. Юрчишина та ін. Проблематиці управління аграрним природокористуванням, екологізації агропромислового комплексу України та формування екологічно-збалансованої економіки присвятили свої праці О.Ф. Балацький, І.К. Бистряков, В.А. Борисова, В.Г. В'юн, Л.С. Гринів, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, Д.Ф. Крисанов, Л.Г. Мельник, О.Г. Мордвінов, О.Л. Попова, В.М. Трегобчук, А.М. Третяк, М.М. Федоров, О.М. Царенко, А.В. Чупіс, Л.Б. Шостак та ін.

Проте питання адаптації вітчизняної системи управління до багатовекторності в розвитку та багатофункціональності аграрного виробництва, зокрема проблеми включення екологічних аспектів до системи управління сільським господарством та організації управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом, залишаються недостатньо дослідженими, що зумовило наукову актуальність теми дослідження, визначило його мету, завдання та структурну будову дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з тематичним планом науково-дослідних робіт відділу організації управління Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” за темою “Науково-методологічне забезпечення удосконалення системи управління соціально-спрямованим агропромисловим виробництвом” (номер державної реєстрації 0106U006640). Внесок автора полягає в обґрунтуванні та розробці пропозицій щодо інтегрування екологічної складової у національну систему управління аграрним виробництвом.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методичних засад управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом та розробка пропозицій щодо введення екологічної компоненти до системи управління аграрним сектором економіки.

Для досягнення поставленої мети були вирішені такі завдання:

- узагальнити та поглибити теоретичні основи організації управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом;

- проаналізувати світовий досвід управління аграрним виробництвом з урахуванням його екологічної компоненти;

- здійснити оцінку стану екологічної спрямованості національного сільськогосподарського виробництва;

- оцінити чинну систему управління екологічною компонентою аграрного виробництва на відповідність вимогам екологічної спрямованості;

- визначити фактори впливу на функціонування системи управління екологічною спрямованістю вітчизняного сільськогосподарського виробництва;

- розробити концептуальні підходи до управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом;

- обґрунтувати склад та зміст програм і заходів із розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва;

- розробити пропозиції з удосконалення організації управління аграрним виробництвом для забезпечення його екологічної спрямованості.

Об'єктом дослідження є процес та організація управління екологічною компонентою сільськогосподарського виробництва. Поглиблені дослідження здійснені на прикладі Запорізької області.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, методичні, організаційні та прикладні аспекти управління аграрним виробництвом з урахуванням його екологічної компоненти.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення досліджуваних явищ та процесів. Теоретична база ґрунтується на фундаментальних положеннях сучасної економічної теорії, теорії управління, теорії сталого розвитку і працях провідних вітчизняних і зарубіжних учених.

У процесі вирішення поставлених завдань були використані такі методи та прийоми: діалектичний, абстрактно-логічний, наукового узагальнення і порівняння - при дослідженні теоретичних, методологічних та методичних основ екологічної спрямованості сільськогосподарського виробництва й управління нею, формуванні висновків; монографічний - для вивчення екологічної спрямованості аграрного виробництва та організації управління нею; розрахунково-конструктивний та статистичний - при аналізі стану екологічної спрямованості сільськогосподарського виробництва; причинно-наслідкових зв'язків - при вивченні еколого-економічних проблем аграрного виробництва; системно-структурний, функціональний, порівняльний аналіз, метод попарного порівняння на основі багатомірного шкалювання, SWOT-аналіз - при дослідженні сучасної системи управління екологічною спрямованістю сільськогосподарського виробництва; логіко-аналітичний - при формуванні методичного підходу до оцінки стану екологічної спрямованості сільськогосподарського виробництва; програмно-цільовий підхід - для обґрунтування програм розвитку еколого-спрямованого аграрного виробництва; логічного моделювання - при розробці пропозицій з удосконалення організації управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом.

Інформаційною базою дослідження є законодавча і нормативно-правова база України, матеріали статистичної звітності Головного управління статистики в Запорізькій області, дані Запорізького обласного управління земельних ресурсів, Мелітопольської районної державної адміністрації, матеріали українських, зарубіжних та міжнародних організацій із розвитку та управління екологічною спрямованістю аграрного виробництва, а також публікації вітчизняних і зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному дослідженні та поглибленні теоретичних, методичних і практичних засад організації управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом. Найбільш значимими науковими результатами, які розкривають сутність дисертаційної роботи, становлять наукову новизну і виносяться на захист, є такі:

вперше:

- розроблено теоретико-методологічний підхід до формування системи управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом на основі комплексного використання важелів “м'якого” і “жорсткого” управління в певному співвідношенні для різних суспільних рівнів управління, який дозволяє враховувати в процесі прийняття управлінських рішень екологічну компоненту сільськогосподарського виробництва;

- обґрунтовано концептуальні засади організації управління еколого-спрямованим агровиробництвом, що базуються на положеннях теорії сталого розвитку, концепції еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва, опрацьованому теоретико-методологічному підході та оцінці стану екологічної спрямованості галузі;

удосконалено:

- підхід до оцінки стану екологічної спрямованості аграрного виробництва з використанням комплексу природно-технологічних та економічних показників, що дає змогу визначити як стан екологічної спрямованості галузі, так і ефективність заходів з екологічного спрямування аграрного виробництва;

дістали подальший розвиток:

- теоретичні положення щодо визначення сутності еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва як господарської діяльності, кінцева мета якої (отримання прибутку) досягається через задоволення попиту на ринку продовольства і сировини за одночасного зменшення негативного впливу на довкілля та сприяння сталому розвитку сільських територій;

- пропозиції з інтеграції екологічної складової в систему управління національним аграрним виробництвом, у тому числі: виокремлено функціональні напрями діяльності щодо екологічного спрямування аграрного виробництва органів державного та місцевого самоврядного управління; розроблено пропозиції з удосконалення структурної організації управління аграрним виробництвом, що передбачають створення у складі Міністерства аграрної політики України відділу розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва, а також Державного агентства органічного виробництва та агроекологічного менеджменту;

- концептуальний підхід до управління розвитком еколого-спрямованого аграрного виробництва, що передбачає розробку і реалізацію Державної цільової програми розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення і пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані як методичні розробки при удосконаленні організації управління національним аграрним виробництвом з метою забезпечення його екологічної спрямованості, у роботі державних, громадських та самоврядних органів управління екологічною компонентою аграрного виробництва, а також в навчальному процесі.

Результати досліджень прийняті до використання Міністерством аграрної політики України (довідка № 37-17-3-15/4801, від 01.04.2008 р.), прийняті до впровадження Національною сільськогосподарською палатою України (довідка № 74/1-03 від 12.03.2008 р.), Мелітопольською районною радою Запорізької області (довідка № 01-27/165 від 18.02.2008 р.), використовуються в навчальному процесі Таврійського державного агротехнологічного університету (довідка № 48/4-1241 від 06.09.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Наукові результати і висновки, викладені у дисертаційній роботі та публікаціях, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційних досліджень були представлені на Міжнародній науково-практичній конференції “Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві” (м. Тернопіль, 2006 р.), Сьомій щорічній Всеукраїнській науковій конференції “Екологічний менеджмент у загальній системі управління” (м. Суми, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Екологічне підприємництво в АПВ” (м. Мелітополь, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції України у світове співтовариство” (м. Тернопіль, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 2007 р.), V Міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку підприємництва у ринковій економіці” (м. Жовті Води, 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 15 одноосібних наукових працях загальним обсягом 3,98 друк. арк., у тому числі 7 - у наукових фахових виданнях обсягом 2,47 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота налічує 240 сторінок комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (197 найменувань на 22 сторінках); містить 23 рисунки на 15 сторінках, 23 таблиці на 13 сторінках та 15 додатків на 49 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом” узагальнено й поглиблено теоретичні засади еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва та теоретико-методологічні аспекти управління ним.

Встановлено, що існуючі дефініції не розглядають аграрне виробництво з урахуванням його екологічної складової в контексті теорії сталого розвитку. Тому автором ідентифікується поняття еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва як “господарська діяльність, кінцева мета якої (отримання прибутку) досягається через задоволення попиту на ринку продовольства і сировини за одночасного зменшення негативного впливу на довкілля та сприяння сталому розвитку сільських територій”.

Виділено чотири напрями екологічного спрямування аграрного виробництва:

1) встановлення правил ведення сільського господарства, що обмежують його негативний вплив на довкілля і не вимагають значних додаткових витрат на їх виконання (Кодекси Належної та Доброї сільськогосподарської практики);

2) освоєння низькозатратних систем виробництва, що передбачають зменшення обсягів використання залучених ззовні у процес виробництва ресурсів за рахунок максимізації використання внутрішньогосподарських;

3) розвиток органічного виробництва, що регламентується базовими стандартами Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху, Стандартом Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН та Всесвітньої організації охорони здоров'я - Кодекс аліментаріус, в Європейському Союзі - Директивами № 2092/91 від 24 червня 1991 р., № 834/2007 від 28 червня 2007 р. та ін.;

4) поєднання технологій аграрного виробництва із середовище-відтворювальними заходами.

Складовими елементами еколого-спрямованого аграрного виробництва визначено: якість продукції; раціональність природокористування; застосування технологій виробництва з урахуванням екологічних обмежень; середовище-відтворювальну діяльність.

Системи управління оцінюються як за результатами, так і за відповідністю процесу управління вимогам до його змісту та організації, тому автором обґрунтовано комплекс показників для оцінки стану екологічної спрямованості аграрного виробництва, що складається з блоків природно-технологічних і економічних показників, застосування якого дає змогу сформувати цілі діяльності з екологічного спрямування аграрного виробництва.

Перший блок показників має структуру відповідно до складових еколого-спрямованого аграрного виробництва. Блок економічних показників включає показник рівня державної підтримки еколого-спрямованого аграрного виробництва, показники, засновані на грошовому виразі екологічної деструктивності галузі - екологічний тиск галузі в розрахунку на одного мешканця сільської території, на 1 га площі сільськогосподарських угідь (ріллі), сума штрафів за порушення законодавства в сфері охорони земель на 1 грн. валової продукції сільського господарства та відношення суми екологічних збитків до витрат на середовище-відтворювальну діяльність. Відповідно до значень цих показників проводиться бальна оцінка, за результатами якої визначається стан екологічної спрямованості галузі.

Управління екологічною спрямованістю галузі здійснюється з використанням адміністративних (адміністративно-правових, адміністративно-регулюючих, адміністративно-контрольних та адміністративно-примусових), економічних (превентивно-обмежуючих та стимулюючих, економіко-контрольних, організаційно-економічних, відновлювальних та ринкових), а також соціально-психологічних методів та методів управління за участю громадськості. Їх поєднання визначає режими управління: “м'який”, при якому превалюють економічні, і “жорсткий”, при якому переважають адміністративні та економічні негативні важелі (табл. 1).

Таблиця 1. Суб'єкти та характеристика управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом

Суб'єкт управління	Суспільний рівень прийняття управлінського рішення	Характеристика управління
Державні структури	Державне	Централізоване, “жорстке”
Органи місцевого самоврядування	Територіальне	Децентралізоване, “м'яке”
Громадські професійні організації	Громадське	Децентралізоване, “м'яке”
Органи господарського управління	Господарське	Децентралізоване, “м'яке”

Критичний аналіз сучасних тенденцій в управлінні аграрною галуззю у розвинених країнах дав змогу окреслити основні напрями його удосконалення: поєднання галузевого і територіального управління; застосування змішаного режиму управління; посилення ролі місцевої самоврядної та громадської ініціативи; посилення уваги до екологічних аспектів сільськогосподарської діяльності; конвергенція повноважень щодо управління аграрним виробництвом та навколишнім природним середовищем.

Опрацьований на основі узагальнення світового досвіду теоретико-методологічний підхід до формування системи управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом дозволяє врахувати ці тенденції, а також поєднати в процесі прийняття управлінських рішень екологічну, виробничу, соціальну та економічну компоненти агровиробництва (рис. 1).

Рис. 1. Теоретико-методологічний підхід до формування системи управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом

Сутність цього підходу полягає у теоретичному співставленні: суспільного рівня прийняття управлінського рішення до рівня безпеки (економічної, продовольчої або екологічної за специфікою вирішуваного питання та найвищим з рівнів безпеки), який забезпечується в результаті реалізації даних рішень, часткам фінансування реалізації таких рішень відповідно до суспільних рівнів прийняття рішень, а також умовного співвідношення обсягів застосовуваних важелів, що належать до “жорсткого” або “м'якого” режиму управління.

Розташування осей на рис. 1 відображує такі аспекти пропонованого підходу: суспільний рівень прийняття управлінських рішень змінюється від господарського до державного при зростанні рівня безпеки, що забезпечується при реалізації даних управлінських рішень; обсяги фінансування з децентралізованих джерел зменшуються, а з централізованих - зростають; чим вище суспільний рівень прийняття управлінського рішення, тим менші умовні обсяги застосування важелів “м'якого” режиму: господарському рівню управління відповідає переважне застосування важелів “м'якого” управління, тоді як державному - “жорсткого”.

Установлено, що поєднання галузевого і територіального підходів до розвитку еколого-спрямованого аграрного виробництва вимагає застосування специфічних технологій реалізації управлінських рішень. Висунутим вимогам відповідає програмно-цільовий підхід до управління із складанням програм за принципом “знизу-доверху” та включенням до програм розвитку сільських територій агроекологічних заходів.

У другому розділі “Оцінка екологічної спрямованості системи управління аграрним виробництвом” досліджено стан екологічного спрямування сільськогосподарського виробництва на прикладі Запорізької області, проаналізовано чинну систему управління екологічною компонентою сільського господарства на відповідність вимогам екологічної спрямованості, а також визначено найбільш вагомі фактори негативного впливу на її функціонування.

З'ясовано, що аграрне виробництво Запорізької області має тенденцію до посилення негативного впливу на довкілля і є еколого-деструктивним, що спричинено здебільшого недосконалими технологіями виробництва. Так, обсяг внесення органічних добрив у 2006 р. становив лише 2,45% від показника 1990 р. Зниження обсягів внесення поживних речовин з мінеральними добривами, з одного боку, спричиняє деградацію ґрунтів, з іншого - створює передумови розвитку органічного виробництва. У структурі посівних площ області зростала частка технічних культур і, зокрема, соняшнику - з 11% у 1990 р. до 37,5% у 2006 р., зменшувались площі, що відводились під пар.

Середовище-відтворювальні заходи щодо природних ресурсів, залучених до сільськогосподарського використання, реалізуються здебільшого через Запорізьке обласне управління земельних ресурсів. Однак, через брак фінансування вони не виконувались в повному обсязі.

Аналіз економічних показників стану екологічної спрямованості сільськогосподарського виробництва свідчить про зростання втрат для суспільства (табл. 2). Тут розміри екологічних збитків, завданих навколишньому природному середовищу, опосередковано визначені за розміром накладених Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель штрафів за порушення земельного законодавства.

Слід зазначити, що, незважаючи на значне зростання середнього на одне підприємство-порушника розміру санкцій за порушення земельного законодавства (з 71,57 грн. у 2000 р. до 68236,13 грн. у 2006 р.), відповідного зменшення кількості виявлених та усунених правопорушень у сфері земельного законодавства не відбулось.

Аналіз чинної системи управління аграрним виробництвом на відповідність вимогам екологічної спрямованості дав змогу виявити наступні недоліки:

1) складність та багатосуб'єктність системи управління, яка включає органи управління двох сфер (аграрної та охорони навколишнього природного середовища), чотирьох суспільних (державного, самоврядного, громадського та господарського) та декількох адміністративно-територіальних рівнів;

Таблиця 2. Динаміка економічних показників оцінки стану екологічної спрямованості сільськогосподарського виробництва Запорізької області

Показники	2000 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2006 р. у % до 2000 р.
1. Штрафи за порушення законодавства у сфері охорони земель, тис. грн.	81,66	129678,00	139549,00	152874,00	187207,94
2. Витрати на захист і реабілітацію ґрунту, підземних і поверхневих вод, тис. грн.	50882,56	64673,93	78273,41	5015,55	9,86
3. Посівна площа, тис. га	1495,20	1534,70	1498,50	1555,90	104,06
4. Чисельність сільського населення, тис. осіб	473,80	449,50	442,20	435,80	91,98
5. Вартість валової продукції сільського господарства у порівнянних цінах 2005 року, млн. грн.	2896,60	3403,20	3597,70	3805,00	131,36
6. Відношення суми екологічних збитків до витрат на середовище-відтворювальну діяльність (р.1 / р.2)	0,00	2,01	1,78	30,48	х
7. Екологічний тиск галузі в розрахунку на 1 га посівної площі (р.1 / р.3)	0,05	84,50	93,13	98,25	196508,77
8. Екологічний тиск галузі в розрахунку на одного мешканця сільської території (р.1 / р.4)	0,17	288,49	315,58	350,79	203531,71
9. Сума штрафів за порушення законодавства в сфері охорони земель на 1 грн. валової продукції сільського господарства (р.1 / р.5 / 1000)	0,00	0,04	0,04	0,04	х

2) ускладненість прийняття управлінських рішень щодо екологічного спрямування аграрного виробництва, зумовлена необхідністю поєднання галузевих і територіальних інтересів, економічних та екологічних;

3) здійснення управління за централізованою моделлю із доведенням показників “зверху-донизу” та застосовуванням “жорсткого” режиму управління. Серед методів регулювання еколого-спрямованого аграрного виробництва переважають адміністративні й економічні превентивно-обмежуючі; стимулюючі економічні методи реалізуються лише щодо природокористування, природоохоронної діяльності та виробництва екологічно “чистого” молока;

4) неповне виконання природоохоронних програм, пов'язане із недостатнім фінансуванням;

5) Міністерство аграрної політики України частково наділене функціями управління розвитком еколого-спрямованого аграрного виробництва, проте спеціального структурного підрозділу для їх виконання не створено;

6) відсутність державної системи сертифікації органічного виробництва, акредитації сертифікаційних установ;

7) недосконалість законодавчої та нормативно-правової бази щодо розвитку еколого-спрямованого аграрного виробництва, зокрема, не прийнято Закон України “Про органічне сільськогосподарське виробництво”, Національний кодекс належної сільськогосподарської практики, в Положенні про Міністерство аграрної політики не відображені завдання із розвитку еколого-спрямованого агровиробництва та відповідні їм функції управління;

8) органи місцевого самоврядування практично позбавлені можливості впливати на агроекологічну ситуацію території громади.

Удосконалення також потребує статистична звітність в аграрному виробництві та моніторинг аграрного ринку в частині відслідковування стану і розвитку органічного виробництва.

Встановлено, що найбільш вагомими внутрішніми чинниками впливу на функціонування органів управління екологічною компонентою аграрного виробництва, визначеними за допомогою методу попарного порівняння на основі багатомірного шкалювання, є: відсутність загальнонаціональної концепції екологічного спрямування аграрного виробництва (13,29%), відсутність дієвої системи мотивації до екологічного спрямування сільськогосподарської діяльності (11,71%), невідповідність завдань і функцій органів управління вимогам розвитку еколого-спрямованого аграрного виробництва (10,71%), побудова програм розвитку аграрного сектору економіки за принципом “зверху-донизу” (8,14%) та недосконала структурна організація управління (7,14%).

У третьому розділі “Удосконалення організації управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом” обґрунтовано концептуальні засади управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом та опрацьовані практичні рекомендації щодо удосконалення організації управління аграрним виробництвом з метою забезпечення його екологічної спрямованості. Запропоновані концептуальні засади організації управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом базуються на положеннях теорії сталого розвитку, концепції еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва, пропонованому в розділі 1 дисертаційної роботи теоретико-методологічному підході та оцінці стану екологічної спрямованості галузі.

Відзначимо, що в умовах членства України в Світовій організації торгівлі вітчизняні товаровиробники не можуть конкурувати на національному ринку із закордонними імпортерами органічної продукції, що потребує легитимізації еколого-спрямованого аграрного виробництва та його державної підтримки.

На основі проведених досліджень визначено, що до системи цілей управління аграрною сферою України доцільно включити вектор із забезпечення екологічної спрямованості аграрного виробництва і внести відповідні доповнення до ст. 3 Закону України “Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року” в частині “забезпечення екологічної спрямованості агропромислового виробництва за допомогою системи державних організаційно-правових заходів у межах розробки та реалізації державних і регіональних програм розвитку еколого-спрямованого агропромислового виробництва”.

Це дасть змогу сформувати одне із завдань Міністерства аграрної політики як “організація розроблення та реалізації заходів із забезпечення екологічного спрямування агропромислового виробництва” і внести відповідні зміни до п. 3 Положення про Міністерство аграрної політики України та п. 4 в частині відповідних до визначеного завдання функцій управління.

Опрацьовано концептуальний підхід до управління розвитком еколого-спрямованого аграрного виробництва, що передбачає розробку і реалізацію Державної цільової програми розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва, в складі якої доцільно виділити ряд підпрограм відповідно до цілей екологічного спрямування аграрного виробництва (рис. 2).

Рис. 2. Склад підпрограм Державної цільової програми розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва

Цілі І та IV спрямовані на коригування впливу сільськогосподарської діяльності на довкілля сільських територій, цілі II-III, крім цього, спрямовані й на підвищення економічної ефективності аграрного виробництва.

Підпрограма раціоналізації сільськогосподарської практики передбачає на першому етапі на протязі року розробку і затвердження Національного кодексу належної сільськогосподарської практики, на другому - залучення суб'єктів господарювання до виконання його вимог без територіальних обмежень в межах країни. Тривалість другого етапу підпрограми доцільно обмежити 3-ма роками, після чого виконання вимог Кодексу має стати обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання.

Підпрограма розвитку низькозатратного аграрного виробництва передбачає підтримку на всій території країни впровадження низькозатратних систем виробництва, що не потребують процесу обов'язкової сертифікації. Тривалість її має становити не менше 5-ти років.

Розробка і реалізація підпрограми розвитку органічного виробництва можливі лише після прийняття Закону України “Про органічне сільськогосподарське виробництво”, стандартів виробництва та якості органічної продукції, а також створення й удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази із сертифікації органічного виробництва. В межах даної підпрограми доцільно реалізувати два напрями: підтримка переведення традиційного аграрного виробництва в органічне та підтримка вітчизняного виробництва органічної продукції, яка реалізується на національному ринку. Тривалість реалізації першого напряму має бути не менше 5-ти років, що зумовлюється необхідністю дотримання певного періоду конверсії виробництва, який може тривати до 5-ти років. Реалізація другого напряму має розпочинатися через 2 роки після початку реалізації першого, що пояснюється наявністю в Україні сертифікованих за кордоном виробників органічної продукції.

Підпрограма екологічної пріоритизації сільськогосподарського виробництва має на меті поліпшення екологічного стану сільських територій за рахунок поєднання технологій аграрного виробництва із середовище-відтворювальними заходами. Формування основного переліку заходів даної підпрограми має відбуватись на основі інформації, отриманої від органів місцевого самоврядування. Отже, і тривалість цієї підпрограми буде визначатись залежно від складності й переліку необхідних заходів.

Загальна тривалість Державної цільової програми розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва має становити не менше 7-ми років. Очікувані результати від її реалізації знаходяться в площині соціального, економічного та екологічного ефекту: зменшення аграрного навантаження на довкілля, а відповідно - і на мешканців сільських територій; поліпшення стану природних ресурсів, залучених до сільськогосподарського виробництва; поширення економічно ефективних технологій виробництва з екологічними обмеженнями; збільшення пропозиції високоякісної, органічної сільськогосподарської продукції на ринку.

Для забезпечення виконання Державної цільової програми розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва та реалізації завдань щодо екологічного спрямування аграрного виробництва доцільно структурно удосконалити управління аграрним виробництвом, а саме:

1) створити структурний підрозділ у складі Мінагрополітики - самостійний відділ із розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва;

2) організувати спеціальне агентство в складі Міністерства аграрної політики - Державне агентство органічного виробництва та агроекологічного менеджменту, до повноважень якого має входити: організація реалізації Державної цільової програми розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва, ведення реєстру сільськогосподарських земель і товаровиробників, які займаються органічним виробництвом; картографічна ідентифікація земель, зайнятих під органічним виробництвом; сертифікація та інспектування органічного виробництва; надання права маркування продукції сертифікованому товаровиробникові, що дотримується вимог органічного виробництва, національним знаком маркування органічної продукції; акредитація організацій із сертифікації органічних товаровиробників та продукції, нагляд за відповідністю їх діяльності встановленим вимогам тощо. Це дозволить сформувати змішану державно-приватно-громадську систему управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом.

Крім того, для забезпечення участі місцевого самоврядування у розробці програм розвитку еколого-спрямованого аграрного виробництва необхідно завершити формування системи екологічних служб у складі виконавчих органів місцевого самоврядування районного рівня та регламентувати їх діяльність.

Висновки

Узагальнення теоретичних положень та обґрунтування теоретико-методичних засад управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці практичних рекомендацій щодо включення екологічної компоненти до системи управління аграрним сектором економіки, дозволили зробити такі висновки:

1. На сучасному етапі розвитку вітчизняного аграрного виробництва склались умови, що вимагають посиленої уваги до його екологічної компоненти. Це зумовило необхідність обґрунтування поняття “еколого-спрямоване сільськогосподарське виробництво” як “господарської діяльності, кінцева мета якої (отримання прибутку) досягається через задоволення попиту на ринку продовольства і сировини за одночасного зменшення негативного впливу на довкілля та сприяння сталому розвитку сільських територій”. В еколого-спрямованому аграрному виробництві доцільно виділити такі напрями: органічне виробництво, використання низькозатратних систем виробництва, поєднання технологій сільськогосподарського виробництва із середовище-відтворювальними заходами, встановлення правил ведення сільського господарства тощо, що дозволяє забезпечити його еколого-спрямований розвиток. Два останні напрями мають на меті обмежити негативний вплив сільськогосподарської діяльності на довкілля, розвиток двох перших забезпечить також отримання економічного ефекту за рахунок зниження витрат на виробництво та реалізації сертифікованої продукції органічного виробництва за більш високими цінами, ніж продукція традиційного сільськогосподарського виробництва.

2. Для формулювання цілей і завдань управлінської діяльності у сфері екологічного спрямування аграрного виробництва необхідно здійснити оцінку стану його екологічної спрямованості, для чого рекомендовано використовувати комплекс показників природно-технологічного та економічного характеру. За результатами проведених досліджень екологічної спрямованості аграрного виробництва Запорізької області, що свідчать про поглиблення деградації природних ресурсів, залучених до сільськогосподарського виробництва, та непоширеність еколого-спрямованих технологій аграрного виробництва, сформульовано одну із стратегічних цілей розвитку аграрного сектору економіки як “забезпечення екологічної спрямованості агропромислового виробництва за допомогою системи державних організаційно-правових заходів у межах розробки і реалізації державних та регіональних програм розвитку еколого-спрямованого агропромислового виробництва”. Досягнення її дозволить розширити пропозицію продуктів органічного виробництва, знизити ресурсомісткість і шкідливість технологічних процесів аграрного виробництва та відновити деградовані й забруднені земельні і водні ресурси, залучені до процесу аграрного виробництва.

3. Поєднання в еколого-спрямованому аграрному виробництві виробничих, економічних та екологічних аспектів вимагає удосконалення організації управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом, яке пропонується здійснювати на основі опрацьованого теоретико-методологічного підходу, що базується на використанні важелів “м'якого” і “жорсткого” управління в певному співвідношенні для різних суспільних рівнів управління та дає змогу удосконалити систему управління сільськогосподарським виробництвом в напрямі раціонального поєднання галузевого і територіального управління, а також конвергенції повноважень щодо управління сільськогосподарським виробництвом та навколишнім середовищем на програмно-цільових засадах.

4. За результатами проведеного аналізу чинної системи управління екологічною компонентою аграрного виробництва виявлено ряд недоліків в її організації, зокрема відсутність спеціально уповноваженого структурного підрозділу та неповність функцій щодо вирішення проблем екологічного спрямування аграрного виробництва в Міністерстві аграрної політики, а також відсутність державної системи сертифікації органічного виробництва і акредитації сертифікаційних установ в Україні. Найбільш вагомими чинниками негативного впливу на функціонування системи управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом є відсутність національної концепції екологічного спрямування аграрного виробництва, недосконала система мотивації до еколого-спрямованої діяльності, невідповідність завдань і функцій управління вимогам екологічного спрямування аграрного виробництва, а також побудова програм розвитку галузі за принципом “зверху-донизу”.

5. Концептуальні засади організації управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом мають передбачати залучення до процесу управління суб'єктів управління різних суспільних рівнів на основі опрацьованого теоретико-методологічного підходу. Формування цілей діяльності у сфері екологічного спрямування аграрного виробництва суб'єктів управління різних рівнів, а відповідно завдань і функцій управління, доцільно здійснювати з урахуванням положень теорії сталого розвитку, сутності еколого-спрямованого аграрного виробництва та результатів оцінки стану екологічної спрямованості галузі.

7. Для підтримки розвитку еколого-спрямованого аграрного виробництва в Україні доцільно розробити Державну цільову програму розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва з формуванням заходів щодо її реалізації за принципом “знизу-доверху”. Розроблені концептуальні засади даної програми передбачають, що її мета декомпонується на чотири цілі, на досягнення яких в межах державної цільової програми доцільно розробити чотири підпрограми відповідно до напрямів еколого-спрямованого аграрного виробництва.

8. Удосконалення структурної організації управління еколого-спрямованим аграрним виробництвом має передбачати: створення самостійного відділу розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва у складі Міністерства аграрної політики України; Державного агентства органічного виробництва та агроекологічного менеджменту; екологічних служб у складі виконавчих органів місцевих рад районного рівня.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ковальова О.В. Теоретичні аспекти екологічної безпеки сільських територій / О.В. Ковальова // Агроінком. - 2006. - № 5-6. - С. 151-154.

2. Ковальова О.В. Модель управління екологічною безпекою сільських територій / О.В. Ковальова // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: “Фінанси і кредит”. - Суми, 2006. - Вип. 2 (21). - С. 241-244.

3. Ковальова О.В. Особливості управління екологічною безпекою сільських територій / О.В. Ковальова // Економіка АПК. - 2007. - № 2. - С. 26-31.

4. Ковальова О.В. Методичний підхід до оцінки систем управління екологічною безпекою сільських територій / О.В. Ковальова // Зб. наук. праць Луганського національного аграрного університету. - Луганськ, 2007. - № 73 (96) - С. 90-94.

5. Ковальова О.В. Методичний підхід до оцінки екологічної спрямованості сільськогосподарського виробництва / О.В. Ковальова // Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки. - Х., 2007. - Вип. 64. - С. 182-187.

6. Ковальова О.В. Програмно-цільовий підхід до управління еколого-спрямованим сільськогосподарським виробництвом / О.В. Ковальова // Економіка АПК. - 2008. - № 2. - С. 105-110.

7. Ковальова О.В. Формування системи регулювання розвитку еколого-спрямованого сільськогосподарського виробництва / О.В. Ковальова // Агроінком. - 2008. - № 3-4. - С. 53-58.

8. Ковальова О. Екологічні аспекти інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві / О. Ковальова // Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві: міжнар. наук.-практ. конф., 18-19 трав. 2006 р.: матер. конф. - Тернопіль, 2006 - Ч.1 - С. 108-110.

9. Ковальова О.В. Економічні аспекти екологізації агропромислового виробництва / О.В. Ковальова // Екологічне підприємництво в АПВ: міжнар. наук.-практ. конф., 9-11 черв. 2006 р.: зб. наук. праць - Мелітополь, 2006. - № 2 - С. 40-42.

10. Ковальова О.В. Проблеми формування спеціальних фондів в складі місцевих бюджетів / О.В. Ковальова // Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства: міжнар. наук.-практ. конф., 23 бер. 2007 р.: зб. тез доп. - Дніпропетровськ, 2007. - С. 92.

11. Ковальова О.В. Аналіз впливу екологізації систем господарювання на економіку сільської території / О. В. Ковальова // Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю: міжнар. наук.-практ. конф., 11-13 квіт. 2007 р.: матер. конф. - Черкаси, 2007. - С. 244-245.

12. Ковальова О.В. Аналіз внутрішніх чинників функціонування системи управління екологічною безпекою сільських територій / О.В. Ковальова // екологічний менеджмент у загальній системі управління: всеукр. наук. конф., 24-25 квіт. 2007 р.: зб. тез доп. - Суми, 2007. - С. 37-39.

13. Ковальова О.В. Проблеми управління інноваційним екологобезпечним агровиробництвом на рівні сільських територій / О.В. Ковальова // Стратегія ресурсозберігаючого використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності - об'єктивна передумова інтеграції України у світове співтовариство: міжнар. наук.-практ. конф., 18 трав. 2007 р.: зб. тез доп. - Тернопіль, 2007. - Ч.2. - С. 219-220.

14. Ковальова О.В. Економічна оцінка екологічної спрямованості сільськогосподарського виробництва Запорізької області / О.В. Ковальова // Проблеми розвитку підприємництва у ринковій економіці: міжнар. наук.-практ. конф., 21-22 лют. 2008 р.: матер. конф. - Жовті Води, 2008. - Т.3. - С. 304-307.

15. Ковальова О.В. Екологічне спрямування сільськогосподарського виробництва / за ред. М.Ф. Кропивка. - К.: ННЦ ІАЕ, 2008. - С. 300-311.

Размещено на Allbest.ru