Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Державне управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці»

Спеціальність 08.00.03

економіка та управління національним господарством

Круглікова Валентина Володимирівна

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в «Класичному приватному університеті», м. Запоріжжя.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент Салига Костянтин Сергійович, «Класичний приватний університет» (м. Запоріжжя), завідувач кафедри фінансів і банківської справи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Сазонець Ігор Леонідович, Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), декан факультету міжнародної економіки;

кандидат економічних наук Сундук Анатолій Миколайович, Відділ регіональних проблем національної безпеки Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ), старший науковий співробітник.

Захист дисертації відбудеться 17 квітня 2008 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.128.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163а.

Автореферат розісланий 14 березня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.Р.Ларіна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Подальше економічне зростання в Україні нерозривно пов'язане з поділом праці, який здійснюється у формі спеціалізації та кооперації. При переході до ринкових відносин, різних форм власності й господарювання досягти оптимальної концентрації галузей та раціональної структури виробництва можна шляхом поглиблення його спеціалізації на базі кооперації з урахуванням наявних природно-економічних умов і матеріально-технічних ресурсів. Впровадження спеціалізації й кооперації створюють сприятливі умови для впровадження інноваційних процесів, інтенсивних технологій, сприяє зростанню обсягів виробництва продукції, підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.

Спеціалізація й кооперація в національній економіці повинні здійснюватися з урахуванням організаційних, економічних, технічних, технологічних, соціальних й інших чинників. При цьому застосування ефективних механізмів державного управління має забезпечити високу конкурентоспроможність національної економіки.

Проблеми державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці вирішували вітчизняні вчені: В. Александрова, О. Амоша, А. Андрющенко, С. Біла, М. Войнаренко, В. Геєць, С. Гнатюк, Ф. Горбонос, С. Єрохін, Л. Кузьменко, І. Лукінов, Ю. Пахомов, Л. Червова, М. Чумаченко; іноземні: Р. Акофф, І. Ансофф, Р. Брейлі, Дж. Гелбрейт та інші. Практична реалізація їх напрацювань є вагомим підґрунтям для подальшої розробки напрямів удосконалення спеціалізації й кооперації, їх адаптації до умов ринкової економіки.

Однак при всій важливості проведених досліджень окремі аспекти проблеми не знайшли свого вирішення. Так, потребує уточнення зміст державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці через визначення головної мети та критеріїв державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. Не досліджено систему одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці. Потребує розробки модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці. На сьогодні не вдосконалено методичне забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації і кооперації.

Недостатність теоретико-методичних напрацювань та значна практична цінність вирішення проблем удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці зумовило актуальність теми, визначили мету та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження було отримано в межах виконання наукової теми Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління» «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає в обґрунтуванні заходів щодо розвитку спеціалізації та кооперації в національній економіці на державному рівні.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування методичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Для досягнення мети дослідження було поставлено і вирішено такі задачі: державний спеціалізація кооперація економіка

- визначено сутність і зміст державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці;

- обґрунтовано головну мету та критерії державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці;

- досліджено систему одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці;

- проведено аналіз факторів суспільного виробництва, які впливають на державне управління спеціалізацією й кооперацією та закономірності державного управління щодо їх відновлення;

- запропоновано структурно-логічну модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці;

- удосконалено методичне забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації і кооперації.

Об'єкт дослідження - процес державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Предметом дослідження - механізми, методи, важелі, концепції та організаційно-економічні відносини, що складаються навколо вдосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Методи дослідження. Методичною основою дослідження є теорії, концепції та моделі регулювання спеціалізації й кооперації в національній економіці, що викладені в працях провідних зарубіжних і вітчизняних економістів. У процесі проведення дослідження використані різні теоретико-методологічні підходи і методи пізнання, а також методи наукових досліджень: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формулювання висновків), статистико-економічний (аналіз сучасного стану державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці), монографічний (розробка методичного апарату для формування системи державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці), розрахунково-конструктивний та експериментальний (оцінювання системи державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці).

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі акти Верховної Ради України, постанови Кабінету Міністрів України. Джерелом аналітичної інформації послугували матеріали первинного обліку та статистичної звітності підприємств, офіційні статистичні дані України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в змістовно-структурному аналізі, обґрунтуванні та розвитку теоретичних, методичних і практичних положень щодо удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Конкретні наукові результати, що розкривають особистий внесок автора у розробку досліджуваної теми і характеризують наукову новизну роботи полягають у такому:

вперше:

розроблено структурно-логічну модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці у взаємозв'язку їх техніко-технологічних, організаційних, соціально-економічних, правових, політичних й ідеологічних елементів по фазах: розробки й освоєння нової науково-технічної ідеї, її розширення і тиражування, модифікації способів застосування, переходу до більш прогресивної науково-технічної ідеї, що дозволить забезпечити збалансованість факторів виробництва й суспільних відносин для ефективного розвитку національної економіки;

запропоновано концептуальну модель методичного забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації і кооперації, в основі якої лежить загально цивілізаційний, прогресивний тип механізму державного управління, що є ґрунтовною підставою для формування раціонального управління національною економікою;

удосконалено:

підходи до державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці, виходячи з їх типології і функцій: відтворювальної, розподільчої, обліково-контрольної, стимулюючої, організаційно-управлінської, що забезпечує можливість інтеграції існуючих раніше техніко-технологічних, соціально-економічних та організаційно-правових засад до спеціалізації й кооперації в розрізі функцій державного управління в умовах невизначеності й нецілісного знання явища та формування моделей державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці;

методичні підходи до оцінки ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці шляхом визначення системи економічних, природно-технічних і інформаційних одиниць виміру, що дає змогу перебороти статичність й одномірність традиційних вимірів та визначити оптимальну ступінь державного втручання в такі процеси;

дістали подальшого розвитку:

теоретичні основи дослідження державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці через визначення головної мети скорочення соціально необхідного часу й підвищення вільного та критеріїв, які відображають закономірності розвитку суспільства для обґрунтування цільової орієнтації державного управління;

визначення факторів державного управління спеціалізацією й кооперацією за: об'єктами, змістом, місцем, характером дії, часом, структурою, що забезпечує чіткість, об'єктивність та обґрунтованість підходів до удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що теоретико-методичні розробки, надані щодо методичного забезпечення стратегії і програм розвитку спеціалізації і кооперації через відповідну концептуальну модель, використані в діяльності ЗАТ «Ферротрейдинг» (довідка № 489 від 20.09.2007 р.). Методичні підходи до оцінки рівня спеціалізації й кооперації, виходячи з їх типології і функцій запроваджені на Запорізькому державному підприємстві «Радіоприлад» (№ ЗТФ/1239-2680 від 25.10.2007 р.). Розроблена автором структурно-логічна модель відновлення спеціалізації й кооперації використана на підприємстві «Харвест Трейдинг» (№ 248 від 10.09.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Державне регулювання економіки», «Менеджмент у державному та муніципальному управлінні», «Правове забезпечення державного регулювання», «Інвестиційний менеджмент» (довідка № 2006 від 12.12.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить розроблені автором особисто результати в галузі економічної науки, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях «Особливості соціально-економічного розвитку України та регіонів» (м. Запоріжжя, 2005 р.), «Актуальні проблеми управління розвитком об'єктів і процесів ринкової економіки» (м. Запоріжжя, 2006 р.), «Формування ринкових механізмів господарювання» (м. Запоріжжя, 2007 р.), «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано в 9 наукових працях загальним обсягом 4,3 д.а., з них 6 - у наукових фахових виданнях, 3 тези доповідей - в матеріалах наукових конференцій.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 194 сторінках друкованого тексту, у тому числі 6 рисунків на 4 сторінках, 15 таблиць наведені на 12 сторінках. Список використаних джерел із 176 найменувань приведений на 14 сторінках та 11 додатків на 28сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито сутність дослідження проблеми, сформульовано мету й завдання дисертаційної роботи, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, відображено ступінь апробації та впровадження у практичну діяльність основних результатів дослідження.

У першому розділі. «Теоретико-методичні основи державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці» визначено, що система типологізованих досліджень дає змогу підійти до процесів спеціалізації й кооперації в умовах невизначеності й нецілісного знання явища, до формування відповідних моделей державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. По своїй сутності типологія спеціалізації й кооперації охоплює комплекс характерних ознак і властивостей розвитку національної економіки. У загальному вигляді вона охоплює соціальні, економічні, технічні, технологічні, організаційні, ресурсні, біологічні, надбудовні процеси.

В роботі визначено сутність та зміст державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. З огляду на те, що сутність і зміст державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці відображаються в його функціях, представлено первинну типологію спеціалізації й кооперації (табл. 1).

У даній інтерпретації зроблена спроба більшою мірою інтегрувати існуючі раніше техніко-технологічні, соціально-економічні та організаційно-правові засади до спеціалізації й кооперації в розрізі виконуваних державним управлінням функцій. Такі підходи до класифікації й етапів розвитку спеціалізації й кооперації порозуміваються поточною практикою та рівнем розвитку науки.

Техніко-технологічні засади характеризують диференціацію й інтеграцію трудових процесів з позицій знарядь, засобів, предметів праці. При цьому постає питання про ролі техніки, технології й людського фактора в подальшому розвитку національної економіки. Соціально-економічні й організаційно-правові (інституціональні) засади опосередковані розвитком техніко-технологічної та, у той же час, відносно самостійні. Розвиток соціально-економічних засад спеціалізації й кооперації історично рухається від натуральних форм господарства, мануфактури, фабрики, національної монополії, ТНК до новітніх форм спеціалізації й кооперації, що не мають поки досить чітких обрисів.

Організаційно-правові засади спеціалізації і кооперації розвиваються від самих примітивних типів, заснованих на звичаях і традиціях, до новітніх організаційно-правових форм, що поєднують ринкові й планові начала в техніко-технологічній, економічній й інституціональній єдності.

В ході дослідження визначено, що криза теорії й методології, пізнання соціально-економічних явищ в умовах невизначеності привели до того, що категорії "мета" й "критерії" виявилися мало розробленими. З руйнуванням планово-директивної системи виявилася відсутність цільової орієнтації державного управління й стали вводиться в практику інші цілі й критерії.

Це привело до змін у спеціалізації й кооперації на всіх рівнях господарювання й посилення загальної кризи в країні до 2000 р. Із зародженням перших форм власності з'являється перша помилкова ідея головної мети суспільного виробництва ? одержання прибутку.

На противагу першій ідеї закономірно з'явилася інша ? також помилкова ідея економічної й політичної рівності у формі найбільш повного задоволення постійно зростаючих потреб усіх членів суспільства планомірним шляхом. Реалізація цих цілей має гострий і менш гострий конфліктні механізми розвитку й державного управління спеціалізацією й кооперацією.

Таблиця 1. Структурно-функціональний підхід до державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці виходячи з їх типології

Досвід розвитку світового співтовариства показує, що всі жителі планети мають підстави, право й можливості для раціонального розвитку за рахунок власних джерел, засобів і сил. Звідси виникає ідея "золотої середини» ? об'єктивної загальної цивілізаційної мети (і критеріїв розвитку будь-якого суспільства), заснованої на єдності миру, природи, суспільства. Отже, державне управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці буде визначатися, виходячи з необхідності скорочення соціально необхідного часу й підвищення вільного. Відповідно, на перший план висуваються технології (техніка), які дають змогу знизити споживання не поновлюваних і підвищити частку споживання поновлюваних ресурсів. Крім того, орієнтир буде взятий на більш ефективне використання природних сил, залучення у виробництво енергозберігаючих, екологічно чистих ноотехнологій, а також на соціально-культурний і духовний розвиток всіх членів суспільства.

У дисертації обґрунтовані такі об'єктивні критерії державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці, які повинні відображати закономірності розвитку суспільства: безперервне зростання суспільної продуктивності праці; безперервне підвищення добробуту всього населення; безперервне поліпшення умов праці й середовища проживання суспільства, насамперед екології; комфортні умови життєдіяльності населення на єдиній території.

Відповідно до першого критерію виникає об'єктивна вимога до вдосконалення спеціалізації й кооперації на основі підвищення якості технології виробництва, зниження витрат необхідного соціального часу й збільшення частки вільного в загальному бюджеті соціального часу. Другий критерій об'єктивно передбачає не тільки просте, а й розширене відтворення, причому не тільки окремих груп або верств населення, а усього суспільства. Недотримання об'єктивних вимог цього критерію веде до деградації суспільства. Об'єктивність наступного критерію виражається в необхідності створення екологічно чистих технологій, що враховують соціальні вимоги до умов й місця проживання населення. Четвертий критерій характеризується вимогами всіх учасників суспільного виробництва на рівні умов життєдіяльності на єдиній території.

Досліджено систему одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці. Визначено, що система одиниць соціально-економічного виміру покликана відображати: 1) всі відтворювальні цикли й фази життєдіяльності суспільства по рівнях господарювання; 2) ресурси-результати; 3) види діяльності-споживання з урахуванням конкретно-історичних умов, об'єктивних законів і тенденцій розвитку; 4) вона повинна ґрунтуватися на об'єктивних одиницях виміру - соціальному часі, просторі і їхніх похідних у вигляді швидкості, обсягу суспільного виробництва, потужності розвитку. Такий підхід дає змогу перебороти статичність й одномірність традиційних вимірів.

На основі аналізу відомих у теорії й практиці підходів була визначена комплексна система показників, необхідна для розрахунків оптимального ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці. Вихідним пунктом тут є попереднє визначення наступних потреб населення: у нормальному харчуванні; у нормальних житлових умовах; у предметах народного споживання; у нормальних умовах праці; у нормальних екологічних умовах.

Система одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці передбачає використання не тільки соціально-економічних, у тому числі умовно-договірних, а й природно-технічних і інформаційних. Це зумовлюється тим, що у сферу розрахунків включаються як продуктивні сили, так і виробничі й надбудовні відносини, що мають суб'єктивно-об'єктивний характер.

У другому розділі. «Аналіз структурних і якісних змін у спеціалізації й кооперації в умовах ринкової економіки» проаналізовано фактори суспільного виробництва, які впливають на державне управління спеціалізацією й кооперацією та запропоновано структурно-логічну модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці.

Аналіз факторів державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці дозволив визначити, що державне управління спеціалізацією й кооперацією зумовлюється сукупністю факторів суспільного виробництва, взаємодія яких формує певні тенденції й закономірності зміни диференціації та інтеграції праці. Виходячи із проведеного аналізу, на наш погляд, всі фактори державного управління спеціалізацією й кооперацією доцільно класифікувати за: 1) об'єктами ? на загальні, окремі, особливі, одиничні; 2) за змістом ? на природно-кліматичні, екологічні, техніко-технологічні, економічні, енергетичні, соціально-культурні, кваліфікаційні, організаційні, науково-технічні, інформаційні, правові, політичні; 3) за місцем (простором) ? на внутрішні, зовнішні й змішані; 4) за характером дії ? збереження, зміни, що впливають на позитивний або негативний розвиток виробництва й управління, що не впливають на розвиток виробництва й управління; 5) за часом ? на стратегічні, тактичні, оперативні; 6) за структурою ? на інваріанти моделі цілісного розвитку суспільного виробництва за основним дев'ятьма варіантами стану спеціалізації й кооперації суспільного виробництва.

Визначено, що розвиток системи управління органічно пов'язаний з об'єктивним циклом перетворення соціально-економічного процесу під впливом нових науково-технічних і соціально-економічних ідей. Стає зрозумілою відносна самостійність й об'єктивна залежність системи управління від інших факторів суспільного виробництва, зокрема спеціалізації й кооперації.

На практиці спостерігається неузгодженість між цілями, критеріями, структурою й формами діяльності суб'єкта, об'єкта управління, суб'єктно-об'єктними відносинами. У результаті не вирішуються поставлені завдання щодо реального вдосконалення спеціалізації й кооперації та досягнення відповідного програмного продукту. У цей час можна констатувати, що ми «затрималися» на стадії, коли «потенціал ідеї вичерпаний», необхідний перехід до нових форм суб'єкта, об'єкта управління, суб'єктно-об'єктних відносин, а також нових концепцій розвитку спеціалізації й кооперації.

На базі аналізу закономірностей державного управління щодо відновлення спеціалізації й кооперації в національній економіці обґрунтовано, що виходячи з відтворювального підходу вирішення проблеми створення раціональної системи державного управління спеціалізацією і кооперацією в умовах реструктуризації національного виробництва в теоретичному плані передбачає таке: по-перше, виділення на кожному рівні господарської діяльності об'єктивно існуючих відтворювальних циклів суспільного виробництва, які є основою руху всіх елементів системи; по-друге, створення на основі всебічного дослідження відтворювальних циклів концепції, що послідовно розкриває мотиваційний механізм розвитку спеціалізації й кооперування на всіх рівнях господарювання; по-третє, моделювання архітектури системи життєзабезпечення національного виробництва; по-четверте, розробку цілісного механізму індикативного планування, регулювання та саморегулювання спеціалізації й кооперування на всіх ієрархічних рівнях.

Крім того, в основі державного управління відновленням спеціалізації й кооперації в національній економіці лежить науково-технічний цикл, пов'язаний з розробкою нової науково-технічної ідеї, її промисловим освоєнням, тиражуванням, модернізацією й зняттям з виробництва вже застарілої науково-технічної ідеї. Реалізація цього циклу на практиці охоплює весь життєвий цикл підготовки й виробництва продукції і його основні фази: ідеологічне й інформаційне забезпечення, правове, матеріально-фінансове, інвестиційне, техніко-технологічне, конструкторське, кадрове, організаційне, маркетингове, екологічне, соціальне, створення дослідного зразка, виробництво (тиражування), модернізацію, внесення коректувань у техніко-технологічний цикл і фази розвитку, утилізацію відходів, припинення старого виробництва (продукту й технології).

Наведені відтворювальні й інноваційні цикли є основою концептуального пізнання соціально-економічних об'єктів і процесів. У дисертації представлена структурно-логічна модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації у взаємозв'язку їх техніко-технологічних (знаряддя праці, предмети праці, технологія), організаційних (організація виробництва й управління), соціально-економічних (організація праці, відносини власності, розподілу, обміну й споживання), правових, політичних й ідеологічних елементів по фазах: розробки й освоєння нової науково-технічної ідеї, її розширення і тиражування, модифікація способів застосування, переходу до більш прогресивної науково-технічної ідеї. По суті справи ця модель являє собою складну матрицю взаємозв'язків між факторами виробництва й суспільних відносин і фазами відновлення спеціалізації й кооперації. Вирішення проблеми оптимальної спеціалізації й кооперації можливо, на наш погляд, у взаємозв'язку чотирьох складових: структури виробництва й капіталу, управління й права. Труднощі сучасного періоду полягають у тому, що, минаючи стадії розвитку, які пройшли розвинені країни, Україна намагається відразу перейти до спеціалізації й кооперації в національній економіці, що відповідає п'ятому технологічному укладу, в умовах відсутності ліміту часу.

Системно-цілісний підхід дає змогу об'єктивно оцінювати ефективність прийнятих свого часу рішень в області відносин власності, зіставити економічні й соціальні витрати, які понесло суспільство у зв'язку із приватизацією, і результати. Тоді стає ясно, чому, незважаючи на різні інновації в сфері відносин власності, показники ефективності суспільного виробництва в Україні впали до катастрофічного рівня. Очевидним стає висновок, що соціальне експериментування з формами власності не відповідало місцю й часу. Які б не влаштовувалися експерименти з формами власності в 1980-1990-і рр., всі ці новації не відповідали стадіям науково-технічного розвитку, вони ніяк не могли впливати на реальну ефективність виробництва і будь-які позитивні зміни в економіці. У цілому технічний рівень не відповідав за часом зміні відносин власності. Реальний ефект від змін відносин власності можливий тільки в тісній кореляції з корінними структурними перетвореннями у всіх факторах суспільного виробництва: від техніки й технології, структури й організації виробництва до адекватної ідеології й правової регламентації. Порушення такої кореляції веде або до передчасного впровадження окремих факторів виробництва й суспільних відносин (техніки, технології, нових форм спеціалізації й кооперації, форм власності), або до їхнього відставання.

В роботі проведена оцінка нерівноваженості державного управління спеціалізацією й кооперацією як чинника їх структурних й якісних змін. Аналіз практики державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці дає змогу стверджувати про нерівноваженість державного управління, що виявляється в міжгалузевих диспропорціях.

На прикладі хімічного комплексу та машинобудування розглянуто зазначені диспропорції. Так, структура продукції хімічної галузі в структурі промисловості та товарного ринку України свідчить, що у промисловому виробництві її обсяг у 2006 р. становив 7%. При цьому 10% виробничих фондів промисловості зосереджено в галузі, і продукція хімічного комплексу в основному йде на експорт. Структура продукції хімічної та нафтохімічної промисловості в структурі міжгалузевого споживання свідчить про диспропорції в міжгалузевому споживанні. Про зазначені тенденції свідчить прогноз структури внутрішнього товарного ринку хімічної та нафтохімічної продукції в Україні.

Машинобудівний комплекс є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази. Він охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належать практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). У сучасних умовах машинобудуванню належить дуже важлива роль у прискоренні науково-технічного прогресу. Випускаючи знаряддя праці для різних галузей народного господарства машинобудування реалізує досягнення науково-технічного прогресу і забезпечує комплексну механізацію та автоматизацію виробництва.

Тільки ряд заходів на державному рівні може сприяти збільшенню окремих видів виробництв у загальній структурі хімічного комплексу та машинобудування. Спеціалізація в машинобудуванні визначається профілем машинобудівних підприємств і характером продукції -- масовим, дрібно- і великосерійним, індивідуальним. У галузі найпоширенішою є предметна спеціалізація, технологічна і подетальна. Поглиблення спеціалізації дає можливість знизити собівартість, що, у свою чергу, робить економічно вигідним нарощування масового і великосерійного виробництва. Заводи подетальної спеціалізації обслуговують потреби не одного, а здебільшого кількох економічних районів або всієї України. Спеціалізація зумовлює розширення кооперації виробництва. Машинобудівні підприємства кооперуються з іншими галузями промисловості - хімічною, текстильною, лісовою, які постачають напівфабрикати і вироби, необхідні в процесі виробництва машин та устаткування. Кооперація виробництва сприяє розширенню територіальної спеціалізації районів країни на випуску кінцевих видів продукції. При цьому райони спеціалізуються не тільки на виробництві масової продукції, а й дрібносерійної і навіть індивідуальної.

Великі масштаби концентрації виробництва на основі спеціалізації і кооперації зумовлюють значущість транспортного фактора, оскільки кінцеві види продукції машинобудування використовуються не тільки всередині галузі, а й в усьому народному господарстві. В зв'язку з цим фактор споживача втрачає свій визначальний вплив. Яскравим прикладом є завод важкого машинобудування в Краматорську, який випускає блюмінги, тонколистові стани неперервного прокату, устаткування для доменних і мартенівських печей, крокуючі екскаватори, підйомно-шахтове устаткування, ковальсько-пресові машини. Проте тільки незначна частина продукції цього заводу залишається в Донецькому економічному районі. Більша частина продукції розповсюджується по усій території України і йде на експорт.

До основних недоліків існуючої сфери державного регулювання спеціалізації та кооперації в національній економіці можна віднести: невідповідність законодавства у сфері технічного регулювання та споживчої політики вимогам Світової організації торгівлі та законодавства Європейського Союзу; низький рівень гармонізації національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки відповідності міжнародним та європейським стандартам; невизнання національної системи технічного регулювання з боку розвинутих країн; недостатнє фінансування сфери технічного регулювання та споживчої політики з боку держави, промисловців та підприємців; застаріле метрологічне забезпечення потреб економіки, не має простежуваності до більшості міжнародних еталонів; низький рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції, незначна кількість впроваджених сучасних систем управління. Тому «реконструкцію» системи державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці на науково-технічній основі, що відповідає вимогам нового технологічного укладу, необхідно починати з наукоємних секторів промисловості як кінцевої ланки в міжгалузевих взаємодіях, поступово поширюючи новації на всі інші галузі й сектори економіки.

Неврівноваженість спеціалізації й кооперації лежить в основі їхнього розвитку та відновлення. Ці закономірності необхідно враховувати в регулюванні процесів диференціації й інтеграції суспільної праці на всіх рівнях господарювання, насамперед на галузевому, де зіставляються контури подальшого інноваційного розвитку в різних напрямах НТП. Нерівноваженість процесів спеціалізації й кооперації вимагає системно-цілісного підходу до управління ними й усього розподілу компетенції по рівнях влади, забезпечення оптимального сполучення галузевих і регіональних начал у розвитку поділу праці. Механізми управління повинні задавати єдині (спрямовані) вектори його базових складових - від постановки цілей і завдань розвитку до визначення співвідношення ресурсів-результатів у коопераційних ланцюгах по рівнях господарювання.

У третьому розділі. «Удосконалення державного управління розвитком спеціалізації і кооперації в національній економіці» надані пропозиції щодо удосконалення методичного забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації і кооперації.

За результатами проведеного аналізу зроблено висновок про недостатню обґрунтованість діючих стратегій і програм розвитку спеціалізації і кооперації в національній економіці. Подібне зумовлюється відсутністю відповідного їх методичного забезпечення. Тому в дисертації наведена концептуальна модель розробки програм розвитку спеціалізації й кооперації в національній економіці за такими блоками: методологія й ідеологія розробки основ політики ставлення людини до природи й суспільства в ході розвитку спеціалізації й кооперації; стратегія, цілі, критерії, завдання, показники, етапи розвитку спеціалізації й кооперації; творчість учасників у розвитку спеціалізації й кооперації; організаційно-правова система управління розвитком спеціалізації й кооперації; основні технології ефективного розвитку спеціалізації й кооперації; соціально-економічні, технологічні організаційні умови спеціалізації і кооперації; система виміру, обліку, контролю, аналізу, звітності; види ресурсів, що витрачаються на розвиток спеціалізації й кооперації; форми діяльності державних і господарських органів щодо підвищення рівня спеціалізації й кооперації.

При цьому важливе значення має вибір конфліктного, гуманного або змішаного механізму державного управління названими відносинами в ході реструктуризації спеціалізації й кооперації. Слід зазначити, що реалізація всіх блоків можлива лише при гуманній спрямованості державного управління. Це можливо й при конфліктній системі управління, але масштаби, глибина, ефективність буде значно менше.

Запропоновано в Україні використовувати тип механізму управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці - загально цивілізаційний, прогресивний тип. Він передбачає раціональне використання ринкових і неринкових форм і методів визначення, розподілу і використання компетенцій. Цей тип більшою мірою має передумови для раціонального управління національною економікою за умови, що будуть закріплені загальні цивілізаційні цілі, принципи і критерії його розвитку.

Обґрунтовано, що раціональний розподіл компетенцій між державними і господарськими органами з розвитку спеціалізації й кооперації є умовою успішного впровадження досягнень науково-технічного прогресу і підвищення ефективності національної економіки. На жаль, дотепер відсутні адекватні інструменти, теоретичні обґрунтування раціонального визначення, розподілу, виконання повноважень - як найважливішої передумови ефективної діяльності системи державного управління політичним і господарським життям країни. На сьогодні превалюють суб'єктивні оцінки, методи проб і помилок в удосконаленні розподілу компетенцій по вертикалі і горизонталі влади.

Досліджуючи питання щодо державної підтримки трансформації спеціалізації і кооперації в національній економіці визначено, що закономірності і тенденції перетворення спеціалізації і кооперації характеризуються станом розвитку національної економіки, її галузей, суб'єктів господарювання і населення (кожної окремої людини) країни. Це, у свою чергу, має різну кількісну і якісну визначеність. Це виражається у витратах - результатах бюджету соціального часу, матеріальних, фінансових, науково-технічних, трудових та інших ресурсів - благ - послуг, використаних суспільством і його ланками на: корисні витрати; втрати; марні і шкідливі витрати; резерви для розвитку.

Представлену площину відображення станів спеціалізації й кооперації слід доповнити такими динамічними характеристиками, як потужність і швидкість перебігу процесів. об'єктивно можна одержати вісім можливих станів спеціалізації і кооперації: замкнута система; система стаціонарного типу; ресурсопоглинаюча система; режим роботи системи; система екстенсивного типу, що забезпечує просте зростання потоку виходу; система екстенсивного типу з процесами простого спаду; система інтенсивного типу, що розвивається; деградуюча система.

Висновки

У дисертації на основі проведеного дослідження здійснено науково-теоретичне обґрунтування методичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці. Основні висновки зводяться до такого.

1. Визначено, що сутність і зміст державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці відображаються в його функціях. Виходячи з цього, запропоновано методичні підходи, що дають змогу інтегрувати існуючі техніко-технологічні, соціально-економічні й організаційно-правові засади спеціалізації й кооперації в розрізі виконуваних державним управлінням функцій.

2. Як головна мета державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці висунута необхідність скорочення соціально необхідного часу й підвищення вільного. Вона відображає історичний хід розвитку людського суспільства незалежно від політичних й ідеологічних установок та виключає конфліктний механізм її досягнення. Обґрунтовані такі об'єктивні критерії державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці, які відображають закономірності розвитку суспільства: безперервне зростання суспільної продуктивності праці; безперервне підвищення добробуту всього населення; безперервне поліпшення умов праці й середовища проживання суспільства, насамперед екології; комфортні умови життєдіяльності населення на єдиній території.

3. Дослідження системи одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією і кооперацією в національній економіці довело необхідність відображення всіх відтворювальних циклів і фаз життєдіяльності суспільства, що мають ґрунтуватися на врахуванні соціального часу. В її основі лежить визначення потреб населення у нормальному харчуванні, у нормальних житлових умовах, у предметах народного споживання, у нормальних умовах праці, у нормальних екологічних умовах. У сферу розрахунків включаються як продуктивні сили, так і виробничі й надбудовні відносини, що мають суб'єктивно-об'єктивний характер.

4. Аналіз факторів суспільного виробництва показав, що державне управління спеціалізацією й кооперацією зумовлюється їх сукупністю. Взаємодія цих факторів формує певні тенденції й закономірності зміни диференціації та інтеграції праці. На практиці спостерігається неузгодженість між цілями, критеріями, структурою й формами діяльності суб'єкта, об'єкта управління, суб'єктно-об'єктними відносинами. У результаті не вирішуються поставлені завдання щодо реального вдосконалення спеціалізації й кооперації та досягнення відповідного програмного продукту.

5. Запропоновано структурно-логічну модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці, яка ґрунтується на відтворювальному та науково-технічному циклах. Дана модель показує взаємодію основних елементів механізму розвитку коопераційних зв'язків господарюючих суб'єктів у ринковому просторі. Визначено, що на кожному з господарських рівнів задаються деякі контури спеціалізації й кооперації, які зумовлені сформованою структурою диференціації та інтеграції праці на підприємстві, у галузі, комплексах національної економіки. Зміни контурів у часі відбуваються в результаті нерівноважності державного управління. Найбільш яскраво на практиці нерівноважність державного управління виявляє себе в міжгалузевих диспропорціях. На основі визначених недоліків існуючої сфери державного регулювання спеціалізації й кооперації в національній економіці запропоновано «реконструкцію» системи спеціалізації й кооперації на науково-технічній основі.

6. Враховуючи, що в Україні відсутнє методичне забезпечення більшості стратегій програм розвитку спеціалізації й кооперації, запропонована концептуальна модель, яка ґрунтується на ідеології політики ставлення людини до природи й суспільства в ході розвитку спеціалізації й кооперації і формах діяльності державних і господарських органів щодо підвищення рівня спеціалізації й кооперації. В основі такої моделі знаходиться загально цивілізаційний, прогресивний тип механізму управління спеціалізацією і кооперацією.

7. Виявлено закономірності і тенденції перетворення спеціалізації і кооперації, що характеризуються станом розвитку національної економіки, її галузей, суб'єктів господарювання і населення (кожної окремої людини) країни. При цьому раціональний розподіл компетенцій між державними і господарськими органами щодо розвитку спеціалізації і кооперації є умовою успішного впровадження досягнень науково-технічного прогресу і підвищення ефективності національної економіки.

Представлену площину відображення станів спеціалізації і кооперації варто доповнити такими динамічними характеристиками, як потужність і швидкість перебігу процесів. Об'єктивно можна одержати вісім можливих станів спеціалізації й кооперації: замкнута система; система стаціонарного типу; ресурсопоглинаюча система; режим роботи системи; система екстенсивного типу, що забезпечує просте зростання потоку виходу; система екстенсивного типу з процесами простого спаду; система інтенсивного типу, що розвивається; деградуюча система.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Круглікова В.В. Вплив корпоративної культури на управління якістю підприємства // Держава та регіони. - 2006. - № 5. - С. 151-153.

2. Круглікова В.В. Типологія систем спеціалізації й кооперації суспільного виробництва // Держава та регіони. - 2007. - №1. - С 177- 181.

3. Круглікова В.В. Фактори розвитку й управління спеціалізацією та кооперацією Держава та регіони. - 2007. - №2. - С 141-144.

4. Круглікова В.В. Проблема розподілу компетенцій щодо рівнів управління спеціалізацією і кооперацією суспільного виробництва // Держава та регіони. - 2007 № 3. - С. 125-131.

5. Круглікова В.В. Система соціально-економічних одиниць виміру спеціалізації й кооперації суспільного виробництва // Економіка та держава. - 2007 №9. - С. 136-142.

6. Круглікова В.В. Дослідження закономірностей відновлення спеціалізації й кооперації виробництва // Економіка та держава. - 2007. - № 5 - С. 36-42.

7. Круглікова В.В. Роль корпоративної культури в забезпеченні якості конкурентоспроможності продукції // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / ГУ «ЗІДМУ», 27-28 жовтня - Запоріжжя: «ЗІДМУ», 2005. - Т. 1. - С. 115-116.

8. Круглікова В.В. Організація маркетингової служби на фармацевтичному підприємстві // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 4 т. / ГУ «ЗІДМУ», 5-6 жовтня. - Запоріжжя: «ЗІДМУ», 2006. - Т. 2. - С. 215-216.

9. Круглікова В.В. Проблеми творення раціональної системи спеціалізації й кооперації в умовах реструктуризації національного виробництва // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3 т. / ГУ «ЗІДМУ»,11-12 жовтня; - Запоріжжя: «ЗІДМУ», 2007. - Т. 1. - С. 295-296.

Анотація

Круглікова В.В. Державне управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008.

Дисертаційну роботу присвячено розробці науково-теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. Визначено сутність і зміст державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. Обґрунтовано головну мету та критерії державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. Досліджено систему одиниць виміру ступеня державного управління спеціалізацією й кооперацією в національній економіці. Проведено аналіз факторів суспільного виробництва, які впливають на державне управління спеціалізацією й кооперацією. Запропоновано структурно-логічну модель державного управління відновленням систем спеціалізації й кооперації в національній економіці. Удосконалено методичне забезпечення стратегій і програм розвитку спеціалізації й кооперації.

Ключові слова: державне управління, кооперація, модель, національна економіка, система, стратегія, спеціалізація, фактори.

Аннотация

Кругликова В.В. Государственное управление специализацией и кооперацией в национальной экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2008.

Диссертационная работа посвящена разработке научно-теоретических основ и практических рекомендаций относительно усовершенствования государственного управления специализацией и кооперацией в национальной экономике. Определено, что сущность и содержание государственного управления специализацией и кооперацией в национальной экономике проявляются в его функциях. В качестве главной цели государственного управления специализацией и кооперацией в национальной экономике выдвинута необходимость сокращения социально необходимого времени и повышения свободного.

В диссертации обоснованны такие объективные критерии государственного управления специализацией и кооперацией в национальной экономике, которые должны отражать закономерности развития общества: непрерывный рост общественной производительности труда; непрерывное повышение благосостояния всего населения; непрерывное улучшение условий труда и среды проживания общества, в первую очередь экологии; комфортные условия жизнедеятельности населения на единой территории.

Определено, что государственное управление специализацией и кооперацией обусловливается совокупностью факторов общественного производства, взаимодействие которых формирует определенные тенденции и закономерности изменения дифференциации и интеграции труда. На практике наблюдается несогласованность между целями, критериями, структурой и формами деятельности субъекта, объекта управления, субъектно-объектными отношениями. В итоге не решаются поставленные задания по реальному усовершенствованию специализации и кооперации и достижению соответствующего программного продукта.

Трудности современного периода заключаются в том, что, проходя стадии развития, которые прошли развитые страны, Украина пытается сразу перейти к специализации и кооперации в национальной экономике, что отвечает пятому технологическому укладу, в условиях отсутствия лимита времени. Поэтому в диссертации предложена структурно-логическая модель государственного управления возобновлением систем специализации и кооперации в национальной экономике, которая основывается на воспроизводительном и научно-техническом циклах.

Рассмотрено взаимодействие основных элементов механизма развития кооперационных связей. Определено, что на каждом из уровней задаются некоторые контуры специализации и кооперации, которые обусловлены сформированной структурой дифференциации и интеграции труда на предприятии, в отрасли, комплексах национальной экономики. На основе определенных недостатков существующей сферы государственного регулирования специализации и кооперации в национальной экономике предложена «реконструкция» системы специализации и кооперации на научно-технической основе.

В диссертации разработана концептуальная модель разработки программ развития специализации и кооперации в национальной экономике, которая начинается с методологии и идеология разработки основ политики отношений человека к природе и обществу в ходе развития специализации и кооперации и заканчивается формами деятельности государственных и хозяйственных органов по повышении уровня специализации и кооперации. В основе такой модели должен находиться прогрессивный тип механизма управления специализацией и кооперацией. Он допускает рациональное использование рыночных и нерыночных форм и методов определения, распределения и использования компетенций.

Закономерности и тенденции превращения специализации и кооперации характеризуются состоянием развития национальной экономики, ее отраслей, субъектов ведения хозяйства и населения страны. При этом рациональное распределение компетенций между государственными и хозяйственными органами по развитию специализации и кооперации является условием успешного внедрения достижений научно-технического прогресса и повышения эффективности национальной экономики. Представленную плоскость отражения состояний специализации и кооперации дополнено такими динамическими характеристиками, как мощность и скорость протекания процессов. объективно можно получить 8 возможных состояний специализации и кооперации: замкнутая система; система стационарного типа; ресурсопоглащающая система; режим работы системы; система экстенсивного типа, что обеспечивает простой рост потока выхода; система экстенсивного типа с процессами простого спада; система интенсивного типа; деградирующая система.