Система управління ефективністю діяльності підприємств: діагностика і вдосконалення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система управління ефективністю діяльності підприємств: діагностика і вдосконалення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Динамічні глобальні перетворення, пов'язані з переходом до нових типів технологічних укладів, трансформують економіку розвинених країн у її постіндустріальний тип, що вимагає постійного удосконалення та розробки нових виробничих процесів, широкого використання інформаційних ресурсів, інноваційного типу мислення працівників на будь-якому рівні управління, гнучкості та мобільності підприємства, ефективності його функціонування.

Проблематика ефективності підприємств охоплює питання забезпечення результатів його діяльності й специфіки витрат, що зумовили їх одержання, виявлення причинно-наслідкових зв'язків між зазначеними процесами. Особливу актуальність окреслені питання мають для підприємств машинобудівної галузі, яка є фондоутворюючою і такою, що визначає рівень технологічного розвитку інших секторів економіки. Для вирішення зазначених питань необхідно системно досліджувати сутність ефективності підприємства, її складові елементи, особливості їх взаємодії та співвідношення у процесі функціонування і розвитку підприємства задля забезпечення оптимального кінцевого результату й досягнення визначених стратегічних цілей.

Традиційно в полі зору наукових досліджень знаходяться проблемні аспекти оцінки економічної або соціальної ефективності підприємства, тоді як теоретичним, методологічним і прикладним питанням формування та діагностики системи управління ефективністю діяльності підприємств не приділяється достатньої уваги. Зокрема, відсутній єдиний підхід до визначення критеріїв ефективності, нечітко формалізовані методики оцінки ефективності, потребує удосконалення система управління ефективністю.

Значущість і актуальність даної проблеми зумовили вибір теми дисертації, визначили її мету, завдання та структуру дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана (тема: «Економіка, організація та результативність діяльності підприємств», реєстраційний номер 0106U001802). Особисто автором в межах теми розроблено підрозділ «Організаційно-економічне забезпечення ефективності діяльності підприємств».

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретико-методичних i практичних засад щодо діагностики та удосконалення системи управління ефективністю діяльності машинобудівних підприємств.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено наступні наукові та практичні завдання:

§ поглиблено теоретико-методичні засади складових ефективності, еволюції її парадигми, оцінки, класифікації та альтернативних варіантів підвищення;

§ визначено головні елементи та їх взаємозв'язок у системі управління ефективністю діяльності машинобудівних підприємств;

§ розроблено систему управління діяльністю машинобудівних підприємств з урахуванням вирішення завдань підвищення їх ефективності;

§ узагальнено методичні засади та запропоновано методику оцінки ефективності машинобудівного підприємства;

§ удосконалено критерії ефективності діяльності підприємства на сучасному етапі розвитку машинобудівної галузі;

§ запропоновано диференціацію факторів впливу на кінцевий результат з урахуванням специфіки функціонування підприємства машинобудівного комплексу;

§ застосовано методику оцінки вартості підприємств на базі доходного підходу для визначення ефективності управління їх діяльністю;

§ проведено регресійний аналіз функціональної залежності вартості підприємств від диференційованих показників ефективності й зіставлено його дані з показниками побудованої карти порівняльної ефективності.

Об'єктом дослідження є процеси забезпечення ефективності функціонування та розвитку підприємств в сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів діагностики та удосконалення системи управління ефективністю діяльності машинобудівних підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методичне підґрунтя роботи базується на системі загальнонаукових і спеціальних методів, яка дозволила дослідити процеси та явища у їх взаємозв'язку і вирішити поставлені проблемні завдання. Зокрема, із загальнонаукових використано методи наукової абстракції, історичний, діалектичний, індукції та дедукції, аналізу й синтезу при узагальненні теоретико-методичних положень роботи, опрацюванні практичних рекомендацій з формування системи управління ефективністю діяльності підприємств. Спеціальні методи статистичного аналізу, екстраполяції, вибіркового обстеження, коефіцієнтів, моделювання, групування і класифікації застосовані для аналітичної оцінки забезпечення ефективності діяльності підприємств.

Інформаційну базу дослідження становили законодавчі та нормативно-правові акти, що регламентують діяльність підприємств в Україні, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем ефективності, щорічники та офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Одеського, Миколаївського, Херсонського обласного управління статистики, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Міністерства промислової політики України, а також фінансово-господарська звітність підприємств машинобудівної промисловості, матеріали наукових і науково-практичних конференцій та періодичних видань, ресурси Internet. Обробка аналітичного матеріалу проведена за допомогою комп'ютерних програм EXCEL і MathCad.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:

вперше:

запропоновано авторський підхід до процесу управління ефективністю діяльності підприємства як процесно-проектної системи, що впливає на проектно-об'єктну систему (машинобудівне підприємство) і через проекти (інноваційну складову) забезпечує її динаміку;

розроблено методику визначення загального рівня ефективності машинобудівних підприємств, засновану на розподілі ефективності з виділенням зовнішньої та внутрішньої складових, які дозволяють оцінити підприємства галузі з використанням запропонованої карти порівняльної ефективності;

удосконалено:

систему управління ефективністю діяльності підприємства шляхом визначення впливу управлінських заходів на зростання його вартості, як критерію ефективної діяльності, що дозволяє здійснювати вибір альтернативних варіантів, приймати дієві науково-обґрунтовані рішення щодо ефективного функціонування підприємства;

методику оцінки вартості машинобудівного підприємства, розроблену на основі використання доходного підходу в сучасних економічних умовах функціонування вітчизняних промислових підприємств, який враховує обмеження, пов'язані з неможливістю коректного визначення показника доходності ринку машинобудівної продукції, безризикової ставки доходності й відповідних премій за ризик інвестування у певне підприємство;

процес управління машинобудівним підприємством через визначення диференційованих факторів впливу на кінцеві результати діяльності, деталізації їх до рівня показників ефективності з урахуванням специфіки машинобудівної галузі;

одержали подальший розвиток:

визначення категорії «ефективність» як співвідношення між результатами й сукупністю впливів специфікуючої та кондиціональних причин в межах концепції детермінізму, що виокремлює її серед категорій «результативність», «продуктивність», «прибутковість»;

класифікація методичних підходів до оцінки ефективності, що базується на умовному віднесенні їх до фінансово-орієнтованої або стратегічно-орієнтованої концепції та дозволяє використати найбільш оптимальний інструментарій аналізу в залежності від його мети.

Практичне значення отриманих результатів. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних узагальнень і практичних рекомендацій, які дозволяють підвищити ефективність вітчизняних підприємств. Практичне використання системи діагностики та управління ефективністю діяльності машинобудівних підприємств дає змогу поліпшити їхню конкурентоспроможність і розвиток на основі більш повного та оптимального використання наявних ресурсів. Практичні розробки дисертації мають універсальний характер і можуть бути застосовані в інших сферах бізнесу.

Результати дисертаційної роботи використовуються в практичній діяльності ВАТ «Електромаш» (м. Херсон) (довідка №56/550 від 24.10.2007 р.), ВАТ «Завод «Сада» (м. Херсон) (довідка №531-11/2007 від 05.11.2007 р.), а також у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» при викладанні дисципліни «Економіка підприємства» (довідка від 18 лютого 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій запропоновано авторський підхід до розв'язання проблемних питань діагностики та вдосконалення системи управління ефективністю діяльності підприємств. Викладені у роботі й наукових статтях результати отримані автором особисто і відображають основний зміст дослідження.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції роботи оприлюднено на наукових і науково-практичних конференціях: «Дні науки 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); «Динаміка наукових досліджень 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); «Економіка підприємства: теорія та практика» (м. Київ, 2006 р.); «Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах ринкової економіки» (м. Сімферополь, 2006 р.); «Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції» (м. Київ, 2006 р.); «Проблеми управління у сфері підприємництва» (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано десять наукових праць загальним обсягом 2,15 д.а., в тому числі, 3 праці у фахових виданнях загальним обсягом 1,1 д.а., 7 - в інших наукових виданнях загальним обсягом 1,05 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 192 сторінки друкованого тексту. У дисертації розміщено 61 рисунок на 33 сторінках, 23 таблиці на 19 сторінках і 9 додатків на 45 сторінках. Список використаних джерел містить 146 найменувань на 13 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

управління машинобудівний діагностика

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, наведено відомості щодо їх апробації.

У розділі 1 «Теоретико-методичні основи управління ефективністю діяльності підприємств» досліджено концептуальні положення теорії ефективності, сучасні методичні засади її визначення, узагальнені й систематизовані існуючі модифікації процесу управління ефективністю.

Структурно-логічний аналіз поняття «ефективність» дозволив визначити його як співвідношення результатів до витрат, що зумовили їх одержання. Гносеологічне дослідження поняття «ефективність» у межах концепції детермінізму дало можливість розділити сукупність впливів на кінцевий результат на дві групи: специфікуючих і кондиціональних причин. При цьому межа, яка розділяє причину від умов, є досить відносною. У певному контексті розглянута причина може бути віднесена до сукупності обов'язкових умов, а умови можуть бути включені до складу повної причини. Вивчення ролі умов у виникненні та розвитку наслідків призвело в останнє десятиліття до того, що їм став надаватися статус причинного, точніше, одного з причинних факторів. Те, що називалося «причиною», тепер частіше є «специфікуючою причиною», а умови - «кондиціональною» причиною. Уведено поняття повної причини як сукупності усіх обставин, факторів, які гарантовано призводять до даного наслідку. Отже, повна причина складається зі специфікуючої, кондиціональної та реалізаторної (пускової) причин.

Пов'язуємо таку послідовність з фактом того, що кінцевий продукт, або результат у вигляді певних благ, цінностей може використовуватися в подальшому у якості витрат для отримання результатів наступного рівня, або перетворюватись у кондиціональні причини (альтернативою перетворенню є вплив на кондиціональні причини з подальшою зміною останніх, що призводить до утворення результатів нового рівня).

Аналіз категорії «ефективність» виявив неоднозначність її тлумачення і створив можливість точнішого позиціонування її серед інших категорій. Так, порівняння «ефективності» й «результативності» (рис. 2) дає підстави, з одного боку, констатувати синонімічність категорій через майже ідентичну структурно-логічну побудову обох, а з іншого - розділяти зазначені категорії як самостійні, при цьому ефективність може розглядатись у трьох альтернативних варіантах: як невід'ємна складова «результативності», як самостійна, споріднена з «результативністю» категорія, і як інтегроване поняття, суттю якого є причинно-наслідкове співвідношення результатів і витрат з урахуванням рівня досягнення цільових орієнтирів.

В умовах мінливого й непередбачуваного зовнішнього середовища виникає постійна необхідність діагностики ефективності підприємств з метою виявлення відхилень від стратегічно запланованого рівня і пошуку можливих варіантів адаптації задля збереження конкурентоспроможності. Вивчення традиційних методичних підходів до оцінки ефективності дозволило зробити висновок про їх недостатню відповідність сучасним вимогам управлінської практики через низку недоліків, а саме: відсутність нефінансових показників, наявність слабкого взаємозв'язку із стратегічним плануванням, жорстку орієнтацію на минулі результати, короткостроковість, спрямованість лише на частину представників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства (власників та менеджерів).

Виявлено розподіл існуючих модифікацій процесу визначення та управління ефективністю за інструментарною ознакою на дві групи: традиційну фінансово-орієнтовану концепцію ефективності й стратегічно-орієнтовану концепцію ефективності, при цьому останнім часом переважає розвиток фінансово-орієнтованої концепції управління у бік багатосторонньої орієнтації через її вищезазначені недоліки.

Ґрунтовний аналіз критичних сторін сучасних концепцій ефективності за ознаками взаємозв'язку бачення та стратегії, просування цілей, спрямованих на зовнішнє і внутрішнє середовище, охоплення усіх сфер діяльності, опису використовуваних систем показників, моделювання вимірювання, методу аналізу продуктивності і план-фактних відхилень, мотиваційної сторони, взаємодії з менеджментом, спрямованості на удосконалення діяльності дозволив зробити висновок про відсутність концепції, яка відповідала б усім зазначеним вимогам. Відносною вичерпністю та універсальністю характеризуються моделі Hewlett Packard та Balanced Scorecard, при цьому найбільш поширеною є остання.

Відсутність єдиної концепції ефективності на науковому рівні ставить складне завдання пошуку гнучкої системи управління ефективністю, яка б максимально враховувала багаточисельні та поліваріантні фактори впливу й інтереси усіх зацікавлених сторін.

У роботі зроблено висновок відносно переваг і недоліків двох методичних підходів щодо оцінки ефективності: використання інтегрованого показника ефективності або сукупності показників. Перший з них відрізняється використанням різномасштабних індикаторів, укрупненістю та приблизністю оцінки. Другий - складністю розрахунків та великою кількістю оцінних індикаторів. З урахуванням цього, доведена небезпечність орієнтації на єдиний узагальнюючий критерій ефективності й недостатність лише отримання прибутку для забезпечення загальної ефективності підприємства у сучасних умовах господарювання.

У розділі 2 «Діагностика системи управління ефективністю діяльності машинобудівних підприємств України» визначено головні тенденції, перспективи розвитку та особливості стану системи управління ефективністю діяльності досліджуваних підприємств.

Вибір галузі зумовлений її значенням у забезпеченні темпів і напрямів розвитку науково-технічного прогресу в різних сферах народного господарства, для яких машинобудівні підприємства створюють найбільш активну частину основних виробничих фондів. Роль машинобудування в економічному розвитку країни визначає його обслуговуюча функція в усіх міжгалузевих комплексах - паливно-енергетичному, агропромисловому, будівельному, лісовиробничому. Незважаючи на руйнівні наслідки 90-х років, машинобудівна галузь поступово розвивається, хоча і дещо уповільнено через зменшення обсягів інвестицій у основний капітал і різке скорочення внутрішнього ринку продукції машинобудівного комплексу України.

Застарілість технологій та відсутність ресурсів для комплексної технологічної перебудови виробництв зумовлюють високий рівень імпортозалежності галузі, а отже, і технологічної та економічної залежності національної економіки в цілому через виключне значення машинобудівної галузі як фондо- і системоутворюючої.

Незважаючи на зазначене, протягом останніх років сформувалися тенденції виходу галузі з кризового стану, однак все ще існує низка показників, за якими сприятлива динаміка є нестійкою або взагалі відсутня. Тому наявні позитивні тенденції у розвитку підприємств машинобудування вимагають прийняття відповідних дій як на державному, так і на регіональному рівнях.

Дослідження системи управління ефективністю на машинобудівних підприємствах дозволило зробити висновки про існування достатніх підстав для констатації факту відсутності цілісної системи управління ефективністю як такої на більшості досліджуваних підприємств, статичність процесу оцінки ефективності, використання для аналізу лише класичних фінансових показників, домінування максимізації прибутку у якості критерію ефективності на переважній більшості підприємств.

Оцінка системи управління ефективністю діяльності машинобудівних підприємств, здійснена з використанням диференційованих показників, в тому числі, рентабельності активів, основного капіталу, оборотного капіталу, операційної діяльності, фондомісткості/фондовіддачі та продуктивності праці підтвердила загальногалузеві тенденції розвитку, які характеризуються позитивною, але нестабільною динамікою. Крім цього, проведений аналіз виявив у досліджуваній сукупності домінування неефективно працюючих підприємств.

Так, з 2002 до 2006 року середнє значення показника рентабельності активів зросло з 3,2% до 12,5%, основного капіталу - з 10,9% до 34,2%, при цьому тенденція збільшення останнього показника забезпечувалась декількома підприємствами сукупності, що було пов'язано зі зміною величини прибутку, різним обсягом основних фондів та ступенем їх спрацьованості, відмінностями у переоцінці основних фондів й у амортизаційній політиці, незавантаженням виробничих потужностей. Найвищі темпи зростання показника рентабельності основного капіталу характерні для ВАТ «Ефект», ЗАТ «Камоцці-пневматик-Сімферополь», ВАТ «Інженерно-виробничий центр мастильного і фільтруючого обладнання» та ЗАТ «Завод крупних електричних машин».

Аналітичне опрацювання інформації щодо рівня рентабельності операційної діяльності підприємств створило уявлення про існування спільної для підгрупи лідерів тенденції зростання зазначеного показника, при цьому більша частина суб'єктів хоча і збільшувала рентабельність операційної діяльності, її рівень залишався низьким (до 10%). Серед підприємств зазначеної підгрупи достатній рівень рентабельності, вищий за 25,5%, мали ВАТ «Ефект», ЗАТ «Камоцці-пневматик-Сімферополь», ВАТ «Завод «Фіолент»; решта підприємств характеризувалась низьким рівнем досліджуваного показника (до 10%) та повільною динамікою. При цьому динаміка екстремумів індикатора рентабельності попри низький її рівень, та, подібно до попередніх показників, була прогресивною, як у мінімальному, так і максимальному значеннях (22,99%<Rmax<68,26%; - 15,12% <Rmin<0,003%); середня величина відповідала загальній тенденції, але залишалась для галузі в межах 3,2 - 11,83%.

Проведене дослідження виявило проблему недостатньої репрезентативності динаміки середніх значень, що є цілком закономірним і пов'язано з наступними факторами: нестабільністю роботи більшості досліджуваних підприємств, і, як наслідок, великою амплітудою результативних показників, значною варіативністю вибірки, об'ємним інтервалом екстремальних значень.

Для виключення вірогідності перенесення викривлених тенденцій на діяльність окремого підприємства й отримання коректних результатів зроблено висновок про необхідність індивідуального опрацювання інформації в розрізі результатів функціонування окремого суб'єкта з урахуванням специфіки його діяльності.

З метою отримання більш-менш репрезентативної картини порівняльної ефективності автором запропонована модель оцінки ефективності діяльності машинобудівних підприємств, яка базується на концептуальному її розмежуванні на дві складові: внутрішню та зовнішню, й враховує недоліки використання диференційованих та інтегральних показників.

Перевагами запропонованої моделі є простота, логічність, репрезентативність результатів, які створюють можливість її застосування для оцінки загального рівня ефективності підприємств галузі. Недоліки моделі виявляються в обмеженості аналізу одним періодом (для коректності аналізу необхідне опрацювання декількох періодів), орієнтацією на невелику кількість індикаторів, прив'язці до активів підприємства, які не завжди коректно відображаються у балансі.

У розділі 3 «Шляхи удосконалення системи управління ефективністю діяльності підприємств» визначено елементи системи управління ефективністю підприємства у межах системно-інтеграційного підходу, проведено диференціацію факторів впливу на кінцевий результат функціонування машинобудівного підприємства, здійснено оцінку вартості підприємств на базі доходного підходу для визначення ефективності управління їх діяльністю.

Розглянуто систему управління ефективністю з позицій системно-інтеграційного підходу і зроблено висновок, що вона має процесно-проектні ознаки, оскільки, по-перше, є відносно обмеженою у просторі та у часі, а також генерує трансформаційні процеси у іншій системі (підприємстві), отже, є проектною системою. По-друге, система управління набуває просторової безмежності, що свідчить про її процесний характер. Місією зазначеної системи стає гармонізація діяльності та стану підприємства.

З іншого боку, процес управління ефективністю зберігає головні елементи процесу управління, демонструючи при цьому власну специфіку.

На основі тез про недостатність прибутковості для забезпечення ефективності підприємства і відсутності гарантованої успішності у довгостроковій перспективі, зроблено висновок, що в умовах динамічного зовнішнього середовища, яке підсилює невизначеність загального середовища функціонування підприємства, критерій збільшення його вартості доповнює критерій максимізації прибутку й може бути використаний у процесі оцінки ефективності господарюючих суб'єктів.

Доцільність застосування критерію збільшення вартості підприємства обґрунтована методом експертних оцінок.

Зазначено, що важливу роль в управлінні ефективністю відіграє розуміння того, які саме параметри діяльності її визначають (диференційовані фактори впливу). Сукупність запропонованих факторів для суб'єктів машинобудівної галузі не є вичерпною, і може деталізуватися та варіюватися від одного підприємства до іншого, в залежності від специфіки продукції, що виробляється, та характеристик ринків функціонування, але, незалежно від обраної сукупності факторів, необхідно дотримуватися певних принципів, розроблених і запропонованих автором.

З метою оцінки ефективності управління підприємствами обрано методику визначення вартості на базі доходного підходу, у процесі застосування якої, на думку автора, виявлено наступні недоліки: складність прогнозування майбутніх грошових потоків, точніше, вірогідності можливих прогнозів грошових потоків, а також проблему визначення коефіцієнта капіталізації чи ставки дисконтування.

Уточнення ставки дисконтування, що враховує галузеві та регіональні відмінності функціонування тих або інших підприємств, може бути здійснено декількома шляхами: або через статистичну обробку репрезентативної вибірки групи підприємств однієї й тієї ж галузі з регіональною прив'язкою з метою обґрунтування норми прибутку, що склалася та прогнозується для неї, або через застосування одного з аналітичних методів розрахунку норми дисконтування.

Альтернативним варіантом обчислення вартості є використання принципу стаціонарності, який полягає у припущенні, що за наявності надійних даних про поточний стан об'єкту та відсутності інформації про майбутнє організується циклічне управління об'єктом, а стан об'єкту у майбутньому буде визначатися його станом у початковій точці циклу та відомими закономірностями (законами) розвитку.

Використання доходного підходу до оцінки вартості машинобудівних підприємств, враховуючи принцип стаціонарності, дозволило отримати величину вартості, яка є зіставною з раніше отриманими показниками побудованої карти ефективності, а також відповідає запропонованим диференційованим факторам впливу на кінцеві результати діяльності підприємств, що підтверджено результатами побудови множинної регресії.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо розробки та обґрунтування теоретичних, методичних і прикладних аспектів побудови та реалізації системи управління ефективністю діяльності підприємств з урахуванням її ринкових, регіональних, галузевих і продуктових особливостей. Основними висновками та результатами, одержаними в ході проведеного дослідження, є:

1. Питання теоретичного, методичного і прикладного характеру, які стосуються процесів управління ефективністю діяльності промислових підприємств, недостатньо висвітлені вітчизняними та зарубіжними науковцями, зокрема, відсутній єдиний загальноприйнятий критерій ефективності, нечітко формалізовані деякі методики оцінки ефективності, відсутня єдина методика оцінки ефективності. Узагальнення теоретико-методичних засад ефективності дозволило виокремити як самостійні поняття «ефективність», «результативність», «економічність». Враховуючи еволюцію теорії ефективності в контексті тенденцій сучасного розвитку світової економіки, під ефективністю слід розуміти співвідношення результатів з сукупністю впливів кондиціональних, специфікуючих і пускових причин.

2. Сучасні умови управління ефективністю діяльності вимагають систематичності її реалізації, яка б враховувала вплив різних теоретичних підходів до управління підприємством, а також економіко-правові аспекти різних форм господарювання.

3. Аналітичні підсумки дослідження результатів діяльності машинобудівних підприємств свідчать про недостатній рівень їх ефективності, техніко-технологічну відсталість виробничих процесів, недосконалість систем управління підприємствами в умовах нестабільного зовнішнього середовища. Зазначені тенденції пов'язані зі скороченням інвестицій у основний капітал, різким зменшенням внутрішнього ринку продукції машинобудівного комплексу України, збереженням високого рівня імпортозалежності.

4. Проведений аналіз системи управління ефективністю дозволяє зробити висновки про відсутність цілісної системи управління ефективністю як такої на більшості підприємств, статичність процесу оцінки ефективності їх діяльності, використання максимізації прибутку у якості критерію ефективності функціонування підприємства.

5. Формування протягом останніх років тенденцій виходу галузі з кризового стану є позитивним фактом, але недостатнім для подальшого динамічного розвитку, можливість якого у вітчизняних економічних умовах стане реальною лише з прийняттям відповідних дій як на державному, так і на регіональному рівнях.

6. Сукупність диференційованих факторів впливу на кінцеві результати діяльності для суб'єктів машинобудівної галузі може деталізуватися та варіюватися від одного підприємства до іншого, в залежності від специфіки продукції, що виробляється, та характеристик її ринків, але, незалежно від обраної сукупності факторів, необхідно дотримуватися наступних принципів: наявності зв'язку між зазначеними факторами та процесом створення вартості для акціонерів; деталізації та каскадування їх до найнижчого рівня управління; визначення диференційованих факторів впливу через фінансові та операційні показники; відображення факторами як поточної діяльності, так і довгострокових перспектив.

7. Запропонована методика оцінки загального рівня ефективності підприємств машинобудівної галузі дозволяє порівняти результати їх діяльності через використання карти ефективності та відрізняється від систем диференційованих оцінних й інтегрованих показників простотою, логічністю і репрезентативністю.

8. Застосування методики оцінки вартості машинобудівних підприємств на базі доходного підходу з використанням принципу стаціонарності дозволяє отримати зіставну із раніше отриманими результатами щодо ефективності підприємств величину вартості. Її відповідність диференційованим показникам ефективності підтверджується результатами регресійного аналізу.

9. Урахування галузевих та регіональних відмінностей функціонування підприємств в процесі визначення ставки дисконтування можливе шляхом статистичної обробки репрезентативної вибірки групи підприємств однієї й тієї ж галузі з регіональною прив'язкою з метою обґрунтування норми прибутку, або через застосування одного з аналітичних методів розрахунку норми дисконтування.

10. Теоретичний аналіз системи управління підприємством на основі системно-інтеграційного підходу надав можливість сприйняти її як систему, що має процесно-проектні ознаки, які реалізуються у генеруванні трансформаційних процесів в системі підприємства й гармонізації його діяльності. Виявлення головних ознак системи управління машинобудівним підприємством дозволило чітко виокремити серед існуючих диференційованих факторів впливу на кінцеві результати діяльності ключові, що визначають можливість ефективного досягнення цільових орієнтирів.

Реалізація сукупності теоретико-методичних положень і практичних рекомендацій щодо формування та використання системи управління ефективністю діяльності вітчизняних підприємств сприятиме підвищенню їх конкурентоспроможності на світовому ринку та високоефективному функціонуванню у довгостроковій перспективі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Капаруліна М.С. Еволюція концепцій ефективності // Стратегія економічного розвитку України: Зб. наук. праць. 2006. Вип. 18. - С. 144-148. - 0,25 друк. арк.

2. Капаруліна М.С. Стратегічно-орієнтовані концепції визначення ефективності діяльності підприємств // Теоретичні та прикладні питання економіки. Збірник наукових праць. Випуск 9. (за ред. проф. Єханурова Ю.І., Шегди А.В.) - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2006. - С. 324-328. - 0,25 друк. арк.

3. Капаруліна М.С. Максимізація вартості підприємства як критерій ефективності його функціонування // Стратегічні пріоритети. Науково-аналітичний щоквартальний збірник Національного інституту стратегічних досліджень, №3 (4) (за ред. к. т. н. Рубан Ю.Г.) - К.: ПП «Хімджест», 2007. - С. 84-89. - 0,6 друк. арк.

4. Капаруліна М.С. Економічна та соціальна ефективність на підприємстві: діалектичний зв'язок і конфлікт // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень'2005». Том 16. Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 28-30. - 0,13 друк. арк.

5. Капаруліна М.С. Показники та критерії ефективності при прогнозуванні розвитку промисловості в умовах ринку // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти». - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Том 1. - С. 58-59. - 0,1 друк. арк.

6. Капаруліна М.С. Гносеологічні проблеми визначення ефективності діяльності підприємств // Матеріали ІV Міжнародної науково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень 2005». Том 16. Економіка підприємства. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 30-32. - 0,15 друк. арк.

7. Капаруліна М.С. Тенденції розвитку ринку продукції машинобудування в Україні // Регіональні проблеми та перспективи розвитку ринків збуту промислової продукції // Тези доповідей. Том 1. - К.: УКРІНТЕІ, 2006 - 6-7 грудня 2006 р. - С. 124-126. - 0,1 друк. арк.

8. Капаруліна М.С. Еволюція концепцій ефективності // Економіка підприємства: теорія та практика: Зб. мат. Міжнар. наук.-практ. конф. 23-24 березня 2006 р. /Відп. за вип. Г.О. Швиданенко. - К.: КНЕУ, 2006. - С. 20-23. - 0,15 друк. арк.

9. Капаруліна М.С. Методичні підходи до визначення вартості підприємства // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Збірник наукових праць. Міжнародна науково-практична конференція «Пріоритетні напрями розвитку змішаної економіки». Том 1. - К.: Дільниця оперативної поліграфії при КНУТД, 2007. - С. 179-183. - 0,25 друк. арк.

10. Капаруліна М.С. Особливості застосування концепції управління вартістю в Україні // Проблеми управління у сфері підприємництва: Матеріали науково-практичної конференції. - К.: Університет економіки та права «КРОК», 2007. - Книга І. - С. 29-31. - 0,17 друк. арк.

Размещено на Allbest.ru