Характеристика адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Характеристика адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах

Гращенко Ірина Семенівна

Анотація

Гращенко І.С. Характеристика адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами. - Київський національний університет технологій та дизайну, м. Київ, 2008.

Дисертація присвячена поглибленню теоретико-методичних засад щодо формування адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах. На основі визначення теоретичних поглядів і підходів у роботі визначені сутність і зміст категорій «інновація» та «інноваційний процес», виявлено та класифіковано фактори впливу на їх активізацію на підприємствах; обґрунтовано наукові підходи до формування адаптивної системи за умов реалізації авторської концепції прискорених циклів управління інноваційною діяльністю. Здійснено оцінку стану інноваційної здатності підприємств промисловості. Аргументовано необхідність та запропоновано до впровадження інформаційно-методичне забезпечення моніторингу інноваційно-інвестиційних процесів з перевіркою його адекватності сучасному рівню соціально-економічному розвитку держави. Розроблено методику прогнозування для реалізації дієвої моделі економічного зростання й динамічного розвитку підприємств. Побудовано адаптивну систему управління інноваційними процесами, розроблено схему її функціонування на засадах реалізації інноваційно спрямованої стратегії економічного зростання з концентрацією зусиль за пріоритетами.

Ключові слова: інноваційні процеси; адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах; єдиний критерій оцінки; система показників ефективності управління інноваційними процесами; комплекс інноваційно-економічних вирішень (РІІТОУ-структура); прогноз ефективності управління інноваційними процесами.

адаптивний управління інновація

Аннотация

Гращенко И.С. Характеристика адаптивной системы управления инновационными процессами на предприятиях. - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями. - Киевский национальный университет технологий и дизайна, г. Киев, 2008.

Диссертация посвящена усовершенствованию теоретико-методических основ и практических рекомендаций относительно формирования адаптивной системы эффективного управления инновационными процессами на предприятиях. В работе определены экономическая сущность и содержание категорий «инновация» и «инновационный процесс», выявлено и классифицировано факторы, которые влияют на активизацию последних на микроуровне. Сформирована концепция управления ускоренными циклами инновационной деятельности и научные принципы построения адаптивной системы управления, которые направлены на максимизацию прибыли предприятий легкой промышленности за счет построения и реализации оптимальной инновационно-инвестиционной модели их развития. Проведено исследование по проблеме обеспечения эффективности управления инновационными процессами и дифференцированы основные группы факторов влияния на инновационную активность предприятий, обосновано факторы возникновения взаимозависимых проблем, которые касаются развития легкой промышленности. Доказано необходимость использования единых критериев оценки эффективности управления инновационными процессами для выбора оптимальных вариантов новаций.

Проведена оценка современного состояния и инновационной способности перерабатывающей промышленности и диагностика уровня развития потенциалов факторного и системно-универсального функционирования предприятий легкой промышленности. Результаты исследования угроз и рисков экономического развития определили необходимость разработки практических рекомендаций по: 1) мобилизации резервов для достижения высокого уровня инновационной способности отрасли на основе обновления технологий и номенклатуры продукции; 2) внедрению системы непрерывного мониторинга и реализации концептуальной схемы концентрации усилий по детерминантам процесса управления рисками инновационной деятельности.

Проанализирован международный опыт управления и активизации инновационных процессов с целью использования наиболее адаптивных средств реализации инновационно направленной модели экономического роста предприятий. На основе этого анализа предложена классификация инструментов реализации инновационной стратегии предприятий легкой промышленности, которая обеспечит внедрение в кратчайшие сроки прогрессивных технико-технологических решений и нововведений.

В диссертации построена адаптивная система управления инновационными процессами на предприятиях (АСУИПП) с целью обеспечения эффективного функционирования и стимулирования инновационной деятельности. Уровни и состав подсистем, которые также являются сложными структурами, АСУИПП определенны в соответствии с элементами разработанной концепции управления ускоренными циклами инновационной деятельности. Предложен авторский способ проектирования адаптивной системы и разработана схема ее органичного функционирования на основе реализации инновационно направленной стратегии экономического роста и концепции ускоренных циклов управления инновационной деятельностью. Для ее анализа разработана система моделей оценки эффективности управления инновационными процессами, при построении которых использованы следующие выходные данные: уровень риска, объем инвестиционных расходов; количество внедренных инноваций, прогрессивных технологий, обновленной продукции и уровня эффективности управления. Показатели эффективности управления инновационными процессами положены в основу оригинальной методики прогнозирования последствий их реализации. На основе системы экономических модельных решений определены величины показателей эффективности мероприятий по активизации инновационной деятельности, разработана методика выбора вариантов управленческих решений, что обеспечивает непрерывность технико-экономического прогнозирования на предприятии.

Сделан вывод о необходимости разработки и предложено к внедрению новое информационно-методическое обеспечение мониторинга инновационно-инвестиционных процессов с проверкой их адекватности к современному уровню социально-экономического развития государства. Разработана методика прогнозирования для реализации реальной модели динамического развития предприятий. Сформирована система показателей, которые положены в основу методик оценивания результативности адаптивной системы, разработан комплекс моделей, с применением новых понятий РИИ-, ТОУ-, РИИТОУ-структур и экономико-математических моделей замены технологий, которые формируют экономико-организационную основу для внедрения непрерывной системы мониторинга и прогнозирования эффективности инновационных процессов на предприятиях.

Предложена матрица усилий, которая показывает зоны концентрации усилий во время управления инновационными процессами, что позволит построить модели инновационно направленного развития предприятий с учетом ключевых факторов влияния на их эффективность, определить места концентрации ресурсов, обеспечить бесспорность технико-экономического прогнозирования, учесть влияние разнонаправленных факторов, установить реальные тенденции динамики микроэкономических показателей при использовании агрегатных сравнительных показателей инновационной способности предприятий.

Ключевые слова: инновационные процессы; адаптивная система управления инновационными процессами на предприятиях; единый критерий оценки; система показателей эффективности управления инновационными процессами; комплекс инновационно-экономических решений (РИИТОУ-структура); прогноз эффективности управления инновационными процессами.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. У системі регулювання розвитку національної економіки одним з найважливіших завдань науково-прикладного характеру є обґрунтування ряду заходів по забезпеченню науково-технічного прогресу у переробній промисловості, формування їх дієвої інноваційної політики, яка б забезпечила інноваційно-спрямований розвиток виробничо-економічних систем як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі. Фактор активізації розвитку інноваційної діяльності має першочергове значення для економічного зростання підприємств легкої промисловості, особливо враховуючи стрімке зростання технологічного розвитку інших країн. Результати перетворень у світовій і вітчизняній економіці, зумовлені досягненнями науково-технічного прогресу, широким впровадженням прогресивних технологій та високотехнологічної продукції, потребують постійного вдосконалення методів і моделей управління інноваційними процесами на промислових підприємствах України.

Питання, пов'язані з розробкою теоретичних основ управління і стратегічних напрямів реалізації нововведень, привертали увагу багатьох дослідників, зокрема: І. Ансоффа, Н. Вінера, Р. Нельсона, Ф. Тейлора та інших. Інструментарій щодо стимулювання інноваційних процесів розглядали у своїх працях такі науковці як: О. Алимов, А. Амоша, А. Гречан, А. Гриньова, М. Денисенко, М. Єрмошенко, М. Кондратьєв, Б. Санто, Г. Савіна, О. Чубукова, Й. Шумпетер та інші. Проте, окремі аспекти, пов'язані з формуванням адаптивної системи ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах переробної галузі, потребують поглибленого дослідження, особливо за умов переходу вітчизняної економіки на модель інноваційно розвитку України.

Невирішеність проблеми формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, відсутність комплексної оцінки та прогнозування результативності їх функціонування і зумовлюють актуальність дисертаційної роботи. На особливу увагу заслуговує пошук та реалізація політики активізації інноваційної діяльності й прискорення процесу впровадження інновацій із визначенням можливих напрямів оновлення продукції легкої промисловості. Актуальність даного дослідження зумовлена також необхідністю вирішення проблеми ефективного управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості на засадах реалізації концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковими дослідженнями Київського національного університету технологій та дизайну МОН України, зокрема з наступними темами: «Розробка механізмів стратегічного розвитку підприємств легкої промисловості, системних технологічних комплексів автоматизованої підготовки виробництва та виготовлення конкурентоспроможної продукції з використанням методів дизайну, менеджменту та маркетингу в умовах ринкової економіки» (№ держреєстрації 0102U001413, термін 2002-2004 рр.) - особистий внесок автора полягає у проведенні досліджень факторів впливу на ефективність управління інноваційними процесами та вдосконаленню інструментарію розроблення інноваційних стратегій розвитку підприємств легкої промисловості; «Розробка сучасних інструментальних методів управління підприємством, технологічними процесами виготовлення конкурентоспроможної продукції» (№ держреєстрації 0105U002389, термін 2005-2007 рр.) - особистий внесок автора полягає у вдосконаленні методики оцінки та прогнозу ефективності управління інноваційними процесами, побудові аналітичних і прогнозних моделей ефективності інноваційних процесів на підприємствах; «Вдосконалення системи управління розвитком підприємств легкої промисловості в умовах сучасних трансформаційних процесів в Україні» (№ держреєстрації 16.02.01 ДБ, 2007-2008 рр.) - особистий внесок автора полягає у розробці концептуальних схем; теоретико-методологічних засад формування адаптивної системи управління інноваційними процесами та проведення її аналізу за використання нової сукупності показників, отриманих при обґрунтуванні єдиного критерію оцінки і прогнозування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка наукових підходів та практичних рекомендацій щодо формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості, спрямованої на активізацію інноваційної діяльності та оновлення продукції з метою підвищення її конкурентоспроможності. Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність сформувати та послідовно вирішити такі завдання:

- розкрити суть проблеми реалізації інноваційної політики в легкій промисловості, а також сутність, зміст та логіку взаємозв'язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики;

- довести необхідність і розробити нові організаційно-економічні підходи до кількісної оцінки та прогнозування ефективності інноваційних процесів на промислових підприємствах з побудовою відповідної системи показників;

- сформувати наукові засади побудови адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах та розробити концепцію управління прискореними циклами інноваційної діяльності;

- визначити принципи формування та реалізації функцій стратегічного управління інноваційними процесами у виробничо-економічних системах;

- встановити сучасні проблеми освоєння та ступінь розвиненості потенціалів факторного та системно-універсального функціонування промислових підприємств, виконати діагностику ймовірних загроз та ризиків інноваційних процесів;

- обґрунтувати можливість адаптації міжнародного досвіду управління та активізації інноваційних процесів для реалізації інноваційно спрямованої моделі економічного зростання підприємств легкої промисловості в Україні;

- запропоновувати інформаційно-методичне забезпечення моніторингу інноваційно-інвестиційних процесів з перевіркою його адекватності сучасному рівню соціально-економічного розвитку держави;

- розробити комплекс модельних вирішень і методик оцінки та прогнозування ефективності інноваційних процесів на підприємствах для добору оптимальних рішень і адаптації виробничо-економічних систем до змін у зовнішньому середовищі;

- класифікувати багатофункціональні залежності складових адаптивної системи управління інноваційними процесами, розробити схему її функціонування на засадах реалізації інноваційно спрямованої стратегії економічного зростання промислових підприємств;

- здійснити дослідну експериментальну перевірку адекватності розроблених моделей, методів та методик та обчислених прогнозів основних економічних показників діяльності підприємств легкої промисловості до 2020 р. за використання побудованого ряду інтегральних, узагальнених та агрегованих показників ефективності управління інноваційними процесами з метою опрацювання програми зниження впливу деструктивних факторів на інноваційні процеси у зазначеній галузі до 2020 р.

Об'єктом дослідження є система управління і регулювання інноваційною діяльністю на підприємствах легкої промисловості, що формує і визначає їх економічне зростання та забезпечує досягнення світових стандартів випуску продукції.

Предметом дослідження є методичні та прикладні проблеми формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості України з метою підвищення ефективності її функціонування.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використані такі загальнонаукові й спеціальні методи дослідження: діалектичний метод, структурно-логічний та семантичний аналіз, загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу (при уточнені сутності, змісту та логіки взаємозв'язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та інноватики); специфічні методи: економічного аналізу, прогностичний та діагностичний (для згрупування, порівняння, узагальнення економічних показників ефективності управління інноваційними процесами); порівняльний; логічний та кластерний методи (при визначенні сутності та функцій розвитку економічних явищ, обчисленні узагальнених інтегральних показників); системного аналізу, графічний (для наочного відтворення результатів аналізу) та рейтинговий методи (при обґрунтуванні методичних підходів до оцінки та прогнозування ефективності управління інноваційними процесами); метод експертних оцінок (для обґрунтування вагомості факторів при обчисленні узагальнених інтегральних показників). А також економетричні методи: найменших квадратів (при побудові лінійних та мультиплікаційних трендів); структурних матриць і матриць кореляції (при визначенні ієрархії багатокомпонентної структури та набору стратегії розвитку адаптивної системи управління інноваційними процесами).

Інформаційною базою дисертації є нормативні та законодавчі акти України, матеріали Державного комітету статистики України, постанови комітетів Верховної Ради України з питань інноваційного розвитку, а також дані статистичного департаменту OCDE щодо динаміки промисловості країн світу; монографії, ресурси Інтернету, періодичні видання вітчизняних і міжнародних організацій, неурядових інститутів, публікації, дані річних звітів, проектна документація окремих підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні та розробленні науково-практичних положень щодо формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах легкої промисловості. Суттєвими результатами, що характеризують наукову новизну є такі теоретичні, методичні та прикладні розробки автора.

вперше:

- введено у науковий обіг визначення понять: «адаптивна система управління інноваційними процесами на підприємствах (АСУІПП)», концептуально-логічна схема якого передбачає реструктуризацію інституційно-ресурсно-функціонального забезпечення виробництва та оптимізацію управління інноваційними процесами з метою реалізації моделі економічного зростання; «РIIТОУ-структура» як комплекс інноваційно-економічних вирішень, адекватних природі підоб'єкта, що моделюється (АСУІПП) з урахуванням сучасного рівня технічної підготовки виробництва. Вона побудована за використання сукупності економіко-математичних моделей у взаємозв'язку ланок: «ризик - інвестиції - інновації - прогресивні технології - оновлення продукції - управління»;

- запропоновано концептуальну модель прискореного формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах, яка передбачає: формування автономного підоб'єкту (АСУІПП); встановлення пріоритетів і завдань та класифікацію цілей її функціонування; визначення єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами; добір ключових факторів впливу; розробку методів проектування АСУІПП; обґрунтування необхідного обсягу ресурсів шляхом поєднання технологічних пар: «методи формування АСУІПП - ресурси, інструменти», «фактори впливу на АСУІПП - ресурси, інструменти»; деталізацію стратегії функціонування АСУІПП при концентрації зусиль на певних елементах виробничо-економічної системи;

удосконалено:

- систему показників оцінювання ефективності управління інноваційними процесами; обґрунтовано їх економічну сутність і прийнятність застосування для підвищення достовірності прогнозів; склад корегуючих заходів щодо забезпечення економічного зростання підприємств легкої промисловості; методики розрахунку інтегральних та агрегованого показників ефективності управління інноваційними процесами за комплексами модельних рішень з урахуванням структури потенціалів факторного і системно-універсального функціонування виробничо-економічних систем;

- науково-методичне розв'язання проблем досягнення високої інноваційної здатності підприємств, яке на відміну від існуючих передбачає розробку моделей, критеріїв та показників, що забезпечило неперервність модифікації АСУІПП, зміну її поведінки (та цільових підсистем) за рахунок їх цілеспрямованої реструктуризації шляхом інформаційного насичення модельних вирішень інтегральними показниками, обчисленими на основі РІІТОУ-структур;

- методику прогнозу ефективності управління інноваційними процесами на підприємствах, в основу якої покладено оптимізаційний підхід до вирішення прогнозно-аналітичних завдань за використання моделей заміщення технологій при побудові комплексів РІІ- («ризик - інвестиції - інновації») та ТОУ-структур («технології - оновлення продукції - управління»), що дозволило побудувати прогноз економічної динаміки до 2020 р.;

- методи оцінювання ефективності управління інноваційними процесами, що, на відміну від існуючих, реалізуються за замкнутим циклом за етапами: оцінювання: рівня ризику і загроз; кількості впроваджених інновацій; ефективності сучасної системи управління; варіантів інновацій та добору найкращих; прогноз: необхідного обсягу інвестицій; можливостей технологічного та продуктового оновлення; ефективності управління на засадах реалізації АСУІПП; корегування інноваційної політики з розробленням програми впровадження інноваційних процесів. Це дозволило за результатами комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємств мобілізувати резерви, спрямовуючи їх на досягнення цільових орієнтирів;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи моніторингу ймовірних загроз і ризиків, впровадження інноваційних процесів на підприємствах з метою подолання економічних проблем та реалізації інноваційно спрямованих моделей їх розвитку. Вони, на відміну від загальноприйнятих, підпорядковані системному обґрунтуванню і прийнятні для реалізації функцій: прогнозування, планування, корегування і контролю, резервування різних за природою ресурсів;

- інструментарій розроблення інноваційних стратегій, спрямований на досягнення підприємством нової системної якості та забезпечення високого рівня ефективності управління інноваційними процесами при концентрації зусиль на окремих об'єктах і напрямах впровадження нововведень. Він базується на принципах управління інноваційними процесами, враховує ключові цілі та завдання, визначає механізми розподілу функцій і адміністративних повноважень, їх пріоритетність у ресурсному забезпеченні;

- алгоритм побудови оптимізаційної моделі управління інноваційними процесами та обчислення показників її ефективності за аналітичними формами економічних функцій характеристик «система-об'єкт» виробництв легкої промисловості. Він передбачає впровадження та органічне функціонування АСУІПП у разі реалізації концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності на підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація висновків та пропозицій дисертаційної роботи сприятиме формуванню АСУІПП легкої промисловості, що підвищить їхню інноваційну здатність та конкурентоспроможність. Практичне значення одержаних результатів дослідження підпорядковане удосконаленню методів формування та запровадження АСУІ ПП, ранжування та добору інновацій, що стали науковим підґрунтям запропонованої концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності. Результати дослідження які впроваджено: Концепцію управління інноваційними процесами використано під час розробки стратегії розвитку ВАТ «Київський завод гумових та латексних виробів (довідка № 17/2 від 14.02.08 р.); методики та інструментальні засоби запроваджено у господарській діяльності ЗАТ ВТШФ «ДАНА» (довідка № 26 від 12.02.08 р.), ТОВ ТД Українсько-італійське підприємство «Екотекстиль» (довідка № 45/08 від 18.02.08 р.) та ВАТ «Елія» (довідка № 14/7 від 22.02.08 р.). Результати дослідження також викладено як навчально-методичний матеріал у посібниках з дисциплін «Інноваційний менеджмент», «Менеджмент підприємницької діяльності» (акт КНУТД МОН України від 11.03.08 р.; довідка Київського економічного інституту менеджменту № 28 від 28.03.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною завершеною роботою здобувача. Наукові положення, розробки та пропозиції, вміщені в роботі та винесені на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано тільки ті ідеї та положення, котрі є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень дисертанта та основні положення роботи доповідалися на 9 міжнародних, загальнонаціональних наукових та науково-практичних конференціях, а саме, на міжнародних: «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення (березень 2003 р., м. Тернопіль); «Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)» (квітень 2003 р., м. Чернівці); «Сучасні проблеми управління» (листопад 2003 р., м. Київ); «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (грудень 2003 р., м. Донецьк); «Економічні проблеми розвитку промислового виробництва» (травень 2004 р., м. Одеса); «Розвиток підприємницької діяльності в Україні: історія та сьогодення (червень 2004 р., м. Тернопіль); «Державотворчі процеси і соціально-економічні моделі розвитку України на сучасному етапі» (червень 2007 р., м. Бердянськ); а також на всеукраїнських: «Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком» (травень 2004 р., м. Рівне); «Економічний розвиток: проблеми та шляхи їх вирішення» (вересень 2005 р., м. Київ).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 13 наукових праць (з них 6 одноосібних), в т. ч. 9 статей у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належить автору - 3,25 друк. арк., зокрема у наукових фахових виданнях - 2,5 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (156 найменувань), додатків (58 стор.). Основний обсяг дисертації становить 188 стор. комп'ютерного тексту, в тому числі 15 таблиць та 25 рисунків, в т. ч. 16 займають усю площу сторінки.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, окреслено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, вміщено інформацію щодо апробації результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі «Теоретико-концептуальні підходи до формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах» розглянуто сутність, зміст та логіку взаємозв'язку вихідних категоріальних понять загальної теорії управління та систем; упорядковано понятійний апарат інноватики та конкретизовано дефініції: інновації з класифікацією її ознак; інноваційного процесу із обґрунтуванням його місця і ролі у підвищенні ефективності функціонування підприємств легкої промисловості. Також узагальнено та систематизовано ті аспекти інноваційного розвитку підприємств, що стосуються пізнання предмету дослідження, виокремлено особливості реалізації стратегічної та операційно-функціональної складових інноваційних процесів. Це дозволило сформувати концепцію управління проскореними циклами інноваційної діяльності та наукові засади побудови адаптивної системи управління, які спрямовано на максимізацію прибутків суб'єктів господарювання за рахунок побудови і реалізації оптимальної інноваційно-інветиційної моделі розвитку. Досліджено сучасні проблеми забезпечення ефективності управління інноваційними процесами та диференційовано основні групи факторів, які впливають на інноваційну активність підприємств і обсяги випуску оновленої й високотехнологічної продукції (ВТП), обґрунтовано чинники виникнення взаємопов'язаних проблем, які безпосередньо стосуються розвитку легкої промисловості. Це дозволило довести необхідність визначення єдиних критеріїв оцінки ефективності управління інноваційними процесами для вирішення науково-методичних питань щодо вибору нововведень.

Визнано, що в інноваційній діяльності підприємств засобом її активізації можуть бути важелі впливу на скорочення термінів впровадження інновацій, стратегічні рішення в системі управління інноваційними процесами та реалізації функції резервування. Зазначене уможливлює при реструктуризації виробництва у легкій промисловості забезпечити реінжиніринг бізнес-процесів і випуск: 1) визначеного обсягу базової промислової продукції; 2) ВТП при введенні прогресивних технологій; 3) продукції оновленої номенклатури. Автор рекомендує з метою послаблення ризиків і загроз інноваційній діяльності виробничо-економічних структур запровадити сучасну систему управління інноваційними процесами, результативність якої зумовлена структуруванням відповідно до набутих конститутивних функцій управління прискореними циклами та формуванням механізмів, дія яких класифікована за принципами системно-комплексного та синергетичного теоретичних підходів.

У роботі визначено ієрархічність побудови адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах (АСУІ ПП) з метою забезпечення органічного її функціонування як нової форми організації та стимулювання інноваційної діяльності з адекватною сучасним вимогам до технологічного рівня виробництва, сукупності організаційно-економічних, технічних, фінансових та інформаційно-методичних засобів управління інноваційним розвитком підприємств. Рівні та склад підсистем АСУІ ПП визначено відповідно до елементів розробленої концепції управління прискореними циклами інноваційної діяльності, елементи якої пов'язують між собою виробництво, ресурсно-функціональні механізми забезпечення результативності та цільові орієнтири запровадження АСУІ ПП.

Це дозволило формалізувати статистичні закономірності розвитку адаптивної системи, за якими описано її структуру, побудовано моделі управління її компонентами і властивостями. Адаптивна система cкладається з підсистем, які також є складними структурами. АСУІ ПП є відкритою та складною системою, властивості якої не є наслідком поєднання ознак, характерних для її складових; спроможна до адаптивної активності, за рахунок якої збільшує корисні здібності до трансформації та зменшує деструктивні ознаки; підтримувати стійкость стану та нарощувати як впорядкованість, так і складність за рахунок надзвичайної гнучкості компонент. Внаслідок ефекту від реалізації сукупних властивостей АСУІПП можна досягти: мети її запровадження в якості стимулятора інноваційних процесів та ефективності функціонування підприємств легкої промисловості. При цьому сформовано організаційно-економічні засади підвищення інноваційної здатності підприємств, запропоновано системи монітрингу та прогнозування наслідків реалізації АСУІПП, розроблено стратегію її розвитку на різні терміни упередження та комплекс політик. На основі розроблених положень формування АСУІПП запропоноване досягнення впорядкованості виконання завдань дослідження двома способами: по-перше, з урахуванням усіх зовнішніх щодо інноваційної політики факторів різного рівня, що уможливлює її запровадження в легкій промисловості; по-друге, за рахунок внутрішньо узгодженої взаємодії елементів і підсистем АСУІПП, які утворюють механізми реалізації інноваційної політики завдяки існуванню самоорганізаційних чинників еволюції адаптивної системи та використанню єдиного критерію оцінки ефективності функціонування та управління нею.

У другому розділі «Проблеми управління інноваційними процесами та їх вирішення при мобілізації резервів з урахуванням сукупних можливостей підприємств» проаналізовано сучасний стан розвиненості потенціалів факторного і системно-універсального функціонування підприємств переробної та легкої промисловості; простежено динаміку суспільних витрат на науково-технічну й інноваційну діяльність як в економіці в цілому, так і у досліджуваній галузі; проведено діагностику результатів діяльності промислового комплексу України; оцінено: наукоємність продукції за галузями, витрати на дослідження й розробки, динаміку зростання інноваційної активності підприємств (табл. 1).

Таблиця 1 Показники інноваційної діяльності промислових підприємств України*

*розраховано автором за даними Держкомстату України

За результатами статистичного аналізу, у техніко-економічних дослідженнях галузей переробної промисловості спостерігаються чотири негативні тенденції. Перша тенденція пов'язана з недостатньою розробкою методики системного аналізу ефективності управління інноваційними процесами; друга - з поступовим прогресивним перетвореннями, яке відбувається у вітчизняній економіці; третя - з відсутністю єдиного, загальноприйнятого критерію комплексної оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємств та вибору пріоритетних заходів та методів активізації інноваційних процесів, що потребує модифікації методів аналізу і розробки системи показників ефективності управління; четверта тенденція зумовлена необхідністю застосування нових підходів до оцінки, з урахуванням постійного скорочення життєвого циклу новацій та їх максимального впливу на забезпечення економічного зростання суб'єктів господарювання в Україні.

Зниження наукоємності виробництва у легкій промисловості спричинене недостатнім фінансуванням запровадження прогресивних технологій на підприємствах різних форм власності. Діагностика ймовірних загроз та ризиків розвитку зумовила розроблення пропозицій щодо мобілізації резервів досягнення високого рівня інноваційної здатності галузі на основі оновлення технологій та номенклатури продукції. Цьому сприятиме запровадження системи безперервного моніторингу й реалізації концептуальної схеми концентрації зусиль за детермінантами процесу управління ризиками в інноваційній діяльності.

Проаналізовано міжнародний досвід управління й активізації інноваційних процесів з метою використання найбільш адаптивних засобів реалізації інноваційно спрямованої моделі економічного зростання підприємств. Доведено, що для розроблення дієвої програми інноваційної політики та запровадження її у практику господарювання України з урахуванням специфічних місцевих умов, необхідно, базуючись на проведеному аналізі, критично оцінити можливості перенесення позитивного досвіду в діяльність підприємств. На основі пропонованого методологічного підходу до розроблення інноваційної стратегії у промисловості України доведено доцільність зосередження зусиль на використанні дієвих інструментів реалізації інноваційних процесів на мікрорівні, зокрема, засобами підполітик для отримання ефекту від впровадження найбільш доцільних для забезпечення ефективності функціонування певної виробничо-економічної системи новацій різного типу та підвищення їх результативності. З урахуванням функцій корегуючих підсистем АСУІПП класифіковано інструменти реалізації інноваційної стратегії підприємств легкої промисловості для запровадження у найкоротші терміни прогресивних рішень і нововведень, а саме підполітики ведення інноваційних процесів:

1) лозунгова - переважно визначаються пріоритети діяльності та кінцеві результати, відповідно до яких спрямовуються зусилля, при цьому не визначені шляхи, програми досягнення орієнтирів, не вказується конкретний алгоритм проведення аналітичних процедур;

2) дублююча - під час управління інноваційною діяльністю «копіюється» провідний досвід та наслідується модель управління, програми розвитку, які в кінцевому підсумку не дають очікуваного результату (оскільки під час впровадження досвіду інших суб'єктів управління не враховується менталітет суспільства, економічні умови розвитку держави);

3) активізації та стимулювання (ПАСІПП - система заходів та практичний інструментарій реалізації оптимальної інноваційно-спрямованої стратегії) - спрямована на економічне зростання як підприємства, так і галузі та держави в цілому. Нею визначено пріоритетні шляхи розвитку та центри концентрації зусиль, моделі, цільові та комплексні програми розвитку підприємств, галузі та промислового комплексу.

Доведено, що у відтворенні прискорених циклів реалізації інноваційної стратегії підприємств легкої промисловості, компенсаційним чинником технологічного оновлення, збереження цілісності, визначеності інноваційної діяльності, організованості збалансованих субструктур управління використовують наступні субполітики ПАСІПП.

1. Застосування прискорених циклів впровадження інновацій на підприємствах (СЗПЦВІП), основою якої є експрес-оцінка пріоритетних нововведень та експрес-реагування на різноспрямовані зміни в інноваційній діяльності. Схематично реалізацію субполітики можна викласти як взаємозв'язок ланок: «експрес моделі ефективності інновацій - інтегральні показники ефективності - скореговані вимоги». Це передбачає розробку нових програм, методів і моделей, що зорієнтовані на швидкісне впровадження заходів, нововведень і ВТП, а також нових видів продукції та їх оновлення.

2. Забезпечення високої енергоефективності виробництва (СЗВЕВ) як визначальний стимул впровадження передових технологій. Її зусилля та інструментарій спрямовані на поступову зміну економічної структури виробничо економічних систем, що зумовить прискорення процесів добору оптимальних варіантів технологічних і організаційних нововведень, білінгу проектів та їх комерціалізації.

3. «Лозунгової активізації інноваційної діяльності» (СЛАІД) - цей тип субполітики дозволяє певним чином поширити і адаптувати досвід інноваційної діяльності провідних країн, здійснити перебудову системи освіти та забезпечити ефективну основу для реалізації єдиної комплексної державної програми з розвитку інноваційної діяльності.

У третьому розділі «Формування адаптивної системи управління інноваційними процесами на підприємствах» запропоновано методичне вирішення проблем формування і функціонування АСУІПП, складено модельні вирішення щодо вибору оптимальних варіантів інновацій та розроблено методику прогнозування їх результативності на основі єдиного критерію оцінки ефективності управління інноваційними процесами. Це дозволило сформувати систему показників, що покладені в основу дієвих методик оцінювання результативності адаптивної системи; розробити комплекс моделей із застосуванням нових понять РII-, ТОУ-, РIIТОУ-структур та економіко-математичних моделей заміщення технологій (ЕМЗТ), які формують економіко-організаційне підґрунтя для введення безперервної системи моніторингу та прогнозування ефективності інноваційних процесів на підприємствах. З метою визначення сутнісних характеристик АСУІПП розроблено методологічні засади її формування та побудовано структурно-логічну схему її функціонування при реалізації інноваційно спрямованої стратегії економічного зростання підприємств та концепції прискорених циклів управління їх інноваційною діяльністю.

Розроблено модель ефективності управління інноваційними процесами, для побудови якої використано наступні вихідні дані: рівень ризику, обсяг інвестиційних витрат; кількість впроваджених інновацій, прогресивних технологій та оновленої продукції; показники структурного аналізу системи управління. Доведено, що аналіз ефективності управління інноваційними процесами за період 1990-2006 рр. потребує вичерпної інформаційної бази даних з урахуванням чинників, які утворюють науково-технічну, економіко-організаційну і технологічну базу характеристик «система-об'єкт», за якими побудовано лінійні тренди та визначено щільність зв'язку між основними економічними параметрами розвитку виробничо-економічних систем у легкій промисловості (для покрокового формування матриці кореляції). Деталізована та розвинута інформаційно-методична база, яка уможливила розробку нової комунікаційної структури (моніторингу) для перевірки достовірності як процесу обміну інформацією між цільовими підсистемами АСУІПП, так і вдосконалення самої підсистеми планування і прогнозу. Відтак, доведено, що найприйнятнішим методом отримання ймовірної вихідної інформації є комплексна оцінка інноваційних процесів за характеристиками економічної динаміки «система-об'єкт» суб'єктів господарювання. За їх використання розроблено методику формалізації задачі та добору трирівневої системи показників для побудови трьох комплексів модельних вирішень РII-, ТОУ- та РIIТОУ-структур, на основі визначення прогнозу основних показників економічної динаміки для підприємств легкої промисловості та галузі в цілому до 2020 р. (коефіцієнтів та індексів ефективності, інтегральних та комплексних інтегральних показників), а також показники собівартості та обсягу випуску продукції, рентабельності, прибутку тощо (табл. 2).

Складність комплексу рішень визначено за типом РІІТОУ-структур, при обчисленні отримано узагальнений показник, який розраховано окремо за: РІІ-структурою за формулою 1, ТОУ-структурою за формулою 2 та агрегований інтегральний показник ефективності інноваційних процесів за складною РІІТОУ-структурою за формулою 3:

(1);

(2);

(3).

де q_p, q_i, q_Iн, q_Tn, q_o, q_y - інтегральні показники відповідно: рівня ризику, динаміки інвестицій, динаміки впровадження інновацій, прогресивності технологій, кількості оновленої продукції, рівня ефективності управління.

Використання комплексу модельних вирішень РIIТОУ-структур ефективності управління інноваційними процесами та основі ЕМЗТ дозволяє оптимізувати основні показники інноваційної діяльності підприємства.

Таблиця 2. Обґрунтування прогнозу основних економічних показників діяльності підприємств до 2020 р. (фрагмент узагальненої таблиці)