Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Підвищення економічної стійкості аграрних підприємств

Добровольська Олена Володимирівна

Дніпропетровськ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Макаренко Петро Миколайович, Дніпропетровський державний аграрний університет, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Іванюта Світлана Миколаївна, Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, м.Полтава, професор кафедри міжнародної економіки;

кандидат економічних наук, доцент, Дацій Надія Василівна, Рада по вивченню продуктивних сил України, НАН України, м.Київ, провідний науковий співробітник відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

Анотація

Добровольська О.В. Підвищення економічної стійкості аграрних підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Дніпропетровський державний аграрний університет, Дніпропетровськ, 2007.

Дисертаційну роботу присвячено науково-теоретичному обґрунтуванню та розробці практичних рекомендацій щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств. Вивчено теоретичні основи категорії економічної стійкості аграрних підприємств. Досліджено зміст показників оцінювання економічної стійкості підприємств. Розглянуто чинники забезпечення економічної ефективності і стійкості розвитку аграрних підприємств. Проведено рейтингове оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств. Обґрунтовано напрями підвищення економічної стійкості аграрних підприємств.

Ключові слова: аграрні підприємства, економічна стійкість, ефективність, показник, рейтингове оцінювання.

Аннотация

Добровольска О.В. Повышение экономической устойчивости аграрных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Днепропетровский государственный аграрный университет, Днепропетровск, 2008.

Диссертационная работа посвящена научно-теоретическому обоснованию и разработке практических рекомендаций по повышению экономической устойчивости аграрных предприятий. Предложено авторское толкование устойчивости аграрных предприятий, как способности противостоять внутренним и внешним действиям, умение адаптироваться к переменным условиям производства и использовать их с наивысшим эффектом для удовлетворения общественных потребностей в сельскохозяйственной продукции и сохранения экологического равновесия в естественной среде.

В этом определении учитывается достижение устойчивости не только при росте показателей эффективности производства, но и в нестабильных условиях, когда необходимо осуществлять маневр ресурсами и технологиями с целью недопущения диспропорций в процессе воспроизводства средств производства и предметов потребления. Этим обеспечивается недопущение потерь.

Установлено, что в целом экономическая устойчивость определяется эффективностью производственной и коммерческой деятельности предприятия. Общеэкономические показатели характеризуют предпосылки устойчивости развития предприятия на основе эффективного использования всех факторов производства и обеспечения условий достижения высоких финансовых результатов. Определена прямая зависимость между группами показателей оценки экономической эффективности и устойчивости предприятия: динамическое равновесие общеэкономических показателей является основой обеспечения финансовой устойчивости и деловой активности. Внутренними показателями финансовой устойчивости является сбалансированность доходов и расходов, средств и источников их формирования, внешними - платежеспособность и ликвидность. Экономическая устойчивость предприятия связана с его положением на рынке производимой продукции, ее качеством, конкурентноспособностью и репутацией товаропроизводителя.

Обосновано, что оценку экономической устойчивости аграрных предприятий следует осуществлять с учетом интересов разных групп пользователей ее результатов. Для этого показатели финансового состояния аграрных предприятий определяются по их значимости для контрагента: налоговому органу важна способность предприятия к уплате налогов, коммерческие банки должны получить ответ на вопрос о платежеспособности предприятия.

Осуществлена классификация внешних факторов экономической устойчивости аграрных предприятий по уровню их влияния на результаты работы предприятия: прямая (государство, поставщики, конкуренты, потребители) и непрямая (международная обстановка, состояние экономики в стране, научно-технический прогресс, политические и социально-культурные факторы).

Определено, что параметры факторов внутренней среды формируются под воздействием внешней. Многообразие факторов внутренней среды аграрных предприятий можно разделить по основным видам их деятельности: снабженческой, производственной, сбытовой.

В результате проведения рейтинговой оценки экономической устойчивости аграрных предприятий Днепропетровского района, их разделено на три группы по показателям воссоздания ресурсов и уровню экономической эффективности. Аграрные предприятия первой группы отличаются высокой долей обновления основного капитала, поддержкой плодородия почв на высоком уровне и высоким уровнем заинтересованности работников в результатах труда. Аграрные предприятия второй группы обеспечивают условия самоокупаемости и имеют возможность для преодоления причин, которые негативно влияют на уровень производства. Для предприятий третьей группы характерный резкий спад производства в результате нарушения воспроизводительных процессов, показатели которых ниже нормативных.

Результаты исследований показывают, что уровень финансовой устойчивости исследуемых аграрных предприятий Днепропетровского района прямо зависит от уровня производственно-экономической деятельности.

Научно доказано, что объединение предприятий разных сфер АПК в агропромышленную финансовую группу будет способствовать ускорению социально-экономических превращений, повышению экономической устойчивости не только аграрных предприятий, но и других ее участников.

Внутри такой группы следует создать собственный кооперативный банк, который бы способствовал решению финансовых проблем у предприятий-участников путем выдачи не только краткосрочных, но и долгосрочных кредитов под перспективные проекты на выгодных условиях, чем в коммерческих банках.

Для аграрных предприятий с низкими показателями экономической устойчивости рекомендуется использование лизинга для финансирования капитальных инвестиций. С этой целью в составе собственного кооперативного банка целесообразно создать специализированное лизинговое подразделение.

Формирование такой агропромышленной финансовой группы будет способствовать не только повышению экономической устойчивости аграрных предприятий, но и активизации хозяйственной деятельности в агропромышленном производстве.

Ключевые слова: аграрные предприятия, экономическая устойчивость, эффективность, показатель, рейтинговое оценивание.

Annotation

Dobrovolskay О.V. Increase of economic firmness of agrarian enterprises. Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of economic sciences after speciality 08.00.04 is economy and management by enterprises (economy of agriculture and AIC). Dnepropetrovsk state agrarian university, Dnepropetrovsk, 2007.

Dissertation work is devoted to scientifically theoretical proof and development of practical recommendations in relation to the increase of economic firmness of agrarian enterprises. Theoretical bases of category of economic firmness of agrarian enterprises are trained. Maintenance of indexes of evaluation of economic firmness of enterprises is explored. The factors of providing of economic efficiency and firmness of development of agrarian enterprises are considered. The rating evaluation of economic firmness of agrarian enterprises is conducted. Directions of increase of economic firmness of agrarian enterprises.

Keywords: agrarian enterprises, economic firmness, efficiency, index, rating evaluation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Перехід економіки до ринкових відносин створив якісно нові соціально-економічні умови розвитку аграрного виробництва. В період трансформаційних перетворень були відмічені як позитивні, так і негативні тенденції розвитку галузей аграрного виробництва. Ринкові відносини ще не стали регулятором міжгалузевих пропорцій, що вплинуло на економічну стійкість господарюючих суб'єктів аграрного виробництва.

Система державного регулювання агропромислового виробництва не повністю сформована. Недостатньо розвинений ринковий механізм, що склався, підсилив тенденцію привласнення значної частини чистого доходу, вироблюваного в сільському господарстві, промисловістю, торгівлею та іншими галузями суспільного виробництва. Через зниження реальних доходів скоротився платоспроможний попит населення на продовольчу продукцію, що в свою чергу зумовило різкий спад виробництва сільськогосподарської продукції, створило загострення проблеми неплатоспроможності біля 30% аграрних підприємств.

Теоретичні основи економічної стійкості аграрних підприємств в умовах ринку обґрунтовані в працях таких зарубіжних учених, як Ю. Брігхема, Р. Брейли, Б. Єфимова, А. Нельсона, Дж.М. Кейнса, А. Маршалла, Й. Шумпетера, Е. Стоянової, Дж.К. Ван Хорна, Е. Хелферта та вітчизняних учених, таких як В. Андрійчук, В. Амбросов, Л. Анічин, П. Гайдуцький, С. Іванюта, М. Корецький, М. Кропивко, І. Лукінов, П. Макаренко, M. Малік, Л. Мельник, П. Cаблук, В. Юрчишин та інші.

Незважаючи на високий рівень проведених досліджень, окремі проблеми потребують подальшого опрацювання. Так недостатньо вивченими залишаються показники оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств, потребують методологічних підходів рейтингове оцінювання показників економічної стійкості та подальше обґрунтування напрямів підвищення економічної стійкості аграрних підприємств з урахуванням сучасних умов розвитку ринкової економіки в Україні.

Актуальність проблеми, її практичне значення й недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були здійснені у межах теми Дніпропетровського державного аграрного університету “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022). Роль автора полягає у розробці пропозицій щодо напрямів підвищення економічної стійкості аграрних підприємств Дніпропетровської області.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та виробленні пропозицій щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств.

Для досягнення визначеної мети були поставлені та вирішені такі завдання:

- узагальнити теоретичні основи сутності економічної стійкості аграрних підприємств;

– обґрунтувати показники оцінювання економічної та фінансової стійкості підприємств;

– здійснити класифікацію головних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на економічну стійкість аграрних підприємств;

– дати оцінку економічної та фінансової стійкості аграрних підприємств;

- визначити чинники забезпечення економічної ефективності і стійкості розвитку аграрних підприємств;

- розробити методологічні підходи до рейтингового оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств,

– розробити організаційно-економічні напрями підвищення економічної стійкості аграрних підприємств;

– сформувати внутрішньогосподарський механізм забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес виробничо-господарської діяльності різних форм власності аграрних підприємств та їх інтеграційних формувань в умовах ринкового розвитку економіки.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти визначення форм і механізмів забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є загальнонаукові та спеціальні методи пізнання явищ і процесів, що ґрунтуються на сучасних положеннях економічної теорії та галузевої економіки, а також наукових працях вітчизняних і зарубіжних учених з проблем формування системи економічної стійкості та управління нею в аграрних підприємствах

В роботі використано історичний та логічний методи - для дослідження теоретичних засад стійкості ведення й ефективності сільськогосподарського виробництва; діалектичний і абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення й формування висновків; порівняльного аналізу та рядів динаміки - для порівняння фактичних даних звітного періоду та попередніх років, виявлення зміни показників дослідження в часі; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану стійкості роботи аграрних підприємств; абстрагування, аналізу та синтезу, формалізації - обґрунтування напрямів підвищення економічної ефективності та стійкості аграрних підприємств.

Інформаційною базою дослідження були матеріали Державного комітету статистики України в Дніпропетровській області, розробки науково-дослідних установ, дані бухгалтерської звітності, урядові видання, а також результати власних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше

- запропоновано внести до первинних документів: накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних додаткові параметри оцінки продукції при реалізації її переробним чи заготівельним підприємствам, зокрема реквізити якості продукції: сортність, вміст цукру, крохмалю, клейковини, білка, жиру для послідуючого визначення справедливої вартості за вироблену продукцію та отримання відповідного доходу товаровиробниками;

удосконалено

– рейтингове оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств через використання коефіцієнтів оновлення основного капіталу, внесення добрив на 1 га ріллі та співвідношення оплати праці до прожиткового мінімуму та показників вартості валової продукції, балансового прибутку, що дає можливість провести групування суб'єктів господарювання, як в окремих регіонах, так і в державі;

– методологічний підхід щодо оцінки економічної стійкості аграрних підприємств через систему показників загальноекономічних й фінансових, що дозволяє оперативно впливати на фінансові результати діяльності підприємств та забезпечити фінансову стабільність та упередити від банкрутства;

– оцінку економічної стійкості аграрних підприємств через використання організаційних чинників і зокрема створення територіальної інтеграції підприємств різних сфер АПК в рамках агропромислової фінансової групи та створення внутрішнього кооперативного банку і лізингового підрозділу в банку;

– механізм внутрішньогосподарського забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств через створення у складі власного внутрішнього кооперативного банку спеціалізованого лізингового підрозділу та здійснення внутрішньогосподарських розрахункових операцій через застосування чекової форми контролю у центрах витрат;

набули подальшого розвитку

– теоретичне обґрунтування сутності економічної стійкості аграрних підприємств як їх здатність одержувати доходи, протистояти внутрішнім і зовнішнім негативним чинникам, уміння адаптуватися до мінливих умов виробництва й використовувати їх з найвищим ефектом для задоволення суспільних потреб у сільськогосподарській продукції та збереження екологічної рівноваги в природному середовищі;

– проведена класифікація головних чинників зовнішнього і внутрішнього середовища, що впливають на економічну стійкість аграрних підприємств з метою використання їх для внутрішньогосподарської діяльності та різних груп контрагентів;

– виявлені чинники, що вплинули на економічну і фінансову стійкість аграрних підприємств через відсутність механізму згладжування “дефекту” ринку в частині обмеження ціноутворення апробованими у світі методами як ринкового (створення альтернативних ланок аграрної інфраструктури), так і неринкового характеру (підтримка прибутковості аграрного сектора на рівні простого або розширеного відтворення з боку держави); призупинення і руйнація великих агропромислових комплексів з високотехнологічними процесами виробництва та зношеність їх матеріально-технічної бази, для відновлення якої потребує тривалого часу; переоцінка значення реформування відносин власності при виділенні земельних наділів; неврегульованість попиту і пропозиції аграрного виробництва; не конкурентоздатність сільськогосподарської продукції; зміна системи державного регулювання розвитку аграрного сектору, відсутність консолідації політичних сил суспільства щодо проведення аграрної реформи на всіх її етапах та відсутність належної державної підтримки розвитку;

- авторське визначення етапів аналізу фінансового стану аграрних підприємств, які на відміну від існуючих проводяться в такій послідовності: аналіз коефіцієнтів ліквідності, аналіз основного і оборотного капіталу і коефіцієнта маневрування, аналіз якості активів, аналіз середнього періоду надання кредиту, аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості, аналіз ліквідності при мобілізації засобів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у застосуванні розроблених пропозицій щодо підвищення економічної стійкості аграрних підприємств Дніпропетровською обласною державною адміністрацією при підготовці проекту Програми розвитку агропромислового комплексу Дніпропетровської області на 2008-2010 рр. (довідка № 15-2141 від 10.04.2007 р.).

Результати досліджень щодо розроблених автором методологічних підходів підвищення економічної стійкості аграрних підприємств, системи показників оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств використані у практичній діяльності ТОВ «Приватагро», м. Дніпропетровськ (довідка №207/01/1-120 від 15.05.2007 р.), ТОВ «Дукла», Полтавська область (довідка № 326/3 від 30.05.2007 р.), ТОВ «Коновалівське», Полтавська область (довідка № 161 від 05.06.2007 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких дисциплін: “Менеджмент”, “Економіка сільського господарства” (довідка № 09-01/264 від 06.06.2007р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблено автором особисто і викладені в одноосібних наукових працях. У статтях, опублікованих у співавторстві (номер 8, 11 за списком робіт, що поданий в авторефераті), особисто автору належить: [8] - обґрунтування необхідності кредитування підприємств аграрного сектору, [11] - дослідження розвитку формування категорії «стійкість».

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень доповідались, обговорювались й одержали схвалення на таких науково-практичних конференціях: “Наука та інновації - 2005” (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), “Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів” (м. Запоріжжя, 2006 р.), “Современные аспекты финансового управления экономическими процессами” (м. Севастополь, 2007), “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (м.Одеса, 2007), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 13 публікаціях загальним обсягом 4,43 обл.-вид. арк., у тому числі в 8 статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг дисертації - 160 сторінок. Робота містить 24 таблиці, 21 рисунок, 24 додатка. Список використаних джерел складається з 198 найменувань.

2. Основний зміст роботи

У вступі визначено актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету, задачі, об'єкт і предмет дослідження, відображено наукову новизну і практичну цінність одержаних результатів, наведено дані про апробацію основних положень і висновків та відомостей про публікації за темою, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретичні засади економічної стійкості аграрних підприємств” - визначено, що економічна стійкість аграрних підприємств забезпечується своєчасним виконанням комплексу взаємопов'язаних сільськогосподарських робіт в єдиному ланцюгу: вивчення попиту, виробництво за даною технологією, транспортування, зберігання, переробка, реалізація сільськогосподарської продукції.

Економічний стійкий розвиток аграрного виробництва автором розглядається як у вузькому, так і в широкому розумінні. При вузькому - економічно стійкий розвиток суб'єктів господарювання передбачає систему заходів соціально-економічного спрямування населення аграрної сфери. У широкому розумінні стійкий розвиток передбачає стабільність політичних, правових, адміністративних, економічних впливів держави на суспільне життя. Основною метою стійкого розвитку є підвищення рівня якості життя населення.

Узагальнюючи теоретичні положення вчених-економістів щодо сутності стійкого розвитку “стійкість аграрних підприємств - їх здатність адаптуватися до роботи в ринкових умовах, виробляючи продукцію нормальної якості і отримуючи прибуток”, автор пропонує доповнити до даного визначення здатність аграрних підприємств одержувати доходи, протистояти внутрішнім і зовнішнім негативним чинникам, уміння адаптуватися до мінливих умов виробництва й використовувати їх з найвищим ефектом для задоволення суспільних потреб у сільськогосподарській продукції та збереження екологічної рівноваги в природному середовищі.

Це визначення на відміну від існуючих враховує необхідність створення такого комплексу умов, який був би достатній для того, щоб знизити негативні наслідки можливої нестабільності внутрішньогалузевих і міжгалузевих зв'язків, впливу природних процесів, мінливості суспільних потреб тощо. При такому визначенні стійкості стає зрозуміло, що вона досягається не тільки тоді, коли в усіх галузях зростає виробництво, але й тоді, коли в окремих галузях через сезонність в результаті диверсифікації виробництва постійно збільшуються грошові надходження від виробництва додаткових видів продукції, та через маневрування ресурсів й технологій з метою регулювання диспропорцій не лише в короткостроковому, а й в довгостроковому періоді, або через створення резервних страхових фондів.

В результаті дослідження виявлено, що існує складність кількісного оцінювання економічної ефективності і стійкості підприємств. У цілому економічна стійкість визначається ефективністю виробничої та комерційної діяльності аграрного підприємства. Адже для того, щоб мати фінансові ресурси для відновлення матеріальних чинників виробництва, а також розширеного відтворення робочої сили, підприємство повинно нарощувати обсяги виробництва, покращувати якість продукції, знижувати її собівартість і утримувати конкурентні позиції на ринку, тому показники економічної ефективності і стійкості запропоновано поділити на дві групи: загальноекономічні й фінансові. Перша група показників характеризує динаміку обсягів виробництва та реалізації продукції, фінансовий результат і продуктивність виробничих чинників, друга - відображає фінансовий стан підприємства за результатами фінансової звітності.

Загальноекономічні показники характеризують передумови економічної стійкості розвитку підприємства на основі ефективного використання всіх чинників виробництва. Між групами показників оцінювання економічної стійкості підприємства існує пряма залежність: динамічна рівновага загальноекономічних показників (зростання обсягів виробництва, обсягів продажів, грошового виторгу, прибутку) є основою забезпечення фінансової стійкості та ділової активності.

Виходячи з авторського визначення в практичній діяльності господарюючі суб'єкти можуть виділити етапи аналізу та оцінки економічної стійкості (збалансованість доходів і витрат, рівень виробництва, операційні, виробничі, комерційні витрати та джерела їх формування тощо) і фінансової стабільності аграрних підприємств, на відміну від існуючих, що проводяться в такій послідовності: аналіз коефіцієнтів ліквідності, аналіз основного і оборотного капіталу і коефіцієнта маневрування, аналіз якості активів, аналіз середнього періоду надання кредиту, аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості, аналіз ліквідності при мобілізації засобів. За їх допомогою можна визначити рівень достатності власного капіталу, якості активів підприємства, можливості залучення позичених коштів і загальної інвестиційної привабливості аграрного підприємства.

Для цього застосовуються коефіцієнти: загальної платоспроможності, покриття боргів власним капіталом і ліквідності (абсолютної, проміжної і поточної). Сукупність названих коефіцієнтів виражає здатність підприємства своєчасно платити за своїми зобов'язаннями (як короткостроковими, так і довгостроковими) грошима або майном після його реалізації. А це можливо лише при оптимальній структурній рівновазі активів і пасивів підприємства.

Крім того, економічна стійкість підприємства тісно пов'язана з його становищем на ринку вироблюваної продукції, її якістю, конкурентоспроможністю та позиціюванням товаровиробника.

Репутацію товаровиробника слід пов'язати з поняттям ділової активності, суть якої визначається результативністю його роботи щодо використання авансованого капіталу (основного й оборотного) і спожитих ресурсів (праці й капіталу). Тобто, ділову активність підприємства слід оцінювати за швидкістю оборотності активів, дебіторською і кредиторською заборгованістю, рівнем реінвестування прибутку до фонду нагромадження.

У системі показників рентабельності підприємства, що характеризують стан підприємства на ринку вироблюваної продукції, її якість, конкурентно-спроможність, найбільш важливими для оцінювання економічної стійкості є ефективність фінансового важеля (ліверідж) та поріг рентабельності. Перший повинен мати позитивне значення, а за розміром бути не меншим ніж одна третя коефіцієнта рентабельності активів. Що стосується порога рентабельності, то, визначивши порогову (беззбиткову) величину грошового виторгу, можна визначити запас фінансової стійкості як різницю між можливим і пороговим обсягом продажів.

Оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств може здійснюватись з урахуванням інтересів різних груп користувачів її результатів (контрагентів підприємства). Щоб забезпечити фінансову стійкість перш за все потрібно мати економічну стійкість господарюючого суб'єкта. Показники, що характеризують економічну стійкість, тісно пов'язані між собою і впливають один на одного.

Нами запропоновані систематизовані показники економічної та фінансової стійкості, значущість яких представлена в таблиці 1.

Виходячи з того, що аграрні підприємства є складними організаційно-економічними відкритими системами, які для збереження стійкості пристосовуються до різноманітного зовнішнього і внутрішнього середовища, вони не здатні вплинути на природу або прояв зовнішніх чинників, тому повинні реагувати на їх вплив і відповідним чином трансформувати внутрішнє середовище з метою самозбереження й успішного розвитку.

Головні чинники зовнішнього середовища, що впливають на економічну стійкість, класифіковано за рівнем їх впливу на результати роботи підприємства: прямі - держава, постачальники, конкуренти, споживачі; непрямі - міжнародний стан, стан економіки в країні, науково-технічний прогрес, політичні й соціально-культурні чинники. Під безпосереднім впливом названих чинників складаються умови господарсько-економічної діяльності підприємств аграрного сектора.

Параметри чинників внутрішнього середовища формуються під впливом зовнішніх. Різноманіття чинників внутрішнього середовища сільськогосподарського підприємства можна поділити за основними видами його діяльності: постачальницької - вибір вигідних постачальників промислової продукції, розвиток лізингу, зміцнення власної ремонтно-технічної бази; виробничої - рівень матеріально-технічної і технологічної бази; організації виробництва, праці й управління; впорядкування системи внутрішньогосподарських економічних відносин та інші чинники, що забезпечують ритмічність виробництва продукції.

Таблиця 1. Значущість основних показників економічного й фінансового стану аграрного підприємства та для різних груп контрагентів

Аграрне підприємство	Показники економічного стану	Значущість для підприємства
Внутрішньогосподарська діяльність підприємства	урожайність сільськогосподарських культур; продуктивність тварин; валова продукція в натуральному або вартісному обрахуванні; затрати праці на 1ц продукції; собівартість продукції; фондоємність і фондовіддача; норма прибутку; валовий доход на 100 га ріллі; рівень рентабельності.	Засновникам (керівництву) підприємства необхідно усвідомлювати ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність
Групи контрагентів підприємства	Показники фінансового стану	Значущість для контрагента
Податкові органи	балансовий прибуток;рентабельність активів; рентабельність реалізації; балансовий прибуток на 1 грн. оплати праці	Податковому органу важлива відповідь на запитання, чи здатне підприємство до сплати податків
Комерційні банки	загальний коефіцієнт покриття; час обігу продукції;коефіцієнт оборотності; рівень платоспроможності; коефіцієнт абсолютної ліквідності; проміжний коефіцієнт покриття; коефіцієнт чистого виторгу	Банки повинні одержати відповідь на запитання про платоспроможність підприємства, тобто про його готовність повертати позичені кошти вчасно
Партнери по договірних відносинах	стан оборотних коштів: коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами; стан основних засобів; індекс постійного активу; коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів; коефіцієнт накопичення зносу; коефіцієнт реальної вартості майна; коефіцієнт автономії; коефіцієнт відношення позичених і власних коштів	Цих контрагентів, так само, як і банки, цікавить платоспроможність; крім того, партнерам важлива фінансова стійкість, тобто фінансова незалежність підприємства, здатність маневрувати власними коштами, достатня фінансова забезпеченість безперебійного процесу діяльності
Інвестори	Крім усіх вищеназваних показників, значний вплив на залучення інвестицій справляють такі показники, як курс акцій і рівень дивідендів	Інвесторів цікавлять показники, що впливають на прибутковість капіталу підприємств

В роботі визначено, що оптимальне поєднання та взаємодія чинників зовнішнього та внутрішнього середовища дадуть змогу підприємству підтримувати ритмічність виробництва та збуту продукції, забезпечувати економічну стійкість аграрних підприємств.

У другому розділі - “Оцінка економічної стійкості аграрних підприємств в ринкових умовах господарювання Дніпропетровського району Дніпропетровської області” - визначено, що проведені в країні заходи з рефор-мування аграрних підприємств не дали позитивних результатів: зберігається тенденція спаду виробництва й знижується економічна та як результат фінансова стійкість аграрних підприємств.

Проведені дослідження дали підставу визначити основні чинники, що вплинули на нестабільність аграрного виробництва в країні та Дніпропетровській області.

До основних із них належать: відсутність механізму згладжування “дефекту” ринку в частині обмеження ціноутворення апробованими у світі методами як ринкового (створення альтернативних ланок аграрної інфраструктури), так і неринкового характеру (підтримка прибутковості аграрного сектора на рівні простого або розширеного відтворення з боку держави); призупинення та руйнація великих агропромислових комплексів з високотехнологічними процесами виробництва та зношеність їх матеріально-технічної бази, для відновлення якої потребує тривалого часу; переоцінка значення реформування відносин власності при виділенні земельних наділів; неврегульованість попиту і пропозиції аграрного виробництва; не конкурентоздатність сільськогосподарської продукції; зміна системи державного регулювання розвитку аграрного сектору, відсутність консолідації політичних сил суспільства щодо проведення аграрної реформи на всіх її етапах.

Головними напрямами підвищення економічної ефективності й стійкості аграрного сектора країни, на наш погляд, є система багатоканальної державної, фінансово-економічної підтримки сільських товаровиробників, розвиток кооперації й інтеграції учасників виробництва, вивчення попиту і пропозиції і квотування продовольчого ринку в умовах євроінтеграційних процесів, впровадження енергозберігаючих та еколого-ощадних технологій аграрного виробництва, зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарських продуктів.

Дослідження стану аграрного виробництва в окремих районах свідчить про потенційні можливості забезпечення економічної стабільності господарюючих суб'єктів про що свідчить економічний стан діяльності аграрних підприємств Дніпропетровського району за останні 10 років. Як показують дані в районі зберігся виробничий потенціал та динаміка виробництва основних видів сільськогосподарської продукції порівняно з показниками області. Поряд з цим спостерігається тенденція скорочення виробництва продукції тваринництва в результаті зменшення поголів'я худоби в розрахунку на умовну голову (майже на 82% по Дніпропетровському району та на 78% по Дніпропетровській області), скорочення кількості тракторів (на 65% по району і на 52% по області), зменшення площі ріллі (на 3% по району і на 14% по області). Основним ресурсом в виробничій діяльності аграрних підприємств є трудові ресурси. Скорочення чисельності трудових ресурсів на 30% є результат депопуляції (на одного народженого шість померлих) та міграційних процесів (на одного виїжджаючого 2,5 приїжджаючих).

Автором виявленні значення зміни параметрів виробничого потенціалу на рівень відтворювальних процесів в аграрних підприємствах Дніпропетровського району та на основі цього запропоновано проведення групування та рейтингового оцінювання їх економічної стійкості за підсумками роботи за 2002-2006 рр. Для проведення оцінювання використовувалися показники рівня відтворення (покращення якості) землі, праці й капіталу: коефіцієнт оновлення основних фондів, внесення добрив на 1 га ріллі та коефіцієнт відношення оплати праці до прожиткового мінімуму. Як показники економічної ефективності були взяті вартість валової продукції сільського господарства в зіставних цінах 2005 року і розмір балансового прибутку (табл. 2).

Таблиця 2. Результати рейтингового оцінювання економічної стійкості аграрних підприємств Дніпропетровського району Дніпропетровської області за показниками відтворення ресурсів і економічної ефективності за 2002-2006 рр.

Господарства за рейтингом	Показники відтворення (підвищення якості) ресурсів (в середньому за 5 років)	Показники економічної ефективності (в середньому за 5 років)
	коефіцієнт оновлення основних фондів	внесення добрив на 1 га ріллі	коефіцієнт відношення оплати праці до прожиткового мінімуму	рейтинг, Rj	сукупний валовий продукт у зіставних цінах 2005 р. млн. грн.	балансовий прибуток, млн. грн.	рейтинг, Rj
		органічних, т	мінеральних, т
І група господарств	0,044	0,762	0,12	1,63	до 1,0	320,7	0,38	до 0,70
ІІ група господарств	0,033	0,399	0,07	1,14	1,0-,15	206,7	-5,93	0,71-1,23
ІІІ група господарств	0,020	0,192	0,03	1,05	більше 1,15	99,8	-7,78	більше 1,23
В середньому по району	0,032	0,451	0,07	1,27	х	209,09	-4,44	х

Аграрні підприємства Дніпропетровського району поділені на три групи за показниками відтворення ресурсів і рівнем економічної ефективності. Методикою передбачено, що до першої групи ( до 1,0) входять господарства, які мають високу частку оновлення основного капіталу (коефіцієнт оновлення основних фондів, як відношення заново введених за рік основних засобів до балансової вартості всіх основних засобів на кінець року), підвищення якості родючості ґрунту (показник внесення добрив - органічних, мінеральних - на 1 гектар ріллі) й мотивацію праці робітників (коефіцієнт відношення оплати праці до прожиткового мінімуму, розрахований як відношення середньорічної оплати праці до середньорічної мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством). Таким чином ТОВ “Любимівка”, ЗАТ “Дніпро”, ТОВ “Приват-Агро”, ТОВ “Стіл-Агро”, ТОВ “Дска” за період з 2002 р. до 2006 р. змогли забезпечити виробництво продукції сільського господарства всіма необхідними ресурсами, вигідно реалізувати її і одержаний прибуток раціонально розподілити між витратами в процесі відтворення та здійснити винагороду працівників за високі результати праці. Крім того, за досліджуваний період у підприємств цієї групи простежується нарощування показників економічної ефективності. Всі підприємства I групи є високорентабельними, що свідчить про забезпечення умов самофінансування (розширеного відтворення).

Друга група господарств (від 1,0 до 1,15) має в динаміці відхилення від оптимальних умов, і як результат - виробництво в цих господарствах не завжди стабільне, зокрема це: ЗАТ “Агра”, ТОВ “Альянс”, ТОВ “Фрезія”, ТОВ “Аста”, ПСП “Світанок”, ПСП “Веста”, ТОВ “Світлана”. Ці підприємства забезпечують умови самоокупності й мають можливість для усунення причин, які негативно впливають на рівень виробництва.

Для підприємств третьої групи ( понад 1,15) характерний різкий спад виробництва в результаті порушення відтворювальних процесів, показники яких характеризуються нижче за нормативні. Невипадково в п'ятирічній динаміці це збиткові господарства.

Крім того, на диференціацію підприємств за рейтинговою оцінкою вплинули чинники стабільності керівництва і правильного вибору стилю і методів управління в період перебудови й адаптації господарської діяльності до ринкових відносин. Так керівники господарств першої групи - досвідчені фахівці сільського господарства зі стажем роботи на цій посаді більше ніж десять років, що дало їм змогу знайти правильні шляхи утримання матеріально-технічної бази і обсягів виробництва на колишньому рівні і створити передумови для їх подальшого розвитку.

Як видно з даних нашого дослідження, економічна ефективність і стійкість тісно пов'язані з підтримкою виробничого потенціалу на високому рівні.

Про якісні зміни майнового положення аграрних підприємств Дніпропетровського району можна судити за такими показниками: частка активної частини основних засобів, рівень коефіцієнта придатності, зносу, оновлення й вибуття основних засобів.

Знос основних засобів у господарствах району в 2002 р. становив 51%, а в 2006 р. - 32%, відповідно коефіцієнт придатності зростає з 49% до 68%. Коефіцієнт вибуття до 2005 р. в 6-7 разів перевищував коефіцієнт оновлення. В 2006 р. спостерігається випередження темпів оновлення над темпами вибуття основних фондів підприємств району.

Сільськогосподарські товаровиробники не мають можливості придбавати по існуючих цінах нове обладнання, техніку тощо. Цей процес вимагає величезних капітальних вкладень, яких у аналізованих підприємств у достатній кількості немає, а отже, відтворювальний процес сповільнений.

Таким чином, результати наших досліджень показують, що рівень економічної та фінансової стійкості досліджуваних аграрних підприємств Дніпропетровського району прямо залежить від рівня виробничо-економічної діяльності. Достатній рівень виробничого потенціалу забезпечує високий рівень виробництва сільськогосподарської продукції, економічне зростання, економічну рівновагу, а звідси і нормальний рівень економічної стійкості підприємств.

У третьому розділі - “Концептуальні положення підвищення економічної стійкості аграрних підприємств” - обґрунтовані положення, щодо забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств в результаті ефективної діяльності маркетингових служб, впровадження енергозберігаючих та еколого-ощадних технологій аграрного виробництва, зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарських продуктів в умовах об'єднання підприємств АПК в єдине інтеграційне формування вертикального типу, що сприяє прискоренню соціально-економічних перетворень, своєчасності і повноті взаєморозрахунків, отриманню пільгового сезонного кредитування, тощо, яке сприятиме підвищенню економічної стійкості не тільки аграрних підприємств, а й інших його учасників.

Автором запропоновані агропромислової фінансової групи (АПФГ) по типу АПФГ “Дніпровія” Дніпропетровського району Дніпропетровської області, діяльність якої спрямована на подолання існуючих протиріч між виробництвом продукції сільського господарства, переробкою, торгівлею, фінансовими структурами, що сприяє подоланню монополістичних тенденцій щодо збуту продукції, на зняття протиріч щодо неплатежів, переходом до самофінансування в рамках самостійних аграрних підприємств, що об'єдналися юридично.

Аграрне виробництво потребує великих капітальних вкладень у матеріальну і виробничу сферу, що в свою чергу створює необхідність у забезпеченні як короткостроковими, так і довгостроковими кредитами. Необхідність кредитування підприємств аграрного сектора зумовлена специфічними особливостями галузі, пов'язаними з різкою сезонністю і тривалістю виробничого циклу, великою капіталоємністю виробництва й низькою фондовіддачею. Комерційні банки не забезпечують аграрні підприємства необхідними коштами (якщо кредити надаються, то в невеликих розмірах і на короткі терміни).

Нами запропоновано формування власного внутрішнього кооперативного банку, як внутрігосподарської структури АПФГ, який би сприяв вирішенню фінансових проблем у підприємств-учасників шляхом видачі не тільки короткострокових, а й довгострокових кредитів під перспективні проекти на вигідних умовах, ніж у комерційних банках. Формування такої кооперативної кредитно-фінансової системи сприятиме не тільки оздоровленню фінансового положення аграрних підприємств, а й активізації господарської діяльності в агропромисловому виробництві.

Зважаючи на недостатню економічну стійкість значної частини аграрних підприємств району, вважаємо за доцільне рекомендувати для господарств третьої групи (а частково і другої) ширше використання механізму лізингу для фінансування капітальних інвестицій.

З цією метою запропоновано у складі власного внутрішнього кооперативного банку створити спеціалізований лізинговий підрозділ. Формування статутного капіталу лізингового підрозділу рекомендуємо здійснювати на паритетній участі: 50% - частка банку, решту 50% вносять учасники АПФГ. Орієнтовна величина статутного капіталу може бути в межах 6-9 млн. грн., з яких від 3,0 до 4,5 млн. грн. внесе кооперативний банк, а решта капіталу шляхом придбання акцій буде внесена аграрними підприємствами, переробки, агросервісу й торгівлі. Решту коштів для проведення лізингових операцій виділятиме банк-засновник у вигляді довгострокового кредиту, а також і за рахунок бюджетних коштів (державного та місцевого бюджетів), що виділяються під державні програми технічного переозброєння села.

У результаті досліджень виявлено недосконалість первинного обліку при оприбуткуванні сільськогосподарської продукції через відсутність реквізитів, що характеризують якісні параметри продукції у реєстрах або відомостях чи то у товарно-транспортних накладних, податкових накладних, накладних. Це в свою чергу призводить до втрати коштів при здачі продукції переробникам, при подальшій реалізації. Нами запропоновано доповнити у цих первинних документах реквізити якісних параметрів продукції, зокрема, сортність, вміст цукру, крохмалю, клейковини, білка, жиру тощо з метою визначення справед-ливої вартості за вироблену продукцію та отримання відповідного доходу товаровиробниками.

У результаті детального розгляду організації внутрішньогосподарського обліку, як первинної ланки контролю за виконанням виробничих завдань у центрах витрат із визначенням суми винагороди по кожному виробничому підрозділу нами розглянуто використання чекової форми контролю (рис.) як механізму забезпечення економічної стійкості аграрних підприємств.

Результати виконання завдання виробничими підрозділами оцінюються методом співставлення планових показників та фактичними даними розрахункових чеків. На протязі звітного періоду на вимогу користувачів видається внутрішньогосподарська інформація і приймаються управлінські рішення. Звіти чеків є основним джерелом даних про проведені витрати і отриману продукцію кожним виробничим підрозділом, дозволяють проаналізувати де і чому сталися перевитрати коштів, недоотримана продукція, що спричинило не виконання плану, а отже вплинуло на економічну стійкість аграрного підприємства.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Назва господарюючого суб'єкта:___________________	Назва господарюючого суб'єкта:________________________
Дата 20 квітня 2007 р.	Виробничий підрозділ №1
Залишок місячного ліміту,грн. 30000,00	Дата 20 квітня 2007 р.
Розрахунковий чек № 144	Розрахунковий чек № 144
Вид витрат насіння (ячмінь)	Вид витрат насіння (ячмінь)
Кому бригадиру (рільничої бригади)	Кому агроному
Для чого на посів	Для чого на посів
Сума 15000	Сума 15000
Залишок місячного ліміту, грн 15000
_________________________________	Керівник підрозділу Борківець В.П.
Чек отримав Салашний О. П.	_______________________________

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. Форма і рух розрахункового чеку

Результати виконання завдання виробничими підрозділами оцінюються методом співставлення планових показників та фактичними даними розрахункових чеків. На протязі звітного періоду на вимогу користувачів видається внутрішньогосподарська інформація і приймаються управлінські рішення. Звіти чеків є основним джерелом даних про проведені витрати і отриману продукцію кожним виробничим підрозділом, дозволяють проаналізувати де і чому сталися перевитрати коштів, недоотримана продукція, що спричинило не виконання плану, а отже вплинуло на економічну стійкість аграрного підприємства.

Висновки

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, пов'язаного з обґрунтуванням напрямів підвищення економічної стійкості аграрних підприємств. На основі узагальнення наукових матеріалів дослідження запропоновано такі висновки:

1. Проведені реформи в аграрному секторі не дали очікуваних позитивних результатів через відсутність механізму згладжування “дефекту” ринку в частині обмеження ціноутворення апробованими у світі методами як ринкового (створення альтернативних ланок аграрної інфраструктури), так і неринкового характеру (підтримка прибутковості аграрного сектора на рівні простого або розширеного відтворення з боку держави), руйнацію великих агропромислових комплексів з високотехнологічними процесами виробництва та зношеність їх матеріально-технічної база, для відновлення якої потребує тривалого часу; переоцінка значення реформування відносин власності при виділенні земельних наділів, неврегульованості попиту і пропозиції аграрного виробництва, не конкурентоздатності сільськогосподарської продукції, зміні системи державного регулювання розвитку аграрного сектору, відсутності консолідації політичних сил суспільства щодо проведення аграрної реформи на всіх її етапах та відсутності належної державної підтримки розвитку.

2. Автор вважає, що економічна стійкість аграрних підприємств - це здатність їх отримувати доходи, протистояти внутрішнім і зовнішнім негативним чинникам, адаптуватися до нестабільних умов аграрного виробництва, ефективно використовувати природний потенціал в процесі відтворюваних процесів, забезпечувати продовольством населення та зберігати екологічну рівновагу в природному середовищі.

3. Оцінка економічної стійкості передбачає використання показників, що характеризують передумови стійкості підприємства - зростання обсягів виробництва, обсягів продажів, грошової виручки, продуктивності праці, прибутку, зниження собівартості, що є основою для забезпечення фінансової стійкості та ділової активності. Внутрішніми показниками фінансової стійкості є збалансованість доходів і витрат, засобів і джерел їх формування, зовнішніми - платоспроможність і ліквідність. Економічна стійкість підприємства тісно пов'язана з його положенням на ринку виробленої продукції, її якості, конку-рентоспроможності.

4. Систему показників оцінки економічної стійкості аграрних підприємств необхідно застосовувати через їх значущість для контрагентів: засновникам підприємства через ефективність використання виробничих ресурсів, окупність витрат виробництва та його рентабельність; податковому органу через сплату податків; комерційному банку через платоспроможність підприємства; партнерам по договірних відносинах через фінансову стійкість; інвесторів цікавлять показники, що впливають на прибутковість капіталу підприємств та сталий стратегічний розвиток підприємства.

5. Зовнішні чинники економічної стійкості аграрних підприємств класифіковані за рівнем їх впливу на результати роботи підприємства: пряма (держава, постачальники, конкуренти, споживачі) і непряма (міжнародний стан, стан економіки в країні, науково-технічний прогрес, політичні й соціально-культурні чинники). Параметри чинників внутрішнього середовища формуються під впливом зовнішніх. Різноманіття чинників внутрішнього середовища аграрних підприємств можна поділити за основними видами їх діяльності: постачальницької, виробничої, збутової.

6. У результаті проведення рейтингової оцінки економічної стійкості аграрних підприємств Дніпропетровського району їх поділено на три групи за показниками відтворення ресурсів і рівнем економічної ефективності. Аграрні підприємства першої групи відрізняються високою часткою оновлення основного капіталу, підтримкою родючості ґрунту на належному рівні й дуже високим рівнем зацікавленості працівників у результатах праці. В другу групу віднесені підприємства, що забезпечують умови самоокупності і мають нагоду для подолання причин, які негативно впливають на рівень виробництва. Для підприємств третьої групи характерна тенденція різкого спаду виробництва в результаті порушення відтворювальних процесів, показники яких нижчі від нормативних.

7. Аналіз економічної і фінансової стійкості передбачають поетапність проведення виробничо-економічного та в подальшому фінансового стану аграрних підприємств, які на відміну від існуючих проводяться в такій послідовності: перший етап - аналіз виробничих і економічних показників у натуральному і вартісному виразі; другий етап - аналіз коефіцієнтів ліквідності, аналіз оборотного капіталу і коефіцієнта маневрування, аналіз якості активів, аналіз середнього періоду надання кредиту, аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості, аналіз ліквідності при мобілізації засобів.