Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський державний аграрний університет

УДК 338.1:334.722(477.83)

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Ефективність господарювання аграрних підприємств різних організаційно-правових форм

Бучко Ірина Євгенівна

Львів - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Галанець Василь Григорович, Львівський державний аграрний університет, професор кафедри менеджменту організацій ім. проф. Є.Храпливого.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, доцент Шульський Микола Григорович, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького;

- кандидат економічних наук Шеленко Діана Іванівна, Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника, старший викладач кафедри обліку і аудиту.

Захист відбудеться 19 лютого 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 36.814.02 у Львівському державному аграрному університеті за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. В.Великого, 1, головний корпус, ауд. 309.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного аграрного університету за адресою: 80381, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Дубляни, вул. В.Великого, 1.

Автореферат розісланий "17 " січня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор Ю.Е. Губені

Анотації

Бучко І.Є. Ефективність господарювання аграрних підприємств різних організаційно-правових форм. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04. - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Львівський державний аграрний університет, Львів, 2008.

Досліджено науково-методичні аспекти реформування аграрної економіки, поняття ефективності та методичні основи її визначення, обґрунтовано і систематизовано особливості визначення ефективності в різних організаційно-правових формах, сформовано методику наукового дослідження проблеми підвищення ефективності функціонування різних організаційно-правових форм господарювання. Проаналізовано динаміку реформаційних процесів і становлення організаційно-правових форм господарювання в Україні загалом та в досліджуваному регіоні зокрема, визначено регіональну специфіку перебігу цього процесу в плані особливостей формування в ньому організаційно-правових форм господарювання, здійснено економічну і соціальну оцінку ефективності функціонування в регіоні господарств різних організаційно-правових форм, встановлено і систематизовано чинники, що формують ефективність різних організаційно-правових форм господарювання, та визначено силу впливу окремих з них. Обґрунтовано і викладено основні раціональні шляхи і напрями розвитку організаційно-правових форм господарювання та вдосконалення економічних взаємовідносин в АПК, вдосконалення системи договірних відносин і взаєморозрахунків, формування ринкового економічного механізму та розвитку ринкової інфраструктури, розвитку системи науково-консультативного забезпечення АПК.

Ключові слова: аграрна економіка, ефективність, організаційно-правова форма, особисте селянське господарство, сільськогосподарське підприємство, результати господарювання, реформування.

Бучко И.Е. Эффективность хозяйствования аграрных предприятий разных организационно-правовых форм. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04. - экономика и управление предприятиями (по видам економической деятельности). - Львовский государственный аграрный университет, Львов, 2008.

Исследованы научно-методические аспекты реформирования аграрной экономики, понятие эффективности и методические основы её определения, обоснованы и систематизированы особенности определения эффективности в разных организационно-правовых формах, сформулировано методику научного исследования проблемы повышения эффективности функционирования разных организационно-правовых форм хозяйствования. Основываясь на сформулированном понимании эффективности как экономической категории и исходя из того, что критерий этой эффективности в каждом конкретном случае может выражаться определёнными натуральными, стоимостными или комбинированными показателями, в ходе проведённого исследования анализировались разные стороны этой эффективности: экономическая, социальная, технологическая, энергетическая, экологическая, каждая из которых характеризуется определёнными показателями.

Обоснована методика распределения организационно-правовых форм хозяйствования в сельском хозяйстве за силой их имманентного влияния на обеспечение эффективности функционирования на основе степени рациональности использования преимуществ частной формы собственности с целью максимального удовлетворения интересов всех работников.

Усовершенствованы методические принципы определения эффективности хозяйствования в разных организационно-правовых формах в части принятия во внимание необходимости повышения уровня сравнимости её показателей за счет помещения в основание расчетов стоимости сельскохозяйственной продукции-нетто, а также в части учета в процессе осуществления расчетов эффективности удельных затрат труда, материальных ресурсов и фактически используемой для получения продукции земли. Проанализировано динамику реформационных процессов и становления организационно-правовых форм хозяйствования в Украине в целом и в исследованном регионе в частности. Определена региональная специфика протекания этого процесса в плане особенностей формирования в нём организационно-правовых форм хозяйствования. Осуществлена экономическая и социальная оценки эффективности функционирования в регионе хозяйств разных организационно-правовых форм, а также установлены и систематизированы факторы, формирующие эффективность разных организационно-правовых форм хозяйствования, определена сила влияния отдельных из них.

Обоснованы и изложены основные рациональные пути и направления развития организационно-правовых форм хозяйствования и совершенствования экономических отношений в АПК, совершенствования системы договорных отношений и взаиморасчетов, формирования рыночного экономического механизма и развития рыночной инфраструктуры, развития системы научно-консультативного обеспечения АПК. Приоритетные направления дальнейшего развития организационно-правовых форм хозяйствования в регионе основываются на структуризации регионального аграрного рынка, совершенствовании экономических отношений между ними путем кооперации и интеграции как базы для развития концентрации производства и углубления его специализации, а также создания возможностей для реализации частнособственнического мотивационного механизма в отдельных из них.

Разработаны методические принципы распределения конечной прибыли между участниками интегрированного производства разных организационно-правовых форм хозяйствования путем формирования алгоритма определения участия каждого из них на основании расчета затрат на формирование, содержание и использование производственных ресурсов, задействованных в процессе получения конечной продукции.

Ключевые слова: аграрная економика, еффективность, организационно-правовая форма, личное крестъянское хозяйство, сельскохозяйственное предприятие, результаты хозяйствования, реформирование.

Buchko I.E. Efficiency of economic activity of different organizational and legal forms. - Manuscript.

Thesis on getting scientific degree of Candidate of Economical Sciences (PhD), Specialіty 08.00.04 - Economics and enterprises management (on types of economic activity). - Lviv State Agrarian University, Lviv, 2008.

The scientific and methodical aspects of agrarian economy reformation as well as the sense of efficiency and methodic principles of its estimating are investigated. Some peculiarities of efficiency estimating in different organizational and legal forms are substantiated and systemized. Methodology of scientific research of the problem of increase of functioning efficiency of different organizational and legal forms is formed. Dynamic of reformation processes and establishment of organizational and legal forms of economic activity in Ukraine and in particular in the investigated region is analyzed. The author determines regional peculiarities of the process from the point of formation of organizational and legal forms of economic activity, makes economic and soocial estimation of functioning efficiency of different forms of economic activity, determines and systemizes indicators forming efficiency of these forms of economic activity and evaluates impact of each one. The main rational ways and directions of organizational and low forms development and economical relations improvement in AIC as well as the contract relation and calculation improvement, market economic mechanism and infrastructure formation, scientific and consulting supplying system in AIC development are substantiated and presented.

Key words: agrarian economics, efficiency, organizational and legal form, peasant farm, agrarian enterprise, results of economic activity, reforming.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процес реформування агропромислового комплексу в Україні викликав до життя значну різноманітність організаційно-правових форм ведення сільськогосподарського виробництва. Очевидно, початково всі вони мають однакове право на існування, проте в ході розвитку процесів реформування виникає потреба у здійсненні порівняльного аналізу з метою виявлення ефективніших серед них для визначення напрямів подальшого розвитку аграрної економіки, її реформування і концентрації зусиль на найвигідніших із них. Наукові аспекти проблемного характеру щодо процесів і результатів реформування аграрної економіки та трансформації організаційно-правових форм господарювання та їх ефективності в цій сфері досить ґрунтовно розглядаються у працях В. Амбросова, В. Андрійчука, П. Березівського, П. Борщевського П. Гайдуцького, В. Галанця, П. Гарасима, Ф. Горбоноса, Ю. Губені, С. Дем'яненка, В. Дієсперова, С. Дусановського, В. Євдокименка, В. Збарського, П. Макаренка, Л. Михайлової, І. Михасюка, Л. Молдаван, О. Мороза, С. Онисько, М. Павлишенка, В. Поплавського, П. Саблука, Р. Слав'юка, Г. Черевка, Д. Шеленко, О. Шпичака, М. Шульського. Проте результати опрацювання їх наукового доробку показують, що на сьогодні ще залишаються невирішеними теоретичні, методологічні, методичні і практичні питання, пов'язані з окремими аспектами функціонування різних організаційно-правових форм господарювання в АПК. Зокрема, методика порівняння ефективності господарювання різних організаційно-правових форм не враховує дію специфічних чинників, властивих кожній із цих форм, що не дозволяє дати адекватну реальному стану речей оцінку ефективності їх функціонування і зумовлює необхідність продовження наукових досліджень у цьому напрямку. Не відпрацьовано оптимальний механізм реалізації економічних взаємовідносин між підприємствами різних організаційних форм окремих сфер агропромислового комплексу. Потребує чіткого визначення пріоритетність заходів державного регулювання і підтримки окремих напрямів та організаційних форм розвитку економічних взаємовідносин в АПК, а також обґрунтування сукупності умов, необхідних для ефективного функціонування цих форм в конкретному регіоні. Все це й обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У дисертаційній роботі висвітлено результати досліджень, виконаних автором, які є складовою частиною комплексних тем наукових досліджень Інституту землеробства і тваринництва Західного регіону УААН на 1996-2000 рр. та 2001-2005 рр., зокрема теми "Вивчення впливу трансформаційних перетворень на функціонування АПК західного регіону і обґрунтування шляхів підвищення ефективності ринкових реформ" (номер держреєстрації 019U009169), й теми "Розробка економічного механізму ефективної діяльності організаційно-правових структур в умовах післяприватизаційного агропромислового виробництва з врахуванням особливостей західного регіону" (номер держреєстрації 0101U004019).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій щодо подальшого реформування аграрної сфери економіки на основі розвитку організаційно-правових форм господарювання в АПК та підвищення його ефективності. Для досягнення цієї мети в ході дослідження виконувалися такі завдання:

- уточнити сутність поняття організаційно-правової форми господарювання та методику визначення економічної ефективності її функціонування;

- провести оцінку процесу реформування організаційно-правових форм господарювання в АПК, їх місця і ролі у виробництві сільськогосподарської продукції та його ефективності;

- визначити основні чинники ефективності функціонування різних організаційно-правових форм господарювання, сформувати систему її показників;

- розробити напрями оптимізації форм економічних взаємовідносин у системі АПК;

- обґрунтувати заходи щодо створення сприятливих соціально-економічних умов для ефективного розвитку організаційно-правових форм господарювання в АПК та системи економічних взаємовідносини між ними;

- розробити основні засади регіональної інтеграційної стратегії та розвитку кооперативної системи економічних взаємовідносин між господарствами різних організаційно-правових форм;

- узагальнити зарубіжний досвід реформування АПК і розвитку організаційно-правових форм господарювання та оцінити можливості його застосування в нашій країні.

Об'єктом дослідження є процеси реформування економіки агропромислового комплексу і розвитку різних організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві Львівської області.

Предметом дослідження є сукупність методологічних і методичних аспектів вдосконалення організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві.

Методи дослідження. Застосовано діалектичний підхід до явищ, що вивчалися, згідно з яким усі сторони життя суспільства як єдиного організму повинні розглядатись у взаємодії, взаємозв'язку, у процесі розвитку, відмирання старих і виникнення нових форм зв'язку. Економічні явища в даному дослідженні розглядаються не ізольовано, у відриві від конкретних історичних обставин, а всебічно - у взаємозв'язку і розвитку. Такий підхід здійснено в ході аналізу досвіду розвитку організаційно-правових форм господарювання в АПК, диверсифікації форм економічних взаємовідносин у цьому секторі економічної діяльності. Ефективність функціонування організаційно-правових форм господарювання в АПК досліджувалась з урахуванням конкретних економічних умов і реального стану економічної, політичної та соціальної ситуації в країні. Розвиток організаційно-правових форм господарювання в АПК вивчається в органічній єдності історичних його аспектів з логікою проходження цього процесу на основі використання монографічного методу дослідження. За допомогою методу наукової абстракції разом із методом синтезу та аналізу в ході дослідження обґрунтовано визначення організаційно-правових форм господарювання в АПК, вивчено і систематизовано чинники, що впливають на ефективність їх функціонування. Використання елементів економіко-математичних методів дозволило одержати кількісну оцінку впливу чинників на цю ефективність. Корисними виявились результати соціологічного опитування різних респондентів стосовно розуміння ними проблем функціонування і розвитку різних організаційно-правових форм господарювання.

Інформаційною базою дослідження є офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Львівській області, законодавчі та нормативні акти, матеріали анкетних обстежень господарств різних організаційно-правових форм, особисті спостереження автора, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- обґрунтовано методику розподілу організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві за силою іманентного стимулюючого впливу на забезпечення їх ефективності на основі визначення ступеня раціональності використання в них переваг приватної форми власності з метою максимального задоволення інтересів працівників;

уточнено:

- поняття ефективності як соціально-економічної категорії, що виражає відносини щодо економії затрат живої та уречевленої праці у процесі раціоналізації господарювання з метою задоволення інтересів членів суспільства;

- теоретичні засади аграрних реформувань і трансформації організаційно-правових форм господарювання в частині визначення перспектив їх розвитку та економічних, правових, соціальних і науково-методичних основ їх реалізації;

- напрями подальшого розвитку організаційно-правових форм господарювання в регіоні на основі структуризації регіонального аграрного ринку, вдосконалення економічних взаємовідносин між ними за допомогою розвитку кооперації та інтеграції як бази для розвитку концентрації виробництва і поглиблення її спеціалізації й створення можливостей для реалізації приватновласницького мотиваційного механізму;

набули подальшого розвитку:

- методичні засади визначення ефективності господарювання в різних організаційно-правових формах в частині підвищення рівня порівнянності її показників за рахунок покладення в основу розрахунків вартості сільськогосподарської кінцевої продукції-нетто, а також в частині врахування у процесі здійснення розрахунків ефективності питомих витрат праці і матеріальних ресурсів та фактично використовуваної для одержання продукції землі;

- методичні засади розподілу кінцевого прибутку між учасниками інтегрованого виробництва різних організаційно-правових форм за допомогою розробки алгоритму визначення розміру участі кожного з них на основі розрахунку витрат на формування, утримання і використання виробничих ресурсів, задіяних у процесі одержання кінцевої продукції;

- наукові засади розвитку науково-консультативного забезпечення різних організаційно-правових форм господарювання з обмеженням ролі сільськогосподарського дорадництва до обслуговування дрібних господарств і визначенням необхідності відродження значення вищої спеціальної освіти у справі забезпечення крупних сільськогосподарських підприємств власними висококваліфікованими кадрами.

Практичне значення одержаних результатів. Проведено оцінку рівня ефективності функціонування різних організаційно-правових форм господарювання, визначено чинники, що формують цей рівень, окреслено перспективні напрями і засади подальшого розвитку зазначених форм та обґрунтовано для цього необхідні умови, які створять додаткові можливості для підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, якщо сільськогосподарські підприємства (включаючи фермерські) стануть пріоритетною формою господарювання, а особисті селянські господарства займуть відповідну нішу в системі аграрної економіки. Орієнтація їх розвитку на концентрацію виробництва дозволить впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема в селекції сільськогосподарських культур і племінній справі, технічному обслуговуванні, що сприятиме збільшенню обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зниженню її собівартості і підвищенню ефективності виробництва. Орієнтація стратегії трансформації форм господарювання на кооперацію (виробничу, обслуговуючу) дозволить створити належний мотиваційний механізм, поліпшити демографічну ситуацію на селі, успішно вирішити соціальні проблеми.

Рекомендації щодо підвищення ефективності виробництва в агроформуваннях передані і прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації (довідка №10-01/7-119 від 03.05.2007 р.) та управлінням агропромислового розвитку Жовківської районної державної адміністрації (довідка №02-20/590 від 25.04.2007 р.). Результати дисертаційної роботи використовуються також у навчальному процесі Львівської комерційної академії при викладанні дисципліни "Економіка підприємства" (довідка №14/022 від 20.09.2007 р.) .

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення проблеми визначення подальших шляхів реформування аграрної економіки і встановлення пріоритетності в розвитку організаційно-правових форм господарювання та економічних взаємовідносин між ними на основі результатів оцінки їх порівняльної та абсолютної ефективності й визначення необхідних для цього розвитку умов. Наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження обговорено і схвалено на міжнародному науковому конгресі молодих вчених та студентів "Здоров'я села - здоров'я держави" (Львів, 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 10-й річниці конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку, "Еколого-економічні проблеми розвитку АПК" (Львів, 2002 р.), Третій міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка економічних досліджень 2004" (Дніпропетровськ, 2004 р.) та всеукраїнській науковій конференції молодих учених (Умань, 2007 р.), щорічно доповідалися на звітних науково-практичних конференціях в Інституті землеробства і тваринництва західного регіону УААН і Львівському державному аграрному університеті (1998-2007 рр.).

Публікації. Результати проведених дисертаційних досліджень опубліковані у 13 наукових працях, з яких 9 - у наукових фахових виданнях та 4 - у матеріалах наукових конференцій. Усі публікації підготовлені автором самостійно. Загальний обсяг публікацій - 5,42 друк. арк., в тому числі у фахових виданнях - 4,39 друк. арк.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 236 сторінок комп'ютерного тексту, з них 175 сторінок основного тексту. Дисертація містить 29 таблиць на 20 сторінках, 10 рисунків на 8 сторінках, список використаних джерел із 238 найменувань на 20 сторінках, 23 додатки на 38 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів дослідження, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі - "Теоретичні засади дослідження ефективності господарювання в різних організаційно-правових формах" - досліджено науково-методичні аспекти реформування аграрної економіки, визначено поняття ефективності та методичні основи її оцінки, обґрунтовано і систематизовано особливості визначення ефективності в різних організаційно-правових формах, сформовано методику наукового дослідження проблеми підвищення ефективності функціонування різних організаційно-правових форм господарювання.

Зміст будь-якої реформи об'єктивно передбачає досягнення певних позитивних результатів внаслідок тих змін, які плануються до здійснення. В іншому разі практично немає жодної доцільності реформування. Проте наявні на сьогодні наслідки такого реформування аграрної економіки України спонукають дещо критично переглянути певні його принципові аспекти наукового і методичного характеру. Аграрна реформа має низку особливостей наукового та методичного характеру, які можна розглядати в площині цілісності державної аграрної політики, при цьому розділивши їх на три рівнозначні групи: економічні, правові та соціальні.

Організаційно-правова форма аграрного виробництва - це економічно відокремлений і господарськи самостійний юридично визнаний вид організації виробничої діяльності, що характеризується змістом використання певної форми власності та відповідними економічними взаємовідносинами, способами здійснення виробництва та його структурою. Економічна оцінка ефективності функціонування господарств різних організаційно-правових форм вимагає не лише порівняння показників, розрахованих відносно земельної площі господарств. Їх слід порівнювати і як різні соціально-економічні форми господарювання, що базуються на різних формах власності та її використання. Для підвищення рівня адекватності оцінки ефективності господарювання потрібно в ході її здійснення враховувати питомі витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів.

Порівнянності показників виробництва валової продукції на одиницю сільгоспугідь, використовуваних господарствами населення і аграрними підприємствами, можна досягти, поклавши в основу розрахунків вартість сільськогосподарської кінцевої продукції нетто, яка дорівнює вартості валової продукції за мінусом вартості виробничо спожитої продукції, що надійшла в господарство ззовні. Ґрунтуючись на сформульованому розумінні ефективності як економічної категорії і виходячи з того, що критерій цієї ефективності в кожному конкретному випадку може виражатись певними натуральними, вартісними або комбінованими показниками, в ході проведеного дослідження аналізувались різні сторони і види цієї ефективності (економічна, соціальна, технологічна, енергетична, екологічна).

Оцінюючи ефективність виробництва в різних формах господарювання, потрібно враховувати такі її чинники, як рівень концентрації виробництва, форму власності на засоби виробництва та спосіб її використання. При цьому, очевидно, на сьогодні неможливо обрати якусь одну найкращу для будь-яких природно-кліматичних умов організаційно-правову форму аграрного виробництва, як неможливим є і вибір якоїсь однієї системи показників для їх оцінки. Тим паче не можна рекомендувати якогось всезагального показника, навіть загальновизнаного в зарубіжній практиці показника маси прибутку з розрахунку на одиницю авансованого капіталу, хоча під час оцінки ефективності функціонування різних організаційно-правових форм господарювання безумовно слід використовувати загальновідомі показники ефективності: продуктивність праці, урожайність культур, продуктивність тварин, норму прибутку тощо.

Найпоширенішою організаційно-правовою формою господарювання в сільському господарстві Львівської області є дрібні особисті селянські господарства. У них виробляється майже 90% валової продукції усіх категорій господарств. Питома вага сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств залишається украй низькою. Характеристику їхніх сильних і слабких сторін наведено в табл. 1.

Сучасна структура сільськогосподарського виробництва, співвідношення різних організаційно-правових форм господарювання склалися під впливом тих політичних, соціальних, економічних процесів, які відбувалися в умовах становлення незалежної держави. Із зміною соціально-економічної ситуації виникла потреба у вдосконаленні виробничої структури сільського господарства, стимулюванні розвитку сільськогосподарського підприємництва як основного чинника підтримання продовольчої безпеки країни.

Таблиця 1. Характеристика основних організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві Львівської області

У другому розділі - "Економічна оцінка результатів реформування та ефективності підприємств аграрного сектора економіки" - проаналізовано динаміку реформаційних процесів і становлення організаційно-правових форм господарювання в Україні загалом та в досліджуваному регіоні, визначено регіональну специфіку перебігу цього процесу щодо особливостей формування в ньому організаційно-правових форм господарювання, здійснено економічну і соціальну оцінку ефективності функціонування в регіоні господарств різних організаційно-правових форм, встановлено й систематизовано чинники, що формують їх ефективність.

З 2000 р. у нашій країні розпочато процес формування нових, ринково адаптованих форм ведення сільського господарства. Сучасна структура виробників сільськогосподарської продукції у Львівській області за організаційно-правовими формами господарювання показана у табл. 2.

У структурі земельних угідь сільськогосподарських виробників збільшилась площа землі, яка використовується населенням. Найбільшу питому вагу серед сільськогосподарських підприємств мають угіддя господарських товариств, хоча й спостерігається тенденція до поступового зменшення. У структурі поголів'я великої рогатої худоби протягом 1990-2006 рр. питома вага сільськогосподарських підприємств зменшилася з 63,5% до 11,2%.

Таблиця 2. Динаміка кількості сільськогосподарських підприємств за організаційно-правовими формами господарювання у Львівській області, од.

У господарствах населення питомий ресурсний потенціал (на 1 га сільськогосподарських угідь) вищий, ніж у сільськогосподарських підприємствах, в 1,4 раза, що є наслідком високого рівня зайнятості в них живої праці (0,76 працівника на 1 га проти 0,08 - у підприємствах). У структурі ресурсного потенціалу господарств населення основну питому вагу займають земля і трудові ресурси (90%), тоді як у сільськогосподарських підприємствах - земля і матеріально-технічні ресурси (92,5%). У господарствах населення зосереджено чверть ресурсного потенціалу сфери виробництва сільськогосподарської продукції.

Із розрахунку на одиницю ресурсного потенціалу господарства населення загалом одержують валової сільськогосподарської продукції в 4,4 раза більше, а валової сільськогосподарської кінцевої продукції нетто - у 2,5 раза більше, ніж сільськогосподарські підприємства. Виробництво сільськогосподарської продукції в господарствах населення здійснюється з меншими на 9% затратами з розрахунку на умовну одиницю валової сільськогосподарської продукції, в т.ч. у рослинництві - на 43,5%, в тваринництві - на 4,5%.

У багатьох публікаціях вітчизняних учених робиться недостатньо обґрунтований висновок про вищий рівень ефективності виробництва в особистих селянських господарствах порівняно з сільськогосподарськими підприємствами. Він ґрунтується на тому, що в перших кращі показники виробництва продукції на 1 га сільськогосподарських угідь. Справді, у 2006 р. у більшості районів виробництво валової продукції на 1га угідь в особистих селянських господарствах удвічі, а то й утричі переважало аналогічний показник у сільськогосподарських підприємствах. Загалом в області в особистих селянських господарствах він був вищим у два рази. Водночас у процесі формулювання висновків про порівняльну ефективність різних організаційно-правових форм господарювання доцільніше використовувати показник продуктивності праці.

З розрахунку на 1 люд.-год. у сільськогосподарських підприємствах області у 2006 р. вироблено в середньому 21,7 грн. валової продукції. Спостерігається суттєвий рівень варіації цього показника в адміністративних районах - від 6,3 грн. у Мостиському до 52,3 грн. - у Городоцькому. У середньому на 1 люд.-год. у 2006 р. в особистих селянських господарствах Львівської області вироблялося 7,3 грн. валової продукції, що утричі менше від такого показника в сільськогосподарських підприємствах. В адміністративних районах він коливався від 4,7 грн. у Сколівському до 10,9 - в Перемишлянському районі. Таким чином, переміщення сільськогосподарського виробництва з особистих селянських господарств до сільськогосподарських підприємств дозволило б забезпечити величезне вивільнення трудових ресурсів із галузі з метою продуктивнішого їх використання в сучасних сферах економіки.

Результати проведених досліджень засвідчують низький рівень ефективності функціонування практично всіх організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві. Певні позитивні зрушення щодо ефективності є нестабільними і недостатньо масштабними для того, щоб стверджувати про наявність тенденції до покращення ситуації.

Значною мірою на формування динаміки ефективності господарювання у різних організаційно-правових формах у Львівській області вплинула негативна динаміка ресурсного забезпечення досліджуваних господарств, що є наслідком зниження інвестиційної активності сільськогосподарських підприємств як результату погіршення їх фінансово-економічного стану, чому значною мірою сприяла відсутність конкретної державної підтримки їх розвитку й необхідних для цього умов.

Основними організаційно-правовими формами сільськогосподарських підприємств, що набули поширення у Львівській області, є товариства з обмеженою відповідальністю як одна з форм господарських товариств і приватні (приватно-орендні) підприємства, до яких належать окремі господарства, що мають статус фермерських. Певні відмінності в результатах функціонування підприємств цих двох різних організаційно-правових форм дозволило встановити опрацювання інформації про сільськогосподарські підприємства трьох розвинутих аграрних районів Львівської області - Сокальського, Радехівського і Кам'янка-Бузького (табл. 3). Усього опрацьовано дані про 62 сільськогосподарські підприємства, з яких 37 представляють товариства з обмеженою відповідальністю, 25 - приватні підприємства.

Рівень інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в приватних підприємствах загалом вищий, ніж у товариствах з обмеженою відповідальністю. Закономірним підсумком є вища економічна ефективність сільськогосподарського виробництва у приватних підприємствах. Якщо в досліджуваній сукупності підприємств у товариствах з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське виробництво є збитковим, то в приватних підприємствах - за рахунок кращого стану матеріально-технічної бази, вищої інтенсифікації виробництва, ефективнішої діяльності адміністративного апарату - рентабельним.

Таблиця 3. Взаємозв'язок організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств і результатів їх функціонування у Львівській області, 2006 р.

Для обстежених сільськогосподарських підприємств проведено кореляційно-регресійний аналіз з метою виявлення впливу окремих чинників, які пов'язані з особливістю організації сільськогосподарського виробництва, на ефективність останього. Як критерій ефективності використана виручка від реалізації сільськогосподарської продукції із розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь (ух). Розглядався вплив на нього наступних чинників: середньорічної вартості активів з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, грн. (х 1); виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь, грн. (х 2); адміністративних витрат на 1 га сільськогосподарських угідь, грн. (х 3); частки оплати праці у структурі виробничих витрат, % (х 4); затрат праці на 1 га сільськогосподарських угідь, люд-год. (х 5); частки виручки від реалізації продукції тваринництва у структурі виручки від продажу сільськогосподарської продукції, % (х 6); площі використовуваних угідь (характеризує масштаб виробництва), га (х 7)

Отримане рівняння регресії має вигляд:

ух = - 20,1 + 0,0056·х 1 + 0,6568·х 2 + 0,8381·х 3 - 0,4169·х 4 + 0,4072·х 5 - 2,0534·х 6 + 0,0235·х 7.

На основі парних коефіцієнтів кореляції між результативною й окремими факторними ознаками встановлено відсутність впливу на виручку від реалізації продукції з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь вартості активів з розрахунку на 1 га угідь (х 1), значущості в економіці підприємств тваринницьких галузей (х 6) і масштабів виробництва (х 7). Це свідчить про нераціональність складу активів. Значна кількість несправної техніки чи пустуючих тваринницьких приміщень взагалі не використовуються в сільськогосподарському виробництві. У досліджуваній сукупності підприємств, у розпорядженні яких знаходилося від кількох сотень до кількох тисяч гектарів угідь, суттєвої залежності рівня доходів від масштабів землекористування не зафіксовано. Це пов'язано з тим, що в сільськогосподарських підприємствах угіддя використовуються з неоднаковою інтенсивністю. Частка недосіяної ріллі в сільськогосподарських підприємствах області відзначається тенденцією до зростання. Через занепад тваринницьких галузей вкрай неефективно використовуються в багатьох підприємствах природні кормові угіддя.

Вплив інших чинників із досліджуваної нами сукупності є суттєвішим. Про це свідчить множинний коефіцієнт кореляції між ними та результативною ознакою, який становить 0,92. Результати кореляційно-регресійного аналізу вказали на значущість проблем оптимізацією ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств, велику варіацію економічної ефективності виробництва окремих видів продукції, що не дозволяє сформувати раціональну за наявних умов спеціалізацію підприємства, забезпечити ефективне використання земельних і трудових ресурсів тощо. Це означає, що для підвищення ефективності функціонування підприємств галузі слід вести мову не тільки про поліпшення фінансування їх діяльності, а й про вдосконалення принципів формування і зміцнення матеріально-технічної бази, розробку нових підходів до використання трудових ресурсів, розвиток системи аграрного землекористування.

У третьому розділі -"Шляхи подальшого розвитку агроформувань та підвищення їх ефективності" - обґрунтовано й викладено основні раціональні шляхи і напрями розвитку організаційно-правових форм господарювання та вдосконалення економічних взаємовідносин в АПК, вдосконалення системи договірних відносин і взаєморозрахунків, формування ринкового економічного механізму й розвитку ринкової інфраструктури, впорядкування системи науково-консультативного забезпечення АПК.

Процес виникнення, становлення і розвитку організаційно-правових форм в агропромисловому виробництві триває безперервно, одні форми змінюють інші, тому говорити про абсолютну перспективну пріоритетність розвитку якоїсь конкретної організаційно-правової форми було б економічно некоректно. Економічно доцільним і виправданим є розвиток як відносно дрібніших, так і крупних форм господарювання, оскільки в системі аграрної економіки є ніші, які ефективно заповнюються продукцією саме малого бізнесу. Розмір цих ніш може коливатись залежно від рівня розвитку економіки.

За табл. 4 проведено розрахунок перспективних параметрів розвитку особистих селянських господарств і сільськогосподарських підприємств в адміністративних районах Львівської області. Неухильне зростання грошових доходів сільського населення, яке спостерігається з 2000 року, призводить до згортання діяльності значної частини особистих селянських господарств. До 2015 р. цей процес досягне свого логічного завершення - розміри особистих селянських господарств до того часу повернуться до відведеної їм раніше ролі підсобних господарств населення. Селяни оброблятимуть лише присадибну частину виділених їм земельних паїв, а решту угідь надаватимуть в оренду або продаватимуть сільськогосподарським підприємствам. Із розрахунку на одного сільського жителя в підсобних селянських господарствах використовуватиметься не більше 0,06 га сільськогосподарських угідь.

Процес прискореного переходу земельних угідь зі сфери переважно натурального виробництва у сферу сільськогосподарського підприємництва супроводжуватиметься збільшенням чисельності зайнятих у сільськогосподарських підприємствах. Перспективну чисельність працівників останніх ми визначали, виходячи з досягнутого у 2006 р. рівня земленавантаження на одного працівника. Розрахунки показали, що загальна чисельність працівників сільськогосподарських підприємств до 2015 р. у Львівській області досягне 52,8 тис. осіб, тобто 10,4% від загальної чисельності зайнятих сільських жителів.

Таблиця 4. Перспективні параметри розвитку особистих селянських господарств і сільськогосподарських підприємств у Львівській області, 2015 р.

Визнаючи пріоритет у майбутньому за сільськогосподарськими підприємствами, в жодному разі не слід примусовими заходами форсувати скорочення виробництва особистими селянськими господарствами, як це періодично намагалися робити за часів колгоспно-радгоспної системи, не турбуючись при цьому про подолання причин об'єктивної необхідності існування таких господарств. Процес скорочення виробництва в особистих селянських господарствах має зумовлюватися об'єктивними чинниками.

Стратегічний напрям державної аграрної політики щодо розвитку організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві повинен передбачати розвиток: великих фермерських, колективних, кооперативних та інших форм господарювання з площею землі не менше 1,5-2 тис. га на базі інтеграції приватної власності тих, хто володіє землею на відповідній території; середніх фермерських господарств площею 80-150 га кожне; невеликих особистих селянських господарств, значна кількість яких ще тривалий час відіграватиме вагому роль в економіці країни. Дрібні селянські господарства в Україні поступово кооперуватимуться та інтегруватимуться з фірмами і компаніями в агропромисловому комплексі, але не на орендній, а пайовій основі володіння земельним капіталом, для чого потрібна виважена законодавча база. Саме така інтеграційна схема, не схожа на іноземний досвід, забезпечить справедливу пайову участь усіх власників земельних ділянок. Проведені дослідження свідчать, що розвивати далі сільське господарство і підвищувати його ефективність практично означає розвивати й укрупнювати сільськогосподарські підприємства, в т.ч. і приватні фермерські, створюючи при цьому умови для ефективного розвитку кооперації та інтеграції виробництва в АПК.

В умовах ринкових відносин особлива увага повинна приділятися взаємній економічній зацікавленості і відповідальності у виконанні замовлень і договірних зобов'язань. Система договірних відносин повинна пройти відповідні якісні зміни, оскільки договори контрактації стають провідною формою вираження економічних зв'язків. Контрактні відносини є обов'язковим компонентом кооперативної форми та агропромислових структур різноманітних типів, а також можливим елементом прямого комбінування. Контрактну інтеграцію можна вважати універсальною і найприйнятнішою для наших умов, коли відносини між партнерами ще повністю не склалися. Першочерговим завданням держави на шляху створення цивілізованого і прозорого, а найголовніше - ефективного аграрного ринку в Україні є незагайне створення і введення в дію Державного агентства з регулювання аграрного ринку. Потребує вдосконалення чинне законодавство щодо розбудови інфраструктури ринку, зокрема біржової торгівлі. Необхідна розробка чітких і прозорих механізмів втручання держави в обмінні процеси, відмова уряду від підтримки монополістів у галузі закупівель. Потрібно чітко визначити функції фізичних елементів ринкової інфраструктури, структурувати ринок на спотовий і строковий, розробити механізми їх взаємодії.

Сукупні витрати сільськогосподарських виробників сировини і промислових переробних підприємств становлять собівартість готової до споживання продукції. Виручка від її реалізації за мінусом сукупних витрат становитиме суму прибутку від інтегрованого виробництва. Його розподіл, здійснений пропорційно визначеному обсягу нормативних витрат кожного учасника інтегрованого виробництва, дає змогу встановити кінцеву ціну на його продукцію і забезпечити економічну зацікавленість усіх учасників інтеграції в її ефективному функціонуванні. У ході дослідження опрацьовано варіант розподілу прибутку між учасниками спільної діяльності пропорційно сукупній вартості основних виробничих фондів та обігових коштів, який забезпечує вищу ефективність за формування цінового механізму регулювання внутрішніх відносин учасників інтегрованих систем.

Одним із найважливіших інструментів державного регулювання розвитку аграрної економіки в напрямку підвищення її економічної і соціальної ефективності повинно стати сільськогосподарське дорадництво. Створення регіональних осередків дорадництва під контролем вищих аграрних навчальних закладів, комплектація їх кваліфікованими професіоналами-дорадниками і залучення до консультацій з конкретних проблем та реалізації навчальних програм науковців цих закладів є запорукою створення умов для впровадження в аграрну сферу економіки нових технологій виробництва продукції та забезпечення її ефективної реалізації.

Висновки

апк інфраструктура договір взаєморозрахунок

У дисертації теоретично узагальнено й висвітлено нові погляди вирішення проблеми формування, розвитку та ефективності функціонування організаційно-правових форм господарювання в аграрній сфері економіки, що виявляється у розробці рекомендацій з підвищення ефективності їх функціонування на основі вдосконалення системи економічних взаємовідносин внутрішнього і зовнішнього характеру в умовах кооперації та інтеграції виробництва, переробки і реалізації готової продукції, формування цінового механізму і розподілу кінцевих результатів, створення системи сільськогосподарського дорадництва. Проведені дослідження дають підстави для таких висновків:

У результаті реформаційних процесів в аграрній сфері України виникло багато різних організаційно-правових форм господарювання, хоча всі вони функціонують практично на засадах двох об'єктивно існуючих форм власності - державної та приватної. Мети реформування не досягнуто - ефективність виробництва різко знизилась і тенденцій до підвищення її рівня не спостерігається через відсутність необхідних для цього умов. Це загострює проблеми продовольчої безпеки країни, що проявляється у погіршенні структури і рівня харчування її населення.

Організаційно-правова форма аграрного виробництва - це економічно відокремлений і господарськи самостійний юридично визнаний вид організації виробничої діяльності, що характеризується певним змістом, економічними взаємовідносинами, способами здійснення та структурою. Здійснення економічної оцінки ефективності господарювання в різних організаційно-правових формах вимагає не лише порівняння показників, розрахованих відносно земельної площі цих господарств. Їх слід порівнювати і як різні соціально-економічні форми господарювання, що базуються на різних формах власності та її використання. Для підвищення рівня адекватності оцінки ефективності господарювання реальному стану речей потрібно в ході її здійснення враховувати питомі витрати трудових і матеріально-технічних ресурсів. Порівнянності показників виробництва валової продукції на одиницю сільгоспугідь, використовуваних господарствами населення і сільськогосподарськими підприємствами, можна досягти, поклавши в основу розрахунків вартість кінцевої продукції-нетто.

Високі показники концентрації і спеціалізації виробництва, продуктивності землі і худоби зумовлюють відповідну перевагу в рівнях ресурсної ефективності у кожній організаційно-правовій формі господарювання. За будь-якої організаційно-правової форми господарювання остаточну перевагу в плані ефективності потенційно завжди мають ті підприємства, які функціонують на засадах приватної власності. Практична ефективність функціонування тієї чи іншої організаційно-правової форми господарювання залежить від: відповідності її особливостей специфіці конкретного етапу реформування; адекватності стану зовнішнього (відносно до підприємства) економічно-правового середовища потребам свого етапу цього процесу; спеціалізації підприємства та ступеня раціональності поєднання основних чинників виробництва - землі, капіталу, праці та менеджменту. Тому говорити про абсолютну "оптимальність" якоїсь конкретної організаційно-правової форми господарювання загалом немає об'єктивних підстав і доцільності.