Соціально-економічні проблеми розвитку села та шляхи їх вирішення (регіональний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

МАЗУР Геннадій Федорович

УДК 330.111.66:338.43:332.14

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СЕЛА ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ (регіональний аспект)

08.00.03 - Економіка та управління національним господарством

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2007р.

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Уманському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік Української академії аграрних наук, заслужений діяч науки і техніки України САБЛУК Петро Трохимович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, директор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України ОРЛАТИЙ Михайло Кузьмович, Національна академія державного управління при Президентові України, професор кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник БУЛАВКА Олексій Гаврилович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, завідувач відділу аграрної політики та сільського розвитку.

Захист дисертації відбудеться 13.11.2007 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх, к. 212.

Автореферат розісланий 10.10.2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі формування соціально орієнтованої економіки європейського типу в Україні особливої актуальності набуває проблема соціально-економічного розвитку села. Із набуттям незалежності нашої держави вона є ключовою і набула особливої гостроти. Забезпечення функціонування та розвитку соціальної сфери є одним з головних завдань реформування аграрного сектору.

Соціально-економічний розвиток являє собою матеріальну та організаційну основу задоволення життєвих потреб сільського населення. Проте спад сільськогосподарського виробництва, зниження реальних доходів сільських жителів, руйнування мережі підприємств та організацій соціальної інфраструктури, низький рівень соціального забезпечення призводять до погіршення умов життя населення, загострення демографічної ситуації.

У сільській місцевості проживає близько третини населення України, зайнята п'ята частина працівників, сконцентровано майже чверть виробничих фондів. Тому невідкладним завданням на сучасному етапі є не тільки досягти рівня економічного розвитку провідних країн, але й значно підвищити життєвий рівень українського населення як основного елемента соціально-економічної системи будь-якої держави. Важливим напрямом діяльності в межах цих завдань є впровадження державної регіональної політики та пріоритет соціально-економічних питань у процесі державного управління на всіх рівнях.

Сучасний стан соціальної сфери у сільській місцевості характеризується глибоким занепадом об'єктів соціального призначення та згортанням видів послуг або їх невідповідністю соціально-економічному становищу сільського населення. Нині сільська соціальна сфера в основному підтримується лише суб'єктами господарювання АПК. Проте їх допомога - це, як правило, фінансування поточних витрат, без яких відповідні установи взагалі не змогли б функціонувати.

Різні аспекти вирішення проблем зайнятості сільського населення в умовах ринкової трансформації АПК, удосконалення економічного механізму управління розвитком села, визначення стратегічних напрямів соціально-економічного розвитку сільських територій висвітлені в наукових працях вітчизняних вчених: В.Г. Андрійчука, В.Я.Амбросова, О.Г.Булавки, В.В.Вітвіцького, П.І. Гайдуцького, В.С.Дієсперова, О.І. Кочерги, О.В.Крисального, В.І. Куценко, Ю.О. Лупенка, М.Й.Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, М.К.Орлатого, І.В. Прокопи, К.В. Прокопишак, В.П.Рябоконя, П.Т.Саблука, Л.О.Шепотько, В.В.Юрчишина, К.І.Якуби та ін. Кожен з авторів висвітлює певні аспекти соціально-економічного розвитку села і підтверджує важливу його роль у підвищенні рівня життя сільського населення.

Разом з тим соціальна сфера села, як економічна категорія, є об'єктом широкого соціально-економічного та демографічного вивчення. Вплив реформування економічних відносин на соціальні проблеми ще недостатньо досліджено як у теоретичному, так і прикладному аспектах. Незадовільний стан сільської соціальної сфери, масштабність цієї проблеми, а отже, її наукова актуальність, практичне значення і недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є результатом виконаних автором наукових досліджень у відповідності з планами науково-дослідної роботи Уманського державного аграрного університету за темою “Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально-орієнтованих ринкових відносин в АПК” (державний реєстраційний номер 0101U004493).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування методичних засад і практичних завдань соціально-економічного розвитку села. Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

здійснити аналіз наукових публікацій, нормативно-правових актів з теми дослідження;

узагальнити і систематизувати теоретичні основи поселенської мережі та визначити її ознаки в сільській місцевості;

виявити особливості соціальної інфраструктури як основи функціонування сільської поселенської мережі;

дослідити нормативно-правове забезпечення функціонування і розвитку виробничої та соціальної сфери на селі;

оцінити економічне середовище функціонування сільської соціальної сфери, її стан та тенденції розвитку в регіоні;

систематизувати методологічні основи інтегральної оцінки розвитку сільських територій регіону;

розробити концептуальні підходи щодо функціонування об'єктів соціального призначення на ринкових засадах;

удосконалити систему організаційно-технічного, фінансового та інвестиційного забезпечення соціальної сфери села в ринкових умовах.

Об'єктом дослідження є процеси, що лежать в основі соціально-економічного розвитку села Вінницької області.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні, організаційно-практичні засади удосконалення механізму формування та соціально-економічного розвитку села на регіональному рівні, які спрямовані для забезпечення необхідних умов життєдіяльності сільського населення.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ, теоретичною базою - праці класиків економічної науки, сучасних провідних учених-економістів з питань соціально-економічного розвитку села.

Для реалізації завдань дисертаційного дослідження застосовувалися такі методи: діалектичний, абстрактно-логічний і системного аналізу (теоретичне узагальнення і систематизація основ формування та функціонування сільської поселенської мережі) - 1 розділ, формування висновків; розрахунково-конструктивний, кореляційний, індексний та порівняння (аналіз природно-економічних умов розвитку сільської соціальної інфраструктури та стану соціально-трудової сфери села); графічний (аналіз статистичних та оперативних даних у графічній формі); факторного аналізу і головних компонент, методи експертної оцінки, рангової і часткової стандартизації, ранжування, метод таксономічного показника, регресійного аналізу (інтегральна оцінка рівня розвитку сільських територій) - 2 розділ; синтезу (розробка концептуальних та організаційних засад удосконалення механізму та соціально-економічного розвитку села); системно-цільового аналізу, синтезу систем (реалізація стратегічного підходу в плануванні розвитку соціально-економічної сфери регіону); методи прогнозування, економіко-статистичні методи (розробка соціально-економічних нормативів) - 3 розділ та інші загальноприйняті методи економічного дослідження.

Інформаційною базою дослідження є закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України та інші нормативно-правові акти, статистична звітність Державного комітету статистики України та Головного управління статистики Вінницької області, аналітичні огляди й науково-методичні публікації з досліджуваної проблеми в періодичній пресі, а також особисті обстеження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у системному опрацюванні та обґрунтуванні теоретичних, методичних і практичних положень, спрямованих на удосконалення механізмів ефективного функціонування та соціально-економічного розвитку села. Найбільш значимими результатами, які становлять наукову новизну і виносяться на захист, є:

вперше:

здійснено інтегральну оцінку соціально-економічного розвитку сільських територій, що дало змогу виявити об'єкти першочергового інвестування;

запропоновано системно-цільовий підхід щодо удосконалення сільської соціально-економічної сфери та обґрунтовано організаційно-економічний механізм забезпечення її функціонування на регіональному рівні;

удосконалено:

поняття сільської соціальної інфраструктури як територіально-галузевого комплексу, що складається із матеріально-речових об'єктів, які розміщені в сільській місцевості, діє на основі нормативно-правових актів та забезпечує сприятливі умови для відтворення сільського населення;

стратегічні цілі політики щодо розвитку сільських територій на основі зміни політики держави щодо села (суттєве збільшення обсягів фінансування і створення адекватного нормативно-правового забезпечення); ефективного використання існуючих об'єктів та інвестицій, що надходять в аграрний сектор;

дістали подальший розвиток:

теоретичне обґрунтування формування та функціонування сільської поселенської мережі, стабільного розвитку регіону (в умовах загальної збалансованості територіального функціонування економіки), збереження і покращення економічної та соціальної бази за рахунок інфраструктурних галузей села;

обґрунтування необхідності функціонування об'єктів соціального призначення на ринкових засадах за рахунок збільшення платоспроможного попиту шляхом підвищення доходів сільського населення через організацію повноцінного ринку землі та розвитку транспортного сполучення і зв'язку.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані з метою аналізу рівня економічного розвитку та рівня розвитку соціальної інфраструктури; ранжування територій (районів) для визначення черговості інвестування; стимулювання ринкових механізмів функціонування та розвитку соціальної інфраструктури села.

Окремі положення дисертаційної роботи прийнято до використання Департаментом врегулювання відносин власності та соціального розвитку села Міністерства аграрної політики України (довідка №17-4/126 від 26 липня 2007 р.), Головним управлінням агропромислового розвитку Вінницької обласної державної адміністрації (довідка №1/617 від 12 квітня 2007 р.), Головним фінансовим управлінням Вінницької обласної державної адміністрації (довідка №282 від 6 березня 2007 р.), використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економіка сільського господарства”, “Стратегічний менеджмент”, “Методи обробки інформації та прогнозування” в Уманському державному аграрному університеті (довідка №124 від 17 березня 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації, одержані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати досліджень за темою дисертації доповідались і обговорювались на сьомих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників “Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій” (м. Київ, 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції “Актуальні проблеми сучасної науки” (м. Київ, 2006 р.), наукових конференціях науково-педагогічних працівників та аспірантів Уманського державного аграрного університету (м. Умань, 2000-2005 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 4,91 ум. друк. арк., підготовлених самостійно та у співавторстві (автору належить 4,86 ум. друк. арк.). З них 6 одноосібних публікацій - у фахових виданнях (3,98 ум. друк. арк.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних літературних джерел. Викладена на 199 сторінках комп'ютерного тексту, основний текст - на 168 сторінках. Містить 30 таблиць, 23 рисунки і 3 додатки. Список використаних джерел налічує 209 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи соціально-економічного розвитку села” систематизовано й узагальнено суть та умови функціонування сільської поселенської мережі, виявлено особливості виробничої та соціальної інфраструктури, досліджено нормативно-правове забезпечення соціально-економічного розвитку села.

Аналіз літературних джерел свідчить, що функціонування суб'єктів господарювання в аграрному секторі економіки залежить від соціального середовища, у якому вони знаходяться. До основних складових соціального середовища відносять поселенську мережу, соціальну інфраструктуру та сільське населення.

Поселенська мережа характеризується як сукупність населених пунктів (облаштованих місць постійного проживання людей). В основі сучасного поділу поселень на міські та сільські лежать відмінності в характері матеріального виробництва, яке має визначальний вплив на розмір та розміщення поселень. Якщо розвиток міських поселень пов'язаний з розміщенням промислових підприємств, об'єктів будівництва та транспорту, то сільських - з використанням землі та функціонуванням сільськогосподарського виробництва. Для сільських поселень характерні також більша, порівняно з міськими, віддаленість від місць прикладання праці, значний зв'язок населення з природним середовищем тощо.

Великий вплив на сільську поселенську мережу в Україні мали процеси, які відбувались у сільському господарстві в 1960-х роках. Концентрація аграрного виробництва та його індустріалізація призвели до втрати невеликими поселеннями багатьох виробничих функцій, звуження виробничої сфери, зменшення потреби у трудових ресурсах. За таких умов значна частина малих сіл опинилася поза виробничим процесом і була приречена на поступове вимирання.

Сільське поселення - це просторове середовище постійного або тимчасового проживання населення, що забезпечується раціональним поєднанням виробничого та соціального потенціалів з метою найбільш ефективного виконання функцій переважно сільськогосподарського призначення.

Серед сільських поселень можна виділити два основних функціональних типи: багатофункціональні (агропромислового профілю), на території яких розташовані сільськогосподарські та промислові підприємства, комплекс об'єктів соціальної інфраструктури, що надають населенню послуги періодичного і повсякденного попиту; монофункціональні (аграрного та іншого профілю): села аграрного типу, на території яких розташовані сільськогосподарські підприємства, об'єкти соціальної інфраструктури, що надають населенню послуги періодичного та повсякденного попиту; села виробничих підрозділів і центри невеликих спеціалізованих господарств, на території яких розташовані сільськогосподарські виробничі центри, об'єкти соціальної інфраструктури, що надають населенню послуги первинного попиту; села несільськогосподарського профілю, на території яких розташовані окремі об'єкти соціальної інфраструктури, що надають населенню послуги первинного попиту.

Сільська поселенська мережа це не лише місце зосередження населення, а й певна форма адміністративно-територіального утворення та управління, що повинна диференційовано в кожному з них органічно поєднувати економічний і соціальний потенціали з метою підвищення рівня та якості життя сільських жителів.

Кожне сільське поселення незалежно від його людності повинне мати оптимальне забезпечення об'єктами соціально-культурного призначення. В минулому це залежало від економічної спроможності сільськогосподарських підприємств, тому соціальний розвиток мав переважно епізодичний характер. Внаслідок подальшого ускладнення демографічної кризи близько третини загальної кількості населених пунктів віднесені до категорії деградуючих, а поселенська мережа скорочується.

Сільська соціальна інфраструктура - територіально-галузевий комплекс, який складається із матеріально-речових об'єктів, що діють на основі системи соціальних і економічних постанов, норм, традицій, і забезпечує сприятливі умови для відтворення сільського населення на певній території, а також соціальний розвиток окремої людини і суспільства в цілому.

Роль соціальної інфраструктури полягає в тому, що вона сприяє забезпеченню потреб виробництва в кадрах необхідної кваліфікації, сприяє відтворенню та закріпленню їх на певній місцевості, забезпечує охорону праці та техніку безпеки. Завданнями підрозділів соціальної інфраструктури є створення умов для задоволення комунально-побутових, культурно-освітніх та інших потреб працівників підприємства, а також членів їх сімей.

Рівні потреб, які задовольняє соціальна інфраструктура, й умовний поділ її галузей за цими рівнями дозволяє визначити класифікація соціальної інфраструктури. Умовність поділу послуг соціальної інфраструктури за рівнями людських потреб очевидна у зв'язку з тим, що деякі об'єкти задовольняють відразу кілька видів потреб різних рівнів. Поділ соціальної інфраструктури на соціально-побутову і соціально-духовну інфраструктуру дозволяє виявити цільову направленість груп галузей і їх характерні особливості в задоволенні функціональних потреб.

Особливостями сільської соціальної інфраструктури є: 1) її об'єкти - монополісти на ринку соціальних послуг села, але при цьому не мають можливості розширювати сектор платних послуг через неплатоспроможність сільського населення; 2) нерівномірна напруженість трудової діяльності на селі протягом року сприяє більш чіткому проявленню сезонних рис у потребі послуг її об'єктів порівняно з міськими об'єктами; 3) відмінність від міської за складом об'єктів; 4) нижчий порівняно з містом рівень забезпеченості населення основними невиробничими фондами, гірший якісний склад матеріально-технічного і кадрового потенціалу її закладів, а відповідно менш диференційоване коло послуг, що надаються; 5) обслуговування досить вузького контингенту клієнтів, що обмежений працівниками сільськогосподарських підприємств, а також їх сім'ями, оскільки для села властива внутрішньогосподарська система розселення.

Формування нормативно-правової бази соціально-економічного розвитку села розпочалося у 90-ті роки. Основними її складовими є: Закон України “Про пріоритетність соціального розвитку села і агропромислового комплексу в народному господарстві”, укази Президента України “Про першочергові заходи щодо підтримки розвитку соціальної сфери села” і “Про Основні засади розвитку соціальної сфери села”, постанови Кабінету Міністрів України, спрямовані на передачу до комунальної власності об'єктів соціального призначення, що належали суб'єктам господарювання в АПК. За всі роки практично жоден з нормативно-правових актів не був повністю здійснений з причини обмеженості у фінансових ресурсах і відсутності адекватного механізму їх реалізації.

У другому розділі “Тенденції соціально-економічного розвитку сільської території регіону” оцінено сучасний стан і умови розвитку сільської соціальної та виробничої інфраструктури Вінницької області, проведено інтегральну оцінку рівня соціально-економічного розвитку села.

Об'єктивною передумовою розвитку сільської території Вінницької області є аграрно-ресурсний потенціал. Його складовими виступають природні (земельні, агрокліматичні, водні), трудові, виробничі та матеріальні ресурси.

Аналіз сучасного стану розвитку сільської соціальної і виробничої інфраструктури свідчить, що з огляду на свої сприятливі природно-кліматичні умови, історичні традиції Вінницька область є аграрною. У сільському господарстві виробляється третина валової доданої вартості, у сільській місцевості проживає понад 53% населення.

Загальний земельний фонд у регіоні на 1 січня 2006 р. становив 2649,2 тис. га, або 4,4% площі земельних угідь України. У структурі земельного фонду регіону більшу частину займають сільськогосподарські угіддя - 2017,6 тис. га (76,2% від загальної площі земельного фонду), у т.ч. рілля - 1729,5 тис. га, багаторічні насадження - 49,2 тис. га, сіножаті та пасовища - 237,9 тис. га.

Сільське господарство області спеціалізується на виробництві зерна, цукрових буряків, картоплі та продукції м'ясо-молочного скотарства. Виробничі напрями спеціалізації рослинництва і тваринництва, що склалися в регіоні, відповідають наявним природно-кліматичним умовам, характеризуються значним потенціалом щодо виробництва достатніх обсягів сировини для харчової промисловості.

У 2005 р. в господарствах усіх категорій регіону було вироблено 3721,2 млн грн. валової продукції сільського господарства, у т.ч. 2534,3 млн грн. продукції рослинництва, 1186,9 млн грн. продукції тваринництва.

Останній період характеризується зміцненням позицій приватного сектору, зокрема господарств населення, на регіональному і загальнодержавному ринках продовольства. У 2005 р. обсяг валової продукції сільського господарства, виробленої у господарствах населення, порівняно з 1990 р. зріс на 24,9%. Особливо швидкі темпи збільшення обсягів виробництва (76,1% рівня 1990 р.) у рослинницькій галузі, що пов'язано із розширенням земельних угідь, наданих громадянам під городи та присадибні ділянки тощо.

Нині аграрний сектор Вінницької області знаходиться у кризовому стані, що обумовлено стихійним характером реформ, втратою керованості, слабким державним регулюванням фінансової і кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Для відновлення деградуючого ресурсного потенціалу області потрібні кардинальні зміни макроекономічного, структурно-інституційного, інвестиційно-інноваційного, соціально-демографічного та екологічного характеру.

Агропромисловому комплексу Вінницької області притаманні протиріччя: перше - між виробничою і соціальною сферами регіональних АПК; друге - між міською та сільською частинами регіональних АПК. Ці протиріччя позначаються на соціальній компоненті регіонального АПК.

Соціальна інфраструктура, створюючи необхідні умови для виробництва і життєдіяльності населення, впливає на результати діяльності галузей матеріального виробництва. Проте вихідною фазою відтворення благ є матеріальне виробництво, що визначає рух виробленого продукту на всіх фазах відтворювального процесу.

Розміри і структура мережі установ соціальної інфраструктури села залежать від об'єктивних факторів: чисельності сільських жителів, кількості непрацездатного населення, рівня реальних доходів населення тощо. В останні роки в області триває процес розукрупнення раніше адміністративно об'єднаних сільських населених пунктів. Відбуваються зміни у структурному складі сільських поселень. Суттєво змінився структурний склад поселенського середовища. Характерною рисою сіл є перевага осіб похилого віку, скорочується тривалість життя, зростає рівень безробіття та трудової міграції селян.

Проблемним залишається питання зайнятості населення у сільській місцевості. В області спостерігається стійка тенденція до зменшення економічно активного сільського населення як працездатного віку, так і старше працездатного віку. Серед зайнятого населення збільшилася кількість осіб з вищою та середньою освітою. Проблемами, які хвилюють нині сільських жителів, є низькі доходи та значне погіршення здоров'я.

Соціальна інфраструктура АПК фактично вимушена взяти на себе роль, яка належить виробничій сфері комплексу: підтримувати господарську систему села в рівноважному стані.

Ситуація у соціальній сфері Вінницької області характеризується диспропорцією у розвитку міської і сільської соціальної інфраструктури: недостатнім є рівні благоустрою сільського житлового фонду інженерним обладнанням; забезпеченості сільського населення житлово-комунальними і медичними послугами; розвитку дошкільних і середніх закладів освіти.

Результати комплексного аналізу територіальних особливостей і рівня розвитку сільської соціальної інфраструктури Вінницької області, проведеного на основі інтегральної системи показників функціонування соціальної сфери, свідчать про відсутність чіткої погодженості між показниками рівня соціальної інфраструктури й рівня економічного розвитку в регіоні, а отже, про відсутність стійкої практики застосування стратегічного підходу в плануванні діяльності сільських районів області. Причинами занепаду та руйнації соціальної інфраструктури у сільській місцевості є наявність значної частки збиткових сільськогосподарських підприємств, зменшення бюджетного фінансування, спад купівельної спроможності населення.

У третьому розділі “Удосконалення соціально-економічного розвитку сільських територіальних громад” опрацьовано концептуальні підходи щодо функціонування об'єктів соціального призначення й обґрунтовано відповідний організаційно-технічний механізм соціально-економічного розвитку на регіональному рівні, аргументовано ринкові засади розвитку сільської соціальної інфраструктури.

Основною формою прояву системно-цільового підходу до управління сільським господарством є комплексні програми для вирішення найважливіших науково-технічних і соціально-економічних проблем. При цьому на нижніх рівнях вони переважно економічного характеру, а на верхньому - соціального. Саме зв'язок економічних і соціальних цілей є головним, який характеризує системоутворюючі відносини в соціально-економічній системі.

Розроблювані нині в регіонах прогнозні документи не стали “системами” через неможливість виконати цю роботу традиційними ручними методами. Тому актуальним є використання в прогнозно-аналітичній роботі органів регіонального управління економіко-математичних та імітаційних моделей і систем, що функціонують у режимі людино-машинного діалогу. З їхньої допомоги розробляються варіанти розвитку за різними сценаріями.

Запропонована нами послідовність опрацювання концепції зображена на рис. 1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прогнозування регіонального розвитку при цьому пропонується виконувати в кілька етапів: формування прогнозних параметрів розвитку аграрної економіки; розробка нормативних прогнозів економічного зростання; порівняння фактичних показників з нормативними.

Вінницька область є одним з основних продовольчих регіонів України. Розрахунки прогнозних обсягів виробництва продукції сільського господарства у цій області на період до 2015 р., здійснені на основі статистичних даних і рекомендацій ННЦ “Інститут аграрної економіки”, свідчать, що рівень виробництва сільськогосподарської продукції у 2015 р. порівняно з 1990 р. буде становити відповідно зерна - 97,6%; цукрових буряків - 56,8; насіння соняшнику - 134,8; картоплі - 123,2; овочів - 126,1; плодів та ягід - 134,6; м'яса (у забійній вазі) - 75,4; молока - 91,0 і яєць - 107,3%.

За наведеним вище принципом може бути розв'язана задача обґрунтування системи соціально-економічних нормативів розвитку сільської соціальної інфраструктури з метою виявлення диспропорцій у розвитку районів певного регіону в контексті проблеми внутрішньорегіонального соціально-економічного розшарування територій. Отримана інформація може використовуватися при формуванні груп районів, в межах яких буде діяти єдина система соціальних нормативів.

Апробація отриманої системи нормативів, проведена шляхом порівняння фактичної бюджетної забезпеченості з нормативною за окремими галузями соціальної сфери села у 2005 р., свідчить про невиконання фінансових нормативів витрат бюджетів сільських територій Вінницької області на розвиток соціальної сфери. Так, фактичні витрати бюджетів сільських територій на соціальну сферу були менші нормативних у галузі освіти на 16,5%; охорони здоров'я - 26,4; у житлово-комунальному господарстві - на 46,3%.

Статистичні дані підтверджують справедлиобгрунтованість висновків про необхідність формування “персоналізованого” підходу до визначення нормативів соціально-економічного розвитку територій. Такий підхід сприятиме вирівнюванню соціально-економічних умов життєдіяльності населення територій і доводить необґрунтованість урівняного розподілу обмежених бюджетних коштів.

У процесі дослідження виявлено, що серед напрямів державної підтримки аграрного сектору регіону необхідно: визначення обсягів бюджетного фінансування, у тому числі за рахунок коштів обласного бюджету; стимулювання оптимальної структури агропромислового виробництва як з точки зору виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції, так і співвідношення між різними організаційно-правовими формами господарювання; поліпшення міжрегіональних зв'язків агропромислового комплексу області з іншими регіонами країни; регулювання агропродовольчого комплексу області; підтримка виробничої та соціальної інфраструктури у сільській місцевості тощо.

Нині процес розвитку соціальної сфери села Вінницької області регламентується рішеннями обласної ради і обласної державної адміністрації, при цьому система заходів, що плануються і здійснюються, має різновекторний характер, відсутній комплексний підхід. Тому пропонується для формування стратегії функціонування і розвитку сільської соціальної інфраструктури розробити обласну цільову програму “Соціальний розвиток села”, координатором якої має стати Головне управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації.

Фінансування заходів програми розвитку аграрного виробництва та сільської соціальної інфраструктури області має здійснюватися за багатоканальним принципом: за рахунок коштів державного бюджету, коштів обласного бюджету і бюджетів муніципальних утворень, позабюджетних та інших джерел. Схема фінансування програми “Соціально-економічний розвиток села” наведена на рис. 2, де центральне місце займає план соціального розвитку села, що включає не тільки повний перелік заходів з використання інвестиційних ресурсів, але і обґрунтування всього процесу планування заходів програми.

Розв'язання задач планування інвестицій у відтворення об'єктів сільської соціальної інфраструктури досліджуваної області має здійснюватися методами стратегічного підходу, що ґрунтується на синтезі програмного і цільового методів. В його основі лежить вибір форм відтворення основних фондів установ соціальної інфраструктури з метою досягнення встановлених норм забезпеченості населення послугами даних об'єктів, які існують, у відповідній кількості та якості. Для організаційно-інформаційного забезпечення системи формування стратегії інвестування сільської соціальної інфраструктури області пропонується створити при Головному управлінні агропромислового розвитку Вінницької області, що є координуючим органом реалізації програми, групу управління соціальними інвестиціями.

Размещено на http://www.allbest.ru/

В роботі здійснено розрахунки бюджетного фінансування соціальної сфери села Вінницької області (на основі статистичних даних і рекомендацій ННЦ “Інститут аграрної економіки” (табл. 1).

Таблиця 1. Розрахункова потреба у бюджетних коштах для фінансування будівництва, соціальних заходів у сільській місцевості Вінницької області, млн грн.

Галузі соціальної інфраструктури	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011-2015 рр.	Всього
Всього	118,1	295,3	472,5	2490,5	3376,4
у тому числі:
освіта	1,2	2,7	3,1	16,9	23,9
транспорт і зв'язок	39,5	104,6	128,7	459,1	731,9
охорона здоров'я	13,8	31,9	37,5	193,2	244,5
торгівля	0,1	0,3	0,3	1,8	2,5
житлово-комунальне господарство	35,6	84,9	03,3	533,7	757,5
інше	28,0	71,0	199,5	1285,7	1584,2

Сучасні кризові явища в аграрному секторі - наслідок невиваженої макроекономічної політики в країні, так і втрати керованості процесами, що відбуваються, на всіх рівнях. Серед основних причин неефективного середовища функціонування соціальної інфраструктури села необхідно виділити такі: відсутність навичок роботи у ринкових умовах і недостатня інформованість; непривабливість аграрної сфери для комерційних банків та інвесторів; відсутність інфраструктури ринку; неефективна політика державної підтримки. Усунення цих причин можливе за умов створення та ефективного функціонування інформаційно-дорадчих служб, організації регіональних сільськогосподарських та інших виставок, становлення ринку землі, надання дозволу на її купівлю та продаж, у тому числі іноземним інвесторам, організації постачальницько-збутових кооперативів, регіональних торгових домів (відділень бірж), створення ефективного телекомунікаційного середовища на селі, розробки ефективних механізмів цільової підтримки.

Інвестиційна політика в соціальній сфері села повинна ґрунтуватися на системі пріоритетів. При обґрунтуванні останніх доцільно використовувати такі методи і методологічні підходи: нормативний, метод “ключової ланки”, економічний, демографічний, соціологічний метод. Головним критерієм при визначенні найбільш “вузьких місць” мають бути тривалість і вага наслідків для села і суспільства в цілому, які може спричинити затримка з рішенням тієї або іншої проблеми.

З метою забезпечення роботою надлишкової трудової сили у селі соціальні програми мають сприяти можливій зайнятості населення у громадських роботах.

Перспективним також є створення локальних центрів переробки сільськогосподарської продукції, перенесення в сільську місцевість деяких видів промислових виробництв.

Виходячи з ідеї пріоритетності села, метою регулювання розвитку сільської соціальної інфраструктури на державному рівні необхідно вважати подолання її відставання від міської соціальної інфраструктури. Відносно соціальних навантажень сільгоспвиробники поставлені в нерівні умови з міськими виробничими суб'єктами, серед яких лише деякі мають на своєму балансі соціальні об'єкти.

Передача ж об'єктів сільської соціальної інфраструктури органам місцевого самоврядування триває і донині через незабезпеченість останніх ні в організаційному, ні у фінансовому відношенні. Зміна господаря соціальної та інженерної інфраструктури села має бути поетапною.

До повного становлення і зміцнення місцевого самоврядування необхідний перехідний період - період двовладдя, коли управління будується за територіально-галузевим принципом.

Сільський соціально-інфраструктурний комплекс має виділитися в цілісну, економічно самостійну сферу, фінансовану за багатоканальним принципом на основі участі на паях державного, регіональних і місцевих бюджетів, позабюджетних фондів, юридичних і фізичних осіб, що забезпечує міжгалузевий, міжпоселенський підхід до формування фінансових ресурсів на соціальний розвиток села.

Фінансове забезпечення функціонування об'єктів соціального призначення (рис. 3) передбачає багатоканальність фінансування розвитку сільської соціальної інфраструктури, мобілізацію значної частини податкових надходжень від економічних структур, що використовують у своїй виробничій діяльності природні ресурси, на користь села й підвищення участі в його розвитку міських господарюючих суб'єктів і городян, що є користувачами сільського природного й інфраструктурного потенціалу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Важливим важелем підвищення ефективності функціонування і розвитку соціальної інфраструктури на селі є організація її діяльності на ринкових засадах.

Попит на товари і послуги об'єктів сільської соціальної сфери в основному формується жителями сільських територій, яких можна розподілити на три сегменти споживачів за рівнем доходу. Для збільшення попиту на ринку товарів і послуг соціальної інфраструктури необхідним є зростання платоспроможності споживачів. Основними шляхами підвищення доходів сільського населення є організація повноцінного ринку землі; розвиток транспортного сполучення та зв'язку.

Пропозиція формується державними суб'єктами та ринковими структурами. Приватні суб'єкти сільської соціальної інфраструктури охоплюють увесь спектр товарів та послуг, в той час, як державні - надають мінімально необхідний набір товарів та послуг. Державні та місцеві органи влади й органи місцевого самоврядування регіону, виходячи із своїх можливостей, мають виробляти стратегію підтримки сфери послуг з урахуванням територіальної доступності об'єктів соціальної сфери й необхідного набору послуг. Очевидно, що пріоритетними є послуги першої необхідності, фінансовані з бюджету - охорона здоров'я, соціальне обслуговування літніх людей тощо. Але і платні послуги на селі, особливо торгівля, пасажирський транспорт мають потребу у виваженій системі державної підтримки.

Додатковим джерелом інвестування може стати фінансова підтримка міських рекреантів, зацікавлених в інфраструктурній облаштованості сільських територій. Назріла необхідність стимулювати процес перетікання трудових ресурсів у невиробничу сферу, що допоможе вирішити й деякі демографічні проблеми.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні на теоретичному рівні вирішено актуальне наукове завдання щодо соціально-економічних проблем розвитку села на регіональному рівні. Це сприятиме подальшому підвищенню добробуту та поліпшенню умов життя сільського населення. Отримані в процесі дослідження результати свідчать про досягнення визначеної мети, вирішення поставлених завдань, а також дають можливість зробити певні висновки та внести деякі пропозиції:

1. Системний аналіз наукових праць свідчить, що питання комплексного розвитку сільських територій ще недостатньо досліджені. Окремі праці науковців стосуються лише певних конкретних складових цієї проблеми, мають фрагментарний характер, досліджуються проблеми розвитку. Водночас, незавершеність розробки окресленої тематики створює необхідні передумови для її ґрунтовного та всебічного дослідження.

2. Аграрний сектор Вінницької області знаходиться у кризовому стані, що зумовлено стихійним характером реформ, втратою керованості, слабким державним регулюванням фінансової і кредитної підтримки сільських товаровиробників. Для відновлення деградуючого ресурсного потенціалу області потрібні кардинальні зміни макроекономічного, структурно-інституційного, інвестиційно-інноваційного, соціально-демографічного і екологічного характеру.

3. У Вінницькій області триває процес розукрупнення раніше адміністративно об'єднаних сільських населених пунктів (природна оптимізація розмірів за чисельністю населення, в першу чергу через надлишкову робочу силу), відбуваються зміни у структурному складі сільських поселень (перевага осіб похилого віку, скорочення тривалості життя, зростання безробіття та трудова міграція селян із сільської місцевості). Ситуація у соціальній сфері характеризується наявністю явних диспропорцій у розвитку міської і сільської соціальної інфраструктури.

4. Поселенська мережа характеризується як сукупність населених пунктів (облаштованих місць постійного проживання людей). Сільська поселенська мережа є не лише місцем зосередження населення, а й певною формою адміністративно-територіального утворення й управління, що диференційовано в кожному з них органічно має поєднувати економічний і соціальний потенціали з метою підвищення рівня та якості життя усіх сільських жителів. Серед сільських поселень можна виділити два основних функціональних типи: багатофункціональні та монофункціональні.

5. Основними складовими нормативно-правової бази соціального розвитку села є: Закон України “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”, укази Президента України “Про першочергові заходи щодо підтримки розвитку соціальної сфери села” і “Про Основні засади розвитку соціальної сфери села”, постанови Кабінету Міністрів України, спрямовані на передачу до комунальної власності об'єктів соціального призначення, що належали суб'єктам господарювання в АПК. Проте за всі роки практично жоден з пунктів цих актів не був повністю реалізований в життя. Причиною цьому є обмеженість у фінансових ресурсах і відсутність адекватного механізму їх реалізації.

6. Результати комплексного аналізу територіальних особливостей і рівня розвитку сільської соціальної інфраструктури Вінницької області, проведеного на основі інтегральної оцінки, свідчать про відсутність погодженості між показниками рівня розвитку соціальної інфраструктури й рівня економічного розвитку в регіоні, а отже про відсутність стійкої практики застосування стратегічного підходу в плануванні розвитку сільських районів області. Основними причинами занепаду та руйнації соціальної інфраструктури у сільській місцевості є значна частка збиткових сільськогосподарських підприємств, зменшення бюджетного фінансування, спад купівельної спроможності населення.

7. Основними напрямами соціально-економічного розвитку села є зміна політики держави щодо відношення до села, а саме різке збільшення обсягів фінансування сільської соціальної інфраструктури, створення відповідного нормативно-правового поля функціонування соціальної сфери села; ефективне використання існуючих об'єктів сільської соціальної сфери й інвестицій.

8. Для формування стратегії функціонування і розвитку сільської соціальної інфраструктури необхідно розробити обласну цільову програму “Соціально-економічний розвиток села”, координатором якої має стати Головне управління агропромислового розвитку обласної державної адміністрації. Програма повинна здійснюватися в два етапи. Фінансування заходів програми розвитку сільської соціальної інфраструктури області здійснюватиметься за багатоканальним принципом. Для організаційно-інформаційного забезпечення системи формування стратегії інвестування сільської соціальної сфери області пропонується створити при Головному управлінні агропромислового розвитку Вінницької області групу управління соціальними інвестиціями.

9. Одночасне реформування аграрного сектору економіки та соціальної інфраструктури вимагає чіткої координації й вибору обмеженого числа об'єктів (районів, локальних сільських територій), де воно може бути найбільш ефективним. Такі об'єкти доцільно вибирати на основі запропонованої інтегральної оцінки розвитку.

10. Одним з найважливіших чинників вирішення найбільш гострих та суттєвих проблем соціально-економічного розвитку регіону є інвестиції та інвестиційна діяльність. Однак розподіл інвестицій, який характеризує їх територіальну структуру, збереже значні регіональні відмінності. Так, найбільша частка інвестицій у перспективі буде зосереджена у Немирівському, Вінницькому та Бершадському адміністративних районах. На решту районів припадатиме трохи більше половини загального обсягу всіх інвестицій.

11. Реформування державної регіональної політики, формування прозорої моделі управління соціально-економічним розвитком села, адаптованої до світових стандартів, спроможність сільських громад та їхніх представницьких органів дозволить розв'язати нагальні проблеми прискорення інтенсивного розвитку агропромислового виробництва та підвищення рівня життя сільського населення. Це сприятиме покращанню демографічної ситуації, забезпеченню повної зайнятості працездатного населення, поліпшенню добробуту селян і розширенню асортименту та якості надаваних їм послуг у регіоні.

громада сільський поселенський економічний

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті у наукових фахових виданнях

Мазур Г.Ф. Стан об'єктів роздрібної торгівлі і громадського харчування у сільській місцевості Вінницької області // Зб. наук. пр. Луганського НАУ / Серія “Економічні науки” №38/50. - Луганськ: ТОВ “Елтон-2” . - 2004. - С. 217-220.

Мазур Г.Ф. Проблеми розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості Вінницької області // Зб. наук. пр. УДАУ. - Умань: УДАУ. - 2004. - Вип. 58. - С. 499-509.

Мазур Г.Ф. Аналіз використання та функціонування сільської соціальної інфраструктури Вінницької області // Аграрний вісник Причорномор'я: Зб. наук. праць / Економічні науки. - Одеса. - 2005. - Вип. 27. С. 31-37.

Мазур Г.Ф. Удосконалення транспортного обслуговування селян // Зб. наук. пр. УДАУ. - Умань: УДАУ, 2005. - Вип. 59. - С. 597-604.

Мазур Г.Ф. Реструктуризація як засіб підвищення ефективності функціонування житлово-комунального господарства // Зб. наук. пр. УДАУ/ Ч.2. Економіка. - Умань: УДАУ. - 2005. - Вип. 61. - С. 321-325.

Мазур Г.Ф. Інтегральна оцінка рівня розвитку сільської соціальної інфраструктури // Зб. наук. пр. УДАУ. - Умань: УДАУ. - 2006. - Вип. 62. - С. 265-283.

Мазур Г.Ф., Родащук Г.Ю. Суть та умови функціонування сільської поселенської мережі // Зб. наук. пр. Уманського ДАУ / Ч.2. Економіка. - Умань: УДАУ. - 2007. - Вип. 65. - С. 237-248 (автором розкрито сутність сільської поселенської мережі та проаналізовано її сучасний стан в Україні, обґрунтовано загальні принципи її функціонування).

Тези доповідей на науково-практичних конференціях

Мазур Г.Ф. До проблеми соціального розвитку села // Матеріали 7 річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників “Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій”. - К.: ННЦ ІАЕ. - 2006. - С. 376-384.

Мазур Г.Ф. Необхідність та можливість державного регулювання соціальної сфери // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених “Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації”. - Тернопіль: Економічна думка. - 2006. - С. 286-288.

Мазур Г.Ф., Родащук Г.Ю. Проблеми і шляхи покращення сільської соціальної інфраструктури // Матеріали ІІ всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції “Актуальні проблеми сучасної науки”. - К.: ТОВ “ТК Меганом” . - 2006. - Ч.3. - С. 42-44 (автором розроблені шляхи покращення сільської соціальної інфраструктури).

Мазур Г.Ф. До проблеми побудови системи оціночних показників аналізу соціальної сфери регіону // Матеріали наукової конференції. - Умань: УДАУ. - 2006. - С. 46-48.

АНОТАЦІЯ

Мазур Г.Ф. Соціально-економічні проблеми розвитку села та шляхи їх вирішення (регіональний аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Уманський державний аграрний університет, Умань, 2007.

Дисертація присвячена питанням розробки теоретичних та організаційно-економічних підходів щодо соціально-економічного розвитку села та шляхів її удосконалення на регіональному рівні. Розкрито сутність та умови функціонування сільської поселенської мережі, визначено місце в ній виробничої, соціальної інфраструктури та їх особливості. Проаналізована нормативно-правова база функціонування та розвитку сільської соціальної інфраструктури.

За матеріалами виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та об'єктів сільської соціальної сфери Вінницької області досліджено сучасний стан та умови розвитку сільської соціальної та виробничої інфраструктури в регіоні. Здійснена інтегральна оцінка соціально-економічного розвитку сільських територій (районів), що дало змогу виявити об'єкти першочергового інвестування.

В результаті досліджень обґрунтовано пріоритетні шляхи удосконалення розвитку сільської соціальної інфраструктури у сучасних умовах. Запропоновано концептуальні засади та механізм формування і соціально-економічного розвитку села на регіональному рівні. Обґрунтовано ринкові засади розвитку сільської соціальної інфраструктури.

Ключові слова: виробнича і соціальна сфери, сільська соціальна інфраструктура, суб'єкти господарювання, соціально-економічний розвиток, інтегральна оцінка, системно-цільовий підхід, ринкові засади.

АННОТАЦИЯ

Мазур Г.Ф. Социально-экономические проблемы развития села и пути их решения (региональный аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Уманский государственный аграрный университет, Умань, 2007.

Диссертация посвящена разработке теоретических и организационно-экономических подходов к социально-экономическому развитию села и путей ее усовершенствования на региональном уровне.

В работе систематизированы и обобщены теоретические основы формирования и функционирования сельской поселенческой сети. Теоретически обосновано дальнейшее стабильное развитие региона в условиях общей сбалансированности территориального развития; сохранение и развитие экономической и социальной базы за счет инфраструктурных отраслей села.

Предложено рассматривать понятие сельская социальная инфраструктура как территориально-отраслевой комплекс, состоящий из материально-вещевых объектов, размещенных в сельской местности, который функционирует на основе системы социальных и экономических нормативно-правовых актов и обеспечивает благоприятные условия для воспроизводства и социально-экономического развития сельского населения. Показаны роль и задания объектов социального назначения.

Рассмотрены особенности сельской социальной инфраструктуры, ее отличия от аналогичных объектов города.

Проанализирована нормативно-правовая база функционирования и развития сельской социальной инфраструктуры. Доказано, что причиной отсутствия ее практической реализации является ограниченность в финансовых ресурсах.

На материалах Винницкой области оценено состояние и условия развития сельской социальной и производственной инфраструктуры. Выявлены противоречия между производственной и социальной сферой региональных АПК, а также между их городской и сельской составляющими, присущие агропромышленному комплексу области и отражающиеся на его социальной компоненте.

Исследованы состав и структура сельских поселений, занятость населения в сельской местности. Оценка экономической среды функционирования сельской социальной сферы свидетельствует про необходимость кардинальных изменений макроэкономического, структурно-институциального, инвестиционно-инновационного, социально-демографического и экологического характера для восстановления деградирующего потенциала области.