Вплив ризик-менеджменту на інвестиційну привабливість підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ

імені Михайла Туган -Барановського

Автореферат

дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04. - Економіка і управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

ВПЛИВ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ НА ІНВЕСТИЦІЙНУ ПРИВАБЛИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Маловичко Андрій Сергійович

Донецьк 2007

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний розвиток бізнесу в Україні характеризується досить високим і постійно зростаючим рівнем конкуренції практично в усіх галузях економіки. При цьому саме середовище бізнесу характеризується високим ступенем невизначеності й ризику. Це в першу чергу вимагає використання ресурсів, додаткових до тих, що можуть бути одержані з прибутку. Однак, не всі підприємства, що потребують позикові кошти, можуть їх одержати, тому що кредитна організація висуває певні вимоги до фінансового стану підприємства, що є важливим, але не єдиним критерієм, на який зважає власник інвестиційного капіталу. Очевидно, що для успішного залучення ресурсів, підприємствам необхідно мати інвестиційну привабливість, що включає ряд важливих аспектів. Найважливішим додатковим фактором, що впливає на рішення позичальника про надання кошт, є практика управління ризиками, що розглядається як інструмент, застосування якого у високому ступені гарантує повернення позики. Тому можна сказати, що налагоджений ризик-менеджмент може бути розглянутий як фактор, що підвищує інвестиційну привабливість підприємств.

Такі вчені як В.М. Гранатуров, В.В. Глущенко, А.П. Альгін, С.Н. Петрова, П.Г. Грабовий, В.В. Черкасов, И.Т. Балабанов, Е.А. Уткін, О.Л. Устенко, О.В. Оліфіров, Г.В. Чернова та ін., що присвятили свої роботи виявленню сутності й природи економічного ризику, а також проблемам управління ризиками на підприємстві, залишили за межами своїх досліджень вплив ризик-менеджменту на інвестиційну привабливість підприємства. У той же час економісти, що досліджували теоретичні й практичні аспекти інвестиційної привабливості різних економічних суб'єктів - С.С. Аптекар, А.Беренс, І.О. Бланк, В.М. Гриньова, Т.В.Майорова, І. Мейо, А.А. Пересаду, К. Рейлі, А.А. Садєков, В.Г. Федоренко, П.М. Хавранек, В.М. Хобта, Д.М. Черваньов, У. Шарп, А.І. Яковлєв, О.М. Ястремська та ін., через складність і багатовекторність поняття зосередили увагу на проблемах оцінки інвестиційної привабливості, недостатньо уваги приділивши ризик-менеджменту, що має прямий вплив на інвестиційну привабливість. Отже, можна говорити про недостатню вивченість проблеми взаємозв'язку між ризик-менеджментом та інвестиційною привабливістю підприємства, що обумовило вибір теми дослідження, його цілі и завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження за темою дисертаційної роботи виконано відповідно до плану науково-дослідних робот Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. Дослідження є складовою частиною держбюджетних тем: “Удосконалення механізму інтеграції України в систему міжнародного поділу праці”, № дежреєстрації 0104U010928 (автор брав участь у підготовці розділу „Фінансове забезпечення інтеграції України в міжнародний поділ праці”), „Підвищення конкурентоспроможності національної економіки” (автор систематизував підхід до оцінки інвестиційної привабливості підприємств в Україні), и госпдоговірних тем: „Розробка стратегії інвестиційного кредитування промислового підприємства”, № дежреєстрації 0104U003483 (автор підготував методику інвестиційної привабливості підприємства); „Оцінка ефективності ризик-менеджменту”, № держреєстрації 0104U002257 (автор підготував методику оцінки ефективності ризик-менеджменту).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних і методичних рекомендацій з формування комплексної системи ризик-менеджменту й практичних рекомендацій щодо її застосуванні для підвищення інвестиційної привабливості підприємства.

Виходячи з поставленої мети, у роботі сформульовані й вирішені такі завдання:

аналіз сутності економічного ризику й специфіки управління ризиками;

дослідження теоретичних аспектів інвестиційної привабливості підприємства і проблем її оцінки;

моніторинг процесу й результатів оцінки інвестиційної привабливості підприємства;

аналіз впливу елементів ризик-менеджменту на інвестиційну привабливість підприємства;

розробка рекомендацій з організаційної структури управління ризиками та методики оцінки її ефективності;

розробка рекомендацій із застосування основних прийомів ризик-менеджменту.

Об'єкт дослідження - процес управління підприємством в умовах невизначеності.

Предметом дослідження є залежність ступеня інвестиційної привабливості підприємства від рівня його ризик-менеджменту.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою дослідження стали класичні положення теорії менеджменту, а також наукові та теоретичні розробки українських і зарубіжних учених із проблем ризик-менеджменту й економіки підприємства.

При уточненні сутності економічного ризику й специфіки ризик-менеджменту були використані методи логіки, системного й порівняльного аналізу; при проведенні моніторингу результатів оцінки інвестиційної привабливості підприємств та аналізу впливу додаткових факторів, включаючи реалізацію підприємствами ризик-менеджменту, на рішення про інвестування були використані статистичні методи, методи експертних оцінок і системний підхід; при розробці рекомендацій зі структури відділу управління ризиками й організації його функціонування й рекомендацій із застосування основних прийомів ризик-менеджменту були використані економіко-математичні методи, а також системного аналізу, аналогій і логіки. Обробка даних здійснювалася за допомогою сучасних комп'ютерних технологій.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат проведеного дослідження полягає у виявленні впливу елементів ризик-менеджменту на інвестиційну привабливість підприємства й розробці на основі цього рекомендацій із ефективного впровадження системи ризик-менеджменту на підприємстві.

Уперше:

Розроблено методичний підхід щодо виявлення впливу низки додаткових об'єктивних і суб'єктивних факторів на інвестиційну привабливість, які не враховуються в існуючих методиках, проведена їх логічна систематизація на: загальні, пов'язані з персоналом, керівництвом, власниками підприємства, безпосередньо пов'язані з управлінням ризиком; за допомогою методів кореляційного аналізу встановлено істотний ступінь впливу виявлених факторів на інвестиційну привабливість підприємства, що підвищує точність ті достовірність оцінки інвестиційної привабливості підприємства.

Удосконалено:

метод оцінки інвестиційної привабливості підприємства шляхом корегування інтегрального показника оцінки на коефіцієнт, що розраховується на основі обліку виявлених додаткових факторів, які впливають на інвестиційну привабливість підприємства;

організаційну структуру управління ризиками на основі використання “розсіяної” інтеграції, при якій аналітична робота проводиться безпосередньо в полі виникнення ризику, а потім координується керівництвом, і “локалізованої”, коли з відділів надходить лише статистична й оперативна інформація, а аналітична робота проводиться у відділі з управління ризиками, що підвищує ефективність ризик-менеджменту.

Одержало подальший розвиток:

понятійний апарат у галузі економічного ризику: дані визначення поняттям “економічний ризик” (можливість негативної реакції навколишнього середовища на поводження суб'єкта господарювання), що є одним із найбільш коротких, але водночас відображає природу ризику: імовірність, негативність та невіддільність від навколишнього середовища; “ризик-менеджмент” (будь-яка діяльність суб'єкта господарювання, спрямована на вирішення невизначеності й скорочення її негативних наслідків), де підкреслюється, що ризик-менеджмент є невід'ємною складовою будь-якої діяльності; також уточнене поняття “інвестиційна привабливість підприємства” (ступінь готовності потенційного інвестора вкладати кошти в підприємство при певних характеристиках його господарської діяльності, що виражається у визначеному заздалегідь співвідношенні ризикованості й прибутковості інвестицій), де наголос робиться на суб'єктивному ставленні інвестора, що залежить у тому числі й від рівня ризику; виявлені основні проблеми її оцінки, що полягають у недостатньо інтенсивному використанні таких показників, як гнучкість, маневреність, надійність і адаптивність;

методичний підхід до виміру ефективності ризик-менеджменту, який базується на співвідношенні різниці фінансових можливостей підприємства й витрат на ризик-менеджмент, зменшеної на величину очікуваного збитку після впровадження ризик-менеджменту, до різниці фінансових можливостей підприємства й витрат на ризик-менеджмент, що надає можливість точніше вимірювати його ефективність

Практичне значення одержаних результатів. Виконане дослідження й одержані результати при комплексному застосуванні на підприємствах сприяють підвищенню їхньої інвестиційної привабливості. Таким чином, підприємства підвищують свої шанси на одержання кредиту при першому зверненні до кредитної організації, унаслідок чого досягається економія часу й коштів.

Найбільшу практичну цінність мають запропоновані методики: визначення ефективності ризик-менеджменту, застосування основних прийомів ризик-менеджменту, корекції оцінки інвестиційної привабливості підприємства; рекомендації щодо визначення місця в організаційній структурі підприємства відділу з управління ризиками.

Висновки та рекомендації, запропоновані в дисертаційній роботі, схвалені й упроваджені в практику діяльності підприємств ТОВ “Гарда” (довідка про впровадження №964/2003), ТОВ “НПО “Укрвторсировина” (довідка про впровадження №125/2006), ТОВ “Донкокс” (довідка про впровадження №16/2007).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані і обґрунтовані в дисертаційній роботі наукові положення, розробки, висновки і рекомендації отримано автором самостійно на основі проведеного дослідження практики оцінки інвестиційної привабливості підприємств кредитними установами та практики управління ризиками на підприємствах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися та обговорювалися на 3 науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція „Економіка України в Євроінтеграційних процесах” (м.Львів, 2004 р); ІІ Міжнародна науково-практична конференція „Сучасні тенденції в розвитку банківської системи” (Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція „М.І. Туган-Барановський - видатний вчений-економіст. Спадщина та новації” (Донецьк, 2005 р); конференції викладачів ДонНУЕТ (2000-2007 р.)

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 7 статей (у наукових спеціалізованих виданнях) та 2 тези доповідей загальним обсягом 3,95 др. ар.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, 6 підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 132 найменування і 9 додатків (обсягом 111 сторінок). Текстова частина займає 156 сторінок, містить 19 таблиць (обсягом 11 сторінок) і 9 рисунків (обсягом 7 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

ризик менеджмент інвестиційний привабливість

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації; сформульовані мета й завдання дослідження, визначений об'єкт, предмет, методи дослідження, показані наукова новизна й практичне значення одержаних результатів; визначений особистий внесок здобувача; надані результати апробації дисертації; висвітлена повнота викладу результатів дисертації в опублікованих роботах; наведена структура роботи.

У першому розділі дисертації “Ризик-менеджмент і інвестиційна привабливість як найважливіші аспекти діяльності торговельно-виробничого підприємства в умовах ринку” виконаний аналіз сутності економічного ризику, досліджена специфіка управління ризиками; визначені теоретичні аспекти інвестиційної привабливості підприємств і проблеми її оцінки.

Природою бізнесу обумовлено, що будь-яка господарська діяльність поєднана з ризиком. Причинами ризику є зовнішня і внутрішня, стосовно підприємства, невизначеності. Їхні джерела - похідні трьох основних причин невизначеності: незнання, випадковість, протидія. У роботі обґрунтовано, що ці три основні причини невизначеності складають природу явищ, взаємозв'язок яких визначає сутність ризику: можливість відхилення від передбаченої мети, заради якої й реалізується обрана альтернатива; ймовірність досягнення бажаного результату; відсутність упевненості в досягненні поставленої мети; можливість настання негативних наслідків при реалізації тих чи інших дій в умовах невизначеності для суб'єкта, що йде на ризик; матеріальні й інші втрати, пов'язані зі здійсненням обраної в умовах невизначеності альтернативи; чекання небезпеки, невдачі в результаті реалізації обраної альтернативи. Сприяють розумінню змісту ризику такі характеристики, як: суперечливість, альтернативність, невизначеність.

Аналіз сутності ризику дав підставу для визначення терміну “економічний ризик”, це - можливість негативної реакції навколишнього середовища на поводження суб'єкта господарювання. Перевагою цього визначення є його стислість, і водночас підкреслення залежності появи негативного явища з реакцією навколишнього середовища.

У дослідженні визначені основні функції ризику: стимулююча; інноваційна; захисна; регулятивна; аналітична; компенсуюча; соціально-економічна.

Оскільки кожному ризику відповідає своя специфіка управління, у роботі запропонована система розподілу ризиків за класами й підкласами, що включає 21 клас і 59 підкласів.

Існування такого явища як економічний ризик і його властивості обумовлюють необхідність ризик-менеджменту. Визначено правила стратегії ризик-менеджменту: максимум виграшу, оптимальна ймовірність результату, оптимальна коливальність результату, оптимальне сполучення виграшу й величини ризику випливають з його принципів: принцип масштабності, принцип мінімізації, принцип адекватності реакції, принцип розумного прийняття.

Ризик-менеджмент залежно від ступеня передбачуваності майбутнього пропонується представляти у вигляді різних систем управління: управління на основі контролю; управління на основі екстраполяції; управління на основі передбачення змін; управління на основі гнучких негайних рішень.

Аналіз особливостей ризик-менеджменту дозволив автору дослідження визначити його як будь-яку діяльність суб'єкта господарювання, спрямовану на вирішення невизначеності й скорочення її негативних наслідків.

Теорія управління ризиками передбачає нівелювання макро-, мезо- і мікрорівня діяльності суб'єкта господарювання; залежність рівноваги системи від трьох класів ризику - економічного, соціально-політичного й фіскально-монетарного; взаємозв'язок між величиною ризику, прибутковістю й виробничо-фінансовою стійкістю суб'єкта підприємницької діяльності; установлення довірчого інтервалу величини ризику між безризиковими державними цінними паперами й імовірністю настання банкрутства підприємства; облік ступеня ризику проекту при встановленні норми дисконтування й внутрішньої норми прибутковості проекту; залежність величин основних показників прибутковості від ефективності управління ризиком.

Очевидно, що основна мета управління ризиками - стабілізувати одержання підприємством запланованого прибутку, що позитивно впливає на його інвестиційну привабливість.

Запропоновано таке визначення інвестиційної привабливості підприємства - це ступінь готовності потенційного інвестора вкладати кошти в підприємство при певних характеристиках його господарської діяльності, що виражається у визначеному заздалегідь співвідношенні ризикованості й прибутковості інвестицій.

Виділено основні фактори, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства: політичне й макроекономічне середовище, у якому воно функціонує; його фінансовий стан; його виробничий потенціал і рівень життєздатності; ефективність системи його управління.

У різних методиках оцінки фінансового стану підприємства, як правило, пропонують чотири основні групи показників: показники ліквідності; показники фінансової стійкості; показники ділової активності; показники рентабельності. Більшість показників розраховуються на основі трьох основних форм бухгалтерської звітності. Інші показники розраховуються на основі статистичних даних і експертних оцінок. Отже, розрахунок усіх зазначених показників дає можливість інвестору оцінювати коротко - і середньострокові перспективи функціонування підприємства, але інвестора також цікавить і довгострокова перспектива, визначення якої за допомогою подібних методик неможливо. Тому необхідно знайти і проаналізувати показники, розрахунок яких міг би надати таку можливість.

У роботі доведено, що висновки про довгострокові перспективи можна зробити на аналізі інших загальносистемних характеристик діяльності підприємства: показників гнучкості, маневреності, надійності й адаптивності.

Гнучкість - гранична здатність підприємства до змін у всіх сферах його діяльності, при яких не погіршується ефективність діяльності, тобто гнучкість - це здатність підприємства переходити з одного стану в інший з мінімальними витратами втратами.

Поняття маневреності тісно пов'язано з таким аспектом гнучкості, як стійкість. Маневреність - це здатність підприємства в цілому чи окремих його структурних елементів адекватно й вчасно реагувати на зміну зовнішнього чи внутрішнього середовища функціонування підприємства.

Надійність - це здатність підприємства зберігати свої характеристики на заданому рівні протягом заданого періоду.

Звичайно для оцінки ступеня адаптивності підприємства розраховують два коефіцієнти: розмаїтості й еластичності. Обидва цих показники дозволяють оцінити рівень життєздатності підприємства як потенційного об'єкта інвестування в довгостроковій перспективі, що впливає на рішення при здійсненні інвестиційної діяльності.

Запропоновано поділити усі фактори, що впливають на інвестиційну привабливість на дві групи - зовнішні та внутрішні. Зовнішні фактори розбиті на три основних класи - міжнародні, національні й ринкові.

Внутрішні фактори, що впливають на інвестиційну привабливість підприємства можна розбити на п'ять основних груп: конкурентна позиція підприємства; дотримання принципів діяльності підприємства; наявність необхідних ресурсів підприємства та ступінь використання наявних ресурсів; маркетингова політика; фінансове управління.

У роботі визначені вимоги, яким повинний відповідати будь-як інтегральний показник інвестиційної привабливості підприємства: він розраховується на основі системи показників, що відображають результати діяльності підприємства; він повинний містити й узагальнювати дані з різних джерел; розраховуватися на основі порівняння значень показників із визначеним еквівалентом; синтезувати в собі результати кількісного та якісного аналізу підприємства.

В другому розділі роботи “Економіко-статистичний аналіз обліку ризиків у процесі оцінки інвестиційної привабливості торговельно-виробничих підприємств” представлені результати моніторингу оцінки інвестиційної привабливості підприємств; виконаний аналіз впливу елементів ризик-менеджменту на інвестиційну привабливість торговельно-виробничого підприємства.

У дослідженні проведений аналіз підприємств, що в період за 2003-2006 рр. звернулися до Донецьких міських відділень банків “Мрія”, “Надра”, “Приватбанк”, “Промінвестбанк” і “Аваль” для одержання кредиту. Їх кількість склала близько 1700 підприємств. З них близько 650 підприємств є підприємствами торговельно-виробничими або торговельними (група А).

Порівняльний аналіз методик оцінки інвестиційної привабливості підприємства на основі фінансового стану, використовуваних банками “Аваль”, “Надра”, “Мрія”, “Промінвестбанк” і “Приватбанк” показав, що: основним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства є баланс підприємства й звіт про рух коштів; підприємство має більше шансів на одержання кредиту в тому банку, де обслуговується, тобто, має основний і/чи додатковий рахунок в національній і/чи іноземній валюті; формальні й неформальні зв'язки керівництва підприємства з банком збільшують шанси підприємства на одержання кредиту; на відміну від інших аналізованих банків, для одержання кредиту в “Промінвестбанку” необхідне надання звітів за попередні періоди, тобто, підприємство, що функціонує рік чи два має менше шансів на одержання кредиту.

Логічне припущення про наявність лінійної залежності між кількістю балів, порахованих за методикою оцінки фінансового стану позичальника кожного з наведених банків, і одержанням кредиту потенційним позичальником. Одним із виражень високого ступеня лінійної залежності прийнято вважати значення близьке чи рівне одиниці лінійного коефіцієнта кореляції. У банку “Мрія” коефіцієнт кореляції між названими показниками дорівнює 0,4925, банку “Надра” - 0,4702, “Промінвестбанку” - 0,3773, “Аваль” - 0,531, “Приватбанку” - 0,53. У всіх п'ятьох випадках одержана середня величина коефіцієнтів кореляції не відповідає прогнозованій високій. Отже, можна зробити припущення про додатковий вплив ряду факторів на остаточне рішення про видачу кредиту.

Одним із завдань дослідження є виявлення тих факторів, що вплинули на остаточне рішення банку про надання кредиту, їхня систематизація й оцінка. При цьому необхідно обмежити “суб'єктивну складову”, що впливає на рішення банку.

Усі виявлені додаткові показники, а точніше параметри, що цікавлять кредиторів можна розбити на дві групи: параметри самого підприємства й параметри фінансованого проекту. Параметри підприємства можна поділити ще на три групи: загальні зведення, зведення про персонал, керівництво й власників підприємства та зведення, що безпосередньо стосуються управління ризиком. Параметри проекту також поділяються на три схожі групи: загальні зведення, зведення про співробітників проекту й зведення, що безпосередньо стосуються управління ризиком.

У роботі показано, що зведення про співробітників проекту, загальні зведення про проект, зведення про проект, що безпосередньо стосуються управління ризиком багато в чому повторюють аналогічні зведення про підприємство.

На підставі вище перерахованих додаткових факторів, що впливають на ухвалення рішення інвестором про надання кредиту, була складена анкета, у якій знайшли відображення всі ці фактори у вигляді запитань із запропонованими варіантами відповідей, кожному з яких відповідає певна кількість балів. Метою анкети є присвоєння кожному аналізованому підприємству поправкового коефіцієнта, який пропонується розраховувати за формулою (1), відповідно до величини якого коректується кількість балів, набраних підприємством після того, як банки проводять аналіз підприємства відповідно до наявної в них методики.

, (1)

де К_попр - поправковий коефіцієнт, Б¹, Б² - кількість балів по першому (параметри підприємства) та другому (параметри проекту) блокам анкети, Б¹_макс, Б²_макс, - максимальна кількість балів по першому та другому блокам анкети, 0,7 и 0,3 - вага співвідношень, яку запропонували експерти.

Зі списку аналізованих підприємств кожного банку методом випадкової вибірки були відібрані підприємства, що піддалися аналізу за допомогою складеної анкети. Стосовно підприємств, що потрапили у вибірку, експерти заповнили анкети. Потім був розрахований поправковий коефіцієнт для кожного підприємства. За допомогою поправкового коефіцієнта була розрахована відкоректована кількість балів кожного підприємства.

Далі була розрахована величина кореляції між відкоректованою кількістю балів підприємства й результатом оцінки, тобто, одержанням кредиту чи відмовою у кредитуванні. Результати обчислень показали, що кореляція між відкоректованою кількістю балів підприємства та результатом розгляду заявки про кредитування в банку “Надра” складає 0,91, у банку “Мрія” - 0,79, у “Промінвестбанку” - 0,69, у банку “Аваль” - 0,84, у “Приватбанку” - 0,73 (див. табл.1)

Таблиця 1. Різниця у величинах кореляції по сукупностях після коректування на поправковий коефіцієнт

Усі ці показники кореляції істотно вище, ніж показники кореляції, розраховані до і після вибірки. Це дозволяє зробити висновки про те, що додаткові відомості, відбиті в питаннях анкети, є факторами, що мають значний ступінь впливу на рішення потенційних інвесторів про кредитування.

Аналіз показав, що з дослідженої сукупності підприємств 129 мають потребу в рекомендаціях щодо поліпшення ризик-менеджменту на підприємстві і 126 - ризик-менеджменту проекту. З огляду на те, що з 129 підприємств 21 є малими за розміром, 89 - середніми й 19 великими, то, зрозуміло, що рекомендації з упровадження системи ризик-менеджменту повинні бути диференційовані відповідно до величини підприємства.

У третьому розділі “Рекомендації з організації комплексного ризик-менеджменту на підприємстві” розроблені рекомендації щодо організаційної структури управління ризиками, а також щодо застосування основних прийомів ризик-менеджменту.

У дослідженні запропонована структура відділу з управління ризиками, що залежить від розміру фірми, а місце відділу управління ризиками залежить від історичного аспекту розвитку фірми, традицій фірми, наявності на ринку праці фахівців із необхідною кваліфікацією, наявності у відділах фірми співробітників, здатних і готових здобувати додаткову освіту в галузі ризик-менеджменту, клімату в колективі, на який необхідно зважати при призначенні нових співробітників у відділи, створенні нового відділу, надання можливості одержання додаткової освіти і т.д. Принциповою відмінністю цих структур є місце проведення аналітичної роботи - у першому випадку („розсіяна” інтеграція) велика її частина проводиться безпосередньо в полі виникнення ризику, що потім координується керівництвом, а в другому випадку (локалізована інтеграція) з відділів надходить лише статистична й оперативна інформація, а аналітична робота проводиться у відділі з управління ризиками.

Одним з основних завдань відділу з управління ризиками є розробка комплексу ризик-менеджменту, що документально відбивається в програмі управління ризиками. Обґрунтовано, що програма управління ризиками є керівництвом до дії усіх структурних підрозділів фірми для запобігання настання небажаної події, мінімізації збитку після настання такої небажаної події.

Розробка й упровадження комплексу ризик-менеджменту - це складний процес, що включає ряд блоків і етапів. У роботі містяться рекомендації зі змісту етапу, на якому приймається рішення про застосування того чи іншого прийому ризик-менеджменту. Запропоновано критерій групування несприятливих подій по можливості усунення їхніх причин, на підставі чого дані рекомендації зі створення на підприємстві програми усунення причин несприятливих подій. У дослідженні обґрунтовано, що комплекс ризик-менеджменту (КРМ) передбачає порядок дій у трьох ситуаціях: доризикової - коли несприятлива подія ще не наступила, у цьому випадку дії фірми спрямовані на зниження ймовірності настання ризикової ситуації, чи зменшення збитку від настання потенційної ризикової ситуації; ризикової - настання ризикової ситуації, коли дії спрямовані на зниження збитку від настання несприятливої події; посляризикової - настає після того, коли всі дії, передбачені КРМ у ризиковій ситуації було виконано, дії спрямовані на оптимізацію діяльності фірми для того, щоб у майбутньому знизити ймовірність такого ризику, або зменшити збиток від його настання; аналіз ефективності управління даним ризиком.

Апробація рекомендацій із упровадження комплексу ризик-менеджменту на практиці - торговельно-виробничих підприємствах ЗАТ “Укрвторсировина” і ТОВ “Вимірювальні прилади” привела до зміни структури управління підприємствами, а оцінка впровадженого ризик-менеджменту показала середню його ефективність (див. табл. 2). Причиною невисокого значення ефективності ризик-менеджменту є те, що він був застосований уперше, розрахунок був зроблений після закінчення незначного терміну після змін.

В роботі запропоновано та обґрунтовано використання показника ефективності комплексу ризик-менеджменту - (формула 2).

(2)

Таблиця 2. Аналіз ефективності ризик-менеджменту на торговельно-виробничих на підприємствах

де ФМ - фінансові можливості фірми; Зні, Змм і Зо - найбільш імовірний збиток, максимально можливий збиток й очікуване значення збитку відповідно;,, - коефіцієнти фінансових можливостей фірми щодо покриття найбільш імовірного збитку, максимально можливого збитку й очікуваного значення збитку відповідно; - витрати на комплексний ризик-менеджмент; , , - величини найбільш імовірного збитку, максимально можливого збитку й очікуваного значення збитку відповідно після впровадження комплексного ризик-менеджменту; , , - коефіцієнти фінансових можливостей фірми щодо покриття різного виду збитків після впровадження комплексного ризик-менеджменту; - ефективність комплексу ризик-менеджменту, , , - коефіцієнти зміни величин різного виду збитків після впровадження комплексного ризик-менеджменту.

У практичній діяльності комплекс ризик-менеджменту знаходить своє втілення в реалізації спрощеного процесу управління ризиками, що включає такі етапи: вибір стратегії управління ризиками; виявлення й оцінка можливих збитків; попередній добір ризиків у рамках обраної стратегії; добір і реалізація превентивних заходів (прийомів ризик-менеджменту) за обраними ризиками; аналіз ризиків після реалізації прийомів ризик-менеджменту; оцінка ефективності управління ризиками.

Більше 50% усіх ресурсів, затрачуваних на управління ризиками, витрачаються на реалізацію прийомів ризик-менеджменту: одержання більшої кількості інформації про майбутній вибір і результати; розподіл ризику між учасниками проекту; диверсифікованість ризику; передача ризику; резервування кошів; облік ризиків при фінансуванні проекту; страхування ризику; лімітування; відхилення від ризику; прийняття ризику на себе; об'єднання ризику; інші методи.

Багато в чому успіх управління ризикам залежить від раціональності (своєчасності, доцільності, доречності) використання тих чи інших прийомів. В роботі обґрунтовано критерії раціональності використання прийомів ризик-менеджменту.

Запропоновано орієнтир для визначення повноти інформації про майбутній вибір і результати - це різниця між вартістю подібного завершеного проекту й очікуваною вартістю поточного проекту.

Позначено суть розподілу ризиків між учасниками проекту, вона полягає в тому, щоб знайти оптимальне сполучення кількісного та якісного розподілу. Виділено ключовий момент у диверсифікації ризику, що полягає у визначенні об'єкта диверсифікації - діяльності, продукції, інвестиційного й кредитного портфеля, постачальників, споживачів, валютного кошика підприємства. Запропоновано основний спосіб такого прийому нейтралізації ризиків, як передача ризиків - це високодеталізована контрактна робота, метою якої є документальне закріплення певних ризиків за тим із контрагентів, хто має найбільш ефективний інструмент для впливу на них.

Основним принципом резервування коштів на покриття непередбачених витрат є недопущення використання резерву на покриття витрат, що виникли внаслідок незадовільної роботи, і збитків. Має бути заздалегідь проведене групування непередбачених витрат і сума резерву для кожної групи.

Облік ризиків при фінансуванні проекту включає аналіз чотирьох видів ризиків: ризику нежиттєздатності проекту; податкового ризику; ризику несплати заборгованостей; ризику незавершення будівництва.

Висунуто основний критерій доцільності страхування, що заснований на різниці запитуваної страховиком премії та самостійно розрахованою ціною, що підприємство готове заплатити за нейтралізацію певних ризиків.

При прийнятті підприємством ризиків на себе повинно виконуватися правило - настання всіх несприятливих подій одночасно має залишати підприємству можливість функціонувати.

Відмовляючись від ризику, підприємство відмовляється й від діяльності, з якою цей ризик поєднаний, отже, повинний бути альтернативний план розвитку, що передбачає діяльність, при який використовуються інші прийоми ризик-менеджменту.

ВИСНОВКИ

У дисертації розв'язано науково-прикладне завдання щодо розробки теоретико-методичних положень та практичних рекомендацій з впровадження системи ризик-менеджменту та оцінки її ефективності для підвищення ступеня інвестиційної привабливості підприємства.

Основні наукові та прикладні висновки полягають у такому:

Встановлено, що ризик - явище всепроникаюче і таке, що має негативні наслідки для підприємства, тому запропоноване таке трактування економічному ризику - це можливість негативної реакції навколишнього середовища на поводження суб'єкта господарювання. Також показано, що ризик-менеджмент, не зважаючи на свою специфіку, може бути визначений, як будь-яка діяльність суб'єкта господарювання, спрямована на подолання невизначеності й скорочення її негативних наслідків.

Установлено діалектичний зв'язок між рівнем ризик-менеджменту та ступенем інвестиційної привабливості підприємств, що є ступенем готовності потенційного інвестора вкладати кошти в підприємство при певних характеристиках його господарської діяльності, що виражається у визначеному заздалегідь співвідношенні ризикованості й прибутковості інвестицій, виявлені основні проблеми її оцінки, що полягають у недостатньо інтенсивному використанні таких показників, як гнучкість, маневреність, надійність і адаптивність.

На основі аналізу методик оцінки інвестиційної привабливості потенційного позичальника (юридичної особи) був зроблений висновок про те, що підприємства, за інших рівних умов, мають різні шанси залучити позикові кошти при зверненні в різні організації, що пояснюється розходженнями в методиках.

Доведено на основі кореляційного аналізу між кількістю балів, набраних підприємствами за існуючими методиками оцінки інвестиційної привабливості потенційного позичальника (юридичної особи) і рішенням про видачу позикових коштів підприємству, наявність додаткових факторів, що справляють істотний, а іноді ключовий вплив на рішення про видачу позикових коштів.

Виявлено наявність двох класів факторів, що справляють вплив на рішення про видачу позикових коштів: параметри власне підприємства і параметри фінансованого (кредитованого) проекту. Кожний із представлених класів можна розділити на три групи: загальні зведення; зведення про персонал, керівництво і власників підприємства (співробітників проекту) і зведення, що безпосередньо стосуються управління ризиком.

Експертний аналіз виявлених додаткових факторів, що впливають на рішення про видачу позикових коштів, дозволив зробити висновок про те, що найбільший вплив має група факторів, які безпосередньо стосуються управління ризиком, а кореляційний аналіз відповідності кількості балів, набраних підприємствами за існуючими методиками, скоректований з урахуванням впливу виявлених додаткових факторів, дав підставу говорити про те, що наявність налагодженого ризик-менеджменту підвищує інвестиційну привабливість підприємства.

Доведено, що використання поправкового коефіцієнту, який розраховується з урахуванням виявлених факторів, для коригування оцінки інвестиційної привабливості робить цю оцінку більш точною та достовірною.

Запропоновано рекомендації щодо інтеграції системи управління ризиками в організаційну структуру підприємства - “розсіяної” інтеграції, при якій аналітична робота проводиться безпосередньо в полі виникнення ризику, а потім координується керівництвом, і “локалізованої”, коли з відділів надходить лише статистична й оперативна інформація, а аналітична робота проводиться у відділі з управління ризиками.

Розроблено рекомендації змісту етапу ризик-менеджменту (аналізу і зниження ступеня ризику), на якому приймається рішення про застосування того чи іншого прийому зниження ризику. Запропоновано критерій групування несприятливих подій по можливості усунення їхніх причин, на підставі чого дані рекомендації зі створення на підприємстві програми усунення причин несприятливих подій.

Рекомендовано використовувати методику оцінки ефективності ризик-менеджменту на основі співвідношення різниці фінансових можливостей підприємства й витрат на ризик-менеджмент, зменшеної на величину очікуваного збитку після впровадження ризик-менеджменту, до різниці фінансових можливостей підприємства й витрат на ризик-менеджмент.

Запропоновані практичні принципи застосування таких основних прийомів ризик-менеджменту, як: одержання більшої кількості інформації про майбутній вибір і результати; розподіл ризику між учасниками проекту; диверсифікованість ризику; передача ризику; резервування коштів; облік ризиків при фінансуванні проекту; страхування ризику; лімітування; відхилення від ризику; прийняття ризику на себе; об'єднання ризику; інші методи.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях:

Маловичко А.С. Ризик-менеджмент підприємств: його цілі, функції, завдання // Формування ринкової економіки в Україні. - Львів: ІНТЕРЕКО, 2004. - Вип. 13 - С. 600-609.

Маловичко А.С. Методы минимизации риска на предприятии как способ повышения его кредитной привлекательности // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 206, т. IV. - С. 979-986.

Маловичко А.С. Структура отдела по управлению рисками и место риск-менеджера в системе управления предприятием // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 207, т. ІІ. - С. 449-456.

Маловичко А.С. Економічний ризик: його сутність, властивості та причини виникнення // Торгівля і ринок України. Зб. наук. пр. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. - Вип. 16, т. ІІ. - С. 458-466.

Маловичко А.С. До питання про науковий підхід в організації ризик-менеджменту на підприємствах // Торгівля і ринок України. Зб. наук. пр. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. - Вип. 17, т. І. - С. 124-131.

Маловичко А.С. Розробка рішень в умовах невизначеності й ризику // Торгівля і ринок України. Зб. наук. пр. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2001. - Вип. 12, т. ІІ. - С. 108-112.

Маловичко А.С. Проблеми оцінки інвестиційної привабливості підприємств // Економіка і регіон. Науковий журнал. - Полтава: ПНТУ,2006. - №4. - С. 126-129.

Тези доповідей:

Маловичко А.С. К вопросу о взаимодействии между коммерческими банками и предприятиями на кредитном рынке // Сучасні тенденції в розвитку банківської системи: матер. ІІ Міжнар. наук.-пр. конф. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Том ІІ. - С. 82-85

Маловичко А.С. До питання про науковий підхід в організації ризик-менеджменту на підприємствах // М.І. Туган-Барановський - видатний вчений-економіст. Спадщина та новації: матер. Міжнар. наук.-пр. конф. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. - Т.ІІ. - С. 196-198.

Размещено на Allbest.ru