Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

Спеціальність: 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Луцків Олена Миколаївна

Львів - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник:

доктор географічних наук, професор

Писаренко Світлана Марківна,

Інститут регіональних досліджень НАН України, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Мокій Анатолій Іванович,

Львівська комерційна академія, проректор (м. Львів);

кандидат економічних наук

Гречаник Богдан Васильович,

Західноукраїнський економіко-правничий університет, проректор (м. Івано-Франківськ)

Захист відбудеться "4" липня 2007 р. о 14⁰⁰ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий "2" червня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук Жовтанецький В.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Загальні тенденції розвитку світової економіки доводять, що інноваційний чинник стає основою розбудови постіндустріального суспільства. В нових ринкових умовах господарювання Україна, реалізуючи інноваційну модель розвитку економіки, наштовхується на низку проблем: структурну розбалансованість, високу матеріало- та енергоємність виробництва, низький рівень інноваційної активності, дефіцит фінансових та кредитних ресурсів. Від того, наскільки результативно здійснюються інноваційні перетворення, залежить ефективність функціонування як національної економічної системи, так і її регіонів. Важливою умовою формування і реалізації інноваційної стратегії розвитку регіонів є підвищення рівня інноваційності виробничого потенціалу на основі системної взаємопов'язаності ресурсів і механізмів стимулювання впровадження інновацій.

Якість виробничого потенціалу регіону - основний чинник формування високотехнологічних виробництв, які здатні виробляти наукоємну продукцію з високою доданою вартістю, конкурентоспроможну на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Теоретичними підґрунтями дослідження інноваційної діяльності є праці Й. Шумпетера, М. Туган-Барановського, Д. Рікардо, А. Сміта, М. Кондратьєва, В. Вернадського, Т. Веблена, Г. Менша, М. Портера, Р. Солоу, У. Ростоу, В. Леонтьєва, Е. Денісова, Р. Менселла, С. Фішера, П. Друкера, Дж. Рігтса та інших.

Вагомий внесок у розробку проблеми інноваційного розвитку економіки та його впливу на трансформацію виробничого потенціалу регіону зробили такі вчені-економісти: Л. Абалкін, А. Анчишкін, В. Архипов, В. Авдеєнко, Є. Бойко, І. Горбунов, З. Герасимчук, Г. Василенко, В. Войцехівський, Б. Данилишин, М. Долішній, Ю. Донець, С. Дорогунцов, Н. Іванов, Є. Крикавський, І. Лукінов, І. Михасюк, А. Мокій, С. Писаренко, П. Осіпов, В. Свободін, Д. Фігурнов, М. Чумаченко, І. Школа та інші.

Проте, недостатньо дослідженими залишаються питання аналізу і оцінки інноваційної якості виробничого потенціалу в умовах формування постіндустріального суспільства та розробка механізмів підвищення рівня його інноваційності як на державному, так і регіональному рівнях. Важливість зазначених питань, їх актуальність, теоретична і практична значимість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та основні завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана із виконанням наукових досліджень, передбачених планом Інституту регіональних досліджень НАН України: "Механізми реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки" (№ державної реєстрації 0100U002572), "Моделі регіональної соціально-економічної політики: концептуальні підходи до формування та методи реалізації" (№ державної реєстрації 0102U000424), "Регіональні суспільні системи: організаційно-економічний механізм їх формування і розвитку в умовах соціально-орієнтованої економіки" (№ державної реєстрації 0104U005507). При виконанні вказаних досліджень автор безпосередньо брала участь у формуванні теоретичних і методичних підходів дослідження інноваційних процесів та розробці пропозицій щодо вдосконалення організаційно-економічного механізму регіонального розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка наукових засад та практичних рекомендацій щодо підвищення рівня інноваційності виробничого потенціалу регіону.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення в дисертаційній роботі таких завдань:

§ дослідити теоретичні засади інноваційного розвитку регіону;

§ проаналізувати міжнародний досвід впливу інноваційної діяльності на економічний розвиток регіону;

§ обґрунтувати економічну сутність і структуру виробничого потенціалу регіону та роль його структурних елементів у забезпеченні конкурентоспроможності виробництва;

§ детермінувати чинники формування та використання виробничого потенціалу регіону в умовах становлення інноваційної моделі розвитку;

§ розробити методику оцінки рівня інноваційності виробничого потенціалу регіону;

§ запропонувати організаційно-економічний механізм забезпечення інноваційного розвитку регіону;

§ оцінити вплив інновацій на формування і підвищення ефективності використання виробничого потенціалу Львівської області.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення інноваційності виробничого потенціалу регіону.

Предметом дослідження є теоретичні та методичні положення інноваційного розвитку виробничого потенціалу регіону.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є система економічних законів та категорій ринкової економіки, економічної регіоналістики, фундаментальні положення економічної теорії, конкурентних переваг, економічного зростання, теорії інновацій.

У процесі дослідження впливу інновацій на розвиток виробничого потенціалу регіону використано: синергетичний підхід - для обґрунтування нової якості виробничого потенціалу регіону; системно-структурний аналіз - для дослідження структури виробничого потенціалу; економіко-статистичний аналіз - для об'єктивного відображення основних показників економічного та інноваційного розвитку; індексний метод - для дослідження динаміки показників використання основних складових елементів виробничого потенціалу; факторний аналіз - для оцінки впливу чинників на формування та використання виробничого потенціалу регіону; економіко-математичне моделювання - для визначення рівня інноваційності виробничого потенціалу.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку, статистичні матеріали Державного комітету статистики України та Львівського обласного управління статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретико-методичних засад та обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення інноваційності виробничого потенціалу регіону.

Проведені автором дослідження дозволили отримати такі наукові результати:

вперше:

· запропоновано поняття "інноваційність виробничого потенціалу регіону", під яким розуміється рівень його якісних змін, зумовлений синергетичним ефектом взаємодії всіх його структурних елементів в процесі їх інноваційної трансформації;

· на основі розроблених симуляторів здійснено оцінку регіонів України за інтегральними показниками та визначено індекс рівня інноваційності виробничого потенціалу, який базується на застосуванні кількісних оцінок для чотирьох груп показників, що характеризують інноваційну, техніко-технологічну, фінансову діяльність та професійно-кваліфікаційний рівень працівників;

удосконалено:

· організаційно-економічний механізм, спрямований на оновлення основних виробничих фондів, підвищення якості матеріальних ресурсів та кваліфікації трудового потенціалу за допомогою інструментів реалізації амортизаційної, податкової, промислової та кадрової політики;

знайшли подальший розвиток:

· фінансово-кредитне забезпечення оновлення виробничого потенціалу регіону шляхом розширення джерел мобілізації фінансових ресурсів, стимулювання процесу акумуляції коштів (в спеціалізованих фінансово-кредитних інституціях та фондах підприємств), удосконалення методів регуляторного впливу на розподіл фінансових ресурсів;

· система формування регіональних виробничо-інноваційних структур (кластерів, технологічних парків, інноваційних центрів та ін) на основі запровадження заходів координації зв'язків в тріаді "вищі навчальні заклади - науково-дослідні установи - виробництво" з метою підвищення інновативності виробництва та збільшення впроваджень вітчизняних наукових розробок.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені методичні та практичні рекомендації щодо напрямів удосконалення виробничого потенціалу регіону. Подані пропозиції сприятимуть підвищенню продуктивності праці, збільшенню випуску високоякісної і конкурентоспроможної продукції. Отримані теоретичні та методичні положення використані Львівською обласною адміністрацією при розробці Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року та щорічної Програми соціально-економічного розвитку області (довідка №60-60-1-1217 від 11.05.2007). Запропонований методичний підхід до оцінки стану виробничого потенціалу використано Львівською обласною книжковою друкарнею (довідка № 77 від 21.05.2007). Матеріали дослідження використано у навчальному процесі Української академії друкарства при викладанні дисциплін "Економіка підприємства", "Управління виробничим потенціалом", "Розміщення продуктивних сил" (довідка №64-10/567 від 16.05.07).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи автора.

Апробація результатів роботи. Основні положення і результати роботи доповідались на наукових семінарах і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: ХІІІ міжнародній науково-практичній конференції "Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура" (9-10 квітня 2002 р., м. Чернівці); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Роль регіонів у забезпеченні стійкого розвитку національної економіки України" (15-16 квітня 2003р., м. Чернівці); XV міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія регіонального розвитку: методологія формування, муніципальна специфіка, механізм реалізації" (27 січня 2004р., м. Чернівці); XI міжнародній науково-практичній конференції "Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання" (3-5 червня 2005 р., м. Луцьк); XV міжнародній науково-практичній конференції "Стратегічний розвиток регіону - економічне зростання та інтеграція" (11-12 травня 2006 р., м. Чернівці).

Публікації. Основні наукові положення дисертації опубліковані в 15 наукових працях, загальним обсягом 5,2 д. а., з них 5 д. а. належить особисто автору. Серед них 10 публікацій - у фахових виданнях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (260 найменувань), 4 додатки. Загальний обсяг дисертації складає 215 сторінок тексту, містить 23 рисунки і 19 таблиць.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи інноваційного розвитку виробничого потенціалу регіону" досліджено теоретичні засади інноваційного розвитку регіону, розглянуто методологію формування і використання його виробничого потенціалу в умовах реалізації інноваційної моделі розвитку економіки та висвітлено передумови підвищення рівня його інноваційності.

Вивчення інноваційних процесів розвитку виробничого потенціалу регіону базується на теоріях: інновацій, порівняльних і конкурентних переваг, економічного зростання, класичній економічній теорії та концепції маркетингу. Проведений аналіз теорій, що висвітлюють зміст та сутність інноваційного розвитку економіки, дозволяє актуалізувати інноваційний чинник в процесах підвищення ефективності використання виробничого потенціалу регіону. В ринкових умовах господарювання змінюється орієнтація загального вектору конкурентоспроможності виробництва від факторів виробництва (робоча сила, капітал, земля, природні ресурси) до динамічних конкурентних переваг (інновацій, інвестицій, інтелектуальний капітал, наукоємності виробництва, ринкової інфраструктури, маркетингу тощо). Формування конкурентних переваг передбачає адаптацію системи управління виробничим потенціалом відповідно до змін конкурентного середовища.

Інноваційний розвиток регіону забезпечується функціонуванням системи взаємодіючих і взаємодоповнюючих елементів, яка включає сукупність ресурсів (виробничих, інтелектуальних, управлінських, інвестиційних), нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності та активну загальнодержавну і регіональну політику сприяння інноваційному розвитку, які в цілому забезпечать інтенсифікацію економічного зростання, підвищення ефективності виробництва та якості життя населення. Таким чином реалізується принцип системного підходу до дослідження проблем інноваційного розвитку регіонів.

Основними характеристиками інноваційного розвитку регіону як системи, виступають тісні зв'язки між його системоформуючими елементами, до яких належать: освіта, наука, виробництво та суспільство в цілому. Взаємодія цих складових забезпечує і стимулює поширення нових технологій. Безумовно, що різноманіття джерел технологічних знань і зв'язків полегшує комбінування факторів виробництва і є передумовою появи будь-якої інновації та її впровадження у виробництво. Наявність прямих і зворотних зв'язків в інноваційній системі регіону зумовлена такими залежностями: "мотивація-діяльність"; "кваліфікація працюючих - якість продукції"; "якість виробничих ресурсів - конкурентоспроможність продукції"; "сприятлива податкова база - внутрішні та іноземні інвестиції" та інші.

Наведені ознаки інноваційного розвитку регіону пов'язані із інноваційністю його виробничого потенціалу, яка передбачає відповідність загальносвітовим технічним і технологічним стандартам; якісно новому рівню економічної, кадрової та інтелектуальної мобільності працівників; скорочення терміну реалізації інновацій, що в сукупності забезпечує підвищення якості продукції.

Основними ознаками виробничого потенціалу регіону як складної економічної системи є: цілісність; взаємопов'язаність і взаємозалежність розвитку елементів виробничого потенціалу; виробничо-технологічна індивідуальність виробничого потенціалу кожного виду діяльності, що зумовлені виробничими, ресурсними, економічним, історико-культурними особливостями розвитку конкретного регіону; здатність до відтворення тощо.

У відповідності з вибором критерію класифікації внутрішніх елементів виробничого потенціалу регіону доцільно виділити такі типи його структури: територіальну, функціонально-територіальну, ресурсно-територіальну та компонентно-територіальну (рис.1).

інноваційний виробничий потенціал регіон

Рис. 1. Структура виробничого потенціалу

Якщо територіальна структура відображає просторове розміщення та цілісність виробничого потенціалу на певній території, то функціонально-територіальна характеризується системою зв'язків між різними галузями економіки регіону та їх місцем в системі територіального поділу праці. Ресурсно-територіальна структура представлена різними видами виробничих ресурсів в розрізі основних фондів, матеріальних ресурсів та трудового потенціалу. Компонентно-територіальну структуру виробничого потенціалу характеризують внутрішньовидові і міжвидові співвідношення виробничих ресурсів, які взаємопов'язані і взаємодіють між собою у процесі виробництва продукції, а також нові технології та продукція.

Інноваційність виробничого потенціалу забезпечується синергетичним ефектом інноваційних змін у всіх його складових елементах.

Обмежуючими чинниками інноваційності виробничого потенціалу слід вважати: технологічну відсталість, що зумовлює низьку конкурентоспроможність продукції окремих галузей; дефіцит фінансових ресурсів, що позначається на інноваційній активності виробництв; недосконалість законодавчої бази та значний податковий тиск.

Отже, ефективність розвитку виробничого потенціалу регіону визначають не стільки витрати виробничих ресурсів, скільки зростання продуктивності праці за рахунок використання інтелектуально-інноваційного потенціалу територій і на цій основі збільшення випуску конкурентоспроможної продукції в умовах високотехнологічного виробництва.

У другому розділі "Формування та використання виробничого потенціалу регіону в умовах поглиблення інноваційних процесів" проаналізовано тенденції та закономірності розвитку виробничого потенціалу Львівської області, досліджено стан і динаміку використання його основних складових та особливості інноваційної діяльності в регіоні, здійснено оцінку рівня інноваційності виробничого потенціалу.

Проведений аналіз показників розвитку промисловості Львівської області засвідчує значні зміни в її структурі, що виявляється у збільшенні питомої ваги обробної промисловості та зменшенні частки продукції добувної промисловості. Так, протягом останніх десяти років суттєво зменшилась частка продукції добувної промисловості (з 27,1% у 1995 р. до 5,2% у 2005 р.). Негативною тенденцією для регіону слід вважати зменшення, майже втричі, частки продукції машинобудування, а саме з 41,5% у 1990 році до 14,8% загального випуску продукції у 2005 році. Інноваційні процеси на підприємствах вказаної галузі в основному передбачають не освоєння нових прогресивних технологій, а лише удосконалення старих, що не забезпечує випуск нових видів конкурентоспроможної продукції. У виробництво залучаються здебільшого покращуючі інновації.

Аналіз тенденцій використання виробничого потенціалу Львівської області засвідчує високий рівень зношеності основних виробничих фондів. Цей показник в середньому становить 47,6%, значно вищим є ступінь зносу основних фондів промисловості - 56,5%. Поряд з цим, досить низьким і незмінним залишається ступінь оновлення основних фондів (в цілому по Львівської області у 2005 році він становив 4,9 %, а у промисловості - 5%) (рис.2).

Про необхідність заміни застарілих і зношених основних фондів свідчать також перевищення експлуатаційних витрат і втрат прибутку при використанні застарілого обладнання у порівнянні із затратами з освоєння нових основних фондів. Низький показник оновлення основних фондів не корелюється з динамікою інвестиційних процесів, що свідчить про їх слабку спрямованість на оновлення основного капіталу.

Низькі темпи ліквідації застарілих і зношених основних виробничих фондів в основному пояснюються тим, що технічне переоснащення застарілих машин і устаткування або їхній демонтаж потребують значних витрат, а коштів у підприємств бракує. До того ж підприємства не зацікавлені в реалізації обладнання, яке не використовується та часто позбавлені можливостей реалізовувати це обладнання через його спеціалізованість для кожної галузі промисловості та відсутність ринку збуту.

Рис. 2. Коефіцієнти оновлення і ліквідації основних виробничих фондів Львівської області

Про ефективність використання основних фондів у промисловості свідчить високий рівень показника фондовіддачі у нафтопереробній, харчовій, легкій, целюлозно-паперовій промисловості, а також у виробництві деревини і металургії та низький - у добувній.

Вітчизняному виробництву притаманна надмірна матеріаломісткість. Найбільш матеріаломісткими галузями промисловості Львівської області, де вони становлять понад 70%, є хімічна, харчова, целюлозно-паперова, металургійна галузі та виробництво деревини і продуктів нафтопереробки.

Тому перехід від матеріаломісткої до наукоємної продукції за рахунок підвищення рівня інноваційності виробничого потенціалу є одним з основних завдань промислової та інноваційної політики держави та її регіонів. У Львівській області процес оновлення виробничого потенціалу гальмує низький рівень впровадження інноваційних технологій у виробництво. Лише 5,4% промислових підприємств регіону у 2005 році впроваджували нові інноваційні технології, що є свідченням використання у виробництві застарілої технологічної та ресурсозатратної бази. Найбільш поширеним видом інноваційної діяльності промислових підприємств залишається придбання нових технологій. В галузевому розрізі інноваційні технології впроваджують лише декілька підприємств машинобудування, харчової, хімічної та легкої промисловості регіону. Саме ці інноваційні підприємства і акумулюють значну частину інвестиційних ресурсів, що спрямовуються на відтворення основних виробничих фондів.

Низька інноваційна активність підприємств Львівської області зумовлює незначні обсяги інноваційної продукції (3,4% від загального обсягу), що є наслідком недосконалої системи фінансового та інституційного забезпечення. Найбільш гострою залишається проблема інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності, що пов'язано з орієнтацією українських підприємств на самофінансування (82% фінансування впровадження інновацій становлять власні кошти підприємств).

Важливе значення має нерозвиненості зв'язків між освітою, наукою і бізнесом. Дезінтеграційні процеси у розвитку вказаної тріади спричинені зменшенням обсягів фінансування наукових розробок (витрати на НДДКР до вартості випущеної продукції регіону становили у 2005 році лише 0,02%); незахищеністю прав інтелектуальної власності; відсутністю інноваційних центрів, які сприятимуть поширенню інноваційних розробок; низький рівень мотивації винахідницької активності; недостатньою підтримкою державної і регіональної влади щодо реалізації інноваційних проектів у частині надання державних гарантій та пільг.

Необхідно зазначити, що більше 60% інноваційної продукції харчової, хімічної, легкої промисловості та машинобудування досліджуваного регіону йде на експорт.

Спад промислового виробництва виявився у негативних тенденціях щодо використання трудового потенціалу, а саме: у скороченні чисельності працюючих; зменшенні приросту нових робочих місць; втраті кваліфікації працівників через спад промислового виробництва та посилення трудової міграції; зниженні рівня забезпеченості новим кваліфікованим кадровим потенціалом внаслідок недосконалості системи професійно-технічної освіти.

Проаналізовані структурні елементи виробничого потенціалу лягли в основу розробки авторської методики оцінки рівня інноваційності виробничого потенціалу (РІВП) регіонів України. Відповідно, виділено чотири групи показників, що характеризують стан інноваційної, техніко-технологічної, фінансової діяльності та професійно-кваліфікаційний рівень працівників. Кожна з груп показників висвітлює окремі аспекти аналізу виробничого потенціалу регіону, а їх сукупність дозволила визначити індекс його інноваційності. Оцінку РІВП регіону здійснено в програмному пакеті MATLAB-Simulink на основі побудованих симуляторів.

Для аналізу РІВП регіонів побудовано математичну модель у вигляді нормованої матриці спостережень інноваційності виробничого потенціалу регіонів. На основі відібраних для розрахунку вихідних статистичних даних, після їх нормування задано множину нормованих показників та множину регіонів .

Проведений аналіз оцінки складових РІВП регіонів України підтверджує попередні висновки про деструктивний вплив фінансової та техніко-технологічної компоненти на рівень інноваційності їх виробничого потенціалу.

На основі проеталонного нормування вихідних показників проводився розрахунок індексу РІВП регіону за формулою:

, (1)

де - проеталоннонормовані значення показників.

Номограма індексу РІВП, що подана на рис.3, відображає рейтинг регіонів України за цим показником.

.

Рис. 3. Рейтинг регіонів України за індексом інноваційності виробничого потенціалу

Диференціація за рівнем інноваційності виробничого потенціалу регіонів в значній мірі пов'язана із територіальною спеціалізацією. Розвиток пропульсивних галузей спеціалізації регіонів збільшує вимоги до формування виробничого потенціалу та забезпечує конкурентоспроможність економіки регіону в цілому.

Третій розділ "Удосконалення організаційно-економічного механізму регулювання інноваційного розвитку регіону" присвячений проблемі вдосконалення напрямів та механізму сприяння підвищення рівня інноваційності виробничого потенціалу.

Запропонований нами організаційно-економічний механізм сприяння підвищенню рівня інноваційності виробничого потенціалу регіону реалізується через важелі фінансово-економічного та нормативно-правового впливу з метою забезпечення модернізації основних фондів, підвищення якості матеріальних ресурсів та трудового потенціалу. Цей механізм зорієнтований на:

1) вдосконалення державної підтримки фундаментальних та пошукових досліджень;

2) покращення фінансування і кредитування інноваційних процесів;

3) стимулювання розвитку інноваційного підприємництва.

Вплив держави на розвиток наукових досліджень повинен здійснюватись шляхом фінансування державних та власних наукових розробок; сприянням передачі технологій з лабораторій у виробництво; забезпеченням законодавчо-нормативного супроводу координаційних дій щодо налагодження зв'язків науки і виробництва, в тому числі у сфері надання наукових консультацій приватному сектору; сприяти диференціації фінансового забезпечення підприємствам в організації власних наукових досліджень.

Для забезпечення інноваційного розвитку регіону необхідно створювати сприятливі умови ефективній співпраці між вищими навчальними закладами - науково-дослідними установами - виробництвом. Необхідно створювати такі організаційні форми в галузі дослідження і розробки інновацій, як регіональні виробничо-інноваційні структури (технологічні парки, технополюси, кластери, бізнес-інкубатори, інноваційні центри), діяльність яких направлена на виготовлення і поширення нових технологій, а також проведення маркетингових досліджень для визначення доцільності їх створення. Ефективне функціонування цих структур можливе за умов цілеспрямованої регіональної, інноваційно-інвестиційної, промислової та політики розвитку людських ресурсів, підкріплених нормативно-правовою системою, а також необхідним фінансовим, кадровим, інформаційним та матеріально-технічним забезпеченням. Формування цих структур має бути передбачене при розробці регіональних стратегій та інноваційної стратегії розвитку України, оскільки формування виробничо-інноваційних структур має узгоджуватись із галузевим профілем регіону та сприяти виникненню спеціалізованих регіональних кластерів.

Державна підтримка повинна також передбачати: визначення пріоритетних напрямів політики інноваційного розвитку в цілому; розробку регіональних та галузевих програм; створення сприятливих умов для інноваційної діяльності на основі реформування законодавчої та податкової системи; розвиток наукомістких, високотехнологічних і експортоорієнтованих виробництв.

Механізм покращення фінансово-кредитного забезпечення інноваційної діяльності повинен передбачати фінансово-кредитні, податкові, митні і лізингові пільги суб'єктам господарювання; дозвіл проведення прискореної амортизації основних фондів; цільові дотації споживачам інноваційної продукції; збільшення бюджетних асигнувань в інноваційну сферу; надання гарантій банкам, що дають кредити під інновації; створення у регіоні відповідних структур, які б займались збутом застарілого обладнання; захист прав інтелектуальної власності, розвиток венчурного капіталу та страхування інноваційних ризиків. Недостатній рівень інвестицій в основний капітал вимагає значну увагу приділити створенню привабливого інвестиційного клімату, як на національному так і регіональному рівнях.

Інноваційне підприємництво в Україні, на жаль, не можна вважати повноцінною складовою інноваційної сфери, оскільки воно не виконує основних економічних та соціальних функцій. Тому необхідно говорити про вдосконалення стимулювання розвитку інноваційного підприємництва шляхом створення мережі інноваційних структур, розвитку інфраструктури інноваційного підприємництва (регіональних та галузевих інноваційних фондів, фондів підтримки науки і інновацій та системи управління нею, підтримки розвитку малого та середнього бізнесу).

Основними інструментами інноваційного оновлення виробничого потенціалу регіону слід вважати:

1. Прискорену амортизацію, яка може слугувати додатковим фінансовим джерелом для активізації інноваційної діяльності і сприяти зменшенню частки позичкового капіталу.

2. Лізингові послуги і розвиток лізингового бізнесу, які забезпечать прискорення темпів оновлення основних фондів.

3. Імпорт технології та залучення прямих іноземних інвестицій, що на певному етапі може забезпечити зменшення витрат виробництва та активізувати інноваційну діяльність.

4. Ліцензійну діяльність, що сприяє посиленню захисту не тільки прав інтелектуальної власності, а покращенню контролю в сфері інноваційної діяльності.

5. Венчурне фінансування, що є ефективним механізмом підтримки інвестиційних проектів інноваційного спрямування та виробників, які започатковують власну справу.

6. Створення регіональних, галузевих інноваційних фондів та інноваційних банків, які спеціалізуються на фінансуванні та кредитуванні інноваційних проектів та новітніх технологій з моменту їх створення до впровадження у виробництво.

7. Залучення фондових бірж, що сприятиме удосконаленню матеріального постачання, використанню незадіяних виробничих площ і основних фондів.

Інноваційний розвиток виробничого потенціалу регіону повинен базуватись на пріоритетності інноваційності трудового потенціалу, підвищення ефективності використання якого вимагає приведення рівня оплати праці у відповідність до потреб відтворення трудових ресурсів; запровадження стимулів заохочення працівників до високоякісної і продуктивної праці; забезпечення можливостей підвищення рівня їх кваліфікації; раціоналізації диференціації оплати праці, відповідно до її якості.

Пріоритетним шляхом оновлення виробничого потенціалу є створення на інноваційних засадах національних транснаціональних корпорацій. Поява таких структур у промисловості сприятиме оптимізації процесів ефективного використання виробничих ресурсів, покращенню організаційної структуризації виробництва та забезпеченню конкурентоспроможності вітчизняного виробника як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

Висновки

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - Развитие производительных сил и региональная экономика. - Институт региональных исследований НАН Украины, Львов, 2007

В диссертации исследуются теоретико-методологические аспекты инновационного развития региона. Рассматривается сущность понятия производственного потенциала региона и определены основные направления повышения уровня его инновационности. На основании структурного подхода выделено территориальную, функционально-территориальную, ресурсно-территориальную и компонентно-териториальную его структуры. Определена роль новых технологий в обеспечении инновационности производственного потенциала региона. Обоснована интеллектуальная составляющая инновационной модели развития производственного потенциала.

Исследовано состояние и динамика использования основных составляющих производственного потенциала. На основании разработанных стимуляторов проведена оценка уровня его инновационости.

Определены направления становления инновационного развития экономики на государственном, региональном и отраслевом уровнях. Раскрыты особенности трансформационных преобразований во Львовской области, их позитивные и негативные последствия для обновления и повышения качества ее производственного потенциала. Рассмотрены тенденции развития производственного потенциала, что дало возможность разработать мероприятия, которые направлены на повышения производительности труда, обновления продукции и повышения ее качества.

Обоснована целесообразность стимулирования инновационной активности в регионе на основе формирования региональных производственно-инновационных структур (кластеры, бизнес-инкубаторы, технологические парки, технополюсы, инновационные центры) как совокупности институтов, связанных между собой производственными, организационными и финансовыми связями, деятельность которых направлена на изготовление и распространение новых технологий.

Предложен организационно-экономический механизм инновационности производственного потенциала региона, который предполагает финансово-экономические и нормативно-правовые методы, направленные на обновление производственной и технологической базы производства на основе разработки и внедрения новых технологий, что обеспечит повышение качества продукции и расширение рынков ее сбыта.

Ключевые слова: инновационное развитие региона, инновационность производственного потенциала, производственные ресурсы, эффективность, конкурентоспособность.

Lutskiv O.M. Innovative development of region production potential. - Manuscript.

Dissertation on gaining of scientific degree of candidate of economic sciences in speciality 08.00.05 - Development of productive forces and regional economy. - Institute of regional researches of NAN of Ukraine, Lviv, 2007

The theoretical-methodological bases of raising of production potential innovation level of the region have been vesearched in the dissertation. On the basis of the structural approach to the production potential analysis of the region we have selected its territorial, functional-territorial, resource-territorial and component-territorial structures. The questions of regulation improvement by production potential development of the region have been studied and the system of its innovation means has been grounded.

The tendencies and regularities of production potential development of Lviv region have been analysed; the condition and dynamics of its main components usage and peculiarities of region innovation activity have been researched.

The index of production potential innovation of regions in Ukraine has been determined on the basis of the developed simulators and their rating according to this index has been constucted.

As the result of the conducted analysis the organizational economic mechanism of raising of production potential innovation level has been suggested on the basis of resource approach due to financial-economic and norm-legal levers of influence. The choice of financing sources for raising of production potential innovation of the region has been grounded.

Keywords: innovative development of the region, innovation of production potential, production resources, efficiency, competitiveness.

Размещено на Allbest.ru