Розвиток агротуризму як напрямок диверсифікації особистих селянських господарств
Основні соціальні та економічні передумови становлення агротуристичних господарств, закономірності та напрямки їх розвитку. Розробка та апробація концептуальних засад розвитку агротуризму на державному та місцевому рівнях, оцінка їх ефективності.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.08.2013 |
| Размер файла | 54,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Розвиток агротуризму як напрямок диверсифікації особистих селянських господарств
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Структурні зміни, які відбуваються у вітчизняній економіці, поставили перед сільським господарством та селом нові рубежі і створили нові можливості. Пов'язано це як із потребою глибокої реструктуризації аграрного сектора економіки, так і з подоланням відставання у розвитку сільських територій.
Розвиток агротуризму як форми відпочинку в сільській місцевості із сільськогосподарським характером, використанням житлового приміщення селянина, а також рекреаційної активності, пов'язаної з його господарством та оточенням - виробничим, природним - і послугами, створює великі шанси для покращання життя не тільки селян, а й усього суспільства.
Україна має сприятливі умови для розвитку агротуризму. Це стосується передусім регіонів з невисоким рівнем індустріалізації та урбанізації, зайнятості поза сільським господарством, з високим безробіттям, низькими доходами населення, яке має вільні помешкання для прийому гостей. Саме до таких належить Карпатський регіон. Практично всюди тут існує можливість здійснення агротуристичної діяльності. Це створює місцевим мешканцям додаткові місця праці, можливості кращого використання житлового фонду, розпоряджання виробленою продукцією за одночасного підвищення загального культурного рівня, покращання інфраструктури і стану навколишнього середовища, збереження історично-культурних об'єктів і традицій, що в агротуризмі є складовою часткою продукту, пропонованого на ринку.
Ринковий характер вітчизняної економіки стимулює можливості розвитку використання агротуристичних послуг. Пропозиція цих послуг, особливо з огляду на їх низьку ціну, часто є привабливішою і краще задовольняє потреби відпочивальників, зокрема бідніших верств населення. Вона стає кориснішою і конкурентоспроможнішою щодо інших видів туризму.
В Україні агротуризм не набув достатнього розвитку. Практично в цьому напрямі не проводять систематичних досліджень, хоча значна частка території країни досить приваблива для відпочинку. В умовах складної фінансової ситуації на селі для багатьох господарств саме агротуризм міг би дати шанс для значної активізації підприємницької діяльності, зростання доходів селян і розвитку сільських територій.
Питання сутності агротуризму, його значення, передумов та чинників ефективного розвитку стали предметом наукових досліджень вітчизняних вчених В. Васильєва, П. Горішевського, Ю. Губені, Ю. Зінька, Г. Іваницької, Н. Кудли, М. Мальської, І. Прокопи, К. Прокопишак, М. Рутинського, П. Саблука, Т. Ткаченко, М. Товта, Г. Черевка та інших.
Оскільки законодавчо поняття «агротуризм» в Україні не закріплене, відповідно й агротуризм у вітчизняній науці і практиці в основному трактується як складова частина сільського туризму, тобто з позицій туризмології. Проблема розвитку агротуризму переважно розглядається в широкому аспекті, як розвиток сільського туризму. Тому більшість публікацій стосується переважно організації самого господарства, точніше технології туристичної діяльності. Натомість у країнах Європи агротуризм розглядають як один із видів сільськогосподарської діяльності, а водночас і як форму організації відпочинку, пов'язану із сільським господарством. Саме це потребує оцінки агротуризму як підсобної діяльності, його користі для сільського господарства, села та регіону.
Світовою, зокрема європейською наукою і практикою нагромаджений широкий досвід щодо організації та ефективного функціонування агротуризму. Розробкою теоретичних і практичних проблем розвитку агротуризму займалося багато зарубіжних учених, серед яких необхідно відзначити праці Я. Вербке, M. Джєвєцкого, А. Каннона, Б. Кожуховської, В. Котлінського, Я. Маєвського, Л. Мазуркєвіча, В. Мідлетона, Н. Ротге, У. Свєтліковської, Є. Холовей. Саме їх напрацювання дозволяють дещо по-іншому підійти до суті агротуризму, його місця в розвитку сільського господарства і села, організаційно-економічних аспектів функціонування.
Проблема розвитку агротуризму досить широка й багатогранна. Саме тому в роботі розглядаємо лише організаційно-економічні аспекти становлення і розвитку агротуризму, упускаючи при цьому інші аспекти, передусім технологічні.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною бюджетної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету за 2001-2005 роки «Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК» (номер державної реєстрації 0100U002332) та на 2006-2010 роки «Розробка організаційно-економічного механізму підвищення соціально-економічної ефективності функціонування АПК Західного регіону України» (№ державної реєстрації 0106U002073). Роль автора у виконанні науково-дослідних робіт полягає у встановленні сутності агротуризму, становлення і розвитку агротуристичних господарств та відображена у наукових звітах кафедр бухгалтерського обліку і аудиту та економічної теорії Львівського ДАУ.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в розробці теоретичних і методологічних засад та науково-методичних і практичних рекомендацій з формування передумов створення та ефективного функціонування агротуристичних господарств.
Для досягнення вказаної мети визначені такі завдання:
- розглянути теоретичні і методологічні аспекти суті агротуризму як напряму диверсифікації особистих селянських господарств та його значення;
- удосконалити дефініції термінологічної бази та понятійного апарату у сфері агротуризму;
- розробити методику оцінки передумов, чинників та параметрів стану і розвитку агротуристичних господарств;
- визначити основні соціальні та економічні передумови становлення агротуристичних господарств;
- виявити причинно-наслідкові зв'язки та основні закономірності в розвитку агротуризму;
- обґрунтувати організаційно-економічні параметри агротуристичних господарств;
- розробити систему маркетингового забезпечення розвитку агротуризму на регіональному рівні;
- розробити концептуальні засади розвитку агротуризму на державному та місцевому рівнях.
Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин, що складаються в процесі створення та функціонування агротуристичних господарств.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти становлення агротуризму як напряму диверсифікації особистих селянських господарств.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є класичні положення ринкової економічної теорії, фундаментальні праці й розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку та ефективного функціонування особистих селянських господарств, діалектичний метод пізнання, історичний і системний підходи до вивчення суспільних явищ і процесів, які відбуваються в ринковій економіці.
Завдання, поставлені у дисертаційній роботі, зумовили вибір методів дослідження: для теоретичних узагальнень результатів аналітичних розрахунків і формування висновків використовувалися системно-структурний та абстрактно-логічний методи; для вивчення об'єкта дослідження та окремих його складових частин - методи статистичного спостереження, аналізу і синтезу, варіації; для порівняння показників за роками - методи порівняння, абсолютних та відносних величин, рядів динаміки; для визначення параметрів агротуристичних господарств, окремих економічних інструментів їх підтримки - розрахунково-конструктивний метод; для обґрунтування маркетингових стратегій розвитку агротуризму - методи стратегічного аналізу; для наочного зображення показників їх розвитку - графічний і табличний методи; для оцінки взаємовідносин агротуристичних господарств, визначення взаємозв'язків і взаємозалежностей - методи групування, кореляційно-регресійного аналізу тощо. Широке застосування в роботі знайшли й такі методи, як соціологічні, абстрагування, аналогії, монографічний тощо. У сукупності ці методи складають методику дослідження за обраною темою.
Інформаційно-нормативною базою дослідження та обґрунтування висновків і рекомендацій стали чинні законодавчі та нормативно-правові акти, постанови уряду країни з питань здійснення аграрної реформи та регулювання ринкових відносин, матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства культури і туризму України, Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні та її регіональних організацій, Івано-Франківського і Львівського обласних управлінь статистики, статистично-бухгалтерська звітність сільськогосподарських формувань, довідково-нормативні матеріали і наукова література з теми дослідження, матеріали наукових конференцій, рекомендації науково-дослідних установ щодо багатофункціонального розвитку села, монографічні та періодичні видання, анкетні дані, одержані під час обстеження агротуристичних господарств і споживачів їх продукту. Інформацію оброблено за допомогою сучасних програмно-технічних засобів та інформаційних технологій.
В основу робочої гіпотези покладено припущення щодо необхідності й доцільності розвитку агротуризму в Україні як напряму диверсифікації та передумови економічного й соціального розвитку сільського господарства і села.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в системності та комплексності проведеного дослідження та обґрунтуванні передумов становлення і розвитку агротуризму, а саме:
уперше:
- розроблено методологічні підходи щодо формування виробничої сільськогосподарської програми та оцінки діяльності агротуристичного господарства з урахуванням його виробничих можливостей та наявного житлового фонду, харчових потреб сім'ї та відпочивальників;
- запропоновано систему оцінних критеріїв придатності і привабливості сільських територій для розвитку агротуризму з урахуванням екологічної ситуації, частки сільськогосподарських угідь, у загальній земельній площі, залісненості місцевості, частки охоронних земель та густоти населення;
уточнено:
- сутність, відмінності та особливості понять «агротуризм», «агротуристичне господарство» з виділенням конкретних критеріїв щодо їх ідентифікації;
- систему індикаторів розвитку агротуризму на національному і регіональному рівнях та для конкретного господарства, яка охоплює динамічні зміни, наявність потужностей та їх використання, економічний та соціальний ефекти;
- методичні підходи щодо формування ціни на агротуристичний продукт з урахуванням його складу, цінності для споживачів і конкурентної ситуації на основі методу багатокритеріального порівняння;
удосконалено:
- формалізацію запису місткості ринку агротуристичних послуг з урахуванням демографічної ситуації, купівельної спроможності населення, можливостей відпочинку та привабливості такого відпочинку в сільській місцевості;
набули подальшого розвитку:
- питання економічного і соціального значення агротуризму з погляду особи, села та суспільства;
- організація маркетингової діяльності агротуристичних господарств, зокрема розробка продуктових, цінових, дистрибуційних і промоційних стратегій;
- системи особливостей, передумов і детермінанти функціонування агротуристичних господарств з урахуванням їх ресурсних можливостей та пристосування до навколишнього середовища;
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що їх використання має важливе соціально-економічне значення для розвитку сільського господарства і села. Це проявляється в розвитку підприємництва, розширенні зайнятості на селі, збільшенні доходів селян та соціальних змінах українського села, вихованні підростаючого покоління.
Практична цінність роботи полягатиме у можливості використання запропонованих нових і вдосконалених методичних підходів щодо передумов, детермінант та параметрів функціонування агротуристичних господарств.
Результати наукових досліджень передані Головному управлінню сільського господарства і продовольства Львівської облдержадміністрації (довідка №10-01/217 від 27.06.2007), Коломийській районній раді народних депутатів Івано-Франківської області (довідка №213/1-44/01 від 20.06.2007), управлінню сільського господарства і продовольства Дрогобицької райдержадміністрації Львівської області (довідка №157 від 26.06.2007). Наукові доробки автора прийняті для впровадження Івано-Франківською обласною організацією Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні (довідка №57 від 20.06.2007). Результати дослідження можуть бути використані у навчальному процесі вищих навчальних аграрних закладів.
Особистий внесок здобувача полягає в одноосібно виконаному комплексному дослідженні організаційно-економічних передумов, детермінант і перспектив розвитку агротуризму. Автору належать наукові ідеї роботи, теоретичні розробки, практичні рекомендації, результати обробки інформації, обґрунтування методів дослідження, які були опубліковані в особистих наукових працях. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, в дисертації використано лише ті положення, які були розроблені автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися й одержали схвалення на міжнародних науково-практичних конференціях: «Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону» (м. Луцьк, 2004 р.); «Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції» (м. Луцьк, 2005 р.); «Туризм і ресторанний бізнес: сучасні тенденції та перспективи розвитку» (м. Київ, 2007 р.), «Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій» (м. Чернівці, 2007 р.); «Regionalna polityka spoіeczno-gospodarcza - determinanty i dylematy rozwoju» (Polska, Kielce, 2005 r.), на Всеукраїнській конференції молодих вчених (Умань, 2007 р.), а також на щорічних наукових конференціях аспірантів і здобувачів Львівського державного аграрного університету протягом 2004-2007 років.
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 10 наукових праць (з них 5 статей у наукових фахових виданнях обсягом 1,15 друк. арк. та 5 у матеріалах конференцій) загальним обсягом 1,45 друк. арк.
Обсяг та структура роботи. Результати дисертаційного дослідження викладені на 210 сторінках машинописного тексту, основна частина - на 175 сторінках. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Вона містить 12 рисунків на 9 сторінках, 19 таблиць на 12 сторінках, 10 додатків на 15 сторінках. Список використаних джерел налічує 185 найменувань і міститься на 16 сторінках.
Основний зміст роботи
агротуризм господарство селянський
У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, подано дані щодо апробації та опублікування результатів дисертаційного дослідження.
У першому розділі - «Теоретичні та методологічні засади розвитку агротуризму» - розглянуто й узагальнено наукові положення щодо значення і передумов виникнення агротуризму, його сутності та особливостей як форми підсобної діяльності селянських господарств, особливості методології дослідження агротуризму.
Сільське господарство України порівняно з розвинутими країнами Європи характеризується кількаразово нижчою продуктивністю праці й ефективністю виробництва, високим подрібненням аграрної структури і небезпечно високими масштабами прихованого безробіття. Необхідність активізації сільського населення, створення належних умов праці і проживання на селі диктують важливість його багатогалузевого розвитку, зокрема розвитку нових форм підприємництва та зайнятості сільського населення. У цій ситуації агротуризм виступає як перша реальна альтернатива перенаселеного і безробітного села, джерело доходів його мешканців, створення нового ринку праці та підвищення загального рівня життя сільського населення.
Агротуризм, пропонуючи туристам відпочинок у тиші і спокої, у природному середовищі та сільському краєвиді, одночасно є шансом покращання умов життя на селі. Значення агротуризму відображено в табл. 1.
Таблиця 1. Значення агротуризму для особистого селянського господарства, села і туристів
|
Для господарства |
Для села |
Для туристів |
|
|
Використання вільних засобів господарства |
Використання вільних засобів села |
Активний відпочинок на селі |
|
|
Додатковий дохід |
Додатковий дохід |
Пізнання циклу виробництва продовольства |
|
|
Додаткові і нові місця праці |
Нові місця праці |
Вживання свіжої їжі |
|
|
Активізація діяльності селянської родини |
Покращання сільської інфраструктури |
Безпосередній контакт з природою |
|
|
Естетичний і культурно-освітній розвиток родини |
Активізація сільської громади |
Участь у житті селянського господарства |
|
|
Особистий розвиток членів родини |
Збереження культурної та історичної спадщини села |
Безпосереднє спілкування з місцевими мешканцями |
|
|
Пізнання інших культур, звичаїв, традицій |
Естетизація села |
Пізнання культури регіону |
|
|
Контакт з іншими культурами |
Набуття нових умінь |
||
|
Особистий розвиток мешканців села |
Розвиток зацікавленості |
||
|
Нагляд за тваринами |
Агротуризм розглядається як стратегія вертикальної диверсифікації селянських господарств, в якій вироблена продукція в сільському господарстві набуває додаткової вартості, задовольняючи тим самим ширші потреби і вимоги споживачів.
Проведене дослідження дозволяє зазначити, що агротуризм, у нашому розумінні, - це вид підсобної діяльності селянського (особистого чи фермерського) господарства з надання туристичних послуг у сільському середовищі з використанням власного потенціалу, передусім власної бази ночівлі. Агротуристичне господарство - це селянське господарство, яке надає агротуристичні по-слуги.
Критеріями визначення агротуристичних господарств є:
- ведення сільського господарства суб'єктами, які надають послуги з агротуризму, - особистими селянськими та фермерськими господарствами;
- база ночівлі - власне помешкання господаря;
- частка доходів господарства від заняття туризмом (до 50 відсотків).
До агротуризму можна зарахувати лише ті форми туризму, які пов'язані з пізнавальною та виробничою діяльністю в селянському господарстві та використанням його бази з такою метою. Інші агрооселі, які надають агротуристичні послуги, належать до сільського зеленого туризму.
Основними умовами заняття агротуристичною діяльністю є:
- потенціал господарства, який складається з ресурсів господарства, де провідне значення має особистість господаря;
- оточення господарства, яке передусім пов'язане з привабливістю території, макроекономічними умовами, станом регіональної інфраструктури та діяльністю органів місцевого самоврядування (рис. 1).
Для характеристики реалізованого та потенційного платоспроможного попиту населення на агротуристичні продукти протягом певного часу пропонується визначити місткість ринку з урахуванням чисельності населення, його частки, яка б хотіла відпочивати в агротуристичному господарстві, платоспроможності населення та можливих видатків на відпочинок.
Пропонується місткість попиту на агротуристичні послуги визначати за такою формулою:
, (1)
де Єа - місткість ринку агротуристичних послуг;
Кн - кількість населення (країна чи регіон);
Фк - платоспроможність однієї особи;
Тч - частка видатків на туризм у загальних видатках, %;
Чс - частка осіб, які надають перевагу відпочинку на селі, %;
Ча - частка осіб, які хотіли б відпочивати в агротуристичному господарстві, %.
Для оцінки розвитку агротуризму запропонована система індикаторів:
на національному рівні:
- кількість агротуристичних господарств;
- частка агротуристичних господарств у загальній кількості особистих селянських господарств;
- кількість кімнат і ліжко-місць в агротуристичних господарствах;
- частка ліжко-місць у загальній базі ночівлі;
- кількість зайнятих в агротуризмі;
на регіональному (місцевому) рівні (включаючи групу індикаторів на національному рівні):
- частка регіону в кількості агротуристичних господарств, кількості ліжко-місць;
- використання агротуристичного потенціалу регіону;
- мультиплікативний ефект зайнятості в агротуризмі;
- розвиток агротуристичної інфраструктури.
на рівні конкретного господарства:
- характеристика якості послуг (житло, харчування, інші пропозиції тощо);
- частка послуг від агротуризму в доходах господарства;
- показники ефективності ведення агротуристичної діяльності (окупність, доходи тощо);
Таким чином, методологія проведеного дослідження базується на діалектиці та економічних законах, охоплює найновіші досягнення вітчизняної і зарубіжної економічної науки, відображає об'єктивну вітчизняну реальність. Особливістю запропонованої методології дослідження розвитку агротуризму є її націленість на перспективне вирішення проблем, тобто опрацювання відповідної національної і регіональної стратегій розвитку з розробкою конкретних програм її реалізації.
У другому розділі - «Оцінка передумов та стану розвитку агротуризму» - досліджено особливості агрорекреаційного потенціалу регіону, функціонування агротуристичних господарств та соціальні аспекти розвитку агротуризму.
Специфіка і багатогранність агроресурсного потенціалу досліджуваного регіону, землеробські та туристичні традиції місцевого населення створюють сприятливі передумови для розвитку й успішного поєднання сільського господарства і туризму у формі агротуристичної діяльності.
На основі відібраних критеріїв нами зроблена спроба визначити інтегрований показник агротуристичної привабливості адміністративних районів досліджуваних областей. Для цього використано зважений показник на основі експертної оцінки значення відібраних критеріїв. У результаті одержано такий розподіл критеріїв привабливості:
1) лісистість території (х1) - 29%;
2) наявність сільськогосподарських угідь (х2) - 25%;
3) екологічна чистота (х3) - 23%;
4) наявність охоронних територій (х4) - 17%;
5) густота населення (х5) - 6%.
Відповідно, коефіцієнт сприятливості території для розвитку агротуризму Іс дорівнюватиме:
Іс = 0,29 (х1) + 0,25 (х2) + 0,23 (х3) + 0,17 (х4) +0,06 (х5). (2)
Проведені за запропонованою методикою розрахунки показали, що найсприятливіші умови для розвитку агротуризму мають Коломийський район Івано-Франківської та Жидачівський, Жовківський, Сколівський і Турківський райони Львівської області.
Агротуризм у досліджуваному регіоні розвивається досить швидкими темпами, хоч агрорекреаційний потенціал використовується недостатньо (табл. 2). Суттєве зростання чисельності господарств, розширення ареалу їх локалізації свідчать про перспективність організації такого виду туризму. Станом на 1 грудня 2006 року в досліджуваному регіоні функціонувало 143 особистих селянських господарства, які надавали агротуристичні послуги і могли бути зараховані до агротуристичних, тобто лише 24,9 відсотка від садиб, що надавали послуги із сільського зеленого туризму і були зареєстровані як особисті селянські господарства. Потенціал агротуристичних господарств у досліджуваних областях складав 944 місця, або 6,6 місця на одне господарство.
Таблиця 2. Динаміка чисельності сільських господарств, що приймають туристів (на 1 грудня)
|
Рік |
Кількість садиб сільського туризму |
У тому числі агротуристичні господарства |
Частка агротуристичних господарств, % |
|
|
2000 |
99 |
15 |
15,1 |
|
|
2001 |
127 |
22 |
17,3 |
|
|
2002 |
190 |
30 |
15,8 |
|
|
2003 |
277 |
48 |
17,3 |
|
|
2004 |
375 |
58 |
15,5 |
|
|
2005 |
461 |
95 |
20,6 |
|
|
2006 |
576 |
143 |
24,9 |
|
|
2006 р. до 2000 р., разів |
5,8 |
9,5 |
+9,8 |
Наведена кількість агротуристичних господарств, з огляду на привабливість умов такого відпочинку, є досить малою, оскільки практично лише близько 0,15 відсотка особистих селянських господарств досліджуваного регіону займається туризмом. Водночас у Польщі агротуризмом займається кожне соте господарство, а в Німеччині, Франції та Англії - кожне десяте.
Для розвитку агротуризму характерна вертикальна зональність. Основна частка агротуристичних господарств сконцентрована в гірській зоні Карпат, переважно біля центрів гірськолижного спорту, відомих курортних центрів і знаних місць відпочинку. Агротуризм не набув поширення в поліській та лісостеповій зонах.
Проведене вибіркове обстеження дозволяє зазначити, що у 2006 році в агротуристичних господарствах досліджуваного регіону відпочивало близько 34,6 тис. осіб. При цьому час перебування одного відпочивальника в господарстві складав у середньому 2-3 дні.
Розвиток агротуристичної діяльності безпосередньо пов'язаний з потенціалом особистих селянських господарств. Його недостатнє використання в сільськогосподарській сфері компенсується активністю в туристичній діяльності. Простежується обернена залежність між розмірами сільськогосподарських угідь агротуристичних господарств і розвитком агротуризму.
Доходи від заняття агротуристичною діяльністю обернено корелюють із розвитком сільськогосподарської діяльності (табл. 3). Майже для половини власників обстежених особистих селянських господарств заняття агротуризмом перетворюється на основний вид діяльності та основне джерело доходів.
Таблиця 3. Вплив розмірів земельних угідь на діяльність агротуристичних господарств (за результатами вибіркового обстеження), 2006 р.
|
Показник |
Група господарств за площею сільськогосподарських угідь, га |
Разом і в середньому |
||||
|
І - до 0,50 |
ІІ -0,51-1,00 |
ІІІ - 1,01-1,50 |
ІV - більше 1,50 |
|||
|
Кількість господарств у групі |
32 |
28 |
5 |
3 |
68 |
|
|
Площа сільськогосподарських угідь на 1 господарство, га |
0,41 |
0,68 |
1,17 |
1,71 |
0,63 |
|
|
Кількість кімнат, які здаються відпочивальникам |
3,3 |
3,1 |
2,6 |
2,3 |
3,1 |
|
|
Кількість місць |
8,8 |
7,1 |
6,0 |
5,3 |
7,7 |
|
|
Кількість відпочивальників на одне господарство |
342 |
226 |
117 |
74 |
242 |
|
|
Кількість людино-днів перебування відпочивальників у господарстві |
684 |
497 |
294 |
207 |
557 |
|
|
З розрахунку на 1 місце, людино-днів |
78 |
70 |
49 |
39 |
72 |
|
|
Частка доходів від сільськогосподарської діяльності в загальних доходах господарства, % |
57,4 |
65,5 |
79,5 |
85,1 |
67,9 |
Агротуристичним господарствам притаманна сезонність діяльності як у сфері сільського господарства, так і надання послуг. Основна частка клієнтів господарств припадає на зимові місяці. Така сезонність заняття туристичною діяльністю досить добре узгоджується із сільськогосподарською діяльністю. Однак вона породжує проблему раціонального розподілу ресурсів і грошових надходжень у часі.
Основною причиною вибору відпочинку на селі для міських жителів є тиша і спокій, близький контакт з природою, добре і здорове харчування, гостинність господарів та низькі ціни. Як правило, пропозиції агротуристичних господарств перевищують очікування відпочиваючих.
Основними зовнішніми мотивами заняття агротуристичною діяльністю є: атракційне місцерозташування господарства (93,5%), можливість використання наявної бази ночівлі (55,5%), особиста свобода і незалежність (46,4%), можливість поширення особистих контактів (23,8%). До внутрішніх мотиваційних чинників належать: прагнення отримати вищий дохід (80,6%), зростаюче зацікавлення туристів відпочинком на селі (52,0%), зростаюча потреба у місці для ночівлі (45,2%).
У третьому розділі - «Концептуальні засади розвитку агротуризму» - розглянуто шанси і загрози розвитку агротуризму, подано економічне обґрунтування параметрів агротуристичних господарств, організацію їх маркетингової діяльності, державну та регіональну політики щодо розвитку агротуризму.
Оцінюючи шанси і загрози розвитку агротуризму, треба виходити з того, що він виступає складовою частиною і сільського господарства, і туризму, тому його шанси можна оцінювати з точки зору перспектив розвитку цих двох сфер.
Основні шанси розвитку агротуризму пов'язані зі зростаючою потребою населення у відпочинку і проведенні вільного часу, інтеграційними процесами, дешевизною цієї форми туризму та проведенням Євро-2012.
Основними перешкодами розвитку агротуризму в Україні є: низька платоспроможність населення, фінансові проблеми селян у започаткуванні агротуристичної діяльності, нестабільність політико-економічної ситуації, правова неврегульованість, відсутність конкретних стратегій розвитку сільського господарства і туризму, традиції та ментальність сільських громад.
Негативний ефект агротуризму проявляється в соціальному розшаруванні сільського населення, надмірній переорієнтації селян із сільськогосподарської діяльності на туристичну, конфліктах сільської і міської культур, погіршенні екологічності навколишнього середовища, зростанні на селі негативних явищ, притаманних міським агломераціям (підвищення злочинності тощо).
Виробнича програма агротуристичного господарства повинна враховувати власні потреби членів сім'ї та відпочивальників, а також засоби, компетенції та інструменти особистого селянського господарства, узгоджуючи їх зі змінами в навколишньому середовищі.
Ефект діяльності агротуристичного господарства у формі сільськогосподарського і несільськогосподарського доходу залежить від вкладу праці і капіталу. У табл. 4 подано основні параметри розрахунків доходу типового агротуристичного господарства з площею 2 га сільськогосподарських угідь, складом сім'ї з 5 чоловік та заповненістю місць ночівлі в господарстві на рівні 60 від-сотків. При цьому враховані внутрішні потреби господарства та можливості якнайповнішого задоволення харчових потреб відпочивальників (при триразовому харчуванні) за рахунок власного виробництва.
Маркетингова діяльність агротуристичних господарств повинна бути скерована до загальних потреб рекреації і відпочинку різних груп туристів, враховуючи їх інтереси та можливості. Головним завданням маркетингової діяльності є обґрунтування маркетингової стратегії, яка б сприяла розвитку агротуризму в конкретному регіоні і виконанню поставлених завдань.
Таблиця 4. Розрахунковий рівень доходу агротуристичного господарства залежно від кількості ліжко-місць, які здаються відпочивальникам, тис. грн.
|
Показник |
Кількість ліжко-місць |
|||||||
|
3 |
5 |
7 |
9 |
11 |
13 |
15 |
||
|
Грошові надходження - всього |
16,6 |
20,8 |
25,8 |
30,8 |
35,6 |
40,0 |
43,9 |
|
|
у тому числі від туристичної діяльності |
7,5 |
12,7 |
17,7 |
22,7 |
27,5 |
31,9 |
35,8 |
|
|
з них: ночівля і харчування (без продуктів власного виробництва) |
6,7 |
11,3 |
15,8 |
20,3 |
24,6 |
28,7 |
32,3 |
|
|
інші послуги |
0,8 |
1,4 |
1,9 |
2,4 |
2,9 |
3,2 |
3,5 |
|
|
Частка туризму в загальних грошових надходженнях господарства, % |
45,2 |
61,1 |
68,6 |
73,7 |
77,3 |
79,7 |
81,5 |
|
|
Затрати - всього |
12,0 |
14,7 |
17,9 |
21,1 |
23,8 |
27,0 |
29,7 |
|
|
у тому числі на туризм |
5,1 |
7,8 |
11,0 |
14,2 |
16,9 |
20,1 |
22,8 |
|
|
постійні |
1,1 |
1,1 |
1,6 |
2,1 |
2,1 |
2,6 |
2,6 |
|
|
змінні |
4,0 |
6,7 |
9,4 |
12,1 |
14,8 |
17,5 |
20,2 |
|
|
Розрахунковий дохід (з урахуванням продукції, спожитої в господарстві) |
16,8 |
18,3 |
20,1 |
21,9 |
24,0 |
25,2 |
26,4 |
|
|
у тому числі від туристичної діяльності |
2,4 |
4,9 |
6,7 |
8,5 |
10,6 |
11,8 |
13,0 |
|
|
Частка доходів від туризму в загальних доходах господарства, % |
14,3 |
26,8 |
33,3 |
38,8 |
44,2 |
46,8 |
49,2 |
Основними стратегіями агротуристичного продукту є: урізноманітнення і розширення продукту за рахунок надання нових послуг, комплексний підхід щодо формування пакета агротуристичного продукту, який би охоплював комплекс послуг для відпочивальників, та дотримання необхідного мінімуму якості послуг.
Встановлення ціни на агротуристичний продукт повинно враховувати чотири компоненти: склад продукту, його цінність, матеріальні затрати та конкуренцію на ринку.
У роботі пропонується встановлення верхньої межі, тобто максимальної ціни на агротуристичний продукт, на основі цінності пропонованого продукту для споживачів, яка складається зі складу продукту, послуг місця, самих туристичних послуг і цін конкуренції.
Ціна агротуристичного продукту на підставі вартості для споживача визначається за формулою:
, (3)
де Pn - ціна агротуристичного продукту, пропонованого господарством;
Pk - ціна аналогічного продукту конкурентів;
Wіn - цінність, яку надають клієнти пропонованому продукту;
Wіk - цінність, яку надають клієнти продукту конкурента;
gі - вага і-го критерію.
Промоція агротуристичного продукту повинна охоплювати його особливості та включати: рекламу, видавництва, public relations, додаткову промоцію.
Державна підтримка агротуристичної діяльності повинна бути опосередкована через особисті селянські господарства і передбачати насамперед законодавче обґрунтування такої діяльності, податкове регулювання, фінансову підтримку та інформаційно-промоційну діяльність.
Необхідне чітке регламентування суті агротуристичної діяльності, яка вписується в Закон України «Про особисте селянське господарство», зокрема щодо частки доходів від туристичної діяльності та кількості місць (квартир), пропонованих туристам для відпочинку.
На регіональному рівні необхідне опрацювання відповідних стратегій регіонального розвитку, які б сприяли розвитку підприємництва, зокрема агротуризму, у сільській місцевості, інвестуванню в агротуризм, його промоції та координації діяльності агротуристичних господарств.
Кадрове забезпечення розвитку агротуризму потребує якнайшвидшого опрацювання комплексної програми навчання кадрів, а також осіб, що надаватимуть послуги, пов'язані з агротуризмом, де були б охоплені вищенаведені проблеми і сфери.
Необхідне створення відповідних формальних і неформальних об'єднань агротуристичних господарств на регіональному і місцевому (районному і навіть кущовому) рівнях, що дозволить поліпшити промоційну та інформаційну діяльність агротуристичних господарств, розширити агротуристичний продукт, підвищити його конкурентоспроможність.
Висновки
1. Потреба в розширенні сегмента відпочивальників із різними доходами, організації відпочинку в чистому середовищі та необхідність активізації сільського населення, створення належних умов праці і проживання на селі диктують необхідність диверсифікації селянських господарств, передусім розвитку нових форм підприємництва та зайнятості сільського населення, зокрема агротуризму.
2. Агротуризм - це вид підсобної діяльності селянського господарства з надання туристичних послуг у сільському середовищі з використанням влаcного потенціалу. Критеріями визначення агротуристичних господарств є ведення сільського господарства, власна база ночівлі, частка доходів господарств від заняття туризмом (до 50 відсотків) та кількість кімнат, які здаються відпочивальникам (до п'яти).
3. Основними передумовами розвитку агротуризму є: наявність відповідного потенціалу, передусім наявність засобів, необхідних для прийняття туристів і задоволення їхніх потреб; привабливість території і стан оточення господарства; особистість власника - господаря садиби, його підприємливість, ініціативність, доброзичливість та інші риси характеру. Серед мотивів заняття агротуристичною діяльністю для селян визначальними є: атракційне місцероз-ташування господарства, прагнення отримати вищий дохід, можливість використання наявної бази ночівлі, зростаюче зацікавлення туристів відпочинком на селі.
4. Для оцінки розвитку агротуризму пропонується застосовувати комплекс відповідних індикаторів: на національному, регіональному (місцевому) рівнях і на макрорівні (щодо конкретного господарства). На кожному з них існують певні методичні засади щодо оцінки стану та розвитку агротуризму, що слугуватиме основою прийняття відповідних управлінських рішень.
5. Для характеристики реалізованого та потенційного платоспроможного попиту населення на агротуристичні продукти протягом певного періоду часу пропонується визначати місткість ринку з урахуванням чисельності населення, його частки, яка б хотіла відпочивати в агротуристичному господарстві, платоспроможності населення та можливих видатків на відпочинок.
6. Оцінку придатності сільської місцевості для розвитку агротуризму можна здійснювати за системою показників, яка повинна охоплювати лісистість території, наявність сільськогосподарських угідь, екологічну чистоту, наявність охоронних територій та густоти населення. Для цього може бути використана зважена оцінка вибраних критеріїв на основі пропозицій експертів
7. Потенціал особистих селянських господарств є визначальним для розвитку агротуристичної діяльності, формуючи обсяги послуг, які надаються, та їх економічний ефект. Заняття агротуризмом сприяє кращому використанню ресурсів господарства, вигідному збуту виробленої продукції, збільшенню сум грошових надходжень. Менші за розмірами господарства, які займаються туризмом, переорієнтовуються із сільськогосподарської діяльності на туристичну.
8. Встановлення ціни на агротуристичний продукт повинно враховувати чотири компоненти: склад продукту, його цінність, матеріальні затрати та конкуренцію на ринку. Для цього може бути запропонований метод багатоваріантного порівняння з урахуванням значущості відібраних критеріїв для клієнтів. У роботі подана методика встановлення ціни на агротуристичний продукт.
9. Виробнича програма агротуристичного господарства повинна враховувати власні потреби членів сім'ї (складу, кількості та норм харчування) та відпочивальників (кількість, склад і тривалість відпочинку), а також засоби, компетенції та інструменти особистого селянського господарства, узгоджуючи їх зі станом та змінами навколишнього середовища.
10. При наявному агроресурсному потенціалі регіону та динамічності розвитку агротуризму слід вже у 2012 році очікувати збільшення кількості агротуристичних господарств втричі. Особливі шанси для такого розвитку мають особисті селянські господарства, розташовані поблизу міжнародних трас, у зоні Розточчя та в прибережній зоні великих рік, зокрема Дністра. Для цих територій з'являються суттєві шанси підвищення зайнятості на селі, збільшення суми грошових надходжень та доходів селян, що робить агротуризм одним з найбільш перспективних напрямів диверсифікації селянських господарств. Розвиток агротуризму потребує відповідної державної підтримки, яка передусім повинна охоплювати законодавче обґрунтування такої діяльності та інформаційно-промоційне її забезпечення. Розвиток агротуризму має стати складовою регіональних програм розвитку села і сільського господарства.
Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Савицька О., Липчук Н. Передумови розвитку екологічного сільськогосподарського виробництва // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. - 2002. - №9. - С. 395-399 (автором запропоновано створення системи екологічної оцінки сільськогосподарської продукції та підтримки екологічного виробництва як напряму диверсифікації особистих селянських господарств).
2. Котлінські В., Липчук Н. Розвиток агротуризму як форми підприємництва в сільській місцевості прикордонних регіонів // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: Зб. наук. праць. - Луцьк: Надстир'я, 2004. - С. 240-246 (автору належить опрацювання передумов створення і функціонування агротуристичних господарств у прикордонних регіонах, оцінки шансів і небезпек їх подальшого розвитку).
3. Липчук Н. Чинники розвитку агротуризму // Економіка, організація і управління підприємствами в туристичній сфері. - Донецьк: Донецьк. ін-т тур. бізнесу, 2005. - С. 206-209.
4. Липчук Н. Особливості та стратегії агротуристичного продукту // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. - 2006. - №13. - С. 528-531.
5. Липчук Н.В. Передумови розвитку агротуризму // Вісн. Львів. держ. аграр. ун-ту: Економіка АПК. - 2007. - №14 (1). - С. 129-132.
6. Липчук Н.В., Липчук Т.В. Створення екологічних господарств - шанс для вітчизняного аграрного виробництва // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми та перспективи. - К., 2003. - С. 233-234 (автору належить опрацювання організаційних передумов ведення екологічного виробництва сільськогосподарськими підприємствами і господарствами населення як напряму їхдиверсифікації).
7. Липчук Н.В. Шанси і бар'єри розвитку агротуризму // Вісн. Львів. ін-ту економіки і туризму. - 2007. №2. - С. 105-107.
8. Липчук Н.В. Дистрибуція агротуристичних послуг. Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону // Матеріали ХVІ Міжнар. наук.-практ. конф. - Чернівці, 2007. - С. 184-186.
9. Липчук Н.В. Бар'єри розвитку агротуризму в Україні // Матеріали Всеукр. наук. конф. молодих учених. - Умань, 2007. - С. 41-43.
10. Липчук Н.В. Соціально-економічне значення агротуризму // Туризм і ресторанний бізнес: сучасні тенденції та перспективи розвитку: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. - К., 2007.-С. 38-42.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення позицій сталого розвитку. Основні принципи, на яких базується державна політика України щодо сталого розвитку. Економічні, соціальні, екологічні індикатори сталого розвитку. Особливості інтегрування України в світовий економічний простір.
реферат [22,5 K], добавлен 06.12.2010Організація господарювання у сільському господарстві, кооперативах та інтеграція агропромисловості України; державне регулювання. Характеристика стану і перспективи розвитку спеціалізації фермерських господарств, заходи щодо підвищення їх ефективності.
курсовая работа [82,5 K], добавлен 25.09.2011Становлення, розвиток МП в Україні. Основні показники розвитку малих підприємств в Україні. Макроекономічні результати розвитку МСБ в Україні. Проблеми розвитку МСБ в Україні. Регуляторні бар’єри. Податкові та фінансові чинники. Стратегії підтримки МСБ.
доклад [140,9 K], добавлен 10.09.2008Визначення поняття, суті і функцій домогосподарств. Характеристика еволюційного розвитку домогосподарств з утвердженням товарних відносин, ринкової системи господарювання. Визначення перспектив поширення особистих підсобних господарств в Україні.
курсовая работа [458,6 K], добавлен 21.10.2015Оцінка інноваційного розвитку в промисловості України. Аналіз сучасного стану інноваційного розвитку за різними галузями промисловості та регіонами. Основні проблеми і їх актуальність на сьогоднішній день, перспективні напрямки інноваційного розвитку.
научная работа [49,8 K], добавлен 16.12.2014Аналіз даних про рівень реалізації продукції птахівництва в сукупності областей. Середні показники статистики, групування господарств за різними ознаками. Основні внутрішні закономірності процесу реалізації яєць та оцінка чинників, що її формують.
курсовая работа [337,4 K], добавлен 03.02.2011Поняття та зміст інноваційних процесів і їх вплив на технічний розвиток підприємства. Оцінка ефективності інноваційних процесів, її основні критерії та параметри, порядок та етапи реалізації. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні, напрямки.
контрольная работа [25,2 K], добавлен 27.04.2011Основні тенденції розвитку ринку освітніх послуг. Сутність моделі відкритої освіти як результату еволюційного шляху розвитку і становлення інформаційної складової освіти людини. Основні принципи дистанційної освіти, їх специфічні характеристики.
статья [51,4 K], добавлен 31.08.2017Етапи зародження та становлення, розвитку політичної економії як науки. Сутність поняття та характеристика предмета, методів дослідження політичної економії. Розвиток економічної думки на Україні, його основні напрямки та специфічні особливості.
курсовая работа [46,0 K], добавлен 09.05.2011Закономірності розвитку капіталістичної економічної системи. Ознаки капіталізму вільної конкуренції. Особливості розвитку перехідних економік. Етапи еволюції соціалістичної економічної формації. Основні форми монополій. Риси радянського соціалізму.
презентация [514,2 K], добавлен 24.09.2015
