Організаційно-економічний механізм формування і ефективного використання людського капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

ЛИЧ Галина Володимирівна

УДК: 331.5

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І ЕФЕКТИВНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Науково-дослідному економічному інституті.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, Бондар Інтерна Касянівна, Науково-дослідний економічний інститут, завідувач відділу соціальної політики.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Заяць Тетяна Анатоліївна, Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України (м. Київ), завідувач відділу дослідження відтворення людського капіталу і розселення;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, Ярошенко Ганна Василівна, НДІ праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України і НАН України (м. Київ), учений секретар.

Захист відбудеться 29 листопада 2007 р. о 14.00 год. на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.801.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук Науково-дослідного економічного інституту (НДЕІ) за адресою: 01601, МПС, Київ - 103, бульвар Дружби народів 28, 5-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці НДЕІ за адресою: 01601, МПС, Київ - 103, бульвар Дружби народів 28, 1-й поверх.

Автореферат розісланий 26 жовтня 2007 р.

Учений секретар Спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук Рудченко О.Ю.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Головне багатство суспільства - людський капітал з його індивідуальними цінностями, знаннями, відповідною кваліфікацією та надбаннями, є основою забезпечення розширеного відтворення благ та послуг, розвитку сучасного ринку праці та найбільш важливою умовою становлення ринкової економіки в Україні. Сучасний стан відтворення людського капіталу засвідчує наявність тут великої кількості проблем, зокрема, стосовно його формування та ефективного використання. Це потребує розробки та впровадження ринкової моделі розширеного відтворення високопродуктивної, конкурентоспроможної, високооплачуваної робочої сили. Тому системне дослідження процесу формування і ефективного використання людського капіталу держави сьогодні набуває пріоритетного значення в реформуванні вітчизняної економіки та забезпеченні її стабільного розвитку.

Проблеми людського розвитку, генезису ринку праці постійно знаходяться в полі зору наукової спільноти як за кордоном, так і вітчизняних вчених. Серед зарубіжних науковців слід виділити таких, як Г. Беккер, А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс, Дж. Мілль, Дж. Хекмен, Т. Шульц, інші. Суттєві надбання в дослідженні цих проблем мають такі вітчизняні вчені, як А. Базилюк, Д. Богиня, І. Бондар, О. Грішнова, Т. Заяць, С. Злупко, М. Карлін, А. Колот, Ю. Краснов, Е. Лібанова, О. Рудченко, А. Чухно, Г. Ярошенко та інші.

Проте, відзначаючи безсумнівну цінність та значимість проведених наукових досліджень, в даний час зростає потреба у більш системній та комплексній розробці даної проблематики, оскільки відбувається процес становлення економіки знань, де першочергову роль відіграють якісні параметри людського капіталу, ефективність його використання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планами науково-дослідних робіт НДЕІ та Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА). Зокрема, в НДЕІ автор приймала участь у виконанні тем: “Наукові підходи до розробки моделі визначення оптимальної величини державного соціального стандарту мінімальної годинної заробітної плати у післякризовий період економіки” (№ держреєстрації 0104U008412, 2004 р.); “Розробка пропозицій щодо подолання демографічної кризи з переліком заходів на середньостроковий період та оцінкою вартості обумовленими ними щорічних бюджетних видатків” (№ держреєстрації 0106U007896, 2006 р.). Особистий внесок автора - дослідження стану державного соціального стандарту - мінімальної заробітної плати в умовах формування ринкової економіки, розробка заходів щодо подолання демографічної кризи і обґрунтування напрямів вирішення даних проблем на державному рівні. В КНУБА - за темою “Людський капітал України: стан, проблеми, перспективи відтворення” (№ держреєстрації 0105U005442, 2005 р.). Особистий внесок автора - дослідження проблем формування і ефективного використання людського капіталу України.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертації є розробка науково-методичних питань щодо організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу України та обґрунтування основних напрямів його розвитку в процесі становлення ринкової економіки соціального спрямування.

Для досягнення даної мети в дисертації вирішувалися наступні завдання:

розкрити сутність і концепції людського капіталу в процесі еволюції економічного мислення з визначенням його економічної природи та відмінностей від інших форм капіталу;

визначити методичні підходи до оцінки людського капіталу і розкрити сутнісну характеристику та основні елементи організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу;

проаналізувати стан відтворення вітчизняного людського капіталу, соціально-економічні умови його формування, а також визначити ринкову вартість послуг робочої сили в Україні;

розробити комплекс заходів щодо удосконалення організаційно-економічного механізму формування і раціонального використання людського капіталу шляхом активізації зростання конкурентоспроможності вітчизняного людського капіталу в умовах ринкової економіки, визначити основні умови ефективності його інвестування і перспективи державного регулювання якісного відтворення.

Об'єктом дослідження є людський капітал України, а його предметом - теоретичні, методологічні та методичні питання щодо організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу в національній економіці та напрями його вдосконалення.

Методи дисертаційного дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є загальнонаукові методи (діалектичний, структурно-функціональний) пізнання явищ і процесів, що досліджуються, а також використовувались спеціальні методи. Зокрема, поєднання методів аналізу та синтезу сприяли розкриттю організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу; економіко-статистичний метод використовувався при аналізі стану соціально-економічних умов його формування і використання в Україні, що дозволило розробити відповідні рисунки, таблиці; порівняльний метод сприяв визначенню ринкової вартості послуг людського капіталу і його конкурентоспроможності в Україні у порівнянні з іншими країнами.

Наукова новизна роботи полягає в наступному:

одержано вперше:

розкрито сутність і основні елементи організаційно-економічного механізму формування та ефективного використання людського капіталу, в основі якого знаходиться високопродуктивна, конкурентоспроможна, високооплачувана робоча сила, розвиток якої ґрунтується на відповідних принципах, завданнях, блоках, що є запорукою соціальної стабільності та національної безпеки країни;

удосконалено:

визначення змісту категорії “людський капітал”, який пропонується розглядати з позицій об'єкту купівлі-продажу, виробничих відносин, як джерело майбутнього доходу, що має матеріальну і нематеріальну форми, об'єкту економічного управління, накопиченої цінності, інтелектуальної власності, інвестиційного ресурсу і носія фактору ризику. Це дозволяє забезпечити комплексний підхід щодо умов формування та використання людського капіталу;

методичні підходи відносно оцінки ефективності використання людського капіталу, суть яких полягає у доповненні вітчизняної методики розрахунку національного багатства за рахунок показника розвитку людського капіталу з урахуванням нагромадженого досвіду, знань, кваліфікації працівників;

науково-методичні питання стосовно визначення ринкової вартості послуг людського капіталу, на відміну від інших підходів, які ґрунтуються на визначенні ціни праці як вартості засобів для особистого споживання працівника, оцінку реальної ціни послуг робочої сили як вартості засобів, необхідних для повноцінного розширеного відтворення працюючої людини і членів її сім'ї;

дістало подальший розвиток:

- схема кругообігу людського капіталу, в якій основна увага приділяється зростанню й удосконаленню якісних характеристик людського капіталу, а також визначено його структурні елементи з урахуванням переважно інтенсивного типу відтворення;

- методичні положення щодо визначення напрямів ефективності інвестування в людський капітал та їх розрахунок з урахуванням підвищення продуктивності праці та якості продукції, де пріоритетне значення надається освіті;

- структурно-логічна схема державного моніторингу формування і ефективного використання людського капіталу, метою якої є виявлення диспропорцій та забезпечення реалізації ефективної державної політики, в основу якої покладені стратегічні напрями розвитку національного господарства згідно з цілями тисячоліття ООН.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній, на основі системного, комплексного дослідження проблеми, розроблено концептуальні положення забезпечення розширеного відтворення людського капіталу на основі удосконалення організаційно-економічного механізму його формування та ефективного використання, визначені основні перспективні напрями його державного регулювання.

Запропоновані методичні рекомендації та пропозиції стосовно організаційно-економічного механізму державного регулювання відтворення людського капіталу мають загальнодержавне значення та були використані: Департаментом стратегії соціального розвитку Міністерства праці та соціальної політики України - при розробці Довгострокової програми підвищення рівня доходів населення (акт про впровадження №53/10/136-07 від 10.07.2007 р.); НДЕІ - при виконанні протягом 2004-2006 рр. планів НДР з питань оплати праці, демографічної політики (довідка про впровадження №4/299 від 27.06.2007 р.); Київським національним університетом будівництва і архітектури - при розробці НДР та викладанні економічних дисциплін у темах, де розглядаються питання відтворення людського капіталу (довідка про впровадження №252 від 21.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою. Усі наукові висновки та рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та отримали позитивне схвалення на: міжнародних науково-практичних конференціях “Інвестиції ХХІ століття: соціальні аспекти інноваційної моделі розвитку” (Умань, 2007 р.), “Конкурентоспроможність національної економіки” (Київ, 2007 р.), “Інвестиції ХХІ століття в контексті програми ООН ЦРТ. Інвестиційно-інноваційна модель розвитку в Україні” (Умань, 2006 р.), “Від лідера-особистості до держави-лідера” (Київ, 2006 р.), “Інвестиції ХХІ століття в контексті ЦРТ: інтеграція України у світовий економічний простір” (Умань, 2005 р.); ІХ Конгресі ділових, наукових і творчих кіл (Київ, 2007 р.); міжрегіональній науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми та перспективи розвитку підприємницької діяльності: регіональний аспект” (Бердянськ, 2006 р.); науково-практичних конференціях Київського національного університету будівництва і архітектури (Київ, 2006-2007 р.), “Управління економікою в ринкових умовах у контексті стратегічних напрямків розвитку України до 2011 року” (Київ, 2004 р.).

Публікація результатів досліджень. Основні ідеї, положення та результати досліджень висвітлені у 11 одноосібних опублікованих роботах, з яких 9 - у фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належать дисертантові, складає 4,9 д.а. (в тому числі у фахових виданнях - 4,3 д.а.).

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (140 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 165 сторінок комп'ютерного тексту, містить 14 таблиць, 14 рисунків, 4 додатки на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методичні основи формування та ефективного використання людського капіталу” розкрито сутність людського капіталу як категорії, яка виражає виробничі відносини з приводу відтворення робочої сили та представляє собою діалектичну єдність сутнісних елементів як вроджених, так і сформованих у результаті використання інвестицій; накопичений відповідний стан здоров'я, освіти, здібностей, навичок, енергії, культурного розвитку конкретного індивіда, групи людей, а також і суспільства в цілому. Вміння носіїв людського потенціалу може стати капіталом підприємств, організацій у випадку, коли вони будуть застосовані в суспільному виробництві та приноситимуть дохід.

Враховуючи існуючі концепції розвитку людського капіталу в процесі еволюції економічного мислення, автором сформульовані наступні особливості формування складових людського капіталу: по-перше, може фізично зношуватись, економічно змінювати свою вартість і амортизуватись; по-друге, відрізняється від фізичного капіталу за ступенем ліквідності або самовідтворення; по-третє, має матеріальну (дохід його власника) і нематеріальну (якість виконаної роботи) форми, які суттєво впливають на результати економічної діяльності; по-четверте, капітал втілений у людині, не може продаватися, передаватися, залишатися у спадщину, отже він є невід'ємним від носія - живої людської особистості, тоді як інтелектуальний капітал має такі властивості; по-п'яте, він формується та нагромаджується в результаті інвестицій в освіту, охорону здоров'я, відпочинок, культурний розвиток; по-шосте, незалежно від джерел формування, які можуть бути державними, сімейними, приватними та ін., використання людського капіталу і отримання прямих доходів може регулюватись самою людиною; по-сьоме, проходить певний цикл кругообігу впродовж тривалого періоду виховання та навчання особи (з народження) до початку трудової діяльності, упродовж якої людський капітал працівника не тільки не зношується, але й збагачується шляхом набуття практичного досвіду, підвищення кваліфікації.

Враховуючи досвід економічно розвинених країн, де людський капітал є складовою частиною національного багатства, доцільним є внесення у вітчизняну методику розрахунку національного багатства показника розвитку людського капіталу з урахуванням нагромадженого досвіду, рівня освіти.

Україні притаманні значні резерви стрімкого зростання людського капіталу, забезпечення інноваційного шляху розвитку та впровадження дієвих механізмів управління його складовими частинами, що виражається, перш за все, у високому рівні освіти населення і значній частині працівників, зайнятих науковою діяльністю. За успішного розвитку всіх складових людського капіталу можна одержати синергічний ефект, виражений у його примноженні як на мікро-, так і на макрорівнях.

В розділі розкрито сутність і основні елементи організаційно-економічного механізму формування та ефективного використання людського капіталу, в основі якого знаходиться високопродуктивна, конкурентоспроможна, високооплачувана робоча сила, розвиток якої ґрунтується на відповідних принципах, завданнях, блоках, що є запорукою соціальної стабільності та національної безпеки країни (рис.1).

Основними елементами даного механізму виступають: демографічно-просторовий, законодавчо-нормативний, бюджетно-фінансовий, соціально-економічний, організаційно-інформаційний, педагогічно-виховний блоки. Зазначимо, що ефективність дії механізму полягає в їх єдності, комплексності й системності розробки і реалізації, тобто тоді, коли вони здійснюються у межах правового поля й фінансових можливостей та у тісній взаємодії виконавців.

Розкритий зміст організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу сприяє подальшій розробці та обґрунтуванню критеріїв та методів оцінки його функціонування, а також можливості практичного застосування, що дозволить підвищити конкурентоспроможність підприємств, організацій, суспільства в цілому.



Рис. 1 - Організаційно-економічний механізм формування і ефективного використання людського капіталу

В цілому досліджені сучасні теоретико-методичні основи формування та ефективного використання людського капіталу сприяють створенню наукового підґрунтя для розробки методичних положень з таких актуальних питань, як сприяння всебічному розвитку і управлінню вітчизняним людським капіталом, проведення його оцінки та визначення проблем відтворення.

У другому розділі роботи “Формування та використання людського капіталу в Україні” розкрито кругообіг людського капіталу у процесі якого здійснюється природне поєднання соціально-економічних інтересів людини та держави, що проявляється у прагненні до збільшення індивідуального та національного багатства як загальної моделі взаємодії інтересів, що відображає перехід від людського потенціалу до капіталу і навпаки (рис.2).

Рис. 2 - Кругообіг людського капіталу

Досліджено суть відтворення людського капіталу, що полягає в безперервному відновленні та підтриманні розумових, фізичних, професійних сил та здібностей людини. Необхідною передумовою формування конкурентоспроможного людського капіталу є зростання вартості послуг робочої сили (особливо інтелектуального трудового потенціалу), подолання бідності, створення працездатним верствам населення умов для самостійного розв'язання проблем підвищення власного добробуту, що можливо лише у разі забезпечення продуктивної зайнятості на основі попиту і пропозиції на ринку праці, запобігання безробіттю, а це потребує використання переважно інтенсивного типу відтворення.

Проведений кількісний аналіз і дана якісна характеристика основних соціально-економічних умов формування та ефективного використання людського капіталу, зокрема, подальший розвиток в роботі дістала аналітична оцінка сучасних тенденцій соціально-економічних умов формування людського капіталу, показаний його зв'язок з рівнем зайнятості, безробіттям, міграцією і доходами (табл.1).

В цілому результати статистичного аналізу дають змогу визначити основні наслідки орієнтації економіки України на модель із дешевою робочою силою: зайнятість не є гарантією від бідності (85% бідних сімей мають у своєму складі хоча б одного працюючого); роботодавців не мотивують до впровадження нових технологій і економії живої праці, через що в складі зайнятих надто висока питома вага некваліфікованих працівників; відсутня ефективна система стимулювання праці; найактивніші та найкваліфікованіші верстви населення виїжджають за кордон (2,5-3 млн. осіб у середньому протягом шести місяців працюють за кордоном), бюджетні витрати на їхню підготовку не компенсуються (більш того, українська робоча сила працює на розвиток економіки інших країн); існують численні вакансії щодо окремих видів робочих місць, на які практично немає попиту; значна частина населення потребує державної допомоги, що невиправдано збільшує обсяги соціальних трансфертів; відсутність розвиненої системи страхування обмежує інвестиційні можливості країни і не стимулює фінансовий розвиток.

Таблиця 1 - Основні показники відтворення людського капіталу за 2003-2007 рр.

Показники	Роки	2006 р. до 2003 р., %	2007* р. прогноз
	2003	2004	2005	2006
Зайняте населення у віці 15-70 років, тис. осіб	20163	20295	20680	20730	102,8	20808
Рівень зайнятості, %	56,2	56,7	57,7	57,9	х	58,3
Безробітне населення (за методологією МОП), тис. осіб	2008	1906	1600	1515	75,4	1405
Рівень зареєстрованого безробіття, у % до економічно активного населення у віці 15-70 років	9,1	8,6	7,2	6,8	х	6,5
Потреба в робочій силі, тис. осіб	138	166	186	170	123,2	194
Навантаження незайнятого населення на одне вільне робоче місце, вакантну посаду, осіб	7	6	5	5	71,4	4
Міграція населення, осіб: - число прибулих - число вибулих	39489 63699	38567 46182	39580 34997	44227 29982	112 47	48965 32996
Наявні доходи у розрахунку на одну особу, грн.	283	372	527	657	232	676
Середньомісячна заробітна плата - номінальна, грн. - у % до прожиткового мінімуму для працездатних осіб; - реальна, % до відповідного року	462 126 115	589 152 123	806 178 120	1041 206 118	225 х 102,6	1280 230 113

* прогнозні розрахунки

Найважливішим показником ефективного використання людського капіталу є вартість його послуг на сучасному ринку. Враховуючи реалії сьогодення відмітимо, що Україна опирається на принципи не високої якості, а низької вартості, дешевизни (сировини, технологій, робочої сили), що характерно для економік деяких азіатських країн. Наслідком цього виступає формування такої соціальної структури, яка докорінно відрізняється від європейської - замість домінування середнього класу маємо розпорошене суспільство з великою часткою бідного населення. Так, за період 1995-2006 рр. розмір середньомісячної зарплати в Україні зріс до 1041 грн., проте існує висока її варіація як на регіональному (станом за 2006 р. м. Київ - 1729 грн., Тернопільська обл. - 727 грн.), так і галузевому (фінансова діяльність - 2050 грн., сільське господарство - 553 грн.) рівнях. Економіка, що базується на низькій вартості робочої сили, не забезпечує високих стандартів споживання, рівня життя людини, процесів нагромадження.

За радянських часів, хоча зарплата в більшості населення була низькою, проте до невеликої кількості зароблених карбованців держава додавала фактично безкоштовні освіту, медичне обслуговування, низькі тарифи на житлово-комунальні послуги, низькі ціни на продовольство, одяг і взуття. Ринкова економіка повністю змінила ситуацію, адже сьогодні населення за все повинно платити, ціни на товари і послуги зросли (відповідають європейському рівню, особливо житло), а заробітна плата залишається однією з найнижчих у Європі.

Важливе значення при визначенні розміру заробітної плати належить рівню мінімальної гарантованої оплати. Так, наша країна має відчутний розрив рівня мінімальної зарплати з країнами Євросоюзу, де з січня 2006 року вона становила у Латвії - 120 євро, Литві - 159, Словаччині - 183, Естонії - 192, Польщі -234, Угорщині - 247, Чехії - 261 євро, тоді як в Україні (станом на грудень 2006 р.) - лише 67 євро. За даними Державного комітету статистики, в Україні налічується 2,6 млн. (або 14%) працівників працездатного віку, які упродовж 2005 року отримували менше гривні за одну відпрацьовану годину. Майже у половини (41,0%) працівників погодинна заробітна плата знаходилась у межах однієї - двох гривень, водночас лише 13,5% працівників заробляли 3 грн. за годину.

Автором пропонується на державному рівні розробити і впровадити соціальний стандарт розширеного відтворення працівника замість мінімальної зарплати. При переході на соціальні стандарти суспільство отримує чіткий план розвитку людського капіталу країни, створення якого мають розглядати представники уряду, роботодавці, профспілки і наймані працівники. Навіть з позицій простого відтворення здатності до праці людини як соціального суб'єкта, члена суспільства, основу зарплати має складати вартість мінімального споживчого кошика, розрахована за реальними ринковими цінами. Саме його вартість має бути базою для визначення державою мінімальної ставки оплати праці у будь-якій галузі економіки.

Удосконалено також науково-методичні питання стосовно визначення ринкової вартості послуг людського капіталу, де має бути здійснений перехід від ціни праці як вартості засобів для особистого споживання працівника до реальної ціни послуг робочої сили як вартості засобів, необхідних для повноцінного розширеного відтворення працюючої людини і членів її сім'ї. Зокрема, розроблено механізм ціноутворення за умов формування ринкової економіки, де початковим пунктом мають бути інвестиції в людський капітал, коли індивід збільшує свій запас людського потенціалу за допомогою додаткових вкладень в освіту, що призводить до зростання його якості, а, отже, й до підвищення продуктивності праці. Збільшення продуктивності праці є передумовою для зростання дивідендів від людського капіталу, зокрема, у вигляді збільшення доходу - заробітної плати або інших вигод (матеріальне, моральне і соціальне стимулювання).

Дослідження основних соціально-економічних умов формування і використання людського капіталу в Україні сприяло виявленню ключових проблем демографічного, економічного, соціального, організаційного характеру, врахування яких є невід'ємною умовою розробки напрямів удосконалення його організаційно-економічного механізму.

У третьому розділі “Основні напрями покращення формування та раціонального використання людського капіталу” досліджено сучасний стан конкурентоспроможності людського капіталу в умовах ринкової економіки. Для сучасного ринку праці характерним є конкуренція серед основних суб'єктів, зокрема, наймані працівники конкурують за найвигідніші умови продажу трудових послуг, роботодавці за найефективніший людський капітал, держави за кваліфіковані управлінські кадри.

Результати міжнародних порівнянь за широким спектром економічних характеристик, а також за індексом глобальної конкурентоспроможності порівняно з країнами ЄС у 2006 р., де Україна посіла лише 78-ме місце серед 125 країн, дають можливість оцінити, наскільки "несприятливе" середовище для праці та життя людей в нашій державі. Серед основних причин такої ситуації є стан основних макроекономічних чинників, а саме: структури економіки та ринків; законодавчо-нормативної бази; демографічної ситуації; соціальних аспектів ринку праці; технологічних аспектів; інституційної інфраструктури.

Значний вплив в умовах ринку має співвідношення таких форм конкуренції серед найманих працівників на певному сегменті ринку праці, як досконала і недосконала. Так, досконала конкуренція на ринку праці передбачає чесні умови "боротьби" людського капіталу для здійснення трудової діяльності та реалізації своїх трудових прагнень. Тоді як недосконала конкуренція передбачає і нецивілізовані форми "боротьби" на ринку праці, а саме: навмисна дискредитація працівників-конкурентів, "заниження" їх ролі у досягненні трудових результатів, заподіяння навмисної шкоди іміджу конкурентів-роботодавців, дискримінаційні умови продажу робочої сили, встановлення понаднормової тривалості робочого дня тощо.

Ринкова економіка висуває нові вимоги до людського капіталу, основні з яких подано на рис. 3.

В дисертаційній роботі подальший розвиток отримали дослідження оцінки ефективності інвестування в людський капітал і її особливості для економіки України. Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал - найефективніші, адже зумовлюють нову якість економічного зростання.

В цілому інвестиції у людський капітал містять у собі наступні види вкладень: освіта, підготовка на виробництві, охорона здоров'я, моральне і матеріальне стимулювання праці, культура і дозвілля, а також весь комплекс витрат, пов'язаних з підготовкою людини до виробництва (пошук інформації і міграція, екологія і здоровий спосіб життя, фундаментальні наукові розробки тощо), кожна з яких приноситиме його власнику та інвестору відповідні як матеріальні, так і моральні втрати та вигоди.



Рис. 3 - Вимоги до конкурентоспроможного людського капіталу в ринкових умовах

людський капітал кругообіг конкурентоспроможність

Найбільш ефективними є інвестиції у освіту, хоча й кількісно визначити їх віддачу на рівні прогнозів досить важко, адже вона досягається лише з певним часовим лагом, що, до речі, часто стримує інвесторів, які хочуть здійснювати інвестиції і майже одразу отримати свої "дивіденди". Для суспільства й окремого підприємства інвестиції в освіту і професійну підготовку - це вагомий ресурс виробничого капіталу, підвищення продуктивності праці, а для індивіда - це можливість стати високопродуктивним претендентом на робоче місце на ринку праці, отримати високооплачувану посаду. У всякому разі так має бути в цивілізованому суспільстві, де діє соціальне партнерство, в якому беруть участь: найманий робітник, роботодавець (або самозайняті), профспілки і держава. В Україні ж сьогодні певною мірою спостерігається прямо пропорційний зв'язок між рівнем освіти та матеріальним становищем.

Проте, різноманітність структур і форм надання професійної підготовки і кваліфікації дає можливість стверджувати, що кінцевий економічний і соціальний результат залежить не стільки від типу навчальних закладів або самоосвіти працівника та суми затрат підприємства на їх навчання, скільки від бажання і можливостей кожного працівника підвищувати свою професійну підготовку, кваліфікацію, поєднання в ньому загальноосвітніх та професійно орієнтованих елементів; якості й змісту навчання, від того, настільки тісно пов'язана професійна підготовка в навчальних програм з існуючою практикою та врахована специфіка людського потенціалу. Основним стержнем сьогодення має стати "навчання протягом всього трудового життя".

Автором обґрунтовано доцільність подальшого розвитку системи підходів щодо пропозицій державного регулювання якісного відтворення людського капіталу за допомогою законодавчого регулювання, бюджетних засобів через впровадження системи гарантованого мінімального доходу працівника, підвищення рівня життя населення, зменшення майнового розшарування. Політика розвитку людського капіталу в сучасних умовах науково-технічного прогресу потребує значної уваги з боку держави через реформування соціальної сфери і здійснення довгострокових інвестицій у цю важливу галузь економіки. Фінансування науки, освіти, охорони здоров'я слід розглядати в новій парадигмі як засіб зростання людського капіталу. Саме якісне державне фінансування розвитку людських ресурсів може стати основою підвищення конкурентоспроможності України в умовах глобалізації світового господарства. Головними завданнями ринку робочої сили України є ефективне відтворення, забезпечення повної зайнятості та зростання продуктивності праці людського капіталу.

Вплив держави на розвиток людського капіталу характеризується концентрацією в її руках певних ресурсів та повноважень, а саме бюджетних засобів і законодавчого регулювання. Для задоволення потреб людини як особистих, так і суспільних (національна оборона, правоохоронна діяльність, регулювання економіки й т.п.) призначається увесь обсяг державного бюджету. Але безпосереднє відношення до розвитку людського капіталу мають дві бюджетних функції - нагромадження людського потенціалу та перерозподіл доходів. Відповідно, найважливішими статтями державних витрат є фінансування, по-перше, освіти та науки, охорони здоров'я й культури; по-друге, системи соціального страхування й соціального захисту населення.

Основні напрями щодо поліпшення державного регулювання якісного відтворення людського капіталу, на нашу думку, повинні включати: сприяння створенню нових робочих місць, підвищення якості робочої сили, реформування професійної підготовки та підвищення кваліфікації кадрів і мотивація їх до самоосвіти, регулювання трудової міграції, покращення оплати праці, поліпшення соціального захисту населення.

Оцінюючи сучасний механізм регулювання відтворення людського капіталу автор відмічає, що в державі немає системного механізму та відповідних органів управління, які регулюють даний процес на всіх його фазах, а є лише окремі його частини, котрі часто дублюють функції інших або взагалі ігнорують їх. Однак формування та розвиток здібностей і навиків людини не може відбуватись у вакуумі, адже лише комплексний підхід дасть змогу визначити основні напрями підвищення ефективності відтворення людського капіталу та її вади з метою розроблення дієвого механізму управління даним процесом. Основні його важелі на макрорівні мають бути зосереджені у держави. Автором розроблено структурно-логічну схему державного моніторингу формування і ефективного використання людського капіталу, яка передбачає налагодження тісного взаємозв'язку між державою і людським капіталом, забезпечення стратегічних напрямів розвитку національного господарства згідно з цілями тисячоліття ООН.

До основних завдань державної соціальної політики віднесено випереджаюче зростання вартості послуг робочої сили, зменшення податкового навантаження на фонд оплати праці і доходи громадян, гарантії щодо індексації заробітної плати, застосування сучасних мотиваційних і стимулюючих механізмів високопродуктивної праці - участь працівників у розподілі прибутків, акціонуванні підприємств, визначення розмірів заробітної плати через оцінку особистого внеску та ділових якостей. Орієнтація стратегії економічного зростання на створення нових робочих місць передбачає забезпечення продуктивної зайнятості та скорочення прихованого безробіття.

В цілому розробка державної стратегії розвитку людського капіталу є важливим важелем та рушійною силою подальшого соціально-економічного розвитку суспільства. Заходи повинні реалізуватись в комплексі, охоплюючи всі сфери відтворення людського капіталу для того, щоб оптимально поєднати суто ринкові важелі та методи державного регулювання соціально-економічного розвитку.



ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на вирішення важливої проблеми розробки науково-методичних та практичних питань щодо організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу України та обґрунтування основних напрямів його розвитку в процесі становлення ринкової економіки соціального спрямування. Виконане дослідження дозволяє зробити наступні висновки.

На сучасному етапі розвитку людський капітал має розглядатись комплексно, з позицій об'єкту купівлі-продажу, виробничих відносин, як джерело майбутнього доходу, що має матеріальну і нематеріальну форми, об'єкт економічного управління, накопичена цінність, інтелектуальна власність, інвестиційний ресурс і носій фактору ризику. Він проходить певний цикл кругообігу впродовж тривалого періоду виховання та навчання особи (з народження) до початку трудової діяльності, упродовж якої працівник не тільки не зношується, але й збагачується шляхом набуття практичного досвіду, підвищення кваліфікації.

Досвід останніх десятиліть підтверджує те, що людський капітал стає головним джерелом нагромадження національного багатства, забезпечення переважно інтенсивного типу відтворення. Переваги даної концепції відтворення людського капіталу полягають у підвищенні ефективності виробництва, зростанні добробуту населення, оптимальності використання робочої сили, підвищенні її кваліфікації та інтелектуалізації, впровадження передових технологій на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.

Основою організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу має стати високооплачувана, конкурентоспроможна, високопродуктивна робоча сила, виходячи з позицій формування середнього класу, з принципу, що кваліфікований працівник становить основу суспільства, є запорукою соціальної стабільності та національної безпеки країни. Основними елементами зазначеного механізму є: теоретичні основи формування і використання людського капіталу, концепція державної політики, державна програма її розвитку, що опирається на певні принципи, завдання і блоки, які сприяють реалізації державної політики в сфері формування і використання людського капіталу, оцінки її стану та визначенні стратегії розширеного відтворення.

У комплексі проблем, безпосередньо пов'язаних із забезпеченням об'єктивного дослідження умов формування та використання людського капіталу на ринку праці України, важлива роль має належати оцінці ринкової вартості використання його послуг, що передбачає здійснення переходу від визначення ціни праці як вартості засобів для особистого споживання працівника до визначення реальної ціни послуг робочої сили як вартості засобів, необхідних для повноцінного розширеного відтворення працюючої людини і членів її сім'ї.

Управління конкурентоспроможністю працівників на національному ринку праці в інтересах досягнення цілей інвестиційно-інноваційної стратегії неодмінно потребує зростання ролі державних регуляторів в економічному розвитку, економічної підтримки галузей-носіїв динамічних конкурентних переваг. Важливо також дотримуватися принципу гармонійності розвитку людини, що передбачає, з одного боку, задоволення фізичних, духовних та інших потреб сучасної людини впродовж всього життя, а з іншого розширення можливостей вибору людини та гарантування їй особистих прав та свобод.

Інвестування у людський капітал доцільно розглядати як пріоритетний напрям капіталовкладення, який охоплює наступні витрати: освіта, підготовка на виробництві, охорона здоров'я, моральне і матеріальне стимулювання праці, культура і дозвілля та ін., проте, незалежно від суб'єкта інвестування, має приносити його власнику та інвестору відповідні як матеріальні, так і моральні вигоди. Так, для працівника - це підвищення рівня доходів, отримання задоволення від роботи, покращення умов праці, поліпшення якості життя в цілому. Для роботодавця - це підвищення продуктивності праці, скорочення втрат робочого часу і зростання ефективності виробництва, що в свою чергу сприяє підвищенню конкурентноздатності підприємства. Для держави - це підвищення добробуту громадян, зростання рівня ВВП на душу населення, підвищення рівня життя громадян тощо.

Доцільність удосконалення державного механізму людського розвитку, який сприяв би розширеному відтворенню людського капіталу в Україні, зумовлена його значенням у зростанні конкурентоспроможності економіки, підвищенні рівня життя населення, зменшенні майнового розшарування. Наслідком дії такого механізму є розширене відтворення благ та послуг, зростання соціальної і економічної бази реформ, створення передумов щодо налагодження державного моніторингу формування і ефективного використання людського капіталу.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лич Г.В. Макроекономічні аспекти конкурентоспроможності людського капіталу в умовах ринкової економіки // Соціально-економічні парадигми сучасного гуманізму. Колективна монографія. - К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2007. - С. 224-234.

2. Лич Г.В. Соціально-економічні умови формування людського капіталу // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 3 (70). / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2007. - С.160-168.

3. Лич Г.В. Державне регулювання якісного відтворення людського капіталу // Економіка України: інвестиційно-інноваційні проблеми розвитку. Колективна монографія / За ред. В.Ф. Беседіна, А.С. Музиченка. - К.: НДЕІ, 2006. - С. 534-541.

4. Лич Г.В. Ефективність інвестування в людський капітал як чинник активізації підприємництва // Соціально-економічні проблеми та перспективи розвитку підприємницької діяльності: Колективна монографія. - Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2006. - С. 107-114.

5. Лич Г.В. Самоосвіта і навчання в кредит - важливі складові формування конкурентоспроможного людського капіталу // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 11 (66). / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2006. - С. 137-140.

6. Лич Г.В. Інтелектуальний капітал нації: сутність та деякі проблеми розвитку // Стратегія соціально-економічного розвитку: держава, суспільство, особистість. Колективна монографія. - К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2005. - С. 261-263.

7. Лич Г.В. Людський капітал: сутність та основні тенденції розвитку // Новий формат стратегії і тактики соціально-економічного розвитку України: людина, громада, держава. Колективна монографія. - К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2005. - С. 267-275.

8. Лич Г.В. Освіта як важлива інвестиція у розвиток людського капіталу // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 6 (49). / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2005. - С. 123-126.

9. Лич Г.В. Стратегія управління трудовими ресурсами підприємства // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. Вип. 4 (35). / Наук. ред. І.К. Бондар. - К., 2004. - С. 53-56.

10. В інших виданнях:

11. Лич Г.В. Людський капітал // Енциклопедія корпоративного управління. 2 том. / Науковий редактор, керівник авторського колективу Бондар І.К. - К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2006. - С. 245-246.

12. Лич Г.В. Професійна підготовка та підвищення кваліфікації кадрів // Теорія і практика розвитку корпоративного сектора економіки України в контексті цілей тисячоліття та світової глобалізації. Матеріали ІІ науково-практичної конференції “Управління економікою в ринкових умовах у контексті стратегічних напрямків розвитку України до 2011 року” - К.: Видавничий дім “Корпорація”, 2004. - С. 105-113.



АНОТАЦІЯ

Лич Г.В. Організаційно-економічний механізм формування та ефективного використання людського капіталу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Науково-дослідний економічний інститут, Київ, 2007.

Робота присвячена розробці організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу, в основі якого знаходиться високопродуктивна, конкурентоспроможна, високооплачувана робоча сила і розвиток якого ґрунтується на відповідних принципах, завданнях, блоках, що є запорукою соціальної стабільності та національної безпеки країни. Запропоновано методичні підходи оцінки ефективності використання людського капіталу, суть яких полягає у внесенні у вітчизняну методику розрахунку національного багатства показника розвитку людського капіталу з урахуванням нагромадженого досвіду, знань, кваліфікації працівників.

Проведена аналітична оцінка сучасного стану відтворення вітчизняного людського капіталу, а також розкриті основні соціально-економічні умови його формування, зокрема, показаний його зв'язок з рівнем зайнятості, безробіття, міграцією і доходами. Розроблено науково-методичні питання стосовно визначення ринкової вартості послуг людського капіталу, що передбачає перехід від ціни праці як вартості засобів для особистого споживання працівника до реальної ціни послуг робочої сили як вартості засобів, необхідних для повноцінного розширеного відтворення працюючої людини і членів її сім'ї.

Визначені основні напрями удосконалення організаційно-економічного механізму формування і ефективного використання людського капіталу на макрорівні. Дана сутнісна характеристика конкурентоспроможності людського капіталу, визначені її критерії та шляхи розвитку в умовах ринкової економіки. Наведена оцінка ефективності інвестування в людський капітал з урахуванням програм на підвищення продуктивності праці та якості продукції, де пріоритетне значення надається освіті. Запропоновано структурно-логічну схему державного моніторингу формування і ефективного використання людського капіталу.

Ключові слова: людський капітал, національне багатство, організаційно-економічний механізм, конкурентоспроможність, інвестиції



АННОТАЦИЯ

Лыч Г.В. Организационно-экономический механизм формирования и эффективного использования человеческого капитала. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Научно-исследовательский экономический институт, Киев, 2007.

Актуальность исследования обусловлена необходимостью разработки и внедрения рыночной модели расширенного воспроизводства высокопродуктивной, конкурентоспособной, высокооплачиваемой рабочей силы, что предполагает системное исследование процесса формирования и эффективного использования человеческого капитала государства и имеет приоритетное значение в реформировании отечественной экономики и обеспечении ее стабильного развития.

Целью диссертации является разработка научно-методических вопросов совершенствования организационно-экономического механизма формирования и эффективного использования человеческого капитала Украины и обоснование основных направлений его развития в процессе становления рыночной экономики социального направления.

На современном этапе развития человеческий капитал должен рассматриваться комплексно, с позиции объекта купли-продажи, производственных отношений, как источник будущего дохода, который имеет материальную и нематериальную формы, объект экономического управления, накопленная ценность, интеллектуальная собственность, инвестиционный ресурс и носитель фактора риска. Он проходит определенные стадии кругооборота на протяжении периода воспитания и учебы (с рождения) до начала трудовой деятельности, в течение которой работник не изнашивается, а обогащается посредством получения практического опыта, повышения квалификации. Предложены изменения в отечественную методику расчета национального богатства включением показателя развития человеческого капитала, с учетом накопленного опыта, знаний, квалификации работника.

Проведена аналитическая оценка современных тенденций социально-экономических условий формирования и эффективного использования человеческого капитала, в частности, показана связь с уровнем занятости, безработицы, миграцией и доходами. Автором исследованы научно-методические аспекты определения рыночной стоимости услуг человеческого капитала. Обоснована необходимость перехода от определения цены услуг работника как стоимости средств для личного потребления, к реальной цене услуг рабочей силы как стоимости средств, необходимых для полноценного расширенного воспроизводства работающего человека и членов его семьи.

Определена сущность конкурентоспособности человеческого капитала и ее критерии с учетом требований рыночной экономики. Проведена оценка эффективности инвестирования в человеческий капитал с учетом повышения производительности труда и качества продукции, где приоритетное значение имеет образование. Усовершенствована структурно-логическая схема государственного мониторинга формирования и эффективного использования человеческого капитала, а также стратегия его развития относительно качественного воспроизводства человеческого капитала с помощью законодательного регулирования, бюджетных средств через внедрение системы гарантированного минимального дохода работника, повышение уровня жизни населения, уменьшение имущественного расслоения и формирования среднего класса в Украине.

Ключевые слова: человеческий капитал, национальное богатство, организационно-экономический механизм, конкурентоспособность, инвестиции



SUMMARY

Lych G.V. The organizational-economic mechanism of the human capital formation and effective usage. - Manuscript.

The dissertation for scientific degree of the candidate of economic sciences by speciality 08.00.03 - economy and regulation of national economy. - The Scientific Research Economic Institute, Kyiv, 2007.

The work is dedicated to the development of the organizational-economic mechanism of the human capital formation and its effective usage in the basis of which there is forming of high-yielding, competitive and highly-paid labour force. The development of such kind of labour force is based on certain principles, tasks, blocks that are the guaranty of social stability and national security of the state. The author proposes methodical approaches to the estimation of effectiveness of human capital usage. They include introducing the human capital development index to the methods of national wealth calculation, taking into account workers experience, knowledge and qualification.

Analytical assessment of modern state of national human capital reproduction, as well as social-economic conditions of human capital formation are revealed, besides, its connection with incomes, level of employment and unemployment is shown in the thesis. It is worked out the scientific-methodical and practical aspects concerning defining the market value of human capital services. They include transition from labour price as value of means for worker consumption to labour force real price as value of means necessary for extended reproduction of a worker and members of his/her family.

The thesis defines the basic directions of the organizational-economic mechanism of the human capital formation and its effective usage at the macro-level. The characteristic of the human capital competitiveness is given, its criteria are defined and the ways of its development in terms of market economy are proposed. It provides assessment of effective investment in human capital with taking into account the programs of labour productivity and product quality raise, where the priority is given to the education. The author proposes the structural-logical scheme of state monitoring of human capital formation and its effective usage.

The key words: human capital, national wealth, organizational-economic mechanism, competitiveness, investment.

Размещено на Allbest.ru