Механізм взаємодії суб’єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами

(економіка авіаційного транспорту

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту

Кам'янецька Оксана Володимирівна

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному авіаційному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Симоненко Юрій Григорович,

Національний авіаційний університет,

проректор з економіки та перспективного розвитку

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Жаворонкова Галина Василівна,

Національний авіаційний університет,

завідувач кафедри менеджменту організацій;

кандидат економічних наук

Садловська Ірина Петрівна,

Міністерство транспорту і зв'язку України,

заступник директора Департаменту фінансового регулювання та соціально-економічної політики, начальник відділу бюджету та фінансового регулювання

Захист відбудеться “12” січня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.062.02 в Національному авіаційному університеті за адресою:

03058, м. Київ-58, проспект Космонавта Комарова, 1, корпус 2, ауд. 2-418.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ-58, проспект Космонавта Комарова, 1, корпус 8.

Автореферат розісланий “10” грудня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Матвєєв В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Авіаційний транспорт є однією з галузей, що достатньо динамічно розвивається та використовує інноваційні знання. Постійне зростання попиту на авіатранспортні послуги з боку споживачів стимулює авіатранспортні підприємства впроваджувати нові управлінські, технічні, організаційно-економічні рішення задля задоволення попиту.

Загострення конкуренції на міжнародному ринку авіаперевезень змушує підприємства постійно шукати та втілювати в життя саме інноваційні підходи та рішення, що дає змогу певний час бути лідером в цій галузі.

Україна на ринку авіатранспортних послуг займає вигідне геополітичне розташування серед країн Східної Європи щодо транзиту між заходом та сходом і має потенційну змогу заснувати на своїй території високотехнологічний пересадочний вузол (хаб) міжнародного значення. В аспекті постійної євроінтеграції та розширення простору “вільного неба” це дає суттєві переваги для розвитку як української авіації зокрема, так і економіки країни в цілому.

Однак використання таких переваг супроводжується наявністю ряду суттєвих проблем, таких як застаріла матеріально-технічна база, неефективні методи управління розвитком, майже повною відсутністю фінансової підтримки держави, що, в свою чергу, ускладнює впровадження інноваційних методів розвитку.

Підприємства авіаційного транспорту України не мають достатньо власних фінансових та матеріальних ресурсів для впровадження в свою діяльність інновацій. В авіатранспортній галузі України не розроблено чіткого механізму взаємодії та розвитку в інноваційному напрямі, що суттєво ускладнює подальше зберігання конкурентних преваг як на внутрішньому ринку авіатранспортних послуг, так і на міжнародному.

Багато років проблеми інноваційного розвитку, пошуки шляхів подолання технологічної відсталості через управління науково-технічними нововведеннями були предметом особливої уваги багатьох економістів.

Фундаментальні дослідження, спрямовані на розгляд економічного змісту передових технологій та інновацій, проводили зарубіжні вчені Й. Шумпетер, Е. Янг, К. Опенлендер, Е. Менсфілд, Т. Кун, Б. Санто, П. Друкер, Б.М. Кузик, Ю.В. Яковець та інші, і вітчизняні - В.П. Александрова, О.І. Амоша, Ю.М. Бажал, Л.К. Бесчасний, В.М. Геєць, М.С. Герасимчук, Г.В. Жаворонкова, П.В. Завлін, В.М. Загорулько, В.П. Ільчук, Ю.В. Каракай, Н.П. Краснокутська, В.П. Семиноженко, Ю.Г. Симоненко, Є.М. Сич, О.П. Степанов, В.І. Щелкунов і багато інших.

Однак, раніше комплексних досліджень з питань інноваційного розвитку авіаційного транспорту не проводилось, чітко не сформовано механізму взаємодії суб'єктів авіаційного транспорту щодо інноваційної діяльності.

Таким чином, слід вивчити й проаналізувати зарубіжний досвід теоретичних підходів та практичних знань в управлінні інноваційною діяльністю й уточнити деякий понятійний апарат інноваційної теорії, а також розробити рекомендації для практичного застосування підприємствами галузі.

Науково-технічна та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до планів науково-дослідних робіт: “Розроблення рекомендацій щодо здійснення стратегічного аналізу як інструменту підготовки, прийняття та реалізації оптимальних управлінських рішень” (номер державної реєстрації 0106V005881 (2006 р.)), “Розробка методологічних засад оптимізації економічних витрат у сфері національної безпеки і оборони у контексті стандартів НАТО” (номер державної реєстрації 020u005901 (2006 р.)), “Порівняльний аналіз організаційної структури управління авіакомпанії “МАУ” зі світовими аналогами” (номер державної реєстрації 0106V005882 (2006 р.)), “Механізм застосування моделей та принципів корпоративного управління в діяльність українських корпорацій” (номер державної реєстрації 0107V0041291 (2006-2007 рр.)), “Аналіз світового досвіду діяльності стратегічних авіаційних альянсів” (номер державної реєстрації 0107V004130 (2007р.)), що виконувались на кафедрі менеджменту зовнішньоекономічної діяльності підприємств Національного авіаційного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне та науково-практичне обґрунтування організаційного забезпечення інноваційного розвитку авіаційного транспорту, розроблення інфраструктурного забезпечення інноваційного розвитку шляхом формування дієвого механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано і вирішено такі наукові та практичні завдання:

- узагальнено теоретичні засади та засоби формування інноваційної діяльності на підприємстві;

досліджено стан і тенденції розвитку авіаційного транспорту України;

виявлено сучасні проблеми інноваційного розвитку авіатранспортних підприємств України;

проаналізовано зарубіжний досвід і тенденції розвитку інноваційної діяльності авіатранспортних підприємств;

визначено основні фактори забезпечення привабливості інвестицій в інноваційну діяльність авіаційних підприємств;

розроблено механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту;

запропоновано критерії оцінювання ефективності функціонування механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту;

запропоновано методичні та практичні рекомендації щодо ведення інноваційної діяльності на авіапідприємствах.

Об'єктом дослідження є процес взаємодії суб'єктів авіатранспортної галузі під час здійснення інноваційної діяльності.

Предметом дослідження є теоретичні та прикладні проблеми створення і функціонування системи забезпечення інновацій в діяльність авіатранспортних підприємств України.

Методи дослідження. Методологічною та інформаційною базою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених та економістів у сфері інноваційного та стратегічного управління, законодавчі та нормативні акти Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, матеріали Міністерства економіки України, Державного комітету статистики, статистичні дані Міністерства транспорту і зв'язку України, Державного департаменту авіаційного транспорту, результати власних досліджень автора.

У процесі дослідження застосовуються методи системного аналізу, теоретичного узагальнення, індукції і дедукції, економічного обґрунтування господарських рішень, експертні методи.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що визначають новизну, полягають у такому:

вперше: інноваційний авіаційний транспорт

- запропоновано поняття “зв'язані інновації” в авіаційному транспорті - це інновації, що являють собою комплекс принципово нових чи вдосконалених організаційних, економічних або техніко-технологічних заходів, які застосовуються декількома суб'єктами авіаційного транспорту, завдяки чому може досягатись синергічний ефект та ефект доповнення; “системні інновації” в авіаційному транспорті - це інновації, які поширюються на всі суб'єкти авіаційного транспорту, носять загальний масштаб і потребують комплексної програми розвитку;

- розроблено механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту з урахуванням сучасного стану економіки країни, що являє собою сукупність елементів та взаємозалежностей інноваційних, інвестиційних та інформаційних потоків між авіатранспортними підприємствами, інвесторами та власниками інноваційних ресурсів;

запропоновано систему критеріїв визначення ефективності функціонування механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту, що являє собою сукупність показників, що дозволяє приймати рішення з фінансового та інноваційно-інвестиційного забезпечення, вирішувати питання щодо необхідності створення нових або ліквідації існуючих суб'єктів інноваційно-інвестиційного процесу;

уточнено:

- визначення сутності та змісту поняття “інновація” як впровадження у діяльність підприємства вдосконалених або принципово нових технологій виробництва товарів чи послуг, методів організації діяльності персоналу компанії та вплив на його мотивацію, проведення моніторингу ринкової ситуації, а також підвищення своєї громадської значущості шляхом приділення уваги соціально-екологічним проблемам суспільства, метою чого є збільшення свого прибутку, попиту на продукцію та досягнення позитивного соціального ефекту, результатом - виведення на ринок нової комерційно реалізуємої продукції;

- визначення поняття „інноваційна стратегія” як комплексу взаємопов'язаних організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів, які включають інноваційну складову та запроваджуються на підприємстві з метою підтримання необхідного рівня конкурентоспроможності продукції на ринку;

головні цілі інноваційного розвитку авіаційного транспорту, до яких відносяться: інноваційне спрямування стратегічного та матеріально-технічного розвитку; підвищення конкурентоспроможності продукції через залучення наукоємних технологій та знань; спрямованість інвестиційних потоків, передусім, на інноваційний розвиток.

набули подальшого розвитку:

- класифікація інновацій, яка дає змогу більш повно і точно конкретизувати напрями інноваційного розвитку та процесів, комплексно оцінювати їх на всіх рівнях господарювання, визначати масштабність, ступінь та характер впливу інновацій на діяльність підприємств.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що основні положення дисертації адаптовано до умов діяльності авіатранспортних підприємств України, доведено до рівня методичних, що дає можливість більш обґрунтовано здійснювати інноваційний розвиток.

Практичні розробки та рекомендації автора впроваджено у практичну діяльність Департаменту розвитку та координації систем транспорту та зв'язку Міністерства транспорту та зв'язку України (акт впровадження від 29.06.2007р.); ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” (акт впровадження від 06.07.2007р.); ДП ОПР “Украерорух” (акт впровадження від 10.07.2007р.); авіакомпанії “Міжнародні авіалінії України” (акт впровадження від 20.07.2007р.); Державної авіаційної адміністрації України (акт впровадження від 03.08.2007р.).

Ряд теоретичних положень дисертації використовуються в навчальному процесі Національного авіаційного університету при викладанні курсів “Інноваційний менеджмент”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” (акт впровадження від 22.08.07р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача, про що вказано в переліку основних публікацій. (В статті [1] автором проведено критичний аналіз підходів до визначення терміну „інновація”, запропоновано власне визначення терміну „інновація”, визначено послідовність впровадження інновацій на підприємстві; в статті [7], проаналізовано підходи до визначення поняття „інноваційна стратегія”, запропоновано визначення поняття „інноваційна стратегія”, здійснено аналіз та узагальнено підходи до визначення стратегій).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на VІ Міжнародній науково-технічній конференції “АВІА-2004” (м. Київ, 2004 р.); Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “ПОЛІТ-2005” (м. Київ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економічної безпеки в ринкових умовах" (м. Київ, 2006 р.); науково-практичній конференції “Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации” (м. Сімферополь, 2006 р.); науково-практичній конференції “Сучасні проблеми глобалізаційних процесів у світовій економіці” (м. Київ, 2006 р.); науково-практичній конференції “Інноваційно-інвестиційні проблеми розвитку економіки України” (м. Київ, 2006 р.); науково-практичній конференції “Інвестиційна політика України: проблеми теорії і практики” (м. Київ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми менеджменту” (м. Київ, 2006 р.); Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених “ПОЛІТ-2007” (м. Київ, 2007 р.); VII Міжнародній науково-технічній конференції “АВІА-2007” (м. Київ, 2007 р.) Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми менеджменту” (м. Київ, 2007 р.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані у 15 наукових виданнях, 9 з яких опубліковані в фахових виданнях ВАК України загальним обсягом 2,76 друк.арк., з них автору належить 2,3 друк.арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи становить 192 сторінки машинописного тексту, включаючи 30 ілюстрацій та 14 таблиць, з них 12 рисунків та 2 таблиці на окремих сторінках, список використаних джерел зі 185 найменувань на 15 сторінках, 9 додатків на 15 сторінках

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі розкрито сутність і значення наукової проблеми, обґрунтовано потребу в проведенні дослідження, його актуальність, сформульовано мету і завдання, розкрито загальну методологію вивчення проблеми, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, охарактеризовано апробацію результатів дисертаційного дослідження та його структуру.

У першому розділі “Теоретичні засади формування системи інноваційної діяльності підприємства” наведено результати критичного аналізу наукової літератури з питань теорії інновацій та інноваційної стратегії, окреслено основні етапи формування поняття “інновація”, проаналізовано основні підходи до визначення поняття “інновація”, “інноваційна стратегія”, “ефективність інноваційної діяльності”, уточнено їх зміст, а також розроблено узагальнену класифікацію інновацій, яка дає змогу повніше і більш точно визначати напрями інноваційного розвитку підприємства.

У зарубіжній та вітчизняній літературі наведено чимало визначень поняття “інновації”. Однак, серед учених існують певні принципові розбіжності щодо визначення цього поняття - дехто з них вважає інновацію процесом, дехто ж - результатом.

На основі аналізу різних підходів до визначення поняття та сутності категорії “інноваційна стратегія” розроблено узагальнену таблицю підходів до її визначення, на підставі чого констатовано їх досить загальний, описовий характер, відсутність єдиних теоретичних та методичних підходів до процесу формування інноваційної стратегії, послідовності в її розробці та взаємозв'язку з іншими стратегіями розвитку підприємства. Тобто, основу для розуміння сутності інноваційної стратегії та її зв'язків із базовою стратегію розвитку підприємства створює теорія стратегічного управління, через що не завжди враховується саме інноваційна складова в програмі стратегічного розвитку.

На сучасному етапі розвитку необхідним є пріоритетність інноваційної складової в комплексі інших стратегій підприємства, що може забезпечуватись тільки завдяки їх чіткій координації та взаємодії.

У другому розділі “Розвиток інноваційної діяльності в авіаційному транспорті” наведено результати аналізу проблем інноваційного розвитку авіаційних підприємств України. Розвиток авіації безпосередньо залежить від рівня розвитку економіки держави: стабільність в країні забезпечує приплив іноземних інвестицій; сталий розвиток економіки - державні дотації та підтримання науково-технічного та промислового розвитку галузі на всіх стадіях життєвого циклу продукції; добробут населення - створює попит на авіаційні послуги.

Авіатранспортна галузь є стратегічним напрямом розвитку України та важливим чинником у процесі розширення простору геополітичного впливу. Однак, не зважаючи на це, авіатранспортні підприємства мають гостру потребу в інвестиціях на впровадження інновацій в свою діяльність. Державне фінансування інноваційного розвитку залишається недостатнім. Протягом 2006 року наукова діяльність транспортної галузі загалом була профінансована в розмірі 1,4 млн. грн., з них на авіацію приходилось 240 тис. грн. За 9 місяців 2007 року фінансування науково-дослідних робіт галузі становило 855,5 тис. грн.

На основі проведених досліджень встановлено, що специфікою функціонування авіатранспортних підприємств є те, що найбільш ефективним є впровадження в їх діяльність не “локальних” інновацій, а саме “зв'язаних” та “системних”, що надасть змогу більш ефективно використовувати інноваційно-інвестиційні ресурси та отримувати синергічний ефект.

У процесі дисертаційного дослідження визначено, що авіаційний транспорт являє собою сукупність суб'єктів інноваційної діяльності, таких як: авіакомпанії (авіаперевізники), аеропорти, підприємства з технічного обслуговування та ремонту авіаційної техніки, підприємство з обслуговування повітряного руху, метою діяльності яких є розроблення та пропозиція нової конкурентоспроможної продукції на авіаційному ринку, з метою задоволення попиту споживачів на авіатранспортні послуги.

Об'єктами інноваційної діяльності авіатранспортної галузі є матеріальні та нематеріальні активи, технологічні процеси та процеси управління господарською діяльністю.

На підставі цього узагальнення було розроблено структурно-логічну матрицю взаємозв'язку між суб'єктами та основними видами інновацій в авіаційному транспорті (рис.1).

На основі побудованої системи взаємозв'язку між суб'єктами та видами інноваційної діяльності авіаційних підприємств визначено, що, метою розроблення техніко-технологічної групи інновацій є впровадження нововведень в основні фонди, розширення матеріально-технічної бази авіатранспортних підприємств, пошук нових та вдосконалення існуючих технічних рішень для підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку перевезень, пошук нових організаційно-технологічних шляхів задоволення потреб споживачів.

Стимулювання споживачів та соціальний захист персоналу характерні для авіапідприємств з чіткими та впевненими позиціями на ринку авіатранспортних послуг, метою яких є не тимчасове отримання прибутків, а довгострокова стратегія розвитку з формуванням постійної клієнтури своїх послуг.

Для авіатранспортних підприємств останнім часом досить актуальним є питання впровадження природоохоронних та екологічних технологій.

Рис. 1. Структурно-логічна матриця взаємозв'язку між суб'єктами та

видами інновацій в авіаційному транспорті

Організаційно-економічні інноваційні заходи передусім мають бути спрямовані на розробку механізму ефективного взаємодоповнення та взаємозв'язку з групою техніко-технологічних та соціально-екологічних інновацій.

Завдяки впровадженню цих інновацій в діяльність авіатранспортних підприємств удосконалюється система обслуговування і технологічного забезпечення виконання авіатранспортних послуг.

Спираючись на досвід інноваційного розвитку авіаційного транспорту інших країн і врахувавши особливості соціально-економічного розвитку України, деталізовано та структуровано основні фактори, що впливають на привабливість інвестування в цю сферу (рис.2).

Рис. 2. Фактори, що впливають на привабливість інвестування

в інноваційний розвиток підприємств авіаційного транспорту

На основі проведеного дослідження встановлено основні напрями інноваційного розвитку провідних авіапідприємств світу як показано на рис. 3.

Рис.3. Основні напрями інноваційного розвитку провідних авіапідприємств світу

На основі проведених досліджень світового досвіду здійснення інноваційної діяльності, з'ясовано, що найбільш ефективні впровадження були отримані саме завдяки комплексному та взаємопов'язаному підходу.

У третьому розділі “Формування та реалізація механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту” на основі проведених теоретичних та аналітичних досліджень проблем інноваційного розвитку авіапідприємств, запропоновано механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту, який забезпечує організацію скоординованих дій між інвесторами, власниками інновацій, авіапідприємствами та рух інноваційних, інвестиційних та інформаційних ресурсів між ними через уведення спільного координуючого органу - Ради з питань інноваційного розвитку авіаційного транспорту (рис. 4). Визначено основні етапи інноваційного процесу для кожного із суб'єктів (інвестора, власника інновацій, авіапідприємства та координуючого органа), що дає змогу вдосконалити процедуру виконання інноваційних проектів та швидко ліквідовувати недоліки на будь-якому етапі виконання.

Механізм поєднує в собі:

- власника інвестицій - юридичну чи фізичну особу, що має фінансово-економічні можливості та наміри для інвестування інноваційного процесу;

- суб'єкта інноваційної діяльності авіаційного транспорту як замовника інновацій;

- власника інновацій - фізичну або юридичну особу, що є розробником та/або власником інноваційних проектів і має намір їх реалізувати;

- органи сприяння інноваційному розвитку авіаційного транспорту - запропоновано створення Ради з питань інноваційного розвитку авіаційного транспорту.

Механізм має забезпечувати ефективну координацію взаємозв'язку при виконанні етапів інноваційних процесів між цими суб'єктами.

Рис. 4. Механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту

Ідеєю цього механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту є введення в систему взаємовідносин вищевказаних елементів складової, якої раніше не було, - Ради з питань інноваційного розвитку авіаційного транспорту.

Рада з питань інноваційного розвитку авіаційного транспорту - це орган, на який покладено функцію координації взаємодії між основними представниками авіатранспортної галузі, суб'єктами інноваційної та інвестиційної діяльності, метою діяльності яких є прискорене та комплексне впровадження інновацій в діяльність авіатранспортної галузі.

Функції, які покладено в основу діяльності Ради з питань інноваційного розвитку авіаційного транспорту, такі:

- виявлення та визначення пріоритетності застосування „зв'язаних” та „системних” інновацій;

моніторинг стану інноваційного розвитку авіаційних підприємств в усіх сферах його діяльності;

аналіз останніх тенденцій та напрямів інноваційного розвитку зарубіжних конкурентів та партнерів авіаційних підприємств України;

оцінювання та аналіз останніх тенденцій інноваційних розробок в авіаційній та суміжних галузях;

пошук інноваційних розробок та співпраця з власниками інновацій;

аналіз фінансово-виробничої доцільності впровадження інновацій;

розроблення проекту впровадження інновацій;

пошук та співпраця з потенційними інвесторами інноваційного впровадження;

надання своєчасних рекомендацій про реінвестиції в інновації;

оцінювання ефективності інноваційних проектів;

вибір фінансового механізму реалізації інноваційних проектів;

співпраця та координація взаємозв'язків між усіма суб'єктами процесу інноваційного розвитку авіаційної галузі.

До складу Ради інноваційного розвитку, на наш погляд, доцільно включити:

- суб'єкти авіаційного транспорту, тобто представників (координаторів) авіаційних підприємств - аеропортів, авіакомпаній та інші;

- власників інвестицій, тобто представників фінансово-кредитних установ, інноваційних та інвестиційних фондів та ін.;

- власників інновацій - представників науково-дослідних інститутів, конструкторських бюро, інших авіаційних підприємств, що мають намір продати чи здати в тимчасове користування свої винаходи;

- представників державних органів. Їх основною функцією є відслідковування юридичних та правових перепон на шляху активного розвитку інноваційного процесу та лобіювання цих інтересів на державному рівні, координація співпраці суб'єктів механізму.

Завдання державної підтримки - це також:

- налагодження серійного випуску сучасних інноваційноємних вітчизняних літаків регіонального та середньомагістрального типів;

- розвиток внутрішніх перевезень;

- забезпечення безпеки польотів та авіаційної безпеки.

Функції державної підтримки:

- широке запровадження лізингових механізмів з виготовлення та придбання сучасної вітчизняної авіатехніки;

- надання на конкурсних умовах вітчизняним авіакомпаніям субсидій для відшкодування частки лізингових платежів.

В ході дисертаційного дослідження було розроблено та запропоновано перелік основних завдань учасників інноваційної діяльності авіаційного транспорту в процесі функціонування механізму (рис. 5).

Рис. 5 Завдання суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту

Проведені дослідження дозволили розробити схему послідовності процесу організації механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту, яка дозволяє більш детально, обґрунтовано та зважено приймати інноваційні рішення, забезпечує комплексність вирішення проблем інноваційного розвитку з урахуванням інвестиційних можливостей, дозволяє прискорити процес інноваційного відтворення виробничого потенціалу і, таким чином, сприяє відродженню економіки країни в цілому (рис.6).

Ця схема забезпечує чіткий та комплексний підхід до вирішення проблеми формування та впровадження в діяльність авіатранспортних підприємств “зв'язаних” та “системних” інновацій, що в свою чергу забезпечує більш швидку та ефективну віддачу інвестиційних ресурсів.

Обов'язковою умовою налагодження механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту є постійне оцінювання ефективності його функціонування.

На нашу думку, необхідно визначати декілька видів ефективності від функціонування механізму - ефективність підприємства, галузі та бюджетну (рис. 7).

Перша дозволяє оцінити ефективність механізму взаємодії шляхом відношення приросту доходів підприємства до витрат на функціонування механізму.

Аналогічно розраховуються галузева та бюджетна ефективності впровадження вказаного механізму.

Постійний моніторинг вищенаведених показників дозволить приймати необхідні управлінські рішення щодо структури механізму, його фінансового та інвестиційно-інноваційного забезпечення.

Основною метою організації інноваційної діяльності на авіаційному транспорті є підвищення його конкурентоспроможності на ринку транспортних послуг, отримання очікуваних прибутків та впровадження прогресивного досвіду функціонування авіаційних підприємств в ринкових умовах господарювання, задоволення платоспроможного попиту та надання принципово нових послуг з авіаційних перевезень.

Вирішення поставлених завдань потребує впровадження нової техніки і технологій, зниження витрат виробництва, підвищення якості транспортних послуг та авіаційної продукції.

Рис. 6. Послідовність процесу організації механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведеного критичного аналізу сучасної теорії та практики ведення інноваційної діяльності підприємствами авіатранспортної галузі України і світу, вирішене актуальне наукове завдання створення механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту, що має суттєве значення для активізації інноваційних процесів в авіатранспортних підприємствах.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Виявлено, що незважаючи на велику увагу до проблеми інноваційного процесу та розвитку, слід констатувати досить загальний, описовий характер досліджень, відсутність єдиних теоретичних та методичних підходів до організації інноваційної діяльності на підприємстві. Підходи інноваційної теорії не враховують галузевих особливостей інноваційного розвитку, недостатньо уваги приділяється людському фактору при впровадженні інновацій у виробництво, впливу на економічний розвиток організаційно-економічних та соціальним нововведенням.

2. Встановлено, що специфікою функціонування авіатранспортних підприємств є те, що найбільш ефективним являється впровадження в їх діяльність не “локальних” інновацій, а саме “зв'язаних” та “системних”, що дозволяє більш ефективно використовувати інноваційно-інвестиційні ресурси та отримувати синергічний ефект.

3. Запропоновано структурно-логічну матрицю взаємозв'язку між суб'єктами та основними видами інновацій в авіаційному транспорті, на основі чого виділені основні групи видів інновацій в авіатранспортній галузі: техніко-технологічні, організаційно-економічні та соціально-екологічні інновації.

4. Визначено головні цілі інноваційного розвитку підприємств авіаційного транспорту, до яких відносяться: інноваційне спрямування стратегічного та матеріально-технічного розвитку; підвищення конкурентоспроможності продукції через залучення наукоємних технологій та знань; спрямованість інвестиційних потоків, передусім, на інноваційний розвиток.

5. На основі аналізу інноваційної діяльності українських підприємств авіатранспортної галузі визначено основні чинники, які зумовлюють розвиток інноваційної діяльності в цьому секторі економіки. Деталізовано та структуровано основні фактори, що впливають на привабливість інвестицій в інноваційний розвиток авіатранспортних підприємств.

6. Визначено на підставі досліджень зарубіжного досвіду ведення інноваційної діяльності на авіаційних підприємствах основні напрями інноваційного розвитку авіатранспортної галузі.

7. Запропоновано механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту, який забезпечує організацію скоординованих дій між інвесторами, власниками інновацій, авіапідприємствами та рух інноваційних, інвестиційних та інформаційних ресурсів між ними через уведення створення спільного координуючого органу - Ради з питань інноваційного розвитку авіаційного транспорту. Визначено основні етапи інноваційного процесу для кожного із суб'єктів (інвестора, власника інновацій, авіапідприємства та координуючого органу), що дає змогу вдосконалити процедуру виконання інноваційних проектів та швидко ліквідовувати недоліки на будь-якому етапі співпраці.

8. Наведено схему послідовності процесу організації механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту, яка дозволяє більш детально, обґрунтовано та зважено приймати інноваційні рішення, забезпечує комплексність вирішення проблем інноваційного розвитку з урахуванням інвестиційних можливостей, прискорює процес інноваційного відтворення виробничого потенціалу авіаційного транспорту.

9. Розроблено систему критеріїв визначення ефективності функціонування механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту, яка дозволяє приймати рішення щодо фінансового та інноваційно-інвестиційного забезпечення, вирішувати питання необхідності створення нових або ліквідації існуючих суб'єктів інноваційно-інвестиційного процесу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Матвєєв В.В., Кам'янецька О.В. Разом чи окремо: дилема, що виникає в процесі впровадження інновацій у виробництво // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури: Зб. наук. праць: Вип.10. - К.: НАУ, 2003. - С. 155-162. (автором проведено критичний аналіз підходів до визначення терміну „інновація”, запропоновано визначення терміну „інновація”, уточнено послідовність впровадження інновацій на підприємстві).

2. Кам'янецька О.В. Сучасні підходи класифікації інноваційних стратегій // Проблеми системного підходу в економіці: Зб. наук. праць: Вип.14.- К.: НАУ, 2005- С. 86-91.

3. Кам'янецька О.В. Аналіз світового досвіду ведення інноваційної діяльності авіапідприємствами // Проблеми системного підходу в економіці: Зб. наук. праць: Вип.18. - К.: НАУ, 2006. - С. 74-82.

4. Кам'янецька О.В. Механізм взаємозв'язку стратегічного та інноваційного управління на авіапідприємстві // Проблеми системного підходу в економіці: Зб. наук. праць: Вип.19. - К.: НАУ, 2006. - С. 108-114.

5. Кам'янецька О.В. Характеристика авіатранспортної галузі України як суб'єкта інноваційної діяльності // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць: Вип.4 (59). - К.: 2006. - С. 82-86.

6. Кам'янецька О.В. Інноваційний підхід до формування лізингового механізму по залученню повітряних суден в Україні // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць: Вип.6(61). - К.: 2006. - С. 81-86.

7. Подрєза С.М., Кам'янецька О.В. Особливості та проблеми побудови інноваційної стратегії в системі стратегічного розвитку підприємства // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць: Вип.7(62). - К.: 2006. - С. 48-52. (автором проаналізовано підходи до визначення поняття „інноваційна стратегія”, запропоновано визначення поняття „інноваційна стратегія”, здійснено аналіз та узагальнено підходи до визначення стратегій).

8. Кам'янецька О.В. Організаційно-економічні форми інноваційного підприємництва в авіаційній галузі // Проблеми системного підходу в економіці: Зб. наук. праць: Вип.20. - К.: НАУ, 2007. - С. 83-87.

Публікації в інших наукових виданнях

9. Кам'янецька О.В. Організаційно-економічний механізм інноваційного розвитку авіаційної галузі України // Економіка, підприємництво та менеджмент: Журнал наук. праць: Вип.8. - К.: НАУ, 2007. - С.46-50.

10. Кам'янецька О.В. Розширений підхід до класифікації інновацій // Економіка та управління: Матеріали VI міжнародної науково-технічної конференції “АВІА-2004”. - Т.5. - К.: НАУ, 2004. - С. 5.102 - 5.107.

11. Kamianetska O.V. Safety measures of commercial secret in innovation business // Сучасні проблеми економічної безпеки в ринкових умовах: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Київ, 16-17 березня 2006.- К.: НАУ, 2006.- С.20-21.

12. Кам'янецька О.В. Принципи цільової направленості інноваційного розвитку авіапідприємств України в умовах глобалізації // Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации: Материалы научно-практической конференции. Симферополь, 20-21 апреля 2006.- Симферополь: Таврия, 2006.- С. 120-121.

13. Кам'янецька О.В. Глобалізація як вирішальний фактор в розробці та поширенні інновацій // Сучасні проблеми глобалізаційних процесів у світовій економіці: Матеріали науково-практичної конференції. Київ, 14 грудня 2006. - К.: НАУ, - 2006. - С. 35.

14. Кам'янецька О.В. Проблеми управління ризиками в інноваційному підприємництві // Економіка та управління: Матеріали VIІІ міжнародної науково-технічної конференції “АВІА-2007”. - Т.3. - К.: НАУ, 2007. - С. 51.30 - 51.33.

15. Кам'янецька О.В. Проблеми формування механізму взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіатранспорту // Сучасні проблеми менеджменту: Матеріали міжнародній науково-практичної конференції. Київ 25-26 жовтня 2007. - К.: НАУ, - 2007. - С. 30-31.

АНОТАЦІЯ

Кам'янецька О.В. Механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту. Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (економіка авіаційного транспорту). Національний авіаційний університет, Київ, 2007.

Актуальність роботи обумовлена існуючими проблемами діяльності та інноваційного розвитку авіатранспортних підприємств, відсутністю механізму взаємодії між суб'єктами інноваційної діяльності авіаційного транспорту.

У дисертації виявлено основні проблеми інноваційного розвитку авіатранспортних підприємств України. Проаналізовано та узагальнено досвід інноваційного розвитку світових лідерів авіаційної індустрії та визначено основні стратегічні напрями їх подальшого розвитку.

Виявлено й узагальнено фактори, що впливають на інвестиції в інноваційний розвиток авіаційних підприємств. З урахуванням формування ринкових відносин в Україні, розроблено механізм взаємодії суб'єктів інноваційної діяльності авіаційного транспорту.

Ключові слова: інновація, інноваційний розвиток, механізм, авіатранспорті підприємства, конкурентоспроможність, ефективність.

АННОТАЦИЯ

Каменецкая О.В. Механизм взаимодействия субъектов инновационной деятельности авиационного транспорта. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (экономика авиационного транспорта). Национальный авиационный университет, Киев, 2007.

Актуальность работы обусловлена существующими проблемами инновационного развития авиатранспортных предприятий, отсутствием механизма взаимодействия между субъектами инновационной деятельности авиационного транспорта.

Диссертация посвящена развитию теоретических и научно-методических основ управления инновационной деятельностью авиатранспортных предприятий путем формирования механизма взаимодействия субъектов инновационной деятельности авиационного транспорта, целью которого является разработка и обеспечение скоординированного движения информационных, инновационных и инвестиционных потоков между участниками механизма.

Главным теоретическим итогом диссертационного исследования является обобщение основ и этапов развития инновационной теории, особенностей формирования стратегии инновационного развития предприятия и подходов к определению эффективности инновационной деятельности.

Уточнены определения понятий “инновация”, “инновационная стратегия”, “эффективность инновационной деятельности”.

Обобщены и конкретизированы основные теоретические подходы к классификации инноваций и инновационных стратегий, что дало возможность учитывать особенности отраслевого развития и степени влияния человеческого фактора на внедрение инноваций в хозяйственно-экономический процесс.

На основе проведенных автором исследования направлений стратегического развития, построена структурно-логическая матрица взаимосвязи между субъектами и видами инноваций, на основе чего обобщены основные группы видов инноваций в авиационном транспорте, к которым относятся технико-технологические, организационно-экономические и социально-экологические инновации.

Анализ проблем дал возможность оценки особенностей инновационного развития авиатранспортных предприятий Украины, на основе чего выделены основные факторы, которые обеспечивают привлекательность инвестиционных вложений в инновационное развитие авиатранспортной отрасли.

В процессе диссертационных исследований разработан механизм взаимосвязи между субъектами инновационной деятельности авиационного транспорта, благодаря чему обеспечивается скоординированный процесс обмена инновационными, информационными и инвестиционными потоками ресурсов. Сгруппированы основные задачи субъектов инновационной деятельности авиатранспортных предприятий.

Разработана система критериев оценки эффективности функционирования механизма взаимосвязи между субъектами инновационной деятельности авиационного транспорта.

Предложена схема последовательности процесса организации механизма взаимодействия между его субъектами, а также предложены практические рекомендации по формированию направлений инновационного развития авиатранспортных предприятий.

Ключевые слова: инновация, инновационное развитие, механизм, авиатранспортные предприятия, инновационная стратегия, авиатранспортная отрасль, конкурентоспособность, эффективность.

ANNOTATION

Kamianetska O.V. Subjects of aviation transport innovative activity co-operation mechanism. Manuscript.

Dissertation on candidate's degree of economics awarding, specialty 08.00.04 enterprises economy and management (aviation transport economy). National aviation university, Kiev, 2007.

Topicality of work is conditioned by current problems of air enterprises activity and innovative development, absence of co-operation mechanism between subjects of aviation transport innovative activity.

The basic problems of air enterprises innovative development of Ukraine are exposed in dissertation. It is analysed and generalized experience of aviation industry world leaders and certain basic strategic directions of their subsequent development.

It is exposed and generalized factors which influence on investment in innovative development of aviation enterprises. Taking into account forming of market relations in Ukraine it was developed subjects of aviation transport innovative activity co-operation mechanism.

Keywords: innovation, innovative development, mechanism, air transport enterprises, competitiveness, efficiency.

Размещено на Allbest.ru