Еколого-економічні засади використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ У НОВОСТВОРЕНИХ АГРОФОРМУВАННЯХ РИНКОВОГО ТИПУ

Жук Олексій Павлович

Київ - 2007

Анотації

охорона земельний новостворений економічний

Жук О.П. Еколого-економічні засади використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища - Національний аграрний університет, Київ, 2007.

У дисертації викладено наукові основи використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу.

Розкрита сутність придатності орних земель за еколого-технологічними показниками, як наукова передумова екологобезпечного землекористування.

Теоретично обґрунтовано концепцію раціонального використання та охорони земельних ресурсів в умовах формування ринкових відносин, з урахуванням трансформації земельних відносин та соціально-економічного розвитку.

Удосконалено показники еколого-економічної оцінки використання земельних ресурсів, які розраховуються по кожній складовій сільськогосподарських угідь: рілля, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Розроблено теоретико-методологічні підходи визначення оптимальних розмірів землекористувань агроформувань на основі раціонального використання земельних ресурсів з урахуванням формування і розвитку ринкових відносин.

Удосконалено підходи визначення структури земельних угідь та посівних площ за допомогою економіко-математичних методів моделювання.

Розглянуто систему заходів економічного стимулювання екологобезпечного сільськогосподарського землекористування, як важливої складової природокористування.

Ключові слова: новостворені агроформування, екологобезпечне сільськогосподарське землекористування, сталий розвиток, система економічного стимулювання.

Жук А.П. Эколого-экономические основы использования и охраны земельных ресурсов в новосозданных агроформированиях рыночного типа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды - Национальный аграрный университет, Киев, 2007.

В диссертации разработаны теоретико-методологические положения исследования проблем рационального использования и охраны земельных ресурсов в новосозданных агроформированиях рыночного типа. Раскрыта сущность пригодности пахотных земель по эколого-технологическим показателям как научная основа их рационального использования.

Теоретически обоснована концепция рационального использования и охраны земельных ресурсов в условиях формирования рыночной экономики, с учетом трансформации земельных отношений и социально-экономического развития.

Усовершенствованы показатели эколого-экономической оценки использования земельных ресурсов, которые рассчитываются по каждой составной сельскохозяйственных угодий: пашня, многолетние посадки, сенокосы и пастбища.

Разработаны теоретико-методологические подходы к определению оптимальных размеров землепользований агроформирований на основе рационального использования земельных ресурсов с учетом формирования и развития рыночных отношений.

Усовершенствованы подходы к определению структуры земельных угодий и посевных площадей с использованием экономико-математических методов моделирования, в основу которых положены максимум выхода валовой продукции растениеводства с 1 га посевов и минимум производственных затрат в растениеводстве с 1 га посевов, а также минимум смыва почвы, т/га.

Обоснованы предложения по экономическому стимулированию экологобезопасного сельскохозяйственного землепользования как важнейшей составляющей природопользования, которые включают систему мероприятий на общегосударственном, региональном и местном уровнях.

Ключевые слова: новосозданные агроформирования, экологобезопасное сельскохозяйственное землепользование, стабильное развитие, экономическое стимулирование.

Zhuk O. Ecologic and economic principles of the use and guard of the landed resources are in new agro forming of market type. - Manuscript.

Thesis on reception of a scientific degree of the candidate of economic sciences on a speciality 08.00.06 - economics of wildlife management and preservation of the environment. National Agrarian University, Kyiv, 2007.

In the dissertation the scientific bases of the use and guard of the landed resources are expounded in accrued new agro forming of market type.

Essence of fitness of arable earths is exposed on ecologic and technological indexes, as scientific precondition of ecologic preservation land usage.

In theory basis conception of the rational use and guard of the landed resources in the conditions of forming of relations of markets, taking into account transformation of the landed relations and socio-economic development.

The indexes of ecologic and economic estimation of the use of the landed resources which settle accounts on every constituent of agricultural lands are improved.

Theoretical and methodological approaches of determining optimum sizes of land-tenures of agro forming are developed on the basis of the rational use of the landed resources taking into account forming and development of relations of markets.

Approaches of determination of structure of the landed lands are improved and sowing areas by the economical mathematical methods of design.

The system of measures of economic stimulation of ecologic preservation agricultural land-tenure is considered, as an important constituent of the environment.

Key words: newly created agro forming, ecologic preservation agricultural land-tenure, stable development, economic stimulation.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Еколого-економічні проблеми землекористування, незважаючи на формування нового земельного устрою в Україні, набувають суттєвого значення у зв'язку з переходом на нові системи господарювання, що пов'язані зі зміною форм власності на землю і розвитком орендних земельних відносин.

У процесі здійснення земельної реформи з'явилися нові загрозливі явища в сільськогосподарському землекористуванні. В перехідний період до ринкових відносин відбувається створення нових агроформувань без достатнього екологічного і економічного обґрунтування структури земельних угідь і посівних площ, у результаті майже в два рази зростають площі під просапними культурами в Лісостеповій і Степовій зонах, які посилюють дію не тільки ерозійних процесів, але і створюють передумови до виникнення інших деградаційних процесів (виснаження ґрунтів, вірусне зараження тощо).

Питанням оптимізації використання земельних ресурсів і їх захисту від деградаційних процесів в умовах трансформації земельних відносин присвячені наукові праці таких вчених: Д.І. Бабміндри, І.К. Бистрякова, С.Ю. Булигіна, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, О.П. Канаша, В.В. Медведєва, В.М. Месель-Веселяка, Л.Я. Новаковського, П.Т. Саблука, А.Я. Сохнича, О.Г. Тараріко, В.М. Трегобчука, А.М. Третяка, М.М. Федорова, М.А. Хвесика, М.К. Шикули, В.В. Юрчишина, А.Д. Юрченка та ін.

Проблемам використання і охорони земель, розвитку деградаційних процесів і їх вплив на стан довкілля, стратегії боротьби з цими явищами та оцінки їх екологічних і економічних наслідків присвячені роботи зарубіжних вчених: П. Блейкі, Х. Брукфільда, Р. Кларка, В. Біома, С. Валентина, Б. Стюартика, Д. Денита, А. Янга, Т. Ентерса та ін.

Разом з тим, багато аспектів досліджуваної проблеми, особливо реструктуризації землекористування на засадах сталого розвитку, використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу як у теоретичному, так і у практичному відношенні, залишаються невирішеними або є дискусійними й зумовлюють необхідність більш глибоких науково-методологічних обґрунтувань під час формування і удосконалення сталого землекористування.

Узагальнення наукових поглядів згаданих вчених та вітчизняного і світового досвіду щодо оптимізації використання і захисту земельних ресурсів від деградаційних процесів, обумовлює необхідність удосконалення теоретично-методологічного обґрунтування, в умовах України, еколого-економічних засад використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу. Таке розуміння вказаної проблеми визначило вибір теми, мети, завдань і структури дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до напрямку наукових досліджень, виконаних у 2001-2005 рр. у рамках НТП “Удосконалення земельних відносин на селі” (номер державної реєстрації 0101U007175), в межах якої автором обґрунтовано регіональні особливості використання і охорони земельних ресурсів від деградаційних процесів та шляхи подальшого удосконалення.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні еколого-економічних засад використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу.

Відповідно до мети дослідження розв'язувались такі наукові задачі:

- поглибити теоретико-методологічні засади використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях;

- удосконалити науково-методологічні підходи щодо еколого-економічної оцінки використання і охорони земельних ресурсів новостворених агроформувань з різними формами господарювання;

- обґрунтувати систему показників еколого-економічної ефективності використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях;

- виконати еколого-економічну оцінку сучасного використання і охорони земельних ресурсів новостворених агроформувань;

- обґрунтувати шляхи подальшого удосконалення використання і охорони земельних ресурсів новостворених агроформувань;

- розробити пропозиції щодо еколого-економічної доцільності вилучення з інтенсивного обробітку деградованих і малопродуктивних земель та поліпшення екологічного стану навколишнього середовища в досліджуваному регіоні.

Об'єкт дослідження - процес удосконалення еколого-економічних засад використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях у ринкових умовах. Для апробації результатів дослідження вибрано землекористування Київської області, де значний вплив на використання і охорону земель мають зональні особливості Поліської і Лісостепової зон та антропогенне навантаження на довкілля.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні, методичні та практичні основи і напрямки удосконалення використання і охорони земельних ресурсів новостворених агроформувань у ринкових умовах.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження складають діалектичний метод пізнання, при якому процеси розглядаються у постійному русі, розвитку та взаємозв'язку; системний підхід до вивчення економічних явищ і процесів; фундаментальні положення економічної теорії; наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем використання і охорони земельних ресурсів у ринкових умовах.

У процесі дослідження використані такі методи: абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення щодо підходів використання і охорони земельних ресурсів в ринкових умовах та формування висновків); статистичних групувань середніх величин (аналіз сучасного стану використання і охорони земельних ресурсів у сільськогосподарському виробництві, економічної оцінки ріллі по диференціальному доходу, витрат виробництва, визначення розмірів землекористування новостворених агроформувань); рядів динаміки та порівняння (аналіз показників ефективності використання землі по роках); економіко-математичного моделювання (визначення оптимальної структури посівних площ).

Інформаційну базу дослідження склали дані Державного комітету статистики України, Державного комітету України по земельних ресурсах, звіти і оперативні дані Київського обласного головного управління по земельних ресурсах, дані річних звітів сільськогосподарських підприємств, рекомендації науково-дослідних установ, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, симпозіумів, наукових публікацій.

Наукова новизна одержаних результатів. Одержані результати дисертаційного дослідження, що винесені на захист, є новими, вони визначають сукупність теоретичних, методичних і прикладних положень, висновків і рекомендацій щодо удосконалення використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу та їх еколого-економічної оцінки.

До найбільш вагомих наукових результатів, які виносяться на захист, належать такі:

вперше

- сформовано основні напрями подальшого поліпшення використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу, які базуються на природно-сільськогосподарському, ерозійному районуванні та класифікації придатності орних земель за еколого-технологічними показниками;

обґрунтовано

- теоретико-методологічні засади використання та охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу, в основу яких покладено землепридатність під основні сільськогосподарські культури;

- методологію визначення розмірів за площею землекористування новостворених агроформувань, яка на відміну від існуючої базується на принципах формування екологобезпечного і економічно ефективного сільськогосподарського землекористування та створенні умов для розвитку конкурентоспроможного землекористування, яке могло б динамічно реагувати на ринкове середовище та пропозиції науково-технічного прогресу і застосування новітніх технологій;

удосконалено

- науково-методичні підходи щодо оцінки використання та охорони земельних ресурсів новостворених агроформувань ринкового типу, в основу яких покладено узгодження екологічних і економічних інтересів;

- систему показників еколого-економічної ефективності використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу, які на відміну від існуючих характеризують екологічний стан і стійкість агроландшафтів;

розроблено

- оцінку сучасного використання та охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях, з погляду екологізації землекористування;

- основні положення щодо еколого-економічної доцільності вилучення із інтенсивного обробітку деградованих і малопродуктивних земель у досліджуваному регіоні, що значно поліпшує екологічний стан довкілля;

дістало подальший розвиток

- методичні підходи щодо визначення збитків, спричинених обмеженням прав землевласників і землекористувачів, які на відміну від існуючих базуються на збільшенні виробничих витрат на вирощування продукції рослинництва;

- порядок економічного стимулювання екологобезпечного сільськогосподарського землекористування, який на відміну від існуючого базується на конкретизації об'єктів і суб'єктів стимулювання за рахунок спеціальних коштів.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення наукової новизни одержаних результатів дослідження були використані Держземагенством України при підготовці "Порядку економічного стимулювання впровадження заходів щодо використання і охорони земель і підвищення родючості ґрунтів.

Пропозиції щодо положення класифікації придатності орних земель за еколого-технологічними показниками використовуються у землевпорядному проектуванні ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", що підтверджується відповідними довідками.

Особистий внесок здобувача. Виконане дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, в якій використано авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання - еколого-економічні засади використання та охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу.

З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації використано лише ті ідеї й положення, які отримані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування апробовано на Міжнародних та Всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, березень, 2007), “Розвиток земельних відносин в умовах ринкової економіки” (м. Львів, вересень, 2007) на підсумкових науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та наукових працівників Національного аграрного університету (м. Київ, 2005-2007 рр.).

Публікації. Основні положеннями дисертаційного дослідження викладено в 7 наукових працях, опублікованих у наукових фахових виданнях, з них 6 одноосібно.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 196 сторінок. Дисертація містить 40 таблиць, 4 рисунки, 2 додатки на 9 сторінках. Із загальної кількості таблиць та рисунків дев'ять займають всю площу сторінки. Список використаних джерел включає 176 найменувань, викладених на 18 сторінках, з них 11 іноземних.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретичні основи використання і охорони земельних ресурсів новостворених агроформувань ринкового типу" розкрито сутність агроформувань ринкового типу, яка базується на формах власності на землю, земельної ренти, питаннях землекористування і землеустрою, управління у галузі використання і охорони земельних ресурсів.

Звідси сутність новостворених агроформувань визначається характером земельних відносин, які відображають умову реалізації права власності на землю різними суб'єктами господарювання.

Розвиток форм власності на землю і реалізація права власності забезпечуються здійсненням можливості користуватися, володіти і розпоряджатися цим правом на свій розсуд фізичної чи юридичної особи. Вказане дає можливість вводити земельну ділянку в грошовому виразі до статутного фонду, змінювати функціональне і цільове призначення земельних угідь відповідно до попиту та розробляти бізнес-план, який забезпечуватиме розвиток господарства на ринкових засадах і належним чином здійснювати природоохоронні заходи щодо відтворення родючості ґрунтів та поліпшення навколишнього середовища. Таке агроформування набуває ринкового типу, яке докорінно змінює характер використання і охорону земельних ресурсів, бо людина зацікавленна в одержанні найбільшої вигоди у результатах своєї праці.

Природні умови, що впливають на використання і охорону земельних ресурсів, мають велику різноманітність та широкий діапазон інтенсивності (тепло, вода, світло та ін.). Звідси рівень впливу вказаних умов слід розглядати на основі системного аналізу і акумуляції їх дій. Така системність може розглядатися під кутом зору характеристики деградаційних процесів, що впливають на продуктивність земельних ресурсів та співвідношення якісних характеристик ґрунтового покриву, агроекологічних вимог сільськогосподарських культур.

Системний аналіз природних умов, співвідношення якісних характеристик ґрунтового покриву та агроекологічних вимог рослин найбільш акумуляційно рекомендується розглядати через призму природно-сільськогосподарського і ерозійного районування, як синтезуючої інформаційної системи розподілу території на природно-сільськогосподарські таксономічні одиниці. На основі такої системи та класифікації орних земель за придатністю ґрунтового покриву з урахуванням бонітетної, економічної та еколого-технологічної оцінки земель. Необхідно виявити кращі агроекологічні умови для виробництва окремих видів продукції землеробства, а також встановити площі з різними природними можливостями та обмеженнями (табл. 1).

Класифікація орних земель за придатністю для вирощування основних товарних культур здійснюється з метою встановлення регіонів з кращими агроекологічними умовами для виробництва окремих видів продукції землеробства, а саме виявити ступінь відповідності властивостей і ознак ґрунтів агробіологічним вимогам рослин і можливостями давати певний урожай.

Таблиця 1. Агроекологічні і економічні показники зони Полісся Київської області (Правобережно-Поліський округ)

Культури, показники	По зоні	Агроекологічні умови (підкласи)
		кращі	середні	гірші
Всі зернові
1. Площа, тис. га	130,0	60,0	57,0	13,0
2. Оцінка за урожайністю, бал	36	43	32	27
3. Питома вага підкласів у структурі орних земель
кращих	40	64	37	14
середніх	37	25	42	23
гірших	23	11	21	63
Середньорічні показники за 1996-2005 рр.
1. Урожайність, ц/га	14	18	12	10
2. Затрати грн/га	122	121	123	155
3. Собівартість, грн/ц	8,0	6,5	9,1	14,5
Картопля
1. Площа, тис. га	130,0	50,0	67,0	13,0
2. Оцінка за урожайністю, бал	52	65	47	46
3. Питома вага підкласів у структурі орних земель
кращих	41	77	51	21
середніх	40	15	41	50
гірших	19	7	18	29
Середньорічні показники за 1996-2005 рр.
1. Урожайність, ц/га	95	101	93	94
2. Затрати грн/га	950	925	942	985
3. Собівартість, грн/ц	8,5	6,5	9,6	10,0

Придатність диференціюється на основі більшості властивостей і ознак якості ґрунтів для вирощування основних товарних культур (змив ґрунту, т/га, ухил у градусах).

Разом з тим, вказані показники не можуть забезпечити розміщення сільськогосподарських культур на відповідних територіях з їх конкретними еколого-технологічними показниками, а саме: крутістю схилів і змивом верхнього шару ґрунту, т/га. Саме ці показники визначають доцільність розміщення на таких ділянках просапних культур (цукровий буряк, соняшник, кукурудза на зерно). Вони найбільш інтенсивно піддаються дії водної ерозії та впливають на розміри технологічних витрат щодо вирощування цих культур.

Відповідно до природно-сільськогосподарського районування досліджувавного регіону, в якому виділено дві природно-сільськогосподарські зони Полісся і Лісостеп, розроблено основні положення класифікації придатності орних земель за еколого-технологічними показниками для вказаних зон. Вказані положення включають п'ять класів придатності орних земель за еколого-технологічними показниками: перший - придатні для всіх культур без обмеження вибору напряму обробітку та посіву; другий - придатні для всіх культур, але з обов'язковим обробітком і посівом поперек або під кутом до схилу; третій - придатний для зерно-трав'яних сівозмін із виключенням просапних культур та обов'язковим застосуванням ґрунтозахисних технологій; четвертий - придатний для зерно-трав'яних сівозмін із виключенням просапних культур та обов'язковим застосуванням комплексу природно-охоронних заходів; п'ятий - непридатні землі під ріллю.

Важливим економічним чинником у визначенні порівняльної ефективності використання земельних ресурсів виступає економічна оцінка землі, показники якої за розмірами валової продукції, окупності затрат та диференціального доходу визначають рівень використання земельних ресурсів з урахуванням їх якості, місця розташування та господарської діяльності. Тому співставлення цих показників з показниками бонітетної оцінки та реальними показниками слугуватиме основою визначення реального стану використання земельних ресурсів.

Сучасний стан землекористування новостворених агроформувань базується, в основному, на приватно-орендних відносинах. Аналіз розвитку орендних відносин у сільськогосподарському землекористуванні засвідчує, що вони мають динамічну, прогресуючу тенденцію і реально сформувалися економічно стимулюючим чинником його раціонального використання. Вони мають важливе соціально-економічне значення, особливо для сільських пенсіонерів, які в структурі сільського населення становлять 71 % і отримують щорічно біля 1 млрд. грн.. орендної плати.

Продуктивні землі належать до природних і виробничих ресурсів. А тому проблема раціонального використання та їх охорони, збереження і відтворення родючості ґрунтів - це проблема продовольчої, економічної, ресурсно-екологічної та в цілому національної безпеки країни.

Як засвідчує практика в державі не забезпечується раціональне і ефективне природокористування, екологозрівноважений сталий розвиток агроландшафтів. Вказане обумовлює докорінну перебудову характеру і структури землекористування і, перш за все, виведення із інтенсивного обробітку деградованих і малопродуктивних орних земель і переведення їх під природну ренатуралізацію та консервацію. Це дозволить значно розширити площі земель з природними ландшафтами, які є важливим фактором екологічного оздоровлення територій України та збереження і збільшення біорізноманіття, що значно поліпшить життєдіяльне середовище та істотно посилить природно-біологічні чинники інтенсифікації виробництва як у загальнонаціональному так і в регіональних АПК.

У другому розділі "Аналіз використання і охорони земельних ресурсів у агроформуваннях Київської області" виявлено особливості та проведено оцінку використання і охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях Київської області, встановлено передумови формування екологобезпечного землекористування.

У результаті здійснення земельної реформи в досліджуваному регіоні відбулися суттєві зміни в структурі сільськогосподарського землекористування. За роки реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств було апробовано різні підходи щодо реалізації їх на практиці. Нові типи сільськогосподарських формувань створювалися здебільшого на основі закону України "Про господарські товариства". Поряд з товариствами створювалися господарства, які ведуть виробництво на індивідуальній основі й особистому управлінні. Таким чином, було сформовано дві категорії господарств: сільськогосподарські підприємства і господарства населення.

Аналіз динаміки розвитку новостворених агроформувань свідчить про значне збільшення суб'єктів господарювання і їх площі землекористування за останні п'ять років. Така структуризація сільськогосподарського землекористування здійснювалась за рахунок зменшення кількості і земельної площі сільськогосподарських кооперативів та земель інших землекористувачів.

Таблиця 2. Питома вага груп господарств у виробництві основних сільськогосподарських культур (у відсотках до загального обсягу)

	Роки
	2003	2004	2005	середні за 2003-2005
Сільськогосподарські підприємства
1. Зернові і зернобобові культури	72,1	75,8	75,7	74,5
2. Цукрові буряки (фабричні)	77,4	76,9	78,5	77,6
3. Соняшник	84,1	78,9	78,8	80,6
4. Картопля	1,4	1,3	1,2	1,3
5. Овочі та баштанні культури	13,6	11,4	10,9	11,9
6. Плоди та ягоди	24,0	11,4	11,8	15,7
Господарства населення
1. Зернові і зернобобові культури	27,9	24,2	24,3	25,5
2. Цукрові буряки (фабричні)	22,6	23,1	21,5	22,4
3. Соняшник	15,9	21,1	21,2	19,4
4. Картопля	98,6	98,7	98,8	98,7
5. Овочі та баштанні культури	86,1	88,6	89,1	88,1
6. Плоди та ягоди	76,0	88,6	88,2	84,3

Характерною ознакою реструктуризації землекористування досліджуваного регіону є не витребувані 4496 земельних паїв площею 26840 га, земельні угіддя яких не використовуються. За підрахунками щорічні втрати від цього становлять 32,21 млн. гривень.

Розвиток двох категорій господарств у аграрному секторі економіки обумовлює необхідність здійснювати аналіз використання земельних ресурсів за вказаними категоріями господарств. Він показує, що сільськогосподарські підприємства превалюють у виробництві зернових і зернобобових культур, цукрових буряків і соняшнику, питома вага яких у виробництві становить відповідно (за останні три роки) 74,5 %, 77,6 %, 80,6 %. Господарства населення виробляють картоплі, овочів та баштанних культур і плодів та ягід відповідно 98,7 %, 88,1 % і 84,3 % за вказаний період (табл. 2).

Відповідно до питомої ваги виробництва основних сільськогосподарських культур їй відповідають розміри землекористування і рівень їх використання. Методом групування сільськогосподарських підприємств за розмірами ріллі і по урожайності зернових і технічних культур у середньому за останні 3 роки встановлено тісний зв'язок збору з 1 га ріллі і середньої площі ріллі (табл. 3, 4).

Таблиця 3. Групування сільськогосподарських підприємств за розмірами площі ріллі і по урожайності зернових культур за 2003-2005 роки у Київській області

Кількість господарств у групі	Збір з 1 га ріллі, ц	Середній розмір ріллі, га
288	20,1-25,0	280-300
206	25,1-30,0	400-500
245	30,1-40,0	510-550
111	40,1-50,0	710-760
94	понад 50,0	950-990

Оцінка цінності (спроможності) земельних ресурсів за валовою продукцією, визначає їх як основний засіб виробництва у сільському господарстві. Тобто вихід валової продукції з одиниці площі характеризує загальну продуктивність ресурсів при сучасних і перспективних рівнях. Отже, валова продукція значною мірою залежить і від рівня господарювання - економічних чинників.

Враховуючи значну строкатість структури земельних і сільськогосподарських угідь на регіональному рівні, про що засвідчує структура сільськогосподарських угідь досліджуваного регіону в розрізі природно-сільськогосподарських районів (ПСГР), рівень використання земельних ресурсів найбільш доцільно рекомендується здійснювати по кожній складовій сільськогосподарських угідь: ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ на відміну від існуючої практики в цілому на одиницю сільськогосподарських угідь.

Таблиця 4. Групування сільськогосподарських підприємств по урожайності основних технічних культур та за розмірами площі ріллі за 2003-2005 р.

Кількість господарств у групі (по цукрових буряках/по соняшнику)	Цукрові буряки (фабричні)	Соняшник
	збір з 1 га, ц	середній розмір ріллі, га	збір з 1 га, ц	середній розмір ріллі, га
64/28	200,1-250,0	120-130	11,1-13,0	100-110
59/51	250,1-300,0	100-110	13,1-17,0	100-110
84/69	300,1-400,0	135-145	17,1-25,0	100-110
55/23	Понад 400,0	190-200	Понад 25,0	110-120

Економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств (прибутковість, рівень рентабельності продукції рослинництва, продуктивність праці та ін.) та дані синтезованої інформаційної системи розподілу території на природно-сільськогосподарські таксономічні одиниці засвідчують, що територія регіону використовується інтенсивно. Разом з тим, надмірна сільськогосподарська освоєність (81,58 % розораність сільськогосподарських угідь, більше 60 % розораність території) є одним із провідних чинників деградації земельних ресурсів і дестабілізації екологічної ситуації в регіоні.

Важливим показником дестабілізаційної екологічної ситуації виступає наявність деградованих і малопродуктивних ґрунтів у регіоні і їх вплив на економіку природокористування і охорону навколишнього середовища. Виходячи з даних природно-сільськогосподарського районування і застосовуючи індекс невідповідності сучасного використання орних земель екологічно-доцільному, було встановлено що в регіоні 9,6 % використання орних земель є екологічно недоцільним, площа яких складає 131249 га. Вони рекомендуються виведенню з господарського обігу земель і переведенню їх в інше функціональне використання (залуження, пасовища, перелоги), або інше цільове використання.

Це дозволить значно розширити площі земель з природними ландшафтами, які є важливим фактором екологічного оздоровлення територій України шляхом збереження і збільшення біорізноманіття, що значно поліпшить життєдіяльне середовище та підвищить роль природно-біологічних чинників щодо інтенсифікації землекористування і охорони навколишнього середовища.

У третьому розділі "Еколого-економічні підходи щодо удосконалення землекористування новостворених агроформувань Київської області" сформовані концептуальні положення удосконалення сільськогосподарського землекористування, розроблено напрями консервації деградованих і малопродуктивних земель, запропоновано систему заходів щодо економічного стимулювання екологобезпечного землекористування.

Раціональне використання сільськогосподарських угідь і перш за все орних земель розуміється під кутом зору забезпечення економічного ефекту суспільству та охорону природних ресурсів і поліпшення навколишнього природного середовища, відтворення родючості ґрунтів. Отже екологобезпечне сільськогосподарське землекористування слід розглядати на основі узгодження екологічних і економічних інтересів використання земельних ресурсів і в першу чергу ріллі, яка має найбільш потужне антропогенне навантаження. Таке узгодження обумовлює необхідність удосконалення розміщення виробництва продукції рослинництва щодо територіальних природно-кліматичних особливостей та застосування відповідних механізмів економічного стимулювання екологобезпечного землекористування на засадах сталого розвитку.

Враховуючи, що регулювання в галузі використання і охорони земельних ресурсів здійснюється державними органами і органами місцевого самоврядування, розподіл орних земель за їх придатністю здійснено для досліджуваного регіону в розрізі адміністративних районів. До градації придатності віднесені площі першого, другого і третього підкласів придатності для груп всіх зернових; до першого і другого - для вирощування кукурудзи на зерно, картоплі, льону, соняшнику, цукрового буряку, тобто землі, на яких вирощування вказаних культур не супроводжується докорінними меліоративними заходами; четвертий підклас - малопридатні і п'ятий - непридатні. Такий розподіл показує можливість визначати обсяги виробництва продукції окремих культур в умовах близьких до екологічного оптимуму.

Ринкові відносини та негативний екологічний стан агроландшафтів потребують покласти в основу удосконалення сільськогосподарського землекористування такі основоположні принципи:

- формування екологобезпечного та економічно ефективного землекористування;

- створення умов для розвитку конкурентоспроможного землекористування, яке могло б динамічно реагувати на ринкове середовище та пропозиції науково-технічного прогресу і застосування новітніх технологій.

Вказані принципи обумовлюють необхідність встановлення мінімальних розмірів найбільш інтенсивно використовуваних земельних угідь - ріллі. Вони повинні забезпечувати не тільки екологобезпечне і економічно ефективне використання орних земель у сучасних умовах, але і мати можливість подальшої перспективної реструктуризації на засадах сталого розвитку із урахуванням ринкового середовища і технічного процесу.

Методом групування сільськогосподарських підприємств, які забезпечують урожайність зернових культур 25 ц/га, а технічних культур - цукрового буряку - 300 ц/га і соняшнику - 13-17 ц/га, встановлено, що цим показникам відповідають площі ріллі 500-550 га.

Як засвідчує практика експериментального проектування та натурні ґрунтові обстеження, землекористування новостворених агроформувань включають ґрунти різних підкласів придатності. Для оптимізації структури посівних площ за придатністю ґрунтів, запропонована економіко-математична модель, цільовою функцією якої рекомендується визначити:

- максимум виходу валової продукції рослинництва з 1 га посіву;

- мінімум витрат на виробництво рослинної продукції з 1 га посіву;

- мінімум змиву ґрунту, т/га.

Застосовуючи кожний із вказаних критеріїв у цільовій функції, а інші поряд з вибраними перемінними, як обмеження, формується модель, яка включає до 40-50 рівнянь. У загальному вигляді вона включає:

- визначити максимум лінійної форми

,

- або визначити мінімум лінійної форми

,

при наступних умовах і обмеженнях, які характеризують баланс ріллі по підкласах придатності за еколого-технологічними показниками, попередники, повторні посіви, виробництво валової продукції, потребу в кормах, вихід кормових і зернових одиниць, змив ґрунту та групу невід'ємних перемінних.

Оптимізація використання і охорони земель тісно пов'язана з небезпечним радіаційним станом, який сформувався після катастрофи на Чорнобильській АЕС, а також забруднення важкими металами, пестицидами та іншими хімічними речовинами.

Для визначення непридатних орних земель, забруднених токсичними речовинами та радіонуклідами, для виробництва рослинної продукції рекомендується застосовувати алгоритм, адекватний до запропонованої нами класифікації ґрунтів за еколого-технологічними показниками:

;

;

,

де K_ij - коефіцієнт переходу токсичних речовин або радіонуклідів з j-ї агровиробничої групи в рослини i-го виду продукції рослинництва;

S_m - щільність забруднення токсичними речовинами або радіонуклідами;

Z_ijm - рівень забруднення i-го виду продукції на j-й агровиробничій групі ґрунтів при відповідній щільності забруднення;

V_i - контрольний рівень допустимого рівня забруднення i-го виду продукції;

А_ijm - агровиробничі групи ґрунтів j, які придатні для виробництва i-го виду продукції при m-й щільності забруднення (m₁ - m₄);

Q_ijm - агровиробничі групи ґрунтів j, які придатні для виробництва i-го виду продукції при m-й щільності забруднення (m₁ - m₄).

Користуючись визначеними кількісними показниками приймається рішення щодо подальшого використання земельних ресурсів: залишити під ріллею із застосуванням природоохоронних заходів, або зміною цільового призначення.

На основі системного аналізу існуючих нормативно-правових документів та експериментальних землевпорядних розробок запропоновано систему заходів, які реально забезпечуватимуть стимулювання екологобезпечного сільськогосподарського землекористування. Вона включає: загальнодержавний рівень, на якому слід внести зміни і доповнення до існуючих нормативно-правових документів, конкретизуючи їх об'єктами і суб'єктами стимулювання на основі конкретних землевпорядних розробок;

на регіональному рівні необхідно розробити відповідні програми і проекти землеустрою, затвердити їх в установленому порядку та передбачити реальні, зафіксовані у державному та місцевому бюджетах, кошти на їх розробку і реалізацію;

на місцевому рівні за кошти спеціальних рахунків забезпечити розробку проектів землеустрою на кожне сільськогосподарське підприємство (земельно-агротехнічних паспортів), організувати авторський нагляд за їх здійсненням.

Запропоновано методичні підходи щодо визначення розмірів збитків, спричинених обмеженням у галузі використання земель в охоронних зонах споруд і повітряних ліній електропередач, які базуються на збільшенні виробничих витрат на виробництві продукції рослинництва в результаті нераціонального використання технічних засобів (сільськогосподарської техніки та знаряддя). Вказані витрати збільшуються на 15-20 %, а тому повинні компенсуватися за рахунок коштів обленерго.

Висновки

1. У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у розроблені методологічні, методичні та практичні підходи та подано обґрунтування шляхів удосконалення використання та охорони земельних ресурсів у новостворених агроформуваннях ринкового типу, підвищення їх еколого-економічної ефективності, як передумови формування динамічної рівноваги агроландшафтів на засадах сталого розвитку та ринкових форм господарювання.

2. Ринкове середовище обумовлює необхідність повною мірою реалізувати право власності на землю, тобто право користування, володіння і розпорядження ним на свій розсуд фізичній чи юридичній особі. Реалізація такого права дає можливість вводити в грошовому виразі земельну ділянку до статутного фонду, змінювати функціональне і цільове призначення земельних угідь відповідно до попиту на сільськогосподарську продукцію та розробляти бізнес-план, який забезпечуватиме розвиток господарства на ринкових засадах і здійснювати природоохоронні заходи щодо відтворення родючості ґрунтів, поліпшення екологічного стану навколишнього природного середовища.

Розвиток на вказаних засадах новоствореного агроформування дозволяє набути йому ринкового типу, яке докорінно змінює характер використання і охорону земельних ресурсів, бо землевласник зацікавлений в одержані найбільшої вигоди у результатах своєї праці.

3. Використання і охорона земельних ресурсів значною мірою залежить від природних умов, які мають велику різноманітність та широкий діапазон інтенсивності (тепло, вода, світло, рельєф та ін.). Звідси вплив вказаних умов слід розглядати на основі системного аналізу і акумуляції їх дії. Це може забезпечуватися шляхом розгляду їх під кутом зору деградаційних процесів, що впливають на продуктивність земельних ресурсів та співвідношення якісних характеристик ґрунтового покриву, агроекологічних вимог сільськогосподарських культур. Отже, такий аналіз вказаних умов найбільш акумуляційно можна здійснювати через призму природно-сільськогосподарського та ерозійного районування, яке становить основу класифікації орних земель за придатністю ґрунтового покриву з урахуванням бонітетної, економічної та еколого-технологічної оцінки земель.

4. Показники економічної оцінки землі за розміром валової продукції, окупності витрат та диференціального доходу визначають рівень використання земельних ресурсів з урахуванням їх якості, місця розміщення та господарської діяльності. Тому співставлення цих показників з показниками бонітетної оцінки та реальними показниками слугуватиме основою визначення стану використання земельних ресурсів у розрізі ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ.

5. Сучасний стан сільськогосподарського землекористування новостворених агроформувань базується, в основному, на приватно-орендних відносинах, які, як засвідчує аналіз, не допустили парцеляції, мають динамічну, прогресуючу тенденцію і реально сформувалися економічно стимулюючим чинником його раціонального використання.

6. Враховуючи значні відміни в структурі сільськогосподарських угідь, про що засвідчує аналіз їх у досліджуваному регіоні в розрізі ПСГР, рівень використання земельних ресурсів найбільш доцільно і коректно здійснювати в розрізі кожної складової: ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ, на відміну від існуючої практики в цілому на одиницю сільськогосподарських угідь. Застосовуючи порівняльний метод аналізу сучасного стану використання земельних угідь у досліджуваному регіоні, даних економічної оцінки земель, можна стверджувати, що орні землі використовуються досить інтенсивно взагалі і порівняно з іншими регіонами.

7. Важливим чинником подальшого удосконалення сільськогосподарського землекористування виступає класифікація орних земель за еколого-технологічними показниками. На основі положень цієї класифікації було здійснено розподіл орних земель Київської області по підкласах придатності, а саме: до першого підкласу віднесено 927178 га (74,1 %) ріллі з ухилом до 1⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 2-3 т/га, для Лісостепу 3-4 т/га; до другого підкласу - 255582 га (20,4 %) ріллі з ухилом 1⁰-3⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 3-4 т/га, для Лісостепу - 4-5 т/га; до третього підкласу - 38942 га (3,1%) ріллі з ухилом 3⁰-5⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 5-6 т/га, для Лісостепу - 6-7 т/га; до четвертого підкласу - 17697 га (1,4 %) ріллі з ухилом 5⁰-7⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 7-8 т/га, для Лісостепу - 8-10 т/га; до п'ятого підкласу - 12267 га (1,0 %) ріллі з ухилом >7⁰ і розрахунковим змивом для Полісся 8-10 т/га, для Лісостепу - 12-15 т/га. Вказані дані рекомендується використовувати для економічного та екологічного обґрунтування розміщення виробництва продукції землеробства.

8. Проведений системний аналіз рівня використання і охорони земельних ресурсів у досліджуваному регіоні за останні 3-5 років свідчить, що 131244 га орних земель не відповідають екологічно доцільному використанню в господарському обігу земель, яке в економічному відношенні є збитковим, а в екологічному - шкідливим. Вони рекомендуються під трансформацію для іншого функціонального використання (залуження, перевід у пасовища), під консервацію (перелоги) з подальшим відновленням існуючого функціонального використання, або із зміною цільового використання (заліснення). Залежно від видів деградації запропоновано напрями їх трансформації та основні способи використання.

9. У структурі заходів щодо подальшого удосконалення сільськогосподарського землекористування чільне місце займають розміри новостворених агроформувань за площею землекористування. Враховуючи ринкові відносини та негативний екологічний стан агроландшафтів, в основу методології визначення розмірів землекористування сільськогосподарських підприємств покладені такі принципи:

- формування екологобезпечного і економічно ефективного сільськогосподарського землекористування;

- створення умов для розвитку конкурентоспроможного землекористування, яке могло б динамічно реагувати на ринкове середовище та пропозиції науково-технічного прогресу і застосування новітніх технологій.

Застосовуючи рекомендовану методологію та методи групування сільськогосподарських підприємств, які забезпечують урожайність зернових культур 25 ц/га, цукрового (фабричного) буряку - 300 ц/га, соняшнику - 13-17 ц/га, встановлено, що цим показникам відповідають площі ріллі - 500-550 га.

10. Сільськогосподарське землекористування новостворених агроформувань, як стверджується експериментальним землевпорядним проектуванням та натурним обстеженням, включає ґрунти різних підкласів придатності. Це обумовлює потребу оптимізувати структуру посівних площ за придатністю ґрунтів. Найбільшого ефекту щодо вказаної оптимізації досягається при застосуванні економіко-математичного моделювання. Цільовою функцією запропонованої моделі рекомендується визначити:

- максимум виходу валової продукції рослинництва з 1 га посіву;

- мінімум витрат на виробництво рослинної продукції з 1 га посіву;

- мінімум змиву ґрунту, т/га.

Застосовуючи кожний із вказаних критеріїв у цільовій функції, а інші поряд з вибраними перемінними, як обмеження, формується економіко-математична модель, практична реалізація якої забезпечує екологобезпечне і економічно ефективне землекористування.

11. Оптимізація використання і охорони земель тісно пов'язана із забрудненням їх токсичними речовинами, в тому числі і радіонуклідами. Для визначення непридатних орних земель, забруднених вказаними речовинами, для виробництва рослинної продукції рекомендується застосовувати алгоритм, який адекватний до запропонованої класифікації ґрунтів за еколого-технологічними показниками з урахуванням щільності і рівня забруднення токсичними речовинами.

Користуючись визначеними кількісними показниками приймається рішення щодо подальшого використання земельних ресурсів: залишити під ріллею із застосуванням природоохоронних заходів, або зміною цільового призначення - під заліснення.

12. Існуючі нормативно-правові документи не забезпечують реальне економічне стимулювання щодо екологобезпечного землекористування. Тому запропоновано організаційно-економічні механізми щодо реального здійснення стимулювання екологобезпечного землекористування. Вони включають систему заходів на загальнодержавному, регіональному і місцевому рівнях. На загальнодержавному рівні пропонується удосконалити нормативно-правові документи шляхом внесення змін і доповнень, конкретизуючи об'єкти і суб'єкти стимулювання та землевпорядні розробки, які слугуватимуть базою для розрахунку кількісних показників. На регіональному рівні слід розробити відповідні програми і проекти землеустрою адміністративно-територіальних утворень та передбачити кошти у державному та місцевому бюджетах на їх розробку і реалізацію. На місцевому рівні запропоновано методичні підходи щодо визначення розмірів збитків, спричинених обмеженням у галузі використання земель в охоронних зонах, в основу яких покладено збільшення виробничих витрат на виробництво продукції рослинництва в результаті нераціонального використання технічних засобів.

Список праць опублікованих за темою дисертації

1. Жук О.П. Еколого-економічні аспекти формування новостворених агроформувань на ринкових засадах // Землеустрій і кадастр. - 2006. - №4. - С. 72-77.

2. Жук О.П. Наукові засади організації території новостворених агроформувань // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. - №104. - С. 140-143.

3. Жук О.П. Визначення сутності агроформування ринкового типу// Землеустрій і кадастр. - 2007. - №1. - С. 59-63.

4. Жук О.П. Природно-сільськогосподарське районування як основа синтезуючої інформаційна система // Землеустрій і кадастр. - 2007. - №2. - С. 64-71.

5. Добряк Д.С., Карплюк І.Р., Жук О.П. Оренда земель як економічно стимулюючий чинник їх раціонального використання і охорони// Землеустрій і кадастр. - 2007. - №3. - С.3-8 (здобувач сформував вплив орендних відносин на ефективність використання земельних ресурсів).

6. Жук О.П. Економіко-математична модель оптимізації використання і охорони земельних ресурсів // Землеустрій і кадастр. - 2007. - №4. - С. 60-66.

7. Жук О.П. Підходи до облаштування території нових агроформувань Лісостепу України. // Управління земельними ресурсами в контексті сталого розвитку. К.: НВФ "Українські технології", 2005. - С. 271-274.

Размещено на Allbest.ru