Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

„ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ”

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

УДК 338.33.001.76:338.439

Диверсифікація інновацій у харчовій промисловості

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Білецька Катерина Володимирівна

Київ 2007

Дисертація є рукопис.

Робота виконана у Луцькому державному технічному університеті

Міністерства освіти і науки України.

Захист відбудеться 16.10. 2007 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої Д 26.350.01 у Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, к. 317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул.. Героїв Оборони, 10, к. 212.

Автореферат розісланий “14 вересня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук О.Г. Шпикуляк

диверсифікація інноваційний харчовий

АНОТАЦІЯ

Білецька К.В. Диверсифікація інновацій у харчовій промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Національний науковий центр „Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук, Київ, 2007.

В роботі досліджено вплив диверсифікації інновацій на ефективність діяльності підприємств харчової промисловості. Перш за все, поглиблено теоретичні та методологічні підходи щодо аналізу специфіки процесів диверсифікації як інструменту стратегічного управління інноваційною діяльністю. Проведено комплексне дослідження інноваційної діяльності в харчовій промисловості, доведено актуальність диверсифікації як інструменту стратегічного управління. Крім того, досліджено різні підходи до методики оцінки ефективності результатів розробки і впровадження інноваційних проектів у практику, виявлено фактори і стимули ініціювання інновацій, розкрито закономірності формування корпоративної стратегії диверсифікації.

Обґрунтовано перспективні напрями диверсифікації інновацій в харчовій промисловості, а саме до них слід віднести вертикальну повну і часткову інтеграцію, квазіінтеграцію, споріднену горизонтальну диверсифікацію.

В роботі розроблено пропозиції щодо удосконалення механізму регулювання інноваційних процесів в харчовій промисловості.

Ключові слова: інноваційна діяльність, інновація, інноваційний процес, диверсифікація, інструменти управління, стратегічне управління, харчова промисловість.

АННОТАЦИЯ

Билецкая Е.В. Диверсификация инноваций в пищевой промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Национальный научный центр „Институт аграрной экономики” Украинской академии аграрных наук, Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методических и практических вопросов использования процесса диверсификации инноваций в пищевой промышленности как эффективного инструмента управления инновационной деятельностью. Выполненные разработки направлены на усовершенствование механизма коммерциализации инноваций и повышение их эффективности.

На основе изучения и обобщения мирового и отечественного опыта определено экономическое содержание понятия „диверсификация инноваций” как процесса распространения и расширения инноваций на новые сферы деятельности (расширение номенклатуры инновационной продукции и услуг, географической сферы распространения инноваций), уточнено понятие инноваций и инновационного процесса. Также была сформулирована система принципов рационального использования стратегии диверсификации инноваций, определена и расширена система показателей обоснования эффективности вариантов диверсификации инноваций.

В ходе исследования текущего состояния диверсификации инноваций в пищевой промышленности были определены перспективы и основные тенденции современных процессов диверсификации инноваций в данном виде промышленной деятельности. В частности, анализ инновационной деятельности предпринимательских структур в пищевой промышленности характеризуется снижением их инновационной активности, особенно на малых предприятиях. Вместе с тем позитивный характер имеет динамика показателей реализации инновационной продукции за уровнем новизны - две трети из общего объема реализованной инновационной продукции составила продукция, что была существенно изменена. Основными факторами, что сдерживают распространение инноваций в пищевой промышленности являются недостаток собственных средств, большие затраты на нововведения, недостаточная финансовая поддержка государства, большой экономический риск.

Обнаружено ряд закономерностей взаимосвязи между факторами, что влияют на уровень инновационной деятельности. Во-первых, увеличение затрат на инновации стимулирует увеличение заработной платы. Во-вторых, темпы увеличения объемов производства будут увеличиваться при увеличении общих затрат на инновации до уровня 650 млн. грн., а при превышении этого показателя наблюдается тенденция к уменьшению темпов роста. Существенное влияние на число освоения новых видов инновационной продукции имеют также такие показатели как - внедрено новых прогрессивных технологических процессов; количество предприятий, что занимаются инновационной деятельностью; среднемесячная заработная плата штатных работников и среднемесячная численность штатных работников в пищевой промышленности.

Проведенный в диссертационной работе анализ дал возможность обосновать перспективные направления диверсификации инноваций в пищевой промышленности, сформулировать основные направления государственной поддержки инновационных процессов. Таким образом, перспективными направлениями диверсификации инноваций есть вертикальная полная интеграция производства инноваций, вертикальная частичная интеграция (только часть инновационной продукции покупается у других предприятий) и квазиинтеграция, то есть создание альянсов между предприятиями, заинтересованными в интеграции без перехода прав властности, а также родственная горизонтальная диверсификация, что предусматривает расширение номенклатуры инновационных продуктов и распространение их в другие регионы.

Сформулировано основные закономерности и принципы формирования корпоративной стратегии диверсификации, обосновано методические подходы к анализу стратегии диверсификации инноваций в пищевой промышленности и разработано схему определения корпоративной стратегии диверсифицированной компании.

Разработка стратегии предприятия, что занимается диверсификацией инноваций должна включать такие основные действия: действия по достижению диверсификации; меры по улучшению общих показателей работы в тех сферах, где уже функционирует предприятие; поиск путей получения синергического эффекта в родственных хозяйственных подразделениях и превращение его в конкурентное преимущество; создание инвестиционных приоритетов и перелив ресурсов предприятия в наиболее перспективные области.

В диссертации предлагаются также дополнительные меры, которые будут содействовать эффективности внедрения и использования инноваций в пищевой промышленности.

В частности использование таких управленческих действий, которые есть составляющими государственного механизма регулирования - прямое государственное финансирование инновационных инвестиций по реализации программ структурной перестройки экономики, государственное финансирование инвестиций в развитие современной инновационной инфраструктуры, введение системы налогового кредитования прироста объемов затрат предприятий на исследования и разработки, реальное введение в действие разрешения ускоренной амортизации основных фондов, использование системы стимулирования кооперации науки и производства, защита прав и интересов отечественных новаторов на внешних рынках.

Ключевые слова: инновационная деятельность, инновации, инновационный процесс, диверсификация, инструменты управления, стратегическое управление, пищевая промышленность.

SUMMARY

Biletska K.V. Diversification as the instrument of the innovatory management of the owner's structures on the food market. - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Degree in Economics by Speciality 08.00.03 - Economy and Management. - The National Scientific Centre “The Institute of Agricultural Economics” of the National Academy of Agricultural Sciences, Kyiv, 2007.

The dissertation is devoted to the research of the diversification influence on the innovatory activity of the enterprises which are functioning on the food market. First of all the theoretical and methodological approaches as to the specificity of the innovatory processes and the instruments of the strategic management by the innovatory activity are deepened.

The complex research of food market as the priority trend of the Volyn region economic development is done. The actuality of the diversification as the instrument of the strategic management taking into consideration the fulfilled analysis of the peculiarities of the innovatory activity diversification processes on the regional market is grounded.

Economic content of the conception “diversification of innovation” as the process of spreading and broadening of innovations on the new spheres of activity (broadening of innovatory production and services nomenclature, geographic sphere of innovation spreading) is determined, the conception of innovatory processes is defined more exactly.

The system of principles of the rational use of diversifications and innovation strategy was also formulated, the system of indices, substantiation of the effectiveness of diversifications, innovations variants are defined and broadened.

Key words: innovatory activity, innovation, innovatory processes, diversification, management instrument, strategic management, food market.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інноваційна та науково-технологічна діяльність є одним з найсуттєвіших факторів, що зумовлюють трансформацію економіки на національному рівні та її інтеграцію до світового простору. Ці сфери зазнають багатьох національних та глобальних впливів і саме вони в кінцевому підсумку зумовлюють докорінні зміни у структурі національного виробництва, особливостях міжнародного поділу праці, формуванні моделей національного розвитку. Економічне зростання будь-якої країни в сучасних умовах значною мірою залежить від її здатності вчасно адаптуватися до технологічних зрушень.

Прогрес всіх цивілізацій тією чи іншою мірою завжди був пов'язаний з технологіями, товарами, послугами, створеними на основі нових знань. Іншими словами, в основі розвитку економіки лежать інновації. В умовах трансформації ринкової економіки опора на знання забезпечує будь-якій країні як успіх у вирішенні своїх внутрішніх проблем та задоволення потреб суспільства, так і перемогу в конкурентній боротьбі за світові ринки збуту продуктів, технологій та послуг. Це і зумовило достатньо обґрунтований інтерес вчених до даної теми. Проблемам вивчення особливостей інноваційних процесів, теоретичним і методологічним основам інноваційної діяльності присвячені як праці сучасних вітчизняних вчених-економістів, таких як В.Г. Андрійчук, Л.Л. Антонюк, Ю.М. Бажал, А.М. Власова, С.А. Володін, В.М. Геєць, Н.П. Гончарова, Л.Ю. Гордієнко, М.С. Данько, С.Д. Ільяшенко, В.Я. Кардаш, М.І. Крупка, О.О. Лапко, Ж.В. Поплавська, В.Г.Поплавський, П.Т. Саблук, Н.І. Чухрай, так і зарубіжних - Х. Багнета, Я. Ван Дайна, Г. Менша, І. Мілендорфера, К. Найта, К. Перес-Переса, Б. Твісса, В. Томпсона, Й. Шумпетера.

Інноваційна діяльність - поняття широке, через що виникає необхідність конкретизувати об'єкт дослідження. При цьому, на особливу увагу заслуговує інноваційна діяльність у харчовій промисловості, адже на її підприємствах виробляється значна частка обсягу суспільно важливої продукції, а рівень задоволення нею суттєво впливає на рівень життя населення. Щоб втримати лідируючі позиції, товаровиробникам харчової галузі необхідно постійно удосконалювати технологічні процеси і поліпшувати споживчі властивості товарів з орієнтацією на зростання конкурентоспроможності їх продукції. Стратегія підприємств направлена на розробку в короткі строки і доставку на ринок нових товарів. Разом з тим інноваційний процес пов'язаний з невизначеністю і значними ризиками, що вимагає особливого підходу при виборі методів управління інноваціями. Невирішеність даної проблеми викликає науковий інтерес до такого альтернативного методу управління інноваціями як диверсифікація. Використання стратегії диверсифікації є одним з дієвих засобів зменшення несистематичного ризику, оновлення й розширення номенклатури продукції, а також дає можливість розвивати перспективні коопераційні зв'язки з прогресивними, насамперед науково-дослідними організаціями з метою формування довгострокових конкурентних переваг. Тому дослідження диверсифікації інноваційної діяльності підприємств харчової промисловості в умовах стабілізації української економіки є актуальним і вимагає вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Волинського державного університету ім. Лесі Українки і була використана при виконанні держбюджетної теми „Фінансове і кредитне стимулювання економічного зростання в Україні” (номер державної реєстрації 0102 U 000229) (довідка №1/2570 від 22.07.2004 р.).

У межах наукової програми автором виконані дослідження, пов'язані із використанням стратегії диверсифікації як передумови раціонального використання і розподілу інвестиційних ресурсів.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукове обґрунтування теоретико-методологічних основ аналізу і оцінки процесів диверсифікації інновацій, вивчення впливу диверсифікації інновацій на підприємницьку діяльність у харчовій промисловості та розробка стратегії і механізмів державного регулювання інноваційної діяльності на підприємствах харчової галузі.

Відповідно до поставленої мети в дисертації поставлено та вирішено такі завдання:

узагальнити й уточнити трактування суті інновацій та інноваційного процесу, охарактеризувати та упорядкувати їх за класифікаційними ознаками;

поглибити теоретичну базу дослідження економічної суті процесів диверсифікації інноваційної діяльності і визначити особливості її прояву в харчовій промисловості;

визначити та удосконалити систему показників обґрунтування ефективності різноманітних варіантів диверсифікації інновацій;

розглянути розвиток видів інноваційної діяльності та її нормативно-правове забезпечення в ході еволюційних зрушень у вітчизняній економіці;

оцінити перспективи та основні тенденції сучасних процесів диверсифікації інноваційної діяльності у харчовій промисловості;

визначити й оцінити фактори впливу на ефективність диверсифікації інновацій, що впроваджуються на підприємствах, які зайняті виробництвом і обробкою харчової продукції;

розкрити специфіку та закономірності формування корпоративної стратегії диверсифікації інновацій;

обґрунтувати напрями вдосконалення механізмів державного регулювання та шляхи активізації інноваційної діяльності.

Об'єктом дослідження є процеси диверсифікації інновацій у харчовій промисловості в умовах формування інноваційної моделі розвитку економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти диверсифікації інновацій у харчовій промисловості.

Методи дослідження. За методологічну основу проведеного дослідження слугує системний підхід наукового пізнання, визначальним у якому виступає розгляд і аналіз всіх процесів і явищ досліджуваної проблеми у взаємозв'язку та взаємозалежності, що дає змогу вивчати її всебічно і досконало.

При вирішенні поставлених завдань використано наступні загальнонаукові діалектичні і специфічні економічні методи дослідження: історичний та абстрактно-логічний (формулювання теоретичних узагальнень і висновків, критичний аналіз результатів дослідження інших авторів); системного аналізу (виявлення та аналіз тенденцій процесів диверсифікації інновацій у харчовій промисловості, вивчення впливу ряду факторів на ці явища), індексний, графічний та аналітичний методи (дослідження тенденцій розвитку інноваційної діяльності харчових підприємств), метод кореляційно-регресивного аналізу та метод групувань (визначення залежності між показниками інноваційної діяльності і факторами впливу на неї), соціометричний метод (анкетне обстеження і вибіркове опитування підприємств харчової промисловості) тощо.

Інформаційною базою дослідження стали наукові монографічні джерела, статті й інші публікації вітчизняних та зарубіжних учених за окресленою проблемою, офіційні матеріали Державного комітету статистики України та Головного управління статистики у Волинській області, первинна документація підприємств харчової промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

науково обґрунтовано теоретичне положення, що головною ознакою інновацій в умовах їх диверсифікації слід вважати здатність нововведення забезпечити ефективні зміни, а функцією інновацій - функцію зміни матеріального виробництва у напрямі підвищення його ефективності за рахунок нововведень;

запропоновано визначення поняття “диверсифікація інновацій” як процесу розповсюдження і поширення інновацій на нові сфери діяльності (розширення номенклатури інноваційної продукції та послуг, географічної сфери поширення інновацій) та класифікацію форм прояву цього процесу в харчовій промисловості;

обґрунтовано методичні підходи до аналізу стратегії диверсифікації інновацій у харчовій промисловості та розроблено схему визначення корпоративної стратегії диверсифікованої компанії;

удосконалено:

методику оцінки ефективності варіантів диверсифікації інновацій через застосування систем показників, що враховують інтегрований вплив сукупності факторів на ефективність інноваційного проекту і ризики диверсифікації інновацій у харчовій промисловості;

критерії класифікації видів диверсифікації інновацій, у результаті чого встановлено, що на сучасному етапі розвитку харчової промисловості особливостями диверсифікації інновацій у харчовій промисловості є значна територіальна і споріднена диверсифікація;

методику визначення кількісного впливу факторів на рівень інноваційної активності і закономірності розвитку інноваційної діяльності у харчовій промисловості;

дістали подальший розвиток:

рекомендації щодо перспективних напрямів диверсифікації інновацій у харчовій промисловості в умовах інтеграції України у світову економіку та вступу до СОТ;

розробки відносно застосування механізмів державного регулювання процесів диверсифікації інновацій у харчової промисловості в системі її стратегічних цілей, що ґрунтується на органічному поєднанні світового досвіду з національною специфікою, враховує стартові умови трансформаційного процесу в Україні, зокрема формування інституційної та правової бази регулювання інноваційних процесів, стабілізація податкової політики, визначення пріоритетів інноваційної політики.

Практичне значення одержання результатів. Висновки і пропозиції, одержані в результаті дослідження, дають можливість поглибити системні підходи до організації ефективної системи управління інноваційною діяльністю підприємств харчової промисловості та формувати сучасні стратегії впровадження й поширення інновацій.

Практичну значимість розробки і впровадження пропозицій підтверджує їх використання Волинським інноваційним центром передачі новітніх технологій при Волинському обласному фонді підтримки підприємництва під час проведення моніторингу статистичної звітності стосовно інноваційної діяльності в області в 2004-2006рр., а також при підготовці рекомендацій до Регіональної програми науково-технічного та інноваційного розвитку на 2007-2012рр. (довідка № 08/12-1/07 від 08.02.2007р.).

Матеріали дисертаційного дослідження знайшли своє застосування в ході роботи місцевих керівних органів влади, зокрема були розглянуті на засіданні Луцького міського виконавчого комітету і рекомендовані керівникам державних підприємств міста для використання при впровадженні інноваційних проектів у господарську практику (довідка № 1.1-26/777 від 7.05.2007р.), а також використані для розробки програми розвитку регіону у рамках державної інноваційної політики після ознайомлення з даною дисертаційною роботою у Волинській обласній державній адміністрації (довідка № 1930/45/2-07 від 10.05.2007р.). Крім того, дане дисертаційне дослідження стало важливою методологічною базою для проведення статистично-аналітичного аналізу спеціалістами Головного управління статистики у Волинській області (довідка № 21-18/07 від 24.01.2005р.).

Комплексний аналіз інноваційної діяльності у харчовій промисловості, проведений в ході дисертаційного дослідження, слугує за наукову основу для вироблення стратегії діяльності підприємств. Зокрема, результати дисертаційного дослідження використані у практичній діяльності ВКФ „Луцьккондитер” (довідка №139/2 від 27.10.2003р.).

Результати проведеного теоретичного та методологічного дослідження суті й форм прояву інноваційної діяльності можуть бути використані у процесі викладання економічних дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною роботою. Представлені у дисертації результати наукових досліджень отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, які є результатом досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на наукових семінарах кафедри економічної теорії економіки і менеджменту Луцького державного технічного університету. Крім того, положення дисертаційної праці були апробовані на міжнародних науково-практичних конференціях - „Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 2002, 2003, 2004), „Сучасні проблеми управління” (м. Київ, 2003), а також міжвузівських науково-практичних конференціях - “Наука й вища освіта в третьому тисячолітті” (м. Мелітополь, 2005), “Проблемы и перспективы становления финансовой системы Украины” (м. Севастополь, 2005) та всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретико-методологічні та практичні аспекти розвитку економіки України” (м. Чортків, 2006).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження у фахових наукових виданнях опубліковано 10 наукових статей. Загальний обсяг публікацій - 4,3 друкованих аркушів. Обсяг і структура дисертаційної роботи. Робота викладена на 189 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (169 найменувань), містить 16 таблиць, 40 рисунків і 12 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі - „Теоретичні та методологічні основи диверсифікації інновацій у харчовій промисловості” на основі аналізу досліджень сучасної економічної теорії і практики господарювання розкрито теоретико-методологічні засади здійснення інноваційної діяльності, виявлено основні причини виникнення та поширення інновацій, досліджено особливості застосування диверсифікації в системі управління інноваційною діяльністю, а також методи вибору ефективного варіанта диверсифікації інновацій.

Для успішного управління інноваціями необхідне ретельне вивчення і формування сучасного бачення економічної природи суті „інновації”. На основі системного аналізу визначень провідних зарубіжних і вітчизняних учених встановлено, що головною ознакою інновацій в процесі їх диверсифікації є здатність нововведення забезпечити ефективні зміни, а функцією інновацій - функція зміни матеріального виробництва у напрямі підвищення його ефективності за рахунок нововведень.

Інновації - це процес постійного оновлення продукції в усіх сферах бізнесу, що включає не тільки технічні та технологічні розробки, а й всі зміни, що сприяють поліпшенню діяльності підприємницьких структур. Успішне управління інноваційною діяльністю, потребує врахування неоднозначності трактування поняття інновація, що обґрунтовує доцільність розмежування понять „інновація” і „винахід”. Зокрема, винахід чи відкриття робиться, як правило, на фундаментальному рівні, інновація ж - на технологічному, тобто має прикладний характер; крім того, винахід може відбутися випадково, а інновація є результатом комплексного використання елементів аналізу.

Проблеми подолання інноваційної інертності суб'єктів різних форм господарювання, необхідність створення такого економічного механізму, який забезпечував би їх більш активну інноваційну поведінку, а також потреба в урахуванні специфіки виникнення і перетворення прогресивних наукових ідей та нововведень в інновації вимагають добре скоординованої та всеохоплюючої системи управління інноваційними процесами. Великий ризик інноваційної діяльності потребує детального аналізу його чинників і кількісної оцінки їх впливу з метою розробки заходів, орієнтованих на його запобігання, зниження чи компенсації. Найефективнішим методом адаптації підприємницьких структур до мінливих умов і невизначеності інноваційних процесів є стратегія диверсифікації інновацій.

Диверсифікація інновацій - це процес розповсюдження і поширення інновацій на нові сфери діяльності (розширення номенклатури інноваційної продукції та послуг, географічної сфери поширення інновацій). Вона має свої напрями здійснення та реалізації. При спорідненій диверсифікації нова сфера бізнесу відзначається суттєвою спільністю з основною діяльністю фірми. Наявність такої спільності означає наявність потенціалів ефекту масштабу або синергізму від обміну активами та навичками. В результаті фірма в цілому повинна отримувати значно вищий прибуток від інвестицій: її доходи зростають, а затрати і потреби в капіталовкладеннях зменшуються.

Вплив спорідненої диверсифікації на підвищення ефективності функціонування підприємства може посилитися, якщо створюється торгова марка чи існує надійний „goodwill”'a. Це формує підґрунтя для якнайшвидшого визнання на ринку нових для підприємства товарів чи послуг, “створює” їхній досить високий конкурентний статус. Якщо нові для підприємства види діяльності, зумовлені стратегією спорідненої диверсифікації, досить близькі до старих, базових, то можна знизити витрати за рахунок старих методів і заходів, підвищити якість продукції на базі власного нагромадженого досвіду, посилити конкурентні можливості традиційних товарів. Тобто, продумана стратегія спорідненої диверсифікації має потенційні синергічні ефекти для всього „портфеля” та „стратегічного набору підприємства”. В деяких випадках споріднена диверсифікація приводить до появи ефекту масштабу.

В роботі показано, що неспоріднена диверсифікація не передбачає наявності суттєвої схожості між ринками, каналами розподілу, виробничими технологіями. Стратегія неспорідненої та конгломератної диверсифікації означає освоєння нових видів продуктів і послуг. Їхні розбіжності характеризуються зв'язком з освоєними напрямами діяльності: при неспорідненій диверсифікації новий продукт є доповненням до основного, сприяє його збуту на основних ринках; при конгломератній диверсифікації новий продукт не пов'язаний з основним, потребує не лише нової виробничої, а й нової збутової системи, орієнтованої на нового споживача з іншими потребами.

Стимулюючим фактором до неспорідненої диверсифікації є зниження ризиків, адже залежність фірми від єдиної товарної лінії може стати причиною для входження в нові сфери бізнесу. Ризики знижуються також в тих випадках, коли новий бізнес згладжує циклічність отримуваних фірмою доходів або протидіє їй.

При досить широкій диверсифікації підприємство стикається з проблемами, які досить важко вирішити, однак конгломератну диверсифікацію не можна виключити із стратегічних альтернатив розвитку підприємства, оскільки інші напрями можуть перебувати на стадії занепаду або досягли меж свого розвитку, зумовлених розмірами сегмента ринку.

Врахування зазначених теоретичних положень щодо диверсифікації як інструменту управління дає змогу здійснити ґрунтовний аналіз впливу диверсифікації інновацій на розвиток харчової промисловості.

При здійсненні диверсифікації інновацій виникає необхідність у чіткому визначенні існуючих можливостей мобілізації достатнього обсягу капіталу за допомогою обґрунтування максимально допустимої його вартості, а також у забезпеченні формування його структури. Розв'язати вищезазначені проблеми, як нам здається, найлогічніше через використання показників економічної ефективності. Для обґрунтування вартості й структури капіталу, що інвестується в інновації, пропонуємо спиратися на порівняно новий у вітчизняній практиці показник “модифікована внутрішня норма прибутковості” (MIRR), що являє собою ставку прибутку, за якої дисконтована вартість інвестиційних витрат за проектом дорівнює кінцевій вартості надходжень від його реалізації. Цей показник є модифікацією загальновідомого показника “внутрішня норма прибутковості” (IRR) та ефективно замінює його, усуваючи основні недоліки.

Взагалі, система показників економічних показників реалізації інноваційних проектів може використовуватися не лише в теоретичних дослідженнях інноваційної діяльності, а й як інформаційна база для розв'язання різноманітних прикладних задач підвищення ефективності промислового виробництва за рахунок активізації процесів диверсифікації інновацій.

У другому розділі - „Оцінка сучасного стану та ефективності диверсифікації інновацій у харчовій промисловості” здійснено оцінку сучасного стану та динаміки інноваційної діяльності у харчовій промисловості в Україні, виявлено основні тенденції і пріоритети інноваційного розвитку даного виду промислової діяльності. Крім того, досліджено фактори впливу на ефективність диверсифікації інновацій у харчовій промисловості.

Проведений комплексний аналіз зміни кількості підприємств, що займалися інноваційною діяльністю та їх питомої ваги у загальній кількості підприємств за період 1996-2005 рр. свідчить про нестабільність інноваційної активності підприємств. Зокрема, суттєве збільшення кількості підприємств, що займалися інноваційною діяльністю у 1998-2002 рр. (яка коливалася потягом цього періоду в межах від 484 до 523) порівняно з незначною їх кількістю у 1996-1997 рр. (відповідно 311 та 334) не призвело до збільшення рівня інноваційної активності.

Найсуттєвіші негативні зміни спостерігалися у 2003-2005 роках, коли, незважаючи на підтримання високих темпів росту обсягів виробництва у харчовій промисловості, загальна кількість інноваційно активних підприємств щорічно зменшувалася і в 2005 році, навіть, опустилася нижче рівня 1996 року (відповідно 267 проти 311) (рис. 1).

Рис. 1 Порівняльний аналіз інноваційної активності підприємств та темпів росту обсягів виробництва у харчовій промисловості протягом 1996-2005 рр.

Зважаючи на результати проведеного дослідження, можна зробити висновок, що середні та великі підприємства України, де не розірвався єдиний технологічний ланцюг, і, які не були штучно розукрупнені, ще не втратили своєї дієздатності. Так, серед харчових підприємств з чисельністю працівників понад 1000 чоловік інновації здійснювали 60% із них, від 500 чоловік до 999 - 34,3% підприємств, зокрема це заходи, спрямовані на науково-технологічний та інноваційний розвиток виробництва, впровадження нових технологій, модернізацію й оновлення асортименту власної продукції. На відміну від інших країн, де невеликі підприємства проявляють інноваційну активність і пропонують на ринку нову продукцію, в Україні спостерігається прямо протилежна ситуація - лише 2% підприємств з кількістю працюючих до 50 осіб здійснює інноваційну діяльність.

Позитивним явищем є те, що в 2005р. дві третини (66%) із загального обсягу реалізованої інноваційної продукції склала продукція, що зазнала суттєвих змін і лише 15,4% - удосконалена продукція (в 2004р. - відповідно 67,4% і 13,6%) (табл. 1).

Аналіз динаміки розвитку інноваційної діяльності за період 2003-2005 рр. свідчить про поступове покращення ситуації у таких регіонах як м. Київ, м. Севастополь, Харківська, Чернігівська, Черкаська та Житомирська області. З іншого боку, негативні тенденції характерні для більшої кількості регіонів - Дніпропетровської, Закарпатської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Тернопільської, Хмельницької областей.

Відповідно до значення інтегрального індексу динаміки розвитку інноваційної діяльності у харчовій промисловості України найвищим рівнем за період 2003-2005 рр. відзначалися: м. Київ, Автономна республіка Крим, Харківська, Одеська області. З іншого боку, до проблемних регіонів відносяться Хмельницька, Черкаська, Закарпатська, Рівненська області та м. Севастополь.

Таблиця 1 Динаміка показників, що характеризують реалізацію інноваційної продукції за рівнем її новизни

Показник	2001	2002	2003	2004	2005
Кількість підприємств, що реалізували інноваційну продукцію	438	461	329	263	227
із них:
продукцію, що зазнала суттєвих технологічних змін	278	283	191	153	124
у % до заг. кількості підприємств, що реалізували інноваційну продукцію	63,5	61,4	58,1	58,2	54,6
удосконалену продукцію	105	120	90	65	52
у % до заг. кількості підприємств, що реалізували інноваційну продукцію	24,0	26,0	27,4	24,7	22,9
іншу інноваційну продукцію	111	107	70	69	66
у % до заг. кількості підприємств, що реалізували інноваційну продукцію	25,3	23,2	21,3	26,2	29,1
Обсяг реалізованої інновацій. продукції, тис. грн.	3466651,0	4001988,0	1654415,6	2752315,9	3573978,3
у % до заг. обсягу реалізованої продукції	12,6	12,9	4,4	5,6	5,9
Із заг. обсягу реалізованої інноваційної продукції:
продукція, що зазнала суттєвих змін, тис. грн.	2113778,6	1738379,3	728488,7	1853081,8	2358650,5
у % до обсягу реалізованої інноваційної продукції	61,0	43,4	44,1	67,4	66,0
удосконалена продукція, тис. грн.	969384,2	1729004,5	629313,0	375243,5	550647,6
у % до обсягу реалізованої інноваційної продукції	27,9	43,2	38,0	13,6	15,4
інша інноваційна продукція, тис. грн.	383488,2	534604,2	296613,9	523990,6	664680,2
у % до обсягу реалізованої інноваційної продукції	11,1	13,4	17,9	19,0	18,6

На основі опрацювання значного масиву даних щодо тенденцій зміни основних показників інноваційної активності підприємств харчової промисловості з використанням елементів кореляційного аналізу та за допомогою побудови лінії регресії визначено три основних фактори, що суттєво впливають на показник освоєння видів інноваційної продукції (у):

х₁ - впроваджено нових технологічних процесів;

х₂ - кількість підприємств, що займаються інноваційною діяльністю;

х₃ - середньомісячна заробітна плата штатних працівників у харчовій промисловості.

Результати розрахунків дали змогу побудувати таку лінійну функцію регресії:

у = 1783,99 - 8,357 х₁ + 8,714 х₂ - 3,117 х₃ .

За побудованим рівнянням множинної лінійної регресії можна зробити висновки про те, що кількість освоєних видів інноваційної продукції:

- зменшиться у середньому на 8 одиниць при впровадженні одного нового технологічного процесу;

- збільшаться у середньому майже на 9 одиниць із збільшенням кількості інноваційно активних підприємств;

- зменшиться у середньому на 3 одиниці при зростанні середньомісячної зарплати працівників на 1 гривню.

Отже, впровадження нових технологічних процесів та збільшення заробітної плати призводить до зменшення кількості освоєних видів інноваційної продукції, а позитивний вплив отримується лише за рахунок підвищення кількості інноваційно активних підприємств. Це вказує на те, що у харчовій промисловості інноваційні процеси розвиваються переважно екстенсивним шляхом - за рахунок залучення додаткових підприємств до впровадження інновацій.

У третьому розділі - „Стратегія, перспективні напрями і механізми регулювання інноваційної діяльності в харчовій промисловості” обґрунтовано концептуальні засади формування стратегії диверсифікації, обґрунтовано варіантні підходи до вибору напряму диверсифікації інновацій, досліджено роль і механізми державного регулювання процесів диверсифікації інноваційної діяльності в харчовій промисловості. На основі проведених досліджень і аналізу економічної ситуації, що склалася стосовно інноваційних процесів в Україні, зокрема на харчових підприємствах, розроблено рекомендації відносно стратегії формування інноваційної моделі розвитку харчової промисловості.

Стратегія диверсифікації - процес проникнення в нові сфери діяльності, раніше не характерні для підприємства, покликані змінити, доповнити або замінити продукцію, що випускається, тобто це стратегія виходу на товарний ринок, відмінний від поточних товарних ринків фірми. Вона знаходить відображення у двох стратегіях росту - розширення товарного асортименту та розширення ринку, однак диверсифікація може включати в себе і новий товар, і новий ринок.

Процес формування стратегії диверсифікації повинен включати такі основні дії: дії по досягненню диверсифікації; кроки з поліпшення загальних показників роботи в тих галузях, де вже діє підприємство; знаходження шляхів отримання синергічного ефекту серед споріднених господарських підрозділів і перетворення його в конкурентну перевагу; створення інвестиційних пріоритетів і переливання ресурсів корпорації в найбільш перспективні області.

Коли диверсифікація проведена, завдання управління полягає в проведенні інвестиційно-інноваційної політики і керівництві всіма сферами діяльності підприємства.

Важливим аспектом і завершальним етапом розробки стратегії диверсифікації є ретельна оцінка, яка дає підтвердження того, чи приведе обрана стратегія до досягнення цілей підприємства.

Найбільшого поширення одержали такі підходи: аналіз можливих реакцій конкурентів; оцінка ризику; дослідження синергічних ефектів; перевірка погодженості стратегії з організаційними традиціями й оточенням; відповідність обраної стратегії потенціалу і можливостям підприємства; оцінка здійснення стратегії.

Раціональний характер диверсифікації вимагає визначення перспективних її напрямів (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Перспективні напрями диверсифікації

План керування підприємством, що здійснює диверсифікацію інновацій повинен містити в собі:

- орієнтацію на стратегію швидкого росту більшості найбільш перспективних напрямів його діяльності;

- забезпечення нормального функціонування основних сфер діяльності, проведення заходів щодо підтримки і відновлення ділової активності на низько прибуткових, але перспективних напрямах;

- відмова від непривабливих чи невідповідних довгостроковим планам підприємства сфер діяльності;

- використання шляхів одержання синергічного ефекту серед родинних господарських підрозділів і перетворення його в конкурентну перевагу.

Разом з тим модель диверсифікації для кожного підприємства повинна мати індивідуальний характер, що ґрунтується на результатах аналізу як внутрішніх можливостей, так і потреб ринку.

Аналіз економічної ситуації, що склалася в Україні, дав змогу виробити певну стратегію формування інноваційної моделі розвитку харчової промисловості. Це може бути реалізовано застосуванням таких управлінських дій, які є складовими державного механізму регулювання інноваційної діяльності:

1. Пряме державне фінансування інноваційних інвестицій з реалізації програм структурної перебудови економіки: підтримка утворення та розвитку нових конкурентоспроможних наукоємних галузей та виробництв, що складуть основу матеріально-технічної бази довгострокового економічного зростання країни.

2. Державне фінансування інвестицій в розвиток сучасної інноваційної інфраструктури: активна підтримка процесів розвитку транспортних і комунікаційних мереж, особливо інформаційних з можливостями широкого користування світовими інформаційними мережами, з приєднанням до існуючої європейської та світової інфраструктури бізнесу.

3. Застосування системи пільг щодо податку на прибуток за умови його використання на інноваційні інвестиції: при цьому запроваджувати галузеву диференціацію податкових пільг та їх гнучкість залежно від цілей та завдань національної політики технологічних змін. Важлива чітка спрямованість інноваційних податкових пільг на реальний кінцевий результат виробництва - випуск та реалізацію конкурентоспроможної інноваційної продукції.

4. Запровадження статистичного обліку щодо обсягів та результатів використання інвестиційно-інноваційних податкових пільг: важливі управлінський моніторинг та гласність у цій справі з обов'язковим оперативним зворотним зв'язком щодо ефективності таких заходів стимулювання інноваційної діяльності.

5. Введення системи податкового кредитування приросту обсягів витрат підприємств на дослідження і розробки: інвестування технологічних інновацій неможливе без зростання обсягів науково-дослідних робіт, пов'язаних з адаптуванням новітньої технології до конкретних умов виробництва, де вони впроваджуються. Підвищені витрати такого роду перших років випуску нової продукції потребують нормативної системи більш рівномірного розподілення їх обсягів на весь період життєвого циклу інновації.

6. Запровадження системи стимулювання кооперації науки і виробництва в інноваційному процесі: встановлення пільгового режиму оподаткування та норм утворення й припинення діяльності для організаційних форм, які здійснюють науково-дослідні та впроваджувальні роботи, що є спільною діяльністю науково-дослідних установ та виробничих підприємств, банківських і фінансових організацій, які впроваджують чи інвестують науковоємні технологічні зміни.

7. Вдосконалення економічних відносин щодо охорони прав промислової власності: створення конструктивних механізмів реалізації правового режиму взаємовідносин, що складаються у ринкових умовах між авторами, власниками, споживачами патенту та посередниками в процесі набуття й реалізації авторських прав та патентів на об'єкти промислової власності з тим, щоб гарантувати невід'ємне право кожного громадянина отримувати значний комерційний зиск від виробничої реалізації свого права на об'єкт промислової власності.

8. Реальне введення в дію положення про дозвіл прискореної амортизації основних фондів підприємств: цей захід перш за все спрямований на стимулювання саме інноваційного інвестування, коли створюється нова продукція, тимчасовий монополіст на ринку, з можливістю профінансувати підвищені витрати підприємства-інноватора за рахунок споживача такої нової продукції.

9. Забезпечення сприятливих торговельних умов для розвитку процесів ефективного формування конкурентоспроможного національного товаровиробника інноваційних продуктів: проведення відповідної торговельної політики з елементами підтримуючого протекціонізму, заохочення проектів спільних досліджень та розробок, які надають доступ до високих сучасних технологій, заохочення іноземного інвестора утворювати спільні підприємства, які виробляють наукоємну продукцію, зокрема з найперспективніших інноваційних напрямів.

10. Відстоювання прав та інтересів вітчизняних новаторів на зовнішніх ринках: підтримка активної участі вітчизняного виробника товарів та послуг у міжнародному розподілі праці з недопущенням випадків недозволеної та несумлінної конкуренції, активна участь у всіх провідних міжнародних організаціях, регулюючих світовий трансфер технологій.

Отже, соціально-економічний розвиток України нині може бути збалансованим та ефективним лише за умов формування у перехідній економіці сучасних фінансових інструментів реалізації загальнодержавних цілей в інноваційній сфері з орієнтацією на потенціал регіонів країни.

ВИСНОВКИ

Дослідження диверсифікації інновацій у харчовій промисловості дозволило зробити наступні висновки та розробити рекомендації щодо ефективного її здійснення:

1. У процесі розвитку інноваційних процесів їх зміст, функції та суб'єкти управління змінюються. В ринковій економіці, на засадах якої нині здійснює діяльність переважна більшість підприємств харчової промисловості України, головною ознакою інновацій в умовах їх диверсифікації є здатність нововведення забезпечити ефективні зміни, а функцією - функція зміни матеріального виробництва в напрямі підвищення його ефективності за рахунок різноманітних нововведень. Найбільш значні зміни у виробництві забезпечуються в процесі диверсифікації інновацій.

2. Диверсифікація інновацій істотно впливає на темпи розвитку і рівень ефективності виробництва підприємств харчової промисловості. Успішна диверсифікація інновацій підприємницьких структур харчової промисловості є запорукою їх виживання і отримання конкурентних переваг. У зв'язку із зазначеним, у наукових дослідженнях та на практиці доцільно використовувати запропоноване визначення поняття “диверсифікація інновацій” як процесу розповсюдження і поширення інновацій на нові країни, сфери діяльності, види економічної діяльності, території, виробництва, виробничі, управлінські та інші процеси й об'єкти, що забезпечує підвищення ефективності витрат на дані цілі..

3. Впровадження інновацій у виробництво і здійснення їх диверсифікації пов'язане з вибором ефективного варіанта диверсифікації інновацій. З метою обґрунтування ефективності диверсифікації інновацій доцільно застосовувати запропоновану за результатами дослідження систему показників, що враховують як інтегрований вплив сукупності факторів на показники ефективності інноваційного проекту, так і безпосередні ризики диверсифікації інновацій у харчовій промисловості.

4. На сучасному етапі розвитку харчової промисловості особливостями диверсифікації інновацій даного виду економічної діяльності є значна територіальна (розповсюдження інновацій в нових містах, регіонах) і споріднена (нова сфера діяльності, де поширюються інновації, володіє суттєвою спільністю з основною діяльністю підприємства і передбачає спільне використання покупців і в деяких випадках товарів, що випускаються, торгового персоналу і каналу розподілу інновацій, торгової марки та її іміджу, виробничих, офісних, складських приміщень, досліджень і розробок, персоналу, маркетингу) диверсифікація. Територіальна диверсифікація інновацій в харчовій промисловості знаходить своє відображення в розповсюдженні інноваційної продукції харчових підприємств не лише в різні регіони України, але й за її межі: найбільші обсяги реалізуються в Росію, крім того, в Німеччину, США, Польщу, Словаччину та ін. Споріднена диверсифікація інновацій у харчовій промисловості представлена поширенням інновацій в м'ясній і молочній промисловості; виробництві жирів; промисловому переробленні овочів та фруктів; промисловому виробництві рибної продукції; обробленні зерна, виробництві крохмалю, напоїв, готових кормів для тварин.

5. Інновація протягом всього життєвого циклу змінює форми, просуваючись від ідеї до свого впровадження. Протікання інноваційного процесу обумовлено складним взаємозв'язком багатьох взаємопов'язаних факторів. Коливання показника освоєння видів інноваційної продукції підприємств харчової промисловості за останні 10 років на 68% визначала динаміка кількості впроваджених нових технологічних процесів, чисельності підприємств, що займаються інноваційною діяльністю, рівня заробітної плати працівників. Найбільш активну інноваційну діяльність здійснюють високоспеціалізовані підприємства з великими виробничими потужностями і домінуючим становищем на ринку. Однак переважна більшість підприємницьких структур харчової промисловості, зокрема малі підприємства, потребує державної підтримки їх інноваційного розвитку.

6. У перспективі слід активізувати процеси інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості, зокрема диверсифікації інновацій. Стратегія підприємства, що диверсифікує інновації, має забезпечувати впровадження запланованих інновацій за їх напрямами і об'єктами, загальних показників інноваційної діяльності у сферах діяльності підприємства, отримання синергічного ефекту серед споріднених господарських підрозділів і перетворення його в конкурентну перевагу, визначення наступних інноваційних пріоритетів і спрямування ресурсів підприємства в найбільш перспективні інноваційні ідеї та сфери впровадження інновацій. У процесі розробки й реалізації стратегії диверсифікації інновацій на підприємствах харчової промисловості слід враховувати зміну ринкової кон'юнктури і розмірів конкурентних переваг підприємства, передбачати заходи щодо зміцнення своїх позицій на ринках продовольства, інтеграції та кооперації з виробниками сировини, впровадження систем якості й безпечності харчових продуктів, тощо.

7. Перспективними напрямами диверсифікації інновацій у харчовій промисловості є вертикальна повна інтеграція виробництва інновацій і вертикальна часткова інтеграція (лише частина інноваційної продукції закуповується у інших підприємств) та квазіінтеграція, тобто створення альянсів між підприємствами, зацікавленими в інтеграції без переходу прав власності, а також споріднена горизонтальна диверсифікація, що передбачає розширення номенклатури інноваційних продуктів і поширення інновацій в інші регіони.

8. З метою стимулювання розповсюдження і поширення інновацій у харчовій промисловості необхідно створити економічні умови для активізації інноваційної діяльності завдяки використанню переважно фінансово-економічних важелів регулювання та стимулювання інновацій, властивих ринковій економіці, зокрема, завершити створення інфраструктури підтримки інноваційної діяльності, постійно діючих джерел наукових і технічних розробок, інформаційних ресурсів і доступ до них підприємств харчової промисловості, забезпечити підготовку наукових, технічних і управлінських кадрів, перегляд законодавчих актів, що регламентують інноваційну діяльність. Пріоритетами державної підтримки, яка сприятиме диверсифікації інновацій у перспективі, є фундаментальні і прикладні дослідження, створення доступних джерел фінансування й непрямого стимулювання інновацій, а також максимальне сприяння впровадженню інноваційних процесів на малих підприємствах.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Білецька К.В. Інноваційне підприємництво на Волині в умовах переходу до стабілізації економіки // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. - Вип. 90. - С.22-25.

2. Білецька К.В. Фінансово-кредитний та інвестиційний механізми забезпечення інноваційної діяльності в умовах стабілізації економіки // Науковий вісник ВДУ ім. Лесі Українки. - 2002. - № 2. - С.171-174.