Размещено на http://www.allbest.ru/

РАДА НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ

УДК 338.23 (477): 330.341.1: 67 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ НА ОСНОВІ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність - 21.04.01 - економічна безпека держави

БРЕУС СВІТЛАНА ВАСИЛІВНА

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській академії бізнесу та підприємництва.

Науковий керівник:

Сухоруков Аркадій Ісмаїлович, доктор економічних наук, професор, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, завідувач відділу економічної безпеки.

Офіційні опоненти:

Денисенко Микола Павлович, доктор економічних наук, професор, Київський національний університет технологій та дизайну, професор кафедри економіки, обліку і аудиту;

Кузьменко Валерій Павлович, кандидат економічних наук, доцент, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, державний експерт відділу соціально-економічної та демографічної безпеки.

Захист відбудеться "19" липня 2007 року о 16-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.723.02 при Національному інституті проблем міжнародної безпеки при РНБО України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного інституту проблем міжнародної безпеки при РНБО України за адресою: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7.

Автореферат розісланий "05" червня 2007 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор філософських наук О.К.Шевченко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна обрала інноваційний шлях розвитку економіки, який передбачає ефективне освоєння у виробництві сучасної науково-технічної продукції. Комплексне використання науково-технічного потенціалу держави та досконалий організаційно-економічний механізм регулювання інноваційного розвитку повинні забезпечити належний рівень економічної безпеки, що є стартовою умовою поступального і стабільного економічного зростання України.

Проведення технологічної реструктуризації необхідне для забезпечення конкурентоспроможності промисловості України та її ефективної інтеграції у світову систему виробничої і науково-технічної кооперації. Водночас, аналіз свідчить про те, що радикальних зрушень у галузевій і технологічній структурі промисловості України, поки що не відбулося. У промисловості України переважають технології третього та четвертого технологічних укладів, вкрай низькою є частка п'ятого технологічного укладу, майже відсутні технології шостого укладу. Отже, одним з важливих чинників забезпечення належного рівня економічної безпеки України є розробка концептуальних засад технологічної реструктуризації вітчизняного промислового комплексу з урахуванням теоретичних досягнень і світового досвіду у цій сфері.

Стан розробки проблеми. Вагомий внесок в розвиток інноваційної теорії і практики внесли такі вчені як М. Кондратьєв, Й. Шумпетер, А. Кляйнкнехт, С. Кузнец, Б. Твісс, Р. Фостер, Г. Варшавський, С. Глазьєв, В. Маєвський, Ю. Яковець, Ю. Бажал, Г. Добров, С. Єрохін, В. Кузьменко, С. Соколенко, В. Соловйов, А. Сухоруков.

Проблемам формування теоретичних засад забезпечення економічної безпеки присвятили наукові дослідження Д. Олвей, Дж. Р. Голден, Р. Келлі, Л. Абалкін, М. Арсентьєв, В. Сєнчагов, О. Власюк, Д. Прейгер. М. Єрмошенко, Я. Жаліло, Т. Ковальчук, В. Мунтіян, А. Сухоруков і ін. Проте, проблеми інноваційно-технологічної безпеки як складової економічної безпеки не знайшли в достатньому обсязі комплексного висвітлення та вирішення в науковій літературі. Наявність цієї проблеми зумовлює тему, мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане із планами фундаментальних і прикладних досліджень Національного інституту проблем міжнародної безпеки, зокрема, з плановими науковими проектами "Економічна безпека країни на етапі активного входження в геоекономічний простір" (державний реєстраційний номер 0106U011479) та "Зовнішні виклики і загрози для економіки України та передумови її ефективного входження до міжнародної економічної системи в умовах динамічних світових економічних трансформацій" (державний реєстраційний номер 0106U011480).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концептуальних засад технологічної реструктуризації вітчизняного промислового комплексу, які б сприяли забезпеченню належного рівня економічної безпеки України.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність розв'язання наступних завдань:

– аналіз теоретичних та практичних підходів до обґрунтування напрямів науково-інноваційного розвитку економіки в контексті забезпечення економічної безпеки держави;

– дослідження сучасного стану інноваційного розвитку промисловості, визначення наявних та потенційних загроз економічній безпеці країни в цій сфері;

– розробка концептуальних засад технологічної реструктуризації української промисловості як важливого чинника забезпечення економічної безпеки держави;

– вдосконалення методики розрахунку індикаторів інноваційно-технологічної безпеки держави та вибору раціональних інноваційних проектів.

Об'єктом дослідження є інноваційна сфера української промисловості, організаційно-економічні відносини між суб'єктами інноваційної діяльності і державними органами управління.

Предметом дослідження є проблеми забезпечення інноваційно-технологічної безпеки, моделі і механізми технологічної реструктуризації промисловості на всіх рівнях управління промисловим комплексом України.

Методи дослідження. Дослідження здійснювалися за допомогою методів системного аналізу, порівняльного економічного аналізу, структурного і факторного аналізу, оцінки техніко-економічного рівня, прогностики, програмно-цільового управління, економіко-математичного моделювання.

Інформаційною базою дослідження слугували нормативно-правові акти, що регулюють інноваційну діяльність в Україні, дані Світової організації торгівлі, Євростату, ОЕСР, Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Міністерства освіти і науки, Державного департаменту інтелектуальної власності, Державного підприємства "Український інститут промислової власності", Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав", Державного підприємства "Інтелзахист", Інституту інтелектуальної власності і права, Українського центру інноватики та патентно-інформаційних послуг, монографічні дослідження і публікації у періодичних виданнях вітчизняних і зарубіжних авторів. Аналіз інноваційного розвитку промисловості України проведений на базі даних Держкомстату України за 1990-2005 рр., що дозволило сформулювати концептуальні засади технологічної реструктуризації промислового комплексу країни.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

– вперше розроблено понятійний апарат з питань інноваційно-технологічної безпеки, що враховує залежність національної економіки від світової економічної системи; систематизовано перелік загроз інноваційно-технологічній безпеці; виокремлено групу загроз, що викликаються неефективним співвідношенням технологічних укладів та повільним здійсненням технологічної реструктуризації промисловості;

– вперше систематизовані механізми регулювання інноваційного розвитку економіки України із врахуванням позитивного досвіду країн, що є світовими лідерами інноваційного розвитку; визначені етапи технологічної реструктуризації промисловості, виходячи з наявних фінансових, технологічних та організаційних ресурсів;

– вперше визначено загрози економічній безпеці держави в сфері міжнародного науково-технічного співробітництва України, запропоновано відповідні заходи щодо їх нейтралізації;

– дістали подальшого розвитку концептуальні засади технологічної реструктуризації промисловості України, що враховують особливості країни і орієнтовані на збільшення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств і економіки в цілому;

– удосконалено методику розрахунку індикаторів інноваційної-технологічної безпеки через розширення системи показників, визначення методів розрахунку граничних і фактичних значень індикаторів, що дозволяє всебічно оцінити стан інноваційної сфери держави та розробити заходи щодо нейтралізації наявних і потенційних загроз;

– поглиблене уявлення про вплив інноваційного розвитку на рівень економічної безпеки України за рахунок застосування авторської методики оцінки рівня інноваційно-технологічної безпеки держави;

– систематизовано пріоритетні чинники зміцнення економічної безпеки України в інноваційній сфері, запропоновано концептуальні засади державної політики в цій сфері;

– удосконалено методику вибору інноваційних проектів на основі визначення раціональних обсягів інвестицій і термінів здійснення інноваційного процесу в конкретних умовах оподаткування, запропонований спосіб оцінки впливу обраних інноваційних проектів на рівень економічної безпеки держави.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в удосконаленні інноваційної моделі розвитку української промисловості в контексті забезпечення економічної безпеки держави. Отримані результати використані у процесі формування механізму регулювання інноваційного розвитку, при виборі державою інноваційної стратегії, при формуванні інноваційної політики у промисловості та визначенні місця інноваційно-активних промислових підприємств у забезпеченні економічної безпеки держави.

Результати дослідження впроваджені при підготовці аналітичних матеріалів Національним інститутом проблем міжнародної безпеки (довідка від 02.03.07 № 10/87), а також у навчальному процесі Української академії бізнесу та підприємництва (довідка від 15.03.07 № 151/01/01-12).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є одноосібно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання важливого наукового завдання - розробки концептуальних засад підвищення рівня економічної безпеки держави на основі технологічної реструктуризації національної промисловості.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на круглому столі "Національна програма забезпечення економічної безпеки в контексті стратегії соціально-економічного розвитку України" (Київ, 2001 р.), на щорічних наукових конференціях, організованих Інститутом муніципального менеджменту та бізнесу і Українською академією бізнесу та підприємництва (Київ, 2001-2006 рр.).

Публікації. Основні результати виконаного дослідження опубліковані в 15 одноосібних працях автора, загальним обсягом 5,0 д.а. У наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України опубліковано 6 статей, обсягом 2,9 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Текст дисертації містить вступ, три розділи з висновками до них, список використаних джерел та додатки. Обсяг роботи складає 198 сторінок комп'ютерного тексту, який вміщує 10 ілюстрацій, 22 таблиці та 13 додатків, викладених на 12 сторінках, список використаних джерел (220 найменувань) - 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання дослідження, визначені його об'єкт, предмет і загальна методика, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо їх апробації та впровадження. інноваційна технологічна реструктуризація безпека

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади забезпечення інноваційно-технологічної безпеки держави" розкрито вплив розвитку інноваційної теорії на формування поняття інноваційно-технологічної безпеки як складової економічної безпеки. Проаналізовано еволюцію формування національних інноваційних систем (НІС), які є закономірним результатом індустріального розвитку і системою інститутів, що дозволяють здійснити технологічні прориви і підтримувати високий рівень конкурентоспроможності економіки. Базисними сферами діяльності, що формують НІС, є: фундаментальна, університетська і фірмова наука; науково-інноваційна інфраструктура; комерціалізація нововведень; освіта та перепідготовка кадрів; система управління науково-інноваційною діяльністю (правова база, державні і ринкові інноваційні механізми). На рис. 1 представлена структура, у якій узагальнені характерні риси НІС різних країн.

Раціональна модель НІС базується на чіткому розподілі функцій між державою і підприємницьким сектором. Роль підприємницького сектору полягає у створенні технологій на основі власних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) і розробок наукових центрів великих корпорацій та малих наукоємних фірм, а також у ринковому освоєнні інновацій; держава сприяє розвиткові фундаментального знання і високих технологій, створенню інфраструктури і сприятливого ділового клімату. Подальший розвиток НІС пов'язаний з їх об'єднанням в регіональні та глобальні системи. Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) і ЄС активно розробляють спільну стратегію інноваційного розвитку країн-членів і механізми її реалізації. Особливу увагу в ОЕСР приділяють страхуванню інноваційних ризиків державою.

Процес формування НІС в Україні відрізняється повільним становленням наукоємних корпорацій і малих інноваційних структур, фондового ринку і венчурних фондів тощо. Повільне створення НІС в Україні пояснюється дефіцитом фінансування і падінням платоспроможного попиту на науково-технічну продукцію у вітчизняному підприємницькому секторі, погіршенням матеріально-технічної бази досліджень. Тому можна говорити лише про початок формування НІС нового типу в Україні. Проведений у розділі аналіз свідчить про суттєві загрози, що випливають з наростаючого технологічного відставання України від розвинутих країн і неготовності НІС до проривів у науково-інноваційній сфері. Вивчення досвіду створення НІС в зарубіжних країнах і адаптація його в процесі побудови ефективної НІС в Україні дозволяє збільшити ефективність використання інноваційного потенціалу і підвищити конкурентоспроможність національної економіки.

У другому розділі "Дослідження інноваційного розвитку промисловості в контексті забезпечення економічної безпеки України" увага зосереджена на особливостях інноваційної діяльності в умовах транзитивної економіки. Протягом 90-х років ХХ ст. в промисловості України з'явилися ознаки деградації, головними чинниками якої стали: економічна та політична криза; помилки у стратегії проведення ринкових реформ і процесах роздержавлення; дистанціювання держави від участі в розвитку промислового потенціалу країни; руйнування системи коопераційних і торгівельних зв'язків; різке підвищення цін на ресурси. Водночас, відбувалися процеси деформації галузевої і технологічної структури промисловості. Ця тенденція зберігається і характеризується скороченням частки машинобудування і легкої промисловості та високою часткою чорної металургії (табл. 1).

Таблиця 1.

Галузева структура промислового виробництва України, %

Галузі	1990	1995	2000	2005
Промисловість, у т.ч.:	100	100	100	100
Електроенергетика	3,2	11,0	12,1	15,9
Паливна промисловість	5,7	13,2	10,1	14,0
Чорна металургія	11,0	21,8	27,4	20,7
Кольорова металургія	1,1	1,6	2,4	1,2
Хімічна та нафтохімічна промисловість	5,5	7,0	5,9	6,4
Машинобудування та металообробка	30,5	16,0	13,4	12,9
Деревообробна та целюлозно-паперова промисловість	2,9	2,2	2,4	2,5
Промисловість будівельних матеріалів	3,4	3,9	2,7	2,9
Легка промисловість	10,8	2,8	1,6	1,1
Харчова промисловість	18,6	15,1	16,8	16,3
Інші галузі	7,3	5,4	5,2	6,1

Розраховано за даними: Промисловість України у 1996-2000 роках. Стат. зб. - К., 2001. - С. 20; Промисловість України у 2001-2005 роках. Стат. зб. - К., 2006. - С. 20, 249.

Ключові галузі української промисловості, що мали б стати "точками прориву" в постіндустріальну економіку, перебували в стані затяжної кризи, яка посилювалася негативними тенденціями у міжнародному науково-технічному співробітництві. Аналіз стану міжнародного співробітництва в цій сфері дозволив виділити наступні загрози економічній безпеці України:

– "консервація" технологічного відставання країни, що зумовлена відсутністю державної концепції міжнародного науково-технологічного співробітництва, орієнтацією на експорт продукції з низьким рівнем доданої вартості;

– деформація галузевої структури промисловості у бік добувних і низькотехнологічних галузей внаслідок неефективного використання коштів на фінансування НДДКР;

– низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку;

– втрата Україною переваг в окремих високотехнологічних виробництвах та НДДКР;

– посилення експансії іноземних ліцензіарів через недосконалі механізми захисту прав інтелектуальної власності і комерційної реалізації інтелектуальних результатів в Україні.

Україна володіє значним інтелектуальним потенціалом, який дозволяє їй зайняти гідне місце серед країн, що визначають напрями світового інноваційного розвитку. Ефективно реалізувати цей потенціал Україна зможе лише за умови врахування існуючих світових тенденцій у цій сфері, активного використання венчурних форм фінансування, комерціалізації результатів науково-технічної діяльності.

Негативні тенденції в інноваційному розвитку позначилися на рейтингових позиціях України, зокрема щодо індексу конкурентоспроможності, за яким Україна станом на 01.10.2006 р. серед 125 країн посіла 78 місце. Одним з факторів низької позиції України стало погіршення індексу рівня розвитку технологій, що зменшився з 3,68 у 2001 р. до 2,82 у 2005 р. Технологічний рівень відіграє ключову роль при визначенні індексу конкурентоспроможності.

Аналіз науково-технічного потенціалу України дозволяє виокремити наступні основні чинники підвищення конкурентоспроможності вітчизняної промисловості: створення сприятливого інвестиційного клімату; технологічна реструктуризація економіки і підвищення інноваційної активності; зосередження науково-інноваційних і фінансових ресурсів на напрямках, де є умови реалізації конкурентних переваг; поліпшення структури та диверсифікація експорту; розвиток наукомістких галузей і потенціалу наукомістких послуг; активізація патентно-ліцензійної діяльності і використання нематеріальних активів; орієнтація виробництва на енергозбереження; розширення міжнародної науково-технічної кооперації; підтримка виходу національних корпорацій на світовий економічний простір.

У третьому розділі "Концептуальні засади технологічної реструктуризації промисловості України" визначені засади структурної перебудови промисловості, підвищення її технологічного рівня до сучасних вимог науково-технологічного прогресу, підвищення на цій основі рівня конкурентоспроможності вітчизняної промисловості і економічної безпеки держави.

Одним з пріоритетів державної політики є підвищення конкурентоспроможності національної економіки. Глобальна конкуренція на ринках капіталів, товарів і послуг, насамперед на ринках високотехнологічної продукції і послуг, а також ускладнення міжнародних економічних відносин у зв'язку із процесами регіоналізації, змушує Україну у поточному і стратегічному режимі здійснювати заходи щодо технологічної реструктуризації економіки.

За умов прискорення НТП і його інтернаціоналізації конкурентоспроможність країни визначається співвідношенням технологічних укладів. Домінуючий сьогодні 5-й технологічний уклад у свій час (50-90-і роки ХХ ст.) докорінно змінив технологічне обличчя світу. Зараз економіка розвинутих країн знаходиться на шляху до 6-го технологічного укладу, частка якого в середньому становить у цих країнах 5 %.

Погляд на промисловість крізь призму технологічних укладів свідчить, що Україна значно відстає від розвинутих країн по ключових макротехнологіях. Зокрема, Україна зазнала значних втрат від технологічного відставання у сфері інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) наприкінці 80-х років ХХ ст. В структурі українського експорту частка продукції низько - та середньотехнологічної продукції є значно більшою, ніж частка високотехнологічної продукції, у світовому обсязі торгівлі високотехнологічною продукцією частка України не перевищує 0,1 %. Отже, Україна програє світову гонку за конкурентоспроможність. Загальнодержавна комплексна програма розвитку високих наукоємних технологій передбачає до 2013 р. збільшити обсяги виробництв 5 технологічного укладу з 5 % до 12 %, а виробництв 6 технологічного укладу - з 1 до 3 %.

Подібні темпи технологічної реструктуризації вітчизняної промисловості, з огляду на структуру технологічних укладів у розвинутих країнах, не здатні суттєво зменшити технологічне відставання і забезпечити прийнятний рівень інноваційно-технологічної безпеки України.

У роботі поданий авторський прогноз співвідношення технологічних укладів у промисловості, виходячи з вимог забезпечення інноваційно-технологічної безпеки України (рис. 2 Порівняння фактичної та прогнозованої структури технологічних укладів).

Принципами узгодженої галузевої і технологічної реструктуризації промисловості мають бути:

– поєднання інвестицій з інноваціями;

– нарощування експортного потенціалу на ринках продукції високого ступеня обробки;

– виробництво імпортозамінної продукції в обсягах, достатніх для зменшення негативного сальдо у торгівлі високотехнологічною продукцією;

– підвищення конкурентоспроможності національної промисловості на світових ринках;

– здійснення кардинальної модернізації виробництв та розвиток наукомістких галузей, розвиток науково-технічного потенціалу України;

– створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції;

– кластерний підхід до розвитку промисловості і забезпечення синергетичного ефекту у результаті міжгалузевої взаємодії.

Для реалізації цих принципів необхідно врахувати особливості галузей промисловості. У залежності від технологічного рівня галузі вітчизняної промисловості можна згрупувати наступним чином:

– низькотехнологічні та середньотехнологічні галузі третього і четвертого укладу (зокрема, це експортоорієнтовані галузі сировинної спрямованості, пріоритетним завданням яких є накопичення фінансових ресурсів для подальшої технологічної реструктуризації);

– перспективні високотехнологічні галузі п'ятого і шостого технологічного укладів (їх пріоритетними завданнями є отримання конкурентних переваг і накопичення науково-технічного потенціалу для опанування провідних технологічних ринків світу).

Слід враховувати, що високотехнологічні галузі української промисловості - електроніка, радіотехніка, приладобудування, а також ті, що можуть стати ядром шостого технологічного укладу, перебувають у депресивному стані. Пріоритетами тут повинні бути селективна державна підтримка НДДКР і створення інноваційної інфраструктури.

Реалізація визначених структурних пріоритетів передбачає певну етапність. Межі етапів визначатимуться наявністю в економіці відповідних фінансових та організаційних ресурсів, формуванням механізмів державного регулювання та макроекономічної саморегуляції, спроможних вирішувати завдання технологічної реструктуризації промисловості.

Протягом першого етапу (2007-2009 рр.) необхідно максимально використати наявні конкурентні переваги, насамперед - в експортоорієнтованих галузях, з концентрацією отриманих коштів на потреби інноваційного інвестування, з метою зміцнення цих переваг та поступової технологічної реструктуризації. Цей етап характеризуватиметься активізацією державної промислової політики, зокрема - розробкою та впровадженням дієвого механізму міжгалузевого перерозподілу інвестиційних ресурсів. Цей етап має передбачати створення корпоративних структур (ФПГ, ТНК), здатних здійснювати диверсифікацію та перерозподіляти ресурси між підприємствами різних галузей, що входять у ці структури.

Протягом другого етапу (2010-2015 рр.) мають бути забезпечені умови для спрямування фінансових ресурсів, акумульованих у галузях, що зростали випереджаючими темпами протягом першого етапу, в структурну перебудову галузей, в яких Україна має порівняльні конкурентні переваги (машинобудування, приладобудування). За рахунок зростання обсягів бюджетних надходжень має відбутися суттєве збільшення державної підтримки реалізації пілотних інноваційних проектів, а також розширення спектру податкових стимуляторів інноваційного розвитку. Впроваджуватимуться додаткові інструменти мобілізації і спрямування вільних грошових коштів до інвестиційної сфери через належну фінансову інфраструктуру. Завдяки розширенню спектру інститутів та інструментів фінансового ринку зросте мобільність фінансових ресурсів, що сприятиме їх концентрації на пріоритетних напрямах забезпечення конкурентоспроможності національного промислового потенціалу. Очікується формування технологічних кластерів пріоритетного розвитку і відповідний приплив іноземних інвестицій.

Протягом третього етапу (2015-2030 рр.) здійснюється поступове послаблення прямого державного регулювання структурних перетворень та зростання ролі ринкових принципів економічного устрою. Мають бути закладені та реалізовані основи переходу національного промислового комплексу до постіндустріальної "економіки знань" на підґрунті стабільного зростання інноваційної активності.

Важливим елементом технологічної реструктуризації промисловості є здійснення системного моніторингу інноваційно-технологічної безпеки країни, розробка і впровадження методики вибору ефективних інноваційних проектів. Для цього у роботі запропоновано ряд нових показників інноваційно-технологічної безпеки країни, що дозволяють об'єктивно оцінити її рівень і запропонувати відповідні заходи (табл. 2).

У роботі удосконалено методику вибору інноваційних проектів на основі визначення раціональних обсягів інвестицій і термінів здійснення інноваційного процесу в конкретних умовах оподаткування. Запропонований також спосіб оцінки впливу обраних проектів на рівень економічної безпеки держави. Вибір інноваційного проекту здійснювався на прикладі машинобудівної галузі. В розрізі цієї галузі визначені 10 провідних підприємств. Визначення раціональних проектів здійснювався за комплексним критерієм: найменший обсяг інвестицій і найкоротший термін впровадження нововведення. З 10 варіантів вкладення інвестицій в інновації обраний варіант з найбільшим рівнем економічного ефекту і найменшою тривалістю інноваційного процесу (39,0 млн. грн. і 10 років відповідно). Економічний ефект за цим проектом може бути збільшений завдяки суміщенню стадій інноваційного процесу (робіт з організаційної підготовки і налагоджувальних робіт) до 49,8 млн. грн. за умов семирічного терміну інноваційного процесу.

Таблиця 2.

Показники інноваційно-технологічної безпеки України*

№	Показник	Порогове значення	Фактичне значення
			1996	2005
1	Наукоємність економіки, % до ВВП	?2	1,16	1,21
2	Інноваційна активність промислових підприємств, % до загальної кількості промислових підприємств	?28	18,7	11,9
3	Робітники зайняті у НДДКР, осіб на 1 млн. населення	?3100	3900	1774
4	Сума сплачених гонорарів та ліцензійних платежів на душу населення, дол. США на 1 млн. осіб	?75	-	0,9
5	Частка високотехнологічних товарів у промисловому експорті, % у експорті промислових товарів	?18	-	5
6	Інноваційна сприйнятливість підприємств промисловості, % до кількості підприємств,що відвантажували промислову продукцію	?20	11,3	10,2
7	Темпи оновлення продукції	?1	0,84	0,79

*Розраховано за даними Держкомстату України: Статистичний щорічник України за 1996 рік. - К., 1997. - С. 96; Статистичний щорічник України за 2005 рік. - К., 2006. - С. 34, 336; Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. - К., 2001. - С. 62, 140, 182, 207; Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. - К.: ДП "Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України", 2006. - С. 102, 191, 245; http://hdr.undp.org/hdr2006/pdfs/report/HDR_2006_Tables.pdf.

Для узгодження інтересів держави та підприємств слід виходити з того, що збільшення ставки податку на прибуток понад 20 % викликає зменшення доходів до державного бюджету (рис. 3 Залежність доходів до державного бюджету від ставки податку на прибуток).

Крива на рисунку показує залежність доходів до державного бюджету від ставки оподаткування. Точка максимальних доходів за ставки податку на прибуток 20 % відповідає 5 року впровадження проекту. Після впровадження обсяг виробництва нової продукції поступово зростатиме, відповідно збільшиться прибуток підприємства і надходження до бюджету держави.

Якщо підприємству буде надано пільги з оподаткування у розмірі менше 20 %, то починаючи з другого року впровадження пільг, прибуток за прогнозом буде щорічно збільшуватися.

Реалізація інноваційного проекту за умов пільгового оподаткування дозволить отримувати додаткові надходження у бюджет за рахунок збільшення маси прибутку від розширення випуску нової продукції. Через чотири роки реалізації проекту будуть компенсовані попередні втрати бюджету від зниження ставки оподаткування, після чого будуть забезпечуватися додаткові надходження до бюджету навіть за ставки податку на прибуток 20 %.

У процесі державної експертизи інноваційних проектів необхідно зробити висновок щодо впливу проекту на економічну безпеку держави. Визначення привабливості проектів з позицій економічної безпеки держави має проводитися у три етапи. На першому етапі оцінюються індикатори економічної безпеки проекту. На другому етапі визначається інтегральний показник економічної безпеки проекту (середньозважений індикатор). На третьому етапі здійснюється порівняння середньозважених індикаторів альтернативних проектів і остаточний вибір проектів.

Середньозважений індикатор пропонується розрахувати за формулою:

,

де: - середньозважений індикатор економічної безпеки проекту;

- вага часткового індикатору економічної безпеки;

- коефіцієнт порівняння значення часткового індикатору проекту з найкращим його значенням серед альтернативних проектів;

- кількість часткових індикаторів економічної безпеки ().

Коефіцієнт порівняння значення часткового індикатору окремого проекту з найкращим значенням часткового індикатору серед альтернативних проектів розраховується за формулою:

,

де: - значення часткового індикатору економічної безпеки j-го проекту;

- найкраще значення часткового індикатору економічної безпеки серед альтернативних проектів;

- кількість альтернативних проектів ().

ВИСНОВКИ

Теоретичні і прикладні результати, отримані у процесі дисертаційного дослідження, у сукупності розв'язують важливе наукове завдання, що полягає в обґрунтуванні концепції забезпечення економічної безпеки України на основі технологічної реструктуризації промисловості. Результати дослідження дозволяють дійти таких висновків:

1. Теорія економічної безпеки держави формується на основі теорії циклів і криз, однією з пріоритетних проблем економічної безпеки держави є подолання технологічного розриву з іншими країнами і підвищення рівня інноваційно-технологічної безпеки.

2. Вивчення досвіду інноваційної діяльності призводить до висновку, що у розвинутих країнах формується досконала національна інноваційна система (НІС), забезпечується надійне і гармонійне функціонування її елементів. Процес становлення НІС в Україні характеризується непослідовністю державної політики, низькою інноваційною активністю підприємств, повільним утворенням наукоємних корпорацій і малого інноваційного бізнесу, слабким розвитком мережі джерел фінансування інновацій, що в цілому загрожує втратою конкурентоспроможності економіки.

3. За умов глобальної конкуренції на ринках високотехнологічної продукції і послуг, конкурентоспроможність країни визначається співвідношенням технологічних укладів. Проведене автором дослідження свідчить про те, що технологічна структура української промисловості є недосконалою, на ринках високотехнологічної продукції частка України не перевищує 0,1 %.

4. Аналіз інноваційної ситуації і міжнародної науково-технічної кооперації дозволив виділити наступні загрози економічній безпеці України: недостатнє фінансування науково-технічної сфери; недоконаність механізмів створення, правового захисту і комерціалізації технологій; відсутність розвинутої інноваційної інфраструктури; деформація структури виробництва і експорту у промисловості у бік низькотехнологічних галузей; низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції і втрата переваг в окремих високотехнологічних виробництвах та НДДКР.

5. Ефективно реалізувати свій промисловий і науково-технічний потенціал Україна може за умов технологічної реструктуризації промисловості, для чого потрібне зосередження науково-інноваційних і фінансових ресурсів на напрямках, де є умови реалізації конкурентних переваг і використання можливостей капіталізації нематеріальних активів.

6. Стратегічним завданням держави в контексті забезпечення економічної безпеки є системна модернізація промисловості, наближення її галузевої і технологічної структури до пропорцій, які притаманні провідним країнам.

7. Концептуальні засади технологічної реструктуризації промисловості України полягають в узгодженому проведенні галузевих і технологічних реформ з метою підвищення рівня конкурентоспроможності промисловості і рівня економічної безпеки держави. У роботі обґрунтовані наступні принципи технологічної реструктуризації промисловості:

– поєднання інвестицій з інноваціями, нарощування виробництва і експорту наукоємної продукції, зменшення негативного сальдо у торгівлі високотехнологічною продукцією;

– кардинальна модернізація виробництв на основі базисних інновацій, розвиток наукомістких галузей і науково-технічного потенціалу України;

– створення замкнених циклів виробництва стратегічно важливої продукції;

– кластерний підхід до розвитку промисловості і забезпечення синергетичного ефекту у результаті міжгалузевої взаємодії;

– сприяння транснаціоналізації українських компаній та їх інтеграції з іноземними компаніями - власниками інтелектуального капіталу;

– сприяння розвитку малого венчурного бізнесу і розгортання НДДКР на базі мережі технопарків;

– застосування відносно високотехнологічних сегментів промисловості податкових пільг і довгострокового кредитування під державну гарантію;

– імпортозаміщення компонентів, необхідних для створення проривних технологій;

– поєднання державних і приватних капіталів та їх вкладення у науково-технічні проекти вітчизняних та іноземних корпорацій.

8. У роботі поданий авторський прогноз зміни співвідношення технологічних укладів у промисловості, виходячи з вимог інноваційно-технологічної безпеки України. У залежності від темпів узгодження державних і ринкових регуляторів, визначені етапи технологічної реструктуризації. Перший етап (2007-2009 рр.) передбачає концентрацію коштів, отриманих експортоорієнтованими галузями, на інноваційних напрямках та створення корпоративних структур, здатних перерозподіляти ресурси через диверсифікацію. Протягом другого етапу (2010-2015 рр.) забезпечуються умови для спрямування фінансових ресурсів у галузі з високим рівнем доданої вартості, через збільшення державної підтримки пілотних інноваційних проектів і податкових стимулів, розвиток фінансової інфраструктури з метою підвищення мобільності коштів і концентрації їх на напрямах технологічної реструктуризації. Третій етап (2015-2030 рр.) передбачає послаблення прямого державного регулювання структурних перетворень та зростання ролі ринкових важелів.

9. Важливим елементом технологічної реструктуризації промисловості є здійснення системного моніторингу інноваційно-технологічної безпеки. У роботі запропоновано ряд нових показників інноваційно-технологічної безпеки країни, що дозволяють об'єктивно оцінити її рівень і запропонувати відповідні заходи. Удосконалено методику розрахунку індикаторів інноваційно-технологічної безпеки, визначено нормативні і реальні їх значення.

10. Удосконалено методику вибору інноваційних проектів і перевірено її працездатність на прикладі машинобудівної галузі. Методика передбачає вибір проекту за комплексним критерієм (мінімальні обсяги інвестицій і терміни інноваційного циклу), оптимізацію інноваційного процесу за рахунок суміщення його стадій, врахування умов оподаткування, оцінку впливу проектів на рівень економічної безпеки держави у процесі державної експертизи. Застосування запропонованої методики дозволяє промисловим підприємствам підвищити їх інвестиційну привабливість, що має призвести до їх інноваційного розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

Бреус С.В. Інноваційні зрушення на сучасному етапі розвитку економіки України // Економіка і управління - 2003. - № 4. - С. 44-48.

Бреус С.В. Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств України // Актуальні проблеми економіки - 2004. - № 5. - С. 121-128.

Бреус С.В. Організаційно-економічний механізм інноваційної діяльності // Культура народов Причерноморья - 2004. - № 50. - Т. 2. - С. 25-30.

Бреус С.В. Вдосконалення механізму впровадження інновацій // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. - Т. 17 (56). - 2004. - № 2. - Экономика. - С. 16-27.

Бреус С.В. Роль інновацій у забезпеченні конкурентоспроможності машинобудівного комплексу України // Актуальні проблеми економіки - 2006. - № 1. - С. 162-169.

Бреус С.В. Забезпечення економічної безпеки держави шляхом технологічної реструктуризації промисловості // Стратегічна панорама - 2007. - № 1. - С. 141-147.

Публікації в інших виданнях

Бреус С.В. Аналіз показників інноваційного розвитку економіки України // Збірник тез доповідей Третьої науково-творчої конференції (25-27 квітня 2001 р.). Київ.: ІММБ, 2002 р. - С. 32-35.

Бреус С.В. Роль нововведень в забезпеченні економічного зростання України // Збірник матеріалів Четвертої науково-теоретичної конференції, присвяченій Десятій річниці ІММБ (24 квітня 2002 року). - Київ.: ІММБ, 2002. - С. 92-95.

Бреус С.В. Науково-технічний потенціал та його значення для забезпечення інноваційного розвитку економіки України // Збірник матеріалів П'ятої науково-теоретичної конференції "Економіка, людина, суспільство в сучасному інформаційному просторі третього тисячоліття" (23-24 квітня 2003 р.). - Київ.: ІММБ, 2003. - С. 240-245.

Бреус С.В. Запровадження пільгового режиму інноваційної діяльності // Збірник матеріалів П'ятої науково-теоретичної конференції "Економіка, людина, суспільство в сучасному інформаційному просторі третього тисячоліття" (23-24 квітня 2003 року). - Київ.: ІММБ, 2003. - С. 245-251.

Бреус С.В. Організаційні структури інноваційної діяльності та їх роль в забезпеченні економічного зростання України // Збірник матеріалів Шостої науково-теоретичної конференції "Формування та розвиток інноваційних підходів в економіці, науці та освіті" (29-30 квітня 2004 року). Частина І. Доповіді викладачів та наукових працівників - Київ.: ІММБ, 2004. - С. 169-173.

Бреус С.В. Механізм управління інноваційною діяльністю // Збірник матеріалів Шостої науково-теоретичної конференції "Формування та розвиток інноваційних підходів в економіці, науці та освіті" (29-30 квітня 2004 року). Ч. ІІ. Доповіді студентів і аспірантів. - Київ.: ІММБ, 2004. - С. 116-122.

Бреус С.В. Інновації і конкурентоспроможність продукції машинобудівного комплексу України // Збірник матеріалів Сьомої науково-теоретичної конференції "Регуляторна політика держави в умовах глобалізації економіки" (11-12 травня 2005 року). Ч. І. Доповіді викладачів та наукових працівників. - К.: УАБП, 2005, С. 30-32.

Бреус С.В. Роль інновацій в розвитку машинобудівного комплексу України // Збірник матеріалів Сьомої науково-теоретичної конференції "Регуляторна політика держави в умовах глобалізації економіки" (11-12 травня 2005 року). Ч. І. Доповіді викладачів та наукових працівників. - К.: УАБП, 2005. - С. 33-37.

Бреус С.В. Інновації як фактор підвищення конкурентоспроможності машинобудівної галузі України // Збірник матеріалів Восьмої науково-теоретичної конференції "Стратегічний розвиток України: реалії та перспективи" (24-25 травня 2006 року). Ч. І. Доповіді викладачів та наукових працівників. - Київ.: УАБП, 2006. - С. 31-32.

АНОТАЦІЯ

Бреус С.В. Підвищення рівня економічної безпеки держави на основі технологічної реструктуризації промисловості. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 21.04.01 - економічна безпека держави. - Національний інститут проблем міжнародної безпеки при РНБО України, Київ, 2007.

Дисертація присвячена розробці концептуальних засад підвищення рівня економічної безпеки України на основі технологічної реструктуризації промисловості.

Розроблено понятійний апарат з питань інноваційно-технологічної безпеки; виявлено загрози, що викликаються недосконалою технологічною структурою промисловості. Обґрунтовані концептуальні засади технологічної реструктуризації промисловості України з метою підвищення рівня конкурентоспроможності і економічної безпеки держави, визначені етапи технологічної реструктуризації.

Удосконалено методику розрахунку індикаторів інноваційно-технологічної безпеки, удосконалено методику вибору інноваційних проектів з критерієм мінімізації обсягів інвестицій і термінів здійснення інноваційного процесу в конкретних умовах оподаткування, запропонований спосіб оцінки впливу обраних проектів на рівень економічної безпеки держави.

Висновки і рекомендації дисертації мають теоретичне і практичне значення для обґрунтування державної промислової політики з урахуванням вимог щодо забезпечення інноваційно-технологічної безпеки.

Ключові слова: економічна безпека, інноваційно-технологічна безпека, національна інноваційна система, технологічна реструктуризація, конкурентоспроможність національної промисловості.

АННОТАЦИЯ

Бреус С. В. Повышение уровня экономической безопасности государства на основе технологической реструктуризации промышленности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 21.04.01 - экономическая безопасность государства. - Национальный институт проблем международной безопасности при СНБО Украины, Киев, 2007.

Диссертация посвящена разработке концептуальных основ повышения уровня экономической безопасности Украины на основе технологической реструктуризации промышленности.

Разработан понятийный аппарат по вопросам инновационной технологической безопасности. Проведенное в работе исследование, свидетельствует, о том, что: процесс становления НИС в Украине характеризируется непоследовательностью государственной политики, низкой инновационной активностью предприятий, медленным образованием наукоемких корпораций и малого инновационного бизнеса, слабым развитием сети источников финансирования инноваций, что в целом угрожает конкурентоспособности экономики страны; технологическая структура украинской промышленности является несовершенной и доля Украины на рынках высокотехнологичной продукции не превышает 0,1 %.

Выявлены угрозы, которые вызываются несовершенной технологической структурой промышленности: недостаточное финансирование научно-технической сферы; несовершенство механизмов создания, правовой защиты и коммерциализации технологий; отсутствие развитой инновационной инфраструктуры; деформация структуры производства и экспорта в промышленности в сторону низкотехнологичных отраслей; низкая конкурентоспособность отечественной продукции и потеря преимуществ в отдельных высокотехнологичных производствах и НИОКР.

Разработаны концептуальные основы технологической реструктуризации промышленности Украины, которые должны учитываться при разработке мероприятий по повышению уровня конкурентоспособности и уровня экономической безопасности государства. Определены принципы технологической реструктуризации промышленности: сочетание инвестиций с инновациями, наращивание производства и экспорта наукоемкой продукции, уменьшение негативного сальдо в торговле высокотехнологичной продукцией; кардинальная модернизация производств на основе базисных инноваций, развитие наукоемких отраслей и научно-технического потенциала Украины; создание замкнутых циклов производства стратегически важной продукции; кластерный подход к развитию промышленности и обеспечение синергического эффекта в результате межотраслевого взаимодействия; содействие транснационализации украинских компаний и их интеграции с иностранными компаниями - владельцами интеллектуального капитала; содействие развитию малого венчурного бизнеса и развертыванию НИОКР на базе сети технопарков; применение относительно высокотехнологических сегментов промышленности налоговых льгот и долгосрочного кредитования под государственную гарантию; импортозамещение компонентов, необходимых для создания прорывных технологий; сочетание государственного и частого капиталов и их вложение в научно-технические проекты отечественных и иностранных корпораций.

В работе дан авторский прогноз изменения соотношения технологических укладов в промышленности, исходя из требований инновационной технологической безопасности Украины, определены этапы технологической реструктуризации в зависимости от темпов согласования государственных и рыночных регуляторов.

В диссертации предложен ряд новых показателей инновационной технологической безопасности страны, которые позволяют объективно оценить ее уровень и предложить соответствующие мероприятия. Усовершенствовано методику расчета индикаторов инновационной технологической безопасности, предложены методические подходы к выбору инновационных проектов по критерию минимизации объемов инвестиций и сроков осуществления инновационного процесса в конкретных условиях налогообложения. Предложен способ оценки влияния выбранных для реализации проектов на уровень экономической безопасности государства.

Выводы и рекомендации диссертации имеют теоретическое и практическое значение для обоснования государственной промышленной политики с учетом требований обеспечения инновационной технологической безопасности.

Ключевые слова: экономическая безопасность, инновационная технологическая безопасность, национальная инновационная система, технологическая реструктуризация, конкурентоспособность национальной промышленности.

ANNOTATION

Breus S.V. The increase of state economic security level on the basis of industry technological restructuring. - Manuscript.

Dissertation on obtaining the scientific degree of candidate of economic sciences in speciality 21.04.01 - Economic security of state. - National Institute of International Security Problems, National Security and Defence Council of Ukraine, Kyiv, 2007.

Dissertation is devoted to development of conceptual bases of the economic security increase of Ukraine on the basis of the industry technological restructuring.

The aggregate of definition of innovative-technological security questions is developed; the threats which are caused by the industry imperfect technological structure are exposed. Conceptual bases of the industry technological restructuring of Ukraine are developed, with the purpose of the competitiveness level increase and of the economic state security level, the stages of the industry technological restructuring are certain.

The method of innovative-technological security indicators calculation is improved, the method of innovative projects choice with the criterion of investments volumes minimization and terms of innovative process realization in the concrete terms of taxation is also improved, the method of select projects influence on economic state security level is offered.

The conclusions of the thesis have theoretical and practical values for the state industrial policy substantiation taking into account the requirements of innovative-technological security safeguarding.

Key words: economic security, innovative-technological security, national innovative system, technological restructuring, competitiveness of national industry.

Размещено на Allbest.ru