Формування і розвиток корпоративних структур в аграрному виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування і розвиток корпоративних структур в аграрному виробництві

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Формування і розвиток незалежної демократичної держави - Україна значною мірою зумовлюється здійсненням глибоких соціально-економічних перетворень в аграрній сфері, спрямованих на перехід сільськогосподарського виробництва до ринкових відносин, створення нових організаційно-правових структур на засадах приватної власності на землю та засоби виробництва. В цих умовах набуває розвитку корпоратизація виробничих формувань з метою досягнення вищих кінцевих результатів. Об'єднання окремих агропромислових підприємств різної виробничо-господарської спрямованості утворюють самостійний правовий суб'єкт - юридичну особу. Економічна доцільність створення і функціонування корпоративних об'єднань об'єктивно грунтується на одержанні синергетичного ефекту, сутність якого полягає у тому, що результат спільної корпоративної діяльності господарських структур завжди буде вищим порівняно із результатами самостійної роботи кожного з них.

Формування корпоративних структур в агропромисловій сфері України бере свій початок разом із створенням і розвитком ринкового середовища в організації суспільного виробництва, зокрема у формі концернів.

Незважаючи на важливість корпоративних утворень в агропромисловому виробництві як фактора відродження його матеріально-ресурсного потенціалу, як цілеспрямованого об'єднання зусиль юридично самостійних сільськогосподарських виробничих структур, промислових переробних підприємств, торговельних організацій та інших формувань, системне розроблення організаційно-економічних основ прискорення процесу корпоратизації суб'єктів ринкової економіки поки що здійснюється повільно.

Дослідженням проблеми створення і функціонування нових організаційно-правових форм господарювання, розвитку інтеграційних процесів на корпоративних засадах займаються такі відомі вітчизняні вчені як Андрійчук В.Г., Бойко В.І., Гайдуцький П.І., Зіновчук В.В., Імас Є.В., Крисальний О.В., Малік М.Й., Лукінов І.І., Онищенко О.М., Пасхавер Б.Й., Панасюк Б.Я., Саблук П.Т., Шпичак О.М., Юрчишин В.В. та інші.

У наукових публікаціях приділяється увага переважно організаційно-правовим формам, ціновому регулювання економічних відносин партнерів корпоративних формувань і недостатньо питанням організації їх створення та функціонування виробництва, вирішення організаційно-технологічних проблем, зокрема обгрунтування участі кожного суб'єкта у виробничо-технологічному ланцюзі спільної діяльності. В умовах реформування суспільного сектора економіки на засадах приватної власності виникла реальна потреба в оцінці роботи нових виробничо-господарських структур, зокрема у такій корпоративній формі, якою є концерн. Особливої уваги заслуговує розроблення заходів щодо удосконалення фінансового забезпечення розвитку організації корпоративних форм виробництва. Цим зумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, окреслення завдань і методологічна спрямованість його виконання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою наукових досліджень Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» за темою «Розробити методологічні та організаційно-економічні засади функціонування підприємницьких структур на основі кооперації та інтеграції агропромислового виробництва» на 2001-2005 роки (номер державної реєстрації 0102U000257).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження визначено з'ясування теоретичної сутності й обгрунтування організаційно-економічних основ створення і розвитку корпоративних форм аграрного виробництва та підвищення його конкурентоспроможності на внутрішньодержавному і міждержавному ринках. Для досягнення поставленої мети передбачалось вирішити такі завдання:

· узагальнити наукові публікації щодо теоретичних положень виникнення, сутності та розвитку корпоратизації в агропромисловій сфері, створення корпоративних форм в аграрному виробництві;

· обгрунтувати організаційно-економічну доцільність розвитку корпоративного процесу та створення корпоративних структур у сільському господарстві;

· визначити основні складові техніко-організаційного та економічного обгрунтування створення корпоративних форм аграрного виробництва;

· обгрунтувати організаційно-економічні та техніко-технологічні функції суб'єктів корпоративних формувань різних напрямів діяльності;

· визначити напрями регулювання економічних відносин у діяльності корпоративних структур і забезпечення заінтересованості господарських підприємств у спільній діяльності.

Об'єктом дослідження є розвиток корпоративних процесів і форм господарської діяльності об'єднань в агропромисловому виробництві.

Предметом дослідження визначено теоретичні, методологічні та прикладні положення формування й розвитку системи організаційно-економічних відносин у корпоративних структурах.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять діалектичний метод пізнання соціально-економічних процесів і явищ, системний підхід до аналізу трансформації суспільних відносин в агропромисловому виробництві та спеціальні методи виявлення результативних наслідків функціонування корпоративних формувань. Для реалізації поставлених завдань у дисертаційному дослідженні застосовувались такі методи: монографічний - при вивченні загального економічного стану суб'єктів спільної діяльності та оцінки розвитку галузей корпоративних структур; абстрактно-логічний - для теоретичного узагальнення розвитку корпоративних процесів; розрахунково-конструктивний у поєднанні з експериментальним методом - при організаційній побудові корпоративних структур і розробленні методів економічної заінтересованості їх суб'єктів у спільній діяльності; статистико-економічний - для аналізу ефективності діяльності корпоративних формувань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у науково-методичному обгрунтуванні сутності корпоративних форм агропромислового виробництва та системи організаційно-економічних механізмів їх створення і функціонування. Найбільш важливими науковими результатами дисертаційного дослідження є:

вперше:

· науково обгрунтовано соціально-економічну сутність і зміст формування та розвитку корпоративного процесу в аграрному секторі економіки, які полягають у доцільності об'єднання організаційно-правових структур з утворенням відособленого правового суб'єкта - юридичної особи й визначенням складу учасників та їх організаційно-технологічних функцій у спільній діяльності;

· обгрунтовано порядок регулювання організаційно-економічних відносин у корпоративних формуваннях, спрямований на забезпечення економічної заінтересованості їх суб'єктів у спільній виробничій діяльності;

удосконалено:

· методичні підходи щодо формування організаційно-економічного механізму створення і функціонування корпоративних форм аграрного виробництва в напрямі розширення організаційної та техніко-технологічної участі суб'єктів спільної діяльності;

· методичні положення застосування індикативного планування господарсько-фінансової діяльності корпоративних структур у напрямі розвитку їх матеріально-технічної бази, обсягів виробництва сільськогосподарської продукції та ринку її реалізації, використання фінансових ресурсів;

доповнено:

· систему виробничих і фінансових показників визначення економічної ефективності функціонування агропромислового концерну «Колос» як форми організації корпоративного виробництва;

розширено і поглиблено:

· методологічні положення формування та розвитку аграрного ринку в корпоративних структурах у напрямі посилення маркетингових досліджень попиту і пропозиції в процесі руху великих обсягів конкурентоспроможної товарної продукції на засадах оптової торгівлі.

Практичне значення одержаних результатів. На основі узагальнення теоретичних положень, результатів власних експериментальних досліджень і застосування методу розрахунково-конструктивних розробок у 1992 році за безпосередньої участі автора створено корпоративну форму організації виробництва - «Агропромисловий концерн «Колос». Досвід діяльності корпоративної структури рекомендовано Всеукраїнським союзом сільськогосподарських підприємств і Головним управлінням по сільському господарству і продовольству Київської обласної адміністрації до широкого впровадження.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, викладені в дисертації і винесені на захист, отримані автором особисто й повністю належать автору.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати здобувача використані при підготовці Програми розвитку агропромислового комплексу Київської області на 2000-2004 роки, затвердженої Науково-технічною радою Київського обласного управління сільського господарства і продовольства (1998 р.). Ряд положень дисертації було викладено у доповідях і виступах на науково-практичних конференціях. Зокрема, на міжнародній науково-практичній конференції «Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК» (м. Суми, Україна, Сумський державний аграрний університет, 24-25 листопада 1999 р.); на першому Всеукраїнському конгресі економістів-аграрників (м. Київ, Інститут аграрної економіки, 14-15 січня 1999 р.); на другому Всеукраїнському конгресі економістів-аграрників по проблемі «Соціально-економічна модель постреформованого розвитку агропромислового виробництва в Україні (м. Київ, 24-25 січня 2000 р., тема виступу «Стратегія розвитку сільськогосподарського виробництва в корпоративних структурах); на Третіх річних зборах всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників (м. Київ, 29-30 березня 2001 року, тема виступу «Розвиток корпоративних форм господарювання в агропромисловому комплексі України»); на науково-практичній конференції «Проблеми формування ринкової економіки» в Київському національному економічному університеті 18-19 жовтня 2000 р., на міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми сучасного села в умовах ринкових відносин» у Луганському аграрному університеті, м. Луганськ (2002 р.), на міжнародній науковій конференції «Соціально-економічні аспекти функціонування агропромислової сфери в ринковому середовищі», м. Київ (2002 р.); на Шостих річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників по проблемі «Формуванні та розвиток аграрного ринку» (м. Київ, 16-17 січня 2004 р., тема виступу «Розвиток ринкових відносин в корпоративних формуваннях»).

Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 3,2 друк. арк.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 190 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 160 найменувань, містить 32 таблиць, 10 рисунків і 7 додатків.

корпоративний аграрний економічний виробництво

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання дисертаційної роботи, викладено основні наукові результати, одержані в процесі дослідження, їх практичне значення, апробацію та інформація про публікації автора.

У першому розділі «Теоретико-методологічні основи формування та розвитку корпоративних структур в аграрному виробництві» досліджуються соціально-економічна сутність та зміст розвитку корпоративного виробництва, організаційно-правові форми корпоративних утворень та особливості їх формування, узагальнюється зарубіжний досвід корпоратизації в аграрній сфері, вказується на можливості його використання у вітчизняній практиці.

Корпоративні форми господарювання в сільському господарстві засновувалися в Україні на принципах загальнотеоретичної моделі відкритої, конкурентної, багатоукладної аграрної економіки ринкового типу, спрямованої на інтегровану світову господарську систему. Методологія побудови передбачає врахування світових економічних тенденцій і національної специфіки розвитку сільського господарства країни, вона націлена по пошук раціональних форм організації сільськогосподарського виробництва, механізми подолання кризових явищ, стабілізації економіки і створення умов подальшого якісного та кількісного росту аграрного сектора економіки. При цьому вибрана методологія передбачає використання досвіду кооперації та інтеграції, інших об'єднуючих форм організації виробництва і праці.

Нині в аграрному виробництві функціонує 20469 нових агроформувань, у тому числі товариств з обмеженою відповідальністю - 7280, приватних (приватно-орендних) підприємств - 4347, акціонерних товариств - 820, сільськогосподарських кооперативів - 2098, понад 43 тис. фермерських господарств, 2332 інших суб'єктів господарювання, 6,8 млн. громадян України отримали 29,5 млн. га землі у приватну власність. З них 451642 господарства займаються товарним виробництвом на 1832,9 тис. га сільськогосподарських угідь. Із названих організаційно-правових форм до корпоративних належать акціонерні товариства і сільськогосподарські виробничі кооперативи. Елементи корпоративності мають місце у господарських товариствах і приватно-орендних підприємствах. До корпоративних формувань відносяться агропромислові об'єднання типу «Віадук», агропромислові концерни типу «Колос», холдингові компанії типу «Байс» та інші.

Корпорація тісно пов'язана з кооперацією та розвитком сільськогосподарських виробничих кооперативів. Корпорація за своїм змістом є об'єднання, товариство, спілка, сукупність осіб, об'єднаних на основі цехових, комерційних, виробничих та інших інтересів. У США корпораціями називають певні профспілкові об'єднання, організації. Діють корпорації у сільському господарстві, промисловості, торгівлі, у сфері фінансів тощо. Історично корпоративний рух був започаткований у ХІХ столітті і пов'язувався з будівництвом залізниць.

Там, де виробничі суб'єкти починають об'єднуватись в інтегровані форми, там обов'язково виникають корпоративні відносини. Отже, сутність корпоративних структур у сільському господарстві полягає у групуванні власників землі і майна, грошових коштів сільськогосподарських підприємств за певною формою організації. Вищою формою корпоративного утворення вважаються такі, в яких інтегруються не фізичні особи, а підприємства різного профілю, які працюють на кінцевий споживчий продукт.

Інакше кажучи, сутність організації сільськогосподарського виробництва в корпоративних структурах виявляється у відповідних економічних відносинах та процесах зближення, пристосування, узгодження діяльності і навіть об'єднання підприємств та підприємців з метою стабілізації ринкового середовища та підвищення на цій основі результативності сільськогосподарського виробництва.

Як встановлено в ході вивчення проблеми, в АПК за останні роки спостерігається об'єднання сільськогосподарських підприємств з різними формами корпоративних відносин, які розрізняються за ознакою складу її учасників або метою. Корпорація як різновид інтеграції має вертикальний напрям, який об'єднує підприємства різних сфер АПК або об'єднує зусилля підприємств однієї сфери з метою здійснення діяльності, яка ведеться іншими сферами АПК (створення переробних виробництв, торговельних закладів тощо). До вертикальної корпоративної діяльності належить поєднання в одному сільськогосподарському підприємстві виробництва сільськогос-подарської сировини з її переробкою та реалізацією.

Спираючись на організаційні принципи вільного вибору діяльності товаровиробників, демократичність управління, соціальну справедливість і захищеність, їх економічну відповідальність вдалося сформувати практично нові механізми виробничої діяльності суб'єктів господарювання.

В енциклопедичних виданнях поняття «корпорація» (лат. «corporatio» - об'єднання) іменується як група осіб або організацій, що об'єднались на правах членства для здійснення певних дій. Корпорація стає суб'єктом права з одержанням статусу юридичної особи. В існуючій практиці до корпоративних угруповань відносять акціонерні компанії, в яких на основі централізації капіталів і заощаджень найманих працівників здійснюється колективне привласнення результатів виробничої діяльності залежно від кількості одержаних на внесені кошти акцій. Поняття «корпорація» майже рівнозначне за своєю суттю з терміном «концерн» («концерн» походить від англійського «concern» - об'єднання). Тому поняття «корпорація», «концерн», як і «кооперація» в прямому розумінні близькі, але в господарській практиці мають свої відмінності, які визначаються статутними положеннями та законодавством.

Дослідження зарубіжного досвіду створення корпорацій та його використання у вітчизняній практиці засвідчує, що ця проблема є об'єктом багатьох наукових розробок вітчизняних і зарубіжних вчених. Провідні американські кооператори протягом багатьох років розповсюджують ідеї і концепції, що сприймаються і застосовуються у всьому світі. Цю роботу координує Організація міжнародного кооперативного розвитку у сільському господарстві, що була створена на початку 60-х років. Завдяки зусиллям цієї організації у багатьох країнах світу здійснені проекти розбудови і зміцнення кооперативних організацій, що знаходяться у власності сільськогосподарських товаровиробників. Досвід кооперування і корпоратизації у сільському господарстві США може бути корисним для реструктуризації сільського господарства країн, що проходять етап ринкової трансформації. До таких країн належить і Україна.

У США сільськогосподарська корпорація - це насамперед акціонерні товариства, які відповідають за змістом нашим ТОВ. При цьому партнерства як основні форми колективних сільськогосподарських підприємств відіграють в аграрній економіці цієї країни суттєву постійно зростаючу роль. Таким чином, враховуючи досвід США та інших розвинених країн, можна зробити висновок, що в Україні є необхідні умови для того, щоб поряд із виробничими сільськогосподарськими кооперативами розвивати корпоративні і партнерські форми господарювання.

Другий розділ - «Практика становлення корпоративних формувань та їх вплив на ефективність сільськогосподарського виробництва» присвячується методичним положенням утворення та оцінки виробничої діяльності корпоративних структур в умовах ринкової економіки, досліджується їх роль у підвищенні ефективності виробництва, обгрунтовується значення людського і матеріально-технічного факторів у системі корпоративного управління аграрним виробництвом.

У процесі здійснення аграрної реформи в Україні у 1998 році була створена одна з перших корпоративна компанія «Колос», основними напрямками діяльності якої було постачання матеріально-технічних ресурсів сільськогосподарським виробникам. Компанію «Колос» було визначено офіційним постачальником пально-мастильних матеріалів сільськогосподарським виробникам України.

З розвитком реформування АПК сфера діяльності компанії значно розширилася, вийшла за межі торговельно-постачальницької діяльності і зосередилась на виробництві сільськогосподарської продукції, її переробці та реалізації. Тому організаційна структура компанії була трансформована і в грудні наступного року був створений на її базі агропромисловий концерн «Колос». До складу концерну увійшли дванадцять підприємств і організацій, діяльність яких тісно пов'язана з агропромисловим виробництвом. Це, зокрема, приватне сільськогосподарське підприємство по виробництву зерна, цукрових буряків і продукції тваринництва «Супоївське» Яготинського району; товариство з обмеженою відповідальністю «Хмілевик» Баришівського району, де зосереджується виробництво продукції садівництва, зернових і технічних культур в поєднанні з розвинутим молочним тваринництвом; відкрите акціонерне товариство «Березанське агропромислове підприємство «Надра» з матеріальною базою для приймання та зберігання пально-мастильних матеріалів та машинно-технологічною станцією з потужним парком тракторів та землеобробної і зернозбиральної техніки; відкрите акціонерне товариство «Березанське ремонтно-транспортне підприємство», яке має парк автотранспорту для перевезення сільськогосподарських вантажів та ремонтну базу для його утримання й експлуатації. До складу Концерну також входять відкрите акціонерне товариство «Березанське підприємство матеріально-технічного забезпечення», що постачає сільгосппідприємствам технічні засоби; відкрите акціонерне товариство «Березанське хлібоприймальне підприємство», «Березанське виробничо-споживче товариство», товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Колос» та ряд інших, які здійснюють реалізацію продукції, діяльність соціального забезпечення сільських жителів регіону.

Зважена і націлена на перспективу господарча політика концерну гарантовано забезпечує високу зайнятість сільського працездатного населення, сприяє стабілізації надходження коштів. Дослідженнями доведено, що майже при рівних економічних умовах обсяги сільськогосподарського виробництва в корпоративному об'єднанні значно вищі від середніх показників сільськогосподарських підприємств по області (табл. 1).

Виробництво продукції в сільськогосподарських підприємствах Київської області

Із нарощуванням виробництва рослинницької продукції зростали надходження коштів від реалізації продукції. Про це свідчать фінансові результати господарювання в рослинництві України, Київської області та концерну «Колос» (рис. 1).

Як відомо, в господарствах суспільного сектора країни рослинництво тривалий період було збитковою галуззю. Лише в 1998-2000 роках з'явились стабільні ознаки до нарощування маси прибутку. У Київській області, де вдалося зберегти виробничий потенціал у масштабному стані, рослинництво набуло прибуткового характеру. В рамках концерну з 2000 року значно підвищилась технологічна дисципліна виробництва. Створена додаткова вартість тут не переходить до інших обслуговуючих сфер та підприємств-монополістів, що виробляють промислові засоби виробництва, а залишається в інтегрованому об'єднанні. Ці положення переконливо засвідчують переваги корпоративної організації виробництва. Слід зауважити, що деякі дослідники перебільшують результати господарської діяльності селян на присадибних ділянках, хоча серед них є зразкові, які дійсно мають високі показники.

Рис. 1. Фінансові результати від реалізації продукції рослинництва у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, грн.

В дисертації розраховано поріг доцільності обсягів виробництва основних видів сільськогосподарської продукції, нижче якого виробництво є збитковим і не забезпечує нормального відтворювального процесу. Так, цей поріг для врожайності зернових становить 19-20 ц/га, картоплі - 100-120 ц/га, річної продуктивності корів дорівнює 2800-3000 кг молока, середньодобових приростів великої рогатої худоби і свиней - відповідно не менше 500 і 400 г. Складне фінансово-економічне становище більшості господарств пояснюється перш за все низькими рівнями продуктивності і пов'язаними з цим високими витратами виробництва, що не покриваються виручкою від реалізації продукції.

Низькою залишається оплата праці у сільському господарстві, яка є похідною від продуктивності праці. Нині, в умовах тривалої кризи акценти, на наш погляд, слід змінити. Оплата праці повинна сприяти росту її продуктивності, підвищенню ефективності виробництва.

У процесі дослідження проаналізовано сукупність організаційних, управлінських, виробничих, економічних і правових чинників, які впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва. Вони об'єднані у дві групи, одні з них відносяться до макрорівня, а другі - до мікрорівня. І незважаючи на всю пріоритетність групи макрофакторів, все ж фактори мікрорівня в ринковій економіці більш важливі. Приблизно 40% ефективності сільськогосподарських підприємств визначається факторами макрорівня і 60% - мікрорівня.

Масова трансформація сільськогосподарських підприємств до ринкової економіки, як свідчить аналіз, зумовила необхідність перегляду концептуальних основ ринкових відносин в аграрному секторі, відпрацювання нових напрямів формування окремих видів ринків і в цілому ринкового механізму. Спираючись на історичний досвід України, реальну ситуацію та необхідність прискореного переходу від спаду до динамічного розвитку агропромислового виробництва і підвищення конкурентоспроможності продукції, важливо досягти забезпечення продовольчої безпеки країни. Головне при цьому - забезпечити перехід на нові організаційно-правові форми господарювання ринкового типу.

Економічна доцільність розвитку корпоративних форм інтеграції зумовлюється тим, що вона грунтується на теорії переваги великомасштабного виробництва. Велике угруповання, яким є концерн, виробляє не монопродукт, а до десяти і більше різнопланових продовольчих товарів. Завдяки такій різноманітній структурі товарів, що виробляються для внутрішнього ринку, корпоративні господарства виявляються більш захищеними

В орбіті концерну, крім сільськогосподарських підприємств, з якими оформлені постійні договірні відносини, задіяні десятки інших сільськогосподарських товаровиробників, які співробітничають з концерном за узгодженою програмою. В основному таким господарствам концерн надає виробничі послуги (оранка, догляд за посівами, збирання, переробка та ін.), які оформляються контрактами. Такий напрям є вигідним як концерну, так і виробникам сільськогосподарської продукції. У цілому агропромисловий концерн «Колос» надає послуги, крім власних підприємств, господарствам інших регіонів Київщини. Всього матеріально-виробничими засобами концерну обробляється майже 12% ріллі Київської області. У рамках співробітництва концерном надаються приблизно рівні умови для функціонування усіх форм власності і видів їх діяльності. Держава має забезпечити загальні сприятливі «правила гри» на ринку та виконання регулюючих функцій. Вся ж господарська діяльність суб'єктів - партнерів будується переважно на принципах самогосподарювання, самофінансування і конкуренції. У даному випадку основні функції по забезпеченню відтворення капіталу і праці, формування і розподілу доходів належать господарствам і їх об'єднанням. Концерн як управлінська й об'єднуюча структура забезпечує загальний розвиток економіки об'єднання, створюючи для цього відповідні умови на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, застосування ресурсозберігаючих технологій виробництва.

Технологічний рівень концерну дозволяє рекомендувати сільськогосподарським товаровиробникам - партнерам пакети технологій під кожну культуру. Селянам потрібні: розвинута ринкова інфраструктура, яка би включала мережу оптових ринків сільськогосподарської продукції, місцеві кредитні товариства, регіональні і районні дома, контрактові та страхові компанії, виставки, аукціони. У сільській місцевості доцільно вдосконалювати служби закупівельно-збутові, транспортного обслуговування, первинній переробці, зберіганню та сертифікації товарних партій продукції, фінансово-розрахункові та інформаційного забезпечення. Це дасть нові робочі місця, підвищить ефективність реалізації, вивільнить товаровиробників від невластивих і зайвих для них функцій. Сільськогосподарські підприємства, що перебувають в партнерських відносинах з агропромисловим концерном «Колос» протягом 2000-2004 рр. рік закінчили з прибутками. Причому прибутковими стали, крім рослинницьких галузей, молочне скотарство, розведення та вирощування свиней та птиці.

Дослідженням підтверджено, що поки що не вдалося створити організованого, повноцінного ринку засобів виробництва та послуг. Його формування здебільшого відбувається стихійно і безсистемно. Ринковий механізм слабо регулює господарські зв'язки із сферою агротехсервісу, що передусім впливає на посилення диспаритету цін на продукцію сільського господарства і промислові засоби виробництва та послуги. Наявність основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення в сільськогосподарських підприємствах за останні роки в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь зменшилась. По господарствах Київської області та зоні обслуговування агропромислового концерну «Колос» спостерігаються інші тенденції (табл. 2).

Наявність основних виробничих фондів (грн./га)

Київська область порівняно з іншими регіонами країни має на 25-30% вищу фондозабезпеченість. Практично сільськогосподарські підприємства області основними засобами виробництва забезпечені на 75-80%, сільськогосподарські підприємства концерну - на 90-95% до нормативу. Завдяки цьому забезпечується приток до концерну вітчизняної та зарубіжної валюти, що є основним джерелом у відтворювальному процесі матеріально-технічної бази.

В рамках концерну «Колос» створена машинно-технологічна станція, яка надає технологічні послуги сільськогосподарським підприємствам Яготинського, Баришевського, Згурівського, Переяслав-Хмельницького та деяких інших регіонів Київщини за мінімальними цінами. Так збирання зернових обходиться товаровиробникам 3-5% вартості зібраного вражаю. Інші ж технологічні станції області такі послуги надають за 20 і більше відсотків.

Діяльність агропромислового концерну «Колос» відноситься до горизонтальної інтеграції, але з елементами вертикальної інтеграції. Присутні класичні її риси: об'єднання сільськогосподарських підприємств з переробними, системою агросервісу, транспортними, торговельними підприємствами і організаціями. Тут пов'язуються в єдиний економічний цикл виробництво, зберігання, переробка, збут сільськогосподарської продукції. Кожному учасникові корпоративного об'єднання концерн забезпечує власні гарантії одержання прибутку і певний рівень фінансової стабільності. Практика показала, що будівництво сільськогосподарськими підприємствами власних переробних цехів, самостійна реалізація продукції економічно не вигідна, вона відволікає капіталовкладення від основної діяльності, а недосконала технологія веде до втрати сировини. Останнім часом концерн «Колос» розвинув партнерські відносини з Яготинським цукровим заводом, що дозволило зміцнити його сировинну базу. Від цього виграли сільгосппідприємства, яким концерн допомагає ресурсами.

У третьому розділі «Перспективи трансформації агроформувань в корпоративні структури економіки АПК» опрацьовано пропозиції щодо перспектив розвитку інтеграційних процесів як економічної бази розвитку корпоративної діяльності, оптимізації виробничо-господарських відносин партнерів корпоративних структур, доводяться соціально-економічні переваги корпоративних формувань в аграрному секторі економіки.

У складі виробничих корпоративних структур сільськогосподарські підприємства незалежно від форм власності зберігають свою економічну самостійність. Це є суттєво позитивним, хоча не головним фактором, що сприяє їх об'єднанню. Є інші мотиви, які заінтересовують господарства працювати в рамках корпоративних структур, не дивлячись на певні обмеження в їхній господарській діяльності. Пояснюється це тим, що агропромислове об'єднання ближче стоїть до ринку, має розгалужені зв'язки з іншими суб'єктами ринку, володіє інформацією, кон'юнктурою цін. Тому сільськогосподарські товаровиробники пропозиції концерну щодо обсягів виробництва та його структури сприймають як рекомендаційні, що відпрацьовуються колективно, за участю представників сільськогосподарських підприємств, які потім затверджуються радою директорів.

В рамках корпоративного процесу агропромисловий концерн «Колос» за рішенням своїх демократичних органів управління протягом 1999-2004 років здійснив перебудову організаційно-економічного механізму його діяльності. Внаслідок розширення прав керівних працівників низової ланки, насамперед у виробничих підрозділах, які переведені на самостійний баланс, вдалось подолати надмірну адміністративну залежність від центрального керівництва. Суть, власне, полягає у переході від колективного сільськогосподарського підприємства до холдінгу. Кожне підприємство до реструктуризації займалось виробництвом понад двадцяти видів сільськогосподарської продукції. Виникали труднощі з її збутом. В реформованих підприємствах нові внутрішньогосподарські структури за згодою трудових колективів перетворилися переважно на господарські товариства, що сприяло усуненню штучного роз'єднання галузей рослинництва і тваринництва. Керівники підрозділів разом із трудовими колективами, виходячи з місцевих умов, самостійно визначили, які галузі рослинництва вивести з обороту через їх збитковість, а які залишити, щоб мати більше прибутку. Так поступили і з тваринницькими галузями. Довелося відмовитись від розведення окремих видів тварин.

Впровадження принципів госпрозрахунку відкрило шлях до раціонального використання засобів виробництва. Залежність інтересу кожного працюючого від результатів праці посилила мотивацію до зростання продуктивності праці. Посилилось відчуття відповідальності за стан використання землі, майна.

Стимулювання праці, особливо висококваліфікованих кадрів масових професій, трактористів, водіїв автомобілів, комбайнерів, працівників овочівництва, тваринницьких галузей, в нових умовах належить до однієї з вирішальних умов організації виробництва. Причому стимулювання праці повинно діяти як система в усіх сільськогосподарських підприємствах незалежно від форм власності.

В дисертації з'ясована особливість розвитку сільськогосподарського виробництва в корпоративних структурах. При загальному нарощуванні обсягів сільськогосподарської продукції спостерігається скорочення її питомої ваги у загальному господарському обороті агропромислового концерну. Це проілюстровано на рис. 2.

Рис. 2. Динаміка питомої ваги сільськогосподарської продукції в загальному обороті агропромислового концерну «Колос»

Спираючись на власний агропромисловий капітал, інтегрована форма організації сільського господарства має більший доступ до кредитних ресурсів, що сприяє зміцненню матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників.

Економічні переваги сільськогосподарського виробництва в складі корпоративних формувань проявляються не лише у вищих економічних показниках. Насамперед посилюється його соціальна спрямованість, більш реальним і конкретним стає управління виробничою діяльністю. Метою виробництва стає забезпечення внутрішніх інтересів кожного виробничого підрозділу, підприємства, об'єднання в цілому. На ближчу перспективу необхідно передбачити подальший розвиток високоефективної, соціально орієнтованої багатоукладної економіки АПК, заснованої в першу чергу на широкому використанні корпоративних форм господарювання, інтеграції всіх типів підприємств різних форм власності по виробництву, переробці і збуту продукції, агросервісному обслуговуванню, кредитуванню; суттєву фінансову підтримку сільських товаровиробників; створення ефективного механізму господарювання АПК, що забезпечить розвиток аграрного виробництва і підприємництва.

Дослідженням виявлено, що питання економічних зв'язків партнерів по корпорації та їх участь в ринкових відносинах є актуальними і не до кінця узгодженими.

У розробленій в дисертації схемі економічних зв'язків партнерів визначено, що важливою функцією діяльності концерну «Колос» є регулювання їх корпоративних відносин з відповідними блоками виробництва. Тут першочергового значення набувають взаємовідносини з сільськогосподарськими товаровиробниками. Від рівня їх зв'язків залежить економічний стан переробних підприємств і організацій агротехсервісу та несільськогосподарського виробництва.

У діяльності концерну передбачене стабільне розмежування функцій технологічних структур, спрямованих на одержання високих кінцевих результатів інтеграції. Партнери спільної діяльності передали інтегратору вирішення питань економічної доцільності при здійсненні ринкових операцій з метою уникнення односторонніх вигод.

В умовах корпоративних відносин переробні підприємства і виробники сільськогосподарської продукції зацікавлені, щоб сировина надходила на переробку за ціною виробника - тобто за собівартістю. Це робить кінцевий продукт конкурентоспроможним, товар швидко реалізується, а виручка компенсує сільським товаровиробникам недоплату у значно більшому розмірі, ніж вони б мали за схемою «купівлі-продажу». Прибуток за новою схемою у 2-3 рази вищий. Ось чому в корпоративних взаємозв'язках, поряд з турботою про розвиток сільськогосподарського виробництва не менше значення надають питанням створення досконалої спільної маркетингової стратегії партнерів як на внутрішньому ринку, особливо місцевих, так і участі в зовнішньоторговельній діяльності.

Масовий споживач, а в більшості - це населення сільських районів, має низьку купівельну спроможність. У цілому інтегровані структури, як показало дослідження, відзначаються великою різноманітністю як за змістом, так і організаційно-економічними формами їхньої діяльності. Економічні відносини в них регулюються на основі організаційно-правових нормативів та статутними положеннями, а також за економічними схемами, узгодженими з суб'єктами інтеграції. Ці проблемні питання ще не достатньо висвітлено в економічній літературі до того ж, в науковій сфері поки що не склалося єдиної концепції або переважних поглядів на предмет.

В інтегрованих утвореннях, де переважають елементи вертикальної інтеграції, не можна побудувати економічні взаємовідносини лише за результатами реалізації кінцевого товару. Така концепція приховує в собі адміністративність, вона передбачає жорсткі умови для виробників сировини, обмежує їх ініціативу, віддаляє у часі винагороду за виробництво і первинну реалізацію. Тож не випадково чимало ЗАТ, які намагалися створити навколо себе сировинні зони, розпалися. Повинна діяти багатовекторна схема економічних відносин, яка передбачає і ринкову ціну, і мінімальні ціни з наступним її підвищенням до ринкової та інші варіанти.

Законодавство України, як відомо, дозволяє в аграрному секторі економіки створювати корпоративні агропромислові структури у різних формах - агропромислові концерни, холдингові компанії, акціонерні товариства, виробничі кооперативи, господарські товариства та інші об'єднання. Загальною особливістю цих юридичних форм господарювання є створення їх на основі об'єднання капіталів засновників. Ці формування є комерційними структурами, тому метою їх діяльності є одержання прибутків на вкладений капітал. Як показало дослідження, створити єдину методологію взаємовідносин сільськогосподарських товаровиробників з переробними підприємствами, постачальниками сільськогосподарської техніки, інших ресурсів та послуг поки що не вдалося. Існують також значні розбіжності у поглядах на ряд важливих принципових положень щодо виробничої структури об'єднань. в оцінці сировини, розподілу прибутків, у підходах до формування аграрного капіталу, співробітництва з домашніми господарствами населення та ін.

В умовах низького технічного рівня у більшості підприємств назріла необхідність у розробленні і реалізації нової технічної політики. Першочергово потрібно започаткувати процес насичення сільського господарства сучасною технікою. Для цього необхідні великі інвестиції, довгострокові кредити. Вирішення цієї проблеми, якщо спиратися на зарубіжний досвід, можливе лише на основі об'єднання аграрного, промислового і банківського капіталу, тобто на корпоративних засадах та за умови активної підтримки держави.

Держава повинна сприяти соціально-економічному розвитку сільських територій, подоланню безробіття, підвищенню купівельної спроможності сільського населення. Проте першочергове завдання зводиться до підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Дослідженням з'ясовано, що всі ключові положення економічного механізму АПК перебувають у незавершеному стані. Це, насамперед. стосується цінового механізму. Нині має місце значний ціновий міжгалузевий диспаритет, низький рівень продуктивності праці, що призводить до зниження ефективності всього сільськогосподарського виробництва. Важливого значення набуває необхідність докорінної реформації механізм розподілу доходів, якому належить надати прозорості, насамперед, у сфері споживання та нагромадження. Для виходу з такого становища потрібні спеціальні державні програми підтримки аграрного сектору економіки.

У незавершеному стані перебуває інфраструктура аграрного ринку та умови для прибуткового господарювання, що пов'язано з формуванням продовольчого ринку і цінової політики.

Нинішня інфраструктура ринку перебуває у незавершеному стані. Головною залишається проблема нарощування товарної продукції сільського господарства. Не можна будувати аграрну політику лише на виробництві зерна та соняшнику. Для формування фінансів, прибутковості повинні бути задіяні всі галузі та форми господарювання.

Розвиток корпоративних відносин в агропромисловому виробництві вимагає прискореного формування повноцінного аграрного ринку, здатного забезпечити збалансування попиту та пропозиції і підвищення дохідності галузі. Нині держава слабо стимулює рівень пропозиції продукції на ринок. На аграрному ринку недостатньо використовують можливості балансового методу його регулювання. В результаті не витримується баланс попиту і пропозиції, що періодично призводить до дестабілізації ринку.

Висновки

1. В аграрному секторі економіки країни все більш помітними стають позитивні зрушення сформовані базові засади багатоукладної економіки, утверджуються нові економічні відносини, відбуваються суттєві зміни у реструктуризації сільськогосподарських підприємств, посилюється вплив приватної власності, розширюється корпоративний процес в аграрній економіці, засновниками якого є переважно сільськогосподарські підприємства. Юридичні і економічні основи створення та функціонування корпоративних агроформувань грунтуються на принципах кооперації, які є стержнем господарської діяльності цих утворень.

2. Дослідженням доведено, що поки що не створені єдині методологічні засади регулювання економічних відносин сільськогосподарських товаровиробників з переробними підприємствами, постачальниками сільськогосподарської техніки, інших ресурсів та послуг в корпоративних формуваннях. Існують розбіжності у поглядах на ряд важливих принципових положень щодо виробничої структури корпоративних об'єднань, оцінки сировини, розподілу прибутків, підходів формування аграрного капіталу, співробітництва з домашніми господарствами населення тощо.

3. На основі проведених досліджень визначені основні напрями та порядок формування і використання земельних і матеріальних ресурсів у корпоративних об'єднаннях типу «Агропромисловий концерн «Колос». Це, насамперед, оренда земельних часток (паїв) у членів товариства та інших громадян, придбання земельних часток (паїв) і ділянок на умовах довічної ренти або довічного утримання у членів об'єднання або інших громадян; внесення права користування земельними частками (паями) в установчий капітал акціонерного товариства; купівля земельних часток (паїв); внесення земельних часток (паїв) в установчий капітал акціонерного товариства; придбання земельних ділянок і часток (паїв) іншими дозволеними законом способами.

4. Для розвитку інтегрованих форм агропромислового виробництва доцільно створювати корпоративні формування, в яких переробні підприємства - інтегратори спільної діяльності здійснюють співпрацю на взаємовигідних умовах, зафіксованих в контрактах з сільськогосподарськими підприємствами. Кооперативні переробні підприємства, створені безпосередньо сільськогосподарськими товаровиробниками на базі діючих або викуплених ними потужностей можуть входити в корпоративні об'єднання. Слід підтримувати малі і середні форми вузькоспеціалізованої переробки, які діють в рамках сільськогосподарських підприємств для виготовлення окремих товарів, виробництво яких є невигідним на великих переробних підприємствах.

5. На рівні державного управління потрібно включити до арсеналу дій широко відомі за кордоном інструменти державного управління аграрною економікою як цільові науково-виробничі програми. Слід також збільшити державний попит на продукцію галузей АПК та відновити державну закупівлю окремих видів готової продукції. Задіяти процес перерозподілу власності через механізми банкрутства, з'єднання та поглинання.

6. За допомогою держави необхідно розвинути ринкову інфраструктуру, яка б включала мережу оптових ринків сільськогосподарської продукції, місцеві кредитні товариства, регіональні і районні торгові дома, контрактові і страхові компанії, виставки, аукціони. У сільській місцевості доцільно мати закупівельно-збутові, транспортні, первинної переробки продукції, зберіганню та сертифікації її товарних партій, фінансово-розрахункові та інформаційні служби. При цьому потрібно узгоджувати ціни виробника з оптовою і роздрібною ціною.

Размещено на Allbest.ru