Управління системою нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Управління системою нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності

Маріуполь - 2007

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Соціально-економічні перетворення, які характеризують сучасний стан і тенденції розвитку національної і міжнародної економіки, потребують приведення в дію всіх резервів ефективності використання трудового і виробничого потенціалу, що є неможливим без успішного вирішення проблем в сфері нормування праці.

Поява недержавного сектора економіки не визвала перегляду традиційно сформованого відношення до системи нормування праці як прерогативи планової економіки і командно-адміністративного управління, навіть на фоні надання самостійності підприємствам в вирішенні питань організації, нормування і оплати праці. Загальною тенденцією стало зниження рівня нормування праці, скорочення чисельності робітників, зайнятих нормуванням праці, ліквідація нормативно-дослідних підрозділів з праці. Існує необхідність розробки методичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління системою нормування праці для поліпшення її якості як в масштабах держави, так і підприємств різноманітних форм власності.

Питанням побудови системи нормування праці, управління системою нормування праці на різних рівнях управління економікою країни присвячені роботи російських науковців Генкіна Б., Петроченко П., Гальцова А., Новоложилова С., Образцова Г., Пунського Я., Шапіро І., Слезингера Г. та ін. В розробку окремих теоретичних і практичних аспектів управління системою нормування праці зробили свій внесок вітчизняні науковці Колот А., Таран Н., Гулевський Є., Белопольський М., Чумаченко М., Амоша О., Прокопенко М., Дзюба С., Семенов Г., Меліхов А., Вітвицький В., Єськов О., Потемкін Л., Блажиєвська Г., Криворучко О. та ін. Разом з тим, сучасний етап переходу України на ринкові відносини потребує подальшого дослідження проблеми управління системою нормування праці. Зміст даної проблеми полягає в теоретичному узагальненні накопиченого вітчизняною та зарубіжною економічною наукою досвіду організації роботи з нормування праці, методичному вирішенні завдань вдосконалення системи нормування праці, які у відповідності до вимог принципово нової економічної політики, що формується, створюють передумови для раціонального використання трудових ресурсів та на цій основі дозволяють зменшити витрати виробництва та підвищити його ефективність.

Вказані обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її актуальність і науково-практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт: Автомобільно-дорожнього інституту Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України за темою «Управління продуктивністю праці на промислових підприємствах і в сфері творчої індустрії України» (номер державної реєстрації 0106U001645); Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України за госпрозрахунковою темою «Підвищення економічного потенціалу регіону на основі ефективного використання факторів виробництва» №Н-14-02. В рамках тем автором, як співвиконавцем, обґрунтовано необхідність проведення аудиту нормування праці як складової частини управлінського аудиту використання трудових ресурсів, визначено мету, завдання і напрямки проведення даного виду аудиту та розроблено модель організаційної структури управління системою нормування праці на виробничих підприємствах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-практичних пропозицій та методичних підходів щодо удосконалення управління системою нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності.

Для досягнення зазначеної мети поставлено і вирішено наступні задачі:

проаналізовано конкретні історичні й економічні особливості, стан і динаміку розвитку системи нормування праці в Україні і за рубежем;

проаналізовано вплив нових форм господарювання на сучасний стан системи нормування праці вітчизняних підприємств різноманітних форм власності машинобудівної галузі промисловості;

досліджено й узагальнено зарубіжний досвід з питань організації нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності, обґрунтувано можливості його використання в умовах чинної системи управління нормуванням праці в Україні;

обгрунтовано структуру управління сучасною системою нормування праці на рівні держави й підприємства;

розроблено новий методичний підхід до управління системою нормування праці;

виявлено основні напрямки вирішення задачі раціонального використання трудових ресурсів підприємства шляхом проведення аудиту нормування праці;

розроблено передумови для побудови програми робіт з апробації запропонованих рекомендацій на підприємствах машинобудівної галузі промисловості м. Горлівки Донецької області;

визначено економічну ефективність використання розроблених методичних положень.

Об'єктом дослідження є машинобудівні підприємства різноманітних форм власності.

Предмет дослідження - процес управління системою нормування праці.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавчі та нормативні акти України, конвенції та рекомендації Міжнародної Організації Праці.

В процесі дослідження застосовувались загальні і спеціальні методи дослідження економічних процесів і явищ: індукція, дедукція, аналіз, синтез, порівняння (теоретичне узагальнення і формування висновків), статистико-економічні: визначення відносних і середніх величин, індексів, графічний (оцінка системи нормування праці на машинобудівних підприємствах різноманітних форм власності), абстрагування, ідеалізація (розробка методичних рекомендацій щодо удосконалення системи нормування праці).

Інформаційною базою дослідження слугує облікова і статистична звітність Міністерства праці і соціальної політики України, Донецького обласного управління статистики Державного комітету статистики України, дані річних звітів і статистична звітність машинобудівних підприємств різноманітних форм власності.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розв'язанні науково-практичної задачі, пов'язаної з підвищенням ефективності процесу управління системою нормування праці. У процесі дослідження отримані наступні найбільш істотні результати:

вперше:

обгрунтувано особливості етапів формування системи нормування праці, на яких виникали організаційні, економічні і соціальні елементи управління системою нормування праці;

запропоновано новий вид аудиту, а саме аудит нормування праці, який є складовою частиною управлінського аудиту використання трудових ресурсів і дозволяє більш ефективно здійснювати управління і контроль за станом системи нормування праці;

розроблено методику поетапного проведення аудиту нормування праці на виробничому підприємстві, яка складається з п'яти взаємозалежних етапів, реалізація яких дозволяє забезпечити керівництво підприємства об'єктивною інформацією про стан системи нормування праці;

удосконалено:

модель організаційної структури управління системою нормування праці на макро- і мікрорівні, в якої до чинних структурних елементів пропонуються нормативно-дослідні організації, центри підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці, недержавні консультаційні центри, аудиторські організації;

теорію і практику проведення управлінського аудиту використання трудових ресурсів на підприємстві шляхом впровадження розробленої методики поетапного здійснення аудиту нормування праці;

методичний підхід до управління системою нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності, який включає комплекс економіко-правових та організаційних методів впливу на підвищення ефективності використання трудових ресурсів, зниження витрат виробництва;

отримали подальший розвиток:

теоретичне обґрунтування функцій системи нормування праці з урахуванням виявлених організаційних, економічних і соціальних особливостей кожного етапу її формування;

основні напрямки покращення стану системи нормування праці, які ураховують той досвід проведення політики управління системою нормування праці, який був накопичений як Україною за період реформування економічних відносин, так і економічно розвинутими зарубіжними країнами.

Практичне значення одержаних результатів. Науково-теоретичні положення, які представлені в дисертації і стосуються вдосконалення системи нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності, набули практичного впровадження в роботі Відділення у місті Горлівка Донецької Торгово-промислової палати (акт впровадження №137/01.09-17 від 08.06.2006 р.), на підприємстві ЗАТ «Горлівський машинобудівник» (акт впровадження №44 від 15.06.2006 р.).

Результати теоретичних досліджень та методика проведення аудиту нормування праці були використані в навчальному процесі в Автомобільно-дорожньому інституті Донецького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України при викладенні курсу «Нормування праці» (довідка №42-23/590 від 06.06.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання задачі удосконалення управління системою нормування праці.

Особистий внесок автора дисертації в наукові праці, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку наукових праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались і одержали схвалення на VІ Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених «ПОЛІТ» (Київ, 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми управління» (м. Київ, 2005 р.), V Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (Донецьк, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції молодих учених і студентів «Молодь України і соціально орієнтована економіка» (Харків, 2004 р.), VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта 2004» (Дніпропетровськ, 2004 р.), VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Інтеграція України у світовий економічний простір» (Донецьк, 2004 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції «Економічні проблеми адаптації та розвитку вищої школи в умовах ринку» (Алчевськ, 2003 р.), ІV Міжнародній конференції студентів і молодих учених «Економіка і маркетинг в ХХІ столітті» (Донецьк, 2003 р.), Щорічній науковій конференції «Проблеми сучасної економіки і інституціональна теорія» (Донецьк, 2003 р.), ІІ Міжнародній ІІІ Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (Донецьк, 2002 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 наукових робіт загальним обсягом 21,38 ум.-друк. арк., серед яких 7 робіт у наукових фахових виданнях (1 колективна монографія та 6 статей) загальним обсягом 12, 71 ум.-друк. арк., з яких особисто автору належать 6,89 ум.-друк. арк., 1 навчальний посібник з грифом МОН України. Особисто автору належать 11,56 ум.-друк. арк.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 156 сторінках, переліку використаних джерел із 124 найменувань на 11 сторінках і 6 додатків на 8 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 178 сторінок, включаючи 24 таблиці на 15 сторінках і 13 рисунків на 9 сторінках.

праця нормування машинобудівний промисловість

Основний зміст роботи

В дисертаційній роботі розвинуто теоретичні положення і розроблено методичний підхід до підвищення ефективності процесу управління системою нормування праці.

В першому розділі «Особливості формування системи нормування праці в вітчизняній та світовій економіці проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід формування системи нормування праці, обґрунтовано, що система нормування праці розвивалася поетапно, встановлено часові рамки та визначено особливості кожного етапу.

Система нормування праці представляє собою сукупність форм, методів і конкретних дій, спрямованих на розробку, встановлення й практичне застосування норм праці. Управління системою нормування праці - це комплекс економіко-правових та організаційних методів впливу на процеси розробки, встановлення і застосування норм праці для забезпечення підвищення продуктивності праці, ефективності виробництва як в масштабах держави, так і підприємств різноманітних форм власності.

В ході проведеного теоретичного дослідження було виявлено, що розвиток і формування системи нормування праці в світовій економіці пройшли ряд етапів, кожний з яких має свої особливості та часові рамки:

І етап - емпіричний (ХІІІ ст. - перша половина ХІХ ст.) - характеризується встановленням норм праці на основі безпосереднього вимірювання витрат праці, використання практичного досвіду, суб'єктивних оцінок, тобто без відповідного наукового обґрунтування.

ІІ етап - аналітичний (друга половина ХІХ ст. - середина ХХ ст.), коли були установлені загальні закономірності формування, проектування і нормування трудових процесів, підбору, розміщення і оплати робочої сили, скорочення непродуктивної діяльності, усунення нераціональних прийомів роботи з метою підвищення продуктивності праці.

ІІІ етап - рефлексійний - (з середини ХХ ст. по теперішній час) - етап подальшого поглиблення накопичених емпіричних і теоретичних знань в галузі нормування праці, що характеризується розвитком соціальних функцій системи нормування праці.

Проведене дослідження дозволило встановити, що нормуванню праці відводилася значна роль на всіх етапах розвитку соціалістичного будівництва. Однак недосконалість форм і методів організації нормування праці, висока ступінь централізації і адміністрування призвели до того, що чинна система нормування праці не виконувала свої необхідні функції. Управління системою нормування праці передбачало єдиний порядок перегляду норм праці для всіх підприємств, обов'язковість застосування розроблених галузевими або міжгалузевими дослідними установами нормативів з праці. Завдання перегляду норм праці встановлювалися без урахування внутрішніх резервів виробництва.

В сучасних умовах підвищується значення системи нормування праці в вирішенні завдань, характерних для економіки ринкового типу. Використання на підприємстві системи нормування призводить до цілого ряду позитивних моментів: оптимізації витрачання наявних ресурсів (наприклад, матеріальних, фінансових, трудових), забезпечення ефективного використання виробничого і трудового потенціалу, конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту.

Зарубіжний досвід показує, що в умовах розвитку науково-технічного прогресу і впровадження його досягнень в практику господарювання постійно розширюються функції системи нормування в сфері організації виробництва і праці, удосконалюється його методологічна і матеріально-технічна база. Система нормування праці в економічно розвинутих країнах (наприклад, США, Японії, Германії, Італії, Великої Британії) характеризується високою якістю та тісно пов'язана з усіма сферами діяльності підприємства: виробничою, технічною, організаційною, фінансово-економічною, соціальною. Важливу роль в системі нормування праці за рубежем грають недержавні установи, наприклад, консультаційні центри, аудиторські організації.

Таким чином, до особливостей формування системи нормування праці в вітчизняній та світовій економіці доцільно віднести, по-перше, її поетапний розвиток, по-друге, плановий характер, високу ступінь централізації і адміністрування в умовах командно-адміністративної системи, по-третє, безперервний характер розвитку, удосконалення методологічної бази в найбільш економічно розвинутих країнах.

В другому розділі «Процес управління системою нормування праці на всіх рівнях економіки країни» проаналізовано стан чинної системи нормування праці в Україні, виявлено її недоліки та обгрунтовано необхідність розробки нового методичного підходу до управління системою нормування праці.

Результати проведеного аналізу показали, що процес управління системою нормування праці охоплює всі рівні економіки (державний, галузевий, підприємств різноманітних форм власності). В коло питань управління системою нормування праці на державному рівні, входять, наприклад такі, як законодавче регулювання питань нормування праці; організація розробки міжгалузевих нормативів, визначення єдиного порядку встановлення і перегляду норм праці; статистичний облік виконання норм. На галузевому рівні розробляються галузеві нормативи і норми, відбувається затвердження норм і нормативів, рекомендованих для застосування на підвідомчих підприємствах, проводяться нормативно-дослідні роботи й здійснюється контроль за станом нормування праці та заходи щодо покращення стану системи нормування праці. На рівні підприємства відбувається встановлення норм праці на основі міжгалузевих та галузевих нормативів, перегляд і заміна діючих норм праці більш прогресивними, приймаються взаємні зобов'язання адміністрації і працівників щодо покращення стану нормування праці, складається звітність про стан нормування праці. Управління системою нормування праці в Україні схематично зображено на рис. 1.

Спираючись на проведений аналіз реальних процесів, що відбувалися в сфері нормування праці в Україні за період з 1991 по 2004 рр., періодичну літературу, що висвітлює проблеми нормування праці, можна стверджувати, що система нормування праці в Україні знаходиться на низькому рівні. Це підтверджується даними вибіркових перевірок підприємств і організацій органами, підпорядкованими Міністерству праці і соціальної політики України, динамікою показників нормування праці в машинобудівної галузі промисловості України та результатами обстеження підприємств різноманітних форм власності машинобудівної галузі промисловості м. Горлівки Донецької області. Результати аналізу свідчать, що існуюча система нормування праці має ряд недоліків, які заважають її ефективному функціонуванню. До них належать:

порушення налагодженого механізму взаємодії міжгалузевих і галузевих нормативно-дослідних організацій з праці. Багато з цих організацій (перш за все, це стосується галузевих) було реорганізовано, а міжгалузеві через недостатність бюджетного фінансування були змушені скоротити обсяги робіт і чисельність фахівців, зайнятих дослідними роботами з праці;

скорочення або припинення роботи по створенню нових і перегляду діючих єдиних і типових міжгалузевих і галузевих норм і нормативів, в зв'язку із розпадом державної системи нормативно-дослідної роботи, яка охоплювала всі галузі економіки;

рекомендаційний характер основних правових документів з нормування праці та недосконалість чинної системи контролю за виконанням правових норм і відповідальності за їх невиконання, або неналежне виконання;

скорочення підготовки в вищих навчальних закладах фахівців, які займаються нормуванням праці на виробництві, та майже повне припинення підвищення їхньої кваліфікації на базі центрів підвищення кваліфікації;

наявність випадків використання нормування праці для приховування недоліків в організації праці і виробництва, низької трудової дисципліни, некомпетентності управлінського персоналу підприємств;

недостатній рівень охоплення нормуванням праці робітників з погодинною оплатою праці, спеціалістів, службовців;

скорочення або припинення роботи із перегляду норм праці через підвищення кваліфікації робітників та в зв'язку із зміною умов праці;

недосконалість чинної системи стимулювання праці робітників за покращення стану нормування праці на підприємстві;

недостатній рівень автоматизації робіт з нормування праці;

недосконалість регулювання питань нормування праці трудовими контрактами, колективними договорами і галузевими угодами.

Вивчення фактичних даних і теоретичне дослідження показало, що необхідний новий методичний підхід до управління системою нормування праці. По-перше, в основу удосконалення діючої системи управління нормуванням праці доцільно покласти принцип доповнення чинних методів державного регулювання приватними (наприклад, створення недержавних консультаційних центрів, нормативно-дослідних організацій, залучення до вирішення питань нормування праці приватних аудиторів та аудиторських фірм), що базуються на основі урахування особливостей національного виробництва, накопиченого зарубіжними розвинутими країнами досвіду, а також економічних законів ринкового господарювання. По-друге, варто сприяти вирішенню першочергових задач поліпшення стану системи нормування праці:

розробки нових міжгалузевих і галузевих нормативів трудових витрат, перегляду методичної бази нормування праці;

реалізації заходів щодо підготовки в вищих навчальних закладах фахівців з нормування праці і регулярного (кожні чотири-п'ять років) підвищення їх кваліфікаційного рівня;

удосконалення організації нормування праці на рівні підприємства, формування у керівників підприємств різноманітних форм власності нового уявлення про роль і значення нормування праці в сучасних умовах господарювання.

В третьому розділі - «Напрямки вдосконалення системи нормування праці» - розроблено методичний підхід до управління системою нормування праці, який включає комплекс економіко-правових та організаційних методів впливу на підвищення ефективності використання трудових ресурсів, зниження витрат виробництва, удосконалення організаційних форм управління системою нормування праці на макро- і мікрорівні, організацію проведення нового виду аудиту - аудиту нормування праці як складової частини управлінського аудиту використання трудових ресурсів.

Урахування виявлених в процесі дослідження недоліків діючої системи нормування праці дозволило запропонувати удосконалену модель організаційної структури управління системою нормування праці на макро- та мікрорівні.

Однією з головних умов покращення стану системи нормування праці на машинобудівних підприємствах різноманітних форм власності визначено організацію роботи із систематичного перегляду і відновлення діючих міжгалузевих і галузевих нормативів з праці, розробки нових нормативів. Тому варто відновити мережу нормативно-дослідних організацій. Метою діяльності таких організацій повинен стати аналіз тенденцій і проблем організації нормативної роботи, вивчення досвіду застосування нормативних матеріалів з праці на підприємствах, прогнозування потреби підприємств в цих матеріалах, розробка методичних і нормативних матеріалів за замовленнями підприємств.

Для вирішення проблеми кадрового забезпечення системи нормування фахівцями Міністерству праці і соціальної політики України, Міністерству освіти і науки України доцільно було б здійснювати функції організації і координування навчання фахівців з нормування праці: науково-методичне і кадрове забезпечення процесу навчання, організації стажування фахівців на вітчизняних підприємствах і за кордоном для вивчення провідного досвіду організації виробництва і праці. Слід відновити систему регулярного (кожні чотири-п'ять років) підвищення кваліфікації працівників в галузі нормування й організації праці на базі центрів підвищення кваліфікації, які мають спеціалізуватися на підготовці фахівців з трудових питань.

Переведення вітчизняних підприємств на повний госпрозрахунок, розвиток самоуправління в трудових колективах показали необхідність залучення до системи нормування праці недержавних консультаційних центрів з метою надання науково-методичної і практичної допомоги з питань нормування праці, її оплати, соціального розвитку.

Важливим напрямком удосконалення управління системюю нормування праці запропоновано вважати новий вид аудиту, а саме, аудит нормування праці. Аудит нормування праці - це складова частина управлінського аудиту використання трудових ресурсів, що має специфічні науково - обрунтовані форми та методи оцінки й покращення стану нормування праці працівників, труд яких підлягає нормуванню на підприємствах різноманітних форм власності певної галузі господарювання. Розроблено методику проведення аудиту нормування праці, яка включає п'ять взаємозалежних етапів. Перший етап аудиторської перевірки передбачає проведення переговорів щодо можливості надання аудиторських послуг, підготовку проекту договору і укладення договору між аудиторською організацією та підприємством, а також складання плану і програми аудиторської перевірки, в якій визначаються конкретні завдання для кожного об'єкту аудиту (наприклад, система нормування праці, організація нормування праці, нормативні матеріали, норми праці). На другому етапі відбувається збір і систематизація джерел інформації, що відображають об'єктивну інформацію про стан системи нормування праці на підприємстві. Третій етап проведення аудиту нормування праці передбачає реалізацію розробленої на першому етапі програми аудиторської перевірки за зазначеними в ній об'єктами аудиту і систематизацію результатів досліджень. На четвертому етапі складаються узагальнюючи документи: аудиторський звіт та аудиторський висновок. На п'ятому, завершальному, етапі приймаються рішення за результатами аудиту нормування праці та встановлюється контроль за їх обов'язковим виконанням.

До кола виконавців аудиту нормування праці доцільно залучати аудиторські фірми, фахівців недержавних консультаційних центрів, нормативно-дослідних організацій, керівників всіх рівнів, фахівців, які займаються нормуванням праці на виробництві, трудові колективи підприємств.

Необхідною умовою для застосування в практиці вітчизняних підприємств аудиту нормування праці є внесення відповідних доповнень і коригувань в чинний Закон України «Про аудиторську діяльність» (1993 р.).

Досвід практичного застосування елементів методики проведення аудиту нормування праці в умовах підприємств машинобудівної галузі промисловості м. Горлівки Донецької області свідчить, що аудит нормування праці сприяє виявленню недоліків в якості діючих норм й організаційно-технічних умов виробництва, підвищенню продуктивності праці працівників. Використання рекомендацій проведеного дослідження, наприклад, на ЗАТ «Горлівський машинобудівник» дозволить отримати економічний ефект в розмірі 589,152 тис. грн. Ефект можливо отримати за рахунок ліквідації недоліків в системі нормування праці, а саме: скорочення чисельності робітників, що не виконують норми праці; збільшення охоплення робітників науково обґрунтованими нормами праці; визначення обсягу робіт (зони обслуговування) для забезпечення оптимальної зайнятості робітників протягом зміни; визначення оптимальної чисельності окремих груп (професій) працівників. Це призведе до підвищення продуктивності праці на 7,2% та зниження нормативної трудомісткості продукції на 6,7%.

Висновки

В дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування та практичне вирішення задачі підвищення ефективності функціонування системи нормування праці на підприємствах різноманітних форм власності.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Формування системи нормування праці в вітчизняній і світовій економіці пройшли через ряд етапів: емпіричний, аналітичний, рефлексійний, кожний з яких має свої особливості та часові рамки. Уточнено функції системи нормування праці з урахуванням виявлених організаційних, економічних і соціальних особливостей кожного етапу її формування.

2. Аргументовано позитивні боки та виявлено недоліки діючої в Україні системи нормування праці, які стали причинами погіршення стану системи нормування праці в період реформування економічних відносин.

3. Встановлено, що процес управління системою нормування праці охоплює всі рівні управління економікою країни (державний, галузевий, підприємств різноманітних форм власності). Для успішного виконання завдання удосконалення системи нормування праці доцільно поєднувати зусилля на всіх рівнях управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, галузі і держави в цілому.

4. Обґрунтовано пропозиції і рекомендації щодо удосконалення управління системою нормування праці шляхом інтеграції державного макроекономічного регулювання і приватного регулювання нормування праці на мікрорівні.

5. Для усунення недоліків діючої в Україні системи нормування праці запропоновано модель організаційної структури управління системою нормування праці на макро- і мікрорівні, в якої до чинних структурних елементів пропонуються нормативно-дослідні організації, центри підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці, недержавні консультаційні центри, аудиторські організації.

6. Важливим напрямком удосконалення управління системою нормування праці запропоновано вважати новий вид аудиту, а саме аудит нормування праці. Сформульовано визначення аудиту нормування праці, під яким слід розуміти складову частину управлінського аудиту використання трудових ресурсів, що має специфічні науково - обрунтовані форми та методи оцінки й покращення стану нормування праці працівників, труд яких підлягає нормуванню на підприємствах різноманітних форм власності певної галузі господарювання. Визначено мету та завдання аудиту нормування праці, розроблено поетапну методику проведення аудиту нормування праці. Обгрунтовано коло виконавців аудиту нормування праці, до якого доцільно залучати аудиторські фірми, фахівців недержавних консультаційних центрів, нормативно - дослідних організацій, керівників всіх рівнів, фахівців, які займаються нормуванням праці на виробництві, трудові колективи підприємств.

7. Запропоновано методичній підхід до управління системою нормування праці, який включає комплекс економіко-правових та організаційних методів впливу на підвищення ефективності використання трудових ресурсів, зниження витрат виробництва, удосконалення організаційних форм управління системою нормування праці на макро- і мікрорівні, організацію проведення нового виду аудиту - аудиту нормування праці як складової частини управлінського аудиту використання трудових ресурсів та покликаний забезпечити підвищення продуктивності праці, зниження трудомісткості продукції, покращення стану виробництва на підприємствах різноманітних форм власності.

Размещено на Allbest.ru