Вдосконалення трансфертного ціноутворення в системі внутрішнього економічного механізму підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Вдосконалення трансфертного ціноутворення в системі внутрішнього економічного механізму підприємства

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. На початку 90-х рр. ХХ-го сторіччя в результаті економічної кризи багато підприємств України та країн СНД опинилися у важкому фінансовому становищі. Підприємства змушені були шукати шляхи виживання та пристосування до ринкових умов, що призвело до процесів диверсифікації. В результаті багато великих підприємств України та СНД, які раніше були однопрофільними, почали суміщати декілька напрямків діяльності.

Особливістю функціонування багатопрофільних підприємств є можливість виробництва продукції (робіт, послуг) різного профілю як для зовнішнього ринку, так і для внутрішніх потреб. Зрозуміло, що в результаті таких диверсифікаційних процесів змінюється внутрішній економічний механізм підприємства, і орієнтація на підвищення ефективності роботи підприємства потребує особливої уваги управлінців до методів регулювання внутрішніх економічних відносин між підрозділами підприємства. Сьогодні одним із важелів здійснення внутрішнього регулювання можна назвати систему трансфертних цін.

Проблема регулювання внутрішніх господарських відносин розглядалася як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. Серед них можна виділити Абалкіна Л.І., Аксененка А.В., Бунича П.Г., Васіна Ф.П., Гайдара Є.Т., Єлагіна В.Т., Чумаченка М.Г., Шеремета А.Д. та ін. В роботах цих науковців, що відносяться до періоду 80-х - початку 90-х рр., розглядаються різні точки зору щодо використання внутрішніх цін для регулювання внутрішніх відносин, але сьогодні слід відмітити, що в результаті недосконалої системи обліку та відсутності ринкового механізму, як на рівні підприємств, так і на рівні їх підрозділів, використання внутрішніх цін в якості важеля регулювання внутрігосподарського механізму було недоцільним. Сьогодні такі науковці, як Брюховецька Н.Ю., Грещак М.Г., Гришко Н.В., Доберчак Н.І., Кульман А., Нападовська Л.В., Павлов В.І. знову звертаються до проблеми регулювання внутрішніх відносин між підрозділами підприємства в сучасних ринкових умовах. Системі трансфертних цін приділяють значну увагу спеціалісти, серед яких в першу чергу можна виділити Аврову І.А., Вахрушіну М.А., Голова С.Ф., Карпову Т.П., Палія В.Ф., Чумаченка М.Г., Шеремета А.Д. та ін. та західних вчених Хенсена Д.Р., Хорнгрена Ч.Т. та ін.

В основному автори перерахованих літературних джерел визначають сутність трансфертного ціноутворення та визнають його важливість в регулюванні внутрішніх економічних відносин, але не дають рекомендацій щодо застосування трансфертних цін на вітчизняних підприємствах. В останні роки були проведені дослідження впливу різних методів трансфертного ціноутворення на ефективність роботи підприємства та його підрозділів. Інтерес, проявлений економістами різних рівнів до проблеми впливу внутрішніх цін на формування внутрішніх економічних відносин між підрозділами підприємства та можливості практичного застосування внутрішніх цін, підтверджує актуальність проблеми.

Однак на сьогоднішній день невирішеною залишається проблема регулювання внутрішнього економічного механізму підприємства через систему трансфертних цін за умов, коли:

а) підприємство має декілька напрямків діяльності, що відносяться до різних галузей народного господарства;

б) підрозділи підприємства можуть виробляти продукцію (роботи, послуги) як для зовнішнього ринку, так і для внутрішніх потреб підприємства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних робіт Національного авіаційного університету (м. Київ) за темою «Розробка рекомендацій з удосконалення та подальшого розвитку фінансово-кредитного механізму, систем обліку і аудиту на авіаційному транспорті України».

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо застосування трансфертного ціноутворення для регулювання внутрішніх економічних відносин та оптимізації внутрифірмового розподілу прибутку.

Задачами дисертаційного дослідження, що зумовлені поставленою метою, є:

а) оцінка стану розвитку теорії внутрішнього економічного механізму підприємства;

б) визначення ролі управлінського обліку та системи трансфертних цін в регулюванні внутрішніх відносин між підрозділами підприємства;

в) оцінка стану авіаремонтної галузі в Україні;

г) аналіз системи внутрішніх економічних відносин авіаремонтних підприємств в сучасних умовах;

д) розробка пропозицій щодо вдосконалення інформаційної бази регулювання внутрішнього економічного механізму на підприємствах України;

е) розробка науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення трансфертного ціноутворення в системі внутрішнього економічного механізму багатопрофільного підприємства.

Предметом дослідження є механізм регулювання внутрішніх економічних відносин підприємства через систему трансфертних цін.

Об'єктом дослідження є внутрішні економічні взаємовідносини підрозділів багатопрофільних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичними та методологічними основами дисертації були праці вчених з економічної теорії, наукові розробки теорії внутрішньогосподарського розрахунку та основні концепції управлінського обліку.

При проведенні дослідження використовувалися методи логічного, економічного та статистичного аналізу для оцінки внутрішніх економічних відносин авіаремонтних підприємств та методи економетрії та диференціального числення для розробки моделі визначення оптимальної трансфертної ціни на продукцію підрозділів підприємства.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати, які містять наукову новизну та виносяться на захист, полягають в наступному:

вперше:

- запропоновані методичні положення визначення системи трансфертних цін як складових вартості продукції багатопрофільного підприємства, яка розраховується на основі методу диференціального числення, який полягає в знаходженні екстремумів функції прибутку підрозділу від ціни на його продукцію при урахуванні таких факторів, як внутрішня реалізація і внутрішнє споживання підрозділу. Використання даного методу дає можливість визначити оптимальну ціну з урахуванням кон`юнктури ринку та забезпечити ефективний розподіл прибутку між підрозділами підприємства;

- розроблена модель вибору оптимального рішення щодо ціноутворення, яка базується на моделюванні зовнішніх та внутрішніх факторів, що впливають на рівень прибутковості підрозділів, і дозволяє створити оптимальну систему розподілу прибутку на підприємстві;

удосконалено:

- методичні положення вибору рівня трансфертних цін шляхом введення коефіцієнту пріоритетності методу трансфертного ціноутворення, який з урахуванням співвідношення реалізації та споживання продукції підрозділом всередині підприємства дозволяє визначити найбільш ефективну систему трансфертних цін;

- формування системи інформаційного забезпечення керівництва підприємства. Запропоновано комплекс заходів по упорядкуванню інформаційних потоків про доходи та витрати підрозділів підприємства, який адаптований до вітчизняного підприємства і включає шляхи та етапи вдосконалення обліку, призначеного забезпечувати керівництво інформацією, необхідною для реалізації трансфертного ціноутворення;

знайшли подальший розвиток:

- концепція функціонування внутрішнього економічного механізму розподілу прибутку, яка розглядає систему відносин між підрозділами підприємства в процесі здійснення господарської діяльності. На відміну від діючою запропонована концепція передбачає наявність ринкового механізму всередині підприємства, який дає можливість забезпечити ефективний розподіл прибутку через систему трансфертних цін;

- механізм формування внутрішніх економічних відносин на авіаремонтних підприємствах України та країн СНД, що пройшли процес диверсифікації виробництва і розвинули декілька напрямків діяльності. Запропонований механізм доповнює систему регулювання виробничих та інформаційних потоків між підрозділами всередині багатопрофільного виробництва;

- система формування доходів, витрат та ціни на продукцію підрозділу, в основу яких покладені методичні положення визначення оптимальної трансфертної ціни.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Дисертаційні дослідження побудовані на діалектичному методі пізнання закономірностей функціонування внутрішнього економічного механізму підприємства. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять наукові положення економічної теорії, наукові розробки з теорії внутрішньогосподарського розрахунку та основні концепції управлінського обліку.

Достовірність розроблених методичних положень визначення оптимальної трансфертної ціни підтверджуються аналітичними методами на основі математичної моделі, статистичними матеріалами ремонтних підприємств та експериментально при використанні пропозицій на підрозділах заводу 410 ЦА.

Практичне значення отриманих результатів. Результати, отримані в процесі дослідження, можуть бути використані великими багатопрофільними підприємствами при вдосконаленні інформаційної бази та регулюванні внутрішніх економічних відносин між підрозділами.

Реалізація наведених в дисертації рекомендацій та використання запропонованої методики дозволить підвищити ефективність діяльності кожного підрозділу, що позитивно вплине на кінцеві результати роботи всього підприємства.

Результати дисертаційного дослідження використовуються в практичній діяльності Державного підприємства Завод 410 ЦА та корпорації «Укравіаремонт», що підтверджується актами впровадження. Теоретичні результати дослідження використовуються в навчальному процесі Національного авіаційного університету при викладанні дисципліни «Внутрішній економічний механізм підприємства».

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є повністю результатом самостійного наукового дослідження. В роботах, написаних у соавторстві, особистим внеском здобувача у статтю [1] є розробка моделі розрахунку оптимальної ціни на продукцію підприємства; у статтю [4] - збір та обробка даних виробничо-господарської діяльності авіаремонтних підприємств, аналіз стану авіаційного ринку України та СНД; у статтю [5] - аналіз формування доходів та витрат в розрізі промислового та непромислового виробництва на заводі 410 ЦА.

Апробація результатів. Результати наукових досліджень доповідалися та отримали схвалення на наукових конференціях: Міжнародна наукова конференція, присвячена 10-річчю незалежності України, «Наука і молодь» (10-11 жовтня 2001 р., м. Київ); П'ята міжнародна науково-технічна конференція «Авіа-2003» (24-25 квітня 2003 р., м. Київ); Міжнародна наукова конференція «Політ-2004» (15-16 квітня 2004 р., м. Київ); Науково-практична конференція «Інвестиційна політика України: проблеми теорії і практики» (21-22 жовтня 2004 р., м. Київ).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано у фахових виданнях 6 наукових статей загальним обсягом 2,2 д.а. Особистий внесок автора складає 1,8 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури і додатків. Текстова частина дисертації викладена на 156 сторінках друкованого тексту і містить 19 таблиць та 34 рисунки. У додатках розміщені результати експериментальних розрахунків. Список використаної літератури містить 153 найменування.

трансфертний ціна авіаремонтний управлінський

Основний зміст

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовані мета і задачі роботи, визначені предмет і об'єкт дослідження, розкрита наукова новизна отриманих результатів, визначене теоретичне та практичне значення результатів.

В першому розділі - «Наукові основи внутрішнього економічного механізму та системи трансфертного ціноутворення в Україні» - розглянуті теоретичні аспекти і накопичений науковцями досвід у сфері функціонування внутрішнього економічного механізму підприємства. Дослідження автора свідчать, що поняття «внутрішній економічний механізм» з'являється в наукових працях в 90-х рр. минулого століття, але його визначення близьке до понять «внутрігосподарський механізм» та «внутрішній госпрозрахунок», які мають багату історію у вітчизняній науці. Кожний науковець, який займається дослідженнями в цій сфері, намагається навести своє визначення «внутрішнього економічного механізму», яке йому здається найбільш повним і точним, але, як правило, мається на увазі взаємозв'язок між підрозділами, система відносин, що виникає між ними в процесі здійснення господарської діяльності (рис. 1).

Досвід вчених та практика підприємців свідчить, що для успішного функціонування підприємства, крім виживання на зовнішньому ринку, необхідне регулювання внутрішніх економічних відносин, які забезпечують ефективність діяльності не тільки на рівні всього підприємства, а й на рівні його підрозділів. Регулювання внутрішнього економічного механізму передбачає формування доходів та витрат підрозділів, при якому забезпечується справедливий розподіл прибутку.

Автор вважає, що рекомендації вчених, які досліджували теорію внутрішнього госпрозрахунку, починаючи з кінця 90-х рр., не могли бути застосовані на практиці в повному обсязі за таких причин:

а) система обліку на підприємствах не давала достатньо інформації про доходи і витрати підрозділів;

б) відсутність зовнішніх ринків продукції підрозділів не давала можливості встановити справедливу ціну і відповідно розрахувати отриманий підрозділом прибуток.

Вирішити ці проблеми сьогодні дає можливість впровадження управлінського та вдосконалення існуючого бухгалтерського обліку, а також застосування системи трансфертного ціноутворення.

Інформаційною базою, яка дає можливість отримати своєчасну інформацію про доходи та витрати підрозділу, відобразити внутрішні економічні відносини підприємства і регулювати його внутрішній економічний механізм, є управлінський облік.

Можливість правильно оцінити господарську діяльність підрозділу підприємства дає інформація про його доходи та витрати, якою забезпечується керівництво завдяки управлінському обліку. Для регулювання внутрішніх економічних відносин вважаємо за необхідне вдосконалення обліку за такими ознаками:

а) об'єкти аналізу - для отримання інформації по центрам відповідальності;

б) використання вимірників - для отримання інформації не тільки в грошовому, а й в натуральному виразі.

При наявності вищевказаної інформації і впровадженні на підприємстві системи трансфертного ціноутворення можна правильно визначити доходи та витрати підрозділів, а отже, і його прибутковість. На відміну від пропозицій вітчизняних науковців, які досліджували проблему внутрішнього госпрозрахунку, такий метод визначення фінансового результату підрозділу носить реальний, а не штучний характер, і дає можливість регулювати внутрішні економічні відносини підприємства ринковими засобами.

Дослідження науковців в сфері трансфертного ціноутворення присвячені, зокрема, пошуку оптимальної ціни на продукцію підрозділів, яка б задовольнила всіх учасників виробничого процесу. Автором виявлено, що жоден з цих методів не враховує ситуації, при якій на одному підприємстві функціонують підрозділи, що відносяться до різних галузей господарства, що часто зустрічається як результат реструктуризації бізнесу. Крім того, при визначенні оптимальної трансфертної ціни не враховується обсяг внутрішнього та зовнішнього ринку для реалізації та споживання продукції підрозділом.

У другому розділі - «Розвиток внутрішніх економічних взаємовідносин та системи трансфертного ціноутворення на багатопрофільних підприємствах України» - досліджено стан розвитку трансфертного ціноутворення в Україні. Важливим засобом виживання вітчизняних підприємств є диверсифікація виробництва, яка зміцнює фінансову стійкість підприємства. Одним із шляхів диверсифікації є розвиток діяльності підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв.

Як зазначають фахівці, транспорт є засобом задоволення потреб в обміні результатами господарської діяльності, необхідним в умовах функціонування ринкової економіки. Це природно, оскільки в результаті розвитку економіки сучасні підприємства віддаленні від місць видобування сировини та місць збуту виробленої продукції. Вагомим фактором при розтушуванні підприємства сьогодні є близькість до транспортних мереж. Практично всі підприємства країни змушені використовувати транспортні послуги в своїй господарській діяльності, але значна їх частина ще з часів Радянського Союзу віддає перевагу використанню власних транспортних засобів. Найбільш зручним, в таких умовах, було використання автомобільного транспорту, що призводило до створення на підприємствах автотранспортних господарств, які обслуговували виробничий процес на підприємствах.

Сьогодні автомобільний транспорт України зберіг свою привабливість, оскільки перевезення авіаційним транспортом надто коштовне і не виправдовує економії часу, а залізничний та водний транспорт обмежені наявністю відповідних транспортних мереж. Тому основна частина пасажирських та вантажних перевезень припадає на автомобільний транспорт.

Рисунок 2 свідчить, що автомобільний транспорт займає 46,5% в обсязі пасажирських перевезень України та 59,2% в обсязі вантажних перевезень, що підтверджує вище виказану думку про те, що автомобільний транспорт займає перше місце в житті українських громадян у порівнянні з іншими видами транспорту.

Потреба у використанні автомобільного транспорту призвела до розвитку не тільки автотранспортних підприємств, а й автотранспортних господарств, які функціонували в складі підприємств різних профілів, наприклад, авіаремонтних.

Сьогодні авіаремонтні підприємства опинилися у важкому становищі через такі причини:

а) масове списання літаків у зв'язку з моральним та фізичним зносом;

Аналіз стану та перспектив розвитку авіаремонтних підприємств свідчить, що складні економічні умови в країнах СНД, що виникли в 90-х рр. ХХ століття, призвели до диверсифікації виробництва і реструктуризації підприємств, що вплинуло на їх внутрішній економічний механізм.

Так, наприклад, в 1999 році у складі заводу 410 ЦА була створена авіакомпанія «ARP-410». Основною метою, яку переслідувало керівництво заводу, було зменшення дебіторської заборгованості. З часом авіакомпанія розширювала свою діяльність і протягом трьох років з одного із непромислових підрозділів, який був засобом повертання витрачених на ремонт авіатехніки коштів, авіакомпанія перетворилася в перспективний напрямок розвитку всього заводу 410 ЦА (рис. 3). Це вплинуло на діяльність інших непромислових підрозділів заводу, які за рахунок послуг для авіакомпанії почали активно розвиватися.

Аналогічна ситуація склалася на інших авіаремонтних підприємствах країн СНД, таких як Внуковський завод 400 ЦА, Биковський завод 402 ЦА (Московська область), Ростовський завод 412 ЦА, Мінський авіаремонтний завод та ін.

Дослідження функціонування внутрішнього економічного механізму на авіаремонтних підприємствах показали, що бухгалтерська служба часто відображає доходи та витрати не по тих підрозділах, де вони реально виникають. Це говорить про те, що внутрішні зв'язки підприємства не урегульовані. Управлінський облік на підприємствах недостатньо розвинутий, в результаті чого виникають ускладнення з визначенням обсягів роботи підрозділів в натуральному обсязі і витрат за напрямками діяльності кожного центру відповідальності. Аналіз роботи авіаремонтних підприємств показав, що система трансфертного ціноутворення відсутня, тобто неможливо правильно розрахувати доходи кожного центру відповідальності.

Для регулювання внутрішнього економічного механізму необхідно забезпечити гармонізація інтересів всіх структурних одиниць підприємства, що досягається шляхом правильного визначення фінансових результатів. Для підвищення прибутковості кожного підрозділу необхідно:

Налагодити систему внутрішніх взаємозв'язків через визначення доходів та витрат центрів відповідальності за місцем їх виникнення.

Організувати систему забезпечення керівництва інформацією про доходи та витрати центрів відповідальності, а також визначення обсягів робіт підрозділів у натуральному вимірі.

Впровадити систему трансфертного ціноутворення як основу для реального визначення доходів кожного центру відповідальності і відповідного регулювання внутрішніх взаємозв'язків між підрозділами.

В розділі 3 - «Регулювання внутрішнього економічного механізму підприємства через систему трансфертних цін» - запропоновані методичні положення визначення оптимальної трансфертної ціни на продукцію підрозділу багатопрофільного підприємства Автор пропонує використовувати методи диференціального числення для знаходження екстремумів функції прибутку підрозділу від ціни на його продукцію.

Для реалізації запропонованої методики на практиці необхідно провести заходи по вдосконаленню інформаційної бази, першим етапом яких є виділення центрів відповідальності. Автор вважає, що для найкращого функціонування центрів відповідальності необхідно виділити декілька центрів прибутку, які будуть складатися з центрів витрат.

Центрами прибутку мають бути не всі центри відповідальності, що значно відрізняє надані нами рекомендації від теорії внутрігосподарського розрахунку, фахівці з якої шукали шляхи розподілу прибутку між всіма центрами відповідальності. При виділенні центрів прибутку автор пропонує виходити із можливості отримання прибутку певним центром відповідальності. Тобто центром прибутку є центр відповідальності, який отримує реальні доходи, а всі центри відповідальності всередині цього центру прибутку є центрами витрат. Саме намагання розрахунку прибутку для підрозділу, який насправді реальних доходів не отримує, не дало можливості реалізувати теорію внутрішнього розрахунку на практиці в повному обсязі.

Після виділення центрів відповідальності слід визначити показники, за якими вони будуть звітуватися, а також організувати в цих центрах відповідальності облік доходів у натуральному виразі та облік витрат за об'єктами і напрямками діяльності, забезпечивши їх віднесення за місцем виникнення.

При упорядкуванні інформаційних потоків важливо організувати бюджетування доходів та витрат підрозділів підприємства, що дозволить контролювати кінцеві результати їх діяльності.

Наступним кроком є організація системи трансфертного ціноутворення на продукцію підрозділів, що дозволить правильно визначити їх доходи.

Вибір методу трансфертного ціноутворення не впливає на прибуток всього підприємства, але в значній мірі коригує прибуток окремого центра відповідальності, який формується за рахунок реалізації продукції всередині та зовні підприємства. Прибуток підрозділу залежить від трьох факторів, вплив яких показаний в таблиці 1.

а) доход від зовнішньої реалізації підрозділу;

б) доход від внутрішньої реалізації підрозділу;

в) витрати на послуги інших підрозділів.

Таблиця 1. Вплив факторів на величину прибутку підрозділу в залежності від методу трансфертного ціноутворення

Вищевказані фактори впливають на суму прибутку підрозділу таким чином:

1. Зі зниженням обсягів внутрішньої реалізації підрозділу та збільшенням послуг, які підрозділ отримує всередині підприємства, зростає вигідність методу трансфертного ціноутворення, при якому продукція передається всередині підприємства за собівартістю, а зовнішнім замовникам - з націнкою.

2. Зі збільшенням обсягів внутрішньої реалізації та зменшенням послуг, які підрозділ отримує всередині підприємства, зростає пріоритетність методу трансфертного ціноутворення, при якому продукція передається всім замовникам, як зовнішнім, так і внутрішнім, з націнкою.

В часткових випадках вказані фактори впливають на величину прибутку таким чином:

1. Підрозділ не виробляє продукції для внутрішнього споживання. Для такого підрозділу безумовно більш пріоритетно, коли продукція передається всередині підприємства за собівартістю, а зовнішнім замовникам з націнкою.

2. Підрозділ не отримує послуг всередині підприємства. Для такого підрозділу більш пріоритетно, коли продукція передається всім замовникам за єдиною ціною.

3. Підрозділ не виробляє продукції для зовнішніх замовників. Для визначення пріоритетності методу формування трансфертної ціни для такого підрозділу пропонується використовувати коефіцієнт, який розраховується за формулою:

Цей коефіцієнт характеризує співвідношення реалізації та споживання продукції підрозділом всередині підприємства. Якщо коефіцієнт пріоритетності використання методу трансфертного ціноутворення:

а) дорівнює 1 - метод трансфертного ціноутворення на фінансовий результат підрозділу не впливає;

б) менше 1 - пріоритетний перший метод трансфертного ціноутворення, при якому продукція передається всередині підприємства за собівартістю, а зовнішнім замовникам з націнкою;

в) більше 1 - пріоритетний другий метод трансфертного ціноутворення, при якому продукція реалізується всім замовникам за єдиною ціною.

Фінансовий результат є одним з основних показників, за які несуть відповідальність центри прибутку. Оскільки на ефективність роботи всього підприємства впливає ефективність кожного центру відповідальності, керівник підрозділу, що виробляє продукцію як для зовнішніх, так і внутрішніх ринків, повинен встановити таку ціну на продукцію для зовнішніх і внутрішніх споживачів, яка б максимізувала прибуток даного підрозділу і враховувала інтереси інших підрозділів (табл. 2).

Таблиця 2. Алгоритм розрахунку оптимальної трансфертної ціни

Узагальнення вищевикладених міркувань, свідчить, що для центру відповідальності, який споживає продукцію всередині підрозділу і виробляє продукцію для внутрішнього споживання та для зовнішніх ринків, встановлення оптимальної ціни буде складатися з таких етапів:

1. Аналіз попиту на зовнішньому ринку і вираження даних попиту у функціональному вигляді.

2. Визначення оптимальної ціни для зовнішньому ринку.

3. Аналіз внутрішнього споживання та внутрішньої реалізації і визначення коефіцієнту вигідності методу трансфертного ціноутворення.

4. Прийняття рішення щодо внутрішньої ціни в залежності від співвідношення внутрішньої реалізації та внутрішнього споживання. Якщо К_пріор 1, для підрозділу вигідніше варіант, коли внутрішня ціна буде дорівнювати зовнішній Ц_внутр = Ц_зовн. Якщо К_пріор 1, для підрозділу вигідне трансфертне ціноутворення на базі витрат.

В дисертаційній роботі приділена увага появі і розвитку транснаціональних корпорацій (ТНК), діяльність яких в епоху глобалізації значно впливає на політичну і економічну ситуацію в країнах. Надані рекомендації по регулюванню внутрішніх економічних відносин та наведена методика визначення оптимальної ціни буде сприяти підвищенню ефективності діяльності сучасних великих підприємств. Зростання інтересу до проблеми регулювання економічних відносин на рівні ТНК підштовхне до розвитку нових наукових розробок, які б враховували інтереси всіх суб'єктів міжнародного ринку.

Висновки

Дисертаційна робота присвячена розвитку трансфертного ціноутворення в системі внутрішнього економічного механізму підприємства. Проведене дисертаційне дослідження дає можливість автору зробити наступні висновки.

1. Основними проблемами використання внутрішніх цін для регулювання внутрігосподарських відносин між підрозділами підприємства в 80-90-х рр. ХХ-го сторіччя були:

а) недосконала система обліку витрат і доходів підрозділів, яка не надавала необхідної інформації для регулювання внутрішнього економічного механізму підприємства;

б) відсутність зовнішніх ринків продукції підрозділів;

в) відсутність ринкових факторів, таких як попит та конкуренція, які б впливали на рівень внутрішніх цін за ринковими законами.

2. В результаті проведеного аналізу ринку ремонту техніки, як підприємств України, так і країн СНД, з'ясовано, що після розпаду СРСР багато з них опинилися у важкому фінансово-економічному становищі. Пошук шляхів виживання та освоєння нових видів діяльності призвели до змін у внутрішніх економічних відносинах підприємства.

3. Визначено, що недосконалість внутрішнього економічного механізму багатопрофільних підприємств виявляється у наступному:

а) доходи і витрати підрозділів відображаються не за місцем виникнення;

б) не ведуться облік доходів у натуральному виразі та облік витрат підрозділів за напрямками діяльності;

в) відсутня система трансфертних цін, в результаті чого неправильно визначаються доходи і фінансові результати підрозділів;

г) керівники підрозділів не несуть матеріальної відповідальності за результати діяльності.

4. Для забезпечення функціонування внутрішнього економічного механізму підприємства і регулювання внутрішніх відносин між його підрозділами запропоновано здійснити такі заходи:

а) виділити центри відповідальності та визначити показники, за якими вони будуть звітуватися;

б) вдосконалити інформаційну базу регулювання внутрішніх економічних відносин шляхом організації в центрах відповідальності обліку доходів у натуральному виразі та обліку витрат за об'єктами і напрямками діяльності, забезпечивши правильність їх віднесення;

в) для правильного визначення доходів підрозділів у вартісному виразі організувати систему трансфертного ціноутворення на їх продукцію;

г) організувати систему матеріальної відповідальності за виконання звітних показників підрозділів, починаючи з найвищої ланки керівництва.

5. За допомогою моделі підприємства, яка відображає внутрішні економічні зв'язки між центрами відповідальності, визначено таку залежність:

а) зі зниженням обсягів внутрішньої реалізації підрозділу та збільшенням послуг, які підрозділ отримує всередині підприємства, зростає вигідність методу трансфертного ціноутворення на базі витрат.

б) зі збільшенням обсягів внутрішньої реалізації та зменшенням послуг, які підрозділ отримує всередині підприємства, зростає вигідність методу трансфертного ціноутворення на ринковій основі.

6. Процес визначення оптимальної трансфертної ціни запропоновано здійснювати за такими етапами: аналіз попиту на зовнішньому ринку і вираження даних попиту у функціональному вигляді; визначення оптимальної ціни для реалізації на зовнішньому ринку за допомогою запропонованої моделі; аналіз внутрішнього споживання та внутрішньої реалізації і визначення коефіцієнту вигідності методу трансфертного ціноутворення; прийняття рішення щодо внутрішньої ціни в залежності від співвідношення внутрішньої реалізації та внутрішнього споживання.

7. При грамотній системі матеріальної відповідальності на підприємстві підрозділи намагаються максимізувати прибуток. В такому випадку внутрішні взаємовідносини і формування внутрішніх цін регулюються автоматично. Якщо центри відповідальності знаходяться в нерівних умовах або виконують соціальні функції, керівництво підприємства може втручатися в цінову політику і регулювати потоки доходів і витрат всередині підприємства.

8. Проведене дослідження свідчить, що в майбутньому можна прогнозувати зростання уваги до методик визначення трансфертної ціни та виведення цієї проблеми на міждержавний рівень за таких причин:

а) розвиток транснаціональних корпорацій як результат процесу глобалізації;

б) необхідність регулювання взаємовідносин між транснаціональними корпораціями та державами;

в) потреба у визначенні оптимальної ціни, яка б не тільки максимізувала прибуток ТНК, а й враховувала б інтереси держави, як на внутрішніх ринках, так і на міжнародному рівні.

Размещено на Allbest.ru