Методологічні засади розроблення програм соціально-економічного розвитку на регіональному рівні

У четвертому розділі "Методи розроблення окремих розділів програми соціально-економічного розвитку регіону " наведені методичні підходи щодо встановлення цілей, пріоритетів і завдань розвитку, показані методи і моделі визначення індикаторів економічного та соціального розвитку, фінансів і бюджету, потреби в інвестиціях, висвітлені підходи до розроблення регіональних балансів.

Встановлення цілей, пріоритетів і завдань розвитку є найважливішим елементом будь-якого науково організованого управління. В той же час, як показало проведене дослідження, у практиці управління питанню визначення пріоритетів не приділяється належної уваги, що проявляється у відсутності в регіонах України легітимної системи науково обґрунтованих цілей розвитку. Задекларовані пріоритети або цілі розвитку характеризуються глибокими протиріччями та, як правило, прямо не пов'язані з поточною діяльністю органів управління. Така ситуація негативно відбивається на ході економічних реформ, гальмує соціально-економічний розвиток регіонів, перешкоджає підвищенню якості життя громадян. Формування системи цілей соціально-економічного розвитку регіону починається з визначення загальної генеральної мети або місії, яка виражає призначення території. На її основі визначається комплексна система цільових настанов, що включає цільові настанови соціального, екологічного, економічного розвитку та розвитку системи управління.

Слід зауважити, що спільною для всіх українських регіонів, незважаючи на модифікацію формулювань, генеральною метою є підвищення якості життя населення.

Виходячи з місії, а також спираючись на результати аналізу тенденцій соціально-економічного розвитку регіону, визначаються його довгострокові цілі та розробляється стратегія розвитку. Наступна система цілей нижчого рівня (завдання) формується для досягнення стратегічних цілей. Під завданнями розуміються результати, які повинні бути отримані в короткостроковій перспективі, зазвичай протягом року.

Процес встановлення пріоритетів регіонального розвитку повинен передбачати: аналіз соціально-економічного розвитку регіону; формулювання цілей розвитку регіону; ранжирування цілей за встановленою ознакою (це може бути гострота проблеми для даного регіону); визначення переліку проблем, виходячи з наявності матеріальних і фінансових ресурсів; формування механізму реалізації цілей за їх пріоритетністю.

У разі відсутності гостроти вирішуваної проблеми проекти та заходи повинні відбиратися з точки зору можливості реалізації та за критеріями ефективності.

Розвиток реального сектору економіки регіону повинен спрямовуватися на розв'язання великомасштабних завдань у напрямку підвищення ефективності використання та нарощування економічного потенціалу, інтенсифікації промислового виробництва через раціональну спеціалізацію, реформування економічних відносин, структурну перебудову з одночасним формуванням ефективних внутрішньогалузевих, міжгалузевих і територіальних пропорцій.

Виробнича програма промисловості значною мірою визначає плани розвитку всіх інших видів економічної діяльності регіону. Так, зростання валових зборів сільськогосподарських культур залежить від забезпечення сільського господарства машинами, добривами, отрутохімікатами, пальним, будівельними матеріалами. Розвиток транспорту вирішальним чином визначається поставками рухомого складу, пального, запасних частин і т.д. Обсяги капітальних робіт залежать від фінансових можливостей території, масштабів виробництва будівельних матеріалів, обладнання і механізмів для здійснення будівництва. Обсяги і структура роздрібного товарообігу регіону в значній мірі залежать від поставок товарів, що виробляються промисловістю.

Метою планування економічного розвитку агропромислового комплексу регіону є забезпечення потреб населення в продуктах харчування та інших товарах із сільськогосподарської сировини, забезпечення потреб промисловості, вирішення соціальних проблем сільського населення в умовах становлення ринкових відносин, багатоукладності в економіці, зростання ролі місцевого самоврядування.

Пропозиції щодо удосконалення сільськогосподарського виробництва в регіоні слід надавати на основі аналізу розвитку його складових, виробничої і соціальної інфраструктури, ефективності використання наявних ресурсів, структурних зрушень, ходу впровадження прогресивних технологій та ефективності функціонування різних форм господарювання.

Обсяги держзамовлення автор пропонує визначати з урахуванням зустрічних пропозицій виробників сільськогосподарської продукції. При цьому можуть коригуватись пільги, встановлені виконавцям. Місцеві органи влади можуть запропонувати додаткові стимули для заохочення продажу державі окремих видів продукції сільського господарства.

Основним критерієм, що характеризує розвиток галузі житлового господарства, є рівень забезпечення житловою площею, а також підвищення рівня благоустрою житлового фонду інженерним устаткуванням та іншими ознаками благоустрою житла, що підвищує його комфортність. Основним показником, якій характеризує стан галузі, вважається середній рівень забезпечення одного мешканця загальною житловою площею. Розрахунки слід проводити окремо для сільського і міського населення, а також додатково за формами власності на житло. Для розрахунку перспективної величини житлового фонду враховуються нормативи забезпеченості житловою площею.

Метою функціонування галузі комунального господарства є досягнення нормативного рівня та покращання якості обслуговування населення всіма видами комунальних послуг. Розвиток комунального господарства як галузі, що функціонує на окремій території і задовольняє колективні потреби населення (незалежно від форм власності), має свої особливості, пов'язані з неоднорідністю внутрішньогалузевого складу, відсутністю єдиного органу управління і системи планування. Показники виробництва комунального господарства регіону розробляються за основними галузями: водопостачання, каналізація, тепло- і газопостачання.

При плануванні заходів з розвитку транспорту на обласному рівні слід виходити з того, що переважне значення має автомобільний транспорт, оскільки останній найбільшою мірою відповідає регіональним вимогам. Крім того, він здійснює вантажо- та пасажироперевезення на невеликі відстані, які розосереджені по окремих потоках на внутріміських і внутріобласних маршрутах у відповідності з розміщенням виробництва, що склалось, а також системами розселення. Деякі виробничо-економічні аспекти функціонування автотранспорту загального користування, передусім обсяги і напрямки вантажо- і пасажиропотоків, забезпечення засобами перевезення, стан транспортних шляхів можуть бути об'єктом допомоги та координаційної діяль-ності регіональних і місцевих органів влади.

В процесі складання бюджету області у роботі пропонується розраховувати наступні бюджетно-податкові показники: обсяги і темпи зростання доходів обласного бюджету (без трансфертів); обсяги доходів бюджету у розрахунку на душу населення (без трансфертів); темпи зміни співвідношення податкового боргу та податкових надходжень до бюджету за звітний період; темпи зростання обсягів надходжень податків і платежів до обласного бюджету. При цьому основними напрямами бюджету визначаються: посилення соціальної орієнтації економіки; розв'язання комплексу завдань соціального захисту населення; створення умов для стабілізації соціально-економічного розвитку регіону; підтримка власного товаровиробника; нарощування експортного потенціалу; оновлення виробництва.

У бюджетному процесі автор пропонує використовувати синхронний метод (з одночасною розробкою і координуванням бюджетів як обласного, так і районних рівнів) та динаміко-статистичний, який передбачає коригування показників на середній процент їх зміни у попередні роки. Це дасть змогу підвищити точність обґрунтування доходної і витратної частин.

Планування інвестицій автор пропонує в наступній послідовності: аналіз стану інвестиційної привабливості; вивчення ступеня виконання інвестиційних проектів, що реалізуються; підвищення інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів господарювання; формування середньострокових пріоритетних напрямів інвестиційної діяльності; розробка заходів із залучення інвестиційних ресурсів.

Основна частина вільних коштів зосереджена на діючих підприємствах, що потребує всебічного сприяння з боку органів державної влади і місцевого самоврядування в їх виробничому використанні. В умовах, що склалися, необхідно розробити і впровадити жорсткий механізм залучення і утримання грошових ресурсів у виробничій сфері, в реалізації якого провідну роль мають відіграти банки. Ключовим моментом механізму повинні стати: введення окремого режиму руху амортизаційних коштів підприємств і коштів, що звільняються від оподаткування у зв'язку з їх інвестиційною спрямованістю; задіяння системи інвестиційних рахунків з обмеженням використання коштів, які на них накопичуються, винятково для капітального будівництва і закупівель устаткування. За допомогою такого механізму можна також забезпечити контроль за використанням інвестиційних ресурсів через систему інвестиційних рахунків чи інвестиційних договорів з комерційними банками з метою забезпечення потреб виробничої сфери, відновлення оборотних коштів, зростання виробничих інвестицій.

Соціальний розвиток. З числа багатьох соціальних проблем у програмі важливо виділити основні і похідні від них. Такі проблеми, як рівень життя, безробіття та бідність можуть розглядатися як основні і, крім того, вони відповідають цілям економічної стратегії. Наступними проблемами є охорона здоров'я та освіта. В роботі показано, що соціальні показники тісно взаємодіють з економічними процесами і напряму впливають на розвиток економіки. Крім того, вони багато в чому визначають інші аспекти якості життя та імідж регіону.

Регіональні баланси. Вирішенню багатьох проблем регіонального розвитку у значній мірі може сприяти розробка і реалізація у процесі функціонування економіки системи регіональних балансів у складі: балансу виробництва, розподілу і кінцевого використання ВРП; зведеного балансу фінансових ресурсів; балансу доходів і витрат населення; балансу ринку праці; паливно-енергетичних балансів; балансів попиту і пропозиції продукції виробничо-технічного призначення, легкої промисловості та сировинних ресурсів; балансів попиту і пропозиції основних видів продукції АПК. В роботі надані пропозиції щодо удосконалення методів розроблення цих балансів.

Автором звертається увага на застосування кластерного підходу або підходу з використанням кластерних структур управління розвитком регіону. Мета створення таких об'єднань - ефективне використання конкурентних переваг території. Значними є можливості створення кластерів у житловому будівництві, харчовій промисловості, комунальному господарстві, АПК. Цей підхід у прогнозному періоді дозволить підвищити привабливість для вітчизняних, портфельних і прямих іноземних інвестицій, що позитивно впливатиме на показник рівня загальноекономічного розвитку області.

У п'ятому розділі "Перспективи і ефективність програмного регулювання соціально-економічного розвитку регіону" розглянуто організаційно-економічний механізм реалізації програми на прикладі Чернігівської області, сформульовані підходи до моніторингу і поточного регулювання розвитку соціально-економічного розвитку регіону та наведені підходи до визначення ефективністі програмування.

Наявність і використання економічного потенціалу є важливою умовою сталого розвитку економіки регіону. Від цього залежать не лише умови виробництва, а й результативність соціально-економічної діяльності. З цих позицій у роботі розглянуті особливості, пріоритети і проблеми використання економічного потенціалу на прикладі Чернігівської області.

Чернігівська область створена у 1932 році. Ії площа 31,9 тис. кв. км, що становить 5% території держави. Це, разом із Дніпропетровською, друга за територією область держави. З півночі на південь область простягається майже на 220 км, із заходу на схід - на 180 км. Кількість населення - 1151,9 тис. осіб. Регіон налічує 22 райони та 3 міста обласного підпорядкування, 12 міст, 31 селище міського типу, 1514 сільських населених пунктів, багато з яких малочисленні і вимираючі.

Клімат поліський - помірно теплий, м'який з достатнім зволоженням, придатний для практично безризикового ведення сільського господарства.

Регіон має розвинуту транспортну систему, яка відіграє стратегічне значення у вирішенні питань взаємодії ринків України, Росії та Білорусі.

Область в цілому досить забезпечена необхідними природними ресурсами для подальшого розвитку економіки. Ресурсний потенціал надр Чернігівської області забезпечує можливість нарощування розвіданих запасів нафти і природного газу. Але несприятливі умови покладів та їх розосередження по площі залягання і глибині знижують результативність розвідки та ефективність освоєння в перспективі.

На прикладі розроблених методологічних засад автором обгрунтовані і кількісно оцінені основні показники Програми соціально-економічного розвитку Чернігівської області на 2008 рік, виходячи з визначення головних цілей і пріоритетів розвитку регіону, забезпечення стабільних економічних процесів на основі науково-технічного прогресу та відповідності пріоритетів програми довгостроковим цілям розвитку України і регіону.

Враховуючи роботу підприємств промисловості в основному на привозній сировині і в деякій мірі неконкурентоздатність їх виробів, оскільки промисловий сектор найбільш постраждав від розриву напрацьованих зв'язків, конверсійних процесів, пріоритетним є сільськогосподарський напрямок розвитку Чернігівської області. На даний час відбувається деяке зростання виробництва у сільському господарстві. Проте залишаються невирішеними наступні проблеми: незадовільна матеріально-технічна база, низький рівень життя селян, депопуляція населення. Тому потрібна розробка комплексу програмних заходів з поліпшення соціально-економічного стану регіону в частині промислового і особливо сільськогосподарського виробництва.

У структурі промисловості пріоритетними галузями для Чернігівщини є машинобудівна і металообробна, харчова, паливна, легка, целюлозно-паперова, деревообробна промисловість. Необхідно дотримуватись стратегічного напрямку, який передбачає перехід на виготовлення і вивіз готової продукції, перетворення області із сировинного придатку в переробну.

Інвестиційна діяльність має бути направлена перш за все на технологічне удосконалення виробництва в переробній галузі. Фінансування інноваційної діяльності слід передбачати за рахунок кредитних ресурсів банків, коштів вітчизняних та іноземних інвесторів, Фонду підтримки підприємництва, власних коштів підприємств, обласного та місцевих бюджетів тощо.

У складі програми передбачаються конкретні заходи щодо розвитку економіки. При цьому автор вважає доцільним кожний захід розглядати у вигляді конкретного проекту. Орієнтовний перелік деяких пріоритетних проектів наведено у табл. 2.

Основні показники розвитку регіону наведені у табл. 3. Вони розроблені на основі економічного аналізу стосовно динаміки розвитку галузей і сфер господарства регіону, необхідності і можливостей вирішення у прогнозному періоді економічних, соціальних, екологічних проблем з урахуванням намірів центральних та регіональних органів влади, підприємств і організацій, напрямків розвитку зовнішньоекономічного та міжрегіонального співробітництва.

Для контролю і забезпечення ефективності реалізації програми пропонується введення системи моніторингу, що є частиною загальної системи програмного управління, між елементами (підсистемами) якої існують зворотні зв'язки і можливість зміни раніше заданих показників.

При будь-якому порушенні ходу виконання програми здійснюється відповідний вплив, спрямований на зменшення виниклого відхилення від плану. Мета проведення моніторингу: оцінка впливу факторів, що приводять до позитивних або негативних змін; визначення змін, які вже здійснились; управління змінами в програмі у міру їх появи.

Система моніторингу реалізації програми повинна забезпечувати коригувальні впливи там і тоді, де і коли вони необхідні. Наприклад, якщо відбувається затримка виконання окремих заходів програми, то необхідні конкретні плани щодо виправлення ситуації.

Плани повинні бути змістовні, чітко структуровані і фіксовані для того, щоб забезпечувати основу для реалізації та контролю. З іншого боку, якщо плани оновляються занадто часто і без застосування процедур контролю за змінами, контроль над програмою може бути загублений. У рамках функцій моніторингу ефективності програми вирішуються задачі виміру, прогнозування та оцінки оперативної ситуації, що складається, по досягненню результатів, витратах часу, ресурсів і фінансів, аналізу та усуненню причин відхилення від затвердженого плану.

Однією з головних у всій сукупності питань, що визначають розвиток економіки регіону, залишається проблема оцінки ефективності програм регіонального розвитку. Необхідно констатувати, що зараз відсутня системна методологія розрахунку показників ефективності реалізації програм.

Основними факторами впливу на результативність річної програми є: стан природно-ресурсного потенціалу; демографічна ситуація; територіальна організація та розміщення продуктивних сил; трудові ресурси і зайнятість населення; капітальні вкладення та інвестиції; науково-технічний потенціал та інноваційна діяльність; життєвий рівень населення; розвиток галузей матеріального виробництва і виробничої інфраструктури; стан розвитку рекреаційного комплексу; екологічні фактори.

Таблиця 2

Пріоритетні заходи поліпшення соціально-економічного становища Чернігівської області у 2008 році

Таблиця 3. Основні показники соціально-економічного розвитку регіону

При розрахунку ефективності програми повинні бути проведені: правильний вибір бази порівняння; комплексна оцінка варіантів програми за економічними, соціальними та екологічними наслідками; врахування фактору невизначеності (ризику); розгляд можливого числа альтернативних заходів програми.

В методичному плані абсолютний ефект програми пропонується визначати як різницю сумарного приросту ВРП (за всіма заходами програми) (?ВРПij - приріст валового регіонального продукту при впровадженні i - того заходу у j -му виді економічної діяльності) за вирахуванням матеріальних витрат (MBij - матеріальні витрати на виконання заходу ij) і приведених капітальних вкладень (е*К ij , де е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, К ij - капітальні вкладення по ij- му варіанту, і = 1,..., n - кількість заходів за всіма напрямками діяльності, j = 1,..., m - кількість видів економічної діяльності):

Е = (?ВРПij - MBij - е*К ij )

При розрахунку порівняльної ефективності кращий варіант визначається за наступним рівнянням

(?ВРПij - MBij - е*К ij ) = max.

Ефективність капітальних вкладень визначається наступним чином:

(?ВРПij - MBij)

Екв = ------------------------------

Кi

Запропонована методика дає змогу врахувати сумарний ефект від усіх заходів та окремий вплив кожного з них на поліпшення соціально-економічного стану регіону.

В роботі показано застосування даної методики оцінки ефективності для програми соціально-економічного розвитку на 2008 рік. В результаті виконання програми обсяг промислового виробництва зросте на 7,5 %, а збільшення обсягів сільськогосподарської продукції складе 4 % у порівнянні з 2007 роком. Розширення зовнішньоекономічної діяльності підприємств і організацій області дозволить отримати за підсумками 2008 року зовнішньоторговельний оборот близько 600,0 млн. дол. Покращиться фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування в усіх суб'єктів господарської діяльності - він очікується у сумі 256,5 млн. грн. Кількість прибуткових підприємств збільшиться на 6%. У 2008 році передбачається створити 23200 нових робочих місць. Появляється можливість збільшення обсягу інвестицій за рахунок як іноземних, так і вітчизняних та регіональних джерел.

ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота спрямована на розроблення теоретичних та методологічних положень, обґрунтування системи основних напрямів комплексного регулювання соціально-економічних процесів на регіональному рівні. Вона узагальнює і розвиває питання щодо концептуальних та організаційно-методичних підходів до формування програм соціально-економічного розвитку на регіональному рівні. Виконане дослідження дозволило зробити наступні висновки.

1. Існуючий стан соціально-економічного розвитку в Україні та регіонах, сучасні дослідження, які стосуються проблем територій, засвідчують, що розв'язання питань регіонального розвитку стало одним з найбільш важливих в державі. Перехід до ринкових відносин потребував відпрацювання механізмів регулювання економіки не тільки на державному, а й на регіональному рівні, що неможливо здійснити без перетворень у відповідності із специфікою територій, перерозподілу функцій і прав та поєднання державних і регіональних інтересів.

2. Планування займає особливе місце в системі управління соціально-економічними процесами, що відбуваються в суспільстві, регулюванні їх напрямку і динаміки, забезпеченні нормального функціонування суб'єктів господарської діяльності. Прогнози, програми і плани, які розробляються в країні на всіх рівнях національної економіки - найбільш важливі інструменти реалізації політики відповідних суб'єктів управління. Вони дозволяють організувати чітку, продуману, всебічно обгрунтовану роботу для досягнення поставлених перед суспільством і суб'єктами економіки завдань. Розвинені країни світу активно використовують важелі державного регулювання на макроекономічному та регіональному рівнях, переважно спираючись на стимулюючі чи стримуючі механізми і не допускаючи утиску підприємництва та ділової ініціативи.

3. Державна економічна програма, як важливий важіль регулювання економіки, повинна базуватись на комплексі ієрархічно підпорядкованих цілей, важливих для розвитку країни і її регіонів, засобів їх досягнення, органів, відповідальних за контроль і виконання у визначені строки, забезпечена достатнім цільовим фінансуванням та правовою базою. Державне економічне програмування направлене на узгодження і координацію наступних процесів: макропланування, наданого в прогнозах, бюджетних планах та макропрограмах, які розробляються і здійснюються на державному рівні; територіального (регіонального) планування, втіленого в прогнозах, бюджетних планах і програмах регіональних та місцевих органів управління і самоврядування; мезопланування, тобто планування галузей, підгалузей, територіально-виробничих комплексів; мікропланування, що реалізується в планах підприємств.

4. Перспективи та темпи економічного розвитку регіону у першу чергу залежать від використання таких сучасних форм господарювання, як реформований сільськогосподарський сектор, спільні підприємства з країнами-сусідами, точкові вільні економічні зони, інвестиційна, особливо інноваційна спрямованість розвитку тощо. Також в повній мірі повинні бути задіяні наступні пріоритети: геополітичний, кліматичний, транспортний, територіальний, сільськогосподарський, туристичний та ін.

5. Відповідно до проведеного дослідження, головним документом на регіональному рівні повинна бути Концепція соціально-економічного розвитку регіону, яка визначає стратегію його розвитку щодо наступних основних складових: кінцеві цілі розвитку регіону на довготривалий період; шляхи досягнення цілей; основні напрями розвитку соціальної сфери, інфраструктури міст і сіл; зміни демографічного характеру; оптимальні рішення щодо екологічних проблем; структурна перебудова, основні галузеві зміни, система переходу на енерго- та матеріалозберігаючі технології; фінансові та інвестиційні можливості, їх розширення і нарощування; інноваційний розвиток підприємств та галузей; ефективне використання переваг і пріоритетів; необхідність досягнути позитивного торгового балансу регіону з іншими територіями та країнами; тісні міжрегіональні і міждержавні (це особливо важливо для прикордонних областей) зв'язки; освоєння місцевих ресурсів, їх задіяння на потреби території. Концепція розвитку регіону - стратегічний глобальний документ. До її підготовки необхідно підключати академічні, а також регіональні та міжрегіональні інститути, всі необхідні галузі і організації, відповідні планові та адміністративні служби області.

6. Важливими плановими документами, що визначають життя регіону на середньо- і короткостроковий період, є програми економічного і соціального розвитку. Середньострокова програма повинна стати інструментом виконання завдань концепції розвитку. Програма соціально-економічного розвитку регіону на короткостроковий період повинна носити комплексний характер, охоплювати всі питання розвитку регіону і бути спрямована на вирішення таких завдань як: підвищення конкурентоспроможності виробництва і збільшення експортного потенціалу регіону; посилення соціальної орієнтації економіки, освоєння випуску нових конкурентоспроможних товарів широкого вжитку та тривалого користування; реалізація енерго- і матеріалозберігаючої моделі економіки; оновлення виробництва на науково-технічній основі; реструктуризація підприємств; створення відповідних ефективних ринкових структур.

7. Конкретні заходи річної програми повинні мати наступні характеристики: відповідність основним напрямкам регіональної та державної економічної політики; суттєва значущість вирішення проблеми здійснення радикальних змін, спрямованих на формування прогресивної галузевої структури і нового технологічного укладу економіки регіону; отримання значного соціально-економічного ефекту; вирішення нагальних соціальних потреб; забезпечення екологічної безпеки, раціонального природокористування та енергозбереження; можливість ресурсного забезпечення з бюджету та небюджетних джерел, не заборонених законодавством; наявність і ефективність використання виробничого, науково-технічного і природно-ресурсного потенціалу; збалансованість показників як у загальній структурі програми, так і для одержання балансової рівноваги ресурсів, продукції і послуг регіону.

8. У програмі повинні передбачатись заходи, спрямовані на: випереджаючий розвиток інноваційних виробництв, поглиблення раціональної спеціалізації щодо виробництва конкурентоспроможних видів сільськогосподарської сировини і продукції її переробки; удосконалення галузевої структури промисловості за рахунок диверсифікації виробництва, зменшення питомої ваги сировинних та підвищення долі переробних галузей, розвитку наукоємних виробництв у машинобудуванні; активне проведення санації і реструктуризації підприємств, їх технічного переозброєння, розвиток міжгалузевих виробництв та поглиблення міжрегіональної кооперації у межах країни, а також посилення зовнішньоекономічної діяльності; нарощування виробництва та інфраструктури на територіях пріоритетного розвитку; збереження етнографічної самобутності регіону, охорона і відродження пам'яток історії та культури; розвиток курортно-рекреаційного господарства і туризму.

9. Програма повинна розглядатися як динамічна економічна система з обмеженими ресурсами та змінними цілями і векторами розвитку, що функціонує під впливом багатьох факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. Ії критерій оптимальності залежить від наступних факторів: стан природно-ресурсного потенціалу; демографічна ситуація; використання пріоритетів; територіальна організація і розміщення продуктивних сил; трудові ресурси та зайнятість населення; капітальні вкладення та інвестиції; науково-технічний потенціал та інноваційна діяльність; життєвий рівень населення; розвиток галузей матеріального виробництва і виробничої інфраструктури; стан розвитку рекреаційного комплексу; екологічні фактори.

10. Система моніторингу ефективності реалізації програми являє собою частину загальної системи програмного управління, між елементами (підсистемами) якої існують зворотні зв'язки і можливість уточнення раніше заданих показників. Система моніторингу має вхід, вихід і процес виконання програми, що може стосуватись також будь-якої частини програми. Підсистеми управління розглядаються як компоненти деякого контуру регулювання, а процес управління відповідає регулюванню в кібернетичному розумінні. Вихідні показники контролюються, порівнюються з деякими попередньо встановленими нормативами. Якщо вони відрізняються, по ланцюгу зворотного зв'язку формується коригувальний вплив, що повертається назад на вхід системи для усунення виниклих відхилень або коригування вхідних параметрів. Відповідальними за проведення моніторингу ефективності повинні бути Головне управління економіки, Головне фінансове управління, обласне управління статистики, обласна податкова адміністрація.

11. Ефективність програми, як показано в дослідженні, слід визначати за допомогою таких показників: результату, який отримає регіон від удосконалення i-того напрямку діяльності; витрат на виконання напрямку j; кількості заходів за всіма напрямками діяльності; пріоритету кожної сфери матеріального виробництва (промислового сектора, агропромислового комплексу, капітального будівництва, сфери торгівлі і побуту, транспорту та зв'язку, зовнішньоекономічної діяльності, соціальної сфери, охорони здоров'я, освіти та науки) для регіону. Запропоновано метод визначення ефективності програми соціально-економічного розвитку, згідно з яким абсолютна ефективність визначається як різниця сумарного приросту ВРП за відрахуванням матеріальних витрат і приведених капітальних вкладень. Такий підхід відрізняється від існуючих методів, які базуються на показнику прибутку, тим, що ефективність розраховується не лише з позиції бізнесу, а з позиції всіх факторів виробництва, тобто враховує доходи як бізнесу, так і найманих працівників, і держави.

12. Запропоновані у роботі заходи до програми соціально-економічного розвитку Чернігівської області на 2008 рік на основі обгрунтування пріоритетних напрямів розвитку економіки регіону дозволяють збільшити обсяг промислового виробництва на 7,5 %, а темпи росту виробництва сільськогосподарської продукції - на 4,0 % у порівнянні з показниками 2007 року. Фінансовий результат від звичайної діяльності очікується у сумі 256 млн. грн. Кількість прибутково працюючих підприємств збільшиться на 6%. Очікується створити 23200 нових робочих місць. З'являється можливість збільшення обсягу інвестицій за рахунок як іноземних, так і вітчизняних та регіональних джерел.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії і брошюри

1. Cавченко В.Ф. Програмне регулювання соціально-економічного розвитку на регіональному рівні: Монографія. - Чернігів: КП „Чернігівські обереги”, 2007. - 516 с.

2. Савченко В.Ф. Стратегічні напрямки економічного розвитку Чернігівської області на сучасному етапі. - Чернігів: КП „Чернігівські обереги”, 2007. - 376 с.

3. Савченко В.Ф. Держава і регіон: регулювання соціально-економічного розвитку. Кн. I. Держава. - К.: Знання, 1999.- 306 с.

4. Савченко В.Ф. Держава і регіон: регулювання соціально-економічного розвитку. Кн. II. Регіон. Частина I. - К.: Знання, 1999. - 204 с.

5. Савченко В.Ф. Держава і регіон: регулювання соціально-економічного розвитку. Кн. II. Регіон. Частина II. - К.: Знання, 1999. - 212 с.

6. Савченко В.Ф. Держава і регіон: регулювання соціально-економічного розвитку. Кн. III. Місцевий рівень. - К.: Знання, 1999. - 303 с.

7. Савченко В.Ф. Науково-методичні основи регулювання економічних процесів в регіоні. - Чернігів: Чернігівський ЦНТЕІ, 2000. - 251 с.

8. Савченко В.Ф. Дослідження економічного розвитку держави і регіону. - К.: Науковий світ, 2001. - 255 с.

9. Савченко В.Ф. Як живеш, Чернігівщино? Соціально-економічне дослідження. - К.: УФПР, 1998. - 52 с.

10. Савченко В.Ф. Чернігівська область: шляхи розвитку та перспективи (державні та регіональні аспекти). - Чернігів: Товариство „Ініціатива”, 2001. - 52 с.

Статті у фахових наукових виданнях

11. Савченко В.Ф. Регулювання соціально-економічого розвитку регіону // Вісник Чернігівського технологічного інституту. Економіка. - 1999. - № 8. - С. 86-95.

12. Савченко В.Ф. Комплексний підхід, програмне регулювання соціально-економічного розвитку регіону // Стратегія економічного розвитку України. - К., 2001. - № 5. - С. 110-114.

13. Савченко В.Ф. Роль держави в регулюванні економічних процесів, прогнозуванні і плануванні // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. - 2001. - № 14. - С. 229-238.

14. Савченко В.Ф. Методологія забезпечення планових процесів у сучасній науці на рівні держави і регіону // Сіверянський літопис. - 2001. - № 6. - С. 162-166.

15. Савченко В.Ф. Теоретичне обґрунтування необхідності регулювання ринкової економіки розвинених держав // Стратегія економічного розвитку України. - К., 2001. - № 7. - С. 69-78.

16. Савченко В.Ф. Світовий досвід регулювання соціально-економічних процесів // Сіверянський літопис. - 2001. - № 4. - С. 148-155.

17. Савченко В.Ф. Програмне управління науково-технічним прогресом регіонів // Сіверянський літопис. - 2002. - № 4. - С. 144-147.

18. Савченко В.Ф. Сучасний стан державного регулювання економіки України // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Економіка. - 2003. - № 19. - С. 70-77.

19. Савченко В.Ф. Особливості програмного управління економікою в Україні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2005. - № 9. - С. 28-32.

20. Савченко В.Ф. Інвестиційний розвиток і його обґрунтування в короткострокових програмних документах регіону // Сіверянський літопис. - 2006. - № 4. - С. 178-183.

21. Савченко В.Ф. Розробка системи моніторингу ефективності річної програми соціально-економічного розвитку регіону // Регіональна економіка. - 2006. - № 4 (42). - С. 135-140.

22. Савченко В.Ф. Особливості використання поточного планування у програмних документах Чернігівської області // Сіверянський літопис. - 2006. - № 6. - С. 141-146.

23. Савченко В.Ф. Методичні аспекти розробки балансу фінансових ресурсів регіону // Економіка: проблеми теорії і практики. - Вип. 211. - Т.II. - Дніпропетровськ , 2006. - С. 314-322.

24. Беседін В.Ф., Савченко В.Ф. Найбільш важливі інструменти державного і регіонального розвитку економіки // Економіка України: проблеми економічного розвитку: колективна монографія / За ред. В.Ф. Беседіна, А.С. Музиченка. - К.: НДЕІ. - 2007. - 559 с. Особистий внесок: важелі та інструменти регулювання розвитку на регіональному рівні.

25. Савченко В.Ф. Особливості розробки економічної частини програми соціально-економічного розвитку регіону на короткостроковий період // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. - Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2007. - С. 454-459.

26. Савченко В.Ф. Економічні відносини держави і регіонів // Сіверянський літопис. - 2000. - №5. - С. 169-177.

27. Сич Є.М., Савченко В.Ф. Перспективи розвитку Чернігівського регіону (в співавторстві) // Вісник Чернігівського технологічного інституту. Економіка. - 1998. - № 7. - С. 41-52. Особистий внесок: визначення довгострокового прогнозу розвитку на регіональному рівні.

28. Сич Є., Савченко В., Сумін О., Гонта О. Проблеми розвитку інтеграційних процесів у прикордонних регіонах (в співавторстві) // Економіка України. - 1998. - № 10. - С. 33-41. Особистий внесок: аналіз питань регулювання прикордонного співробітництва.

29. Савченко В., Московець І. Інноваційні проекти в агропромисловому секторі (в співавторстві) // Економіка України. - 1999. - № 5. - С. 56-62. Особистий внесок: розробка інноваційних програм і проектів у сільськогосподарському виробництві.

30. Савченко В.Ф. Іноземне інвестування соціально-економічних процесів в державі і регіоні // Сіверянський літопис. - 1999. - №3. - С. 198-207.

31. Кичко І.І., Савченко В.Ф. Вплив приватизації та оподаткування на соціально-економічний стан (в співавторстві) // Регіональні перспективи. - 1999. - № 4 (7). - С. 10-12 . Особистий внесок: дослідження впливу процесів приватизації на соціально- економічний розвиток регіонів.

32. Роль агропромислового комплексу в активізації економічних процесів регіону // Сіверянський літопис. - 2000. - № 2. - С. 196-197.

33. Савченко В., Чудновець І. Деякі регіональні аспекти рівня життя населення: Чернігівщина (в співавторстві) // Сіверянський літопис. - 2000. - № 4. - С. 203-208. Особистий внесок: визначення демографічних проблем та регулювання рівня життя населення регіону.

34. Савченко В.Ф., Московець І.Е. Основні напрямки інвестування народногосподарського комплексу Чернігівської області (в співавторстві) // Регіональні перспективи. - 2000. - № 4. - С. 10-13. Особистий внесок: регулювання інвестиційних процесів на регіональному рівні.

35. Савченко В.Ф. Інвестиційні можливості банківської системи та проблеми їх ефективного використання в державі і регіоні // Регіональні перспективи. - 2000. - № 5. - С. 30-33.

36. Савченко В.Ф. Інвестиційний паспорт як передумова прискореного економічного розвитку регіону // Вісник Чернігівського державного технологічного університету. Економіка. - 2000. - № 11. - С. 61-65.

37. Савченко В.Ф. Фінансове забезпечення сільськогосподарського виробництва держави і регіону // Сіверянський літопис. - 2001. - № 1. - С. 128-129.

38. Савченко В.Ф. Регулювання зайнятості населення як фактор соціально-економічного розвитку регіону // Стратегія економічного розвитку України. - № 6. - К.: КНЕУ, 2002. - С. 36-44.

39. Савченко В.Ф. Варіанти та особливості прискорення розвитку філії банку в регіоні // Формування ринкових відносин в Україні. - 2003. - № 5. - С. 44-48.

в інших виданнях

40. Абрамова В.М., Бабич Л.М., Гакал Н.М., Савченко В.Ф. та ін. Методичні рекомендації з розробки програми соціально-економічного розвитку регіону (в співавторстві). - К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1997.- 157 с. Особистий внесок: організаційно-методичні основи розроблення програми, завдання щодо активізації діяльності та напрямків розвитку сфери матеріального виробництва.

41. Абрамова В.М., Бабич Л.М., Гакал Н.М., Савченко В.Ф. та ін. Методичні рекомендації з розробки програм соціально-економічного та культурного розвитку міста та адміністративного району (в співавторстві).- К.: НДЕІ Мінекономіки України, 1999. - 80 с. Особистий внесок: сучасне соціально-економічне становище, основні цілі і завдання програми.

42. Савченко В.Ф. Комплексні програми розвитку регіону та принципи їх розробки // Інформація і ринок. - 1997. - № 1. - С. 21-22.

43. Савченко В.Ф Регулювання економічного розвитку регіонів // Вісник банку „Україна”. - 1997. - № 1. - С. 42-45.

44. Савченко В.Ф. Концепція розвитку регіону // Правда Прилуччини. - 1997. - № 73. - С. 3.

45. Савченко В.Ф. Планування як засіб регулювання і стабілізації ситуації в регіоні // Бізнес-контракт, Business-contract. - 1997. - № 1. - С. 4.

46. Савченко В.Ф. Перспективне планування на довготривалий період. Комплексні державні програми на рівні регіону // Бізнес-інформ. - 1998. - № 9. - С. 75-77.

47. Савченко В.Ф. Чи наближаємось ми до ринкової економіки? // Сіверянський літопис. - 1998. - № 6. - С. 171-189.

48. Савченко В.Ф. Система програмних документів відносно регулювання економіки регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. - Вип. 15.- Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2000. - С. 28-31.

49. Савченко В.Ф. Деякі аспекти інформаційного забезпечення програмного регулювання соціально-економічного розвитку регіону // Науково-технічна інформація. - 2001. - № 3. - С. 3-7.

50. Савченко В.Ф. Особливості економічного стану Чернігівської області і важливість комплексного підходу при виході з кризи // Збірник наукових праць Академії національного прогресу України „Національний прогрес України: економічні та соціокультурні передумови і пріоритети”. - Миколаїв: МРЦСД, 1996. - С. 31-35.

51. Савченко В.Ф. Программа обеспечения конкурентоспособности продукции на предприятиях Черниговской области // Стандарты и качество. - 1997. - № 1. - С. 34-37.

52. Савченко В.Ф. Концепция развития Черниговского региона // Новый век.- 1998. - № 1. - С. 2-4.

53. Савченко В.Ф., Московец И.Е. Инвестиционные возможности регионов на примере Черниговской области (в соавторстве) // Регион: проблемы и перспективы. - 1999. - № 3. - С. 48-52. Особистий внесок: визначення та посилення інвестиційного потенціалу регіону.

54. Савченко В.Ф. Сучасний стан та напрямки і перспективи регулювання соціально-економічних процесів у Чернігівській області // Науково-технічна інформація - науково-практичний інформаційний журнал. - 2003. - № 1. - С. 8-14.

АНОТАЦІЇ

Савченко В.Ф. Методологічні засади розроблення програм соціально-економічного розвитку на регіональному рівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка і управління національним господарством. - Науково-дослідний економічний інститут, 2007.

Дисертація присвячена розробці науково-методологічних засад програмування соціально-економічного розвитку на регіональному рівні. Об'єктом дослідження виступає стан регулювання економіки регіону у взаємоув'язці з державним і місцевим рівнями управління. В роботі досліджуються теоретичні основи державного регулювання розвитку економіки країни і її регіонів, здійснений аналіз стану регулювання економічних процесів в Україні і регіонах, показані методологичні основи планування розвитку економіки на регіональному рівні, наведені методи і моделі розробки окремих розділів програми соціально-економічного розвитку регіону та розглянуті перспективи і ефективність програмного регулювання соціально-економічного розвитку регіону.

Одержано теоретичне обгрунтування необхідності регулювання економіки країни у взаємоув`язці з регіонами, проаналізований світовий досвід програмування та планування економічних процесів, показані роль і завдання держави в прогнозуванні і плануванні соціально-економічного розвитку регіонів та розглянуті методологічні підходи щодо регулювання планових процесів, що пропонуються сучасною наукою.

Показані методи визначення індикаторів економічного і соціального розвитку, фінансів і бюджету, потреби в інвестиціях, висвітлені підходи до розроблення регіональних балансів, показаний організаційно-економічний механізм реалізації програми (на прикладі Чернігівської області), сформульовані шляхи побудови моніторингу індикаторів економічного розвитку та наведені підходи до визначення ефективністі програмування соціально-економічного розвитку регіону.

Ключові слова: програма, прогноз, держава, регіон, регіональний рівень, планування, економічний розвиток, фактори, інвестиційна діяльність, ефективність програми.

Савченко В.Ф. Методологические основы разработки программ социально-экономического развития на региональном уровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук за специальностью 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Научно-исследовательский экономический институт, 2007.

Диссертация посвящена разработке научно-методологических основ программирования социально-экономического развития на региональном уровне. Объектом исследования выступает состояние регулирования экономики региона во взаимоувязке с государственным и местным уровнями управления. В работе исследуются теоретические основы государственного регулирования развития экономики страны и ее регионов. Осуществлен анализ состояния регулирования экономических процессов в Украине и регионах, показаны методологические основы планирования развития экономики на региональном уровне, приведены методы и модели разработки отдельных разделов программы социально-экономического развития региона и рассмотрены перспективы и эффективность программного регулирования социально-экономического развития региона.

Получено теоретическое обоснование необходимости регулирования экономики страны во взаимоувязке с регионами, проанализован мировой опыт программирования и планирования экономических процессов, показаны роль и задачи государства в прогнозировании и планировании социально-экономического развития регионов и рассмотрены методологические подходы относительно регулирования плановых процессов, которые предлагаются современной наукой.

Определены основные задачи государственного регулирования на современном этапе: продолжение структурной перестройки экономики; дальнейшее реформирование отношений собственности; активизация инновационно-инвестиционных процессов; поддержка малоимущих слоев населения путем использования экономически обоснованного минимума доходов, который не облагается налогом, а также диференцированного и прогрессивного налогообложения.