Система страхування в країнах перехідної економіки: структура, механізм функціонування, тенденції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

з теми: «Система страхування в країнах перехідної економіки: структура, механізм функціонування, тенденції»

Спеціальність 08.00.01

економічна теорія та історія економічної думки

Ручкіна Валентина Миколаївна

Донецьк - 2007

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Семенов Анатолій Григорович, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної теорії (м. Донецьк).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Дементьєв В'ячеслав Валентинович, Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної теорії (м. Донецьк),

кандидат економічних наук, доцент Проданова Лариса Василівна, Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економічної теорії (м. Донецьк).

Захист відбудеться 26 грудня 2007 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розіслано 26 листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах розвитку трансформаційних процесів в Україні, економічне зростання залежить від рівня захисту майнових інтересів суб'єктів господарювання, що забезпечує сталість подальшого розвитку їх діяльності. Система страхування є важливим економічним інститутом, функціонування якого сприяє формуванню додаткових джерел інвестиційних ресурсів.

Система національного страхування в Україні на теперішній час не може бути оцінена як розвинута. У розвинених країнах світу обсяг страхових операцій складає 8 - 16% ВВП, в Україні відповідний показник сягає 5,62% ВВП. Незадовільний стан розвитку соціально важливих видів страхування, таких, як страхування життя, медичне страхування, пояснює низький рівень використання державою цих інструментів для рішення соціальних проблем населення. Актуальність для України розвитку національної системи страхування обумовлена необхідністю реалізувати стратегію розвитку вітчизняного виробництва, забезпечити соціальну захищеність населення держави і підвищити рівень організації управління ринковою економікою, інтегрованою у світове господарство.

Дослідження економічної природи структурних елементів системи страхування бере початок в роботах представників різних напрямків економічної теорії розвинутих країн світу: А. Сміта, А. Маршала, Дж. М. Кейнса, Ф. Найта, У. Бека. Загальнотеоретичні положення економічної природи та історії формування страхових відносин досліджувалися в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених: К. Воблого, М. Клапківа, С. Реверчука, А. Манеса. Теоретичні та практичні питання формування та розвитку системи страхування, механізму функціонування страхових відносин, інституціонального середовища, інвестиційної діяльності в економіці одержали висвітлення в роботах вітчизняних і зарубіжних вчених: В. Базилевича, С. Осадця, А. Семенова, Н. Внукової, О. Слісаренко, В. Успаленко, В. Плиса, О. Чаусовського, В. Дементьєва, Л. Дмитриченко, О. Зальотова, Г. Тарасенко, В. Шахова, Є. Коломіна, С. Авдашева, Ю. Ахвледиані, М. Зубця, Д. Бланда та інших.

Втім, на сучасному етапі розвитку економічної теорії у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі немає єдиного підходу до висвітлення питань розвитку системи страхування в умовах перехідної економіки. Не приділяється достатньої уваги вивченню особливостей функціонування системи страхування в умовах перехідної економіки, економіко-правовому регулюванню діяльності суб'єктів системи страхування. Аналіз діяльності страхових компаній як основних суб'єктів системи страхування в якості інституційних інвесторів, їх ролі в загальнодержавному інвестиційному процесі ще не знайшов належного відображення в наукових дослідженнях.

У зв'язку з цим необхідність розробки концептуальної моделі системи страхування в умовах перехідної економіки, визначення особливостей функціонування системи страхування, формування ринкового інституціонального середовища та виділення напрямків стимулювання активності страхових компаній в інвестиційних процесах держави є актуальним та набуває важливого теоретичного і практичного значення, що обумовило вибір теми та визначення мети й задач дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках держбюджетної теми кафедри економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України „Інвестиційна політика держави в перехідній економіці” (номер державної реєстрації 0101U005728). При виконанні цієї теми автором дисертації досліджено діяльність страхових компаній у якості інституційних інвесторів, запропоновано напрямки участі страхових компаній в інвестиційних процесах держави в умовах трансформаційної економіки.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка на теоретичному та методологічному рівні концепції формування та розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки, що дає змогу запропонувати концептуальну модель функціонування системи страхування в країнах перехідної економіки та розробити комплекс рекомендацій, спрямованих на удосконалення організації страхових відносин в національній економіці України.

Для досягнення цієї мети в дисертації було поставлено та вирішено такі задачі:

досліджено процеси страхування на засадах структурно-функціонального аналізу, за результатами дослідження удосконалено поняття „системи страхування”, розкрито соціально-економічну сутність розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки;

розроблено концептуальну модель функціонування системи страхування в країнах перехідної економіки;

з'ясовано зв'язок між суб'єктною, методологічною складовими механізму функціонування системи страхування;

досліджено основні концептуальні підходи до визначення шляхів розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки та розроблено концепцію розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки в контексті міжнародного досвіду;

досліджено проблеми формування та розвитку системи страхування в Україні, запропоновано механізми активізації страхового ринку в інвестиційних процесах держави;

запропоновано методологічні підходи до проектування бізнес-процесів діяльності страхової компанії відповідно до сучасних міжнародних стандартів. страхування інфраструктура економіка

Об'єктом дослідження є соціально-економічні процеси функціонування системи страхування в країнах перехідної економіки.

Предметом дослідження є економічний механізм формування та розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження складають наукові роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з питань страхування, нагромадження та інвестування, інституціональної теорії, інжинірингу бізнес-процесів суб'єктів економічної діяльності. Інформаційною базою дослідження стали закони України, постанови Кабінету міністрів України, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, дані Департаменту страхового нагляду Держаної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, статистичні довідники, дані Ліги страхових організацій України, Європейського об'єднання національних страхових організацій CEA (Comitй Europйen des Assurances).

Методологічною основою досліджень є структурно-функціональний аналіз, за допомогою якого розроблено модель концептуальної системи страхування в умовах перехідної економіки. Для формування теоретичних положень і висновків було використано абстрактно-логічний метод та метод спостережень. Для аналізу стану системи страхування в розвинутих країнах та країнах перехідної економіки - методи порівняння, аналізу і синтезу, історичний та логічний підхід, графічні методи і засоби. Для проектування бізнес-процесів основних напрямків діяльності страхової компанії використовувались сучасні програмні продукти.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні концепції формування та розвитку системи страхування і механізму її функціонування в Україні. Основними науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

розроблено концепцію розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки в контексті міжнародного досвіду. Концепцію засновано на ідеях розвитку сучасної ринкової інфраструктури, активізації інвестиційної діяльності страхових компаній, використанні інструментів державного та ринкового регулювання страхової діяльності. Реалізація даної концепції дозволить підвищити рівень розвитку ринкових відносин в галузі страхування, а саме: сприятиме збільшенню інвестиційної активності страхових компаній, розвитку сучасної ринкової інфраструктури, впровадженню ринкових методів регулювання страхових відносин;

запропоновано концептуальну модель системи страхування в країнах перехідної економіки, в якості складових якої визначено базис функціонування, ринкова інфраструктура, рівні функціонування та галузеві ринки. Такий підхід дозволив комплексно, всебічно відобразити структуру системи страхування, виділити етапи її розвитку в умовах перехідної економіки, надати характеристику її складовим, оцінити ступінь розвитку ринкових відносин в системі;

удосконалено:

поняття “система страхування”, розкрито його соціально-економічну сутність. “Система страхування” є складною, субординованою системою, яка являє собою сукупність економічних відносин стосовно формування та розподілу страхового фонду для страхового захисту майнових інтересів економічних агентів та створення умов для безперервного процесу суспільного виробництва;

теоретичний підхід до визначення зв'язку між суб'єктною і методологічною складовими механізму функціонування системи страхування. Суб'єктна складова дозволяє дослідити процеси в системі страхування в контексті діяльності учасників страхових відносин, з точки зору покупців та споживачів страхових послуг. Методологічна складова відображає механізм функціонування системи страхування в контексті економічних процесів та дозволяє визначити інструментарій дослідження процесів, а саме - засоби, методи, інструменти;

дістало подальшого розвитку:

визначення тенденцій та пріоритетних напрямків розвитку системи страхування в Україні, механізми активізації страхового ринку в інвестиційних процесах держави. Розвиток особистого страхування, страхування життя як соціально пріоритетних видів страхування знижує навантаження на державний бюджет, сприяє залученню платежів населення на довгостроковій основі і як результат є одним із джерел концентрації інвестиційних ресурсів страхових компаній. Підвищення активності діяльності саморегулюючих організацій дозволить впроваджувати ринкові методи регулювання вітчизняного страхового ринку. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній направлено на активізацію інвестиційних процесів в Україні;

методологічні підходи до проектування бізнес-процесів страхової компанії за допомогою сучасних міжнародних стандартів, зокрема IDEF0. Побудова бізнес-структури страхової компанії за допомогою методів процесного аналізу дозволяє формалізувати бізнес-процеси страхової компанії. В результаті страхова компанія досягає економії ресурсів, швидко адаптується до змін, що відбуваються у внутрішньому та зовнішньому економічному середовищі.

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація запропонованого механізму економіко-правового регулювання страхових відносин дозволяє стимулювати розвиток страхових відносин в Україні та активізувати діяльність страхових компаній в якості інституціональних інвесторів. Впровадження запропонованих положень щодо вдосконалення страхових відносин в державі дасть змогу підвищити привабливість страхування для суб'єктів економічних відносин, підвищити довіру до них з боку населення, що сприятиме економічному зростанню, підвищенню рівня соціальної забезпеченості населення, активізації інвестиційної діяльності в національній економіці.

Реалізація запропонованого в роботі методологічного підходу до проектування бізнес-процесів страхової компанії дозволяє за допомогою визначення оптимальної послідовності основних процесів страхової компанії скоротити час на розробку та продаж страхових послуг, обслуговування клієнтів. Запропонований метод дозволяє оптимізувати використання ресурсів страхової компанії, за рахунок чого мінімізуються витрати компанії на ведення страхової справи.

Пропозиції стосовно формалізації бізнес-процесів організації діяльності страхової компанії застосовано в практичній діяльності ЗАТ Страхова компанія „ГАРАНТ ПРЕСТИЖ” (м. Донецьк), САТЗТ “Саламандра - Лтава” (м. Полтава). Теоретичні положення дисертації використовуються в навчальному процесі Донецького національного університету при викладанні курсів з економічної теорії, історії економічних вчень, економічної політики, а також у науково-дослідницькій роботі.

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертації одержано автором самостійно. В них викладено авторський підхід щодо вирішення актуальної задачі дослідження системи страхування як основного економічного інституту в умовах перехідної економіки. З публікацій, що написані у співавторстві, використано лише результати, отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та результати дисертації обговорювались на наукових семінарах кафедри економічної теорії Донецького національного університету (м. Донецьк), на V та VI Міжнародних наукових конференціях студентів та молодих вчених „Фінансовий і банківський менеджмент: досвід і проблеми” (Донецьк, 2004 і 2005 роки); на IV Міжнародній щорічній конференції „Проблеми сучасної економіки і інституціональна теорія” (Донецьк, 2006 рік); на ІІІ Всеукраїнській науковій конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Перспективи і пріоритети розвитку економічного аналізу” (Донецьк, 2006 рік).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 наукових робіт загальним обсягом 3,87д.а., з них особисто автору належить 3,62 д.а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 226 найменувань, 5 додатків. Роботу викладено на 152 сторінках тексту. Матеріал дисертації ілюструють 22 рисунки, 4 таблиці.

Основні положення дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, задачі, предмет, об'єкт і методологію дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено загальну характеристику роботи.

У першому розділі - Система страхування: економічна сутність та структура - розкривається економічний зміст системи страхування, структурних елементів даної системи; розглянуто базис функціонування системи страхування; здійснено аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування системи страхування, визначено особливості формування і розвитку страхової інфраструктури; здійснено аналіз впливу процесів глобалізації на розвиток системи страхування.

У науковій літературі існують різні підходи до визначення сутності системи страхування. Найбільш поширеною є визначення системи страхування як форми організації страхових відносин, що передбачає формування законодавчої бази, організацію державного нагляду за страховою діяльністю, розвиток процесів саморегулювання. Втім, визначення системи страхування на підставі організаційно-правових орієнтирів не розкриває економічної природи системи страхування. Проведені дослідження дали змогу уточнити економічну природу системи страхування і визначити її як складну, субординовану систему, яка являє собою сукупність економічних відносин щодо формування та розподілу страхового фонду для страхового захисту майнових інтересів економічних агентів, створюючи задовільні умови для безперевного процесу суспільного виробництва.

Ризик є однією з головних причин виникнення страхових відносин. Ретроспективний аналіз категорії ризику переконливо свідчить про те, що на різних етапах розвитку суспільства існувала проблема ризику та пошуку засобів захисту від ризику. У дисертаційній роботі здійснено уточнення категорії ризику, під яким розуміється небезпека, що пов'язана з порушенням майнових інтересів економічних агентів різного рівня (господарюючих суб'єктів або громадян).

В процесі дисертаційного дослідження доведено доцільність виділення чотирьох груп ризиків: ризики, що можуть бути застраховані в страховій компанії; ризики великих корпорацій, транснаціональні корпорації (ТНК), що можуть бути застраховані декількома страховими компаніями на умовах співстрахування; ризики, які мають руйнівний характер та складну оцінку, але можуть бути застраховані в тандемі страхова компанія - держава; ризики, які мають руйнівний характер та складну оцінку і не приймаються страховими компаніями до страхування.

Власник зацікавлений в захисті засобів виробництва та предметів труда на рівні фізичних ризиків (пожежа, повені тощо), на рівні економічних і юридичних ризиків (правової відповідальності, права власності, фінансові ризики тощо). Тому за наявністю певних ризиків та прав власності виникає зацікавленість власника захистити свій виробничий процес від випадкових небезпек. Тобто виникає страховий інтерес у захисті власних майнових інтересів.

Наявність страхового інтересу тягне за собою попит на страховий продукт у формі страхового захисту. Страховий захист, що забезпечується страховою компанією в межах певного виду страхування з метою пропозиції клієнту, оформлюється як страховий продукт.

Суб'єкти страхових відносин виділяються в наступні групи: основні учасники, посередники, економічні агенти, що здійснюють обслуговування основних учасників страхового ринку та посередників, державний орган нагляду за страховою діяльністю, саморегулюючі організації.

Суб'єкти страхових відносин взаємодіють між собою на страховому ринку. Проведений аналіз дозволяє визначити страховий ринок з економічної точки зору як складну економічну систему, в який функціонує полікомпонентна ринкова інфраструктура, а також формується попит з боку споживачів страхової продукції на пропозицію з боку продавців. Страховий ринок є базовим компонентом системи страхування. Функціонування страхового ринку забезпечується наявністю сформованої ринкової інфраструктури, конкурентоспроможністю страхових продуктів, механізмом самоорганізації страхових відносин.

Головною ланкою в системі страхових відносин є страхова компанія. У світовій практиці страхові компанії вважаються одним із стратегічно важливих інституціональних інвесторів. У табл. 1 наведено показники обсягів страхових операцій на Європейському ринку страхування. У 2006 році загальні інвестиції європейських страховиків становили € 7205 млрд., з яких € 5836 млрд. (81% від загальних обсягів) припадало на страхування життя. На внутрішній інвестиційний потенціал країн Європи припадає 59% від загальної кількості інвестицій. Лідерами розвитку інвестиційної діяльності за допомогою страхування є Великобританія, Франція, Німеччина, на долю яких припадає 66% від загальних інвестицій.

Процеси глобалізації, які притаманні системі страхування, дозволяють переймати передові міжнародні методи ведення страхової діяльності, активізують рух капіталу та стимулюють інтеграційні процеси національних систем страхування. В світі нараховується 120 ТНК, які спеціалізуються на наданні страхових послуг та займають монопольні позиції на світовому ринку страхових послуг. Лідерами світового ринку страхування є США (35,9% питомої ваги на світовому ринку страхових послуг), Японія (16,3% питомої ваги на світовому ринку страхових послуг), Великобританія (8,4% питомої ваги на світовому ринку страхових послуг).

Аналіз особливостей розвитку системи страхування в країнах з розвиненими ринковими відносинами свідчить про те, що страхування вирішує важливі соціальні задачі держави, а саме: пенсійне забезпечення, фінансування охорони здоров'я за допомогою механізму медичного страхування, що дозволяє зменшувати державні бюджетні витрати. Страхові компанії активно залучаються до інвестиційної діяльності держави в пріоритетних галузях економіки.

Таблиця 1. Показники обсягу страхових та інвестиційних операцій страхових компаній в країнах Європи (млрд. ЄВРО)

Показники	2002	2003	2004	2005	2006
Отримані страхові премії, всього	855,00	865,260	927,146	1023,232	1157,327
В тому числі за видами страхової діяльності Страхування життя	533,52	507,00	559,106	592,222	662,293
Страхування „все крім життя”	321,48	358, 26	368,040	431,01	495,034
Інвестиційна діяльність	4946, 00	5321,00	5855,00	6410,00	7205,00

У другому розділі - Формування та розвиток системи страхування в умовах ринкової трансформації - проводиться подальша деталізація процесів формування та розвитку системи страхування в умовах становлення ринкових відносин, досліджується механізм функціонування даної системи.

Інституціональне середовище системи страхування складається з наступних інститутів: прав власності, фінансових ресурсів, економічних контрактних відносин, економічної свободи, ринкового механізму ціноутворення, конкуренції, процесів саморегуляції.

Встановлено, що в умовах перехідної економіки в процесі формування системи страхування має місце розмивання прав власності. Однією з основних форм власності є акціонерна. Фінансові ресурси страховика мають дві складові - власний та позичковий капітал. Специфічним для страхової діяльності є джерела формування позичкового капіталу. Основним джерелом формування позичкового капіталу є страхові платежі, що вносяться страхувальником в рахунок оплати страхової послуги. Світова практика свідчить про використання актуарних розрахунків при формування страхових резервів, що дає змогу страховику формувати збалансований страховий портфель та утримувати гнучку тарифну політику на страховому ринку.

Контрактні відносини в страховій практиці оформлюються договором страхування, який визначає права та обов'язки сторін. За допомогою контрактних відносин страхова система має можливість інтегруватися в наднаціональні страхові системи. Економічна свобода реалізується на базі законодавчих державних норм і не відокремлена від економічної відповідальності економічних агентів. Страхувальник має право обирати будь-яку страхову компанію, види страхових послуг, самостійно або через посередників укладати договір страхування. Ціноутворення на страхову послугу відбувається за допомогою актуарних розрахунків, що дає змогу страховикові встановлювати економічно обґрунтовану ціну страхової послуги. Конкуренція як складова інституціональних умов розвитку системи страхування відбиває в боротьбі за ринки збуту страхових послуг мету отримання більш високих доходів. Процеси саморегулювання в страховій галузі є індикаторами розвитку ринкових відносин, які являють собою синергетичний процес взаємодії попиту і пропозиції, конкуренції при формування цін, обсягів продажів страхових послуг. Таким чином, інституціональне середовище системи страхування визначає основи функціонування національної системи страхування.

В роботі розроблено концептуальну модель системи страхування яку відображено на рис. 1.

В якості складових концептуальної моделі системи страхування в країнах перехідної економіки виступають базис функціонування, ринкова інфраструктура, рівні функціонування та галузеві ринки. Такий підхід дозволив комплексно, всебічно відобразити структуру системи страхування.

Базис функціонування системи страхування включає правову, організаційно-управлінську, соціально-економічну, етичну основи, які визначають якісну структуру системи страхування. Формування та розвиток ринкової інфраструктури системи страхування визначають логічну послідовність в організації структури системи страхування перехідного періоду.

Процес формування і розвитку інфраструктури системи страхування в країнах перехідної економіки наведено в табл. 2.

Таблиця 2. Етапи формування і розвитку інфраструктури системи страхування

Етапи	Зміст процесів формування і розвитку інфраструктури страхових компаній	Кінцевий результат
I етап	Формування законодавчої бази для створення і подальшої діяльності страховиків. Функціонують два типи страховиків за видами діяльності: страхування життя та ризикове страхування	Створення інфраструктури страхових компаній
II етап	Поступово розвивається інститут посередників, що обумовлюється необхідністю перестрахування значних обсягів ризиків	Створення структури посередників, подальший розвиток інфраструктури страхових компаній
III етап	Розвиток ринку страхових послуг потребує вдосконалення сервісу обслуговування клієнтів, зокрема це обумовлює створення низки сервісних компаній	Створення інфраструктури сервісних компаній та подальший розвиток інфраструктури страхових компаній і посередників

В запропонованій концептуальній моделі системи страхування в країнах перехідної економіки окремим блоком відзначені види галузевих ринків страхових послуг, які функціонують на макро-, мезо- та мікрорівнях. Макроекономічний ринок страхових послуг функціонує на рівні національної економіки, мезоекономічний ринок страхових послуг - на регіональному рівні в рамках національної економіки, мікроекономічний ринок страхових послуг - на рівні страхової компанії. В концептуальній моделі системи страхування окремим блоком визначено галузеві ринки страхових послуг. Слід зазначити, що такі ринки функціонують на макро-, мезо- та мікрорівнях системи страхування.

Таким чином, запропонована концептуальна модель системи страхування дозволяє аналізувати розвиток її складових, надати оцінку розвитку в умовах перехідної економіки, а також визначити ступінь ринкових відносин у сфері страхування.



Рис. 1. Концептуальна модель системи страхування в країнах перехідної економіки: структура і базис функціонування

В роботі з'ясовано зв'язок між суб'єктною та методологічною складовими механізму функціонування системи страхування. Виділення суб'єктної складової даного механізму дозволяє дослідити процеси в системі страхування в контексті діяльності учасників страхових відносин, з точки зору покупців та споживачів страхових послуг. Взаємодія основних складових в процесі реалізації механізму функціонування системи страхування відображено на рис. 2.



Рис. 2. Взаємодія основних складових системи страхування в процесі реалізації механізму функціонування системи страхування

Методологічна складова відображає механізм функціонування системи страхування в контексті економічних процесів, та дозволяє визначити інструментарій дослідження процесів, а саме засоби, методи, інструменти.

В ході дисертаційного дослідження визначено наступні засоби функціонування системи страхування: акумулювання страхових платежів та формування страхових резервів; розподіл грошових коштів; перерозподіл грошових коштів; інвестування. В роботі виділено методи функціонування системи страхування: планування (стратегічне та тактичне), бюджетування, андерайтинг. Інструментарій механізму страхових відносин складається з умов страхування (права та обов'язки сторін), умов страхових виплат (перелік обмежень, застосування франшиз), страхового тарифу (цінова політика компанії), попиту та пропозиції, сервісного обслуговування страхувальника (застрахованої особи) на протязі періоду дії договору страхування.

В умовах трансформаційної економіки, що відзначається досить низьким рівнем правого забезпечення учасників процесів страхування, недостатнім розвитком ринкових відносин в страховій галузі, система страхування потребує застосування методів регулювання. В дисертації пропонуються дві групи методів регулювання страхових відноси: методи державного регулювання та методи саморегулювання. За допомогою методів державного регулювання страхових відносин забезпечується захист інтересів страхувальників та держави. За допомогою правових норм держава визначає умови і форми функціонування суб'єктів страхового ринку, процедуру формування та розміщення фінансових ресурсів страховика, рівень лібералізації системи страхування. Серед фінансових методів особливого значення набувають податкові методи, насамперед, регулювання оподаткування доходів страховиків з метою збільшення питомої ваги класичних видів страхування; податкові преференції за соціально значимими видами страхування, що дозволить збільшити рівень надходжень за такими видами страхування та зменшити навантаження на державний бюджет за соціальними статтями витрат.

Альтернативою державного регулювання страхового ринку є використання механізмів саморегулювання страхових відносин, які складаються з методів управління на рівні страхової компанії та методів ринкового регулювання, що здійснюються за допомогою недержавних об'єднань.

В умовах трансформаційної економіки для розвитку системи страхування пропонуються нові заходи щодо регулювання процесів розвитку страхової системи на макро- та мікрорівнях. Сутність даних заходів полягає в тому, що на рівні державного регулювання слід надавати пріоритет стимулюючим методам регулювання, таким, як пільгове оподаткування для соціально-орієнтованих видів страхування, систематизація та розвиток обов'язкових видів страхування, проведення стандартизації умов страхування державним наглядовим комітетом. На мікрорівні загальна методика містить методи управління бізнес-процесами страхової компанії. Формалізація бізнес-процесів дозволяє спроектувати модель страхової компанії та провести оцінку ефективності функціонування страхової компанії в цілому та окремих її процесів.

Використання сучасних методів, засобів та інструментів у процесі розвитку системи страхування дозволяє своєчасно реагувати на зміни в структурі системи, адаптувати її до ринкового середовища. Якісний підхід у використанні інструментів механізму функціонування страхових відносин дозволяє створити структуру системи страхування, яка буде відповідати вимогам ринкової економіки та сприяти глобалізаційним процесам системи страхування.

У третьому розділі роботи - Стратегія розвитку системи страхування в Україні - проаналізовано сучасний стан розвитку страхового ринку, запропоновано комплекс заходів щодо удосконалення механізму економіко-правового регулювання в Україні, впровадження якого буде сприяти розвитку страхової галузі, а також активізації участі страхових компаній в інвестиційних процесах держави; запропоновано використання інструментарію моделювання бізнес-процесів страхової компанії, що дозволяє ефективно використовувати ресурси страховика в умовах динамічного розвитку страхового ринку.

Динаміка надходження страхових платежів за період з 2001 року до 2006 року дозволяє констатувати наявність швидких темпів зростання ринку страхових послуг, про що свідчать статистичні дані розвитку страхового ринку України. Розмір валових страхових платежів в 2006 році зріс більш, ніж в 6 разів у порівнянні з 2001 роком і становив 13 829,9 млн. грн. Соціально важливим є той факт, що відзначається зростання страхових платежів за особистими видами страхування: страхові платежі за особистим страхуванням зросли в 2,33 рази; за страхуванням життя в 16,7 разів в 2004 році в порівнянні з аналогічним показником в 2001 році. Структуру ринку страхових послуг в Україні впродовж 2001-2006 рр. відображено в табл. 3.

Таблиця 3. Сегментація ринку страхових послуг в Україні за 2001-2006 рр.

Вид страхування	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.
Добровільне ризикове страхування	7,66%	6,54%	4,03%	3,45%	3,15%	2,97%
Добровільне майнове страхування	69,23%	72,90%	78,06%	80,69%	81,19%	81,21%
Добровільне страхування відповідальності	9,23%	9,51%	10,22%	9,77%	9,57%	9,91%
Добровільне страхування життя	0,40%	0,69%	1,05%	1,30%	1,50%	1,62%
Обов'язкові види страхування	13,48%	10,37%	6,64%	4,79%	4,59%	4,29%
Всього	100%	100%	100%	100%	100%	100%

На фоні зростання страхових внесків відзначається повільне збільшення страхових виплат. Загальна сума страхових виплат, які здійснено страховими компаніями протягом 2006 року, складає 2 599,6 млн. грн. В порівнянні з аналогічним періодом 2005 року сума страхових виплат зросла на 705,4 млн. грн. (+37,2%).

Рівень розвитку ринкової інфраструктури національної системи страхування відображає статистична інформація щодо кількості страхових компаній. Якщо в 1998 році страхових компаній було 254, то к 2001 року їх кількість становила 328, в 2005 році - 398, в 2006 році - 411. Ринок страхових послуг в Україні є високо конкурентним, про що свідчить показник індексу Герфендаля-Гиршмана, який в 2004 році був на рівні 309,98. Рівень статутного капіталу страховиків станом на 31.12.2005 року становив 6 641,10 млн. грн. ( в порівнянні з аналогічною датою 2004 року цей показник зріс в 1,2 рази). Позитивна динаміка росту активів страховика свідчить про збільшення додаткових джерел інвестування в національну економіку.

В дисертаційній роботі визначено, що економіко-правове регулювання страхових відносин - це сукупність норм та правил поведінки учасників страхових відносин, які встановлюються як інститутами державного регулювання, так і інститутами ринкового регулювання (саморегулюючими організаціями), що направлені на підтримку або зміни соціально-економічних явищ та їх наслідків у відповідності з політикою держави.

Основні напрямки державного регулювання страхових відносин в умовах перехідної економіки включають: по-перше, цільовий підхід до стратегічного управління страхових ринком в умовах трансформаційної економіки; по-друге, зменшення регіональних диспропорцій у розвитку національної системи страхування; по-третє, удосконалення правової бази регулювання страхових відносин у відповідності до змін, що відбуваються в процесі розвитку системи страхування.

Світовий досвід свідчить про те, що в умовах трансформаційної економіки перевага надається саморегулюючим організаціям (далі - СРО). Процеси саморегулювання не перешкоджають процесам державного регулювання, вони їх доповнюють, наприклад, у впровадженні державою антимонопольної політики. СРО можуть бути посередниками в розв'язанні проблемних ситуацій між продавцями та споживачами страхових послуг. Актуальним є питання становлення інституту „третейського судді” у вітчизняній страховий практиці.

Доведено, що СРО - специфічні інститути, що стимулюють ринкове регулювання страхових відносин. Метою функціонування СРО на страховому ринку є захист інтересів його учасників та розвиток національної системи страхування. СРО виконують наступні функції: прямий захист інтересів учасників СРО у відносинах з державою (удосконалення нормативно-правової бази); взаємодія СРО та інститутів державного регулювання, зокрема з уповноваженим органом державного регулювання страхового ринку; саморегулювання розвитку інтеграції національної страхової системи в систему міжнародних ринків страхування. Таким чином, в умовах трансформаційної економіки необхідно введення механізмів самоорганізації в галузі страхування, діяльність СРО дозволить стимулювати розвиток страхових відносин з боку держави.

В умовах перехідної економіки та динамічних змін в економічному середовищі страхові компанії для розв'язання задач комплексного управління страховою діяльністю мають застосовувати сучасну методологію побудови архітектури бізнес-процесів страхової компанії. Формалізація бізнес-процесів страхової компанії обумовлена, по-перше, домінуванням „ринку покупця”, в умовах якого перевага надається потребам клієнта та якості його обслуговування; по-друге, ринку страхових послуг притаманний високий рівень конкуренції, боротьба за клієнта ведеться на ціновому рівні, також на рівні швидкого обслуговування клієнта та якості запропонованих страхових послуг; по-третє, страхові компанії функціонують в синергетичному середовищі, що вимагає надання різноманітного спектру послуг для утримання конкурентоспроможності компанії на ринку. Слід зазначити, що в сучасних умовах страхова компанія - масштабна фінансова структура, що відзначається великими потоками інформаційних даних та розгалуженою мережею структурних підрозділів та дочірніх підприємств, що вимагає оперативного управління всією діяльністю компанії.

Формалізація бізнес-процесів страхової компанії дозволяє проектувати архітектуру страхової компанії за допомогою логічних схем, що відображають загальну структуру діяльності компанії. Це дозволяє розв'язувати проблеми організації страхової справи та контролювати витрати на ведення справи безпосередньо керівництвом страхової компанії.

Використання сучасного інструментарію побудови бізнес-процесів дозволяє запропонувати методику формалізації бізнес-процесів страхової компанії у відповідності до основних етапів діяльності страхової компанії. Об'єктом виступає діяльність страхової компанії по укладанню, обслуговуванню договорів страхування та урегулюванню збитків. У якості суб'єкта страхових відносин виступають: клієнт (фізична або юридична особа) та персонал страхової компанії. При побудові бізнес-процесів використовувався стандарт IDEF0.

В процесі застосування методики було визначено три основних напрямки діяльності страхової компанії: перший напрямок - організація бізнес-процесів укладання договорів страхування, другий напрямок - організація бізнес-процесів обслуговування договорів страхування, третій напрямок - організація бізнес-процесів урегулювання збитків за договорами страхування.

Перший напрямок - організація бізнес-процесів укладання договорів страхування включає наступні процеси: прийом вхідних документів, реєстрація страхувальника, істотних умов страхування, обробка договорів страхування, розрахунки по чергових частинах страхових платежів страхувальником, реєстрація виплат, розрахунки залишку ліміту відповідальності страховика, формування вихідних документів, видача вихідних документів. Другий напрямок - організація бізнес-процесів обслуговування договорів страхування - прийом вхідних документів, обробка даних за договорами на дострокове припинення дії договору, формування вихідних документів, розрахунок пільг, бонусів за умови пролонгації договорів страхування на наступний термін з урахуванням страхової історії клієнта, видача вихідних документів. Третій напрямок - організація бізнес-процесів урегулювання збитків за договорами страхування - прийом вхідних документів, реєстрація страхувальника (застрахованої особи), реєстрація страхового випадку, оцінка страхового випадку, ведення історії страхових випадків за договором страхування, ведення історії страхових випадків за відповідним страхувальником (застрахованій особі), калькуляція страхової виплати, складання страхового акту і його реєстрація, реєстрація страхових виплат, складання вихідної документації, видача вихідних документів.

Таким чином, запропоновані методичні підходи до формалізації бізнес-процесів страхової компанії дозволять удосконалити бізнес-структуру компанії та зробити її прозорою і доступною для розуміння акціонерів; коригувати економічний результат страхової компанії на проміжних етапах, що, в свою чергу, дозволить досягти стратегічної і тактичної мети компанії; скоротити витрати щодо організації та ведення бізнесу страхової компанії; своєчасно отримувати інформацію щодо діяльності страхової компанії в цілому та її структурних підрозділів зокрема; скоротити рівень опортуністичних витрат, тому що наявність таких витрат буде виявлятися при порушенні або затягуванні ведення бізнес-процесів на кожному з етапів діяльності страхової компанії.

Висновки

Дисертація містить постановку і теоретичне вирішення актуальної наукової задачі - розробки і апробації нової актуальної концепції розвитку системи страхування в умовах трансформаційної економіки. В рамках цієї проблеми основними висновками, що мають концептуальний характер і науково-практичне значення, є:

1. Досліджено процеси страхування на засадах структурно-функціонального аналізу, за результатами дослідження уточнено поняття „система страхування”, розкрито соціально-економічну сутність розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки. “Система страхування” є складною, субординованою системою, яка являє собою сукупність економічних відносин стосовно формування та розподілу страхового фонду для страхового захисту майнових інтересів економічних агентів, та створення умов для безперервного процесу суспільного виробництва. Соціально-економічна сутність розвитку системи страхування полягає в формуванні грошових фондів, з яких покриваються витрати, пов'язані з захистом майнових інтересів економічних агентів, концентрації джерел додаткових інвестиційних ресурсів, впровадженні соціально-орієнтованих видів страхування.

2. Розроблено концептуальну модель функціонування системи страхування в країнах перехідної економіки. Аргументовано, що в якості складових такої системи виступають базис функціонування, ринкова інфраструктура, рівні функціонування та галузеві ринки. Формування системи страхування починається з базису функціонування, важливим елементом якого є правова основа. Визначено, що ринкова інфраструктура в своєму формуванні проходить чотири етапи від простого рівня - створення та розвиток страхової компанії до складного рівня - мережа страхових компаній, посередників та сервісних компаній. Галузеві ринки страхування функціонують на трьох рівнях: макро-, мезо- та мікрорівні.

3. Встановлено зв'язок між суб'єктною та методологічною складовими механізму функціонування системи страхування, що дозволяє впливати на процеси формування та розвитку системи на різних рівнях функціонування. Суб'єктна складова дозволяє дослідити процеси в системі страхування в контексті діяльності учасників страхових відносин, з точки зору покупців та споживачів страхових послуг. Методологічна складова відображає механізм функціонування системи страхування в контексті економічних процесів, та дозволяє визначити інструментарій дослідження процесів, а саме - засоби, методи, інструменти.

4. Розроблено концепцію розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки в контексті міжнародного досвіду, де вирішуються питання активізації діяльності страхових компаній в інвестиційних процесах держави. Головною метою реалізації концепції розвитку системи страхування в країнах перехідної економіки є побудова ринкових відносин у сфері страхування. Сприяння розвитку соціально пріоритетних видів страхування дозволить знизити навантаження на державний бюджет, буде сприяти залученню платежів населення на довгостроковій основі і як результат є стане додатковим джерелом інвестиційних ресурсів страхової компанії. Регулювання страхових відносин дозволить підвищити активність діяльності страхових компаній в інвестиційних процесах держави, втілити ринкові принципи розвитку вітчизняного страхового ринку.

5. Запропоновано пріоритетні напрямки розвитку системи страхування в Україні, механізми активізації страхового ринку в інвестиційних процесах держави. Розвиток особистого страхування, страхування життя як соціально пріоритетних видів страхування знижує навантаження на державний бюджет, сприяє залученню платежів населення на довгостроковій основі і як результат є одним із джерел концентрації інвестиційних ресурсів страхових компаній. Підвищення активності діяльності саморегулюючих організацій дозволить впроваджувати ринкові методи регулювання вітчизняного страхового ринку. Вдосконалення механізму державного регулювання інвестиційної діяльності страхових компаній дозволить активізувати інвестиційні процеси в Україні.

6. Теоретично аргументовано і практично підтверджено, що діяльність страхової компанії в сучасних умовах потребує проектування бізнес-процесів своєї діяльності. Проектування бізнес-процесів страхової компанії дозволяє удосконалити бізнес - структуру компанії, зробити її прозорою і доступною для розуміння власників капіталу, скоротити рівень опортуністичних витрат. Впровадження сучасних інструментів побудови бізнес-процесів страхової компанії надає можливість проектувати бізнес-процеси страхової компанії на різних рівнях, коригувати їх відповідно до змін, що відбуваються або безпосередньо в компанії, або в зовнішньому економічному середовищі.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Ручкіна В.М. Система ризикового добровільного особистого страхування в Україні: (наук. економічний журнал) / За загальн. ред. М.М. Єрмошенко; ВНЗ „Національна академія управління” // Актуальні Проблеми Економіки. - Київ: АТЗТ „Атопол”, 2004. - №10 (40). - С. 67-72.

2. Ручкіна В.М. Страховий продукт як елемент механізму регулювання страхових відносин: (Сб. науч. трудов) / Под общ. ред. П.В. Єгорова; Донецкий нац. ун-т. // Финансы, учет, банки. - Донецк: Каштан, 2004. - №10. - С. 129-134.

3. Ручкина В.Н. Особенности механизма функционирования страховой системы в условиях переходной экономики / (Зб. наук. праць) / За загальн. ред. Покотілова А.А.; Дніпропетровський нац. ун-т. // Економіка: проблеми теорії та практики. Вип. 204: В 5 т. Том IV. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 931-938.

4. Ручкина В.Н. Природа страховой системы и особенности развития в условиях переходной экономики: (Сб. науч. трудов ) / Под общ. ред. П.В. Єгорова; Донецкий нац. ун-т. // Финансы, учет, банки. - Донецк: Каштан, 2005. - №11. - С. 157-161.

5. Ручкина В.Н. Институциональный аспект экономико-правового регулирования страховых отношений в Украине: (Зб. наук. праць) / За загальн. ред. Дементьєва В.В.; Донецький нац. технічний ун-т. // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. - Донецьк, ДонНТУ, 2006. - Випуск 103-4. - С. 170-175.

6. Ручкіна В.М., Семенов А.Г. Місце і роль страхового продукту у системі страхових відносин: Тези доповідей і виступів VI міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених „Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми”, Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2004. - С. 145 - 146. (Особистий внесок здобувача: запропоновано структуру страхового продукту).

7. Ручкина В.Н., Семенов А.Г. Механизм функционирования страховой системы: методы регулирования: Тези доповідей і виступів VII міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених „Фінансовий і банківський менеджмент: досвід та проблеми”, Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2005. - С. 205 - 206. (Особистий внесок здобувача: розкрито теоретичні аспекти застосування методів регулювання страхових відносин).

8. Ручкина В.Н. Анализ бизнес-процессов в системе управления конкурентоспособностью страховой компании: Тези доповідей і виступів III Всеукраїнської наукової конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Перспективи та пріоритети розвитку економічного аналізу”, Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2006. - С. 188 - 189.

9. Ручкина В.Н. Возможности развития медицинского страхования в Украине: (науч. практический журнал) // Медико-социальные проблемы семьи. - 2001. - Т.6, №4. - С. 116 - 119.

10. Ruchkin C.A., Ruchkina V.N. Intelligence Information Technologies in Controlling Business Processes of Insurance Companies // Искусственный интеллект: научно-теоретический журнал. - 2005. - № 1. - С. 216-220. (Особистий внесок здобувача: розкрито теоретичні аспекти застосування методів процесного аналізу до основних напрямків діяльності страхової компанії).

Анотація

Ручкіна В.М. Система страхування в країнах перехідної економіки: сутність, механізм функціонування, тенденції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2007.

Дисертаційна робота присвячена сучасним питанням розвитку страхових відносин в умовах перехідної економіки. Характеризується сутність та функції системи страхування із застосуванням концептуальних підходів щодо ролі, функції та структури системи страхування. Досліджуються теоретичні і практичні аспекти функціонування і реалізації страхових відносин, механізм функціонування системи страхування в умовах перехідної економіки, виділено його складові та розкрито їхні особливості. Досліджуються способи, методи, інструменти механізму функціонування системи страхування. Дається кількісний і якісний аналіз розвитку системи страхування. Простежуються етапи розвитку страхових відносин в умовах перехідної економіки та чинники, що вплинули на їх динамічний розвиток. Характеризуються процеси формування та розвитку ринкової інфраструктури системи страхування в умовах перехідної економіки. Запропоновано напрямки підвищення інвестиційної активності страхових компаній в інвестиційних процесах держави в умовах трансформаційної економіки та.

Досліджуються бізнес-процеси страхової компанії та їх побудова в умовах динамічного розвитку страхового ринку. Отримані результати дисертаційного дослідження дозволили зробити певні теоретичні і практичні рекомендації щодо формування системи страхування в Україні та спрогнозувати її подальший розвиток.

Ключові слова: система страхування, механізм функціонування системи страхування, ринкова інфраструктура, страхова компанія, інвестиційна активність, бізнес-процес.

Аннотация

Ручкина В.Н. Система страхования в странах переходной экономики: сущность, механизм функционирования, тенденции. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли, Донецкий национальный университет Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2007.

Диссертационная работа посвящена исследованию вопросам формирования и развития системы страхования в условиях переходной экономики. Рассматривается логико-структурная схема возникновения страховых отношений, в которой составляющими являются риск, страховой риск, страховой интерес, страховой продукт, субъекты страховых отношений, страховой рынок. В диссертационной работе показано, что между данными элементами существует взаимосвязь. Рассматриваются различные точки зрения относительно определения системы страхования, причин возникновения страховых отношений. Предлагается авторская трактовка определения “система страхования” - это совокупность экономических отношений по поводу формирования и распределения страхового фонда для страховой защиты имущественных интересов экономических агентов. Автором предложено определение “базис системы страхования” и дается характеристика правовой, социально-экономической, управленческой, этической основ базиса системы страхования. Рассматриваются субъекты страховых отношений, среди которых ведущее место принадлежит страховым компаниям.