Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Природний капітал в системі формування екологічно збалансованої економіки

Кривень Олександра Василівна

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки України ім.М.Туган-Барановського Львівського національного університету імені Івана Франка.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Гринів Лідія Святославівна,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

професор кафедри економіки України ім.М.Туган-Барановського.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бажал Юрій Миколайович,

Національний університет „Києво-Могилянська академія",

декан факультету економічних наук,

завідувач кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

Рібун Любомир Володимирович,

Національний лісотехнічний університет України,

завідувач кафедри економічної теорії.

Провідна установа - Донецький національний університет,

кафедра економічної теорії.

Захист дисертації відбудеться 28 квітня 2006 р. о 13.30 год на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка, м.Львів, 79008, пр.Свободи, 18, ауд. 115.

З дисертацією можна ознайомитися у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м.Львів, вул.Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий 27 березня 2006 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради проф.Панчишин С.М.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Характерною особливістю сучасного розвитку світової економіки є її екологічна розбалансованість, що зумовлює негативні зміни в природному довкіллі та генерує інфляційні процеси. Нарощування виробництва товарів та послуг без урахування екологічних детермінант збереження природного капіталу призводить до дедалі більшого його виснаження. Такі негативні тенденції викликають потребу в дослідженні та теоретичному моделюванні збереження природного капіталу для майбутніх поколінь.

Пошук ефективних механізмів та моделей раціонального використання природного капіталу є однією з актуальних проблем дослідження економістів-теоретиків, економістів-екологів та політиків. Їй, зокрема, присвячені Всесвітні самміти ООН (Ріо-де-Жанейро, 1992, Йоганнесбург, 2002), а також Європейський форум Міністрів охорони навколишнього середовища „Довкілля для Європи" (Київ, 2003).

Зазначена проблема не менш важлива і для України, яка має екологічно розбалансовану економіку, виснажений природний капітал, забруднене довкілля. Тому для збереження й відтворення вцілілого природного капіталу потрібно, зокрема, визначити напрями і передумови формування моделі екологічно збалансованої вітчизняної економіки, яка б узгоджувала соціальні, економічні та екологічні параметри її розвитку.

Витоки проблеми взаємодії природи, суспільства та економіки знаходимо у працях Ф.Кене, А.Сміта, А.Тюрго, Т.Мальтуса, Д.Рікардо, Г.Тюнена, К.Маркса, Л.Вальраса, А.Маршала, С.Подолинського, Є.Бем-Баверка, К.Віксела, М.Туган-Барановського, Ф.Содді, В.Вернадського, Н.Джоржеско-Роґена, Ю.Одума та ін. Ґрунтовні дослідження природного капіталу в системі формування екологічно збалансованої економіки стали об'єктом вивчення зарубіжних та українських учених. Нові підходи до збереження природного капіталу в умовах формування екологічно збалансованого розвитку економіки сформували такі відомі вчені ХХ ст., як Г. Дейлі, Дж. Кобб, Р. Костанза, С. Ель Серафі, Я.Тінберген, Р.Хьютинг та ін.

Цю проблему активно досліджують і на пострадянському просторі, в тому числі й українські вчені. Зважаючи на складність, багатоаспектність проблеми, наукові доробки вчених можна систематизувати за такими групами:

- дослідження, пов'язані із вивченням взаємозв'язків "природа-людина-природа" (Г.Бачинський, М.Голубець, С.Злупко, В.Некос, О.Паламарчук, В.Поповкін, О.Шаблій);

- дослідження, пов'язані з теоретичним моделюванням екологічно збалансованого використання природного капіталу в економіці (А.Александров, О.Бадрак, Ю.Бажал, В.Барановський, Б.Данилишин, Е.Гірусов, А.Голуб, Л.Гринів, Л.Мельник, Б.Прикін, М.Руденко, Г.Струкова, Л.Шостак);

- дослідження, пов'язані з управлінням процесом оздоровлення природного довкілля (О.Веклич, О.Врублевська, І.Грабинський, М.Долішній, І.Михасюк, Л.Рібун, І.Синякевич, Ю.Стадницький, В.Степанов, Ю.Туниця, С.Харічков, В.Шевчук).

Незважаючи на багатогранні наукові пошуки гармонізації господарських та природних систем, залишається низка нерозв'язаних теоретичних та практичних питань. До них, зокрема, належить проблема використання природного капіталу в макроекономічних параметрах, визначення допустимого рівня просторового масштабу господарювання, формування інституційно-правового та економіко-організаційного забезпечення екологічно збалансованого розвитку економіки. Вивченню цих проблем присв'ячене дисертаційне дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри економіки України ім.М.Туган-Барановського: ЕУ - 270Б "Національна та економічна культура - основа розбудови української економічної системи" (01.2002 - 12.2004), у межах якої здобувач обґрунтовує роль загальної та екологічної культури в розбудові економічної системи України; №0105U007450 "Наукові основи розвитку національної економіки і регіональної політики в Україні на початку ХХІ ст." (01.2005- 12.2007), в якій дисертант доводить необхідність визначення допустимих норм використання природного капіталу як передумови формування моделі екологічно збалансованої економіки в Україні.

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Головна мета дисертації полягає в обґрунтуванні змісту категорії „природний капітал" та чинників його збереження в системі формування екологічно збалансованої економіки.

Для досягнення цієї мети у дисертаційному дослідженні поставлено такі завдання:

- здійснити теоретико-методологічний аналіз наявних підходів щодо визначення понять „природне довкілля", „природні ресурси", „природно-ресурсний потенціал", „природний капітал", розкрити зміст та особливості цих категорій;

- проаналізувати погляди представників різних економічних шкіл, в тому числі української школи фізичної економії, на проблему використання природного капіталу;

- дослідити теорію збалансованого розвитку екосоціосистем (ЕСС);

- розкрити суть просторово-економічного аналізу чинників екологічної збалансованості природокористування;

- дослідити методи оцінювання природного капіталу, в тому числі метод ноосферної функції;

- дослідити стан використання природного капіталу України;

- виявити існуючі еколого-економічні тенденції в Україні та визначити передумови формування в країні екологічно збалансованої економіки;

- запропонувати напрями вдосконалення інституційно-правового середовища та економіко-організаційних механізмів раціонального використання й збереження природного капіталу.

Об'єктом дослідження є природний капітал та його еколого-економічні функції в системі формування екологічно збалансованої економіки.

Предметом дослідження є особливості та закономірності, а також моделі використання й збереження природного капіталу.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія фізичної економії С.Подолинського, ноосферне вчення В.Вернадського, теорія макроекономіки, теорія енергії прогресу М.Руденка, економічна теорія сталого (збалансованого) розвитку світу, теорія збалансованого розвитку екосоціосистем, положення сучасної еколого-економічної теорії.

У процесі виконання роботи застосовано такі методи дослідження:

- історичний - під час визначення та аналізу еволюції теоретичних поглядів на сутність природного капіталу;

- економіко-статистичний, графічний, табличний, порівняльний - під час дослідження стану та особливостей використання природного капіталу в Україні, визначення взаємозв'язку між погіршенням стану природного капіталу, основними демографічними показниками та втратами економіки;

- багатовимірного статистичного аналізу - для визначення комплексної відносної інтегральної оцінки рівня господарського навантаження на основні компоненти ландшафтного природного капіталу у регіональному розрізі. Розрахунки проводились за допомогою програми Excel.

- системного аналізу - під час визначення перспективних напрямів формування моделі екологічно збалансованої економіки в Україні;

- абстрактно-логічного аналізу - для узагальнення результатів дослідження і підготовки рекомендацій щодо поліпшення інституційно-правового середовища, вдосконалення економіко-організаційних механізмів раціонального використання та збереження природного капіталу України.

Інформаційну базу дослідження становлять: Закони України, Законодавчі акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Світового Банку та ООН, статистичні публікації міністерств та відомств України, наукові публікації українських і зарубіжних учених, статистичні збірники, інформаційні матеріали періодичних видань України та інших країн.

Наукова новизна одержаних результатів. Унаслідок проведеного дослідження отримані нові наукові результати, які є особистим внеском дисертанта у вивчення природного капіталу в системі формування екологічно збалансованої економіки і виносяться на захист, а саме:

вперше:

- проаналізовано зміст категорії "природний капітал" та визначено його роль в системі формування екологічно збалансованої економіки;

- визначено рівень допустимого господарського навантаження на основні компоненти ландшафтного природного капіталу у розрізі регіонів України;

- запропоновано просторову модель визначення еколого-економічної ефективності використання асиміляційного потенціалу ландшафтів у регіональному розрізі. Застосування в практиці природокористування цієї моделі сприятиме зниженню просторової природомісткості вітчизняної економіки;

набули подальшого розвитку:

- систематизація й обґрунтування екологічної та економічної функцій природного капіталу;

- логіко-історична періодизація теоретичних підходів до проблем використання природного капіталу;

- теоретичне моделювання чинників збереження функцій природного капіталу;

- методи просторово-економічного аналізу використання та збереження природного капіталу;

- методика інтегральної оцінки екологічно збалансованого використання природного капіталу у регіональному розрізі вітчизняної економіки;

удосконалено:

- економіко-організаційні механізми використання та збереження природного капіталу;

- перспективні шляхи збереження природного капіталу в умовах реалізації моделі екологічно збалансованої економіки в Україні.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в обґрунтуванні змісту категорії „природний капітал", дослідженні чинників збереження природного капіталу, розвитку теорії просторово-економічного аналізу природокористування, що дає змогу реалізовувати Концепцію сталого розвитку шляхом ефективної просторової організації екологічно збалансованої економіки.

Практичне значення результатів дослідження полягає у визначенні допустимого рівня господарського навантаження на компоненти ландшафтного природного капіталу в регіональному розрізі, розробленні перспектив збереження природного капіталу в умовах формування екологічно збалансованої економіки в Україні, напрямів поліпшення інституційно-правового середовища та вдосконалення економіко-організаційних механізмів у сфері природокористування.

Основні положення дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка під час викладання дисципліни „Основи екології та екологічної економіки" (Довідка про впровадження результатів дисертаційної роботи №430-Н від 15.12.05).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, автор отримала особисто. Серед наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дослідженні використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено та схвалено на звітних науково-практичних конференціях викладачів та аспірантів економічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2003-2004), на Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку" (Львів, 2003), на Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції "Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика і перспективи" (Львів, 2003), на Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій пам'яті В.І.Вернадського „Проблеми та шляхи оптимізації економічних та екологічних взаємовідносин у сталому розвитку Причорноморського регіону" (Миколаїв, 2003), на Міжнародній науково-практичній конференції „М.Туган-Барановський та державність України" (Донецьк, 2004), на Ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 130-річчю УкрДЛТУ „Менеджмент природних компонентів, екологічна і лісова політика" (Львів, 2004), на Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації" (Львів, 2004), на Міжнародній науково-практичній конференції "Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні" (Львів, 2005), на Міжнародній науковій студентсько-аспірантській конференції „Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи" (Львів, 2005), на Міжнародній науково-практичній конференції „Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє" (Львів, 2005).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автор опублікувала вісім статей у наукових фахових виданнях ВАК України та шість тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій, які відображають основний зміст дисертації і належать особисто авторові, становить 4,2 д.а. Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (258) та додатків (8). Основний зміст дисертації викладено на 187 сторінках машинописного тексту. Робота містить 11 таблиць та 4 рисунки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання, конкретизовано об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів, їх теоретико-практичне значення.

У першому розділі - „Теоретико-методологічні засади дослідження природного капіталу" - проаналізовано зміст поняття „природний капітал", з'ясовано його види та функції, роль в сучасній господарській діяльності. Досліджено погляди представників основних економічних шкіл, в тому числі української школи фізичної економії, на проблеми використання природного капіталу.

Поняття „природний капітал" як економічна категорія введене в науковий обіг порівняно недавно, у 80-ті роки ХХ століття. До цього часу використовували такі терміни, як „природне довкілля", „природні ресурси" та „природно-ресурсний потенціал" (ПРП). Необхідність вживання категорії „природний капітал" була викликана потребою розмежування агрегатів, що характеризують запаси і потоки в економіці. Проте окремі дослідники й дотепер полемізують з приводу доцільності вживання самого терміна „природний капітал".

Здійснивши аналіз категорії „капітал", автор доходить висновку, що несприйняття поняття „природний капітал" деякими дослідниками ґрунтується на розумінні ними сутності капіталу, як сукупності засобів і предметів праці, що формувалося в попередні століття і стосувалося традиційного капіталу. На думку автора, можливість існування поняття „природний капітал" ґрунтується на ширшому наповненні категорії „капітал", що охоплює поряд з традиційними чинниками виробництва також запаси, з яких формуються потоки первинних ресурсів та доходи. Таке розширене тлумачення категорії „капітал" започатковано у працях Є.Бем-Баверка. Його ідеї сприйняли прихильники сучасного лібералізму, в тому числі монетариська школа. За їхнім трактуванням, капітал - це будь-яка річ, будь-що (актив), що приносить потік „доходу" у формі чи-то грошей, чи-то товарів і послуг. Відповідно до цього, природний капітал як сукупність наземних екологічних систем (екосистем) є вихідним капітальним активом (запасом природних ресурсів), з якого ресурси втягуються в господарський оборот (потік ресурсів, похідний актив) і нарівні з іншими активами (традиційним фізичним капіталом) беруть вже безпосередню участь у виробництві. Отже, природний капітал, по суті, є первинним капітальним активом, що бере участь у створенні життєвих благ.

Більше того, з середини ХХ ст. роль природного чинника в економіці зростає в часі і просторі, поступово перетворюючись в головний, вихідний фактор виробництва життєвих благ, що відповідає змісту слова „капітал" - головний (від лат. саpitalis). Зазначене дає підстави дисертанту трактувати природний капітал як природно-ресурсний запас наземних екосистем, з якого формуються безперервні потоки життєвих благ для соціуму та екологічних благ для довкілля. Автор вважає за потрібне з цього загального запасу виокремлювати запас відновний (відновний природний капітал) та запас невідновний (невідновний природний капітал). Подібне розмежування дає змогу правильно визначати екологічно скорегований дохід.

Дисертант звертає увагу на певну зовнішню подібність природного капіталу з традиційним, акцентуючи на необхідності їхнього розмежування. Природний капітал, утворений внаслідок самоорганізуючих процесів у природі, бере не лише участь у здійсненні виробничої функції як традиційний капітал, а й забезпечує функціонування обмінних механізмів у біосфері, тобто виконує екологічну функцію. Тому проблема побудови стратегії господарювання, яке сприяло б максимальному збереженню цієї функції природного капіталу, є особливо актуальною.

У розділі показано вплив господарської діяльності людства на планетарну екосистему. Наслідком посилення в часі такого впливу є сучасна глобальна екологічна криза, яка знижує здатність біосфери до саморегуляції. Скорочення можливостей саморегуляції біосфери призводить до руйнування наземних екосистем, зниження їх біологічної продуктивності. Це, відповідно, дестабілізує економіку, дає поштовх інфляції. Тому потрібно продовжувати пошук шляхів гармонізації природи та економіки.

Автор здійснила ретроспективний огляд поглядів представників світової економічної думки на використання природного капіталу і доходить висновку, що їхні дослідження абстраговані від досягнень природничих наук і середовищних проблем, оскільки ґрунтуються на антропоцентризмі і досліджують лише передумови досягнення економічної рівноваги в господарських системах. Крім того, аналіз сучасних парадигм формування економічної теорії екологічно збалансованого розвитку засвідчив, що ця теорія потребує дальшого розвитку, адже її застосування не сприяє розв'язанню проблеми попередження руйнування довкілля економікою. В дисертації відзначено, що концепція покладена в основу сучасних моделей, індикаторів та функцій сталого (збалансованого) розвитку, що прийняті ООН, не є конструктивною щодо збереження природного капіталу, бо, по-перше, допускає взаємозамінність одного виду капіталу іншим, а по-друге, не враховує чинників збереження екологічної функції природного капіталу.

Завершується розділ дослідженням внеску С.Подолинського та В.Вернадського - фундаторів української школи фізичної економії та їхніх послідовників у формування і розвиток шляхів гармонізації відносин „природа-суспільство-економіка", дослідження проблем збереження природного капіталу.

Другий розділ дисертаційної роботи - „Макроекономічний аналіз використання природного капіталу". У ньому досліджено способи обліку природного капіталу в традиційних макроекономічних параметрах, обґрунтовано необхідність застосування теорії просторово-економічного аналізу при формуванні механізму зниження просторової природомісткості економіки, а також проаналізовано пропоновані методи економічної оцінки природного капіталу та вивчено стан його використання в Україні. При цьому показано зв'язок між сучасним погіршенням якісних характеристик природного капіталу, основними демографічними показниками та втратами економіки.

Починається розділ з аналізу основних макропоказників щодо їхньої здатності відображати рівень використання природного капіталу, його участі у забезпеченні економічного зростання. Застосовувані нині макропараметри не відображають виснаження природного капіталу, в тому числі і в просторовому аспекті, оскільки враховують доходи і витрати, пов'язані лише з господарською діяльністю соціуму. Така калькуляція доходів і витрат ґрунтується на традиційному підході до економічних систем як закритих чи напівзакритих до довкілля. Не враховують просторових аспектів забезпечення стійкості природного капіталу в довкіллі і „озеленені" макропоказники. Тому вони лише частково вирішують проблеми, пов'язані із забезпеченням екологічно збалансованого розвитку економіки.

У сучасних умовах, коли внаслідок господарської діяльності з природокористування постійно знижується біологічна продуктивність природного капіталу, збереження традиційного погляду на господарські системи є недоречним та абсолютно недопустимим надалі. Економічні системи мають досліджувати як відкриті до навколишнього природного середовища (НПС), тобто як екосоціосистеми (ЕСС) - складні багаторівневі системи, що складаються з природної та соціально-економічної підсистем. Застосування екосоціального підходу та теорії збалансованого розвитку екосоціосистем дає змогу втілювати в практику просторову модель екологічно збалансованої економіки, яка, своєю чергою, дозволить зменшити просторову природомісткість економіки. Отже, нова теоретична економіка має бути адаптована до вимог просторової парадигми екологічно збалансованого розвитку, враховувати екологічні обмеження природокористування задля максимального збереження природного капіталу планети.

У розділі всебічно досліджено теорію просторово-економічного аналізу природокористування, що стала основою для створення похідної просторової моделі визначення еколого-економічної ефективності використання асиміляційного потенціалу ландшафтів.

Далі в розділі на підставі проведеного порівняльного аналізу пропонованих методів економічної оцінки компонентів природного капіталу, обрано метод ноосферної функції, який пропонується застосовувати як основу формування їхньої цінності. Перевагою цього методу є визначення екологічної пропозиції кожної ЕСС, що дає змогу враховувати критичне споживання в просторовому аспекті компонентів природного капіталу.

Уведення в макроекономічний аналіз просторово-економічних функцій екологічної пропозиції дозволяє застосовувати попереджувальні, а не компенсаційні механізми збереження природного довкілля, як це відбувається сьогодні. Тому доводиться й надалі спостерігати за погіршенням стану різнорівневих ЕСС, у тому числі і в Україні, яка від складної екологічної ситуації щорічно втрачає 15-20% свого внутрішнього продукту. В дисертаційній роботі наведено численні факти екологічних, соціальних та економічних втрат в країні.

Дисертант проаналізувала рівень залучення основних компонентів природного капіталу в господарський оборот в Україні у 2004 р. Виявлено його найвищий рівень на 49,3% території України (АР Крим і 11 областей), на якій проживає 65,1% усього населення. Можливість екстенсивного економічного зростання тут майже повністю вичерпана. Відносно низьким рівнем впливу господарської діяльності на основні компоненти природного капіталу характеризується лише 18,3% загальної території України, де проживає 4,7 млн осіб, або 10,0% усього населення. Ресурсно-екологічна ситуація тут може бути оцінена як більш-менш нормальна з ознаками стабілізації, якщо не брати до уваги радіоактивно забруднених унаслідок аварії на ЧАЕС територій.

У третьому розділі дисертації - „Напрями та перспективні моделі поліпшення використання природного капіталу в національній економіці" - визначено негативні техніко-екологічні тенденції функціонування вітчизняної економіки, окреслено перспективи збереження природного капіталу в умовах формування моделі екологічно збалансованої економіки в Україні, розроблено напрями поліпшення інституційно-правового середовища та удосконалення економіко-організаційних механізмів раціонального використання, збереження й відтворення природного капіталу. Вихідним моментом збереження природного капіталу в системі формування екологічно збалансованої економіки в Україні є визначення екологічного запасу асиміляційного потенціалу ландшафтів у j-му регіоні (R_j, j). На думку здобувача, асиміляційний потенціал компонентів ландшафтного природного капіталу у j-му регіоні відображає його відносна оцінка І_j. Щоб визначити величину R_j, потрібно розрахувати наявний рівень господарського навантаження на основні компоненти природного капіталу. Для цього було побудовано комплексні відносні інтегральні оцінки (G_j) за допомогою чотирьох методів багатовимірного статистичного аналізу (середньої арифметичної стандартизованих значень, на основі часток, на основі відхилень, які стандартизовані варіаційним розмахом, таксономічного рівня використання компонентів природного капіталу). Екологічний запас асиміляційного потенціалу ландшафтів у j-му регіоні визначаємо за формулою:

R_j = I_j -G_j,(1)

де , z_ij - стандартизоване значення і-ої ознаки для j-го регіону.

Зведення до безрозмірної величини значення z_ij виконано за формулою:

,

де x_ij, - відповідно нестандартизоване значення і-ої ознаки для j-го регіону.

Таблиця Визначення екологічного запасу асиміляційного потенціалу компонентів ландшафтного природного капіталу України

Регіони	Іj	Gj	Rj	Рейтинг
АР Крим	0,38	0,60	-0,22	13
Вінницька	0,62	0,59	0,03	6
Волинська	0,52	0,41	0,11	3
Дніпропетровська	0,31	2,68	-2,37	24
Донецька	0,39	4,66	-4,27	25
Житомирська	0,50	0,53	-0,03	10
Закарпатська	0,78	0,67	0,11	4
Запорізька	0,29	1,40	-1,11	21
Івано-Франківська	0,73	1,28	-0,55	18
Київська	0,59	1,85	-1,26	22
Кіровоградська	0,49	0,48	0,01	7
Луганська	0,38	1,47	-1,09	20
Львівська	0,62	0,94	-0,32	17
Миколаївська	0,31	0,44	-0,13	12
Одеська	0,41	0,65	-0,24	15
Полтавська	0,71	0,56	0,15	2
Рівненська	0,52	0,53	-0,01	8
Сумська	0,71	1,38	-0,67	19
Тернопільська	0,65	2,36	-1,71	23
Харківська	0,54	0,79	-0,25	16
Херсонська	0,23	0,31	-0,08	11
Хмельницька	0,61	0,53	0,08	5
Черкаська	0,63	0,64	-0,01	9
Чернівецька	0,63	0,85	-0,22	14
Чернігівська	0,59	0,42	0,17	1

Розрахунки, проведені автором (див. табл.), свідчать, що в переважній більшості областей рівень господарського навантаження на компоненти ландшафтного природного капіталу перевищує їх асиміляційний потенціал. Тому незначний екологічний запас асиміляційного потенціалу ландшафтів мають лише Вінницька, Волинська, Закарпатська, Кіровоградська, Полтавська, Хмельницька та Чернігівська області. Таке нераціональне, екстенсивне природокористування лише погіршує екологічну ситуацію, збільшує соціальні та економічні втрати.

Більше того, оскільки перевищення рівня господарського навантаження простежено на 72,6% території України, це вже проблема не регіонального, а загальнонаціонального масштабу. Вона повинна враховуватися у розробці регіональних програм, і Національної стратегії розвитку, які, своєю чергою, мають містити стратегічні цільові орієнтири розвитку держави. Механізм, створений за даними рекомендаціями, прискорить формування екологічно збалансованої економіки в Україні.

На створення механізму збереження природного капіталу спрямована також запропонована здобувачем просторова модель визначення еколого-економічної ефективності використання асиміляційного потенціалу ландшафтів у регіональному розрізі:

екосоціосистема екологічний збалансованість прородокористування

,(2)

де K_j - комплексна відносна інтегральна оцінка обсягу забруднень у j-му регіоні, розрахована за допомогою методів багатовимірного статистичного аналізу; S_j - площа території j -го регіону; V_j - валова додана вартість у j-му регіоні.

Застосування в практиці природокористування цієї просторової моделі та визначеного екологічного запасу асиміляційного потенціалу ландшафтного природного капіталу в регіональному розрізі сприятиме зниженню просторової природомісткості економіки України.

Окрему увагу в розділі приділено пошуку компромісу між екологічною, економічною та соціальною складовими добробуту. Загальним підґрунтям для узгодження інтересів має стати:

· підвищення ролі екологічної освіти, екологічного виховання, загальної та екологічної культури;

· формування конкурентного ринкового середовища, що спонукатиме суб'єктів господарювання до ефективного використання природного капіталу;

· націленість центральної і місцевої влади на збереження й відтворення природного капіталу;

· формування громадянського суспільства, що спонукатиме владу до збереження природного капіталу, забезпечення належної якості природного довкілля;

· новий економічний механізм природокористування.

Для вдосконалення самого механізму природокористування потрібно:

- встановити диференційовані нормативи плати за використання компонентів природного капіталу на підставі врахування їх екосистемної цінності та допустимого рівня господарського навантаження на наземні екосистеми;

- окремо встановити підвищену диференційовану плату за перевищення гранично допустимого рівня споживання кожного компонента природного капіталу для окремих природомістких виробництв;

- встановити ліміти на використання компонентів природного капіталу із врахуванням екологічної пропозиції кожної наземної екосистеми;

- встановити ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин та розміщення відходів на основі екологічного запасу асиміляційного потенціалу ландшафтів;

- спрямовувати частину чистих надходжень від використаного невідновного природного капіталу на фінансування інвестицій у розширене відтворення відновного природного капіталу та у заходи підвищення ефективності використання природного ресурсопотоку;

- ввести плату з громадян на поповнення спеціальних місцевих фондів збереження природного середовища за вищі стандарти якості довкілля, в якому вони проживають. Такі платежі використовувати для поліпшення якості довкілля, у тому числі в екологічно забрудненіших регіонах, а також на природоохоронні цілі;

- встановити екологічний податок на продукт, виробництво, споживання чи утилізація якого забруднюють довкілля (міндобрива, пестициди, батареї тощо). Ставка такого оподаткування повинна враховувати ступінь небезпечності продукту;

- стимулювати суб'єкти господарювання до застосування ресурсозберігаючих, екологічно безпечних технологій. Встановленням податкових пільг (прискореної амортизації фондів, звільненням від податку на доходи товаровиробників, податковими знижками на продаж „зелених" товарів), а також пільговим кредитуванням (низько-, безвідсотковим або з субсидійованими відсотками), наданням позик під гарантію підприємцям для інвестування в екологічно безпечне виробництво, зниження забруднень, надання екологічних послуг, проведення моніторингу і в екологічну освіту;

- посилити економічну та адміністративну відповідальність господарюючих суб'єктів за викиди, скиди, розміщення відходів понад встановлені ліміти. В окремих випадках застосовувати кримінальну відповідальність;

- відмовитися в перспективі від непрямих державних преференцій підприємствам, які надмірно забруднюють та експлуатують природне довкілля, що досягається переміщенням оподаткування з праці і доходу на ресурсопотік природного капіталу;

- запровадити національну систему спеціального маркування екологічно безпечної продукції та стимулювати її виробництво;

- ввести суворе ліцензування на розміщення екологічно небезпечних виробництв іноземного або змішаного капіталу;

- довести до 50-70% від загального обсягу відходів (світові стандарти) рівень залучення виробничих відходів як вторинної сировини. Залучити до цього приватний бізнес, створивши йому необхідні умови господарської діяльності за допомогою присвоєння стутусу техногенного родовища об'єктам, що виникли внаслідок виробничої діяльності підприємств гірничо-видобувної, металургійної та переробної галузей промисловості;

- довести до світових стандартів рівень використання побутових відходів як вторинної сировини. Для цього, зокрема, потрібно: підвищити плату підприємств та населення за розміщення відходів; ввести роздільне збирання і зберігання складових побутових відходів; запровадити принцип відповідальності виробників за збір та переробку окремих видів продукції після її використання; створити сприятливі умови для залучення приватного бізнесу у сферу поводження з побутовими відходами;

- формувати конкурентне середовище у сфері збирання, переробки, утилізації товарної упаковки (тари);

- створити та розвивати інфраструктуру ринку екологічних послуг і ринку вторинних ресурсів;

- екологічна конверсія зовнішнього боргу України (або природоохоронний обмін боргів).

Запропоновані напрями вдосконалення економічного механізму природокористування сприятимуть раціональному використанню, збереженню та відтворенню природного капіталу.

Реалізація запропонованих заходів потребує внесення змін до законодавства України, виправлення недоліків організаційно-управлінського механізму. Удосконаленню цього механізму, на думку дисертанта, сприятиме покращення його структури (див. рис.).



Пропонуємо створити кілька нових підрозділів на національному (Координаційно-інформаційний центр з питань екологічно збалансованого розвитку при Кабінеті Міністрів України, Державний комітет з розробки екологічних норм та нормативів природокористування при Управлінні економіки природокористування та природоохоронної діяльності Міністерства охорони навколишнього природного середовища) та регіональному рівнях управління (Науково-виробнича рада з питань екологічно збалансованого розвитку територій при обласних радах). Важливе значення у вирішенні екологічних проблем як на місцевому, так і на вищих рівнях управління, має зростання активності громадськості на основі підвищення екологічної культури в системі розвитку громадянського суспільства.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення наукової проблеми - збереження природного капіталу в умовах формування екологічно збалансованої економіки. В процесі роботи над цією проблемою автор зробила такі висновки:

1. Поняття „природне довкілля", „природні ресурси", „природно-ресурсний потенціал" та „природний капітал" є різними за змістовним наповненням категоріями.

2. Природний капітал - природно-ресурсний запас (фонд) наземних екосистем, з компонентів якого формується безперервний потік, що частково втягується в господарський оборот для створення благ для життєдіяльності суспільства, а частково забезпечує відтворення самої природи. На відміну від традиційного капіталу, природний капітал виконує не лише економічну (забезпечення процесу виробництва сировиною та матеріалами), а й екологічну функції (забезпечення стійкості наземних екосистем). Він поділяється на відновний і невідновний, товарний і нетоварний, критичний і некритичний, а також культурний види.

3. Система національних рахунків через дотримання традиційного підходу до економічних систем як закритих чи напівзакритих до НПС враховує витрати і доходи, пов'язані лише з господарською діяльністю соціуму. Тому традиційними макроекономічними показниками не відображається стан природного капіталу та його взаємозв'язок з економічним зростанням. „Озеленення" цих показників у Німеччині, Норвегії, Франції, Японії та інших країнах стало певним кроком вперед, але й оновлені показники лише частково враховують втрати природного капіталу в часі і зовсім не враховують їх у просторі.

4. В умовах зниження біологічної продуктивності природного капіталу економічні системи потрібно розглядати як відкриті до НПС, тобто як екосоціосистеми. Дослідження господарської діяльності в екосоціальній площині та застосування теорії збалансованого розвитку ЕСС в аналізі господарювання у просторових економічних системах сприятимуть утвердженню екологічно збалансованої економіки, оскільки забезпечуватимуть зниження її природомісткості в просторі.

5. Обов'язковою умовою ефективного природозберігаючого механізму в економіці є розмежування методології ціноутворення на природний та традиційний види капіталу. Ціноутворення на компоненти природного капіталу повинно також включати елементи екологічного попиту та екологічної пропозиції кожного локального біогеоценозу. Найдостовірніше визначення ціни певного компонента природного капіталу досягається за допомогою методу ноосферної функції. Метод забезпечує врахування критичного споживання в просторовому аспекті кожної складової природного капіталу. Тому ціна, визначена на його основі, спонукатиме до подальшого раціонального використання та збереження біологічної продуктивності природного капіталу.

6. Сьогодні залучення природного капіталу України в господарський оборот відбувається без урахування екологічних обмежень наземних екосистем. Збереженню природного капіталу України, покращенню якості довкілля сприятимуть визначення у регіональному розрізі допустимого рівня господарського навантаження на ландшафтний природний капітал та еколого-економічної ефективності використання його асиміляційного потенціалу. Ці показники потрібно враховувати при формуванні регіональних програм та Національної стратегії розвитку, що дасть змогу знизити просторову природомісткість економіки.

7. Поряд з урахуванням цих показників потрібно поліпшити інституційно-правове середовище, підвищити ефективність економіко-організаційних механізмів природокористування. Важливою передумовою для таких перетворень є екологічна культура та екологічна свідомість, а також конкурентне ринкове середовище і новий економічний механізм природокористування.

8. Удосконалення економічного механізму природокористування повинно відбуватись за трьома головними напрямами:

· подальший розвиток і удосконалення плати за використання компонентів природного капіталу;

· підвищення рівня стимулювання природокористувачів за раціональне та ефективне використання, збереження та відтворення природного капіталу;

· посилення економічної, адміністративної, кримінальної відповідальності за хижацьке використання природного капіталу та забруднення природного довкілля.

9. Підвищення ефективності організаційно-управлінського механізму природокористування можливе завдяки:

· раціоналізалізації структур, пов'язаних з управлінням природокористуванням та наглядом за дотриманням природоохоронного законодавства;

· чіткому розподілу функцій між державними органами на національному рівні управління природокористуванням;

· посилення ролі виробничого та громадського управління у сфері використання природного капіталу та охорони НПС.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових наукових виданнях

1. Гринів Л.С., Кривень О.В. Збереження природного капіталу як функція економіки// Вісник Сумського державного університету. Серія "економіка". - 2003. - №5 (51). - С.20-23. Особистий внесок: проаналізовано теоретичні моделі збереження та використання природного капіталу.

2. Кривень О.В. Проблеми теоретичного моделювання екологічно збалансованого природокористування/ Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика: досвід Європейського Союзу та його адаптація до умов України / Збірник наукових праць. Вип. 5 (ХLІІІ). В 3-х ч./ НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Ч.ІІІ. - Львів, 2003. - С.125-131.

3. Кривень О.В. Дослідження концептуальних підходів до формування екологічно збалансованої економіки// Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Вип.32.- Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С.146-152.

4. Кривень О.В. Соціально-економічні та екологічні проблеми використання природного капіталу/ Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Природно-ресурсний потенціал в системі просторового розвитку (Збірник наукових праць). - Вип. 2 (ХLVІ)/ НАН України. Інститут регіональних досліджень. - Львів, 2004. - С.141-147.

5. Гринів Л.С., Кривень О.В., Якобчук В.М. Новітня еколого-економічна теорія та необхідність створення української асоціації еколого-економістів/ Науковий вісник: Менеджмент природних компонентів, екологічна і лісова політика. - Львів: Укр ДЛТУ. - 2004, вип.14.2. - С.15-19. Особистий внесок: досліджено теоретико-методичні проблеми формування екологічно збалансованої економіки.

6. Кривень О.В. Еволюція поняття „природний капітал""// Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія „Економіка та менеджмент". - 2004. - Вип. 3-4 (13-14). - С.208-214.

7. Кривень О.В. Деякі аспекти використання природного капіталу України в контексті реалізації стратегії екологічно збалансованого розвитку// Вісник Львівського університету. Серія економічна. - Вип.33. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - С.399-404.

8. Кривень О.В. Екологічний аудит в системі державного регулювання еколого-економічних відносин// Науковий збірник „Формування ринкової економіки в Україні". Спецвипуск 15 (частина 1) „Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні". За ред. доц. В.Є.Швеця. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. - С.281-287.

В інших виданнях

9. Кривень О.В. Проблеми формування сучасної еколого-економічної теорії// Економіка пострадянських країн: стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С.139-140.

10. Кривень О.В. Проблеми формування екологічної політики в системі ринкової трансформації економіки України// Ринкова трансформація економіки України: теорія, практика і перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2003. - С.124-126.

11. Кривень О.В. Теорія земельної ренти М.Тугана-Барановського у системі оцінювання природного капіталу// М.І.Туган-Барановський та державність України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2004. - С.87-89.

12. Кривень О.В. Проблеми збереження природного капіталу в умовах глобалізації// Економіка посткомуністичних країн в умовах глобалізації: Матеріали міжнародної студентсько-аспірантської конференції. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2004. - С.168-169.

13. Кривень О.В. Українська наукова школа фізичної економії в системі світової економічної думки// Інтеграція країн з перехідною економікою у світовий економічний простір: стан і перспективи: Матеріали міжнародної студентсько-аспірантської конференції. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. - С.181-183.

14. Кривень О.В. Напрями вдосконалення економічного механізму збалансованого природокористування// Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2005. - С.173-175.

АНОТАЦІЯ

Кривень О.В. Природний капітал в системі формування екологічно збалансованої економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 8.01.01 - економічна теорія. - Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2005.

У дисертації здійснено аналіз змісту категорії „природний капітал" та визначено його роль в системі формування екологічно збалансованої економіки. Проаналізовано погляди представників різних економічних шкіл на проблему використання природного капіталу. Досліджено способи обліку природного капіталу у традиційних макроекономічних параметрах. Обґрунтовано необхідність застосування теорії просторово-економічного аналізу при формуванні механізму зниження просторової природомісткості економіки. Обрано метод ноосферної функції для застосування як основи для визначення цінності компонентів природного капіталу. Вивчено стан використання природного капіталу в Україні. Визначено рівень господарського навантаження на ландшафтний природний капітал та екологічний запас його асиміляційного потенціалу в регіональному розрізі. Запропоновано просторову модель визначення еколого-економічної ефективності використання асиміляційного потенціалу ландшафтів регіональних ЕСС. Розроблено практичні рекомендації поліпшення інституційно-правового середовища та удосконалення економіко-організаційних механізмів раціонального використання, збереження й відтворення природного капіталу.

Ключові слова: природний капітал, економічна та екологічна функції природного капіталу, теорія збалансованого розвитку екосоціосистем, теорія просторово-економічного аналізу, допустимий рівень господарського навантаження на компоненти ландшафтного природного капіталу регіональних ЕСС, просторова модель визначення еколого-економічної ефективності використання асиміляційного потенціалу ландшафтів.

Кривень О.В. Природный капитал в системе формирования экологически сбалансированной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 8.01.01 - экономическая теория. - Львовский национальный университет имени Ивана Франка. - Львов, 2005.

В диссертации осуществлен анализ содержания категории „природный капитал" и определена его роль в системе формирования экологически сбалансированной экономики. Проанализированы взгляды представителей разных экономических школ на проблему использования природного капитала. Исследовано способы учета природного капитала в традиционных макроэкономических параметрах. Обосновано необходимость применения теории пространственно-экономического анализа при формировании механизма снижения пространственной природоемкости экономики. Избран метод ноосферной функции для применения как основы для определения ценности компонентов природного капитала. Изучено состояние использования природного капитала в Украине. Определен уровень хозяйственной нагрузки на ландшафтный природный капитал и экологический запас его ассимиляционного потенциала в региональном розрезе. Предложена пространственная модель определения эколого-экономической эффективности использования ассимиляционного потенциала ландшафтов региональных ЭСС. Разработаны практические рекомендации улучшения институционно-правовой среды и усовершенствования экономико-организационных механизмов рационального использования, сохранения и воссоздания природного капитала.

Ключевые слова: природный капитал, экономическая и экологическая функции природного капитала, теория сбалансированного развития экосоциосистем, теория пространственно-экономического анализа, допустимый уровень хозяйственной нагрузки на компоненты ландшафтного природного капитала региональных ЭСС, пространственная модель определения эколого-экономической эффективности использования ассимиляционного потенциала ландшафтов.

O.V.Кryven, Natural capital in the system of forming of the ecologically sustainable economy - Manuscript.

The dissertation for a scientific degree of the candidate of Economic Sciences in the speciality 8.01.01 of economic theory. The Ivan Franko National University of Lviv,Lviv, 2005.

The theoretical analysis of the sense of economic category of `natural capital' is accomplished, its kinds are investigated and its ecological and economic functions are systematized and substantiated in the dissertation. The role of natural capital is showed in the system of forming of the ecologically sustainable economy.

The opinions of different economic schools are studied in a retrospective view of the problem with the use of natural capital including Ukrainian school of physical economy. The analysis of the newest paradigms of the forming of economic theory of the ecologically sustainable development is conducted. It is marked in the dissertation, that the conception that formed the basis of modern models, indicators and functions of sustainable development, that accepted UNO, is not structural in relation to the maintainance of natural capital.

Basic macroeconomic indexes were analyzed in regard to their ability to represent the level of use of natural capital, its participation in providing the economy growth. Application of the theory of spatially-economic analysis was proved to be necessity of forming the mechanism of decline of the spatial nature capacity of economy. The method of noospheric function, that is suggested to applied as a basis for determination of value of the components of natural capital, is selected on the grounds of the conducted comparative analysis of the methods of their economic evaluation.

The state of the use of natural capital in Ukraine has been studied so that the connection between the modern worsening of the qualitative characteristics of natural capital, main demographic indicators and economic losses were also demonstrated.

Negative technic-ecological tendencies of functioning of the domestic economy were determined and the prospects of forming a model of the ecologically sustainable economy in Ukraine were outlined in the work. It is determined the level of the economic loading on landscape natural capital and the ecological stock of its assimilative potential in the regions of Ukraine. The spatial model of definition of ecologically economic efficiency of the use of assimilative potential of landscapes was offered. Taking these indexes into consideration while forming regional and national strategies of development will give the opportunity to reduce spatial nature capacity of the economy.

Practical recommendations of improvement of the institutionally legal environment, economical and organizational mechanisms of the rational use, maintainance and reproduction of natural capital are developed. Ecological culture and ecological consciousness and also competitive market environment and a new economic mechanism of nature using create a general background for such transformations.

Keywords: natural capital, economic and ecological functions of natural capital, theory of the sustainable development of ecosociosystems, theory of spatially economic analysis, permissable level of the economic loading on components of landscape natural capital, the spatial model of definition of ecologically economic efficiency of the use of assimilative potential of landscapes.