Аграрні підприємства в трансформаційних умовах державного регулювання АПК

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Аграрні підприємства в трансформаційних умовах державного регулювання апк

Погуляйко Михайло Васильович

Луганськ - 2007

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана на кафедрі економічної теорії і маркетингу Луганського національного аграрного університету Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

ТКАЧЕНКО Валентина Григоріївна,

завідувач кафедри економічної теорії і маркетингу Луганського національного аграрного університету, м. Луганськ

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Крисальний Олександр Васильович,

завідувач відділу ННЦ "Інститут аграрної економіки" УААН, м. Київ кандидат економічних наук, доцент

КУКСА Ігор Миколайович,

завідувач кафедри економічної кібернетики Луганського національного аграрного університету, м. Луганськ

Захист відбудеться "20" грудня 2007 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.841.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук в Луганському національному аграрному університеті за адресою: 91008 м. Луганськ-8, Національний аграрний університет, головний навчальний корпус, аудиторія 202.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Луганського національного аграрного університету за адресою: 91008 м. Луганськ-8, бібліотека Національного аграрного університету

Автореферат розісланий "19" листопада 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Суховерхий В.В.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У системі соціально-економічних трансформацій, що здійснюються в Україні, виключно важливе місце посідає проблема реформування аграрних відносин із найважливішим прикладним аспектом - сучасною аграрною реформою. Державне регулювання аграрного виробництва є порівняно новим напрямком досліджень вітчизняної науки. Протягом усієї історії органи влади України не мали достатньої практики самостійного регулювання економіки. Сьогодні становище сільського господарства залишається складним. Особливо критичним є стан технічного забезпечення галузі, де зношеність техніки сягає 90%. Продовжується, а у 2005-2006 рр. навіть посилився диспаритет цін на продукцію промисловості, котра споживається сільським господарством, та цін на сільгосппродукцію. Майже половина сільгосппідприємств збиткові. Продовжується занепад соціальної сфери села, особливо гостро виявляється проблема зайнятості на селі та забезпечення достатнього рівня заробітків селян.

Невідповідність системи державної підтримки світовим тенденціям, вимогам СОТ і стандартам ЄС, насамперед щодо встановлення мінімальних цін на окремі види продукції, цінової підтримки окремих виробництв, широке застосування заходів підтримки призводить до деформації ринкового конкурентного середовища.

В Україні низький рівень підтримки сільського господарства, який разом із податковими пільгами у розрахунку на 1 га землі в обробітку складає 54 дол. США, тоді як у ЄС - більше 1 тис. дол. США. Крім того нецільове використання коштів на підтримку сільського господарства шляхом перекачки їх від виробників до посередників та переробників через систему цін і тарифів становить більше 2/3 обсягу підтримки. Слід відзначити велику нерівномірність підтримки серед сільгосппідприємств. Так, у 2004 р. 40% підприємств не мали підтримки (окрім податкових пільг та загальногалузевої підтримки), 30% отримали лише 3% від загальної суми підтримки, що склало менше 1 % від реалізованої ними продукції, а 6% підприємств отримали 74% суми підтримки, що склало 10% суми реалізованої продукції. Здешевлення вартості кредитів отримала лише 1/3 сільгосппідприємств, а здешевлення вартості техніки - менше 10% підприємств.

Проблема співвідношення або межі відповідного регулювання та дії економічних законів не втрачають своєї актуальності й по завершенню трансформаційного періоду розвитку економіки. Сільське господарство і надалі залишатиметься специфічним видом діяльності, що є органічно пов'язаним із головними функціями держави - гарантією продовольчої безпеки, підтримкою макроекономічної рівноваги, у тому числі шляхом регулювання міжгалузевих відносин, розвитку ринково-конкурентного середовища, захисту внутрішнього ринку, а також досягнення соціальних стандартів рівня якості життя селян.

Стан вивчення проблеми. Теоретико-методологічні засади реформування та діяльності аграрних підприємств в умовах перехідного періоду знайшли відображення у працях вітчизняних та зарубіжних учених: Л. Абалкіна, А. Баляна, Ю. Білика, А. Богомолова, А. Гальчин-ського, С. Дорогунцова, Г. Дзись, Б. Квасюка, О. Крисального, І. Лукіно-ва, А. Лисецького, С. Мочерного, А. Могильного, М. Павловського, Ю. Пахомова, П. Саблука, В. Ткаченко, В. Юрчишина, Г. Черевка та ін.

Питання стратегії і тактики державного регулювання аграрного сектору економіки у зв'язку з необхідністю його адаптації до ринкового середовища та регіоналізації економіки і розвитку міжгалузевих зв'язків є предметом наукового пошуку Ю. Білика, Б. Губського, Є. Фірсова, В. Богачова, В. Ткаченко та інших.

Дослідженню конкретних напрямків державного регулювання аграрного виробництва в період його реформування, структурної перебудови та вдосконаленню системи управління АПК присвячені роботи економістів-аграрників В. Андрійчука, В. Бойка, М. Вітковського, П. Гайдуцького, С. Дем'яненка, Й. Завадського, М. Гладія, В. Зіновчука, М. Калінченка, В. Криворучка, О. Крисального, А. Лисецького, Ю. Лупенка, М. Маліка, В. Месель-Веселяка, Л. Молдавана, О. Онищенка, М. Орлатого, Б. Пасхавера, В. Рябоконя, П. Саблука, В. Ситніка, В. Трегобчука, В. Ткаченко, М. Федорова, О. Шпичака та інших.

Науковими дослідженнями тією чи іншою мірою охоплено більшість питань щодо розвитку сучасних аграрних відносин в Україні. Однак залишається невирішеною проблема відсутності стимулювання держави в аграрних перетвореннях та відповідних методів реалізації цієї ролі.

Порівняльний аналіз особливостей протікання трансформаційних процесів у агросфері України, у кожному окремому регіоні країни показує своєрідність організації земельних відносин та механізму передачі частини колективних земель у приватну власність. Істотним аргументом на користь регіоналізації державного управління агрореформами є те, що Луганська область - це великий промисловий регіон та одночасно значний виробник сільськогосподарської продукції, що відрізняє його від інших регіонів України.

Різноваріантний характер розв'язання проблеми державного регулювання аграрного виробництва у трансформаційний період економічного розвитку та складність формування і вдосконалення його організаційно-економічного механізму підтверджує його загально-державне значення, наукову та практичну цінність отриманих у процесі дослідження результатів.

Актуальним при виборі теми та напрямку дослідження було також вивчення усієї системи реформування в регіоні, який характеризується інтенсивністю проведення реформ. Регіональний контекст державної аграрної політики відноситься до тих нових напрямків дослідження реформ в аграрному секторі, який і теоретично, і практично підтверджує актуальність теми дослідження.

Усе вище викладене визначило вибір та актуальність теми, структурну побудову роботи, наукове та практичне значення проведеного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Проведені дослідження пов'язані з тематикою науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії і маркетингу Луганського національного аграрного університету "Трансформація АПК регіону та забезпечення продовольчої безпеки" (номер державної реєстрації 0104V005393). Особиста роль автора полягає у виконанні науково-дослідницьких робіт щодо визначення організаційно-економічних проблем функціонування аграрних підприємств в трансформаційних умовах державного регулювання АПК.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є обґрунтування науково-методологічних засад сутності та форм функціонування аграрних підприємств, впливу на їх діяльність чинників внутрішнього та зовнішнього середовища, механізмів і важелів ринкового та державного регулювання, а також розробка й обґрунтування конкретних практичних рекомендацій щодо їх удосконалення для забезпечення результативності та сталого ведення господарської діяльності як в умовах конкретного регіону, так і держави в цілому.

Для досягнення мети дослідження необхідно було визначити та вирішити наступні завдання:

розглянути концептуальні підходи перетворення аграрної сфери виробництва;

проаналізувати розвиток різних форм господарювання в аграрному секторі відносин;

дати оцінку державного регулювання господарської діяльності аграрних підприємств;

визначити методи ефективності сільськогосподарського виробництва як інструментарій корегування аграрної політики держави;

проаналізувати сучасний стан, тенденції та особливості розвитку аграрних підприємств Луганського регіону;

виявити ступінь збалансованості попиту та пропозиції на окремі види сільськогосподарської продукції на регіональному ринку;

розробити економіко-математичну модель пропозиції та попиту в умовах цінової невизначеності на ринку зерна;

обґрунтувати необхідність і можливість регіоналізації аграрної політики держави як основи стимулювання розвитку аграрного сектору;

обґрунтувати закономірність доповнення механізму регулювання діяльності аграрних підприємств державними інструментами через ціновий механізм як основний важіль політики стимулювання аграрних реформ.

розробити рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання ринкових реформ в аграрному секторі.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і прикладних питань стосовно діяльності аграрних підприємств з урахуванням аспектів державного стимулювання ринкових реформ з метою підвищення ефективності їх виробництва.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку аграрних підприємств, система та методи державного регулювання аграрного виробництва України та Луганського регіону в трансформаційний період його розвитку.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціально-економічних явищ, теорія перехідної економіки, комплексний підхід до аналізу проблем ринкової трансформації суспільних відносин, осмислення тенденцій до реалізації та глобалізації ринкових відносин за допомогою сучасних ідей та розробок провідних економічних шкіл, а також робіт вітчизняних і зарубіжних учених з питань підвищення економічної ефективності діяльності аграрних підприємств та її державного регулювання.

Історико-економічний метод застосовувався під час аналізу суті державного регулювання економіки. За допомогою методу порівняльного аналізу визначено ефективність агроформувань різних організаційно-правових форм власності. Статистичні методи обробки даних використані з урахуванням економічного та фінансово-кредитного забезпечення підприємств. Монографічний метод застосовувався під час вивчення літературних джерел, законодавчих та інших нормативно-правових актів та практики державного регулювання аграрного виробництва.

Соціологічне опитування використовувалося для розширення аргументної бази теоретичних припущень щодо ефективності окремих блоків організаційно-економічного механізму державного регулювання.

Для аналізу ефективності регулювання аграрного ринку та побудови моделі регіонального ринку зерна використовувалися також графічний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний, економіко-математичний методи дослідження соціально-економічних явищ і процесів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному обґрунтуванні теоретичних та методологічних основ розвитку аграрних підприємств і державного регулювання аграрного виробництва в період трансформації економіки.

Найважливішими науковими результатами, які визначають ступінь та характер новизни дослідження, є:

Вперше:

методологічно аргументовано зміну ролі держави в умовах впровадження ринкових механізмів регулювання аграрних відносин;

розроблено економіко-математичну модель пропозиції та попиту на ринку зерна з використанням поліноміальної функції для побудови кривої пропозиції, використання якої дає можливість оцінити економічні наслідки цінової невизначеності для сільськогосподарських виробників.

Вдосконалено:

методику визначення ефективності сільськогосподарського виробництва як інструментарій корегування аграрної політики держави;

механізм регіонального розвитку аграрних реформ як прикладний аспект сучасного етапу аграрних відносин.

Набули подальшого розвитку:

теоретичні положення щодо суперечності перехідного періоду між державою-ініціатором ринкових перетворень та державою-суб'єктом економіки, котрий використовує методи регулювання аграрного виробництва, які фундаментально несумісні з ринковою економікою, бо блокують стимули його саморозвитку.

основні шляхи вдосконалення ціноутворення в умовах реформування аграрних відносин;

положення про капіталізацію землі та включення вартості землі у вартість сільськогосподарського капіталу для забезпечення нормального процесу розширеного відтворення в аграрному секторі.

Практичне значення отриманих результатів. Результати досліджень, отримані в процесі підготовки дисертації, є певним внеском в теорію, методологію та практику реформування аграрних відносин і підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Основні положення дисертаційного дослідження використовувалися Головним управлінням агропромислового розвитку Луганської ОДА при розробці положень Стратегії розвитку села області на 2007-2015 роки для визначення пріоритетних напрямків розвитку аграрного виробництва на регіональному рівні (довідка від 15.11.2007 р. № 37-3/2-211), а також управлінням агропромислового розвитку Лутугинського району Луганської області при розробці Програми соціального та економічного розвитку району (довідка від 15.11.2007 р. № 362).

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі при викладанні курсів "Державне регулювання економіки", "Макроекономіка" та "Мікроекономіка", "Основи економічної теорії" (довідка від 25.10.2007 р. № 90).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження проведено автором самостійно. Внесок результатів дисертації в проблему, що досліджувалася, полягає у теоретичному обґрунтуванні та конкретизації суті аграрних відносин та аграрних реформ; у розробці науково-методологічних основ здійснення аграрних реформ у країні та в регіоні; в методологічних обґрунтуваннях формування державної політики ціноутворення в сільському господарстві. Концептуальні ідеї автора та практичні розробки були опубліковані в наукових роботах.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися й обговорювалися на науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів із проблем розвитку агропромислового комплексу в Луганському національному аграрному університеті протягом 2004-2007 рр., Міжнародній науково-практичній конференції "Концептуальні напрямки стратегічного розвитку нової аграрної політики України" (ЛНАУ, м. Луганськ, травень 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Шляхи і фактори інноваційного розвитку підприємництва" у Кубанському державному університеті (м. Краснодар, вересень 2007 р.)

Публікації. Основні ідеї та положення дисертаційної роботи відображені в 5 наукових публікаціях обсягом 2,3 друк. арк., в тому числі у 2 колективних монографіях (частка автора 1,4 друк. арк.), у фахових виданнях - 3 одноосібні наукові статті.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, додатків. Обсяг основної частини складає 176 сторінок, включає 25 таблиць, 9 рисунків та список використаних джерел із 174 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - "Теоретичні основи розвитку організаційно-правових форм господарювання в АПК" розглядаються концептуальні основи перетворення аграрної сфери виробництва, розкриваються основні форми господарювання в аграрному секторі економіки та доводиться необхідність державного регулювання діяльності аграрних підприємств. Ринкова трансформація розглядається в роботі як система економічних відносин, яка знаходиться у процесі переходу від структурованої державної форми власності, відтворення якої підтримувалося адміністративно-централізованими методами, до системи економічних відносин, котрі ґрунтуються на різних формах власності, у якій органічно поєднується державне регулювання макро- та мікроекономічних процесів відтворення.

Соціально-економічну основу ринкового господарства складає підприємництво, а матеріальну базу економічного та юридичного суверенітету підприємця становить власність на засоби та результати виробництва. Формування власності аграрних підприємств автор розглядає через процеси роздержавлення та приватизації.

Аналіз розвитку форм господарювання в аграрному секторі економіки показав, що сьогодні в Україні в результаті процесів роздержавлення і приватизації в сільському господарстві сформувалися наступні основні форми аграрних підприємств: особисті господарства населення, фермерські господарства, сільськогосподарські підприємства.

Виробництво валової продукції в особистих господарствах населення протягом 1990-2006 рр. щороку зростало, а їх питома вага у загальному обсязі виробництва, починаючи з 1996 р. домінувала, складаючи за роками від 54,0 до 61,8 %. Особисті селянські господарства значною мірою забезпечили трудову зайнятість селян і виконують буферну функцію при зменшенні потреби сільського господарств у трудових ресурсах та нерозвиненості інфраструктури на селі. Проте вони не можуть бути переважними у найближчій перспективі розвитку аграрного виробництва.

Широкомасштабне реформування КСП створило умови для прискорення розвитку фермерства. На сьогодні налічується 42,5 тис. фермерських господарств, середній розмір кожного - 84,6 га сільськогосподарських угідь. Ця форма господарювання відповідає високоефективній моделі ведення фермерства в Європейських країнах.

Великі сільськогосподарські підприємства залишаються найбільшими потенційними виробниками сільськогосподарської продукції. В Україні середній розмір 21,4 тисяч господарств становить 939 га, із них 79,7% землі використовуються господарствами з середнім розміром - по 2655,4 га. Сільськогосподарські підприємства в Україні у 2005 році використовували 50% сільськогосподарських угідь, а виробили лише 36,5% валової продукції, з них 38,8% - рослинницької і 32,5% - тваринницької. У цьому ж році рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва становив 6,8%. У 2006 р. проти відповідного періоду 2005 р. виробництво продукції сільського господарства (у порівнянних цінах) у сільськогосподарських підприємствах зросло на 4,2% (у господарствах населення відбулося скорочення на 2,1%).

Останніми роками активно розвиваються нові господарські формування, котрі створюються шляхом оренди землі потужними промисловими підприємствами, фінансовими і сервісними структурами, які інвестують кошти у виробничу і соціальну сфери села. Так, металургійний завод ім. Ілліча Донецької області орендує понад 100 тис. га землі у двох областях. Шахта ім. Засядька створила дочірнє підприємство - агрофірму "Шахтар" із землекористуванням понад 90 тис. га сільськогосподарських угідь. Ця форма господарювання набуватиме подальшого поширення в умовах, коли держава не може інвестувати в АПК достатніх коштів.

Після здійснення приватизації майна і землі КСП склалася сприятлива ситуація формування в аграрному виробництві підприємств ринкового типу. Надане селянам право розпоряджатися своєю земельною часткою (паєм) зумовило їхній вибір форм господарювання. Переважна більшість власників земельних часток (паїв) та майнових паїв взяла участь у формуванні товариств із обмеженою відповідальністю (41,7%), сільськогосподарських кооперативів (23,2%) та приватних (приватно-орендних) підприємств (20,2%).

Таким чином, в Україні в ході аграрної реформи відбулося реформування власності й створення нових агроформувань ринкового типу. Пріоритетом сьогодні є становлення повноцінного й ефективного приватного сектору та формування сприятливих умов для діяльності організаційно-правових форм господарювання на основі різних форм власності. Це зумовлює рух вітчизняної економіки у напрямку подальшого розвитку багатоукладності на шляху формування ринкових відносин.

Перехід до ринкових відносин в економіці України ніяк не зменшив, а навпаки, підсилив актуальність дослідження проблеми державного регулювання економічних відносин аграрних підприємств.

Підвищення ролі держави у розвитку аграрної економіки може бути ефективним лише за умови вдосконалення системи державного регулювання (включаючи і планування), що дозволяє у рамках аграрного ринку, який створюється, вирішити проблему динаміки сільського господарства та прискорити реалізацію аграрної реформи в Україні. Необхідність державного регулювання розвитку сільського господарства очевидна, а забезпечення на цьому підґрунті продовольчої безпеки варто розглядати як найважливішу умову суверенітету країни, економічної незалежності та соціальної стабільності у ринкових відносинах і глобалізаційних процесах.

У другому розділі - "Аналіз ефективності діяльності аграрних підприємств в умовах трансформації державної регуляторної політики" розкрито методи визначення ефективності сільськогосподарського виробництва як інструментарій корегування аграрної політики держави, проведено аналіз розвитку аграрної економіки Луганського регіону та дана оцінка ефективності державного регулювання аграрного ринку на регіональному рівні.

Аналіз виробництва основних видів сільськогосподарської продукції по окремих регіонах, і по Луганському зокрема, показав, що, незважаючи на зростання інвестицій в основний капітал сільського господарства з 2001 по 2005 рр. у 3,4 рази, сільське господарство області ще не вийшло з тривалої кризи.

Одним із основних факторів стабільності аграрного ринку є сталість сільськогосподарського виробництва. Однак статистичні дані та дослідження свідчать про те, що за останні десять-п'ятнадцять років обсяги виробництва сільськогосподарської продукції знизилися майже вдвічі й змінювалися досить нерівномірно в окремі роки. Це особливо торкнулося виробництва продукції рослинництва. Так, у 2000 році валовий збір зерна становив 24,5 млн. т, у 2001 - 39,7 млн. т, а в 2003 році - 20,2 млн. т. Тобто коливання у 2000-2003 рр. було майже двократним. Унаслідок цього обсяги реалізації зерна сільськогосподарськими підприємствами (а саме вони є основними виробниками зерна) коливалися ще істотніше: з 19 млн. т у 2002-му році до 8,3 млн. т у 2003-му. Проведені автором розрахунки показали, що після двох урожайних років (2001-2002) навіть з урахуванням значного експорту в Україні мала залишитися достатня кількість зерна для продовольчого забезпечення населення. Однак його не вистачало і до урожаю 2003 р. Причини цих явищ розкриває проведений у роботі аналіз цінової ситуації на ринку зерна України. Кон'юнктура зернового ринку в Україні в 2001-2004 рр. характеризувалася значними змінами своїх параметрів. Слід зазначити, що внутрішня пропозиція зерна в ці роки повністю забезпечувала внутрішній попит. При цьому найбільш істотний вплив на ціну спричинили 3 фактори: ціни на світовому ринку, організованість роботи зернотрейдерів, сезонність продажів.

Державні закупівлі зерна повністю припинилися з 1998 року, але до 2000 року включно участь Держави на ринку зерна зберігалася шляхом поставок матеріально-технічних ресурсів для сільськогосподарських підприємств на бартерних засадах. Такі заходи держави були економічно невигідними для підприємств, які виробляли сільськогосподарську продукцію, насамперед, через непрозору цінову політику, велику кількість посередників, які пропонували невигідні ціни. Як наслідок, спостерігалося порушення еквівалентності обміну між сільськогосподарськими товаровиробниками й постачальниками матеріально-технічних ресурсів для села.

Аналіз ефективності державного регулювання ринку зерна, проведений у дисертації за період 2000-2006 рр. на регіональному рівні, показав, що державний механізм підтримки сільгоспвиробників недостатній. Слід зазначити, що у 2005 р. в Луганській області був зібраний рекордний урожай зернових та зернобобових - більше 1,3 млн. т. Але і такий урожай не зняв напруженості не тільки соціальних, а й виробничих питань. Сільгоспвиробники зазнають значних фінансових втрат через незадовільну цінову ситуацію. Ціна реалізації зернових культур склалася на рівні 350 грн. за 1 т в середньому по області, що на 11% нижче середньої ціни по Україні та є найнижчим показником в країні. Втрати ресурсу тільки від цього фактору склали за 10 місяців щонайменше 25 млн. грн.

Автором дисертаційної роботи на основі проведеного аналізу ринку зерна зроблено висновок про неефективність механізму державної підтримки аграрних підприємств.

Для побудови моделі ринку зерна в досліджуваному регіоні були використані дані про діяльність сільськогосподарських підприємств у 2005 році.

З генеральної сукупності загальним обсягом 340 господарств за рядом критеріїв (середньооблікова чисельність робітників, зайнятих у сільському господарстві, площа сільгоспугідь у землекористуванні, наявність рослинницької та тваринницької галузей у господарстві та відносно високий рівень товарності сільськогосподарської продукції) було відібрано 310 сільгосппідприємств. Обсяги валового виробництва згруповано за інтервалами собівартості (табл.1).

Таблиця 1 Групування сільськогосподарських підприємств Луганської області за обсягом виробництва зерна залежно від виробничої собівартості

Показники	Групи підприємств за інтервалами собівартості, грн. за 1 ц
	I до 25,9	II 26,0-30,9	III 31,0-35,9	IV 36,0-40,9	V 41,0-45,9	VI 46,0-50,9	VII понад 51,0
Кількість господарств у групі, одиниць	49	61	66	49	25	18	42
Виробництво зерна, ц	1853325,0	2527134,0	1769982,0	1110386,0	509098,0	1244620,0	309340,0
Виробнича собівартість, тис. грн.	40227,4	72448,6	58644,3	41992,2	21900,5	54794,4	21366,6
Виробнича собівартість 1 ц, грн.	21,7	28,7	33,1	37,8	43,0	44,0	69,1
Реалізовано зерна, ц	1525403,0	2348659,0	1456742,0	892691,0	357425,0	879005,0	254634,0
Повна собівартість реалізованого зерна, тис. грн.	42814,7	75569,1	55205,1	38240,8	17584,2	44150,0	18285,9
Повна собівартість 1 ц реалізованого зерна, грн	28,1	32,2	37,9	42,8	49,2	50,2	71,8
Виручка від реалізації зерна, тис. грн.	52723,0	77274,5	52602,4	33849,9	14053,7	35491,5	9811,5
Виручка від реалізації 1 ц зерна, грн.	34,6	32,9	36,1	37,9	39,3	40,4	38,5

Для побудови кривої пропозиції обсяги валового виробництва було згруповано за інтервалами собівартості, які потім відображено кумулятивним підсумком (табл. 2).

Таблиця 2 Групування обсягів реалізації зерна сільськогосподарськими підприємствами Луганської області за інтервалами собівартості кумулятивним підсумком

Групи підприємств	Реалізовано зерна, ц	Повна собівартість реалізованого зерна, тис. грн.	Повна собівартість 1ц реалізованого зерна, грн.
1	1525403,0	42814,7	28,07
2	3874062,0	118383,8	30,56
3	5330804,0	173588,9	32,56
4	6223495,0	211829,7	34,04
5	6580920,0	229413,9	34,86
6	7459925,0	273563,9	36,67
7	7714559,0	291849,8	37,83

Цю взаємозалежність зображено графічно на рис. 1 поліноміальною функцією третього ступеня.

Використовуючи програму Ехсеl за заданими точками на графіку було підібрано математичну функцію, яка найбільше наближена до лінії тренду (R² = 0,9984). Вона має вигляд формули (1):

y = 3E-07x³ - 0,0002x² + 0,1626x + 259,82, (1)

де у - ціна виробника за вироблену продукцію; х - обсяг пропозиції зерна.

На основі даних про ринкову ціну за визначений період часу, відповідний їй обсяг попиту та цінову еластичність було побудовано лінійну функцію попиту, яка має вигляд формули (2):

у= -0,3233x + 580, (2)

де у - обсяг попиту; х - ціна попиту.

Побудована модель ринку зерна (рис. 2) має теоретичну і практичну значущість, зокрема для здійснення оцінок орієнтації на внутрішні та зовнішні ринки у разі зміни цінової кон'юнктури даного ринку. За допомогою такої моделі досліджено регулювання ціни на ринку зерна в Луганській області. Зокрема, проаналізовано ситуацію, коли сільськогосподарські товаровиробники перебувають у стані цінової невизначеності.

Рис. 2. Модель ринку зерна в Луганській області у 2005 р.

У 2005 р. сільськогосподарські товаровиробники всіх форм власності виробили зерна 771,5 тис. т, яке було реалізовано в середньому по 353,9 грн./т. З даної моделі видно, що обсяг зерна 238,4 тис. т (Q₂-Q₁) вироблено зі збитком (рис. 2). На графіку збитки показано трикутником "аbс".

Надлишок продукції потрапив на ринок зерна і спричинив падіння ціни рівноваги з 354 до 345 грн./т, тобто на 9 грн. Тільки через це сільськогосподарські товаровиробники втратили частину свого прибутку на 8,9 млн. грн.

Але зважаючи на те, що ще в червні 2005 р. Міністерство аграрної політики затвердило мінімальні ціни на зерно врожаю 2005 року (мінімальна ціна на пшеницю м'яку І класу була затверджена на рівні 930 грн. за 1 т, ІІ - 780 грн./т, ІІІ - 690 грн./т, ІV - 540 грн./т, V - 495 грн./т, VІ - 490 грн./т.), обсяги недоотриманих доходів виробників зростають у кілька разів. Проведені розрахунки показують, що сумарні збитки зерновиробників від цінової невизначеності в 2005 р. становили близько 25 млн. грн.

Підрахунки свідчать про те, що якби держава не просто задекларувала названі вище ціни, а, встановивши заставну ціну на рівні хоча б 490 грн./т до початку посівної кампанії, виступила активним учасником зернового ринку, то валові витрати зменшилися б на 4 %, а прибуток зріс на 26 відсотків.

Нині одним із головних завдань щодо ринку зернових є організація ефективної їх реалізації, передусім формування таких ринкових цін, які забезпечили б оптимальний рівень рентабельності. Зрозуміло, що держава повинна створити умови, які б цьому сприяли. Держава, безумовно, не повинна безпосередньо встановлювати рівень цін. У всіх країнах із розвиненою ринковою економікою - це результат "вільної гри ринкових сил". Водночас держава може і повинна активно впливати на всі елементи ринкового механізму: обсяги попиту, пропозиції, конкуренцію, сприяти розвитку ринкової інфраструктури.

У третьому розділі - "Основні напрями вдосконалення державного регулювання господарської діяльності аграрних підприємств" розкриваються питання необхідності регіоналізації державної аграрної політики, розглядається ціноутворення як найважливіший елемент механізму державного регулювання діяльності аграрних підприємств і позначаються основні напрями поєднання державних і ринкових механізмів регулювання аграрного виробництва.

Ефективний механізм державного регулювання економічного розвитку аграрного сектора регіону має забезпечувати активізацію господарської діяльності в регіонах, впровадження нових виробничих відносин та впливати на покращення використання природно-ресурсного та економічного потенціалу сільських територій; створювати умови для посилення спеціалізації та інтеграції аграрного виробництва тощо.

На сьогодні вже розроблено Державну стратегію регіонального розвитку на 2005-2011 роки. Вивчивши проект структури і розділи цієї Стратегії, автор пропонує доповнити запропоновану Стратегію наступними самостійними розділами:

- заходи щодо здійснення принципу субсидіарності в управлінні регіонами;

- напрямки і способи підтримки сільськогосподарських виробників;

- розробка і здійснення заходів для ліквідації диспаритету цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію промисловості, що споживається селом.

Аналіз самодостатності регіону, проведений у рамках дисертаційної роботи, показав, що в Луганській області, як і в інших регіонах, шляхом здійснення протекціоністської цінової, тарифної, податкової політики органи місцевої влади і місцевого самоврядування в межах своєї компетенції мають створювати більш сприятливі умови для місцевих товаровиробників.

Суть державного регулювання на обласному рівні полягає в тому, щоб, використовуючи цінові та нецінові, прямі та непрямі методи, органи виконавчої та законодавчої влади області сприяли становленню і розвитку ринкової економіки, її інфраструктури, створювали необхідні передумови для адаптації товаровиробників до умов ринку й отже забезпечували продовольчу безпеку свого регіону.

Державними програмами щорічно мають визначатися види та обсяги квоти продукції, рівні цін підтримки та еквівалентних цін. Квоти на ті види продукції, котрі мають підтримуватися через ціни, розподілятимуться між товаровиробниками на конкурсних засадах. Решта продукції пропонується на аграрний ринок через систему біржової торгівлі чи в інший спосіб за ринковими цінами.

Вважаємо необхідним та економічно виправданим, поряд із проведенням заходів щодо прискорення реформування земельних і майнових відносин в АПК, створити однакові стартові умови для формування цін в усіх трьох сферах агропромислового комплексу. Це означає, що на певний період розвитку ринкової економіки адміністративними методами запроваджується в практику господарювання норма прибутку на капітал як оціночний показник ефективності виробництва. Якщо ринкові ціни не забезпечують встановлених норм прибутку, то уряд розглядає питання про необхідність бюджетної підтримки галузі та конкретний механізм її застосування.

Аналіз підтримки кредитного забезпечення аграрних підприємств дозволив зробити висновок про те, що цей механізм ще не набув стабільного характеру. Автором розроблено та запропоновано схему здешевлення кредитів для сільгосптоваровиробників.

У роботі доводиться, що державна підтримка на 1 га площі застаріла. Її можна застосовувати, але для господарств із врожайністю понад 30 ц з га, а не 10 ц. Сьогодні необхідна державна підтримка інноваційно-інвестиційного розвитку. Треба регулювати відрахування на розвиток виробничих фондів, селекції.

Автор доводить необхідність прийняття закону, у відповідності до якого торгівля, банки та інші установи, які отримують високий прибуток, повинні відраховувати з нього певний відсоток на розвиток інновацій для агропромислового виробництва в межах 70-80 % від суми прибутку. Норматив відрахувань на відновлення виробничих фондів має розраховуватися не від прибутку, а від чистого прибутку. Державна підтримка розвитку села має стимулювати інтенсифікацію виробництва.

Необхідна підтримка розвитку обслуговуючих кооперативів. Стимулювання інфраструктури ринку можна здійснити через біржі, слід звільнити від сплати ПДВ тих, хто реалізує зерно через біржі.

На регіональному рівні необхідно створити регіональний фонд підтримки ринкових перетворень села. Відрахування в цей фонд повинні робити підприємства усіх сфер економіки регіону, які успішно розвиваються.

Таким чином, державна підтримка розвитку аграрного виробництва виходить із теоретичної необхідності державного регулювання економіки на основі вимог закону вартості, доходності та інших економічних законів.

ВИСНОВКИ

1. Трансформація вітчизняної економіки зумовлена необхідністю корінних перетворень у системі економічних відносин, у структурі суспільного відтворення. Формування економічної системи, в основу якої покладена дія ринкових механізмів із соціальною орієнтацією, передбачає становлення повноцінного й ефективного приватного сектора, отже - докорінну перебудову відносин власності.

2. Доведено, що господарства населення та фермерські господарства можуть ефективно розвиватися на основі інтеграції та кооперації у тісній діалектичній єдності з великими господарськими формуваннями. Специфікою становлення фермерських господарств в Україні стало те, що воно сформувалось у надрах колгоспно-радгоспної системи шляхом виділення відповідних земельних площ, а не на основі особистих селянських господарств еволюційним шляхом. У цьому полягають особливості еволюції фермерства в Україні та проблеми, пов'язані з його розвитком. Основні причини невдач у розвитку фермерства полягають у відсутності науково обґрунтованих програм формування фермерських господарств як на державному рівні, так і на регіональному.

3. Обґрунтовано необхідність державного регулювання та реальної підтримки аграрних підприємств з боку уряду. Державне регулювання має зводитися не до централізованого управління, а до створення умов, які сприяють максимальному розвитку індивідуальних здібностей та ініціативи селян, раціональному використанню ресурсів галузі. У роботі доводиться необхідність посилення теоретико-методологічного обґрунтування розширення практичних методів, які застосовуються державою для розвитку аграрного ринку, для забезпечення паритетності умов функціонування АПК.

4. Аналіз виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Луганській області, показав, що незважаючи на збільшення інвестицій в основний капітал сільського господарства, яке відбулося з 2001 по 2006 роки більше ніж у 3,4 рази, сільське господарство області ще не вийшло з тривалої кризи. Інноваційна діяльність сільгосппідприємств усіх форм власності області, практично не має економічного підґрунтя. Таке становище інноваційної діяльності пояснюється відсутністю державної підтримки.

Механізм регулювання процесів відтворення повинен мати конкретну функціональну спрямованість і бути якнайтісніше пов'язаним не з державними структурами, а саме із суб'єктами господарювання.

5. Аналіз розвитку аграрної економіки Луганської області показав, що однією з найважливіших наукових та практичних проблем сьогодні є формування та стабільне функціонування продовольчого ринку, фундаментом якого є стале відтворення обсягів виробництва сільгосппродукції.

Проведений аналіз ефективності державного регулювання ринку зерна на регіональному рівні з 2000 по 2006 роки показав, що державний механізм підтримки сільгоспвиробника недостатній.

Побудована модель регіонального ринку зерна має теоретичну і практичну значущість, зокрема для здійснення оцінок орієнтації на внутрішні та зовнішні ринки у разі зміни цінової кон'юнктури даного ринку. За допомогою такої моделі досліджено регулювання ціни на ринку зерна в Луганській області. Проведені розрахунки показали, що сумарні збитки виробників зерна від цінової невизначеності у 2005 році складали 25 млн. грн.

6. Доведено, що відсутність виваженої регіональної політики призводить до значних диспропорцій у територіальній структурі економіки, до неефективного використання переваг територіального розділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу.

Основою регіонального регулювання в числі інших регуляторних актів має стати Програма розвитку села, до завдань і методів якої можна віднести: адаптацію до місцевих умов заходів аграрної реформи; узгодження регіональних програм розвитку центральною і місцевою владою - мінімум регіональних розходжень в умовах роботи, життя і розвитку підприємництва.

7. Головна мета державного регулювання розвитку регіонів - забезпечити якнайповніше використання їх ресурсного потенціалу шляхом оптимального поєднання інтересів держави та кожного регіону. Для цього необхідно визначити стабільні нормативи відрахувань до бюджетів усіх рівнів. Регіональна економічна політика є складовою національної стратегії соціально-економічного розвитку України.

8. Завданням нового етапу аграрної політики є забезпечення сталого розвитку галузі в умовах відкритого конкурентного середовища, налагодження прозорого аграрного ринку, надання ефективної державної підтримки, створення умов для фінансової самодостатності сільськогосподарських підприємств, фермерських та селянських господарств.

Основою нової аграрної політики має стати адекватна ринковим вимогам система державної підтримки сільського господарства. Це необхідна умова забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної галузі на світовому та європейському ринках.

9. Ефективність державного регулювання аграрного виробництва повинна забезпечуватися, з одного боку, впливом держави залежно від рівня платоспроможного попиту суб'єктів внутрішнього ринку, конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, можливостей експорту сільськогосподарської продукції та продовольства і необхідністю сталого розвитку галузі, а з іншого - створенням системних передумов для повноцінної дії механізму формування цін через попит і пропозицію у тих секторах АПК, де можливі паритетні взаємовідносини та еквівалентний обмін товарами між усіма учасниками ринку.

Раціональним, на думку автора, вважається поєднання елементів ринкового ціноутворення з державними засобами впливу на цей процес та економічного його регулювання, що може загальмувати негативні явища в економіці сільського господарства, прискорити стабілізацію розвитку всього АПК.

10. В основу функціонального поєднання державного та ринкового механізму регулювання процесів аграрного відтворення мають бути покладені визначені принципи, котрі є каркасом механізму державного регулювання.

Пропонується запровадити науково обґрунтований організаційно-економічний механізм регулювання аграрного виробництва на основі визначення оптимальних пропорцій щодо використання управлінських, організаційних, інформаційно-консультаційних та маркетингових ресурсів; державних і ринкових важелів регулювання; центрального та регіонального рівнів державного регулювання АПК.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У фахових виданнях, монографіях:

1. Экономическая безопасность Украины в условиях рыночных трансформационных процессов: Монография / Ткаченко В.Г., Богачев В.И., Погуляйко М.В. и др. - Ровеньки, 2007. - 337 с.

2. Аграрная реформа в Украине: результаты, проблемы, перспективы завершения: Монография / Ткаченко В.Г., Богачев В.И., Погуляйко М.В. и др. - Луганск: "Книжковий світ", 2006. - 228 с.

3. Погуляйко М.В. Державне регулювання економічного розвитку аграрних підприємств регіону // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету (серія "Економічні науки")/ За ред. В.Г. Ткаченко. - Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2007. - № 73(96). - С.544-549.

4. Погуляйко М.В. О роли государственного регулирования экономических отношений в АПК // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету (серія "Економічні науки")/ За ред. В.Г. Ткаченко. - Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2006. - № 61(84). - С. 110-114.

5. Погуляйко М.В. Государственная поддержка сельскохозяйственных производителей через ценовой механизм // Збірник наукових праць Луганського національного аграрного університету (серія "Економічні науки")/ За ред. В.Г. Ткаченко. - Луганськ : Вид-во ЛНАУ, 2006. - № 60 (83).- С.133-136

АНОТАЦІЯ

аграрний ринок сільськогосподарський виробник

Погуляйко М.В. Аграрні підприємства в трансформаційних умовах державного регулювання АПК. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (економіка сільського господарства і АПК). - Луганський національний аграрний університет, Луганськ, 2007.

Дисертація присвячена теоретичним, методичним та практичним аспектам розвитку аграрних підприємств у трансформаційних умовах державного регулювання АПК. Розглянуто концептуальні підходи перетворення аграрної сфери виробництва. Узагальнено досвід функціонування аграрних підприємств Луганського регіону та дана оцінка державного регулювання їх господарської діяльності.

Дослідження регіонального аграрного ринку, зокрема ринку зерна, показало, що державний механізм підтримки сільськогосподарських виробників недосконалий. Побудовано модель ринку зерна області, яка має теоретичну і практичну значимість в умовах цінової невизначеності.

Пропонується запровадити науково обґрунтований організаційно-економічний механізм регулювання аграрного виробництва на основі визначення оптимальних пропорцій щодо використання державних і ринкових важелів регулювання діяльності аграрних підприємств.

Ключові слова: аграрні підприємства, ринкові реформи, форми господарювання, державне регулювання, ринок зерна.

Погуляйко М.В. Аграрные предприятия в трансформационных условиях государственного регулирования АПК. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (экономика сельского хозяйства и АПК). - Луганский национальный аграрный университет, Луганск, 2007.

В диссертации комплексно исследованы теоретические и прикладные проблемы хозяйственной деятельности аграрных предприятий в трансформационных условиях государственного регулирования АПК.

Рассмотрены концептуальные подходы преобразования аграрной сферы производства, дана оценка государственного регулирования хозяйственной деятельности аграрных предприятий.

Проанализировано современное состояние, тенденции и особенности развития аграрных предприятий Луганского региона. Анализ эффективности государственного регулирования рынка зерна, проведенный за период 2000-2006 гг. на региональном уровне, показал, что государственный механизм поддержки сельскохозяйственных производителей недостаточен. В работе предложена модель рынка зерна области, имеющая теоретическую и практическую значимость в условиях ценовой неопределенности на рынке.

Исходя из анализа установлено, что возрождение эффективного функционирования сельскохозяйственного производства в современных условиях невозможно без поддержки со стороны государства.

Государственное регулирование должно сводиться не к централизованному управлению, а к созданию условий, способствующих максимальному развитию индивидуальных способностей и инициативы крестьян, рациональному использованию ресурсов отрасли. Главная цель государственного регулирования развития регионов - обеспечить наиболее полное использование их ресурсного потенциала путем оптимального соединения интересов государства и каждого региона. Для этого необходимо определить нормативы отчислений в бюджеты всех уровней.

В процессе исследования установлено, что в основу функционального соединения государственного и рыночного механизма регулирования процессов аграрного воспроизводства должны быть положены принципы, которые станут основой механизма государственного регулирования.

На основании проведенных исследований предлагается ввести научно обоснованный организационно-экономический механизм регулирования аграрного производства.

Ключевые слова: аграрные предприятия, рыночные реформы, формы хозяйствования, государственное регулирование, рынок зерна

M.V. Pogulyayko. Agrarian enterprises under transformative conditions of agroindustrial complex state regulation. - Manuscript.

Dissertation paper in competition for the Candidate of Economic Sciences degree, on Speciality 08.00.04. - Economics and management (Economy of Agriculture and Agroindustrial Complex). - Lugansk National Agrarian University, 2007.

The dissertation paper is devoted to theoretical, methodological and practical aspects of farm enterprises development under transformative conditions of Agroindustrial Complex state regulation. Conceptual approaches to farm production reforming are considered. The experience of farm enterprises functioning in Lugansk region is summarized and the estimation (evaluation) of state regulation as to their farming activity is given.

Regional grain market research revealed that state mechanism of farm producers support is insufficient Regional grain market model is developed under conditions of price uncertainty that has theoretical and practical significance. Scientifically based organizing and economic mechanism of farming regulation is offered for implementation on the basis of determined optimal ratios as to applying state and market methods of farm enterprises activities regulation.

Key words: farm enterprise, market reforms, forms of farming, state regulation, grown market.

Размещено на Allbest.ru