Організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

УДК 332.146.2 (477.62)

Організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності регіону

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Павлиш Едуард Володимирович

Донецьк 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в ДВНЗ “Донецький національний технічний університет” МОН України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Василенко Валерій Миколайович, Інститут економіко-правових досліджень НАН України, заступник директора по науковій роботі (м. Донецьк)

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Максимов Віталій Володимирович, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля МОН України, завідувач кафедри економіки підприємства (м. Луганськ)

кандидат економічних наук, доцент Волкова Олена Валеріївна, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, докторант (м. Київ)

Захист відбудеться “ 18 ” грудня 2007 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “ 14 ” листопада 2007 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Слоква М.Г.

АНОТАЦІЯ

Павлиш Е.В. Організаційно-економічне забезпечення конкурентоспроможності регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Інститут економіко-правових досліджень НАН України, Донецьк, 2007.

Дисертація присвячена вирішенню актуальної наукової задачі узагальнення теоретичних, аналізу практичних і розробки науково-методичних положень та пропозицій щодо організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності регіону на основі удосконалення регіональної інноваційної системи та галузевої структури економіки регіону. Проаналізовано об'єктивні передумови формування конкурентоспроможності регіону, визначено інноваційну складову формування конкурентоспроможності регіону та передумови її активізації. Встановлено оцінку структурних деформацій промислового комплексу Донецької області і визначено пріоритети його реформування; проаналізовано результати впровадження новацій та структуру джерел фінансування інноваційної діяльності в промисловості Донецької області, досліджено результативність існуючих форм впровадження новацій в машинобудівному комплексі.

Розроблено методичні положення по формуванню інноваційної системи регіону та визначено роль і місце в ній промислових кластерів, обґрунтовано загальні пропозиції щодо організаційного забезпечення кластеризації регіону, визначено напрямки та запропоновано заходи щодо економічного забезпечення інноваційної діяльності в рамках промислових кластерів регіону.

Ключові слова: конкурентоспроможність регіону, організаційно-економічне забезпечення, регіональна інноваційна система, машинобудівний комплекс, промисловий кластер.

АННОТАЦИЯ

Павлыш Э.В. Организационно-экономическое обеспечение конкурентоспособности региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие производительных сил и региональная экономика. - Институт экономико-правовых исследований НАН Украины, Донецк, 2007.

Диссертация посвящена решению актуальной научной задачи обобщения теоретических, анализа практических и разработки научно-методических положений и предложений относительно организационно-экономического обеспечения конкурентоспособности региона на основе усовершенствования региональной инновационной системы и отраслевой структуры экономики региона.

Для достижения поставленной цели в первом разделе работы проанализированы объективные предпосылки формирования конкурентоспособности региона, определена инновационная составляющая в формировании конкурентоспособности региона, обобщены современные методические подходы к позиционированию новаций в экономике региона. Объединение существующих подходов позволило в рамках выполненного исследования интерпретировать конкурентоспособность региона как способность использовать конкурентные преимущества и позиции региона на целевых рынках с целью выполнения его основной функции. Обобщение результатов современных исследований в области региональной конкурентоспособности позволило обосновать утверждение, что главным инструментом достижения высокой конкурентоспособности региона является инновационная деятельность, а основным методом её активизации - управление инновационным потенциалом через совершенствование региональной инновационной системы.

Во втором разделе дана оценка структурных деформаций промышленного комплекса Донецкой области и определены приоритеты его реформирования с целью обеспечения региональной конкурентоспособности, проанализированы результаты внедрения новаций в промышленности и структура источников финансирования инновационной деятельности, исследован инновационный потенциал и результативность современных форм внедрения новаций в машиностроительном комплексе. В работе сделан вывод о существенных деформациях отраслевой структуры промышленности Донецкой области, снижении эффективности инновационной деятельности. В структуре финансирования инновационной деятельности выявлен низкий удельный вес кредитных ресурсов и ресурсов инвесторов. При этом машиностроительный комплекс на фоне общепромышленных тенденций проявляет себя как точка инновационного роста.

В третьем разделе разработаны методические положения формирования инновационной системы региона и определены роль и место в ней промышленных кластеров, обоснованы общие предложения относительно организационного обеспечения кластеризации региона, определены основные направления и предложены мероприятия экономического обеспечения инновационной деятельности в рамках промышленных кластеров региона. Инновационное развитие региона предложено рассматривать как совокупность перманентных взаимосвязанных производственных, административных и социальных инноваций, направленных на повышение конкурентоспособности хозяйственного комплекса региона. В работе сделан вывод о ключевой роли промышленных кластеров в инновационной системе региона. Обоснован тезис о необходимости управления инновационной системой на основе объединения усилий субъектов микроуровня (промышленных кластеров) и макроуровня (органов государственного управления в регионе) на основе согласования их экономических интересов. Для решения проблемы повышения инвестиционной привлекательности инноваций в диссертации предложена экономико-математическая модель рационального распределения инвестиционных ресурсов между определенным количеством инновационных проектов, которая на практике может быть применена индивидуальным или институциональным инвестором для принятия решения об инвестировании, либо кредитными институтами при принятии решения относительно предоставления инвестиционного кредита.

Ключевые слова: конкурентоспособность региона, организационно-экономическое обеспечение, региональная инновационная система, машиностроительный комплекс, промышленный кластер.

SUMMARY

Edward V. Pavlysh. Administrative and economic provision of regional competitiveness. - Manuscript.

Thesis for the candidate degree in economics by specialty 08.00.05 - the development of productive forces and regional economy. - Institute of economic-legal research of NAS of Ukraine, Donetsk, 2007.

Thesis is aimed at solution of an actual scientific task of theoretical generalization, analysis of practice and creation of methodology of administrative and economic provision of regional competitiveness on the basis of improvement of regioanl innovation system and industrial structure. Objective conditions for regional competitiveness are analized; innovative component of regional competitiveness is defined; modern methodology of innovations postitioning in the economy of region is generalized. The structural shifts in Donetsk region industrial structure are estimated and the priorities in its reforming are determined; the results of innovations application in the economy of Donetsk region and the structure of sources of its financing are analized; innovational potential of Donetsk region and the outcome of modern methods of innovation activization in machine building are studied. Methodology of forming of regional innovation system is created; the role of industrial clusters in the regional innovation system is specified; the structure of coal-mining machine building cluster of Donetsk region is defined; general proposals of administrative provision of regional industries clusterization are grounded; main directions and some measures on economic provision of innovation activities in sindustrial clusters are proposed.

Key words: regional competitiveness, administrative and economic provision, regional innovation system, machine-building industry, industrial cluster.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економікою регіону в широкому розумінні є сукупність форм та методів організації виробництва на певній історично та адміністративно виокремленій території, системи комплексного управління виробництвом, соціальної, виробничої та транспортної інфраструктури. В процесі функціонування економіки регіону з'являється об'єктивна необхідність залучення додаткових ресурсів для забезпечення стійких внутрішніх передумов покращення основних економічних та соціальних показників. За ринкових відносин залучення необхідних для розвитку економіки регіону фінансових, технологічних, людських ресурсів відбувається шляхом економічного змагання на зовнішніх (міжнародних) та внутрішніх (міжрегіональних) ринках інвестицій, праці, технологій. Спроможність регіону перемагати в цьому змаганні можна визначити як конкурентоспроможність регіону.

З точки зору територіального поділу країни економіки регіонів є основними елементами національної економіки. Саме на регіональному рівні відбуваються процеси створення, функціонування та трансформації промислових комплексів, в рамках яких відбувається практичне освоєння вищеозначених ресурсів. Таким чином, регіони виступають первинними суб'єктами економічного змагання на макрорівні, а конкурентоспроможність регіонів в цьому змаганні є однією з необхідних передумов подальшого розвитку не тільки їх самих, а й країни в цілому.

Питанням забезпечення конкурентоспроможності регіону приділяли увагу багато вітчизняних та зарубіжних дослідників. Серед головних напрямків забезпечення конкурентоспроможності регіону, висвітлених в сучасних наукових дослідженнях, можна виділити стимулювання інноваційного розвитку території. Незважаючи на значний внесок вітчизняних та зарубіжних економістів у вирішення актуальних задач інноватики на регіональному рівні, на сьогоднішній день недостатньо розробленими є питання складу регіональних інноваційних систем, чинників та методів їх реформування, формування моделі ендогенного інноваційного розвитку як однієї з базових передумов конкурентоспроможності регіону. Потреба вирішення цих проблемних питань зумовила вибір теми дисертації та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт ДВНЗ “Донецький національний технічний університет” МОН України на 2003-2007 рр., в рамках: теми “Підвищення економічного потенціалу регіону на основі ефективного використання факторів виробництва” (№ реєстрації Н-14-02), у межах якої автором самостійно проведені дослідження чинників конкурентоспроможності регіону; теми “Розробка методів управління розвитком інститутів ринкового господарства” (ДР № 0106U001181), де дисертантом було визначено інноваційну складову в формуванні конкурентоспроможності на регіональному рівні та інституціональні передумови її активізації.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є узагальнення теоретичних, аналіз практичних і розробка науково-методичних положень та пропозицій щодо організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності регіону на основі удосконалення регіональної інноваційної системи.

Для досягнення поставленої мети визначено і розв'язано наступні взаємообумовлені завдання:

проаналізовано об'єктивні передумови формування конкурентоспроможності регіону;

визначено інноваційну складову в формуванні конкурентоспроможності регіону та сучасні передумови її активізації на регіональному рівні;

узагальнено сучасні методичні підходи до позиціонування новацій в економіці регіону;

оцінено структурні деформації промислового комплексу Донецької області і визначено пріоритети його реформування;

проаналізовано результати впровадження новацій в промисловості Донецької області та структуру джерел фінансування інноваційної діяльності;

досліджено інноваційний потенціал Донецької області та результативність існуючих форм впровадження новацій в машинобудівному комплексі;

розроблено методичні положення формування інноваційної системи регіону та визначено роль і місце промислових кластерів в формуванні конкурентоспроможності регіону;

обґрунтовано загальні пропозиції щодо організаційного забезпечення кластеризації гірничошахтного машинобудування Донецької області;

визначено основні напрямки та запропоновано заходи щодо економічного забезпечення інноваційної діяльності в рамках промислових кластерів регіону.

Об'єктом дослідження є процеси формування конкурентоспроможності регіону в сучасних умовах.

Предметом дослідження є теоретичні положення, базові принципи та методи організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності регіону.

Методи дослідження. Методологічні та теоретичні дослідження базуються на принципах діалектики як загального способу пізнання.

В ході виконання роботи використано такі методи наукового пізнання: методи логічного узагальнення, що забезпечили послідовність виконання поставлених задач; методи наукової абстракції та системного аналізу - для дослідження конкурентоспроможності регіону як цілісного, системного утворення; діалектичний метод - для виявлення діалектичних розбіжностей процесів забезпечення конкурентоспроможності регіону і визначення шляхів їх вирішення; методи статистичного та порівняльного аналізу - при аналізі фактологічного матеріалу, який характеризує вплив основних факторів на конкурентоспроможність регіону; аналіз і синтез - при удосконаленні існуючого понятійного апарату інноватики; структурно-функціональний підхід - при вдосконаленні підходу до кластерного аналізу промислового комплексу регіону та визначенні складу кластеру гірничошахтного машинобудування Донецького регіону; методи економіко-математичного моделювання - в процесі побудови моделі раціонального розподілу інвестицій при багатокомпонентному інвестуванні.

На розробку наукового підходу до вирішення поставленої задачі вплинули роботи вітчизняних вчених-економістів та практиків, які займаються дослідженням й розв'язанням проблем інноваційного розвитку економіки регіону. Серед них можна виділити Я. Жаліла, В. Амітана, П. Гудзя, В. Максимова, Л. Мясникову, Т. Прихо-дько, В. Захарченка, М. Шарка, С. Соколенка, В. Денисюка, Л. Федулову, Л. Мартю-шеву та ін. Вказані вчені роблять у своїх роботах акцент на значимість інноваційної діяльності в завданні стимулювання сталого розвитку економіки регіону. Серед дослідників, які займаються проблемами конкурентоспроможності економіки регіону, слід назвати таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як М. Портер, А. Ельянов, В. Іноземцев, О. Амоша, Л. Савельєв, С. Качура, Б. Кліяненко, В. Василенко, А. Рей, В. Савчук, Л. Антонюк, О. Волкова, М. Гельвановський. Інвестиційне забезпечення інноваційних процесів в своїх роботах досліджували такі вчені як В. Хобта, Н. Бутко, Т. Щетилова, А. Гойко, В. Глазунов, Г. Красовський, Г. Козаченко, С. Смоляк, П. Орлов.

Інформаційну основу наукового дослідження склали показники економічного розвитку, інноваційної діяльності та галузевої структури промисловості Донецької області. Для обробки інформації і виконання розрахунків використовувалися програмні комплекси Microsoft Excel 97 та MathCad 11.0.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у забезпеченні конкурентоспроможності регіону на основі розробки методів удосконалення його інноваційної системи, спрямованих на зміни у галузевій структурі промисловості. При цьому отримано такі основні результати, які слід вважати новими або відносно новими.

вперше:

розроблено організаційну модель формування конкурентоспроможності продукції регіону на основі взаємодії суб'єктів макро- та мікрорівнів, що дозволяє визначати напрями економічного забезпечення конкурентоспроможності регіону;

запропоновано економіко-математичну модель раціонального розподілу інвестиційних ресурсів між інноваційними проектами, в якій основним критерієм ефективності виступає показник валового чистого дисконтованого прибутку за групою проектів, що дозволяє інвесторам або кредитним інститутам обґрунтовувати доцільність інвестування;

удосконалено:

підходи до оцінки структурних деформацій промислового комплексу регіону на основі співставлення питомої ваги обсягів виробництва та реалізації продукції ключових його галузей, що дозволяє уточнювати чинники конкурентоспроможності регіону;

методи дослідження результатів впровадження новацій у промисловості регіону на основі встановлення структури фінансування, що дає можливість визначення стану інноваційної діяльності як у галузевому, так і в регіональному аспектах;

підходи до визначення складу інноваційної системи регіону та взаємозв'язків між її елементами на основі використання ознак класифікації інновацій, що сприяє з'ясуванню ролі та місця кластеризації в забезпеченні його конкурентоспроможності;

організаційне забезпечення управління інноваційним розвитком регіону на основі використання трирівневої ієрархічної системи державних закладів (країна-регіон-місто/район), що дозволяє визначати умови активізації інноваційної діяльності;

дістало подальшого розвитку:

визначення терміну “конкурентоспроможність регіону”, під яким розуміється здатність використовувати конкурентні переваги та позиції регіону на цільових ринках з метою виконання його основної функції, завдяки чому були виділені базові чинники конкурентоспроможності регіону та напрямки її забезпечення;

теоретичні положення про базові чинники розвитку регіонів, серед яких виділено інноваційну складову та галузеву структуру промисловості із переважанням високотехнологічних виробництв, що дозволило розширити розуміння природи конкурентоспроможності регіону;

теоретичні положення щодо природи впливу кластеризації на розвиток регіону через раціоналізацію економічної діяльності учасників регіональних кластерних об'єднань, що дозволяє визначити шляхи активізації його інноваційного розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, які захищаються в дисертаційній роботі, доведені до рівня конкретних практичних пропозицій та рекомендацій. Вони створюють передумови для подальшого дослідження проблем підвищення конкурентоспроможності регіону шляхом активізації інноваційних процесів в територіальних промислових системах.

До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать:

рекомендації щодо виділення машинобудівного комплексу як пріоритетного в системі ендогенного інноваційного розвитку регіону, які можуть бути використані органами державної влади в регіоні при розробці стратегічних програм;

методи управління інноваційним розвитком у структурі трирівневої ієрархічної системи “країна-регіон-місто/район” шляхом уточнення функцій її елементів, які можуть бути використані центральними органами державної влади при удосконаленні системи управління регіоном;

пропозиції щодо структури промислових кластерів, які можуть бути використані суб'єктами економічної діяльності в процесі формування кластерних об'єднань;

економіко-математична модель раціонального розподілу інвестицій між інноваційними проектами, яка може бути використана інвесторами при дослідженні ефективності інвестування, кредитними інститутами при обґрунтуванні доцільності фінансування інноваційних заходів та органами державної влади в регіоні при розробці комплексних інноваційних програм.

Підтверджують практичне впровадження результатів дисертаційної роботи відповідні довідки Центру законодавчих ініціатив Донецької обласної ради (довідка №160/88 від 17.10.2006 р.), Виконавчого комітету Макіївської міської ради (довідка №14/7.12-1175 від 14.09.2005 р.), Головного економічного управління Донецької міської ради (довідка №01-10/7748 від 19.10.2006 р.), ЗАТ “Технологічний парк “Вуглемаш” (довідка №3/04-117 від 26.05.2006 р.), ВАТ “Донецькгірмаш” (довідка №4621/55 від 30.12.2005 р.).

Науково-методичні розробки, наведені в дисертаційній роботі, використовуються в навчальному процесі ДВНЗ “Донецький національний технічний університет” МОН України (довідка №01-26 від 18.10.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розробки практичних, теоретичних та методичних положень та рекомендацій, спрямованих вдосконалення організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності регіону.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати дисертації доповідалися автором і одержали схвалення на: Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах” (м. Донецьк, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Сучасні проблеми економіки підприємства” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); П'ятій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії сталого розвитку” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 18 наукових робіт, з них 11 - у наукових фахових виданнях, та 6 тез конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 10,18 д.а., які особисто належать авторові.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Дисертація, загальним обсягом 180 сторінок комп'ютерного тексту, включає 12 таблиць, 52 рисунки, 5 додатків на 11 сторінках, список використаних джерел із 184 найменувань на 16 сторінках.

конкурентоспроможність інноваційний фінансування

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, показані об'єкт і предмет дослідження, сформульовано мету і задачі дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичну цінність результатів дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи конкурентоспроможності регіону. У розділі проаналізовано об'єктивні передумови конкурентоспроможності регіону, визначено базові чинники регіональної конкурентоспроможності та детально розглянуто інноваційну складову в її формуванні, наведено існуючі підходи до активізації інноваційного розвитку на регіональному рівні.

Якщо розглядати економічну систему країни з точки зору територіального поділу, то економіки регіонів можна виділити як основні її елементи. Забезпечення конкурентоспроможності регіонів, таким чином, є однією з необхідних умов забезпечення загальної конкурентоспроможності країни. А, отже, й інструментом, через який можливе досягнення такого стану національної економіки, який дозволяє ефективно протистояти тим кризогенним чинникам, що виникають внаслідок існуючої моделі розвитку світової економічної системи. У дисертаційній роботі розглянуто різні визначення терміну “конкурентоспроможність регіону” і зроблено висновок про те, що це поняття не можна розглядати у відриві від об'єктів та суб'єктів конкуренції (рис. 1). У зв'язку з цим запропоновано визначати конкурентоспроможність регіону як здатність використовувати конкурентні переваги та позиції регіону на цільових ринках з метою виконання його основної функції.

Сучасна специфіка розвитку світової економіки зумовлює необхідність аналізу в першу чергу тих чинників конкурентоспроможності регіону, які визначають його позиції на міжнародному рівні, а саме спроможність до інноваційного розвитку та галузеву структуру промисловості із переважанням високотехнологічних виробництв, в тому числі машинобудування. Слід відзначити, що в 2000 та 2005 рр. частка машинобудування в промисловості України була в 2,7 рази нижча за загальносвітовий показник, в 3,4 рази нижча за показник по розвинених країнах та в 2,3 рази нижча за показник УРСР 1990 р., що свідчить про низьку конкурентоспроможність української економіки за цим показником та про негативні тенденції розвитку галузевої структури промисловості протягом років незалежності. Це також підтверджується постійним зниженням індексу міжнародної конкурентоспроможності зростання (Growth Competitiveness Index) для України.

Систематизація існуючих поглядів стосовно інноваційної діяльності дозволяє відзначити, що на сьогодні інновації є потужним чинником ескалації технологічного розриву між країнами, які здатні стимулювати розвиток технологій і виробництва товарів і послуг на їх основі, та країнами, які втратили важелі впливу на національні інноваційні процеси. Економічна модернізація промисловості регіонів периферійних країн за об'єктивною необхідністю спирається на техніко-технологічні, а частково й соціальні розробки лідерів техногенної цивілізації, де, на відміну від периферійних країн, НТП має ендогенну природу.

В дослідженнях вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів установлено, що на рівні регіону активізації інноваційної діяльності сприяє формування так званих кластерних об'єднань підприємств. Промислові кластери, як правило, включають виробників продукції, збутові організації, науково-дослідні заклади й створюють такі умови функціонування своїх учасників, за яких знижується вартість взаємодії між підприємствами-учасниками та рівень основних економічних ризиків впровадження нововведень. Отже, кластеризація є достатньо ефективним заходом підвищення інноваційної активності на рівні регіону.

Серед основних методів позиціонування новацій в господарському комплексі регіону у роботі виділені такі, як реформування інноваційної інфраструктури, управління інноваційним потенціалом та активізація інвестиційних процесів. У першій групі методів виділено створення інноваційних кластерів на основі формування центрів виробництва та комерційної реалізації інноваційних продуктів; в другій групі методів приділено увагу ефективній мотивації інтелектуальної праці та розвитку персональних навичок й здібностей; до третьої групи віднесено вдосконалення інформаційного забезпечення та методи оцінки економічної ефективності інноваційних проектів з урахуванням чиннику часу та валової доданої вартості за проектами.

Розділ 2. Аналіз основних чинників конкурентоспроможності регіону. В даному розділі проаналізовано базові чинники конкурентоспроможності для Донецької області. В рамках аналізу галузевої структури промисловості отримано оцінку структурних деформацій промислового комплексу Донецької області. Інноваційну складову конкурентоспроможності охарактеризовано за допомогою результатів аналізу динаміки основних показників інноваційної діяльності в промисловості. Проведено дослідження інноваційного потенціалу та результативності існуючих форм активізації інноваційної діяльності у Донецькій області.

Базовими чинниками конкурентоспроможності регіону у роботі розглянуті галузева структура промисловості та інноваційна діяльність економічних суб'єктів. Перший з вказаних чинників повинен демонструвати переважання в структурі промисловості високотехнологічних виробництв, зокрема машинобудування; другий повинен демонструвати стабільну або зростаючу динаміку основних показників.

Слід відзначити, що провідними галузями економіки Донецької області (в порядку зниження питомої ваги) є металургія, видобувна промисловість та машинобудування, серед яких лише останнє можна віднести до високотехнологічних. В 2000 р. та 2005 р. частка машинобудування в економіці області складала відповідно 8,6% та 9,3%, що в 1,83-1,98 рази нижче за показник 1990 р., коли питома вага машинобудування за обсягами виробленої продукції складала 17,0%. Після довготривалого спаду машинобудівного виробництва період з 2000 по 2004 рр. відзначався щорічним збільшенням обсягів реалізації, а в 2005 р. знов відбувся спад (індекс продукції склав 80,7% від показника 2004 р.).

Машинобудівна продукція є однією з головних статей імпорту до регіону, при цьому частка машинобудування в імпорті (18,9% у 2005 р.) значно перевищує частку машинобудівної продукції в експорті з регіону (5,6% у 2005 р.), що додатково свідчить про невідповідність галузевої структури промисловості Донецької області міжнародним критеріям конкурентоспроможності регіону.

Оцінка стану інноваційної діяльності в Донецькій області є незадовільною. Кількість інноваційно-активних підприємств постійно знижується, а вартість впровадження інновацій незупинно зростає. Якщо в 2000 р. на одне інноваційно-активне підприємство приходилося 7,94 видів освоєної нової продукції, 1,45 впроваджених нових технологічних процесів та 4289,936 тис. грн. вкладених в інноваційний розвиток коштів, то в 2005 р. ці показники відповідно складали 2,32, 1,22 та 26420,27 тис. грн. Це дозволяє констатувати майже п'ятиразове зниження ефективності інноваційної діяльності протягом 6 років (рис. 2).

При цьому у дисертації акцентовано, що на фоні загальних тенденцій розвитку промисловості машинобудівний комплекс проявляє себе як точка інноваційного зростання. Збільшується частка машинобудування в загальній кількості впровадження нових технологічних процесів й інноваційної продукції, проте існуюча економічна криза негативно впливає на його подальшу спроможність активізувати інноваційні процеси.

У ході виконання роботи виявлено, що в структурі фінансування інновацій в Донецькій області практично відсутні кредитні ресурси та ресурси інвесторів (домінуючими є власні кошти підприємств), що свідчить про неефективність методів заохочення інвесторів до інноваційного розвитку промисловості регіону (табл. 1).

Таблиця 1 Джерела та обсяги фінансування інноваційної діяльності в промисловості Донецької області (тис. грн.)

Джерело фінансування	2000 р.	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.
Власні кошти	385840,0	480811,6	384565,7	557349,6	993802,2	1825500,0
Держбюджет	128,0	-	1565,3	682,8	2386,0	-
Місцеві бюджети	50,0	-	707,3	114,8	-	-
Вітчизняні інвестори	23347,0	4942,6	10863,9	253,5	-	-
Іноземні інвестори	17731,0	5424,8	19085,7	-	-	4900,0
Кредити	18554,1	11293,9	65621,3	249237,5	60750,1	124700,0
Інші джерела	21952,9	21900,0	590,0	24,1	-	-
Усього	467603,0	524372,9	482999,2	807662,3	1056938,3	1955100,0

Серед державних заходів стимулювання інноваційної активності можна виділити прийняття низки нормативних актів із визначення спеціальних режимів інвестування та інноваційної діяльності. При цьому заснування на базі Закону України “Про спеціальні режими інноваційної діяльності” в окремих галузях технопарків призвело до позитивної динаміки інноваційної діяльності в межах цих закладів. Проте, після початку функціонування технопарків й отримання протягом 2001-2003 рр. певних позитивних результатів намітилась тенденція до зниження їх інноваційної активності. Це зумовлено падінням активності інвесторів й зменшенням обсягів інвестицій до інноваційних проектів технопарків й свідчить про необхідність реформування інвестиційного механізму цієї структури.

Розділ 3. Науково-методичне обґрунтування заходів щодо забезпечення конкурентоспроможності регіону. В рамках даного розділу на основі розробленого методичного підходу щодо організаційного забезпечення кластеризації обґрунтовано пропозиції стосовно формування кластеру гірничошахтного машинобудування Донецької області, визначено основні напрямки економічного забезпечення інноваційної діяльності промислових кластерів регіону та запропоновано заходи щодо удосконалення державного управління інноваційним розвитком.

Спроможність до інноваційного розвитку залежить від інноваційного потенціалу, формування якого відбувається у межах інноваційної системи регіону (рис. 3).

На рисунку 3 інноваційну систему подано у вигляді наступних елементів: А - комплекс заходів впливу з боку держави на підприємство (ефектор 2), а також на систему фахової підготовки і сферу освіти (нематеріальна основа); B - конкретні форми і методи мотивації інтелектуальної праці; С - створення більш ефективних форм трансформації матеріальних ресурсів; D - практичне застосування нових форм трансформації матеріальних ресурсів; Е - матеріальний результат застосування інноваційних розробок. При цьому в системі виокремлюється своєрідне “ядро” - підприємство, його взаємодія із науково-дослідними закладами, інвестиційними інститутами, впровадження новацій та реалізація інноваційних продуктів. Зіставлення складу цієї підсистеми з існуючими підходами до визначення промислових кластерів дозволяє стверджувати, що саме кластер є найбільш адекватним прикладом подібної підсистеми.

В дисертації у складі промислових кластерів пропонується виділяти 3 блоки та 2 центри: виробничий блок; блок споживачів; науково-дослідний блок; збутовий центр; інноваційний центр (рис. 4). На рисунку 4: А - розміщення замовлень на продукцію; B1 - визначення цільових настанов інноваційного центру; В2 - визначення завдань для виробничого блоку; С - передача завдань науково-дослідному блоку; D1 - співробітництво інноваційного блоку із блоком споживачів; D2 - впровадження розробок науково-дослідного блоку; Е - виробництво продукції; F1 - реалізація продукції в рамках кластеру; F2 - реалізація продукції поза межами кластеру.

Кінцевим результатом конкурентоспроможності регіону є конкурентоспроможність продукції. Створення конкурентоспроможної продукції промисловими підприємствами регіону призводить до більш ефективного використання основних факторів виробництва й створює передумови до підвищення рівня заробітних плат та покращення виробничої, соціальної, транспортної інфраструктури регіону. На базі управління конкурентоспроможністю продукції формується взаємозалежна система ендогенного розвитку, коли конкурентоспроможність продукції промисловості спирається на конкурентоспроможність регіону, а конкурентоспроможність регіону забезпечується конкурентоспроможністю продукції (рис. 5).

В рамках цієї організаційної моделі управління регіональною конкурентоспроможністю можливе за умов поєднання зусиль суб'єктів мікрорівня (промислових кластерів) та макрорівня (державних органів управління регіону) на основі погодження їх економічних інтересів. Система управління конкурентоспроможністю продукції промислового кластеру спирається на такі інструменти, як маркетингова політика, НДДКР, мотивація праці, інвестиційна діяльність та податкова політика. В свою чергу, інвестиційна діяльність, маркетингова політика та НДДКР спираються на систему інформаційного забезпечення економічної діяльності.

Організаційним забезпеченням реалізації стратегії інноваційного розвитку на макрорівні стає удосконалення ієрархічної системи управління, яка відповідає за стимулювання, оцінку та контроль впровадження інноваційних програм. При цьому контроль повинен здійснюватися на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному та місцевому із відповідним розподілом функцій між цими трьома рівнями управління (рис. 6).

Для вирішення проблеми економічного забезпечення інноваційної діяльності в дисертаційній роботі запропоновано економіко-математичну модель раціонального розподілу інвестиційних ресурсів між групою інноваційних проектів. Модель базується на формулюванні задачі лінійної оптимізації при наявності обмежених обсягів інвестиційних ресурсів та певної кількості інноваційних проектів з визначеним рівнем рентабельності, мінімальних необхідних та максимальних можливих обсягів інвестування й має такий вигляд:

де - кількість проектів;

, - номер проекту;

- термін реалізації проекту (років);

, - номер періоду (року);

- мінімальний необхідний обсяг капіталовкладень в проект j;

- максимальний необхідний обсяг капіталовкладень в проект j;

, - відповідно норма ефективності та ставка дисконтування для проекту j;

- загальний обсяг доступних інвестиційних ресурсів;

- обсяг інвестицій у проект у період .

Задача полягає в максимізації функції при заданих обмеженнях , , . Вирішенням даної задачі стає матриця інвестиційних проектів , що дозволяє інвестору максимізувати прибуток у період часу .

Модель на практиці може бути застосовано індивідуальним чи інституціональним інвестором для прийняття рішення про інвестування, або кредитними інститутами при прийнятті рішення щодо надання інвестиційного кредиту.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішено наукове завдання щодо організаційно-економічного забезпечення конкурентоспроможності регіону на основі удосконалення інноваційної системи регіону через кластеризацію його промислового комплексу та впровадження нових методів позиціонування новацій. Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати ряд висновків і пропозицій теоретичного, прикладного і методичного змісту, основні з яких зводяться до наступного:

1. Об'єктивна необхідність забезпечення конкурентоспроможності регіонів зумовлена, по-перше, характером боротьби за необхідні для розвитку регіонів ресурси й, по-друге, необхідністю забезпечення загальної конкурентоспроможності країни, територіальним елементом якої виступає даний регіон. Поєднання існуючих підходів дозволило в рамках виконаного дослідження інтерпретувати конкурентоспроможність регіону як здатність використовувати конкурентні переваги та позиції регіону на цільових ринках з метою виконання його основної функції.

2. Конкурентоспроможність регіону визначається спроможністю забезпечувати стійке економічне зростання у середньостроковій перспективі на основі нових прогресивних технологій та розвитку високотехнологічних галузей промисловості. При цьому головним інструментом, а отже й першим з основних чинників конкурентоспроможності регіону стає інноваційна діяльність. Полем виникнення та впровадження інновацій, а отже й другим чинником конкурентоспроможності регіону, виступає галузева структура промисловості з переважанням високотехнологічних виробництв.

3. Основним методом підвищення ефективності позиціонування новацій в економіці регіону є управління інноваційним потенціалом через удосконалення регіональної інноваційної системи. Сучасні автори акцентують увагу в своїх працях на тому, що інноваційні процеси в сучасній економіці найбільш активно протікають в так званих кластерних об'єднаннях підприємств. Це пояснюється можливістю у межах кластерного об'єднання значно знижувати ризики впровадження новацій при одночасному збереженні значного ступеня економічної незалежності учасників. Вищевикладене дозволяє зробити висновок про те, що кластеризація є одним з ефективних засобів поліпшення інноваційної інфраструктури регіону.

4. Встановлено, що розвиток галузевої структури промисловості Донецької області характеризується істотними деформаціями. Серед трьох провідних галузей області до високотехнологічних можна віднести лише машинобудування, при цьому за часи незалежності відбулося майже дворазове зниження частки машин та півтораразове збільшення частки металургійної продукції в загальному обсязі реалізованої продукції промисловими підприємствами. Продукція машинобудування залишається однією з головних статей імпорту й займає незначну частку експорту. Все це свідчить про незадовільний стан галузевої структури промисловості як чинника конкурентоспроможності Донецької області.

5. Виявлено, що в структурі джерел фінансування інновацій в Донецькій області домінують власні кошти підприємств та практично відсутні кредитні ресурси та ресурси інвесторів. Інноваційна діяльність в області характеризується зниженням кількості інноваційно-активних підприємств, впроваджених нових технологічних процесів та видів продукції. При цьому обсяги фінансування інноваційної діяльності на одне інноваційно-активне підприємство Донецької області зростають і перевищують, а кількість впроваджених нових технологічних процесів та нових видів продукції знижуються і є нижчими за аналогічні показники по Україні. Цей факт свідчить про погіршення стану інноваційної складової конкурентоспроможності Донецької області. При цьому машинобудівний комплекс, незважаючи на внутрішню кризу, проявляє себе як точка інноваційного зростання.

6. Доведено, що інноваційний розвиток регіону можна розглядати як сукупність перманентних взаємопов'язаних виробничих, адміністративних та соціальних інновацій в рамках регіональної інноваційної системи. Виділення в інноваційній системі регіону двох рівнів (макроекономічного та мікроекономічного) дозволило визначити, що стрижневим елементом інноваційної системи регіону виступають промислові кластери. В їх складі запропоновано виділяти 3 блоки та 2 центри: виробничий блок; блок споживачів; науково-дослідний блок; збутовий центр; інноваційний центр. В машинобудівному комплексі Донецької області прикладом кластеру може служити об'єднання підприємств гірничошахтного машинобудування.

7. Розкрито тезу про те, що конкурентоспроможність продукції виступає результатом конкурентоспроможності регіону, але в той же час створення конкурентоспроможної продукції призводить до більш ефективного використання факторів виробництва. Підвищення ефективності виробництва дозволяє акумулювати в регіоні додаткові ресурси, що закріплює його конкурентні позиції. Так формується взаємозалежна система ендогенного розвитку, в якій конкурентоспроможність регіону забезпечується конкурентоспроможністю продукції промисловості. Управління цією системою базується на погодженні економічних інтересів суб'єктів макрорівня (органів державної влади в регіоні) та мікрорівня (промислових кластерів).

8. Як організаційне забезпечення реалізації стратегії інноваційного розвитку на макрорівні в роботі запропоновано функціональне удосконалення ієрархічної системи управління на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях. При цьому органи загальнодержавного рівня відповідатимуть за стратегічне планування та коригування регіональних програм відповідно до загальнонаціональних інтересів, а регіональні й місцеві органи - за взаємодію з відповідними елементами промислових кластерів в процесі розробки інноваційних програм.

9. Для вирішення проблеми підвищення інвестиційної привабливості інновацій запропоновано економіко-математичну модель раціонального розподілу інвестиційних ресурсів між інноваційними проектами з визначеним рівнем рентабельності та наявністю мінімальних необхідних та максимальних можливих обсягів інвестування при обмеженні за обсягами інвестиційних ресурсів на основі лінійної оптимізації. Модель на практиці може бути застосованою індивідуальним чи інституціональним інвестором для прийняття рішення про інвестування, або кредитними інститутами при прийнятті рішення щодо надання інвестиційного кредиту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павлиш Е.В. До питання про окремі положення теорії інноватики з точки зору забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. - Донецьк: ДонНТУ, 2006. - Вип. 30(114). - С.91-100.

2. Павлиш Е.В. Особливості кластеризації підприємств гірничо-шахтного машинобудування // Прометей: Регіональний зб. наук. праць з економіки. - Донецьк: ІЕПД НАН України; ДЕГІ, 2006. - Вип. 2(20). - С. 156-160.

3. Павлиш Е.В. Машинобудівний комплекс і інноваційний розвиток регіону // Экономика и право. - 2006. - №2(15). - С. 89-94.

4. Павлиш Е.В. Модель оптимального розподілу інвестиційних ресурсів при багатокомпонентному інвестуванні // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - Вип. 210. - Т. IV. - C. 1082-1093.

5. Павлыш Э.В. Взаимодействие институциональной среды и инновационной инфраструктуры машиностроительной отрасли // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. - Донецьк: ДонНТУ, 2004. - Вип. 69. - С. 30-34.

6. Павлиш Е.В. Трансформаційні процеси в структурі машинобудівного виробництва і моделювання їхньої інноваційної спрямованості // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип. 190. - Т. IV. - C. 1090-1095.

7. Павлыш Э.В. Инновационное партнёрство государства и бизнеса в машиностроительном комплексе // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - Вип.198. - Т.IІ. - C. 461-466.

8. Павлыш Э.В. Роль мотивации труда в управлении конкурентоспособностью продукции предприятий машиностроительного комплекса Украины // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційний розвиток економіки: Зб. наук. праць. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2003. - Вип. 6 (XLIV). - Ч. 4. - С. 98-106.

9. Павлыш Э.В. Инновационная система и инновационный механизм машиностроительного комплекса Украины: теоретический подход // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - Вип.186. - Т. IІІ. - C. 644-655.

10. Павлиш Е.В. Інноваційний розвиток суспільного виробництва та раціональне розподілення інвестиційних ресурсів // Схід. - 2003. - №5(55). - С. 16-19.

11. Павлыш Э.В. Управление конкурентоспособностью продукции предприятий машиностроительного комплекса Украины // Менеджер. - 2003. - №4(26). - С. 80-87.

12. Павлиш Е.В. Завдання оптимізації управління інформаційним полем підприємства в умовах глобалізації // Економічний вісник Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”: Зб. наук. праць. - К.: НТТУ “КПІ”, 2004. - Вип. 1. - С. 440-444.

13. Павлиш Е.В. Моделювання оптимального розподілу інвестиційних ресурсів // Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 3-4 лютого 2006 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т. 1. - С. 87-90.

14. Павлиш Е.В. Машинобудівна галузь: досвід функціонування та перспективи розвитку в глобальному економічному просторі // Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 20 квітня 2005 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. ІІ. - С. 163-166.

15. Павлиш Е.В. Забезпечення структурних трансформацій у машинобудівному комплексі // Інвестиційні стратегії сталого розвитку: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Дніпропетровськ, 27-28 лютого 2004 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 1. - С. 76-77.

16. Павлыш Э.В. Факторы устойчивого экономического развития машиностроительного комплекса в условиях международной конкуренции // Фінансово-економічні проблеми розвитку регіонів України: Матеріали V Всеукр. наук.-прак. конф. (Дніпропетровськ, 26 жовтня 2004 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - Т. 2. - С. 137-138.

17. Павлыш Э.В. Теоретические основы формирования инновационного механизма в машиностроительном комплексе Украины // Сучасні проблеми економіки підприємства: Матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. (Дніпропетровськ, 5 листопада 2003 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - Т. 1. - С. 136-138.

18. Павлыш Э.В. Инновационное развитие как приоритетное направление инвестиционной деятельности // Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях: Материалы Междунар. науч.-практ. конф. молодых учёных (Донецк, 18-19 апреля 2003 г.). - Донецк: ДонНТУ, 2003. - С. 5-8.

Размещено на Allbest.ru