розроблено ситуаційну модель управління торгівлею житловою нерухомістю на основі аналізу поточної, цільової та еталонної ситуації з урахуванням мінливого зовнішнього соціально-економічного середовища, яка дає можливість обґрунтувати управлінське рішення і спрогнозувати вірогідні цінові сценарії на ринку житлової нерухомості.

Удосконалено:

систему оцінки торгівлі житловою нерухомістю на основі загальних та спеціальних показників, яка дозволяє здійснювати моніторинг ринку житла і прогнозувати перспективи розвитку торгівлі житловою нерухомістю;

термінологічний апарат стосовно визначення ключових понять, таких як “житлова нерухомість”, “ринок житлової нерухомості”, “торгівля житловою нерухомістю” на основі аналізу їх характеристик і синтезу загальних ознак;

класифікація видів ринку житлової нерухомості за такими ознаками: форма власності, масштаби діяльності, спроможність приносити доход, цілі та мотиви придбання нерухомості, здатність задовольняти потреби, вид угод, способи здійснення угод, рівень готовності до експлуатації;

Отримані в дисертації наукові результати доведені до рівня практичних рекомендацій і використовуються в діяльності окремих підприємств Донецької області, серед них: ТОВ "ВІСТ" (акт впровадження від 03.03.2002 р.), ПП “Авантаж” (акт впровадження від 16.05.2004 р.), Краматорське відділення Донецької ТПП (акт впровадження від 18.06.2004р.), ТОВ ВКФ “Титан” (акт впровадження від 25.09.2004 р.), МПП “Метан” (акт впровадження від 26.12.2004 р.).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі під час викладання дисциплін “Фінансова діяльність суб'єктів господарювання”, “Фінанси підприємств”, “Стратегічне управління” та при виконанні курсових і дипломних робіт (довідка від 18 грудня 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що одержані автором, є самостійним внеском в розвиток теорії і практики торгівлі житловою нерухомістю.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися автором на Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених "Проблеми та перспективи розвитку фінансів, кредиту і бухгалтерського обліку" (м. Донецьк, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Підприємництво, маркетинг, менеджмент" (м. Донецьк, 2002 р.), Міжнародному семінарі "Нова економіка і вища освіта" (м. Донецьк, 2003р.), ІІІ, ІV, V міжрегіональних науково-практичних конференціях “Оподаткування в промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку” (м. Донецьк, 2003, 2004, 2005 рр.), VІ міжнародній науково-практичній конференції “Стан і перспективи оподаткування в умовах ринкової економіки” (м. Донецьк, 2006 р.), Науково-методичній конференції “Модернізація вищої освіти України в контексті євроінтеграції” (м. Донецьк, 2004 р.), Всеукраїнській науково-методичній конференції “Підготовка фахівців вищої кваліфікації для ХХІ століття” (м. Донецьк, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інтеграційні процеси та розвиток фінансової системи України”(м. Харків, 2006 р.), а також на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського у 2001-2006 рр.

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, надано інформацію щодо апробації та висвітлення основних результатів дисертації у відкритому друці, наведено структуру дослідження.

У першому розділі дисертації “Розвиток ринку житлової нерухомості” на основі аналітичних досліджень теорії ринку житлової нерухомості та практики його функціонування визначено сутність понять “житлова нерухомість”, “ринок житлової нерухомості”, “торгівля житловою нерухомістю”, обґрунтовано властивості житлової нерухомості як специфічного товару та встановлено особливості здійснення торгівлі житловою нерухомістю.

За аналітикою результатів огляду наукової теорії встановлено, що житлова нерухомість - це нерухоме майно, яким розпоряджаються або володіють та використовують фізичні особи з метою постійного чи тимчасового проживання. Доведено, що за своєю економічною природою житлова нерухомість є специфічним товаром, з певними властивостями, які обумовлюють різноманіття її видів та особливості здійснення торгових операцій.

Визначено, що операції з житлом є найбільш привабливими на сучасному ринку нерухомості, оскільки дозволяють в умовах низького ризику і залежності від економічної кон'юнктури підвищувати ліквідність житлової нерухомості як об'єкту торгівлі і мати можливість залучення зовнішніх джерел фінансування. У дисертації визначені види житлової нерухомості та розроблена її класифікація за такими ознаками: первинне житло (місце постійного проживання); вторинне житло (заміське житло, що використовується протягом обмеженого часу) та третинне житло (призначене для короткострокового проживання - готелі, мотелі тощо).

Дослідження показало, що основними факторами, які суттєво впливають на процес становлення та розвитку ринку житлової нерухомості в Україні, є такі: економічні реформи і пов'язане з ними введення інституту приватної власності на житлову нерухомість; масова приватизація житла; демонополізація в сфері будівництва та експлуатації житлової нерухомості; створення правових і економічних передумов для здійснення професійної діяльності на ринку житла; становлення механізму ринкового ціноутворення на житлову нерухомість.

На основі аналізу узагальнено основні тенденції розвитку ринку житлової нерухомості України і запропоновано виділення семи етапів еволюції цього ринку за часовим періодом та надана їх характеристика в залежності від темпів зростання цін, приросту кількості угод, співвідношення попиту і пропозиції, стану законодавчої бази та розвитку ріелторських фірм.

Дослідження і узагальнення досвіду функціонування українського ринку житлової нерухомості надало підстави для структурування ринку житла за такими класифікаційними ознаками: форма власності, масштаби діяльності, спроможність приносити доход, цілі та мотиви придбання нерухомості, здатність задовольняти потреби, вид угод, способи здійснення угод, рівень готовності до експлуатації.

Встановлено, що ринок житлової нерухомості як складова частина загального споживчого ринку має властиві тільки йому особливості: цикли в розвитку ринку житлової нерухомості не завжди збігаються у часі з циклами в реальній економіці; залежність від фінансового ринку; тісний зв'язок з інвестиційною активністю; стрімке реагування споживачів на зміну цін.

Доведено, що торгівля житловою нерухомістю являє собою процес купівлі-продажу об'єктів житлової нерухомості, який супроводжується зміною його власника, рухом капіталу та має обов'язкове документальне оформлення згідно чинного законодавства. Здійснення торгівлі житловою нерухомістю як специфічним товаром, інші операції та угоди, визначені чинним законодавством, формування попиту, пропозиції і ціни на цей товар відбуваються на відокремленому секторі ринку нерухомості, який пропонується розглядати як ринок житлової нерухомості.

Дійовими особами економічних відносин у сфері торгівлі житловою нерухомістю виступають покупці (юридичні та фізичні особи, що формують попит на ринку), продавці (власники та розпорядники майна, в т.ч. іноземні), професійні учасники (ріелторські фірми, комерційні банки, страхові компанії). Саме ефективність їх взаємодії забезпечує розвиток торгівлі житловою нерухомістю.

У другому розділі дисертації “Соціально - економічна оцінка торгівлі житловою нерухомістю” проведено аналіз впливу чинників зовнішнього середовища на стан розвитку торгівлі житловою нерухомістю, здійснено моніторинг ринку житлової нерухомості, визначено систему показників оцінки розвитку торгівлі житловою нерухомістю.

В результаті аналізу доведено, що торгівля житловою нерухомістю здійснюється в умовах постійного впливу різноманітних чинників, найбільш впливовими з яких є чинники зовнішнього середовища, такі як: правові (законодавча база); політичні (сучасна політична ситуація, передвиборні кампанії, воєнні дії в зоні міжнаціональних конфліктів); економічні (поточні грошові доходи населення, схильність населення до збереження, індекс споживчих цін, індекс споживчих настроїв, кредитна ставка, депозитна ставка, рівень доларизації, валютний курс, податок на нерухомість, ціни і тарифи на комунальні послуги, рівень орендної плати); демографічні (кількість населення, міграція населення); соціально-культурні (кількість зареєстрованих шлюбів, кількість зареєстрованих розлучень, рівень злочинності); техніко-технологічні (рівень технології і організації будівництва); територіальні (ступінь розвиненості території); природньо-кліматичні (екологія).

В роботі встановлено значну залежність між чинниками зовнішнього середовища та основними параметрами ринку житлової нерухомості (попитом, пропозицією та ціною), що визначило необхідність впровадження дійової системи моніторингу ринку житла.

У ході моніторингу, який здійснено на конкретних матеріалах Донецької області, розглянуті об'єкти житлової нерухомості: наявні та необхідні; якість житлових умов населення; рух вартісних показників операцій з нерухомістю; кількісні показники, що відображають сформованість інфраструктури ринку житлової нерухомості області. Певна увага приділена ціновому фактору здійснення операцій з житловою нерухомістю, як одному з ключових. Узагальнені показники моніторингу наведені у табл. 1.

Узагальнені показники моніторингу ринку житлової нерухомості Донецької області за 2000-2005 рр.

Дослідження показало, що можливості подальшого розвитку торгівлі житловою нерухомістю в Донецькій області обумовлюються, з одного боку, низькою забезпеченістю житлом населення, а з іншого, зростанням міграції і доходів населення.

З метою встановлення відповідності між існуючою потребою населення у житлі та рівнем розвитку торгівлі житловою нерухомістю проведено дослідження обсягів послуг по операціям з житловою нерухомістю.

Визначено стрімке зростання обсягів послуг по операціям з житловою нерухомістю: лише протягом 2005 р. на операції з житлом припадає 93,5% від загальної кількості відпрацьованих угод по підприємствах-посередниках на ринку нерухомості та 22,2% - при біржових угодах. Сучасне загальне скорочення житлового будівництва в Україні і, як наслідок, наявність незадоволеного попиту населення на житло підвищують роль і значення торгівлі житловою нерухомістю.

Результатом проведеного моніторингу стала систематизація проблем та можливостей подальшого розвитку торгівлі житловою нерухомістю. З метою удосконалення науково-методичних підходів щодо здійснення моніторингу ринкової ситуації з житловою нерухомістю в дисертації обґрунтовано систему загальних і спеціальних показників оцінки розвитку торгівлі житлом. До загальних показників пропонується віднести: індекс вартості житлової нерухомості (визначає величину одиниці виміру на ринку житла); індекс цінового очікування (дозволяє прогнозувати динаміку ринку житлової нерухомості на декілька найближчих місяців); індекс прибутковості житла (дозволяє проводити моніторинг вкладень в житлову нерухомість та оцінювати рівень доходності на ринку житлової нерухомості); узагальнений індекс доступності житла (визначається як відношення платоспроможного попиту до пропозиції на ринку житла); індекс комерційної доступності житла (дозволяє визначити спроможність домашнього господарства виплатити при оформленні довгострокового кредиту початковий внесок, розмір якого складає приблизно 30% від вартості придбання житла, і кредитні платежі); індекс соціальної доступності житла (характеризує види і способи надання житла на безоплатній основі або з використанням субсидій).

До спеціальних показників відносяться наступні: коефіцієнт очікування (відображає потенційні зміни, що можуть відбуватися на ринку житлової нерухомості у зв'язку з можливим збільшенням його учасників внаслідок існування об'єктивної необхідності в покращенні житлових умов); коефіцієнт привабливості (відображає готовність населення вкладати кошти у житлову нерухомість та її привабливість як специфічного товару); коефіцієнт прибутковості (показує скільки приходиться прибутку на 1 грн. загального обсягу операцій з житловою нерухомістю за певний період часу); коефіцієнт сучасності житлової нерухомості (дає можливість встановити частку об'єктів житлової нерухомості, що збудовані у сучасних ринкових умовах); коефіцієнт затребуваності (показує частку реалізованої пропозиції на ринку житлової нерухомості); коефіцієнт відповідності (дозволяє визначити рівень задоволення потреб споживачів у купівлі житлової нерухомості); коефіцієнт загрози (відображає рівень небезпеки здійснення торгових операцій з житлом на ринку житлової нерухомості); коефіцієнт розвиненості організованого ринку (дозволяє визначити ступінь організованості ринку житлової нерухомості на конкретний період); коефіцієнт зайнятості (дозволяє визначити привабливість професійної діяльності на ринку житлової нерухомості); коефіцієнт прогресивності (відображає ступінь наближення вітчизняного ринку житлової нерухомості до міжнародних стандартів).

За даними розрахунку спеціальних показників (табл. 2) встановлено, що у 2000-2005 рр. торгівля житловою нерухомістю розвивалась досить активно, підвищилась привабливість житла як товару, розширився спектр операцій та послуг на ринку житлової нерухомості. Це свідчить про якісний розвиток торгових операцій на ринку житлової нерухомості Донецької області.

Таблиця

Система спеціальних показників оцінки розвитку торгівлі житловою нерухомістю в Донецькій області

Запропонована система загальних і спеціальних показників розвитку торгівлі житловою нерухомістю дозволить в залежності від ситуації, що складається на ринку, через параметри фінансово-кредитної політики, цінові, об'ємні і структурні характеристики житлового будівництва досягти більшої збалансованості між реальним платоспроможним попитом і пропозицією на ринку житла, реалізувати соціально-орієнтовані механізми житлової політики як в окремих областях, так і у цілому в Україні.

У третьому розділі “Удосконалення механізму торгівлі на ринку житлової нерухомості” обґрунтовано основні організаційно-економічні складові механізму управління торгівлею на ринку житла, удосконалено методику оцінювання житлової нерухомості, запропоновано ситуаційну модель управління торгівлею на ринку житла.

З метою удосконалення торгових операцій з житловою нерухомістю в дисертації обґрунтовано механізм управління ринком житла, під яким пропонується розуміти сукупність організаційних та економічних складових, ступінь розвиненості яких сприяє підвищенню ефективності торгівлі об'єктами житлової нерухомості, враховуючи характер і глибину впливу чинників як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

З огляду на те, що сучасне правове поле функціонування ринку житлової нерухомості є недосконалим, запропоновано науково-методичні підходи до розробки Концепції розвитку ринку житлової нерухомості, яка забезпечить його прозорість та ефективність функціонування.

Найбільш ефективне вирішення проблеми систематизації інформації щодо пропозиції на ринку житлової нерухомості можливе шляхом створення цілісної системи пропозиції (рис. 3), що поєднує п'ять основних блоків, пов'язаних безпосередньо з об'єктами продажу та їх характеристиками, і два блоки - послуги будівельних організацій та пропозиції будівельних матеріалів.

Для удосконалення державного регулювання торгівлі житловою нерухомістю в дисертації запропоновано інструменти прямого впливу: створення законодавчо-нормативної бази, що регламентує функціонування ринку житла; введення системи відповідальності за порушення нормативних вимог при здійсненні правочинів щодо об'єктів житла та інструменти непрямого впливу: створення системи оподаткування житлової нерухомості; реалізація державних цільових програм; реформування житлово-комунального господарства тощо.

Крім цього, рекомендовано важелі громадського впливу, що передбачають реакцію широких верств суспільства, в тому числі професійних учасників, на ті або інші операції з житловою нерухомістю, які служать основою для розробки законодавчо-нормативної бази.

В дисертації розроблена методика оцінювання житлової нерухомості, як об'єкту торгівлі, на основі принципів системного підходу і методів багатокритеріальної оцінки. За допомогою регресійного аналізу побудовано модель залежності вартості об'єкту житлової нерухомості (у) від впливу найбільш вагомих факторів: кількість кімнат (х₁), престижність району розміщення (х₂), загальна площа (х₃), роздільність кімнат (х₄), площа кухні (х₅), тип будинку (х₆), систематичність надання комунальних послуг (х₇) та одержано рівняння лінійної регресії:

(1)

Надійність рівняння регресії в цілому і тіснота зв'язку між факторами підтверджена за допомогою критерію Фішера (він становить 6,67·10^-20, що не перевищує припустимий рівень значущості 5%).

Одним з перспективних напрямків адекватної оцінки і ефективного управління торгівлею житловою нерухомістю визначено модель, що базується на інформації щодо структурованого опису накопиченого передового досвіду професійних учасників ринку житла. Рекомендована модель ситуаційного управління торгівлею житловою нерухомістю (рис. 4) визначається наступними складовими: максимальною кількістю цільових ситуацій (відображають дискретний процес зміни стану торгівлі житловою нерухомістю у безперервному часі при сприятливому для суб'єктів протіканні процесів); поточним і еталонним станом (супроводжують відповідно фактичний і сприятливий стан торгівлі житловою нерухомістю); максимальною кількістю еталонних ситуацій і відповідних їм станів зовнішнього середовища (виникають незалежно від суб'єктів управління і значно впливають на торгівлю житлом).

До кожної пари “еталонна ситуація - стан зовнішнього середовища” у відповідність ставляться організаційно-управлінські заходи, які дозволяють в заданих умовах зовнішнього соціально-економічного середовища досягти бажаного стану торгівлі житлом. В узагальненому випадку кожна ситуація на ринку житлової нерухомості буде визначатися сукупністю техніко- та соціально-економічних показників, кількість елементів і зміст яких характеризує рівень спостереження, а отже, і можливості управління процесом торгівлі житловою нерухомістю.

Запропонована модель дає можливість спрогнозувати чотири вірогідні цінові сценарії на ринку житлової нерухомості (рис. 5): 1) орієнтовані на поступове зниження цін (дозволить швидко збалансувати між собою попит і пропозицію, якщо не спрацює фактор відкладеного попиту); 2) відсутність реальних можливостей з утримання цін (призведе виключно до зниження активності придбання новобудов, формуванню застою на ринку первинного житла при збереженні незадоволеного попиту на житло); 3) збереження попередніх цінових можливостей по реалізації великих обсягів житла в результаті розробки і реалізації нових стратегічних рішень; 4) пошук та швидка реалізація стратегій, які основані на різних схемах кредитування з метою збільшення доступності житла (розробка і реалізація комплексу заходів з стимулювання попиту).

Науково-методичні підходи та рекомендації, розроблені і запропоновані в дисертаційній роботі, дозволять забезпечити удосконалення механізму торгівлі житловою нерухомістю та підвищити ефективність його функціонування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі комплексного аналізу теоретичних основ формування та розвитку ринку житлової нерухомості, практики здійснення торгових операцій з житлом запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо удосконалення механізму торгівлі житловою нерухомістю.

Основні висновки і рекомендації щодо їх використання:

1. Встановлено, що у процесі розвитку вітчизняного ринку нерухомості все більшого значення набувають операції купівлі-продажу житла. Житлова нерухомість являє собою нерухоме майно, яке знаходиться в розпорядженні або на правах володіння та використання у фізичних осіб з метою постійного або тимчасового проживання. Особливості житлової нерухомості як специфічного товару необхідно враховувати при здійсненні торгових операцій, які супроводжуються зміною його власника та рухом капіталу і мають обов'язкове документальне оформлення.

2. Доведено, що головними причинами, які гальмують подальший розвиток торгівлі житловою нерухомістю, відповідно до результатів виконаної роботи, є: неефективність оподаткування житлової нерухомості; регулювання відносин на ринку різними міністерствами і відомствами; неповнота законодавчої бази, її суперечливість; повільне становлення системи іпотечного кредитування; широке використання практики заниження ціни угоди з житловою нерухомістю; слабкий розвиток діяльності по управлінню житловою нерухомістю; відсутність механізмів інтеграції ринку цінних паперів і ринку житла та єдиної державної політики розвитку ринку житлової нерухомості.

3. Визначено, що інфраструктура ринку житлової нерухомості розвивається нерівномірно. Більша частина обороту ринку житла здійснюється без участі професійних учасників. Обґрунтовано необхідність розробки програми врегулювання професійного середовища, реалізація якої, перш за все, залежатиме від професіоналів, що працюють на ринку житла. Функціонування інститутів ринку житлової нерухомості гальмується повільним розвитком інформаційної, нормоутворюючої і ментальної складової.

4. Встановлено, що на розвиток торгівлі житловою нерухомістю в найбільшій мірі впливають чинники зовнішнього соціально-економічного середовища (правові, економічні, політичні, демографічні, соціально-культурні, природньо-кліматичні, техніко-технологічні), які формуються на національному та регіональному рівнях та від яких залежить попит, пропозиція і ціна на житлову нерухомість.

5. Проведений у процесі дослідження моніторинг ринку житлової нерухомості Донецької області дозволив визначити тенденції і закономірності його функціонування та розвитку: зростання потреби населення у покращенні своїх житлових умов у зв'язку з низькою забезпеченістю житловою площею, знаходження житлового фонду в аварійному і ветхому стані, незначне просування по квартирній черзі, зниження обсягів будівництва та введення в експлуатацію житлових будинків.

6. Запропоновано систему загальних та спеціальних показників для оцінки торгівлі житловою нерухомістю, що дають змогу визначити потенційні можливості її подальшого розвитку та значно розширюють моніторингові підходи.

7. Доведено, що для підвищення ефективності торгівлі житловою нерухомістю необхідно впроваджувати дійовий організаційно-економічний механізм управління торгівлею житлом. Важливими складовими такого механізму є правове поле, інформаційний простір, моніторинг ринку, система показників оцінки, методика оцінювання об'єктів житлової нерухомості, інфраструктура ринку, механізм фінансування та регулювання ринку.

8. Виявлено недосконалість оцінювання житлової нерухомості на основі використання методів аналогів продажів, порівняльної вартості, капіталізації доходу, а також відсутність універсального. В дисертації доведено необхідність інтеграції відповідних методів оцінки вартості житла з урахуванням принципів системного підходу і методів багатокритеріальної оцінки для їх застосування відносно об'єктів торгівлі. Запропоновано модель оцінки залежності вартості об'єктів житлової нерухомості від впливу найбільш вагомих факторів (кількість кімнат, престижність району розміщення, загальна площа, роздільність кімнат, площа кухні, тип будинку, систематичність надання комунальних послуг) та одержано рівняння лінійної регресії, що дозволяє забезпечити максимальну об'єктивізацію вартості житла.

9. Запропоновано модель ситуаційного управління торгівлею житлом для адекватної оцінки і ефективного управління торговими операціями на ринку житлової нерухомості, що дозволяє обґрунтувати управлінське рішення і спрогнозувати вірогідні цінові сценарії на ринку житлової нерухомості. Доведено, що вибір стратегії розвитку торгівлі житлом залежить від можливих сценаріїв: поступового зниження цін на житло як на первинному, так і на вторинному ринках і їх стабілізації після коливань на певному рівні; утримання цін на новобудови на попередньому рівні завдяки олігополістичності первинного ринку житла в кожному регіоні; збереження попередніх цінових можливостей по реалізації великих обсягів житла в результаті розробки і реалізації нових стратегічних рішень; активізації попиту на житло при теперішньому рівні цін або їх подальшого зростання в перспективі через впровадження різних заходів щодо збільшення рівня доступності житла, в тому числі за рахунок іпотечного кредитування.

Канеева И.И. Правовые основы государственного регулирования рынка земли в Украине // Нова економіка і вища освіта: Матер. міжнар. семінару. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. - С. 129-133.

Канєєва І.І. Оподаткування: податок на нерухомість в контексті світового досвіду // Оподаткування в промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку: Матеріали ІІІ міжрегіональної наук.-практ. конф. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2003. - С. 91-94.

Канеева И.И. Налог на недвижимость как фактор стимулирования экономического развития // Оподаткування в промисловому регіоні: теорія, практика і перспективи розвитку: Матеріали ІV міжрегіональної наук.-практ. конф. - Донецьк: Дон ДУЕТ, 2004. - С. 74-79.

Канєєва І.І., Терміта А.І. Щодо питання про вдосконалення законодавчої бази регулювання операцій на ринку житлової нерухомості // Оподаткування в промисловому регіоні: практика і перспективи розвитку: Матеріали V міжрегіональної наук.-практ. конф. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2005. -С. 74-79.

(Особистий внесок: досліджено проблеми законодавчого забезпечення здійснення операцій з житловою нерухомістю. - 0,2 д.а.).

Канєєва І.І. Оптимізація системи управління ринком житлової нерухомості в Україні // Оподаткування в промисловому регіоні: практика і перспективи розвитку: Матеріали VІ міжнар. наук.-практ. конф. - Донецьк: ДонДУЕТ, 2006. - С. 223-226.

Інші

13. Омелянович Л.О., Чайковська О.В., Канєєва І.І. та ін. Бюджетна система України: Навчальний посібник.- Харків: ВД “ІНЖЕК”, 2004. - 256 с.

(Особистий внесок: обґрунтована ефективність фінансування житлової нерухомості за рахунок коштів державного бюджету. - 1,2 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Виходячи з проведеної соціально-економічної оцінки сучасної торгівлі житловою нерухомістю запропоновано механізм управління ринком житла; визначені методичні підходи до оцінювання об'єктів житлової нерухомості, розроблена ситуаційна модель управління торгівлею житлом.

Ключові слова: торгівля, житлова нерухомість, ринок житлової нерухомості, моніторинг ринку житлової нерухомості, механізм управління ринком житла, ситуаційна модель управління торгівлею житлом

Канеева И.И. Торговля жилой недвижимостью и механизм ее совершенствования. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.05 - Экономика торговли и услуг. - Донецкий государственный университет экономики и торговли им. М. Туган-Барановского. - Донецк, 2006.

Усовершенствованы методологические подходы к оцениванию объектов жилой недвижимости через реализацию принципов системного подхода и методов многокритериальной оценки. С помощью регрессионного анализа разработана модель зависимости стоимости объекта жилой недвижимости от влияния наиболее существенных факторов.

Разработана ситуационная модель управления торговлей жильем. Установлено, что ситуация на рынке будет определяться совокупностью технико- и социально-экономических показателей, количество элементов и содержание которых характеризует возможности управления процессом торговли жилой недвижимостью.

Определено, что выбор стратегии развития торговли жильем зависит от оценки возможных сценариев: постепенного снижения цен на жилую недвижимость как на первичном, так и на вторичном рынках и их стабилизация после колебаний на определенном уровне; удержание цен на новостройки на предыдущем уровне; сохранение предыдущих ценовых возможностей по реализации больших объемов жилья в результате разработки и реализации новых стратегических решений; активизация спроса на жилье при текущем уровне цен или их дальнейший рост в перспективе за счет реализации различных мероприятий по увеличению степени доступности жилья, в том числе за счет ипотечного кредитования.

Keywords: trade, housing immovables, the market of housing immovables, monitoring of the housing immovables market, management mechanism of housing immovables, situational model of management of housing trade