Механізм управління інноваційною діяльністю освітніх організацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Механізм управління інноваційною діяльністю освітніх організацій

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

Київ - 2006

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний етап економічного зростання характеризується провідним значенням науково-технічного прогресу й інтелектуалізацією основних факторів виробництва. Особливо це відчувається в такій науковоємній та високотехнологічній галузі як авіація, де темпи інноваційного розвитку надзвичайно високі, що веде до прискорення зміни парку авіаційної техніки та технологій надання авіатранспортних послуг. Така динаміка науково-технічного прогресу пред'являє дуже жорсткі вимоги до освітнього рівня персоналу, що обслуговує дані технології. Старі знання й навички виявляються непотрібними, а придбання нових знань і навичок вимагає колосальних витрат. Вже зараз передові країни вкладають в освіту 15-19% національного бюджету, а найбільш могутні фірми - до 20-25% прибутку в перепідготовку персоналу. Відбувається усвідомлення факту, що виживання бізнесу в сучасній ринковій ситуації можуть забезпечити тільки дійсно кваліфіковані кадри, які мають достатню проінноваційну підготовку.

Національні інтереси України вимагають рішучих дій по створенню в країні надійної та ефективної системи політичних, організаційно-правових, економічних і соціальних механізмів захисту і відтворення вітчизняного науково-технічного потенціалу, більш ефективного його використання для розвитку виробництва на інноваційній основі.

Принципово важливою для розробки стратегії економічного розвитку країни закономірністю сучасного економічного зростання є його нерівномірність, обумовлена періодичністю процесів послідовного заміщення цілісних комплексів технологічно сполучених виробництв - технологічних укладів.

Дослідженням проблем науково-технічного прогресу присвячено багато наукових робіт визначних науковців світу Хансена Е., Кондратьєва H., Хаберлера Г., Друкера П.Ф., Варшавського А.В., Коваля С., Кітчина Ж., Шумпетера Й., Жугляра С. та ін.

В останні роки проблемі інноваційної діяльності було присвячено досить багато дисертаційних робіт, у тому числі дослідження українських вчених Біловодської О.А., Ільчука В.П., Сиволовської О.В. та ін. Проблеми підготовки фахівців досліджували науковці Бондаренко Д.В., Висоцька М.П., Габріелова Т.Ю., Каленюк І.С. та ін.

Домінуючий сьогодні шостий технологічний уклад почав складати відповідну цілісну освітню систему в 50-60-і роки й став технологічною основою економічного зростання після структурної економічної кризи 70-х років. Ядро цього технологічного укладу становлять мікроелектроніка, програмне забезпечення, обчислювальна техніка й технології переробки інформації, виробництво засобів автоматизації, космічного й оптико-волоконного зв'язку, штучний інтелект. Відбувається перехід до нових принципів організації виробництва: безперервного інноваційного процесу, його логістичного супроводу, гнучкої автоматизації, індивідуалізації попиту згідно з новими типами суспільного споживання й способу життя.

В Україні основні засади стратегії інноваційного розвитку країни викладені у Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку.

Незважаючи на існуючі законодавчі та економічні умови забезпечення інноваційних проектів, існує в окремих галузях, особливо в цивільній авіації, дотепер невирішена в повній мірі проблема реальної інтеграції науки, освіти та виробництва в сучасному ринковому середовищі. Одним із найдієвиших та перспективних напрямків вирішення вказаної проблеми є перетворення галузево-орієнтованих вищих закладів освіти в інноваційні центри. На їх основі доцільно створювати об'єднані конгломеративні структури за участю спеціалізованих наукових та дослідно-конструкторських організацій, підприємств експериментального та серійного виробництва, освітніх закладів проінноваційної підготовки фахівців відповідного профілю різного освітнього рівню. Для такого конгломерату базовим фактором є визначення закономірностей і взаємодії хвильових циклів технологічних укладів, галузевих виробничих фондів та продукції. Так, зміна поколінь повітряних суден завжди супроводжувалась хвилею інноваційних розробок широкого профілю та зміною змісту підготовки фахівців. Остання проблема породжує необхідність створення відповідної системи проінноваційного навчання. Все це підтверджує актуальність дисертаційних досліджень за затвердженою темою «Механізм управління інноваційною діяльністю освітніх організацій», виконаних на прикладі авіатранспортної галузі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідно до комплексу наукових досліджень Національного авіаційного університету з проблем інноваційного розвитку, системного управління університетом та впровадження новітніх схем і методів кредитно-модульного навчання. Робота пов'язана з держбюджетною науковою темою №41-Ф61/к61 «Проблеми і перспективи підготовки в НАУ економістів із спеціальності 07.050107 «Економіка підприємства»» та держбюджетною науково-дослідною роботою №42-Ф6/к61 «Організаційно-економічний механізм забезпечення ефективності функціонування підприємств в сучасних умовах господарювання» по кафедрі економіки Національного авіаційного університету.

Мета і завдання дослідження. Метою досліджень є розробка теоретичних, методичних і практичних положень формування механізму управління вищим навчальним закладом як інноваційним центром.

Досягнення зазначеної мети передбачає необхідність виконання таких завдань:

- виявлення й узагальнення закономірностей економічного розвитку суспільства на основі використання досягнень НТП;

- аналітичний огляд концепцій хвильової теорії економічних циклів та НТП;

- визначення основних етапів еволюції освітньої системи у відповідності з інноваційним розвитком економіки на прикладі авіатранспортної галузі;

- формування теоретичних засад управління інноваційною діяльністю в освітніх організаціях;

- аналітичне дослідження та моделювання науково-освітньої проінноваційної підготовки фахівців на прикладі НАУ;

- аналіз джерел інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку освітньої організації;

- розробка шляхів і методів інтеграції науково-освітньої та експериментально-виробничої діяльності ВЗО;

- формування організаційно-економічного механізму управління інноваційною діяльністю освітніх організацій;

- формування комплексних інноваційних цільових програм ВЗО з урахуванням загроз і ризиків.

Об'єкт дослідження - процес управління інноваційною діяльністю освітніх організацій.

Предмет дослідження - теоретичні та методичні підходи до формування механізму управління інноваційною діяльністю освітньої організації авіаційного профілю.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційних досліджень є комплексний, системний, процесний та інтеграційний підходи, методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрагування та формалізації економічних явищ та науково-освітньої діяльності. В роботі використовувались графоаналітичні, економіко-математичні та експертні методи оцінки та прогнозу науково-технічного прогресу, соціально-економічного розвитку суспільства та окремих інноваційних програм, а також фундаментальні положення і наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів:

вперше

- визначено концептуальний підхід до діяльності вищого закладу освіти як інноваційного центру, що інтегрує випереджаючі наукові дослідження, їх дифузію та трансфер у виробництво з проінноваційною освітньою підготовкою фахівців з метою підвищення інтелектуального потенціалу економіки країни;

- співставлено хвильові цикли галузевого розвитку з розвитком структури та змісту відповідної професійно-освітньої підготовки фахівців (на прикладі авіаційного транспорту), що визначає обсяги замовлень та часові координати підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів;

- розроблено структуру і функціональний механізм управління інноваційною діяльністю ВЗО, який на основі хвильової теорії циклів НТП синхронізує своєчасну розробку наукової продукції з відповідною підготовкою фахівців для її впровадження у виробництво;

удосконалено

- модель проінноваційної освіти, орієнтованої на запити ринку інтелектуальної власності та інтелектуальної праці, що дозволить підприємствам і організаціям не тільки формувати та реалізовувати інноваційні програми оновлення продукції та виробничої бази, але й забезпечувати ці програми відповідними інтелектуальними ресурсами - новаціями та фахівцями-новаторами;

- цільову підсистему механізму управління інноваційною діяльністю ВЗО, що охоплює інноваційні програми та інноваційні завдання взаємодії науки, освіти та виробництва відповідно до вимог чергової хвилі науково-технічного прогресу;

- форми і методи використання сучасних високих технологій менеджменту - аутсорсингу, фандрайзингу, бенчмаркингу, менеджмент-консалтингу та інших в управлінні інноваційною діяльністю ВЗО, що дозволить перетворити провідні університети країни в справжні інноваційні центри;

- структуру управління комерціалізацією та трансфером інновацій в системі організаційних змін ВЗО шляхом створення спеціалізованих підрозділів маркетингових досліджень, цінової політики, дистрибуції, авторського контролю та супроводу;

- методику формування стратегії інноваційної діяльності ВЗО з урахуванням можливих загроз як окремих альтернатив розвитку, що передбачає моделювання вірогідності загроз та ризиків в процесі розробки та впровадження нововведень для мінімізації непередбачуваних втрат від дії зовнішніх та внутрішніх факторів;

отримали подальший розвиток

- методи пошуку додаткових джерел інвестування комплексних цільових інноваційних програм ВЗО, орієнтовані на розширення ринкової привабливості інновацій, залучення венчурного середовища для фінансування наскрізних проектів розробки та впровадження новацій з метою отримання системного синергічного ефекту;

- процеси формування інноваційної значимості та бренду ВЗО як інноваційних центрів, для розширення ринкових сегментів їх діяльності в стратегічних зонах господарювання;

- методи формування творчих якостей особистості в процесі проінноваційної освіти, що дозволить господарюючим суб'єктам значно підвищити кадровий інтелектуальний потенціал і забезпечить прискорення освоєння досягнень науково-технічного прогресу;

- визначення ефективності комплексних цільових інноваційних програм ВЗО шляхом модифікації критеріїв порівняльної рейтингової оцінки внеску ВЗО, факультету, кафедри, окремого інноваційного проекту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що проведені в роботі дослідження, теоретичні узагальнення та методичні розробки стосовно орієнтації діяльності вищих закладів освіти на інтеграцію науки, освіти та виробництва можуть бути використані в практичній реалізації науково-технічних програм економічного розвитку країни, окремих галузей економіки та підприємств. Концептуальні підходи до прогнозування зв'язків між напрямками і темпами науково-технічного прогресу та відповідною освітньою підготовкою фахівців дозволяють розробити науково обґрунтовану систему визначення потреби в фахівцях за спеціалізаціями та змістом навчання.

Результати дисертаційного дослідження використані при викладанні навчальних дисциплін «Управління персоналом», «Стратегічне управління», «Інтелектуальна власність» та «Основи наукових досліджень» для студентів Національного авіаційного університету та в програмі розвитку Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Особистий внесок здобувача. Матеріали, наведені в дисертаційній роботі, та результати, що опубліковані в наукових працях за темою дисертації, отримано автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертації висвітлювалися і отримали позитивну оцінку на Міжнародних наукових конференціях «Політ -2004» (Київ, НАУ), «Політ -2005» (Київ, НАУ), «Інфотех - 2004» (Севастополь, СНТУ), «Сучасні проблеми економічної безпеки в ринкових умовах» (Київ, НАУ), «Проблеми економіки транспорту» (Дніпропетровськ ДНУЗТ), «Сучасні інформаційно-комунікаційні технології /COMINFO'2006/» (Київ, ДУІКТ) на семінарі «Технічні засоби інформації» (НАНУ).

Отримані в процесі дисертаційних досліджень результати формують теоретичну основу та сучасні концептуальні підходи до подальшого наукового пошуку у сфері нових шляхів інтеграції науки, освіти і виробництва в сучасних ринкових умовах концентрації творчих, інтелектуальних кадрів у вищих закладах освіти.

Публікації. Основні результати дисертаційних досліджень висвітлені в опублікованих автором 11 наукових працях (наукові статті, тези доповідей), у тому числі 4 в фахових спеціалізованих виданнях ВАК України загальним обсягом 1,5 д.а.

Структура та обсяг роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків. Загальний обсяг роботи 190 с., включаючи 28 рисунків, 5 таблиць. Список використаних у дисертації літературних джерел складає 157 найменувань.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано наукову актуальність теми дисертаційного дослідження та визначено основні завданні механізму управління вищим навчальним закладом як інноваційним центром. Проведена оцінка стану наукових досліджень, сформульовано основні завдання та мету дисертаційного дослідження. Визначена наукова новизна та практичне значення роботи.

У першому розділі «Теоретичні основи розвитку вищих закладів освіти як інноваційних центрів» розглянуто сучасні концепції хвильових економічних циклів інноваційного розвитку, проаналізовано інноваційні засади еволюції вищої освіти, визначено тенденції та особливості інвестування освітніх організацій.

Систематизація даних про розподіл у часі великих винаходів і нововведень, зібраних у роботах дослідників закономірностей НТП Герхарда Менша, Яапа ван Дейна, Альфреда Клайнкнехта, Кристофера Фримена і його співавторів, а також Хайнца-Дитера Хауштайна й Эриха Нойвирта, дає підставу думати, що піки кожного циклу значних нововведень припадають на фази депресії відповідних великих економічних циклів.

НТП розвивається циклічно в залежності від економічних циклів, таким чином впливаючи на інноваційний розвиток країни. Використання досягнень НТП, головним чином його технологічної гілки, включаючи вдосконалювання організації процесу освіти, підвищує ефективність економіки в цілому. Кадрове забезпечення кожного етапу життєвого циклу інновацій вимагає відповідної динаміки освітньої підготовки фахівців та пристосування її змісту до потреб ринку інтелектуальної власності.

На сьогодні зміна структури та змісту підготовки фахівців у навчальних закладах України здійснюється практично на інтуїтивному рівні, без урахування реальної обстановки на ринку робочої сили, впливу економічних, науково-технічних і випадкових особистісних факторів, без серйозних досліджень існуючої і перспективної кадрової потреби.

Таким чином, ми вважаємо, що зміни у системі вищої освіти тісно пов'язані з об'єктивними закономірностями технічного, економічного та соціального розвитку суспільства. Саме цей зв`язок хвильової теорії циклів з освітою є основою наукової логіки даних дисертаційних досліджень, предметом яких стали освітні хвильові цикли та їх інноваційні засади (рис. 1).

Нова парадигма освіти заснована на індивідуалізації і диференціації, варіативності й альтернативності освітніх систем і вищих навчальних закладів, гнучкості і динамічності навчально-програмної документації, її прогностичності й адаптованості до умов, що змінюються, до індивідуальних інтересів і здібностей студентів та слухачів.

Основою системи управління інноваційними процесами в освіті мають бути: інтенсифікація навчально-виховного процесу, універсалізація підготовки, поєднання навчання з продуктивною працею, інтеграція освіти, науки та виробництва, удосконалення фінансування і стимулювання закладів освіти, що реалізують інноваційні стратегії розвитку.

У другому розділі «Аналіз передумов інноваційної діяльності вищих закладів освіти» досліджено еволюцію інтеграції освіти, науки та виробництва в світі та Україні, проведено аналіз організації та управління науково-інноваційною діяльністю ВЗО у співставленні з динамікою впровадження наукових результатів за останні роки. На жаль, статистика останніх років (табл. 1) підтверджує зниження темпів практичної інноваційної діяльності підприємств України, що безумовно пов'язано, у тому числі, з фактором зниження інноваційної значимості ВЗО та їх участі в розвитку наукового потенціалу окремих галузей.

Аналіз основних етапів розвитку авіації виявив існування хвильових циклів інноваційного поступу об'єднаних зусиль науки та виробництва в галузі авіаційного транспорту. Дослідження показали, що тенденція зростання обсягу авіаційних перевезень забезпечувалася зміною поколінь літаків та підвищенням попиту на транспортування. Аналогічна тенденція хвильових інноваційних змін спостерігалась і в науково-освітній сфері авіаційного спрямування. Особливо чітко кореспондуються хвильові цикли розвитку авіаційної техніки та авіаційних перевезень з інноваційними програмами вищого закладу авіаційної освіти - Національного авіаційного університету (НАУ).

Таблиця 1. Динаміка інноваційної діяльності підприємств України

Аналіз світового досвіду у сфері підвищення ефективності наукових досліджень і підготовки кадрів вищої кваліфікації в університетах як сучасних інноваційних центрах дозволив сформувати в дисертації пріоритетні для ВЗО України завдання стратегії інтеграції науки, освіти та виробництва з метою прискорення темпів НТП.

У третьому розділі «Забезпечення інноваційного розвитку ВЗО» автором визначено головну ціль ВЗО як інноваційного центру: інтеграція навчання з науковою та виробничою діяльністю та трансфер і дифузія інновацій, створених в результаті такої інтеграції на рівні випереджаючих час науково-дослідних розробок за допомогою випереджальної підготовки та перепідготовки фахівців. Концептуальне вирішення цього завдання пропонується на основі узагальненої моделі інноваційних процесів ВЗО, графічне зображення якої представлено на рис. 2.

В моделі поєднано декілька наукових підходів: функціонально-ланцюговий (відносно послідовності підпроцесів), кібернетичний (із зворотними зв'язками) та узагальнюючий (з можливостями дифузій та трансферу інновацій між ВЗО та підприємствами). Основними підпроцесами інноваційного циклу в узагальненій моделі інноваційних процесів для ВЗО пропонуються:

- формування нових наукових знань на базі інформації про результати фундаментальних, прикладних та дослідно-експериментальних досліджень і розробок (НЗ - нові знання);

- освоєння новітніх технологій, конструкцій, принципів і підходів, що конкретизують і систематизують новітні знання у вигляді нових навчальних дисциплін, дослідних зразків, тренінг-програм (ННД - нові навчальні дисципліни);

- визначення динаміки потреби у фахівцях, здібних розробляти та здійснювати програми інноваційного реформування на виробництві, у викладачах, здатних готувати творчих особистостей за окремими напрямками інноваційного розвитку, науковцях, що володіють сучасними методами та інструментарієм наукового пошуку, аналізу і синтезу, технікою експерименту та теоретичного узагальнення (ПНП - потреба у науковому персоналі);

- створення навчально-методичної бази оновлення підготовки фахівців з урахуванням стану та перспектив НТП і відповідного інноваційного реформування ВЗО (ННМБ - науково-навчально-методична база);

- підготовка творчих особистостей нового покоління для формування сучасного та майбутнього інтелектуального потенціалу наукових організацій, підприємств і установ в окремих сферах діяльності (ПТО - підготовка творчих особистостей);

- випуск фахівців-інноваторів на ринок освітніх послуг і інтелектуальних ресурсів (ФІ - фахівці-інноватори);

- дифузія та трансфер творчих ідей, нововведень та організаційно-технологічних і економічних змін, їх удосконалення та адаптація до умов кожної організації (ДТІ - дифузія та трансфер інновацій);

- народження нових потреб в нових ідеях, інноваціях та нових наукових знаннях (ННП - нові наукові потреби).

Зворотній зв'язок від нових наукових ідей до освіти дає поштовх новій хвилі циклу проінноваційної освітньої діяльності ВЗО.

В процесі розбудови механізму управління ВЗО сформовано (рис. 3) функціональну підсистему, що призначена для реалізації головних інноваційних цілей.

Концепція перетворення ВЗО на інноваційний центр цілком співпадає з вимогами сучасної фази чергового технологічного укладу і відповідної хвилі економічного розвитку. Головною особливістю інноваційної діяльності в таких умовах є комплексність програми інтеграції науки, освіти і виробництва.

Конкретною формою реалізації цієї моделі пропонується створення системних комплексних цільових інноваційних програм - КЦІП - до складу яких повинні входити окремі блоки цільових наукових досліджень і розробок, підготовка необхідного кадрового потенціалу для їх реалізації та впровадження інноваційного продукту у виробництво. В свою чергу до складу цих блоків будуть входити відповідні проекти, що реалізують передбачені механізмом управління основні функції. Таким чином, КЦІП інноваційної діяльності ВЗО представлятимуть сукупність процесів, програм і дій, об'єднаних в систему локальних проектів, що діятимуть за єдиною глобальною ціллю, використовуючи спільне ресурсне забезпечення.

В дисертації розглянуто шляхи реалізації КЦІП, успіху яких сприятимуть ряд факторів:

1. Поява стратегічно важливої системи співпраці ВЗО з академічними та галузевими науковими закладами, основними програмами механізму якої, можуть бути:

- створення базових регіональних науково-виробничо-навчальних комплексів, в яких доцільно об'єднати педагогічний потенціал вищих навчальних закладів і науковий потенціал галузевих науково-дослідних інститутів та виробництва;

- створення об'єднаних науково-технічних рад, що дозволить проводити скоординовану технічну політику розвитку галузі, націлити наукові дослідження на розв'язання нагальних потреб галузі та підприємств;

- включення в такі інтегровані наукові центри проектно-конструкторських закладів та баз дослідного виробництва.

- створення відомчих навчально-науково-виробничих комплексів на базі університетів, особливо національних, з урахуванням їх основної спеціалізації;.

- стажування науково-педагогічних працівників та студентів і слухачів післядипломної освіти на провідних підприємствах України та за кордоном, а фахівців підприємств - в науково-навчальних центрах, інноваційних фірмах, конструкторських бюро.

2. Головною ідеєю діяльності ВЗО, як інноваційного центру є переорієнтація від внутрішньої спрямованості управління знаннями, пов'язаного із традиційною концепцією інноваційного менеджменту, що має справу із внутрікорпоративними НДДКР, до зовнішньої спрямованості, що містить у собі маркетинг, взаємодію із клієнтами, бенчмаркінг, обмін інформацією із зовнішніми контрагентами та інші досить незвичні для навчального закладу інноваційні функції.

3. В розробленому в дисертації механізмі управління інноваційною діяльністю ВЗО особливе місце займає педагогічна інноватика, яка реалізує функцію «Проінноваційної освіти» відповідно до однієї з головних цілей механізму інноваційного управління - випереджаючої підготовки і перепідготовки кадрів. За допомогою конструювання нововведень можна керувати розвитком освітніх систем як на рівні освітньої установи, так і на рівні регіону, країни. Проінноваційна освіта сама по собі повинна спиратися не тільки на вивчення досягнень науково-технічного прогресу, а й на безпосередню участь як науковців, викладачів, так і студентів у створенні інноваційного продукту, формуванні інтелектуального потенціалу підприємств та впровадженні інновацій шляхом їх трансферу.

З позиції формування загального механізму управління інноваційною діяльністю слід визначити декілька локальних функціональних механізмів трансферу інновацій (рис. 4):

- спільні дослідження і розвиток - співпраця бізнес-структур з однією або декількома дослідницькими організаціями: стратегічний дослідницький альянс декількох компаній або партнерство бізнесу з університетами, безприбутковими організаціями, лабораторіями;

- ліцензування або продаж інтелектуальної власності - традиційне ліцензування або продаж, коли власник технології передає певну частину прав інтелектуальної власності зовнішній бізнес-структурі в обмін на певні вигоди, часто - фінансові; або внутрішнє ліцензування, коли організація, в якій була розроблена технологія, передає ліцензію структурі всередині установи з тим, щоб започаткувати новий бізнес;

- технічна допомога - бізнес структура звертається за допомогою до іншої дослідницької організації з тим, щоб вирішити дуже вузьке і конкретне питання шляхом залучення зовнішніх експертів або обладнання;

- інформаційний обмін - бізнес отримує доступ до необхідної інформації через участь у конференціях, виставках, семінарах, спеціальних навчальних програмах або шляхом запрошення на роботу співробітників - носіїв необхідної інформації.

В дисертаційному дослідженні пропонується модифікована версія порівняльної рейтингової оцінки ефективності вузівських науково-технічних розробок та інноваційної діяльності ВЗО по їх трансферу у вигляді послідовності таких операцій.

1. Розраховуються окремі показники ефективності науково-технічної й інноваційної діяльності по окремих видах діяльності, модифіковані для ієрархічних рівнів ВЗО: факультет, кафедра, проект.

2. Вихідні дані подаються у вигляді матриці, де у рядках йдуть номери показників її діяльності (і=1, 2, 3,…, n), а у стовпцях - позиції ВЗО (j=1, 2, 3,…, т). Вихідні показники матриці стандартизуються у співставленні з відповідним показником , середнім по країні, за схемою (1)

, (1)

де - стандартизовані показники порівняльного стану j-го ВЗО.

3. Рейтингова оцінка визначається за формулою 2.

(2)

де R_i - рейтингова позиція j-го ВЗО;

х_ij - стандартизовані показники стану j-го ВЗО;

k_i - вагові коефіцієнти показників.

Впровадження механізму управління інноваційною діяльності ВЗО та успішне його функціонування забезпечується запропонованою в дисертації спеціалізованою моделлю структури ВЗО як інноваційного центру (ІЦ).

Виконання ВЗО традиційно незвичних функцій пов'язано з необхідністю реформування системи управління та створенням науково-виробничих та комерційних підрозділів. Такий досвід накопичено в НАУ, де вже функціонують тренажерні та сертифікаційні центри, міжнародні коуч-тренінги, що обслуговують відповідні потреби авіакомпаній і аеропортів та забезпечують підготовку льотного, технічного та комерційного персоналу за новими прогресивними технологіями.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне обґрунтування й вирішення актуального науково-практичного завдання щодо створення механізму управління вищим навчальним закладом як інноваційним центром, що інтегрує випереджаючі наукові розробки, дослідно-експериментальне виробництво та проінноваційну освітню діяльність, що має істотне значення в формуванні інноваційного потенціалу України.

Виконане наукове дослідження дозволяє сформулювати низку висновків і пропозицій теоретичного, науково-методичного і практичного характеру. Основні з них зводяться до такого:

1. Сучасне економічне зростання країни характеризується провідним значенням науково-технічного прогресу та інтелектуалізацією основних факторів виробництва за рахунок нових знань, втілюваних у технологіях, організації виробництва, підвищення кваліфікації кадрів, створення принципово нової високоякісної продукції для задоволення зростаючих потреб суспільства.

2. Хвильові цикли розвитку НТП та економічної сфери пред'являють жорсткі вимоги до темпів зміни структури та змісту інноваційної підготовки й перепідготовки персоналу. Виникає постійна потреба в придбанні нових знань і навичок, їх використання в процесі постійного удосконалення виробництва та забезпечення конкурентних переваг підприємств та їх продукції.

3. Інноваційна основа розвитку та успіху економіки країни, галузі та окремих підприємств вимагає принципово нового підходу до систематизації та інтеграції різних напрямків і аспектів інтелектуальної діяльності як на стадіях освітньої підготовки фахівців і розробки інновацій, так і безпосередньо на виробництві. В свою чергу, такий підхід дозволяє по-іншому уявити діяльність вищих навчальних закладів як інноваційних центрів, які можуть стати координаторами та ініціаторами об'єднання освіти, науки та виробництва.

4. Порівняльний ситуаційний аналіз провідних університетів України підтвердив їх орієнтацію на інноваційний розвиток, який на сьогодні здійснюється у вигляді окремих локальних проектів і програм. Найбільш наближеною до функціонування ВЗО як інноваційного центру виявилась діяльність технопарків на базі «Львівської політехніки» та «Київської політехніки». Але ця діяльність, на жаль, ще не набула достатнього розвитку та не має необхідної систематичності та державної підтримки.

5. Типовим завданням ВЗО як інноваційного центру є інтеграція навчання з науковою та виробничою діяльністю, а також трансфер і дифузія інновацій, створених в результаті такої інтеграції на рівні випереджаючих час науково-дослідних розробок за допомогою випереджальної підготовки та перепідготовки фахівців.

6. Управління комплексною інноваційною діяльністю ВЗО потребує створення спеціалізованого механізму реалізації головних інноваційних цілей за допомогою функціональної підсистеми управління пошуком та створенням новацій, фандрайзингом інвестиційного забезпечення, проінноваційною освітою та перепідготовкою фахівців, програмами організаційно-економічних та технологічних змін у всіх ланках інтегрованого об'єднання.

7. Формою найбільш ефективного об'єднання освітніх, наукових та виробничих проблем може бути рекомендована Комплексна цільова інноваційна програма, сформована за єдиною метою з використанням спільного ресурсного забезпечення реалізації системи локальних проектів в єдиному графіку та в заплановані терміни.

8. Моделювання інтегрованих інноваційних процесів стає основною функцією вищого навчального закладу, починаючи з маркетингових досліджень ринку та формування ефективних каналів збуту продукції, бенчмаркингового пошуку в сфері новацій, підготовки творчих, кваліфікованих кадрів необхідної спеціалізації та авторського супроводу інноваційних проектів на всіх етапах реалізації.

9. Структурна перебудова ВЗО з метою його трансформації в інноваційний центр передбачає створення спеціалізованих підрозділів, покликаних здійснювати додаткові функції комерціалізації та трансферу інновацій, маркетинг та менеджмент-консалитингу та ін.

10. Ефективність діяльності ВЗО як інноваційного центру оцінюється шляхом визначення ступеня виконання кожного локального проекту та його відповідності головній меті Комплексних цільових інноваційних програм з урахуванням можливих погроз та індикаторів ризиків.

Результати дослідження, теоретичні узагальнення та методичні розробки стосовно орієнтації діяльності вищих закладів освіти на інтеграцію науки, освіти та виробництва можуть бути використані в практичній реалізації науково-технічних програм економічного розвитку країни, окремих галузей економіки та підприємств. Концептуальні підходи до прогнозування зв'язків між напрямками і темпами науково-технічного прогресу та відповідною освітньою підготовкою фахівців дозволяють розробити науково обґрунтовану систему визначення потреби в фахівцях за спеціалізаціями та змістом навчання.

науковий інноваційний авіатранспортний економіка

Размещено на Allbest.ru